Страница:
Вони поблажливо усмiхнулись:
- Просим, просим!
Я ©м зачитав цей уривок росiйською мовою, де йшлося про право людини на
фантазiю.
Коряк сказав: "Целевое ребячество".
Щупак 3: "Це правий ухил".
А Коваленко 4: "Та це i- справжня контрреволюцiя".
Я сказав: "Товаришi! Це - з Ленiна".
Картина.
Але я знов повертаюсь до себе i знов лечу на чарiвному конi уяви в
близьке минуле, в Ки©в 1944 року, з якого я полетiв у Харкiв тридцятих
рокiв.
Та чогось мiй норовистий кiнь, як тiльки побачив золоту башню Лаври (©х
було двi - одну разом iз тiлом церкви зiрвали нiмецькi фашисти), метнувся
на Донбас, правда, на мить, а потiм знов у Харкiв, щоб уже в Кп вi
продовжувати свiй бiг у вiчнiсть, щоб я сам собi (був) яснiшим i для себе,
й для сво©х читачiв.
Колись моя мати, побачившi©, що я складаю вiршi на паперi, гнала мене
на шахти збирати вугiлля:
- Iди, сукин син, на шахти, нiчим уже топити в хатi. А вiршi хлiба не
дадуть.
Потiм, пiзнiше, у Харковi, коли я став вiдомим поетом i коли в мене не
було настрою писати, вона менi казала:
- Синочок! Чого ти не пишеш? Я тобi вже й чорнила i бумаги
приготовила...
I я тодi написав "Днiпрельстан".
(I ще кiнь метнувся на Донбас).
Мати мене часто била, коли я був пiдлiтком, за сестру Зою, що мала дуже
поетичну уяву i гiперболiзувала все, що я робив iз нею, перед матiр'ю, а
та, не розiбравшись, у чiм справа, i вiрячi© тiльки Зо©, люто накидалась
на мене i била полiняками або полумиском по головi.
Нарештi менi набридло наставляти свою бiдну голову пiд полумиски та
полiняки, i я почав утiкати вiд матерi.
Та спочатку вона мене повертала пiд сво© удари, удаючи, що хоче
розiрвати кофту на грудях, i iстерично гукаючи мене.
Та потiм я не повертався уже, бо коли побiг раз i мати кофти не
порвала, бiльше вже не вiрив ©й.
Менi дуже не подобалось, що вона на мене кричала:
- Сукин синi Якось я ©й сказав:
- Мамо! Чого ви себе лаете? Я ж не сучкин син, а ваш!
У матерi було довге й чорне, аж до синi воронячого крила, волосся, i
мiй улюблений братик Олег дивився якось на нього задумано-захопленими
карими оченятами i сказав:
- Мамо! Яке в тебе гарне волосся! Як у собаки!..
I знов Ки©в... Перон, дзвiнки...
Ми ©демо в Москву для проведення декади укра©нсько© лiтератури та
мистецтва.
Скiльки радостi!
В Москвi нас дуже гостинно i гарно зустрiчали - поетiв, спiвакiв,
артистiв...
Росiяни дуже люблять укра©нцiв, як i ми ©х, бо ми ж брати.
Радiсно ми поверталися до Ки ва...
Та от, як удар страшного i несподiваного грому з безхмарного iiеба,
редакцiйна стаття "Правди" 5, в якiй мене за вiрш "Любiть Укра©ну", за
любов до Укра©ни "в стягiв багряному шумi" названо, по сутi, нацiоналiстом
за те. що я нiбито пишу за Укра©ну поза часом i простором (а "знамен
червоний шум!.." "Зойки гудкiв") i що Укра©на ("мiж братнiх народiв, мов
садом рясним, сiя вона над вiками!")... Справа в тому, що "Правда"
критикувала перший варiант "Любiть Укра©ну", написаний у 1944 роцi, сiм
рокiв тому, де був рядок:
"Без не© - нiщо ми, як порох i дим, розвiяний в полi вiтрами", i цей
варiант переклав Прокоф' в,
А в збiрцi "Щоб сади шумiли", за яку я був нагороджений Сталiнською
премi ю 1-го ступеня, був надрукований вiрш "Любiть Укра©ну", в якому
рядок: "Без не©-нiщо ми..." я замiнив рядком: "мiж братнiх народiв...",
щоб показати Укра©ну не iзольовано од сво©х соцiалiстичних побратимiв i
посестер.
Але "Правда" почала мене бити за перший варiант "Любiть Укра©ну", що
пiд цим вiршем пiдписалися б такi недруги укра©нського народу, як Петлюра
i Бандера 6...
I скiльки я не казав (коли мене почали бити у всеукра©нському масштабi,
- всi органiзацi©!.. - i навiть у всесоюзному - шукали в кожнiй республiцi
свого "Сосюру" - ламали йому ребра, били пiд душу, як мене на Укра©нi), i
скiльки я не казав, що я виправив "Любiть Укра©ну", менi не вiрили i били
до самозабуття.
Корнiйчук на пленумi письменникiв Укра©ни кричав на мене (мабуть, з
переляку, бо його теж критикували, але чемно i в мiру):
- За який нацiоналiстичний грiш ви продалися?
А Малишко вмiстив в газетi "Радянська Укра©на" цiлий пiдвал, у якому
"доводив", що раз я був у петлюрiвських бандах, то менi не можна вiрити,
що я на кожному вирiшальному етапi становлення Радянсько© влади на Укра©нi
"був не з нами".
Його стаття була, по сутi, iдеологiчним ордером па мiй арешт.
I теж Малишко робив це, як i Корнiйчук, щоб одвести вогонь крптпкп од
себе i сконцентрувати на менi, бо його, як i Корнiйчука, сво©м крилом
зачепила критика.
Прожогiн шукав нацiоналiзм в мо©й поемi "Вiтчизна" i "знайшов" його
там, де я писав про Укра©ну, хоч у тiй же поемi я з такою любов'ю писав
про Бiлорусiю, про Росiю i Москву, як серце Вiтчизни!..
Н. 7 дописався до того, що "Сосюра вже перестав бути прикладом для
лiтературно© молодi!".
Одразу ж пiсля появи статтi в "Правде" "Об идеологических извращениях"
мене викликав перший секретар ЦК КПУ т. Мельников 8.
Вiн менi говорив, що я "представитель рабочего класса в украинской
поэзии", що "у нас нет ни тени сомнения по отношению к Вам".
Внаслiдок розмови з ним я написав покаянного листа 9, що був
надрукований у "Правде".
А ще перед тим кореспондент прогресивно© газети укра©нцiв в Канадi
при©хав, щоб перевiрити, чи я ще на свiтi, бо нацiоналiстичнi газети в
Канадi писали, що я заарештований, i мене з цим кореспондентом у ВОКСi 10
сфотографували.
Коли я при©хав у Сталiне 11, iшла конференцiя молодi, на якiй виступав
секретар Сталiнського обкому КСМУ.
Вiн говорив про "Любiть Укра©ну", про те, що пiд цим вiршем пiдписалися
б Петлюра i Бандера.
Закiнчивши промову, вiн сказав:
- А теперь слово имеет товарищ Сосюра! Мене зустрiла електрична буря
аплодисментiв. Якось я сумно iшов по Червоноармiйськiй бiля Бессарабки 12.
Вулицею переходив юнак у мiському костюмi з чемоданом у руках. Мабуть,
студент. Вiн пiдiйшов до мене i спитав:
- Ви - Володимир Сосюра?
- Я.
- Дозвольте потиснути вашу руку!..
Вiн потиснув менi руки i, не сказавши бiльше нi слова, швидко i
схвильовано пiшов вiд мене.
Я так розгубився вiд радiсних слiз, що залили мою душу, що навiть забув
спитати його, хто вiн такий.
То менi потиснула руку укра©нська молодь.
I тiльки це мене втримало вiд божевiлля або самогубства, сталiнськi13
аплодисменти i цей потиск руки...
Але серце не витримало, i в мене почалися спазми коронарних судин, а
потiм досягла свого апогею гiпертонiя.
Тiльки це вже галузь медицини, а не iдеологi©, i за це я прошу
пробачення у вас, мо© золотi читачi!
Тiльки медицина все ж зв'язана з iдеологi ю, власне, з iдеологiчною
боротьбою i любов'ю.
Серце почало протестувати уже пiсля арешту мо © дружини 14, яку
викликали в Мiнiстерство Державно© Безпеки телефоном, коли мене не було
дома.
Так. Серце не витримало i почало давати грiзнi сигнали.
Муки особистi не такi вже й цiкавi, тiльки у нас трудно сказати, де
почина ться особисте i де кiнча ться громадське.
Наскiльки чудесний наш соцiалiстичний лад, що в ньому злитi з "ми"
во дино "я" кожного з нас.
Колись менi одна стара бiльшовичка сказала:
- Переживайте всегда с народом. Если радость, она будет большей, а если
горе - оно будет меньшим.
I в цьому мо щастя, а може, й сила, що я ще до поради старо©
бiльшовички переживав завжди (i переживаю) з народом.
Я знав, що не в мене одного таке горе, хоч я ще вiрив, що НКВС - меч
диктатури пролетарiату, i раз заарештували Марiю - значить, було за що.
Це говорила моя свiдомiсть, а серце кричало, i плакало, i билось об
ребра кривавими крилами, як пiдстрелена птиця.
I я страшно угнувся духовно, як поет i як людина...
Це дало право С. сказати на поетичнiй секцi© про мене: "Сосюра - вже
смердючий труп".
Правда, товаришi, i навiть Малишко (вiн iнодi бува хорошим), всипали
С. за мене.
А вiн щось белькотiв, що вiн так сказав для користi лiтератури...
Та товаришi в переносному смислi зробили iз С. "смердючий труп".
Це було ще за доби "культу".
До Ки ва при©жджали росiйськi письменники, i з ними при©хав Назим
Хiкмет 15.
I теж цо було ще за Сталiна.
Хiкмет попросив Малишка познайомити його зi мною i при товаришах сказав
менi:
- Я читал ваше стихотворение "Люби Украину" и никакого национализма в
нем не нашел.
Пiсля Сталiна почалося [оздоровлення] лiтературно© атмосфери.
Стало легше дихати i спiвати.
Але за кiлька днiв до розгрому Берi©16 i його бандитiв уночi - дзвiнок.
Дзвонив той же, що заарештував дружину:
- Зайдите в министерство. За вами придет машина (з таким-то номером),
вы садитесь в нее и приезжайте к нам.
Я вийшов.
Машина з указаним номером уже чекала на мене. В нiй був один в чорному.
I я з ним по©хав в Мiнiстерство безпеки.
Ще до цього за мною вже ходила тiнь смертi. В не© були жовтi штиблети,
свiтло-шоколадний костюм i безбарвне обличчя нальотчпка.
В мiнiстерствi той, що мене привiз, завiв до одного кабiнету i зник.
В кабiнетi було дво в вiйськовому. Один стояв, а другий сидiв за
столом.
Я показав свою перепустку, i той, що сидiв за столом, забрав ©© в мене
i замкнув до шухляди.
Ясно.
Менi сказали, щоб я почекав.
Сиджу, чекаю...
А вони. тi дво , про щось жваво i весело розмовляють, зда ться, про
концерт, про гру артисток...
Мовляв, вжиття уже летить повз тебе, а ти, птичко, уже в клiтцi",
Довго я так чекав, а вони не звертали на мене уваги, нiби я - порожн
мiсце.
Очевидно там, нагорi, по прямому проводу питали згоди на мiй арешт одну
людину, що простягла благовiсну руку над мо ю головою i сказала:
- Сосюру не трогать!
I чорна рука, що вже добиралась до мого серця, щоб стиснути його
смертно сво©ми гострими, закривавленими кiгтями, одiйшла в морок...
Тодi зроблено було такий крен.
Заходять дво у вiйськовому, рангом вищi за тих, що застосовували до
мене прийом "психологической пытки", i один з них сказав:
- Владимир Николаевич! С вами хочет поговорить министр.
Ми пiшли нагору.
Зайшли до кабiнету мiнiстра.
Це був Мешiк 17, потiм розстрiляний разом iз Берi ю й iншими
претендентами на криваву владу над тероризованим народом. Вони хотiли
навалити Гiмала© трупiв до тих, що вже навалили, але... не вийшло!
Мешiк, коли я привiтався з ним, запросив мене сiсти.
Я сiв.
Вiн дивиться на мене i мовчить.
Я теж мовчу.
Мешiк:
- Чого ви мовчите?
- Я жду, що ви менi скажете. Мешiк:
- Чого ви не да те до друку ваших вiршiв? Ви що, протесту те проти
критики?! Я:
- Нi, я не протестую. Вiршi я пишу, але мене не друкують. Мешiк:
- Хто вас не друку ?
Я:
- Газети, i журнали, i видавництва. Я вже давно, давно дав у
"Радянський письменник" велику збiрку поезiй "За мир", але ©© й досi
маринують.
Мене. мiж iншим, уже не друкували два роки нiде i не дозволяли
виступати перед народом.
Тобi кажуть "виправляйся", а не друкують, як же я буду виправлятись?
Смiлянський правильно говорив, коли його били:
- Коли шахтьор помилився, то його ж не виганяють iз забою, а дають йому
змогу там же, в забо©, i виправлятися!..
Мешiк:
- До вас нiхто не заходив з нацiоналiстичного пiдпiлля? Я:
- Нi! Навпаки. Менi присилали загрозливi листи. Мешiк:
- А як ви живете матерiально? Я:
- Не вилажу з ломбарду. [Здав] речей на 10 000 крб. Мешiк:
- Так ви менi напишiть листа про те, хто вас не друку , i завтра у вас
буде наш товариш. Ви передайте йому лiiста до мене i дасте йому переписати
номери ломбардних квитанцiй.
Я попрощався з ним i пiшов.
А той, що вiдiбрав у мене перепустку i замкнув ©© в шухляду письмового
столу, з такою люттю i темною ненавистю у схiдних очах дивився на мене, а
рука, рука ката, вiддавала менi перепустку.
Я, не попрощавшись iз ними, вийшов.
А через деякий час та рука, що сказала сво©м благовiсним жестом:
"Сосюру не трогать", повернула менi з далеко© заснiжено© тайги мою
дружину.
Це вже було пiсля розгрому Берi©.
LXVII
Вiчно сiятимуть у вiкнах зорi легендарного Сталiнграда, де почався
гiгантський розгром синьомундирних нападникiв, кривавих слуг ночi людства,
що хотiли поглинути наше сонце.
Вiчно сiятиме у вiках прапор перемог, що злетiв над пожарами
фашистського Берлiна, як багряна _птиця вiдвойованого щастя мiлiонiв.
Вiчно сiяти стягам народно© влади над столицями вiльних серед вiльних,
кому простягнули _мiлiони червоних переможцiв свiтлу i добру руку допомоги
на Заходi i на Сходi.
З вiчним вiдсвiтом останнього зльоту свiтово© перемоги в серцях ми
живемо i творим Комунiзм.
I нiякi атомнi i водневi грози не зупинять ходи мiлiонiв на верховини
вселюдського щастя. З кожним днем ми все дужчi, а вороги миру - все
слабшi.
Це так, як ще за громадянських битв юнак, червоноармi ць, що потрапив в
полон бiло© смертi, сказав оскаженiлим ворогам (це було в днi агонi©
контрреволюцi©):
- Мы все прибываем, а вы все малеете...
Так. Ми все прибува мо, а вороги все малiють, i це вже не в масштабах
колишньо© Росi©, а на всiй земнiй планетi.
I якось на фонi гiгантських подiй у всьому свiтi трохи чудно i нiяково
говорити про долю поета, що вийшов iз золото© Третьо© Роти i снiгами
Червоно© Зими йшов крiзь огнянi контрасти грози, що гримiла над
Батькiвщиною, йшов i йде з мiлiонами весни мiльйонiв, з п'ятикутною зiркою
на чолi i в серцi.
Я - крапля в багряному океанi народно© боротьби, i в менi, його краплi,
вiдбилась уся його краса i велич, i в менi ревли його бурi, коли вiн iшов
грiзними валами на збройний штурм фортець старого свiту, i в менi вiн сiя
чудесною красою в цi днi, коли вiн iде на трудовий штурм старого свiту во
iм'я Миру i Комунiзму.
Пiслямова
В клубi Ради Мiнiстрiв були збори активу радянсько© iнтелiгенцi©, якi
вели письменники.
Збори були присвяченi пiдсумкам роботи XX з'©зду нашо© партi©.
Всi радiсно вiтали все те, що генiально накреслив iсторичний з'©зд
переможцiв ночi.
Було урочисто й святково.
I от виступа Корнiйчук i в сво©й промовi, мiж iншим, сказав:
- Марно критикували Сосюру за вiрш "Любiть Укра©ну". Нiчого ворожого в
цьому вiршi нема . Це патрiотичний вияв душi поета.
Я дивився на обличчя, i всi вони злилися в мо©х очах в одну туманну
пляму од слiз, що залили мо© очi...
Потiм виступав Малишко i теж у сво©й промовi - палкiй i пристраснiй, в
якiй його серце од гнiву на ворогiв народу навiть кинуло сво полум'я i на
тих, хто нi сном, нi духом до них не причетний, Малишко теж сказав про
мене, що марно мене били, що нiзащо мене калiчив Каганович...
I я од радостi все простив - i те, що кричав на мене Корнiйчук, i
статтю Малишка в "Радянськiй Укра©нi" проти мене, i все i всiм
дезорi нтованим братам, що били мене так, що аж серце гуло од ударiв.
Ви ж зна те, як у нас умiють бити!
Я всiм прощаю i всiх люблю.
Люблю навiть Н. i С. К.
А ще дужче я люблю свою Донеччину i Третю Роту, що провiдною зорею
свiтла, свiтить i буде свiтити менi на поетичнiй путi, зливаючи сво сяйво
з зорями Комунiзму, що все бiльше i все ближче сiяють на нашому трудовому
небi.
Лiто 1926 року - Харкiв.
Зима 1942 року - Москва.
Зима 1959 року - Ки©в.
Поетичну музу Володимира Сосюри справедливо називають голосом нiжностi
i правди, адже вона могла звучати не тiльки солов'©не, а й бути "мов вибух
динамiта" у днi заграв та суспiльних бiд, а якими доводилося не раз
стрiчатися поетовi на нелегкiй, а iнодi й тернистiй житт вiй дорозi.
Дитинство i юнiсть майбутнього поета минали в донецькому краю, де
звучала здебiльш росiйська, це сво рiдно вiдбилося у лексицi роману, а вже
потiм укра©нська, молдавська, грецька та iншi мови, але там найдзвiнкiше
лунала пiсня укра©нська. Багато пiсень знала й спiвала мати смуглявого
первiстка Антонiна Дмитрiвна Сосюра, а ще бiльше вiн чув ©х у часи
мандрiвного дитинства, коди в пошуках заробiткiв батько з сiм' ю часто
переходив вiд села до села, вiд селища до селища, та знову й зiюву
повертався в задимлений рiдний Донбас. Мабуть, тому "красу i силу"
шахтарсько© землi В. Сосюра оспiвав так, як, певне, нiхто з iнших
радянських поетiв, бо амалолiт пiзнав цiну скибки хлiба й копiйки,
здобутих власними руками.
Про це i почина ться розповiдь в романi "Третя Рота", "як золотий
дитинний сон" перетворився в страшну реальнiсть для сiм'© Сосюр - жити
пiсля смертi батька у чужiй хатi-хворостяндi i бути постiйно голодними.
Багато цiкавих i досi не знаних фактiв iз житт пису поета розкривають
сторiнки цього автобiографiчного твору, над яким В. Сосюра працював з
перервами в 1926-1930-му, в 1942-му i 1959 роках.
В листку по облiку кадрiв, заповненому 17 травня 1957 p., В. Сосюра про
сво навчання i трудову дiяльнiсть повiдомляв таке:
"Лiто 1909 - осiнь 1909 - учень бондарного це-ау_ Донецького содового
заводу, м. Верхн .
Зима 1909 - весна 1910 - телефонiст Донецького содового заводу, м.
Верхн .
Лiто 1910-осiнь 1910 - чорноробочий у каменоломнях.
Весна 1911-лiто 1911-чорноробочий Донецького содового заводу, м.
Верхн .
Осiнь 1911-лiто 1914 - учень двокласного мiнiстерського училища, м.
Верхн .
Осiнь 1914 - осiнь 1915 - учень трикласного нижчого
сiльськогосподарського училища на станцi© Яма Пiвнiчно-Донецько©
залiзницi.
Осiнь 1915-лiто 1916-учень маркшейдерського бюро Донецького содового
заводу, м'. Верхн .
Осiнь 1916-осiнь 1918-учень трикласного нижчого сiльськогосподарського
училища на станцi© Яма.
Осiнь 1918- зима 1918-член повстансько© робiтничо© дружини Донецького
содового заводу, м. Верхн .
Зима 1918 - осiнь 1919 - козак петлюрiвсько© армi©.
Осiнь 1919 - зима 1920 - вiйськовополонений денiкiнсько© армi©.
Лютий 1920-квiтень 1921 - червоноармi ць, курсант вiйськових
полiткурсiв, полiтпрацiвник.
Весна 1921 - осiнь 1921 - iнструктор преси при ЦК КП(б)У.
Осiнь 1921 - осiнь 1922 - член оргбюро Пролеткульту Укра©ни.
Осiнь 1922 - лiто 1923 - студент Комунiстичного унiверситету iменi
Артема.
Осiнь 1923 - лiто 1925 - робфакiвець Харкiвського iнституту народно©
освiти.
1923-1925, 1925-1941 - лiтературна робота, Харкiв, Ки©в.
Лiто 1941-лiто 1944 - пропагандист при ЦК КП(б)У, старший спiвробiтник
Академi© наук Укра©ни, лiтпрацiвник партизанського штабу Укра©ни,
вiйськовий кореспондент фронтово© газети.
З 1944 р. - на лiтературнiй роботi".
Цi © ж хронологiчно© канви В. Сосюра дотримувався i в романi "Третя
Рота", де за кожним видiленим вiдрiзком часу, за кожною датою - цiкавi
роздiли книги його життя.
Про роботу над романом "Третя Рота" ма мо цiннi авторськi свiдчення,
насамперед iз архiву поета, а також iз розповiдей його сучасникiв, яким
часто доводилося бути i його першими слухачами, i критиками. Поет майже
нiколи не мав творчих та мниць, мiг навiть творити на людях, повнiстю
поринаючи у свiт поетичних образiв, у чому можемо переконатися, прочитавши
цей роман.
Одне з найповнiших авторських свiдчень про iсторiю написання "Третьо©
Роти" таке: "Я почав писати прозою роман-трилогiю про сво життя ще в
1926-30-х роках. Уривок цього роману був надрукований в журналi "Червоний
шлях", N10, за 1926 рiк ("З минулого"). Весь же роман назива ться "Третя
Рота" - 1. "Володька"; 2. "Крiзь вогонь"; 3. "Поет". Надрукований уривок
був про громадянську боротьбу на Укра©нi, про трагiчний перiод мо ©
молодостi... Я вiдклав його i через 12 рокiв повернувся до нього, в 1942
роцi, в Москвi. Так як не було машинiстки, яка б могла друкувати
укра©нською мовою, то я диктував ©й на росiйськiй мовi (почав з дитинства,
вiрнiше, повернувся до нього, щоб потiм писати про роки юностi i дiйти до
старостi). Я продиктував машинiстцi шiстдесят сторiнок i цей початок
роману давав читати Клименту фремовичу Ворошилову як мо му земляковi. Вiн
теж iз Третьо© Роти, i його соратником по громадянськiй вiйнi був мiй дядя
Iван Локотош, двоюрiдний брат мо © матерi, бувшо© робiтницi патронного
заводу в м. Луганську. Товариш Ворошилов прочитав початок роману i побажав
менi через Пономаренка успiху. (Я передавав рукопис через т. Пономаренка,
у якого був друг по батрацькiй молодостi кубанець Сосюра iз станицi
Брюховецько©, де живе половина Сосюр). Тов. Ворошилов побажав менi успiху
i порадив випустити фiзiологiчнi моменти, що я i зробив.
Пiсля Вiтчизняно© вiйни, осiнню 1959 року, я повернувся знову до роботи
над романом i в чорновому виглядi закiнчив всi три книги трилогi© весною
I960 року. Редакцiя газети "Молодь Укра©ни" попросила у мене (т. Семенець,
редактор) цей роман, щоб друкувати його з номера в номер газетним
варiанто"!, про що повiдомила сво©х молодих читачiв" 1.
Але газетну публiкацiю роману було обiрвано буквально на першому словi
- вольове рiшення одного дiяча виявилося сильнiшим вiд бажання молодих
читачiв республiки ознайомитися з цим новим в укра©нськiй лiтературi i
оригiнальним твором мемуарного характеру. Адже в той час жанр мемуаристики
ще не був таким популярним, як тепер, тим бiльше - писати гостро й смiливо
про недавн минуле, згадувати добрим, а iнодi й критичний словом декого iз
сво©х сучасникiв-для цього треба було мати мужнiсть великого поета.
Радостi автора, який побачив початок роману на сторiнках молодiжно©
газети, здавалося, не буде меж. Але не меншою була й гiркота, коли одним
телефонним дзвiнком було вирiшено долю цього твору. Як спомин про тi гiркi
часи, залишилася байка В.Сосюри "Дрозд i Соловей", яка теж дещо дода до
iсторi© газетно© публiкацi©, принаймнi допитливий читач може легко
визначити, хто ж був тим "вольовим дiячем", що припинив друкування роману.
Дрозд-бюрократ послухав Солов'я
I подзвонив в редакцiю, де птицi
Усi пiдлеглi: "Забороняю я
Вам друкувати Солов'я дурницi.
Вiн нацiоналiст! Усе за зорi лине.
В поезiях його не труби, а трава!..
Його не раз, не два вже били за Вкра©ну
Так, що у другого одпала б голова,
А вiн не ка ться i все спiва, спiва..."
Та Соловей не змовк, Дрозда вiн не злякався, -
Вiн знову заспiвав, що аж за боки взявся,
Як вiн спiвав в години злих заграв,
I байку про Дрозда й про себе написав.
25.III.60.
Третьою спробою донести до читача цей твiр уже пiсля смертi автора
стала скорочена публiкацiя в десятому томi творiв поета (Ки©в, "Днiпро",
1972, с. 84-155). Iз наявних в останньому зведеному, авторському варiантi
понад шiстдесят роздiлiв, а до видання потрапило лише двадцять шiсть (за
редакторською нумерацi ю). До того ж i надрукованi роздiли були пiдданi
значному скороченню без вiдповiдних позначок, примiток i т. iн.
Найширшу публiкацiю роману здiйснено в журналi "Ки©в" (1988, NN 1-2).
Невеликi фрагменти друкувалися також у днi 90-рiччя з дня народження поета
в газетах "Лiтературна Укра©на", 7 сiчня 1988 p., "Вечiрнiй Ки©в", 4
лютого 1988 р. та в "Литературной газете", 11 травня 1988 р. (переклад H.
Висопько©). Дана публiкацiя-це повний текст останньо© авторсько© редакцi©,
що зберiга ться у вiддiлi рукописiв Iнституту лiтератури iменi Т. Г.
Шевченка АН УРСР у фондi В. Сосюри.
"Третя Рота" ма багато варiантiв i редакцiй, починаючи з раннiх
рукописiв i кiнчаючи останньою зведеною (роман-трилогiю перероблено в один
твiр), що була передана до публiкацi© газетi "Молодь Укра©ни". Цю редакцiю
можна вважати виявом останньо© волi автора, оскiльки, як видно iз
цитованого вище свiдчення В. Сосюри, трилогiю було завершено "в чорновому
виглядi". Навiть в останнiй, зведенiй редакцi©, автор не змiг уникнути
повторiв у описi деяких подiй, а в чорновому варiантi трилогi© ©х
порiвняно чимало. Ширший варiант, незважаючи на свою незавершенiсть, теж
заслугову на публiкацiю, але в академiчному виданнi, де основним текстом,
очевидно, вважатиметься остання зведена редакцiя 1959 p.
У багатьох вiршах i поемах В. Сосюри, починаючи з "Червоно© зими",
можна прочитати рядки, якi мають пряме вiдношення до бiографi© поета. В
одних творах лiричний герой легко ототожню ться з автором, а iншi, без
сумнiву, повнiстю присвячувалися якiйсь конкретнiй подi© з його життя,
тобто сторiнками бiографi©, трансформовано© через творчу уяву. От де
можна майже без заперечення погодитися iз давньою iстиною, що життя поета
- у його творах.
У поемах "Оксана" (1922), "Вiра" (1923), в епопе© "Залiзниця"
(1923-1924; склада ться iз п'яти поем), "Вчителька" (1928-1929),
"Заводянка" (1927), "Минуле" (1930), "Галичанка" (1931) i особливо у
вiршованому романi "Червоногвардi пь" (1937-1940) зустрiча мо опис тих же
подiй i тi ж iмена геро©в, якi набагато ширше i конкретнiше описанi в
"Третiй Ротi". Очевидно, як слушно зауважував i сам В. Сосюра, "про рiзнi
речi есть i рiзний спiв, i рiзнi форми, бо життя строкате...". Паралельне
вiдтворення яодiй в поезi© i прозi було викликане, очевидно, не лише
бажанням докумепталiзувати свою бiографiю: можливо, автор усвiдомлював той
факт, що поезiя може бути лише пiснею сво му народовi, а не лiтописом його
доби. Якщо в поетичних творах В. Сосюра мав право на творчий домисел, то в
автобiографiчному романi вiн з документальною точнiстю прагне вiдтворити
побачене i пережите ним на житт вiй дорозi. "Третя Рота" - це твiр, в
якому автор намагався сконцентрувати все те, про що частково йшлося в
багатьох поезiях: i про важке дитинство, i про буремно-трагiчну юнiсть, i
про першi кроки в лiтературi, якi вiн робив при допомозi вiдомих
укра©нських письменникiв. Часто автор не обминав й трагiчних моментiв
нашо© iсторi©, i сво© власнi невдачi тракту як наслiдок всенародного
горя, коли вiд окрайця хлiба, од лихого чи доброго слова залежало людське
життя.
Напо ний романтикою революцi© i громадянсько© вiйни, а також численними
гаслами про соцiальне й нацiональне визволення, В. Сосюра, як i багато
його сучасникiв, не змiг вникнути у полiтичний змiст тогочасних гасел, а
тому й зазнав тяжкого "ходiння по муках". Поет iз гiркотою й болем
зiзна ться 1924 року:
I пiшов я тодi до Петлюри, бо у мене штанiв не було. Скiльки нас отаких
бiля мурiв од червоно© кулi лягло!..
Згодом чи юсь "дбайливою" рукою були "полiпшенi" останнi два рядки цi ©
строфи:
Скiльки нас, отаких, через журу покидали востанн село!
Можливо, це редагування належить i самому автору, але його можна
вiднести до того часу, коли пошуки "автобiографiзму" в творах призводили
часто до трагiчного завершення людських доль i до такого явиша як
самоцензура:
письменник змушений був писати не все те, що думав i мав сказати
читачевi.
У романi "Третя Рота" описано сцену розстрiлу гайдамаками двох бiлих
льотчикiв, яких випадково збили на станцi© Нирковiй. ('Один капiтан
(поранений), а другий-стрункий i спокiйний, з мармуровим шляхетним
обличчям, нащадок графа Потьомкiна. Цей, з мармуровим обличчям, зняв з
пальця свого персня, подав його осавуловi нашому i сказав:
- Просим, просим!
Я ©м зачитав цей уривок росiйською мовою, де йшлося про право людини на
фантазiю.
Коряк сказав: "Целевое ребячество".
Щупак 3: "Це правий ухил".
А Коваленко 4: "Та це i- справжня контрреволюцiя".
Я сказав: "Товаришi! Це - з Ленiна".
Картина.
Але я знов повертаюсь до себе i знов лечу на чарiвному конi уяви в
близьке минуле, в Ки©в 1944 року, з якого я полетiв у Харкiв тридцятих
рокiв.
Та чогось мiй норовистий кiнь, як тiльки побачив золоту башню Лаври (©х
було двi - одну разом iз тiлом церкви зiрвали нiмецькi фашисти), метнувся
на Донбас, правда, на мить, а потiм знов у Харкiв, щоб уже в Кп вi
продовжувати свiй бiг у вiчнiсть, щоб я сам собi (був) яснiшим i для себе,
й для сво©х читачiв.
Колись моя мати, побачившi©, що я складаю вiршi на паперi, гнала мене
на шахти збирати вугiлля:
- Iди, сукин син, на шахти, нiчим уже топити в хатi. А вiршi хлiба не
дадуть.
Потiм, пiзнiше, у Харковi, коли я став вiдомим поетом i коли в мене не
було настрою писати, вона менi казала:
- Синочок! Чого ти не пишеш? Я тобi вже й чорнила i бумаги
приготовила...
I я тодi написав "Днiпрельстан".
(I ще кiнь метнувся на Донбас).
Мати мене часто била, коли я був пiдлiтком, за сестру Зою, що мала дуже
поетичну уяву i гiперболiзувала все, що я робив iз нею, перед матiр'ю, а
та, не розiбравшись, у чiм справа, i вiрячi© тiльки Зо©, люто накидалась
на мене i била полiняками або полумиском по головi.
Нарештi менi набридло наставляти свою бiдну голову пiд полумиски та
полiняки, i я почав утiкати вiд матерi.
Та спочатку вона мене повертала пiд сво© удари, удаючи, що хоче
розiрвати кофту на грудях, i iстерично гукаючи мене.
Та потiм я не повертався уже, бо коли побiг раз i мати кофти не
порвала, бiльше вже не вiрив ©й.
Менi дуже не подобалось, що вона на мене кричала:
- Сукин синi Якось я ©й сказав:
- Мамо! Чого ви себе лаете? Я ж не сучкин син, а ваш!
У матерi було довге й чорне, аж до синi воронячого крила, волосся, i
мiй улюблений братик Олег дивився якось на нього задумано-захопленими
карими оченятами i сказав:
- Мамо! Яке в тебе гарне волосся! Як у собаки!..
I знов Ки©в... Перон, дзвiнки...
Ми ©демо в Москву для проведення декади укра©нсько© лiтератури та
мистецтва.
Скiльки радостi!
В Москвi нас дуже гостинно i гарно зустрiчали - поетiв, спiвакiв,
артистiв...
Росiяни дуже люблять укра©нцiв, як i ми ©х, бо ми ж брати.
Радiсно ми поверталися до Ки ва...
Та от, як удар страшного i несподiваного грому з безхмарного iiеба,
редакцiйна стаття "Правди" 5, в якiй мене за вiрш "Любiть Укра©ну", за
любов до Укра©ни "в стягiв багряному шумi" названо, по сутi, нацiоналiстом
за те. що я нiбито пишу за Укра©ну поза часом i простором (а "знамен
червоний шум!.." "Зойки гудкiв") i що Укра©на ("мiж братнiх народiв, мов
садом рясним, сiя вона над вiками!")... Справа в тому, що "Правда"
критикувала перший варiант "Любiть Укра©ну", написаний у 1944 роцi, сiм
рокiв тому, де був рядок:
"Без не© - нiщо ми, як порох i дим, розвiяний в полi вiтрами", i цей
варiант переклав Прокоф' в,
А в збiрцi "Щоб сади шумiли", за яку я був нагороджений Сталiнською
премi ю 1-го ступеня, був надрукований вiрш "Любiть Укра©ну", в якому
рядок: "Без не©-нiщо ми..." я замiнив рядком: "мiж братнiх народiв...",
щоб показати Укра©ну не iзольовано од сво©х соцiалiстичних побратимiв i
посестер.
Але "Правда" почала мене бити за перший варiант "Любiть Укра©ну", що
пiд цим вiршем пiдписалися б такi недруги укра©нського народу, як Петлюра
i Бандера 6...
I скiльки я не казав (коли мене почали бити у всеукра©нському масштабi,
- всi органiзацi©!.. - i навiть у всесоюзному - шукали в кожнiй республiцi
свого "Сосюру" - ламали йому ребра, били пiд душу, як мене на Укра©нi), i
скiльки я не казав, що я виправив "Любiть Укра©ну", менi не вiрили i били
до самозабуття.
Корнiйчук на пленумi письменникiв Укра©ни кричав на мене (мабуть, з
переляку, бо його теж критикували, але чемно i в мiру):
- За який нацiоналiстичний грiш ви продалися?
А Малишко вмiстив в газетi "Радянська Укра©на" цiлий пiдвал, у якому
"доводив", що раз я був у петлюрiвських бандах, то менi не можна вiрити,
що я на кожному вирiшальному етапi становлення Радянсько© влади на Укра©нi
"був не з нами".
Його стаття була, по сутi, iдеологiчним ордером па мiй арешт.
I теж Малишко робив це, як i Корнiйчук, щоб одвести вогонь крптпкп од
себе i сконцентрувати на менi, бо його, як i Корнiйчука, сво©м крилом
зачепила критика.
Прожогiн шукав нацiоналiзм в мо©й поемi "Вiтчизна" i "знайшов" його
там, де я писав про Укра©ну, хоч у тiй же поемi я з такою любов'ю писав
про Бiлорусiю, про Росiю i Москву, як серце Вiтчизни!..
Н. 7 дописався до того, що "Сосюра вже перестав бути прикладом для
лiтературно© молодi!".
Одразу ж пiсля появи статтi в "Правде" "Об идеологических извращениях"
мене викликав перший секретар ЦК КПУ т. Мельников 8.
Вiн менi говорив, що я "представитель рабочего класса в украинской
поэзии", що "у нас нет ни тени сомнения по отношению к Вам".
Внаслiдок розмови з ним я написав покаянного листа 9, що був
надрукований у "Правде".
А ще перед тим кореспондент прогресивно© газети укра©нцiв в Канадi
при©хав, щоб перевiрити, чи я ще на свiтi, бо нацiоналiстичнi газети в
Канадi писали, що я заарештований, i мене з цим кореспондентом у ВОКСi 10
сфотографували.
Коли я при©хав у Сталiне 11, iшла конференцiя молодi, на якiй виступав
секретар Сталiнського обкому КСМУ.
Вiн говорив про "Любiть Укра©ну", про те, що пiд цим вiршем пiдписалися
б Петлюра i Бандера.
Закiнчивши промову, вiн сказав:
- А теперь слово имеет товарищ Сосюра! Мене зустрiла електрична буря
аплодисментiв. Якось я сумно iшов по Червоноармiйськiй бiля Бессарабки 12.
Вулицею переходив юнак у мiському костюмi з чемоданом у руках. Мабуть,
студент. Вiн пiдiйшов до мене i спитав:
- Ви - Володимир Сосюра?
- Я.
- Дозвольте потиснути вашу руку!..
Вiн потиснув менi руки i, не сказавши бiльше нi слова, швидко i
схвильовано пiшов вiд мене.
Я так розгубився вiд радiсних слiз, що залили мою душу, що навiть забув
спитати його, хто вiн такий.
То менi потиснула руку укра©нська молодь.
I тiльки це мене втримало вiд божевiлля або самогубства, сталiнськi13
аплодисменти i цей потиск руки...
Але серце не витримало, i в мене почалися спазми коронарних судин, а
потiм досягла свого апогею гiпертонiя.
Тiльки це вже галузь медицини, а не iдеологi©, i за це я прошу
пробачення у вас, мо© золотi читачi!
Тiльки медицина все ж зв'язана з iдеологi ю, власне, з iдеологiчною
боротьбою i любов'ю.
Серце почало протестувати уже пiсля арешту мо © дружини 14, яку
викликали в Мiнiстерство Державно© Безпеки телефоном, коли мене не було
дома.
Так. Серце не витримало i почало давати грiзнi сигнали.
Муки особистi не такi вже й цiкавi, тiльки у нас трудно сказати, де
почина ться особисте i де кiнча ться громадське.
Наскiльки чудесний наш соцiалiстичний лад, що в ньому злитi з "ми"
во дино "я" кожного з нас.
Колись менi одна стара бiльшовичка сказала:
- Переживайте всегда с народом. Если радость, она будет большей, а если
горе - оно будет меньшим.
I в цьому мо щастя, а може, й сила, що я ще до поради старо©
бiльшовички переживав завжди (i переживаю) з народом.
Я знав, що не в мене одного таке горе, хоч я ще вiрив, що НКВС - меч
диктатури пролетарiату, i раз заарештували Марiю - значить, було за що.
Це говорила моя свiдомiсть, а серце кричало, i плакало, i билось об
ребра кривавими крилами, як пiдстрелена птиця.
I я страшно угнувся духовно, як поет i як людина...
Це дало право С. сказати на поетичнiй секцi© про мене: "Сосюра - вже
смердючий труп".
Правда, товаришi, i навiть Малишко (вiн iнодi бува хорошим), всипали
С. за мене.
А вiн щось белькотiв, що вiн так сказав для користi лiтератури...
Та товаришi в переносному смислi зробили iз С. "смердючий труп".
Це було ще за доби "культу".
До Ки ва при©жджали росiйськi письменники, i з ними при©хав Назим
Хiкмет 15.
I теж цо було ще за Сталiна.
Хiкмет попросив Малишка познайомити його зi мною i при товаришах сказав
менi:
- Я читал ваше стихотворение "Люби Украину" и никакого национализма в
нем не нашел.
Пiсля Сталiна почалося [оздоровлення] лiтературно© атмосфери.
Стало легше дихати i спiвати.
Але за кiлька днiв до розгрому Берi©16 i його бандитiв уночi - дзвiнок.
Дзвонив той же, що заарештував дружину:
- Зайдите в министерство. За вами придет машина (з таким-то номером),
вы садитесь в нее и приезжайте к нам.
Я вийшов.
Машина з указаним номером уже чекала на мене. В нiй був один в чорному.
I я з ним по©хав в Мiнiстерство безпеки.
Ще до цього за мною вже ходила тiнь смертi. В не© були жовтi штиблети,
свiтло-шоколадний костюм i безбарвне обличчя нальотчпка.
В мiнiстерствi той, що мене привiз, завiв до одного кабiнету i зник.
В кабiнетi було дво в вiйськовому. Один стояв, а другий сидiв за
столом.
Я показав свою перепустку, i той, що сидiв за столом, забрав ©© в мене
i замкнув до шухляди.
Ясно.
Менi сказали, щоб я почекав.
Сиджу, чекаю...
А вони. тi дво , про щось жваво i весело розмовляють, зда ться, про
концерт, про гру артисток...
Мовляв, вжиття уже летить повз тебе, а ти, птичко, уже в клiтцi",
Довго я так чекав, а вони не звертали на мене уваги, нiби я - порожн
мiсце.
Очевидно там, нагорi, по прямому проводу питали згоди на мiй арешт одну
людину, що простягла благовiсну руку над мо ю головою i сказала:
- Сосюру не трогать!
I чорна рука, що вже добиралась до мого серця, щоб стиснути його
смертно сво©ми гострими, закривавленими кiгтями, одiйшла в морок...
Тодi зроблено було такий крен.
Заходять дво у вiйськовому, рангом вищi за тих, що застосовували до
мене прийом "психологической пытки", i один з них сказав:
- Владимир Николаевич! С вами хочет поговорить министр.
Ми пiшли нагору.
Зайшли до кабiнету мiнiстра.
Це був Мешiк 17, потiм розстрiляний разом iз Берi ю й iншими
претендентами на криваву владу над тероризованим народом. Вони хотiли
навалити Гiмала© трупiв до тих, що вже навалили, але... не вийшло!
Мешiк, коли я привiтався з ним, запросив мене сiсти.
Я сiв.
Вiн дивиться на мене i мовчить.
Я теж мовчу.
Мешiк:
- Чого ви мовчите?
- Я жду, що ви менi скажете. Мешiк:
- Чого ви не да те до друку ваших вiршiв? Ви що, протесту те проти
критики?! Я:
- Нi, я не протестую. Вiршi я пишу, але мене не друкують. Мешiк:
- Хто вас не друку ?
Я:
- Газети, i журнали, i видавництва. Я вже давно, давно дав у
"Радянський письменник" велику збiрку поезiй "За мир", але ©© й досi
маринують.
Мене. мiж iншим, уже не друкували два роки нiде i не дозволяли
виступати перед народом.
Тобi кажуть "виправляйся", а не друкують, як же я буду виправлятись?
Смiлянський правильно говорив, коли його били:
- Коли шахтьор помилився, то його ж не виганяють iз забою, а дають йому
змогу там же, в забо©, i виправлятися!..
Мешiк:
- До вас нiхто не заходив з нацiоналiстичного пiдпiлля? Я:
- Нi! Навпаки. Менi присилали загрозливi листи. Мешiк:
- А як ви живете матерiально? Я:
- Не вилажу з ломбарду. [Здав] речей на 10 000 крб. Мешiк:
- Так ви менi напишiть листа про те, хто вас не друку , i завтра у вас
буде наш товариш. Ви передайте йому лiiста до мене i дасте йому переписати
номери ломбардних квитанцiй.
Я попрощався з ним i пiшов.
А той, що вiдiбрав у мене перепустку i замкнув ©© в шухляду письмового
столу, з такою люттю i темною ненавистю у схiдних очах дивився на мене, а
рука, рука ката, вiддавала менi перепустку.
Я, не попрощавшись iз ними, вийшов.
А через деякий час та рука, що сказала сво©м благовiсним жестом:
"Сосюру не трогать", повернула менi з далеко© заснiжено© тайги мою
дружину.
Це вже було пiсля розгрому Берi©.
LXVII
Вiчно сiятимуть у вiкнах зорi легендарного Сталiнграда, де почався
гiгантський розгром синьомундирних нападникiв, кривавих слуг ночi людства,
що хотiли поглинути наше сонце.
Вiчно сiятиме у вiках прапор перемог, що злетiв над пожарами
фашистського Берлiна, як багряна _птиця вiдвойованого щастя мiлiонiв.
Вiчно сiяти стягам народно© влади над столицями вiльних серед вiльних,
кому простягнули _мiлiони червоних переможцiв свiтлу i добру руку допомоги
на Заходi i на Сходi.
З вiчним вiдсвiтом останнього зльоту свiтово© перемоги в серцях ми
живемо i творим Комунiзм.
I нiякi атомнi i водневi грози не зупинять ходи мiлiонiв на верховини
вселюдського щастя. З кожним днем ми все дужчi, а вороги миру - все
слабшi.
Це так, як ще за громадянських битв юнак, червоноармi ць, що потрапив в
полон бiло© смертi, сказав оскаженiлим ворогам (це було в днi агонi©
контрреволюцi©):
- Мы все прибываем, а вы все малеете...
Так. Ми все прибува мо, а вороги все малiють, i це вже не в масштабах
колишньо© Росi©, а на всiй земнiй планетi.
I якось на фонi гiгантських подiй у всьому свiтi трохи чудно i нiяково
говорити про долю поета, що вийшов iз золото© Третьо© Роти i снiгами
Червоно© Зими йшов крiзь огнянi контрасти грози, що гримiла над
Батькiвщиною, йшов i йде з мiлiонами весни мiльйонiв, з п'ятикутною зiркою
на чолi i в серцi.
Я - крапля в багряному океанi народно© боротьби, i в менi, його краплi,
вiдбилась уся його краса i велич, i в менi ревли його бурi, коли вiн iшов
грiзними валами на збройний штурм фортець старого свiту, i в менi вiн сiя
чудесною красою в цi днi, коли вiн iде на трудовий штурм старого свiту во
iм'я Миру i Комунiзму.
Пiслямова
В клубi Ради Мiнiстрiв були збори активу радянсько© iнтелiгенцi©, якi
вели письменники.
Збори були присвяченi пiдсумкам роботи XX з'©зду нашо© партi©.
Всi радiсно вiтали все те, що генiально накреслив iсторичний з'©зд
переможцiв ночi.
Було урочисто й святково.
I от виступа Корнiйчук i в сво©й промовi, мiж iншим, сказав:
- Марно критикували Сосюру за вiрш "Любiть Укра©ну". Нiчого ворожого в
цьому вiршi нема . Це патрiотичний вияв душi поета.
Я дивився на обличчя, i всi вони злилися в мо©х очах в одну туманну
пляму од слiз, що залили мо© очi...
Потiм виступав Малишко i теж у сво©й промовi - палкiй i пристраснiй, в
якiй його серце од гнiву на ворогiв народу навiть кинуло сво полум'я i на
тих, хто нi сном, нi духом до них не причетний, Малишко теж сказав про
мене, що марно мене били, що нiзащо мене калiчив Каганович...
I я од радостi все простив - i те, що кричав на мене Корнiйчук, i
статтю Малишка в "Радянськiй Укра©нi" проти мене, i все i всiм
дезорi нтованим братам, що били мене так, що аж серце гуло од ударiв.
Ви ж зна те, як у нас умiють бити!
Я всiм прощаю i всiх люблю.
Люблю навiть Н. i С. К.
А ще дужче я люблю свою Донеччину i Третю Роту, що провiдною зорею
свiтла, свiтить i буде свiтити менi на поетичнiй путi, зливаючи сво сяйво
з зорями Комунiзму, що все бiльше i все ближче сiяють на нашому трудовому
небi.
Лiто 1926 року - Харкiв.
Зима 1942 року - Москва.
Зима 1959 року - Ки©в.
Поетичну музу Володимира Сосюри справедливо називають голосом нiжностi
i правди, адже вона могла звучати не тiльки солов'©не, а й бути "мов вибух
динамiта" у днi заграв та суспiльних бiд, а якими доводилося не раз
стрiчатися поетовi на нелегкiй, а iнодi й тернистiй житт вiй дорозi.
Дитинство i юнiсть майбутнього поета минали в донецькому краю, де
звучала здебiльш росiйська, це сво рiдно вiдбилося у лексицi роману, а вже
потiм укра©нська, молдавська, грецька та iншi мови, але там найдзвiнкiше
лунала пiсня укра©нська. Багато пiсень знала й спiвала мати смуглявого
первiстка Антонiна Дмитрiвна Сосюра, а ще бiльше вiн чув ©х у часи
мандрiвного дитинства, коди в пошуках заробiткiв батько з сiм' ю часто
переходив вiд села до села, вiд селища до селища, та знову й зiюву
повертався в задимлений рiдний Донбас. Мабуть, тому "красу i силу"
шахтарсько© землi В. Сосюра оспiвав так, як, певне, нiхто з iнших
радянських поетiв, бо амалолiт пiзнав цiну скибки хлiба й копiйки,
здобутих власними руками.
Про це i почина ться розповiдь в романi "Третя Рота", "як золотий
дитинний сон" перетворився в страшну реальнiсть для сiм'© Сосюр - жити
пiсля смертi батька у чужiй хатi-хворостяндi i бути постiйно голодними.
Багато цiкавих i досi не знаних фактiв iз житт пису поета розкривають
сторiнки цього автобiографiчного твору, над яким В. Сосюра працював з
перервами в 1926-1930-му, в 1942-му i 1959 роках.
В листку по облiку кадрiв, заповненому 17 травня 1957 p., В. Сосюра про
сво навчання i трудову дiяльнiсть повiдомляв таке:
"Лiто 1909 - осiнь 1909 - учень бондарного це-ау_ Донецького содового
заводу, м. Верхн .
Зима 1909 - весна 1910 - телефонiст Донецького содового заводу, м.
Верхн .
Лiто 1910-осiнь 1910 - чорноробочий у каменоломнях.
Весна 1911-лiто 1911-чорноробочий Донецького содового заводу, м.
Верхн .
Осiнь 1911-лiто 1914 - учень двокласного мiнiстерського училища, м.
Верхн .
Осiнь 1914 - осiнь 1915 - учень трикласного нижчого
сiльськогосподарського училища на станцi© Яма Пiвнiчно-Донецько©
залiзницi.
Осiнь 1915-лiто 1916-учень маркшейдерського бюро Донецького содового
заводу, м'. Верхн .
Осiнь 1916-осiнь 1918-учень трикласного нижчого сiльськогосподарського
училища на станцi© Яма.
Осiнь 1918- зима 1918-член повстансько© робiтничо© дружини Донецького
содового заводу, м. Верхн .
Зима 1918 - осiнь 1919 - козак петлюрiвсько© армi©.
Осiнь 1919 - зима 1920 - вiйськовополонений денiкiнсько© армi©.
Лютий 1920-квiтень 1921 - червоноармi ць, курсант вiйськових
полiткурсiв, полiтпрацiвник.
Весна 1921 - осiнь 1921 - iнструктор преси при ЦК КП(б)У.
Осiнь 1921 - осiнь 1922 - член оргбюро Пролеткульту Укра©ни.
Осiнь 1922 - лiто 1923 - студент Комунiстичного унiверситету iменi
Артема.
Осiнь 1923 - лiто 1925 - робфакiвець Харкiвського iнституту народно©
освiти.
1923-1925, 1925-1941 - лiтературна робота, Харкiв, Ки©в.
Лiто 1941-лiто 1944 - пропагандист при ЦК КП(б)У, старший спiвробiтник
Академi© наук Укра©ни, лiтпрацiвник партизанського штабу Укра©ни,
вiйськовий кореспондент фронтово© газети.
З 1944 р. - на лiтературнiй роботi".
Цi © ж хронологiчно© канви В. Сосюра дотримувався i в романi "Третя
Рота", де за кожним видiленим вiдрiзком часу, за кожною датою - цiкавi
роздiли книги його життя.
Про роботу над романом "Третя Рота" ма мо цiннi авторськi свiдчення,
насамперед iз архiву поета, а також iз розповiдей його сучасникiв, яким
часто доводилося бути i його першими слухачами, i критиками. Поет майже
нiколи не мав творчих та мниць, мiг навiть творити на людях, повнiстю
поринаючи у свiт поетичних образiв, у чому можемо переконатися, прочитавши
цей роман.
Одне з найповнiших авторських свiдчень про iсторiю написання "Третьо©
Роти" таке: "Я почав писати прозою роман-трилогiю про сво життя ще в
1926-30-х роках. Уривок цього роману був надрукований в журналi "Червоний
шлях", N10, за 1926 рiк ("З минулого"). Весь же роман назива ться "Третя
Рота" - 1. "Володька"; 2. "Крiзь вогонь"; 3. "Поет". Надрукований уривок
був про громадянську боротьбу на Укра©нi, про трагiчний перiод мо ©
молодостi... Я вiдклав його i через 12 рокiв повернувся до нього, в 1942
роцi, в Москвi. Так як не було машинiстки, яка б могла друкувати
укра©нською мовою, то я диктував ©й на росiйськiй мовi (почав з дитинства,
вiрнiше, повернувся до нього, щоб потiм писати про роки юностi i дiйти до
старостi). Я продиктував машинiстцi шiстдесят сторiнок i цей початок
роману давав читати Клименту фремовичу Ворошилову як мо му земляковi. Вiн
теж iз Третьо© Роти, i його соратником по громадянськiй вiйнi був мiй дядя
Iван Локотош, двоюрiдний брат мо © матерi, бувшо© робiтницi патронного
заводу в м. Луганську. Товариш Ворошилов прочитав початок роману i побажав
менi через Пономаренка успiху. (Я передавав рукопис через т. Пономаренка,
у якого був друг по батрацькiй молодостi кубанець Сосюра iз станицi
Брюховецько©, де живе половина Сосюр). Тов. Ворошилов побажав менi успiху
i порадив випустити фiзiологiчнi моменти, що я i зробив.
Пiсля Вiтчизняно© вiйни, осiнню 1959 року, я повернувся знову до роботи
над романом i в чорновому виглядi закiнчив всi три книги трилогi© весною
I960 року. Редакцiя газети "Молодь Укра©ни" попросила у мене (т. Семенець,
редактор) цей роман, щоб друкувати його з номера в номер газетним
варiанто"!, про що повiдомила сво©х молодих читачiв" 1.
Але газетну публiкацiю роману було обiрвано буквально на першому словi
- вольове рiшення одного дiяча виявилося сильнiшим вiд бажання молодих
читачiв республiки ознайомитися з цим новим в укра©нськiй лiтературi i
оригiнальним твором мемуарного характеру. Адже в той час жанр мемуаристики
ще не був таким популярним, як тепер, тим бiльше - писати гостро й смiливо
про недавн минуле, згадувати добрим, а iнодi й критичний словом декого iз
сво©х сучасникiв-для цього треба було мати мужнiсть великого поета.
Радостi автора, який побачив початок роману на сторiнках молодiжно©
газети, здавалося, не буде меж. Але не меншою була й гiркота, коли одним
телефонним дзвiнком було вирiшено долю цього твору. Як спомин про тi гiркi
часи, залишилася байка В.Сосюри "Дрозд i Соловей", яка теж дещо дода до
iсторi© газетно© публiкацi©, принаймнi допитливий читач може легко
визначити, хто ж був тим "вольовим дiячем", що припинив друкування роману.
Дрозд-бюрократ послухав Солов'я
I подзвонив в редакцiю, де птицi
Усi пiдлеглi: "Забороняю я
Вам друкувати Солов'я дурницi.
Вiн нацiоналiст! Усе за зорi лине.
В поезiях його не труби, а трава!..
Його не раз, не два вже били за Вкра©ну
Так, що у другого одпала б голова,
А вiн не ка ться i все спiва, спiва..."
Та Соловей не змовк, Дрозда вiн не злякався, -
Вiн знову заспiвав, що аж за боки взявся,
Як вiн спiвав в години злих заграв,
I байку про Дрозда й про себе написав.
25.III.60.
Третьою спробою донести до читача цей твiр уже пiсля смертi автора
стала скорочена публiкацiя в десятому томi творiв поета (Ки©в, "Днiпро",
1972, с. 84-155). Iз наявних в останньому зведеному, авторському варiантi
понад шiстдесят роздiлiв, а до видання потрапило лише двадцять шiсть (за
редакторською нумерацi ю). До того ж i надрукованi роздiли були пiдданi
значному скороченню без вiдповiдних позначок, примiток i т. iн.
Найширшу публiкацiю роману здiйснено в журналi "Ки©в" (1988, NN 1-2).
Невеликi фрагменти друкувалися також у днi 90-рiччя з дня народження поета
в газетах "Лiтературна Укра©на", 7 сiчня 1988 p., "Вечiрнiй Ки©в", 4
лютого 1988 р. та в "Литературной газете", 11 травня 1988 р. (переклад H.
Висопько©). Дана публiкацiя-це повний текст останньо© авторсько© редакцi©,
що зберiга ться у вiддiлi рукописiв Iнституту лiтератури iменi Т. Г.
Шевченка АН УРСР у фондi В. Сосюри.
"Третя Рота" ма багато варiантiв i редакцiй, починаючи з раннiх
рукописiв i кiнчаючи останньою зведеною (роман-трилогiю перероблено в один
твiр), що була передана до публiкацi© газетi "Молодь Укра©ни". Цю редакцiю
можна вважати виявом останньо© волi автора, оскiльки, як видно iз
цитованого вище свiдчення В. Сосюри, трилогiю було завершено "в чорновому
виглядi". Навiть в останнiй, зведенiй редакцi©, автор не змiг уникнути
повторiв у описi деяких подiй, а в чорновому варiантi трилогi© ©х
порiвняно чимало. Ширший варiант, незважаючи на свою незавершенiсть, теж
заслугову на публiкацiю, але в академiчному виданнi, де основним текстом,
очевидно, вважатиметься остання зведена редакцiя 1959 p.
У багатьох вiршах i поемах В. Сосюри, починаючи з "Червоно© зими",
можна прочитати рядки, якi мають пряме вiдношення до бiографi© поета. В
одних творах лiричний герой легко ототожню ться з автором, а iншi, без
сумнiву, повнiстю присвячувалися якiйсь конкретнiй подi© з його життя,
тобто сторiнками бiографi©, трансформовано© через творчу уяву. От де
можна майже без заперечення погодитися iз давньою iстиною, що життя поета
- у його творах.
У поемах "Оксана" (1922), "Вiра" (1923), в епопе© "Залiзниця"
(1923-1924; склада ться iз п'яти поем), "Вчителька" (1928-1929),
"Заводянка" (1927), "Минуле" (1930), "Галичанка" (1931) i особливо у
вiршованому романi "Червоногвардi пь" (1937-1940) зустрiча мо опис тих же
подiй i тi ж iмена геро©в, якi набагато ширше i конкретнiше описанi в
"Третiй Ротi". Очевидно, як слушно зауважував i сам В. Сосюра, "про рiзнi
речi есть i рiзний спiв, i рiзнi форми, бо життя строкате...". Паралельне
вiдтворення яодiй в поезi© i прозi було викликане, очевидно, не лише
бажанням докумепталiзувати свою бiографiю: можливо, автор усвiдомлював той
факт, що поезiя може бути лише пiснею сво му народовi, а не лiтописом його
доби. Якщо в поетичних творах В. Сосюра мав право на творчий домисел, то в
автобiографiчному романi вiн з документальною точнiстю прагне вiдтворити
побачене i пережите ним на житт вiй дорозi. "Третя Рота" - це твiр, в
якому автор намагався сконцентрувати все те, про що частково йшлося в
багатьох поезiях: i про важке дитинство, i про буремно-трагiчну юнiсть, i
про першi кроки в лiтературi, якi вiн робив при допомозi вiдомих
укра©нських письменникiв. Часто автор не обминав й трагiчних моментiв
нашо© iсторi©, i сво© власнi невдачi тракту як наслiдок всенародного
горя, коли вiд окрайця хлiба, од лихого чи доброго слова залежало людське
життя.
Напо ний романтикою революцi© i громадянсько© вiйни, а також численними
гаслами про соцiальне й нацiональне визволення, В. Сосюра, як i багато
його сучасникiв, не змiг вникнути у полiтичний змiст тогочасних гасел, а
тому й зазнав тяжкого "ходiння по муках". Поет iз гiркотою й болем
зiзна ться 1924 року:
I пiшов я тодi до Петлюри, бо у мене штанiв не було. Скiльки нас отаких
бiля мурiв од червоно© кулi лягло!..
Згодом чи юсь "дбайливою" рукою були "полiпшенi" останнi два рядки цi ©
строфи:
Скiльки нас, отаких, через журу покидали востанн село!
Можливо, це редагування належить i самому автору, але його можна
вiднести до того часу, коли пошуки "автобiографiзму" в творах призводили
часто до трагiчного завершення людських доль i до такого явиша як
самоцензура:
письменник змушений був писати не все те, що думав i мав сказати
читачевi.
У романi "Третя Рота" описано сцену розстрiлу гайдамаками двох бiлих
льотчикiв, яких випадково збили на станцi© Нирковiй. ('Один капiтан
(поранений), а другий-стрункий i спокiйний, з мармуровим шляхетним
обличчям, нащадок графа Потьомкiна. Цей, з мармуровим обличчям, зняв з
пальця свого персня, подав його осавуловi нашому i сказав: