Сосюра В.. Третя рота

переможця в полотнянiй бiлiй сорочцi з незмiнною люлькою в зубах.
Дядьки, мо© дядьки!
Як я вас любив i люблю!
Чи, може, тому, що в мене родичi такi ж, як ви, селяни, що спокiйно
живуть, i працюють, i спокiйно вмирають, коли треба, на полi бою, пiд рев
гармат, чи в бiднiй хатинi на долiвцi пiд плач i голосiння близьких.
Я пiшов по воду до колодязя на перехрестi двох вулиць. Але в мене не
було бичовки. Пiдiйшли з синенькими вiдрами двi гарненькi дiвчинки,
подивились на мене, усмiхнене переглянулись. Одна сказала другiй:
"Давай наберем йому води". Вони витягли води i налили менi в вiдро,
потiм витягли собi...
А я, розгублений i вдячний, стояв i, як зачарований, дивився ©м услiд,
як вони стрункими i загорiлими ноженятами не йшли, а пливли над землею,
повною веселого i зеленого гомону лiта.
Хлопчик нашого сусiди пiшов зi мною на Дiнець. Пiсля купання вiн повiв
мене у вишневi сади над Дiнцем. Ми ввiйшли в ©х райдужне марево од сонця,
бджiл i квiтiв, а хлопчик почав весело i голосно спiвати, розмахуючи
руками i всiм сво©м тiлом, показуючи невичерпну радiсть життя.
Я йому сказав: "Не спiвай так голосно, бо почують i наб'ють нас!" Але
вiн почав спiвати ще дужче.
А потiм обернувся до мене i каже гордо i незалежно:
"А що? Хiба я на сво©й землi не можу спiвати?!"
I вiн весело тупнув ногою по землi, що звучала, як голубий акорд
щастя...
Батько i тут був писарем.
Якось на подвiр'я правлiння привели зв'язаного i побитого конокрада.
Вiн лежав на дрогах, а дядько тяжко бив його майже непритомного. I нiхто
йому не забороняв це робити. Навiть спiвчутливо дивилися на нього. Ви
зна те, чого вартий на селi кiнь i як чорно б'ють за вкраденого коня, так
б'ють, що конокрад довго пiсля того i не протягне. Але так, як
нiмцi-колонiсти б'ють конокрадiв, ще нiхто з укра©нцiв не додумався.
У нас ©х б'ють дугами, голоблями, а бiльше кулаками та пiдборами, а
нiмцi б'ють "культурно", щоб слiдiв зовнi не було.
Вони кладуть на землю боком конокрада, i до спини й живота на довжину
всього тiла прив'язують двi дошки, потiм пiдводять конокрада на ноги i з
розгону б'ють важкою ломакою по дошцi спереду чи ззаду. Конокрад у дошках
важко гупаеться об землю. Потiм злодiя, у якого вже одбитi печiнки, знову
ж пiдводять i знову б'ють. Ну, ясно, що пiсля цього людинi заспiвають
"Вiчну пам'ять" 1 трави i птицi або летючий i хмурий снiг у глухих степах
Укра©ни.
Я дуже полюбив книжки.
Образи Жюля Верна 2 з "Воздушного корабля" ярко жили в мо©й дитячiй
головi з iменами, як я ©х_ тодi запам'ятав, чомусь "дядя Фрюдан" (а не
"Фрюден") i "Фiль Евене".
Особливо мене захоплювала книга "Ветхий завiт"3, написана, як роман,
про блукання врейського народу в гарячих пустелях пiвдня, коли вони
шукали землю Ханаанську4 (в цi роки я цi шукання з бо м i ордами
фiлiстимлян5 можу порiвняти з "Залiзним потоком" Серафимовича6... Тiльки
там iще величнiше). Я захоплювався геро©змом Гедеона, братiв Маккаве©в 7,
Самсоном 8, а особливо Iсусом Навiном 9, який одним наказом "Стой, солнце"
спинив день, щоб вре© змогли довершити розгром ворога.
Я любив усе геро©чне i красиве.
Менi потрапила до рук непоказна i не дуже велика за розмiром книжечка -
"В тумане тысячелетий" ' (забув автора), i вона мене так захопила, коли я
читав ©© у травi нашого подвiр'я, що все, що було в книзi, жило й сiяло в
мо©й уявi так сильно i гостро, що здавалось реальним, i я поринув у нього
всiм сво©м маленьким ством, а все, що навколо, не iснувало для мене.
Я не чув, як мати кликала мене на обiд. Буря восторгу вхопила мене на
сво© огнянi крила i понесла мене туди,де:
Белеет парус одинокий...
де:
Рыщут по морю викинги...
Звенел мой меч в тот день ненастный среди Британии полей.
Рассек я шлем вождя по плечи, скатилась прядь его кудрей.
I герой роману... Чомусь я запам'ятав його iм'я як "Святослав", а це,
як потiм я прочитав через багато, багато рокiв у продовженнi нього роману
- "Гроза Вiзантi©", був Всеслав, автор - Красновський.
I цей могутнiй i страшний нерук, i старий кудесник, i любов Всеслава до
Любушi, i його ворог Вадим, i друг, пiвнiчний витязь, якого Всеслав
зарубав... Усе це так владно i сонячно захопило мене, що й зараз, сивим
юнаком, я можу розповiсти в деталях про роман "В тумане тысячелетий", що
так полонив мою дитячу уяву i, безумовно, в тисячу разiв кращий "Грози
Вiзантi©", що сподобався менi тiльки сво ю iнтригуючою назвою. Така назва
бiльше пiдходила б до другого мого улюбленого героя, до Святослава.
В густiй травi нашого подвiр'я я так зачитався "Ветхим завiтом", що
забув про навколишнiй свiт, а так у книзi блукав по жовтiй од пiску
безкiнечнiй пустелi пiд гарячим, безжальним сонцем з геро©чним врейським
племенем i захоплено дивився на Гедеона, коли вiн видiляв хоробрих од
боягузiв по тому, як вони пили воду в рiчцi, - чи губами, чи жменями.
А юнак Давид з його пращею, якою вiн знищив велетня Голiафа 11, а потiм
його ж мечем вiдрубав йому голову...
Ну i, звичайно, мiй улюблений Самсон, що ослячою щелепою перебив
п'ятнадцять тисяч фiлiстимлян. Як я ненавидiв ту сучку Далiлу, що через
не© Самсоновi вiдрiзали його довге волосся, в якому була вся його сила, i
ослiпили героя.
I печально радiв я, як вiдплатив Самсон ворогам, коли вiдросло його
волосся.
Жалко тiльки, що вiн i сам загинув на купах трупiв пiд уламками
роздавлених його богатирськими руками колон i стелею храму.
А чудо з i рихонськими трубами 12, коли вiд одного ©х реву розсипались
у прах мури ворожо© фортецi i вре© взяли ©© голими руками...
Мати мене кличе обiдати, а я не чую, потопаючи в уявному свiтi золото©
легенди людства.
I от батько мiй захворiв на запалення шлунка. Довго й тяжко боровся вiн
зi смертю, а мати сидiла бiля нього на долiвцi i рушником або його шляпою,
як вiялом, навiвала йому свiжого повiтря, бо батьковi було нiчим дихати.
Мати купувала батьковi церковного вина. Я це вино потай покуштував, i
воно менi здалось таким чудесним, що бiльше нiколи в життi я такого вина
не пив. Тiльки коли причащався. Але тодi пiп у золотiй ложечцi давав його
так мало, що тiльки розчаровано облизувався. Доктор сказав, щоб батько
покинув пити горiлку, а коли вiн не кине, то помре.
Батько одужав.
Але горiлки пити не кинув.
Якби ж вiн знав!
Я дружив з сусiдськими хлопчиками, старший брат яких був ковалем. Часто
я ходив до його кузнi i любив слухати, як вiн весело i вiртуозно
видзвонював по ковадлу молотком або допомагав його батькам на гарманi.
Я змагався з сво©ми маленькими друзями, хто швидше працюватиме.
Ми переносили великими корзинами полову. Я переносив майже бiгом, а
мене, щоб я працював ще краще, дорослi хвалили:
- От молодець!
- От молодець!
А я стараюсь, а я стараюсь...
Була епiдемiя скарлатини. Нам у школi зробили прищеплення од не©.
Ми, хлопчаки, хизувалися перед дiвчатками, нiби нам не болить, коли
голка шприца тонко i гостро входила пiд шкiру на спинi, а дiвчатка, коли
©х кололи, кривились i плакали.
Ми ж ходили як геро©.
У мого друга захворiв на скарлатину менший братик. Була зима, i по
залiзнiй од морозу землi його братика, хворого, смертельно блiдого, повели
до церкви, що була недалеко вiд хати сусiдiв.
А потiм його вели по великих кам'яних плитах церкви пiд руки назад. Вiн
iшов, весь наче прозорий i нетутешнiй, i хитався, задихаючись од нестачi
повiтря... Так i сто©ть перед мо©ми очима його блiде, покiрне i приречене
личко...
Потiм його хоронили.
I ще.
В однi © жiнки умерло дво близняток-малят.
До хати, де вони лежали на столi, заходили мовчки i урочисто люди...
Стояв печальний кашель i траурний шепiт у кiмнатi...
Я пiдiйшов до маленьких мерцiв. Вони лежали як крейдянi ляльки, восковi
й тихi.
Я доторкнувся до ручки одного з них.
Рука була холодна як лiд.
Сьома Рота!
Я не забуду тебе, колиска радостi й горя в мо© далекi й неповторнi днi.

XII

Ми знову в Третiй Ротi. Жили ми у шевця Iвана з дерев'яною ногою.
Вiн був красивий i подобався дiвчатам. А коли йому на руднику в п'янiй
бiйцi одсiкли жерстяним чайником кiнчик носа, вiн перестав подобатись
дiвчатам. Особливо однiй, з якою до естетично© катастрофи з ним у нього
був роман. Вiн був дуже строгий з сво©ми меншими братами, i як тiльки що,
то кричав:
- А де мiй потяг? - i тягся за ременем, якого дуже боявся його малий
брат Макар.
Його другий брат оженився з кирпатенькою i веснянкуватою дiвчиною, яка
стала його веселенькою жiночкою, i вони дуже гарно жили i все цiлувалися
бiля нового будиночка, що збудували для себе, як голуби тепле гнiздечко.
Ми були вже дуже бiднi. Батько продав надiл землi, що мав, куркулевi
Андрону за 250 карбованцiв, хоч надiл коштував 1100 карбованцiв - п'ять
десятин. Андрон платив нам золотими п'ятiрками дуже рiдко, поки не
виплатив борг. Так от ми, хоч i були бiднi, а все ж я iнодi купував
фiсташки, якi дуже любив.
Коли кирпатенька курiпочка, дружина Iванового брата, побачила, що я ©м
фiсташки, вона при жiнках, зневажливо закопиливши губу, сказала: "При
злиднях, та ще й з перцем".
Потiм ми перейшли жити до волошки, вдови Кравцово©.
Я дуже дружпв з ©© сином Мiною i його сестрою, чорнобривою i веселою
щебетухою Степанидою. Вони мене вчили волосько© мови. Я питав, як що
зветься, вони казали, i я записував до зошита.
Ми живемо в рибалки й шевця Заливацького. У нього були чорнi ворота, а
за цими ворiтьми праворуч жив хазя©н з сво©ми помiчниками-шевчиками,
лiворуч - у бiднiй мазанцi - ми.
Старший шевчик, юнак, менi подобався за те, що був дуже сильний i
красивий. Я ж був ще маленький i дуже заздрив, що вiн такий великий. Я
мрiяв бути таким, як вiн, також красивим i одчайдушним. Я уявляв, з якою
силою вiн ударив би мене всiм тiлом об землю...
I дивна рiч! Наче я собi наврочив сво ю уявою. Якось я чимось образив
його, якимось необережним словом.
Це було на подвiр'©. Батька i матерi не було дома. Вони кудись пiшли.
Марко схопив мене в чугуннi лабети, пiдняв над землею i з усi © сили
всiм маленьким i млосно-переляканим тiльцем ударив мене об землю. Все
загримiло i опало в менi. Я потiм ледве пiдвiвся... Але нiкому не сказав
про це.
Я любив дивитися, як Марко i його напарник сукають дратву, як
блискавично i точно вони, колючи шилом тугу i темно-жовту пiдошву,
забивають в не© дерев'янi гвiздки, як iз рiзного з'являлося, народжувалося
в ©х чарiвних руках дине i гармонiйно-цiле.
Раз вони шили ловкi жiночi туфлi i заспорили, хто кого пережене, у кого
кращi вийдуть туфлi. Я гарячкове стежив за ©х змаганням. Усе горiло в ©х
руках... I коли вони разом скiнчили свою дивну i блискавичну роботу,
туфельки були одинаковi.
Це були лаковi близнята.
Куток села, де ми жили, називався Волохи. Половина села у нас були
волохи. Вони дуже схожi на укра©нцiв. Така ж любов до всього красивого, до
чистоти, до квiтiв i до людей. Тiльки вони були дружнiшi, нiж укра©нцi.
Любов до людей, гостиннiсть i барвистiсть ©х життя дивним чином
сполучалась у них з дикою, я б сказав, доiсторичною жорстокiстю, особливо
у дiтвори.
Вони були хоробрi, тiльки коли ©х було багато, а укра©нцiв менше.

XIII

Я стояв без штанцiв, тiльки в однiй сорочцi, по колiна в зеленiй водi
Дiнця недалеко вiд прудководу, а навскоси димiв содовий завод, повний
залiзного гомону, i дим його розвiяно плив над мо ю головою високо-високо,
де бiлi хмаркi© усмiхалися сонцевi й вiтрам.
За кiлька крокiв передi мною, стоячи в водi у закачаних штанях, ловив
вудкою рибу мiй товариш, а я стояв за його спиною i спостерiгав. Коли вiн
закидав вудочку, а робив вiн це часто, бо вода була швидка, то крючок з
волоснею пролiтав повз мене збоку або над головою, i я подумав: "Мабуть,
вiн мене зачепить". Так i сталось.
Та зачепив мене вiн не як-небудь, а за грiшне тiльце, i так сiпонув, що
крючок угруз по саму голiвку.
З плачем я йшов з товаришем без штанцiв, а вiн, - бо йому було жалко
рвати волоснi, - так i вiв мене селом з вудочкою, як свою здобич, що за
терпiння подарував йому Дiнець.
Уже знайомий нам вiчно молодий i рум'яний фельдшер Трохим Iванович,
побачивши нас на порозi прийомно©, з усмiшкою сказав мо му невiльному
кату: "Що? Бубиря спiймав?!"
I почав орудувати бiля мене якоюсь блискучою металевою вродi ложечкою.
Я страшенно кричав, а Трохим Iванович мене побатькiвськи заспокоював:
"Нiчого, синок! Нiчого!.."
I нарештi з кров'ю вiн витяг проклятого крючка i переможно, з доброю
усмiшкою показав менi.
Товариш мiй, як дуже бережлива i скупа людина, попросив крючка, що
побував у менi, у Трохима Iвановича, i той вiддав його йому: "Тiльки
бiльше не лови таких бубирiв". Так я побув у ролi гiршiй, нiж дiд Щукар у
Шолохова.

XIV

Коли ми жили в Воронежi (вулиця Дворянська... Пам'ятники Нiкiтiну й
Петру Першому, м'який передвесняний снiг... Бо© навкулачки), я там замiсть
"Дай кавуна!" навчився говорити "Дай арбуза" або замiсть "Так що" - "Дык
што", а при©хали на село, хлопцi смiялися з мо © росiйсько© вимови, як у
Воронежi смiялися з укра©нсько©.
Мати закрутила сво©ми комерцiйними фантазiями голови дiдусевi й бабусi.
Чомусь ©й здавалося, що в Третiй Ротi буде великий попит на кольоровi
китайськi вiяла з паперу.
Дiдусь продав усе що мiг, накупив кiлька скринь тих нещасних китайських
вiял, i ми пере©хали з Воронежа в Третю Роту.
Звичайно, дiдусь "прогорiв".
Нiхто вiял у нас не купував, i ми почали бiдувати.
За те, що ми в середу й п'ятницю iнодi ©ли скоромне, волоськi дiти,
бiгаючи повз наших вiкон, кричали:
- Жиди-молоко!
- Жиди-молоко! А я ©м кричав:
- А волохи-дуки, по©ли гадюки.
А ми кажем: "Дайте нам!" Вони кажуть: "Мало й нам!"
Бабуся, дочка колишньо© Рози, була дуже вразлива. Вона вже раз тихо
божеволiла, коли узнала, що мiй татко - алкоголiк i мати за ним дуже
бiду . А тепер вона це побачила на власнi очi. Вона не витримала, i ©©
розбив паралiч. А ©й же було тiльки п'ятдесят рокiв. © матiр, уже Надiя,
померла 110 рокiв у Харковi.
Бiдна моя бабуся!
Як я каявся, що помучив ©© сво©ми настирливими проханнями: "Расскажи
сказку!"
Вона, стомлена пiсля денних турбот, покiрна й тиха, лежить на долiвцi,
©й хочеться спати, вона позiха й хрестить рота, а я все мучу ©© сво©м:
"Бабушка, расскажи сказку!"
I вона нiколи менi не вiдмовляла.
© улюблений син Костя цiлувався з сво ю дiвчиною на призьбi пiд
вiкном, за яким лежала на столi жовта й навiки вже спокiйна бабуся.
А потiм на обличчi бабусi з'явилися зеленi плями, i в кiмнатi солодко й
душно запахло мертвим тiлом, що почало розкладатись.
При©хав дядя Льоня, все такий же кирпатий, але весь осяяний двома
довгими рядами великих срiбних гудзикiв на його чорнiй шинелi.
Вiн працював кондуктором на залiзницi.
А дядя Ваня (Ванюша, що читав менi казку про Iвана-богатиря, - якi
грозовi образи пролiтали в мо©й головi!) невтiшно плакав, весь опухлий од
слiз. Вiн найдужче любив бабусю, хоча вона найдужче любила Костю.
Поховали бабусю на нашому тихому старому кладовищi пiд вишнями, що
плакали за нею багряними сльозами, там, де перед нею навiки заснув мiй
дiдусь Соссюр, де потiм заснули таким же сном, сном вiчностi, й мiй татко,
i братик Коля, i бабуся, рiдна й мила моя бабуся, Вiра Iванiвна, що була
мо ю духовною матiр'ю.
Але про це потiм.
Дядя Ваня, на три роки старший за мене, був хоробрий i дуже сильний
(потiм, коли вiн уже юнаком працював слюсарем у харкiвському паровозному
депо, Балашовський вокзал, - то хрестився двопудовими гирями).
Одного разу, коли ми йшли од волоського колодязя з водою (Ваня нiс
воду, а я йшов "за кампанiю" або, як-то кажуть: "Кобила за дiлом, а
лоша-без дiла"), до нас пiдiйшла юрба волоських хлопчикiв, i почали
задиратися до Ванi, пiдступаючи а усiх бокiв до нас:
- Да-шi? Да-шi? А Ваня ©м:
- А що? А що?..
Вони, особливо волошенята, довго пiдбадьорювали себе криками, а Ваня
усе мовчав i тiльки грiзно дивився на них.
Тодi вони випустили на Ваню ©хнього найхоробрiшого i найдужчого.
Перед Ванею став маленький "ухарь-купець", у плисовiй курточцi i таких
же штанях i блискучих чобiтках.
Руки в боки, вiн стояв перед Ванею, як золотий i задиристий пiвник,
готовий до бою.
Ваня опустив важкi вiдра i вiдчепив вiд них коромисло.
Я тiльки побачив, як знялась курява, а що там робилось у тiй курявi, не
видно було. Якийсь вихор, повний тупотiння, ударiв i хекання.
Потiм курява розвiялась, i я побачив... одного Ваню з коромислом.
Волошенят не було.
Тiльки десь я почув плаксивий крик: "Оy ши пий цой да!", "Оy ой спуни
луй нене!"
Ваня знову зачепив вiдра за коромисло, i ми пiшли додому. Ваня, гордий
з перемоги, а я з Ванi, мого справжнього, а не в казцi, Iвана-богатиря.

XV

Ми пере©хали жити в село Чорногорiвку, в кiлометрах восьми вiд
Званiвки, де жила бабуся.
Одного разу вона посварилася з сво ю дочкою i вирiшила пiшки пiти до
свого сина (мого батька), щоб жити у нього. Але вона знала дорогу тiльки
до Радивонiвки, що була мiж Званiвкою i Чорногорiвкою.
Бабуся помолилась сво му улюбленому святому (зда ться,
Миколi-угоднику), щоб вiн допомiг ©й зустрiти таку людину, яка зна дорогу
до мого батька i проводить ©© до нього.
Бабуся була релiгiйна фанатичка.
I от якась могутня i владна сила потягла мене в поле.
Я бiжу по чорнiй й пахучiй рiллi (спробуй по нiй побiгти, дядьки тобi
за це ребра поламають).
Бiжу i бiжу все по прямiй лiнi©, навпростець до Радивонiвки, а теплий
квiтневий вiтер напинав й полоще мою червону без пояса сорочку.
Добiгаю до греблi через Бахмутку i бачу: з Радивонiвки iде моя бабуся.
Я взяв ©© за руку i привiв до батька.
Я дуже любив свого братика Олега i часто брав його собi на плечi i
ходив з ним гуляти в поле за село.
Але ходив не по рiллi.
I от Олежик захворiв на вiспу.
Перед тим йому зробили прищеплення вiспи, але передтермiн був короткий,
i Олежик захворiв.
Вiн лежав весь у виразках, опухлий i терплячий. Вiспинок вiн не
роздирав нiгтями, хоч йому жахливо свербiло i мучило його.
Раз вiн попросив у мене напитися води. На табуретцi стояв майже повний
стакан. Я дав його братиковi.
Вiн, не одриваючи губ од стакана, випив i гiрко скривився:
- Кисло!
В стаканi був уксус.
Я подумав, що отру©в братика, i серце мо захололо вiд жаху.
Але все обiйшлося благополучно.
Менi було вже дванадцять рокiв.
Село було дике i страшне.
Один бiдняк украв у однi © жiнки кофту i пiвпляшки горiлки, i ©х
викопали з землi, куди вiн ©х заховав.
Як страшно його били! Лопатою, ©© округлим i широким гостряком йому
розрубали голову, i вiн лежав весь закривавлений i плескатий... Його
товкли ногами, били важкими чобiтьми в боки i в обличчя, а вiн тiльки
тяжко стогнав та охкав... А потiм мертво замовк.
Я, щоб допомогти батьковi, носив сiльську (з правлiння) переписку в
село за горою. Йти було далеко, а особливо тим селом, яке було довге до
безкiнечностi.
Тодi мене в полi заставала гроза. Я дуже боявся блискавки, що вбивала
людей у полi, i панiчно метався по дорозi, коли надi мною грiм багряно
розривав грiзнi хмари...
А потiм гроза проходила, i сонце заливало мою душу.
У помiщика ми, маленькi хлопчики, за гривеник у день обкопували дерева
в саду та оббирали гусiнь з дерев i обрiзали сухi гiлочки ножицями на
довгiй палицi.
Помiщик, низенький, гостроносий i пихатий, iнодi сходив з гори сво ©
величi i розмовляв з нами. Вiн питав мене про батька.
Я сказав йому, що мiй батько не тiльки писарем може бути, що вiн
працював i будiвничим, i маркшейдером, що вiн зна всi закони напам'ять,
який номер i од якого числа. А помiщик, похитуючись передi мною на носках
сво©х лакованих чобiт, процiдив крiзь зуби:
- Видно сову по полету, какова она.
Я мовчав.
Що я мiг сказати цьому пустоголовому виродку, коли вiн менi не вiрив.
I от почалася холера.
В селi запахло дезинфекцi ю, бiлi плями вапна були розляпанi скрiзь.
Куркулi повели агiтацiю, що лiкарi й тi, хто ©м допомага , отруюють
народ.
Особливо один куркуль, що за щось по-звiрячому ненавидiв батька,
нацькував на нього темних людей за те, що батько дуже активно боровся з
холерою i роз'яснював людям, що треба робити, щоб не захворiти цi ю
страшною хворобою.
Дочка цього куркуля була дуже вредна, дражнилася, показувала менi
язика, i я за це кинув у не© крем'яшком, яким ми гралися на призьбi.
Вона розплакалася i побiгла жалiтися батьковi.
I от вибiгав цей розлючений i бородатий бугай i женеться за мною.
Я бiжу швидко, але не можу ще швидше, бо у мене млiють од жаху ноги. А
за мною важко гупають чоботища Куркуля, i земля хита ться пiдi мною...
Але куркуль мене не наздогнав...
Якось вiн показував сво©х коней управителевi економi© (Кам'янський
зрошувальний участок). Той у бiлому костюмi й такiй же шляпi при©хав у
фаетонi з дружиною.
Важко з нього вилiз i, заклавши руки за спину, гладкий i мовчазний,
дивився, як куркуль перед ним i бiднотою, що зiйшлась подивитись,
хизувався сво©ми чорними, як ворони, з тугою, блискучою шкiрою баскими
кiньми.
Дивився управитель, дивились люди, але очi у них дивились по-рiзному.
В управителя в очах - панська поблажливiсть, а в людей - сум i гнiв...
Раз я пiшов на подвiр'я нашого сусiди. Його син, уже парубок, гарно
ставився до мене, i я з ним по-дитячому дружив.
Я стояв у дворi, а вiн недалеко вiд мене розкрутив у себе над головою
кийка, а вiн вирвався з його рук...
Я iнстинктивно нахилив голову, i смерть страшно джикнула надi мною... А
сусiдня, з iншого боку, дiвчинка Оксана чарувала мою маленьку душу сво©м
задуманим лицем i чорними бровами.
Я любив ©©.
Звичайно, моя любов була на©вна i чиста, як роса на травах у зорi, як
тьохкання соловейка в кущах, коли вi солодкий вiтер свiтання.
Потiм, коли я вже вчився в сiльськогосподарськiй школi при Кам'янському
зрошувальному участку, я часто зустрiчав ©©, коли чергував на фермi, а
вона там працювала, i потiм мене чарувала ©© горда краса.
Але я ©й нiчого i не сказав.

XVI

У сво©х родичiв, Сидора Сосюри i його дружини, тьотi Галi, я цiле лiто
робив на гарманi. За це я одержав на кiнець лiта пуд борошна.
Борошно я продав на базарi за 75 копiйок i за цi грошi купив квиток на
право навчання до нашо© 2-класно© Мiнiстерсько© школи, в якiй треба було
вчитись п'ять рокiв.
Але мене прийняли до третього вiддiлення, а не до першого, бо батько
мене пiдготував до нього, ще коли вiн учителював по селах Донбасу. Я став
учнем.
I це для мене було таке щастя, таке щастя!
Коли нам задавали уроки, наприклад, по iсторi© "от сюда - до сюда", то
мене не задовольняло читати "до сюда", а я читав далi. Мене цiкавило, що
далi... Взагалi я дуже багато чи©ав маленьким.
Я вже полюбив бронзовi образи "Iлiади", "Одiссе©" 1, плакав над "Кубком
Шiллера", захоплювався Зейдлiцом i Уландом2 у перекладах Жуковського i
Л рмонтова, ну i, звичайно, заливав сльозами сторiнки "Кобзаря" Шевченка.
Казки Пушкiна мене чарували, як i "Демон" Л рмонтова, i це поряд iз
"сищиком" i "Пещерою Лейхтвейса" та "Индейскими вождями"...
Тiльки ясно, що в мо©й головi цi © мiшанини, що я запо м ковтав, не
було.
Мов якась чарiвна рука все дбайливо i нiжно розкладала в мо©й душi по
поличках, а непотрiб викидала, i моя душа все росла, росла, i ©© крила
поволi обростали орлиним пiр'ям, крила знань i фантазi©.
У нас у школi раз на тиждень був спiльний урок спiвiв, якi нам викладав
(теорiю i практику) завiдуватель школи Василь Мефодiйович Крючко. На цьому
уроцi завжди були присутнi учнi 3-го, 4-го, 5-го вiддiлень.
Ми часто спiвали патрiотичних пiсень i особливо:
Ген, славяне! Еще наша речь свободно льется, пока наше верно серце для
народа бьется!
Там, у цiй пiснi, е слова:
Пока люди все на свете превратятся в гномов!
Василь Мефодiйович спитав, звертаючись до учнiв усiх трьох вiддiлень (я
тодi був у третьому):
- Кто мне скажет, что такое гномы?
Всi мовчали.
Тодi я пiдняв руку.
- Ну, Сосюра! Я сказав:
- Карлик.
А вже в четвертому вiддiленнi, коли Василь Мефодiйович бiля дошки довiв
другий випадок рiвностi трикутникiв, задаючи на урок на другий день, вiн
раптом спитав:
- А кто мне сейчас докажет эту теорему?
Всi мовчали.
Тодi я простяг руку.
- Ну, Сосюра!
Я вийшов iз-за парти i слово в слово, як Василь Мефодiйович, довiв
теорему.
Вiн казав учням про мене: "Сосюра блестяще владеет литературным русским
языком, но он любит иногда задавать такие идиотские вопросы, что у меня
просто уши вянут".
А я дiйсно iнодi задавав йому запитання, тiльки у Василя Мефодiйовича
вуха в'янули не вiд сорому за мене, а за себе. Бо вiн не мiг вiдповiсти на
мо© запитання, як колись моя мама, коли я п'ятирiчним хлопчиком питав у
не©: "Почему Бог создал человека таким непрочным?"
Ванi вже не було. I я сам носив воду додому.
Але у нас не було бичовки.
Менi соромно просити бичовки у людей, i я зимою на льоду, що наплыв i
замерз од розлито© води, в маминiй теплiй кофтинi й великих на мене
батькових чоботях стою бiля колодязя i мовчки мерзну.
I от пiдходить гладка i рум'яна тепло одягнена багатiйка. Вона дивиться
на мене i, спiвчутливо хитаючи головою, тягне воду й каже:
- Бiдна дитянка! Як вона замерзла! Вже ручки й губенята посинiли!
Витягла воду й пiшла.
А ось пiдходить бiдна жiнка.
Вона мовчки витягне води, спершу налл менi, а потiм собi й пiде, свята
й повна сяйва для мого маленького дитячого серця, жiнка-тру жениця з
велико© лiтери.
А таких мiльйони.
Потiм уже, на фронтах громадянсько© вiйни, ми йдемо, пiсля тифу, в
обозi, худi, виснаженi, жовтi й голоднi.
Йдемо через село.
А бiля ворiт стоять гладкi куркулихи й, склавши хрестом руки на сво©х
високих, повних сала й молока грудях, спiвчутливо хитають сво©ми свинячими
головами.
А хлiба дадуть?
- Давай бiлизну!
А де ©© вiзьмеш тодi, бiлизну, коли ми ©© давно промiняли на хлiб.
А бiдна жiнка мовчки винесе нам з останнього буханку хлiба, а то й
нагоду кислим молоком iз мамалигою.
Святi й прекраснi жiнки нашого народу!
Вони мовчки робили сво святе дiло.
А куркулихи не жiнки нашого народу. То потвора без душi, якi не мають
нiякiсiнького права зватися людьми.
Василь Костянтинiв, що потiм, у вiйну, був добровiльцем батальйонiв
смертi, менi подобався. Красивий, чорнобривий i хоробрий, вiн був дуже
сильний i запальний.
Менi тiльки не подобалось, що вiн такий жорстокий.
Я бачив, як Василь з волоськими хлопцями (сам вiн теж волох) убивали на
глинищi бiля Дiнця собаку.
Вони це робили радiсно i завзято, а Василь аж гарчав од насолоди, коли