Страница:
було його дуже жалко, але думок його не жалко.
Коряк у заключному словi сказав:
- Всi, хто тут виступили, були не щирi. Один тiльки Сосюра сказав менi
правду.
Ще перед "Гартом" була органiзована спiлка селянських письменникiв
"Плуг" т. Пилипенком Сергi м Володимировичем - високим, спокiйним
чорновусим красенем з нiби вiрiзьбленим з мармуру шляхетним обличчям,
колишнiм офiцером царсько© армi© i прекрасним бiльшовиком-укра©нцем, в
якому гармонiйно по днувалось соцiальне i нацiональне. Це був справжнiй
вiдданий справi Ленiна, як i Блакитний, iнтернацiоналiст в кращому
розумiннi цього слова.
Я, в силу сво © мандрiвно© душi, переходив то з "Плугу" в "Гарт", то -
навпаки.
Як маятник, мотався мiж ними, бо любив i плужан, i гартованцiв.
I ще обличчя Сергiя Володимировича нагадувало менi старовиннi
укра©нськi фрески.
Я дуже любив його i дивився на нього, як на батька. Так само я любив i
Еллана, але дивився на нього, як на старшого брата з блакитними, смiливими
i натхненними очима, i зразкового комунiста.
I Пилипенко, i Еллан дуже любили молодь, i молодь любила _©х.
Пилипенка ми всi любовно називали "папаша" i безсоромно зловживали його
добротою, спустошуючи його портсигар.
Вiн, блiдий i прекрасний, стояв перед нами, i ми були готовi пiти за
ним в огонь i в воду, так само i за Блакитним, який вражав мене
iнтелектуальнiстю вищого типу. Пилипенко був бiльш народний, i тому спiлка
"Плуг" набрала таких масових форм з лiтгуртками iменi "Плугу", що це
декого стривожило (мене диву -чому?) i т. Пилипенка стали обвинувачувати в
масовiзмi.
Нiколи "Плуг" не замiняв партiю, як дехто думав. Це був широкий,
сонячний рух укра©нсько© молодi до культури, i неправильно зроблено, що
завчасно "Плуг" лiквiдували.
Треба було б дати йому визрiти в прекрасний плiд культурно© революцi©
на Укра©нi, яка тодi приймала грандiозний розмах.
Так само i з "Гартом" i "Ваплiте" 9, хоч "Гарт" мав меншi форми i в
сво му розвитку зустрiчався ще з iнерцi ю безкiнечнорiчно© русифiкацi©
серед укра©нських робiтникiв, а от "Плуговi" була вiдкрита "зелена" вулиця
в серця укра©нсько© молодi.
"Ваплiте" - Вiльна академiя пролетарсько© лiтератури, в якiй я теж був,
але рiк, була ще вужча, по сутi, кастова органiзацiя, куди приймали тiльки
"аристократiв", обранцiв од лiтератури. Якось я дав М. Кулiшевi10 нову
збiрку сво©х поезiй для видання в видавництвi "Ваплiте".
Збiрка пройшла понад п'ять рецензiй, i все не було нiяких наслiдкiв.
В цiй збiрцi був вiрш "Неокласикам" п, i Хвильовий i Кулiш хотiли, щоб
я вилучив цього вiрша iз збiрки, а я не хотiв.
Одного разу я спитав т. Кулiша, скiльки ще рецензiй пройде моя збiрка.
Кулiш вiдповiв з усмiшкою:
- Та, мабуть, ще рецензiй з десять. Тодi я обурився i сказав:
- Вi© менi нагаду те петлюрiвського старшину. А потiм подав заяву про
вихiд iз "Ваплiте" i перейшов до ВУСППу12, який був органiзований для
боротьби з "Плугом", "Ваплiте", потiм "Лiтфронтом" 13, "Новою генерацi ю"
14, "Авангардом" 18 i т. iн.
Ще про "Молодняк" 16, комсомольську органiзацiю молодих письменникiв,
на чолi яко© був Павло Усенко 17, сухолиций з гострими очима i широкою
походкою юнак.
Вiн почав широко ходитп, коли став на чолi "Молодняка".
Я любив його як сво продовження. Але менi не подобалось, що
молоднякiвцi протиставляли себе старшим письменникам, а себе (мiж собою)
возводили трохи не в генi©.
Тодi ж мене ударив у серце С. К. 18 вiршем [з], якого я пам'ятаю тiльки
чотири рядки:
Зростав на лiрицi Сосюри. Де Гете, Шiллер, де Байрон?.. Чи стану понад
дужi мури, яким просте iм'я - шаблон!..
Да, С.! Ти не став "понад дужi мури", а так i залишився, як поет, мо©м
епiгоном.
Звичайно, Павло Усенко, хоч i любив його як поета, i перший вiтав його
як поета, присвятивши йому вiрша, коли вiн iще жив у Полтавi, "Сьогоднi
генi©в чекаю" 19, звичайно, Павлуша благословляв такi випадп в мо оголене
всiм вiтрам революцi© серце.
Це схоже на статтю Якова Савченка 20 "Мертве й живе в укра©нськiй
поезi©", де вiн хотiв розправитись зi мною, як колись iз Чупринкою 21, i
зарахувати мене до мертвих, а таку еротичну поетесу, як Ра©су Троянкер 22,
до живих.
Потiм, коли вiн i я були в Москвi на змичцi з росiйськими
письменниками, Савченко спптав мене:
- Ти не сердишся?
- Нi.
- Це культурно.
А чого б я мiг на нього сердитись, коли вiн сам себе побив.
Якось критик Меженко 23 сказав менi:
- Я вважаю всiх поетiв за дегенератiв, крiм Тичини. Я вiдповiв:
- А я вважаю всiх критикiв за дегенератiв, крiм Коряка.
Взагалi, коли я розсердюсь, то стаю гострий на язик i на перо.
Але треба повернутись назад.
Був студентський вечiр в Артемiвцi. Мене все годувала пирiжками одна з
розпорядниць - бiлява, з волоссям, як льон, свiтлоока дiвчина в трофейнiй
врангелiвськiй шинелi. Звали ©© Вiра 24.
Вона чомусь суворо й задумливо-нiжно все дивилася на мене.
Я призначив ©й побачення, й вона з охотою дала згоду.
Цвинтар. Сонце. Пташинi пiснi... Життя, молодiсть, i любов, а пiд нами
- царство мертвих, свiт мертвих.
Я нiжно взяв в долонi золоту од сонця голову Вiри, i вона, трохи
опираючись, повернула сво лице до мо©х губ.
- Ты любишь по-рабочему... Быстро!
Чому вона думала, що всi робiтники нахаби, не знаю.
Бо було ж нахабством з мого боку, так, без усяко© психологiчно©
пiдготовки, як говорили тодi заправськi Дон-Жуани, так просто взяти й
поцiлувать.
Я сказав ©й, що я не такий швидкий, як вона дума , що я не цинiк, а
зробив це, бо не мiг не зробити, бо я полюбив ©© за ©© хорошу усмiшку,
льонове волосся, i що вона так гарно збудована.
Вона менi розповiла про себе, що була полiтруком ескадрону, приймала
участь в штурмi Перекопу, а до того в придушеннi куркульського повстання
на Харкiвщинi.
Крiм того, вона закiнчила в Москвi Свердловський комунiверситет 25 i
викладала полiтекономiю в Харкiвськiй губпартшколi, що була зв'язана
господарчо з Артемiвкою.
Коли вона менi це розповiдала, раптом буквально за крок од нас, перед
нами, дво мовчки й швидко почали копати могилу...
I я подумав: "Мабуть, i щастя наше ляже в могилу".
Так воно потiм i сталося.
XLIX
Через недостатнiсть загальноосвiтньо© пiдготовки я перейшов з
Комунiверситету за власним бажанням до робiтфаку Iнституту народно©
освiти.
Перед тим я одружився з Вiрою.
Вона все писала менi записки i клала менi пiд подушку, щоб я не
помiтив, коли приходила до нас у кiмнату студентського гуртожитку.
Я записки читав i став дивитися на Вiру якось чудно, проганяв ©©.
А вона не сердилась на мене i все приходила. Менi сподобалась така
упертiсть, i я сказав ©й:
- Идем в загс.
Вона щасливо почервонiла, i лице ©© всю дорогу, поки ми йшли до загсу,
палало, як троянда, коли сонце заходить i цiлу ©© сво©ми багряними
губами...
На робiтфак я пiшов на перший триместр, щоб iти разом з дружиною, яку
теж прийняли до 1-го триместру.
Ректором iнституту був товариш Стрiльбицький, свiтла пам'ять про якого
незгасно горить в мо му серцi. Це був, якщо можна так сказати, свiтлий
бiльшовик. Чула i сердечна людина з велико© лiтери.
I от почалась учоба.
Лектор по хiмi©, товариш Фiнкельштейн, почав нас знайомити з елементами
свiту, з киснем, воднем, азотом i т. i[н].
Вiн каже:
- Кисень.
А я з задньо© парти:
- Оксiгенiум.
Вiн:
- Водень.
Я:
-_ Гiдрогенiум. Вiн:
- Азот.
Я:_
- Нiтрогенiум.
Тодi Фiнкельштейн (мiж iншим, менi не подобалось, що вiн казав, що все
в природi побудовано без усяко© участi розуму. А вiдкiля ж генiальне
визначення Маркса "Материя думает!"), тодi Фiнкельштейн каже:
- А кто там из вас такой умный? Сосюра? Я пiдвiвся.
- Идите в третий триместр.
- А жена?
- I жена пусть идет. Вы ей поможете.
I от я на третьому триместрi робiтфаку ХIНО 1.
До класу входить викладач укра©нсько© лiтератури т. рофе©в. Мiж iншим,
тодi вийшла хрестоматiя з укрлiтератури проф. Плевако 2, i
основники-студенти вивчали мене по всiй Укра©нi, а я вчився на робiтфацi.
Цiкаво?
Такi "казуси" могли бути тiльки за диктатури пролетарiату.
рофе©в почав за списком знайомитись з робiтфакiвпями.
Коли вiн дiйшов до мене i назвав мо прiзвище, я пiдвiвся.
- Сидiть, сидiть! Я сiв.
- Ви не родич того Сосюри, що пише вiршi?
- Нi, це - я.
- А може, ви його брат?
- Та нi! Це - я.
А потiм професор рофе©в, коли закiнчував свою лекцiю, часто питав
мене:
- Ну, як? Правильно я говорив?
Менi було це дуже смiшно.
I це примусило мене задуматись.
Робiтфак, по сутi, повторював те, що я знав ще з агрономiчно© школи.
Навiть там знання давали глибшi й ширшi.
Iти на основний, як менi пропонував т. Йогансен, що викладав в
iнститутi?
Так лiтературу я знав краще за першого-лiпшого професора лiтератури.
Я з 12-ти рокiв уже був знайомий не тiльки з росiйською класичною
лiтературою (з укра©нською я познайомився пiзнiше, за громадянсько© вiйни,
i особливо, пiсля не©), але i з свiтовою (через росiйськi переклади).
Так що менi мало чого було робити i на основному.
Наприклад, хiба викладали там таке: на поемi Пушкiна позначився
величезний вплив французького "Слова о полку Iгореве" - "Песни о Роланде"
3.
Портрет Петра 4 списаний буквально з портрета короля Фiлiппа : "Глаза
сияют, лик прекрасен..." 6 i т. д.
Або: франки маврiв "рубають, колють, рiжуть!!!"
I у Пушкiна: "швед, русский колет, рубит, режет".
Так що менi було нема чого робити нi на робiтфацi, нi на основному.
I я покинув учобу i став просто поетом. Правда, в партiйних документах
у мене записано, що я маю незакiнчену середню освiту, бо в мене нема
диплома про закiнчення вищо© освiти. Але мiй диплом - мо© три томи
вибраних поезiй. Це не нескромнiсть, а образа на наших партiйних
бюрократiв, яких я терпiть не можу, як i усяких чинуш, що загубили свою
людську душу за "согласовать", "углубить", "провернуть", "протереть с
песочком" i т. д.
Iшли роки.
В мене було вже два сини, Олег i Коля. Чомусь я дуже любив Колю,
схожого на мене, з очима глибокими й повними якогось до солодкого почуття
темного блиску, в якому потопав мiй зiр, i я що довше дивився в глибину
його очей, - все дужче любив його. А Олега я теж любив. Тiльки не так
сильно.
Вiра вже була студенткою агробiологiчного факультету IНО.
Я все робив, щоб вона закiнчила освiту, а вона, як усякi
дрiбнобуржуазнi натури (вийшло, що вона не селянка, як казала менi,
партi©, i ©© за це виключили з партiйних лав), вона не мала почуття
вдячностi.
Якось вона байдуже i зверхньо сказала менi:
- Ты лентяй и некультурный. Я спитав ©©:
- А что такое шваповская оболочка?
Вона, бiологiчка, не змогла менi вiдповiсти. Мiж iншим, ще в агрошколi
ми вивчали фiзiологiю, гiстологiю, ембрiологiю i т. i[н].
I от почалося, як наслiдок розрухи, що нам лишили вiйна i революцiя,
безробiття.
Ми йдемо з Вiрою майданом Тевел ва 7, i на вiтринi Вiра побачила гарну
кофточку.
- Купи мне эту кофточку! Я:
- А бачиш, он дядьки хлiба просять?.. Вона:
- А... ты меня не любишь!
Ясно.
Я ж ©© одягав добре, i особливих потреб в нових кофточках у не© не
було.
Словом, колишня свердловка i полiтрук ескадрону стала звичайною
мiщанкою.
Навiть сестра ©©, що жила в Москвi i вчилася на iнженера, писала ©й, що
"у тебя миросозерцание сузилось до размеров булавочной головки".
I я вирiшив покинути Вiру, коли вона закiнчить IНО. А сини,сини!?
Як я забув про синiв, особливо про Колю?.. Не знаю. Якийсь гарячий
туман кинув у тьму мою душу, бо не тiльки за це я вирiшив покинути Вiру. I
не за те, що вона приховала сво соцiальне походження. Останнiм приводом
для розлуки було таке. Якось я Вiрi сказав (ми уже кiлька рокiв жили в
новому будинку письменникiв "Слово" 8):
- Вера! Когда ты окончишь ИНО и будешь работать, ты будешь мне помогать
хоть ежемесячным взносом квартплаты?
- Нет. Я свое жалованье буду посылать матери. Менi було так важко
матерiально. Я бився як риба об лiд, щоб допомогти Вiрi вчитися. Сам же я
не вчився, i, можливо, заради не©, бо вдвох нам було тяжко вчитися (був
уже тодi Олег) з матерiальних причин. I чи не це було основною причиною,
що я покинув вчитися. Бо я все ж заздрив Вiрi, що вона матиме вищу освiту,
а я - нi. Хоч товариш Iкс казав, що в мене знань на професора, але вони не
органiзованi... А органiзацiю знань, систематизацiю ©х да тiльки вища
освiта, i це я визнаю й зараз, бо в мене провали i в математицi (я не
вчив нi тригонометрi©, нi логiки, нi алгебри), не кажучи вже про вищу
математику i астрономiю. В природничих науках я пiдкований добре. Але це ж
не все. I менi часто снилися сни, що я студент то партунiверситету, то
просто унiверситету, i це вiчно терзало i зараз терза мене, хоч як я не
хизувався перед цим (у цьому романi), що маю блискучу лiтературну
самоосвiту.
Так що лiтературнiй молодi я всiм серцем рекомендую вчитися, вчитися i
вчитися. Я на все дивився, як поет:
на книжки, на людей, яких вчився читати, як книжки, на життя у всiй
його складностi, на мистецтво й знання... Все це було для мене засобом, а
мета - поезiя, i щоб ця поезiя служила нашому народу, який одяга , году
нас, вихову нас, як добрий батько. Як же не любити його, не молитись
йому, як колись я молився боговi! Я вiчний учень народу i горджуся цим.
Хоч це не значить, що я "вiчний студент". Як комунiст, борючись за лiнiю
партi© в життi (я знаю, що лiнiя партi© - лiнiя трудового народу, i якби
партiя в сво©й боротьбi за комунiзм не додержувала на основi
марксо-лепiнiзму лiнi© народу, вона б не була комунiстичною партi ю), я
знаю, що ми не тiльки учнi, але й вчителi народу.
Але я нiяк не можу уявити себе вчителем, бо я сип народу. А хiба син
може вчити батька? У батька (а це мiльйонний батько) бiльше голiв i
досвiду!
Я не можу i не хочу йти попереду народу, я хочу йтii за ним, хочу
злитися з ним i дивлюся на нього не зверху вниз, як дехто, i не знизу
вгору, як дехто, а просто в вiчi, як мо му батьковi колись дивився i якого
любив так, як зараз люблю народ. Але це вже вiд фiлософi©.
Вернуся до себе, молодого, смуглявого, розхристаного i нiжного до слiз
у сво©й любовi до людей, до природи мо © золото© Донеччини i взагалi
Укра©ни.
Правда, ця нiжнiсть не заважала менi iнодi ставати тим сiльським
хлопцем, що приймав участь у "боях" з лисичана.чи за дiвчат i за те, що
вони нас дражнили:
"Хахол-Мазепа!" (Ну, то було вiд "разделяй и властвуй...").
Розкажу ще про один лiтературно-мордобiйний випадок.
Це було в кiмнатi редакцi© "Червоний шлях", що мiстилась у будинку
ВУЦВИК'у з боку Спартакiвського провулку.
Я зайшов за гонораром до редакцi©, але гонорару не видавали, а перед
тим я отру©вся бананами i зi мною було, як при холерi. Це - психологiчна
пiдготовка.
Ну i ще, я купив хутряну доху, яка теж - елемент психологiчно©
пiдготовки.
В редакцi© були Iван Днiпровський 9, Панч, Тичина, Наталiя Забiла i ©©
другий чоловiк, поет Шмигельський 10.
Тодi вийшла нова збiрка поезiй Полiщука "Громохкий слiд".
Забiла i Шмигельський були в захопленнi од "Громохкого слiду" i казали,
що книжка генiальна.
Я сказав, що вона генiально видана, але всерединi в не© г...
Шмигельський i Забiла напались на мене, що я нiчого не розумiю в поезi©
i т. i[н].
Я сказав, що ©х iнтелiгентська думка для народу не характерна.
Тодi Забiла:
- Если ты хочешь знать, так в партии тебя держат потому, что ты поэт, а
так тебя давно уже надо вышвырнуть из партии.
Я не знав, що вона була вагiтна на третьому мiсяцi, i крикнув:
- Ах,_ ты, беспартийная идиотка!
Тодi вона, як розлючена кiшка, кинулася на мене i почала бити по
обличчi. А ©© чоловiк, Шмигельський, замiсть схотiти Наталю за руки,
схопив за руки мене, щоб дати ©й набитись.
У боротьбi одiрвався рукав мо © новенько© дохи.
Ви уявля те?
Отру©вся бананами, не дають гонорару, та ще й б'ють по мордi.
Хоч, признаюся, менi не так болiло, як було при мно, що мене б'
людина, в яку я ще був i тодi закоханий.
Але при чому ©© чоловiк?
Коли Наталiя набилася, вона, вся червона i захекана, вибiгла з кiмнати.
Тодi Днiпровський, як прекрасний психолог, спокiйно пiдiйшов до дверей
i защiпнув ©х на гачок. Наче вiн знав. що буде далi.
А Шмигельськпй дивиться на мене й смi ться.
Я з словами "муж и жена - одна сатана" пiдiйшов до нього та як чесону
його в обличчя з правого боку...
А вiн мене як свиснув, та так, що я полетiв на стiл, тiл на стiлець, а
стiлець на Тичину, який присiв у кутку, закрив лице руками, але лукаво i
спостережливо дивиться крiзь розтуленi пальцi...
Я подумав: "Прямая линия самая короткая", - i почав бити Шмигельського
прямим ударом у вилицю коло правого ока. Тiльки це робилося швидше, нiж я
пишу. Шмигельський так бiльше i не мiг влучити мене сво©м залiзним
кулаком.
Такий я був швидкий i сердитий.
Словом, од мо©х прямих ударiв, i все в одну точку, правою рукою Антона
одкидало на шафу, а шафа його кидала на мене, i я став вiдчувати, що б'ю
не в обличчя, а в мокру i слизьку подушку, що росла i пухла на мо©х очах.
Антон уже почав безвольно схиляти голову, але в цей момент хтось
гарячкове i швидко постукав у дверi.
Вбiга Йогансен.
- Що? Сосюру б'ють?
- Нi, - сказали йому, - навпаки...
Але я через те, що менi не дали добитися, сiв на канапу i розплакався.
Де взявся Хвильовий, гладить мене по головi й примовля :
- Не плач, Володю, не плач! Панч сказав:
- А ти, Володю, пiшов не по сво©й спецiальностi. Тобi б треба було бути
боксером.
Другого дня в коридорi тi © ж редакцi© Шмигельський менi сказав:
- А ти, Володю, здорово б' шся. У мене й досi голова гуде...
Чи воно в менi щось первiсне, глибоко приховане, i вибуха , коли я дуже
розсердюсь i, особливо, коли я правий? Де тодi беруться й сили. Я наче
дивлюсь на себе збоку i сам дивуюсь собi, захоплююсь собою.
Так бува пiд час натхнення, коли пiсля того, як напишеш, сам не вiриш,
що це ти написав.
Так що повернуся ще до одного мордобою, про який забув згадати.
Ви менi пробачте, любi читачi! Пишу я це не для того, щоб радити вам
розв'язувати всi суперечки кулаками, але справа зараз йде про хулiганiв,
яких я ненавидiв i ненавиджу всiма силами сво © душi.
Це було ще в 1922 роцi, коли я був студентом Артемiвки.
В кiнотеатрi йшла американська картина "Сiнабар", в якiй особливо
рекламувався бокс, власне, не бокс, а справжнiсiнький звiрячий мордобiй.
Тодi мiсця не нумерували, i хто захопив яке мiсце, той на тому й сидiв.
Вiра була вагiтна, i юрба так стиснулась, що придавила нас iз Вiрою до
одвiрка. Я закрив Вiру собою i схопився за рiг дверей рукою, стримуючи
юрбу, щоб вона не роздавила живiт Вiрi.
Юрба так надавила на мою напружену руку та ще проти ©© згину, що я
думав - рука злама ться, але вона тiльки туго угнулася i витримала натиск
юрби. "Пробка" розсмокталася, i ми з Вiрою побiгли до моряка-iнвалiда на
дерев'яшпi, що стояв з краю ряду стiльцiв, в якому вiн захопив чотири
мiсця. Три були порожнi, а коло четвертого вiн стояв сам, затуляючи нам
прохiд.
Я спитав його, чому вiн один захопив стiльки мiсць. Вiн же на чотирьох
стiльцях не сидiтиме.
"Это для товарищей".
Я (одсовуючи моряка вбiк):
- Места не нумерованы. Садись, Вера!
Але ззаду кiлька парубчакiв почали мене лаяти, i особливо один iз них,
худий, з нахабним обличчям в матроськiй смугастiй тiльняшцi. Видно, що вiн
нiякий не матрос, а тiльняшку надiв для форсу i залякування "фра рiв".
Вiн брудно мене облаяв, пославши до однi © матерi...
Я йому вiдповiв тим же, тiльки додав:
- Бандит!
- Он его назвал бандитом... Он его назвал бандитом, - загомонiли його,
як видно, захопленi поклонники, а вiн, мабуть, був ©х отаманом.
Мiж iншим, я в таборах Чона н, купаючись на Дiнцi пiд Чугу вим,
розпанахав собi вказiвного пальця право© руки об розбиту бутилку. Так що
права рука у мене висiла на перев'язi.
I от передi мною пiдвелась довга верста з маленькою гадючою голiвкою i
поцiлю менi кулаком у обличчя, хоч i бачить, що я можу битись тiльки
лiвою рукою проти його двох довгих рейок.
Вiн розмахнувся iз-за спинки стiльця, але я уважно стежив за ним i
вчасно одсахнувся од удару, що сплющив би мене у млинець, i страшний кулак
якось скоса, згори вниз, пролетiв повз мого носа.
Хулiган по iнерцi© перегнувся i повис животом на спинцi мого стiльця
головою вниз.
Тодi я ударом середньо© сили лiвою рукою зацiдив йому ребром долонi пiд
ложечку.
Вiн кiлька разiв тiпнувся i залишився висiти на стiльцi як порожнiй
мiшок.
Майже вся публiка стала ногами на стiльцi i мовчки дивиться.
А хулiган, очупявши, як сповите [дитя], знову поцiлюб мене сво©м
кулачищем, i знову я заспоко©в його ребром долонi,
Тодi члени його банди, якi з сво рiдного благородства не втручалися в
наш двобiй, стягли свого зiв'ялого отамана з спинки мого стiльця i, як
неживу ляльку, посадовили бiля себе.
До мене пiдiйшов один.
- Ваши документы.
Я йому показав свого студентського квитка i сказав, що не можу як я з
однi ю рукою дати себе битя, що я активно оборонявся.
Погасиля свiтло, i почалося кiно.
А ззаду я чую:
- Всунь ему перышко.
Та я спокiйно дивився кiнокартину, бо знав, що в кiнотеатрi вони менi
нiчого не зроблять, а от на вулицi...
Я сказав Вiрi:
- Ты иди к центральному выходу. Они будут думать, что я с тобой. А я
пойду через запасный выход. Как женщину да еще беременную, они тебя не
тронут.
Так i вийшло.
В метушнi вони не помiтили, що мене нема з Вiрою, а думали, що я десь
близько вiд не©, i йшли за Вiрою.
Бiля центрального виходу утворилася "пробка", i хулiгани застрягли в
нiй.
Я спокiйно пройшов через майже вiльний запасний вихiд.
Iду повз центрального, а хулiгани бачать мене, та "пробка" ©х не
пуска , i вони в безсилiй лютi тiльки загрозливо махають на мене кулаками.
Я зняв кепку, глузливо попрощався з ними й швидко пiшов додому.
Далеко пiзнiше прийшла блiда Вiра.
Вони йшли за нею до самого нашого дому.
А це вже про бандитiв, i я теж забув про це писати ранiше.
Зима 1923 року.
Я в демiсезонному пальтi, з портфелем iз парусини, йду додому Басейною
вулицею. Третя година ночi. Порожньо i тривожно кругом, бо тодi роздягали
навiть i вдень. Проти мене йде один, а другий iде з Чернишевсько© вулицi,
що перетина Басейну. Iде до мене з правого боку. Але вiн далi вiд
першого. Вони пересвистувались, але не розрахували, щоб вчасно зiйтись в
однiй точцi, якою був я.
Я ©х випередив, швидко пiшовши назустрiч першому, випнувши великi
пальцi рук у кишенях.
Так, щоб вiн подумав, що в мене зброя, i не в однiй руцi.
Коли ми порiвнялися, бандит спитав мене:
- Спички есть?
- Нет, товарищ! - вiдповiв я, спокiйно i напружено проходячи повз
нього.
Так саме спокiйно я пiшов, не оглядаючись, далi.
I коли я пройшов досить, то оглянувся, у свiтлi вулично© електрики
побачив, що бандити на розi Чернишевсько© зiйшлися i той, другий, щось
швидко говорив першому i гнiвно розмахував руками. Але за мною вони не
погналися, бо, як i Сава Божко з Кириленком, думали, що в мене зброя.
А в мене ©© й не було.
L
Ще на фронтi я читав вiршi Тичини в 1919 роцi, але, крiм "Бiльше не
побачу сонячних очей" 1, нiчого не зрозумiв. Потiм, пiзнiше, його "Сонячнi
кларнети" ввiйшли в мою душу як море акордiв i дня, i ночi, i свiтання, i
заходу. Вiн чарував i полонив мене. Я жив тiльки його образами, повними
музики i сонця, а то й трагiчними, як трагедiя мого народу, як я тодi
думав.
Да. Раннiй генiальний Тичина був вчителем мо © поетично© юностi пiсля
Шевченка, Франка, Лесi Укра©нки, Вороного, Чупринки i Олеся, бо я вчився у
багатьох, мiж iншим, i у проза©кiв, як поет, а основне, я вчився у мого
народу, як i вчусь у його пiсень, то трагiчних, то нiжних, то повних тако©
геро©ки, що серце захлина ться од щастя, що я син такого народу.
Безкiнечно благородного, рицарського, який нiколи нiкого не поневолював, а
тiльки бився за сво мiсце на землi. Боронив свою рiдну Вкра©ну.
Так от. Про Тичину.
Коли я познайомився з ним живим, а не в мрiях, то мо уявлення лишилося
про нього таке, як i у мрiях.
Тонкий i стрункий, зеленоокий i нiжний, вiн немов летiв у мо©х очах,
мов летiв у небо слави, якого вiн, як нiхто з нас, був досто©н.
Це ж був 1923 рiк, один з перших рокiв нашо© лiтературно© молодостi.
Якось ми були на городi диткомуни iменi Василя Чумака 2. Був Iван
Кириленко, зда ться, Божко й iншi, яких не пам'ятаю.
У Тичпни, в його генiальному вiршi "Воздвигне Вкра©на свойого Мойсея"
3, такi рядки:
Од всiх сво©х нервiв у степ посилаю:
- Поете, устань!
Я ще на фронтi, коли читав:
А справжня муза, неомузена, там, десь на фронтi, в нiч суху, лежить
запльована, залузана на укра©нському шляху 4, - то думав, що т. Тичина
сказав це про мене. А в рядках:
"Поете! Устань!"
я просто вiдчув, чи менi так здавалося, що вiн зверта ться до мене, що
запльованою i залузаною душею, в суху нiч лежав я з гвинтiвкою в руках на
кривавому шляху Укра©ни...
"Поете! Устань!"
I я душею кричав великому поету нашого народу:
- Якщо я чудом залишусь живим, я встану!
Якось дивно переплiта ться в менi в часi поезiя Тичини.
Але це було так.
Бо в боях десь у глибинi душi в мене було передчуття, що мене не
вб'ють, що я ще буду жити i спiвати.
Смертi я не боявся. Менi тiльки жалко було мо©х вiршiв.
I буквально так, якось пiзнiше, сказав про себе Павло Григорович.
Я просто жахнувся. Наче вiн - я.
Але повертаюсь на город диткомуни.
Павло Григорович лежав у травi i задумано i мрiйно дивився сво©ми
зеленими волшебними очима в небо й iнодi на нас.
Я спитав його:
- Прийшов той поет, якого ви кликали? I Тичина вiдповiв:
- Нi.
Та я не повiрив йому.
Яка дивна юнацька самовпевненiсть i вiра в сво© сили, не тiльки тi, що
були в мене, а в тi, що будуть!
Потiм iще летiли днi.
Павло Григорович бував в сiм'© Днiпровського Iвана, куди заходив i я, i
читав нам сво© харкiвськi вiршi про жорстокий годинник над головою, про
цвинтар 5...
I раптом вiн сказав:
- А що, як я усохну?..
Ми мовчали.
I далеко потiм Тичина сам вiдповiв на цей крик його стривожено© душi:
"Глибинами не всохну, не вмiлiю" 6...
Да. Я любив i люблю Тичину як нашого великого поета.
Хоч i люблю в нiм не все.
Багато вiн да до друку так званi поетичнi вiдходи з його творчо©
лабораторi©, що непоко©ли i непокоять мене, бо я знаю, який це гiгант, i
ста боляче, коли вiн iнодi, i не зовсiм iнодi, стрiля з гармат горобцiв.
Але не дивлячись на це, Тичина - генiй, i таким вiн е не тiльки для
нас, а таким залишиться i для наших нащадкiв, коли ми мовно не зникнемо як
Коряк у заключному словi сказав:
- Всi, хто тут виступили, були не щирi. Один тiльки Сосюра сказав менi
правду.
Ще перед "Гартом" була органiзована спiлка селянських письменникiв
"Плуг" т. Пилипенком Сергi м Володимировичем - високим, спокiйним
чорновусим красенем з нiби вiрiзьбленим з мармуру шляхетним обличчям,
колишнiм офiцером царсько© армi© i прекрасним бiльшовиком-укра©нцем, в
якому гармонiйно по днувалось соцiальне i нацiональне. Це був справжнiй
вiдданий справi Ленiна, як i Блакитний, iнтернацiоналiст в кращому
розумiннi цього слова.
Я, в силу сво © мандрiвно© душi, переходив то з "Плугу" в "Гарт", то -
навпаки.
Як маятник, мотався мiж ними, бо любив i плужан, i гартованцiв.
I ще обличчя Сергiя Володимировича нагадувало менi старовиннi
укра©нськi фрески.
Я дуже любив його i дивився на нього, як на батька. Так само я любив i
Еллана, але дивився на нього, як на старшого брата з блакитними, смiливими
i натхненними очима, i зразкового комунiста.
I Пилипенко, i Еллан дуже любили молодь, i молодь любила _©х.
Пилипенка ми всi любовно називали "папаша" i безсоромно зловживали його
добротою, спустошуючи його портсигар.
Вiн, блiдий i прекрасний, стояв перед нами, i ми були готовi пiти за
ним в огонь i в воду, так само i за Блакитним, який вражав мене
iнтелектуальнiстю вищого типу. Пилипенко був бiльш народний, i тому спiлка
"Плуг" набрала таких масових форм з лiтгуртками iменi "Плугу", що це
декого стривожило (мене диву -чому?) i т. Пилипенка стали обвинувачувати в
масовiзмi.
Нiколи "Плуг" не замiняв партiю, як дехто думав. Це був широкий,
сонячний рух укра©нсько© молодi до культури, i неправильно зроблено, що
завчасно "Плуг" лiквiдували.
Треба було б дати йому визрiти в прекрасний плiд культурно© революцi©
на Укра©нi, яка тодi приймала грандiозний розмах.
Так само i з "Гартом" i "Ваплiте" 9, хоч "Гарт" мав меншi форми i в
сво му розвитку зустрiчався ще з iнерцi ю безкiнечнорiчно© русифiкацi©
серед укра©нських робiтникiв, а от "Плуговi" була вiдкрита "зелена" вулиця
в серця укра©нсько© молодi.
"Ваплiте" - Вiльна академiя пролетарсько© лiтератури, в якiй я теж був,
але рiк, була ще вужча, по сутi, кастова органiзацiя, куди приймали тiльки
"аристократiв", обранцiв од лiтератури. Якось я дав М. Кулiшевi10 нову
збiрку сво©х поезiй для видання в видавництвi "Ваплiте".
Збiрка пройшла понад п'ять рецензiй, i все не було нiяких наслiдкiв.
В цiй збiрцi був вiрш "Неокласикам" п, i Хвильовий i Кулiш хотiли, щоб
я вилучив цього вiрша iз збiрки, а я не хотiв.
Одного разу я спитав т. Кулiша, скiльки ще рецензiй пройде моя збiрка.
Кулiш вiдповiв з усмiшкою:
- Та, мабуть, ще рецензiй з десять. Тодi я обурився i сказав:
- Вi© менi нагаду те петлюрiвського старшину. А потiм подав заяву про
вихiд iз "Ваплiте" i перейшов до ВУСППу12, який був органiзований для
боротьби з "Плугом", "Ваплiте", потiм "Лiтфронтом" 13, "Новою генерацi ю"
14, "Авангардом" 18 i т. iн.
Ще про "Молодняк" 16, комсомольську органiзацiю молодих письменникiв,
на чолi яко© був Павло Усенко 17, сухолиций з гострими очима i широкою
походкою юнак.
Вiн почав широко ходитп, коли став на чолi "Молодняка".
Я любив його як сво продовження. Але менi не подобалось, що
молоднякiвцi протиставляли себе старшим письменникам, а себе (мiж собою)
возводили трохи не в генi©.
Тодi ж мене ударив у серце С. К. 18 вiршем [з], якого я пам'ятаю тiльки
чотири рядки:
Зростав на лiрицi Сосюри. Де Гете, Шiллер, де Байрон?.. Чи стану понад
дужi мури, яким просте iм'я - шаблон!..
Да, С.! Ти не став "понад дужi мури", а так i залишився, як поет, мо©м
епiгоном.
Звичайно, Павло Усенко, хоч i любив його як поета, i перший вiтав його
як поета, присвятивши йому вiрша, коли вiн iще жив у Полтавi, "Сьогоднi
генi©в чекаю" 19, звичайно, Павлуша благословляв такi випадп в мо оголене
всiм вiтрам революцi© серце.
Це схоже на статтю Якова Савченка 20 "Мертве й живе в укра©нськiй
поезi©", де вiн хотiв розправитись зi мною, як колись iз Чупринкою 21, i
зарахувати мене до мертвих, а таку еротичну поетесу, як Ра©су Троянкер 22,
до живих.
Потiм, коли вiн i я були в Москвi на змичцi з росiйськими
письменниками, Савченко спптав мене:
- Ти не сердишся?
- Нi.
- Це культурно.
А чого б я мiг на нього сердитись, коли вiн сам себе побив.
Якось критик Меженко 23 сказав менi:
- Я вважаю всiх поетiв за дегенератiв, крiм Тичини. Я вiдповiв:
- А я вважаю всiх критикiв за дегенератiв, крiм Коряка.
Взагалi, коли я розсердюсь, то стаю гострий на язик i на перо.
Але треба повернутись назад.
Був студентський вечiр в Артемiвцi. Мене все годувала пирiжками одна з
розпорядниць - бiлява, з волоссям, як льон, свiтлоока дiвчина в трофейнiй
врангелiвськiй шинелi. Звали ©© Вiра 24.
Вона чомусь суворо й задумливо-нiжно все дивилася на мене.
Я призначив ©й побачення, й вона з охотою дала згоду.
Цвинтар. Сонце. Пташинi пiснi... Життя, молодiсть, i любов, а пiд нами
- царство мертвих, свiт мертвих.
Я нiжно взяв в долонi золоту од сонця голову Вiри, i вона, трохи
опираючись, повернула сво лице до мо©х губ.
- Ты любишь по-рабочему... Быстро!
Чому вона думала, що всi робiтники нахаби, не знаю.
Бо було ж нахабством з мого боку, так, без усяко© психологiчно©
пiдготовки, як говорили тодi заправськi Дон-Жуани, так просто взяти й
поцiлувать.
Я сказав ©й, що я не такий швидкий, як вона дума , що я не цинiк, а
зробив це, бо не мiг не зробити, бо я полюбив ©© за ©© хорошу усмiшку,
льонове волосся, i що вона так гарно збудована.
Вона менi розповiла про себе, що була полiтруком ескадрону, приймала
участь в штурмi Перекопу, а до того в придушеннi куркульського повстання
на Харкiвщинi.
Крiм того, вона закiнчила в Москвi Свердловський комунiверситет 25 i
викладала полiтекономiю в Харкiвськiй губпартшколi, що була зв'язана
господарчо з Артемiвкою.
Коли вона менi це розповiдала, раптом буквально за крок од нас, перед
нами, дво мовчки й швидко почали копати могилу...
I я подумав: "Мабуть, i щастя наше ляже в могилу".
Так воно потiм i сталося.
XLIX
Через недостатнiсть загальноосвiтньо© пiдготовки я перейшов з
Комунiверситету за власним бажанням до робiтфаку Iнституту народно©
освiти.
Перед тим я одружився з Вiрою.
Вона все писала менi записки i клала менi пiд подушку, щоб я не
помiтив, коли приходила до нас у кiмнату студентського гуртожитку.
Я записки читав i став дивитися на Вiру якось чудно, проганяв ©©.
А вона не сердилась на мене i все приходила. Менi сподобалась така
упертiсть, i я сказав ©й:
- Идем в загс.
Вона щасливо почервонiла, i лице ©© всю дорогу, поки ми йшли до загсу,
палало, як троянда, коли сонце заходить i цiлу ©© сво©ми багряними
губами...
На робiтфак я пiшов на перший триместр, щоб iти разом з дружиною, яку
теж прийняли до 1-го триместру.
Ректором iнституту був товариш Стрiльбицький, свiтла пам'ять про якого
незгасно горить в мо му серцi. Це був, якщо можна так сказати, свiтлий
бiльшовик. Чула i сердечна людина з велико© лiтери.
I от почалась учоба.
Лектор по хiмi©, товариш Фiнкельштейн, почав нас знайомити з елементами
свiту, з киснем, воднем, азотом i т. i[н].
Вiн каже:
- Кисень.
А я з задньо© парти:
- Оксiгенiум.
Вiн:
- Водень.
Я:
-_ Гiдрогенiум. Вiн:
- Азот.
Я:_
- Нiтрогенiум.
Тодi Фiнкельштейн (мiж iншим, менi не подобалось, що вiн казав, що все
в природi побудовано без усяко© участi розуму. А вiдкiля ж генiальне
визначення Маркса "Материя думает!"), тодi Фiнкельштейн каже:
- А кто там из вас такой умный? Сосюра? Я пiдвiвся.
- Идите в третий триместр.
- А жена?
- I жена пусть идет. Вы ей поможете.
I от я на третьому триместрi робiтфаку ХIНО 1.
До класу входить викладач укра©нсько© лiтератури т. рофе©в. Мiж iншим,
тодi вийшла хрестоматiя з укрлiтератури проф. Плевако 2, i
основники-студенти вивчали мене по всiй Укра©нi, а я вчився на робiтфацi.
Цiкаво?
Такi "казуси" могли бути тiльки за диктатури пролетарiату.
рофе©в почав за списком знайомитись з робiтфакiвпями.
Коли вiн дiйшов до мене i назвав мо прiзвище, я пiдвiвся.
- Сидiть, сидiть! Я сiв.
- Ви не родич того Сосюри, що пише вiршi?
- Нi, це - я.
- А може, ви його брат?
- Та нi! Це - я.
А потiм професор рофе©в, коли закiнчував свою лекцiю, часто питав
мене:
- Ну, як? Правильно я говорив?
Менi було це дуже смiшно.
I це примусило мене задуматись.
Робiтфак, по сутi, повторював те, що я знав ще з агрономiчно© школи.
Навiть там знання давали глибшi й ширшi.
Iти на основний, як менi пропонував т. Йогансен, що викладав в
iнститутi?
Так лiтературу я знав краще за першого-лiпшого професора лiтератури.
Я з 12-ти рокiв уже був знайомий не тiльки з росiйською класичною
лiтературою (з укра©нською я познайомився пiзнiше, за громадянсько© вiйни,
i особливо, пiсля не©), але i з свiтовою (через росiйськi переклади).
Так що менi мало чого було робити i на основному.
Наприклад, хiба викладали там таке: на поемi Пушкiна позначився
величезний вплив французького "Слова о полку Iгореве" - "Песни о Роланде"
3.
Портрет Петра 4 списаний буквально з портрета короля Фiлiппа : "Глаза
сияют, лик прекрасен..." 6 i т. д.
Або: франки маврiв "рубають, колють, рiжуть!!!"
I у Пушкiна: "швед, русский колет, рубит, режет".
Так що менi було нема чого робити нi на робiтфацi, нi на основному.
I я покинув учобу i став просто поетом. Правда, в партiйних документах
у мене записано, що я маю незакiнчену середню освiту, бо в мене нема
диплома про закiнчення вищо© освiти. Але мiй диплом - мо© три томи
вибраних поезiй. Це не нескромнiсть, а образа на наших партiйних
бюрократiв, яких я терпiть не можу, як i усяких чинуш, що загубили свою
людську душу за "согласовать", "углубить", "провернуть", "протереть с
песочком" i т. д.
Iшли роки.
В мене було вже два сини, Олег i Коля. Чомусь я дуже любив Колю,
схожого на мене, з очима глибокими й повними якогось до солодкого почуття
темного блиску, в якому потопав мiй зiр, i я що довше дивився в глибину
його очей, - все дужче любив його. А Олега я теж любив. Тiльки не так
сильно.
Вiра вже була студенткою агробiологiчного факультету IНО.
Я все робив, щоб вона закiнчила освiту, а вона, як усякi
дрiбнобуржуазнi натури (вийшло, що вона не селянка, як казала менi,
партi©, i ©© за це виключили з партiйних лав), вона не мала почуття
вдячностi.
Якось вона байдуже i зверхньо сказала менi:
- Ты лентяй и некультурный. Я спитав ©©:
- А что такое шваповская оболочка?
Вона, бiологiчка, не змогла менi вiдповiсти. Мiж iншим, ще в агрошколi
ми вивчали фiзiологiю, гiстологiю, ембрiологiю i т. i[н].
I от почалося, як наслiдок розрухи, що нам лишили вiйна i революцiя,
безробiття.
Ми йдемо з Вiрою майданом Тевел ва 7, i на вiтринi Вiра побачила гарну
кофточку.
- Купи мне эту кофточку! Я:
- А бачиш, он дядьки хлiба просять?.. Вона:
- А... ты меня не любишь!
Ясно.
Я ж ©© одягав добре, i особливих потреб в нових кофточках у не© не
було.
Словом, колишня свердловка i полiтрук ескадрону стала звичайною
мiщанкою.
Навiть сестра ©©, що жила в Москвi i вчилася на iнженера, писала ©й, що
"у тебя миросозерцание сузилось до размеров булавочной головки".
I я вирiшив покинути Вiру, коли вона закiнчить IНО. А сини,сини!?
Як я забув про синiв, особливо про Колю?.. Не знаю. Якийсь гарячий
туман кинув у тьму мою душу, бо не тiльки за це я вирiшив покинути Вiру. I
не за те, що вона приховала сво соцiальне походження. Останнiм приводом
для розлуки було таке. Якось я Вiрi сказав (ми уже кiлька рокiв жили в
новому будинку письменникiв "Слово" 8):
- Вера! Когда ты окончишь ИНО и будешь работать, ты будешь мне помогать
хоть ежемесячным взносом квартплаты?
- Нет. Я свое жалованье буду посылать матери. Менi було так важко
матерiально. Я бився як риба об лiд, щоб допомогти Вiрi вчитися. Сам же я
не вчився, i, можливо, заради не©, бо вдвох нам було тяжко вчитися (був
уже тодi Олег) з матерiальних причин. I чи не це було основною причиною,
що я покинув вчитися. Бо я все ж заздрив Вiрi, що вона матиме вищу освiту,
а я - нi. Хоч товариш Iкс казав, що в мене знань на професора, але вони не
органiзованi... А органiзацiю знань, систематизацiю ©х да тiльки вища
освiта, i це я визнаю й зараз, бо в мене провали i в математицi (я не
вчив нi тригонометрi©, нi логiки, нi алгебри), не кажучи вже про вищу
математику i астрономiю. В природничих науках я пiдкований добре. Але це ж
не все. I менi часто снилися сни, що я студент то партунiверситету, то
просто унiверситету, i це вiчно терзало i зараз терза мене, хоч як я не
хизувався перед цим (у цьому романi), що маю блискучу лiтературну
самоосвiту.
Так що лiтературнiй молодi я всiм серцем рекомендую вчитися, вчитися i
вчитися. Я на все дивився, як поет:
на книжки, на людей, яких вчився читати, як книжки, на життя у всiй
його складностi, на мистецтво й знання... Все це було для мене засобом, а
мета - поезiя, i щоб ця поезiя служила нашому народу, який одяга , году
нас, вихову нас, як добрий батько. Як же не любити його, не молитись
йому, як колись я молився боговi! Я вiчний учень народу i горджуся цим.
Хоч це не значить, що я "вiчний студент". Як комунiст, борючись за лiнiю
партi© в життi (я знаю, що лiнiя партi© - лiнiя трудового народу, i якби
партiя в сво©й боротьбi за комунiзм не додержувала на основi
марксо-лепiнiзму лiнi© народу, вона б не була комунiстичною партi ю), я
знаю, що ми не тiльки учнi, але й вчителi народу.
Але я нiяк не можу уявити себе вчителем, бо я сип народу. А хiба син
може вчити батька? У батька (а це мiльйонний батько) бiльше голiв i
досвiду!
Я не можу i не хочу йти попереду народу, я хочу йтii за ним, хочу
злитися з ним i дивлюся на нього не зверху вниз, як дехто, i не знизу
вгору, як дехто, а просто в вiчi, як мо му батьковi колись дивився i якого
любив так, як зараз люблю народ. Але це вже вiд фiлософi©.
Вернуся до себе, молодого, смуглявого, розхристаного i нiжного до слiз
у сво©й любовi до людей, до природи мо © золото© Донеччини i взагалi
Укра©ни.
Правда, ця нiжнiсть не заважала менi iнодi ставати тим сiльським
хлопцем, що приймав участь у "боях" з лисичана.чи за дiвчат i за те, що
вони нас дражнили:
"Хахол-Мазепа!" (Ну, то було вiд "разделяй и властвуй...").
Розкажу ще про один лiтературно-мордобiйний випадок.
Це було в кiмнатi редакцi© "Червоний шлях", що мiстилась у будинку
ВУЦВИК'у з боку Спартакiвського провулку.
Я зайшов за гонораром до редакцi©, але гонорару не видавали, а перед
тим я отру©вся бананами i зi мною було, як при холерi. Це - психологiчна
пiдготовка.
Ну i ще, я купив хутряну доху, яка теж - елемент психологiчно©
пiдготовки.
В редакцi© були Iван Днiпровський 9, Панч, Тичина, Наталiя Забiла i ©©
другий чоловiк, поет Шмигельський 10.
Тодi вийшла нова збiрка поезiй Полiщука "Громохкий слiд".
Забiла i Шмигельський були в захопленнi од "Громохкого слiду" i казали,
що книжка генiальна.
Я сказав, що вона генiально видана, але всерединi в не© г...
Шмигельський i Забiла напались на мене, що я нiчого не розумiю в поезi©
i т. i[н].
Я сказав, що ©х iнтелiгентська думка для народу не характерна.
Тодi Забiла:
- Если ты хочешь знать, так в партии тебя держат потому, что ты поэт, а
так тебя давно уже надо вышвырнуть из партии.
Я не знав, що вона була вагiтна на третьому мiсяцi, i крикнув:
- Ах,_ ты, беспартийная идиотка!
Тодi вона, як розлючена кiшка, кинулася на мене i почала бити по
обличчi. А ©© чоловiк, Шмигельський, замiсть схотiти Наталю за руки,
схопив за руки мене, щоб дати ©й набитись.
У боротьбi одiрвався рукав мо © новенько© дохи.
Ви уявля те?
Отру©вся бананами, не дають гонорару, та ще й б'ють по мордi.
Хоч, признаюся, менi не так болiло, як було при мно, що мене б'
людина, в яку я ще був i тодi закоханий.
Але при чому ©© чоловiк?
Коли Наталiя набилася, вона, вся червона i захекана, вибiгла з кiмнати.
Тодi Днiпровський, як прекрасний психолог, спокiйно пiдiйшов до дверей
i защiпнув ©х на гачок. Наче вiн знав. що буде далi.
А Шмигельськпй дивиться на мене й смi ться.
Я з словами "муж и жена - одна сатана" пiдiйшов до нього та як чесону
його в обличчя з правого боку...
А вiн мене як свиснув, та так, що я полетiв на стiл, тiл на стiлець, а
стiлець на Тичину, який присiв у кутку, закрив лице руками, але лукаво i
спостережливо дивиться крiзь розтуленi пальцi...
Я подумав: "Прямая линия самая короткая", - i почав бити Шмигельського
прямим ударом у вилицю коло правого ока. Тiльки це робилося швидше, нiж я
пишу. Шмигельський так бiльше i не мiг влучити мене сво©м залiзним
кулаком.
Такий я був швидкий i сердитий.
Словом, од мо©х прямих ударiв, i все в одну точку, правою рукою Антона
одкидало на шафу, а шафа його кидала на мене, i я став вiдчувати, що б'ю
не в обличчя, а в мокру i слизьку подушку, що росла i пухла на мо©х очах.
Антон уже почав безвольно схиляти голову, але в цей момент хтось
гарячкове i швидко постукав у дверi.
Вбiга Йогансен.
- Що? Сосюру б'ють?
- Нi, - сказали йому, - навпаки...
Але я через те, що менi не дали добитися, сiв на канапу i розплакався.
Де взявся Хвильовий, гладить мене по головi й примовля :
- Не плач, Володю, не плач! Панч сказав:
- А ти, Володю, пiшов не по сво©й спецiальностi. Тобi б треба було бути
боксером.
Другого дня в коридорi тi © ж редакцi© Шмигельський менi сказав:
- А ти, Володю, здорово б' шся. У мене й досi голова гуде...
Чи воно в менi щось первiсне, глибоко приховане, i вибуха , коли я дуже
розсердюсь i, особливо, коли я правий? Де тодi беруться й сили. Я наче
дивлюсь на себе збоку i сам дивуюсь собi, захоплююсь собою.
Так бува пiд час натхнення, коли пiсля того, як напишеш, сам не вiриш,
що це ти написав.
Так що повернуся ще до одного мордобою, про який забув згадати.
Ви менi пробачте, любi читачi! Пишу я це не для того, щоб радити вам
розв'язувати всi суперечки кулаками, але справа зараз йде про хулiганiв,
яких я ненавидiв i ненавиджу всiма силами сво © душi.
Це було ще в 1922 роцi, коли я був студентом Артемiвки.
В кiнотеатрi йшла американська картина "Сiнабар", в якiй особливо
рекламувався бокс, власне, не бокс, а справжнiсiнький звiрячий мордобiй.
Тодi мiсця не нумерували, i хто захопив яке мiсце, той на тому й сидiв.
Вiра була вагiтна, i юрба так стиснулась, що придавила нас iз Вiрою до
одвiрка. Я закрив Вiру собою i схопився за рiг дверей рукою, стримуючи
юрбу, щоб вона не роздавила живiт Вiрi.
Юрба так надавила на мою напружену руку та ще проти ©© згину, що я
думав - рука злама ться, але вона тiльки туго угнулася i витримала натиск
юрби. "Пробка" розсмокталася, i ми з Вiрою побiгли до моряка-iнвалiда на
дерев'яшпi, що стояв з краю ряду стiльцiв, в якому вiн захопив чотири
мiсця. Три були порожнi, а коло четвертого вiн стояв сам, затуляючи нам
прохiд.
Я спитав його, чому вiн один захопив стiльки мiсць. Вiн же на чотирьох
стiльцях не сидiтиме.
"Это для товарищей".
Я (одсовуючи моряка вбiк):
- Места не нумерованы. Садись, Вера!
Але ззаду кiлька парубчакiв почали мене лаяти, i особливо один iз них,
худий, з нахабним обличчям в матроськiй смугастiй тiльняшцi. Видно, що вiн
нiякий не матрос, а тiльняшку надiв для форсу i залякування "фра рiв".
Вiн брудно мене облаяв, пославши до однi © матерi...
Я йому вiдповiв тим же, тiльки додав:
- Бандит!
- Он его назвал бандитом... Он его назвал бандитом, - загомонiли його,
як видно, захопленi поклонники, а вiн, мабуть, був ©х отаманом.
Мiж iншим, я в таборах Чона н, купаючись на Дiнцi пiд Чугу вим,
розпанахав собi вказiвного пальця право© руки об розбиту бутилку. Так що
права рука у мене висiла на перев'язi.
I от передi мною пiдвелась довга верста з маленькою гадючою голiвкою i
поцiлю менi кулаком у обличчя, хоч i бачить, що я можу битись тiльки
лiвою рукою проти його двох довгих рейок.
Вiн розмахнувся iз-за спинки стiльця, але я уважно стежив за ним i
вчасно одсахнувся од удару, що сплющив би мене у млинець, i страшний кулак
якось скоса, згори вниз, пролетiв повз мого носа.
Хулiган по iнерцi© перегнувся i повис животом на спинцi мого стiльця
головою вниз.
Тодi я ударом середньо© сили лiвою рукою зацiдив йому ребром долонi пiд
ложечку.
Вiн кiлька разiв тiпнувся i залишився висiти на стiльцi як порожнiй
мiшок.
Майже вся публiка стала ногами на стiльцi i мовчки дивиться.
А хулiган, очупявши, як сповите [дитя], знову поцiлюб мене сво©м
кулачищем, i знову я заспоко©в його ребром долонi,
Тодi члени його банди, якi з сво рiдного благородства не втручалися в
наш двобiй, стягли свого зiв'ялого отамана з спинки мого стiльця i, як
неживу ляльку, посадовили бiля себе.
До мене пiдiйшов один.
- Ваши документы.
Я йому показав свого студентського квитка i сказав, що не можу як я з
однi ю рукою дати себе битя, що я активно оборонявся.
Погасиля свiтло, i почалося кiно.
А ззаду я чую:
- Всунь ему перышко.
Та я спокiйно дивився кiнокартину, бо знав, що в кiнотеатрi вони менi
нiчого не зроблять, а от на вулицi...
Я сказав Вiрi:
- Ты иди к центральному выходу. Они будут думать, что я с тобой. А я
пойду через запасный выход. Как женщину да еще беременную, они тебя не
тронут.
Так i вийшло.
В метушнi вони не помiтили, що мене нема з Вiрою, а думали, що я десь
близько вiд не©, i йшли за Вiрою.
Бiля центрального виходу утворилася "пробка", i хулiгани застрягли в
нiй.
Я спокiйно пройшов через майже вiльний запасний вихiд.
Iду повз центрального, а хулiгани бачать мене, та "пробка" ©х не
пуска , i вони в безсилiй лютi тiльки загрозливо махають на мене кулаками.
Я зняв кепку, глузливо попрощався з ними й швидко пiшов додому.
Далеко пiзнiше прийшла блiда Вiра.
Вони йшли за нею до самого нашого дому.
А це вже про бандитiв, i я теж забув про це писати ранiше.
Зима 1923 року.
Я в демiсезонному пальтi, з портфелем iз парусини, йду додому Басейною
вулицею. Третя година ночi. Порожньо i тривожно кругом, бо тодi роздягали
навiть i вдень. Проти мене йде один, а другий iде з Чернишевсько© вулицi,
що перетина Басейну. Iде до мене з правого боку. Але вiн далi вiд
першого. Вони пересвистувались, але не розрахували, щоб вчасно зiйтись в
однiй точцi, якою був я.
Я ©х випередив, швидко пiшовши назустрiч першому, випнувши великi
пальцi рук у кишенях.
Так, щоб вiн подумав, що в мене зброя, i не в однiй руцi.
Коли ми порiвнялися, бандит спитав мене:
- Спички есть?
- Нет, товарищ! - вiдповiв я, спокiйно i напружено проходячи повз
нього.
Так саме спокiйно я пiшов, не оглядаючись, далi.
I коли я пройшов досить, то оглянувся, у свiтлi вулично© електрики
побачив, що бандити на розi Чернишевсько© зiйшлися i той, другий, щось
швидко говорив першому i гнiвно розмахував руками. Але за мною вони не
погналися, бо, як i Сава Божко з Кириленком, думали, що в мене зброя.
А в мене ©© й не було.
L
Ще на фронтi я читав вiршi Тичини в 1919 роцi, але, крiм "Бiльше не
побачу сонячних очей" 1, нiчого не зрозумiв. Потiм, пiзнiше, його "Сонячнi
кларнети" ввiйшли в мою душу як море акордiв i дня, i ночi, i свiтання, i
заходу. Вiн чарував i полонив мене. Я жив тiльки його образами, повними
музики i сонця, а то й трагiчними, як трагедiя мого народу, як я тодi
думав.
Да. Раннiй генiальний Тичина був вчителем мо © поетично© юностi пiсля
Шевченка, Франка, Лесi Укра©нки, Вороного, Чупринки i Олеся, бо я вчився у
багатьох, мiж iншим, i у проза©кiв, як поет, а основне, я вчився у мого
народу, як i вчусь у його пiсень, то трагiчних, то нiжних, то повних тако©
геро©ки, що серце захлина ться од щастя, що я син такого народу.
Безкiнечно благородного, рицарського, який нiколи нiкого не поневолював, а
тiльки бився за сво мiсце на землi. Боронив свою рiдну Вкра©ну.
Так от. Про Тичину.
Коли я познайомився з ним живим, а не в мрiях, то мо уявлення лишилося
про нього таке, як i у мрiях.
Тонкий i стрункий, зеленоокий i нiжний, вiн немов летiв у мо©х очах,
мов летiв у небо слави, якого вiн, як нiхто з нас, був досто©н.
Це ж був 1923 рiк, один з перших рокiв нашо© лiтературно© молодостi.
Якось ми були на городi диткомуни iменi Василя Чумака 2. Був Iван
Кириленко, зда ться, Божко й iншi, яких не пам'ятаю.
У Тичпни, в його генiальному вiршi "Воздвигне Вкра©на свойого Мойсея"
3, такi рядки:
Од всiх сво©х нервiв у степ посилаю:
- Поете, устань!
Я ще на фронтi, коли читав:
А справжня муза, неомузена, там, десь на фронтi, в нiч суху, лежить
запльована, залузана на укра©нському шляху 4, - то думав, що т. Тичина
сказав це про мене. А в рядках:
"Поете! Устань!"
я просто вiдчув, чи менi так здавалося, що вiн зверта ться до мене, що
запльованою i залузаною душею, в суху нiч лежав я з гвинтiвкою в руках на
кривавому шляху Укра©ни...
"Поете! Устань!"
I я душею кричав великому поету нашого народу:
- Якщо я чудом залишусь живим, я встану!
Якось дивно переплiта ться в менi в часi поезiя Тичини.
Але це було так.
Бо в боях десь у глибинi душi в мене було передчуття, що мене не
вб'ють, що я ще буду жити i спiвати.
Смертi я не боявся. Менi тiльки жалко було мо©х вiршiв.
I буквально так, якось пiзнiше, сказав про себе Павло Григорович.
Я просто жахнувся. Наче вiн - я.
Але повертаюсь на город диткомуни.
Павло Григорович лежав у травi i задумано i мрiйно дивився сво©ми
зеленими волшебними очима в небо й iнодi на нас.
Я спитав його:
- Прийшов той поет, якого ви кликали? I Тичина вiдповiв:
- Нi.
Та я не повiрив йому.
Яка дивна юнацька самовпевненiсть i вiра в сво© сили, не тiльки тi, що
були в мене, а в тi, що будуть!
Потiм iще летiли днi.
Павло Григорович бував в сiм'© Днiпровського Iвана, куди заходив i я, i
читав нам сво© харкiвськi вiршi про жорстокий годинник над головою, про
цвинтар 5...
I раптом вiн сказав:
- А що, як я усохну?..
Ми мовчали.
I далеко потiм Тичина сам вiдповiв на цей крик його стривожено© душi:
"Глибинами не всохну, не вмiлiю" 6...
Да. Я любив i люблю Тичину як нашого великого поета.
Хоч i люблю в нiм не все.
Багато вiн да до друку так званi поетичнi вiдходи з його творчо©
лабораторi©, що непоко©ли i непокоять мене, бо я знаю, який це гiгант, i
ста боляче, коли вiн iнодi, i не зовсiм iнодi, стрiля з гармат горобцiв.
Але не дивлячись на це, Тичина - генiй, i таким вiн е не тiльки для
нас, а таким залишиться i для наших нащадкiв, коли ми мовно не зникнемо як