Страница:
забивав ломакою гостру кiстку собацi у залите кров'ю око...
I був ще на селi один Василь Костянтинiв з могучим басом. Вiн з усi ©
сили бив себе кирпичиною в сво© груди, що гули, як орган, i доiсторичний
крик його, мабуть, долiтав од нашо© хати до заводу. Вiн потiм став
червоногвардiйцем i тримав себе геро м.
Ми часто купалися на Дiнцi, майже жили водяним життям.
Особливо ми любили купатися в гарячiй водi, що текла з заводських труб
пiд землею i виходила на береги Бiло© (що впадала в Дiнець) i Дiнця.
Нам подобалось iз гарячо© води (Бiла, коли пiдходила до Дiнця, ставала
гарячою од гарячо© води з заводу) запливати в холоднi зеленi й швидкi води
Дiнця. Все тiло наше кололо безлiччю голок вiд раптового переходу од
гарячого до холодного.
Дiнець. Рiка мого золотого дитинства. Ти вiчно в менi, в мо©х золотих
згадках про тебе, про солодке й гiрке, що переснилося i одснилося мо©м
карим i сумним очам, душi мо©й тривожнiй...
XVII
Ми йшли на гору од Дiнця.
Юзефович, мiй шкiльний товариш, iшов останнiм за мною iз твердим, як
залiзо, сучком iз держалном, виламаним iз грубенько© дошки.
Нечутно наблизившись до мене, вiн з усi © сили рiзонув мене тим сучком
у лiву половину голови, за вухом.
Голова моя якось легко закрутилась, i я упав, нi, не упав, а земля сама
до мене пiдлетiла i чомусь з правого боку, як стiна... I я лiг на не©, як
на теплу, уютну i м'яку подушку.
Я лежав, мабуть, не довго, бо не бачив, як тiкав "бочонок".
- Чого ж ви сто©те? - крикнув я до хлопцiв, але всi розгублено мовчали,
а Нестор, теж шкiльний товариш, тiльки знизав плечима.
Потiм у школi, коли я узнав, звiдки людина вiдчува , що вона сто©ть,
сидить чи лежить, я зрозумiв, що удар Юзефовича на мить порушив у мене
рiдину в полукружних каналах середнього вуха. Кiстка черепа за вухом не
трiснула, а трохи вгнулася i здавила слуховий нерв.
Я став глухим на лiве вухо, i з того часу у мене в лiвiй половинi
голови вiчний шум, як розвiяний дзвiн, який то слабне, то дужча .
"Бочонка" я таки спiймав на тiм же Дiнцi i важкими грудками засохло©
землi загнав у капусник.
Удари гулко гупали по ньому, а вiн, як хижа кiшка, вишкiрившi© гострi
зуби, стрибав по вогкiй землi i нiяк не мiг прорватися до мене крiзь
гнiвний град грудок завбiльшки з дитячу голову.
XVIII
Ми переходили через ярок, що бiля кладовища, повз яке нам треба було
йти.
Було ще темно, i снiг пiд нашими маленькими ногами так гостро i холодiю
скрипiв...
Раптом до нас метнулися двi великi чорнi тiнi.
- Давай грошi!
Ми плачемо, не да мо, а вони, вищi за нас у пiвтора раза, здавили нас
сво©ми важкими, залiзними руками. Той, що обшукував мене, сказав:
- Я всi не заберу.
Але вiн забрав усi мо© нещаснi мiдяки, i я нiколи не забуду хижо©
куркульсько© руки в правiй кишенi мо©х штанцiв, що розчепiрила там пальцi,
а потiм люто й переможно стиснулась в кулак з мо©м нахристославленим
гонораром.
Ну, ясно, що це були куркульськi мордатi буцiвки, бо дiти бiдних людей
нiколи б на таке дiло не пiшли.
Наша сучка народила багато цуценят i здохла. Цуценятка були слiпенькi й
безпорадно вовтузились бiля мертво© матерi, а потiм почали подихати одне
за одним.
Менi було важко дивитись на ©х муки, i я взяв ©х уже трьох (бо решта
повмирала) в корзинку i понiс на кручу над Дiнцем, щоб вiдтiля (круча була
дуже висока) покидати ©х униз, а вони долетять до землi i зразу
повбиваються.
Дурний, я зовсiм забув, що внизу було гнойовище!..
Була нiч, темна й жорстока нiч, коли я, маленький, пiд донецьким
вiтром, з городу вийшов на кручу.
Я поставив бiля себе корзину i з плачем витяг iз не© тепленьке
цуценятко, що теж плакало й тпкалось мокрим i холодним носиком менi в
руку.
I в чорнiй вiтрянiй тьмi я, з серцем, що розривалося од жалостi, високо
розмахнувся над головою цуценятком i шпурнув його вниз...
Воно десь там, у глухiй тьмi, м'яко i страшно гупнулось об землю i
почало кричати...
Я думав, що воно зразу вмре, а воно кричить...
Решти цуценяток я бiльше не кидав вниз, а схопив корзину з ними й побiг
навкруги кручi на крики мого маленького братика...
XIX
Осiннiй ярмарок на вигонi за селом, море фарб i кольорiв, вигукiв, i
все це райдужно руха ться концентричними хвилями.
Пахне борщем i ковбасою, що тут же, пiд полотняними напиналами, ©дять
заклопотанi люди.
Бiля коней, що вихваляють чорнi бiлозубi цигани, поважно ходять дядьки
з виглядом знавцiв i цьвохкають батiжками, що тримають за пужално, ©х
жилавi й натрудженi руки, руки степових богатирiв. I тут же, в цьому
барвистому i рiзноголосому гомонi, грають у рулетку люди, забувшi© од
звiрячо© жадоби навiть про епiлептика, що лежить пiд столом з рулеткою.
Його щоки то кругло i туго надимаються, вiн диха страшно i важко, а над
ним його "ближнi" гризуться, як вовки, за нещаснi копiйки, забувши, що у
них пiд ногами стогне i мучиться людина в епiлептичному припадку. Ми,
хлопчики, часто крутили на грошi балки каруселi, i од цього крутилися люди
на дерев'яному конi. А за це один раз задурно катались на каруселi пiд
мотив пiснi:
Где-то ласточки песня слышна, ветерочек траву чуть колышет.
А з балаганiв повибiгали "на раут" мандрiвнi артисти i закликають
публiку.
Хазя©н звiринця на очах у всiх встромля в рот слизьку й холодну голову
удава, строката лiана якого обвилась йому круг ши©, пояса i звивисто
збiга до нiт.
Я купив за п'ятак квиток i зайшов у звiринець. Менi було 12-13 лiт, а я
заранi, не глянувши на напис, узнавав кожного дикого бранця, мо©х давнiх
знайомих по Майн Рiду 1 i Густаву Емару.
Особливо менi сподобались мавпи i мавпенята, що, незважаючи на
присутнiсть публiки, меланхолiйно займалися пристойними i непристойними
справами.
Був пiзнiй вечiр, коли я, покинувши звiринця, повертався до сво ©
рiдно© хворостянки, що ще й досi менi сниться, хоч менi вже майже
шiстдесят два роки.
Я навчився ходити на руках, як ярмарковi гiмнасти.
Спочатку це довго не виходило, i я часто звозив до кровi собi вилицi й
щоки об землю.
Але я уперто продовжував i таки навчився. Тодi не було на селi
iнструкторiв фiзкультури. Я не знав мiри i зводив важкi каменюки на
витягненiй руцi, а особливо коли ходив на руках, то неправильно дихав,
власне, зовсiм затримував дихання. А потiм, бо менi набридло ждать, поки
одхлине кров од голови, пiдстрибував i всiм витягненим тiлом бився об
землю пiдошвами, вiд чого весь стрясався, як од грому... I це не раз i не
два...
I от одного разу, коли я читав дiдусевi "Вершника без голови" 2 (сам я
був без голови з тим стрибанням i ходiнням на руках!), у мене в серцi щось
порвалося, неначе лопнула туго натягнена нитка... Я захлинувся... i
продовжував далi читати. Через небагато днiв, якось прийшовши iз школи, я
потягнувся до полицi з книжками, що була прибита на стiнi вище мо ©
голови, i вiдчув, так страшно вiдчув, що все менi в грудях поповзло
вниз... I весь я, як пучок туго натягнених струн, почав надиматися усе
дужче i дужче i, не витримавши цi © муки, з плачем вибiг на вулицю i,
пiдiймаючи руки до зоряного неба, ненавмисно торкнувся серця... Воно
билося швидко, швидко.
Я пiшов до Трохима Iвановича, нашого вiчно молодого з гiгантським
досвiдом фельдшера, що мiг дати сто очкiв наперед першому-лiпшому
докторовi з дипломом, хоч вiн i без диплома.
Вiн вислухав мо серце i сказав:
- Что же ты так поздно пришел? У тебя больное сердце.
XX
На горi заводський посьолок, а пiд горою содовий завод i наше село.
Вузька i каламутна рiчка Бiла одрiзня нас од заводу. Вона тече в Дiнець,
що срiбним поясом лине повз димний гай заводських труб i замрiяних
селянських хатин. А за заводом станцiя. Залiзниця лежить пiд горою,
золотою пiдковою протинав село i зника за синiми вiтряками. А по нiй
вiчно дзвонять i хитаються червонi змi© по©здiв, i видно, як пiд колесами,
на стиках, ритмiчно вгинаються рейки i шпали.
Ми чiпля мось на ходу, i за нами ганяються кондуктори.
Багато хлопчикiв лишило сво© голови i ноги на кривавих i димних рейках
нашо© залiзницi...
Але це не спиняло iнших. I було геро©змом зiскочити з потягу, що
скажено мчить з гори до заводу, або лягти мiж рейками i шпалами, а над
тобою громово пролiта потяг i смертно дзвенить ланцюгами... Його вже
нема, десь далеко цокотять його колеса, а ти не пiдводиш голови... Все
зда ться, що потяг летить над тобою, i повна грому твоя душа...
А спробуйте ви пройти по однiй рейцi од будки до будки або стрибнути з
високо© верби в Дiнець, ударитись головою об затоплений човен i лишитись
живим...
Вiчно дзвонить завод, кричать паровози, шумить за Дiнцем лiс, i летять
у димнiй синявi вагончики за Дiнець i на далекi шахти.
А вночi, коли вийдеш на гору, далеко внизу ти побачиш, мов яркий
дiамант, повний гулу й електрики завод i смутнi каганцi села. Це наше село
Третя Рота. Як я люблю тебе, мо бiдне замурзане село з вузенькими вiкнами
й долiвками з глини, рушниками й вродливими дiвчатами!.. Тво© пiснi, й
гармонi, й парубкiв... Такi села тiльки в тебе, моя могутня Укра©но, мiй
цвiте чарiвний i нiжний! Мо дихання й очi снять тобою... Твiй синiй вiтер
i золотi вечiрнi верби, тво© мiсячнi ночi у дзвонi солов'©в i поцiлункiв,
з довгими тiнями яворiв...
Третя Рота...
Спiва телефон у полях, i по стовбовiй дорозi летять ©вто, а в них
сидять люди, в шубах i синiх окулярах.
Обдертi й замурзанi, ми вибiга мо дивитись на них, за ними женуться
нашi крики й собаки... Авто хрипко i страшно кричить, i од його крику конi
злякано несуть дядькiв у бiдних свитинах, з суворими i засмаглими лицями
пiд золотими брилями...
Це - мо© дядьки, це - моя Укра©на...
Яке щастя, що я - укра©нець, що я син мо © прекрасно© i трагiчно©
нацi©!
XXI
В кiнцi Красно© вулицi, бiля волоха Арифея й пивно© Гавриленка, громада
збудувала маленьку, неогороджену хворостянку бабi Цибульчисi, за землю.
Вона, як догорiла свiчка, вiчно лежала на печi, вiдкiля виглядало ©©
зморщене, як вiск i земля, лице.
Люди приносили ©й окрайцi хлiба й воду.
Одного разу вода лишилася не випитою й хлiб не з'©деним. На печi лежало
маленьке й висохле тiло з запалими й плескатими очима й загостреним смертю
носом.
Чужi люди обмили й поховали самотню i неогороджену любов'ю, як тином ©©
хворостянка, бабусю.
Ми стали жити в цiй хворостянцi. Нас було десять душ; батько, мати й
вiсiм душ дiтей - три хлопцi i п'ять дiвчат.
Колись ми гарно жили, але батько дуже любив горiлку, - i ми стали жити
погано. Мати вiчно бiгала за ним, щоб вiн не пропив грошей, - i ми росли,
як трава, в брудi й сонцi - вiчно голоднi й немитi.
Обдертi, ми покотом спали на сво©й одежi, у снi мочилися на нiй i жили,
як мавпи...
Вночi приходив вiчно п'яний батько, i хату заливав горiлчаний дух, i
плач, i лайки матерi... А батько в туманi алкоголю не бачив нiчого i на
голоднi докори матерi вiдповiдав:
- Бог даст день, бог даст пищу.
У нього було вузьке татарське лице, опуклi карi очi, орлиний нiс з
чулими й тонкими нiздрями, довгi козацькi вуса i безвольне нiжне
пiдборiддя, бороди не було, а пiд нижньою яркою i повною губою рiс кущик
волосся - буланжа. Пальцi в нього були жовтi вiд махорки, i задуманi очi
завжди дивились униз.
Вiн ходив трохи зiгнуто в чоботях i сорочцi, пiдперезанiй мотузком,
любив спiвати сумних укра©нських пiсень i писав вiршi. Говорив вiн
росiйською мовою. Це був феномен i жертва того часу. Вiн п'яти рокiв став
школярем i на колiнах у вчителя рiшав завдання. Потiм, у штейгерськiй
школi, вiн, першокласник, готував до випуску сво©х товаришiв,
третьокласникiв. Тодi вiн був тонким юнаком з натхненними свiтлими очима.
Як тяжко пригадувати цi днi, коли за вiкнами стогне завiрюха, кричать
авто, i в димi мiських цигарок, крiзь сльози споминiв, мерехтить смугляве
личико задуманого хлопчика на дерев'яних коньках, закручених цурками й
мотузками...
Менi вже тридцять рокiв, у мене два сини, i один страшно подiбний до
мене. Я дивлюсь на нього, на його рученята й капризнi губи... i
непереможно вста бажання ще раз прожити, хоч у споминах, сво життя над
золотим Дiнцем, у шумi тихих верб i осик, у янтарному цвiтi акацiй i
дзвонах, церковних дзвонах, тепер чужих, а колись таких мiстичних i
рiдних.
О моя Третя Рота... Твiй вiтер тепло й ласкаво б' в мо лице, я плачу
вiд любовi й музики, що не вернувся до тво©х кривеньких тинiв, далеких
яблунь i мо © молодостi.
Моя смуглява й темноока мати варить борщ i проклина свою долю. Ми,
замурзанi i обдертi, бiга мо круг не©, нам хочеться ©сти, мii з ранку
нiчого не ©ли, i, щоб не так хотiлося ©сти, довго спали... Та це не
помага , i ми морду мо матiр сво©ми голодними крикамп. А вона,
заклопотана, у бруднiй спiдницi, б' нас, худеньких сво©х катiв, i витира
полою злi сльози.
Ми рано навчилися знати все. П'янi сцени, повнi плачу й лайки, зробили
нас нервовими i вразливими старичками з не по лiтах розумними й печальними
очима.
Кругом жили щасливi люди. Сусiдськi дiти були гарно одягненi, купували
на ярмарках ляльки, цукерки, i вони весело дивилися на свiт. А ми, в брудi
й холодi, були подiбнi до картоплi, що блiдо цвiте в темних i холодних
погребах.
А поруч, у пивнiй, пiд ногами п'яних робiтникiв гримiла пiдлога i
одчайдушний голос виводив:
Получил получку я, веселись, душа моя. Веселись, душа и тело, вся
получка пролетела.
Пиво й сльози лилися рiкою, i золотою рiкою ц.-iивли у безвiсть смутнi
огнi над селом i над димом заводу. I крiзь дим вони здавались очима
печальних матерiв, що плачуть над пропащою долею сво©х дiтей.
Ранками владно кричав гудок на заводi, йому хрипко вiдповiдали гудки на
шахтах, i сiрою низкою тяглися робiтники з клунками сво ю вiчною дорогою.
А ми, дiтвора, зимою грали в ковiньки, розбивали носи на сковзалках,
весною пускали в мутних ручаях качки з окуги, лiтом цiлi днi проводили на
Дiнцi, а восени рвали багряний i солодкий глiд у золотих балках над
"чавункою".
Iнодi повз вiкон гримiло весiлля, i розлiталася холодна осiння грязь
цiд ногами жiнок, що зухвало танцювали, тримаючи в однiй руцi заквiтчану
курку. Попереду завжди йшов гармонiст, кучерявий i п'яний, за ним iшли
бояри, перев'язанi рушниками, й молодi. Бiгла дiтвора i в грязi боролась
за конфети, що ©м щедро розкидали родичi молодих.
А iнодi пропливали похороннi юрби з попом у золотих ризах, ридав хор, i
голосили тi, що йшли за гробом. А з ними завжди йшов Лук'ян-дурачок, який
не пропускав нiколи жодних похорон. Зачувши дзвони по мертвому, вiн кидав
роботу й несамовито бiг провести ще одного гостя в царство тишини. Чомусь
вiн любив вбирати хрестики, видурював ©х у дiтей, а то й просто зривав а
ши© разом iз шнурком. До кожного вiн приставав з сво©м нудним i вiчним:
- Дай х' стика.
Маленький i кремезний, з жилавими босими ногами й затуманеними
божевiллям очима, вiн тихо й покiрно йшов за траурним походом.
А ночами на цвинтарi можна було чути ридання другого дурачка, високого
Ананiя. Щоночi вiн ходив на могилу сво © матерi й далеко по глухих вулицях
скорботно й монотонно лунало:
- Ой мамо, мамо...
Худий i тонкий, вiн ходив по селу i щось бурмотiв про смерть i пожари.
Його мутнi очi завжди дивились трохи вгору, i гостра руда борода сумно
хиталась пiд незрозумiле бурмотiння.
Ларька й Федька Горошенята ходили зi мною на смiтники заводського
магазину. Цiлими днями копались у брудi, шукаючи солодких ягiдок i
кольорових папiрцiв. Нам тiльки снилося прекрасне життя iнших, що не
мрiють про м'ясо й гарну одежу. У них i ляльки, i теплi кiмнати, вони
щоранку п'ють молоко з солодкими булочками, а ми, як цуценята, копа мось у
багнi й чужих недо©дках.
Я страшенно полюбив книжки. Вони менi давали той свiт, у якому одмовила
доля. Я плавав з капiтаном Немо на пiдводному човнi, був в'язнем на
повiтряному кораблi божевiльного вченого, ганявся за злочинцями з Натом
Пiнкертоном 1, був пiд землею i в зоряних свiтах, полював на iндiянiв на
далекому заходi i в тропiчних лiсах гойдався на лiанах над мутними водами,
повними алiгаторiв i невiдомих тварин. У нас не було книжок, i я просив ©х
у знайомих, а то й зовсiм чужих людей, яких я зустрiчав на вулицi й питав:
- Дядя! У вас нет сыщиков?
Однi смiялись з мене й проганяли, а другi звертали на мене увагу, i я
годинами на жорстокому морозi стояв бiля ©х ворiт (соромився зайти до
хати), поки вони вийдуть, щоб перемiнити книжку.
Але вреднi дiти бруднили й рвали книжки так, що не можна було ©х
повернути, i тодi хлопцi мене за це били. Вони мене били на кожнiй вулицi,
так що менi не можна було нiкуди й пiти. Пам'ятаю, була холера, i я
надiйно думав:
- Хоч би вже вони всi повмирали. Тодi б мене нiхто не бив.
I раз один парубок, що я не повернув йому книжок, спiймав мене з
хлопцями на Дiнцi. Втекти я не мiг i покiрно спинився перед мордатим
велетнем з кулаками в мою голову.
- Ну, чортове цуценя, тепер держись. Я тобi покажу, як не повертати
чужих книжок.
I вiн замахнувся надi мною страшним волохатим кулаком.
Але я одскочив убiк i почав гаряче переконувати його, що мене не треба
бити, що не винний я, маючи таких вредних братiв i сестер, що рвуть чужi
книжки. Я дуже люблю ©х, вони для мене краще всього, вони для мене все
життя, й мене не можна бити.
Менi було ж дванадцять рокiв, але я так натхненно й переконуюче говорив
i як крем яшками грав чужоземними словами, я говорив так палко, що парубок
тiльки здивовано розводив руками:
- От так голова.. Оi голова... А я, смуглявий горобець, стояв перед ним
i чекав на свою долю.
Тут же був один хлопець, що мовчки слухав нас. I, коли я замовк, вiн,
блiдий од гнiву, пiдiйшов до мого ката, взяв його за петельки так, що той
почорнiв од спинено© кровi, i вдарив його всiм тiлом об тин:
- Доки ти будеш мучити цю дитину?
Хлопцi ©х розняли. Але цей парубок бiльше мене не чiпав. Вiн навiть
запросив мене до себе i дав ще книжок.
Лiтом я тiкав у поле i в травi, що пахучо шумiла надi мною, забував над
книжкою все в чарах нових свiтiв i пригод.
Про мою любов до книжок узнав завiдуючий заводсько© бiблiотеки Сергiй
Лукич Зубiв i почав давати менi даром читати книжки. Як сон були менi
Третя Рота й порожнiй живiт. Книжки замiнили менi товаришiв i ласку
матерi, вони влили новi барви в мою душу, i вона зацвiла ярко i любовно
пiд сяйвом звiльнено© думки. Вони дали менi крила й майбутн , розкрила
менi огненнi простори, повнi золота й кровi... Краса й сила одкрили менi
сво лице i обiйми. А коли я вперше побачив живi картини в кiно, де на тлi
чарiвно© музики проходило перед очима те, що треба викликати силою уяви,
коли чита ш книжку, я так намозолив очi господинi iлюзiону, що вона
дозволила менi безплатно ходити на картини. Звичайно, мо©ми улюбленими
були Аста Нiльсен 2 i Максимов 3. Макс Лiндер 4 доводив мене до судорог у
животi.
I от почала рости тоска. В кiно я ще дужче вiдчував те розкiшне життя,
яким живуть iншi, вибранi, щасливi, яким я нiколи не буду жити, до якого
нiколи менi не долетiти, хоч у мене й крила, але крила фантазi©, на яких
справдi не можна злетiти навiть на стрiху нашо© хворостянки.
I коли бархатнi акорди невiдомо© музики заливають темний зал iлюзiону,
я плачу незадоволеними й колючими сльозами так, що вiд них ста мокре
пiдборiддя й мо© дитячi губи. Як птиця з поламаними крилами вовтузиться у
власнiй кровi й нiколи, нiколи не полетить у синi й чудеснi свiти, так i
я, маленька й нещасна точечка в безжальному й жадному свiтi, сидiв у
темнiй залi i плакав над загубленою радiстю.
На шумних ярмарках ми з Федькою Горохом крали житняки й яблука. Там, де
кричать: "И так - питак, и на выбор питак", я нахилявся над рядом i робив
вигляд, що вибираю, а сам крiзь розставленi ноги (коли крамар обернеться)
подавав Федьцi, що стояв позад мене, украдену ляльку i тихо одходив.
Але потiм я кинув красти, бо в цьому не бачив нiяко© радостi, крiм
перспективи ходити з одбитими печiнками. Я дуже любив собак, кiшок i
коней. Одного разу хлопцi спiймали сучку, що водила тiчок по городах,
прив'язали ©© до тину i почали вбивати. Били вони ©© тоненькими дубцями i
тiльки мучили ©©. I я, повний невимовно© сили, весь у сльозах, розiгнав
хлопцiв, одв'язав бiдну собачку i пустив ©© на волю.
Я любив ходити на гнойовище над Дiнцем, куди приходили подихати конi.
Вони рiдко й хрипко зiтхали, судорожно сiпали ногами, ©м смертно тремтiла
облiзла й мокра шкiра, i вони довго i тоскно простягали шию в синяву й
свiтло до холодних осiннiх зiр.
А потiм з них здирали шкiру, i собаки й галки робили сво дiло на ©х
димних од кровi тiлах.
XXII
Вчитель Василь Мефодiйович Крючко, з добрим теплим лицем i задушевним
голосом, був особливим вчителем. Вiн горiв сво ю роботою, любив нас, як
сво©х дiтей, а ми за це неможливо шумiли й на перервах пiдiймали такий
пил, що лице Василя Мефодiйовича плавало в ньому, наче одiрване вiд
тулуба, i скорбно кахикало, дивлячись на нас докiрливими й мутними очима.
Вiн нiколи не бив нас, i тiльки раз боляче сiпнув мене за вухо, коли я
об фанерну перегородку до вчительсько© вдарив свого товариша. Спокiйно й
терпляче робив вiн сво непомiтне й велике дiло. До кожного вiн пiдходив
iндивiдуально i рiзними чарiвними ключами одмикав нашi душi.
Я був першим учнем, хоч i нiколи не вчив урокiв. Просто така в мене
була пам'ять.
В одному класi зi мною вчилася дiвчинка Лiза, вона давала менi пирiжки
i довго дивилася на мене, наче хотiла щось сказати i нiяк не могла.
А я по темних кутках плакав од муки, що не можу сказати ©й, як я ©©
люблю, що лице ©©, в райдузi золотого волосся, з синiми й печальними
очима, щоночi менi сниться, що цiлi днi ходжу, як у снi, повний нею.
I в свiтанковiм трепетi мо © закохано© душi звучало:
Милая, знаешь ли,
вновь видел тебя я во сне.
В сердце проснулась любовь,
ты улыбалася мне.
Где-то, в далеких лугах,
ветер вздохнул обо мне...
Степь поживала в слезах,
ты размечталась во сне...
Ты улыбалась, любя,
помня о нашей весне...
Благословляя тебя,
был я весь день, как во сне.
А. Белый_
1
Була весна, i ми з Лiзою пiшли за станцiю готуватися до iспитiв.
Звичайно, в пiдручники ми й не заглядали, але я нiяк не мiг сказати Лiзi
про любов. Я тiльки незграбно йшов за нею, дивився на не©, як на святу, i
молився на ©© золоту потилицю. Од не© вiяло таким щастям i ароматом, що я
захлинався, коли говорив, вiдчував, що кров розiрве мо лице, але не мiг
сказати ©й про свою та мницю. Ми ходили у свiтлi й шумi, я дивився на ©©
нiжнi рухи, як вона томно повертала сво лице й поправляла непокiрне
волосся, що вiтер жартiвливо розгортав на ©© рожевих i [голубих] скронях.
Коли ми поверталися в село, хлопцi кричали менi:
- Куди це ти ©© водив?.. Лiза вiдповiдала:
- Не он, а я его водила.
I дiйсно, я спотикався i йшов за нею з блаженними, повними слiз очима,
менi хотiлося, щоб нiколи не було села i цих противних хлопцiв, щоб я
вiчно йшов за Лiзою, дивився на ©© нiжнi рухи й молився на ©© золоту
потилицю. Моя любов була, як квiтка в росi, що п'яно хита ться в янтарному
полi, й молиться на зорю, i плаче багряними сльозами зорi од щастя.
Моя душа подiбна була до амфори, i я обережно ходив, щоб не розплескати
сво © радостi.
Була якась насолода в тому, що я мовчу, хоч i знав я, як щасливо
засiяють синi й коханi очi, бо часто, коли ми бавились, ми, мов навмисне,
притулялись одне до одного i з розширеними очима, блiдi й щасливi, слухали
тепло й жагу наших тiл.
Тiльки тепер я вiд Лiзино© подруги узнав, що вона мене любила.
За вiкном синя вечiрня печаль, i заплакане лице мо © молодостi дивиться
в шибки... Мiж нами тiльки скло... Ось я встану, вiзьму Лiзу за тремтячу
руку i скажу ©й про свою любов, загляну в блiде восторжене лице, i мо©
губи вiдчують солоне тепло щасливих слiз... Я глибоко вдихатиму дороге
дихання... i питиму з заплаканих вiй сльози - росу першо© любовi.
Та не скло мiж мною i мо ю молодiстю, а довгi огненнi роки, повнi
любовi й смертi. Iнодi образи встають перед мене, i прокляте марево ©х
затуля од мене синi й далекi очi мо © першо© любовi.
Дзвонить годинник, одбива хвилини, що вже нiколи не повернуться, чорнi
вказiвки не покрутяться назад крiзь кров i снiг мого минулого, щоб
наблизити до мене розширенi й коханi очi.
За вiкном риплять кроки перехожих, i плаче моя молодiсть.
XXIII
Пухка ©© срiбна зима в холодi багряних зiр i далекого сонця рипiла на
вулицях Третьо© Роти, коли ми з батьком ©хали шукати щастя на Полтавщину.
Недалеко вiд Черкас, бiля мiстечка Мошни, в сосновому бору жив наш родич
Микола Уваров. Вiн був лiсовим iнженером, i батько хотiв знайти в нього
працю.
Недалеко вiд Черкас нас висадили з вагона, бо ми ©хали "зайцями". Була
нiч. Стомлений батько лiг i заснув бiля станцiйного буфету, прямо на
паркетi. До нього пiдiйшов жандармський офiцер i носком блискучого чобота
вдарив його в бiк.
- Вставай!
Батько встав. Лице йому налилося кров'ю вiд несподiвано© образи.
- Вы должны вежливо сказать, что здесь спать нельзя. Но как вы смеете
бить человека ногою в бок? Неужели вы только для этого получили
образование и считаетесь интеллигентным человеком?
I марно йому офiцiант злякано шепотiв на вухо, що "он тебя засадит в
тюрьму", батько не звернув на це уваги i так одчитав жандарма, що той
почав вибачатись, купив нам квитка до Черкас i на прощання гаряче тиснув
батьковi руку.
З Черкас ми йшли шумним бором тридцять верст до Уварова.
I колi© ми ввiйшли у великий бiлий будинок, Уваров, високий, стрункий i
чорнявий, закричав на батька:
- Ты чего здесь?
- Я - муж Антонины Дмитриевны Локотош.
Лице Уварова одразу стало привiтним, i вiн простягнув батьковi руку.
Я попав у дiйсний рай. Море книжок i цукерок. Дiти Уварова були, як
квiти, безжурнi й щасливi. У них був репетитор, розкiшнi кiмнати й багато
розваг. Вони грали на пiанiно, грали в шахи i вчили мене танцювати. Але я
був незграбний i нiяковий. Я тiльки читав i марив.
Ми ходили на полювання, каталися на коньках, i менi здавалося, що це я
сню солодким i дивним сном. Що ось я вигляну з-пiд одiяла i почую голодний
плач братiв i лайки матерi, що буде холодно вдягатися, i в запорошенi
вiкна гляне вороже сонце, i блакитнi шибки заллються шумом нового
голодного дня.
Батьковi стало скучно жити в лiсi, i знову знайомi труби нашого заводу
задимiли надi мною.
Знову потяглись кошмарнi ночi, повнi докорiв матерi, горiлчаного духу i
I був ще на селi один Василь Костянтинiв з могучим басом. Вiн з усi ©
сили бив себе кирпичиною в сво© груди, що гули, як орган, i доiсторичний
крик його, мабуть, долiтав од нашо© хати до заводу. Вiн потiм став
червоногвардiйцем i тримав себе геро м.
Ми часто купалися на Дiнцi, майже жили водяним життям.
Особливо ми любили купатися в гарячiй водi, що текла з заводських труб
пiд землею i виходила на береги Бiло© (що впадала в Дiнець) i Дiнця.
Нам подобалось iз гарячо© води (Бiла, коли пiдходила до Дiнця, ставала
гарячою од гарячо© води з заводу) запливати в холоднi зеленi й швидкi води
Дiнця. Все тiло наше кололо безлiччю голок вiд раптового переходу од
гарячого до холодного.
Дiнець. Рiка мого золотого дитинства. Ти вiчно в менi, в мо©х золотих
згадках про тебе, про солодке й гiрке, що переснилося i одснилося мо©м
карим i сумним очам, душi мо©й тривожнiй...
XVII
Ми йшли на гору од Дiнця.
Юзефович, мiй шкiльний товариш, iшов останнiм за мною iз твердим, як
залiзо, сучком iз держалном, виламаним iз грубенько© дошки.
Нечутно наблизившись до мене, вiн з усi © сили рiзонув мене тим сучком
у лiву половину голови, за вухом.
Голова моя якось легко закрутилась, i я упав, нi, не упав, а земля сама
до мене пiдлетiла i чомусь з правого боку, як стiна... I я лiг на не©, як
на теплу, уютну i м'яку подушку.
Я лежав, мабуть, не довго, бо не бачив, як тiкав "бочонок".
- Чого ж ви сто©те? - крикнув я до хлопцiв, але всi розгублено мовчали,
а Нестор, теж шкiльний товариш, тiльки знизав плечима.
Потiм у школi, коли я узнав, звiдки людина вiдчува , що вона сто©ть,
сидить чи лежить, я зрозумiв, що удар Юзефовича на мить порушив у мене
рiдину в полукружних каналах середнього вуха. Кiстка черепа за вухом не
трiснула, а трохи вгнулася i здавила слуховий нерв.
Я став глухим на лiве вухо, i з того часу у мене в лiвiй половинi
голови вiчний шум, як розвiяний дзвiн, який то слабне, то дужча .
"Бочонка" я таки спiймав на тiм же Дiнцi i важкими грудками засохло©
землi загнав у капусник.
Удари гулко гупали по ньому, а вiн, як хижа кiшка, вишкiрившi© гострi
зуби, стрибав по вогкiй землi i нiяк не мiг прорватися до мене крiзь
гнiвний град грудок завбiльшки з дитячу голову.
XVIII
Ми переходили через ярок, що бiля кладовища, повз яке нам треба було
йти.
Було ще темно, i снiг пiд нашими маленькими ногами так гостро i холодiю
скрипiв...
Раптом до нас метнулися двi великi чорнi тiнi.
- Давай грошi!
Ми плачемо, не да мо, а вони, вищi за нас у пiвтора раза, здавили нас
сво©ми важкими, залiзними руками. Той, що обшукував мене, сказав:
- Я всi не заберу.
Але вiн забрав усi мо© нещаснi мiдяки, i я нiколи не забуду хижо©
куркульсько© руки в правiй кишенi мо©х штанцiв, що розчепiрила там пальцi,
а потiм люто й переможно стиснулась в кулак з мо©м нахристославленим
гонораром.
Ну, ясно, що це були куркульськi мордатi буцiвки, бо дiти бiдних людей
нiколи б на таке дiло не пiшли.
Наша сучка народила багато цуценят i здохла. Цуценятка були слiпенькi й
безпорадно вовтузились бiля мертво© матерi, а потiм почали подихати одне
за одним.
Менi було важко дивитись на ©х муки, i я взяв ©х уже трьох (бо решта
повмирала) в корзинку i понiс на кручу над Дiнцем, щоб вiдтiля (круча була
дуже висока) покидати ©х униз, а вони долетять до землi i зразу
повбиваються.
Дурний, я зовсiм забув, що внизу було гнойовище!..
Була нiч, темна й жорстока нiч, коли я, маленький, пiд донецьким
вiтром, з городу вийшов на кручу.
Я поставив бiля себе корзину i з плачем витяг iз не© тепленьке
цуценятко, що теж плакало й тпкалось мокрим i холодним носиком менi в
руку.
I в чорнiй вiтрянiй тьмi я, з серцем, що розривалося од жалостi, високо
розмахнувся над головою цуценятком i шпурнув його вниз...
Воно десь там, у глухiй тьмi, м'яко i страшно гупнулось об землю i
почало кричати...
Я думав, що воно зразу вмре, а воно кричить...
Решти цуценяток я бiльше не кидав вниз, а схопив корзину з ними й побiг
навкруги кручi на крики мого маленького братика...
XIX
Осiннiй ярмарок на вигонi за селом, море фарб i кольорiв, вигукiв, i
все це райдужно руха ться концентричними хвилями.
Пахне борщем i ковбасою, що тут же, пiд полотняними напиналами, ©дять
заклопотанi люди.
Бiля коней, що вихваляють чорнi бiлозубi цигани, поважно ходять дядьки
з виглядом знавцiв i цьвохкають батiжками, що тримають за пужално, ©х
жилавi й натрудженi руки, руки степових богатирiв. I тут же, в цьому
барвистому i рiзноголосому гомонi, грають у рулетку люди, забувшi© од
звiрячо© жадоби навiть про епiлептика, що лежить пiд столом з рулеткою.
Його щоки то кругло i туго надимаються, вiн диха страшно i важко, а над
ним його "ближнi" гризуться, як вовки, за нещаснi копiйки, забувши, що у
них пiд ногами стогне i мучиться людина в епiлептичному припадку. Ми,
хлопчики, часто крутили на грошi балки каруселi, i од цього крутилися люди
на дерев'яному конi. А за це один раз задурно катались на каруселi пiд
мотив пiснi:
Где-то ласточки песня слышна, ветерочек траву чуть колышет.
А з балаганiв повибiгали "на раут" мандрiвнi артисти i закликають
публiку.
Хазя©н звiринця на очах у всiх встромля в рот слизьку й холодну голову
удава, строката лiана якого обвилась йому круг ши©, пояса i звивисто
збiга до нiт.
Я купив за п'ятак квиток i зайшов у звiринець. Менi було 12-13 лiт, а я
заранi, не глянувши на напис, узнавав кожного дикого бранця, мо©х давнiх
знайомих по Майн Рiду 1 i Густаву Емару.
Особливо менi сподобались мавпи i мавпенята, що, незважаючи на
присутнiсть публiки, меланхолiйно займалися пристойними i непристойними
справами.
Був пiзнiй вечiр, коли я, покинувши звiринця, повертався до сво ©
рiдно© хворостянки, що ще й досi менi сниться, хоч менi вже майже
шiстдесят два роки.
Я навчився ходити на руках, як ярмарковi гiмнасти.
Спочатку це довго не виходило, i я часто звозив до кровi собi вилицi й
щоки об землю.
Але я уперто продовжував i таки навчився. Тодi не було на селi
iнструкторiв фiзкультури. Я не знав мiри i зводив важкi каменюки на
витягненiй руцi, а особливо коли ходив на руках, то неправильно дихав,
власне, зовсiм затримував дихання. А потiм, бо менi набридло ждать, поки
одхлине кров од голови, пiдстрибував i всiм витягненим тiлом бився об
землю пiдошвами, вiд чого весь стрясався, як од грому... I це не раз i не
два...
I от одного разу, коли я читав дiдусевi "Вершника без голови" 2 (сам я
був без голови з тим стрибанням i ходiнням на руках!), у мене в серцi щось
порвалося, неначе лопнула туго натягнена нитка... Я захлинувся... i
продовжував далi читати. Через небагато днiв, якось прийшовши iз школи, я
потягнувся до полицi з книжками, що була прибита на стiнi вище мо ©
голови, i вiдчув, так страшно вiдчув, що все менi в грудях поповзло
вниз... I весь я, як пучок туго натягнених струн, почав надиматися усе
дужче i дужче i, не витримавши цi © муки, з плачем вибiг на вулицю i,
пiдiймаючи руки до зоряного неба, ненавмисно торкнувся серця... Воно
билося швидко, швидко.
Я пiшов до Трохима Iвановича, нашого вiчно молодого з гiгантським
досвiдом фельдшера, що мiг дати сто очкiв наперед першому-лiпшому
докторовi з дипломом, хоч вiн i без диплома.
Вiн вислухав мо серце i сказав:
- Что же ты так поздно пришел? У тебя больное сердце.
XX
На горi заводський посьолок, а пiд горою содовий завод i наше село.
Вузька i каламутна рiчка Бiла одрiзня нас од заводу. Вона тече в Дiнець,
що срiбним поясом лине повз димний гай заводських труб i замрiяних
селянських хатин. А за заводом станцiя. Залiзниця лежить пiд горою,
золотою пiдковою протинав село i зника за синiми вiтряками. А по нiй
вiчно дзвонять i хитаються червонi змi© по©здiв, i видно, як пiд колесами,
на стиках, ритмiчно вгинаються рейки i шпали.
Ми чiпля мось на ходу, i за нами ганяються кондуктори.
Багато хлопчикiв лишило сво© голови i ноги на кривавих i димних рейках
нашо© залiзницi...
Але це не спиняло iнших. I було геро©змом зiскочити з потягу, що
скажено мчить з гори до заводу, або лягти мiж рейками i шпалами, а над
тобою громово пролiта потяг i смертно дзвенить ланцюгами... Його вже
нема, десь далеко цокотять його колеса, а ти не пiдводиш голови... Все
зда ться, що потяг летить над тобою, i повна грому твоя душа...
А спробуйте ви пройти по однiй рейцi од будки до будки або стрибнути з
високо© верби в Дiнець, ударитись головою об затоплений човен i лишитись
живим...
Вiчно дзвонить завод, кричать паровози, шумить за Дiнцем лiс, i летять
у димнiй синявi вагончики за Дiнець i на далекi шахти.
А вночi, коли вийдеш на гору, далеко внизу ти побачиш, мов яркий
дiамант, повний гулу й електрики завод i смутнi каганцi села. Це наше село
Третя Рота. Як я люблю тебе, мо бiдне замурзане село з вузенькими вiкнами
й долiвками з глини, рушниками й вродливими дiвчатами!.. Тво© пiснi, й
гармонi, й парубкiв... Такi села тiльки в тебе, моя могутня Укра©но, мiй
цвiте чарiвний i нiжний! Мо дихання й очi снять тобою... Твiй синiй вiтер
i золотi вечiрнi верби, тво© мiсячнi ночi у дзвонi солов'©в i поцiлункiв,
з довгими тiнями яворiв...
Третя Рота...
Спiва телефон у полях, i по стовбовiй дорозi летять ©вто, а в них
сидять люди, в шубах i синiх окулярах.
Обдертi й замурзанi, ми вибiга мо дивитись на них, за ними женуться
нашi крики й собаки... Авто хрипко i страшно кричить, i од його крику конi
злякано несуть дядькiв у бiдних свитинах, з суворими i засмаглими лицями
пiд золотими брилями...
Це - мо© дядьки, це - моя Укра©на...
Яке щастя, що я - укра©нець, що я син мо © прекрасно© i трагiчно©
нацi©!
XXI
В кiнцi Красно© вулицi, бiля волоха Арифея й пивно© Гавриленка, громада
збудувала маленьку, неогороджену хворостянку бабi Цибульчисi, за землю.
Вона, як догорiла свiчка, вiчно лежала на печi, вiдкiля виглядало ©©
зморщене, як вiск i земля, лице.
Люди приносили ©й окрайцi хлiба й воду.
Одного разу вода лишилася не випитою й хлiб не з'©деним. На печi лежало
маленьке й висохле тiло з запалими й плескатими очима й загостреним смертю
носом.
Чужi люди обмили й поховали самотню i неогороджену любов'ю, як тином ©©
хворостянка, бабусю.
Ми стали жити в цiй хворостянцi. Нас було десять душ; батько, мати й
вiсiм душ дiтей - три хлопцi i п'ять дiвчат.
Колись ми гарно жили, але батько дуже любив горiлку, - i ми стали жити
погано. Мати вiчно бiгала за ним, щоб вiн не пропив грошей, - i ми росли,
як трава, в брудi й сонцi - вiчно голоднi й немитi.
Обдертi, ми покотом спали на сво©й одежi, у снi мочилися на нiй i жили,
як мавпи...
Вночi приходив вiчно п'яний батько, i хату заливав горiлчаний дух, i
плач, i лайки матерi... А батько в туманi алкоголю не бачив нiчого i на
голоднi докори матерi вiдповiдав:
- Бог даст день, бог даст пищу.
У нього було вузьке татарське лице, опуклi карi очi, орлиний нiс з
чулими й тонкими нiздрями, довгi козацькi вуса i безвольне нiжне
пiдборiддя, бороди не було, а пiд нижньою яркою i повною губою рiс кущик
волосся - буланжа. Пальцi в нього були жовтi вiд махорки, i задуманi очi
завжди дивились униз.
Вiн ходив трохи зiгнуто в чоботях i сорочцi, пiдперезанiй мотузком,
любив спiвати сумних укра©нських пiсень i писав вiршi. Говорив вiн
росiйською мовою. Це був феномен i жертва того часу. Вiн п'яти рокiв став
школярем i на колiнах у вчителя рiшав завдання. Потiм, у штейгерськiй
школi, вiн, першокласник, готував до випуску сво©х товаришiв,
третьокласникiв. Тодi вiн був тонким юнаком з натхненними свiтлими очима.
Як тяжко пригадувати цi днi, коли за вiкнами стогне завiрюха, кричать
авто, i в димi мiських цигарок, крiзь сльози споминiв, мерехтить смугляве
личико задуманого хлопчика на дерев'яних коньках, закручених цурками й
мотузками...
Менi вже тридцять рокiв, у мене два сини, i один страшно подiбний до
мене. Я дивлюсь на нього, на його рученята й капризнi губи... i
непереможно вста бажання ще раз прожити, хоч у споминах, сво життя над
золотим Дiнцем, у шумi тихих верб i осик, у янтарному цвiтi акацiй i
дзвонах, церковних дзвонах, тепер чужих, а колись таких мiстичних i
рiдних.
О моя Третя Рота... Твiй вiтер тепло й ласкаво б' в мо лице, я плачу
вiд любовi й музики, що не вернувся до тво©х кривеньких тинiв, далеких
яблунь i мо © молодостi.
Моя смуглява й темноока мати варить борщ i проклина свою долю. Ми,
замурзанi i обдертi, бiга мо круг не©, нам хочеться ©сти, мii з ранку
нiчого не ©ли, i, щоб не так хотiлося ©сти, довго спали... Та це не
помага , i ми морду мо матiр сво©ми голодними крикамп. А вона,
заклопотана, у бруднiй спiдницi, б' нас, худеньких сво©х катiв, i витира
полою злi сльози.
Ми рано навчилися знати все. П'янi сцени, повнi плачу й лайки, зробили
нас нервовими i вразливими старичками з не по лiтах розумними й печальними
очима.
Кругом жили щасливi люди. Сусiдськi дiти були гарно одягненi, купували
на ярмарках ляльки, цукерки, i вони весело дивилися на свiт. А ми, в брудi
й холодi, були подiбнi до картоплi, що блiдо цвiте в темних i холодних
погребах.
А поруч, у пивнiй, пiд ногами п'яних робiтникiв гримiла пiдлога i
одчайдушний голос виводив:
Получил получку я, веселись, душа моя. Веселись, душа и тело, вся
получка пролетела.
Пиво й сльози лилися рiкою, i золотою рiкою ц.-iивли у безвiсть смутнi
огнi над селом i над димом заводу. I крiзь дим вони здавались очима
печальних матерiв, що плачуть над пропащою долею сво©х дiтей.
Ранками владно кричав гудок на заводi, йому хрипко вiдповiдали гудки на
шахтах, i сiрою низкою тяглися робiтники з клунками сво ю вiчною дорогою.
А ми, дiтвора, зимою грали в ковiньки, розбивали носи на сковзалках,
весною пускали в мутних ручаях качки з окуги, лiтом цiлi днi проводили на
Дiнцi, а восени рвали багряний i солодкий глiд у золотих балках над
"чавункою".
Iнодi повз вiкон гримiло весiлля, i розлiталася холодна осiння грязь
цiд ногами жiнок, що зухвало танцювали, тримаючи в однiй руцi заквiтчану
курку. Попереду завжди йшов гармонiст, кучерявий i п'яний, за ним iшли
бояри, перев'язанi рушниками, й молодi. Бiгла дiтвора i в грязi боролась
за конфети, що ©м щедро розкидали родичi молодих.
А iнодi пропливали похороннi юрби з попом у золотих ризах, ридав хор, i
голосили тi, що йшли за гробом. А з ними завжди йшов Лук'ян-дурачок, який
не пропускав нiколи жодних похорон. Зачувши дзвони по мертвому, вiн кидав
роботу й несамовито бiг провести ще одного гостя в царство тишини. Чомусь
вiн любив вбирати хрестики, видурював ©х у дiтей, а то й просто зривав а
ши© разом iз шнурком. До кожного вiн приставав з сво©м нудним i вiчним:
- Дай х' стика.
Маленький i кремезний, з жилавими босими ногами й затуманеними
божевiллям очима, вiн тихо й покiрно йшов за траурним походом.
А ночами на цвинтарi можна було чути ридання другого дурачка, високого
Ананiя. Щоночi вiн ходив на могилу сво © матерi й далеко по глухих вулицях
скорботно й монотонно лунало:
- Ой мамо, мамо...
Худий i тонкий, вiн ходив по селу i щось бурмотiв про смерть i пожари.
Його мутнi очi завжди дивились трохи вгору, i гостра руда борода сумно
хиталась пiд незрозумiле бурмотiння.
Ларька й Федька Горошенята ходили зi мною на смiтники заводського
магазину. Цiлими днями копались у брудi, шукаючи солодких ягiдок i
кольорових папiрцiв. Нам тiльки снилося прекрасне життя iнших, що не
мрiють про м'ясо й гарну одежу. У них i ляльки, i теплi кiмнати, вони
щоранку п'ють молоко з солодкими булочками, а ми, як цуценята, копа мось у
багнi й чужих недо©дках.
Я страшенно полюбив книжки. Вони менi давали той свiт, у якому одмовила
доля. Я плавав з капiтаном Немо на пiдводному човнi, був в'язнем на
повiтряному кораблi божевiльного вченого, ганявся за злочинцями з Натом
Пiнкертоном 1, був пiд землею i в зоряних свiтах, полював на iндiянiв на
далекому заходi i в тропiчних лiсах гойдався на лiанах над мутними водами,
повними алiгаторiв i невiдомих тварин. У нас не було книжок, i я просив ©х
у знайомих, а то й зовсiм чужих людей, яких я зустрiчав на вулицi й питав:
- Дядя! У вас нет сыщиков?
Однi смiялись з мене й проганяли, а другi звертали на мене увагу, i я
годинами на жорстокому морозi стояв бiля ©х ворiт (соромився зайти до
хати), поки вони вийдуть, щоб перемiнити книжку.
Але вреднi дiти бруднили й рвали книжки так, що не можна було ©х
повернути, i тодi хлопцi мене за це били. Вони мене били на кожнiй вулицi,
так що менi не можна було нiкуди й пiти. Пам'ятаю, була холера, i я
надiйно думав:
- Хоч би вже вони всi повмирали. Тодi б мене нiхто не бив.
I раз один парубок, що я не повернув йому книжок, спiймав мене з
хлопцями на Дiнцi. Втекти я не мiг i покiрно спинився перед мордатим
велетнем з кулаками в мою голову.
- Ну, чортове цуценя, тепер держись. Я тобi покажу, як не повертати
чужих книжок.
I вiн замахнувся надi мною страшним волохатим кулаком.
Але я одскочив убiк i почав гаряче переконувати його, що мене не треба
бити, що не винний я, маючи таких вредних братiв i сестер, що рвуть чужi
книжки. Я дуже люблю ©х, вони для мене краще всього, вони для мене все
життя, й мене не можна бити.
Менi було ж дванадцять рокiв, але я так натхненно й переконуюче говорив
i як крем яшками грав чужоземними словами, я говорив так палко, що парубок
тiльки здивовано розводив руками:
- От так голова.. Оi голова... А я, смуглявий горобець, стояв перед ним
i чекав на свою долю.
Тут же був один хлопець, що мовчки слухав нас. I, коли я замовк, вiн,
блiдий од гнiву, пiдiйшов до мого ката, взяв його за петельки так, що той
почорнiв од спинено© кровi, i вдарив його всiм тiлом об тин:
- Доки ти будеш мучити цю дитину?
Хлопцi ©х розняли. Але цей парубок бiльше мене не чiпав. Вiн навiть
запросив мене до себе i дав ще книжок.
Лiтом я тiкав у поле i в травi, що пахучо шумiла надi мною, забував над
книжкою все в чарах нових свiтiв i пригод.
Про мою любов до книжок узнав завiдуючий заводсько© бiблiотеки Сергiй
Лукич Зубiв i почав давати менi даром читати книжки. Як сон були менi
Третя Рота й порожнiй живiт. Книжки замiнили менi товаришiв i ласку
матерi, вони влили новi барви в мою душу, i вона зацвiла ярко i любовно
пiд сяйвом звiльнено© думки. Вони дали менi крила й майбутн , розкрила
менi огненнi простори, повнi золота й кровi... Краса й сила одкрили менi
сво лице i обiйми. А коли я вперше побачив живi картини в кiно, де на тлi
чарiвно© музики проходило перед очима те, що треба викликати силою уяви,
коли чита ш книжку, я так намозолив очi господинi iлюзiону, що вона
дозволила менi безплатно ходити на картини. Звичайно, мо©ми улюбленими
були Аста Нiльсен 2 i Максимов 3. Макс Лiндер 4 доводив мене до судорог у
животi.
I от почала рости тоска. В кiно я ще дужче вiдчував те розкiшне життя,
яким живуть iншi, вибранi, щасливi, яким я нiколи не буду жити, до якого
нiколи менi не долетiти, хоч у мене й крила, але крила фантазi©, на яких
справдi не можна злетiти навiть на стрiху нашо© хворостянки.
I коли бархатнi акорди невiдомо© музики заливають темний зал iлюзiону,
я плачу незадоволеними й колючими сльозами так, що вiд них ста мокре
пiдборiддя й мо© дитячi губи. Як птиця з поламаними крилами вовтузиться у
власнiй кровi й нiколи, нiколи не полетить у синi й чудеснi свiти, так i
я, маленька й нещасна точечка в безжальному й жадному свiтi, сидiв у
темнiй залi i плакав над загубленою радiстю.
На шумних ярмарках ми з Федькою Горохом крали житняки й яблука. Там, де
кричать: "И так - питак, и на выбор питак", я нахилявся над рядом i робив
вигляд, що вибираю, а сам крiзь розставленi ноги (коли крамар обернеться)
подавав Федьцi, що стояв позад мене, украдену ляльку i тихо одходив.
Але потiм я кинув красти, бо в цьому не бачив нiяко© радостi, крiм
перспективи ходити з одбитими печiнками. Я дуже любив собак, кiшок i
коней. Одного разу хлопцi спiймали сучку, що водила тiчок по городах,
прив'язали ©© до тину i почали вбивати. Били вони ©© тоненькими дубцями i
тiльки мучили ©©. I я, повний невимовно© сили, весь у сльозах, розiгнав
хлопцiв, одв'язав бiдну собачку i пустив ©© на волю.
Я любив ходити на гнойовище над Дiнцем, куди приходили подихати конi.
Вони рiдко й хрипко зiтхали, судорожно сiпали ногами, ©м смертно тремтiла
облiзла й мокра шкiра, i вони довго i тоскно простягали шию в синяву й
свiтло до холодних осiннiх зiр.
А потiм з них здирали шкiру, i собаки й галки робили сво дiло на ©х
димних од кровi тiлах.
XXII
Вчитель Василь Мефодiйович Крючко, з добрим теплим лицем i задушевним
голосом, був особливим вчителем. Вiн горiв сво ю роботою, любив нас, як
сво©х дiтей, а ми за це неможливо шумiли й на перервах пiдiймали такий
пил, що лице Василя Мефодiйовича плавало в ньому, наче одiрване вiд
тулуба, i скорбно кахикало, дивлячись на нас докiрливими й мутними очима.
Вiн нiколи не бив нас, i тiльки раз боляче сiпнув мене за вухо, коли я
об фанерну перегородку до вчительсько© вдарив свого товариша. Спокiйно й
терпляче робив вiн сво непомiтне й велике дiло. До кожного вiн пiдходив
iндивiдуально i рiзними чарiвними ключами одмикав нашi душi.
Я був першим учнем, хоч i нiколи не вчив урокiв. Просто така в мене
була пам'ять.
В одному класi зi мною вчилася дiвчинка Лiза, вона давала менi пирiжки
i довго дивилася на мене, наче хотiла щось сказати i нiяк не могла.
А я по темних кутках плакав од муки, що не можу сказати ©й, як я ©©
люблю, що лице ©©, в райдузi золотого волосся, з синiми й печальними
очима, щоночi менi сниться, що цiлi днi ходжу, як у снi, повний нею.
I в свiтанковiм трепетi мо © закохано© душi звучало:
Милая, знаешь ли,
вновь видел тебя я во сне.
В сердце проснулась любовь,
ты улыбалася мне.
Где-то, в далеких лугах,
ветер вздохнул обо мне...
Степь поживала в слезах,
ты размечталась во сне...
Ты улыбалась, любя,
помня о нашей весне...
Благословляя тебя,
был я весь день, как во сне.
А. Белый_
1
Була весна, i ми з Лiзою пiшли за станцiю готуватися до iспитiв.
Звичайно, в пiдручники ми й не заглядали, але я нiяк не мiг сказати Лiзi
про любов. Я тiльки незграбно йшов за нею, дивився на не©, як на святу, i
молився на ©© золоту потилицю. Од не© вiяло таким щастям i ароматом, що я
захлинався, коли говорив, вiдчував, що кров розiрве мо лице, але не мiг
сказати ©й про свою та мницю. Ми ходили у свiтлi й шумi, я дивився на ©©
нiжнi рухи, як вона томно повертала сво лице й поправляла непокiрне
волосся, що вiтер жартiвливо розгортав на ©© рожевих i [голубих] скронях.
Коли ми поверталися в село, хлопцi кричали менi:
- Куди це ти ©© водив?.. Лiза вiдповiдала:
- Не он, а я его водила.
I дiйсно, я спотикався i йшов за нею з блаженними, повними слiз очима,
менi хотiлося, щоб нiколи не було села i цих противних хлопцiв, щоб я
вiчно йшов за Лiзою, дивився на ©© нiжнi рухи й молився на ©© золоту
потилицю. Моя любов була, як квiтка в росi, що п'яно хита ться в янтарному
полi, й молиться на зорю, i плаче багряними сльозами зорi од щастя.
Моя душа подiбна була до амфори, i я обережно ходив, щоб не розплескати
сво © радостi.
Була якась насолода в тому, що я мовчу, хоч i знав я, як щасливо
засiяють синi й коханi очi, бо часто, коли ми бавились, ми, мов навмисне,
притулялись одне до одного i з розширеними очима, блiдi й щасливi, слухали
тепло й жагу наших тiл.
Тiльки тепер я вiд Лiзино© подруги узнав, що вона мене любила.
За вiкном синя вечiрня печаль, i заплакане лице мо © молодостi дивиться
в шибки... Мiж нами тiльки скло... Ось я встану, вiзьму Лiзу за тремтячу
руку i скажу ©й про свою любов, загляну в блiде восторжене лице, i мо©
губи вiдчують солоне тепло щасливих слiз... Я глибоко вдихатиму дороге
дихання... i питиму з заплаканих вiй сльози - росу першо© любовi.
Та не скло мiж мною i мо ю молодiстю, а довгi огненнi роки, повнi
любовi й смертi. Iнодi образи встають перед мене, i прокляте марево ©х
затуля од мене синi й далекi очi мо © першо© любовi.
Дзвонить годинник, одбива хвилини, що вже нiколи не повернуться, чорнi
вказiвки не покрутяться назад крiзь кров i снiг мого минулого, щоб
наблизити до мене розширенi й коханi очi.
За вiкном риплять кроки перехожих, i плаче моя молодiсть.
XXIII
Пухка ©© срiбна зима в холодi багряних зiр i далекого сонця рипiла на
вулицях Третьо© Роти, коли ми з батьком ©хали шукати щастя на Полтавщину.
Недалеко вiд Черкас, бiля мiстечка Мошни, в сосновому бору жив наш родич
Микола Уваров. Вiн був лiсовим iнженером, i батько хотiв знайти в нього
працю.
Недалеко вiд Черкас нас висадили з вагона, бо ми ©хали "зайцями". Була
нiч. Стомлений батько лiг i заснув бiля станцiйного буфету, прямо на
паркетi. До нього пiдiйшов жандармський офiцер i носком блискучого чобота
вдарив його в бiк.
- Вставай!
Батько встав. Лице йому налилося кров'ю вiд несподiвано© образи.
- Вы должны вежливо сказать, что здесь спать нельзя. Но как вы смеете
бить человека ногою в бок? Неужели вы только для этого получили
образование и считаетесь интеллигентным человеком?
I марно йому офiцiант злякано шепотiв на вухо, що "он тебя засадит в
тюрьму", батько не звернув на це уваги i так одчитав жандарма, що той
почав вибачатись, купив нам квитка до Черкас i на прощання гаряче тиснув
батьковi руку.
З Черкас ми йшли шумним бором тридцять верст до Уварова.
I колi© ми ввiйшли у великий бiлий будинок, Уваров, високий, стрункий i
чорнявий, закричав на батька:
- Ты чего здесь?
- Я - муж Антонины Дмитриевны Локотош.
Лице Уварова одразу стало привiтним, i вiн простягнув батьковi руку.
Я попав у дiйсний рай. Море книжок i цукерок. Дiти Уварова були, як
квiти, безжурнi й щасливi. У них був репетитор, розкiшнi кiмнати й багато
розваг. Вони грали на пiанiно, грали в шахи i вчили мене танцювати. Але я
був незграбний i нiяковий. Я тiльки читав i марив.
Ми ходили на полювання, каталися на коньках, i менi здавалося, що це я
сню солодким i дивним сном. Що ось я вигляну з-пiд одiяла i почую голодний
плач братiв i лайки матерi, що буде холодно вдягатися, i в запорошенi
вiкна гляне вороже сонце, i блакитнi шибки заллються шумом нового
голодного дня.
Батьковi стало скучно жити в лiсi, i знову знайомi труби нашого заводу
задимiли надi мною.
Знову потяглись кошмарнi ночi, повнi докорiв матерi, горiлчаного духу i