Страница:
Лячно йти бiля посадки... А прямо в вiчi залитий електрикою i повний
стрiльби вокзал. Лягли... Я тiльки чую снiг тилом лiво© долонi, що пiд
стволом рушницi... Бiльше нiчого... I враз гасне електрика, а з нею й
стрiльба.
Ми одержали наказ з броньовиком охороняти моста, що на Полтаву. На
ранок пiшли в обхiд махновцям... Був туман... i лава наша далеко-далеко
обхопила поле... по боках хмарами - кiннота... Десь стукнув пострiл...
Переходимо залiзницю, i чудно простукотiли мо© штиблети об рейки... У
дворi будки я побачив забитого... Вiн одиноко i смутно лежав, на штанах
йому були лампаси нiмецького бранника, а в головi - яма... Це був перший
забитий, якого я близько побачив... Iдемо в туманi i по командi то
спиня мося, то знову йдемо... Входимо в село, власне, передмiстя
Лозово©... Ворога нема , тiльки трупи по дорозi. Мене вразив труп дiдуся у
новому кожушку, який присiв бiля телеграфного стовпа... Люди гонорили, що
вiн пiшов до церкви. Його не пускали, наче чули... а вiн пiшов. I чудно
менi було, що дiдусь хотiв заховатися за стовпом вiд кулi...
Йдемо до станцi© й на фонi трупiв i ридань на©вно й весело спiва мо:
- Ой там. коло млину, он там, коло броду...
Коли ми проходили повз вагон музично© команди, капельмейстер показував
нам сурму, яка була майже розплескана i повна дiрок вiд куль.
Павлоградський полк, не прийнявшi© бою, втiк, i гайдамаки самi ледве
вдержали станцiю. Махновцi заскочили навiть у вокзал, i ми захопили у
полон 18 махновцiв... Вони сидiли в караульному помешканнi, i нашiй сотнi
було призначено ©х розстрiлювати.
Ми пiдiйшли до карному 1... Я наче чув i пiдiйшов майже останнiм. Наш
сотенний Глущенко вiдчинив дверi, i кожного махновця, що виходив з
карному, бив кулаком по мордi i вiддавав козаковi, який мав його
розстрiляти, приговорюючи: "Оце тобi... Оце тобi..." А я все вiдступаю,
все вiдступаю, щоб вiн не сказав менi: "Оце тобi..."
Нарештi махновцiв розподiлено. Це були звичайнi селянськi хлопцi. Такi,
як i я... Тiльки що ми в шинелях, а вони в пiджаках. Двох цивiльних, що
випадково попали до карному, вiдпустили, i тi, пiдстрибуючи по-телячому,
побiгли вiд нас... Це було ранком 25 грудня 1918 року. В нашому полку був
пiп. Ми ведемо махновцiв розстрiлювати... Пiдвели ©х до церкви i вистро©ли
в один шерег бiля церковно© огради... Вгорi кличе молитися дзвiн... А
потiм йому наче стало соромно, i вiн замовк...
З хат повиходили баби, дiвчата... дивляться... а махновцiв, по два,
пiдводили призначенi до огради, ставили навколiшки спиною до нас i по
командi: "По зрадниках... огонь!.." - били ©х огнями, i тi, як папiрцi,
прибитi до дороги несподiваним вiтром, мовчки, без крику падали... Потiм
по командi ©х кололи штиками, та не в спину, а в стегна... Штик, звичайно,
застрягне в кiстцi, i козак, намагаючись його витягти, волоче тiло по
снiгу, а потiм криваве лезо з реготом витира об снiг... Виходили
розстрiлювати i добровiльно... А один iз призначених козакiв перед залпом
заплакав, перехрестився i сказав:
- Прости мене, божа мати. Це не я роблю...
Мовчки роздягалися i мовчки вмирали махновцi... А як вони йшли... ©х
нiжки наче хитав вiтер... Дiйсно, нiжки... бо то були хлопцi рокiв по 17.
I з кожним махновцем я мовчки пiдходив до стiнки, покiрно ставав
навколiшки, i... злiсно й недружно гавкали рушницi, i тi звуки впивалися
кулями в мо тiло... Я стояв i дивився... Менi було солодко, i я не знаю,
чи плакати, чи смiятися хотiлося менi... Я стояв. Старшини ходили й
добивали в голову... i хто був недобитий козаками, тiльки здригав, коли
куля старшини розбивала його останнi надi©... Останнiй, лiтнiй уже, в
одязi нiмецького бранника, коли роздягався, тiльки сказав;
- Я сам был три года в плену у немцев...
Його зразу не застрелили. Коли його кололи, вiн довго, довго кричав
тоненьким i далеким-далеким голосом...
А це ж було за кiлька крокiв вiд мене...
Потiм ми пiшли. Сотенний 11 сотнi надiв синього дiагоналевого пiджака
останнього розстрiляного... А сотенний Глущенко йшов, танцюючи, i спiвав
хрипко й радiсно... Да, одного, коли кололи, вдарили багнетом у шию...
гостряк багнета вилiз йому iз рота, i вiн ухопився за нього рукою...
Ми сто©мо ще на Лозовiй... Махно ма об' днатися ще з червоними. I
чудно було менi, що деякi козаки везуть iз собою повнi скриньки барахла i
дбають, аби його було ще бiльше... Я ж вiддавав залiзничникам все зайве з
одягу, що менi видавали: фуфайки, теплi штани, бiлизну... I раз лiзе в
вагон козак. Спочатку показався його оселедець, а потiм жiноча пелерина i
тiльки сорочка з плямами кровi на нiй... Далi лiзе другий i показу жмут
"укра©нок" 2... Це - злодi© ночi... А сотенний каже:
- Робiть що хочете, аби не на мо©х очах... Коли ж хто спiйма ться, то
буде кара...
I для виду навiть розстрiлювали котрих... Хлопцi ходили до проституток.
Я не ходив до проституток. Хлопцi вмивалися, - я не вмивався. Нащо? Все
одно вб'ють... Менi не вiрилось, що я вернуся додому, коли навколо стiльки
смертей. Часто я ходив у вокзал, знову повний цивiльних, i дивився в
трюмо... На мене дивилося сумне смугляве обличчя козака в лахматiй шапцi,
обiрванiй шинелi, з нiмецьким багнетом за поясом i жовтих штиблетах з
нiмецького офiцера... Кажуть, що махновцi будуть знову наступати i що з
ними йде сам батько Махно... На вокзалi росте тривога... Цивiльних все
менша . Вокзал майже порожнiй... Тiльки я в нiм з вiчною мрi ю про
Констанцiю... Та самотнiй майстровий з гармонi ю.
I от вiв заграв... Заграв мого улюбленого вальса "Пережитое", якого я
часто слухав у кiно у нас на базарi... В кiно його грали на мандолiнi пiд
акомпанемент гiтари й балалайки... Iнодi я чув на вулицi на гармонi©, але
його завжди грали неправильно, що мене дуже нервувало... А цей грав
iдеально правильно, iменно так, як я хотiв.
I в морi ридань, широко i безнадiйно, пронеслося все мо життя. Я трохи
не вмер од болю...
Де ти, коханий гармонiсте?.. Може, ти прочита ш цi рядки, написанi
нашою кров'ю.
На ранок ми по©хали пробувати нову тридюймiвку для нашого броньовика...
Почали стрiляти... I десь далеко обiзвався чужий удар... Махно почав
бити по Лозовiй, Махно наступа .
Наш броньовик став на полтавському мостi i почав бити по якомусь
хуторi, де метушилися пiсля кожного розриву далекi чорнi фiгурки
махновцiв... З лiвого боку, недалеко вiд станцi©, зiйшлися лави нашi й
ворожi... Довго, довго, напружено тривожно й недружно лопотiли рушницi, i
невiдомо було, чия вiзьме... Коли ми ©хали на бiй, вздовж посадки я бачив
нашу лаву. Бунчужний, молодий вродливий хлопець, радiсно перекидався на
снiгу, i здавалось, вiн не бунчужний, а просто собi звичайний хлопчик,
якому дуже весело гратися в вiйну... Махновцi не витримали й почали
вiдступати... Скiльки ©х побили, я не знаю... Але поле було все чорне вiд
©х трупiв.
Червона Армiя була вже близько... Десь гримiв ©© непереможний крок...
Ми отримали наказ покинути Лозову... ©демо на Полтаву.
У всiх така думка, що в Полтавi спочинемо. Тил... Але тилу нiде не
було... Кожно© хвилини: "До збро©!.." Ми спали в патронташах, не
роздягаючись, i вiд крику вартового хапали зброю i вибiгали на смерть.
XXXIX
Полтава._ 5 сiчня 1919 року.
Тiльки-но ми при©хали. От, думаю, хоч раз спокiйно засну. Як зирк у
вiкно, а всi люди бiжать iз базару...
Повстання...
Мiсцевi бiльшовики повстали. Вони поставили кулемета на соборi, i наш
броньовик почав бити по собору то шрапнеллю, то гранатами: на удар...
Вечорi ... Зiрки розривiв обсипають собор... Коли ж пiсля удару зiрка
бiля собору не блиска , значить, снаряд у соборi, де золото iконостаса, де
бог, в якого я перестав вiрити... Ми ж з попом, а пiп нiчого не каже, що
ми б' мо по собору нашого бога, пiп нiчого не сказав, коли ми на рiздво
бiля церковно© огорожi розстрiлювали 18... Я перестав вiрити в бога... I
па людей я став дивитися як на папiрцi... Особливо зневажав i жалiв я
цивiльних.
До вечора був бiй... А увечерi в наш вагон вскаку сотенний Глущенко:
- Полтава наша. Слава!
Йому нiхто не вiдповiв...
Тiльки чому ж це - "Полтава наша", а з ки©вського вокзалу почало бити
поважно й грiзно... Наш броньовик вийшов за товарну станцiю. Праворуч лiс,
у лiсi село чи передмiстя... На мутному снiгу чорнiють козацькi лави...
Наш броньовик - тiльки по назвi броньовик, а це звичайний пульман,
стiни якого обкладено мiшками з пiском. Коли стрiляти, то треба висувати
голову... Значить, коли - куля, то тiльки в голову...
Наступа регулярна (Червона) армiя... Наша сотня по черзi вартова, i
ми-на броньовику... До нас прислали сiчових стрiльцiв 1 у касках i з
кулеметами... Ждемо... А в селi гавкотять стурбованi собаки, без кiнця
гавкотять... То... iдуть...
Прибiгли козаки з розвiдки... Наткнулись на дозор "7-го советского
полка..." I от близько, близько од нас показалися лави червоних... Вони
смiливо й просто йшли у ввесь зрiст прямо на нас...
- Огонь!
Гармата скажено вдарила прямо по лавi, i я закрутився в огнi бою.
Бiля мене строчили кулемети, рушницi, i пiсля кожного удару гармати рот
мiй механiчно пiдстрибував... Хорунжий не ховав голови i трохи не
застрелив мене, коли я нiяк не мiг вiдчинити цинки з патронами... Нашi
кулемети били з перебоями ("зас чка"), теж i бiльшовицький кулемет гарно
застрочив, навiть якимось мотивом... Ну так же тонко й гарно, що ми всi аж
засмiялися... Я пiк пальцi об гаряче од стрiльби дуло мо © рушницi...
А кулi спiвають тонко й солодко...
Нашi рушницi б'ють гулко, а бiльшовицькi - наче паперовi хлопушки: пак,
пак... Це звукова омана... Всi рушницi б'ють однаково...
Червонi почали стрiляти вже з тилу... Броньовик наш вiдступа ... Що ж
тi, що в лавi, що лежать самотньо на снiгу, коли броньовик вiдступа ?..
Коли ми про©жджали мимо водокачки, червонi били вже по нас прямо з не©...
Як вони не засипали нас бомбами з моста, я й досi не знаю. А вони ж були
на мосту, над нашою головою...
Броньовик пiдiйшов до станцiйного перону, на якому спокiйно i поважно
стояли кулемети, а мимо швидко й тривожно, колонами, вiдступала наша
пiхота... Чулись голоси старшин:
- Не хвилюйтесь, панове козаки...
- Не хвилюйтесь, панове козаки...
А козаки з сумками й рушницями за плечима йшли в тьму... Наш броньовик
став на мосту на Ворсклi. Ми прикрива мо вiдступ. Нашу сотню змiнили, i я
мертво заснув у вагонi... Констанцiя менi не снилась. Враз, крiзь сон...
гарматний удар... один i другий... Злякано застрочив кулемет, i я пiд
крики "До збро©!" схопився з лiжка...
Чую... ©демо... Стрiльба замовкла...
А було от що.
Потомленi бо м вартовi на броньовику заснули, а червонi колонами
пiдiйшли до нас i вже почали братися за ручки броньовика, як ©х випадково
побачив наш чотовий, що вийшов iз вагона оправитись, i крикнув: "До
збро©!.."
Червонi пiд нашим огнем одхлинули за насип i залягли в лаву.
Снiги... нiч... поле... i сум колiс... Куди ми ©демо?.. Старшини нам
кажуть, що ми вою мо за Радянську владу, а селяни через кожнi п'ять
верстов рвуть пам залiзницю... В Кременчуцi наш полк (2-й курiнь, наш 3-й)
роззбро©в Балбачана, а газети писали, що це зробили сiчовi стрiльцi.
Балбачан хотiв нашу армiю подарувати Денiкiну 2.
В Кременчуцi ми пiшли в баню... Попереду йшли бунчужний i гармонiст...
Вони якось смiшно хиталися у валянках... Коли ми пiдiйшли до лазнi,
помилися козаки 1-го куреня... (до лазнi всi йшли при збро©), i чiтко пiд
хитання багнетiв вони заспiвали:
Ми гайдамаки, всi ми однакi...
Ми ненавидим пута й ярмо.
Йшли дiди на муки,
пiдуть i правнуки,
ми за нарiд життя свое дамо...
"За нарiд?.." Ще багато було телят, якi думали, що ми йдемо за нарiд. Я
теж думав, що ми йдемо за нарiд... Що бiльшовики - шовiнiсти. Особливо нас
обурювало, що нас за те, що ми говоримо свовю мовою, взивали буржуазними
лакеями. А наш полк у нивах був весь бiльшовицький... Того вiн i був самий
бойовий з усiа© петлюрiвсько© армi©, i бiльшовики завжди не витримували
нашо© штиково© атаки... Того i (не) любив нас дуже улюблений полк Петлюри,
мазепинський полк... Кiлька разiв доходило майже до бою з мазепинцями,
яким ми зривали погони. Того ми й не вiдступали через Ки©в... Того й
нiколи не при©жджав до нашого полку Петлюра, який спокiйно почував себе
тiльки мiж мааепинцями та сiчовими стрiльцями...
З Кременчука ми по©хали бронепотягом у розвiдку в напрямi на Полтаву.
Було тяжко й лячно сидiти у вагонах i чекати на смерть. Бо скрiзь же
партизани, i щохвилi нас можуть одрiзати од Кременчука. Ми сидимо у
вагонi, у всiх настрiй неможливий. А один козак так жалко й жалiсно
матюкався i нив перед мене, що я не витримав i сказав: "Та замовчи ти. Тут
i так тошно й без тебе..." А вiн усе ни ... I було противно дивитись на
його перелякане, повне болю, спiтнiле обличчя. Бунчужнi нашо© та 9-© сотнi
були бiльшовицькi агiтатори. Бунчужний И-© сотнi, низький i русявий,
казав: "Надо не ныть, а делать дело". Почувалося щохвилi, що всi
схопляться за зброю i почнуть бити старшин. Сотенний Глущенко попередив
нас. Вiн вихопив свою кубанську шаблюку i, махаючи нею перед нами, почав
кричати;
- Я не хочу бути за сотенного у бандитiв!
Хлопцi не були ще готовi, без збро©, i ми кинулися од нього тiкати, але
в дверях застрягли. Бунчужний нашо© сотнi спокiйно став на дверях iз
рушницею i чекав. Курiнний Лiневський заспоко©в Глущенка, i той його
послухав. Коли ми при©хали в Кременчук, нашi бунчужнi зникли: був даний
наказ ©х заарештувати, але вони про це заранi довiдалися i зникли.
XL
Знам'янка._ Лютий 1919 p.
Кiлька день ми сто©мо на Знам'янцi. Нас оточили з усiх бокiв червонi...
Григор' в нас зрадив, перейшов на бiк червоних '... Його штаб на
цукроварнi... Вiдтiля його броньовик почав бити по Знам'янцi. Наш курiнь в
заставi. Лава наша йде вперед. У лiсi. Нiч. Наш броньовик вiдповiда на
далекi удари... Григор' в б' по путi, що йде на Цвiтково, хоче розбити
рейки...
Ми йдемо й тихо пересвпсту мося, щоб не загубити зв'язку... I от чорну
тьму перед нами тихо й жутко прорiзала ракета... Ми знову вийшли на
полотно залiзницi. На лiвiм фланзi почалася стрiлянина... Ми покiрно впали
навколiшки i приготовились... Стрiльба так же, як i почалась, замовкла.
Виявилося, що на нашу ласу наскочила кiнна розвiдка, i пiд час стрiльби
забито прямо в голову одного нашого козака, а у одного кiннотника нашою
кулею збито шапку... По тiй шапцi ми потiм дiзналися, що то була розвiдка
нашого полку...
На ранок ми ма мо наступати на цукроварню, де грi©гор'©вцi. Поширюються
чутки, що григор'©вцi не готовi зовсiм, що вони тiльки п'ють та гуляють...
Мапi не вiрi©лося... Я почував грозу, що ©© вiтер доносив iз-за лiсу... Я
чув, що григор'©вцi йдуть...
Од будки машинiста до нас на пульман був проведений телефон.
Броньовик наш просто й смiло вискочив з-за лiсу... Димiв бiля заводу
броньовик ворога, а збоку було як комашнi григор'©вцiв, якi, побачивши
нас, почали швидко-швидко бiгти назад... Кулеметник вхопився за ручки
кулемета, але вiн не працю ...
Як почало ж по нас бити...
Снаряди вiтром шумiли над нашими головами, i щохвилi почувалося, що
прицiл береться все кращий i кращий. Ми всi присiли... Не було змоги
висунути голови... Вперед не можна ©хати, бо рейки вже розбито...
- Назад!
- Назад! - кричимо ми всi... Телефон зiпсовано, i броньовик iде вперед,
туди, де снаряди б'ють прямо по рейках, i видно, як шпали чорно й
розкидано летять у небо... Врештi машинiст почув команду, i броньовик
поволi, пiд ураганним огнем, почав одходити...
- В лаву!
Козаки вискочили й побiгли в лаву, а я сказав курiнному, що погано себе
почуваю, що у мене болить живiт, i лишився на броньовику. Я злякався...
Але менi було соромно перед самим собою, i я, взявши двi коробки
кулеметних стрiчок, понiс ©х вздовж залiзницi до лави... Йшов я чомусь у
виямпi збоку рейок... Ворог б' ... раз - по броньовику, а три - по лавi,
раз - по броньовику, а п'ять - по лавi...
Перед мене з правого боку прямо об рейки наче велетенська рука з силою
шпурнула купою розбитого шлаку... Набiй... Я впав i трохи не виламав собi
ши©... Пiдвiвся...
Але мусив з коробками йти, нi, бiгти назад, бо козаки й старшини з
круглими, вилупленими, повними смертi очима бiгли назад...
- Вiдступай!..
Тяжко й сумно пiд уже сконцентрованим огнем ворога ми почали одходити.
Ворог бив по диму... Хорунжий повернув гармату дулом униз i почав бити по
рейках... Григор'©вцi нас обходять, може, вже обiйшли... Вони хочуть
перерiзати нам дорогу на Цвiткове... I поки на станцi© переводили стрiлку,
в менi все тремтiли слова:
Силой прекрасной, могучею...
Силой прекрасной, могучею...
i я од нетерплячки й жаху, що ми не встигнемо проскочити, не мiг
устояти на мiсцi...
Стрiлку перевели, i ми швидко рушили...
Коли ми порiвнялися з .селом, воно було нам з лiвого боку, i вже було
чорно од григор'©вцiв... Ми думали, що вони десь уже поклали на рейки
пiроксилiновi шашкi©... Але броньовик летить... Видно, як вийшли з хат
дiвчата... Дивляться, лускають насiння... Пiд огнем, присiвши в
броньовику, навiть не вiдповiдаючи, ми...
Проскочили...
Дивимось назад... А за нами летить потяг немуштровано© частини
швидко-швидко... Мимоволi хочеш, аби вiн проскочив... Там же грошi,
обмундирування, раненi козаки...
Дивимось назад... аж летить тiльки один паровоз, а состава нема...
Григор'©вцi не встигли пiдкласти пiроксилiну пiд паровоз, але пiд вагони
встигли, а може, бомбами розбпли зцiпку...
Другий курiнь мусив вигрузитися i пiсля кiлькох атак вибив григор'©вцiв
iз села... Аж до цукроварнi тiкали Григор'©вцi... Полк весь проскочив...
Тiльки грошi Григор'©вцi таки одбили.
Коли козаки другого курiня пiсля першо© атаки розбито тiкали до
ешелонiв, iз одного двору вибiгла старенька бабуся i закричала на них...
На Цвiтковiй чи на якiйсь ближчiй до не© станцi© наш п'яний сотенний
стрiляв прямо в публiку i ранив одного цивiльного в стегно, просто так, нi
за що.
На Христинiвцi ввесь час десь збоку били броньовики, але ми в бою не
були.
Через Жмеринку ми ©хали пiд видом ешелону сппнотпфозних (на вагонах
крейдою було написано: "Сипний тиф"), хоч жодного хворого на тиф у нас не
було, ми смiялися, грали в карти i пили спирт, розводячи його водою.
П'яний каптьор да менi кружку_ спирту. Я питаю:
- Розведено?
- Розведено, розведено... - каже...
А в кружцi ж не видно. Я залпом випив, i як почало в менi горiти...
наче хтось менi незлiченими розпеченими залiзними кiгтями почав рвати
шлунок i кишки... Я проходив у сiльськогосподарськiй школi (на ст. Ямi)
колись, що коли купоросну олiю або азотну кислоту розводити водою, то
©'~'_ сила слабша . Я почав швидко й багато пити води. Стало легше.
Який би я не був п'яний, я завжди був тихий i смирний, тiльки плакав,
щоб нiхто не бачив, за сво©м селом та Констанцiвю... I було непри&мно,
коли деякi козаки п'яними починали розорятися, битись i кричати так, що ©х
доводилось зв'язувати.
XLI
Проскурiв 1. 15 лютого 1919 року.
Вечiр. Старшини сказали, щоб ми не роздягалися i були напоготовi. Нас
хочуть роззбро©ти.
I на смутний ранок, коли крикнули: "До збро©!" - я в штиблетах на
босонiж вибiг останнiй. Бiля рампи була вже наша лава... Я пiдлiз пiд
вагона i, ставши навколiшки, зайняв сво мiсце. Туман. З правого боку
навпростець- пивний завод. Просто в ви©мцi соша, на якiй залiг ворог. Це
повстав проти нас за владу Рад наш 15 бiлгородський кiнний полк.
На правому фланзi почалася стрiльба... В дiлi - кулемети, орудiя,
бомбомети...
Нам ще нема наказу стрiляти... Менi не лячно, тiльки дуже напружено,
наче мо© нерви витягло у прямi лiнi© i натягло до одказу, як струни на
гiтарi... Вже не треба, а хтось кiлочки крутить та крутить... I, зда ться,
осьось мене розiрве...I от почалася наша стрiльба... Кулемет, що був поруч
мене, так дуже бив, що аж лента вискакувала з коробки. Так злiсно
вискакувала... Хтось iз наших почав кидати бомби...
- В атаку!
I коли ми побiгли на мiсце ворожо© лави, там не було нiкого, тiльки
лежали трупи козакiв...
Один, до якого я пiдбiг, був ще живий. Бiля голови його була чорна яма
вiд розриву бомби... З голови текла кров, а з губ слова:
- Не бийте... я ж - такий, як i ви...
Це ж були козаки, укра©нцi, нашi...
Старшини агiтували бiльшовикiв-укра©нцiв, щоб вони не воювали з нами,
бо ми говоримо однi ю мовою i дiти однi © матерi Укра©ни...
Бiльшовики не слухали i били нас у хвiст i гриву, пародируючи слова
нашого гiмну (мотив якого, до речi, дiйсно на фонi кошмарного вiдступу
здавався менi похоронним) :
- Ще не вмерла Укра©на, а тiльки смердить...
I почали приводити до нашо© лави козакiв немуштровано частини
бiлгородського полку, захоплених на станцi©, якi нiякого вiдношення до
повстання не мали, i за мо ю спиною розстрiлювали...
Бiлгородськi козаки всi були в полушубках, ©х роздягли до бiлизни i по
наказу курiнного Коломiйця купами розстрiлювали. Командиром полку був тодi
Маслов.
Розстрiлювали добровольцi. Вони забирали у розстрiляних не тiльки одiж,
а й годинники, ножички... Один сказав: "За що ви нас розстрiлю те? Ми ж
такi, як i ви..."
А другий, коли його роздягали i сказали: "Бiжи!" - перехрестився й
закричав: "Спаси мене, божа мати!.."
- Спасе ©© мать... - вiдповiв на його крик гайдамака, б'ючи його прямо
в потилицю.
I менi було досадно, що вiд кулi вiдлiта майже половина голови... Це ж
так неестетично... Ну була б собi просто дiрочка, як од японсько© кулi.
Японцi культурнiшi за нас... А то лежить розстрiляний на снiгу, i голова
йому, паче скибка кавуна, чудно вгруза в снiг... Повз мене провели
розстрiлювати кавалериста. Вiн у довгiй шинелi спокiйно i задумано йшов на
смерть, i тiльки шпори йому одиноко дзвенiли.
Ми йдемо далi. Наступа мо на бiлгородськi казарми...
Залягли в лаву. Позицiя погана. Тiльки поле рiвне та бiле.
Ззаду мене лежать розстрiлянi, i я все одсовуюсь убiк, щоб не лежати
проти розстрiляного (щоб не попала куля...).
Да. Коли ми збили лаву бiлгородцiв, був ще туман, i за рогом
заводського паркану показався козак з рушницею i в полушубку. Ми думали,
що то наш, i кличемо його до себе. маха мо руками... А вiн несмiливо й
нерiшуче став, потiм розгублено пiшов до нас. Дозорнi пiдiйшли до нього.
Вiн покiрно вiддав ©м рушницю. Вони його роздягли i розстрiляли...
Ах! А я ж махав йому рукою...
Лежимо.
I от просто на нас швидко летить хмара... чорна й грiзна.
Кiннота.
Ворог наступа ...
На лiвiм фланзi, бiля могили, сто©ть полковник i команду*;...
- Прицiл двадцять чоти-и-и-ри...
I коли лiва рука тягнеться до прицiльно© рамки... "Тiкай"... кричить
мо тiло... Але всi лежать, не тiкають, i я вгрузаю, прикидаю до снiгу,
витягнувши готовi до стрiльби руки...
То гарматний дивiзiон ворога переходив на нашу сторону. Вони поставили
ззаду нас на путях батарею i почали бити по казармах... Але першi два рази
вони нiби помилково ударили по нашiй лавi. Снарядний стакан трохи не
зробив мене безног-им...
Наступа мо...
Так, як i в Лозовiй...
Тiльки перед нами з розчиненими вiкнами грiзно мовчать казарми. Ми
йдемо... На три кроки позад од лави з карабiнами в руках iдуть старшини...
У мене нерви вже не напруженi, а наче розстро на балалайка, менi в'яло й
лячно... Позицiя ж жахна, а казарми над нами... Дума мо, це нас
пiдпускають ближче... Диву шся, чому ворог такий спокiйний... Але ми
йдемо.
Потiм з криками "Слава!" бiжимо в атаку на... уже покинутi казарми.
Тiльки у дворi стояли виладнанi в один шерег тi, що залишилися i
здавали зброю.
Якби не саботаж старшин, бiлгородцi нас би розбили. Це ж було так
гаряче й несподiвано. За мурами залпи розстрiлiв, козаки виносять iз
казарм зброю, а бiлгородський старшина сто©ть бiля дерева, ковирне носком
хромового чобота снiг i, удаючи з себе спокiйного, задумано дивиться на
нас. Але його нiхто не чiпа .
Я з бойових трофе©в узяв тiльки росiйсько-укра©нський словник Курила.
Носкiв менi не дiсталося. Старшини казали, що це вре© загiтували
бiлгородцiв. Казали, що козаки першого куреня поклялися пiд прапором
грошей не брати, а тiльки рiзати. Вони пiшли до мiста i вирiзали майже всю
проскурiвську врейську... голоту. Кравцiв та шевцiв. До буржуазних
кварталiв вони не заглядали. Був один козак, який знав врейську мову. Вiн
пiдходив з товаришами до замкнених дверей i звертався до переляканих
мешканцiв врейською мовою. Йому вiдчиняли...
Однiй гiмназистцi застромили мiж ноги багнета...
А розстрiлювали так: стрiляють i дивляться не так, аби попасти
смертельно, а як-небудь, дають залп i наввипередки бiжать до ще живих
розстрiляних i хапають з одягу те, що перед залпом кожний намiтив на сво©й
жертвi...
Один старий врей перед залпом сказав:
- Вы меня убьете, а из моего пупа выйдет пять мстителей. Стреляйте меня
в глаз, а не в пуп...
Залп одгримiв, i врей, майже перерiзаний кулями пополовинi, упав...
Всi козаки поцiляли йому в живiт...
Коли вели юрбу полонених бiлгородцiв та цивiльних на розстрiл, я бачив,
як бiля конвойних бiгав, кричав i ламав руки наш кавалерист. Його ридання
розривали мою душу. На очах конвойних тремтiли сльози.
Це був кавалерист нашого полку, а серед тих, кого вели на розстрiл, був
його рiдний брат... Старшини були невблаганнi. Я довго дивився услiд цiй
смертнiй юрбi i на тоскну фiгуру кавалериста, що плакав i бiг за ними...
Я зняв лахмату гайдамацьку шапку, залиту кров'ю укра©нсько© та
врейсько© голоти, надiв французьку каску i став санiтаром...
На ранок скривавленi мури наче ще гули криком:
"Русский?" - i собаки похапливо й жадно долизували кров на тротуарах...
Ми розташувалися в бiлгородських казармах. На кухнi на чорних дошках ще
були крейдянi написи ©жi та ©© складу. Головний лiкар полкового околодку
не взяв би мене з муштрово© частини, але я почав йому читати сво©
росiйськi (я писав i росiйською мовою) поезi©, i вiн мене взяв до
околодку.
Мiсто ось-ось повстане... Оголошено мобiлiзацiю. Козаки по©хали за
мобiлiзованими по селах. Тi йдуть. Робiтники ходили групами по вулицях. I
я бачив i чув, як комендант мiста (iнiцiатор погрому), дивлячись на них,
кусав сво© довгi вуса й злiсно хрипiв:
- То-ва-р-ри-щи...
Мiсто ось-ось повстане. Селяни чекають, що й м буде те, що в
Проскуровi, бо вирiзали ж п'ять тисяч вре©в (я дiзнався вiд т. Фельдмана
1 тiльки тепер, що шiстсот. Вiн сумно сказав менi: "Справа не в
кiлькостi...").
Iшли чутки, що регулярна армiя червоних наступа вся на конях з ручними
кулеметами у кожного червонарма.
XLII
Березень 1919 року.
стрiльби вокзал. Лягли... Я тiльки чую снiг тилом лiво© долонi, що пiд
стволом рушницi... Бiльше нiчого... I враз гасне електрика, а з нею й
стрiльба.
Ми одержали наказ з броньовиком охороняти моста, що на Полтаву. На
ранок пiшли в обхiд махновцям... Був туман... i лава наша далеко-далеко
обхопила поле... по боках хмарами - кiннота... Десь стукнув пострiл...
Переходимо залiзницю, i чудно простукотiли мо© штиблети об рейки... У
дворi будки я побачив забитого... Вiн одиноко i смутно лежав, на штанах
йому були лампаси нiмецького бранника, а в головi - яма... Це був перший
забитий, якого я близько побачив... Iдемо в туманi i по командi то
спиня мося, то знову йдемо... Входимо в село, власне, передмiстя
Лозово©... Ворога нема , тiльки трупи по дорозi. Мене вразив труп дiдуся у
новому кожушку, який присiв бiля телеграфного стовпа... Люди гонорили, що
вiн пiшов до церкви. Його не пускали, наче чули... а вiн пiшов. I чудно
менi було, що дiдусь хотiв заховатися за стовпом вiд кулi...
Йдемо до станцi© й на фонi трупiв i ридань на©вно й весело спiва мо:
- Ой там. коло млину, он там, коло броду...
Коли ми проходили повз вагон музично© команди, капельмейстер показував
нам сурму, яка була майже розплескана i повна дiрок вiд куль.
Павлоградський полк, не прийнявшi© бою, втiк, i гайдамаки самi ледве
вдержали станцiю. Махновцi заскочили навiть у вокзал, i ми захопили у
полон 18 махновцiв... Вони сидiли в караульному помешканнi, i нашiй сотнi
було призначено ©х розстрiлювати.
Ми пiдiйшли до карному 1... Я наче чув i пiдiйшов майже останнiм. Наш
сотенний Глущенко вiдчинив дверi, i кожного махновця, що виходив з
карному, бив кулаком по мордi i вiддавав козаковi, який мав його
розстрiляти, приговорюючи: "Оце тобi... Оце тобi..." А я все вiдступаю,
все вiдступаю, щоб вiн не сказав менi: "Оце тобi..."
Нарештi махновцiв розподiлено. Це були звичайнi селянськi хлопцi. Такi,
як i я... Тiльки що ми в шинелях, а вони в пiджаках. Двох цивiльних, що
випадково попали до карному, вiдпустили, i тi, пiдстрибуючи по-телячому,
побiгли вiд нас... Це було ранком 25 грудня 1918 року. В нашому полку був
пiп. Ми ведемо махновцiв розстрiлювати... Пiдвели ©х до церкви i вистро©ли
в один шерег бiля церковно© огради... Вгорi кличе молитися дзвiн... А
потiм йому наче стало соромно, i вiн замовк...
З хат повиходили баби, дiвчата... дивляться... а махновцiв, по два,
пiдводили призначенi до огради, ставили навколiшки спиною до нас i по
командi: "По зрадниках... огонь!.." - били ©х огнями, i тi, як папiрцi,
прибитi до дороги несподiваним вiтром, мовчки, без крику падали... Потiм
по командi ©х кололи штиками, та не в спину, а в стегна... Штик, звичайно,
застрягне в кiстцi, i козак, намагаючись його витягти, волоче тiло по
снiгу, а потiм криваве лезо з реготом витира об снiг... Виходили
розстрiлювати i добровiльно... А один iз призначених козакiв перед залпом
заплакав, перехрестився i сказав:
- Прости мене, божа мати. Це не я роблю...
Мовчки роздягалися i мовчки вмирали махновцi... А як вони йшли... ©х
нiжки наче хитав вiтер... Дiйсно, нiжки... бо то були хлопцi рокiв по 17.
I з кожним махновцем я мовчки пiдходив до стiнки, покiрно ставав
навколiшки, i... злiсно й недружно гавкали рушницi, i тi звуки впивалися
кулями в мо тiло... Я стояв i дивився... Менi було солодко, i я не знаю,
чи плакати, чи смiятися хотiлося менi... Я стояв. Старшини ходили й
добивали в голову... i хто був недобитий козаками, тiльки здригав, коли
куля старшини розбивала його останнi надi©... Останнiй, лiтнiй уже, в
одязi нiмецького бранника, коли роздягався, тiльки сказав;
- Я сам был три года в плену у немцев...
Його зразу не застрелили. Коли його кололи, вiн довго, довго кричав
тоненьким i далеким-далеким голосом...
А це ж було за кiлька крокiв вiд мене...
Потiм ми пiшли. Сотенний 11 сотнi надiв синього дiагоналевого пiджака
останнього розстрiляного... А сотенний Глущенко йшов, танцюючи, i спiвав
хрипко й радiсно... Да, одного, коли кололи, вдарили багнетом у шию...
гостряк багнета вилiз йому iз рота, i вiн ухопився за нього рукою...
Ми сто©мо ще на Лозовiй... Махно ма об' днатися ще з червоними. I
чудно було менi, що деякi козаки везуть iз собою повнi скриньки барахла i
дбають, аби його було ще бiльше... Я ж вiддавав залiзничникам все зайве з
одягу, що менi видавали: фуфайки, теплi штани, бiлизну... I раз лiзе в
вагон козак. Спочатку показався його оселедець, а потiм жiноча пелерина i
тiльки сорочка з плямами кровi на нiй... Далi лiзе другий i показу жмут
"укра©нок" 2... Це - злодi© ночi... А сотенний каже:
- Робiть що хочете, аби не на мо©х очах... Коли ж хто спiйма ться, то
буде кара...
I для виду навiть розстрiлювали котрих... Хлопцi ходили до проституток.
Я не ходив до проституток. Хлопцi вмивалися, - я не вмивався. Нащо? Все
одно вб'ють... Менi не вiрилось, що я вернуся додому, коли навколо стiльки
смертей. Часто я ходив у вокзал, знову повний цивiльних, i дивився в
трюмо... На мене дивилося сумне смугляве обличчя козака в лахматiй шапцi,
обiрванiй шинелi, з нiмецьким багнетом за поясом i жовтих штиблетах з
нiмецького офiцера... Кажуть, що махновцi будуть знову наступати i що з
ними йде сам батько Махно... На вокзалi росте тривога... Цивiльних все
менша . Вокзал майже порожнiй... Тiльки я в нiм з вiчною мрi ю про
Констанцiю... Та самотнiй майстровий з гармонi ю.
I от вiв заграв... Заграв мого улюбленого вальса "Пережитое", якого я
часто слухав у кiно у нас на базарi... В кiно його грали на мандолiнi пiд
акомпанемент гiтари й балалайки... Iнодi я чув на вулицi на гармонi©, але
його завжди грали неправильно, що мене дуже нервувало... А цей грав
iдеально правильно, iменно так, як я хотiв.
I в морi ридань, широко i безнадiйно, пронеслося все мо життя. Я трохи
не вмер од болю...
Де ти, коханий гармонiсте?.. Може, ти прочита ш цi рядки, написанi
нашою кров'ю.
На ранок ми по©хали пробувати нову тридюймiвку для нашого броньовика...
Почали стрiляти... I десь далеко обiзвався чужий удар... Махно почав
бити по Лозовiй, Махно наступа .
Наш броньовик став на полтавському мостi i почав бити по якомусь
хуторi, де метушилися пiсля кожного розриву далекi чорнi фiгурки
махновцiв... З лiвого боку, недалеко вiд станцi©, зiйшлися лави нашi й
ворожi... Довго, довго, напружено тривожно й недружно лопотiли рушницi, i
невiдомо було, чия вiзьме... Коли ми ©хали на бiй, вздовж посадки я бачив
нашу лаву. Бунчужний, молодий вродливий хлопець, радiсно перекидався на
снiгу, i здавалось, вiн не бунчужний, а просто собi звичайний хлопчик,
якому дуже весело гратися в вiйну... Махновцi не витримали й почали
вiдступати... Скiльки ©х побили, я не знаю... Але поле було все чорне вiд
©х трупiв.
Червона Армiя була вже близько... Десь гримiв ©© непереможний крок...
Ми отримали наказ покинути Лозову... ©демо на Полтаву.
У всiх така думка, що в Полтавi спочинемо. Тил... Але тилу нiде не
було... Кожно© хвилини: "До збро©!.." Ми спали в патронташах, не
роздягаючись, i вiд крику вартового хапали зброю i вибiгали на смерть.
XXXIX
Полтава._ 5 сiчня 1919 року.
Тiльки-но ми при©хали. От, думаю, хоч раз спокiйно засну. Як зирк у
вiкно, а всi люди бiжать iз базару...
Повстання...
Мiсцевi бiльшовики повстали. Вони поставили кулемета на соборi, i наш
броньовик почав бити по собору то шрапнеллю, то гранатами: на удар...
Вечорi ... Зiрки розривiв обсипають собор... Коли ж пiсля удару зiрка
бiля собору не блиска , значить, снаряд у соборi, де золото iконостаса, де
бог, в якого я перестав вiрити... Ми ж з попом, а пiп нiчого не каже, що
ми б' мо по собору нашого бога, пiп нiчого не сказав, коли ми на рiздво
бiля церковно© огорожi розстрiлювали 18... Я перестав вiрити в бога... I
па людей я став дивитися як на папiрцi... Особливо зневажав i жалiв я
цивiльних.
До вечора був бiй... А увечерi в наш вагон вскаку сотенний Глущенко:
- Полтава наша. Слава!
Йому нiхто не вiдповiв...
Тiльки чому ж це - "Полтава наша", а з ки©вського вокзалу почало бити
поважно й грiзно... Наш броньовик вийшов за товарну станцiю. Праворуч лiс,
у лiсi село чи передмiстя... На мутному снiгу чорнiють козацькi лави...
Наш броньовик - тiльки по назвi броньовик, а це звичайний пульман,
стiни якого обкладено мiшками з пiском. Коли стрiляти, то треба висувати
голову... Значить, коли - куля, то тiльки в голову...
Наступа регулярна (Червона) армiя... Наша сотня по черзi вартова, i
ми-на броньовику... До нас прислали сiчових стрiльцiв 1 у касках i з
кулеметами... Ждемо... А в селi гавкотять стурбованi собаки, без кiнця
гавкотять... То... iдуть...
Прибiгли козаки з розвiдки... Наткнулись на дозор "7-го советского
полка..." I от близько, близько од нас показалися лави червоних... Вони
смiливо й просто йшли у ввесь зрiст прямо на нас...
- Огонь!
Гармата скажено вдарила прямо по лавi, i я закрутився в огнi бою.
Бiля мене строчили кулемети, рушницi, i пiсля кожного удару гармати рот
мiй механiчно пiдстрибував... Хорунжий не ховав голови i трохи не
застрелив мене, коли я нiяк не мiг вiдчинити цинки з патронами... Нашi
кулемети били з перебоями ("зас чка"), теж i бiльшовицький кулемет гарно
застрочив, навiть якимось мотивом... Ну так же тонко й гарно, що ми всi аж
засмiялися... Я пiк пальцi об гаряче од стрiльби дуло мо © рушницi...
А кулi спiвають тонко й солодко...
Нашi рушницi б'ють гулко, а бiльшовицькi - наче паперовi хлопушки: пак,
пак... Це звукова омана... Всi рушницi б'ють однаково...
Червонi почали стрiляти вже з тилу... Броньовик наш вiдступа ... Що ж
тi, що в лавi, що лежать самотньо на снiгу, коли броньовик вiдступа ?..
Коли ми про©жджали мимо водокачки, червонi били вже по нас прямо з не©...
Як вони не засипали нас бомбами з моста, я й досi не знаю. А вони ж були
на мосту, над нашою головою...
Броньовик пiдiйшов до станцiйного перону, на якому спокiйно i поважно
стояли кулемети, а мимо швидко й тривожно, колонами, вiдступала наша
пiхота... Чулись голоси старшин:
- Не хвилюйтесь, панове козаки...
- Не хвилюйтесь, панове козаки...
А козаки з сумками й рушницями за плечима йшли в тьму... Наш броньовик
став на мосту на Ворсклi. Ми прикрива мо вiдступ. Нашу сотню змiнили, i я
мертво заснув у вагонi... Констанцiя менi не снилась. Враз, крiзь сон...
гарматний удар... один i другий... Злякано застрочив кулемет, i я пiд
крики "До збро©!" схопився з лiжка...
Чую... ©демо... Стрiльба замовкла...
А було от що.
Потомленi бо м вартовi на броньовику заснули, а червонi колонами
пiдiйшли до нас i вже почали братися за ручки броньовика, як ©х випадково
побачив наш чотовий, що вийшов iз вагона оправитись, i крикнув: "До
збро©!.."
Червонi пiд нашим огнем одхлинули за насип i залягли в лаву.
Снiги... нiч... поле... i сум колiс... Куди ми ©демо?.. Старшини нам
кажуть, що ми вою мо за Радянську владу, а селяни через кожнi п'ять
верстов рвуть пам залiзницю... В Кременчуцi наш полк (2-й курiнь, наш 3-й)
роззбро©в Балбачана, а газети писали, що це зробили сiчовi стрiльцi.
Балбачан хотiв нашу армiю подарувати Денiкiну 2.
В Кременчуцi ми пiшли в баню... Попереду йшли бунчужний i гармонiст...
Вони якось смiшно хиталися у валянках... Коли ми пiдiйшли до лазнi,
помилися козаки 1-го куреня... (до лазнi всi йшли при збро©), i чiтко пiд
хитання багнетiв вони заспiвали:
Ми гайдамаки, всi ми однакi...
Ми ненавидим пута й ярмо.
Йшли дiди на муки,
пiдуть i правнуки,
ми за нарiд життя свое дамо...
"За нарiд?.." Ще багато було телят, якi думали, що ми йдемо за нарiд. Я
теж думав, що ми йдемо за нарiд... Що бiльшовики - шовiнiсти. Особливо нас
обурювало, що нас за те, що ми говоримо свовю мовою, взивали буржуазними
лакеями. А наш полк у нивах був весь бiльшовицький... Того вiн i був самий
бойовий з усiа© петлюрiвсько© армi©, i бiльшовики завжди не витримували
нашо© штиково© атаки... Того i (не) любив нас дуже улюблений полк Петлюри,
мазепинський полк... Кiлька разiв доходило майже до бою з мазепинцями,
яким ми зривали погони. Того ми й не вiдступали через Ки©в... Того й
нiколи не при©жджав до нашого полку Петлюра, який спокiйно почував себе
тiльки мiж мааепинцями та сiчовими стрiльцями...
З Кременчука ми по©хали бронепотягом у розвiдку в напрямi на Полтаву.
Було тяжко й лячно сидiти у вагонах i чекати на смерть. Бо скрiзь же
партизани, i щохвилi нас можуть одрiзати од Кременчука. Ми сидимо у
вагонi, у всiх настрiй неможливий. А один козак так жалко й жалiсно
матюкався i нив перед мене, що я не витримав i сказав: "Та замовчи ти. Тут
i так тошно й без тебе..." А вiн усе ни ... I було противно дивитись на
його перелякане, повне болю, спiтнiле обличчя. Бунчужнi нашо© та 9-© сотнi
були бiльшовицькi агiтатори. Бунчужний И-© сотнi, низький i русявий,
казав: "Надо не ныть, а делать дело". Почувалося щохвилi, що всi
схопляться за зброю i почнуть бити старшин. Сотенний Глущенко попередив
нас. Вiн вихопив свою кубанську шаблюку i, махаючи нею перед нами, почав
кричати;
- Я не хочу бути за сотенного у бандитiв!
Хлопцi не були ще готовi, без збро©, i ми кинулися од нього тiкати, але
в дверях застрягли. Бунчужний нашо© сотнi спокiйно став на дверях iз
рушницею i чекав. Курiнний Лiневський заспоко©в Глущенка, i той його
послухав. Коли ми при©хали в Кременчук, нашi бунчужнi зникли: був даний
наказ ©х заарештувати, але вони про це заранi довiдалися i зникли.
XL
Знам'янка._ Лютий 1919 p.
Кiлька день ми сто©мо на Знам'янцi. Нас оточили з усiх бокiв червонi...
Григор' в нас зрадив, перейшов на бiк червоних '... Його штаб на
цукроварнi... Вiдтiля його броньовик почав бити по Знам'янцi. Наш курiнь в
заставi. Лава наша йде вперед. У лiсi. Нiч. Наш броньовик вiдповiда на
далекi удари... Григор' в б' по путi, що йде на Цвiтково, хоче розбити
рейки...
Ми йдемо й тихо пересвпсту мося, щоб не загубити зв'язку... I от чорну
тьму перед нами тихо й жутко прорiзала ракета... Ми знову вийшли на
полотно залiзницi. На лiвiм фланзi почалася стрiлянина... Ми покiрно впали
навколiшки i приготовились... Стрiльба так же, як i почалась, замовкла.
Виявилося, що на нашу ласу наскочила кiнна розвiдка, i пiд час стрiльби
забито прямо в голову одного нашого козака, а у одного кiннотника нашою
кулею збито шапку... По тiй шапцi ми потiм дiзналися, що то була розвiдка
нашого полку...
На ранок ми ма мо наступати на цукроварню, де грi©гор'©вцi. Поширюються
чутки, що григор'©вцi не готовi зовсiм, що вони тiльки п'ють та гуляють...
Мапi не вiрi©лося... Я почував грозу, що ©© вiтер доносив iз-за лiсу... Я
чув, що григор'©вцi йдуть...
Од будки машинiста до нас на пульман був проведений телефон.
Броньовик наш просто й смiло вискочив з-за лiсу... Димiв бiля заводу
броньовик ворога, а збоку було як комашнi григор'©вцiв, якi, побачивши
нас, почали швидко-швидко бiгти назад... Кулеметник вхопився за ручки
кулемета, але вiн не працю ...
Як почало ж по нас бити...
Снаряди вiтром шумiли над нашими головами, i щохвилi почувалося, що
прицiл береться все кращий i кращий. Ми всi присiли... Не було змоги
висунути голови... Вперед не можна ©хати, бо рейки вже розбито...
- Назад!
- Назад! - кричимо ми всi... Телефон зiпсовано, i броньовик iде вперед,
туди, де снаряди б'ють прямо по рейках, i видно, як шпали чорно й
розкидано летять у небо... Врештi машинiст почув команду, i броньовик
поволi, пiд ураганним огнем, почав одходити...
- В лаву!
Козаки вискочили й побiгли в лаву, а я сказав курiнному, що погано себе
почуваю, що у мене болить живiт, i лишився на броньовику. Я злякався...
Але менi було соромно перед самим собою, i я, взявши двi коробки
кулеметних стрiчок, понiс ©х вздовж залiзницi до лави... Йшов я чомусь у
виямпi збоку рейок... Ворог б' ... раз - по броньовику, а три - по лавi,
раз - по броньовику, а п'ять - по лавi...
Перед мене з правого боку прямо об рейки наче велетенська рука з силою
шпурнула купою розбитого шлаку... Набiй... Я впав i трохи не виламав собi
ши©... Пiдвiвся...
Але мусив з коробками йти, нi, бiгти назад, бо козаки й старшини з
круглими, вилупленими, повними смертi очима бiгли назад...
- Вiдступай!..
Тяжко й сумно пiд уже сконцентрованим огнем ворога ми почали одходити.
Ворог бив по диму... Хорунжий повернув гармату дулом униз i почав бити по
рейках... Григор'©вцi нас обходять, може, вже обiйшли... Вони хочуть
перерiзати нам дорогу на Цвiткове... I поки на станцi© переводили стрiлку,
в менi все тремтiли слова:
Силой прекрасной, могучею...
Силой прекрасной, могучею...
i я од нетерплячки й жаху, що ми не встигнемо проскочити, не мiг
устояти на мiсцi...
Стрiлку перевели, i ми швидко рушили...
Коли ми порiвнялися з .селом, воно було нам з лiвого боку, i вже було
чорно од григор'©вцiв... Ми думали, що вони десь уже поклали на рейки
пiроксилiновi шашкi©... Але броньовик летить... Видно, як вийшли з хат
дiвчата... Дивляться, лускають насiння... Пiд огнем, присiвши в
броньовику, навiть не вiдповiдаючи, ми...
Проскочили...
Дивимось назад... А за нами летить потяг немуштровано© частини
швидко-швидко... Мимоволi хочеш, аби вiн проскочив... Там же грошi,
обмундирування, раненi козаки...
Дивимось назад... аж летить тiльки один паровоз, а состава нема...
Григор'©вцi не встигли пiдкласти пiроксилiну пiд паровоз, але пiд вагони
встигли, а може, бомбами розбпли зцiпку...
Другий курiнь мусив вигрузитися i пiсля кiлькох атак вибив григор'©вцiв
iз села... Аж до цукроварнi тiкали Григор'©вцi... Полк весь проскочив...
Тiльки грошi Григор'©вцi таки одбили.
Коли козаки другого курiня пiсля першо© атаки розбито тiкали до
ешелонiв, iз одного двору вибiгла старенька бабуся i закричала на них...
На Цвiтковiй чи на якiйсь ближчiй до не© станцi© наш п'яний сотенний
стрiляв прямо в публiку i ранив одного цивiльного в стегно, просто так, нi
за що.
На Христинiвцi ввесь час десь збоку били броньовики, але ми в бою не
були.
Через Жмеринку ми ©хали пiд видом ешелону сппнотпфозних (на вагонах
крейдою було написано: "Сипний тиф"), хоч жодного хворого на тиф у нас не
було, ми смiялися, грали в карти i пили спирт, розводячи його водою.
П'яний каптьор да менi кружку_ спирту. Я питаю:
- Розведено?
- Розведено, розведено... - каже...
А в кружцi ж не видно. Я залпом випив, i як почало в менi горiти...
наче хтось менi незлiченими розпеченими залiзними кiгтями почав рвати
шлунок i кишки... Я проходив у сiльськогосподарськiй школi (на ст. Ямi)
колись, що коли купоросну олiю або азотну кислоту розводити водою, то
©'~'_ сила слабша . Я почав швидко й багато пити води. Стало легше.
Який би я не був п'яний, я завжди був тихий i смирний, тiльки плакав,
щоб нiхто не бачив, за сво©м селом та Констанцiвю... I було непри&мно,
коли деякi козаки п'яними починали розорятися, битись i кричати так, що ©х
доводилось зв'язувати.
XLI
Проскурiв 1. 15 лютого 1919 року.
Вечiр. Старшини сказали, щоб ми не роздягалися i були напоготовi. Нас
хочуть роззбро©ти.
I на смутний ранок, коли крикнули: "До збро©!" - я в штиблетах на
босонiж вибiг останнiй. Бiля рампи була вже наша лава... Я пiдлiз пiд
вагона i, ставши навколiшки, зайняв сво мiсце. Туман. З правого боку
навпростець- пивний завод. Просто в ви©мцi соша, на якiй залiг ворог. Це
повстав проти нас за владу Рад наш 15 бiлгородський кiнний полк.
На правому фланзi почалася стрiльба... В дiлi - кулемети, орудiя,
бомбомети...
Нам ще нема наказу стрiляти... Менi не лячно, тiльки дуже напружено,
наче мо© нерви витягло у прямi лiнi© i натягло до одказу, як струни на
гiтарi... Вже не треба, а хтось кiлочки крутить та крутить... I, зда ться,
осьось мене розiрве...I от почалася наша стрiльба... Кулемет, що був поруч
мене, так дуже бив, що аж лента вискакувала з коробки. Так злiсно
вискакувала... Хтось iз наших почав кидати бомби...
- В атаку!
I коли ми побiгли на мiсце ворожо© лави, там не було нiкого, тiльки
лежали трупи козакiв...
Один, до якого я пiдбiг, був ще живий. Бiля голови його була чорна яма
вiд розриву бомби... З голови текла кров, а з губ слова:
- Не бийте... я ж - такий, як i ви...
Це ж були козаки, укра©нцi, нашi...
Старшини агiтували бiльшовикiв-укра©нцiв, щоб вони не воювали з нами,
бо ми говоримо однi ю мовою i дiти однi © матерi Укра©ни...
Бiльшовики не слухали i били нас у хвiст i гриву, пародируючи слова
нашого гiмну (мотив якого, до речi, дiйсно на фонi кошмарного вiдступу
здавався менi похоронним) :
- Ще не вмерла Укра©на, а тiльки смердить...
I почали приводити до нашо© лави козакiв немуштровано частини
бiлгородського полку, захоплених на станцi©, якi нiякого вiдношення до
повстання не мали, i за мо ю спиною розстрiлювали...
Бiлгородськi козаки всi були в полушубках, ©х роздягли до бiлизни i по
наказу курiнного Коломiйця купами розстрiлювали. Командиром полку був тодi
Маслов.
Розстрiлювали добровольцi. Вони забирали у розстрiляних не тiльки одiж,
а й годинники, ножички... Один сказав: "За що ви нас розстрiлю те? Ми ж
такi, як i ви..."
А другий, коли його роздягали i сказали: "Бiжи!" - перехрестився й
закричав: "Спаси мене, божа мати!.."
- Спасе ©© мать... - вiдповiв на його крик гайдамака, б'ючи його прямо
в потилицю.
I менi було досадно, що вiд кулi вiдлiта майже половина голови... Це ж
так неестетично... Ну була б собi просто дiрочка, як од японсько© кулi.
Японцi культурнiшi за нас... А то лежить розстрiляний на снiгу, i голова
йому, паче скибка кавуна, чудно вгруза в снiг... Повз мене провели
розстрiлювати кавалериста. Вiн у довгiй шинелi спокiйно i задумано йшов на
смерть, i тiльки шпори йому одиноко дзвенiли.
Ми йдемо далi. Наступа мо на бiлгородськi казарми...
Залягли в лаву. Позицiя погана. Тiльки поле рiвне та бiле.
Ззаду мене лежать розстрiлянi, i я все одсовуюсь убiк, щоб не лежати
проти розстрiляного (щоб не попала куля...).
Да. Коли ми збили лаву бiлгородцiв, був ще туман, i за рогом
заводського паркану показався козак з рушницею i в полушубку. Ми думали,
що то наш, i кличемо його до себе. маха мо руками... А вiн несмiливо й
нерiшуче став, потiм розгублено пiшов до нас. Дозорнi пiдiйшли до нього.
Вiн покiрно вiддав ©м рушницю. Вони його роздягли i розстрiляли...
Ах! А я ж махав йому рукою...
Лежимо.
I от просто на нас швидко летить хмара... чорна й грiзна.
Кiннота.
Ворог наступа ...
На лiвiм фланзi, бiля могили, сто©ть полковник i команду*;...
- Прицiл двадцять чоти-и-и-ри...
I коли лiва рука тягнеться до прицiльно© рамки... "Тiкай"... кричить
мо тiло... Але всi лежать, не тiкають, i я вгрузаю, прикидаю до снiгу,
витягнувши готовi до стрiльби руки...
То гарматний дивiзiон ворога переходив на нашу сторону. Вони поставили
ззаду нас на путях батарею i почали бити по казармах... Але першi два рази
вони нiби помилково ударили по нашiй лавi. Снарядний стакан трохи не
зробив мене безног-им...
Наступа мо...
Так, як i в Лозовiй...
Тiльки перед нами з розчиненими вiкнами грiзно мовчать казарми. Ми
йдемо... На три кроки позад од лави з карабiнами в руках iдуть старшини...
У мене нерви вже не напруженi, а наче розстро на балалайка, менi в'яло й
лячно... Позицiя ж жахна, а казарми над нами... Дума мо, це нас
пiдпускають ближче... Диву шся, чому ворог такий спокiйний... Але ми
йдемо.
Потiм з криками "Слава!" бiжимо в атаку на... уже покинутi казарми.
Тiльки у дворi стояли виладнанi в один шерег тi, що залишилися i
здавали зброю.
Якби не саботаж старшин, бiлгородцi нас би розбили. Це ж було так
гаряче й несподiвано. За мурами залпи розстрiлiв, козаки виносять iз
казарм зброю, а бiлгородський старшина сто©ть бiля дерева, ковирне носком
хромового чобота снiг i, удаючи з себе спокiйного, задумано дивиться на
нас. Але його нiхто не чiпа .
Я з бойових трофе©в узяв тiльки росiйсько-укра©нський словник Курила.
Носкiв менi не дiсталося. Старшини казали, що це вре© загiтували
бiлгородцiв. Казали, що козаки першого куреня поклялися пiд прапором
грошей не брати, а тiльки рiзати. Вони пiшли до мiста i вирiзали майже всю
проскурiвську врейську... голоту. Кравцiв та шевцiв. До буржуазних
кварталiв вони не заглядали. Був один козак, який знав врейську мову. Вiн
пiдходив з товаришами до замкнених дверей i звертався до переляканих
мешканцiв врейською мовою. Йому вiдчиняли...
Однiй гiмназистцi застромили мiж ноги багнета...
А розстрiлювали так: стрiляють i дивляться не так, аби попасти
смертельно, а як-небудь, дають залп i наввипередки бiжать до ще живих
розстрiляних i хапають з одягу те, що перед залпом кожний намiтив на сво©й
жертвi...
Один старий врей перед залпом сказав:
- Вы меня убьете, а из моего пупа выйдет пять мстителей. Стреляйте меня
в глаз, а не в пуп...
Залп одгримiв, i врей, майже перерiзаний кулями пополовинi, упав...
Всi козаки поцiляли йому в живiт...
Коли вели юрбу полонених бiлгородцiв та цивiльних на розстрiл, я бачив,
як бiля конвойних бiгав, кричав i ламав руки наш кавалерист. Його ридання
розривали мою душу. На очах конвойних тремтiли сльози.
Це був кавалерист нашого полку, а серед тих, кого вели на розстрiл, був
його рiдний брат... Старшини були невблаганнi. Я довго дивився услiд цiй
смертнiй юрбi i на тоскну фiгуру кавалериста, що плакав i бiг за ними...
Я зняв лахмату гайдамацьку шапку, залиту кров'ю укра©нсько© та
врейсько© голоти, надiв французьку каску i став санiтаром...
На ранок скривавленi мури наче ще гули криком:
"Русский?" - i собаки похапливо й жадно долизували кров на тротуарах...
Ми розташувалися в бiлгородських казармах. На кухнi на чорних дошках ще
були крейдянi написи ©жi та ©© складу. Головний лiкар полкового околодку
не взяв би мене з муштрово© частини, але я почав йому читати сво©
росiйськi (я писав i росiйською мовою) поезi©, i вiн мене взяв до
околодку.
Мiсто ось-ось повстане... Оголошено мобiлiзацiю. Козаки по©хали за
мобiлiзованими по селах. Тi йдуть. Робiтники ходили групами по вулицях. I
я бачив i чув, як комендант мiста (iнiцiатор погрому), дивлячись на них,
кусав сво© довгi вуса й злiсно хрипiв:
- То-ва-р-ри-щи...
Мiсто ось-ось повстане. Селяни чекають, що й м буде те, що в
Проскуровi, бо вирiзали ж п'ять тисяч вре©в (я дiзнався вiд т. Фельдмана
1 тiльки тепер, що шiстсот. Вiн сумно сказав менi: "Справа не в
кiлькостi...").
Iшли чутки, що регулярна армiя червоних наступа вся на конях з ручними
кулеметами у кожного червонарма.
XLII
Березень 1919 року.