Страница:
голодних слiз у душнiй i тiснiй хворостянцi.
Я почав ходити на щебiнь.
Ще не сходило сонце, i замiсть гудкiв спiвали пiвнi, й холодна зоря
тiльки займалася над селом, як мати будила мене, i я йшов туди, де над
"чавункою" i гулом по©здiв гримiло камiння пiд ударами сотень молоткiв, де
нам видавали на снiданок iржавi оселедцi, i важка тачка з камiнням
натирала мо© руки до кривавих пухирiв.
На щебенi робило багато дiвчат, i часто пiсля роботи пiд холодними
зорями в шумi трав i молодо© кровi вони кликали мене ночувати в
половниках, повних золото© соломи й мiсячного промiння.
До ранку ми вовтузились i нарештi засинали з блiдими й стомленими
обличчями й схрещеними ногами.
А потiм знову гримiло камiння, в пилу метушилися нашi химернi тiнi, а
повз каменярень пролiтали по©зди, i я замрiяно дивився на дiвчат, що в
шумних вагонах з пiснями пролiтали мимо i кричали менi:
- Чорнявий, по©дем з нами.
Червонощокi й чорнобривi, з неначе налитими сонцем рожевими литками,
вишневогубi, вони димно летiли в даль, i ©х повнi голоси нагадували менi
про рум'янi степи, привiтний шум га©в i кохання пiд зоряним оксамитом
неба. Часто я не витримував важко© i монотонно© працi, кидав ©© i йшов до
сво©х книжок i мрiй. А мене хлопцi проводжали маршем, б'ючи молотками в
лопати й цеберки.
Вечорами в заводському садку грав оркестр, i ми ходили туди на гуляння,
ковтали пил i залицялися до дiвчат на головнiй але©.
Та менi не подобалося без толку ходити в пилу i дивитися на однi й тi ж
лиця. Я йшов на станцiю, де шум верб над Дiнцем говорив менi бiльш, нiж
роблено веселi обличчя в садку, що нагадували менi недокурок, i обридлi
розмови про давно обридлi речi.
Позаду гримiв залитий електрикою завод, i огнi зiр зливалися з його
огнями. А надi мною мрiйно хиталися верби, i мiсяць чiпляв на ©х вiтах
срiбне павутиння.
На серединi Дiнця одиноко чорнiли човни з закоханими парочками, смутно
долiтав дзвiн гiтари i поцiлункiв. Або гармонiя ридала й жалiлася над
спокiйним свiчадом рiки.
На тiм боцi шумiв i хитався лiс, i теплi далекi зiрницi мерехтiли над
ним.
Ясно й щасливо було над рiкою. Дивитись би так без кiнця й краю на
iзумруди далеких зiр у водi й на небi i вiдчувати себе щасливою часткою
яркого й коханого свiту.
А потiм я йшов на печальний каганець у вiкнi нашо© хворостянки i до
ранку сидiв у сiнях над книжкою, де пригоди й любов у середньовiчних
мiстах або в жагучих пустелях Африки брали мене в свiй чарiвний полон, i
дiйснiсть химерно переплiталася з мрiями так, що менi здавалося сном мо
дiйсне життя, що я зовсiм не в хворостянцi, а в розкiшному палацi
володарiв Iндi© або в шумi тайги шукаю скарби невiдомого народу.
XXIV
Сашко Гавриленко торгував у пивнiй i часто на лавочцi розповiдав менi
про бахмутських повiй, викидайлiв i бандерш, про веселi гулянки, "котiв",
артисток i вино, що лл ться рiкою у дзвонi чарок в далеких золотих мiстах.
Я йому грав на гiтарi й писав любовнi листи до волошок. Вiн не мiг
ходити, i в нього були милицi. Вся сила з нiг перейшла йому до рук, i
нiхто не мiг вирватись iз жахних обценькiв його пальцiв.
В теплi янтарнi вечори вiн плакав i спiвав про зрадливе життя й
циганок, про зорi над тихим Доном, буйну козацьку волю i сльози дiвчини,
що "полюбила козаченька, при мiсяцi стоя". I якось не в'язалось його
цвiркання крiзь зуби, "розмови про доми розпусти i вульгарнi частушки з
невимовним сумом його нахиленого обличчя i сльозами, що тоскно котилися по
його щоках i падали на брудну, залиту пивом пiдлогу.
Пiсля роботи до пивно© збиралися хлопцi, i знову гримiла пiдлога пiд
буйними молодими ногами.
Потiм хлопцi билися за дiвчат поляками з тинiв i кизиловими палками,
провалювали один одному голови, ламали ребра i пороли животи ножами.
Животи зашивали, засихали рани на головах, зросталися ребра, i недавнi
вороги, неначе нiчого не було, знову пили вiчнi могоричi, цiлув.ались i
п'яно запевняли один одного в вiчнiй дружбi.
Був там Юхим Кричун, високий, русявий i довгорукий, з синiми на©вними
очима й дитячою усмiшкою немов намальованих повнокровних губ. Його на©хала
узвозна вагонетка в кар' рi i майже розплескала його. Вiн вийшов з лiкарнi
косим i подiбним до конверта, такий вiн був плескатий i тонкий. Та скоро
вiн зовсiм одужав i перестав косити очима. Одного разу йому дуже хотiлося
курити. Саме Гавриленко кинув великого недокурка, i його хотiв схопити
Заяць, якому теж дуже хотiлося курити. Та не встиг вiн добiгти, як
недокурок опинився в довгiй руцi Юхима.
- Вiддай.
- Одскоч.
I Юхим почав щасливо з насолодою засмагатися. Розлютований Заяць хотiв
видерти недокурок iз залiзних рук синьоокого велетня, але йому не
пощастило, i вiн почав бити Юхима. Та це все одно що бити в залiзний мур.
Юхим навiть i не поворухнувся. Вiн спокiйно стояв i курив, доки Заяць не
захекався. Тодi вiн плюнув на огонь недокурка i роздавив його ногою.
- Ну, а тепер я покажу, як у нас б'ють.
Дивлюсь, а його кулак уже гуде бiля нашо© хати. Вiн ударив бiдного
Зайця тiльки один раз, i той опинився на землi з повним ротом кровi й
вибитих зубiв.
Його одливали водою.
Та Кричун був дитиною в порiвняннi з Серьогою Дюжкою, Дюжкою, якого
боялося все село.
Коли вiн бився, так не висмикував коляк з тинiв, а схопить тин - i нема
тина, схопить ворота - i нема ворiт. А коли вiн зiб' ворога з нiг, то
бере його обома руками за штани й пiджак i б' об землю.
Раз я iду по "чавунцi". Дивлюсь, а бiля будки багато людей. Пiдходжу
ближче, i, о жах, наш непереможний Серьога лежить весь мокрий i побитий.
Вiн був п'яний, i один чоловiк збив його з нiг кизиловою палкою.
У Серьоги було два брати. Вони робили на заводi i були по сажню зросту.
Вони вночi прийшли до хати того, що побив Серьогу, i почали його
викликати.
Це був чоловiк хоробрий i винахiдливий. Вiн узяв велику макiтру, i,
тримаючи ©© перед лицем, одчинив дверi. Вiд граду камiння вiд макiтри в
його руках лишилося тiльки денце.
Старий Гавриленко робив у кар' рi i дуже любив випивати. Вiн часто
танцював пiд акомпанемент мо © гiтари доти, доки мо© пальцi одмовлялися
торкатися струн, i завжди перетанцьовував мене.
Наш сусiд, волох Арифей, посварився з ним, але вiн був слабосильний i
помстився Гавриленковi так.
Була пiзня осiнь, i на дворi стояли великi калюжi.
Гавриленко просить у Арифея четвертак на горiлку, але той згодився
поставити пiвпляшки, коли Гавриленко скупа ться в калюжi.
I Гавриленко згодився.
Вiн пiшов i сiв до пояса в калюжу.
Арифей сто©ть на сухому, танцю од радостi й кричить:
- Пiрнай з головою. Гавриленко пiрнув.
- Пiрнай ще.
Тричi кричав Арифей, i тричi пiрнав у калюжу старий Гавриленко. Так
помстився Арифей.
А Гавриленко випив i другого дня, мов нiчого не було, пiшов ламати
крейду.
XXV
Дядько Кирило Науменко, чоловiк мо © тiтки Гашi Холоденко, мо © тiтки в
третiх, був спокiйний i мовчазний труженик. Вiн багато рокiв працював на
заводi, але мав i клаптик землi. Наймитiв у нього не було. Замiсть них,
фактично як наймити, день i нiч працювали його сини Ягор i Улян.
Удян вiчно щось майстрував на подвiр'© або в хатi, i я нiколи не бачив,
щоб його руки не були чимось зайнятi.
Такий був i Ягор.
Вiн прекрасно, з солов'©но-мрiйним захватом спiвав:
"По синим волнам океана" Зейдлiца в генiальному перекладi Л рмонтова
(або, зда ться, Гете в перекладi невiдомого автора):
Оружьем на солнце сверкая,
под звуки лихих трубачей,
по улицам пыль поднимая,
проходил полк гусар-усачей.
У нього була повна скриня книжок, якi я всi перечитав.
Вiн був добрий i задушевний. Не одмовляв менi в них. Особливо менi
сподобалась одна книжка про розбiйникiв i ©хня пiсня:
Я твой, когда заря востока
моря златит.
Я твой, когда сапфир потока
луна сребрит.
Я твой... (тут я не пам'ятаю все)
когда пришлец блуждает
в горах у сивiм туманi...
I кiнець:
И в хоре звезд рубиновых мелькает
мне образ твой.
Дивно, що пiсня "Оружьем на солнце сверкая":
А там, чуть подняв занавеску,
чьих-то пара голубеньких глаз...
що спiвав Ягор, i кiнець пiснi розбiйникiв були духовним поштовхом для
шукань мого юнацького серця, коли я закохався втрет , уже не в сiрi i
карi, а в голубi очi i так само уявляв ©х, як той розбiйник у горах, коли
в морi зiр за розсуненими мо ю уявою стiнами й стелею казарми ©© обличчя
широке, як небо, нахилялося надi мною i теплi й рiднi губи до фiзичного
вiдчуття притулялися до мо©х гарячих i жадiбних губ...
XXVI
Був липень 1914 року...
Бiля прохiдно© конторки стояло багато людей i тривожно дивилися на
вiдозви з чорними великими лiтерами.
Нiмеччина оголосила нам вiйну.
Потiм була загальна мобiлiзацiя, закрили казьонки й по вулицях ходили
манiфестацi© з портретами царя i оркестром, яким керував австрi ць з
блiдим i печальним лицем.
Тужливi сцени проводiв на фронт, станцiя, повна ридань i пiсень,
останнi дзвiнки й не останнi сльози...
Урочисто ходили полiца©, всi в чорному, з медалями на грудях.
Я ще малим, коли дивився на них, так усе почував себе в чомусь винним i
боявся дивитися ©м у вiчi.
Однi © ночi я йду по вулицi од заводу i насвистую якусь пiсню.
Пiдходить полiцай i каже:
- Не свисти.
- Що ж тут такого, що я свистю?
- А может, ты кого вызываешь.
Я перестав свистiти.
Важко ходили цi ворони в срiбних медалях по перону, залитому сльозами
матерiв, крутили сво© довгi вуса i, як коти, поглядали на осиротiлих
солдаток.
А десь шумiли по©зди, повнi людей у сiрих шинелях, одiрваних од
звичайно© працi, з холодними дулами гармат на площадках, i мчали на далекi
смертельнi поля.
Я поступив в агрономiчну школу бiля станцi© Яма. Зимою ми вчилися, а
лiтом робили в полi й економi©.
Я був стипендiатом.
В маревi споминiв вста обличчя Сергiя Васильовича Смирнова, що
викладав нам росiйську мову. Вiн, сухий i розумний, усе приходив до нас,
коли ми вчили уроки, спостерiгав i записував. З ним же в довгi зимовi ночi
ми спiвали пiсень i росiйських, i наших.
Ось пливуть обличчя товаришiв з затуманеними пiснею зiницями, а вона
летить в холодному класi, й нам тепло, тепло...
Укра©но моя мила, краю пам'ятливий. Там любив я дiвчиноньку, там я
був щасливий...
I менi зда ться, що я вже багато пережив i десь на чужинi згадую мiй
край, мою далеку Укра©ну, печальнi карi очi покинуто© дiвчини, i я в'яну
од журби з повними слiз гарячими очима...
А то лечу я "Вниз по Волге-реке, с Нижня Новгорода" на "стружке, на
снаряженном", де "сорок два молодца удалых сидят". Всi веселi, з буйно
заломленими шапками в яркiй одежi, в срiбнiй i золотiй збро©. Тiльки я
один сумую... За ким?.. "Стружок" летить, i десь на синiх хвилях могутньо©
рiки чекають смерть i слава, десь кривавi й жаднi губи персiянки
притиснуться до мо©х, але ж чи повернусь я до русих кiс i синiх очей
дино©, що там десь чека свого "буйна молодца"?.. А пiсня летить, i
хита ться рiка, шумлять стародавнi лiси, й крввавий мiсяць зажурено пливе
над ними... Це - пiсня. А товаришi...
Ось розбишакуватий Альохiн наливав чорнила на зошит Кривсуновi:
- Докажи, що це я тобi налив чорнила. Ми всi смi мось. А Кривсун,
високий i кучерявий, тупо дивиться на Альохiна i мовчить.
Вiн був не тiльки дурний, але й скупий. Од батька, лiсовика, пiн
привозив повну скриньку сала. Скринька була чимала й не влазила до
загально© шафи з вiддiлами для кожного. Й вiн замикав ©© на великий замок.
По кутках, щоб пiхто не бачив, вiн наминав сво сало, а ми голодними
вовками дивилися на його слизькi губи й ситi очi.
Ми порiшили без згоди Кривсуна забрати його сало. Але нiяк не могли
одiмкнути замок. Скринька була на третьому поверсi, й ми у вiдчинене вiкно
просто скинули ©© на землю. Вона розбилась, i ми забрали сало.
Кривсун мовчки дивився, як Альохiн ©в його сало. Альохiн навiть говорив
йому про це.
- Докажи, що я ©м тво сало.
Де ти зараз, мiй кучерявий дурнику? Чи порозумнiшав ти, чи, може, тво
тiло в довгiй кавалерiйськiй шинелi навiки занесли снiги нашо© велико©
революцi©?
Ось залiзнорукий Гнатко з чорним, аж синiм, волоссям i кам'яними рисами
лиця. Вiн дуже боляче б' мене, щоб я не матюкався, i ми з ним ходимо на
кухню ночувати до дiвчат.
Ось бiлявий i нiжний Вася Демський у рудому й бiдному пiджаку розчiсу
пальцями сво волосся. Кажуть, його дуже любила дочка помiщика, а вiн не
любив ©© i одружився на простiй дiвчинi з економi©.
Бурдун Даня, чорнявий, з рисами iндiана, тягне мене по кутках i та мно
бурмоче:
- Думал ли ты, Володя, о бедном народе? Как нам помочь бедному
народу?..
I його темнi й гарячi очi наливалися сльозами од велико© муки й любовi.
Його брат, революцiонер, сидiв у в'язницi, i Даня горiв його огнем.
В селi Званiвцi жила моя бабуся, i я в не© проводив канiкули. Вона була
релiгiйна фанатичка i мала на мене великий вплив.
Ще малим вона водила мене до церкви. Над головами селян тремтiло марево
од ©х дихання, пахло ладаном, холодом i свiчками. Я любив дивитися на
стрункi ноги янголiв, обличчя святих i синi горизонти за нпми. Тiльки менi
непрпкмно було молитися боговi й почувати себе його рабом. Вiн тяжко давив
мою душу i нiколи щиро й повно не захоплював мене. Iнодi вночi, коли всi
спали, на мене налiтало бажання впасти на колiна й довго молитися, але
порив зникав, i я засинав без молитви.
В школi було багато журналiв, i мене захоплювали патрiотичнi вiршi в
них. Я теж почав писати вiршi.
Сергiй Васильович показав менi, що таке стопи й розмiр.
Першi мо© вiршi були про бога й Русь. Апухтiн\ _i Надсон2 були для мене
недосяжним iдеалом, i мо© зошити були повнi ©х вiршiв.
Починав я росiйською мовою.
Пам'ятаю першi рядки:
Господь, услышь мои моленья,
раскаянье мое прими.
Прости мои ты согрешенья,
на путь святой благослови.
Милая родина, многострадальная,
милая, светлая Русь.
Я о спасеньи твоем, лучезарная,
жгуче и жарко молюсь.
Дитина. Що я мiг i що я знав у той скажений i страшний час?
В кiнцi навчального року мати написала менi, що батько захворiв i ©й
нема чим жити.
Я мусив покинути школу.
Батько сухо й гулко кашляв, у нього розширились вени, i вiн уже не мiг
довго стояти. Вiн швидко дихав, лежав на ряднi й дивувався, чому до нього
так липнуть мухи. А вони вже почували мертвяка i чорно обсiдали його.
Спокiйно чекав вiн смертi. Тiльки очi його, великi й свiтлi, були повнi
муки й жаху перед невiдомим. Вiн страшенно схуд i вже не мiг викашлять
мокроти, вона душила його, i мати виймала з його рота повнi жменi вонючо©
й зелено© слизi.
Йому ж було тiльки тридцять сiм рокiв, а вiн мусив умерти.
Вiн давно вже не говiв i казав, що попи дурять народ. Ще вiн говорив,
що якби нiмцi нас побили, було б краще, вони дали б нам культуру.
А ноги йому вже заливала лiмфа, i одна була пухла й синя. Перед смертю
вiн попросив перевести його на долiвку. Заходило сонце, i ми його поклали
бiля порога.
Вiн лежав на спинi i страшно хитав гострими колiнами.
Починалась агонiя.
При©хала бабуся. Вона плакала дрiбними старечими сльозами, здiймала
догори руки, i я чув крiзь ©© тонкий плач скорбне й монотонне:
- Ох Коля, Коля.
Я побiг за лiкарем, i, коли повертався назад, зустрiв матiр i по ©©
блiдому й залитому сльозами обличчю зрозумiв, що батька вже нема.
Його любили селяни, i за гробом iшло все село.
Мокрою од слiз землею засипали мого батька.
Дощi змили на бiлому хрестi сумний напис, а потiм i вiн зогнив разом з
костями того, хто дав менi гаряче серце й тривожну душу.
Я почав носити рудий батькiв пiджак i поступив на завод.
Часто ми ©здили з помiчником маркшейдера на шахти, i в задушливих i
мокрих продольнях робили зйомки для рисункiв.
Замурзанi шахтьори по колiна в водi ганяли важкi вагончики i з матюками
довбали вугiль. Iнодi з диким свистом коногона пролiтала низка вагонеток,
i ми притулялися до пiдпорок, щоб не бути роздавленими.
Сама страшна смерть - це в шахтi. Я не мiг уявити, Як це можна умерти
далеко вiд сонця з горами землi на грудях.
Зiгнено ходили ми i з непривички я стукався головою об "матки".
А коли клiть скажено виносила нас на поверхню, був уже вечiр, i зорi
холодно й далеко свiтили над землею.
XXVII
Кравця Кривов'яза (у нього дiйсно були кривi в'язи) проводжали на
фронт, i його брат запросив мене на прощальний вечiр, тому що в мене була
гiтара. Вiн сказав, що у них буде одеська артистка.
Коли я переступив порiг хати Кривов'яза, то побачив дiвчину з червоними
трояндами на щоках, тонкими рисами обличчя i чорними бровами, що як птиця
влетiли в мою душу, а мо сiмнадцятилiтне серце солодко стислось од холоду
щастя тiльки дивитись на не©.
Мене закрутив солодкий вир першого кохання.
Було дуже весело i сумно.
Мене вразила пiсня:
Козак вiд'©жджа ,
дiвчино-о-нька плаче.
Куди вiд'©жджа ш,
мiй милий козаче!
А вiн одповiда :
Я ©ду на той пир,
де роблять на диво
з кровi супостата
червоне пиво.
I менi здавалось, що це не Кривов'яз ©де на фронт, а плаче за мною моя
перша любов (©© звали Докiя, Дуся).
I з того часу, як прозвучить у менi цей мотив, особливо в тому мiсцi,
де "Дiвчино-о-нька плаче", одразу спалахне мить, коли я блискавично
вiдчував холод щастя першо© справжньо© любовi.
Ми грали в фанти. Прийшла i моя черга сподiватися. Я сiв на стiльця, а
проти мене на стiльцi - Дуся. Нас накрили великим платком. I Дуся спитала
мене сво©м грудним, задушевним голосом. У цiй солодкiй i та мнiй
напiвтьмi, де так чарiвно туманiло ©© дороге навiки лице.
- Грешен?
- Да.
- Сколько раз согрешил?
- Десять раз.
Ми повиннi були поцiлуватися, за грою, десять разiв. Але ми загубили
лiк поцiлункам, доки з нас не стягли платок тi, що нетерпляче чекали сво ©
черги.
Ми домовились другого дня зустрiтись бiля нашо© станцi©.
Дуся жила в Лисичому. Але на побачення вона прийшла з подругою.
Та це нiчого.
Я був невимовне щасливий од того, що тiльки дивився на не© i чув ©©
голос. Весь свiт сiяв i спiвав для мене. Коли ж попрощалися i вона з
подругою пiшла од мене, весь свiт менi одразу став темний i порожнiй, наче
на мо© очi опустилась чорна завiса.
I часто потiм, пiсля роботи, я ходив у Лисиче, щоб тiльки побачить ©©,
тiльки почути, як вона скаже бархатним i коханим голосом, що полонив мою
душу: "Володя!.."
I цього менi було досить.
I одного разу, коло ©© дому, на Базарнiй вулицi, я сказав ©й:
- Дуся! Я хочу тебе что-то сказать... Давай отойдем в сторону.
Ми були не однi.
Вона, нiби знаючи, що я скажу, трохи повагавшись, одiйшла зi мною за
рiг будинку, де було темно i не було людей.
I зоряна зимова нiч почула мiй хрипкий од хвилювання сiмнадцятилiтнiй
голос:
- Дуся!.. Я люблю тебя...
- Ну?!
Я незграбно взяв ©© за плечi, а вона стала на дибочки i припала
гарячими губами до мо©х жадiбних губ...
Вона мене цiлувала не так, як на фантах, а взасос i з такою сплою, що в
мене аж зуби болiли i крутилася голова од безмежного, як свiт, щастя.
Три роки я любив ©© так, як нiколи i нiкого не любив до не©.
I прийшла нiч, що стала золотим, повним квiтiв i радостi днем.
Був квiтень 1917 року.
Надходив Великдень, i Дуся призначила менi побачення бiля церкви, коли
вона вийде зi сповiдi.
Я знову був учнем сiльськогосподарчо© школи, i прийшов у форменiй
шинелi й кашкетi з золотими граблями, косою й колоссям на нiм.
Уночi було ще вогко й холодно.
Ми прийшли на Дусин город. Я зняв шинель i розiслав ©© на вогкiй i
чорнiй землi, i ми з Дусею сiли на не©.
Я обняв i притулив ©© до свого серця, захлинаючись од любовi, а вона
почала плакати i благати мене, щоб я ©© не покинув, вимагала клятв у
вiрностi, що я з радiстю зробив, поклявся ©й, як Демон Тамарi.
Тiльки чому, коли вона плакала, ©© вi© пiд мо©ми губами були сухi?..
Потiм вона спитала:
- Ты завтра придешь?
- Нет. У меня болит голова.
- Все вы такие!..
© дiвочий вiнок уже до мене був розтоптаний, хоч вона мене запевняла
до митi злиття, що вона нiколи й нiкого до мене не любила.
Так розбилося мо перше кохання.
Воно, як вражена жорстоким стрiльцем чайка, волочило розбите гарячим
свинцем закривавлене крило по камiннях i тернах мо © муки i нiяк не могло
злетiти в небо...
В нiч, коли розбилось мо кохання золотою голiвкою об гостре камiння,
Дуся показала менi дорогу до Дiнця через яр, щоб я не йшов по вулицi, де
мене могли б зустрiти лисичанськi хлопцi, що були вiрнi давнiй шахтарськiй
традицi©.
Вони, коли зустрiнуть чужiя, то, якщо той не поставить могорича, беруть
його за руки й ноги, пiдiймають вище сво©х голiв i з розгону мiсцем, що
нижче спини, як трамбовкою, б'ють об залiзну донецьку землю.
Ну, в людини пiсля цього все всерединi пообрива ться або висить на
волосках, i через недовгий час погребний дзвiн по ньому холодно луна в
синьому i байдужному небi...
Iдучи вiд Дусi, з Лисичого, де пахло вугiллям i юнiстю, я по дорозi
заходив в примiщення нашо© станцi© погрiтися пiсля морозно© мандрiвки, бо
одягнений я був не дуже тепло.
В юрбi людей я часто бачив смугляву дiвчину з широкими стегнами й
повними стрункими ногами.
Вона крадькома дивилася на мене, а коли я оглядався на не©, швидко
повертала голову вбiк, удаючи, що не бачить мене.
I от прийшло лiто. Осики й верби над Дiнцем у зелених платтях дивились
у зелене дзеркало вод i мрiяли, як дiвчата, милуючись сво ю красою у
чарiвному склi, що вiдбивало ©х у хитливiй глибинi.
Щовечора ми ходили на станцiю зустрiчати пасажирський по©зд, що
пiдлiтав до перону з синiми iскрами з-пiд колiс од рейок.
Рiвно о сьомiй годинi вiн тяжко дихав, вiдпочиваючи од шаленого бiгу
уклоном вiд полустанка Вовчеярiвка до Пере©зно©, як звали нашу станцiю.
Раз у юрбi я побачив Дусю, що стояла спиною до мене i солодко-знайомим
жестом поправляла тонкими пальчиками волосся бiля нiжного й милого вушка.
Вона обернулася, - i на мене глянула сестра Дусi, що була дуже схожа на
не©.
Я так любив Дусю, що коли побачу ©©, враз, як той боягуз од переляку на
фронтi перед тим, як iти в атаку, слабував животом... I це пiсля того, як
моя мрiя розбилась на скалки, i скалки тi гостро вп'ялися в серце, повне
любовi й жалю...
Провiвши по©зд, ми, заводська i сiльська молодь, iшли до скверу, що був
мiж станцi ю i заводом, i пiд срiбнi звуки заводського оркестру гуляли
порохливими алеями. Хлопцi залицялися до дiвчат, а дiтвора кидала в
третяротських красунь реп'яхи, що чiплялися до ©х суконь...
Ми ходили вперед i назад по головнiй але© двома довгими рядами, i
голови першого ряду були поверненi до голiв другого впродовж але©.
Мiй товариш сказав менi:
- З тобою хоче познайомитись одна загорянка. Загорянами ми називали
усiх, хто жив у заводському посьолку на горi. Я спитав:
- А вона красива? Товариш усмiхнувся:
- Як на чий смак. Та ось вона йде!
Навпроти йшла та, що часто крадькома поглядала на мене чорними, повними
любовi очима на станцi©. Ми познайомились.
© звали Тетяна.
Поруч iз великим сквером був маленький сквер, куди майже нiхто не
заглядав.
Ми пiшли з Тетяною в той скверик. Сiли на лавi.
Довго мовчали.
I раптом Тетяна млосно i томно упала обличчям менi на груди...
- Володя!.. Я люблю тебе!.. - прошепотiла вона i майже в нестямi
застигла на мо©м плечi...
Пiзно вночi я проводжав ©© на гору повз татарських казарм.
Наближалась гроза, i трави пристрасно i п'яно шумiли од вiтру...
Блискавицi протинали небо, а серця нашi протинали iншi блискавицi...
Я не любив Тетяни. Менi тiльки при мно було, що вона мене любить.
Потiм на ганку ©© хати ми довго сидiли. Цiлувалися в сполохах
блискавиць... А Тетяна, пахуча й розпатлана, все не давалася менi,
боролася зi мною, закохана й жагуча...
А потiм гроза вдарила в землю рясними сльозами неба...
I Тетяна в темних сiнях, гаряче дихаючи менi в лице, сказала:
- Ти ж не кажи нiкому.
Ми часто ходили з нею в кам'яний кар' р за посьолком, i я любив
дивитись на покiрну красу Тетяни, залиту морем срiбного сяйва з неба...
Менi було дивно i солодко-дико, що вона така ж людина, як i я, а я можу
вести ©© куди захочу i що хочу робити з нею.
Але моя робота в шахтi не давала менi змоги допомагати матерi, як я
хотiв, i я вирiшив знову вчитись у сiльськогосподарськiй школi.
Я сказав про це Тетянi. Вона сумно глянула на мене:
- Тогда я тебя потеряю.
Коли я з Дусею гуляв по центральнiй вулицi Лисичого, то за нами завжди
ходили купками дiвчата, i за спиною я чув ©х комплiменти на мою адресу:
- Хорошенький!..
- Хорошенький!..
I менi при мно було це чути. А то у нас на "чавунцi", коло заводу, де
ми гуляли по путях до станцi©, волоськi дiвчата добре частували мене
верболозом у вербну недiлю.
Цим вони виявляли свою симпатiю до мене. Словом, я був нiчого собi
хлопець, i навiть сестра Зоя казала, що я красивий.
I от, коли я гуляв у садку кiнотеатру, що бiля шахти "Дагмара" в
Лисичому, менi хлопчик передав записку, в якiй було написано, що зi мною
хоче познайомитись одна дiвчина.
Я подивився, куди менi показав хлопчик. У формi лисичансько©
прогiмназi© назустрiч менi йшла пишна смуглянка, справжня бiблiйська
красуня.
Ми познайомились.
© звали - Юлiя.
Пiсля кiно я проводив ©© додому.
Було вже пiзно. Пiшов дощ. I ми стали пiд козирок базарно© будки.
Я почав ©© цiлувати.
А вона якось чудно розтулила губи, так що замiсть поцiлунку виходив
один свист, i я цiлував тiльки ©© дихання...
Я розсердився i покинув ©© одну нiччю на базарi...
В кам'янську школу, пiсля канiкул, прийшов чималенький лист од Юлi, в
якому вона писала, що "Ваш поцелуй прожег меня насквозь...", "хоть бы гром
неба разразил мою душу...."
Я думав: i який там поцiлунок, i як вiн ©© мiг пропалити наскрiзь, коли
його i не було, а був тiльки порожнiй свист...
Менi непри мно було, що Юля писала свого листа з вiршами Бальмонта 1 i
С верянiна 2 на бланках свого батька, що був управителем вугляних складiв.
I знову Лисиче.
На вулицi, що звали Камiння, "на камнях" вечорами гуляла молодь, гуляв
i я.
Серед юрби я побачив Юлю. Вона була в бiлому, як вишневий сад, платтi i
йшла з подругою.
Я пiшов ©й назустрiч. Юля щось шепнула подрузi, i та зникла в юрбi.
Ми пiшли за село.
I от... У мiсячнiм сяйвi лежить на камiннi розкiшна Юля з великими,
чорними, гiпнотичними очима i од нетерплячки рве бiлими й красивими зубами
лакований хлястик мого кашкета...
Вся моя душа рветься до не©, а я мов кам'яний стою над нею, дивлюсь на
годинник на руцi й кажу:
- Поздно. Мне пора домой.
А вона не пiдводиться i владно чека .
Я почав ходити на щебiнь.
Ще не сходило сонце, i замiсть гудкiв спiвали пiвнi, й холодна зоря
тiльки займалася над селом, як мати будила мене, i я йшов туди, де над
"чавункою" i гулом по©здiв гримiло камiння пiд ударами сотень молоткiв, де
нам видавали на снiданок iржавi оселедцi, i важка тачка з камiнням
натирала мо© руки до кривавих пухирiв.
На щебенi робило багато дiвчат, i часто пiсля роботи пiд холодними
зорями в шумi трав i молодо© кровi вони кликали мене ночувати в
половниках, повних золото© соломи й мiсячного промiння.
До ранку ми вовтузились i нарештi засинали з блiдими й стомленими
обличчями й схрещеними ногами.
А потiм знову гримiло камiння, в пилу метушилися нашi химернi тiнi, а
повз каменярень пролiтали по©зди, i я замрiяно дивився на дiвчат, що в
шумних вагонах з пiснями пролiтали мимо i кричали менi:
- Чорнявий, по©дем з нами.
Червонощокi й чорнобривi, з неначе налитими сонцем рожевими литками,
вишневогубi, вони димно летiли в даль, i ©х повнi голоси нагадували менi
про рум'янi степи, привiтний шум га©в i кохання пiд зоряним оксамитом
неба. Часто я не витримував важко© i монотонно© працi, кидав ©© i йшов до
сво©х книжок i мрiй. А мене хлопцi проводжали маршем, б'ючи молотками в
лопати й цеберки.
Вечорами в заводському садку грав оркестр, i ми ходили туди на гуляння,
ковтали пил i залицялися до дiвчат на головнiй але©.
Та менi не подобалося без толку ходити в пилу i дивитися на однi й тi ж
лиця. Я йшов на станцiю, де шум верб над Дiнцем говорив менi бiльш, нiж
роблено веселi обличчя в садку, що нагадували менi недокурок, i обридлi
розмови про давно обридлi речi.
Позаду гримiв залитий електрикою завод, i огнi зiр зливалися з його
огнями. А надi мною мрiйно хиталися верби, i мiсяць чiпляв на ©х вiтах
срiбне павутиння.
На серединi Дiнця одиноко чорнiли човни з закоханими парочками, смутно
долiтав дзвiн гiтари i поцiлункiв. Або гармонiя ридала й жалiлася над
спокiйним свiчадом рiки.
На тiм боцi шумiв i хитався лiс, i теплi далекi зiрницi мерехтiли над
ним.
Ясно й щасливо було над рiкою. Дивитись би так без кiнця й краю на
iзумруди далеких зiр у водi й на небi i вiдчувати себе щасливою часткою
яркого й коханого свiту.
А потiм я йшов на печальний каганець у вiкнi нашо© хворостянки i до
ранку сидiв у сiнях над книжкою, де пригоди й любов у середньовiчних
мiстах або в жагучих пустелях Африки брали мене в свiй чарiвний полон, i
дiйснiсть химерно переплiталася з мрiями так, що менi здавалося сном мо
дiйсне життя, що я зовсiм не в хворостянцi, а в розкiшному палацi
володарiв Iндi© або в шумi тайги шукаю скарби невiдомого народу.
XXIV
Сашко Гавриленко торгував у пивнiй i часто на лавочцi розповiдав менi
про бахмутських повiй, викидайлiв i бандерш, про веселi гулянки, "котiв",
артисток i вино, що лл ться рiкою у дзвонi чарок в далеких золотих мiстах.
Я йому грав на гiтарi й писав любовнi листи до волошок. Вiн не мiг
ходити, i в нього були милицi. Вся сила з нiг перейшла йому до рук, i
нiхто не мiг вирватись iз жахних обценькiв його пальцiв.
В теплi янтарнi вечори вiн плакав i спiвав про зрадливе життя й
циганок, про зорi над тихим Доном, буйну козацьку волю i сльози дiвчини,
що "полюбила козаченька, при мiсяцi стоя". I якось не в'язалось його
цвiркання крiзь зуби, "розмови про доми розпусти i вульгарнi частушки з
невимовним сумом його нахиленого обличчя i сльозами, що тоскно котилися по
його щоках i падали на брудну, залиту пивом пiдлогу.
Пiсля роботи до пивно© збиралися хлопцi, i знову гримiла пiдлога пiд
буйними молодими ногами.
Потiм хлопцi билися за дiвчат поляками з тинiв i кизиловими палками,
провалювали один одному голови, ламали ребра i пороли животи ножами.
Животи зашивали, засихали рани на головах, зросталися ребра, i недавнi
вороги, неначе нiчого не було, знову пили вiчнi могоричi, цiлув.ались i
п'яно запевняли один одного в вiчнiй дружбi.
Був там Юхим Кричун, високий, русявий i довгорукий, з синiми на©вними
очима й дитячою усмiшкою немов намальованих повнокровних губ. Його на©хала
узвозна вагонетка в кар' рi i майже розплескала його. Вiн вийшов з лiкарнi
косим i подiбним до конверта, такий вiн був плескатий i тонкий. Та скоро
вiн зовсiм одужав i перестав косити очима. Одного разу йому дуже хотiлося
курити. Саме Гавриленко кинув великого недокурка, i його хотiв схопити
Заяць, якому теж дуже хотiлося курити. Та не встиг вiн добiгти, як
недокурок опинився в довгiй руцi Юхима.
- Вiддай.
- Одскоч.
I Юхим почав щасливо з насолодою засмагатися. Розлютований Заяць хотiв
видерти недокурок iз залiзних рук синьоокого велетня, але йому не
пощастило, i вiн почав бити Юхима. Та це все одно що бити в залiзний мур.
Юхим навiть i не поворухнувся. Вiн спокiйно стояв i курив, доки Заяць не
захекався. Тодi вiн плюнув на огонь недокурка i роздавив його ногою.
- Ну, а тепер я покажу, як у нас б'ють.
Дивлюсь, а його кулак уже гуде бiля нашо© хати. Вiн ударив бiдного
Зайця тiльки один раз, i той опинився на землi з повним ротом кровi й
вибитих зубiв.
Його одливали водою.
Та Кричун був дитиною в порiвняннi з Серьогою Дюжкою, Дюжкою, якого
боялося все село.
Коли вiн бився, так не висмикував коляк з тинiв, а схопить тин - i нема
тина, схопить ворота - i нема ворiт. А коли вiн зiб' ворога з нiг, то
бере його обома руками за штани й пiджак i б' об землю.
Раз я iду по "чавунцi". Дивлюсь, а бiля будки багато людей. Пiдходжу
ближче, i, о жах, наш непереможний Серьога лежить весь мокрий i побитий.
Вiн був п'яний, i один чоловiк збив його з нiг кизиловою палкою.
У Серьоги було два брати. Вони робили на заводi i були по сажню зросту.
Вони вночi прийшли до хати того, що побив Серьогу, i почали його
викликати.
Це був чоловiк хоробрий i винахiдливий. Вiн узяв велику макiтру, i,
тримаючи ©© перед лицем, одчинив дверi. Вiд граду камiння вiд макiтри в
його руках лишилося тiльки денце.
Старий Гавриленко робив у кар' рi i дуже любив випивати. Вiн часто
танцював пiд акомпанемент мо © гiтари доти, доки мо© пальцi одмовлялися
торкатися струн, i завжди перетанцьовував мене.
Наш сусiд, волох Арифей, посварився з ним, але вiн був слабосильний i
помстився Гавриленковi так.
Була пiзня осiнь, i на дворi стояли великi калюжi.
Гавриленко просить у Арифея четвертак на горiлку, але той згодився
поставити пiвпляшки, коли Гавриленко скупа ться в калюжi.
I Гавриленко згодився.
Вiн пiшов i сiв до пояса в калюжу.
Арифей сто©ть на сухому, танцю од радостi й кричить:
- Пiрнай з головою. Гавриленко пiрнув.
- Пiрнай ще.
Тричi кричав Арифей, i тричi пiрнав у калюжу старий Гавриленко. Так
помстився Арифей.
А Гавриленко випив i другого дня, мов нiчого не було, пiшов ламати
крейду.
XXV
Дядько Кирило Науменко, чоловiк мо © тiтки Гашi Холоденко, мо © тiтки в
третiх, був спокiйний i мовчазний труженик. Вiн багато рокiв працював на
заводi, але мав i клаптик землi. Наймитiв у нього не було. Замiсть них,
фактично як наймити, день i нiч працювали його сини Ягор i Улян.
Удян вiчно щось майстрував на подвiр'© або в хатi, i я нiколи не бачив,
щоб його руки не були чимось зайнятi.
Такий був i Ягор.
Вiн прекрасно, з солов'©но-мрiйним захватом спiвав:
"По синим волнам океана" Зейдлiца в генiальному перекладi Л рмонтова
(або, зда ться, Гете в перекладi невiдомого автора):
Оружьем на солнце сверкая,
под звуки лихих трубачей,
по улицам пыль поднимая,
проходил полк гусар-усачей.
У нього була повна скриня книжок, якi я всi перечитав.
Вiн був добрий i задушевний. Не одмовляв менi в них. Особливо менi
сподобалась одна книжка про розбiйникiв i ©хня пiсня:
Я твой, когда заря востока
моря златит.
Я твой, когда сапфир потока
луна сребрит.
Я твой... (тут я не пам'ятаю все)
когда пришлец блуждает
в горах у сивiм туманi...
I кiнець:
И в хоре звезд рубиновых мелькает
мне образ твой.
Дивно, що пiсня "Оружьем на солнце сверкая":
А там, чуть подняв занавеску,
чьих-то пара голубеньких глаз...
що спiвав Ягор, i кiнець пiснi розбiйникiв були духовним поштовхом для
шукань мого юнацького серця, коли я закохався втрет , уже не в сiрi i
карi, а в голубi очi i так само уявляв ©х, як той розбiйник у горах, коли
в морi зiр за розсуненими мо ю уявою стiнами й стелею казарми ©© обличчя
широке, як небо, нахилялося надi мною i теплi й рiднi губи до фiзичного
вiдчуття притулялися до мо©х гарячих i жадiбних губ...
XXVI
Був липень 1914 року...
Бiля прохiдно© конторки стояло багато людей i тривожно дивилися на
вiдозви з чорними великими лiтерами.
Нiмеччина оголосила нам вiйну.
Потiм була загальна мобiлiзацiя, закрили казьонки й по вулицях ходили
манiфестацi© з портретами царя i оркестром, яким керував австрi ць з
блiдим i печальним лицем.
Тужливi сцени проводiв на фронт, станцiя, повна ридань i пiсень,
останнi дзвiнки й не останнi сльози...
Урочисто ходили полiца©, всi в чорному, з медалями на грудях.
Я ще малим, коли дивився на них, так усе почував себе в чомусь винним i
боявся дивитися ©м у вiчi.
Однi © ночi я йду по вулицi од заводу i насвистую якусь пiсню.
Пiдходить полiцай i каже:
- Не свисти.
- Що ж тут такого, що я свистю?
- А может, ты кого вызываешь.
Я перестав свистiти.
Важко ходили цi ворони в срiбних медалях по перону, залитому сльозами
матерiв, крутили сво© довгi вуса i, як коти, поглядали на осиротiлих
солдаток.
А десь шумiли по©зди, повнi людей у сiрих шинелях, одiрваних од
звичайно© працi, з холодними дулами гармат на площадках, i мчали на далекi
смертельнi поля.
Я поступив в агрономiчну школу бiля станцi© Яма. Зимою ми вчилися, а
лiтом робили в полi й економi©.
Я був стипендiатом.
В маревi споминiв вста обличчя Сергiя Васильовича Смирнова, що
викладав нам росiйську мову. Вiн, сухий i розумний, усе приходив до нас,
коли ми вчили уроки, спостерiгав i записував. З ним же в довгi зимовi ночi
ми спiвали пiсень i росiйських, i наших.
Ось пливуть обличчя товаришiв з затуманеними пiснею зiницями, а вона
летить в холодному класi, й нам тепло, тепло...
Укра©но моя мила, краю пам'ятливий. Там любив я дiвчиноньку, там я
був щасливий...
I менi зда ться, що я вже багато пережив i десь на чужинi згадую мiй
край, мою далеку Укра©ну, печальнi карi очi покинуто© дiвчини, i я в'яну
од журби з повними слiз гарячими очима...
А то лечу я "Вниз по Волге-реке, с Нижня Новгорода" на "стружке, на
снаряженном", де "сорок два молодца удалых сидят". Всi веселi, з буйно
заломленими шапками в яркiй одежi, в срiбнiй i золотiй збро©. Тiльки я
один сумую... За ким?.. "Стружок" летить, i десь на синiх хвилях могутньо©
рiки чекають смерть i слава, десь кривавi й жаднi губи персiянки
притиснуться до мо©х, але ж чи повернусь я до русих кiс i синiх очей
дино©, що там десь чека свого "буйна молодца"?.. А пiсня летить, i
хита ться рiка, шумлять стародавнi лiси, й крввавий мiсяць зажурено пливе
над ними... Це - пiсня. А товаришi...
Ось розбишакуватий Альохiн наливав чорнила на зошит Кривсуновi:
- Докажи, що це я тобi налив чорнила. Ми всi смi мось. А Кривсун,
високий i кучерявий, тупо дивиться на Альохiна i мовчить.
Вiн був не тiльки дурний, але й скупий. Од батька, лiсовика, пiн
привозив повну скриньку сала. Скринька була чимала й не влазила до
загально© шафи з вiддiлами для кожного. Й вiн замикав ©© на великий замок.
По кутках, щоб пiхто не бачив, вiн наминав сво сало, а ми голодними
вовками дивилися на його слизькi губи й ситi очi.
Ми порiшили без згоди Кривсуна забрати його сало. Але нiяк не могли
одiмкнути замок. Скринька була на третьому поверсi, й ми у вiдчинене вiкно
просто скинули ©© на землю. Вона розбилась, i ми забрали сало.
Кривсун мовчки дивився, як Альохiн ©в його сало. Альохiн навiть говорив
йому про це.
- Докажи, що я ©м тво сало.
Де ти зараз, мiй кучерявий дурнику? Чи порозумнiшав ти, чи, може, тво
тiло в довгiй кавалерiйськiй шинелi навiки занесли снiги нашо© велико©
революцi©?
Ось залiзнорукий Гнатко з чорним, аж синiм, волоссям i кам'яними рисами
лиця. Вiн дуже боляче б' мене, щоб я не матюкався, i ми з ним ходимо на
кухню ночувати до дiвчат.
Ось бiлявий i нiжний Вася Демський у рудому й бiдному пiджаку розчiсу
пальцями сво волосся. Кажуть, його дуже любила дочка помiщика, а вiн не
любив ©© i одружився на простiй дiвчинi з економi©.
Бурдун Даня, чорнявий, з рисами iндiана, тягне мене по кутках i та мно
бурмоче:
- Думал ли ты, Володя, о бедном народе? Как нам помочь бедному
народу?..
I його темнi й гарячi очi наливалися сльозами од велико© муки й любовi.
Його брат, революцiонер, сидiв у в'язницi, i Даня горiв його огнем.
В селi Званiвцi жила моя бабуся, i я в не© проводив канiкули. Вона була
релiгiйна фанатичка i мала на мене великий вплив.
Ще малим вона водила мене до церкви. Над головами селян тремтiло марево
од ©х дихання, пахло ладаном, холодом i свiчками. Я любив дивитися на
стрункi ноги янголiв, обличчя святих i синi горизонти за нпми. Тiльки менi
непрпкмно було молитися боговi й почувати себе його рабом. Вiн тяжко давив
мою душу i нiколи щиро й повно не захоплював мене. Iнодi вночi, коли всi
спали, на мене налiтало бажання впасти на колiна й довго молитися, але
порив зникав, i я засинав без молитви.
В школi було багато журналiв, i мене захоплювали патрiотичнi вiршi в
них. Я теж почав писати вiршi.
Сергiй Васильович показав менi, що таке стопи й розмiр.
Першi мо© вiршi були про бога й Русь. Апухтiн\ _i Надсон2 були для мене
недосяжним iдеалом, i мо© зошити були повнi ©х вiршiв.
Починав я росiйською мовою.
Пам'ятаю першi рядки:
Господь, услышь мои моленья,
раскаянье мое прими.
Прости мои ты согрешенья,
на путь святой благослови.
Милая родина, многострадальная,
милая, светлая Русь.
Я о спасеньи твоем, лучезарная,
жгуче и жарко молюсь.
Дитина. Що я мiг i що я знав у той скажений i страшний час?
В кiнцi навчального року мати написала менi, що батько захворiв i ©й
нема чим жити.
Я мусив покинути школу.
Батько сухо й гулко кашляв, у нього розширились вени, i вiн уже не мiг
довго стояти. Вiн швидко дихав, лежав на ряднi й дивувався, чому до нього
так липнуть мухи. А вони вже почували мертвяка i чорно обсiдали його.
Спокiйно чекав вiн смертi. Тiльки очi його, великi й свiтлi, були повнi
муки й жаху перед невiдомим. Вiн страшенно схуд i вже не мiг викашлять
мокроти, вона душила його, i мати виймала з його рота повнi жменi вонючо©
й зелено© слизi.
Йому ж було тiльки тридцять сiм рокiв, а вiн мусив умерти.
Вiн давно вже не говiв i казав, що попи дурять народ. Ще вiн говорив,
що якби нiмцi нас побили, було б краще, вони дали б нам культуру.
А ноги йому вже заливала лiмфа, i одна була пухла й синя. Перед смертю
вiн попросив перевести його на долiвку. Заходило сонце, i ми його поклали
бiля порога.
Вiн лежав на спинi i страшно хитав гострими колiнами.
Починалась агонiя.
При©хала бабуся. Вона плакала дрiбними старечими сльозами, здiймала
догори руки, i я чув крiзь ©© тонкий плач скорбне й монотонне:
- Ох Коля, Коля.
Я побiг за лiкарем, i, коли повертався назад, зустрiв матiр i по ©©
блiдому й залитому сльозами обличчю зрозумiв, що батька вже нема.
Його любили селяни, i за гробом iшло все село.
Мокрою од слiз землею засипали мого батька.
Дощi змили на бiлому хрестi сумний напис, а потiм i вiн зогнив разом з
костями того, хто дав менi гаряче серце й тривожну душу.
Я почав носити рудий батькiв пiджак i поступив на завод.
Часто ми ©здили з помiчником маркшейдера на шахти, i в задушливих i
мокрих продольнях робили зйомки для рисункiв.
Замурзанi шахтьори по колiна в водi ганяли важкi вагончики i з матюками
довбали вугiль. Iнодi з диким свистом коногона пролiтала низка вагонеток,
i ми притулялися до пiдпорок, щоб не бути роздавленими.
Сама страшна смерть - це в шахтi. Я не мiг уявити, Як це можна умерти
далеко вiд сонця з горами землi на грудях.
Зiгнено ходили ми i з непривички я стукався головою об "матки".
А коли клiть скажено виносила нас на поверхню, був уже вечiр, i зорi
холодно й далеко свiтили над землею.
XXVII
Кравця Кривов'яза (у нього дiйсно були кривi в'язи) проводжали на
фронт, i його брат запросив мене на прощальний вечiр, тому що в мене була
гiтара. Вiн сказав, що у них буде одеська артистка.
Коли я переступив порiг хати Кривов'яза, то побачив дiвчину з червоними
трояндами на щоках, тонкими рисами обличчя i чорними бровами, що як птиця
влетiли в мою душу, а мо сiмнадцятилiтне серце солодко стислось од холоду
щастя тiльки дивитись на не©.
Мене закрутив солодкий вир першого кохання.
Було дуже весело i сумно.
Мене вразила пiсня:
Козак вiд'©жджа ,
дiвчино-о-нька плаче.
Куди вiд'©жджа ш,
мiй милий козаче!
А вiн одповiда :
Я ©ду на той пир,
де роблять на диво
з кровi супостата
червоне пиво.
I менi здавалось, що це не Кривов'яз ©де на фронт, а плаче за мною моя
перша любов (©© звали Докiя, Дуся).
I з того часу, як прозвучить у менi цей мотив, особливо в тому мiсцi,
де "Дiвчино-о-нька плаче", одразу спалахне мить, коли я блискавично
вiдчував холод щастя першо© справжньо© любовi.
Ми грали в фанти. Прийшла i моя черга сподiватися. Я сiв на стiльця, а
проти мене на стiльцi - Дуся. Нас накрили великим платком. I Дуся спитала
мене сво©м грудним, задушевним голосом. У цiй солодкiй i та мнiй
напiвтьмi, де так чарiвно туманiло ©© дороге навiки лице.
- Грешен?
- Да.
- Сколько раз согрешил?
- Десять раз.
Ми повиннi були поцiлуватися, за грою, десять разiв. Але ми загубили
лiк поцiлункам, доки з нас не стягли платок тi, що нетерпляче чекали сво ©
черги.
Ми домовились другого дня зустрiтись бiля нашо© станцi©.
Дуся жила в Лисичому. Але на побачення вона прийшла з подругою.
Та це нiчого.
Я був невимовне щасливий од того, що тiльки дивився на не© i чув ©©
голос. Весь свiт сiяв i спiвав для мене. Коли ж попрощалися i вона з
подругою пiшла од мене, весь свiт менi одразу став темний i порожнiй, наче
на мо© очi опустилась чорна завiса.
I часто потiм, пiсля роботи, я ходив у Лисиче, щоб тiльки побачить ©©,
тiльки почути, як вона скаже бархатним i коханим голосом, що полонив мою
душу: "Володя!.."
I цього менi було досить.
I одного разу, коло ©© дому, на Базарнiй вулицi, я сказав ©й:
- Дуся! Я хочу тебе что-то сказать... Давай отойдем в сторону.
Ми були не однi.
Вона, нiби знаючи, що я скажу, трохи повагавшись, одiйшла зi мною за
рiг будинку, де було темно i не було людей.
I зоряна зимова нiч почула мiй хрипкий од хвилювання сiмнадцятилiтнiй
голос:
- Дуся!.. Я люблю тебя...
- Ну?!
Я незграбно взяв ©© за плечi, а вона стала на дибочки i припала
гарячими губами до мо©х жадiбних губ...
Вона мене цiлувала не так, як на фантах, а взасос i з такою сплою, що в
мене аж зуби болiли i крутилася голова од безмежного, як свiт, щастя.
Три роки я любив ©© так, як нiколи i нiкого не любив до не©.
I прийшла нiч, що стала золотим, повним квiтiв i радостi днем.
Був квiтень 1917 року.
Надходив Великдень, i Дуся призначила менi побачення бiля церкви, коли
вона вийде зi сповiдi.
Я знову був учнем сiльськогосподарчо© школи, i прийшов у форменiй
шинелi й кашкетi з золотими граблями, косою й колоссям на нiм.
Уночi було ще вогко й холодно.
Ми прийшли на Дусин город. Я зняв шинель i розiслав ©© на вогкiй i
чорнiй землi, i ми з Дусею сiли на не©.
Я обняв i притулив ©© до свого серця, захлинаючись од любовi, а вона
почала плакати i благати мене, щоб я ©© не покинув, вимагала клятв у
вiрностi, що я з радiстю зробив, поклявся ©й, як Демон Тамарi.
Тiльки чому, коли вона плакала, ©© вi© пiд мо©ми губами були сухi?..
Потiм вона спитала:
- Ты завтра придешь?
- Нет. У меня болит голова.
- Все вы такие!..
© дiвочий вiнок уже до мене був розтоптаний, хоч вона мене запевняла
до митi злиття, що вона нiколи й нiкого до мене не любила.
Так розбилося мо перше кохання.
Воно, як вражена жорстоким стрiльцем чайка, волочило розбите гарячим
свинцем закривавлене крило по камiннях i тернах мо © муки i нiяк не могло
злетiти в небо...
В нiч, коли розбилось мо кохання золотою голiвкою об гостре камiння,
Дуся показала менi дорогу до Дiнця через яр, щоб я не йшов по вулицi, де
мене могли б зустрiти лисичанськi хлопцi, що були вiрнi давнiй шахтарськiй
традицi©.
Вони, коли зустрiнуть чужiя, то, якщо той не поставить могорича, беруть
його за руки й ноги, пiдiймають вище сво©х голiв i з розгону мiсцем, що
нижче спини, як трамбовкою, б'ють об залiзну донецьку землю.
Ну, в людини пiсля цього все всерединi пообрива ться або висить на
волосках, i через недовгий час погребний дзвiн по ньому холодно луна в
синьому i байдужному небi...
Iдучи вiд Дусi, з Лисичого, де пахло вугiллям i юнiстю, я по дорозi
заходив в примiщення нашо© станцi© погрiтися пiсля морозно© мандрiвки, бо
одягнений я був не дуже тепло.
В юрбi людей я часто бачив смугляву дiвчину з широкими стегнами й
повними стрункими ногами.
Вона крадькома дивилася на мене, а коли я оглядався на не©, швидко
повертала голову вбiк, удаючи, що не бачить мене.
I от прийшло лiто. Осики й верби над Дiнцем у зелених платтях дивились
у зелене дзеркало вод i мрiяли, як дiвчата, милуючись сво ю красою у
чарiвному склi, що вiдбивало ©х у хитливiй глибинi.
Щовечора ми ходили на станцiю зустрiчати пасажирський по©зд, що
пiдлiтав до перону з синiми iскрами з-пiд колiс од рейок.
Рiвно о сьомiй годинi вiн тяжко дихав, вiдпочиваючи од шаленого бiгу
уклоном вiд полустанка Вовчеярiвка до Пере©зно©, як звали нашу станцiю.
Раз у юрбi я побачив Дусю, що стояла спиною до мене i солодко-знайомим
жестом поправляла тонкими пальчиками волосся бiля нiжного й милого вушка.
Вона обернулася, - i на мене глянула сестра Дусi, що була дуже схожа на
не©.
Я так любив Дусю, що коли побачу ©©, враз, як той боягуз од переляку на
фронтi перед тим, як iти в атаку, слабував животом... I це пiсля того, як
моя мрiя розбилась на скалки, i скалки тi гостро вп'ялися в серце, повне
любовi й жалю...
Провiвши по©зд, ми, заводська i сiльська молодь, iшли до скверу, що був
мiж станцi ю i заводом, i пiд срiбнi звуки заводського оркестру гуляли
порохливими алеями. Хлопцi залицялися до дiвчат, а дiтвора кидала в
третяротських красунь реп'яхи, що чiплялися до ©х суконь...
Ми ходили вперед i назад по головнiй але© двома довгими рядами, i
голови першого ряду були поверненi до голiв другого впродовж але©.
Мiй товариш сказав менi:
- З тобою хоче познайомитись одна загорянка. Загорянами ми називали
усiх, хто жив у заводському посьолку на горi. Я спитав:
- А вона красива? Товариш усмiхнувся:
- Як на чий смак. Та ось вона йде!
Навпроти йшла та, що часто крадькома поглядала на мене чорними, повними
любовi очима на станцi©. Ми познайомились.
© звали Тетяна.
Поруч iз великим сквером був маленький сквер, куди майже нiхто не
заглядав.
Ми пiшли з Тетяною в той скверик. Сiли на лавi.
Довго мовчали.
I раптом Тетяна млосно i томно упала обличчям менi на груди...
- Володя!.. Я люблю тебе!.. - прошепотiла вона i майже в нестямi
застигла на мо©м плечi...
Пiзно вночi я проводжав ©© на гору повз татарських казарм.
Наближалась гроза, i трави пристрасно i п'яно шумiли од вiтру...
Блискавицi протинали небо, а серця нашi протинали iншi блискавицi...
Я не любив Тетяни. Менi тiльки при мно було, що вона мене любить.
Потiм на ганку ©© хати ми довго сидiли. Цiлувалися в сполохах
блискавиць... А Тетяна, пахуча й розпатлана, все не давалася менi,
боролася зi мною, закохана й жагуча...
А потiм гроза вдарила в землю рясними сльозами неба...
I Тетяна в темних сiнях, гаряче дихаючи менi в лице, сказала:
- Ти ж не кажи нiкому.
Ми часто ходили з нею в кам'яний кар' р за посьолком, i я любив
дивитись на покiрну красу Тетяни, залиту морем срiбного сяйва з неба...
Менi було дивно i солодко-дико, що вона така ж людина, як i я, а я можу
вести ©© куди захочу i що хочу робити з нею.
Але моя робота в шахтi не давала менi змоги допомагати матерi, як я
хотiв, i я вирiшив знову вчитись у сiльськогосподарськiй школi.
Я сказав про це Тетянi. Вона сумно глянула на мене:
- Тогда я тебя потеряю.
Коли я з Дусею гуляв по центральнiй вулицi Лисичого, то за нами завжди
ходили купками дiвчата, i за спиною я чув ©х комплiменти на мою адресу:
- Хорошенький!..
- Хорошенький!..
I менi при мно було це чути. А то у нас на "чавунцi", коло заводу, де
ми гуляли по путях до станцi©, волоськi дiвчата добре частували мене
верболозом у вербну недiлю.
Цим вони виявляли свою симпатiю до мене. Словом, я був нiчого собi
хлопець, i навiть сестра Зоя казала, що я красивий.
I от, коли я гуляв у садку кiнотеатру, що бiля шахти "Дагмара" в
Лисичому, менi хлопчик передав записку, в якiй було написано, що зi мною
хоче познайомитись одна дiвчина.
Я подивився, куди менi показав хлопчик. У формi лисичансько©
прогiмназi© назустрiч менi йшла пишна смуглянка, справжня бiблiйська
красуня.
Ми познайомились.
© звали - Юлiя.
Пiсля кiно я проводив ©© додому.
Було вже пiзно. Пiшов дощ. I ми стали пiд козирок базарно© будки.
Я почав ©© цiлувати.
А вона якось чудно розтулила губи, так що замiсть поцiлунку виходив
один свист, i я цiлував тiльки ©© дихання...
Я розсердився i покинув ©© одну нiччю на базарi...
В кам'янську школу, пiсля канiкул, прийшов чималенький лист од Юлi, в
якому вона писала, що "Ваш поцелуй прожег меня насквозь...", "хоть бы гром
неба разразил мою душу...."
Я думав: i який там поцiлунок, i як вiн ©© мiг пропалити наскрiзь, коли
його i не було, а був тiльки порожнiй свист...
Менi непри мно було, що Юля писала свого листа з вiршами Бальмонта 1 i
С верянiна 2 на бланках свого батька, що був управителем вугляних складiв.
I знову Лисиче.
На вулицi, що звали Камiння, "на камнях" вечорами гуляла молодь, гуляв
i я.
Серед юрби я побачив Юлю. Вона була в бiлому, як вишневий сад, платтi i
йшла з подругою.
Я пiшов ©й назустрiч. Юля щось шепнула подрузi, i та зникла в юрбi.
Ми пiшли за село.
I от... У мiсячнiм сяйвi лежить на камiннi розкiшна Юля з великими,
чорними, гiпнотичними очима i од нетерплячки рве бiлими й красивими зубами
лакований хлястик мого кашкета...
Вся моя душа рветься до не©, а я мов кам'яний стою над нею, дивлюсь на
годинник на руцi й кажу:
- Поздно. Мне пора домой.
А вона не пiдводиться i владно чека .