Страница:
Я обварився так, що залишився останнiй слой кожi, за яким, якби злiз i
вiн, була смерть.
Мати платила фельдшеру (щоб не знала бабуся) щоденно по карбованцю за
вiзит, а бабуся (щоб не знала мати) давала стiльки ж.
Вiн пiдсипав до мо © мазi яко©сь гидоти, що викликала знов
запалювальний процес, i я трохи не вмер.
Батьки дали лiкаревi на аналiз цю мазь, i пiсля аналiзу стала ясною
причина, що трохи не загубила мене. Фельдшера прогнали.
А ще до того бабуся, яка часто сварилася з мамою, щоб дати ©й
зрозумiти, що значить любов до сина i тривога за ним, взяла мене,
закутаного в пелюшки, коли мати кудись ходила, i засунула в темний далекий
куток пiд кровать...
Мати трохи не вмерла од жаху, бо нiде не могла мене знайти. Вона шукала
цiлий день, а я весь цей час лежав на голiй i холоднiй пiдлозi...
Мати потiм нiяк не могла собi з'ясувати, чому я цiлих шiсть мiсяцiв
безперервно кричав, i вона нiчим не могла мене заспоко©ти.
Ну, звичайно, це в мене був ревматизм. На Брянському руднику, перед
сном, у мене часто ламало ноги, i мама робила менi масаж, натираючи ©х
лампадним маслом або керосином; потiм закутувала х теплою вовняною
хусткою...
Отже, менi пощастило.
Перед тим, як потрапити на село, ми при©хали в Харкiв. Жили на
Потинськiй вулицi, 110. Нам дав притулок дiдусь по матерi. А дiдуся по
батьковi вже не було. У маминого батька було двi дочки й три сини: Клава,
Нiна, Льоня, Костя i Ваня.
Дiдусь часто випивав, i тодi вiн ставав буйним. Жахливо лаявся з
бабусею i дiтьми, з мамою - теж. На мене цi сварки дiяли, як грози без
грому... Вони безперервними блискавицями палили мою душу... Це було дуже
часто.
Тiльки менi було дивно, що вони всi лаються i лаються, а не б'ються...
Це було жахливо - чекання бiйки, напевне, з сокирами i т. iн.
Я, тремтячи вiд жаху, все чекав, коли ж почнуть битися... А вони не
бились i тiльки лаялись як попало... Кiмната сповнювалась нервовою бурею,
i ця буря рвала мо серденько на шматки. Це - як перед пострiлом. Не такий
страшний пострiл, як його чекання.
Вони були жахливi неврастенiки, крiм мого татуся. Всi, як туго
натягнутi струни, дивно напруженi i повнi погрожуючого дзвону, що ось-ось
порвуться...
Я бiгав на вулицю i на шумливих яскравих тротуарах спiвав з хлопчаками:
Вставай, пiднiмайся, робочий народ!..
Тiльки, замiсть "крик мести народной", ми спiвали:
"крицместер народный".
Це був 1905 рiк.
Дядя Ваня вчився у жерстянiй майстернi, проте мрiяв стати машинiстом.
Ще маленьким вiн спiвав:
Тут, тут поезд стоит пять мипут.
Його мрiя здiйснилася.
Але про це потiм.
А коли ми повернулися в село, в рiдну Третю Роту, я бачив робiтничу i
селянську манiфестацiю.
Через майдан, на Червону вулицю йшли статечнi молодi хлопцi в пiджаках
i яскраво начищених чоботях.
Вони йшли повiльно i спiвали:
А у Питере, на троне,
сидит чучело в короне...
Вони спiвали протi© царя.
А полiца© поховалися.
Робiтники йшли до содового заводу...
Так i сто©ть вона в мо©х очах, ця яскрава, смiлива й спокiйна, що
нiкого не бо©ться, манiфестацiя.
Я тодi не розумiв, навiщо це робиться, але менi подобалось море людей у
яскравих вiд сонця сорочках, пiдперезаних красивими шнурками з китицями.
Вони йшли, твердо ставлячи ноги на запилену лiтню землю, цi свiтлi i до
слiз рiднi менi господарi нашо© землi.
Мама говорила, що вони йдуть завойовувати свободу, а у татуся очi були
свiтлi-свiтлi, як у орла, коли вiн дивиться на сонце.
VI
Харкiв, знову Харкiв...
Вiн нескiнченно широкий i шумливий.
Я вже ходжу в школу.
Недiля.
Вчителька веде нас дивитись "туманнi картини"... Ми довго, довго йшли.
Я дуже стомився. Нарештi ми прийшли в широку залу. Стемнiло. Потiм -
яскраво, на екранi бiгали маленькi чорнi чоловiчки, i нам було far смiшно.
Потiм усе зникло, як золотий i красивий сон, i "туманнi картини", i школа.
Iнодi ми жили в мiстах, але недовго.
В Луганську я стрибав униз головою iз залiзного мосту, бiля
Гартманського заводу, в рiчку Луганку. У Воронежi бився навкулачки з
хлопчиками, якi смiялися з того, що я замiсть "арбуз" говорю "кавун", а на
селi хлопчаки смiялись, що я, при©хавши з Воронежа, говорив замiсть "а що
ж" - "дьiк што"...
Зате у Воронежi я навчився кататися на санчатах не сидячi©, а лежачи на
животi, i правити не каблуками, а носками. Цього нiхто не вмiв, i я був
герой. Злiтав на санчатах там, де нiхто не мiг.
Любив кататися iз заводсько© гори, на дорiжцi, якою ходили робiтники,
спускався по нiй аж до залiзничного насипу. Я лечу, а повз мене мелькають
стовпцi, мелька смерть...
Iз страшенною швидкiстю я пролiтав, обминаючи чавунний кран, iз якого
брали воду, i летiв прямо до насипу. Бiля крана розливали воду, i вона
замерзала. Поступово вона мерзлим покровом розляглася навколо нього.
Санчата в мене були на залiзних, гострих i блискучих вiд вживання
полозках. Я лечу з гори. Швидко наближа ться чавунний кран. Хочу його
об'©хати. Але полозки на замерзлiй водi сковзаються, i санчата летять
прямо на чавунну колонку крана...
Ще трохи, i голова моя розлетиться вщент.
До крана лиша ться кiлька метрiв.
Я розжав руки i випустив з-пiд себе санчата.
Вони помчали передi мною, вдарилися об кран i вiдлетiли вбiк.
А я теж з шаленою швидкiстю, сковзаючи животом по кризi, налетiв на
кран i вдарився об нього витягнутими перед головою руками, щоб пом'якшити
удар i захистити голову. Руки мо© м'яко вперлися в холодний чавун i
зiгнулися так, що лише доторкнувся головою до крана.
Я перехитрив смерть.
Менi було десять рокiв.
З двох рокiв я почав малювати. Уже дорослим я бачив у бабусi мо©
малюнки, малюнки дворiчного художника-початкiвця... Я малював усе паровози
та вагончики в трипалими людьми... Паровози i вагончики, паровози з
тендерами, вагончики товарнi, ешелони... Нiби знав, як багато грiзного у
мене буде з ними пов'язано, як багато радiсного i грiзного, як багато
грiзного i радiсного.
Але про це, криваве, - потiм, пiзнiше... Уже, крiм Зо©, був Олег, мiй
улюблений брат. Вiн ще на рудниках i в мiстах п'ять разiв хворiв
запаленням легенiв. В пам'ятi мо©й вiн блiдий i тихо-покiрний лежить на
лiжку, в Юзiвцi, з п'ятим запаленням легенiв. Його сумовите й спокiйне
личко горить в кровi мо©х спогадiв блiдим факелом, i вiтер нужди i горя
вiв менi в лице з далеких i скорботних днiв нашого тяжкого дитинства.
Кiстлява рука смертi хоче погасити цей факел, але вiн горить, щоб потiм
засяяти рiвним свiтлом перемоги.
Ось сестричка Зоя теж, в Юзiвцi чи на iншому руднику, страшенно
розпухла вiд запалення нирок...
VII
Сметанiвка.
Це невелике село, майже хутiр.
Батько був там учителем. Вiн брав з кожного учня щомiсяця полтиник i
хлiбину. За зиму його учнi вже вмiли читати, писати i знали чотири дi©
арифметики...
До кожного учня у батька був iндивiдуальний пiдхiд.
Я теж почав учитися. В мене були зошити, олiвець, ручка, чорнильниця,
грифель i грифельна дошка.
Спочатку ми писали на грифельнiй дошцi палочки, потiм лiтери.
Батько не вчив нас по старинцi; "аз", "буки", "в ди", "глагол", а так,
як лiтери i зв'язують ©х мiж собою у вимовi...
Ми старанно мукали хором i скрипiли грифелями, вчились рахувати i
почали розв'язувати задачi.
Якось я сам написав на дошцi: "Папа... Мама..." Мати радiсно закричала
у мене за спиною:
- Коля! Подивись, Володечка вже може писати "папа" i "мама".
Чудна, Я вже мiг писати усi слова, якi знав, i цiлi фрази, навiть лисг
мiг би написати, звичайно, без роздiлових знакiв. А мама мене не питала
про це. ©й було досить i тi © маленько© радостi, що ©© старший син уже
пише "папа" i "мама".
Нашi господарi часто запрошували до себе в гостi сво©х сусiдiв i
знайомих, багатих селян. I в зимовi, бiлi вiд снiгу i сповненi завивання
вiтрiв мiсячнi ночi вони пили горiлку i спiвали чумацьких пiсень...
Червонi й бородатi обличчя стоять передi мною з розтуленими i дзвенячими
вiд пiсень ротами, а повнi жiнки, рум'янi i пишнощокi, пiдперши пiдборiддя
руками, тонко й журливо врiзували сво© голоси в гримливi баси довговусих
чоловiкiв.
Я з хлопчиками часто бiгав на замерзлу рiчку, де ми грали "в ковiньки"
i ганяли по дзвiнко-спiвучiй вiд наших нiг тонкiй i прозорiй кризi
ковiньками "свинку" вiд кону до кону... Крига хвилеподiбне гнулася пiд
нами, а ми мчалi© з солодко завмираючим вiд жаху i радощiв серцем, над
холодною водяною смертю пiд ногами. Вiд бiгу нам ставало жарко i хотiлося
пити. Тодi ми кийками пробивали у кризi дiрочки i припадали до них, руками
ритмiчно надавлюючи на кригу, а вода з манюсiнько© "ополонки" поштовхами
била нам в рот. Ми ©© пили - солодку й холодну. А потiм знову смуглявими
горобцями розлiталися по дзвiнкiй кризi...
Ах, цей солом'яний запах диму iз труб, такий рiдний i незабутнiй, i
пишнi снiги iз петлями заячих нiг та пташиних лапок, i засмаглi вiд
зимового вiтру обличчя хлопчакiв, i вiршi Кольцова ':
Ну, тащися, сивка 2,
Пашней десятинной,
Выбелим железо
О сырую землю...
i Нiкiтiна 3:
Вырыта заступом яма глубокая 4,
Жизнь невеселая, жизнь одинокая,
Жизнь бесприютная, жизнь терпеливая,
Жизнь, как осенняя ночь молчаливая.
Долго она, моя бедная, шла,
И, как степной огонек, замерла.
Особливо менi подобалось закiнчення:
Тише... О жизни покончен вопрос.
Больше не нужно ни песен, ни слез...
Кольцов, особливо Нiкiтiн...
Я його дуже любив, i зараз всiм серцем люблю. Я й Кольцова любив, але в
нього бiльше радостi, а в Нiкiтiна - суму, i тому вiн менi рiднiший i
ближчий. О цi зошити з найкращими вiршами росiйських поетiв на
обкладинках, бiднi синенькi зошити "для народу"...
I церкви з срiбним гудiнням дзвонiв, i золотi ризи священикiв, i
голоси, ангельськi голоси пiд голубим склепiнням з розпростертим на ньому
богом Саваофом 5, i все це теж, як синенькi зошити "для народу"... Золота
вiддушина горю народному, диний вихiд його бентежно©, скорботно© душi, а
бiльше виходу не було. I в нас теж - iз страшних i безпросвiтних злиднiв.
Народилася сестричка Оля. Помiщиця була ©© хрещеною матiр'ю. Така
красива, повна, рум'яна i темноока. Я бував у них в ма тку. Ходив по
широких кiмнатах, дивився на красивi столики з рiзними витребеньками, з
розкиданим срiблом на них, i менi було болячеболяче...
Адже в нас цього не було, i в бiдних селян теж не було.
Син помiщицi iнколи навiдувався до матерi з столицi. Вiн був офiцер i
красень. В нього закохувалися чарiвнi жiнки, були закоханi майже всi дочки
сусiднiх помiщиць. Але вiн не звертав на них нiяко© уваги, а любив дочку
бiдного селянина iз Сметанiвки, так любив ©©, що плакав вiд кохавня.
Вiн був стрункий, благородний i культурний, а дiвчина, яку вiн кохав, -
груба i некрасива, майже потвора.
В мiсячнi ночi я вибiгав на город до коханки сина помiщицi. Залитий
срiблом повновидого мiсяця чорнiв тонкий i красивий силует офiцера.
Оксамитно стогнав його благородний голос:
- Горлице моя сизокрила... Ластiвочко моя ненаглядна! А йому вiдповiдав
майже бас його "дульцiне©":
- Геть вiд мене! Вiдчепись... Я люблю тво© хусточки та грошi, що ти
менi да ш. А тебе не любила, не люблю i любити не буду. У мене хлопець.
Вiн тобi печiнки одiб' . Геть вiд мене!
- Ясочко моя золота, хоч засмiйся сво©м срiбним голоском.
А у вiдповiдь чулося громоподiбне iржання:
- Ги-гп, ги-ги-ги!..
- Боже мiй, як я тебе люблю, ти мiй бог, зiрочко моя, небо мо .
- Ну годi, годi... Усю мене обслинив... I скiльки разiв я тобi казала,
щоб ти не приходив до мене, коли од тебе смердить усякими одеколонами...
Вони гидкi менi, як i ти сам, ось мiй Василь, так той пахне кiзяком, i
молоком, i медом. Геть вiд мене!..
I вона його штовхала з усього розмаху в груди сво ю богатирською рукою,
штовхала так, що вiн летiв, як чорна i печальна тiнь, в голубий i глибокий
снiг. А дiвчина з громовим смiхом тiкала в хату.
I я ще довго чув пiд запорошеним снiгом, вузьким, темним i жорстоким
вiконцем невтiшний плач молодого красеня.
Нiчого не допомогло. Нi вмолювання i сльози матерi, нi ©© погрози i
навiть випадок, вiрнiше напад "хлопця" кохано© офiпера з парубками, коли
закоханому ледь не вiдбили печiнок. Нiчого не допомогло!
Так i вмер вiд кохання син помiщицi, вiд нероздiленого i проклятого
кохання.
А весною ми ви©хали iз Сметанiвки.
Щолiта ми жили в Третiй Ротi, а взимку - по селах, де батько або
вчителював, або служив сiльським писарем.
VIII
Пере©зна... Село Пере©зна... Химiвка. Це - хутiр недалеко вiд Званiвки,
де жила бабуся при тiтцi, а в тiтки була казенна винна лавка. Тiтка була
"сидiлкою". Бона мала красивий будинок пiд зеленим залiзним дахом, з
кiмнатами на пiдлозi, старовинними комодами, стiльцями, буфетами i
килимами. Широкий двiр повний птицi, а в кутку, бiля ворiт, дерева,
кролики, голуби.
А в нас не було нiякого будинку. Ми жили в напiврозваленiп мазанцi з
тарантулами, в покинутому саду помiщика бiля та мничих пустельних та
страхiтливих сара©в.
Лiто. Мене страшенно мучить пропасниця. В мене дуже висока температура.
Нi лiкаря, нi фельдшера, нi мами. Нiкого. Я самотнiй, тiло мое. якесь
дпвне, нiби в мене багато тiла, нiби я ввесь великий-великий, бiльше
всього свiту. Потiм втратив свiдомiсть, i було якесь жовте i дзвiнке море
навколо мене. А вода гiрка, погана...
I ще цi тарантули, i мокрицi, i чорнохвiсткн, що лазили по менi, а я
страшенно боявся, аби чорнохвiстка не залiзла менi у вухо. Як я не
берiгся, одна все-таки залiзла менi у вухо i внесла туди нескiнченний
гуркiт, такий гуркiт, що я ледь не збожеволiв вiд крику i жаху. Вухо менi
залили "оливою" (лампадним маслом), i чорнохвiстка здохла. Ще довго
гримiли громп у мо©й головi, але це лшле здавалось. Разом з чорнохвiсткою
здохли й вони.
Я дуже любив лазити по деревах - високо-високо. Мати внизу кричить,
ла ться, а менi лише смiшно. Вона дума , що я впаду, а я зовсiм цього не
думаю i залiзаю куди захочу. Тiльки менi не подобалось, що хлопчаки такi
жорстокi. Вони полiзуть на явiр, i повитягають з гнiзд голих жовторотих
горобчикiв, i всiх ©х повбивають, та ще й смiються. А я плачу. Хлопчаки
великi й дужi, а я маленький i не можу захистити бiдних пташинок. Я тiльки
обливаюся гiркими сльозами.
Потiм ще хлопчики негарно лаялися й курили, а ©хнi матерi, коли я ©м
говорив про це, тiльки смiялись.
Батько часто ходив зi мною до бабусi й тьотi. Бабуся завжди що-небудь
дасть батьковi, щоб тiтка не бачила, ну там грошi або горiлку. Тiтка ж,
коли ми залишали ©х, завжди обшукувала батька й мене. Менi було тяжко й
соромно не за себе, а за тiтку. Ну хiба ж я мiг у не© щось украсти?
Ось я стою перед нею у маминiй теплiй кофтi, пiдв'язаний мотузкою, у
подертих черевиках, а надворi трiскучий мороз, куди менi боязко йти. А тут
так тепло, свiтло i затишно. А тiтка нишпорить тремтливими вiд злостi
руками в мо©х кишенях.
IX
Весна. Я бiгаю вузькими брудними вулицями Третьо© Роти. Шумлять
струмки, i дзвiнке син небо над Дiнцем хвилю ться тремтливим маревом
заводського диму. Вiтер вiдносить його направо за Донець, за голубiючi
лiси, до росiйських сiл серед пiскiв i сосен.
На Червонiй вулицi, центральнiй вулицi нашого заводського села, до мене
пiдбiгло два хлопчаки, смаглявi, кирпатi i веселi. Вони були також, як i
я, бiдно одягнеш, але весняною радiстю палали ©хнi чорнi задерикуватi очi.
Старший гукнув менi:
- Давай бiгати!
- Давай!
I ми побiгли.
Це були дiти годилникового майстра Дмитра Гороха - Ларя i Федя. Вони
жили в бiднiй, неогородженiй чужiй хатi, яку наймали. Мати Ларi прала
бiлизну у Ванвiнкенрова або "Жили", як його називали в народi, бельгiйця,
власника фабрично© майстернi бiля заводу. Батько Ларi i Федi, як i мiй
татусь, був алкоголiком, вiн щолiта йшов на рудники i залишав сiм'ю
напризволяще, а взимку повертався у Третю Роту майже зовсiм роздягнений:
на однiй нозi - онуча, а на другiй - роздерта калоша. Дружина його,
Наташа, фактично утримувала п'яницю. Вона його обми , одягне, а влiтку вiн
знову зника , щоб на зиму повернутися брудним, обiрваним... У нього тодi
лазять на комiрi цiлими армiями паразити, а вiн не дозволя знищувати ©х:
- Воша теж хоче жити. Не чiпай ©х!
Вiн жахливо бешкетував, коли нап' ться, викидав iкони з хати, топтав ©х
ногами i ганявся з ножем за сво©ми дiтьми, щоб ©х порiзати.
Вiн вибiгав босий на снiг i кричав менi:
- Володько, чому земля крутиться? Я не хочу, щоб вона крутилась! Я ©й
забороняю це робити!
Але земля не слухала Гороха i не переставала крутитися. Горох хотiв
змайструвати, як i чоловiк сестри мойого дiдуся, гiгант-столяр Холоденко,
вiчний двигун;
тiльки Холоденко дерев'яний, а Горох - залiзний "перпетуум мобiле" '.
Але нiчого не виходило з цих вiчних двигунiв, а нещаснi винахiдники
вперто продовжували свою безнадiйну справу.
"Добрi люди" порадили мамi i Горошисi напо©ти сво©х чоловiкiв горiлкою,
насто ною на "божих коровках", щоб вiдучити ©х пити.
Мама i Горошиха так i зробили.
Татусь ледь не вмер вiд нескiнченного блювання, а Горох - нiчого. У
нього був залiзний шлунок. Вiн лише гарненько вiдшмагав свою дружину.
Горошиха була молдаванка, вiрнiше - волошка, i дуже любила свого нещасного
чоловiка. Вона була справжня трудiвниця. День i нiч працювала i утримувала
всю свою сiм'ю.
Дивним i жорстоким був Горох до сво©х дiтей-хлопчикiв, а дочку Серафиму
вiн любив. Коли четвертий син - маленький Василь - упав лицем на розжарену
плиту, батько навiть пальцем не поворухнув, щоб врятувати свого сина. Вiн
тiльки й мовив:
- Нехай горить... Чорт його не вiзьме.
У Василя жахливо обгорiло лiве око.
Старший син, Петро, вже ходив на роботу на завод. Менi подобалась ©хня,
цих Горошенят, працьовитiсть i бережливiсть. Подобалася ©хня смiливiсть,
коли вони билися в хлопчиками, особливо сила, хоробрiсть i витримка Федi.
Вiн бився мовчки, вiд ударiв нiколи не плакав 1 завжди виходив переможцем.
Його противникiв лякало залiзне i грiзне мовчання Федi, пiдкрiплене,
звичайно, сильними штовханами i сталевою хваткою руки.
А Ларя все малював, як 1 його батько. Вiн мрiяв стати художником.
Ми часто купалися в Донцi, перепливали на той бiк, в лiс, i крали у
лiсника Паримона кавуни i динi на баштанi, рвали дикi грушi i кислицi,
збирали дрова, а бiльше крали ©х; розбирали тини у Паримона, ходили на
озеро ловити рибу i викорчовували пеньки для палива, рвали ожину i збирали
гриби.
На смiтнi;ку за магазином "Общество потребителей" при содовiм заводi ми
часто нишпорили в пошуках рiзнокольорових папiрцiв, ягiдок i цукерок,
яскравих шматочкiв...
Якось ми копались на цьому проклятому смiтниковi, i я, не помiтивши,
наступив босою ногою на половину розбито© пляшки; гострi кiнцi ©©
врiзалися менi в п'яту. Я страшенно закричав i нiяк не мiг спинити
кровi... Тодi Ларя Горох вiдiрвав вiд сво©х штанцiв кишеню i перев'язав
менi ногу. Потiм я полежав дома.
...Ось ми ката мось на залiзничнiй дрезинi, якою робiтники возять шпали
для ремонту колi© бiля заводу. Я схопився за залiзнi ручки попереду
дрезини i бiжу по шпалах - спиною до станцi©. Коли дрезина розгониться, я
тодi на не© вискакую, i ми, смiючись, гуркочемо по рельсах, а потiм в-се
почина ться спочатку. Але якось я не встиг вискочити на дрезину, що шалено
мчалася. Horn мо© потрапили мiж шпал, i дрезина вдарила мене вище колiн.
Та залiзних ручок я не випустив з рук, хоч все тiло опинилося пiд
дрезиною, мiж рейками. Горошенята нiяк не можуть зупинити дрезину, вона
мчить, а я кричу i волочусь пiд нею, але залiзних ручок не випускаю iз
закам'янiлих рук.
Нарештi дрезина зупинилася. Мене витягли з-пiд не©, я попробував
встати, але не змiг. Той страшенний удар, мабуть, паралiзував менi ноги, i
колiннi чашечки зiскочили вбiк. ©хав селянин з гарбою сiна, мене пiдняли i
поклали на це сiно, привезли додому, я два мiсяцi не мiг ходити. А потiм
все минуло, лише колiннi чашки у мене й до цього часу гострi.
Ми збирали вугiлля на шахтах i залiзо, мiдь i жерсть, чавун, але бiльше
- крали його на заводi i металевий лом продавали нашому родичу Удовенковi,
який жив на глухiй вулицi, над Донцем, i називався по-народному
"Залiзняк".
Вiн платив нам за фунт мiдi 8 копiйок, за фунт залiза - копiйку, за
фунт чавуну - пiвкопiйки i копiйку за три фунти жерстi. Якось мама взяла
мене за руку i повела в заводську бондарну майстерню, де я почав працювати
учнем. Пантелiй Плигунов, цеховий бригадир, платив менi щодня 5 копiйок, а
я за це збирав цвяшки по цеху. Потiм квалiфiкацiя моя пiдвищилась: я почав
"заовтарювати" дiжки для бiкарбонату, тобто вбиватп цвяхи в маленькi
обручi над дном i вгорi дiжки з внутрiшнього боку ободу i вбивати кiльця в
дно цих дiжок.
Ще в Сьомiй Ротi, де татусь був сiльським писарем, я, коли пас iз
селянськими хлопчиками i дiвчатками телят i корiв, крiм iгор "у
крем'яшки", навчився грати пальцями на губах. Це робиться так: великим
пальцем повернутим i загнутим вниз, впира ш у пiдборiддя, пiд нижньою
губою, але не сильно, i витягу ш рештою зiмкнутих пальцiв долоню, охопивши
великий палець лiво© руки правою рукою, а потiм почина ш швидко крутити
вгору i вниз долоню право© руки. Коли крутиш долонею i при цьому мука ш,
то мукання перетворю ться на безперервне "бiб-бi-бi", або "мi-мi-мi", або
ж "мама-ма", словом, як хочеш.
Я знав багато мотивiв вальсiв, маршiв, пiсень, i Пантелiй Плигунов
примушував мене грати для робiтникiв на губах.
Я сiдав, заклавши ногу за ногу, на дiжечку i майже цiлий день грав
робiтникам на губах, а вони вiд цього краще працювали.
Я ж iнколи одержував гривеник "на цукерки".
Менi дуже подобалось працювати на бондарцi, а грати маршi набридло, бо
вiд них у мене болiли губи i нiмiли руки.
Всi робiтники були веселi й спiвучi.
Вони ходять навколо дiжок на верстатах, забивають у обручi гвiздочки i
все спiвають, смiються i спiвають:
Он по горнице похаживает, Балала чну налаживает...
А рум'яний i красивий Панько Плигунов, наш цеховий бригадир, тiльки
походжав сво ю тихою походкою по цеху i привiтливо та радiсно всiм
посмiхався. Вiн був ласкавою людиною, задушевний, щирий i поетичний.
Нiколи нi на кого не кричав i не бив, i робота навколо кипiла, вся в
пiснях i сонцi.
Може, й бували в нього конфлiкти з робiтниками, але я не пам'ятаю
цього. Моя дитяча уява була сповненою пiснями i райдугою працi... Я всiм
серцем вiддавався працi. Я дуже полюбив ©© i хотiв бути як дорослi.
Але я був малий, а дитячий труд заборонявся на заводi, i коли приходив
iнспектор працi, Панько Плигунов ховав мене у велику дiжку, а коли
iнспектор залишав цех, я вилазив звiдти i радiсно поринав у дзвiнкий i
свiтлий свiт працi.
Але недовго тривала моя золота радiсть... Довелося менi покинути завод,
бо малим не дозволялося працювати в цьому кiпгявому й гуркотливому
гiгантi.
Часто менi снилася залита райдужним сонячним промiнням i пiснями
бондарка, i я плакав увi снi вiд журби, що не можу повернутися в цей
чудовий i привабливий свiт. А взимку ми ви©хали в село Пере©зна, де татко
став учителем. Я вже красиво писав, на п'ятiрки, i розв'язував без помилок
задачi на всi чотири дi©, множив тризначнi i навiть чотиризначнi числа.
X
Зима. Яскрава, пухнаста, мiсячна зима в селi. Я вибiг за ворота, а до
мене пiдiйшли двi гарненькi дiвчинки. Одна в шубцi з хутряним комiрцем,
смуглява, чорноока й ласкава. Мiсяць над нами срiбно смi ться, а ми
дивимося одне на одного, це смугляве дiвча i я; менi солодко i [при мно]
дивитися на не©. Серце мо тремтливо й спiвучо стиску ться, i я, як срiбна
радiсна пташка, лечу в чорнi© i повнi© зiрок моря ©© очей...
У мене не було гудзикiв на пальтi, i дiвчинка витягла голку з сво ©
шубки i сколола менi пальто, щоб я не простудився. Коли вона до мене
доторкалася, я ввесь завмирав вiд солодкого i страшного захоплення. Менi
хотiлося, щоб вона нiколи не вiдпускала сво©х рук вiд мене... Ще в мене не
було носово© хусточки, i вона менi подарувала свою, таку духмяну i
чистеньку.
Потiм ми втрьох грали у фанти, зав'язуючи рiжки на хустинцi. Тiльки
коли я цiлував цю дiвчинку, то нiяк не мiг потрапити ©й в губи, а все
тикався носом в ©© запашний i ласкавий комiрець. Потiм ця дiвчинка почала
у нас вчитись, ©© привела до нас ©© мама, повна, струнка, смаглява й
красива. Вона була слiпа, та по ©© очах цього не було видно. Вона дивилась
на нас сво©ми темними безоднями i наче бачила все навколо. Та вона нiчого
не бачила. У не© в очах була "темна вода".
Я дуже любив ©© дочку. Тiльки менi не подобалось, що вона афiшу нашу
любов.
Вiд цього вона зробилась менi противною.
Взагалi менi всi дiвчиська були тодi противнi.
Я навiть дивувався, як я мiг закохатися в цю смуглянку. Але дивно,
дiвчиська були менi противнi, а я в кожному селi закохувався в котрусь з
них i вони в мене...
Одного разу ми "рiздвували", тобто ходили з зiркою i спiвали у
селянських хатах, а за це нам давали цукерки або грошi. Ми зайшли до
однi © хати, дуже бiдно© хати. Нам вiдчинила дверi дiвчинка з таким гарним
лицем, що в мене захолола душа вiд раптового щастя. Я в не© закохався, як
блискавиця.
Бiльше я нiколи не бачив цi © дiвчинки, бо ми знову по©хали в Третю
Роту.
Всi любовi мо© в рiзних селах нiколи не закiнчувались i не рослi© разом
iз мною, бо ми пере©жджали з села до села.
Ось Звановка.
Я у церквi i закоханий у дочку диякона.
Вона спiва у церковному хорi, i коли проходить повз мене, як блiдий i
скромний ангел, опуска вi© i вся червонi . А менi так та мниче й дико...
XI
Ось Сьома Рота i також моя любов - дочка диякона. Тiльки перша дочка
диякона була худенька, струнка, а ця - рум'яна товстушка, як просфора,
залита вечiрньою зорею, з темними, як i перша, очима.
Звичайно, моя любов до цих дочок дияконiв обмежувалась зiтханнями i
мрiями, чистими, дитячими.
Ах, Сьома Рота!..
Вона, як i Третя, на березi Донця, на його правому й крутому березi.
Шумливий лiс п'яно хита ться на тiм березi срiбно© дороги в Дiн. I
гребля, а на нiй дядьки в широких солом'яних брилях "водять" у глибокiй
водi щук.
Вудка туго зiгнулась, i волосня от-от розiрветься од метань хижака, що
проковтнув разом з наживою гострий, смертельний гачок. Як бореться за
життя щука! Вона туманною блискавкою протина глибину i то вправо, то
влiво, то вгору, то вниз кида ться, як оскаженiла... А дядько, примруживши
хитре каре око, цей довговусий Сковорода, спокiйно то вiдпустить волосню,
щоб дати умовну волю щуцi, щоб вона ще дужче стомила себе, то трохи
пiдтягне, аж поки безсила гроза пiчкурiв i себелiв не вiддасться на волю
вiн, була смерть.
Мати платила фельдшеру (щоб не знала бабуся) щоденно по карбованцю за
вiзит, а бабуся (щоб не знала мати) давала стiльки ж.
Вiн пiдсипав до мо © мазi яко©сь гидоти, що викликала знов
запалювальний процес, i я трохи не вмер.
Батьки дали лiкаревi на аналiз цю мазь, i пiсля аналiзу стала ясною
причина, що трохи не загубила мене. Фельдшера прогнали.
А ще до того бабуся, яка часто сварилася з мамою, щоб дати ©й
зрозумiти, що значить любов до сина i тривога за ним, взяла мене,
закутаного в пелюшки, коли мати кудись ходила, i засунула в темний далекий
куток пiд кровать...
Мати трохи не вмерла од жаху, бо нiде не могла мене знайти. Вона шукала
цiлий день, а я весь цей час лежав на голiй i холоднiй пiдлозi...
Мати потiм нiяк не могла собi з'ясувати, чому я цiлих шiсть мiсяцiв
безперервно кричав, i вона нiчим не могла мене заспоко©ти.
Ну, звичайно, це в мене був ревматизм. На Брянському руднику, перед
сном, у мене часто ламало ноги, i мама робила менi масаж, натираючи ©х
лампадним маслом або керосином; потiм закутувала х теплою вовняною
хусткою...
Отже, менi пощастило.
Перед тим, як потрапити на село, ми при©хали в Харкiв. Жили на
Потинськiй вулицi, 110. Нам дав притулок дiдусь по матерi. А дiдуся по
батьковi вже не було. У маминого батька було двi дочки й три сини: Клава,
Нiна, Льоня, Костя i Ваня.
Дiдусь часто випивав, i тодi вiн ставав буйним. Жахливо лаявся з
бабусею i дiтьми, з мамою - теж. На мене цi сварки дiяли, як грози без
грому... Вони безперервними блискавицями палили мою душу... Це було дуже
часто.
Тiльки менi було дивно, що вони всi лаються i лаються, а не б'ються...
Це було жахливо - чекання бiйки, напевне, з сокирами i т. iн.
Я, тремтячи вiд жаху, все чекав, коли ж почнуть битися... А вони не
бились i тiльки лаялись як попало... Кiмната сповнювалась нервовою бурею,
i ця буря рвала мо серденько на шматки. Це - як перед пострiлом. Не такий
страшний пострiл, як його чекання.
Вони були жахливi неврастенiки, крiм мого татуся. Всi, як туго
натягнутi струни, дивно напруженi i повнi погрожуючого дзвону, що ось-ось
порвуться...
Я бiгав на вулицю i на шумливих яскравих тротуарах спiвав з хлопчаками:
Вставай, пiднiмайся, робочий народ!..
Тiльки, замiсть "крик мести народной", ми спiвали:
"крицместер народный".
Це був 1905 рiк.
Дядя Ваня вчився у жерстянiй майстернi, проте мрiяв стати машинiстом.
Ще маленьким вiн спiвав:
Тут, тут поезд стоит пять мипут.
Його мрiя здiйснилася.
Але про це потiм.
А коли ми повернулися в село, в рiдну Третю Роту, я бачив робiтничу i
селянську манiфестацiю.
Через майдан, на Червону вулицю йшли статечнi молодi хлопцi в пiджаках
i яскраво начищених чоботях.
Вони йшли повiльно i спiвали:
А у Питере, на троне,
сидит чучело в короне...
Вони спiвали протi© царя.
А полiца© поховалися.
Робiтники йшли до содового заводу...
Так i сто©ть вона в мо©х очах, ця яскрава, смiлива й спокiйна, що
нiкого не бо©ться, манiфестацiя.
Я тодi не розумiв, навiщо це робиться, але менi подобалось море людей у
яскравих вiд сонця сорочках, пiдперезаних красивими шнурками з китицями.
Вони йшли, твердо ставлячи ноги на запилену лiтню землю, цi свiтлi i до
слiз рiднi менi господарi нашо© землi.
Мама говорила, що вони йдуть завойовувати свободу, а у татуся очi були
свiтлi-свiтлi, як у орла, коли вiн дивиться на сонце.
VI
Харкiв, знову Харкiв...
Вiн нескiнченно широкий i шумливий.
Я вже ходжу в школу.
Недiля.
Вчителька веде нас дивитись "туманнi картини"... Ми довго, довго йшли.
Я дуже стомився. Нарештi ми прийшли в широку залу. Стемнiло. Потiм -
яскраво, на екранi бiгали маленькi чорнi чоловiчки, i нам було far смiшно.
Потiм усе зникло, як золотий i красивий сон, i "туманнi картини", i школа.
Iнодi ми жили в мiстах, але недовго.
В Луганську я стрибав униз головою iз залiзного мосту, бiля
Гартманського заводу, в рiчку Луганку. У Воронежi бився навкулачки з
хлопчиками, якi смiялися з того, що я замiсть "арбуз" говорю "кавун", а на
селi хлопчаки смiялись, що я, при©хавши з Воронежа, говорив замiсть "а що
ж" - "дьiк што"...
Зате у Воронежi я навчився кататися на санчатах не сидячi©, а лежачи на
животi, i правити не каблуками, а носками. Цього нiхто не вмiв, i я був
герой. Злiтав на санчатах там, де нiхто не мiг.
Любив кататися iз заводсько© гори, на дорiжцi, якою ходили робiтники,
спускався по нiй аж до залiзничного насипу. Я лечу, а повз мене мелькають
стовпцi, мелька смерть...
Iз страшенною швидкiстю я пролiтав, обминаючи чавунний кран, iз якого
брали воду, i летiв прямо до насипу. Бiля крана розливали воду, i вона
замерзала. Поступово вона мерзлим покровом розляглася навколо нього.
Санчата в мене були на залiзних, гострих i блискучих вiд вживання
полозках. Я лечу з гори. Швидко наближа ться чавунний кран. Хочу його
об'©хати. Але полозки на замерзлiй водi сковзаються, i санчата летять
прямо на чавунну колонку крана...
Ще трохи, i голова моя розлетиться вщент.
До крана лиша ться кiлька метрiв.
Я розжав руки i випустив з-пiд себе санчата.
Вони помчали передi мною, вдарилися об кран i вiдлетiли вбiк.
А я теж з шаленою швидкiстю, сковзаючи животом по кризi, налетiв на
кран i вдарився об нього витягнутими перед головою руками, щоб пом'якшити
удар i захистити голову. Руки мо© м'яко вперлися в холодний чавун i
зiгнулися так, що лише доторкнувся головою до крана.
Я перехитрив смерть.
Менi було десять рокiв.
З двох рокiв я почав малювати. Уже дорослим я бачив у бабусi мо©
малюнки, малюнки дворiчного художника-початкiвця... Я малював усе паровози
та вагончики в трипалими людьми... Паровози i вагончики, паровози з
тендерами, вагончики товарнi, ешелони... Нiби знав, як багато грiзного у
мене буде з ними пов'язано, як багато радiсного i грiзного, як багато
грiзного i радiсного.
Але про це, криваве, - потiм, пiзнiше... Уже, крiм Зо©, був Олег, мiй
улюблений брат. Вiн ще на рудниках i в мiстах п'ять разiв хворiв
запаленням легенiв. В пам'ятi мо©й вiн блiдий i тихо-покiрний лежить на
лiжку, в Юзiвцi, з п'ятим запаленням легенiв. Його сумовите й спокiйне
личко горить в кровi мо©х спогадiв блiдим факелом, i вiтер нужди i горя
вiв менi в лице з далеких i скорботних днiв нашого тяжкого дитинства.
Кiстлява рука смертi хоче погасити цей факел, але вiн горить, щоб потiм
засяяти рiвним свiтлом перемоги.
Ось сестричка Зоя теж, в Юзiвцi чи на iншому руднику, страшенно
розпухла вiд запалення нирок...
VII
Сметанiвка.
Це невелике село, майже хутiр.
Батько був там учителем. Вiн брав з кожного учня щомiсяця полтиник i
хлiбину. За зиму його учнi вже вмiли читати, писати i знали чотири дi©
арифметики...
До кожного учня у батька був iндивiдуальний пiдхiд.
Я теж почав учитися. В мене були зошити, олiвець, ручка, чорнильниця,
грифель i грифельна дошка.
Спочатку ми писали на грифельнiй дошцi палочки, потiм лiтери.
Батько не вчив нас по старинцi; "аз", "буки", "в ди", "глагол", а так,
як лiтери i зв'язують ©х мiж собою у вимовi...
Ми старанно мукали хором i скрипiли грифелями, вчились рахувати i
почали розв'язувати задачi.
Якось я сам написав на дошцi: "Папа... Мама..." Мати радiсно закричала
у мене за спиною:
- Коля! Подивись, Володечка вже може писати "папа" i "мама".
Чудна, Я вже мiг писати усi слова, якi знав, i цiлi фрази, навiть лисг
мiг би написати, звичайно, без роздiлових знакiв. А мама мене не питала
про це. ©й було досить i тi © маленько© радостi, що ©© старший син уже
пише "папа" i "мама".
Нашi господарi часто запрошували до себе в гостi сво©х сусiдiв i
знайомих, багатих селян. I в зимовi, бiлi вiд снiгу i сповненi завивання
вiтрiв мiсячнi ночi вони пили горiлку i спiвали чумацьких пiсень...
Червонi й бородатi обличчя стоять передi мною з розтуленими i дзвенячими
вiд пiсень ротами, а повнi жiнки, рум'янi i пишнощокi, пiдперши пiдборiддя
руками, тонко й журливо врiзували сво© голоси в гримливi баси довговусих
чоловiкiв.
Я з хлопчиками часто бiгав на замерзлу рiчку, де ми грали "в ковiньки"
i ганяли по дзвiнко-спiвучiй вiд наших нiг тонкiй i прозорiй кризi
ковiньками "свинку" вiд кону до кону... Крига хвилеподiбне гнулася пiд
нами, а ми мчалi© з солодко завмираючим вiд жаху i радощiв серцем, над
холодною водяною смертю пiд ногами. Вiд бiгу нам ставало жарко i хотiлося
пити. Тодi ми кийками пробивали у кризi дiрочки i припадали до них, руками
ритмiчно надавлюючи на кригу, а вода з манюсiнько© "ополонки" поштовхами
била нам в рот. Ми ©© пили - солодку й холодну. А потiм знову смуглявими
горобцями розлiталися по дзвiнкiй кризi...
Ах, цей солом'яний запах диму iз труб, такий рiдний i незабутнiй, i
пишнi снiги iз петлями заячих нiг та пташиних лапок, i засмаглi вiд
зимового вiтру обличчя хлопчакiв, i вiршi Кольцова ':
Ну, тащися, сивка 2,
Пашней десятинной,
Выбелим железо
О сырую землю...
i Нiкiтiна 3:
Вырыта заступом яма глубокая 4,
Жизнь невеселая, жизнь одинокая,
Жизнь бесприютная, жизнь терпеливая,
Жизнь, как осенняя ночь молчаливая.
Долго она, моя бедная, шла,
И, как степной огонек, замерла.
Особливо менi подобалось закiнчення:
Тише... О жизни покончен вопрос.
Больше не нужно ни песен, ни слез...
Кольцов, особливо Нiкiтiн...
Я його дуже любив, i зараз всiм серцем люблю. Я й Кольцова любив, але в
нього бiльше радостi, а в Нiкiтiна - суму, i тому вiн менi рiднiший i
ближчий. О цi зошити з найкращими вiршами росiйських поетiв на
обкладинках, бiднi синенькi зошити "для народу"...
I церкви з срiбним гудiнням дзвонiв, i золотi ризи священикiв, i
голоси, ангельськi голоси пiд голубим склепiнням з розпростертим на ньому
богом Саваофом 5, i все це теж, як синенькi зошити "для народу"... Золота
вiддушина горю народному, диний вихiд його бентежно©, скорботно© душi, а
бiльше виходу не було. I в нас теж - iз страшних i безпросвiтних злиднiв.
Народилася сестричка Оля. Помiщиця була ©© хрещеною матiр'ю. Така
красива, повна, рум'яна i темноока. Я бував у них в ма тку. Ходив по
широких кiмнатах, дивився на красивi столики з рiзними витребеньками, з
розкиданим срiблом на них, i менi було болячеболяче...
Адже в нас цього не було, i в бiдних селян теж не було.
Син помiщицi iнколи навiдувався до матерi з столицi. Вiн був офiцер i
красень. В нього закохувалися чарiвнi жiнки, були закоханi майже всi дочки
сусiднiх помiщиць. Але вiн не звертав на них нiяко© уваги, а любив дочку
бiдного селянина iз Сметанiвки, так любив ©©, що плакав вiд кохавня.
Вiн був стрункий, благородний i культурний, а дiвчина, яку вiн кохав, -
груба i некрасива, майже потвора.
В мiсячнi ночi я вибiгав на город до коханки сина помiщицi. Залитий
срiблом повновидого мiсяця чорнiв тонкий i красивий силует офiцера.
Оксамитно стогнав його благородний голос:
- Горлице моя сизокрила... Ластiвочко моя ненаглядна! А йому вiдповiдав
майже бас його "дульцiне©":
- Геть вiд мене! Вiдчепись... Я люблю тво© хусточки та грошi, що ти
менi да ш. А тебе не любила, не люблю i любити не буду. У мене хлопець.
Вiн тобi печiнки одiб' . Геть вiд мене!
- Ясочко моя золота, хоч засмiйся сво©м срiбним голоском.
А у вiдповiдь чулося громоподiбне iржання:
- Ги-гп, ги-ги-ги!..
- Боже мiй, як я тебе люблю, ти мiй бог, зiрочко моя, небо мо .
- Ну годi, годi... Усю мене обслинив... I скiльки разiв я тобi казала,
щоб ти не приходив до мене, коли од тебе смердить усякими одеколонами...
Вони гидкi менi, як i ти сам, ось мiй Василь, так той пахне кiзяком, i
молоком, i медом. Геть вiд мене!..
I вона його штовхала з усього розмаху в груди сво ю богатирською рукою,
штовхала так, що вiн летiв, як чорна i печальна тiнь, в голубий i глибокий
снiг. А дiвчина з громовим смiхом тiкала в хату.
I я ще довго чув пiд запорошеним снiгом, вузьким, темним i жорстоким
вiконцем невтiшний плач молодого красеня.
Нiчого не допомогло. Нi вмолювання i сльози матерi, нi ©© погрози i
навiть випадок, вiрнiше напад "хлопця" кохано© офiпера з парубками, коли
закоханому ледь не вiдбили печiнок. Нiчого не допомогло!
Так i вмер вiд кохання син помiщицi, вiд нероздiленого i проклятого
кохання.
А весною ми ви©хали iз Сметанiвки.
Щолiта ми жили в Третiй Ротi, а взимку - по селах, де батько або
вчителював, або служив сiльським писарем.
VIII
Пере©зна... Село Пере©зна... Химiвка. Це - хутiр недалеко вiд Званiвки,
де жила бабуся при тiтцi, а в тiтки була казенна винна лавка. Тiтка була
"сидiлкою". Бона мала красивий будинок пiд зеленим залiзним дахом, з
кiмнатами на пiдлозi, старовинними комодами, стiльцями, буфетами i
килимами. Широкий двiр повний птицi, а в кутку, бiля ворiт, дерева,
кролики, голуби.
А в нас не було нiякого будинку. Ми жили в напiврозваленiп мазанцi з
тарантулами, в покинутому саду помiщика бiля та мничих пустельних та
страхiтливих сара©в.
Лiто. Мене страшенно мучить пропасниця. В мене дуже висока температура.
Нi лiкаря, нi фельдшера, нi мами. Нiкого. Я самотнiй, тiло мое. якесь
дпвне, нiби в мене багато тiла, нiби я ввесь великий-великий, бiльше
всього свiту. Потiм втратив свiдомiсть, i було якесь жовте i дзвiнке море
навколо мене. А вода гiрка, погана...
I ще цi тарантули, i мокрицi, i чорнохвiсткн, що лазили по менi, а я
страшенно боявся, аби чорнохвiстка не залiзла менi у вухо. Як я не
берiгся, одна все-таки залiзла менi у вухо i внесла туди нескiнченний
гуркiт, такий гуркiт, що я ледь не збожеволiв вiд крику i жаху. Вухо менi
залили "оливою" (лампадним маслом), i чорнохвiстка здохла. Ще довго
гримiли громп у мо©й головi, але це лшле здавалось. Разом з чорнохвiсткою
здохли й вони.
Я дуже любив лазити по деревах - високо-високо. Мати внизу кричить,
ла ться, а менi лише смiшно. Вона дума , що я впаду, а я зовсiм цього не
думаю i залiзаю куди захочу. Тiльки менi не подобалось, що хлопчаки такi
жорстокi. Вони полiзуть на явiр, i повитягають з гнiзд голих жовторотих
горобчикiв, i всiх ©х повбивають, та ще й смiються. А я плачу. Хлопчаки
великi й дужi, а я маленький i не можу захистити бiдних пташинок. Я тiльки
обливаюся гiркими сльозами.
Потiм ще хлопчики негарно лаялися й курили, а ©хнi матерi, коли я ©м
говорив про це, тiльки смiялись.
Батько часто ходив зi мною до бабусi й тьотi. Бабуся завжди що-небудь
дасть батьковi, щоб тiтка не бачила, ну там грошi або горiлку. Тiтка ж,
коли ми залишали ©х, завжди обшукувала батька й мене. Менi було тяжко й
соромно не за себе, а за тiтку. Ну хiба ж я мiг у не© щось украсти?
Ось я стою перед нею у маминiй теплiй кофтi, пiдв'язаний мотузкою, у
подертих черевиках, а надворi трiскучий мороз, куди менi боязко йти. А тут
так тепло, свiтло i затишно. А тiтка нишпорить тремтливими вiд злостi
руками в мо©х кишенях.
IX
Весна. Я бiгаю вузькими брудними вулицями Третьо© Роти. Шумлять
струмки, i дзвiнке син небо над Дiнцем хвилю ться тремтливим маревом
заводського диму. Вiтер вiдносить його направо за Донець, за голубiючi
лiси, до росiйських сiл серед пiскiв i сосен.
На Червонiй вулицi, центральнiй вулицi нашого заводського села, до мене
пiдбiгло два хлопчаки, смаглявi, кирпатi i веселi. Вони були також, як i
я, бiдно одягнеш, але весняною радiстю палали ©хнi чорнi задерикуватi очi.
Старший гукнув менi:
- Давай бiгати!
- Давай!
I ми побiгли.
Це були дiти годилникового майстра Дмитра Гороха - Ларя i Федя. Вони
жили в бiднiй, неогородженiй чужiй хатi, яку наймали. Мати Ларi прала
бiлизну у Ванвiнкенрова або "Жили", як його називали в народi, бельгiйця,
власника фабрично© майстернi бiля заводу. Батько Ларi i Федi, як i мiй
татусь, був алкоголiком, вiн щолiта йшов на рудники i залишав сiм'ю
напризволяще, а взимку повертався у Третю Роту майже зовсiм роздягнений:
на однiй нозi - онуча, а на другiй - роздерта калоша. Дружина його,
Наташа, фактично утримувала п'яницю. Вона його обми , одягне, а влiтку вiн
знову зника , щоб на зиму повернутися брудним, обiрваним... У нього тодi
лазять на комiрi цiлими армiями паразити, а вiн не дозволя знищувати ©х:
- Воша теж хоче жити. Не чiпай ©х!
Вiн жахливо бешкетував, коли нап' ться, викидав iкони з хати, топтав ©х
ногами i ганявся з ножем за сво©ми дiтьми, щоб ©х порiзати.
Вiн вибiгав босий на снiг i кричав менi:
- Володько, чому земля крутиться? Я не хочу, щоб вона крутилась! Я ©й
забороняю це робити!
Але земля не слухала Гороха i не переставала крутитися. Горох хотiв
змайструвати, як i чоловiк сестри мойого дiдуся, гiгант-столяр Холоденко,
вiчний двигун;
тiльки Холоденко дерев'яний, а Горох - залiзний "перпетуум мобiле" '.
Але нiчого не виходило з цих вiчних двигунiв, а нещаснi винахiдники
вперто продовжували свою безнадiйну справу.
"Добрi люди" порадили мамi i Горошисi напо©ти сво©х чоловiкiв горiлкою,
насто ною на "божих коровках", щоб вiдучити ©х пити.
Мама i Горошиха так i зробили.
Татусь ледь не вмер вiд нескiнченного блювання, а Горох - нiчого. У
нього був залiзний шлунок. Вiн лише гарненько вiдшмагав свою дружину.
Горошиха була молдаванка, вiрнiше - волошка, i дуже любила свого нещасного
чоловiка. Вона була справжня трудiвниця. День i нiч працювала i утримувала
всю свою сiм'ю.
Дивним i жорстоким був Горох до сво©х дiтей-хлопчикiв, а дочку Серафиму
вiн любив. Коли четвертий син - маленький Василь - упав лицем на розжарену
плиту, батько навiть пальцем не поворухнув, щоб врятувати свого сина. Вiн
тiльки й мовив:
- Нехай горить... Чорт його не вiзьме.
У Василя жахливо обгорiло лiве око.
Старший син, Петро, вже ходив на роботу на завод. Менi подобалась ©хня,
цих Горошенят, працьовитiсть i бережливiсть. Подобалася ©хня смiливiсть,
коли вони билися в хлопчиками, особливо сила, хоробрiсть i витримка Федi.
Вiн бився мовчки, вiд ударiв нiколи не плакав 1 завжди виходив переможцем.
Його противникiв лякало залiзне i грiзне мовчання Федi, пiдкрiплене,
звичайно, сильними штовханами i сталевою хваткою руки.
А Ларя все малював, як 1 його батько. Вiн мрiяв стати художником.
Ми часто купалися в Донцi, перепливали на той бiк, в лiс, i крали у
лiсника Паримона кавуни i динi на баштанi, рвали дикi грушi i кислицi,
збирали дрова, а бiльше крали ©х; розбирали тини у Паримона, ходили на
озеро ловити рибу i викорчовували пеньки для палива, рвали ожину i збирали
гриби.
На смiтнi;ку за магазином "Общество потребителей" при содовiм заводi ми
часто нишпорили в пошуках рiзнокольорових папiрцiв, ягiдок i цукерок,
яскравих шматочкiв...
Якось ми копались на цьому проклятому смiтниковi, i я, не помiтивши,
наступив босою ногою на половину розбито© пляшки; гострi кiнцi ©©
врiзалися менi в п'яту. Я страшенно закричав i нiяк не мiг спинити
кровi... Тодi Ларя Горох вiдiрвав вiд сво©х штанцiв кишеню i перев'язав
менi ногу. Потiм я полежав дома.
...Ось ми ката мось на залiзничнiй дрезинi, якою робiтники возять шпали
для ремонту колi© бiля заводу. Я схопився за залiзнi ручки попереду
дрезини i бiжу по шпалах - спиною до станцi©. Коли дрезина розгониться, я
тодi на не© вискакую, i ми, смiючись, гуркочемо по рельсах, а потiм в-се
почина ться спочатку. Але якось я не встиг вискочити на дрезину, що шалено
мчалася. Horn мо© потрапили мiж шпал, i дрезина вдарила мене вище колiн.
Та залiзних ручок я не випустив з рук, хоч все тiло опинилося пiд
дрезиною, мiж рейками. Горошенята нiяк не можуть зупинити дрезину, вона
мчить, а я кричу i волочусь пiд нею, але залiзних ручок не випускаю iз
закам'янiлих рук.
Нарештi дрезина зупинилася. Мене витягли з-пiд не©, я попробував
встати, але не змiг. Той страшенний удар, мабуть, паралiзував менi ноги, i
колiннi чашечки зiскочили вбiк. ©хав селянин з гарбою сiна, мене пiдняли i
поклали на це сiно, привезли додому, я два мiсяцi не мiг ходити. А потiм
все минуло, лише колiннi чашки у мене й до цього часу гострi.
Ми збирали вугiлля на шахтах i залiзо, мiдь i жерсть, чавун, але бiльше
- крали його на заводi i металевий лом продавали нашому родичу Удовенковi,
який жив на глухiй вулицi, над Донцем, i називався по-народному
"Залiзняк".
Вiн платив нам за фунт мiдi 8 копiйок, за фунт залiза - копiйку, за
фунт чавуну - пiвкопiйки i копiйку за три фунти жерстi. Якось мама взяла
мене за руку i повела в заводську бондарну майстерню, де я почав працювати
учнем. Пантелiй Плигунов, цеховий бригадир, платив менi щодня 5 копiйок, а
я за це збирав цвяшки по цеху. Потiм квалiфiкацiя моя пiдвищилась: я почав
"заовтарювати" дiжки для бiкарбонату, тобто вбиватп цвяхи в маленькi
обручi над дном i вгорi дiжки з внутрiшнього боку ободу i вбивати кiльця в
дно цих дiжок.
Ще в Сьомiй Ротi, де татусь був сiльським писарем, я, коли пас iз
селянськими хлопчиками i дiвчатками телят i корiв, крiм iгор "у
крем'яшки", навчився грати пальцями на губах. Це робиться так: великим
пальцем повернутим i загнутим вниз, впира ш у пiдборiддя, пiд нижньою
губою, але не сильно, i витягу ш рештою зiмкнутих пальцiв долоню, охопивши
великий палець лiво© руки правою рукою, а потiм почина ш швидко крутити
вгору i вниз долоню право© руки. Коли крутиш долонею i при цьому мука ш,
то мукання перетворю ться на безперервне "бiб-бi-бi", або "мi-мi-мi", або
ж "мама-ма", словом, як хочеш.
Я знав багато мотивiв вальсiв, маршiв, пiсень, i Пантелiй Плигунов
примушував мене грати для робiтникiв на губах.
Я сiдав, заклавши ногу за ногу, на дiжечку i майже цiлий день грав
робiтникам на губах, а вони вiд цього краще працювали.
Я ж iнколи одержував гривеник "на цукерки".
Менi дуже подобалось працювати на бондарцi, а грати маршi набридло, бо
вiд них у мене болiли губи i нiмiли руки.
Всi робiтники були веселi й спiвучi.
Вони ходять навколо дiжок на верстатах, забивають у обручi гвiздочки i
все спiвають, смiються i спiвають:
Он по горнице похаживает, Балала чну налаживает...
А рум'яний i красивий Панько Плигунов, наш цеховий бригадир, тiльки
походжав сво ю тихою походкою по цеху i привiтливо та радiсно всiм
посмiхався. Вiн був ласкавою людиною, задушевний, щирий i поетичний.
Нiколи нi на кого не кричав i не бив, i робота навколо кипiла, вся в
пiснях i сонцi.
Може, й бували в нього конфлiкти з робiтниками, але я не пам'ятаю
цього. Моя дитяча уява була сповненою пiснями i райдугою працi... Я всiм
серцем вiддавався працi. Я дуже полюбив ©© i хотiв бути як дорослi.
Але я був малий, а дитячий труд заборонявся на заводi, i коли приходив
iнспектор працi, Панько Плигунов ховав мене у велику дiжку, а коли
iнспектор залишав цех, я вилазив звiдти i радiсно поринав у дзвiнкий i
свiтлий свiт працi.
Але недовго тривала моя золота радiсть... Довелося менi покинути завод,
бо малим не дозволялося працювати в цьому кiпгявому й гуркотливому
гiгантi.
Часто менi снилася залита райдужним сонячним промiнням i пiснями
бондарка, i я плакав увi снi вiд журби, що не можу повернутися в цей
чудовий i привабливий свiт. А взимку ми ви©хали в село Пере©зна, де татко
став учителем. Я вже красиво писав, на п'ятiрки, i розв'язував без помилок
задачi на всi чотири дi©, множив тризначнi i навiть чотиризначнi числа.
X
Зима. Яскрава, пухнаста, мiсячна зима в селi. Я вибiг за ворота, а до
мене пiдiйшли двi гарненькi дiвчинки. Одна в шубцi з хутряним комiрцем,
смуглява, чорноока й ласкава. Мiсяць над нами срiбно смi ться, а ми
дивимося одне на одного, це смугляве дiвча i я; менi солодко i [при мно]
дивитися на не©. Серце мо тремтливо й спiвучо стиску ться, i я, як срiбна
радiсна пташка, лечу в чорнi© i повнi© зiрок моря ©© очей...
У мене не було гудзикiв на пальтi, i дiвчинка витягла голку з сво ©
шубки i сколола менi пальто, щоб я не простудився. Коли вона до мене
доторкалася, я ввесь завмирав вiд солодкого i страшного захоплення. Менi
хотiлося, щоб вона нiколи не вiдпускала сво©х рук вiд мене... Ще в мене не
було носово© хусточки, i вона менi подарувала свою, таку духмяну i
чистеньку.
Потiм ми втрьох грали у фанти, зав'язуючи рiжки на хустинцi. Тiльки
коли я цiлував цю дiвчинку, то нiяк не мiг потрапити ©й в губи, а все
тикався носом в ©© запашний i ласкавий комiрець. Потiм ця дiвчинка почала
у нас вчитись, ©© привела до нас ©© мама, повна, струнка, смаглява й
красива. Вона була слiпа, та по ©© очах цього не було видно. Вона дивилась
на нас сво©ми темними безоднями i наче бачила все навколо. Та вона нiчого
не бачила. У не© в очах була "темна вода".
Я дуже любив ©© дочку. Тiльки менi не подобалось, що вона афiшу нашу
любов.
Вiд цього вона зробилась менi противною.
Взагалi менi всi дiвчиська були тодi противнi.
Я навiть дивувався, як я мiг закохатися в цю смуглянку. Але дивно,
дiвчиська були менi противнi, а я в кожному селi закохувався в котрусь з
них i вони в мене...
Одного разу ми "рiздвували", тобто ходили з зiркою i спiвали у
селянських хатах, а за це нам давали цукерки або грошi. Ми зайшли до
однi © хати, дуже бiдно© хати. Нам вiдчинила дверi дiвчинка з таким гарним
лицем, що в мене захолола душа вiд раптового щастя. Я в не© закохався, як
блискавиця.
Бiльше я нiколи не бачив цi © дiвчинки, бо ми знову по©хали в Третю
Роту.
Всi любовi мо© в рiзних селах нiколи не закiнчувались i не рослi© разом
iз мною, бо ми пере©жджали з села до села.
Ось Звановка.
Я у церквi i закоханий у дочку диякона.
Вона спiва у церковному хорi, i коли проходить повз мене, як блiдий i
скромний ангел, опуска вi© i вся червонi . А менi так та мниче й дико...
XI
Ось Сьома Рота i також моя любов - дочка диякона. Тiльки перша дочка
диякона була худенька, струнка, а ця - рум'яна товстушка, як просфора,
залита вечiрньою зорею, з темними, як i перша, очима.
Звичайно, моя любов до цих дочок дияконiв обмежувалась зiтханнями i
мрiями, чистими, дитячими.
Ах, Сьома Рота!..
Вона, як i Третя, на березi Донця, на його правому й крутому березi.
Шумливий лiс п'яно хита ться на тiм березi срiбно© дороги в Дiн. I
гребля, а на нiй дядьки в широких солом'яних брилях "водять" у глибокiй
водi щук.
Вудка туго зiгнулась, i волосня от-от розiрветься од метань хижака, що
проковтнув разом з наживою гострий, смертельний гачок. Як бореться за
життя щука! Вона туманною блискавкою протина глибину i то вправо, то
влiво, то вгору, то вниз кида ться, як оскаженiла... А дядько, примруживши
хитре каре око, цей довговусий Сковорода, спокiйно то вiдпустить волосню,
щоб дати умовну волю щуцi, щоб вона ще дужче стомила себе, то трохи
пiдтягне, аж поки безсила гроза пiчкурiв i себелiв не вiддасться на волю