Страница:
- Поля! Подавай обедi
Менi дуже подобалось так кричати.
А Поля теж була хороша штучка. Вона свойому Ванi смажила картоплю так,
що та аж кипiла в маслi, а нам до столу подавала майже суху.
За це Ваня часто бив ©©, за любов i картоплю в маслi. Це вiн так
виявляв до не© свою "подяку".
I татко й мати, а iнодi й ©х знайомi, ледве втихомирювали буйного й
п'яного Ваню. Вони його зв'язували, а вiн плакав, лаявся, називав Полю
нехорошими словами i часто, разом iз плювками в ©© лице, незрозумiлим
словом:
- Изменщица!
А Поля. з розпатланим волоссям, в синцях i розiрванiй кофточцi, довгими
чорними косами витирала йому сльози, плакала й цiлувала зв'язанi руки й
ноги, а вiн, пiд ©© поцiлунками, тiльки стогнав, скреготiв зубами i
страшно крутив налитими кров'ю очима, що майже вилазили з орбiт...
А потiм вони мирились i, мов нiчого не було, знов солодко цiлувалися за
сара м, а Поля кудкудахтала, як курка, якiй я одкрутив голiвку, задихалась
i переривчастим шепотом питала:
- Вань, а Вань! Когда ж мьi поженимся?
- Подожди: вот я заработаю денег, справлю себе спинжак и ботинки на
рантах... Куплю гармошку и корову, выпишу мать, и тогда будем все вместе,
- вiдповiдав Ваня сухим басом i чомусь захлинався.
Соня, дочка кучера, коли ми ходили в поле, теж питала мене (ми з нею
часто пiдглядали, як Поля з Ванею цiлувались):
- Вов, а Вов! Когда же мы поженимся? Я вiдповiдав ©й, як Ваня, хрипким
i переривчастим "басом":
- Погоди, вот я заработаю много денег, справлю себе спинжак, куплю
гармошку и корову, а потом сядем на ту корову и убежим.
Iнодi вечорами у нас збирались гостi, грали на гiтарi, пили горiлку,
потiм грали в преферанс i показували фокуси. А один худий i довгий
конторщик ходив на руках i майже дiставав до стелi ногами. Це було дуже
смiшно. Всi смiялись i аплодували йому.
Тiльки менi не подобалось, що коли вiн ©в, то витирав куточки рота
шматочком хлiба, а потiм посилав ©х собi за вуса. Менi було гидко на це
дивитись...
Менi дуже подобались пiснi, що ©х спiвали мати й гостi.
Особливо любив я старовинну, козацьку, яко© матiр навчив донський
офiцер:
По дороге пыль клубится, Слышны выстрелы порой... Из набега ой-да
удалого Едут все донцы домой!
Я уявляв ©х, буйних i запорошених, чорних як циган од сонця й вiтру, з
кашкетами набакир, чорними й золотими чубами, розпатланими од бiгу баских
коней, що почули запах батькiвщини й солодкого вiдпочинку.
Вони мчать i стрiляють на скаку. Весела золота ватага, вся обвiшана
награбованим золотом i збро ю, на якiй запеклась кров чужинцiв... Я не
любив ©х за розбiйнi справи, але вони менi подобались тому, що були
хоробрi й красивi, як той чорновусий донський офiцер, що був закоханий в
мою матiр i дуже подобався ©й... Але мати в ньому розчарувалась, бо батько
©й сказав, що в тонких губах донського красеня щось хидне...
Не допомогла офiцеру й донська пiсня, в якiй менi особливо подобалось
мiсце, де говориться, що
Лишь один казак не весел..."
Смутно i самотньо ©де вiн осторонь товаришiв, на чужому конi, з
пониклим чолом... Товаришi його питають, чому вiн такий невеселий:
Аль турчанкой ты пленился
в басурманском во краю...
А козак ©м вiдповiда :
Это горе - нам не горе,
Мы привыкли в горе жить,
Чтоб по ветреной девчонке
Сокрушаться и тужить.
Вiн тужив не за коханою, а за сво©м вiрним другом, бойовим конем,
убитим злою турецькою кулею... Ще я любив, коли мати спiвала циганських
пiсень:
Положите мне золота в ручку, и всю правду я вам расскажу, - про
ворожку, що "неведомых духов царила" i ©й "власть прорицанья дана", про
цигана:
Лишь один цыган не пьет, не гуляет, он да па цыганку скоса поглядает...
Я любив все, що спiвали мати й гостi. I про моряка:
"Лет семнадцать по неволе моряк все плавал по волнам...", i "Разлука
ты, разлука, чужая сторона, никто нас не разлучит, ни солнце, ни луна..."
Особливо слова:
Моя рука писала,
не знала, для кого,
а сердце подсказало:
для друга своего...
i "Помнишь ли, милая, ветви тенистые, ивы над сонным прудом...", i
"Любила меня мать, уважала, что я ненаглядная дочь. А дочь ее с милым
убежала в осеннюю, темную ночь..."
А батько додавав: "Тир-дир-точь, тир-дир-точь..." Цi пiснi дзвенiли або
в залитiй лагiдним сяйвом широкiй, з високими вiкнами кiмнатi, або в
степу, в та мному свiтлi вогнища i в голубому й далекому мигтiннi зiрок,
пiд задумливий дзвiн гiтари в чарiвних руках татка, що спiвав задушевним
бархатним баритоном.
Коли батько та ©х гостi, жiнки й чоловiки, спiвали пiсень, то ©х
обличчя ставали якимись особливими, гарними й задушевними, неначе тихий
генiй добра благословляв бiлими крилами чудеснi душi стомлених трударiв
нашо© землi... У жiнок тремтiли сльозп на довгих i сумних вiях, а чоловiки
були блiдi, неначе ©м чогось було жалко i перед кимсь соромно, i вони тодi
ставали особливо гарними, i я ©х усiх любив, навiть того довгого i худого,
що витирав губи шматочками хлiба... Вiн же був не винен, що в нього така
дурна звичка. I моя дитяча душа, повна восторгу пiснi i всепрощення,
готова була обняти весь свiт, з усiм добрим i злим... Для мене тодi все
зле пропадало i залишалось тiльки добре... Я одiйду од людей, ляжу на
пахучу траву, дивлюсь на далекi зорi, про якi менi мати казала, що це "очi
янголiв", i плачу, плачу... Пiсля слiз менi ставало так легко i тихо на
душi... Я наче виростав i летiв у зорянi свiти, що скажено мчать у
вiчнiсть, а за спиною в мене шумiли могучi, на все небо, крила... I завжди
пiсля таких "польових каш" з костром, музикою й пiснями, я не пам'ятав, як
опинявся в свойому теплому i уютному лiжку, i прокидався пiд радiсне
щебетання птиць за вiкном, весь осипаний золотим дощем ранкових променiв
сонця...
До нас при©хали з Воронежа маминi брати Костя й Льоня. Костя був
кучерявий, красивий i балакучий, а Льоня кирпатий i злий. Вони часто
сперечались. Костя був розумнiший, i Льоня, коли в нього не ставало слiв i
взагалi нiчим не мiг аргументувати, так вiн хватав Костю за груди сво©ми
злими й дужими руками i бив мого кучерявого дядю спиною й головою об
стiну. Так завжди сварка увiнчувалась "перемогою" дядi Льонi.
Вони наговорили мо©м батькам стiльки казок про багате життя на Кавказi,
що батько взяв в конторi "рощот", 1 ми ви©хали...
Перед ви©здом мати продала всi меблi, а я бiгав за речами, що ©х
виносили назавжди чужi люди з наших опустiлих кiмнат...
Особливо я плакав за рукомийником i все благав матiр, щоб вона хоч його
не продавала... А мати, блiда, з затислими, побiлiлими губами, нiчого менi
не вiдповiдала i ходила по кiмнатах, як чорна й гнiвна судьба...
Я назавжди прощався з мо©м дорогим рудником, Лозовою Павлiвкою,
станцi ю Алмазною, рейками, вагончиками, квiтами, ставком i зорями. Зорями
мого золотого дитинства, мого безжурного життя, Колею Канарейкiним i
заплаканою Сонею.
Була осiнь, але не пiзня, а тиха, золота i печальна...
Вечiрн промiння заливало безмежнi простори донецьких степiв, а ми з
Сонею все йшли i йшли в погасаюче небо...
Ми пройшли повз лiкарню й ряди красивих будинкiв, що здiймались у
вишину, з вiкнами, залитими кров'ю зорi... Десь за одним iз цих кривавих
вiкон плаче мiй смуглявий друг Коля (я з ним уже попрощався), а ми йдемо,
маленькi й самотнi, у великому, повному слiз свiтi... Слiз мого прощання з
першою дитячою любов'ю i життям, яке потiм буде менi тiльки снитись...
II
Все гуркоче й строкато пролiта мимо розчиненого вiкна вагона, а далi
кружляв плавно й повiльно...
Вiтер шумить i вi менi в лице, а я хочу, щоб по©зд летiв усе швидше й
швидше... Я висовуюсь iз вiкна лицем до бiгу по©зда i всiм тiлом i
бажанням наче пiдганяю його...
Батько на кожнiй зупинцi виходив, щоб купити нам ласощiв або за водою,
а бiльше - випити горiлки.
Я дуже хвилювався, що по©зд пiде без татка, плакав, а Коля мене
заспокоював:
- Не плачь... Папа скоро прийдет, он пошел прогнать курицу.
Я нiяк не мiг заспоко©тись... Менi здавалось, що татунь вiдстав од
по©зда... Що ось вiн сто©ть одинокий в страшному й невiдомому полi... I
менi так жалко, так жалко за ним, що нестримнi ридання стискають менi
горло i сльози заливають щоки...
А коли татко приходив, я заспокоювався... I так було всю дорогу.
Кавказ...
Нiч.
По©зд ©де берегом моря... Воно глухо й грiзно шумить i б' ться за
вiкнами, а перед нами туманно бiжить в гору кам'яна стiна, хвиляста й
страшна...
Це - гора Арарат.
Черкешенки, пiд чорними чадрами, все плачуть i плачуть, ниють печально
i страшно... Це вони так спiвають, як менi сказала мати.
Перед тим на однiй шумливiй станцi© була пересадка. Пiдiйшов по©зд. Я
стояв у метушливiй i тривожнiй юрбi. Ударив другий дзвiнок, а в вагон ще
не пускають. Жах охопив мою душу... Я сплеснув руками i повним одчаю
голосом закричав:
- Ой боже ж, мы опоздаем!
Всi здригнули й глянули на мене...
Це було як електричний ток...
Нам дали дорогу, i ми першi ввiйшли до вагона.
Я дуже сподобався одному красивому грузину з чорними, неначе налитими
дьогтем, очима...
Вiн менi на кожнiй зупинцi купував масу схiдних солодощiв.
Особливо менi сподобались гранати.
Грузин часто брав мене собi на колiна й навчав рахувати по-©хньому до
п'яти:
- Эрти, ори, сами, охти, хути...
Але матерi чомусь не сподобалась дружба грузина зi мною. I коли вiн
пiшов на однiй iз зупинок за новою порцi ю ласощiв, вона сховала мене на
верхнiй полицi.
Грузин прийшов, а мати сказала йому, що я в другому кiнцi по©зда.
Вiн кiлька разiв оббiгав весь состав, все шукав мене, i, пробiгаючи
повз наше купе, тривожно заглядав у нього й стурбовано питав:
- Дэ Волода?..
Мата казала, що мене нема, i грузин бiгав як навiжений. по всiх вагонах
i кричав:
- Вы нэ видэл такой смуглый, хорошенкий малчик?.. Йому вiдповiдали
смiхом, i вiн бiг далi. Нарештi його розпачливi крики замовкли. Мабуть,
вiн зiйшов ва сво©й станцi©. I мати дозволила менi бути на нижнiй полицi i
знову дивитись у вiкно... Помiж немов розчахнено© гори я вперше побачив
море. Воно чомусь було як спнiй мур, не лежало плескато, а синiло, як
стiна гiгантського будинку... I я думав, як же в ньому плавать?.. Мабуть,
дряпатись нагору, а потiм, як на санях, летiти вниз... Але так можна
розбитись об гостре камiння...
Ми швидко наближались до моря, i воно поволi лягало синьо й широко...
Над по©здом звисали величезнi й страшнi кам'янi брили, що. наче на
ниточцi, тримались на могутнiх боках гiр, i менi здавалось, що вони
ось-ось упадуть на нас i роздушать, як комашню...
Але брили не падали на нас, i по©зд з важким гуркотом пролiтав пiд
ними...
Ми ©хали до мiстечка Кульпи, де жив мамин брат у других Радя Локотош 1,
який був там приставом.
Вночi до нашого вагона зайшло два горянина. Батько й син. Батько був
весь неначе мiдний, з оголеними волохатими грудьми. Вiн у великiй лахматiй
шапцi, а син одягнений в якесь лахмiття, смуглявий i чорноокий. Це були
дiти злиднiв, але чимось буйним, диким i гордим вiяло од них... Вони
внесли до нашого вагона гори з ©х грiзними скелями, шумливими й швидкими
рiчками, вiчним лементом листя i спiвом птиць, з ©х хмарами i орлами...
Ми з хлопчиком одразу ж подружили.
Вiн на мене казав: "Якшi".
Менi з'ясували, що це значить "красивий, гарний". А "яман" значить -
"некрасивий, поганий".
Хлопчик був схожий на мене, тiльки вiн був дужчий, i очi йому палали
огнем його батькiвщини, Кавказу, грiзного й похмурого, в вiчних снiгах i
туманах, повних сонця, вiтру й волi.
Пiсля по©зда ми ©хали бричкою сто кiлометрiв до Кульпи - ©хали багряною
i нескiнченною пустелею...
Перед нами синiла близька гора, так близько, що, здавалось, до не©
можна було доторкнутись рукою...
А ми ©хали до цi © горп, що так близько i казково синiла перед нами,
сто кiлометрiв...
Таке прозоре повiтря було на Кавказi.
Довга i порохлива була дорога. Iнодi з ям, обабiч не©, вибiгали
навстрiчу нам обiдранi, смуглявi й чорноволосi, подiбнi до циганчат дiти,
кричали щось незрозумiле i грозили нам услiд чорними, худенькими
кулачками...
Ми гримiли повз них, а вони довго ще бiгли за нами i тоненько й
протяжно кричали щось люте, i все грозили, поволi даленiючи, ©х маленькi
фiгурки...
Я не сердився на них, менi було до слiз жалко за ними, що вони живуть в
ямах, такi худенькi й обiдранi, за те, що в них такi рiднi очi...
Нарештi ми в'©хали до Кульпи.
На ганку стояв дядько з черкесами i щось з ними по-©хньо.чу розмовляв.
Вiн був у черкесцi, високий, стрункий i красивий, з пишною, роздво ною
золотою борiдкою.
Горянi© стояли круг нього в чорних бурках i папахах, як похмурi орли, i
кинджали ©х, у срiбних пiхвах, холодно й грiзно блищали на сонцi...
Дядько Радя був дуже добрий i простий. Вiн мiг задурно брати рибу в
горян, але цього не робив i платив грошi. Його кiмнати були обвiшанi
килимами, а на них висiли красиво вигнутi шаблюки i взагалi всiляка
зброя...
У нього був лакей, що ходив як тiнь i в точно визначену годину нечутно
з'являвся в кiмнатi i монотонно говорив: "Улжiн гатов..."
Я любив сидiти бiля вiкна i дивитись на червонi гори за його голубими
шибками... Гори були дуже близько, а з ©х бокiв тонко й жалiсно здiймались
у небо синi завитки диму з ям, в яких жили люди...
Повз вiкон часто проходили верблюди, вони хитали добрими й покiрними
головами на волохатих i витягнутих шиях, неначе здоровкались зi мною, i
дзвенiли маленькимi© круглими дзвониками... Довгими караванами кожний день
вони проходили повз вiкна... I iнодi про©жджав па гору маленьким iшаком,
худеньким i довговухим, величезний, гладкий i пузатий горянин. Його ноги
майже волочились по землi, i бiдний iшачок лiз з останнiх сил на гору, а
гладкий горянин iще, мабуть, щоб iшачковi було важче, гойдав сво©ми
ногами. Менi було жалко бiдненького iшачка. А гладкого горянина я
ненавидiв за його пухкi й маснi од жиру щоки, за веселi пiснi, що вiн
наспiвував, роздуваючи од напруги сво жирне й чорне горло i не звертав
жодно© уваги на страждання бiдного четвероногого мученика.
У мене був охоронець з кинджалом.
А раз до мене прийшов його маленький брат-горянин i повiв показувати
Кульпи. Ми ходили з ним по лабiринту вузеньких i кривих вулочок, а з бокiв
були глинянi, з плескатими покрiвлями саклi. На саклях паслись кози i
спали жiнки i дiти.
Ми ввiйшли до саклi, де жив хлопчик. На долiвцi покотом лежали його
рiднi, i ©х голови були замотанi рушниками. Я думав, що хтось ©м
попровалював голови i вони обв'язали ©х i лежали хворi. А вони просто
вiдпочивали, i голови ©м були не проваленi i обмотанi не рушниками, а
чалмами. Це такi головнi убори. Я потiм узнав про те. А тодi менi ©х було
дуже жалко.
Я спитав хлопчика:
- Отчего они спят?
- От голода, - вiдповiв хлопчик i подивився на мене сухими, гарячими,
голодними, бездонними й гнiвними очима...
У дядька на столиках було дуже багато рiзних красивих речей з хрусталя
й гiрсько© кристалiчно© солi. Я завжди питав у нього дозволу, коли хотiв
що взяти з його чудесних столикiв. А Коля не питав дозволу у нього, а
просто брав. Дядьковi подобалось, що я завжди питав у нього дозволу, i не
подобалось, що Коля все робив, як йому хотiлось, наче дядька зовсiм i не
було на свiтi. Коля не любив його, i вiн вiдповiдав йому тим же. А мене
вiн дуже любив.
Часто вiн голубив мене, пригортав до себе i, дивлячись менi в очi,
казав мамi:
- З цього хлопчика вийде щось велике... Вiн вирiшив узяти мене на
виховання, бо був нежонатий.
Мати погодилась, а потiм уся в сльозах повернулась i забрала мене в
дядька. Вiн подарував менi на прощання шаблюку. Вона була довга, вища за
мене, на шумливому вокзалi, повнiм жiнок у чадрах, що все хиталися i щось
мурмотiли, батько продав за четвертак дядькiв подарунок i випив за його
здоров'я горiлки, а я - гiрких слiз.
Баку...
Ми сто©мо з батьком на березi Каспiйського моря, бiля великого мiдного
якоря, вритого в землю. Я дивився на море як на величезну i безкiнечну
бурхливу вiтряносиню гору...
Хвилi добiгали майже до мо©х нiг i залишали на пiску срiбнi волани
ажурно© пiни...
В порту було багато кораблiв з шумливим га м вiтрил, i воии дуже
хитались, а од берега одходив i повiльно дерся на синю i гуркiтливу гору
моря бiлий i красивий, як мiсто, пароплав. I далеко-далеко, як блакитнi
метелики, були розкиданi в розпеченiй синявi неба кораблi...
Ми з татком ходили безкiнечними вузькими й заплутаними вулицями Баку, i
менi було дивно, що вiн нi в кого не пита дороги i все зна , куди йти, на
що дивитись...
Мати казала, що Баку - це "город мiлiонерiв". Ще вона казала, що в Баку
продають снiг...
Ми там жили цiлий мiсяць у готелi i платили по карбованцю в день за
номер. Менi здавалось, що це дуже великi грошi.
Матерi не сподобався Кавказ, бо вона боялася "розбiйникiв", як вона
казала, а насправдi ©©, як i батька, туга за батькiвщиною примусили
покинути цей чудовий край i повернутись на димний, суворий, але рiдний
Донбас.
III
Це був уже не Брянський Рудник, а село Чутине. Чудно й дико менi було
жити на селi. У мене була червона сорочка, а хлопцi були вреднi i дуже
бились, i собаки теж були дуже вреднi. Ми жили в незвиклiй нуждi, на чужiй
квартирi, i я грався з братиком i сестрою на глинянiй i колючiй печi. Мати
часто плакала, а батька майже завжди не було вдома.
Вiн приходив рiдко, стомлений i злiш. Все шукав роботи i не знаходив
©©. Вiн став багато пити. А коли нап' ться, ста блiдий-блiдий i все
мовчить.
Мати часто сумно спiвала:
Потихесеньку, помалесеньку,
мо© дiтки, йдiть...
Спить п'яниця в рубленiй коморi,
глядiть його та не розбудiть...
I далi:
Ой п'япиця та не робiтниця,
день i нiчку п' ,
а як прийде iз корчми додому,
мене, молодую, б' ...
П'яний батько хрипко й з тяжкими перервами диха на лiжку, а голос
матерi жалiсно чайкою б' ться в бiднiй i сумнiй хатi i тремтить сльозами:
Спить п'яниця в рубленiй коморi, глядiть його та не розбудiть...
Особливо я любив, коли мати спiвала:
Мiсяць з хмари вигляда ,
свiтить у хатину...
А там жiнка молодая
колише дитину...
Або батько:
Вi вiтер, ще й буйнесенький,
та на той садок зеленесенький...
А у тiм садку живе удова,
а в тi© вдови - дочка молода...
Ми пiшли з Колею за село i забрели на чужий баштан. Нам дуже подобалось
блукати золотим лiсом кукурудзи. Та якийсь страшний дядько, мабуть, хазя©н
або його син - худий, високий, чорний i в золотому брилi - наскочив на нас
i почав лаятись. Я перелякався i втiк. А Колiчка залишився з цим страшним
дядьком. Я одбiг далеко, а потiм зупинився. Менi стало дуже соромно, що
Колiчка не втiк, а я втiк. I ще я думав, що дядько вбива Колiчку, i мо
серце обливалось кров'ю i жахом.
Я сумно й лякливо повертався назад i побачив, що менi назустрiч, немов
нiчого й не було, iдуть Коля i страшний хазя©н баштана. Колiчка радiсно
кричав i кликав мене до себе, а "страшний" дядько був зовсiм не страшний i
привiтно менi усмiхався.
Я наче проснувся од жахливого сну, коли побачив, що братик живий.
Ми знов повернулись до Третьо© Роти i жили в нашого родича, залiзняка
Удовенка.
Раз батько напився п'яний i посварився з матiр'ю, а потiм вигнав ©© i
заложив дверi мiцною палицею, щоб мати не могла одчинить.
Коля був на печi, а я лежав коло п'яного батька i боявся поворухнутись,
щоб не потривожить його сну. Я любив його i був сердитий на матiр, що вона
його лаяла. Мати в холодних сiнях жалiсно просила, щоб я ©й одчинив дверi.
Але я цього не зробив i не дозволяв зробити Колi.
Колiчка все заспокоював маму, щоб вона почекала, коли я засну, i тодi
вiн одчине ©й дверi.
Нарештi я заснув.
Крiзь чуйний, злий i тривожний сон я почув якесь сопiння, потiм щось
луснуло, i хтось тяжко упав на долiвку. Це Коля усiм сво©м маленьким
тiльцем повиснув на палицi i переломив ©©. Вiн тiльки крикнув:
- Чуть-чуть не упал!
Це була в нього гака звичка - завжди, коли вiн падав, то чомусь радiсно
кричав:
- Чуть-чуть не упал!
Це вiн так казав, щоб мати не хвилювалась, що йому боляче. Вiв дуже
любив матiр i не дозволяв ©й прибирати у кiмнатi i все робив сам. Вiн
плакав, коли мати не дозволяла йому це робити.
Син мо © тiтки Рашi Холоденко, Улян, часто бив мене. Це в нього ввiйшло
майже в систему. Раз вiн мене бив, а Коля, вдвiчi менший за нього, терпiв,
терпiв, а потiм як пiдскочить до Уляна, як закричить на нього:
- До яких пiр ти будеш бити мого брата? - та як лусне його в нiс, так,
що в того чвиркнула кров, i нiс на мо©х очах став синiм i розпух, як
груша...
А Колiчка, як гнiвна молнiя, в' ться круг Уляна i молотить його
залiзними од справедливо© злоби кулачками i в боки, i в живiт... А потiм з
усього розмаху шибонув пiд ложечку так, що Улян охнув i без дихання
джвакнувся в пил...
IV
Юзiвка 1.
Ми жили в мамино© подруги. В такiй же квартирi, що була в нас на
Брянському Руднику. Повз вiкон часто пробiгали веселi англiйськi дiти в
твердих, бiлих, накрохмалених комiрцях, з галстуками i в мужських
сюртуках, тiльки штанцi в них були до колiн, ну, панчiхи й штиблети. Вони
були в окулярах, не всi, звичайно, дуже чистенькi, пихатi, нiкого не
помiчали, на нас дивились як на щось не варто уваги i гелготiли як гуси...
У мамино© подруги було дво дiтей. Вони лежали в другiй кiмнатi, хворi
на скарлатину. Ми бiдно жили, а хворi хлопчики не ©ли сво©х булочок i
оддавали нам а Колего. Вони тiльки надкусували ©х, а ми з Колею до©дали.
I от одного разу, коли я проснувся, мати сказала, що Коля захворiв.
Вiн лежав на пiдлозi i жалiсно дивився сво©ми темними, добрими,
бархатними очима i тихенько стогнав...
Я сказав:
- А... Это он так, представляется...
Ми завжди, коли хотiли, щоб мати давала нам ©сти бiльше i краще, по
черзi "хворiли". А мати завжди таких "болящих" краще годувала i давала
бiльше солодкого.
Але Коля не "представлявся".
Прийшов високий, красивий i огрядний, в пенсне, бородатий вiйськовий
лiкар.
Вiн оглерiв Колю i сказав, що в нього скарлатина.
Колю поклали на лiжко. Вiн був весь червоний i гарячий... Лiкар кiлька
разiв приходив i сумно дивився на Колiчку, давав йому лiки, але лiки не
допомагали.
На третiй день, вранцi, Коля почав умирати.
Вiн дуже любив маму i все просив ©© не вiдходити од нього. Мати
нахилялась над ним, а вiн дивився на не© вже мутними оченятами i все
знiмав у не© з волосся на потилицi якiсь "катушки"...
Перед смертю вiн попросив умитись, умився, потiм попросив iкону
Козельсько© божо© матерi, перехрестився, поцiлував ©© й лiг... I ще вiн
попросив, щоб його поклали на пiдлогу.
Його поклали... Мати дуже плакала, а Коля, щоб вона не плакала, навiть
стримувався, щоб не стогнати... Так вiн ©© любив...
А батько втiк... Вiн не мiг бачити останнiх мук свого синочка. Коля
вмер уночi.
Вiн як живий лежав у великiй кiмнатi, i з його носика виглядала срiбна
пiна...
На його пухкеньких нiжках були теплi панчiшки й туфельки.
Я не вiрив, що вiн умер, менi здавалось, що ось вiн зараз пiдведеться,
одкри сво© бархатнi очi пiд густими й довгими, красиво загнутими вiями, i
скаже: "А я буду хохленком!" Але Колiчка тихо i срiбно лежав перед нами...
А потiм його везли по мiсту на дрогах, в бiлiй, пепофарбованiй трунi, а
ми йшли за нею...
Байдуже димiли труби, проходили чужi, жорстокi в сво©й байдужостi люди,
а ми все йшли i йшли за бiлою труною Колiчки, йшли i плакали...
Потiм ми в'©хали на цвинтар, i чужi люди опустили труну Колiчки в яму i
засипали землею.
Хрест на могилi братика був теж, як i його труна, бiлий,
непофарбований.
Потiм, коли ми вiд'©жджали з Юзiвки, прийшли на Колину могилку
прощатися з ним.
Мама дуже плакала, а татко став навколiшки бiля могили, i з його очей
капали дрiбнi, дрiбнi сльози, як осiннiй дощик, що мжичив над нами...
Ми ©хали, а за нами ще довго було видно хреста над могилою Колiчки...
Ох, то не хрестик, то Колiчка простягав услiд за нами сво© блiдi,
дорогi й неповоротнi руки...
Як я потiм картав себе за те, що був не ласкавий з Колею, що iнодi бив
його... Як би я тепер любив його, боронив од хлопцiв i собак!
V
Села, все села... Iнодi рудники... Але рудники - як бистролетнi сни,
рiднi й неповторнi... I шахти, клiтi, стволи, шахтарi, запах милого
дитинства од вугiльно© руди, рейок, сиве мелькотiння вагонеток i
"страданье", срiбний плач або буйний розгул золотих ладiв пiд п'яними
пальцями коногона, чубатого й одчайдушного.
Татко працював на рудниках бiльше креслярем, iнодi шахтарем, а на селах
учителював, був i сiльським писарем. Працював i землемiром, а в основному
- сiльським адвокатом, писав селянам "прошения", починаючи од волосно©
управи i кiнчаючи царем. Але про це потiм.
На Кавказi я захворiв на малярiю, i вона мене часто трусила.
Але ще до малярi© я щороку по п'ять днiв хворiв якоюсь чудною хворобою.
Ранком, пiсля туманного й тяжкого сну, я прокидався якийсь кволий i сам
не свiй. Все злiва направо бiгло перед мо©ми очима... Весь свiт кудись
безперервно линув... Я не мiг ходити, а лежать було мукою, бо це мене не
позбавляло од головокружiння, хоч трохи й послаблювало його... Я затуляв
очi, але це не допомагало... Я нiби провалювався в якiсь перетинаючi одна
одну безоднi, нiби розпадався на шматки, хмарно й гойдливо... Нiчого не
мiг ©сти. Все йшло назад... Часто мене тошнило...
На п'ятий день я прокидався без головокружiнь, але не мiг швидко
повертатись, особливо лiворуч, коли я так робив, то падав на землю...
Доводилося повертатися всiм тiлом, тихо, тихо. Лiва половина голови в мене
була завжди якась туманна...
Коли менi був один рiк, мене поклювало стадо гусей. Служниця залишила
мене одного на подвiр'©, а сама пiшла до хлопцiв на вулицю. Я, мабуть,
лежав на правiм боцi. Гуси мене клювали все в голову, все в голову... Я не
кричав... I про це нiчого' не пам'ятаю... Це з слiв матерi.
Вся лiва половина голови в мене була пiсля нападу гусей в моргулях
завбiльшки з голубине яйце...
А двох рокiв я обварився до пояса кип'ятком. Це я пам'ятаю. Я стояв у
низькому коридорi, а за спиною в мене служниця поставила мiдний таз,
повний кип'ятку. В цей час по коридору проходив татко. Я чемно дав йому
дорогу, одступив на крок i... сiв у таз з кип'ятком...
Немов крiзь страшний гарячий туман бачу все це... Татко шбидко рве на
менi чорнi бархатнi штанцi, а мати рве на собi волосся i то пiдiйма , то
опуска руки. Крику ©© я нг чув... Це було як у снi...
А далi - тьма...
Далi - з слiв матерi.
Лiкував мене наш третяротський фельдшер Трохим Iванович.
Менi дуже подобалось так кричати.
А Поля теж була хороша штучка. Вона свойому Ванi смажила картоплю так,
що та аж кипiла в маслi, а нам до столу подавала майже суху.
За це Ваня часто бив ©©, за любов i картоплю в маслi. Це вiн так
виявляв до не© свою "подяку".
I татко й мати, а iнодi й ©х знайомi, ледве втихомирювали буйного й
п'яного Ваню. Вони його зв'язували, а вiн плакав, лаявся, називав Полю
нехорошими словами i часто, разом iз плювками в ©© лице, незрозумiлим
словом:
- Изменщица!
А Поля. з розпатланим волоссям, в синцях i розiрванiй кофточцi, довгими
чорними косами витирала йому сльози, плакала й цiлувала зв'язанi руки й
ноги, а вiн, пiд ©© поцiлунками, тiльки стогнав, скреготiв зубами i
страшно крутив налитими кров'ю очима, що майже вилазили з орбiт...
А потiм вони мирились i, мов нiчого не було, знов солодко цiлувалися за
сара м, а Поля кудкудахтала, як курка, якiй я одкрутив голiвку, задихалась
i переривчастим шепотом питала:
- Вань, а Вань! Когда ж мьi поженимся?
- Подожди: вот я заработаю денег, справлю себе спинжак и ботинки на
рантах... Куплю гармошку и корову, выпишу мать, и тогда будем все вместе,
- вiдповiдав Ваня сухим басом i чомусь захлинався.
Соня, дочка кучера, коли ми ходили в поле, теж питала мене (ми з нею
часто пiдглядали, як Поля з Ванею цiлувались):
- Вов, а Вов! Когда же мы поженимся? Я вiдповiдав ©й, як Ваня, хрипким
i переривчастим "басом":
- Погоди, вот я заработаю много денег, справлю себе спинжак, куплю
гармошку и корову, а потом сядем на ту корову и убежим.
Iнодi вечорами у нас збирались гостi, грали на гiтарi, пили горiлку,
потiм грали в преферанс i показували фокуси. А один худий i довгий
конторщик ходив на руках i майже дiставав до стелi ногами. Це було дуже
смiшно. Всi смiялись i аплодували йому.
Тiльки менi не подобалось, що коли вiн ©в, то витирав куточки рота
шматочком хлiба, а потiм посилав ©х собi за вуса. Менi було гидко на це
дивитись...
Менi дуже подобались пiснi, що ©х спiвали мати й гостi.
Особливо любив я старовинну, козацьку, яко© матiр навчив донський
офiцер:
По дороге пыль клубится, Слышны выстрелы порой... Из набега ой-да
удалого Едут все донцы домой!
Я уявляв ©х, буйних i запорошених, чорних як циган од сонця й вiтру, з
кашкетами набакир, чорними й золотими чубами, розпатланими од бiгу баских
коней, що почули запах батькiвщини й солодкого вiдпочинку.
Вони мчать i стрiляють на скаку. Весела золота ватага, вся обвiшана
награбованим золотом i збро ю, на якiй запеклась кров чужинцiв... Я не
любив ©х за розбiйнi справи, але вони менi подобались тому, що були
хоробрi й красивi, як той чорновусий донський офiцер, що був закоханий в
мою матiр i дуже подобався ©й... Але мати в ньому розчарувалась, бо батько
©й сказав, що в тонких губах донського красеня щось хидне...
Не допомогла офiцеру й донська пiсня, в якiй менi особливо подобалось
мiсце, де говориться, що
Лишь один казак не весел..."
Смутно i самотньо ©де вiн осторонь товаришiв, на чужому конi, з
пониклим чолом... Товаришi його питають, чому вiн такий невеселий:
Аль турчанкой ты пленился
в басурманском во краю...
А козак ©м вiдповiда :
Это горе - нам не горе,
Мы привыкли в горе жить,
Чтоб по ветреной девчонке
Сокрушаться и тужить.
Вiн тужив не за коханою, а за сво©м вiрним другом, бойовим конем,
убитим злою турецькою кулею... Ще я любив, коли мати спiвала циганських
пiсень:
Положите мне золота в ручку, и всю правду я вам расскажу, - про
ворожку, що "неведомых духов царила" i ©й "власть прорицанья дана", про
цигана:
Лишь один цыган не пьет, не гуляет, он да па цыганку скоса поглядает...
Я любив все, що спiвали мати й гостi. I про моряка:
"Лет семнадцать по неволе моряк все плавал по волнам...", i "Разлука
ты, разлука, чужая сторона, никто нас не разлучит, ни солнце, ни луна..."
Особливо слова:
Моя рука писала,
не знала, для кого,
а сердце подсказало:
для друга своего...
i "Помнишь ли, милая, ветви тенистые, ивы над сонным прудом...", i
"Любила меня мать, уважала, что я ненаглядная дочь. А дочь ее с милым
убежала в осеннюю, темную ночь..."
А батько додавав: "Тир-дир-точь, тир-дир-точь..." Цi пiснi дзвенiли або
в залитiй лагiдним сяйвом широкiй, з високими вiкнами кiмнатi, або в
степу, в та мному свiтлi вогнища i в голубому й далекому мигтiннi зiрок,
пiд задумливий дзвiн гiтари в чарiвних руках татка, що спiвав задушевним
бархатним баритоном.
Коли батько та ©х гостi, жiнки й чоловiки, спiвали пiсень, то ©х
обличчя ставали якимись особливими, гарними й задушевними, неначе тихий
генiй добра благословляв бiлими крилами чудеснi душi стомлених трударiв
нашо© землi... У жiнок тремтiли сльозп на довгих i сумних вiях, а чоловiки
були блiдi, неначе ©м чогось було жалко i перед кимсь соромно, i вони тодi
ставали особливо гарними, i я ©х усiх любив, навiть того довгого i худого,
що витирав губи шматочками хлiба... Вiн же був не винен, що в нього така
дурна звичка. I моя дитяча душа, повна восторгу пiснi i всепрощення,
готова була обняти весь свiт, з усiм добрим i злим... Для мене тодi все
зле пропадало i залишалось тiльки добре... Я одiйду од людей, ляжу на
пахучу траву, дивлюсь на далекi зорi, про якi менi мати казала, що це "очi
янголiв", i плачу, плачу... Пiсля слiз менi ставало так легко i тихо на
душi... Я наче виростав i летiв у зорянi свiти, що скажено мчать у
вiчнiсть, а за спиною в мене шумiли могучi, на все небо, крила... I завжди
пiсля таких "польових каш" з костром, музикою й пiснями, я не пам'ятав, як
опинявся в свойому теплому i уютному лiжку, i прокидався пiд радiсне
щебетання птиць за вiкном, весь осипаний золотим дощем ранкових променiв
сонця...
До нас при©хали з Воронежа маминi брати Костя й Льоня. Костя був
кучерявий, красивий i балакучий, а Льоня кирпатий i злий. Вони часто
сперечались. Костя був розумнiший, i Льоня, коли в нього не ставало слiв i
взагалi нiчим не мiг аргументувати, так вiн хватав Костю за груди сво©ми
злими й дужими руками i бив мого кучерявого дядю спиною й головою об
стiну. Так завжди сварка увiнчувалась "перемогою" дядi Льонi.
Вони наговорили мо©м батькам стiльки казок про багате життя на Кавказi,
що батько взяв в конторi "рощот", 1 ми ви©хали...
Перед ви©здом мати продала всi меблi, а я бiгав за речами, що ©х
виносили назавжди чужi люди з наших опустiлих кiмнат...
Особливо я плакав за рукомийником i все благав матiр, щоб вона хоч його
не продавала... А мати, блiда, з затислими, побiлiлими губами, нiчого менi
не вiдповiдала i ходила по кiмнатах, як чорна й гнiвна судьба...
Я назавжди прощався з мо©м дорогим рудником, Лозовою Павлiвкою,
станцi ю Алмазною, рейками, вагончиками, квiтами, ставком i зорями. Зорями
мого золотого дитинства, мого безжурного життя, Колею Канарейкiним i
заплаканою Сонею.
Була осiнь, але не пiзня, а тиха, золота i печальна...
Вечiрн промiння заливало безмежнi простори донецьких степiв, а ми з
Сонею все йшли i йшли в погасаюче небо...
Ми пройшли повз лiкарню й ряди красивих будинкiв, що здiймались у
вишину, з вiкнами, залитими кров'ю зорi... Десь за одним iз цих кривавих
вiкон плаче мiй смуглявий друг Коля (я з ним уже попрощався), а ми йдемо,
маленькi й самотнi, у великому, повному слiз свiтi... Слiз мого прощання з
першою дитячою любов'ю i життям, яке потiм буде менi тiльки снитись...
II
Все гуркоче й строкато пролiта мимо розчиненого вiкна вагона, а далi
кружляв плавно й повiльно...
Вiтер шумить i вi менi в лице, а я хочу, щоб по©зд летiв усе швидше й
швидше... Я висовуюсь iз вiкна лицем до бiгу по©зда i всiм тiлом i
бажанням наче пiдганяю його...
Батько на кожнiй зупинцi виходив, щоб купити нам ласощiв або за водою,
а бiльше - випити горiлки.
Я дуже хвилювався, що по©зд пiде без татка, плакав, а Коля мене
заспокоював:
- Не плачь... Папа скоро прийдет, он пошел прогнать курицу.
Я нiяк не мiг заспоко©тись... Менi здавалось, що татунь вiдстав од
по©зда... Що ось вiн сто©ть одинокий в страшному й невiдомому полi... I
менi так жалко, так жалко за ним, що нестримнi ридання стискають менi
горло i сльози заливають щоки...
А коли татко приходив, я заспокоювався... I так було всю дорогу.
Кавказ...
Нiч.
По©зд ©де берегом моря... Воно глухо й грiзно шумить i б' ться за
вiкнами, а перед нами туманно бiжить в гору кам'яна стiна, хвиляста й
страшна...
Це - гора Арарат.
Черкешенки, пiд чорними чадрами, все плачуть i плачуть, ниють печально
i страшно... Це вони так спiвають, як менi сказала мати.
Перед тим на однiй шумливiй станцi© була пересадка. Пiдiйшов по©зд. Я
стояв у метушливiй i тривожнiй юрбi. Ударив другий дзвiнок, а в вагон ще
не пускають. Жах охопив мою душу... Я сплеснув руками i повним одчаю
голосом закричав:
- Ой боже ж, мы опоздаем!
Всi здригнули й глянули на мене...
Це було як електричний ток...
Нам дали дорогу, i ми першi ввiйшли до вагона.
Я дуже сподобався одному красивому грузину з чорними, неначе налитими
дьогтем, очима...
Вiн менi на кожнiй зупинцi купував масу схiдних солодощiв.
Особливо менi сподобались гранати.
Грузин часто брав мене собi на колiна й навчав рахувати по-©хньому до
п'яти:
- Эрти, ори, сами, охти, хути...
Але матерi чомусь не сподобалась дружба грузина зi мною. I коли вiн
пiшов на однiй iз зупинок за новою порцi ю ласощiв, вона сховала мене на
верхнiй полицi.
Грузин прийшов, а мати сказала йому, що я в другому кiнцi по©зда.
Вiн кiлька разiв оббiгав весь состав, все шукав мене, i, пробiгаючи
повз наше купе, тривожно заглядав у нього й стурбовано питав:
- Дэ Волода?..
Мата казала, що мене нема, i грузин бiгав як навiжений. по всiх вагонах
i кричав:
- Вы нэ видэл такой смуглый, хорошенкий малчик?.. Йому вiдповiдали
смiхом, i вiн бiг далi. Нарештi його розпачливi крики замовкли. Мабуть,
вiн зiйшов ва сво©й станцi©. I мати дозволила менi бути на нижнiй полицi i
знову дивитись у вiкно... Помiж немов розчахнено© гори я вперше побачив
море. Воно чомусь було як спнiй мур, не лежало плескато, а синiло, як
стiна гiгантського будинку... I я думав, як же в ньому плавать?.. Мабуть,
дряпатись нагору, а потiм, як на санях, летiти вниз... Але так можна
розбитись об гостре камiння...
Ми швидко наближались до моря, i воно поволi лягало синьо й широко...
Над по©здом звисали величезнi й страшнi кам'янi брили, що. наче на
ниточцi, тримались на могутнiх боках гiр, i менi здавалось, що вони
ось-ось упадуть на нас i роздушать, як комашню...
Але брили не падали на нас, i по©зд з важким гуркотом пролiтав пiд
ними...
Ми ©хали до мiстечка Кульпи, де жив мамин брат у других Радя Локотош 1,
який був там приставом.
Вночi до нашого вагона зайшло два горянина. Батько й син. Батько був
весь неначе мiдний, з оголеними волохатими грудьми. Вiн у великiй лахматiй
шапцi, а син одягнений в якесь лахмiття, смуглявий i чорноокий. Це були
дiти злиднiв, але чимось буйним, диким i гордим вiяло од них... Вони
внесли до нашого вагона гори з ©х грiзними скелями, шумливими й швидкими
рiчками, вiчним лементом листя i спiвом птиць, з ©х хмарами i орлами...
Ми з хлопчиком одразу ж подружили.
Вiн на мене казав: "Якшi".
Менi з'ясували, що це значить "красивий, гарний". А "яман" значить -
"некрасивий, поганий".
Хлопчик був схожий на мене, тiльки вiн був дужчий, i очi йому палали
огнем його батькiвщини, Кавказу, грiзного й похмурого, в вiчних снiгах i
туманах, повних сонця, вiтру й волi.
Пiсля по©зда ми ©хали бричкою сто кiлометрiв до Кульпи - ©хали багряною
i нескiнченною пустелею...
Перед нами синiла близька гора, так близько, що, здавалось, до не©
можна було доторкнутись рукою...
А ми ©хали до цi © горп, що так близько i казково синiла перед нами,
сто кiлометрiв...
Таке прозоре повiтря було на Кавказi.
Довга i порохлива була дорога. Iнодi з ям, обабiч не©, вибiгали
навстрiчу нам обiдранi, смуглявi й чорноволосi, подiбнi до циганчат дiти,
кричали щось незрозумiле i грозили нам услiд чорними, худенькими
кулачками...
Ми гримiли повз них, а вони довго ще бiгли за нами i тоненько й
протяжно кричали щось люте, i все грозили, поволi даленiючи, ©х маленькi
фiгурки...
Я не сердився на них, менi було до слiз жалко за ними, що вони живуть в
ямах, такi худенькi й обiдранi, за те, що в них такi рiднi очi...
Нарештi ми в'©хали до Кульпи.
На ганку стояв дядько з черкесами i щось з ними по-©хньо.чу розмовляв.
Вiн був у черкесцi, високий, стрункий i красивий, з пишною, роздво ною
золотою борiдкою.
Горянi© стояли круг нього в чорних бурках i папахах, як похмурi орли, i
кинджали ©х, у срiбних пiхвах, холодно й грiзно блищали на сонцi...
Дядько Радя був дуже добрий i простий. Вiн мiг задурно брати рибу в
горян, але цього не робив i платив грошi. Його кiмнати були обвiшанi
килимами, а на них висiли красиво вигнутi шаблюки i взагалi всiляка
зброя...
У нього був лакей, що ходив як тiнь i в точно визначену годину нечутно
з'являвся в кiмнатi i монотонно говорив: "Улжiн гатов..."
Я любив сидiти бiля вiкна i дивитись на червонi гори за його голубими
шибками... Гори були дуже близько, а з ©х бокiв тонко й жалiсно здiймались
у небо синi завитки диму з ям, в яких жили люди...
Повз вiкон часто проходили верблюди, вони хитали добрими й покiрними
головами на волохатих i витягнутих шиях, неначе здоровкались зi мною, i
дзвенiли маленькимi© круглими дзвониками... Довгими караванами кожний день
вони проходили повз вiкна... I iнодi про©жджав па гору маленьким iшаком,
худеньким i довговухим, величезний, гладкий i пузатий горянин. Його ноги
майже волочились по землi, i бiдний iшачок лiз з останнiх сил на гору, а
гладкий горянин iще, мабуть, щоб iшачковi було важче, гойдав сво©ми
ногами. Менi було жалко бiдненького iшачка. А гладкого горянина я
ненавидiв за його пухкi й маснi од жиру щоки, за веселi пiснi, що вiн
наспiвував, роздуваючи од напруги сво жирне й чорне горло i не звертав
жодно© уваги на страждання бiдного четвероногого мученика.
У мене був охоронець з кинджалом.
А раз до мене прийшов його маленький брат-горянин i повiв показувати
Кульпи. Ми ходили з ним по лабiринту вузеньких i кривих вулочок, а з бокiв
були глинянi, з плескатими покрiвлями саклi. На саклях паслись кози i
спали жiнки i дiти.
Ми ввiйшли до саклi, де жив хлопчик. На долiвцi покотом лежали його
рiднi, i ©х голови були замотанi рушниками. Я думав, що хтось ©м
попровалював голови i вони обв'язали ©х i лежали хворi. А вони просто
вiдпочивали, i голови ©м були не проваленi i обмотанi не рушниками, а
чалмами. Це такi головнi убори. Я потiм узнав про те. А тодi менi ©х було
дуже жалко.
Я спитав хлопчика:
- Отчего они спят?
- От голода, - вiдповiв хлопчик i подивився на мене сухими, гарячими,
голодними, бездонними й гнiвними очима...
У дядька на столиках було дуже багато рiзних красивих речей з хрусталя
й гiрсько© кристалiчно© солi. Я завжди питав у нього дозволу, коли хотiв
що взяти з його чудесних столикiв. А Коля не питав дозволу у нього, а
просто брав. Дядьковi подобалось, що я завжди питав у нього дозволу, i не
подобалось, що Коля все робив, як йому хотiлось, наче дядька зовсiм i не
було на свiтi. Коля не любив його, i вiн вiдповiдав йому тим же. А мене
вiн дуже любив.
Часто вiн голубив мене, пригортав до себе i, дивлячись менi в очi,
казав мамi:
- З цього хлопчика вийде щось велике... Вiн вирiшив узяти мене на
виховання, бо був нежонатий.
Мати погодилась, а потiм уся в сльозах повернулась i забрала мене в
дядька. Вiн подарував менi на прощання шаблюку. Вона була довга, вища за
мене, на шумливому вокзалi, повнiм жiнок у чадрах, що все хиталися i щось
мурмотiли, батько продав за четвертак дядькiв подарунок i випив за його
здоров'я горiлки, а я - гiрких слiз.
Баку...
Ми сто©мо з батьком на березi Каспiйського моря, бiля великого мiдного
якоря, вритого в землю. Я дивився на море як на величезну i безкiнечну
бурхливу вiтряносиню гору...
Хвилi добiгали майже до мо©х нiг i залишали на пiску срiбнi волани
ажурно© пiни...
В порту було багато кораблiв з шумливим га м вiтрил, i воии дуже
хитались, а од берега одходив i повiльно дерся на синю i гуркiтливу гору
моря бiлий i красивий, як мiсто, пароплав. I далеко-далеко, як блакитнi
метелики, були розкиданi в розпеченiй синявi неба кораблi...
Ми з татком ходили безкiнечними вузькими й заплутаними вулицями Баку, i
менi було дивно, що вiн нi в кого не пита дороги i все зна , куди йти, на
що дивитись...
Мати казала, що Баку - це "город мiлiонерiв". Ще вона казала, що в Баку
продають снiг...
Ми там жили цiлий мiсяць у готелi i платили по карбованцю в день за
номер. Менi здавалось, що це дуже великi грошi.
Матерi не сподобався Кавказ, бо вона боялася "розбiйникiв", як вона
казала, а насправдi ©©, як i батька, туга за батькiвщиною примусили
покинути цей чудовий край i повернутись на димний, суворий, але рiдний
Донбас.
III
Це був уже не Брянський Рудник, а село Чутине. Чудно й дико менi було
жити на селi. У мене була червона сорочка, а хлопцi були вреднi i дуже
бились, i собаки теж були дуже вреднi. Ми жили в незвиклiй нуждi, на чужiй
квартирi, i я грався з братиком i сестрою на глинянiй i колючiй печi. Мати
часто плакала, а батька майже завжди не було вдома.
Вiн приходив рiдко, стомлений i злiш. Все шукав роботи i не знаходив
©©. Вiн став багато пити. А коли нап' ться, ста блiдий-блiдий i все
мовчить.
Мати часто сумно спiвала:
Потихесеньку, помалесеньку,
мо© дiтки, йдiть...
Спить п'яниця в рубленiй коморi,
глядiть його та не розбудiть...
I далi:
Ой п'япиця та не робiтниця,
день i нiчку п' ,
а як прийде iз корчми додому,
мене, молодую, б' ...
П'яний батько хрипко й з тяжкими перервами диха на лiжку, а голос
матерi жалiсно чайкою б' ться в бiднiй i сумнiй хатi i тремтить сльозами:
Спить п'яниця в рубленiй коморi, глядiть його та не розбудiть...
Особливо я любив, коли мати спiвала:
Мiсяць з хмари вигляда ,
свiтить у хатину...
А там жiнка молодая
колише дитину...
Або батько:
Вi вiтер, ще й буйнесенький,
та на той садок зеленесенький...
А у тiм садку живе удова,
а в тi© вдови - дочка молода...
Ми пiшли з Колею за село i забрели на чужий баштан. Нам дуже подобалось
блукати золотим лiсом кукурудзи. Та якийсь страшний дядько, мабуть, хазя©н
або його син - худий, високий, чорний i в золотому брилi - наскочив на нас
i почав лаятись. Я перелякався i втiк. А Колiчка залишився з цим страшним
дядьком. Я одбiг далеко, а потiм зупинився. Менi стало дуже соромно, що
Колiчка не втiк, а я втiк. I ще я думав, що дядько вбива Колiчку, i мо
серце обливалось кров'ю i жахом.
Я сумно й лякливо повертався назад i побачив, що менi назустрiч, немов
нiчого й не було, iдуть Коля i страшний хазя©н баштана. Колiчка радiсно
кричав i кликав мене до себе, а "страшний" дядько був зовсiм не страшний i
привiтно менi усмiхався.
Я наче проснувся од жахливого сну, коли побачив, що братик живий.
Ми знов повернулись до Третьо© Роти i жили в нашого родича, залiзняка
Удовенка.
Раз батько напився п'яний i посварився з матiр'ю, а потiм вигнав ©© i
заложив дверi мiцною палицею, щоб мати не могла одчинить.
Коля був на печi, а я лежав коло п'яного батька i боявся поворухнутись,
щоб не потривожить його сну. Я любив його i був сердитий на матiр, що вона
його лаяла. Мати в холодних сiнях жалiсно просила, щоб я ©й одчинив дверi.
Але я цього не зробив i не дозволяв зробити Колi.
Колiчка все заспокоював маму, щоб вона почекала, коли я засну, i тодi
вiн одчине ©й дверi.
Нарештi я заснув.
Крiзь чуйний, злий i тривожний сон я почув якесь сопiння, потiм щось
луснуло, i хтось тяжко упав на долiвку. Це Коля усiм сво©м маленьким
тiльцем повиснув на палицi i переломив ©©. Вiн тiльки крикнув:
- Чуть-чуть не упал!
Це була в нього гака звичка - завжди, коли вiн падав, то чомусь радiсно
кричав:
- Чуть-чуть не упал!
Це вiн так казав, щоб мати не хвилювалась, що йому боляче. Вiв дуже
любив матiр i не дозволяв ©й прибирати у кiмнатi i все робив сам. Вiн
плакав, коли мати не дозволяла йому це робити.
Син мо © тiтки Рашi Холоденко, Улян, часто бив мене. Це в нього ввiйшло
майже в систему. Раз вiн мене бив, а Коля, вдвiчi менший за нього, терпiв,
терпiв, а потiм як пiдскочить до Уляна, як закричить на нього:
- До яких пiр ти будеш бити мого брата? - та як лусне його в нiс, так,
що в того чвиркнула кров, i нiс на мо©х очах став синiм i розпух, як
груша...
А Колiчка, як гнiвна молнiя, в' ться круг Уляна i молотить його
залiзними од справедливо© злоби кулачками i в боки, i в живiт... А потiм з
усього розмаху шибонув пiд ложечку так, що Улян охнув i без дихання
джвакнувся в пил...
IV
Юзiвка 1.
Ми жили в мамино© подруги. В такiй же квартирi, що була в нас на
Брянському Руднику. Повз вiкон часто пробiгали веселi англiйськi дiти в
твердих, бiлих, накрохмалених комiрцях, з галстуками i в мужських
сюртуках, тiльки штанцi в них були до колiн, ну, панчiхи й штиблети. Вони
були в окулярах, не всi, звичайно, дуже чистенькi, пихатi, нiкого не
помiчали, на нас дивились як на щось не варто уваги i гелготiли як гуси...
У мамино© подруги було дво дiтей. Вони лежали в другiй кiмнатi, хворi
на скарлатину. Ми бiдно жили, а хворi хлопчики не ©ли сво©х булочок i
оддавали нам а Колего. Вони тiльки надкусували ©х, а ми з Колею до©дали.
I от одного разу, коли я проснувся, мати сказала, що Коля захворiв.
Вiн лежав на пiдлозi i жалiсно дивився сво©ми темними, добрими,
бархатними очима i тихенько стогнав...
Я сказав:
- А... Это он так, представляется...
Ми завжди, коли хотiли, щоб мати давала нам ©сти бiльше i краще, по
черзi "хворiли". А мати завжди таких "болящих" краще годувала i давала
бiльше солодкого.
Але Коля не "представлявся".
Прийшов високий, красивий i огрядний, в пенсне, бородатий вiйськовий
лiкар.
Вiн оглерiв Колю i сказав, що в нього скарлатина.
Колю поклали на лiжко. Вiн був весь червоний i гарячий... Лiкар кiлька
разiв приходив i сумно дивився на Колiчку, давав йому лiки, але лiки не
допомагали.
На третiй день, вранцi, Коля почав умирати.
Вiн дуже любив маму i все просив ©© не вiдходити од нього. Мати
нахилялась над ним, а вiн дивився на не© вже мутними оченятами i все
знiмав у не© з волосся на потилицi якiсь "катушки"...
Перед смертю вiн попросив умитись, умився, потiм попросив iкону
Козельсько© божо© матерi, перехрестився, поцiлував ©© й лiг... I ще вiн
попросив, щоб його поклали на пiдлогу.
Його поклали... Мати дуже плакала, а Коля, щоб вона не плакала, навiть
стримувався, щоб не стогнати... Так вiн ©© любив...
А батько втiк... Вiн не мiг бачити останнiх мук свого синочка. Коля
вмер уночi.
Вiн як живий лежав у великiй кiмнатi, i з його носика виглядала срiбна
пiна...
На його пухкеньких нiжках були теплi панчiшки й туфельки.
Я не вiрив, що вiн умер, менi здавалось, що ось вiн зараз пiдведеться,
одкри сво© бархатнi очi пiд густими й довгими, красиво загнутими вiями, i
скаже: "А я буду хохленком!" Але Колiчка тихо i срiбно лежав перед нами...
А потiм його везли по мiсту на дрогах, в бiлiй, пепофарбованiй трунi, а
ми йшли за нею...
Байдуже димiли труби, проходили чужi, жорстокi в сво©й байдужостi люди,
а ми все йшли i йшли за бiлою труною Колiчки, йшли i плакали...
Потiм ми в'©хали на цвинтар, i чужi люди опустили труну Колiчки в яму i
засипали землею.
Хрест на могилi братика був теж, як i його труна, бiлий,
непофарбований.
Потiм, коли ми вiд'©жджали з Юзiвки, прийшли на Колину могилку
прощатися з ним.
Мама дуже плакала, а татко став навколiшки бiля могили, i з його очей
капали дрiбнi, дрiбнi сльози, як осiннiй дощик, що мжичив над нами...
Ми ©хали, а за нами ще довго було видно хреста над могилою Колiчки...
Ох, то не хрестик, то Колiчка простягав услiд за нами сво© блiдi,
дорогi й неповоротнi руки...
Як я потiм картав себе за те, що був не ласкавий з Колею, що iнодi бив
його... Як би я тепер любив його, боронив од хлопцiв i собак!
V
Села, все села... Iнодi рудники... Але рудники - як бистролетнi сни,
рiднi й неповторнi... I шахти, клiтi, стволи, шахтарi, запах милого
дитинства од вугiльно© руди, рейок, сиве мелькотiння вагонеток i
"страданье", срiбний плач або буйний розгул золотих ладiв пiд п'яними
пальцями коногона, чубатого й одчайдушного.
Татко працював на рудниках бiльше креслярем, iнодi шахтарем, а на селах
учителював, був i сiльським писарем. Працював i землемiром, а в основному
- сiльським адвокатом, писав селянам "прошения", починаючи од волосно©
управи i кiнчаючи царем. Але про це потiм.
На Кавказi я захворiв на малярiю, i вона мене часто трусила.
Але ще до малярi© я щороку по п'ять днiв хворiв якоюсь чудною хворобою.
Ранком, пiсля туманного й тяжкого сну, я прокидався якийсь кволий i сам
не свiй. Все злiва направо бiгло перед мо©ми очима... Весь свiт кудись
безперервно линув... Я не мiг ходити, а лежать було мукою, бо це мене не
позбавляло од головокружiння, хоч трохи й послаблювало його... Я затуляв
очi, але це не допомагало... Я нiби провалювався в якiсь перетинаючi одна
одну безоднi, нiби розпадався на шматки, хмарно й гойдливо... Нiчого не
мiг ©сти. Все йшло назад... Часто мене тошнило...
На п'ятий день я прокидався без головокружiнь, але не мiг швидко
повертатись, особливо лiворуч, коли я так робив, то падав на землю...
Доводилося повертатися всiм тiлом, тихо, тихо. Лiва половина голови в мене
була завжди якась туманна...
Коли менi був один рiк, мене поклювало стадо гусей. Служниця залишила
мене одного на подвiр'©, а сама пiшла до хлопцiв на вулицю. Я, мабуть,
лежав на правiм боцi. Гуси мене клювали все в голову, все в голову... Я не
кричав... I про це нiчого' не пам'ятаю... Це з слiв матерi.
Вся лiва половина голови в мене була пiсля нападу гусей в моргулях
завбiльшки з голубине яйце...
А двох рокiв я обварився до пояса кип'ятком. Це я пам'ятаю. Я стояв у
низькому коридорi, а за спиною в мене служниця поставила мiдний таз,
повний кип'ятку. В цей час по коридору проходив татко. Я чемно дав йому
дорогу, одступив на крок i... сiв у таз з кип'ятком...
Немов крiзь страшний гарячий туман бачу все це... Татко шбидко рве на
менi чорнi бархатнi штанцi, а мати рве на собi волосся i то пiдiйма , то
опуска руки. Крику ©© я нг чув... Це було як у снi...
А далi - тьма...
Далi - з слiв матерi.
Лiкував мене наш третяротський фельдшер Трохим Iванович.