Орiонець посмiхнувся стримано.
- Йде боротьба за живучiсть корабля.
- З роботою - зупинився на чомусь?
- Ще нi. В дитячий садок кличуть за старшу няньку...
- А чого, ставай, - повеселiшав Чередниченко. - Мати справу з дiтьми -
дiло святе.
Ягнич закурив, вiдсунувсь на кiнець лавки, схмурив у роздумi лоба.
- Нi, Саво. Ти менi дай iншу роботу. Пiдшукай менi заняття якесь...
щонайгiрше.
- О, тодi ставай головою! - миттю зреагував Чередниченко, весело
збадьорившись. - Заняття таке, що вмерти не дадуть! Тут уже в тебе всi
жили вимотають, та ще й вузлiв понав'язують, а ти при цьому й скривитись
не смiй. - Чередниченко знову став серйозним. - Тiльки й пожив, доки був
рядовим механiзатором, доки дивився на свiт з висоти комбайна, з мiстка
свого степового корабля, - вони ж у нас теж кораблi. Якби сказали -
сьогоднi б вернувсь до штурвала. Схiд сонця i зорю вечiрню на мiстку
комбайна зустрiчати, - ото воно, ото життя!.. А для мо © теперiшньо©
роботи, Андроне, треба нервiв iз сталевого волокна, тiльки ж наука таких
ще не винайшла, навряд чи ч винайде коли... На кiнець дня понад сили
трима шся, зайдеш пiсля всього до парку, сядеш над ставком, Яшко чи то пак
Мишко пiдпливе за крихтами - онукiв нема, то хоч iз цим невинним
створiнням коли душу вiдведеш... З природою, Андроне, чим далi, все бiльше
хочеться злагоди. А воно не завжди виходить. Налетiло ось, обдало гарячим
вiтрюгою, попалило...
- Та ще й зараз палить, як на екваторi.
- Отож. На соняшниках сьогоднi був - просто душа кров'ю облива ться:
ледь дихають. Стоять при самiй землi розмiром - як ромашки... I це там, де
©м такий догляд, де мали б вони зараз коронами, як царi, на море свiтити.
- Кажуть, був це рiк Неспокiйного Сонця, - зауважив Ягнич, згадавши
розмови курсантiв на "Орiонi". - Нiбито страшеннi бурi на Сонцi лютували.
- Та ко©ться щось у природi... Дощу ждемо, а воно й дощi тепер не
завжди благодать, уважно© вимагають перевiрки. Читав ось недавно, вченi
помiтили: стали дощi з кислотами випадати. Що за кислоти, чому, звiдки? -
це ще вивча ться, а тiльки пiсля таких опадiв нiбито й рiст лiсiв на
планетi уповiльню ться.
- Бо забрудню м нечистотами i водяний, i повiтряний океани...
- Науково-технiчний прогрес - це, звiсно, дiло, цього не минути, тiльки
ж не забувай, що перед тобою палиця з двома кiнцями. Вiзьмемо для прикладу
мелiорацiю, наше зрошення степове. Канали проклали - це ж чудово,
вiдгалуження нам будують - це ж iще чудовiше, так? Бо для нас вода - це
сила, багатство, життя... Тож будуймо системи, обводнюймось, зрошуймо -
спасибi тобi, ентеер!.. Тiльки ж i будувати треба з умом! А якщо
поскупився, зекономив на живому, вчасно не прислухався до слушно© думки,
то який же ти господар? З усiх бокiв ще ж тодi радили ©м: обличкуйте весь
магiстральний, зробiть по дну покриття плiвкою чи бетоном, не послухались,
дорого вийде... Ну, а скупий, здавна вiдомо, двiчi платить. Тепер ось
пiшла фiльтрацiя. Хлiбодарiвка вимока, в Iванiвцi вода в погребах
з'явилась... Та i в нас, на третiй бригадi, грунтовi води пiдiйма, сiль
жене на поверхню. Понад шляхом, звернув увагу, якi по кукурудзi залиски та
лисини пови©дало?
- Бачив.
- Двiстi гектарiв золотих земель нам засолили, може, й на сто лiт
вивели з ладу! Тепер там уже нi "Кавказ", нi "аврору" не сiй, уже там
солончак пiд ногами гуде! На партконференцi© довелося трясти декого за
душу: як же це так? Куди дивились? Плечима знизують, руками розводять, та
все так повертають, як би на когось грiхи звалити, а самому викрутитись,
сухим вийти iз води...
- Це в нас умiють: у паперах ховаються, як щури...
- А якщо ти вiдповiдальнiсть взяти на себе бо©шся, якщо наперед не
продумав усе, не вiдстояв народний iнтерес, швидше до нагороди спiшив, то
який же ти пiсля цього комунiст? - щодалi розпалювався Чередниченко. - На
все в нього виправдання: лiмiт йому зрiзали, строки пiдганяють, думати
нема коли, давай штурмiвщиною, хватопеком... Зробив i пiшов, а тут хоч
трава не рости. Спитай тепер, хто нам, хто державi вiдшкоду за цi
знiвеченi землi?
- Суворiше карати треба таких.
- Атож, кара мо, як кота мишами. Бо ж i не скажеш, що зумисне вiн тобi
нагiрше робив. Навпаки, i тi, й тi старалися, i люди ж начебто все
тямовитi, з досвiдом, iз дипломами... А так, бач, виходить: засолонцювати
нам землю - це вiн зумi , а розсолонцювати... руками розводить. Обiцяють,
правда, дренажем та промиванням вiдновити грунти, тiльки й самi ще до
пуття не знають, що з того буде, як i коли... Погубити виявилось просто, а
ось оживити...
Розхвилювався Чередниченко, аж рукою до серця потягся.
- Може, валер'янки дати? - запропонував Ягнич, помiтивши цей
мимовiльний рух. - В мене суха, у пiгулках.
- А що то в наших умовах втратити родючий гектар? - нiби й не почувши,
мiркував далi Чередниченко про сво наболiле. - Таж такого чорнозему нiде
й на iнших планетах не знайдеш! Справдi-дно золоте! Навiть якщо й
розсолонцю мо засолонцьоване,то коли це буде? А скiльки зараз лиш на однiм
списанiм гектарi втрача мо?.. Звiсно, тепер i вони, складачi проектiв,
заметушились, а де ви ранiше були, знавцi свого дiла? Хай до нас, низових,
не прислухались, але ж вас i наука попереджала! Вiдмахнулись, знехтували
всiма засторогами! Зажадали вiд одного з iiих, щоб пояснення дав
конференцi©, так вiн з пiвгодини мамлякав, графин води випив, а так нiчого
нам i не пояснив до пуття... Нi-нi, - Чередниченко пiдвiвся, - якщо взявсь
будувати, то будуй менi не сяк-так, щоб не переробляти пiсля тебе,
партача... На ватманi гумкою можеш зiтерти, а тут не зiтреш: на землi все
треба робити начисто, без чернеток!
XV
Де ж лiнiя обрiю? Зараз ©© майже не помiтно: безмежна слiпучiсть моря
злива ться з такою ж безмежною слiпучiстю небес. Сяйво дня народжу ться iз
ся в, з гармонiйного днання переповнених свiтлом стихiй...
Сонце в зенiтi.
Серед вiдкритого моря йде "Орiон". Ледве руха ться, вiтру нема, парусся
обвисло...
Дельфiни його спостерiгають. Табунам невтомних цих дiтей моря
вiтрильник бiлi , мов якийсь дивний, поволi пливучий палац. Жодного судна
навстрiч, жоден танкер не темнi на обрi©. Тiльки "Орiон".
Один-однiсiнький серед дзеркальностi вод. Пiд парусами вида ться
неймовiрно високим. Бiла хмара! (Висота щогли вiд кiля до клотика сорок
сiм метрiв).
Курсанти нудьгують на палубi. Ще ©м, новачкам, незвична оця слiпучiсть
довкруг: на всi сторони свiту - фантастична слiпучiсть. Нiде тако© не
побачиш, як серед цих медiтерiанських вод о такiй порi, опiвднi. Вiд
свiтла рiже в очах. Простiр без будь-яких меж: стiльки ся в, а вiтру нема.
- Пiшов дiд Ягнич i вiтер з собою забрав...
Капiтан обходить судно. Почува ться в людинi внутрiшня заклопотанiсть.
В око впада безлiч разiв читаний напис: "Сигнал тривоги пода ться
електроревуном "Тривога"... Один безперервний сигнал на тридцять секунд.
Нiщо, однак, не вiщу тривоги.
I все ж на душi неспокiйно. Чого б це?
Курсантська аудиторiя. Стенд морсько© практики. Зразки вузлiв:
подвiйний гачний... рибацький огон... стопорний вузол...
Найтруднiше зрощувати сталевi кiнцi, саме тодi руки в кровi... I
Ягнич-майстер сто©ть над тобою.
Штурманська рубка. Розстелена карта.
Циркуль.
Транспортир.
Гумка...
Схилилось одразу дво чи тро курсантiв: прокладку ведуть.
Тут же два локатори. Парус i локатор - вони на "Орiонi" поруч! Капiтан
вбача в цьому якийсь символ, його це наповню гордiстю.
Третю добу нема вiтру. "Пiшов i вiтер з собою забрав..." Чому саме
такий жарт? Вони першокурсники, Ягнича не бачили в вiчi. Це ти з ним ходив
у той свiй перший найдальший рейс. Заходили майже в тропiки (зона
пiвнiчно-схiдного пасату), щоб використати попутнiй, а пiвнiчнiше вже був
би зустрiчний. У зворотному рейсi якраз цим скориставсь "Орiон".
То був красивий, насичений рейс!
Уперше так iшли. Курсанти були вiдбiрнi, одразу вiд трьох училищ. Рейс
видався важкий, у кiлькох мiсцях штормовий, але на диво щасливий: жодно©
травми, хвороби, небажано© пригоди.
Жартували:
Це тому, що Ягнич чаклу тут. Це завдяки йому.
Яким вiн був?
Знов випадково чу бiля радiорубки розмову тих, що майстра нiколи в
вiчi не бачили. Вони зараз творять Ягнича, ними не знаного, iншого, свого.
Був, був! Усе життя пiд оцими вiтрилами. Нi сiм'©, нiкого, нiчого. Тут
вiчно жив, в'язав вузли, стерiг оту ринду. З курсантами тримався суворо.
Пiдведе, пальцем вказу :
- Яка снасть?
Мовчиш.
Кiнцем (шмат каната) так i всмажить по спинi. А тобi й не боляче, бо
справедливо. А коли зна ш, коли зумi ш правильно вiдповiсти - руку
потисне.
Що вони вигадують? Нiколи на "Орiонi" такого не було, нiколи Ягнич не
вдавався до таких методiв науки!
Нiхто не знав, скiльки тому Ягничевi лiт. Поцiкавляться, бувало,
курсанти:
- Товаришу майстре, скiльки вам лiт?
- Сорок.
I то - без тiнi жарту. Наступного року iншi прийдуть на "Орiон", цi
також спитають:
- Скiльки вам лiт?
I та ж сама вiдповiдь:
- Сорок.
Застиг, увiчнився на сво©х сорока. Чимось вони йому далися, що нi
бiльш, анi менш - усе сорок. Чи, можливо, в цiй цифрi, як i в цифрi "IЗ",
був для Ягнича якийсь пота мний смисл? I, що дивно, вигляд вiн завжди мав
людини сорока лiт. Ягнич не старiв! Натура рiдкiсно© мiцностi, просто
залiзна натура. I душею... розкiшна душа! Пiснi спiвав, знав ©х безлiч,
особливо пiсень давнiх, старих мореходiв (нiколи не чув капiтан, що Ягнич
спiвав. Може, хiба що деколи стиха мугиках на палубi?)
Потiм "Орiон" потрапив у зону дi© найстрашнiшого в цих широтах урагану,
в його крило. Була нiч, розвированiсть, чорний хаос стихiй. Палубою черпав
воду "Орiон". Шквал налiтав за шквалом. Крен досягав сорока й бiльше.
Думали - все. Але i в цих умовах посилали курсантiв на щогли! I знову -
дивна рiч! - не зiрвало, не скинуло в океан нiкого.
Казали; це тому, що Ягнич (вiн був тяжко цi © ночi травмований) живе,
що серце його на "Орiонi" б' ться. Прив'язаний канатами, завузлований ними
мiцно-премiцно, лежав пiд хiрургiчним ножем у лазаретi, в глибинi судна.
Операцiю неможливо було робити, кренами перевалювало хворого сюди й туди,
але iншо© ради не було - майстер сам наказав: рiж! Було йому вийнято серце
з грудей, воно билось i билось. Ниткою сировою, парусницькою тригранною
голкою було зашито судини. Ягнич жив!
Суцiльна фантастика.
У напруженiй навчальнiй програмi, що ©© належить досконало опанувати
курсантам морехiдки, значиться тема й така: "Живучiсть корабля". "Орiон"
збагатив ©х ще одним уроком: фактом живучостi людини. Досi вважа ться, що
стожильна Ягничева живучiсть, його немрущий дух, могутн силове поле його
натури визначили тi © ночi долю всього екiпажу, долю "Орiона". Вважа ться,
що саме це, передавшись вiд нього всiй командi, допомогло ©м вистояти пiд
усiма шквалами, вийти iз зони урагану щасливо.
"Що вони вигадують?" - Капiтан був здивований, не мiг тако©
мiфотворчостi пояснити. Навiщо нафантазовують? Нiчого подiбного на
"Орiонi" не було: все було iнакше. Звiдки ж уся ця химерiя, ця повiнь
домислiв, нестримних курсантських фантазiй? Яка душевна погреба спонука
©х, замiсть исиби цiлком реально©, законно списано©, нагороджено©, творити
для себе ще якусь iншу людину, людину-амулет? Лiпити й лiпити десь по
закутках, по рубках та в затiнку вiтрил майже мiфiчний образ того, хто
"пiшов i вiтер iз собою забрав"? Скiльки рiзних перейшло через "Орiон",
скiльки напiвзабуте чи й зовсiм забуто, чому ж цей звичайний, буденний,
хоч i справдi-таки славний Ягнич не полиша уваги новачкiв? Чому серед
цього штилю, серед безмежжя слiпучостi вiн зараз у них на устах, знов i
знов виника , мiражний, у ©хнiх душах?
Невже цим курсантам, що знають локатор, що мають пiд рукою найсучаснiшi
електроннi пристро©, навiщось потрiбен ще вигаданий, нафантазований Ягнич,
майстер нестарiючих сорока лiт, людина-легенда?
XVI
Тiльки стемнiло, короткий свист пролунав бiля двору
Ягничiв-комбайнерiв.
Мати пора ться у хатi, але дверi вiдчиненi, - почула. Це, мабуть, той
явивсь. Лише в старосвiтчинi колись парубки свистом отак викликали дiвчат
на вулицю, зараз це почу ш хiба що зi сцени в клубi, коли ставлять якусь
давню п' су. Одначе, виявля ться, сцена з таким пережитком iнодi може
повторитись i в тебе коло двору. Спiвати не вмiють, а свистiти навчились!
Одначе тi ©, що викликають, вдома нема, по роботi ще зайнята, в
кура©всько© медички день не нормований. Тiльки зiбралась була в кiно,
прибiгають з викликом до Чередниченка, - треба ставити банки головi!
Звалило Зевса. На вiдзнаку обжинкiв по©хав до моря змити жнив'яну
пилюку, згарячу викупавсь у сво му - з медузами - Чорному i так
застудивсь, що пiдозра на запалення легенiв. Коли серед зими доводилось
брьохатись в льодовiй водi бiля керченських берегiв, пробираючись iз
Таманi на пiвострiв у розвiдку, - тодi нiчого, навiть нежить не вхопив,
принаймнi зараз не пам'ята . Шинелi позам.ерзають, бувало, гуркочуть на
гвардiйцях, як дзвони, раз у раз доводиться знов ©х намочувати в водi, щоб
не гримiли, щоб не побудили ворожих вартових. А зараз тiльки глянеш на
море - уже чха ш, уже погнало температуру... Найрадикальнiше лiкування, що
його, власне, тiльки й визна в таких випадках Сава Данилович, - це банки.
Покiрно пiдставля спину, щоб Варвара Пилипiвна негайно обкидала його
банками, оскiльки ж i вона зараз нездужа , то кличте молоду медичку, хай
потрену ться...
Коли Iнна побiгла, в матерi мимовiль ворухнувся сумнiв, чи не Варваринi
це штучки, може, навмисне викликають медичку-початкiвку, щоб перевiрити,
чи вмi вона хоч банки прилiпити до пуття.
Подалася й нема, а свистун тим часом посвисту . Не вперше приносить
його звiдкись пiд кура©вськi вишнi, щоб тiльки побачитись з Iнною,
засвiдчити, як вiн упада за нею, який не байдужий... Ось iще раз
пiдсвиснув аж iз якимось солов'©ним колiнцем...
- Та скажи ти йому, що наша на викликах, не до гулянок ©й, - з глибини
хати гукнула жiнка надвiр, будучи певна, що там кому пiдхопити команду й
передати далi...
Одначе на подвiр'© нiкого. Тiльки груша, як туча, сто©ть, але грушi й
самiй, мабуть, при мно послухати вечiрнього свисту. Жiнка вийшла на
веранду. Ну от, будь ласка: лавка пiд грушею порожня, на вахтi нiкого,
орiонець, видно, подавсь до сусiдiв вечiрню передачу дивитися з дiтлашнею.
Телевiзор у них величезний (розмiром як дiвоцька скриня колись),
поставлено його проiсто в садку пiд горiхом, аж сюди на веранду виднi
голубий екран, i перед ним стирчить купа голiв - дитячих i дорослих.
Лисина орiонця теж мiж ними поблиску . Вдома у Ягничiв телевiзор, може,
навiть кращий, сто©ть он за шифонь ром у кутку, щоправда, за всi жнива
екран на ньому так нi разу й не засвiтився. Мiг би моряк його настро©ти,
сидiти й дивитись удома, так нi, до сусiдiв потягло, мiж малашню. Там,
виходить, веселiше... Ось разом аж пiдскочили всi, галаснули: "Гол! Гол!"
А з вулицi неголосно свиснуло знов. Ну й надокучливий.
Господиня спустилась схiдцями, пiшла до хвiртки. Щось шаснуло пiд
вишнями (тепер вишнi з дворiв аж на кура©вськi вулицi повибродили, злодi©в
не бояться), пiд вiттям за стовбуром заховалось, принишкло... Не iнакше як
вiн, майстер художнього свисту...
- То ти, Вiкторе?
- Я.
- Тобi ще тут не набридло свистiти? До двору заходь.
Мусиш вiтати, бо хочеш не хочеш, а виступа вiн зараз у ролi твого
майбутнього зятя.
- Я до Iнни. Вдома вона?
- Скоро прийде. Заходь, заходь. Якраз погомонiти з тобою треба.
Посадила доччиного ухажора на верандi, вгощення, правда, хай не жде, -
гiсть некликаний, обiйдеться... Увiмкнула електрику (щоб краще видно було
доньчиного обранця), пiсля цього сiла й сама до столу. Хлопець застиг на
стiльцi, вiдсунувшись аж у куток веранди. Господиня доскiпливо його
розглядала: ось воно, золото Веремi нкове... Невже оце майбутнiй зять?
Нiби й не змiнився, хоч десь там побував. Казали, стрижений, а воно не
дуже й помiтно. З чемною увагою жде бесiди, сухолиций, виголений, скромна
усмiшка виблукалась на губах... Нiс материн, брови теж ©©, тонкi i якiсь
смiливi, розгонистi - справдi, не кожна дiвчина зостанеться байдужою до
таких. Сам собою статурний, довгобразий, i коли ось так тихо сидить,
стиснувши руки колiнами, й пуска смиреннi погляди в стелю, на обвиту
комашнею лампочку, то й не скажеш, що перед тобою шалапут, зайдисвiт,
хулiган.
- Вона скоро прийде? - запитав так скромно-скромно.
- Не вiдчиту ться, голубе. В не© служба... Та, звiсно, прийде: наша
дитина домiвки трима ться, не те що iншi.
- Якщо це на мою адресу натяк, то дозвольте пояснити: я теж сподiваюся
скоро перекочувати пiд мамин дах. Зда ться, матиму роботу десь тут,
поблизу.
- Мабуть, на комплексi? - Поруч з Кура©вкою на узбережжi другий рiк
буду ться комплекс для оздоровлення шахтарiв. - Чи баянiстом у пансiонат?
- Поки що та мниця, - ухильно миркнув вiн, усмiхнувшись.
- Ох, Вiкторе, Вiкторе, що ти собi дума ш? - заго-монiла жiнка з щирим
уболiванням. - Доки отак галайдакуватимеш? Подивись ти на сво©х
ровесникiв: кожен при дiлi, той вчиться, той в армi©, а той iз трактора не
злазить... Справжнi сини, нiчим себе не безчестять, батькам радiсть та
гордiсть за них. Навiть ось такi, як Петрусь наш, - очi ©й засвiтились при
згадцi про свого штурманця, - ще ж хлопченя проти тебе, а яке беручке,
кмiтливе. У Казахстан, у таку далеч, нарiвнi з дорослими не побоялось, а
ти?
Вдома на такi речi Веремi нко тiльки б кинув зневажливо: "Мамо, не
вчiть мене жити, ситий вашими повчаннями по саме нiкуди", - встав би та й
спину показав, а тут не смi , вда , що слухати наставницю - йому сама
насолода, вбира мудрiсть народну, як губка.
- Чи, може, це я на вiтер кажу, Вiкторе? Чого ти мовчиш?
- Я слухаю. Уважно слухаю. Вдумуюсь, Ганно Гурi©вно.
Це ©© пiдбадьорило, шанобливе звертання полестило. Розохотившись,
виспiвала оду сво му штурманцевi, згадала навiть свого троюрiдного небожа,
Ягнича Анатолiя, що десь там у Берлiнi пiд час пожежi нiмченя з п'ятого чи
навiть шостого поверху врятував, - про цей факт надiйшов у Кура©вку лист
вiд командування... Використавши сильний цей приклад, жiнка знову взялася
за санобробку цього кура©вського шалапута, що набива ться в зятi й вiд
якого довiрливiй тещi довелось би, мабуть, усього почути, а поки що сидить
такий покiрненький, аж присмучений, шию витягнув гусаком, очi в стелю
пустив, та все ловить, та все "вдуму ться". Тiльки що вiн там ловить? Чи
не оту комашню, що довкруг лампочки пiд стелею в' ться?
- Якщо себе не жалi ш, то хоч батькiв пожалiй, - взялась йому далi
втлумачувати майбутня теща. - Старий уже на стручок зiсох, то ж через
кого? I матерi не легше, вiд горя та сорому на люди бо©ться виходити...
Обо на синочка тiльки й надiялись, усiм примхам його потурали. Чи баян,
чи "Ява" - нi в чому вiдмови не було. I оце ти ©м так вiддячу ш? ©м горе,
собi напасть! Винних не шукай на сторонi, все вiд тебе йде, - ти хоч це
розумi ш?
- Розумiю, Гурi©вно, ще й як розумiю, - i знову смиренницька мiна на
гарнiм обличчi, тепер ще бiльш посмутнiлiм. - Постараюся, щоб змiнитись у
коренi. Даю зобов'язання: мiсяць, од сили два, i ви мене не впiзна те.
Покута моя у виправно-трудовiм не кiнчилась, ще вона й зараз у самiм
розпалi, день i нiч кипить отут, - i руку так щиро-щиресенько приклав до
грудей.
Жiнцi одлягло вiд серця. Коли поговориш з людиною по душах, то воно
одразу щось там i зворухнеться, серце ж не кам'яне! Вдома не дуже, мабуть,
умiють з хлопцем повести розмову, наставити на добру путь, дарма що обо
педагоги. З чужими воно легше, а до свого ключика не пiдберуть. Бо не так
це просто, людоньки добрi! А вона ось хоч i не вчителька, хоч тiльки в
дитсадку малих вихову , проте й цього довготелесого зумiла усовiстити...
Збадьорена успiхом на нивi педагогiки, стала тепер вихваляти перед ним
свою Iнну. Як училище закiнчила з золотою медаллю (медаль ця вродилася тут
же, на верандi, експромтом) i якi ©й добрi мiсця пропонували, манили в
столицю, аж у той центральний Червоний Хрест, що з медикаментами та
продуктами i в Iндiю, i на край свiту лiта , де тiльки спалахне епiдемiя
або станеться землетрус...
Нiчим не спокусили Iнну, бо ©й в одну душу додому - Кура©вка ©й милiша
за все, бiля неньки-матерi ©й найтеплiше.
- Зараз оце Варвара покликала, щоб банки поставити головi. В тебе,
каже, краще виходить, нiж у мене. Iнший голова хiба б довiрився, хiба
пiдставив би спину будь-кому? А ©й-будь ласка...
Було й дочцi проспiвано дифiрамби з усiм материнським натхненням, з
вродженою ягничiвською розкiшшю уяви.
- I ось така дiвчина ждала тебе, хоч до не© в училищi там уже тричi
сватались, набивались i льотчики, i пiдводники, - факт явно перебiльшений.
- Якби iнша, то хiба пропустила б момент, хiба не спокусилась би?
Пiдхопила б собi лейтенанта, або лiкаря з дипломом, або й молодого
комбайнера з Золотою Зiркою! Нi, каже, мамо, я свого судженого та
засудженого ждатиму. Вiн там стражда , надi ться, вiрить у мене.
Вiдвернутись, коли в бiду потрапив, - це було б нечесно. Нi, не
вiдступлюся, дочекаюсь, якщо вже Вiтеньку серце обрало. Так ти ж оцiни!
- А я оцiнив, - голос його налився справжньою, невдаваною теплотою. -
Iнцi рiвних нема, Iнка для мене все, коли вже правду казати. Дня не було,
щоб ©© не згадував. Ради не© переламаю себе, бо знаю: не змириться вона з
мо©ми вадами, та й менi самому остогидла власна непослiдовнiсть,
розхристанiсть. Вiднинi цьому буде покладено край.
- Не розумiю, чого воно в тебе все не так, як у людей...
- Десь мене здорово шеменуло життя, Ганно Гурi©вно, так шеменуло, що й
досi заточуюсь... Можливо, тодi, коли з морехiдки витурили. Бо ж таки удар
- пiд саму душу. По-мо му, занадто суворо, як за одну самоволку.
- Що це воно таке - самоволка?
- Ну, прогул. Вiдлучився на двi доби... А там же дисциплiнка, скажу я
вам... Порядок залiзний.
- А без твердого порядку що ж би то й за морехiдка була! Чесну людину
порядок не страшить. Мiй ось брат скiльки на "Орiонi" ходив, пiвжиття
морськiй службi вiддав, та не нарiка , хоч як там доводилось йому... Ще й
досi море йому спати не да , тужить, скуча , сердега, за ним. Поспiшили,
списали, та вiн i тут свого не вiдцуравсь, малечу уявив курсантами i ©й
свою науку переда , а наука зна ш яка? Про непотопленiсть корабля!
З ледь прихованою нудьгою Вiктор став слухати ще й похвали в адресу
орiонця, хоча щодо нього хлопець мав свою думку: круто© вдачi старий,
амбiтний, неуживчивий, краще триматись вiд такого подалi. Бо попадись
орiонцевi на очi - вiн теж вчепиться, теж почне тобi душу дра©ти...
- Якби ти, Вiкторе, пошанувався тодi в училищi, то був би з курсантами
оце в походi, музикою десь би зустрiчали тебе! Входиш у порт пiд вiтрилами
"Орiона" - це ж честь яка! Колись, було, дядько на вiтряку крила
напарусить, та й то нам, малечi, диво, а тут... Ех ти! Бути вже однi ю
ногою на "Орiонi" i так здуру зiрватись!..
Розпалена образом "Орiона", тiтка Ганна не могла зупинитись,
розiйшлася, наче сама плавала на ньому, - складаючи хвалу, аж спiвала,
яких-бо туди хлопцiв беруть та гарт який там вони набувають, жiнка
гомонiла й гомонiла, а Веремi нко, знов витягши свою журавлину шию, слухав
майбутню тещу з удаваною уважнiстю, однак чув майже саму тiльки мелодiю ©©
мови, що зливалася для нього в щось монотонне, схоже на вiддалений журкiт
води. Хлопець зараз бiльше сам себе наслухав. Хай сто разiв ви ма те
рацiю, але вiд того менi не легше. Чи вiдомий вам такий стан, шановна
майбутня теще, коли, бува , просто жити нехiть, хоч наче й конкретних
якихось пiдстав нема для тво©х меланхолiй? От бувало вам - щоб
неiнтересно, i все? Сiра байдужiсть обляже, все наче було вже, i сам ти
наче колись уже був, i зна ш, яким будеш завтра, яке меню застанеш у
чайнiй на заяложеному столi, мухи якi дзижчатимуть над жирним тво©м
борщем... Справдi, нiхто тебе так не розумi , як Iнна, нiхто до тебе не
виявля стiльки терпiння та великодушностi, як вона. Хоче бачити й бачить
тебе кращим, нiж ти в собi, вона одяга тебе в шати сво © уяви, поклада
на тебе надi©, i, дивна рiч, часом почува ш, як вiд самих ©© сподiвань ти
й справдi ста ш нiби кращим. Iнна - це та найвища премiя, яку тобi видало
життя, видало, може, аж занадто щедро, з авансом... Тiльки, мабуть,
коханню властива така щедрiсть, всепрощення, i тiльки воно здатне
повертати тобi iнтерес i смак до життя, повертати ©х навiть тодi, коли
дiйдеш межi, коли попереду вже, зда ться, морок i порожнеча. I як же таку
дiвчину не любити? Вiд не© мовби й тобi переда ться заряд житт во© снаги,
жарiнням сво © пристрастi вона вiдморожу навiть те, що встигло взятись
памороззю в тобi. Нi, тут фальшi нема, вiн ©© любить! Iнакше б не нудився
отут на верандi, коли десь там пускають кiно та стiльки химочок
пансiонатських, що безсоромно в'язнуть, липнуть до тебе на танцях... Ради
Iнни сидиш тут та вислухову ш це чутеперечуте, спiване-переспiване, хоч
вам i зда ться, тiтко, що завдяки вашому красномовству в душi майбутнього
зятя вiдбува ться цiлий переворот...
Коли тiтка Ганна знову торкнулась Вiкторових з Iнною стосункiв,
доповняючись, наскiльки надiйний вiн у сво©х почуттях до дiвчини,
Веремi нко - тут уже без розiгрувань та без вдавань - признавався:
- В нiй мо щастя, тiльки в нiй! I цим дорожу. Не промiняю нi на кого,
нi на яку з отих пансiонатських химочок.
Сказав i осiкся. Само вихопилось, i вiн одразу ж пошкодував, що
вихопилось. Бо тiтка враз насторожилась, змружила очi:
- Це що ж iще за химочки? Кого це ти химочками дражниш?
- Ну, химочки, так усi ©х там називають...
- Хто всi? Блатняки, може. тво©, з якими баланду по колонiях сьорбав!
Так то ще не всi. А порядна людина не стане женщину й позаочi обзивати.
Оце культурний! Такий буде саме до пари мо©й дочцi!.. Химочки, химочки, -
не могла вона заспоко©тись. - З iменi вже глузують. А в мене само© бабусю
було Химою звати, так що, це лайка, насмiшка? Нiхто з не© не смiявся, бо
Хима дев'ятьох народила й вигледiла, i не було помiж них жодного такого
розгильдяя, як ти!
Хвилю якусь перемовчала насуплено (стала суворiстю зовсiм схожа на
брата), обличчя заокруглилось i нiби розбухло. Було ©й, видно, зараз i
прикро, й соромно за цього "розгильдяя", що сидiв нiби й не збентежений
нотацi ю, нiби аж повеселiлий, хоча почувалось, внутрiшньо й напружений
був до краю.
- Вiкторе, - сказала згодом Ганна Гурi©вна якимось майже урочистим
- Йде боротьба за живучiсть корабля.
- З роботою - зупинився на чомусь?
- Ще нi. В дитячий садок кличуть за старшу няньку...
- А чого, ставай, - повеселiшав Чередниченко. - Мати справу з дiтьми -
дiло святе.
Ягнич закурив, вiдсунувсь на кiнець лавки, схмурив у роздумi лоба.
- Нi, Саво. Ти менi дай iншу роботу. Пiдшукай менi заняття якесь...
щонайгiрше.
- О, тодi ставай головою! - миттю зреагував Чередниченко, весело
збадьорившись. - Заняття таке, що вмерти не дадуть! Тут уже в тебе всi
жили вимотають, та ще й вузлiв понав'язують, а ти при цьому й скривитись
не смiй. - Чередниченко знову став серйозним. - Тiльки й пожив, доки був
рядовим механiзатором, доки дивився на свiт з висоти комбайна, з мiстка
свого степового корабля, - вони ж у нас теж кораблi. Якби сказали -
сьогоднi б вернувсь до штурвала. Схiд сонця i зорю вечiрню на мiстку
комбайна зустрiчати, - ото воно, ото життя!.. А для мо © теперiшньо©
роботи, Андроне, треба нервiв iз сталевого волокна, тiльки ж наука таких
ще не винайшла, навряд чи ч винайде коли... На кiнець дня понад сили
трима шся, зайдеш пiсля всього до парку, сядеш над ставком, Яшко чи то пак
Мишко пiдпливе за крихтами - онукiв нема, то хоч iз цим невинним
створiнням коли душу вiдведеш... З природою, Андроне, чим далi, все бiльше
хочеться злагоди. А воно не завжди виходить. Налетiло ось, обдало гарячим
вiтрюгою, попалило...
- Та ще й зараз палить, як на екваторi.
- Отож. На соняшниках сьогоднi був - просто душа кров'ю облива ться:
ледь дихають. Стоять при самiй землi розмiром - як ромашки... I це там, де
©м такий догляд, де мали б вони зараз коронами, як царi, на море свiтити.
- Кажуть, був це рiк Неспокiйного Сонця, - зауважив Ягнич, згадавши
розмови курсантiв на "Орiонi". - Нiбито страшеннi бурi на Сонцi лютували.
- Та ко©ться щось у природi... Дощу ждемо, а воно й дощi тепер не
завжди благодать, уважно© вимагають перевiрки. Читав ось недавно, вченi
помiтили: стали дощi з кислотами випадати. Що за кислоти, чому, звiдки? -
це ще вивча ться, а тiльки пiсля таких опадiв нiбито й рiст лiсiв на
планетi уповiльню ться.
- Бо забрудню м нечистотами i водяний, i повiтряний океани...
- Науково-технiчний прогрес - це, звiсно, дiло, цього не минути, тiльки
ж не забувай, що перед тобою палиця з двома кiнцями. Вiзьмемо для прикладу
мелiорацiю, наше зрошення степове. Канали проклали - це ж чудово,
вiдгалуження нам будують - це ж iще чудовiше, так? Бо для нас вода - це
сила, багатство, життя... Тож будуймо системи, обводнюймось, зрошуймо -
спасибi тобi, ентеер!.. Тiльки ж i будувати треба з умом! А якщо
поскупився, зекономив на живому, вчасно не прислухався до слушно© думки,
то який же ти господар? З усiх бокiв ще ж тодi радили ©м: обличкуйте весь
магiстральний, зробiть по дну покриття плiвкою чи бетоном, не послухались,
дорого вийде... Ну, а скупий, здавна вiдомо, двiчi платить. Тепер ось
пiшла фiльтрацiя. Хлiбодарiвка вимока, в Iванiвцi вода в погребах
з'явилась... Та i в нас, на третiй бригадi, грунтовi води пiдiйма, сiль
жене на поверхню. Понад шляхом, звернув увагу, якi по кукурудзi залиски та
лисини пови©дало?
- Бачив.
- Двiстi гектарiв золотих земель нам засолили, може, й на сто лiт
вивели з ладу! Тепер там уже нi "Кавказ", нi "аврору" не сiй, уже там
солончак пiд ногами гуде! На партконференцi© довелося трясти декого за
душу: як же це так? Куди дивились? Плечима знизують, руками розводять, та
все так повертають, як би на когось грiхи звалити, а самому викрутитись,
сухим вийти iз води...
- Це в нас умiють: у паперах ховаються, як щури...
- А якщо ти вiдповiдальнiсть взяти на себе бо©шся, якщо наперед не
продумав усе, не вiдстояв народний iнтерес, швидше до нагороди спiшив, то
який же ти пiсля цього комунiст? - щодалi розпалювався Чередниченко. - На
все в нього виправдання: лiмiт йому зрiзали, строки пiдганяють, думати
нема коли, давай штурмiвщиною, хватопеком... Зробив i пiшов, а тут хоч
трава не рости. Спитай тепер, хто нам, хто державi вiдшкоду за цi
знiвеченi землi?
- Суворiше карати треба таких.
- Атож, кара мо, як кота мишами. Бо ж i не скажеш, що зумисне вiн тобi
нагiрше робив. Навпаки, i тi, й тi старалися, i люди ж начебто все
тямовитi, з досвiдом, iз дипломами... А так, бач, виходить: засолонцювати
нам землю - це вiн зумi , а розсолонцювати... руками розводить. Обiцяють,
правда, дренажем та промиванням вiдновити грунти, тiльки й самi ще до
пуття не знають, що з того буде, як i коли... Погубити виявилось просто, а
ось оживити...
Розхвилювався Чередниченко, аж рукою до серця потягся.
- Може, валер'янки дати? - запропонував Ягнич, помiтивши цей
мимовiльний рух. - В мене суха, у пiгулках.
- А що то в наших умовах втратити родючий гектар? - нiби й не почувши,
мiркував далi Чередниченко про сво наболiле. - Таж такого чорнозему нiде
й на iнших планетах не знайдеш! Справдi-дно золоте! Навiть якщо й
розсолонцю мо засолонцьоване,то коли це буде? А скiльки зараз лиш на однiм
списанiм гектарi втрача мо?.. Звiсно, тепер i вони, складачi проектiв,
заметушились, а де ви ранiше були, знавцi свого дiла? Хай до нас, низових,
не прислухались, але ж вас i наука попереджала! Вiдмахнулись, знехтували
всiма засторогами! Зажадали вiд одного з iiих, щоб пояснення дав
конференцi©, так вiн з пiвгодини мамлякав, графин води випив, а так нiчого
нам i не пояснив до пуття... Нi-нi, - Чередниченко пiдвiвся, - якщо взявсь
будувати, то будуй менi не сяк-так, щоб не переробляти пiсля тебе,
партача... На ватманi гумкою можеш зiтерти, а тут не зiтреш: на землi все
треба робити начисто, без чернеток!
XV
Де ж лiнiя обрiю? Зараз ©© майже не помiтно: безмежна слiпучiсть моря
злива ться з такою ж безмежною слiпучiстю небес. Сяйво дня народжу ться iз
ся в, з гармонiйного днання переповнених свiтлом стихiй...
Сонце в зенiтi.
Серед вiдкритого моря йде "Орiон". Ледве руха ться, вiтру нема, парусся
обвисло...
Дельфiни його спостерiгають. Табунам невтомних цих дiтей моря
вiтрильник бiлi , мов якийсь дивний, поволi пливучий палац. Жодного судна
навстрiч, жоден танкер не темнi на обрi©. Тiльки "Орiон".
Один-однiсiнький серед дзеркальностi вод. Пiд парусами вида ться
неймовiрно високим. Бiла хмара! (Висота щогли вiд кiля до клотика сорок
сiм метрiв).
Курсанти нудьгують на палубi. Ще ©м, новачкам, незвична оця слiпучiсть
довкруг: на всi сторони свiту - фантастична слiпучiсть. Нiде тако© не
побачиш, як серед цих медiтерiанських вод о такiй порi, опiвднi. Вiд
свiтла рiже в очах. Простiр без будь-яких меж: стiльки ся в, а вiтру нема.
- Пiшов дiд Ягнич i вiтер з собою забрав...
Капiтан обходить судно. Почува ться в людинi внутрiшня заклопотанiсть.
В око впада безлiч разiв читаний напис: "Сигнал тривоги пода ться
електроревуном "Тривога"... Один безперервний сигнал на тридцять секунд.
Нiщо, однак, не вiщу тривоги.
I все ж на душi неспокiйно. Чого б це?
Курсантська аудиторiя. Стенд морсько© практики. Зразки вузлiв:
подвiйний гачний... рибацький огон... стопорний вузол...
Найтруднiше зрощувати сталевi кiнцi, саме тодi руки в кровi... I
Ягнич-майстер сто©ть над тобою.
Штурманська рубка. Розстелена карта.
Циркуль.
Транспортир.
Гумка...
Схилилось одразу дво чи тро курсантiв: прокладку ведуть.
Тут же два локатори. Парус i локатор - вони на "Орiонi" поруч! Капiтан
вбача в цьому якийсь символ, його це наповню гордiстю.
Третю добу нема вiтру. "Пiшов i вiтер з собою забрав..." Чому саме
такий жарт? Вони першокурсники, Ягнича не бачили в вiчi. Це ти з ним ходив
у той свiй перший найдальший рейс. Заходили майже в тропiки (зона
пiвнiчно-схiдного пасату), щоб використати попутнiй, а пiвнiчнiше вже був
би зустрiчний. У зворотному рейсi якраз цим скориставсь "Орiон".
То був красивий, насичений рейс!
Уперше так iшли. Курсанти були вiдбiрнi, одразу вiд трьох училищ. Рейс
видався важкий, у кiлькох мiсцях штормовий, але на диво щасливий: жодно©
травми, хвороби, небажано© пригоди.
Жартували:
Це тому, що Ягнич чаклу тут. Це завдяки йому.
Яким вiн був?
Знов випадково чу бiля радiорубки розмову тих, що майстра нiколи в
вiчi не бачили. Вони зараз творять Ягнича, ними не знаного, iншого, свого.
Був, був! Усе життя пiд оцими вiтрилами. Нi сiм'©, нiкого, нiчого. Тут
вiчно жив, в'язав вузли, стерiг оту ринду. З курсантами тримався суворо.
Пiдведе, пальцем вказу :
- Яка снасть?
Мовчиш.
Кiнцем (шмат каната) так i всмажить по спинi. А тобi й не боляче, бо
справедливо. А коли зна ш, коли зумi ш правильно вiдповiсти - руку
потисне.
Що вони вигадують? Нiколи на "Орiонi" такого не було, нiколи Ягнич не
вдавався до таких методiв науки!
Нiхто не знав, скiльки тому Ягничевi лiт. Поцiкавляться, бувало,
курсанти:
- Товаришу майстре, скiльки вам лiт?
- Сорок.
I то - без тiнi жарту. Наступного року iншi прийдуть на "Орiон", цi
також спитають:
- Скiльки вам лiт?
I та ж сама вiдповiдь:
- Сорок.
Застиг, увiчнився на сво©х сорока. Чимось вони йому далися, що нi
бiльш, анi менш - усе сорок. Чи, можливо, в цiй цифрi, як i в цифрi "IЗ",
був для Ягнича якийсь пота мний смисл? I, що дивно, вигляд вiн завжди мав
людини сорока лiт. Ягнич не старiв! Натура рiдкiсно© мiцностi, просто
залiзна натура. I душею... розкiшна душа! Пiснi спiвав, знав ©х безлiч,
особливо пiсень давнiх, старих мореходiв (нiколи не чув капiтан, що Ягнич
спiвав. Може, хiба що деколи стиха мугиках на палубi?)
Потiм "Орiон" потрапив у зону дi© найстрашнiшого в цих широтах урагану,
в його крило. Була нiч, розвированiсть, чорний хаос стихiй. Палубою черпав
воду "Орiон". Шквал налiтав за шквалом. Крен досягав сорока й бiльше.
Думали - все. Але i в цих умовах посилали курсантiв на щогли! I знову -
дивна рiч! - не зiрвало, не скинуло в океан нiкого.
Казали; це тому, що Ягнич (вiн був тяжко цi © ночi травмований) живе,
що серце його на "Орiонi" б' ться. Прив'язаний канатами, завузлований ними
мiцно-премiцно, лежав пiд хiрургiчним ножем у лазаретi, в глибинi судна.
Операцiю неможливо було робити, кренами перевалювало хворого сюди й туди,
але iншо© ради не було - майстер сам наказав: рiж! Було йому вийнято серце
з грудей, воно билось i билось. Ниткою сировою, парусницькою тригранною
голкою було зашито судини. Ягнич жив!
Суцiльна фантастика.
У напруженiй навчальнiй програмi, що ©© належить досконало опанувати
курсантам морехiдки, значиться тема й така: "Живучiсть корабля". "Орiон"
збагатив ©х ще одним уроком: фактом живучостi людини. Досi вважа ться, що
стожильна Ягничева живучiсть, його немрущий дух, могутн силове поле його
натури визначили тi © ночi долю всього екiпажу, долю "Орiона". Вважа ться,
що саме це, передавшись вiд нього всiй командi, допомогло ©м вистояти пiд
усiма шквалами, вийти iз зони урагану щасливо.
"Що вони вигадують?" - Капiтан був здивований, не мiг тако©
мiфотворчостi пояснити. Навiщо нафантазовують? Нiчого подiбного на
"Орiонi" не було: все було iнакше. Звiдки ж уся ця химерiя, ця повiнь
домислiв, нестримних курсантських фантазiй? Яка душевна погреба спонука
©х, замiсть исиби цiлком реально©, законно списано©, нагороджено©, творити
для себе ще якусь iншу людину, людину-амулет? Лiпити й лiпити десь по
закутках, по рубках та в затiнку вiтрил майже мiфiчний образ того, хто
"пiшов i вiтер iз собою забрав"? Скiльки рiзних перейшло через "Орiон",
скiльки напiвзабуте чи й зовсiм забуто, чому ж цей звичайний, буденний,
хоч i справдi-таки славний Ягнич не полиша уваги новачкiв? Чому серед
цього штилю, серед безмежжя слiпучостi вiн зараз у них на устах, знов i
знов виника , мiражний, у ©хнiх душах?
Невже цим курсантам, що знають локатор, що мають пiд рукою найсучаснiшi
електроннi пристро©, навiщось потрiбен ще вигаданий, нафантазований Ягнич,
майстер нестарiючих сорока лiт, людина-легенда?
XVI
Тiльки стемнiло, короткий свист пролунав бiля двору
Ягничiв-комбайнерiв.
Мати пора ться у хатi, але дверi вiдчиненi, - почула. Це, мабуть, той
явивсь. Лише в старосвiтчинi колись парубки свистом отак викликали дiвчат
на вулицю, зараз це почу ш хiба що зi сцени в клубi, коли ставлять якусь
давню п' су. Одначе, виявля ться, сцена з таким пережитком iнодi може
повторитись i в тебе коло двору. Спiвати не вмiють, а свистiти навчились!
Одначе тi ©, що викликають, вдома нема, по роботi ще зайнята, в
кура©всько© медички день не нормований. Тiльки зiбралась була в кiно,
прибiгають з викликом до Чередниченка, - треба ставити банки головi!
Звалило Зевса. На вiдзнаку обжинкiв по©хав до моря змити жнив'яну
пилюку, згарячу викупавсь у сво му - з медузами - Чорному i так
застудивсь, що пiдозра на запалення легенiв. Коли серед зими доводилось
брьохатись в льодовiй водi бiля керченських берегiв, пробираючись iз
Таманi на пiвострiв у розвiдку, - тодi нiчого, навiть нежить не вхопив,
принаймнi зараз не пам'ята . Шинелi позам.ерзають, бувало, гуркочуть на
гвардiйцях, як дзвони, раз у раз доводиться знов ©х намочувати в водi, щоб
не гримiли, щоб не побудили ворожих вартових. А зараз тiльки глянеш на
море - уже чха ш, уже погнало температуру... Найрадикальнiше лiкування, що
його, власне, тiльки й визна в таких випадках Сава Данилович, - це банки.
Покiрно пiдставля спину, щоб Варвара Пилипiвна негайно обкидала його
банками, оскiльки ж i вона зараз нездужа , то кличте молоду медичку, хай
потрену ться...
Коли Iнна побiгла, в матерi мимовiль ворухнувся сумнiв, чи не Варваринi
це штучки, може, навмисне викликають медичку-початкiвку, щоб перевiрити,
чи вмi вона хоч банки прилiпити до пуття.
Подалася й нема, а свистун тим часом посвисту . Не вперше приносить
його звiдкись пiд кура©вськi вишнi, щоб тiльки побачитись з Iнною,
засвiдчити, як вiн упада за нею, який не байдужий... Ось iще раз
пiдсвиснув аж iз якимось солов'©ним колiнцем...
- Та скажи ти йому, що наша на викликах, не до гулянок ©й, - з глибини
хати гукнула жiнка надвiр, будучи певна, що там кому пiдхопити команду й
передати далi...
Одначе на подвiр'© нiкого. Тiльки груша, як туча, сто©ть, але грушi й
самiй, мабуть, при мно послухати вечiрнього свисту. Жiнка вийшла на
веранду. Ну от, будь ласка: лавка пiд грушею порожня, на вахтi нiкого,
орiонець, видно, подавсь до сусiдiв вечiрню передачу дивитися з дiтлашнею.
Телевiзор у них величезний (розмiром як дiвоцька скриня колись),
поставлено його проiсто в садку пiд горiхом, аж сюди на веранду виднi
голубий екран, i перед ним стирчить купа голiв - дитячих i дорослих.
Лисина орiонця теж мiж ними поблиску . Вдома у Ягничiв телевiзор, може,
навiть кращий, сто©ть он за шифонь ром у кутку, щоправда, за всi жнива
екран на ньому так нi разу й не засвiтився. Мiг би моряк його настро©ти,
сидiти й дивитись удома, так нi, до сусiдiв потягло, мiж малашню. Там,
виходить, веселiше... Ось разом аж пiдскочили всi, галаснули: "Гол! Гол!"
А з вулицi неголосно свиснуло знов. Ну й надокучливий.
Господиня спустилась схiдцями, пiшла до хвiртки. Щось шаснуло пiд
вишнями (тепер вишнi з дворiв аж на кура©вськi вулицi повибродили, злодi©в
не бояться), пiд вiттям за стовбуром заховалось, принишкло... Не iнакше як
вiн, майстер художнього свисту...
- То ти, Вiкторе?
- Я.
- Тобi ще тут не набридло свистiти? До двору заходь.
Мусиш вiтати, бо хочеш не хочеш, а виступа вiн зараз у ролi твого
майбутнього зятя.
- Я до Iнни. Вдома вона?
- Скоро прийде. Заходь, заходь. Якраз погомонiти з тобою треба.
Посадила доччиного ухажора на верандi, вгощення, правда, хай не жде, -
гiсть некликаний, обiйдеться... Увiмкнула електрику (щоб краще видно було
доньчиного обранця), пiсля цього сiла й сама до столу. Хлопець застиг на
стiльцi, вiдсунувшись аж у куток веранди. Господиня доскiпливо його
розглядала: ось воно, золото Веремi нкове... Невже оце майбутнiй зять?
Нiби й не змiнився, хоч десь там побував. Казали, стрижений, а воно не
дуже й помiтно. З чемною увагою жде бесiди, сухолиций, виголений, скромна
усмiшка виблукалась на губах... Нiс материн, брови теж ©©, тонкi i якiсь
смiливi, розгонистi - справдi, не кожна дiвчина зостанеться байдужою до
таких. Сам собою статурний, довгобразий, i коли ось так тихо сидить,
стиснувши руки колiнами, й пуска смиреннi погляди в стелю, на обвиту
комашнею лампочку, то й не скажеш, що перед тобою шалапут, зайдисвiт,
хулiган.
- Вона скоро прийде? - запитав так скромно-скромно.
- Не вiдчиту ться, голубе. В не© служба... Та, звiсно, прийде: наша
дитина домiвки трима ться, не те що iншi.
- Якщо це на мою адресу натяк, то дозвольте пояснити: я теж сподiваюся
скоро перекочувати пiд мамин дах. Зда ться, матиму роботу десь тут,
поблизу.
- Мабуть, на комплексi? - Поруч з Кура©вкою на узбережжi другий рiк
буду ться комплекс для оздоровлення шахтарiв. - Чи баянiстом у пансiонат?
- Поки що та мниця, - ухильно миркнув вiн, усмiхнувшись.
- Ох, Вiкторе, Вiкторе, що ти собi дума ш? - заго-монiла жiнка з щирим
уболiванням. - Доки отак галайдакуватимеш? Подивись ти на сво©х
ровесникiв: кожен при дiлi, той вчиться, той в армi©, а той iз трактора не
злазить... Справжнi сини, нiчим себе не безчестять, батькам радiсть та
гордiсть за них. Навiть ось такi, як Петрусь наш, - очi ©й засвiтились при
згадцi про свого штурманця, - ще ж хлопченя проти тебе, а яке беручке,
кмiтливе. У Казахстан, у таку далеч, нарiвнi з дорослими не побоялось, а
ти?
Вдома на такi речi Веремi нко тiльки б кинув зневажливо: "Мамо, не
вчiть мене жити, ситий вашими повчаннями по саме нiкуди", - встав би та й
спину показав, а тут не смi , вда , що слухати наставницю - йому сама
насолода, вбира мудрiсть народну, як губка.
- Чи, може, це я на вiтер кажу, Вiкторе? Чого ти мовчиш?
- Я слухаю. Уважно слухаю. Вдумуюсь, Ганно Гурi©вно.
Це ©© пiдбадьорило, шанобливе звертання полестило. Розохотившись,
виспiвала оду сво му штурманцевi, згадала навiть свого троюрiдного небожа,
Ягнича Анатолiя, що десь там у Берлiнi пiд час пожежi нiмченя з п'ятого чи
навiть шостого поверху врятував, - про цей факт надiйшов у Кура©вку лист
вiд командування... Використавши сильний цей приклад, жiнка знову взялася
за санобробку цього кура©вського шалапута, що набива ться в зятi й вiд
якого довiрливiй тещi довелось би, мабуть, усього почути, а поки що сидить
такий покiрненький, аж присмучений, шию витягнув гусаком, очi в стелю
пустив, та все ловить, та все "вдуму ться". Тiльки що вiн там ловить? Чи
не оту комашню, що довкруг лампочки пiд стелею в' ться?
- Якщо себе не жалi ш, то хоч батькiв пожалiй, - взялась йому далi
втлумачувати майбутня теща. - Старий уже на стручок зiсох, то ж через
кого? I матерi не легше, вiд горя та сорому на люди бо©ться виходити...
Обо на синочка тiльки й надiялись, усiм примхам його потурали. Чи баян,
чи "Ява" - нi в чому вiдмови не було. I оце ти ©м так вiддячу ш? ©м горе,
собi напасть! Винних не шукай на сторонi, все вiд тебе йде, - ти хоч це
розумi ш?
- Розумiю, Гурi©вно, ще й як розумiю, - i знову смиренницька мiна на
гарнiм обличчi, тепер ще бiльш посмутнiлiм. - Постараюся, щоб змiнитись у
коренi. Даю зобов'язання: мiсяць, од сили два, i ви мене не впiзна те.
Покута моя у виправно-трудовiм не кiнчилась, ще вона й зараз у самiм
розпалi, день i нiч кипить отут, - i руку так щиро-щиресенько приклав до
грудей.
Жiнцi одлягло вiд серця. Коли поговориш з людиною по душах, то воно
одразу щось там i зворухнеться, серце ж не кам'яне! Вдома не дуже, мабуть,
умiють з хлопцем повести розмову, наставити на добру путь, дарма що обо
педагоги. З чужими воно легше, а до свого ключика не пiдберуть. Бо не так
це просто, людоньки добрi! А вона ось хоч i не вчителька, хоч тiльки в
дитсадку малих вихову , проте й цього довготелесого зумiла усовiстити...
Збадьорена успiхом на нивi педагогiки, стала тепер вихваляти перед ним
свою Iнну. Як училище закiнчила з золотою медаллю (медаль ця вродилася тут
же, на верандi, експромтом) i якi ©й добрi мiсця пропонували, манили в
столицю, аж у той центральний Червоний Хрест, що з медикаментами та
продуктами i в Iндiю, i на край свiту лiта , де тiльки спалахне епiдемiя
або станеться землетрус...
Нiчим не спокусили Iнну, бо ©й в одну душу додому - Кура©вка ©й милiша
за все, бiля неньки-матерi ©й найтеплiше.
- Зараз оце Варвара покликала, щоб банки поставити головi. В тебе,
каже, краще виходить, нiж у мене. Iнший голова хiба б довiрився, хiба
пiдставив би спину будь-кому? А ©й-будь ласка...
Було й дочцi проспiвано дифiрамби з усiм материнським натхненням, з
вродженою ягничiвською розкiшшю уяви.
- I ось така дiвчина ждала тебе, хоч до не© в училищi там уже тричi
сватались, набивались i льотчики, i пiдводники, - факт явно перебiльшений.
- Якби iнша, то хiба пропустила б момент, хiба не спокусилась би?
Пiдхопила б собi лейтенанта, або лiкаря з дипломом, або й молодого
комбайнера з Золотою Зiркою! Нi, каже, мамо, я свого судженого та
засудженого ждатиму. Вiн там стражда , надi ться, вiрить у мене.
Вiдвернутись, коли в бiду потрапив, - це було б нечесно. Нi, не
вiдступлюся, дочекаюсь, якщо вже Вiтеньку серце обрало. Так ти ж оцiни!
- А я оцiнив, - голос його налився справжньою, невдаваною теплотою. -
Iнцi рiвних нема, Iнка для мене все, коли вже правду казати. Дня не було,
щоб ©© не згадував. Ради не© переламаю себе, бо знаю: не змириться вона з
мо©ми вадами, та й менi самому остогидла власна непослiдовнiсть,
розхристанiсть. Вiднинi цьому буде покладено край.
- Не розумiю, чого воно в тебе все не так, як у людей...
- Десь мене здорово шеменуло життя, Ганно Гурi©вно, так шеменуло, що й
досi заточуюсь... Можливо, тодi, коли з морехiдки витурили. Бо ж таки удар
- пiд саму душу. По-мо му, занадто суворо, як за одну самоволку.
- Що це воно таке - самоволка?
- Ну, прогул. Вiдлучився на двi доби... А там же дисциплiнка, скажу я
вам... Порядок залiзний.
- А без твердого порядку що ж би то й за морехiдка була! Чесну людину
порядок не страшить. Мiй ось брат скiльки на "Орiонi" ходив, пiвжиття
морськiй службi вiддав, та не нарiка , хоч як там доводилось йому... Ще й
досi море йому спати не да , тужить, скуча , сердега, за ним. Поспiшили,
списали, та вiн i тут свого не вiдцуравсь, малечу уявив курсантами i ©й
свою науку переда , а наука зна ш яка? Про непотопленiсть корабля!
З ледь прихованою нудьгою Вiктор став слухати ще й похвали в адресу
орiонця, хоча щодо нього хлопець мав свою думку: круто© вдачi старий,
амбiтний, неуживчивий, краще триматись вiд такого подалi. Бо попадись
орiонцевi на очi - вiн теж вчепиться, теж почне тобi душу дра©ти...
- Якби ти, Вiкторе, пошанувався тодi в училищi, то був би з курсантами
оце в походi, музикою десь би зустрiчали тебе! Входиш у порт пiд вiтрилами
"Орiона" - це ж честь яка! Колись, було, дядько на вiтряку крила
напарусить, та й то нам, малечi, диво, а тут... Ех ти! Бути вже однi ю
ногою на "Орiонi" i так здуру зiрватись!..
Розпалена образом "Орiона", тiтка Ганна не могла зупинитись,
розiйшлася, наче сама плавала на ньому, - складаючи хвалу, аж спiвала,
яких-бо туди хлопцiв беруть та гарт який там вони набувають, жiнка
гомонiла й гомонiла, а Веремi нко, знов витягши свою журавлину шию, слухав
майбутню тещу з удаваною уважнiстю, однак чув майже саму тiльки мелодiю ©©
мови, що зливалася для нього в щось монотонне, схоже на вiддалений журкiт
води. Хлопець зараз бiльше сам себе наслухав. Хай сто разiв ви ма те
рацiю, але вiд того менi не легше. Чи вiдомий вам такий стан, шановна
майбутня теще, коли, бува , просто жити нехiть, хоч наче й конкретних
якихось пiдстав нема для тво©х меланхолiй? От бувало вам - щоб
неiнтересно, i все? Сiра байдужiсть обляже, все наче було вже, i сам ти
наче колись уже був, i зна ш, яким будеш завтра, яке меню застанеш у
чайнiй на заяложеному столi, мухи якi дзижчатимуть над жирним тво©м
борщем... Справдi, нiхто тебе так не розумi , як Iнна, нiхто до тебе не
виявля стiльки терпiння та великодушностi, як вона. Хоче бачити й бачить
тебе кращим, нiж ти в собi, вона одяга тебе в шати сво © уяви, поклада
на тебе надi©, i, дивна рiч, часом почува ш, як вiд самих ©© сподiвань ти
й справдi ста ш нiби кращим. Iнна - це та найвища премiя, яку тобi видало
життя, видало, може, аж занадто щедро, з авансом... Тiльки, мабуть,
коханню властива така щедрiсть, всепрощення, i тiльки воно здатне
повертати тобi iнтерес i смак до життя, повертати ©х навiть тодi, коли
дiйдеш межi, коли попереду вже, зда ться, морок i порожнеча. I як же таку
дiвчину не любити? Вiд не© мовби й тобi переда ться заряд житт во© снаги,
жарiнням сво © пристрастi вона вiдморожу навiть те, що встигло взятись
памороззю в тобi. Нi, тут фальшi нема, вiн ©© любить! Iнакше б не нудився
отут на верандi, коли десь там пускають кiно та стiльки химочок
пансiонатських, що безсоромно в'язнуть, липнуть до тебе на танцях... Ради
Iнни сидиш тут та вислухову ш це чутеперечуте, спiване-переспiване, хоч
вам i зда ться, тiтко, що завдяки вашому красномовству в душi майбутнього
зятя вiдбува ться цiлий переворот...
Коли тiтка Ганна знову торкнулась Вiкторових з Iнною стосункiв,
доповняючись, наскiльки надiйний вiн у сво©х почуттях до дiвчини,
Веремi нко - тут уже без розiгрувань та без вдавань - признавався:
- В нiй мо щастя, тiльки в нiй! I цим дорожу. Не промiняю нi на кого,
нi на яку з отих пансiонатських химочок.
Сказав i осiкся. Само вихопилось, i вiн одразу ж пошкодував, що
вихопилось. Бо тiтка враз насторожилась, змружила очi:
- Це що ж iще за химочки? Кого це ти химочками дражниш?
- Ну, химочки, так усi ©х там називають...
- Хто всi? Блатняки, може. тво©, з якими баланду по колонiях сьорбав!
Так то ще не всi. А порядна людина не стане женщину й позаочi обзивати.
Оце культурний! Такий буде саме до пари мо©й дочцi!.. Химочки, химочки, -
не могла вона заспоко©тись. - З iменi вже глузують. А в мене само© бабусю
було Химою звати, так що, це лайка, насмiшка? Нiхто з не© не смiявся, бо
Хима дев'ятьох народила й вигледiла, i не було помiж них жодного такого
розгильдяя, як ти!
Хвилю якусь перемовчала насуплено (стала суворiстю зовсiм схожа на
брата), обличчя заокруглилось i нiби розбухло. Було ©й, видно, зараз i
прикро, й соромно за цього "розгильдяя", що сидiв нiби й не збентежений
нотацi ю, нiби аж повеселiлий, хоча почувалось, внутрiшньо й напружений
був до краю.
- Вiкторе, - сказала згодом Ганна Гурi©вна якимось майже урочистим