покликом. Сто©ть у бушлатику пiд дощем, пiд шквалистим вiтром, руки
задубнуть, зда ться, вже й пальцi не гнуться, сто©ть i стежить уважно й
причепливо, як працю молодий курсант зi снастю чи з швартовим кiнцем. I
коли Ягнич помiтить, що не вда ться хлопцевi "правильно накласти",
"правильно закрiпити", пiдiйде й, вiдсторонивши юнака, вiзьметься за дiло
сам, зробить на диво швидко i вправно, ще потiм i покаже: "Ось так треба,
синку..."
I знов знепримiтниться, пригорбиться осторонь, спостерiгаючи за
новачком з-пiд брови, кра м всевидющого ока.
Тi, що проводжають, усе ще не разходяться: i старшi званням, i котрi
без звань понависали вподовж палуби, не зводять iз старого очей. А вiн у
цей час сто©ть iз другом бiля тумби червоного автомата, з якого можна
напитися води за копiйку. Довго порпаються обидва в кишенях, нарештi Ягнич
знайшов потрiбнi монетки, нацiдив спершу механiковi, потiм наповнив i собi
склянку, припав до берегово©, автоматно© - п' . Склянка слiпучо блищить у
руцi, розтiка ться в промiннi Ягничеве сухе горiхове обличчя. З "Орiона"
йому махають, шлють останнi вiтання, навiть капiтан, забувши про сво
становище, з майже хлопчачим ентузiазмом гука :
- "Орiон" вас не забуде!
Аж тепер Ягничеве обличчя враз розплилося-розтеклося в сонцi чи то
усмiшкою, чи гримасою гiркоти, стриманого плачу. З вiдстанi цього не
добереш, не розрiзниш, бо усмiшка людська й гримаса болю, - вони ж чимось
такi близькi мiж собою, вони - як сестри...
Тихо й прощально Ягничiв погляд обiймав судно i схвильованих на ньому
людей. Оце воно - проводжання. Не бучнiстю, не промовами дойма тебе, не
парадною вишикуванiстю екiпажу... Висипали, понависали i не розходяться.
Ось вона, твоя сiм'я, твiй "Орiон", може, ти ©х бачиш востанн . Вони
схвильованi, що розлучаються з тобою, ©хнi почуття до болю гостро тобi
передаються, i саме судно, неприбране, оголене, ма зараз такий
непоказний, аж нiби жалюгiдний вигляд. Щоразу, коли не одягнуте у вiтрила,
воно менша , а зараз було аж якесь неначе сплющене, мовби аж болить йому
бути затиснутим помiж багатотоннажними океанськими велетнями. Непоказне
тво суденце притулилося до причалу, аж не вiриться, що це той самий
"Орiон", сокiл морiв, що його на всiх широтах бачили, коли, наповнений
вiтром, летить серед просторiв, i вiтрилля його гуде, спiва , огорнуте все
- вiд носа й до корми - хмарою сяючо© водяно© порошi... Натомiсть сто©ть
суденце принишкле, без щогл, без парус ся, якесь нiби змучене, але для
Ягнича в оцiй сво©й незавидностi, в робочому виглядi воно мовби ще
дорожче.
Бо це ж таки твiй "Орiон", хоча зараз збереглись у його обрисах лише
первiснi форми, отi, що з корабельнi, що створенi для лету, що
вигинаються, течуть в iдеальнiй плавкостi, мов пружне тiло дельфiна...
Здушило Ягничевi в грудях, як вiд нестачi повiтря. Надивляйся, брате,
на свiй "Орiон", бо житимеш тепер на iншiй палубi, де нi вiтру, нi хвилi,
нi руху, нi спiву парусiв над тобою, де буде тобi саме вiчне скнiння та
животiння, - не життя, а тiльки вiдбування життя.
Проводжають, як личить. Капiтан, ставши на виднотi, навiть бiнокль
приклав до очей, щоб краще розгледiти Ягнича, який вiн там цi © митi на
сушi, бiля зельтерсько© тумби... Iншi, понависавши з борту, нiяк не
вгамуються, останнi вiтання Ягничевi шлють цим однаковим в усiх портах
свiту рухом - помахом руки. Щемить, горить душа. Помахати б ©м рукою туди,
на "Орiон", але, мабуть, це вийшло б у нього незграбно, - за довгi морськi
роки якось i не навчився ось так прощально махати рукою. А мусив би
навчитись: життя ж бо моряка, власне, й склада ться iз таких помахiв, iз
зустрiчей та прощань.
Вслухався напружено, хотiв би дочути, що то йому гукають з "Орiона".
Може, кличуть вернутись? Замполiт якiсь знаки пода на мигах. Невже щось
там перевирiшилось в останню мить? Нi, скорiш усього просто дораджують, як
йому триматися в сво©х нових сухопутних рейсах.
На "Орiон" нема вороття.
Друг-механiк нагаду , що пора вже йти, i вони повагом рушають вiд
тумби, щоб незабаром зникнути за рогом розпашiлого на сонцi пакгаузу. Там
Ягнич ще раз зупиниться в роздумi, витре зрошене потом чоло. Все.
Сталося... Ось тепер можна i в Кура©вку. Був зараз у ваганнi, як туди
краще добутись, - сушею чи водою (можна i так, i так). Водою - нi:
сьогоднi цей пасажир сердивсь на море.
Через якийсь час портовий люд бачитиме, як понурений Ягнич iз сво©м
сундучком прямуватиме до автобусно© зупинки.
З автобуса зiйде вiн у кура©вськiм степу, слiпнучи вiд сонця,
озирнеться довкруг: в усi чотири сторони свiту - самотнiсть.
VIII
Першо© ж ночi пiсля прибуття Iнни додому, ©© по тривозi пiдняли зi сну:
- Нещастя на току! Когось там скалiчило, потовкло...
Мати стояла над нею, тримала напоготовi мiнi-спiдничку, в якiй Iнна
прибула з медучилища.
Похапцем одягаючись, дiвчина чула крiзь прочиненi дверi, як у сусiднiй
кiмнатi прибулий з току шофер розповiда матерi про аварiю. Той розiгнавсь
на елеватор, а той з елеватора, а куряви ж хмара - йдеш, як у слiпий
полiт, i ось при самiм ви©здi з току машини зiткнулись лобами, дукнулись
так, що й фари потрощило на обох...
Iннi уявилось жахливе видовище покрученого металу, знiвечених тiл...
Озвалась до шофера, стримуючи тривогу:
- Смертельний випадок?
- Та нiби нi. Котрийсь iз них, видно, в сорочцi народився. Ну, та сама
ось побачиш.
- Це ж треба щось прихопити? - в розгубленостi озирнулась Iнна до
матерi.
- Аптечка там , - сказав шофер. - Бинти, йод - усе на мiсцi, не
вистача тiльки сестри милосердя... Ти готова?
Дiвчина вiдкинула на спину пасмо волосся:
- дьмо.
З мiсця помчали в нiчну темряву, в куряву.
Власне, це мав би бути не ©© клопiт. Мусила б зараз там порати
потерпiлих ©© попередниця по медпункту Варвара Пилипiвна, дружина
Чередниченка-голови. Ще ж вона не на пенсi© (тiльки збира ться), Iнна поки
що не оформлена на ©© мiсце, у права не вступила, але на такi речi в
Кураiвцi не зважають. Згарячу, зопалу, пiсля вчорашнiх конспектiв - одразу
в дiло сторч головою. Бо Варвара Пилипiвна, зда ться, сво вiдчергувала,
цими днями сама злягла (вона давня сердечниця, був у не© позаторiк навiть
iнфаркт мiокарда). В такiй ситуацi© хiба вiдмовишся? Тут мiркують просто:
вчили тебе на медичку, клятву Гiппократа давала, тож звикай схоплюватись
серед ночi та мчись мерщiй на виклик, - i мчиться, не буде ж вона
формалiсткою!
З Варварою Пилипiвною в Iнни добрi стосунки, обидвi ще ранiш знали, що
настане день, коли одна здаватиме, а друга прийматиме вiд не© медпункт, не
думалось тiльки, що подi© так пiдганятимуть, як оце зараз... Пилипiвну
останнiм часом недуги та слабування дедалi частiше вкладають до лiжка,
мабуть, якраз тому Чередниченко й до училища вдався з сво©м клопотанням, з
сво ю авторитетною вимогою... Зрештою, i в саме училище Iнна потрапила не
без дораджувань Варвари Пилипiвни та ©© Чередниченка, - думали, видно, про
замiну наперед.
До току вiдстань чимала, вiн тепер один у них, ранiш було кiлька токiв
(чи, як Чередниченко каже: гарманiв), розкиданих по степу, по бригадах, а
тепер вирiшили - хай буде один, центральний. Зате обладнають його краще,
забетонують, зосередять на ньому всю технiку... ©дучи, щофер голосно
розмiрковував на цю тему, зважував плюси й мiнуси. Iнна слухала його
навiть зацiкавлено, хоча, власне, мало б це бути ©й нi до чого, один тiк
чи десять - хiба не однаково?
Час пiзнiй, а степ не спить, комбайни працюють, дорогами грунтовими
туди й сюди рухаються вогнi в ореолах пiднятого кушпелища. За ць, аж
срiблястий у свiтлi фар, де взявшись, перескакав через дорогу, кажуть, це
не добрий знак. До токового нещастя та ще й за ць дорогу перебiг-це ж
треба!.. Однак не вертатися ж... Тiк наближався яскраво освiтлений, з
рухливими постатями людей коло ворохiв, з грiзним громаддям якихось
незвичних, ранiше не бачених Iнною споруд, мовби заводських (потiм вона
дiзна ться, що то громадяться новi, вперше до цих жнив зведенi зерноочиснi
агрегати).
Край току лежить на брезентi потерпiлий. Маленький солдатик, узбек чи
туркмен, чи хто там вiн . Щолiта вiйськова частина надсила сюди сво©х
хлопцiв допомагати на вивозцi хлiба, i оце вiн один iз них. Живий лежить,
ледь чутно стогне... Iнна одразу присiла бiля нього, взяла пульс, оглянула
всього з нiг до голови, обстежила прихапцем, але уважно: серйозних травм
нiбито нема, обличчя, правда, розмальоване, як пiсля бiйки, на ребрах
кiлька синякiв, - могло бути гiрше. Потовкло бiдолаху, перебува ще в
напiвшоковому станi, але вiд такого не вмирають. Кiлька iнших, що пiд час
зiткнення лише гуль наловили на лоба, вiдбувшись легким переляком, зараз
теж тут, не полишають товариша, найбiльша ©хня тривога, видно, за нього, -
готовi б виручити, але як? Бiльшiсть iз них теж звiдти, iз схiдних
республiк, можливо, навiть земляки цього хлопця, вони про щось квапливо й
неспокiйно перемовляються мiж собою, певне, про товариша, а може, й про
не©, про Iнну, котру зустрiли холодком недовiри, - що це, мовляв, за
дiвчисько зелене прислали сюди, замiсть того щоб привезти солiдного,
досвiдченого лiкаря?
- Берiть його, та обережнiше, - звелiла Iнна друзям потерпiлого. -
Несiть за мною.
На час жнив тут же, на току, вiдкрито польовий медпункт, для нього
вiдведено один iз вагончикiв, поруч iз -тими, у яких ночують механiзатори.
Це вже Чередниченко подбав на прохання Варвари Пилипiвни. Сюди ось у
тимчасовий медпункт з наказу Iнни й було перенесено потерпiлого.
У вагончику, накинувши бiлий халат, дiвчина вiдчула себе впевненiше.
Прокип'ятивши шприц з довжелезною голкою (коротшо© тут не знайшлося),
зробила сво му першому пацi нтовi протишоковий укол, дала чималу дозу
валерiани для заспоко ння, знов послухала пульс i аж пiсля цього лишила
хлопця лежати на бiлих медпунктiвських простирадлах. Хай до ранку
полежить, а там буде видно. Якщо треба, вiдправить до лiкарнi,
госпiталiзу .
У кожному разi це добре, що вона тут, допомога ©© виявилась вкрай
необхiдною. Коли пацi нт задрiмав, Iнна вийшла й, присiвши на схiдцях
вагончика, стала дивитись, як трудиться тiк, як дiвчата та жiнки, закутанi
хустками до очей, шугають з лопатами в руках серед ворохiв пшеницi,
горнуть i горнуть, вантажачи очищене зерно в кузови машин. Нiкого з
токовичок не впiзнати, декотрi в захисних окулярах вiд пилюки та остюкiв,
спiдницi високо попiдтикуванi, видно, як аж стегна зблискують. Свiтла на
току повiнь, у жнива Чередниченко електрики не жалi , вимага , щоб на
робочих мiсцях людям було видно, як удень.
Незабаром з'явився й вiн сам, голова. Вантажною прибув, вийшов з
кабiни, огрядний, ваговитий, габаритiв Тараса Бульби. Став, роззира ться
на сво© володiння, а навстрiч йому вже поспiша завтоком дядько Кирило, що
все робить пiдтюпцем, пiдбiгцем, iнакше не вмi ... Мова заходить, мабуть,
про аварiю, бо завтоком, щось пояснюючи, раз у раз розводить руками,
знизу плечима. Чистiсiньким хоче бути в очах голови. Чередниченко тут -
сила. Хоч i не грубiян, хоч його нiби й не бояться, проте в його
присутностi iншi якось меншають, бригадири самi охоче виказують, що для
них вiн авторитет. Кура©вка пиша ться Чередниченком. Герой фронтiв,
командир морських десантникiв i герой мирних лiт - дiсталась йому Золота
Зiрка, коли ще був у МТС рядовим комбайнером. Зважають на Чередниченка i в
районi.
Господарство, яке йому довелось очолити в скрутнi роки, вiн вивiв у
число найпередовiших. У Кура©вку ©дуть за досвiдом i, як людину заслужену,
аворитетну, Чередниченка часто запрошують на рiзнi наради в область i
навiть у столицю, посилають на з'©зди, багато рокiв пiдряд незмiнно
обирають членом бюро райкому партi©. Крiм Варвари Пилипiвни, вiрного
стража й дорадника, всi iншi, навiть керiвнi товаришi, його трохи
остерiгаються, виступiв Чередниченкових на районних та обласних нарадах
щоразу ждуть, хто з радiсним нетерпiнням, а хто й з дрижаками пiд жижками.
Особливо ж на партконференцiях, коли попереду голосування.
нна ще змалку зна Чередниченка, не раз бував вiн i в ©хнiй хатi,
сидiв з Iнниним батьком за столом, коли з чаркою, а коли й без. Бо ж
обидва комбайнери (комбайнерством сво©м Чередниченко ще й досi
горбiдиться), а коли зiйдуться дво механiзаторiв, ©м поговорити завжди
знайдеться про що. Як би, скажiмо, з тi © "Сiльгосптехнiки" ще щось
вичавити, як би замiсть цього ошарпаного, зношеного СК (самохiдного
комбайна) та видобути досконалiшого, з числа отих найновiших, що тiльки-но
випливають iз заводських ворiт... Варвара Пилипiвна каже, що в ©©
Чередниченка теж серце, не раз, бува , ночами шука , де той валiдол,
доходило до тяжких приступiв, одначе на людях Сава Данилович цього нiчим
не виявля . Завжди повен енергi©, частiше веселий, нiж хмурий, за серце
якщо i вхопиться, то лише у випадках виняткових, i то тiльки
вiдвернувшись. Такого вже гарту вiн, цей славетний кура©вський голова.
Зовнi глянеш - богатир, вернидуб, нiколи не скажеш, що i в нього мотор да
перебо©, що i йому, житт любовi й жартуну, знайомi страждання.
Болить чи не болить, а вигляд у Чередниченка такий, хоч на медичну
афiшу його винось для пiдтвердження сили афоризму: "В здоровiм тiлi -
здоровий дух". Лежати довго не вмi , з досвiтку на ногах, туге, на вiтрах
обсмагле обличчя все лiто пашить польовою свiжiстю, - зда ться, такiй
людинi зносу не буде!
I сам вiн охоче пiдтриму про себе таку думку. Ма звичку потiшатися
власною огряднiстю, сво ю важкоатлетичною вагою, - при нагодi любить
розповiдати, в який конфуз потрапив, бувши позаторiк у складi однi © з
делегацiй у Польщi. Йдуть вони собi з другом (теж головою з недалеко©
звiдси Iванiвни), вийшли на прогулянку пiсля доброго обiду, Вавельським
замком милуються (дiя вiдбува ться в Краковi), ось тут, проше пана, i
сталася з ними пригода... Стоять пiд муром бiленькi вуличнi терези,
привiтний дiдок сидить коло них, запрошу галантним жестом Чередниченка:
прошу пана до вагiвницi... Видно, цiкаво було йому зважити для
експерименту - скiльки такий Пiддубний затягне? Став спершу Крутипорох,
приятель Чередниченкiв, цей нiчого - лише дев'яносто з гаком, а як став
Чередниченко, так тi бiднi ваги пiд ним тiльки хрусь - i... пшепрашам:
поламались, не витримали... Цiлий конфуз!
Зате з вавельським дiдком пiсля того моцно заприятелювали, всi сувенiри
йому пiшли.
Найчастiше з'явля ться Чередниченко вдома у Ягничiв, коли прибува у
вiдпустку материн брат, заслужений моряк iз вiтрильника, давнiй
Чередниченкiв товариш - Ягнич Андрон. Часом дiвчата питали Iнну в училищi,
як це виходить, що й ти на прiзвище Ягнич, i материн брат теж Ягнич, - а
воно тому, що i в батька, i в матерi ще до одруження прiзвища були
однаковi, тiльки мати з одних Ягничiв, а батько з iнших, - з рiзних,
сказати б, ягничiвських племен, якi хiба що десь у сивiй минувшинi мали
спiльного пращура, якого-небудь бородатого пра-Ягнича. На сьогоднi рiзних
Ягничiв у них тут пiв-Кура©вки, на обелiску цiлим стовпом стоять до самого
фундаменту - усе Ягничi та Ягничi... Пiдходять на День Перемоги жiнки й
матерi до обелiска та самi вже розбирають, де чий...
З Ягничем-старшим Чередниченко здавна товаришу , i коли той при©здить,
то зна Iнна, що Сава Данилович ©хнього двору не мине, завiта неодмiнно.
Допiзна тодi лунатиме пiд грушею могутнiй Чередниченкiв голос i оте ще
могутнiше його "ха-ха-ха!". Сидячи десь збоку, дiвчина наслуха ться тодi
рiзних iсторiй - веселих i напiввеселих, а коли й зовсiм сумних.
Важко залишатись байдужою, спостерiгаючи, як ця, хай i на роки
розлучена дружба живе, знов i знов дна ться пiсля тривалих розлук пiд
кура©вськими зорями. Деколи ветерани аж насмiшать Iнну, коли зчинять
дискусiю, скажiмо, про вiтер: хто вiн, друг чи ворог людинi? Охочий до
жартiв Чередниченко уволю насмiхатиметься з Ягничевих вiтрил, бо ж доки на
них не дмухнеш, мовляв, то вони й висять, як ганчiр'я, все ждуть для себе
попутних вiтрiв, може, якраз отих самих, що налiтають на Кура©вку, несучи
©й прикрощiв найбiльше - палять, сушать, видувають грунти, до сьомого неба
здiймають кушпелища!..
Слухатиме Iнна вечiрню полемiку двох сво©х, мабуть, найупертiших
кура©вцiв, i, хоч перепалка мiж ними виникатиме часом досить гостра,
дiвчинi при мно буде вiдчувати, що нiяка суперечка ©х не розсварить, нiякi
вiтри не остудять роками вивiрену дружбу цих людей, не порушать глибоку
надiйнiсть ©хнiх стосункiв.
Замолоду Чередниченко грав у драмгуртку, був душею кура©всько© сцени, i
чи не вiдтодi зберiг вiн у собi нахил до рiзних штукарств? Любить,
скажiмо, зображати себе пiдкаблучником у дружини, виставляти свою особу
нещасною жертвою шлюбно© нерiвностi, домашньо©, хатньо© диктатури, де за
тобою, нiбито затурканим та вiчно заляканим, тiльки и ганя ться качалка.
Але яка там "качалка" у тi © Варвари Пилипiвни, коли ©й це просто
протипоказано: людська помагальниця, добра душа, незлобиве i ще й досi
закохане в свого Чередниченка створiння, до чи©х думок та делiкатних
дораджувань справдi-таки уважно прислуха ться цей кура©вський Зевс... Iннi
аж смiшно чути: жертва безправна, пiдкаблучник! Та чомусь до вподоби йому
саме ця уявна, взята на себе роль, чомусь до душi Чередниченковi саме
таким себе виставляти на сценi життя. Артист! Iнна усмiха ться, згадуючи
головинi штукарства.
Та ось, нарештi, перегомонiвши з завтоком. Чередниченко просту сюди,
до вагончика медпункту. Кроку твердо, на масивнiм розчервонiлiм обличчi
суворiсть, може, навiть стриманий гнiв.
- Де вiн, той неборака? - пiдходячи, гука до Iнни так, наче вона вже
рiк тут сидить, хоч пiсля при©зду дiвчина ще й не бачилася з ним.
Iнна пiдвелася (навмисне зробила це повiльно, без запобiгливостi).
- Заснув пiсля уколу.
- Не дуже його там потовкло?
- Травм особливих не виявила.
- Може, в лiкарню треба? Чи сюди викликати когось iз ©хнiх свiтил?
- Не бачу потреби, - аж трохи образившись, сказала Iнна. - Ранок
покаже... Можливо, обiйдеться без госпiталiзацi©.
- Надало ж йому! Не iнакше - новачок. Тi, що вже бували на наших
жнивах, знають... Тут гав не лови!
- Таж нiч, курява...
- Ми все життя в курявi, та й живi, не подряпанi.
- А хворих та з травмами все одно багато.
- Так на те ж i ви, медицина! Для чого вас вчимо? Безробiтною тут не
будеш... До речi, з прибуттям вас, Iнно Федорiвно, - аж тепер здогадавсь.
"Iнно Федорiвно", - це, звiсно, iронiя, бо досi вона завжди була для нього
лише Iнка, або Циганочка, та й усе. - Сiдай, - кинув Чередниченко, i сам
сiв на приступцi першим, ©й уже нема де й притулитись.
- Постою, - сказала Iнна, - ноги ще не болять, i зайвина ваги не
обтяжу ...
- Це ти в мiй город? Не спiши. Доживи до мого.
Костюм на Чередниченковi такий, як i торiк: спецiального крою,
iндивiдуального пошиву, кiтель iз сiро© легко© i, мабуть, нежарко©
парусини, такi ж парусиновi штани до пари; на ногах сандалi©, на головi
цупкий, прокiптюжений, якийсь комiсарський кашкет, його зараз насунуто аж
на лоба.
Сидить нахмарено, обважнiло, нiби прикуняв у якомусь напiвснi.
- Бачила, що тут у нас? - раптом пiдвiвши голову, кинув Чередниченко в
глибину току, рiзко освiтленого звiдкись, неначе прожектором. - Ото й усе,
що нам пiсля запалу зосталось...
Ще вчора, добираючись водою i сушею до Кура©вки, Iнна тiльки й чула
звiдусiль це недобре слово "запал". I на пристанi, й на елеваторi, де вона
ждала попутно© на Кура©вку, всюди одне - запал та запал.
I мати вдома про те ж саме, i вiд батька, коли пiшла навiдати його до
комбайна, замiсть привiтного слова чи розпитiв про випускнi, тiльки й
почула: "Бачили суховi©в та суховiтриць, але щоб отакий запал!.. В руках
уже мали по сорок центнерiв, а за три днi що сталося iз зерном... Сльози -
не зерно!" - I батько показував на долонi ©й пшеницю свого намолоту,
червонясту, зда ться ще гарячу, але зернятка такi дрiбненькi, зморщенi,
плюсклi...
- Якого ждали багатства, i ось тобi згорiло за три днi! - В голосi
Чередниченка чу ться глибокий бiль. - I посiяли добре, i зима була як на
замовлення, з дощами та снiгом, та ще й з лiтакiв попiдживлювали усi
лани... Буде, буде урожай, хлiб горами лежатиме на гарманах! Усе, кажу ж,
як на замовлення. Майськi дощi випали, колос викинувся, та ще який колос!
Сто©ть, як ото на гербi, красу ться, налива ться. Свято на душi в
хлiбороба. Оце нам за всi нашi невсипущi труди, за нашi старання. Хоча,
звiсно ж, зна м свого ворога, зна м, який вiн пiдступний: дме не тодi,
коли колосок ще в пазусi сидить, - Iнна мимоволi скинула знiяковiлим оком
на випнутi сво© груденята, - дме, щоб застати ниву в повнiм наливi... Так
i цього разу: задуло тодi, коли вже й данi до центру дали - вiзьмемо по
сорок центнерiв з гектара, i без розмов!.. Вiриш, анiякого сумнiву не
було. Бо ж ниви стоять, як море, "Аврора" наша уже в силi, в такiй красi -
колос до колоса, - нiщо ©й тепер нiбито не страшне. А воно як прорвалось,
як вiйнуло на нас, ну, як з духовки жене, ну, як ото вiд турбiн лiтака!..
Ко©лося щось неймовiрне, пекельне. Бувало, й ранiше прихопить, а тут...
День i нiч свистiло. Лiсосмуги бачила якi? За добу порудiли, пужнуло на
них, наче з вогнемета! Ну, а колос тримавсь геро©чно! Може б, i витримав,
бо зовсiм повен уже i в гр-унтi вологи достатньо, та тiльки ж палить,
вогняним вiтром обпалю з такою швидкiстю, що, розумi ш, вiд кореня волога
не встига по стеблу дiйти до колоска! Тут уже сили не рiвнi. То оце не
удар, оце не драма? Бути з урожа м рекордним i раптом... Хiба ж таким би
там ворохам лежати, - Чередниченко знову кивнув на тiк.
- Але ж таки не без хлiба?
- Та я не кажу. Ще й цього беремо центнерiв по двадцять, а де й бiльше.
Ранiш, коли на семи центнерах жили, це вважалось би неабияким урожа м...
Але ж то ранiше, а на теперiшнiм рiвнi це для нас не врожай, Iнко, це лиха
бiда, поразка, - голос його знов набув енергi©, владно©, сердито©. - Нi, з
таким не змиритись.
Вiдчувши його нервову напругу, Iнна перевела мову на iнше:
- А як почува ться Варвара Пилипiвна?
- Боюся, що "вичерпалась" вона. Уже ©й не пiд силу цей ваш медпункт.
Так що повнiстю вступай у права.
- Я ще ж не встигла навiть оформитись.
- Оформимо. В нас без тяганини. Працюй, а якщо треба, я сам подзвоню в
район.
- Нi-нi, - заперечила дiвчина i додала, що в районi ©й треба побувати
особисто, такi речi заочно не робляться...
- Поставиш на ноги цього ось небораку, а там подивимось... Треба
буде-вiдпущу.
Якийсь час вiн мовчав, почувалось, як усе ще гнiтить його цей
суховiйник-запал, це нечуваних розмiрiв лихо. "Драма степiв", - iнакше не
скажеш... Дiвчина мимоволi зiтхнула.
- Природу - ось кого треба лiкувати, - заговорив Чередниченко пiсля
мовчанки. - Видно, щось порушено в нiй, бо дедалi частiше лихоманить ©©
останнiм часом... З погодою ко©ться казна-що, i знову ж скаженi оцi
нальоти суховi©в... Де воно там прорвалось, iз Каракумiв чи з Афганiстану
- звiдки воно? В котрий раз уже весь Пiвдень горить. I Кубань, i
Задонщина, й ми. Боротися, але як? Коли насува ться, летить на тебе океан
розжареного повiтря... Хоч натро розiрвись, нiчим його не перепиниш,
нiчим не затулиш... Амбразуру можна, а степ, Iнко, не амбразура, його не
закри ш грудьми!
IX
Вранцi забрали в Iнни ©© першого пацi нта. Ще тiльки сонце сходило,
тiльки перший скiсний промiнь лiг на ворохи пшеницi, прибув на тiк
командир частини з кiлькома сво©ми хлопцями у вилинялих армiйських
панамках, при©жджi без довгих розмов пiдхопили пiд руки Iнниного
пiдопiчного, "додому давай, Гафуре, годi тобi нiжитись у дiвочому
лазаретi". На прощання усмiхнувсь до Iнни кволою, нiби вибачливою усмiшкою
"Спасибi, товаришко доктор"... I тiльки курява закушпелила за ними,
помчались у сво© володiння. Прибуваючи на жнива, вiйськовi обирають собi
мiсце то тут, то там, адже пересуватись ©м дуже просто, загiн ©хнiй весь
на колесах. Цього лiта затаборились, обгородились iз сво ю радiостанцi ю
на солончаках за Кура©вкою, ближче до ферм, викликавши серед молодих
доярок неабияке пожвавлення. Десь там за фермами й зникла машина з
хлопцями-вiйськовиками, розтанула кушпела над шляхом, натомiсть яснi по
крайнебу смужечка ранково© зорi. Iнна задивилась на не©. Нiколи не думала,
що найперша, найтонша смужечка зорi в степу, це така краса... I на току,
де лл ться хлiб, враз червоним заяскрiли в потоцi зернятка - то вже вiд
сонця, вiд доторку тi © зорi...
Здавши пацi нта, Iнна вiдчула, що ©й чогось браку , i щоб не сумувати,
взялась облаштовувати свiй опустiлий медпункт. Поприбирала у вагончику,
пiдмела прохiд, пiсля того почепила на видному мiсцi розклад-порадник
молодим матерям: як сповивати немовлят, коли вкладати до сну, в якi години
найкраще годувати ©х грудним молоком... Навела в аптечцi лад, перешила
гудзик на сво му бiлоснiжному халатi й, знову накинувши його на плечi,
стала у дверях... Хворих нема, i добре. У хвилини перепочинку пiдiйдуть,
бува , жiнки вiд ворохiв, напаленi сонцем, веселi здоров'ячки, питають
Iнну, чи нема в ©© аптецi чогось вiд остюкiв та щоб губи не шерхли.
Хлопцi, повертаючись з елеватора, - вiйськовi й сво©, кура©вськi -
догукують iнодi жартома iз кузовiв:
- Гей, медичко! Чи там щось для заспоко ння серця?
Усе чомусь ждала, що одним iз рейсiв прибуде, стрибне з кузова просто в
зерно ще один хлопець - Вiктор Веремi нко. Так звати того, хто пану в
дiвочих ©© почуттях, про кого Iнна тiльки з найближчими подругами дiлилась
словом iнтимного зiзнання в училищi. Вже вiн повернувся з тих мiсць, де
вiдбував покарання, хоча в Кура©вцi ще, зда ться, Вiктора нiхто й не
бачив, окрiм хiба що батькiв. Обо - старi вчителi кура©всько© школи,
зараз уже на пенсi©, хоча Панас Омелянович (Веремi нко-старший) ще й досi
не може звикнути до пенсiйного бездiлля, знайшов собi клопiт на
добровiльних засадах - облаштову кiмнату-музейчик при Кура©вському Палацi
культури. Новий палац - то ще одна Чередниченкова гордiсть: у самому
центрi Кура©вки височить цей архiтектурний гiгант (солiдний, такого i в
райцентрi нема), на фронтонi яскрава моза©ка - дебела червонощока молодиця
iз золотим снопом... Зараз, ясна рiч, палац замкнутий, не до нього, всi на
задубнуть, зда ться, вже й пальцi не гнуться, сто©ть i стежить уважно й
причепливо, як працю молодий курсант зi снастю чи з швартовим кiнцем. I
коли Ягнич помiтить, що не вда ться хлопцевi "правильно накласти",
"правильно закрiпити", пiдiйде й, вiдсторонивши юнака, вiзьметься за дiло
сам, зробить на диво швидко i вправно, ще потiм i покаже: "Ось так треба,
синку..."
I знов знепримiтниться, пригорбиться осторонь, спостерiгаючи за
новачком з-пiд брови, кра м всевидющого ока.
Тi, що проводжають, усе ще не разходяться: i старшi званням, i котрi
без звань понависали вподовж палуби, не зводять iз старого очей. А вiн у
цей час сто©ть iз другом бiля тумби червоного автомата, з якого можна
напитися води за копiйку. Довго порпаються обидва в кишенях, нарештi Ягнич
знайшов потрiбнi монетки, нацiдив спершу механiковi, потiм наповнив i собi
склянку, припав до берегово©, автоматно© - п' . Склянка слiпучо блищить у
руцi, розтiка ться в промiннi Ягничеве сухе горiхове обличчя. З "Орiона"
йому махають, шлють останнi вiтання, навiть капiтан, забувши про сво
становище, з майже хлопчачим ентузiазмом гука :
- "Орiон" вас не забуде!
Аж тепер Ягничеве обличчя враз розплилося-розтеклося в сонцi чи то
усмiшкою, чи гримасою гiркоти, стриманого плачу. З вiдстанi цього не
добереш, не розрiзниш, бо усмiшка людська й гримаса болю, - вони ж чимось
такi близькi мiж собою, вони - як сестри...
Тихо й прощально Ягничiв погляд обiймав судно i схвильованих на ньому
людей. Оце воно - проводжання. Не бучнiстю, не промовами дойма тебе, не
парадною вишикуванiстю екiпажу... Висипали, понависали i не розходяться.
Ось вона, твоя сiм'я, твiй "Орiон", може, ти ©х бачиш востанн . Вони
схвильованi, що розлучаються з тобою, ©хнi почуття до болю гостро тобi
передаються, i саме судно, неприбране, оголене, ма зараз такий
непоказний, аж нiби жалюгiдний вигляд. Щоразу, коли не одягнуте у вiтрила,
воно менша , а зараз було аж якесь неначе сплющене, мовби аж болить йому
бути затиснутим помiж багатотоннажними океанськими велетнями. Непоказне
тво суденце притулилося до причалу, аж не вiриться, що це той самий
"Орiон", сокiл морiв, що його на всiх широтах бачили, коли, наповнений
вiтром, летить серед просторiв, i вiтрилля його гуде, спiва , огорнуте все
- вiд носа й до корми - хмарою сяючо© водяно© порошi... Натомiсть сто©ть
суденце принишкле, без щогл, без парус ся, якесь нiби змучене, але для
Ягнича в оцiй сво©й незавидностi, в робочому виглядi воно мовби ще
дорожче.
Бо це ж таки твiй "Орiон", хоча зараз збереглись у його обрисах лише
первiснi форми, отi, що з корабельнi, що створенi для лету, що
вигинаються, течуть в iдеальнiй плавкостi, мов пружне тiло дельфiна...
Здушило Ягничевi в грудях, як вiд нестачi повiтря. Надивляйся, брате,
на свiй "Орiон", бо житимеш тепер на iншiй палубi, де нi вiтру, нi хвилi,
нi руху, нi спiву парусiв над тобою, де буде тобi саме вiчне скнiння та
животiння, - не життя, а тiльки вiдбування життя.
Проводжають, як личить. Капiтан, ставши на виднотi, навiть бiнокль
приклав до очей, щоб краще розгледiти Ягнича, який вiн там цi © митi на
сушi, бiля зельтерсько© тумби... Iншi, понависавши з борту, нiяк не
вгамуються, останнi вiтання Ягничевi шлють цим однаковим в усiх портах
свiту рухом - помахом руки. Щемить, горить душа. Помахати б ©м рукою туди,
на "Орiон", але, мабуть, це вийшло б у нього незграбно, - за довгi морськi
роки якось i не навчився ось так прощально махати рукою. А мусив би
навчитись: життя ж бо моряка, власне, й склада ться iз таких помахiв, iз
зустрiчей та прощань.
Вслухався напружено, хотiв би дочути, що то йому гукають з "Орiона".
Може, кличуть вернутись? Замполiт якiсь знаки пода на мигах. Невже щось
там перевирiшилось в останню мить? Нi, скорiш усього просто дораджують, як
йому триматися в сво©х нових сухопутних рейсах.
На "Орiон" нема вороття.
Друг-механiк нагаду , що пора вже йти, i вони повагом рушають вiд
тумби, щоб незабаром зникнути за рогом розпашiлого на сонцi пакгаузу. Там
Ягнич ще раз зупиниться в роздумi, витре зрошене потом чоло. Все.
Сталося... Ось тепер можна i в Кура©вку. Був зараз у ваганнi, як туди
краще добутись, - сушею чи водою (можна i так, i так). Водою - нi:
сьогоднi цей пасажир сердивсь на море.
Через якийсь час портовий люд бачитиме, як понурений Ягнич iз сво©м
сундучком прямуватиме до автобусно© зупинки.
З автобуса зiйде вiн у кура©вськiм степу, слiпнучи вiд сонця,
озирнеться довкруг: в усi чотири сторони свiту - самотнiсть.
VIII
Першо© ж ночi пiсля прибуття Iнни додому, ©© по тривозi пiдняли зi сну:
- Нещастя на току! Когось там скалiчило, потовкло...
Мати стояла над нею, тримала напоготовi мiнi-спiдничку, в якiй Iнна
прибула з медучилища.
Похапцем одягаючись, дiвчина чула крiзь прочиненi дверi, як у сусiднiй
кiмнатi прибулий з току шофер розповiда матерi про аварiю. Той розiгнавсь
на елеватор, а той з елеватора, а куряви ж хмара - йдеш, як у слiпий
полiт, i ось при самiм ви©здi з току машини зiткнулись лобами, дукнулись
так, що й фари потрощило на обох...
Iннi уявилось жахливе видовище покрученого металу, знiвечених тiл...
Озвалась до шофера, стримуючи тривогу:
- Смертельний випадок?
- Та нiби нi. Котрийсь iз них, видно, в сорочцi народився. Ну, та сама
ось побачиш.
- Це ж треба щось прихопити? - в розгубленостi озирнулась Iнна до
матерi.
- Аптечка там , - сказав шофер. - Бинти, йод - усе на мiсцi, не
вистача тiльки сестри милосердя... Ти готова?
Дiвчина вiдкинула на спину пасмо волосся:
- дьмо.
З мiсця помчали в нiчну темряву, в куряву.
Власне, це мав би бути не ©© клопiт. Мусила б зараз там порати
потерпiлих ©© попередниця по медпункту Варвара Пилипiвна, дружина
Чередниченка-голови. Ще ж вона не на пенсi© (тiльки збира ться), Iнна поки
що не оформлена на ©© мiсце, у права не вступила, але на такi речi в
Кураiвцi не зважають. Згарячу, зопалу, пiсля вчорашнiх конспектiв - одразу
в дiло сторч головою. Бо Варвара Пилипiвна, зда ться, сво вiдчергувала,
цими днями сама злягла (вона давня сердечниця, був у не© позаторiк навiть
iнфаркт мiокарда). В такiй ситуацi© хiба вiдмовишся? Тут мiркують просто:
вчили тебе на медичку, клятву Гiппократа давала, тож звикай схоплюватись
серед ночi та мчись мерщiй на виклик, - i мчиться, не буде ж вона
формалiсткою!
З Варварою Пилипiвною в Iнни добрi стосунки, обидвi ще ранiш знали, що
настане день, коли одна здаватиме, а друга прийматиме вiд не© медпункт, не
думалось тiльки, що подi© так пiдганятимуть, як оце зараз... Пилипiвну
останнiм часом недуги та слабування дедалi частiше вкладають до лiжка,
мабуть, якраз тому Чередниченко й до училища вдався з сво©м клопотанням, з
сво ю авторитетною вимогою... Зрештою, i в саме училище Iнна потрапила не
без дораджувань Варвари Пилипiвни та ©© Чередниченка, - думали, видно, про
замiну наперед.
До току вiдстань чимала, вiн тепер один у них, ранiш було кiлька токiв
(чи, як Чередниченко каже: гарманiв), розкиданих по степу, по бригадах, а
тепер вирiшили - хай буде один, центральний. Зате обладнають його краще,
забетонують, зосередять на ньому всю технiку... ©дучи, щофер голосно
розмiрковував на цю тему, зважував плюси й мiнуси. Iнна слухала його
навiть зацiкавлено, хоча, власне, мало б це бути ©й нi до чого, один тiк
чи десять - хiба не однаково?
Час пiзнiй, а степ не спить, комбайни працюють, дорогами грунтовими
туди й сюди рухаються вогнi в ореолах пiднятого кушпелища. За ць, аж
срiблястий у свiтлi фар, де взявшись, перескакав через дорогу, кажуть, це
не добрий знак. До токового нещастя та ще й за ць дорогу перебiг-це ж
треба!.. Однак не вертатися ж... Тiк наближався яскраво освiтлений, з
рухливими постатями людей коло ворохiв, з грiзним громаддям якихось
незвичних, ранiше не бачених Iнною споруд, мовби заводських (потiм вона
дiзна ться, що то громадяться новi, вперше до цих жнив зведенi зерноочиснi
агрегати).
Край току лежить на брезентi потерпiлий. Маленький солдатик, узбек чи
туркмен, чи хто там вiн . Щолiта вiйськова частина надсила сюди сво©х
хлопцiв допомагати на вивозцi хлiба, i оце вiн один iз них. Живий лежить,
ледь чутно стогне... Iнна одразу присiла бiля нього, взяла пульс, оглянула
всього з нiг до голови, обстежила прихапцем, але уважно: серйозних травм
нiбито нема, обличчя, правда, розмальоване, як пiсля бiйки, на ребрах
кiлька синякiв, - могло бути гiрше. Потовкло бiдолаху, перебува ще в
напiвшоковому станi, але вiд такого не вмирають. Кiлька iнших, що пiд час
зiткнення лише гуль наловили на лоба, вiдбувшись легким переляком, зараз
теж тут, не полишають товариша, найбiльша ©хня тривога, видно, за нього, -
готовi б виручити, але як? Бiльшiсть iз них теж звiдти, iз схiдних
республiк, можливо, навiть земляки цього хлопця, вони про щось квапливо й
неспокiйно перемовляються мiж собою, певне, про товариша, а може, й про
не©, про Iнну, котру зустрiли холодком недовiри, - що це, мовляв, за
дiвчисько зелене прислали сюди, замiсть того щоб привезти солiдного,
досвiдченого лiкаря?
- Берiть його, та обережнiше, - звелiла Iнна друзям потерпiлого. -
Несiть за мною.
На час жнив тут же, на току, вiдкрито польовий медпункт, для нього
вiдведено один iз вагончикiв, поруч iз -тими, у яких ночують механiзатори.
Це вже Чередниченко подбав на прохання Варвари Пилипiвни. Сюди ось у
тимчасовий медпункт з наказу Iнни й було перенесено потерпiлого.
У вагончику, накинувши бiлий халат, дiвчина вiдчула себе впевненiше.
Прокип'ятивши шприц з довжелезною голкою (коротшо© тут не знайшлося),
зробила сво му першому пацi нтовi протишоковий укол, дала чималу дозу
валерiани для заспоко ння, знов послухала пульс i аж пiсля цього лишила
хлопця лежати на бiлих медпунктiвських простирадлах. Хай до ранку
полежить, а там буде видно. Якщо треба, вiдправить до лiкарнi,
госпiталiзу .
У кожному разi це добре, що вона тут, допомога ©© виявилась вкрай
необхiдною. Коли пацi нт задрiмав, Iнна вийшла й, присiвши на схiдцях
вагончика, стала дивитись, як трудиться тiк, як дiвчата та жiнки, закутанi
хустками до очей, шугають з лопатами в руках серед ворохiв пшеницi,
горнуть i горнуть, вантажачи очищене зерно в кузови машин. Нiкого з
токовичок не впiзнати, декотрi в захисних окулярах вiд пилюки та остюкiв,
спiдницi високо попiдтикуванi, видно, як аж стегна зблискують. Свiтла на
току повiнь, у жнива Чередниченко електрики не жалi , вимага , щоб на
робочих мiсцях людям було видно, як удень.
Незабаром з'явився й вiн сам, голова. Вантажною прибув, вийшов з
кабiни, огрядний, ваговитий, габаритiв Тараса Бульби. Став, роззира ться
на сво© володiння, а навстрiч йому вже поспiша завтоком дядько Кирило, що
все робить пiдтюпцем, пiдбiгцем, iнакше не вмi ... Мова заходить, мабуть,
про аварiю, бо завтоком, щось пояснюючи, раз у раз розводить руками,
знизу плечима. Чистiсiньким хоче бути в очах голови. Чередниченко тут -
сила. Хоч i не грубiян, хоч його нiби й не бояться, проте в його
присутностi iншi якось меншають, бригадири самi охоче виказують, що для
них вiн авторитет. Кура©вка пиша ться Чередниченком. Герой фронтiв,
командир морських десантникiв i герой мирних лiт - дiсталась йому Золота
Зiрка, коли ще був у МТС рядовим комбайнером. Зважають на Чередниченка i в
районi.
Господарство, яке йому довелось очолити в скрутнi роки, вiн вивiв у
число найпередовiших. У Кура©вку ©дуть за досвiдом i, як людину заслужену,
аворитетну, Чередниченка часто запрошують на рiзнi наради в область i
навiть у столицю, посилають на з'©зди, багато рокiв пiдряд незмiнно
обирають членом бюро райкому партi©. Крiм Варвари Пилипiвни, вiрного
стража й дорадника, всi iншi, навiть керiвнi товаришi, його трохи
остерiгаються, виступiв Чередниченкових на районних та обласних нарадах
щоразу ждуть, хто з радiсним нетерпiнням, а хто й з дрижаками пiд жижками.
Особливо ж на партконференцiях, коли попереду голосування.
нна ще змалку зна Чередниченка, не раз бував вiн i в ©хнiй хатi,
сидiв з Iнниним батьком за столом, коли з чаркою, а коли й без. Бо ж
обидва комбайнери (комбайнерством сво©м Чередниченко ще й досi
горбiдиться), а коли зiйдуться дво механiзаторiв, ©м поговорити завжди
знайдеться про що. Як би, скажiмо, з тi © "Сiльгосптехнiки" ще щось
вичавити, як би замiсть цього ошарпаного, зношеного СК (самохiдного
комбайна) та видобути досконалiшого, з числа отих найновiших, що тiльки-но
випливають iз заводських ворiт... Варвара Пилипiвна каже, що в ©©
Чередниченка теж серце, не раз, бува , ночами шука , де той валiдол,
доходило до тяжких приступiв, одначе на людях Сава Данилович цього нiчим
не виявля . Завжди повен енергi©, частiше веселий, нiж хмурий, за серце
якщо i вхопиться, то лише у випадках виняткових, i то тiльки
вiдвернувшись. Такого вже гарту вiн, цей славетний кура©вський голова.
Зовнi глянеш - богатир, вернидуб, нiколи не скажеш, що i в нього мотор да
перебо©, що i йому, житт любовi й жартуну, знайомi страждання.
Болить чи не болить, а вигляд у Чередниченка такий, хоч на медичну
афiшу його винось для пiдтвердження сили афоризму: "В здоровiм тiлi -
здоровий дух". Лежати довго не вмi , з досвiтку на ногах, туге, на вiтрах
обсмагле обличчя все лiто пашить польовою свiжiстю, - зда ться, такiй
людинi зносу не буде!
I сам вiн охоче пiдтриму про себе таку думку. Ма звичку потiшатися
власною огряднiстю, сво ю важкоатлетичною вагою, - при нагодi любить
розповiдати, в який конфуз потрапив, бувши позаторiк у складi однi © з
делегацiй у Польщi. Йдуть вони собi з другом (теж головою з недалеко©
звiдси Iванiвни), вийшли на прогулянку пiсля доброго обiду, Вавельським
замком милуються (дiя вiдбува ться в Краковi), ось тут, проше пана, i
сталася з ними пригода... Стоять пiд муром бiленькi вуличнi терези,
привiтний дiдок сидить коло них, запрошу галантним жестом Чередниченка:
прошу пана до вагiвницi... Видно, цiкаво було йому зважити для
експерименту - скiльки такий Пiддубний затягне? Став спершу Крутипорох,
приятель Чередниченкiв, цей нiчого - лише дев'яносто з гаком, а як став
Чередниченко, так тi бiднi ваги пiд ним тiльки хрусь - i... пшепрашам:
поламались, не витримали... Цiлий конфуз!
Зате з вавельським дiдком пiсля того моцно заприятелювали, всi сувенiри
йому пiшли.
Найчастiше з'явля ться Чередниченко вдома у Ягничiв, коли прибува у
вiдпустку материн брат, заслужений моряк iз вiтрильника, давнiй
Чередниченкiв товариш - Ягнич Андрон. Часом дiвчата питали Iнну в училищi,
як це виходить, що й ти на прiзвище Ягнич, i материн брат теж Ягнич, - а
воно тому, що i в батька, i в матерi ще до одруження прiзвища були
однаковi, тiльки мати з одних Ягничiв, а батько з iнших, - з рiзних,
сказати б, ягничiвських племен, якi хiба що десь у сивiй минувшинi мали
спiльного пращура, якого-небудь бородатого пра-Ягнича. На сьогоднi рiзних
Ягничiв у них тут пiв-Кура©вки, на обелiску цiлим стовпом стоять до самого
фундаменту - усе Ягничi та Ягничi... Пiдходять на День Перемоги жiнки й
матерi до обелiска та самi вже розбирають, де чий...
З Ягничем-старшим Чередниченко здавна товаришу , i коли той при©здить,
то зна Iнна, що Сава Данилович ©хнього двору не мине, завiта неодмiнно.
Допiзна тодi лунатиме пiд грушею могутнiй Чередниченкiв голос i оте ще
могутнiше його "ха-ха-ха!". Сидячи десь збоку, дiвчина наслуха ться тодi
рiзних iсторiй - веселих i напiввеселих, а коли й зовсiм сумних.
Важко залишатись байдужою, спостерiгаючи, як ця, хай i на роки
розлучена дружба живе, знов i знов дна ться пiсля тривалих розлук пiд
кура©вськими зорями. Деколи ветерани аж насмiшать Iнну, коли зчинять
дискусiю, скажiмо, про вiтер: хто вiн, друг чи ворог людинi? Охочий до
жартiв Чередниченко уволю насмiхатиметься з Ягничевих вiтрил, бо ж доки на
них не дмухнеш, мовляв, то вони й висять, як ганчiр'я, все ждуть для себе
попутних вiтрiв, може, якраз отих самих, що налiтають на Кура©вку, несучи
©й прикрощiв найбiльше - палять, сушать, видувають грунти, до сьомого неба
здiймають кушпелища!..
Слухатиме Iнна вечiрню полемiку двох сво©х, мабуть, найупертiших
кура©вцiв, i, хоч перепалка мiж ними виникатиме часом досить гостра,
дiвчинi при мно буде вiдчувати, що нiяка суперечка ©х не розсварить, нiякi
вiтри не остудять роками вивiрену дружбу цих людей, не порушать глибоку
надiйнiсть ©хнiх стосункiв.
Замолоду Чередниченко грав у драмгуртку, був душею кура©всько© сцени, i
чи не вiдтодi зберiг вiн у собi нахил до рiзних штукарств? Любить,
скажiмо, зображати себе пiдкаблучником у дружини, виставляти свою особу
нещасною жертвою шлюбно© нерiвностi, домашньо©, хатньо© диктатури, де за
тобою, нiбито затурканим та вiчно заляканим, тiльки и ганя ться качалка.
Але яка там "качалка" у тi © Варвари Пилипiвни, коли ©й це просто
протипоказано: людська помагальниця, добра душа, незлобиве i ще й досi
закохане в свого Чередниченка створiння, до чи©х думок та делiкатних
дораджувань справдi-таки уважно прислуха ться цей кура©вський Зевс... Iннi
аж смiшно чути: жертва безправна, пiдкаблучник! Та чомусь до вподоби йому
саме ця уявна, взята на себе роль, чомусь до душi Чередниченковi саме
таким себе виставляти на сценi життя. Артист! Iнна усмiха ться, згадуючи
головинi штукарства.
Та ось, нарештi, перегомонiвши з завтоком. Чередниченко просту сюди,
до вагончика медпункту. Кроку твердо, на масивнiм розчервонiлiм обличчi
суворiсть, може, навiть стриманий гнiв.
- Де вiн, той неборака? - пiдходячи, гука до Iнни так, наче вона вже
рiк тут сидить, хоч пiсля при©зду дiвчина ще й не бачилася з ним.
Iнна пiдвелася (навмисне зробила це повiльно, без запобiгливостi).
- Заснув пiсля уколу.
- Не дуже його там потовкло?
- Травм особливих не виявила.
- Може, в лiкарню треба? Чи сюди викликати когось iз ©хнiх свiтил?
- Не бачу потреби, - аж трохи образившись, сказала Iнна. - Ранок
покаже... Можливо, обiйдеться без госпiталiзацi©.
- Надало ж йому! Не iнакше - новачок. Тi, що вже бували на наших
жнивах, знають... Тут гав не лови!
- Таж нiч, курява...
- Ми все життя в курявi, та й живi, не подряпанi.
- А хворих та з травмами все одно багато.
- Так на те ж i ви, медицина! Для чого вас вчимо? Безробiтною тут не
будеш... До речi, з прибуттям вас, Iнно Федорiвно, - аж тепер здогадавсь.
"Iнно Федорiвно", - це, звiсно, iронiя, бо досi вона завжди була для нього
лише Iнка, або Циганочка, та й усе. - Сiдай, - кинув Чередниченко, i сам
сiв на приступцi першим, ©й уже нема де й притулитись.
- Постою, - сказала Iнна, - ноги ще не болять, i зайвина ваги не
обтяжу ...
- Це ти в мiй город? Не спiши. Доживи до мого.
Костюм на Чередниченковi такий, як i торiк: спецiального крою,
iндивiдуального пошиву, кiтель iз сiро© легко© i, мабуть, нежарко©
парусини, такi ж парусиновi штани до пари; на ногах сандалi©, на головi
цупкий, прокiптюжений, якийсь комiсарський кашкет, його зараз насунуто аж
на лоба.
Сидить нахмарено, обважнiло, нiби прикуняв у якомусь напiвснi.
- Бачила, що тут у нас? - раптом пiдвiвши голову, кинув Чередниченко в
глибину току, рiзко освiтленого звiдкись, неначе прожектором. - Ото й усе,
що нам пiсля запалу зосталось...
Ще вчора, добираючись водою i сушею до Кура©вки, Iнна тiльки й чула
звiдусiль це недобре слово "запал". I на пристанi, й на елеваторi, де вона
ждала попутно© на Кура©вку, всюди одне - запал та запал.
I мати вдома про те ж саме, i вiд батька, коли пiшла навiдати його до
комбайна, замiсть привiтного слова чи розпитiв про випускнi, тiльки й
почула: "Бачили суховi©в та суховiтриць, але щоб отакий запал!.. В руках
уже мали по сорок центнерiв, а за три днi що сталося iз зерном... Сльози -
не зерно!" - I батько показував на долонi ©й пшеницю свого намолоту,
червонясту, зда ться ще гарячу, але зернятка такi дрiбненькi, зморщенi,
плюсклi...
- Якого ждали багатства, i ось тобi згорiло за три днi! - В голосi
Чередниченка чу ться глибокий бiль. - I посiяли добре, i зима була як на
замовлення, з дощами та снiгом, та ще й з лiтакiв попiдживлювали усi
лани... Буде, буде урожай, хлiб горами лежатиме на гарманах! Усе, кажу ж,
як на замовлення. Майськi дощi випали, колос викинувся, та ще який колос!
Сто©ть, як ото на гербi, красу ться, налива ться. Свято на душi в
хлiбороба. Оце нам за всi нашi невсипущi труди, за нашi старання. Хоча,
звiсно ж, зна м свого ворога, зна м, який вiн пiдступний: дме не тодi,
коли колосок ще в пазусi сидить, - Iнна мимоволi скинула знiяковiлим оком
на випнутi сво© груденята, - дме, щоб застати ниву в повнiм наливi... Так
i цього разу: задуло тодi, коли вже й данi до центру дали - вiзьмемо по
сорок центнерiв з гектара, i без розмов!.. Вiриш, анiякого сумнiву не
було. Бо ж ниви стоять, як море, "Аврора" наша уже в силi, в такiй красi -
колос до колоса, - нiщо ©й тепер нiбито не страшне. А воно як прорвалось,
як вiйнуло на нас, ну, як з духовки жене, ну, як ото вiд турбiн лiтака!..
Ко©лося щось неймовiрне, пекельне. Бувало, й ранiше прихопить, а тут...
День i нiч свистiло. Лiсосмуги бачила якi? За добу порудiли, пужнуло на
них, наче з вогнемета! Ну, а колос тримавсь геро©чно! Може б, i витримав,
бо зовсiм повен уже i в гр-унтi вологи достатньо, та тiльки ж палить,
вогняним вiтром обпалю з такою швидкiстю, що, розумi ш, вiд кореня волога
не встига по стеблу дiйти до колоска! Тут уже сили не рiвнi. То оце не
удар, оце не драма? Бути з урожа м рекордним i раптом... Хiба ж таким би
там ворохам лежати, - Чередниченко знову кивнув на тiк.
- Але ж таки не без хлiба?
- Та я не кажу. Ще й цього беремо центнерiв по двадцять, а де й бiльше.
Ранiш, коли на семи центнерах жили, це вважалось би неабияким урожа м...
Але ж то ранiше, а на теперiшнiм рiвнi це для нас не врожай, Iнко, це лиха
бiда, поразка, - голос його знов набув енергi©, владно©, сердито©. - Нi, з
таким не змиритись.
Вiдчувши його нервову напругу, Iнна перевела мову на iнше:
- А як почува ться Варвара Пилипiвна?
- Боюся, що "вичерпалась" вона. Уже ©й не пiд силу цей ваш медпункт.
Так що повнiстю вступай у права.
- Я ще ж не встигла навiть оформитись.
- Оформимо. В нас без тяганини. Працюй, а якщо треба, я сам подзвоню в
район.
- Нi-нi, - заперечила дiвчина i додала, що в районi ©й треба побувати
особисто, такi речi заочно не робляться...
- Поставиш на ноги цього ось небораку, а там подивимось... Треба
буде-вiдпущу.
Якийсь час вiн мовчав, почувалось, як усе ще гнiтить його цей
суховiйник-запал, це нечуваних розмiрiв лихо. "Драма степiв", - iнакше не
скажеш... Дiвчина мимоволi зiтхнула.
- Природу - ось кого треба лiкувати, - заговорив Чередниченко пiсля
мовчанки. - Видно, щось порушено в нiй, бо дедалi частiше лихоманить ©©
останнiм часом... З погодою ко©ться казна-що, i знову ж скаженi оцi
нальоти суховi©в... Де воно там прорвалось, iз Каракумiв чи з Афганiстану
- звiдки воно? В котрий раз уже весь Пiвдень горить. I Кубань, i
Задонщина, й ми. Боротися, але як? Коли насува ться, летить на тебе океан
розжареного повiтря... Хоч натро розiрвись, нiчим його не перепиниш,
нiчим не затулиш... Амбразуру можна, а степ, Iнко, не амбразура, його не
закри ш грудьми!
IX
Вранцi забрали в Iнни ©© першого пацi нта. Ще тiльки сонце сходило,
тiльки перший скiсний промiнь лiг на ворохи пшеницi, прибув на тiк
командир частини з кiлькома сво©ми хлопцями у вилинялих армiйських
панамках, при©жджi без довгих розмов пiдхопили пiд руки Iнниного
пiдопiчного, "додому давай, Гафуре, годi тобi нiжитись у дiвочому
лазаретi". На прощання усмiхнувсь до Iнни кволою, нiби вибачливою усмiшкою
"Спасибi, товаришко доктор"... I тiльки курява закушпелила за ними,
помчались у сво© володiння. Прибуваючи на жнива, вiйськовi обирають собi
мiсце то тут, то там, адже пересуватись ©м дуже просто, загiн ©хнiй весь
на колесах. Цього лiта затаборились, обгородились iз сво ю радiостанцi ю
на солончаках за Кура©вкою, ближче до ферм, викликавши серед молодих
доярок неабияке пожвавлення. Десь там за фермами й зникла машина з
хлопцями-вiйськовиками, розтанула кушпела над шляхом, натомiсть яснi по
крайнебу смужечка ранково© зорi. Iнна задивилась на не©. Нiколи не думала,
що найперша, найтонша смужечка зорi в степу, це така краса... I на току,
де лл ться хлiб, враз червоним заяскрiли в потоцi зернятка - то вже вiд
сонця, вiд доторку тi © зорi...
Здавши пацi нта, Iнна вiдчула, що ©й чогось браку , i щоб не сумувати,
взялась облаштовувати свiй опустiлий медпункт. Поприбирала у вагончику,
пiдмела прохiд, пiсля того почепила на видному мiсцi розклад-порадник
молодим матерям: як сповивати немовлят, коли вкладати до сну, в якi години
найкраще годувати ©х грудним молоком... Навела в аптечцi лад, перешила
гудзик на сво му бiлоснiжному халатi й, знову накинувши його на плечi,
стала у дверях... Хворих нема, i добре. У хвилини перепочинку пiдiйдуть,
бува , жiнки вiд ворохiв, напаленi сонцем, веселi здоров'ячки, питають
Iнну, чи нема в ©© аптецi чогось вiд остюкiв та щоб губи не шерхли.
Хлопцi, повертаючись з елеватора, - вiйськовi й сво©, кура©вськi -
догукують iнодi жартома iз кузовiв:
- Гей, медичко! Чи там щось для заспоко ння серця?
Усе чомусь ждала, що одним iз рейсiв прибуде, стрибне з кузова просто в
зерно ще один хлопець - Вiктор Веремi нко. Так звати того, хто пану в
дiвочих ©© почуттях, про кого Iнна тiльки з найближчими подругами дiлилась
словом iнтимного зiзнання в училищi. Вже вiн повернувся з тих мiсць, де
вiдбував покарання, хоча в Кура©вцi ще, зда ться, Вiктора нiхто й не
бачив, окрiм хiба що батькiв. Обо - старi вчителi кура©всько© школи,
зараз уже на пенсi©, хоча Панас Омелянович (Веремi нко-старший) ще й досi
не може звикнути до пенсiйного бездiлля, знайшов собi клопiт на
добровiльних засадах - облаштову кiмнату-музейчик при Кура©вському Палацi
культури. Новий палац - то ще одна Чередниченкова гордiсть: у самому
центрi Кура©вки височить цей архiтектурний гiгант (солiдний, такого i в
райцентрi нема), на фронтонi яскрава моза©ка - дебела червонощока молодиця
iз золотим снопом... Зараз, ясна рiч, палац замкнутий, не до нього, всi на