пекарнi, на дверях як виросла Нелька:
- Здрастуйте, дядечку. На прогулянку вийшли? З дверей так гарно пахло
гарячим духом щойно випеченого хлiба. I Нелька, як справжня пекарка, в
бiлiм культурнiм халатi привiтно красу ться на порозi, розчервонiла,
напалена вiд печей.
- Паляницi якраз вийняла, може, вгостити?..
- Нi, спасибi.
- То, може, хоч бублика?
- Дякую й за бублика.
- Та що ж це ви так, дядечку?..
I з ходу знову про сина. Цiлу нiч не спала, все сушила голову, йти чи
не йти хлопцевi в ту морехiдку... Чи витрима вiн там, чи не виженуть?
- У морехiдцi, звiсно, не мед, - стримано сказав Ягнич. - Бачити
морехiдку на парадi в безкозирках, у стрiчках - то одне... А коли воно,
хлопченя, в бурю сидить ото на палубi та, ще не вмiючи, руками
школярськими зачища сталевий кiнець - то морехiдка iнша... Там у нього
всi руки в кровi...
- Ой лишечко!
- Чого ж ти його до мене не прислала?
- Соромиться! Такий сором'язливий вiн у мене... Якщо вступлю, каже,
тодi пiду... Бо ще подумають, що канючник, слабодух, протекцi© шукати
прийшов!.. Нi, я його таки умовлю в торговельне. Вже нiбито й сам
схиля ться...
- Дiло його. Торгувати теж комусь треба. Тiльки, як вивчиться та стане
за прилавок, щоб людей не общитував.
Ягнич уже напрямився далi йти, але ж молодиця знову його спинила:
- Дядечку, стривайте на хвилинку!.. Метнулась до пекарнi, з'явилася на
порозi з великою бiлою паляницею в руках.
- Торкнiться до не©: гаряча, вся дише ще!
Давно не бачив Ягнич тако© високо© та пишно© паляницi, аж усмiхнувсь:
от тобi й Нелька... Хлiбину таку спекти - це теж талант ..
- Мабуть, на виставку пекла?
- Будь ласка, Гурiйовичу, вiзьмiть, нiхто вам тако© не спече!
- Цiлий дивень! На весiлля б комусь, а ти... нi, нi, - вiдмахнувся
Ягнич, хоча в душi був зворушений. - Хлiба в нас повно на столi...
- Знаю, але хай поряд iз ©хнiм буде й ваш... У них свiй, а в
квартиранта свiй!.. Ягнич аж образився:
- Поки що не дiлимось... Нiхто хлiбом ще не дорiкнув. I не квартирант
я... - буркнув убiк i, похнюпившись, пiшов собi далi.
Дверi Палацу культури, що виник перед Ягничем, зараз були вiдчиненi,
хтось, видно, з'явився з ключем.
Моряк вирiшив зайти. У просторому, повному свiтла вестибюлi нi душi.
Тихо, не чути нiчи©х крокiв. На стiнах приваблюють зiр картини великих
розмiрiв, що ©х Чередниченко замовля десь у художнiх майстернях i добре
оплачу , вважа , що для цього дiла коштiв жалiти грiх. На найбiльшiй
картинi пташина ферма, бiлi кури чи гуси розбрелися по згiрку, посеред них
красу ться весела дiвчина-пташниця в бiлому халатi. До когось вона
смi ться, може, до того чубатого тракториста, що так браво сидить за
кермом на iншому полотнi... Для втiхи степовикам вiдтворено також i
ставок, обсаджений ядучо-зеленими вербами...
Фарб накладено щедро на полотнах, товсто, зда ться, ось-ось потечуть...
У далекiм закутнi вестибюля, всуцiль вiдгородженому вiтринним склом, щось
зеленi i наче прозориться вода, - акварiум там, чи що? Ягнич рушив туди,
неквапом наблизився до вiтрини. Нiяко© води. Пальми стирчать гостролистi,
як осока, а пiд ними серед штучних кущикiв та камiнцiв сама дивовижа...
чучела! Його, Ягничевi, чучела! Наче тiльки й ждали свого творця, щоб iз
ним тут зустрiтись. Аж до скла вiтрини Ягнич притулився головою, вражено
застиг: треба ж такого... Стояв навлобки зi склом, товстим, непробивним,
розглядав експонати. Хто зайшов би зараз, побачив би сцену неповторну, з
усiх вестибюльних картин ця була б, мабуть, найсумнiша: по цей бiк вiтрини
майстер, а по той бiк, за склом, у величезнiй склянiй клiтцi, його
пересохлi на порох пташки. Бiльшi й меншi представники пташиного свiту,
зiбранi однi ю сiм' ю: i тi, що з дальнiх морiв, i тутешнi, добре знайомi
цьому узбережжю... Дроздики, журавлики, ластiвка-бiлогрудка,
баклан-чорноморець, тропiчнi папуги в яскравiм опереннi... Кожне лiтало,
вигравало в повiтрi, а зараз скляним незрушним оком-бусинкою блищить,
сторожко дивиться з-за вiтрини на свого творця. Самi окаменiлостi, до
крихкостi зсушенi, пилюкою припилюженi густо, нiкуди вже вони звiдси не
знiмуться, не полетять. Були життям, стали колекцi ю в склянiй, мовби
безповiтрянiй клiтцi...
Рiзко одвернувся Ягнич i пiшов геть, важко ступаючи, несучи в душi
тягар побаченого.
Але ж i в зал ще треба було глянути. Дверi незамкнутi, вiдчинив,
переступив порiг. Тут напiвсутiнь i навiть прохолода. Не зал, а цiлий
корабель. Гасла повсюди на червоних полотнищах, у глибинi сцени давня, ще,
мабуть, пiсля яко©сь вистави не прибрана декорацiя: хатка бiленька,
перелаз з горнятками на пакiллi, поруч - дiвчина у вишитому вбраннi, у
вiнку, з коромислом на плечi... Сто©ть як жива, поставою так схожа на
Iнку! Може, з не© хто й малював? Стiльцi не стiльцi, а просто крiсла
розкiшнi, спинки блищать чорним лаком, новi сидiння оббитi пухнастим,
небово-блакитним плющем. Аж посидiти закортiло. Сiв Ягнич i зiтхнув,
спочиваючи. А десь, у дальнiм темнiм кутку, принишкло зата©вся i вiн,
невiдчепний дух самотностi. Зубоскалить. Сиди, сиди, Ягничу. Зда ться,
досяг... Чи це ж бо не розкiш? Один, сам-самiсiнький на всi шiстсот
блакитних плюшевих мiсць!
XII
На Другому поверсi палацу, в лiвому його крилi, чулися кроки, хтось там
ходив. Коли Ягнич пiднявся туди широкими сходами з вестибюля, незабаром
зустрiлась йому табличка на вiдхилених дверях: "Iсторико-кра знавчий музей
села Кура©вки".
Зайшов. У зiщуленiй постатi, що в протилежнiм кутку за прядками та
ступами розбирала старезне якесь причандалля, насилу впiзнав Панаса
Веремi нка. Отак знепримiтився, зменшився ростом, на мумiю гипетську
звiвся чоловiк... Сонця нема, а вiн у темних окулярах, брилик капроновий
на головi. Зачувши кроки, Панас Омелянович одразу вiдклав мотовило (це
було справжн допотопне мотовило, обсноване нитками), скинувся обличчям
угору, якось аж нiби сполохано:
- Хто там?
Ягнич пiдiйшов до нього на близьку вiдстань i зупинився мовчки, може ж,
таки впiзна крiзь темнi сво© окуляри.
Веремi нко перебував у незрозумiлiй стривоженостi:
- Хто ти? Це ти, Вiтько?
Ягнича навiть острах взяв, аж моторошно стало. Ти для нього не ти!
Дивиться зовсiм напрямцi, просто в очi, а ввижа шся ти йому кимось iншим,
може, хлопчаком, що вирiшив пожартувати...
- Ягнич я. Андрон.
- Андрон? Вседержитель морiв? Пробач менi, друже, - одразу прояснилось,
просвiтлiшало обличчя завiдувача музею. - Чув я, що ти в Кура©вцi...
Прошу, заходь, заходь. - Панас Омелянович заметушився i одразу пожалiвся:
- Слiпну я, Андроне, катастрофiчно втрачаю зiр.
- В Одесу треба, в отой Iнститут свiтла...
- Був. Спершу трохи покращало, а це знов... гасне свiт. Усе
розплива ться, i тебе ось бачу зараз, наче крiзь товщу води. Тiльки тiнь
вiд тебе. Весь нiби сто©ш у водi з головою.
"Вже я йому - як водорiсть..." - подумалось Ягничевi.
- Оце ж бережу нашу минувшину, Андроне... Для кого минувшина, а для нас
iз тобою вона до останньо© клiтинки жива... Ось випадково на мотовило
натрапив у дiда Коршака - буде ще один експонат. Майже знахiдка вiку... У
нього й жорна ручнi, та поки що не да ...
Став показувати Ягничевi музей. Були тут i давнi рибальськi пристро©, i
плахти, i очiпки, цiлий ткацький верстат звiдкись притягли... На столиках
пiд склом засушенi рослини всякi, ковила бiлочуба, й будняк, i навiть
стебло полину... Цiлi гербарi© з кура©вського рослинного свiту. А по
стiнах всюди фотографi©, позбiльшуванi, мабуть, з якихось посвiдчень,
порозмиванi, затуманенi чи вiд невмiлого збiльшування, чи вiд давностi
лiт. Скiльки Батькiвщинi достойних людей дала Кура©вка, що уславили ©© i
працею, i подвигами на фронтах!.. Самих тiльки морякiв - на пiвстiни. Та
ще якi моряки: Ягнич Федот на торпедному катерi загинув пiд час атаки...
Чорноба нко-середульший сягнув був навiть чину контр-адмiрала, - недавно
помер у Владивостоцi. I на кого не глянь - той, як ось Сава Чередниченко,
Одесу обороняв, а пiзнiше вiдзначився в керченському десантi, Бiлокiнь
став геро м за Севастополь, Петро Шафран по ленд-лiзу ходив i зараз десь
ходить iз сейнерами в Атлантику... Натрапив Ягнич на стендi й на свою
рядову особу, ледве впiзнав у бравому парубковi себе: збiльшили його з
давньо© фотографiйки, що збереглася в сестри, молодцюватий моряк у
святковiй бiлiй матросцi, безкозирка з стрiчками красу ться на юнацькiй
лобатiй головi... "Старший майстер парусно© справи вiтрильника "Орiон" -
такий сто©ть пiд цим "експонатом" пiдпис. Усе вiрно, тiльки чому старший?
Чи, може, й справдi старший?
I ще на однiй iз фотографiй, на груповiй карточцi перших кура©вських
комсомольцiв, знайшов Ягнич себе й витрiшкуватого, зовсiм худющого тодi
Чередниченка (у якихось штиблетах лежав попереду всiх на травi). А поруч
iз ним Iванилов Женька, що пiд час вiйни командував танковим батальйоном,
загинув десь пiд Кенiгсбергом... Не без зусиль Ягнич вiдшукав на цiй
груповiй i Панаса Омеляновича, в ту пору молодого кура©вського вчителя,
вiн притулився оторопiло збоку, вже й тодi був чимось нiби зляканий...
Молодiсть - ось де вона тiльки й зосталася! Це ж прощальна карточка
©хнього осередку, коли хлопцi на Жовтневi, перед тим як розiйтись по
свiтах, разом сфотографувались - уперше й востанн ... Багатьох, багатьох
уже нема. Одиницi позоставались. I серед тих одиниць вас дво , сумовито
зараз застиглих перед цими стендами.
- А цю впiзна ш? - з та мничим виглядом Панас Омелянович пiдвiв Ягнича
ще до одного стенда.
З туманно© фотографi© з найвиднiшого мiсця дивилась на них молода
кругловида дiвчина у льотчицькiй формi... Саня Хутiрна! Дивилась i
всмiхалась аж трохи лукаво: ну, яка я перед вами, дiди? Всi вони тодi були
в не© закоханi до безпам'ятства. Однак нiкому не вдалося знайти ключ до ©©
веселого серця. Спiвати з ними спiвала, до моря на мiсячну дорiжку гуртом
дивитись ходила, а щоб вирiзнити котрогось, щоб вiкно вночi вiдчинити
котромусь... Е, нi, вибачайте, хлопцi! Однi © ночi Саня загадково зникла з
села, думали, чи не втопилась - навiть розшуки на дiвчину оголосила
стривожена Кура©вка. Об'явилась ©хня Саня згодом десь аж на Пiвнiчнiм
Кавказi, в льотному училищi. Спершу нiбито. влаштувалась там офiцiанткою,
компоти подавала курсантам, а потiм так закрутила голову одному
командировi, що незабаром i одружилася з ним. Казали, що причарувала на
смерть, i, може, не так навiть iз любовi, як ради того, щоб на льотчицю
вивчив, це вiн ©й твердо обiцяв. I досягла свого: навчилась, у складi
жiночого екiпажу брала участь у далеких перельотах, котрi починались з-пiд
кримського сонця й кiнчались десь аж у тундрi, поставила з подругами
якийсь дуже значний рекорд. Коли в променях слави купалась Хутiрна -
прилетiла лiтаком аж у саму Кура©вку, сiла край села на чабанських
угiддях, привела батькам у хату свого сивого мужа, теж бойового авiатора,
що був на той час у ще вищому чинi. Ах, Саня, Саня, неспокiйна душа! З
першого дня вiйни була вже в польотах, поривалась навстрiч небезпекам,
втратила мужа в боях, а ©© все щось нiби щадило, хоч не раз поверталась на
аеродром у прорешеченiй кабiнi. Непогамовна, знов пiсля того здiймалась на
завдання, бiльше, зда ться, там i жила, в небi, в польотах денних i
нiчних. I вже коли рушили наступом, загинула Саня Хутiрна десь у
повiтряних боях над Таманню. Орлиця в боях, а душi була нiжно©, незадовго
до загибелi опалила ©© коротка фронтова любов. Була в останнiм польотi з
льотчиком-юнаком, що його вона зустрiла мiж боями й по-справжньому
покохала. З ним пiшла i в полiт. Розбилися в один день, в одну мить, i, як
запевня легенда, розбились в обiймах. Офiцiйна версiя, що рятунку,
пiдбитi, уже не мали, а дехто з кура©вських навiть досi поговорю , що то
Санька могла й зумисне пiдстро©ти - з жаги та знетямлення почуттiв чи ще,
може, з ревнощiв, iз боязнi втратити свою вперше знайдену, вперше вiдкриту
в життi любов...
Зда ться, тут вони найдовше стояли, дво зiстарених людей, бiля сво ©
ровесницi, що так i зосталася вiчно юною.
- Це ось ©©, Саню нашу, нiяка вже старiсть не здожене...
- Що нi, то нi, - згодився вчитель. - Правду колись казав поет: "Хорошо
умереть молодым"... Хоча й лiта несуть перевагу - просвiтлюють дух,
дарують мудрiсть людинi...
- Сплав для життя потрiбен, сплав дво диний - молодого й зрiлого, -
сказав Ягнич i почав допитувати Веремi нка про сина: де вiн? Як вiн? Чи
вiрнi чутки, що розпоганився хлопець?
- Збився з пуття, - зiтхнув старий.
- Та вiзьми ти його за барки, Панасе, отям, зупини, - порадив Ягнич
суворо. - Як не себе, то хай честь дiвчини побереже... У них же там з
Iнкою почуття. Хай не здума покривдити, бо тодi матиме справу зi мною.
- Ох, Андроне, Андроне, торкнувсь ти такого... Найболючiша це моя
рана... Сам би в могилу пiшов, щоб тiльки вiн став iнакшим.
- Та, може ж, таки заговорить у ньому совiсть?
- Якщо вона в нього ...
Схнюплений стояв Панас Омелянович серед сво©х експонатiв. Колись був
такий прудкий та непосидющий, а зараз де та й прудкiсть подiлась, зiсох,
зморщився, жменя того чоловiка зосталась.
Надворi - море кура©вського сонця.
Бiля контори колгоспу знудьговано жде когось компанiя молодих людей,
при©жджих чи, може, й тутешнiх: хлопцi в футболках, серед них дiвчина
кимось нiби ображена, надута, з аероф'лотською сумочкою через плече. Вона
на однiй лавцi, хлопцi навпроти, всi в позах недбалих, аж сiрi з нудьги.
Прийняли, видно, Ягнича за сторожа конторського, бо тiльки став
наближатись, почулось мiж ними: "Ану спита м цього довгожителя..."
Вимогливим тоном домагалися вiдповiдi, де голова, коли вiн буде, а як не
буде, то де шукати, хоч приблизно в яких полях? Пройшов мовчки мимо них
Ягнич, давши зрозумiти, що зневажа такий тон спiлкування. "Глухий, -
донеслось йому вслiд байдуже й беззлобне, - чи, може, й нiмий?"
Зустрiчав ще когось у розпланованому посеред села скверику з
декоративним ставком (теж Чередниченкове завоювання), натиканi вздовж
берега вербички срiблястi, як оливи, стiкають вiттям аж до води. Вода
важка, в маслянистих плямах, засмiчена лушпайками. По ставку плава
лебiдь, приручений, ситий, схожий на гусака. Дiтлашня з берега гука йому:
"Мишко! Мишко!" - i вiн реагу , пливе на голос, - хлопчаки булками годують
його з рук. Ще й тут Ягничевi мло©ла душу образа, певне, без умислу
завдана тими, що бiля контори назвали його довгожителем, а потiм глухим та
нiмим. Образили бiльше навiть не словом, а сво ю хамською манерою
розмовляти, поводитись.
Звертаючись до людини старшо© вiком, не потрудились навiть пiдвестися -
мабуть, i не догадуються, що так годиться i що це нiтрохи не принизило б
©х. Хто ©х вихову ? Видно, що ця Кура©вка нiчим ©м не цiкава, здатна
навiяти лише нудьгу. Загнати ©х сюди в таку спеку могла лише особиста чи
службова потреба, а не порух душi. Кура©вка для таких одновимiрна, бачать
у нiй тiльки те, що бачать, що доступне ©хньому оку, а не серцю. А для
Ягнича вона повнiсiнька, населена й перенаселена вся, на кожному кроцi
зустрiчають його живi образи тих, що були, образи дитинства та молодостi,
для iнших вони невидимi, ©х нема, а перед Ягничем постають натовпами, не
торкнутi часом, не пiддатнi лiтам, ходять по садках, смiються й
печаляться, незникло живуть по кура©вських дворах, любляться, сваряться, з
глибини пам'ятi подають голоси, i вiн ©х виразно чу , i сам теж
вiдгуку ться до них iз цих сво©х нинiшнiх осамотнiлих лiт. Повна, повна
для нього Кура©вка людом видимим i невидимим - вiд давнiх у сiряках
пастухiв до теперiшнього крутов'язого комбайнера та його так розквiтло©
доньки.
Блукаючи Кура©вкою, Ягнич i сам незчувсь, як опинився бiля дитсадка.
Дзвенiло ясними дзвiночкамиголосочками звiдти. Такi дзвiночки почути
людинi не менш при мно, як i важку оту мiдну ринду на суднi Повагався,
потiм таки набрався смiливостi: дай зайду Сестра ще здалеку загледiла,
пiдгукнула збадьорливо, заходь, заходь, не бiйся, нашi не б'ються!.. Дiтей
якраз заводили до примiщення вiдпочивати, це в них година сну.
- А оце, дiтки, той мореплавець з "Орiона", що по всьому свiту ходив
пiд парусами!.. Схожий на морського вовка?
Зацiкавлено проходили парадом мимо нього парочки тугощоких,
чепурненьких дiвчаток та хлопчикiв, трiпотiли навчено рученятами, вiтаючи
сторонню людину. Ще й перед тим, мабуть, про нього було ©м жартома
сказано, що ось iде морський вовк, бо поглядали на незнайомця здивовано, з
вiдкритою цiкавiстю, але без остраху. Зовсiм не страшний цей вовк...
Незабаром збезлюднiло подвiр'я, зостались самi цяцьки-iграшки пiд навiсом,
розкиданi рiзнобарвними купами, став оглядати ©х: i та цяцька плаче, i ту
поскубли... Кiнь сто©ть на колiщатках, басу червоногрудий, тiльки одного
колiщати-ноги нема. Дерев'яна хатка на курячих нiжках перекосилась, скоро
й зовсiм може розсипатись. А шкода: чепурненька, справдi наче в казцi....
Треба буде прихопити iнструмент, прийти та навести у них лад. Лагодити
цяцьки - це i йому буде як забавка в його нинiшньому становищi.
- Давайте до нас, будете за старшу няньку, - гукнула, нiби пiдслухавши
його намiри, вихователька, сестрина напарниця, що саме пробiгала
подвiр'ям. Мабуть, в унiвермаг бiгала, бо пiд рукою пакунок i на обличчi
вдоволення, щось добула. - В нас тепер попит на дiдiв! - мимохiдь
догукнула весело. - Скрiзь, де малеча , баби та дiди нарозхват! Дефiцит
на вас!
Зоставшись сам, сiв у дитячу гойдалку, злегка колихнувся раз i вдруге,
вус ворухнуло усмiхом: оце твоя палуба, дiду, твiй "Орiон"... Хай як його
накреню - страху тепер нема. Кличуть заходити сюди, а чому б i нi? Мiг би
й казочки малечi цiй розказувати. Тiльки - якi ж? Яка з них усiх
зав'язалась у пам'ятi вузликом наймiцнiшим, найпам'ятнiшим?
Поколихувався, думав, пригадував.
Мiг би оцю. Який тут голод, дiтки, вчинився одразу пiсля громадянсько©,
просто всесвiтнiй був голод на цих берегах! Люди пухли, бур'ян та кiнський
квасець ©ли... I ось тодi клопотанням Ленiна, заходами Мiжнародного
Червоного Хреста були тут по всьому примор'ю вiдкритi пункти для
голодуючих дiтей. Там, дiтки, какаом солодким нас напували, ще й хлiба по
тоненькiй скибочцi видавали нам iз вiкна, що до нього декотрим було важко
й дотягтись, бо серед нас були й зовсiм маленькi, такi, як оце зараз ви...
Видадуть, ще й накажуть: ©ж тут, з мiсця не сходячи, додому нести не
можна, бо це твiй пайок, вiн тiльки для тебе... А один хлопчик, було,
вип' сво какао, а тодi зирк! - чи нiхто не дивиться, не вистежу , i
тiльки влучить ту мить хлiб за пазуху, та й галайда додому, бо ж там мама
й сестричка малесенька в колисцi... Мама вiд того хлопчика хлiба взяти не
хоче, ©ж, синку, сам, тобi треба здоров'я на цiле життя! Та все ж таки
радiють маминi очi, ясняться, аж сяють, що синок не забув, i хоч сам не
на©дений, а пайку свою приберiг, додому принiс свою крихiтну частку вiд
того Червоного Хреста... Ось така вам буде казочка, дiти.
Спокiй пiд навiсом, благодать. Iграшки валяються купою. З хаосу
яскравих цяцьок гумовий крокодил шкiриться, але не ляка нiкого. Ластiвка
залiта в пiддашшя, бiля само© iзоляцiйно© чашки звила гнiздо, туди й сюди
змигу раз у раз, - носить.
Коли дiтей вкладено, Ягнич тихцем пiдходить до вiкна ©хнього покою.
Сонце розсипа ться на шибках промiнням, дерево зелене, вiддзеркалившись на
склi, злегка хилита ться, i ще видно на грайвi скла пружечок далекого
моря... В глибинi примiщення, на бiлоснiжних лiжечках, поставлених у ряд,
мов у кубрику, дiти сплять. Сто©ть Ягнич i невiдривне дивиться, як малят
поволi зморю , сповива сон. Ось заплющилось одне, позiхнуло друге, те
зовсiм спить, а iнше крiзь прижмур хитренько, зовсiм несонно прозирку : що
то за дiд Нептун загляда у вiкно знадвору. Свiтлi усмiшки блукають по
личках. Ще одне розплющилось оченя, потiм i це, зрештою, порина в дрiмоту
- сон, як мед, солодко огорта дiтей.
Такi вони чистi, митi-перемитi, такi спокiйнi. Прозорою хвилькою, наче
сонячнi зайчики вiд води, щось перебiжить по личку, мiнливе, денне, - то
малому щось привидiлось увi снi, може, отой дерев'яний коник
червоногрудий? Розслабило мускульця, потяглось - то воно росте. Пуп'янок,
юне створiння, нема ще в нього клопотiв та журби, зла та зневаги нема нi
до кого, сама доброта та довiрливiсть. Стояв би отак i стояв на сторожi. У
сонних дитячих усмiшках щось вiд усмiшок дельфiнiв, це вiн ще ранiш
помiтив. Така ж довiрливiсть, яснота, незахищенiсть i водночас щось
загадкове в цих сонних пливучих усмiшках, таке, про що й ви, дорослi,
ще, може, не здогаду тесь... й-же- й, саме так, зовсiм по-дитячому
всмiхались Ягничевi пiд час рейсу дельфiни, коли, граючись за бортом,
радiснi та щасливi, вистрибували до сонця з води.
XIII
Пригамувалось токовище. Не гаркотять зерноочиснi агрегати, вляглася
напруга авралу, пiдмiтають тiк. Вiд розритих курганiв пшеницi (з ямами, як
вiд метеоритiв на Мiсяцi) зосталась невелика, обметена звiдусiль купа
послiду - то вже фураж. З виглядом полководця ходить по току Чередниченко
в сво му комiсарському картузi, погляда сюди й туди: виграно битву! Ще
одну виграно, щоправда, й не без втрат (причина - стихiя). В цiлому
все-таки пiдстави головi бути вдоволеним: хоча зiбрали й менше, нiж
обiцяли у зобов'язаннях (причина та ж сама - стихiя), але план здали
повнiстю, здали достроково. З фуражем, на жаль, буде сутужно, худоби ж
повно на фермах, ну, та якось доведеться викручуватись. Вся надiя, що
наступний рiк буде щасливiшим. Уже зараз закладаються основи того
примхливого хлiборобського щастя: обсiялись, вклалися в строки, тепер би
дощу!..
Людей поменшало в степу. Вiйськовi, що допомагали вивозити хлiб,
розпрощались, по©хали; якiйсь дiвчинi, може, й тоскно стане, замло©ться
душа, що вже не стирчить на солончаках бiля ферми польова радiостанцiя
серед наметiв солдатського табору.
В одну нiч знялися, зникли в невiдомому напрямi - нiде на токовищi не
побачиш тепер тих симпатичних та скромних туркменiв у панамках.
Перед вiдправкою забiг на хвильку до Iнни той ©© перший пацi нт,
нiяковiючи, передав пластинку:
- Тут наша пiсня... Про одну "киз"... таку, як ти!
I побiг, зашарiвшись до вух.
Iнна теж згорта свiй медпункт, збира аптечку, впакову сво© ампули та
шприци, - рятувальнiй службi ©© нема чого на току бiльше робити,
перебазову ться в село.
Чередниченка, як i всiх, хто тут ночей не досипав, добре вимотало за
жнива. Тепер, коли приспоко©лось, Сава Данилович для iнтересу став на
токових вагах, прикинув, скiльки ж вiн тягне: виявилось, що втратив чимало
- дванадцять кiлограмiв живо© ваги як не було! Запевня , нiбито легше
стало одразу.
Жiнки, що пiдмiтають тiк, весь час поглядами пiдстерiгають
Чередниченка, щось вони мають до нього. Нарештi одна, сторчма поставивши
мiтлище, випросталась:
- Товарищу голова, а коли обжинки? В запитаннi прохоплю ться щось
досить-таки в'©дливе.
Задумався голова. Почухав потилицю, ту круту, атлетичну, на яку не раз
уже пiсля гарячих жнив надiвались величезнi вiнки з колосся, колючi
кура©вськi лаври. Спокуслива рiч - слава: одержанi з минулих зажинкiв та
дожинкiв ще й зараз зберiгаються в Чередниченковiм кабiнетi на чiльному
мiсцi, зберiгаються для себе - на пам'ять, для при©жджих - на подив i
захоплення.
- Не буде обжинкiв, - нарештi каже вiн. - Не той рiк, Катре. У
наступному хай: може, буде веселiше...
Залементували жiнки. Де той наступний, до того ще можна тричi вмерти!
Що це за жнива без обжинкiв? Може ж, кому потанцювати хочеться!
- Не до танцiв зараз, - сто©ть голова на сво му. - Запал пограбував
наше свято. Доживем до нового та, як вродить, за все тодi вiдтанцю мо.
Пiсля цього не варто й домагатись: Чередниченка не зрушиш, Чередниченко
- скеля.
Iнна, перебуваючи всi цi днi на току, мимовiль приглядалась до
кура©вського Зевса. Хотiлось юнiй поетесi глибше збагнути його натуру,
цiльну, вольовиту. I чимало вiдкрила для себе нового, про що ранiш було в
не© лиш поверхове уявлення. Не такий простий вiн, цей Чередниченко, як
iнодi зовнi вида ться! Декотрi вбачають у ньому лиш оце найвиднiше -
господарник, могутнiй двигун, талановитий органiзатор, як часом кажуть на
зборах про таких. Коли треба, всiх зумi пiдняти, змобiлiзу , заохотить, а
кого - то й примусить сво ю невiдпорною владнiстю. I таки не посадить
господарство на мiлину, виб' ться з кура©вцями з найскрутнiшо© скрути...
Знають у районi, що за Чередниченка можна бути спокiйним, в усьому на
нього можна покластись, йому нi до чого зайва опiка - стихiя там чи не
стихiя. Це все так, тут щодо Чередниченка двох думок бути не може, але
Iннi з ©© вдумливою спостережливiстю (якби хто сказав творчою, вона б
знiяковiла) поступово вiдкрилось ще й iнше в ньому, що вона вважала
набагато iстотнiшим. Окрiм його настiйливо© вимогливостi, сили
диявольсько© енергi©, яку цей лiтнiй уже чоловiк виявляв, було в ньому те,
без чого не був би вiн Сава Данилович: за владним голосом, за словом
твердим, часом дошкульним i навiть грубуватим дiвчина помiчала в ньому
внутрiшню природну повагу до людей, яку вона в думцi назвала:
антибайдужiсть. Хай там Зiрка, хай слава, а вiд загалу Чередниченко себе
не вiдокремлю , i роки, коли простим ковалем працював у колгоспнiй кузнi,
рядовим комбайнером стояв за штурвалом комбайна, Чередниченко вважа
золотою порою свого життя. "Вiн iз гущини народно©, вiн самородок", - так
Iнна це формулювала для себе.
На току ©© око могло не раз спостерiгати, що цей громовержець, хоч i
вимага дiла, та виходить це в нього якось не принизливо для пiдлеглого,
не образить навiть пiдлiтка сво ю зверхнiстю? на сваволю не пiде.
Почува ться, що за сво©ми тоннами та центнерами Чередниченко вмi не
випускати з поля зору головного: вiн i крiзь токову кушпелу бачить тих,
кого бачити повинен i на кому, власне, все тут трима ться. Дуже важливо
було Iннi цi речi для себе прояснити. Розумiла тепер, чому, незважаючи на
всi бурi, Чередниченко так довго трима ться, несхитно сто©ть при кермi,
чому така шана йому вiд людей, звiдки така сила духу, впевненiсть,
ореол... I почува ться, що Чередниченкiв демократизм не вдаваний, не
- Здрастуйте, дядечку. На прогулянку вийшли? З дверей так гарно пахло
гарячим духом щойно випеченого хлiба. I Нелька, як справжня пекарка, в
бiлiм культурнiм халатi привiтно красу ться на порозi, розчервонiла,
напалена вiд печей.
- Паляницi якраз вийняла, може, вгостити?..
- Нi, спасибi.
- То, може, хоч бублика?
- Дякую й за бублика.
- Та що ж це ви так, дядечку?..
I з ходу знову про сина. Цiлу нiч не спала, все сушила голову, йти чи
не йти хлопцевi в ту морехiдку... Чи витрима вiн там, чи не виженуть?
- У морехiдцi, звiсно, не мед, - стримано сказав Ягнич. - Бачити
морехiдку на парадi в безкозирках, у стрiчках - то одне... А коли воно,
хлопченя, в бурю сидить ото на палубi та, ще не вмiючи, руками
школярськими зачища сталевий кiнець - то морехiдка iнша... Там у нього
всi руки в кровi...
- Ой лишечко!
- Чого ж ти його до мене не прислала?
- Соромиться! Такий сором'язливий вiн у мене... Якщо вступлю, каже,
тодi пiду... Бо ще подумають, що канючник, слабодух, протекцi© шукати
прийшов!.. Нi, я його таки умовлю в торговельне. Вже нiбито й сам
схиля ться...
- Дiло його. Торгувати теж комусь треба. Тiльки, як вивчиться та стане
за прилавок, щоб людей не общитував.
Ягнич уже напрямився далi йти, але ж молодиця знову його спинила:
- Дядечку, стривайте на хвилинку!.. Метнулась до пекарнi, з'явилася на
порозi з великою бiлою паляницею в руках.
- Торкнiться до не©: гаряча, вся дише ще!
Давно не бачив Ягнич тако© високо© та пишно© паляницi, аж усмiхнувсь:
от тобi й Нелька... Хлiбину таку спекти - це теж талант ..
- Мабуть, на виставку пекла?
- Будь ласка, Гурiйовичу, вiзьмiть, нiхто вам тако© не спече!
- Цiлий дивень! На весiлля б комусь, а ти... нi, нi, - вiдмахнувся
Ягнич, хоча в душi був зворушений. - Хлiба в нас повно на столi...
- Знаю, але хай поряд iз ©хнiм буде й ваш... У них свiй, а в
квартиранта свiй!.. Ягнич аж образився:
- Поки що не дiлимось... Нiхто хлiбом ще не дорiкнув. I не квартирант
я... - буркнув убiк i, похнюпившись, пiшов собi далi.
Дверi Палацу культури, що виник перед Ягничем, зараз були вiдчиненi,
хтось, видно, з'явився з ключем.
Моряк вирiшив зайти. У просторому, повному свiтла вестибюлi нi душi.
Тихо, не чути нiчи©х крокiв. На стiнах приваблюють зiр картини великих
розмiрiв, що ©х Чередниченко замовля десь у художнiх майстернях i добре
оплачу , вважа , що для цього дiла коштiв жалiти грiх. На найбiльшiй
картинi пташина ферма, бiлi кури чи гуси розбрелися по згiрку, посеред них
красу ться весела дiвчина-пташниця в бiлому халатi. До когось вона
смi ться, може, до того чубатого тракториста, що так браво сидить за
кермом на iншому полотнi... Для втiхи степовикам вiдтворено також i
ставок, обсаджений ядучо-зеленими вербами...
Фарб накладено щедро на полотнах, товсто, зда ться, ось-ось потечуть...
У далекiм закутнi вестибюля, всуцiль вiдгородженому вiтринним склом, щось
зеленi i наче прозориться вода, - акварiум там, чи що? Ягнич рушив туди,
неквапом наблизився до вiтрини. Нiяко© води. Пальми стирчать гостролистi,
як осока, а пiд ними серед штучних кущикiв та камiнцiв сама дивовижа...
чучела! Його, Ягничевi, чучела! Наче тiльки й ждали свого творця, щоб iз
ним тут зустрiтись. Аж до скла вiтрини Ягнич притулився головою, вражено
застиг: треба ж такого... Стояв навлобки зi склом, товстим, непробивним,
розглядав експонати. Хто зайшов би зараз, побачив би сцену неповторну, з
усiх вестибюльних картин ця була б, мабуть, найсумнiша: по цей бiк вiтрини
майстер, а по той бiк, за склом, у величезнiй склянiй клiтцi, його
пересохлi на порох пташки. Бiльшi й меншi представники пташиного свiту,
зiбранi однi ю сiм' ю: i тi, що з дальнiх морiв, i тутешнi, добре знайомi
цьому узбережжю... Дроздики, журавлики, ластiвка-бiлогрудка,
баклан-чорноморець, тропiчнi папуги в яскравiм опереннi... Кожне лiтало,
вигравало в повiтрi, а зараз скляним незрушним оком-бусинкою блищить,
сторожко дивиться з-за вiтрини на свого творця. Самi окаменiлостi, до
крихкостi зсушенi, пилюкою припилюженi густо, нiкуди вже вони звiдси не
знiмуться, не полетять. Були життям, стали колекцi ю в склянiй, мовби
безповiтрянiй клiтцi...
Рiзко одвернувся Ягнич i пiшов геть, важко ступаючи, несучи в душi
тягар побаченого.
Але ж i в зал ще треба було глянути. Дверi незамкнутi, вiдчинив,
переступив порiг. Тут напiвсутiнь i навiть прохолода. Не зал, а цiлий
корабель. Гасла повсюди на червоних полотнищах, у глибинi сцени давня, ще,
мабуть, пiсля яко©сь вистави не прибрана декорацiя: хатка бiленька,
перелаз з горнятками на пакiллi, поруч - дiвчина у вишитому вбраннi, у
вiнку, з коромислом на плечi... Сто©ть як жива, поставою так схожа на
Iнку! Може, з не© хто й малював? Стiльцi не стiльцi, а просто крiсла
розкiшнi, спинки блищать чорним лаком, новi сидiння оббитi пухнастим,
небово-блакитним плющем. Аж посидiти закортiло. Сiв Ягнич i зiтхнув,
спочиваючи. А десь, у дальнiм темнiм кутку, принишкло зата©вся i вiн,
невiдчепний дух самотностi. Зубоскалить. Сиди, сиди, Ягничу. Зда ться,
досяг... Чи це ж бо не розкiш? Один, сам-самiсiнький на всi шiстсот
блакитних плюшевих мiсць!
XII
На Другому поверсi палацу, в лiвому його крилi, чулися кроки, хтось там
ходив. Коли Ягнич пiднявся туди широкими сходами з вестибюля, незабаром
зустрiлась йому табличка на вiдхилених дверях: "Iсторико-кра знавчий музей
села Кура©вки".
Зайшов. У зiщуленiй постатi, що в протилежнiм кутку за прядками та
ступами розбирала старезне якесь причандалля, насилу впiзнав Панаса
Веремi нка. Отак знепримiтився, зменшився ростом, на мумiю гипетську
звiвся чоловiк... Сонця нема, а вiн у темних окулярах, брилик капроновий
на головi. Зачувши кроки, Панас Омелянович одразу вiдклав мотовило (це
було справжн допотопне мотовило, обсноване нитками), скинувся обличчям
угору, якось аж нiби сполохано:
- Хто там?
Ягнич пiдiйшов до нього на близьку вiдстань i зупинився мовчки, може ж,
таки впiзна крiзь темнi сво© окуляри.
Веремi нко перебував у незрозумiлiй стривоженостi:
- Хто ти? Це ти, Вiтько?
Ягнича навiть острах взяв, аж моторошно стало. Ти для нього не ти!
Дивиться зовсiм напрямцi, просто в очi, а ввижа шся ти йому кимось iншим,
може, хлопчаком, що вирiшив пожартувати...
- Ягнич я. Андрон.
- Андрон? Вседержитель морiв? Пробач менi, друже, - одразу прояснилось,
просвiтлiшало обличчя завiдувача музею. - Чув я, що ти в Кура©вцi...
Прошу, заходь, заходь. - Панас Омелянович заметушився i одразу пожалiвся:
- Слiпну я, Андроне, катастрофiчно втрачаю зiр.
- В Одесу треба, в отой Iнститут свiтла...
- Був. Спершу трохи покращало, а це знов... гасне свiт. Усе
розплива ться, i тебе ось бачу зараз, наче крiзь товщу води. Тiльки тiнь
вiд тебе. Весь нiби сто©ш у водi з головою.
"Вже я йому - як водорiсть..." - подумалось Ягничевi.
- Оце ж бережу нашу минувшину, Андроне... Для кого минувшина, а для нас
iз тобою вона до останньо© клiтинки жива... Ось випадково на мотовило
натрапив у дiда Коршака - буде ще один експонат. Майже знахiдка вiку... У
нього й жорна ручнi, та поки що не да ...
Став показувати Ягничевi музей. Були тут i давнi рибальськi пристро©, i
плахти, i очiпки, цiлий ткацький верстат звiдкись притягли... На столиках
пiд склом засушенi рослини всякi, ковила бiлочуба, й будняк, i навiть
стебло полину... Цiлi гербарi© з кура©вського рослинного свiту. А по
стiнах всюди фотографi©, позбiльшуванi, мабуть, з якихось посвiдчень,
порозмиванi, затуманенi чи вiд невмiлого збiльшування, чи вiд давностi
лiт. Скiльки Батькiвщинi достойних людей дала Кура©вка, що уславили ©© i
працею, i подвигами на фронтах!.. Самих тiльки морякiв - на пiвстiни. Та
ще якi моряки: Ягнич Федот на торпедному катерi загинув пiд час атаки...
Чорноба нко-середульший сягнув був навiть чину контр-адмiрала, - недавно
помер у Владивостоцi. I на кого не глянь - той, як ось Сава Чередниченко,
Одесу обороняв, а пiзнiше вiдзначився в керченському десантi, Бiлокiнь
став геро м за Севастополь, Петро Шафран по ленд-лiзу ходив i зараз десь
ходить iз сейнерами в Атлантику... Натрапив Ягнич на стендi й на свою
рядову особу, ледве впiзнав у бравому парубковi себе: збiльшили його з
давньо© фотографiйки, що збереглася в сестри, молодцюватий моряк у
святковiй бiлiй матросцi, безкозирка з стрiчками красу ться на юнацькiй
лобатiй головi... "Старший майстер парусно© справи вiтрильника "Орiон" -
такий сто©ть пiд цим "експонатом" пiдпис. Усе вiрно, тiльки чому старший?
Чи, може, й справдi старший?
I ще на однiй iз фотографiй, на груповiй карточцi перших кура©вських
комсомольцiв, знайшов Ягнич себе й витрiшкуватого, зовсiм худющого тодi
Чередниченка (у якихось штиблетах лежав попереду всiх на травi). А поруч
iз ним Iванилов Женька, що пiд час вiйни командував танковим батальйоном,
загинув десь пiд Кенiгсбергом... Не без зусиль Ягнич вiдшукав на цiй
груповiй i Панаса Омеляновича, в ту пору молодого кура©вського вчителя,
вiн притулився оторопiло збоку, вже й тодi був чимось нiби зляканий...
Молодiсть - ось де вона тiльки й зосталася! Це ж прощальна карточка
©хнього осередку, коли хлопцi на Жовтневi, перед тим як розiйтись по
свiтах, разом сфотографувались - уперше й востанн ... Багатьох, багатьох
уже нема. Одиницi позоставались. I серед тих одиниць вас дво , сумовито
зараз застиглих перед цими стендами.
- А цю впiзна ш? - з та мничим виглядом Панас Омелянович пiдвiв Ягнича
ще до одного стенда.
З туманно© фотографi© з найвиднiшого мiсця дивилась на них молода
кругловида дiвчина у льотчицькiй формi... Саня Хутiрна! Дивилась i
всмiхалась аж трохи лукаво: ну, яка я перед вами, дiди? Всi вони тодi були
в не© закоханi до безпам'ятства. Однак нiкому не вдалося знайти ключ до ©©
веселого серця. Спiвати з ними спiвала, до моря на мiсячну дорiжку гуртом
дивитись ходила, а щоб вирiзнити котрогось, щоб вiкно вночi вiдчинити
котромусь... Е, нi, вибачайте, хлопцi! Однi © ночi Саня загадково зникла з
села, думали, чи не втопилась - навiть розшуки на дiвчину оголосила
стривожена Кура©вка. Об'явилась ©хня Саня згодом десь аж на Пiвнiчнiм
Кавказi, в льотному училищi. Спершу нiбито. влаштувалась там офiцiанткою,
компоти подавала курсантам, а потiм так закрутила голову одному
командировi, що незабаром i одружилася з ним. Казали, що причарувала на
смерть, i, може, не так навiть iз любовi, як ради того, щоб на льотчицю
вивчив, це вiн ©й твердо обiцяв. I досягла свого: навчилась, у складi
жiночого екiпажу брала участь у далеких перельотах, котрi починались з-пiд
кримського сонця й кiнчались десь аж у тундрi, поставила з подругами
якийсь дуже значний рекорд. Коли в променях слави купалась Хутiрна -
прилетiла лiтаком аж у саму Кура©вку, сiла край села на чабанських
угiддях, привела батькам у хату свого сивого мужа, теж бойового авiатора,
що був на той час у ще вищому чинi. Ах, Саня, Саня, неспокiйна душа! З
першого дня вiйни була вже в польотах, поривалась навстрiч небезпекам,
втратила мужа в боях, а ©© все щось нiби щадило, хоч не раз поверталась на
аеродром у прорешеченiй кабiнi. Непогамовна, знов пiсля того здiймалась на
завдання, бiльше, зда ться, там i жила, в небi, в польотах денних i
нiчних. I вже коли рушили наступом, загинула Саня Хутiрна десь у
повiтряних боях над Таманню. Орлиця в боях, а душi була нiжно©, незадовго
до загибелi опалила ©© коротка фронтова любов. Була в останнiм польотi з
льотчиком-юнаком, що його вона зустрiла мiж боями й по-справжньому
покохала. З ним пiшла i в полiт. Розбилися в один день, в одну мить, i, як
запевня легенда, розбились в обiймах. Офiцiйна версiя, що рятунку,
пiдбитi, уже не мали, а дехто з кура©вських навiть досi поговорю , що то
Санька могла й зумисне пiдстро©ти - з жаги та знетямлення почуттiв чи ще,
може, з ревнощiв, iз боязнi втратити свою вперше знайдену, вперше вiдкриту
в життi любов...
Зда ться, тут вони найдовше стояли, дво зiстарених людей, бiля сво ©
ровесницi, що так i зосталася вiчно юною.
- Це ось ©©, Саню нашу, нiяка вже старiсть не здожене...
- Що нi, то нi, - згодився вчитель. - Правду колись казав поет: "Хорошо
умереть молодым"... Хоча й лiта несуть перевагу - просвiтлюють дух,
дарують мудрiсть людинi...
- Сплав для життя потрiбен, сплав дво диний - молодого й зрiлого, -
сказав Ягнич i почав допитувати Веремi нка про сина: де вiн? Як вiн? Чи
вiрнi чутки, що розпоганився хлопець?
- Збився з пуття, - зiтхнув старий.
- Та вiзьми ти його за барки, Панасе, отям, зупини, - порадив Ягнич
суворо. - Як не себе, то хай честь дiвчини побереже... У них же там з
Iнкою почуття. Хай не здума покривдити, бо тодi матиме справу зi мною.
- Ох, Андроне, Андроне, торкнувсь ти такого... Найболючiша це моя
рана... Сам би в могилу пiшов, щоб тiльки вiн став iнакшим.
- Та, може ж, таки заговорить у ньому совiсть?
- Якщо вона в нього ...
Схнюплений стояв Панас Омелянович серед сво©х експонатiв. Колись був
такий прудкий та непосидющий, а зараз де та й прудкiсть подiлась, зiсох,
зморщився, жменя того чоловiка зосталась.
Надворi - море кура©вського сонця.
Бiля контори колгоспу знудьговано жде когось компанiя молодих людей,
при©жджих чи, може, й тутешнiх: хлопцi в футболках, серед них дiвчина
кимось нiби ображена, надута, з аероф'лотською сумочкою через плече. Вона
на однiй лавцi, хлопцi навпроти, всi в позах недбалих, аж сiрi з нудьги.
Прийняли, видно, Ягнича за сторожа конторського, бо тiльки став
наближатись, почулось мiж ними: "Ану спита м цього довгожителя..."
Вимогливим тоном домагалися вiдповiдi, де голова, коли вiн буде, а як не
буде, то де шукати, хоч приблизно в яких полях? Пройшов мовчки мимо них
Ягнич, давши зрозумiти, що зневажа такий тон спiлкування. "Глухий, -
донеслось йому вслiд байдуже й беззлобне, - чи, може, й нiмий?"
Зустрiчав ще когось у розпланованому посеред села скверику з
декоративним ставком (теж Чередниченкове завоювання), натиканi вздовж
берега вербички срiблястi, як оливи, стiкають вiттям аж до води. Вода
важка, в маслянистих плямах, засмiчена лушпайками. По ставку плава
лебiдь, приручений, ситий, схожий на гусака. Дiтлашня з берега гука йому:
"Мишко! Мишко!" - i вiн реагу , пливе на голос, - хлопчаки булками годують
його з рук. Ще й тут Ягничевi мло©ла душу образа, певне, без умислу
завдана тими, що бiля контори назвали його довгожителем, а потiм глухим та
нiмим. Образили бiльше навiть не словом, а сво ю хамською манерою
розмовляти, поводитись.
Звертаючись до людини старшо© вiком, не потрудились навiть пiдвестися -
мабуть, i не догадуються, що так годиться i що це нiтрохи не принизило б
©х. Хто ©х вихову ? Видно, що ця Кура©вка нiчим ©м не цiкава, здатна
навiяти лише нудьгу. Загнати ©х сюди в таку спеку могла лише особиста чи
службова потреба, а не порух душi. Кура©вка для таких одновимiрна, бачать
у нiй тiльки те, що бачать, що доступне ©хньому оку, а не серцю. А для
Ягнича вона повнiсiнька, населена й перенаселена вся, на кожному кроцi
зустрiчають його живi образи тих, що були, образи дитинства та молодостi,
для iнших вони невидимi, ©х нема, а перед Ягничем постають натовпами, не
торкнутi часом, не пiддатнi лiтам, ходять по садках, смiються й
печаляться, незникло живуть по кура©вських дворах, любляться, сваряться, з
глибини пам'ятi подають голоси, i вiн ©х виразно чу , i сам теж
вiдгуку ться до них iз цих сво©х нинiшнiх осамотнiлих лiт. Повна, повна
для нього Кура©вка людом видимим i невидимим - вiд давнiх у сiряках
пастухiв до теперiшнього крутов'язого комбайнера та його так розквiтло©
доньки.
Блукаючи Кура©вкою, Ягнич i сам незчувсь, як опинився бiля дитсадка.
Дзвенiло ясними дзвiночкамиголосочками звiдти. Такi дзвiночки почути
людинi не менш при мно, як i важку оту мiдну ринду на суднi Повагався,
потiм таки набрався смiливостi: дай зайду Сестра ще здалеку загледiла,
пiдгукнула збадьорливо, заходь, заходь, не бiйся, нашi не б'ються!.. Дiтей
якраз заводили до примiщення вiдпочивати, це в них година сну.
- А оце, дiтки, той мореплавець з "Орiона", що по всьому свiту ходив
пiд парусами!.. Схожий на морського вовка?
Зацiкавлено проходили парадом мимо нього парочки тугощоких,
чепурненьких дiвчаток та хлопчикiв, трiпотiли навчено рученятами, вiтаючи
сторонню людину. Ще й перед тим, мабуть, про нього було ©м жартома
сказано, що ось iде морський вовк, бо поглядали на незнайомця здивовано, з
вiдкритою цiкавiстю, але без остраху. Зовсiм не страшний цей вовк...
Незабаром збезлюднiло подвiр'я, зостались самi цяцьки-iграшки пiд навiсом,
розкиданi рiзнобарвними купами, став оглядати ©х: i та цяцька плаче, i ту
поскубли... Кiнь сто©ть на колiщатках, басу червоногрудий, тiльки одного
колiщати-ноги нема. Дерев'яна хатка на курячих нiжках перекосилась, скоро
й зовсiм може розсипатись. А шкода: чепурненька, справдi наче в казцi....
Треба буде прихопити iнструмент, прийти та навести у них лад. Лагодити
цяцьки - це i йому буде як забавка в його нинiшньому становищi.
- Давайте до нас, будете за старшу няньку, - гукнула, нiби пiдслухавши
його намiри, вихователька, сестрина напарниця, що саме пробiгала
подвiр'ям. Мабуть, в унiвермаг бiгала, бо пiд рукою пакунок i на обличчi
вдоволення, щось добула. - В нас тепер попит на дiдiв! - мимохiдь
догукнула весело. - Скрiзь, де малеча , баби та дiди нарозхват! Дефiцит
на вас!
Зоставшись сам, сiв у дитячу гойдалку, злегка колихнувся раз i вдруге,
вус ворухнуло усмiхом: оце твоя палуба, дiду, твiй "Орiон"... Хай як його
накреню - страху тепер нема. Кличуть заходити сюди, а чому б i нi? Мiг би
й казочки малечi цiй розказувати. Тiльки - якi ж? Яка з них усiх
зав'язалась у пам'ятi вузликом наймiцнiшим, найпам'ятнiшим?
Поколихувався, думав, пригадував.
Мiг би оцю. Який тут голод, дiтки, вчинився одразу пiсля громадянсько©,
просто всесвiтнiй був голод на цих берегах! Люди пухли, бур'ян та кiнський
квасець ©ли... I ось тодi клопотанням Ленiна, заходами Мiжнародного
Червоного Хреста були тут по всьому примор'ю вiдкритi пункти для
голодуючих дiтей. Там, дiтки, какаом солодким нас напували, ще й хлiба по
тоненькiй скибочцi видавали нам iз вiкна, що до нього декотрим було важко
й дотягтись, бо серед нас були й зовсiм маленькi, такi, як оце зараз ви...
Видадуть, ще й накажуть: ©ж тут, з мiсця не сходячи, додому нести не
можна, бо це твiй пайок, вiн тiльки для тебе... А один хлопчик, було,
вип' сво какао, а тодi зирк! - чи нiхто не дивиться, не вистежу , i
тiльки влучить ту мить хлiб за пазуху, та й галайда додому, бо ж там мама
й сестричка малесенька в колисцi... Мама вiд того хлопчика хлiба взяти не
хоче, ©ж, синку, сам, тобi треба здоров'я на цiле життя! Та все ж таки
радiють маминi очi, ясняться, аж сяють, що синок не забув, i хоч сам не
на©дений, а пайку свою приберiг, додому принiс свою крихiтну частку вiд
того Червоного Хреста... Ось така вам буде казочка, дiти.
Спокiй пiд навiсом, благодать. Iграшки валяються купою. З хаосу
яскравих цяцьок гумовий крокодил шкiриться, але не ляка нiкого. Ластiвка
залiта в пiддашшя, бiля само© iзоляцiйно© чашки звила гнiздо, туди й сюди
змигу раз у раз, - носить.
Коли дiтей вкладено, Ягнич тихцем пiдходить до вiкна ©хнього покою.
Сонце розсипа ться на шибках промiнням, дерево зелене, вiддзеркалившись на
склi, злегка хилита ться, i ще видно на грайвi скла пружечок далекого
моря... В глибинi примiщення, на бiлоснiжних лiжечках, поставлених у ряд,
мов у кубрику, дiти сплять. Сто©ть Ягнич i невiдривне дивиться, як малят
поволi зморю , сповива сон. Ось заплющилось одне, позiхнуло друге, те
зовсiм спить, а iнше крiзь прижмур хитренько, зовсiм несонно прозирку : що
то за дiд Нептун загляда у вiкно знадвору. Свiтлi усмiшки блукають по
личках. Ще одне розплющилось оченя, потiм i це, зрештою, порина в дрiмоту
- сон, як мед, солодко огорта дiтей.
Такi вони чистi, митi-перемитi, такi спокiйнi. Прозорою хвилькою, наче
сонячнi зайчики вiд води, щось перебiжить по личку, мiнливе, денне, - то
малому щось привидiлось увi снi, може, отой дерев'яний коник
червоногрудий? Розслабило мускульця, потяглось - то воно росте. Пуп'янок,
юне створiння, нема ще в нього клопотiв та журби, зла та зневаги нема нi
до кого, сама доброта та довiрливiсть. Стояв би отак i стояв на сторожi. У
сонних дитячих усмiшках щось вiд усмiшок дельфiнiв, це вiн ще ранiш
помiтив. Така ж довiрливiсть, яснота, незахищенiсть i водночас щось
загадкове в цих сонних пливучих усмiшках, таке, про що й ви, дорослi,
ще, може, не здогаду тесь... й-же- й, саме так, зовсiм по-дитячому
всмiхались Ягничевi пiд час рейсу дельфiни, коли, граючись за бортом,
радiснi та щасливi, вистрибували до сонця з води.
XIII
Пригамувалось токовище. Не гаркотять зерноочиснi агрегати, вляглася
напруга авралу, пiдмiтають тiк. Вiд розритих курганiв пшеницi (з ямами, як
вiд метеоритiв на Мiсяцi) зосталась невелика, обметена звiдусiль купа
послiду - то вже фураж. З виглядом полководця ходить по току Чередниченко
в сво му комiсарському картузi, погляда сюди й туди: виграно битву! Ще
одну виграно, щоправда, й не без втрат (причина - стихiя). В цiлому
все-таки пiдстави головi бути вдоволеним: хоча зiбрали й менше, нiж
обiцяли у зобов'язаннях (причина та ж сама - стихiя), але план здали
повнiстю, здали достроково. З фуражем, на жаль, буде сутужно, худоби ж
повно на фермах, ну, та якось доведеться викручуватись. Вся надiя, що
наступний рiк буде щасливiшим. Уже зараз закладаються основи того
примхливого хлiборобського щастя: обсiялись, вклалися в строки, тепер би
дощу!..
Людей поменшало в степу. Вiйськовi, що допомагали вивозити хлiб,
розпрощались, по©хали; якiйсь дiвчинi, може, й тоскно стане, замло©ться
душа, що вже не стирчить на солончаках бiля ферми польова радiостанцiя
серед наметiв солдатського табору.
В одну нiч знялися, зникли в невiдомому напрямi - нiде на токовищi не
побачиш тепер тих симпатичних та скромних туркменiв у панамках.
Перед вiдправкою забiг на хвильку до Iнни той ©© перший пацi нт,
нiяковiючи, передав пластинку:
- Тут наша пiсня... Про одну "киз"... таку, як ти!
I побiг, зашарiвшись до вух.
Iнна теж згорта свiй медпункт, збира аптечку, впакову сво© ампули та
шприци, - рятувальнiй службi ©© нема чого на току бiльше робити,
перебазову ться в село.
Чередниченка, як i всiх, хто тут ночей не досипав, добре вимотало за
жнива. Тепер, коли приспоко©лось, Сава Данилович для iнтересу став на
токових вагах, прикинув, скiльки ж вiн тягне: виявилось, що втратив чимало
- дванадцять кiлограмiв живо© ваги як не було! Запевня , нiбито легше
стало одразу.
Жiнки, що пiдмiтають тiк, весь час поглядами пiдстерiгають
Чередниченка, щось вони мають до нього. Нарештi одна, сторчма поставивши
мiтлище, випросталась:
- Товарищу голова, а коли обжинки? В запитаннi прохоплю ться щось
досить-таки в'©дливе.
Задумався голова. Почухав потилицю, ту круту, атлетичну, на яку не раз
уже пiсля гарячих жнив надiвались величезнi вiнки з колосся, колючi
кура©вськi лаври. Спокуслива рiч - слава: одержанi з минулих зажинкiв та
дожинкiв ще й зараз зберiгаються в Чередниченковiм кабiнетi на чiльному
мiсцi, зберiгаються для себе - на пам'ять, для при©жджих - на подив i
захоплення.
- Не буде обжинкiв, - нарештi каже вiн. - Не той рiк, Катре. У
наступному хай: може, буде веселiше...
Залементували жiнки. Де той наступний, до того ще можна тричi вмерти!
Що це за жнива без обжинкiв? Може ж, кому потанцювати хочеться!
- Не до танцiв зараз, - сто©ть голова на сво му. - Запал пограбував
наше свято. Доживем до нового та, як вродить, за все тодi вiдтанцю мо.
Пiсля цього не варто й домагатись: Чередниченка не зрушиш, Чередниченко
- скеля.
Iнна, перебуваючи всi цi днi на току, мимовiль приглядалась до
кура©вського Зевса. Хотiлось юнiй поетесi глибше збагнути його натуру,
цiльну, вольовиту. I чимало вiдкрила для себе нового, про що ранiш було в
не© лиш поверхове уявлення. Не такий простий вiн, цей Чередниченко, як
iнодi зовнi вида ться! Декотрi вбачають у ньому лиш оце найвиднiше -
господарник, могутнiй двигун, талановитий органiзатор, як часом кажуть на
зборах про таких. Коли треба, всiх зумi пiдняти, змобiлiзу , заохотить, а
кого - то й примусить сво ю невiдпорною владнiстю. I таки не посадить
господарство на мiлину, виб' ться з кура©вцями з найскрутнiшо© скрути...
Знають у районi, що за Чередниченка можна бути спокiйним, в усьому на
нього можна покластись, йому нi до чого зайва опiка - стихiя там чи не
стихiя. Це все так, тут щодо Чередниченка двох думок бути не може, але
Iннi з ©© вдумливою спостережливiстю (якби хто сказав творчою, вона б
знiяковiла) поступово вiдкрилось ще й iнше в ньому, що вона вважала
набагато iстотнiшим. Окрiм його настiйливо© вимогливостi, сили
диявольсько© енергi©, яку цей лiтнiй уже чоловiк виявляв, було в ньому те,
без чого не був би вiн Сава Данилович: за владним голосом, за словом
твердим, часом дошкульним i навiть грубуватим дiвчина помiчала в ньому
внутрiшню природну повагу до людей, яку вона в думцi назвала:
антибайдужiсть. Хай там Зiрка, хай слава, а вiд загалу Чередниченко себе
не вiдокремлю , i роки, коли простим ковалем працював у колгоспнiй кузнi,
рядовим комбайнером стояв за штурвалом комбайна, Чередниченко вважа
золотою порою свого життя. "Вiн iз гущини народно©, вiн самородок", - так
Iнна це формулювала для себе.
На току ©© око могло не раз спостерiгати, що цей громовержець, хоч i
вимага дiла, та виходить це в нього якось не принизливо для пiдлеглого,
не образить навiть пiдлiтка сво ю зверхнiстю? на сваволю не пiде.
Почува ться, що за сво©ми тоннами та центнерами Чередниченко вмi не
випускати з поля зору головного: вiн i крiзь токову кушпелу бачить тих,
кого бачити повинен i на кому, власне, все тут трима ться. Дуже важливо
було Iннi цi речi для себе прояснити. Розумiла тепер, чому, незважаючи на
всi бурi, Чередниченко так довго трима ться, несхитно сто©ть при кермi,
чому така шана йому вiд людей, звiдки така сила духу, впевненiсть,
ореол... I почува ться, що Чередниченкiв демократизм не вдаваний, не