почерк! Кожен тобi скаже: де поле без гривиць, де воно найчистiше - то
пройшов екiпаж Ягничiв! Екiпаж батька й сина!..
- А це ж головне, - вiдгукнувся фермiвський механiзатор. - Бо як ти до
хлiба, так i люди до тебе.
Мати, щоб пiдхвалити сво©х перед гостем, стала розповiдати, як вони
пiсля жнив, коли комбайн весь у пилюцi, купають його... Купають, наче те
немовля!
- Тiльки ж зобидило нас у цьому роцi, дуже зобидило... - аж головою
покрутив Ягнич-комбайнер i знову про той запал, недорiд, про недобранi
центнери...
- Та годi вам про центнери, - весело махнула рукою мати, проходячи бiля
чоловiкiв. - На цiлинi он, кажуть, добре вродило, без хлiба не будемо.
- Та й Кура©вка дасть, чого ви там прибiдня тесь, - пiдтримала ©© тiтка
Неля. Гостроносенька, бойковита, вона влаштувалася на найвиднiшому мiсцi,
поруч з почесним гостем. - Хоч плюскле, припалене, а й з такого весiльний
коровай комусь спечемо! - I значливо глянула на Iнну.
- Ви он гостевi дайте хоч слово сказати, - нагадала господиня дому, -
хай розкаже щось про свiти. Бо побуде та й знов пiде пiд сво парусся, на
солонi вiтри. Ц;ке всю душу, мабуть, вони йому просолили. Тво слово,
Андроне!
Гiсть нiби не почув заклику, не був, видно, настро ний балакливо. Й
чарка сто©ть перед ним, зда ться, неторкана, налита доповна. "Чи не
захворiв вiн часом?" - з тривогою подумалось Iннi. Якась пригнiченiсть
почувалася в ньому, внутрiшня криза. Гомiн застолля для нього зараз,
видно, далекий, щось людину мучить. Курить та й курить, час вiд часу
схмурю свого крутого, плугом лiт поораного лоба...
Iнна якось мимоволi переймалась до гостя спiвчуттям. Якi там свiти,
коли людина ця й зараз цiлий власний свiт носить у собi, свiт
нерозгаданий, розтривожений, чимось недоступний для iнших. I це той дядя
Андрон, що колись, як дiвчина була ще маленькою, при©здив у Кура©вку
збадьорений, забавляв Iнну рiзними жартами, той, у кого вона не раз сидiла
на плечi, бiгала за ним повсюди хвостиком та сама зачiпала до жартiв,
дражнилась до нього смiшною, десь вiд старих пiдхопленою пiсенькою:
Ой ти, ткач-ниткоплуг,
А я королiвна!..
Тодi в не© ще виходило "кололiвна"...
Не щадять людину лiта, такий короткий вiк людський. в ньому буяння
весен, вiнець лiта, але налягають потiм i осiннi тумани, ©хня холодна
невiдворотнiсть.
Який-небудь десяток рокiв роздiля Ягнича-старшого з його сестрою (вона
була наймолодша в сiм'©, з усiх сестер дина зосталась), та все ж мама й
зараз ще трима ться, сьогоднi ось просто розцвiла, а вiн...
Руки Ягнича-старшого лежать на столi. За довгi рейси, за роки труда на
них утворились бугри-вузолля, мабуть, такi наростали в тих давнiх,
галерних, що надовго були прикутi залiзними ланцюгами до весел.
- Хоч би заспiвали! - знов гукнула заводiйкувата Нелька. - Невже отак
мовчунами i сидiтимем?
- З чого вам спiвати? - засмiялась котрась iз дiвчатдоярок. - Шуби ж
для вас i цього разу нема.
- Нащо менi шуба! Хоч сама без шуби, зате моя хата в "шубi"! Правда ж,
Гурiйовичу! - I Нелька рвучко обняла за шию моряка. - Мода вже на шуби
вiдiйшла, ви менi краще дубльонку привезете, еге ж, дядечку? А нi - то син
скоро привезе. Вiн же в мене цього лiта збира ться поступати. Агiтую, щоб
iшов у торговельне, а вiн в одну душу: нi, в морехiдку! Заворожили ви,
Гурiйовичу, його сво©ми чучелами.
- У ту морехiдку ворота вузькi, - спохмура пiдкинула тiтка Василина, аж
чорна з лиця вдова одного з двоюрiдних Ягничiв. - А котрий i потрапить, то
швидко звiдти вилiта . Хай навiть буде вiн i вчительський син. Це був
прямий натяк на Вiктора Веремi нка, i натяк досить безтактний: Iнна
вiдчула, як густо зашарiлась.
- Мiй, якщо потрапить, то вже не вилетить, - гордовито сказала Неля за
свого. - У шкiльнiй виробничiй бригадi перед веде, торiк, ви ж зна те, на
районних змаганнях по оранцi став чемпiоном... Так це ж по степу, а по
морю вiн борозну ще рiвнiшу прокладе!.. - I знов лестиво зазирнула
Гурiйовичу в його коротко пiдстриженi вуса. - У вас же там, дорогесенький,
всюди рука, поспособствуйте!..
Орiонець мовчав. Хотiв би застерегти, що хай не сподiва ться там ©©
хлопець на легкий хлiб. У морехiдцi так само, як i на "Орiонi", зустрiча
не мама з медом на устах - ринда сувора його там зустрiне! Могутню владу
ма та ринда-дзвiн, пiдвiшена на подвiр'© морехiдки, щоб регулярно
вiдбивати склянки, щоб не лишати хлопцям часу для байдикувань! Ганятиме
вона хлопця, як солоного зайця, всюди гудiтиме йому сво ю нещадною литою
мiддю, чатуватиме кожну курсантську хвилину. Не встигнеш зарядку зробити -
уже мерщiй, хлопче, до навчання, в класи, де ждуть тебе хащi таблиць,
екрани, лоцi©, всяке хитромудре приладдя... По секундах розписане все
курсантське життя вiд рання й до ночi, на ногах вiд пiдйому i аж доки
вiдпустять вас "в екiпаж", що, попросту кажучи, звичайним гуртожитком,
хоча кiмнати в ньому звуться кубрики...
- Чи, може, справдi й не рипатись? - одверто дiлилася Неля сво©ми
сумнiвами. - Може, хай спробу в оте друге, в риболовецьке?
- Пришли його до мене, я сам з ним поговорю, - буркнув орiонець.
Джухнула бiля двору машина, при©хав Чередниченко.
Механiзатори, як за мовчазною командою, враз пiдвелися.
Господар дому Ягнич Федiр стояв попереду, лицем до вулицi, готовий,
зда ться, взяти на себе вiдповiдальнiсть за всiх. Був вiн зараз рясно
зрошений потом не менше, нiж на комбайнi, i, наче йому комiр тиснув (хоч
уся шия вiдкрита), все поводив сюди-туди сво ю круглою, на мiцних в'язах
головою.
- Ось де вони рекорди ставлять, - пiдходячи, сказав з удаваною
сердитiстю голова. - Що це ви, хлопцi, надумали? Жнива в розпалi, а ви тут
бенкетувати?
- Та ми, та ми... - замикав господар двору, знiяковiло усмiхаючись. -
Ви ж бачите, хто тут у нас...
- Та бачу, бачу, - суворо спрямував Чередниченко погляд на орiонця. -
Ти, зривщику старий, надумав жнива нам зiрвати? Не мiг вибрати кращого
дня? Ну, та де ж тебе дiнеш. - I, вже повеселiлий, ступнув уперед,
насунувсь на гостя:
- З прибуттям.
Вони мiцно обнялись, почоломкались.
Механiзаторам не треба було вдруге нагадувати, як ©м повестись: без
прощань, без зайвих розвiтань, один по одному та з двору, i за хвилину
тiльки пофуркали врiзнобiч ©хнi мотоцикли, що досi стояли, попритулявшись
пiд штахетником.
Жiноцтва теж незабаром поменшало, лишилися з стороннiх тiльки Неля та
сусiдська молодиця, - обидвi, перекочувавши на веранду, про щось там
перешушукнулися з господинею, а потiм, уже не чiпаючи нi гостя, нi голови,
непомiченi вислизнули з двору.
Тим часом зовсiм звечорiло, груша оповилась тiнню, мати ввiмкнула
надвiрну лампочку, щоб падало свiтло з веранди, щоб краще було видно
бесiдникам одне одного, - не щодня ж зустрiча людина свого давнього
товариша, друга молодостi.
Зостались вони тепер за столом удвох - Ягнич та Чередниченко.
Iнна з чемностi вiдсiла вiд них, примостилась iз стiльцем за грушею,
але й не далi, бо ж цiкаво було ©й послухати цих двох побратимiв (так вона
©х назвала в думцi), подивитись, як сходяться люди пiсля одного перевалу
лiт.
- Ну то як воно? Ще пiдстрибу ш? - звернувся Чередниченко до друга, i в
голосi його виразно прохопилась тепла нота.
- Якраз це той, що пiдстрибу , - орiонець запалив сигарету й
похнюпивсь.
- Не тi вiтри повiяли, чи чого ти зажурився, моряче? Невже в чинi
понизили? Набуянив? Чи, може, в Марселi з моряками за французьких дiвчат
побився? - I, не дiставши вiдгуку на жарт, серйозно спитав: - У вiдпустку
надовго?
- Надовго, - глухо вимовив Ягнич. - Доки й дух iз грудей.
- Та ти що? - аж сахнувся вiд нього Чередниченко. - Що ти верзеш?
- Оце ж i верзу...
- Невже списали? Та як вони без тебе!.. Бо ж ти там, здавалось,
прикипiв навiки...
- А виявилось - не вiчний... Приймай свою грамоту i - за борт,
чоловiче... - Ягнич понуро втупився у край столу. - Кура, брат, кура...
I це останн було видихнуте так важко, з такою глибиною болю й розпуки,
що Iнна жахнулась.
Нiхто стороннiй не втямив би, що то воно за "кура". Нiби шифрограму,
зрозумiлу лише для двох вта мничених, виповiв Ягнич товаришевi цю давню
чабанську примовку. Був колись у них дiд-чабан на прiзвище Лебiдь,
кура©вський мудрець, йому нiбито належало авторство. Приходячи зi степу в
осiнню негоду, з гирлигою, в мокрому дубленому сiряку, мав звичку
вiдповiдати, коли хто цiкавився його життям та самопочуттям: "Кура, брат,
кура..." Тлумачити, що то за "кура", можна було по-всякому, на рiзнi лади,
скажiмо, що злющими, пронизливими вiтрами повiяло в степах, чи що ноги
крутять, спати не дають, чи що чабанський вiк того Лебедя невблаганно
наближа ться до яко©сь крайньо©, найкрайнiшо© межi... Деколи Iннi й ранiш
доводилось чути про ту загадкову "куру", мовилось про не© коли з жартом, а
коли з легким присмутком, але щоб так, як зараз... це вперше. I навiть
пояснень до ©хньо© "кури" нiяких не треба було: ця ©хня напiвзагадка,
давня чабанська формула мовби увiбрала в себе все, що в нiяке iнше слово
не вбереш, i дивним чином днала ©х зараз обох, днала, мов якийсь
горьовитий пароль, тiльки ©м доступний тайнослiв.
I Чередниченко, видно, справдi одразу i в належнiй глибинi осягнув цей
сумовитий Ягничiв шифр, зрозумiв його пекуче, щемливе значення.
- Рано нам ще про куру думати, - сказав пiсля мовчанки. - Життя велить,
Андроне, ще нам триматися та триматись. Дорозi не кiнець.
- З'©здилось колесо.
- Скрипуче колесо довше ходить...
I вони знов умовкали. Iнна сидiла не ворухнувшись, наче боялась
сполохати ©хню задуму. Мати, видно, нутром зачувши, що тут пiд грушею щось
негаразд, теж пiдiйшла, пiдсiла до цих двох. Адже брат ©й нiчого не сказав
про себе, не встиг чи навмисне вта©в, щоб одразу з порога не отьмарити
зустрiч. I сестра, i всi веселились, вважали - й цього разу вiдпустка, а
вiн, виходить... списаний, забортний.
- Не журись, - зусильно збадьорюючись, мовив Чередниченко до товариша.
- Це саме той момент, коли треба вдарити лихом об землю! Кура©вка притулок
дасть, напризволяще не кине...
- Чим же я вам можу знадобитись? - затоптавши сигарету, озвався Ягнич.
- Вузли в'язати? Це вам нi до чого...
- I парусiв нема, - пошкодував Чередниченко, - перевiвся кура©вський
флот. То колись було: жагель поставить чи бабину спiдницю на "дубку" напне
i гайда з кавунами в губернiю на базар... Пригаду ш, як дiда Швачку буря
загнала з кавунами i з бабою аж у Туреччину? Пiшки через два мiсяцi
вернулися - нi байди, нi кавунiв, тiльки бабу за руку привiв... А тепер i
кавуни контейнерами пiдбирають просто з баштану... - I знову до Ягнича: -
На комбайна тебе теж не посадиш. Мiг би ще косою махати по обнiжках, але
це в нас тiльки раз на рiк практику ться - на Свято першого снопа. До
"фрегата" б, що робить нам дощ, так його повертати не треба, вiн сам себе
поверта...
- Виходить, чучела набивати тiльки й зоста ться. Чередниченко,
прижурений, сидiв. Ягничева проблема, видно, зараз проблема й для нього.
- Казав я колись тобi, Андроне: не зв'язуйся ти з тим "Орiоном"...
- "Орiона", Саво, не чiпай, - схмура кинув Ягнич, i по тону, яким це
було сказано. Чередниченко вiдчув, що заводити в цей бiк дискусiю було б
марно чи й ризиковане.
- Може, сторожем пiдеш на польовий стан? Ти тiльки не ображайся. Ми тут
люди сво©, а сторож - то теж людина, не манекен.
- Братика мого, мабуть, бiльше до моря тягне, - аж тепер, не втерпiвши,
докинула хазяйка двору.
- Так-так, у нас же й море сво ! - одразу пiдхопив iдею Чередниченко. -
I наша кура©вська "рибтюлька" ще не всi там сiтки попропивала. Правда, в
нас по ставках та каналах риби сьогоднi, вважай, бiльше, нiж у Чорному...
Там тiльки медузи, мов капелюхи, плавають.
- А вiн, мабуть, i за медузами скучатиме, - пiддала жiночо©
психологiчно© тонкостi Iннина мати.
- Скучати не дамо. Та й ти не з таких, щоб скучати, знаю твою натуру. А
взагалi добрий зав'язали вони тобi вузол напризахiд життя! Хоча, здавалось
би, й не пора; ще порох , козарлюга ще ж, як подивитись...
- А медики списали.
- То вже дiло кепське, - нахмурився й Чередниченко, - з медиками не
дуже повою ш. Справдi, виходить нiби кура... - I помовчавши, знову: - То
як? Щоб берданку через плече та й на пост? Злодi©в поки що не чути, та все
ж для порядку треба. Робота саме раз: вдень спи собi в затiнку, пiсля всiх
сво©х орiонських вахт вiдсипайся, а вночi в космос поглядай, зорi лiчи!..
Обидва звели голови вгору, дивились якийсь час мiж верховiття на зiрки.
- Подумаю, - сказав Ягнич перегодя. - Може, й доведеться... Може, й
справдi лiчитиму оцi кура©вськi зорi, доки всiх не перелiчу.
XI
Так I став вiн тут жити. Коли дiйшлось до його мiсцевлаштування на
нiчлiг, Iнна запропонувала свою чистеньку, вiдведену ©й матiр'ю свiтличку,
одначе прибулець вiдмовився рiшуче. I взагалi вiд хати вiдмовився, хоч
вiльно ж там, комбайнери обидва в степу, та ще й тахта на пружинах. Не
треба й тахти, багато курить, мовляв, уночi вста . Попросив для себе
розкладайку, сам прилаштував ©© пiд грушею, так буде краще. "Це ж лiто, а
коли зайде осiнь?" - видно, кортiло спитати сестрi, та вчасно стрималась.
- Нащо нагадувати зайвий раз про те, вiд чого людинi болить?
Сестрi Ягнич теж завдав думок сумовитою новиною. Звикла була вже, що
провiда , погостю , та й знов прощавайте. Здавалось, так завжди буде, а
воно ось як поверта ться... Звiсно, вона рада, рiдна ж кров, та й сiм'я в
не© дружна, людину пригрiють, але як сам вiн тут почуватиметься? Замiсть
хати старо© тепер нова, ставилась без нього, щоправда, подвiр'я
батькiвське i груша теж, принаймнi пiвгрушi належить братовi по праву. Та
тiльки чи це його втiшить? З його самолюбивим характером вважатиме,
мабуть, що всiм вiн тут буде тягарем, завдасть клопоту, самою сво ю
присутнiстю порушить ©хн звичне й владноване життя.
Груша Ягничева - в кам'янiй корi. Просто як камiнне дерево.
Постелившись пiд рiдною грушею, гiсть одразу лiг, умостився на сво©й
розкладайцi i, зморений з дороги, здавалось, швидко заснув. Проте, коли
Iнна, прибираючи зi столу, востанн пробiгала побiля нього, орiонець стиха
©© окликнув:
- I-нко!
- Що вам?.. - Вона зам'ялась, не знаючи, як його делiкатнiше буде
назвати. "Дядя Андрон" - надто по-дитячому, по-давньому, "дядько Андроне"
- це звучало б наче трохи грубувато, бо декотрi з дiвчат у медучилищi,
коли про когось iз хлопцiв хотiли висловитись зневажливо, вживали саме цю
форму: "А, вайло, в ньому щось дядькiвське"... I хоч Iнна сама й не
приймала цього, слово "дядько" для не© нiколи лайкою не було, та все ж
зараз хотiла знайти якесь шановитiше слово. I тому звернулась до нього на
iм'я й по батьковi, як звертаються в школi до вчителiв:
- Що ви хотiли, Андроне Гурiйовичу?
- Про одну рiч хочу тебе спитати.
- Питайте, - вона аж розгубилась: про що б то? Гiсть мовчав, нiби й сам
в останню мить завагався, питати чи нi. Потiм таки подав голос:
- Що воно таке... пiте-кантроп? Вона трохи не розсмiялась. Так це було
несподiвано, й таке смiшне слово! Пiте-кантроп!
- Якщо не помиляюсь, назву таку ма викопна людина чи навiть
напiвлюдина... А власне, для чого вам це?
- Та просто так.
- А все ж таки? З нiчого ж не бува .
- Нi-нi, просто. Якраз iз нiчого, взяло та й приверзлось. - I жестом
руки вiн одразу ж вiдпустив ©©, йди, мовляв, собi...
Вона вiдiйшла кiлька крокiв, а потiм враз повернулась:
- Ви не сумуйте.
- З чого ти взяла?
- Та так... Вiдпустiть нерви, добре виспiться, це вас змiцнить.
- Для чого?
- Як - для чого? Для життя!
- А життю таке луб'я потрiбне?
- Вiд вас я цього не ждала, - вона аж розсердилась, щиро, неприховане.
- Той, хто став для нас символом мужностi, витримки. Людина, яка носить у
собi "Орiон"!.. I раптом... Таж нема знецiнено© людини! Нема й не повинно
бути, якщо вона справжня... Невже не ясно? А ви: чи потрiбен... Навiть
слухати дивно. Спiть!
Крутнулась i пiшла.
Якщо бува слово цiлющим, то для Ягнича оце було воно. "Людина, яка
носить у собi "Орiон"... Отак з щемливою гостротою вiдчув, що не приблуда
вiн тут, щось таки важить його особа бодай для декого iз рiднi. А досить,
виявля ться, бути потрiбним хай навiть однiй людськiй душi, щоб
присутнiсть твоя на землi вже була виправдана...
Таке зробив для себе маленьке вiдкриття i тихо порадувався йому. Навiть
посмiхнувся: дiвча, а як вiдбрило, як провчило тебе лисого. От тобi й
Iнка!
Уранцi подарував ©й хустку. Таку, як i матерi, японську, з квiттям,
тiльки справдi веселiшу - червоне квiття розкидане по золотаво-оранжевому
тлу. Отак угадати! Сприйняла це як добрий знак, з якоюсь навiть
символiкою, - згадалась ©й одразу вчорашня оранжева безрукавка на
Вiкторовi, коли побачила його в першу мить.
- Буде вiд вас пам'ять, спасибi.
Накинула перед дзеркалом хустку на голову, потiм опустила на плечi,
покрутилась, повела плечем сюди й туди... Ягнич милувався нею: справдi,
мов юна циганка десь iз Калькутти. Сестрина гордiсть, кура©вська смагт
лява краса, - де воно тут i береться в Кура©вцi? З якого корiння? Очi
чистi, а коли засмi ться (зрiдка), то й смiх у не© якийсь чистий. Не
сьогорiчна, а вроджена смага (абрикосова, з рум'янцем густим) рiвно лежить
на щоках, на ши©, рухи плавковитi, i в усьому дiвоча, самою ще, може, не
усвiдомлена гiднiсть, нi проти кого не спрямована гордовитiсть,
королiвна-кололiвна, та й годi! А надто ж цей погляд, орiонець ще зучора
його помiтив: глибокий, непустий, та мно тобi спiвчуваючий.
- Спасибi, дядю Андроне, - ще раз подякувала Iнка й передала хустку з
квiттям матерi на сховок: - На збереження вам... Коли завi зима,
запинатимусь...
А зараз на роботу майнула без хустки, з вiльно розпущеним витким,
смолянистого блиску волоссям, - переливами хвилястими воно так гарно ©й
розсипалось по плечах.
- Оце ж наша зцiлителька, - сказала до Ягнича з усмiшкою сестра, коли
залишились доснiдувати вдвох на верандi. - Ця всiх оздоровить, бо душею
добра. Бiжить, поспiша , щоб, бува, куди не втiк вiд не© медпункт. Не
встигла й оглянутись, як уже головиха впрягла ©© замiсть себе...
- Варвара, кажуть, нездужа часто? - поцiкавився брат.
- А кине роботу, то й зовсiм заскнi . Мабуть, i сама це почува: бо
кида , кида , а з рук, проте, не випуска... Звiсно, на бездiллi людина
всиха... У мене ось що бiльше клопотiв, то я здоровiша.
Не приховалось вiд Ягнича, що сестра сьогоднi, знов увiйшовши в свiй
звичний будень, i сама якось збуденилась, мовби злиняла, хоча й хвалиться,
що здоровiша в клопотах... Теж покарбувало життя. Густо кладуться зморшки
бiля очей, i хоч у поглядi сестри ще повно тепла, проте очi вже не горять,
як ранiш... Чорнi тiльки брови зостались, у косах срiбляться нитки сивини.
Була врода та, вважай, злиняла, як ото в пiснi спiва ться. Тiльки ж не
намарне пропала, в дочку перейшла...
- Щаслива ти, сестро, з такими дiтьми.
- Це правда. Для матерi iншого щастя нема.
- Знайти б тепер Iннi пару достойну... Чи вже знайшла?
- Та наче... Хiба не помiтив, як учора згорiла, коли Василина бовкнула
про вчительського синка? То ж ©© любов. Рання, ще з школи. Як ото
мовиться, перша... Ох, боюсь я цi © любовi! Чимось вiн ©© заслiпив,
вклепалась без ума в халамидника. Та ти ж Вiктора зна ш?
- Веремi нкiв?
- Один вiн у нас такий вiтрогон. Йому пiсля школи на трактора б сiсти,
а вiн замiсть того сiв на лаву пiдсудних... Наплакалась мати, ще й досi
вiд сорому людей уника , з двору не виходить... Ох, Вiктор, Вiктор, в кого
вiн i вдався! Вiдбувши сво , в Кура©вку не спiшить, десь у районi застряв,
з дружками з чайних, кажуть, не вилазить. Хулiган, зайдисвiт, а наша за
ним, я ж бачу, мре...
- У цьому ми ©й не суддi, - зауважив брат. - Зна ш по собi: серця не
зневолиш...
- Хоч би вiн куди завербувався на край свiта... Go як подумаю, що
такого дурисвiта матиму зятем, тарiлки за ним прибиратиму... Ну хiба ж
вона йому рiвня,? З похвалою училище закiнчила, кругла вiдмiнниця, здiбна
до всього... Окрiм що медичка, вона ще ж i поетка в нас, сама пiсню
склала!..
- Пiсню? Iнка?
- Тож-бо! Радiо двiчi вже передавало: слова Iнни Ягнич, ну, а музика...
та, мабуть, i музика ©©. Декотрi кажуть: кому вони здалися, цi новi пiснi,
коли й старих уже не спiвають... За теперiшньою модою бiльше готове ж
слухають з платiвок, бояться живе горло натрудити... А по-мо му, коли
дiвчинi закортiло свою пiсню скласти, то - хай, кому це заважа ? Бува
таке на душi, що пiснею тiльки й скажеш... Мама нашi скiльки он тих пiсень
знали - i для будня, й для свята... Одначе, що ж це я тут з тобою
розсиджуюсь, братечку. Десь там моя комашня мене жде, - згадала вона про
дитсадок. - Напарниця, мабуть, уже знов губи роздула.
- Клопiтка робота? - запитав Ягнич.
- Клопiтка, та й дуже, та все ж легше, нiж комбайнеркою. Отам робота!
Доки молодшою була, то воно й нiчого, якось навiть самолюбно, коли кажуть:
он вона, Ягничева, нарiвнi з чоловiком стала до штурвала. А потiм,
почуваю, еге! Уже це не для тво©х лiт, молодице... Не скаржилась.
Чередниченко сам помiтив: за комбайнерство, каже, Ганно, хвала i слава
тобi, оскiльки ж виростила достойного сина - штурмана для степового
корабля, виховательськi здiбностi виявила, то переводжу тебе вiднинi на
дитсадок... Виховуй цих пуп'янкiв. Отам бiля них i веселюсь... Що ж,
побiжу. Ти вже вибачай, братику, сам будеш тут грушу сторожувати...
- Опудалом для горобцiв - саме раз, - глухо вiдповiв орiонець.
Та тiльки сестра з двору, став лагодитись i вiн кудись: причепурився,
оглянув себе перед дзеркалом, щiточку вусiв торкнув ребром долонi.
Йде Кура©вкою Ягнич. Малолюдна вона в цей час жнив'яно© пори, лише
де-не-де на вулицю вискочить чи сь дитинча. Колись дiтей тут, як горобцiв,
кублилось у пилюцi, зараз не дуже ©х рясно, але котрого зустрiне моряк -
не мине без уваги.
- Чий ти?
- Яковин.
- Якого ж це Якова?
- Ну отого... Ягничiвського.
I довго ще потiм прикида орiонець, з яких це Ягничiв буде цей малий
Мурза Замурзович? Виявиться, що нiякий вiн тобi й не родич. Однак
пошкоду ш, що яко©сь цяцьки-гостинця для нього в кишенi не приберiг, бо
дiти - це дiти... Аж нiяк не всi дорослi викликають у Ягнича до себе
приязне ставлення. такий крутiйло, фальшивець, словоблуд, зустрiнеться
десь тобi пика така мерзенна, повзуча, що вiк би ©© не бачив, не людина -
гидота. А от дiти завжди для Ягнича приваба, всюди вони йому любi - чи в
сво му, чи в чужому порту... Забралось ото на вишню, крiзь гiлля позирку
звiдти до тебе, бiлолобе, iнше он вулицею покривуляло верхи на велосипедi
- глянеш, i душа сама запиту : яким воно буде! Якою побачить свою
Кура©вку? Кого воно з не© згада ? Розрослась, розбудувалась, багато хат
незнайомих, та все шифер - пiд стрiхою лише зрiдка десь трапиться... А що
там уже говорити про тi мазанки самановi, чабанськi, - з молодих, мабуть,
мало хто й зна , як ллють хату з саману, не чули, як, скажiмо, прядка гуде
або як просо в ступi товчуть - так що аж хата ходором ходить... А були ж у
Кура©вцi такi, що й хати путньо© не мали - халупу руду злiпить або
напiвземлянку-напiвкурiнь зiпне, як у тiй пiснi: збудуй хату з лободи, та
й розкошу ... Нiхто тепер не повiрить, що в куренях iз камки, з морсько©
трави люди жили, а Ягничеве дитинство саме в такому палацi тулилось... I
це ж вам не в тропiках, де снiгiв нiколи не бачать... Лишили б хоча для
музею яку-небудь пiдслiпувату мазанку, щоб було з чим порiвнювати все оце
теперiшн ... Палац культури вигрохали на шiстсот мiсць, унiвермаг ся
вiтринами незгiрш, як у мiстi, та й сама Кура©вка, мабуть, стане колись
мiстом, яким-небудь приморським Кура©вградом.
Опинившись у центрi села, Ягнич найперше пiшов до обелiска. Щоразу тут
перед ним посто©ть, коли при©жджа . Поволi - вкотре уже! - вчитувавсь у
той скорботний ре стр, у тих карбованих по каменю золотом Дикопавленкiв,
Рябих та Чорних, Чередниченкiв, Щаденкiв та Ягничiв, - Ягничами кiнча ться
алфавiтний список майже бiля само© землi. Вогонь горить, ворушиться
пломiнцем - газовий балон пiд ним час вiд часу мiняють. Квiтiв багато
довкiл, на рiзнi барви цвiтуть троянди, дуже тiльки запилюженi; мiж
квiттям, мiж колючими кущами троянд мишiй та осот жене, дарма що сiльрада
через дорогу, молодiй секретарцi з вiкна видно ж цей бур'ян, могла б вийти
та й прополоти...
Потiм аж край села, на старому цвинтарi, опинивсь. Мiж осiлими, ледь
помiтними безiменними горбками розшукав могилки батька-матерi, вони
штахетиною обгородженi, сам пiд час минулого при©зду обгородив. Постояв у
роздумах Ягнич i тут. Звiдси вiдкривалося море, добре видно було в далечi
розлогу його синяву. Ось воно, безкра , повне осяйного простору...
Ослiпило, щемом наповнило груди. Отак, Ягничу: з цвинтарних бур'янiв, з
полинево© сушi вивча ш тепер юнацьке море сво , вiчно звабливу його
блакить. Просився ще хоч в один рейс, а вiн тобi вже, мабуть, прокладений
просто в кура©вськi оцi полини... Викопають тобi тут хату останню, оту, що
над нею хiба що яка добра душа тополицю посадить... На "Орiонi" - отам
вiн, зда ться б, нiколи не вмер! Новим рейсом, з новими курсантами зараз
десь, мабуть, в Егейському йде, в найсинiшому iз морiв... Пiд рiвним
вiтром, серед сяйних, розкiшних просторiв хлоп'ятка iдуть, подорослiшали
без" тебе синочки, все вмiють самi, - аж сюди чути, як бринить, спiва над
ними парусся! Може, якраз у тих водах лине твiй "Орiон", де його люблять
зустрiчати дельфiни, ©м це чомусь до вподоби - пливти поруч iз судном,
весело його супроводити, мають звичай якомога довше з ним не розлучатися.
Вiдомо, що дельфiни почувають симпатiю до людей, непоясненним поки що
©хнiй постiйний потяг - бути з людьми. Може, i ©м, морським створiнням,
властиво вiдчувати потребу в людському теплi? Виявiв ласки й доброти в нас
шукають? Чи, може, тягнучись до людини, сподiваються знайти в нiй вiрного
друга собi, створiння взiрцеве, щось близьке до найвищо© досконалостi? Йти
в морi поруч "Орiона", пустувати, показувати свою спритнiсть молодим
морякам - то дельфiнам найкраща розвага. Як саме втiлення житт любства i
пластики, пругкими живими дугами вигинаючись, вискакують iз води,
виграють, аж нiби смiються, шлють сво© усмiхи водянi крiзь срiблястi
бризки до екiпажу, до Ягнича. Часом якась просто химерiя на нього
находила, здавалось: а може, то його потоплi пiд бомбами дiти, здобувши
iншу подобу, стали там, у пiдводдi, веселими дельфiнятами й далi живуть,
принатурившись до iншого, до водяного життя?
Коли, повертаючись з кладовища, Ягнич проходив мимо кура©всько©
пройшов екiпаж Ягничiв! Екiпаж батька й сина!..
- А це ж головне, - вiдгукнувся фермiвський механiзатор. - Бо як ти до
хлiба, так i люди до тебе.
Мати, щоб пiдхвалити сво©х перед гостем, стала розповiдати, як вони
пiсля жнив, коли комбайн весь у пилюцi, купають його... Купають, наче те
немовля!
- Тiльки ж зобидило нас у цьому роцi, дуже зобидило... - аж головою
покрутив Ягнич-комбайнер i знову про той запал, недорiд, про недобранi
центнери...
- Та годi вам про центнери, - весело махнула рукою мати, проходячи бiля
чоловiкiв. - На цiлинi он, кажуть, добре вродило, без хлiба не будемо.
- Та й Кура©вка дасть, чого ви там прибiдня тесь, - пiдтримала ©© тiтка
Неля. Гостроносенька, бойковита, вона влаштувалася на найвиднiшому мiсцi,
поруч з почесним гостем. - Хоч плюскле, припалене, а й з такого весiльний
коровай комусь спечемо! - I значливо глянула на Iнну.
- Ви он гостевi дайте хоч слово сказати, - нагадала господиня дому, -
хай розкаже щось про свiти. Бо побуде та й знов пiде пiд сво парусся, на
солонi вiтри. Ц;ке всю душу, мабуть, вони йому просолили. Тво слово,
Андроне!
Гiсть нiби не почув заклику, не був, видно, настро ний балакливо. Й
чарка сто©ть перед ним, зда ться, неторкана, налита доповна. "Чи не
захворiв вiн часом?" - з тривогою подумалось Iннi. Якась пригнiченiсть
почувалася в ньому, внутрiшня криза. Гомiн застолля для нього зараз,
видно, далекий, щось людину мучить. Курить та й курить, час вiд часу
схмурю свого крутого, плугом лiт поораного лоба...
Iнна якось мимоволi переймалась до гостя спiвчуттям. Якi там свiти,
коли людина ця й зараз цiлий власний свiт носить у собi, свiт
нерозгаданий, розтривожений, чимось недоступний для iнших. I це той дядя
Андрон, що колись, як дiвчина була ще маленькою, при©здив у Кура©вку
збадьорений, забавляв Iнну рiзними жартами, той, у кого вона не раз сидiла
на плечi, бiгала за ним повсюди хвостиком та сама зачiпала до жартiв,
дражнилась до нього смiшною, десь вiд старих пiдхопленою пiсенькою:
Ой ти, ткач-ниткоплуг,
А я королiвна!..
Тодi в не© ще виходило "кололiвна"...
Не щадять людину лiта, такий короткий вiк людський. в ньому буяння
весен, вiнець лiта, але налягають потiм i осiннi тумани, ©хня холодна
невiдворотнiсть.
Який-небудь десяток рокiв роздiля Ягнича-старшого з його сестрою (вона
була наймолодша в сiм'©, з усiх сестер дина зосталась), та все ж мама й
зараз ще трима ться, сьогоднi ось просто розцвiла, а вiн...
Руки Ягнича-старшого лежать на столi. За довгi рейси, за роки труда на
них утворились бугри-вузолля, мабуть, такi наростали в тих давнiх,
галерних, що надовго були прикутi залiзними ланцюгами до весел.
- Хоч би заспiвали! - знов гукнула заводiйкувата Нелька. - Невже отак
мовчунами i сидiтимем?
- З чого вам спiвати? - засмiялась котрась iз дiвчатдоярок. - Шуби ж
для вас i цього разу нема.
- Нащо менi шуба! Хоч сама без шуби, зате моя хата в "шубi"! Правда ж,
Гурiйовичу! - I Нелька рвучко обняла за шию моряка. - Мода вже на шуби
вiдiйшла, ви менi краще дубльонку привезете, еге ж, дядечку? А нi - то син
скоро привезе. Вiн же в мене цього лiта збира ться поступати. Агiтую, щоб
iшов у торговельне, а вiн в одну душу: нi, в морехiдку! Заворожили ви,
Гурiйовичу, його сво©ми чучелами.
- У ту морехiдку ворота вузькi, - спохмура пiдкинула тiтка Василина, аж
чорна з лиця вдова одного з двоюрiдних Ягничiв. - А котрий i потрапить, то
швидко звiдти вилiта . Хай навiть буде вiн i вчительський син. Це був
прямий натяк на Вiктора Веремi нка, i натяк досить безтактний: Iнна
вiдчула, як густо зашарiлась.
- Мiй, якщо потрапить, то вже не вилетить, - гордовито сказала Неля за
свого. - У шкiльнiй виробничiй бригадi перед веде, торiк, ви ж зна те, на
районних змаганнях по оранцi став чемпiоном... Так це ж по степу, а по
морю вiн борозну ще рiвнiшу прокладе!.. - I знов лестиво зазирнула
Гурiйовичу в його коротко пiдстриженi вуса. - У вас же там, дорогесенький,
всюди рука, поспособствуйте!..
Орiонець мовчав. Хотiв би застерегти, що хай не сподiва ться там ©©
хлопець на легкий хлiб. У морехiдцi так само, як i на "Орiонi", зустрiча
не мама з медом на устах - ринда сувора його там зустрiне! Могутню владу
ма та ринда-дзвiн, пiдвiшена на подвiр'© морехiдки, щоб регулярно
вiдбивати склянки, щоб не лишати хлопцям часу для байдикувань! Ганятиме
вона хлопця, як солоного зайця, всюди гудiтиме йому сво ю нещадною литою
мiддю, чатуватиме кожну курсантську хвилину. Не встигнеш зарядку зробити -
уже мерщiй, хлопче, до навчання, в класи, де ждуть тебе хащi таблиць,
екрани, лоцi©, всяке хитромудре приладдя... По секундах розписане все
курсантське життя вiд рання й до ночi, на ногах вiд пiдйому i аж доки
вiдпустять вас "в екiпаж", що, попросту кажучи, звичайним гуртожитком,
хоча кiмнати в ньому звуться кубрики...
- Чи, може, справдi й не рипатись? - одверто дiлилася Неля сво©ми
сумнiвами. - Може, хай спробу в оте друге, в риболовецьке?
- Пришли його до мене, я сам з ним поговорю, - буркнув орiонець.
Джухнула бiля двору машина, при©хав Чередниченко.
Механiзатори, як за мовчазною командою, враз пiдвелися.
Господар дому Ягнич Федiр стояв попереду, лицем до вулицi, готовий,
зда ться, взяти на себе вiдповiдальнiсть за всiх. Був вiн зараз рясно
зрошений потом не менше, нiж на комбайнi, i, наче йому комiр тиснув (хоч
уся шия вiдкрита), все поводив сюди-туди сво ю круглою, на мiцних в'язах
головою.
- Ось де вони рекорди ставлять, - пiдходячи, сказав з удаваною
сердитiстю голова. - Що це ви, хлопцi, надумали? Жнива в розпалi, а ви тут
бенкетувати?
- Та ми, та ми... - замикав господар двору, знiяковiло усмiхаючись. -
Ви ж бачите, хто тут у нас...
- Та бачу, бачу, - суворо спрямував Чередниченко погляд на орiонця. -
Ти, зривщику старий, надумав жнива нам зiрвати? Не мiг вибрати кращого
дня? Ну, та де ж тебе дiнеш. - I, вже повеселiлий, ступнув уперед,
насунувсь на гостя:
- З прибуттям.
Вони мiцно обнялись, почоломкались.
Механiзаторам не треба було вдруге нагадувати, як ©м повестись: без
прощань, без зайвих розвiтань, один по одному та з двору, i за хвилину
тiльки пофуркали врiзнобiч ©хнi мотоцикли, що досi стояли, попритулявшись
пiд штахетником.
Жiноцтва теж незабаром поменшало, лишилися з стороннiх тiльки Неля та
сусiдська молодиця, - обидвi, перекочувавши на веранду, про щось там
перешушукнулися з господинею, а потiм, уже не чiпаючи нi гостя, нi голови,
непомiченi вислизнули з двору.
Тим часом зовсiм звечорiло, груша оповилась тiнню, мати ввiмкнула
надвiрну лампочку, щоб падало свiтло з веранди, щоб краще було видно
бесiдникам одне одного, - не щодня ж зустрiча людина свого давнього
товариша, друга молодостi.
Зостались вони тепер за столом удвох - Ягнич та Чередниченко.
Iнна з чемностi вiдсiла вiд них, примостилась iз стiльцем за грушею,
але й не далi, бо ж цiкаво було ©й послухати цих двох побратимiв (так вона
©х назвала в думцi), подивитись, як сходяться люди пiсля одного перевалу
лiт.
- Ну то як воно? Ще пiдстрибу ш? - звернувся Чередниченко до друга, i в
голосi його виразно прохопилась тепла нота.
- Якраз це той, що пiдстрибу , - орiонець запалив сигарету й
похнюпивсь.
- Не тi вiтри повiяли, чи чого ти зажурився, моряче? Невже в чинi
понизили? Набуянив? Чи, може, в Марселi з моряками за французьких дiвчат
побився? - I, не дiставши вiдгуку на жарт, серйозно спитав: - У вiдпустку
надовго?
- Надовго, - глухо вимовив Ягнич. - Доки й дух iз грудей.
- Та ти що? - аж сахнувся вiд нього Чередниченко. - Що ти верзеш?
- Оце ж i верзу...
- Невже списали? Та як вони без тебе!.. Бо ж ти там, здавалось,
прикипiв навiки...
- А виявилось - не вiчний... Приймай свою грамоту i - за борт,
чоловiче... - Ягнич понуро втупився у край столу. - Кура, брат, кура...
I це останн було видихнуте так важко, з такою глибиною болю й розпуки,
що Iнна жахнулась.
Нiхто стороннiй не втямив би, що то воно за "кура". Нiби шифрограму,
зрозумiлу лише для двох вта мничених, виповiв Ягнич товаришевi цю давню
чабанську примовку. Був колись у них дiд-чабан на прiзвище Лебiдь,
кура©вський мудрець, йому нiбито належало авторство. Приходячи зi степу в
осiнню негоду, з гирлигою, в мокрому дубленому сiряку, мав звичку
вiдповiдати, коли хто цiкавився його життям та самопочуттям: "Кура, брат,
кура..." Тлумачити, що то за "кура", можна було по-всякому, на рiзнi лади,
скажiмо, що злющими, пронизливими вiтрами повiяло в степах, чи що ноги
крутять, спати не дають, чи що чабанський вiк того Лебедя невблаганно
наближа ться до яко©сь крайньо©, найкрайнiшо© межi... Деколи Iннi й ранiш
доводилось чути про ту загадкову "куру", мовилось про не© коли з жартом, а
коли з легким присмутком, але щоб так, як зараз... це вперше. I навiть
пояснень до ©хньо© "кури" нiяких не треба було: ця ©хня напiвзагадка,
давня чабанська формула мовби увiбрала в себе все, що в нiяке iнше слово
не вбереш, i дивним чином днала ©х зараз обох, днала, мов якийсь
горьовитий пароль, тiльки ©м доступний тайнослiв.
I Чередниченко, видно, справдi одразу i в належнiй глибинi осягнув цей
сумовитий Ягничiв шифр, зрозумiв його пекуче, щемливе значення.
- Рано нам ще про куру думати, - сказав пiсля мовчанки. - Життя велить,
Андроне, ще нам триматися та триматись. Дорозi не кiнець.
- З'©здилось колесо.
- Скрипуче колесо довше ходить...
I вони знов умовкали. Iнна сидiла не ворухнувшись, наче боялась
сполохати ©хню задуму. Мати, видно, нутром зачувши, що тут пiд грушею щось
негаразд, теж пiдiйшла, пiдсiла до цих двох. Адже брат ©й нiчого не сказав
про себе, не встиг чи навмисне вта©в, щоб одразу з порога не отьмарити
зустрiч. I сестра, i всi веселились, вважали - й цього разу вiдпустка, а
вiн, виходить... списаний, забортний.
- Не журись, - зусильно збадьорюючись, мовив Чередниченко до товариша.
- Це саме той момент, коли треба вдарити лихом об землю! Кура©вка притулок
дасть, напризволяще не кине...
- Чим же я вам можу знадобитись? - затоптавши сигарету, озвався Ягнич.
- Вузли в'язати? Це вам нi до чого...
- I парусiв нема, - пошкодував Чередниченко, - перевiвся кура©вський
флот. То колись було: жагель поставить чи бабину спiдницю на "дубку" напне
i гайда з кавунами в губернiю на базар... Пригаду ш, як дiда Швачку буря
загнала з кавунами i з бабою аж у Туреччину? Пiшки через два мiсяцi
вернулися - нi байди, нi кавунiв, тiльки бабу за руку привiв... А тепер i
кавуни контейнерами пiдбирають просто з баштану... - I знову до Ягнича: -
На комбайна тебе теж не посадиш. Мiг би ще косою махати по обнiжках, але
це в нас тiльки раз на рiк практику ться - на Свято першого снопа. До
"фрегата" б, що робить нам дощ, так його повертати не треба, вiн сам себе
поверта...
- Виходить, чучела набивати тiльки й зоста ться. Чередниченко,
прижурений, сидiв. Ягничева проблема, видно, зараз проблема й для нього.
- Казав я колись тобi, Андроне: не зв'язуйся ти з тим "Орiоном"...
- "Орiона", Саво, не чiпай, - схмура кинув Ягнич, i по тону, яким це
було сказано. Чередниченко вiдчув, що заводити в цей бiк дискусiю було б
марно чи й ризиковане.
- Може, сторожем пiдеш на польовий стан? Ти тiльки не ображайся. Ми тут
люди сво©, а сторож - то теж людина, не манекен.
- Братика мого, мабуть, бiльше до моря тягне, - аж тепер, не втерпiвши,
докинула хазяйка двору.
- Так-так, у нас же й море сво ! - одразу пiдхопив iдею Чередниченко. -
I наша кура©вська "рибтюлька" ще не всi там сiтки попропивала. Правда, в
нас по ставках та каналах риби сьогоднi, вважай, бiльше, нiж у Чорному...
Там тiльки медузи, мов капелюхи, плавають.
- А вiн, мабуть, i за медузами скучатиме, - пiддала жiночо©
психологiчно© тонкостi Iннина мати.
- Скучати не дамо. Та й ти не з таких, щоб скучати, знаю твою натуру. А
взагалi добрий зав'язали вони тобi вузол напризахiд життя! Хоча, здавалось
би, й не пора; ще порох , козарлюга ще ж, як подивитись...
- А медики списали.
- То вже дiло кепське, - нахмурився й Чередниченко, - з медиками не
дуже повою ш. Справдi, виходить нiби кура... - I помовчавши, знову: - То
як? Щоб берданку через плече та й на пост? Злодi©в поки що не чути, та все
ж для порядку треба. Робота саме раз: вдень спи собi в затiнку, пiсля всiх
сво©х орiонських вахт вiдсипайся, а вночi в космос поглядай, зорi лiчи!..
Обидва звели голови вгору, дивились якийсь час мiж верховiття на зiрки.
- Подумаю, - сказав Ягнич перегодя. - Може, й доведеться... Може, й
справдi лiчитиму оцi кура©вськi зорi, доки всiх не перелiчу.
XI
Так I став вiн тут жити. Коли дiйшлось до його мiсцевлаштування на
нiчлiг, Iнна запропонувала свою чистеньку, вiдведену ©й матiр'ю свiтличку,
одначе прибулець вiдмовився рiшуче. I взагалi вiд хати вiдмовився, хоч
вiльно ж там, комбайнери обидва в степу, та ще й тахта на пружинах. Не
треба й тахти, багато курить, мовляв, уночi вста . Попросив для себе
розкладайку, сам прилаштував ©© пiд грушею, так буде краще. "Це ж лiто, а
коли зайде осiнь?" - видно, кортiло спитати сестрi, та вчасно стрималась.
- Нащо нагадувати зайвий раз про те, вiд чого людинi болить?
Сестрi Ягнич теж завдав думок сумовитою новиною. Звикла була вже, що
провiда , погостю , та й знов прощавайте. Здавалось, так завжди буде, а
воно ось як поверта ться... Звiсно, вона рада, рiдна ж кров, та й сiм'я в
не© дружна, людину пригрiють, але як сам вiн тут почуватиметься? Замiсть
хати старо© тепер нова, ставилась без нього, щоправда, подвiр'я
батькiвське i груша теж, принаймнi пiвгрушi належить братовi по праву. Та
тiльки чи це його втiшить? З його самолюбивим характером вважатиме,
мабуть, що всiм вiн тут буде тягарем, завдасть клопоту, самою сво ю
присутнiстю порушить ©хн звичне й владноване життя.
Груша Ягничева - в кам'янiй корi. Просто як камiнне дерево.
Постелившись пiд рiдною грушею, гiсть одразу лiг, умостився на сво©й
розкладайцi i, зморений з дороги, здавалось, швидко заснув. Проте, коли
Iнна, прибираючи зi столу, востанн пробiгала побiля нього, орiонець стиха
©© окликнув:
- I-нко!
- Що вам?.. - Вона зам'ялась, не знаючи, як його делiкатнiше буде
назвати. "Дядя Андрон" - надто по-дитячому, по-давньому, "дядько Андроне"
- це звучало б наче трохи грубувато, бо декотрi з дiвчат у медучилищi,
коли про когось iз хлопцiв хотiли висловитись зневажливо, вживали саме цю
форму: "А, вайло, в ньому щось дядькiвське"... I хоч Iнна сама й не
приймала цього, слово "дядько" для не© нiколи лайкою не було, та все ж
зараз хотiла знайти якесь шановитiше слово. I тому звернулась до нього на
iм'я й по батьковi, як звертаються в школi до вчителiв:
- Що ви хотiли, Андроне Гурiйовичу?
- Про одну рiч хочу тебе спитати.
- Питайте, - вона аж розгубилась: про що б то? Гiсть мовчав, нiби й сам
в останню мить завагався, питати чи нi. Потiм таки подав голос:
- Що воно таке... пiте-кантроп? Вона трохи не розсмiялась. Так це було
несподiвано, й таке смiшне слово! Пiте-кантроп!
- Якщо не помиляюсь, назву таку ма викопна людина чи навiть
напiвлюдина... А власне, для чого вам це?
- Та просто так.
- А все ж таки? З нiчого ж не бува .
- Нi-нi, просто. Якраз iз нiчого, взяло та й приверзлось. - I жестом
руки вiн одразу ж вiдпустив ©©, йди, мовляв, собi...
Вона вiдiйшла кiлька крокiв, а потiм враз повернулась:
- Ви не сумуйте.
- З чого ти взяла?
- Та так... Вiдпустiть нерви, добре виспiться, це вас змiцнить.
- Для чого?
- Як - для чого? Для життя!
- А життю таке луб'я потрiбне?
- Вiд вас я цього не ждала, - вона аж розсердилась, щиро, неприховане.
- Той, хто став для нас символом мужностi, витримки. Людина, яка носить у
собi "Орiон"!.. I раптом... Таж нема знецiнено© людини! Нема й не повинно
бути, якщо вона справжня... Невже не ясно? А ви: чи потрiбен... Навiть
слухати дивно. Спiть!
Крутнулась i пiшла.
Якщо бува слово цiлющим, то для Ягнича оце було воно. "Людина, яка
носить у собi "Орiон"... Отак з щемливою гостротою вiдчув, що не приблуда
вiн тут, щось таки важить його особа бодай для декого iз рiднi. А досить,
виявля ться, бути потрiбним хай навiть однiй людськiй душi, щоб
присутнiсть твоя на землi вже була виправдана...
Таке зробив для себе маленьке вiдкриття i тихо порадувався йому. Навiть
посмiхнувся: дiвча, а як вiдбрило, як провчило тебе лисого. От тобi й
Iнка!
Уранцi подарував ©й хустку. Таку, як i матерi, японську, з квiттям,
тiльки справдi веселiшу - червоне квiття розкидане по золотаво-оранжевому
тлу. Отак угадати! Сприйняла це як добрий знак, з якоюсь навiть
символiкою, - згадалась ©й одразу вчорашня оранжева безрукавка на
Вiкторовi, коли побачила його в першу мить.
- Буде вiд вас пам'ять, спасибi.
Накинула перед дзеркалом хустку на голову, потiм опустила на плечi,
покрутилась, повела плечем сюди й туди... Ягнич милувався нею: справдi,
мов юна циганка десь iз Калькутти. Сестрина гордiсть, кура©вська смагт
лява краса, - де воно тут i береться в Кура©вцi? З якого корiння? Очi
чистi, а коли засмi ться (зрiдка), то й смiх у не© якийсь чистий. Не
сьогорiчна, а вроджена смага (абрикосова, з рум'янцем густим) рiвно лежить
на щоках, на ши©, рухи плавковитi, i в усьому дiвоча, самою ще, може, не
усвiдомлена гiднiсть, нi проти кого не спрямована гордовитiсть,
королiвна-кололiвна, та й годi! А надто ж цей погляд, орiонець ще зучора
його помiтив: глибокий, непустий, та мно тобi спiвчуваючий.
- Спасибi, дядю Андроне, - ще раз подякувала Iнка й передала хустку з
квiттям матерi на сховок: - На збереження вам... Коли завi зима,
запинатимусь...
А зараз на роботу майнула без хустки, з вiльно розпущеним витким,
смолянистого блиску волоссям, - переливами хвилястими воно так гарно ©й
розсипалось по плечах.
- Оце ж наша зцiлителька, - сказала до Ягнича з усмiшкою сестра, коли
залишились доснiдувати вдвох на верандi. - Ця всiх оздоровить, бо душею
добра. Бiжить, поспiша , щоб, бува, куди не втiк вiд не© медпункт. Не
встигла й оглянутись, як уже головиха впрягла ©© замiсть себе...
- Варвара, кажуть, нездужа часто? - поцiкавився брат.
- А кине роботу, то й зовсiм заскнi . Мабуть, i сама це почува: бо
кида , кида , а з рук, проте, не випуска... Звiсно, на бездiллi людина
всиха... У мене ось що бiльше клопотiв, то я здоровiша.
Не приховалось вiд Ягнича, що сестра сьогоднi, знов увiйшовши в свiй
звичний будень, i сама якось збуденилась, мовби злиняла, хоча й хвалиться,
що здоровiша в клопотах... Теж покарбувало життя. Густо кладуться зморшки
бiля очей, i хоч у поглядi сестри ще повно тепла, проте очi вже не горять,
як ранiш... Чорнi тiльки брови зостались, у косах срiбляться нитки сивини.
Була врода та, вважай, злиняла, як ото в пiснi спiва ться. Тiльки ж не
намарне пропала, в дочку перейшла...
- Щаслива ти, сестро, з такими дiтьми.
- Це правда. Для матерi iншого щастя нема.
- Знайти б тепер Iннi пару достойну... Чи вже знайшла?
- Та наче... Хiба не помiтив, як учора згорiла, коли Василина бовкнула
про вчительського синка? То ж ©© любов. Рання, ще з школи. Як ото
мовиться, перша... Ох, боюсь я цi © любовi! Чимось вiн ©© заслiпив,
вклепалась без ума в халамидника. Та ти ж Вiктора зна ш?
- Веремi нкiв?
- Один вiн у нас такий вiтрогон. Йому пiсля школи на трактора б сiсти,
а вiн замiсть того сiв на лаву пiдсудних... Наплакалась мати, ще й досi
вiд сорому людей уника , з двору не виходить... Ох, Вiктор, Вiктор, в кого
вiн i вдався! Вiдбувши сво , в Кура©вку не спiшить, десь у районi застряв,
з дружками з чайних, кажуть, не вилазить. Хулiган, зайдисвiт, а наша за
ним, я ж бачу, мре...
- У цьому ми ©й не суддi, - зауважив брат. - Зна ш по собi: серця не
зневолиш...
- Хоч би вiн куди завербувався на край свiта... Go як подумаю, що
такого дурисвiта матиму зятем, тарiлки за ним прибиратиму... Ну хiба ж
вона йому рiвня,? З похвалою училище закiнчила, кругла вiдмiнниця, здiбна
до всього... Окрiм що медичка, вона ще ж i поетка в нас, сама пiсню
склала!..
- Пiсню? Iнка?
- Тож-бо! Радiо двiчi вже передавало: слова Iнни Ягнич, ну, а музика...
та, мабуть, i музика ©©. Декотрi кажуть: кому вони здалися, цi новi пiснi,
коли й старих уже не спiвають... За теперiшньою модою бiльше готове ж
слухають з платiвок, бояться живе горло натрудити... А по-мо му, коли
дiвчинi закортiло свою пiсню скласти, то - хай, кому це заважа ? Бува
таке на душi, що пiснею тiльки й скажеш... Мама нашi скiльки он тих пiсень
знали - i для будня, й для свята... Одначе, що ж це я тут з тобою
розсиджуюсь, братечку. Десь там моя комашня мене жде, - згадала вона про
дитсадок. - Напарниця, мабуть, уже знов губи роздула.
- Клопiтка робота? - запитав Ягнич.
- Клопiтка, та й дуже, та все ж легше, нiж комбайнеркою. Отам робота!
Доки молодшою була, то воно й нiчого, якось навiть самолюбно, коли кажуть:
он вона, Ягничева, нарiвнi з чоловiком стала до штурвала. А потiм,
почуваю, еге! Уже це не для тво©х лiт, молодице... Не скаржилась.
Чередниченко сам помiтив: за комбайнерство, каже, Ганно, хвала i слава
тобi, оскiльки ж виростила достойного сина - штурмана для степового
корабля, виховательськi здiбностi виявила, то переводжу тебе вiднинi на
дитсадок... Виховуй цих пуп'янкiв. Отам бiля них i веселюсь... Що ж,
побiжу. Ти вже вибачай, братику, сам будеш тут грушу сторожувати...
- Опудалом для горобцiв - саме раз, - глухо вiдповiв орiонець.
Та тiльки сестра з двору, став лагодитись i вiн кудись: причепурився,
оглянув себе перед дзеркалом, щiточку вусiв торкнув ребром долонi.
Йде Кура©вкою Ягнич. Малолюдна вона в цей час жнив'яно© пори, лише
де-не-де на вулицю вискочить чи сь дитинча. Колись дiтей тут, як горобцiв,
кублилось у пилюцi, зараз не дуже ©х рясно, але котрого зустрiне моряк -
не мине без уваги.
- Чий ти?
- Яковин.
- Якого ж це Якова?
- Ну отого... Ягничiвського.
I довго ще потiм прикида орiонець, з яких це Ягничiв буде цей малий
Мурза Замурзович? Виявиться, що нiякий вiн тобi й не родич. Однак
пошкоду ш, що яко©сь цяцьки-гостинця для нього в кишенi не приберiг, бо
дiти - це дiти... Аж нiяк не всi дорослi викликають у Ягнича до себе
приязне ставлення. такий крутiйло, фальшивець, словоблуд, зустрiнеться
десь тобi пика така мерзенна, повзуча, що вiк би ©© не бачив, не людина -
гидота. А от дiти завжди для Ягнича приваба, всюди вони йому любi - чи в
сво му, чи в чужому порту... Забралось ото на вишню, крiзь гiлля позирку
звiдти до тебе, бiлолобе, iнше он вулицею покривуляло верхи на велосипедi
- глянеш, i душа сама запиту : яким воно буде! Якою побачить свою
Кура©вку? Кого воно з не© згада ? Розрослась, розбудувалась, багато хат
незнайомих, та все шифер - пiд стрiхою лише зрiдка десь трапиться... А що
там уже говорити про тi мазанки самановi, чабанськi, - з молодих, мабуть,
мало хто й зна , як ллють хату з саману, не чули, як, скажiмо, прядка гуде
або як просо в ступi товчуть - так що аж хата ходором ходить... А були ж у
Кура©вцi такi, що й хати путньо© не мали - халупу руду злiпить або
напiвземлянку-напiвкурiнь зiпне, як у тiй пiснi: збудуй хату з лободи, та
й розкошу ... Нiхто тепер не повiрить, що в куренях iз камки, з морсько©
трави люди жили, а Ягничеве дитинство саме в такому палацi тулилось... I
це ж вам не в тропiках, де снiгiв нiколи не бачать... Лишили б хоча для
музею яку-небудь пiдслiпувату мазанку, щоб було з чим порiвнювати все оце
теперiшн ... Палац культури вигрохали на шiстсот мiсць, унiвермаг ся
вiтринами незгiрш, як у мiстi, та й сама Кура©вка, мабуть, стане колись
мiстом, яким-небудь приморським Кура©вградом.
Опинившись у центрi села, Ягнич найперше пiшов до обелiска. Щоразу тут
перед ним посто©ть, коли при©жджа . Поволi - вкотре уже! - вчитувавсь у
той скорботний ре стр, у тих карбованих по каменю золотом Дикопавленкiв,
Рябих та Чорних, Чередниченкiв, Щаденкiв та Ягничiв, - Ягничами кiнча ться
алфавiтний список майже бiля само© землi. Вогонь горить, ворушиться
пломiнцем - газовий балон пiд ним час вiд часу мiняють. Квiтiв багато
довкiл, на рiзнi барви цвiтуть троянди, дуже тiльки запилюженi; мiж
квiттям, мiж колючими кущами троянд мишiй та осот жене, дарма що сiльрада
через дорогу, молодiй секретарцi з вiкна видно ж цей бур'ян, могла б вийти
та й прополоти...
Потiм аж край села, на старому цвинтарi, опинивсь. Мiж осiлими, ледь
помiтними безiменними горбками розшукав могилки батька-матерi, вони
штахетиною обгородженi, сам пiд час минулого при©зду обгородив. Постояв у
роздумах Ягнич i тут. Звiдси вiдкривалося море, добре видно було в далечi
розлогу його синяву. Ось воно, безкра , повне осяйного простору...
Ослiпило, щемом наповнило груди. Отак, Ягничу: з цвинтарних бур'янiв, з
полинево© сушi вивча ш тепер юнацьке море сво , вiчно звабливу його
блакить. Просився ще хоч в один рейс, а вiн тобi вже, мабуть, прокладений
просто в кура©вськi оцi полини... Викопають тобi тут хату останню, оту, що
над нею хiба що яка добра душа тополицю посадить... На "Орiонi" - отам
вiн, зда ться б, нiколи не вмер! Новим рейсом, з новими курсантами зараз
десь, мабуть, в Егейському йде, в найсинiшому iз морiв... Пiд рiвним
вiтром, серед сяйних, розкiшних просторiв хлоп'ятка iдуть, подорослiшали
без" тебе синочки, все вмiють самi, - аж сюди чути, як бринить, спiва над
ними парусся! Може, якраз у тих водах лине твiй "Орiон", де його люблять
зустрiчати дельфiни, ©м це чомусь до вподоби - пливти поруч iз судном,
весело його супроводити, мають звичай якомога довше з ним не розлучатися.
Вiдомо, що дельфiни почувають симпатiю до людей, непоясненним поки що
©хнiй постiйний потяг - бути з людьми. Може, i ©м, морським створiнням,
властиво вiдчувати потребу в людському теплi? Виявiв ласки й доброти в нас
шукають? Чи, може, тягнучись до людини, сподiваються знайти в нiй вiрного
друга собi, створiння взiрцеве, щось близьке до найвищо© досконалостi? Йти
в морi поруч "Орiона", пустувати, показувати свою спритнiсть молодим
морякам - то дельфiнам найкраща розвага. Як саме втiлення житт любства i
пластики, пругкими живими дугами вигинаючись, вискакують iз води,
виграють, аж нiби смiються, шлють сво© усмiхи водянi крiзь срiблястi
бризки до екiпажу, до Ягнича. Часом якась просто химерiя на нього
находила, здавалось: а може, то його потоплi пiд бомбами дiти, здобувши
iншу подобу, стали там, у пiдводдi, веселими дельфiнятами й далi живуть,
принатурившись до iншого, до водяного життя?
Коли, повертаючись з кладовища, Ягнич проходив мимо кура©всько©