фальшивий, в натурi цього народного вожака , сказати б, органiчне
вiдчуття самоцiнностi людини, - органiчне чи, може, на фронтах десь
добуте, вистраждане, коли поруч падали, втрачалися найдорожчi? Помiтила
також, що й люди цю якiсть у ньому вгадують, почувають ©©, хай навiть
iнту©тивно, щось там кинуте пiд гарячу руку прощають, бо важливiше для
них, що в критичну хвилину Чередниченко вiд тебе не вiдвернеться, не
одягне на себе панцир безчулостi, хоч би в якому був настро©. Коли
переступиш порiг його кабiнету в конторi - одразу назустрiч: ну, що там у
тебе, Пелаге ? Викладай, з'ясу мо. Хоч деколи з таким звертаються, що
мовби й не входить в його обов'язки, таке, вiд чого iнший мiг би цiлком
законно вiдмахнутись, переадресувати цей клопiт комусь... Адже вдаються до
нього з усякою всячиною: кому довiдку, кому транспорту, кому треба для
хворого рiдкiснi лiки добути в областi або влаштувати йому десь аж у
столицi в професора консультацiю, - до кого? Звичайно, до голови. Завiвся
в новiй хатi конфлiкт, "кiнчилися чари, почалися чвари", припекло судитись
або миритись - теж до Сави Даниловича, бо кожного разу до суддi ж у район
не побiжиш...
Учора, коли випала така хвилина, що Чередниченка можна було спитати,
Iнна спитала:
- Саво Даниловичу, одне до вас делiкатне: як вам при безмежностi вашо©
головинсько© влади, при сво©й, ну, сказати б, всемогутностi, все-таки
вда ться не втратити...
- Не втратити совiстi - це ти хотiла сказати? - одразу засмiявся вiн. -
Що не забюрократився, серце жиром не обросло?
- Саме це.
- Грiшний i я, дiвчино, не iдеалiзуй. Бува , видаси комусь удень
"комплiмент", а потiм цiлу нiч мучишся: що це з тобою? Затовстошкурився
вже? Забува ш, ким був, чи©м довiр'ям користу шся? Нi, друже, якщо далi
пiде так, то крiсло керiвне тобi вже протипоказане, подавайся, брат,
неводи тягати в "рибтюльку"...
- Становище ваше, Саво Даниловичу, становище нашого кура©вського Зевса
таке, що могли б i зачерствiти, а якщо не зачерствiли, якщо й при таких
дозах пошани та слави органiзм не втратив чутливостi, то менi, як
медиковi, просто цiкаво ж знати: чому?
Чередниченко нахмурився й вiдповiв не одразу.
- Якщо не зачерствiв, Iнко, якщо душа не перетворилась у курдюк овечий,
то це бiльша заслуга зна ш чия? Тих, що багатьох ©х уже й на свiтi нема.
Що вночi перед бо м Саву Чередниченка в партiю приймали, руки - до диного
- пiдняли за нього перед самим виходом у десант...
- Ну, це я розумiю, а ще...
- Ох доскiплива, - осмiхнувсь голова i додав з несподiваною нiжнiстю: -
А ще - заслуга мо © Варвари Пилипiвни. Хоч би й хотiлось карасевi в
байдужiсть замулитись, але ж не дасть - одразу здорову критику наведе
сво ю качалкою!..
I знов про ту мiфiчну качалку, що про не© вже i в областi чули вiд
нього з трибун.
Вiдшумiло токовище, не сто©ть бiльше над ним курява день i нiч.
Зганяють з полiв технiку, стягують вагончики, що були коротким
пристановищем жниварям.
Комбайни рiзних марок - i давнi, ще емтеесiвськi ветерани, й сучаснi
хваленi комбайнерами "Колоси" та "Ниви" - вирихтувались пс'ред токовищем у
ряд, вже вiльнi вiд роботи, стоять, спочивають. Тихi, аж пог.iеншалi,
якiсь нiби притомленi пiсля сво©х круглодобових ходiнь у степах. Спочинок
буде недовгий, постоять день-два, пройдуть необхiдну профiлактику та й
знову в дорогу, за Волгу, в далекий Казахстан, на пiдмогу цiлинним землям.
Сiмейний екiпаж Ягничiв теж: тут, бiля свого "Колоса". Iннi видно, як
брат ©©, отой самий Петро-штурманець,. вилазить з-пiд комбайна
замазучений, зашмарований (навмисне, мабуть, для комбайнерського шику не
вмива ться), пiдiйшов до батька, щось говорить йому з серйозним, таким
незалежним виглядом. Рiвний у правах з батьком, бо порiвну дiлили все, що
вiд них вимагала жнив'яна напруга. Вiд самого рання пораються удвох бiля
довiреного ©м агрегату. Що батька нiчим звiдти не вiдiрвеш, це зрозумiло,
але й вiн, асистент, трима ться бiля "Колоса" невiдлучно, побував пiд
комбайном, знизу позаглядав, кругом обiйшов, доповiв i знов жде, ще, може,
буде якась команда, - перед вiд'©здом без кiнця виника то одне, то
друге... Хай пiдлiток, але i в нього зараз пiдстави почувати гордiсть,
разом з батьком недосипав цiлi жнива. Iнна часом пережива навiть щось
схоже на ревнощi, коли батько при гостях, впадаючи у свою звичну
сентиментальнiсть, почина спiвати синовi дифiрамби, з щасливим туманом в
очах розповiдаючи, як узяв вiн уперше свого штурманця до комбайна для
випробу. Довiрив йому штурвал, i так ревно хлопець старався, так його
натрудило те стерно, що увечерi тiльки з комбайна, пiд купу соломи Петрусь
наш i в сон... "Постривай, Петько, не спи, ось нам вечерю везуть!" -
"Добре, - обiця , - не спатиму". Не встигли й на зорi глянути, як вечеря
пiд'©хала, вставай, штурманчику, пiдкрiпимось, а штурманчик уже не чу :
скрутилося пiд соломою, i хоч з гармат пали - не добудишся...
- Потiм i ввi снi, чую, шарудить, - всмiхався при цьому батько, -
солому штурманець мiй руками ловить, висмику , вирива , - то в нього
"камера забилась"...
Ну, тепер Петрик пiдрiс уже, втягнувся в роботу, батько i в Казахстан
цього лiта бере його, - що ж, асистент, права рука...
Оскiльки комбайнерам скоро в дорогу, Чередниченко розпорядився обiдати
сьогоднi разом, - кличте всiх, хто й на току, хто й бiля токовища. Хай i
без музики, та хоч у такий спосiб годиться вшанувати людей перед
дорогою... Iнна, дочекавшись сво©х, таки змусила брата-штурманця вмитися,
перш нiж сiдати до столу. Сама ще й зливала йому на руки.
- Не будь же ти порушником гiгi ни! У вухах он гречка росте!
Гарнен-ько, гарненько вмивайся, - пiдохочувала вона брата.
- Ну та лий, - неохоче згоджувався вiн. - Змию трудовий пiт, бо за
неохайним зовнiшнiм виглядом можуть не помiтити внутрiшньо© краси.
Процедура змiнила хлопця. Витираючись перед люстерком, прилаштованим на
стовпi, сам собi зробив мiну кумедну, пригладив долонею набiк змокрiлого
чубчика, що за жнива аж вибiлився на сонцi. Вдоволений собою, посвiжiлий,
обернувся до сестри:
- Ну, як тобi моя заслужена фiзiономiя? I усмiхнувсь обережно. Зна
сво© вади майбутнiй чийсь кавалер, усмiха ться, губiв не розтуляючи так,
щоб зубiв не видно було (переднi в нього трохи лопаткуватi).
За столом Iнна мала честь сидiти поруч iз сво©м родинним екiпажем.
- Святе сiмейство, - поглядаючи на цю iдилiю, зауважив Чередниченко. -
Та жаль, мало ©х у тебе, Федоре, всюди недобiр... Я ось у роду був сьомий,
а всього нас у батька-матерi дванадцятеро в миску заглядало... Правда,
малими й передавило бiльше половини, дороги до нас медицина не знала, вiд
пошестей не було рятунку... Але ж сiялось густо. Хто з теперiшнiх може
похвалитись дванадцятьма?
- Були б, Саво Даниловичу, подали приклад, - ущипливо зауважила одна з
токових молодиць.
- Визнаю, чим тут заперечиш, - згодився голова. - Якби не вiйна, може
б, i густiше вродило. Дво ©х виколосилось на мо©й нивi, та й тих тiльки
вряди-годи бачу. - (Сини в нього жонатi обидва - один в
сiльськогосподарськiм iнститутi залишений викладати, другий пiсля
вiйськового училища проходить службу в НДР.) - Поженились, живуть дружно,
а де ж онуки, питаю? Стану соромити й невiсток. Що ви, ледарки, собi
дума те? Невже так i жити зiбралися ялiвками? Смiються: ще встигнемо, куди
спiшити, ще самi молодi, погуляти хочемо. Ось вам ©хня фiлософiя... Ти,
Iнко, як вийдеш замiж, - звернувся через стiл Чередниченко до дiвчини, що
враз зашарiлась, - щоб не пiддавалася таким настроям, дiтей нам щоб
народила багато! - Iнна нахилилась, лице ©й горiло, але Чередниченко на це
не зважав. - У Казахстанi, куди ось ©дуть нашi гвардiйцi, та й по всiй
Середнiй Азi©, там дiтей у кожнiй сiм'©, як маку! Позаздрити можна, а
Укра©на щодо цього вiдста ... - Почувалось, що, крiм усього iншого, ще й
це завда йому думок.
- Мало не тiльки дiтей, а й дiдiв, - обiзвалась кухарка, що стояла
осторонь, згорнувши руки пiд бiлим фартухом. - Хату нi на кого кинути,
сиво© бороди в селi не побачиш...
- Один прибув з "Орiона" бродячий аксакал на поповнення, та й той
безбородий, - якось зневажливо пожартував Славко, токовий моторист.
Iнну як струмом ударило. Ну, як вiн не вiдчува ? Справдi - немов з
конопель!.. I всiм iншим, видно, теж стало нiяково.
- Ум не в бородi, а в головi, - Чередниченко метнув гострий погляд у
бiк жартуна. - Вам i не снилося того бачити, що цей, з "Орiона", бачив.
Коли декотрi з присутнiх ще й в планах не значились, вiн уже вiдповiдальнi
доручення Комiнтерну виконував... Iч, на кому знайшов гострити язик, - i
голова знов покосився на Славка.
- Та що я такого сказав? - щиро спробував виправдатись хлопець. -
Аксакал, хiба ж це лайливе слово... Батько Iнни, почервонiлий до вух,
прогув у тарiлку:
- У них аксакал - це повага лiтам, а в нас - за насмiшку.
Хлопець шукав очима пiдтримки серед тих, що обiдали, але нiкому, видно,
не був до вподоби його грубий жарт. Навпаки, iнше чулося за столом:
- Побiльше б на свiтi таких, як дiд Ягнич...
- Не шуби-нейлони, а чисту совiсть чоловiк з "Орiона" принiс.
- Станемо всi аксакалами... I ти, Славко, не вiчнозелений...
Хлопець не здавався:
- Але ж i ви, Саво Даниловичу, дозволя те собi часом покепкувати над
"Орiоном"...
- Що ж ти до мене рiвня шся? - розсердився Чередниченко. - Я можу й над
"Орiоном", i над орiонцем пожартувати, i вiн надi мною теж може, бо це
дасться нам стажем лiт i правом товаришування. А в тебе поки що нi того,
нi того... Невже не ясно?
I, даючи зрозумiти, що на цю тему нема чого бiльше розводитись,
Чередниченко загомонiв до комбайнерiв, хотiв знати, чи все в них гаразд
перед вiдправкою, як iз здоров'ям у хлопцiв, та чи котромусь iз них жiнка
ультиматум не пред'явила на грунтi ревнощiв до красунь Сходу...
Всi, виявля ться, були в станi цiлковито© готовностi.
- Хiба нам первина?
- Дорога знайома...
Дорослi комбайнери на цiлинних бували не раз, теперiшня вiдправка для
них - дiло звичне, а ось штурманець там опиниться вперше. I хоч сам
зохотився в таку даль, проте в душi, видно, хвилю ться, вiд сестри ж цього
не схова ш: раз у раз якось нервово щулиться бiля Iнни, голову в плечi
втяга.
Коли i до нього звернувся голова, поцiкавившись самопочуттям юного
механiзатора, спитавши, чи не заблука , мовляв, без лоцiй, не зiб' ться з
курсу "Колос" його серед безмежжя цiлинних просторiв, хлопець вiдповiв
упевнено, з спокiйною гiднiстю:
- Дамо клас. Як вiзьмем загiнку - то вiд форту Шевченкового й до самого
Байконура!..
- Вiдповiдь мужчини, - похвалив Чередниченко. - I якого ж вам, хлопцi,
пiсля цього ще напутнього слова?.. Передавайте братам-цiлинникам наш
кура©вський салам та повертайтеся з честю!..
Коли пiднялися з-за столу i Чередниченко вже збирався рушити до машини,
Iнна зважилась ще його затримати.
- Саво Даниловичу! - окликнула, злегка нiяковiючи.
- Ну, я Сава Данилович, - зупинився вiн аж нiби невдоволено. - Що там у
тебе? Не зна ш, як перекочувати? Не турбуйся: сьогоднi твiй медсанбат уже
буде в Кура©вцi.
- Я не про це... Вибачте, що затримую...
- Нiчого. Там пожежники обласнi на©хали, пiдождуть... Як хлiб горiв,
так ©х не було, а за паперами... Ну, який у тебе клопiт?
- Скажiть, це правда, що нiбито мають зiюсити... Хлiбодарiвку? - Чогось
та Хлiбодарiвка досi не давала ©й спокою.
- Ах, ти он про що... Хто в тебе там, у тiй Хлiбодарiвцi? Ще один,
мабуть, поклонник?
- Нi, не вгадали...
- То звiдки ж така турботливiсть. Ти хоч бачила ту Хлiбодарiвку в
натурi?
- Нiколи... Кажуть, мальовниче село. Чередниченкове туге, аж лиснiюче
обличчя пойнялося нiби далеким вiдблиском i потеплiло.
- Справдi село як у пiснi... Нiде тако© краси не бачив... Ти, Iнко,
по©дь коли-небудь у ту Хлiбодарiвку: якихось пiвсотнi кiлометрiв - це ж
тепер не даль. Може, оспiва ш... Тiльки ©дь навеснi або краще раннього
лiта, коли хлiба красуються. Колись мене саме в таку пору туди завело...
Сiльце невелике, але справдi на диво мальовниче, в такiм вiнку природи, ну
куди там нашiй Кура©вцi... Знадокола наче й пiд'©зду до тi © Хлiбодарiвки
нема, звiдусiль пшеницi, пшеницi пiдступають до самих вiкон, колосся до
самих дахiв! Вийшов з машини й стою, занiмiв: рай. Тихий рай. Нiчого
зайвого, нiчого су тного, все тiльки найнеобхiднiше: житло людське й
колос... Та ще бджола десь бринить у повiтрi, в мудрiй тишi його. Ну, а
колосся - що не колос, то цар-колос! I вся ця затишна, бiленька
Хлiбодарiвка разом з вiкнами потонула в тому колоссi, в щедрих святих
хлiбах. Тихо, тихо. Нiкого нiде. Нива неозора в безмовностi дозрiва.
Жайворонок у небi тюрлюка . Не видно його, десь високо, аж бiля сонця...
Колосся до щоки торка ться. Ах, Iнко, Iнко, якби я був поетом!
- Ви й так поет, - сказала вона зi щирiстю, бо промовляло до не© зараз
саме людське натхнення.
- Який я, Iнко, поет. Господарник я, хлiбороб, та й усе. Дядько твiй,
орiонецьото поет!.. Ти його послухай, коли вiн в ударi...
- Ви для мене обидва поети. Справжнi. Некнижнi, невигаданi. Поети
життя...
- Ну, дзенькую... - I, всмiхнувшись ©й вдячливо, Чередниченко рушив до
сво © пом'ято©, облiзло©, яко©сь аж кiстляво© "Волги".
XIV
Сидить Ягнич-вузлов'яз, "зачища кiнцi", в'яже вузлом пам'ятi далеке й
близьке, дна минуле з теперiшнiм.
У тiльнику рябому покурю на схiдцях веранди, а перед ним посеред двору
- старезна колюча груша. Залiзне дерево, нiяким вiтрам непiддатп . Колючки
на нiй, як вухналi, рiдко знайдеться який-небудь малий грушотрус, щоб
зохотився мiж тi вухналi забратись. Колись лазили, а тепер пропав iнтерес.
Родить дрiбненьке, терпке, i навiть те, що само додолу напада , збирати не
хочуть: у колгоспних садках солодше. А колись для твого дитинства i це
була неабияка ласощ. Бо щеплену грушу дулю мiг попробувати тiльки на
спаса, коли подзьобаний вiспою татарин iз Криму, бувало, за©де в Кура©вку
для мiньби, для велико© комерцi©:
- Вiдро груш - на вiдро пашницi!
Суне, рипить гарба вулицею, в усi двори долуню голос, закликаючи
кура©вських до торгу: вiдро - на вiдро!.. Дiти бiжать, галасують, просять
батькiв вимiняти дуль, однак не кожен тодi мiг собi дозволити таку
розкiш... Рiзних ця груша бачила, багатьох перебула. дине, що вiд дiдизни
зосталось, i тим ще дорожче орiонцевi. Пiд грушею днями з'явилась обнова:
лавка дебела, ще не фарбована, з надiйним запасом мiцностi, щоб можна було
посидiти одинцем чи в товариствi з кимось. Там, пiд шатром грушi, i в ночi
Ягничеве кочовисько. Зорi крiзь листя видно. Деколи грушка, бува , впаде,
по лобi лусне. А пiд ранок, коли зрушиться зоревий вiтерець, злегка
зашумить над тобою грушеве парусся...
З початком дня орiонець шука , чим би зайнятись. Учора взяв сапку,
пiшов попрополювати квiти бiля обелiска... Сьогоднi вдома. Коли сонце
пiдiб' ться, набiга дiтвора, з усього кутка взнали дорогу сюди! I
ягничiвськi, i всякi. Навiть вiд прикордонникiв, бува , прибiжить
чорнявеньке, як циганча, - прикордонницька вишка здавна край Кура©вки
стирчить, мов лелече гнiздо, дивиться в море. Старшим там
офiцер-азербайджанець, на кура©вськiй оженився, i ото вже його потомок
Алi-смаглючок взнав дорогу до Ягнича разом з тутешнiми. Цiлим юрмиськом
виростають перед ганком, почуваються вiльно, всi вони з орiонцем
обвиклись:
- Дядьку-капiтане, а що там iще у вашому сундучку?
Винесе - в котрий уже раз - свою та мничу скарбiвню, поставить бiля
себе на схiдцях й, напiввiдхиливши вiко, почне, мов коробейник, длубатися
всерединi, шукати для хлоп'ят нових див. Нема бiльше в сундучку райдужних
нетутешнiх черепашок та тугих лускуватих шишок з-пiд сосен-пiнiй, адже для
кура©всько© малечi й такi шишки дивина, - ©х лише дiти медiтерiанських
рибалок мають змогу збирати на потрiсканiм теплiм камiннi сво©х узбереж...
Цього разу орiонець покаже малечi свою розмальовану грамоту з Нептуном,
iз вилами, що войовничо стирчать догори над звихреними бурунами. Хлоп'ячi
голiвки, бiлявi й чорнявi, що аж сонцем пахнуть, понависавши над грамотою
навлобки, зача но розглядають вiзерунчате курсантське творiння, цей
безцiнний для орiонця манускрипт. Та ось грамота знов згорнута й захована,
натомiсть з'явля ться сiрий шматок парусини й на ньому наколоте щось,
схоже на шприц.
- Оце, дiти, найбiльший мiй скарб.
I, металеве, гостре, зблиснуло в руцi моряка.
- Що ж то воно?
- Голка!.. Голка, щоб паруси зшивати. В мене ©х тут цiлий набiр, i всi
пiд нумерами... Бо для морських парусiв - вони ж цупкi - голка ма бути
особлива, вона, бачте, тригранна, як штик! - Показу , а в руки не да . - I
розмiром як циганська, куди бiльша за ту, що нею мами гудзики вам до
штанiв пришивають...
Терновi, та синi, та карi оченята, розблискотiвшись, зацiкавлено
розглядають трудове знаряддя орiонця.
I вже нема, заховав.
- А що там iще в сундучку, на днi?
- Тобi й те кортить? - усмiха ться морський вовк.
- Кортить...
- Хай покортить. Не спiши, хлопче. Треба мати терпiння в життi. Все
знатимеш, скоро постарi ш... А старiсть - не радiсть, чув?
I на цьому скарбiвня закрива ться, застiба ться на замочок. Навмисне,
мабуть, усього одразу не показу , щоб iще й завтра прибiгли... Бо тiльки
прибiжать - йому одразу веселiша свiт.
- Дядьку-моряк, а ви бачили акулу? А лiтаючих рибок?
- Бачив, усього бачив...
Прихмарю ться орiонець. Бо й сам вiн, дiти, зараз, як та лiтаюча риба,
що летить, блищить у повiтрi та й лясь! - комусь пiд ноги на палубу. Там
падають на палубу, а вiн ось на цей суходiл...
- А якi вони, лiтаючi рибки? Скiльки метрiв вона може пролетiти?
- При попутному вiтрi, бува , й метрiв чотириста пролетить... Як нашi
горобцi - низько, табунцем - тiльки вжк! i пiшли над водою... А вночi вони
на свiтло злiтаються. Рибалки тамтешнi виходять на нiчний промисел з
вогнями в човнах, i тодi рибки самi на тебе летять - лови ©х сачком або
просто руками...
Хiба ж не цiкаво? Але ще цiкавiше:
- Покажiть нам вузли в'язати.
Це вiн з охотою. В руках куцопалих, загрублих з'явля ться мотузок,
плетений iз капрону, - почина ться дiйство. I якi цi руки, цi пальцi
дубленi й товстi стають одразу верткi, вправнi та вмiючi, нiяко© вже й
загрублостi в них, усе так доладно, хитро, немов у фокусника, виходить!
- Ось так робиться, дiти, вузол "подвiйний, гачний"... Стежать, нiхто й
не дихне.
- А так, будь ласка, "рибальський штик"... I знову манiпуляцiя,
круть-верть, готово.
- А це ось буде "калмицький вузол"... Теж хитрющо-мудрющо.
- А це - "удавка"...
"А це" та "а це", i так вiн мiг би - на п'ятдесят рiзних способiв!..
- Бо що таке парусне судно, дiти? Це вiтер i майстернiсть.
Хай, може, й не все малюкам зрозумiло, але ж так цiкаво чути з його уст
про те, як можна "вiтер зловити", "вiтер загубити"...
А по тому знову буде урок вузлування.
- Ось вам, хлоп'ята, ще такий спосiб... I такий... У дитячих очах
iскринки захоплення: так умiти багато! А коли випада , що й Iнка при цьому
сто©ть, в ©© темно-карих теж захват: майстер-вузлов'яз, людина рiдкiсного
умiльства, вiн i сам перед нею неначе той вузол, що його надiйно, мудрющо
зв'язало саме життя.
Сво©м прямим обов'язком медички Iнна вважала пiдлiкувати орiонця,
оберегти його сили, будь-що заповзялася оздоровити майстра. З делiкатною
настiйливiстю намагалася з'ясувати, якi в нього "симптоми", що його
турбу , - вузлов'яз вiдмахнувся: нiщо в нього не болить, нiщо не турбу .
- Але ж ви погано спите?
- Коли як.
Призначила йому для полiпшення сну екстракт ва лерiани (extracti
valenanae) у таблетках, жовтi пiгулки за сiм копiйок у пляшечцi, заткнутi
ватою. Днiв за кiлька поцiкавилась наслiдками. Ягнич сказав, що допомогло.
I хоч на цю пляшечку вона незабаром натрапила в кутку за тахтою, пiгулки
так i були всi пiд ватою неторканi, одначе Андрон Гурiйович пiсля цього
справдi став краще спати.
- Якби ти йому ще золотий корiнь десь добула, - порадила мати. - Може,
через аптеку вдалось би? Колись олешкiвська знахарка все той корiнь з
рундука на базарi продавала...
- Увага людська - оце для нього золотий корiнь, - вiдповiла авторитетно
медичка. - Iнших лiкiв вiд самотностi нема.
Про роботу прибулець, зда ться, й думку облишив. Спершу серйозно
зацiкавився рибартiллю, ходив, розвiдував, але повернувсь настовбурчений:
- Не для мене. Серед бiлого дня швендяють уже посоловiлi, через порожнi
пляшки перечiпаються.
Не пiдходить йому така "рибтюлька". Може, щось iнше трапиться.
- З хати не виганя мо, куди тобi спiшити? - сказала сестра. -
Комбайнери мо© по©хали, то хоч ти оце будеш за господаря двору...
Вiдпочинь, сил наберись. А з тi ю "рибтюлькою" не зв'язуйся, бо де риба -
там i шахрайство: на них, кажуть, уже й прокурор погляда ...
Дитсадок усе бiльше приваблю орiонця. Прийде, сяде пiд навiсом i все
розклада бiля себе довгi, рiвнi, ще й водичкою зволоженi стебла соломи.
Дiтлашня, оточивши свого "адмiрала", стежить за його приготуваннями. Ось
вузлуватi пальцi беруть золотаве стебло, обережно згинають, роблять
колiнце, щось вимудровують.
Цiкавiсть розпалю малечу:
- Що ж це буде? Бриль?
Не спiшить вiдповiдати майстер. Ось коли воно вийде - побачите.
А з-пiд пальцiв поступово виника ... кораблик! Ну, хай не зовсiм ще
корабель, але щось на нього схоже. З'явиться згодом корпус, настеля ться
палуба. А з цi © ось соломинки буде, дiти, перше колiно щогли... Бiзань,
так вона зветься...
Скаже й, вiдклавши роботу, спочине, задивиться в той бiк, де синьо, де
море. Дивиться зовсiм байдуже, мовби нiчого й не дума , а якби думка могла
озиватися, то озвалась би до вас так: отам, дiти, де синьо, колись тонули
двiйко дiтей, таких, як ви, чи й ще менших. Нiчого в життi ще не встигли
побачити - весь свiт затулили ©м чорнi бомби, що ви ©х, на щастя, не
бачили, не чули, як вони з гидким завиванням летять з неба просто на
палубу... Оченята розчахнутi жахом, уста спотворенi криком - з тим криком
i вiдходили тодiшнi малята в темнi глибини, куди i промiнь сонця не
засяга... Чи, може, хапались за маминi руки, волали про допомогу? Може,
божеволiли на уламках серед безмiру води?.. Якi в них личка були - зараз
навiть не може пригадати - вони наче розмитi морською водою... Отам, де
синьо, дiти, хотiв би зараз бути цей ваш "адмiрал"... Отам йому не страшно
було б i вмерти.
I знов береться за сво . Солом'яний кораблик росте й росте, ставляться
на ньому тонюсiнькi щогли iз соломинок, i вже напинаються на них тугi, теж
солом'янi вiтрильця в золотих сполохах, нiби взятих вiд жнив.
Малеча одразу вгаду , що це:
- "Орiон"! "Орiон"!
Навiть чорнявенький Алi iз застави гаряче запевня , що кораблик зовсiм
схожий на той, що вони його з татком якось бачили з вишки в бiнокль.
А в наступнiм сеансi кораблик ще пiдросте, в нього з-помiж снастей цiлi
колоски стирчатимуть, тугi, повнозернi.
- Це все курсанти, - з усмiшкою поясню орiонець. - Екiпаж.
Справний такий, колосковий цей екiпаж, кожен зна , що йому робити, при
якому стояти парусi... На диво вийшов кораблик! Iншим усiм iграшкам
доводиться перед ним поступитися, усiх вiн ©х затьмарив, - де ж його,
маленького "Орiона", тепер найкраще буде поставити? Разом з дiтьми майстер
також задуму ться. Нарештi вирiшили прилаштувати його на пiддашку, вгорi,
щоб моря бiльше було йому видно. I не полама там його нiхто, бiля нього
тепер тiльки ластiвки змигують. Прилаштований на фронтонi кораблик став
нiби ще гарнiшим, аж на вулицю звiдти заблищав у золотих сполохах сонця,
засвiтився, як герб цього юного кура©вського коша!..
Якось увечерi, коли Ягнич лаштував пiд грушею де." сну вiрну свою
розкладайку, забрiв на подвiр'я Чередниченко. Одразу видно, коли вiн не в
настро©: ступа так, наче сто пудiв на собi несе. Може, серце давалося
взнаки? Обважнiлий, опустився на лавцi, мовчав якийсь час. Потiм:
- Пригаду ш, Андроне, як ми цiлим драмгуртком ходили було пiсля вистави
до моря? Хлопцi, дiвчата - всi такi здоровi, молодi. Нiч мiсячна, небо без
гуркотняви. А як твоя Оксана спiвала!.. Мабуть, i за морем було ©© чути...
Умить Ягничевi зримо ста перед очима його молода дружина, його давня
нестарiюча любов. Вийдуть до моря, стануть проти мiсяця i хтось до не©:
"Заспiвуй, Оксано..." I вона, набравши повiтря повногруде, легко, без
натуги заводила, дивлячись на море:
Ой гиля-гиля,
Гусоньки, на став...
А при©жджий керiвник драмгуртка сказав тодi жартома:
- Нiчого собi "став", - i кивнув на море, залите мiсячним промiнням...
Виходить, i Савi тi вечори не забулись... Тiльки зажурений вiн сьогоднi
чогось.
Ясно було Ягничевi, що цього разу змiнилися ©хнi ролi: тепер уже йому
випадало виволiкати товариша iз журби.
- Що сталося, Савко?
- Та сталось. Подзвонили, що Кругипорох, - це той iванiвський голова, з
яким вони перевiряли свою вагу на Вавелi, - лежить з iнфарктом. Просто на
току вдарило, стан такий, що чи й виживе... Фронтовий мiй товариш, вiрна
душа! Пiд Одесою в нiчну розвiдку разом аж на лиман ходили... Не раз
виручали один одного. Якби не вiн, може б, давно по цьому Чередниченковi й
шелюга поросла... Ах, яких бурями викручу , з корiнням виверта з життя...
- I знову замовк.
- Вiн цього нiхто не застрахований, Саво.
- То правда. А ми часом про це забува мо. Декотрi живуть нiби пробно,
начорно, нiби ще буде можливiсть переписати сво життя на чистовик...
Запитували ось на току: як це тобi вда ться, чоловiче, триматися так, що,
стiльки головуючи, ще й досi не втратив людсько© подоби, в ходячий
шлакоблок не перетворився? Якби пам'ять вiдбило, то, може б, i
перетворився... А то ж нагаду раз у раз: якi-бо люди поруч тебе були...
Той на тво©х руках помирав, тому вiд тебе за два кроки безкозирку з мозком
змiшало, а той, може, сво©ми грудьми розривну перестрiв, що тобi
призначалась... Та це ж, вважай, вiд них тобi життя подаровано! Куля не
вибирала, сто разiв мiг би й сам ти стати землею, бо чим ти кращий за тих,
з ким ходив у розвiдки та в атаки? Завдяки ©м живеш. Не забудь про це,
пам'ятай, та не лише на святкових зборах, а на всiй магiстралi життя. I
якщо вже судилося жити, то живи, гори, не чади, бо як лише небо коптити,
то хай краще трiсне вiд перенапруг оцей твiй мiокард... Шкода, шкода
Крутипороха...
- Ще ж, може, обiйдеться. Людина - створiння живуче. Здатне часом таке
витримати, що потiм навiть не вiриться...
- То правда. Ось i мене деколи як скрутить... А тодi зберуся з духом i
знов на конi, бо хочу онукiв дiждати...
I, нiби схаменувшись, Чередниченко обернувся до Ягнича:
- Ну, а ти ж як?
вiдчуття самоцiнностi людини, - органiчне чи, може, на фронтах десь
добуте, вистраждане, коли поруч падали, втрачалися найдорожчi? Помiтила
також, що й люди цю якiсть у ньому вгадують, почувають ©©, хай навiть
iнту©тивно, щось там кинуте пiд гарячу руку прощають, бо важливiше для
них, що в критичну хвилину Чередниченко вiд тебе не вiдвернеться, не
одягне на себе панцир безчулостi, хоч би в якому був настро©. Коли
переступиш порiг його кабiнету в конторi - одразу назустрiч: ну, що там у
тебе, Пелаге ? Викладай, з'ясу мо. Хоч деколи з таким звертаються, що
мовби й не входить в його обов'язки, таке, вiд чого iнший мiг би цiлком
законно вiдмахнутись, переадресувати цей клопiт комусь... Адже вдаються до
нього з усякою всячиною: кому довiдку, кому транспорту, кому треба для
хворого рiдкiснi лiки добути в областi або влаштувати йому десь аж у
столицi в професора консультацiю, - до кого? Звичайно, до голови. Завiвся
в новiй хатi конфлiкт, "кiнчилися чари, почалися чвари", припекло судитись
або миритись - теж до Сави Даниловича, бо кожного разу до суддi ж у район
не побiжиш...
Учора, коли випала така хвилина, що Чередниченка можна було спитати,
Iнна спитала:
- Саво Даниловичу, одне до вас делiкатне: як вам при безмежностi вашо©
головинсько© влади, при сво©й, ну, сказати б, всемогутностi, все-таки
вда ться не втратити...
- Не втратити совiстi - це ти хотiла сказати? - одразу засмiявся вiн. -
Що не забюрократився, серце жиром не обросло?
- Саме це.
- Грiшний i я, дiвчино, не iдеалiзуй. Бува , видаси комусь удень
"комплiмент", а потiм цiлу нiч мучишся: що це з тобою? Затовстошкурився
вже? Забува ш, ким був, чи©м довiр'ям користу шся? Нi, друже, якщо далi
пiде так, то крiсло керiвне тобi вже протипоказане, подавайся, брат,
неводи тягати в "рибтюльку"...
- Становище ваше, Саво Даниловичу, становище нашого кура©вського Зевса
таке, що могли б i зачерствiти, а якщо не зачерствiли, якщо й при таких
дозах пошани та слави органiзм не втратив чутливостi, то менi, як
медиковi, просто цiкаво ж знати: чому?
Чередниченко нахмурився й вiдповiв не одразу.
- Якщо не зачерствiв, Iнко, якщо душа не перетворилась у курдюк овечий,
то це бiльша заслуга зна ш чия? Тих, що багатьох ©х уже й на свiтi нема.
Що вночi перед бо м Саву Чередниченка в партiю приймали, руки - до диного
- пiдняли за нього перед самим виходом у десант...
- Ну, це я розумiю, а ще...
- Ох доскiплива, - осмiхнувсь голова i додав з несподiваною нiжнiстю: -
А ще - заслуга мо © Варвари Пилипiвни. Хоч би й хотiлось карасевi в
байдужiсть замулитись, але ж не дасть - одразу здорову критику наведе
сво ю качалкою!..
I знов про ту мiфiчну качалку, що про не© вже i в областi чули вiд
нього з трибун.
Вiдшумiло токовище, не сто©ть бiльше над ним курява день i нiч.
Зганяють з полiв технiку, стягують вагончики, що були коротким
пристановищем жниварям.
Комбайни рiзних марок - i давнi, ще емтеесiвськi ветерани, й сучаснi
хваленi комбайнерами "Колоси" та "Ниви" - вирихтувались пс'ред токовищем у
ряд, вже вiльнi вiд роботи, стоять, спочивають. Тихi, аж пог.iеншалi,
якiсь нiби притомленi пiсля сво©х круглодобових ходiнь у степах. Спочинок
буде недовгий, постоять день-два, пройдуть необхiдну профiлактику та й
знову в дорогу, за Волгу, в далекий Казахстан, на пiдмогу цiлинним землям.
Сiмейний екiпаж Ягничiв теж: тут, бiля свого "Колоса". Iннi видно, як
брат ©©, отой самий Петро-штурманець,. вилазить з-пiд комбайна
замазучений, зашмарований (навмисне, мабуть, для комбайнерського шику не
вмива ться), пiдiйшов до батька, щось говорить йому з серйозним, таким
незалежним виглядом. Рiвний у правах з батьком, бо порiвну дiлили все, що
вiд них вимагала жнив'яна напруга. Вiд самого рання пораються удвох бiля
довiреного ©м агрегату. Що батька нiчим звiдти не вiдiрвеш, це зрозумiло,
але й вiн, асистент, трима ться бiля "Колоса" невiдлучно, побував пiд
комбайном, знизу позаглядав, кругом обiйшов, доповiв i знов жде, ще, може,
буде якась команда, - перед вiд'©здом без кiнця виника то одне, то
друге... Хай пiдлiток, але i в нього зараз пiдстави почувати гордiсть,
разом з батьком недосипав цiлi жнива. Iнна часом пережива навiть щось
схоже на ревнощi, коли батько при гостях, впадаючи у свою звичну
сентиментальнiсть, почина спiвати синовi дифiрамби, з щасливим туманом в
очах розповiдаючи, як узяв вiн уперше свого штурманця до комбайна для
випробу. Довiрив йому штурвал, i так ревно хлопець старався, так його
натрудило те стерно, що увечерi тiльки з комбайна, пiд купу соломи Петрусь
наш i в сон... "Постривай, Петько, не спи, ось нам вечерю везуть!" -
"Добре, - обiця , - не спатиму". Не встигли й на зорi глянути, як вечеря
пiд'©хала, вставай, штурманчику, пiдкрiпимось, а штурманчик уже не чу :
скрутилося пiд соломою, i хоч з гармат пали - не добудишся...
- Потiм i ввi снi, чую, шарудить, - всмiхався при цьому батько, -
солому штурманець мiй руками ловить, висмику , вирива , - то в нього
"камера забилась"...
Ну, тепер Петрик пiдрiс уже, втягнувся в роботу, батько i в Казахстан
цього лiта бере його, - що ж, асистент, права рука...
Оскiльки комбайнерам скоро в дорогу, Чередниченко розпорядився обiдати
сьогоднi разом, - кличте всiх, хто й на току, хто й бiля токовища. Хай i
без музики, та хоч у такий спосiб годиться вшанувати людей перед
дорогою... Iнна, дочекавшись сво©х, таки змусила брата-штурманця вмитися,
перш нiж сiдати до столу. Сама ще й зливала йому на руки.
- Не будь же ти порушником гiгi ни! У вухах он гречка росте!
Гарнен-ько, гарненько вмивайся, - пiдохочувала вона брата.
- Ну та лий, - неохоче згоджувався вiн. - Змию трудовий пiт, бо за
неохайним зовнiшнiм виглядом можуть не помiтити внутрiшньо© краси.
Процедура змiнила хлопця. Витираючись перед люстерком, прилаштованим на
стовпi, сам собi зробив мiну кумедну, пригладив долонею набiк змокрiлого
чубчика, що за жнива аж вибiлився на сонцi. Вдоволений собою, посвiжiлий,
обернувся до сестри:
- Ну, як тобi моя заслужена фiзiономiя? I усмiхнувсь обережно. Зна
сво© вади майбутнiй чийсь кавалер, усмiха ться, губiв не розтуляючи так,
щоб зубiв не видно було (переднi в нього трохи лопаткуватi).
За столом Iнна мала честь сидiти поруч iз сво©м родинним екiпажем.
- Святе сiмейство, - поглядаючи на цю iдилiю, зауважив Чередниченко. -
Та жаль, мало ©х у тебе, Федоре, всюди недобiр... Я ось у роду був сьомий,
а всього нас у батька-матерi дванадцятеро в миску заглядало... Правда,
малими й передавило бiльше половини, дороги до нас медицина не знала, вiд
пошестей не було рятунку... Але ж сiялось густо. Хто з теперiшнiх може
похвалитись дванадцятьма?
- Були б, Саво Даниловичу, подали приклад, - ущипливо зауважила одна з
токових молодиць.
- Визнаю, чим тут заперечиш, - згодився голова. - Якби не вiйна, може
б, i густiше вродило. Дво ©х виколосилось на мо©й нивi, та й тих тiльки
вряди-годи бачу. - (Сини в нього жонатi обидва - один в
сiльськогосподарськiм iнститутi залишений викладати, другий пiсля
вiйськового училища проходить службу в НДР.) - Поженились, живуть дружно,
а де ж онуки, питаю? Стану соромити й невiсток. Що ви, ледарки, собi
дума те? Невже так i жити зiбралися ялiвками? Смiються: ще встигнемо, куди
спiшити, ще самi молодi, погуляти хочемо. Ось вам ©хня фiлософiя... Ти,
Iнко, як вийдеш замiж, - звернувся через стiл Чередниченко до дiвчини, що
враз зашарiлась, - щоб не пiддавалася таким настроям, дiтей нам щоб
народила багато! - Iнна нахилилась, лице ©й горiло, але Чередниченко на це
не зважав. - У Казахстанi, куди ось ©дуть нашi гвардiйцi, та й по всiй
Середнiй Азi©, там дiтей у кожнiй сiм'©, як маку! Позаздрити можна, а
Укра©на щодо цього вiдста ... - Почувалось, що, крiм усього iншого, ще й
це завда йому думок.
- Мало не тiльки дiтей, а й дiдiв, - обiзвалась кухарка, що стояла
осторонь, згорнувши руки пiд бiлим фартухом. - Хату нi на кого кинути,
сиво© бороди в селi не побачиш...
- Один прибув з "Орiона" бродячий аксакал на поповнення, та й той
безбородий, - якось зневажливо пожартував Славко, токовий моторист.
Iнну як струмом ударило. Ну, як вiн не вiдчува ? Справдi - немов з
конопель!.. I всiм iншим, видно, теж стало нiяково.
- Ум не в бородi, а в головi, - Чередниченко метнув гострий погляд у
бiк жартуна. - Вам i не снилося того бачити, що цей, з "Орiона", бачив.
Коли декотрi з присутнiх ще й в планах не значились, вiн уже вiдповiдальнi
доручення Комiнтерну виконував... Iч, на кому знайшов гострити язик, - i
голова знов покосився на Славка.
- Та що я такого сказав? - щиро спробував виправдатись хлопець. -
Аксакал, хiба ж це лайливе слово... Батько Iнни, почервонiлий до вух,
прогув у тарiлку:
- У них аксакал - це повага лiтам, а в нас - за насмiшку.
Хлопець шукав очима пiдтримки серед тих, що обiдали, але нiкому, видно,
не був до вподоби його грубий жарт. Навпаки, iнше чулося за столом:
- Побiльше б на свiтi таких, як дiд Ягнич...
- Не шуби-нейлони, а чисту совiсть чоловiк з "Орiона" принiс.
- Станемо всi аксакалами... I ти, Славко, не вiчнозелений...
Хлопець не здавався:
- Але ж i ви, Саво Даниловичу, дозволя те собi часом покепкувати над
"Орiоном"...
- Що ж ти до мене рiвня шся? - розсердився Чередниченко. - Я можу й над
"Орiоном", i над орiонцем пожартувати, i вiн надi мною теж може, бо це
дасться нам стажем лiт i правом товаришування. А в тебе поки що нi того,
нi того... Невже не ясно?
I, даючи зрозумiти, що на цю тему нема чого бiльше розводитись,
Чередниченко загомонiв до комбайнерiв, хотiв знати, чи все в них гаразд
перед вiдправкою, як iз здоров'ям у хлопцiв, та чи котромусь iз них жiнка
ультиматум не пред'явила на грунтi ревнощiв до красунь Сходу...
Всi, виявля ться, були в станi цiлковито© готовностi.
- Хiба нам первина?
- Дорога знайома...
Дорослi комбайнери на цiлинних бували не раз, теперiшня вiдправка для
них - дiло звичне, а ось штурманець там опиниться вперше. I хоч сам
зохотився в таку даль, проте в душi, видно, хвилю ться, вiд сестри ж цього
не схова ш: раз у раз якось нервово щулиться бiля Iнни, голову в плечi
втяга.
Коли i до нього звернувся голова, поцiкавившись самопочуттям юного
механiзатора, спитавши, чи не заблука , мовляв, без лоцiй, не зiб' ться з
курсу "Колос" його серед безмежжя цiлинних просторiв, хлопець вiдповiв
упевнено, з спокiйною гiднiстю:
- Дамо клас. Як вiзьмем загiнку - то вiд форту Шевченкового й до самого
Байконура!..
- Вiдповiдь мужчини, - похвалив Чередниченко. - I якого ж вам, хлопцi,
пiсля цього ще напутнього слова?.. Передавайте братам-цiлинникам наш
кура©вський салам та повертайтеся з честю!..
Коли пiднялися з-за столу i Чередниченко вже збирався рушити до машини,
Iнна зважилась ще його затримати.
- Саво Даниловичу! - окликнула, злегка нiяковiючи.
- Ну, я Сава Данилович, - зупинився вiн аж нiби невдоволено. - Що там у
тебе? Не зна ш, як перекочувати? Не турбуйся: сьогоднi твiй медсанбат уже
буде в Кура©вцi.
- Я не про це... Вибачте, що затримую...
- Нiчого. Там пожежники обласнi на©хали, пiдождуть... Як хлiб горiв,
так ©х не було, а за паперами... Ну, який у тебе клопiт?
- Скажiть, це правда, що нiбито мають зiюсити... Хлiбодарiвку? - Чогось
та Хлiбодарiвка досi не давала ©й спокою.
- Ах, ти он про що... Хто в тебе там, у тiй Хлiбодарiвцi? Ще один,
мабуть, поклонник?
- Нi, не вгадали...
- То звiдки ж така турботливiсть. Ти хоч бачила ту Хлiбодарiвку в
натурi?
- Нiколи... Кажуть, мальовниче село. Чередниченкове туге, аж лиснiюче
обличчя пойнялося нiби далеким вiдблиском i потеплiло.
- Справдi село як у пiснi... Нiде тако© краси не бачив... Ти, Iнко,
по©дь коли-небудь у ту Хлiбодарiвку: якихось пiвсотнi кiлометрiв - це ж
тепер не даль. Може, оспiва ш... Тiльки ©дь навеснi або краще раннього
лiта, коли хлiба красуються. Колись мене саме в таку пору туди завело...
Сiльце невелике, але справдi на диво мальовниче, в такiм вiнку природи, ну
куди там нашiй Кура©вцi... Знадокола наче й пiд'©зду до тi © Хлiбодарiвки
нема, звiдусiль пшеницi, пшеницi пiдступають до самих вiкон, колосся до
самих дахiв! Вийшов з машини й стою, занiмiв: рай. Тихий рай. Нiчого
зайвого, нiчого су тного, все тiльки найнеобхiднiше: житло людське й
колос... Та ще бджола десь бринить у повiтрi, в мудрiй тишi його. Ну, а
колосся - що не колос, то цар-колос! I вся ця затишна, бiленька
Хлiбодарiвка разом з вiкнами потонула в тому колоссi, в щедрих святих
хлiбах. Тихо, тихо. Нiкого нiде. Нива неозора в безмовностi дозрiва.
Жайворонок у небi тюрлюка . Не видно його, десь високо, аж бiля сонця...
Колосся до щоки торка ться. Ах, Iнко, Iнко, якби я був поетом!
- Ви й так поет, - сказала вона зi щирiстю, бо промовляло до не© зараз
саме людське натхнення.
- Який я, Iнко, поет. Господарник я, хлiбороб, та й усе. Дядько твiй,
орiонецьото поет!.. Ти його послухай, коли вiн в ударi...
- Ви для мене обидва поети. Справжнi. Некнижнi, невигаданi. Поети
життя...
- Ну, дзенькую... - I, всмiхнувшись ©й вдячливо, Чередниченко рушив до
сво © пом'ято©, облiзло©, яко©сь аж кiстляво© "Волги".
XIV
Сидить Ягнич-вузлов'яз, "зачища кiнцi", в'яже вузлом пам'ятi далеке й
близьке, дна минуле з теперiшнiм.
У тiльнику рябому покурю на схiдцях веранди, а перед ним посеред двору
- старезна колюча груша. Залiзне дерево, нiяким вiтрам непiддатп . Колючки
на нiй, як вухналi, рiдко знайдеться який-небудь малий грушотрус, щоб
зохотився мiж тi вухналi забратись. Колись лазили, а тепер пропав iнтерес.
Родить дрiбненьке, терпке, i навiть те, що само додолу напада , збирати не
хочуть: у колгоспних садках солодше. А колись для твого дитинства i це
була неабияка ласощ. Бо щеплену грушу дулю мiг попробувати тiльки на
спаса, коли подзьобаний вiспою татарин iз Криму, бувало, за©де в Кура©вку
для мiньби, для велико© комерцi©:
- Вiдро груш - на вiдро пашницi!
Суне, рипить гарба вулицею, в усi двори долуню голос, закликаючи
кура©вських до торгу: вiдро - на вiдро!.. Дiти бiжать, галасують, просять
батькiв вимiняти дуль, однак не кожен тодi мiг собi дозволити таку
розкiш... Рiзних ця груша бачила, багатьох перебула. дине, що вiд дiдизни
зосталось, i тим ще дорожче орiонцевi. Пiд грушею днями з'явилась обнова:
лавка дебела, ще не фарбована, з надiйним запасом мiцностi, щоб можна було
посидiти одинцем чи в товариствi з кимось. Там, пiд шатром грушi, i в ночi
Ягничеве кочовисько. Зорi крiзь листя видно. Деколи грушка, бува , впаде,
по лобi лусне. А пiд ранок, коли зрушиться зоревий вiтерець, злегка
зашумить над тобою грушеве парусся...
З початком дня орiонець шука , чим би зайнятись. Учора взяв сапку,
пiшов попрополювати квiти бiля обелiска... Сьогоднi вдома. Коли сонце
пiдiб' ться, набiга дiтвора, з усього кутка взнали дорогу сюди! I
ягничiвськi, i всякi. Навiть вiд прикордонникiв, бува , прибiжить
чорнявеньке, як циганча, - прикордонницька вишка здавна край Кура©вки
стирчить, мов лелече гнiздо, дивиться в море. Старшим там
офiцер-азербайджанець, на кура©вськiй оженився, i ото вже його потомок
Алi-смаглючок взнав дорогу до Ягнича разом з тутешнiми. Цiлим юрмиськом
виростають перед ганком, почуваються вiльно, всi вони з орiонцем
обвиклись:
- Дядьку-капiтане, а що там iще у вашому сундучку?
Винесе - в котрий уже раз - свою та мничу скарбiвню, поставить бiля
себе на схiдцях й, напiввiдхиливши вiко, почне, мов коробейник, длубатися
всерединi, шукати для хлоп'ят нових див. Нема бiльше в сундучку райдужних
нетутешнiх черепашок та тугих лускуватих шишок з-пiд сосен-пiнiй, адже для
кура©всько© малечi й такi шишки дивина, - ©х лише дiти медiтерiанських
рибалок мають змогу збирати на потрiсканiм теплiм камiннi сво©х узбереж...
Цього разу орiонець покаже малечi свою розмальовану грамоту з Нептуном,
iз вилами, що войовничо стирчать догори над звихреними бурунами. Хлоп'ячi
голiвки, бiлявi й чорнявi, що аж сонцем пахнуть, понависавши над грамотою
навлобки, зача но розглядають вiзерунчате курсантське творiння, цей
безцiнний для орiонця манускрипт. Та ось грамота знов згорнута й захована,
натомiсть з'явля ться сiрий шматок парусини й на ньому наколоте щось,
схоже на шприц.
- Оце, дiти, найбiльший мiй скарб.
I, металеве, гостре, зблиснуло в руцi моряка.
- Що ж то воно?
- Голка!.. Голка, щоб паруси зшивати. В мене ©х тут цiлий набiр, i всi
пiд нумерами... Бо для морських парусiв - вони ж цупкi - голка ма бути
особлива, вона, бачте, тригранна, як штик! - Показу , а в руки не да . - I
розмiром як циганська, куди бiльша за ту, що нею мами гудзики вам до
штанiв пришивають...
Терновi, та синi, та карi оченята, розблискотiвшись, зацiкавлено
розглядають трудове знаряддя орiонця.
I вже нема, заховав.
- А що там iще в сундучку, на днi?
- Тобi й те кортить? - усмiха ться морський вовк.
- Кортить...
- Хай покортить. Не спiши, хлопче. Треба мати терпiння в життi. Все
знатимеш, скоро постарi ш... А старiсть - не радiсть, чув?
I на цьому скарбiвня закрива ться, застiба ться на замочок. Навмисне,
мабуть, усього одразу не показу , щоб iще й завтра прибiгли... Бо тiльки
прибiжать - йому одразу веселiша свiт.
- Дядьку-моряк, а ви бачили акулу? А лiтаючих рибок?
- Бачив, усього бачив...
Прихмарю ться орiонець. Бо й сам вiн, дiти, зараз, як та лiтаюча риба,
що летить, блищить у повiтрi та й лясь! - комусь пiд ноги на палубу. Там
падають на палубу, а вiн ось на цей суходiл...
- А якi вони, лiтаючi рибки? Скiльки метрiв вона може пролетiти?
- При попутному вiтрi, бува , й метрiв чотириста пролетить... Як нашi
горобцi - низько, табунцем - тiльки вжк! i пiшли над водою... А вночi вони
на свiтло злiтаються. Рибалки тамтешнi виходять на нiчний промисел з
вогнями в човнах, i тодi рибки самi на тебе летять - лови ©х сачком або
просто руками...
Хiба ж не цiкаво? Але ще цiкавiше:
- Покажiть нам вузли в'язати.
Це вiн з охотою. В руках куцопалих, загрублих з'явля ться мотузок,
плетений iз капрону, - почина ться дiйство. I якi цi руки, цi пальцi
дубленi й товстi стають одразу верткi, вправнi та вмiючi, нiяко© вже й
загрублостi в них, усе так доладно, хитро, немов у фокусника, виходить!
- Ось так робиться, дiти, вузол "подвiйний, гачний"... Стежать, нiхто й
не дихне.
- А так, будь ласка, "рибальський штик"... I знову манiпуляцiя,
круть-верть, готово.
- А це ось буде "калмицький вузол"... Теж хитрющо-мудрющо.
- А це - "удавка"...
"А це" та "а це", i так вiн мiг би - на п'ятдесят рiзних способiв!..
- Бо що таке парусне судно, дiти? Це вiтер i майстернiсть.
Хай, може, й не все малюкам зрозумiло, але ж так цiкаво чути з його уст
про те, як можна "вiтер зловити", "вiтер загубити"...
А по тому знову буде урок вузлування.
- Ось вам, хлоп'ята, ще такий спосiб... I такий... У дитячих очах
iскринки захоплення: так умiти багато! А коли випада , що й Iнка при цьому
сто©ть, в ©© темно-карих теж захват: майстер-вузлов'яз, людина рiдкiсного
умiльства, вiн i сам перед нею неначе той вузол, що його надiйно, мудрющо
зв'язало саме життя.
Сво©м прямим обов'язком медички Iнна вважала пiдлiкувати орiонця,
оберегти його сили, будь-що заповзялася оздоровити майстра. З делiкатною
настiйливiстю намагалася з'ясувати, якi в нього "симптоми", що його
турбу , - вузлов'яз вiдмахнувся: нiщо в нього не болить, нiщо не турбу .
- Але ж ви погано спите?
- Коли як.
Призначила йому для полiпшення сну екстракт ва лерiани (extracti
valenanae) у таблетках, жовтi пiгулки за сiм копiйок у пляшечцi, заткнутi
ватою. Днiв за кiлька поцiкавилась наслiдками. Ягнич сказав, що допомогло.
I хоч на цю пляшечку вона незабаром натрапила в кутку за тахтою, пiгулки
так i були всi пiд ватою неторканi, одначе Андрон Гурiйович пiсля цього
справдi став краще спати.
- Якби ти йому ще золотий корiнь десь добула, - порадила мати. - Може,
через аптеку вдалось би? Колись олешкiвська знахарка все той корiнь з
рундука на базарi продавала...
- Увага людська - оце для нього золотий корiнь, - вiдповiла авторитетно
медичка. - Iнших лiкiв вiд самотностi нема.
Про роботу прибулець, зда ться, й думку облишив. Спершу серйозно
зацiкавився рибартiллю, ходив, розвiдував, але повернувсь настовбурчений:
- Не для мене. Серед бiлого дня швендяють уже посоловiлi, через порожнi
пляшки перечiпаються.
Не пiдходить йому така "рибтюлька". Може, щось iнше трапиться.
- З хати не виганя мо, куди тобi спiшити? - сказала сестра. -
Комбайнери мо© по©хали, то хоч ти оце будеш за господаря двору...
Вiдпочинь, сил наберись. А з тi ю "рибтюлькою" не зв'язуйся, бо де риба -
там i шахрайство: на них, кажуть, уже й прокурор погляда ...
Дитсадок усе бiльше приваблю орiонця. Прийде, сяде пiд навiсом i все
розклада бiля себе довгi, рiвнi, ще й водичкою зволоженi стебла соломи.
Дiтлашня, оточивши свого "адмiрала", стежить за його приготуваннями. Ось
вузлуватi пальцi беруть золотаве стебло, обережно згинають, роблять
колiнце, щось вимудровують.
Цiкавiсть розпалю малечу:
- Що ж це буде? Бриль?
Не спiшить вiдповiдати майстер. Ось коли воно вийде - побачите.
А з-пiд пальцiв поступово виника ... кораблик! Ну, хай не зовсiм ще
корабель, але щось на нього схоже. З'явиться згодом корпус, настеля ться
палуба. А з цi © ось соломинки буде, дiти, перше колiно щогли... Бiзань,
так вона зветься...
Скаже й, вiдклавши роботу, спочине, задивиться в той бiк, де синьо, де
море. Дивиться зовсiм байдуже, мовби нiчого й не дума , а якби думка могла
озиватися, то озвалась би до вас так: отам, дiти, де синьо, колись тонули
двiйко дiтей, таких, як ви, чи й ще менших. Нiчого в життi ще не встигли
побачити - весь свiт затулили ©м чорнi бомби, що ви ©х, на щастя, не
бачили, не чули, як вони з гидким завиванням летять з неба просто на
палубу... Оченята розчахнутi жахом, уста спотворенi криком - з тим криком
i вiдходили тодiшнi малята в темнi глибини, куди i промiнь сонця не
засяга... Чи, може, хапались за маминi руки, волали про допомогу? Може,
божеволiли на уламках серед безмiру води?.. Якi в них личка були - зараз
навiть не може пригадати - вони наче розмитi морською водою... Отам, де
синьо, дiти, хотiв би зараз бути цей ваш "адмiрал"... Отам йому не страшно
було б i вмерти.
I знов береться за сво . Солом'яний кораблик росте й росте, ставляться
на ньому тонюсiнькi щогли iз соломинок, i вже напинаються на них тугi, теж
солом'янi вiтрильця в золотих сполохах, нiби взятих вiд жнив.
Малеча одразу вгаду , що це:
- "Орiон"! "Орiон"!
Навiть чорнявенький Алi iз застави гаряче запевня , що кораблик зовсiм
схожий на той, що вони його з татком якось бачили з вишки в бiнокль.
А в наступнiм сеансi кораблик ще пiдросте, в нього з-помiж снастей цiлi
колоски стирчатимуть, тугi, повнозернi.
- Це все курсанти, - з усмiшкою поясню орiонець. - Екiпаж.
Справний такий, колосковий цей екiпаж, кожен зна , що йому робити, при
якому стояти парусi... На диво вийшов кораблик! Iншим усiм iграшкам
доводиться перед ним поступитися, усiх вiн ©х затьмарив, - де ж його,
маленького "Орiона", тепер найкраще буде поставити? Разом з дiтьми майстер
також задуму ться. Нарештi вирiшили прилаштувати його на пiддашку, вгорi,
щоб моря бiльше було йому видно. I не полама там його нiхто, бiля нього
тепер тiльки ластiвки змигують. Прилаштований на фронтонi кораблик став
нiби ще гарнiшим, аж на вулицю звiдти заблищав у золотих сполохах сонця,
засвiтився, як герб цього юного кура©вського коша!..
Якось увечерi, коли Ягнич лаштував пiд грушею де." сну вiрну свою
розкладайку, забрiв на подвiр'я Чередниченко. Одразу видно, коли вiн не в
настро©: ступа так, наче сто пудiв на собi несе. Може, серце давалося
взнаки? Обважнiлий, опустився на лавцi, мовчав якийсь час. Потiм:
- Пригаду ш, Андроне, як ми цiлим драмгуртком ходили було пiсля вистави
до моря? Хлопцi, дiвчата - всi такi здоровi, молодi. Нiч мiсячна, небо без
гуркотняви. А як твоя Оксана спiвала!.. Мабуть, i за морем було ©© чути...
Умить Ягничевi зримо ста перед очима його молода дружина, його давня
нестарiюча любов. Вийдуть до моря, стануть проти мiсяця i хтось до не©:
"Заспiвуй, Оксано..." I вона, набравши повiтря повногруде, легко, без
натуги заводила, дивлячись на море:
Ой гиля-гиля,
Гусоньки, на став...
А при©жджий керiвник драмгуртка сказав тодi жартома:
- Нiчого собi "став", - i кивнув на море, залите мiсячним промiнням...
Виходить, i Савi тi вечори не забулись... Тiльки зажурений вiн сьогоднi
чогось.
Ясно було Ягничевi, що цього разу змiнилися ©хнi ролi: тепер уже йому
випадало виволiкати товариша iз журби.
- Що сталося, Савко?
- Та сталось. Подзвонили, що Кругипорох, - це той iванiвський голова, з
яким вони перевiряли свою вагу на Вавелi, - лежить з iнфарктом. Просто на
току вдарило, стан такий, що чи й виживе... Фронтовий мiй товариш, вiрна
душа! Пiд Одесою в нiчну розвiдку разом аж на лиман ходили... Не раз
виручали один одного. Якби не вiн, може б, давно по цьому Чередниченковi й
шелюга поросла... Ах, яких бурями викручу , з корiнням виверта з життя...
- I знову замовк.
- Вiн цього нiхто не застрахований, Саво.
- То правда. А ми часом про це забува мо. Декотрi живуть нiби пробно,
начорно, нiби ще буде можливiсть переписати сво життя на чистовик...
Запитували ось на току: як це тобi вда ться, чоловiче, триматися так, що,
стiльки головуючи, ще й досi не втратив людсько© подоби, в ходячий
шлакоблок не перетворився? Якби пам'ять вiдбило, то, може б, i
перетворився... А то ж нагаду раз у раз: якi-бо люди поруч тебе були...
Той на тво©х руках помирав, тому вiд тебе за два кроки безкозирку з мозком
змiшало, а той, може, сво©ми грудьми розривну перестрiв, що тобi
призначалась... Та це ж, вважай, вiд них тобi життя подаровано! Куля не
вибирала, сто разiв мiг би й сам ти стати землею, бо чим ти кращий за тих,
з ким ходив у розвiдки та в атаки? Завдяки ©м живеш. Не забудь про це,
пам'ятай, та не лише на святкових зборах, а на всiй магiстралi життя. I
якщо вже судилося жити, то живи, гори, не чади, бо як лише небо коптити,
то хай краще трiсне вiд перенапруг оцей твiй мiокард... Шкода, шкода
Крутипороха...
- Ще ж, може, обiйдеться. Людина - створiння живуче. Здатне часом таке
витримати, що потiм навiть не вiриться...
- То правда. Ось i мене деколи як скрутить... А тодi зберуся з духом i
знов на конi, бо хочу онукiв дiждати...
I, нiби схаменувшись, Чередниченко обернувся до Ягнича:
- Ну, а ти ж як?