топить калюжа... З певного часу став помiчати, як вселя ться в мене цинiк
i легкодух, а я навiть не лякався свого раннього зачерствiння, мiг
байдужим пройти мимо чужого болю, та що чужого: навiть у ставленнi до
батькiв раз у раз стала з'являтись вимагацька правота, грубiсть, якась
легковажна брехливiсть.
- Зовсiм не схоже на вас, - тихо вигукнула Iнна.
- А було, уявiть собi, - усмiхнувся вiн. - Коли вже сповiдь, так
сповiдь... Одне слово, розпоганився хлопець, якщо вдатись до Ягничево©
термiнологi©. Дедалi менше турбувало, що тобою невдоволенi, що поступово
зника з душi оте первiсне, ранн i чисте, все, що, може, з колиски тобi
материнським шепотом переда ться... Мабуть, i зовсiм би розпоганивсь, якби
не зустрiвся менi в найтяжчу хвилину саме Ягнич, цей психоаналiтик i
ясновидець. Досi не знаю: як вiн догадався, по якiй лоцi© прочитав, що я в
такiй кризi душевнiй, що тiльки й вичiкую моменту, як би кинути морехiдку
i взагалi пуститись берега? Якоюсь залiзною iнту©цi ю догадавсь i отямив
мене, стримав, по сутi, перед самим падiнням. Чимось так торкнув менi
душу, що я, вiд природи не дуже контактний, раптом розтанув перед ним,
вiдкрився з усi ю вiдвертiстю до кiнця, ось так, як зараз вiдкриваюся
перед вами. Почув вiд нього i про юнiсть його, i про цiну випробу, i про
поняття честi. Завдяки йому для мене в новому свiтлi постали батьки мо©, й
морехiдка, i я сам iз сво©м майбутнiм. Так, вiн допомiг менi змiцнитися
внутрiшньо... Тепер навiть смiшно: один гране психотерапi© i... Не знаю,
як ви ставитесь до медикiв...
- А я теж медичка.
- Он як?! Тодi вам, певне, це буде цiкаво... Флотська медицина
твердить, що пiсля кiлькох мiсяцiв плавби в людини настають фiзiологiчнi
змiни в органiзмi й навiть у психiцi. Ну, в мене психiка витримала, на
ближнiх кидатись не став, а от щодо характеру... Бачу тепер, що йшов на
дно i точно пiшов би, якби не ота раптова пiдтримка... Наче добрий дельфiн
звiдкись iз глибин пiдплив i не дав потонути... Тож можете уявити, ким для
мене цей наш Ягнич...
- Тяжко вiн пережива з "Орiоном" розлуку...
- На жаль, неминучiсть.
- Скажiть, вiтрильники справдi вiдходять, доживають сво ?
- Безпiдставнi розмови, принаймнi я так вважаю... Звичайно, епоха
вiтрил - це для людства як його вiдшумiла молодiсть, поезiя молодостi...
Але думка творча не спить, смiливо проекту вже гiгантськi паруснi судна
майбутнього - та й чому б ©м не бути? Через океани гнатимуть величезнi
вантажi, днатимуть континенти, i самi паруси управлятимуться
електронiкою... Бiльше того, вiрю - ще буде: сонячний вiтер, зриваючись
вiд корони сонця, пожене й пожене в далекi свiти вiтрила космiчних
колумбiв. Це не пустi мрi©, Iнно, думки про це вже зараз виношуються
декотрими диваками, i я, признаюсь, теж належу до таких... Вiтрила,
безмежжя просторiв - вони справдi здатнi заполонювати людину, чари тут ,
не iнакше. - Вiн засмiявсь.
- Не так чари, як, мабуть, поезiя вiтрильного лету...
- Це навiть точнiше.
- Вiчна тяга кудись, у незвiдане... Напевне, це те, що споконвiку було
й довiку буде в людинi...
- I не тiльки в людинi. В природi багато ще загадкового, непоясненного
з точки зору сучасних наук. Бiля японських берегiв час вiд часу збираються
на сво© ради незлiченнi табуни медуз, i цi холоднi, без нервiв створiння,
по днавши сво© зусилля, рухаються потiм в одному напрямi, до яко©сь
невiдомо© цiлi... Або африканськi антилопи, що ©х iнодi пiдхопить якийсь
та мничий поклик i до впаду жене кудись, на пошуки нового буття. Чим
пояснити цi несподiванi ривки природи, вияви незрозумiлих нам устрiмлiнь?
Чи гляньмо у всесвiт: скiльки, як на наш погляд, марних енергiй, вiчного
вогню самоспалення - в iм'я чого? Стихiйнi спроби творення? Чи як пояснити
ту щедрiсть? Не дивуюсь, що наш Ягнич i досi не знаходить собi спокою...
Моряки, Iнно, народ химерний. Скажiмо, на "Орiонi" вважа ться, що Ягнич
приносив нам щастя. Йому незвично без нас, але нам ще незвичнiш без
нього... Довiрюсь вам по секрету, ма мо з Шаблi нком завдання -
приглянутись до нашого батька перед новим рейсом, може,
найвiдповiдальнiшим. Так що вивча мо його всебiчно, дiдовi й невдогад... А
ще я йому вдячний, що ми з вами зустрiлись, Iнно, на цьому ось узбережжi.
Могли б так i розминутись, нiде б у життi не перетнулись нашi стежини...
Скажiть, - несподiвано вiн зупинився, позирнув на не© зачудовано, - ви
дозволите, хоча б радiограмою... хоча б зрiдка озватись до вас? Менi
важлива ваша вiдповiдь, Iнно.
Дiвчина вiдчула, як i в темрявi зашарiлась. Постояла в роздумi, в
радiсному хвилюваннi.
Нахилилась, мовчала.
- Можна сподiватись, Iнно? Сяйнувши поглядом, ствердно кивнула головою.
Знову йшли цим лагiдним надбережжям, i хотiлося, щоб нiколи воно не
кiнчалось, i щоб море завше так тихо й гармонiйно шумiло, як сьогоднi воно
©м шумить, i щоб дюни, джума за джумою, - усе м'яко виникали й виникали iз
темряви, бо така ж це рiдкiсна нiч, така вона зоряна й тепла, i розлитi в
нiй тайнощi, котрi, як i самi загадки буття, вiдкриваються раз на вiку i -
тiльки закоханим та поетам.
XXIX
Навiть на цих благодатних землях ще, зда ться, нiколи не родило так, як
цього лiта вродило. Пшеницi найкращих сортiв - "аврори" та "кавкази" -
стоять мiж лiсосмугами справдi як море золоте. Не виморозило ©х взимку, не
спалило суховiями навеснi, не поклало бурями - буде великий хлiб. Колос -
такого ще тут не бачили й дiди!
Чередниченко вже смiливо телефону в район:
- Вгинатимуться гармани. Затопимо хлiбом усi елеватори!..
Центральне кура©вське токовище, або гарман, як уперто його iмену
Чередниченко, лежить чисто пiдметене, хоча на ньому поки що нi зернини.
Знову з машинами прибули на жнива хлопцi з вiйськово© частини, не тi, що
були торiк, iншi - розтаборилися з радiостанцi ю бiля тих самих ферм. Всi
ждуть у готовностi жнив'яного старту. Неба ясна блакить аж ся над
степами, ще не затяглась вона хмарами куряви на багато днiв i ночей.
Усi ждуть, ждуть...
I ось вiн наста , цей день. Музикою почина ться, спiвом. Уся Кура©вка
висипала в степ на Свято першого снопа. Люди вбранi у святкове, свiтяться
радiстю обвiтренi обличчя степовикiв: дiждались. Стоять пшеницi,
засмаглявленi, посхилялись важким колоссям, гарячим духом сонця, духом
самого життя вi вiд них. Дiвочий хор у барвистих стрiчках сто©ть на
дощатiм помостi, звернувшись лицем до хлiбiв, спiва гiмн урожа вi, хвалу
працi людськiй. Справдi щастя творчостi зазнала Iнна Ягнич, складаючи для
Кура©вського хору цю пiсню, цю свою "Думу степам". Нiхто не замовляв, само
явилось, само виспiвалось, як внутрiшня воля душi, ©© поклик, ©© апофеоз.
Усе, що дiвчина за цi нелегкi мiсяцi пережила разом з людьми й передумала
на самотi, усе, чим тривожилась, чого сподiвалась, за один ранок
розквiтло, широко й щедро озвалося до людей. "На чумацьких шляхах, на
гарячах вiтрах", - чу Ягничорiонець цю думу нову, кура©вську, i мовби
проплива перед ним усе його власне життя з голодним дитинством i з
молодiстю ясночолою, коли ходив у Пiрей за завданням Комiнтерну. Як багато
вмiстило життя! Ще ж вiн застав, як хлiб гарманували на токах - молотили
кам'яним котком, знаряддям кам'яного вiку... А потiм, коли тiльки б жити,
звалилось оте страшне лихолiття, що, замiсть святого зерна, бомби та
похоронки розсiвало по цих степах... I з Вогняних сво©х рейсiв чув стогiн
рiдного краю, тужiння розтерзаних цих степiв... Та ожили вони, знов ожили,
i нива дзвонить на сонцi повним колосом, i красень твiй "Орiон" вже десь
там у новий готу ться рейс...
Так, скоро вони мають виходити з порту приписки, на пiвнеба хлопцi
розiв'ють вiтрила!.. Стоячи тут, серед хлiбiв, мов наяву бачить Ягнич
причал заводський i улюблений свiй вiтрильник, що настро©всь у далекий
похiд, у вiдкритi води Атлантики. Такий, здавалось би, невагомий, легкий,
мов скрипочка, а як смiливо буде боротись супроти роз'ярiлого вiтру та
хвиль, що, розгойдавшись, бува , цiлими горами котять навстрiч... Ось уже
прямують до "Орiона" по заводськiй територi© хлопцi-курсанти з вищо©
морехiдки у сво©й завжди красивiй формi, стрiчки безкозирок майорять на
ходу. Обличчя юнi й розумнi, й задумливi. Ще не бачили штормiв, ще не
витрясала з них душу стихiя, йдуть гуртиками - по дво , по тро , з
валiзами в руках, з синтетичними сумочками, той з гiтарою на плечi, той iз
стосиком книжок пiд пахвою, що ©х навряд чи й буде йому коли там читати.
Чистенькi, спокiйнi, ще не бачили того, що буде, але вже готовi все те
прийняти з мужнiстю й вiдвагою юностi. I сам вiн, Ягнич, уже нiби входить
у свою парусницьку майстерню, кладе на знайомий прискринок вiрний
наперсток-гар даман, огляда цупкi сво© парусини, виваренi, прокип'яченi в
олi©, вдиха нi з чим не зрiвнянний дух смоли, канатiв, i аж п'янить його
вiд тих пахощiв, вiд терпкого солоного духу' моря, що для Ягнича зараз
змiшу ться тут з гарячим солодким духом хлiбiв...
Iнна-племiнниця сто©ть поруч нього в бiлiм халатi, так гарно
перетягнутiм у талi© поясочком (ви©хала сюди з медлетучкою), заглиблено
слуха , як викону хор ©© пiсню, складену до свята, цю, мов рiка, розлогу
думу-величання, що ©©, зда ться, сама душа степовика спiва хлiбам
безбережним i небу ясному, природi й людинi, ©© святiй любовi до рiдно©
землi.
Очi дiвчини знову, як i ранiш, налилися глибоким свiтлом, знов сяють
росяно, каро...
Комбайнери в комбiнезонах вишикувались вподовж лану бiля сво©х
агрегатiв, серйознi, урочистi, поглинутi спiвом i задумою. I тiльки
усмiшками зблиснуть тодi, коли руки дiвочi беруться надiвати ©м на шию
тугi вiнки iз свiжого запахущого першого колосся. Так сьогоднi годиться,
так тут у них ведеться в цей день - на Свято першого снопа. Мiж дорослими
комбайнерами поруч батька всмiха ться й Петро-штурманець; коли i йому
надiли вiнок, вiн для жарту аж головою покрутив сюди-туди, мовляв, хоч i
почесне, проте колеться... Спiв лл ться, ось вiн гучнiша , нароста ,
дiвчата спiвають самозабутньо, як птахи! Нiби й не до тих спiвають, хто
тут зiбрався, а до когось далекого - в небеса.
У визначений час iз глибини хлiбного лану вершник вирина (здалеку
важко впiзнати в ньому агрономового сина-старшокласника), юний герой дня
галопом пiдлiта зi жмутом колосся у випростанiй над головою руцi, а
величальна хору цi © митi ще дужча , сяга найвищих верхiв, - хлопець,
зiскакуючи з коня, трохи не впав, зачепившись за стремено, шкопиртнувся в
найурочистiшу мить, але таки не впав, утримався на ногах, - блiдий вiд
хвилювання, прожогом кида ться до Чередниченка-голови i вже сто©ть перед
ним, напружений, свiдомий значливостi моменту, виструнчившись у незвичних
сво©х "широких, як Чорне море", шароварах, пiдперезаних червоним рясним
поясом:
- Пробу взято!
I пода головi жмут колосся. Чередниченко сьогоднi теж як на парадi, з
Золотою Зiркою на грудях, в усiй поважностi височить серед людей його
могутня статура степовика. Подвiйна в нього сьогоднi радiсть: тут поле
вродило, а десь в НДР народився нарештi онук... Хлiборобський ритуал
трива , i хоч вiдбува ться все тут наче само собою, однак то тiльки
зда ться: Чередниченко уважно стежить за перебiгом подi©, за змiною ритмiв
i мiзансцен свого улюбленого свята. Розiйшлись колоски по руках агрономiв,
бригадирiв, вусатих ветеранiв колгоспу, ось кожен уже вимина неквапом
зерно на долоню, прицiнливо пробу на зуб, кива до Чередниченка: можна,
пора. I хоч бiльше тут ритуалу, народного звичаю (бо тi, кому належиться,
тримали ниву пiд постiйним наглядом, вони i вчора, i ще й цього дня вранцi
заглядали в колосок, вивiряли, чи добре доспiв), одначе ритуал ритуал, i
всi до нього ставляться серйозно, люди притихли, Чередниченко з
терплячiстю головного арбiтра жде оцiнки вiд кожного, кому разом з
колоском нада ться тут право випробу. Нiкого з суддiв у цi хвилини вiн не
обiйде увагою, без поквапу збира всi дозволи в снiп свого остаточного
вирiшення i аж тодi гука з виглядом урочистим:
- Люди, хлiб дозрiв! Жнива почина мо! Кому ж виявимо честь вкосити для
першого снопа?
Серйозний погляд його перебiга по людях, по заслужених,
найстатечнiших, i раптом зупиня ться на низькорослiй тужавiй постатi
Ягнича-орiонця.
- Може, ось йому доручимо, Нептуновi морiв? Як ти, Гурiйовичу? Ще
втнеш, не забув?
Люд загомонiв схвалою, жартами-перемовками, залопотiв оплесками, а хор
пiд орудою завiдувача Палацу культури зустрiв цей вибiр новою хвилею
спiву.
I вже подають Ягничевi косу, якусь доiсторичну, ледве чи не музейну, з
витертим до блиску кiссям:
- Ану ж не пiдведи!..
Очi Чередниченка свiтяться до товариша давнiх лiт пiдбадьорливо,
заохочують, i Ягнич, беручись за кiсся, вiдчува , як усе його ство
затоплю жаром хвилювання, бо це ж тобi вiд рiдно© Кура©вки така довiра i
честь.
З сухим шумом врiзалась коса в золоту гущавiнь пшеницi, i хоч - без
навички - Ягнич почува незграбнiсть сво©х рук, вiдвиклих вiд
хлiборобства, та все ж косить чепурно, iз зворушливою стараннiстю,
стеблиння ляга колос до колоса, i з кожним порухомзмахом твоя сила мовби
мiцнi , - чи не сама ця духовита земля тобi зараз сил дода ?
Он там понад яром косар жито косить...
- Добрий косар, добрий, - чу ться звiдусiль. - Не забув!.. Он яким
-жагликом покоса кладе!
А руки в'язальницi, огрядно© молодицi, теж вбрано© по-святковому, вже
шурхають поруч, пiдбирають шелестюче колосся дбайливо, мов дитя, i в один
скрут легко в' ться перевесло, натиснуто стебла пшеницi колiном, скручено
вузло-м, i ось вiн, золотий головатий снiп, туго зв'язаний, красиво в усi
боки колоссям розкошланий, сторчма ста перед Чередниченком як його
зреалiзована мрiя.
- Спасибi вам, люди! З першим снопом вiтаю вас, трударi! - гука
схвильовано Чередниченко i ще гучнiше зверта ться зi словом команди до
комбайнерiв: - Жниварi, гвардiйцi-механiзатори, по агрегатах!
З мiсця чимдуж кидаються степовi гвардiйцi до сво©х новiсiньких, ще
заводських "Нив" та "Колосiв", на бiгу скидають вiнки, i одразу кожен ста
дiловим, буденним, швидко пiдiйма ться трапом, поспiша до стерна
комбайна. Рушили! Перший пiшов у загiнку, за ним погуркотiв другий,
третiй... Новим життям почина жити степ.
Як у далеку дорогу, проводжа Iнна задумливим поглядом батька на його
узвишшi й поруч iз ним бiлоголову постать брата-штурманця, що застиг у
трудовiй зосередженостi. Далi й далi вiдпливають комбайни у сво хлiбне,
що свiтиться золотавiстю, море, i одразу звива ться довкруг агрегатiв
перша курява: поки що легка, димчата, напiвпрозора, а завтра вона вже тут
стане хмарами, густим потужним вiтриллям розгорнеться над цiлим степом...
Кiнчилося свято, почина ться довгий, жилавий, багатотрудний будень.
Почуваючи всю його важливiсть, люди швидко роз'©жджаються, помайорiли
стрiчками дiвчата у вiдкритiм кузовi машини, збира свою апаратуру
кiнохронiка, а в цей час шляхом вiд Кура©вки мчить мотоциклiст. Нельчин
Сашко вiтром пiдлiта верхи на чи©сь чортопхайцi, рiзко загальмувавши,
зверта ться просто до Ягнича:
- Вам радiограма!
I пода йому квадратиком складений бланк. Ягнич узяв бланк, потримав
якусь мить у тремтячiй вiд хвилювання руцi й, нiби не вiрячi, що це йому,
передав Iннi:
- Прочитай...
Радiограмою Ягнича запрошували на "Орiон" взяти участь у престижному
рейсi.
Потiм знову будуть мiсячнi ночi, без розiмлiлостей лiта, коли вже й
осiнь озветься, загуркоче першими штормами i десь звiдти, з розвировано©
мiсячно© безвiсти, як iз глибин Всесвiту, невiдома сила гнатиме й гнатиме
буруни на цей берег, де на пiщаному пагорбi, на джумi, ледь бовванi
дiвоча задумлива постать.
Сто©ть у мрiйнiм чеканнi людина, а море гуркоче ("гра " - як мовилось у
пiснях), i щось нiби магiчне в цих його вiчних неспокоях, в нескiнченно
лиснiючих пiд мiсяцем бурунах. I ось о тiй порi, коли все надбережжя вже
пов' ться снами чи слухатиме могутню музику прибою, коли тiльки мiсяць
ясно й самотньо горить у небi та хмари, розкиданi де-не-де срiблясте
бiлiють, наповненi свiтлом, - тодi виходять навстрiч мiсячному гуркоту
моря двiйко бiлих гусей, Овiдi вих чи, може, Коршакових, що вдень нишкнуть
собi по бур'янах, а як тiльки нiч... Що ©х пiдiйма з ситого ©хнього
затишку й виводить сюди, на збезлюднiлi пiски берега? Що вони чатують? Що
знаходять вони для себе в цих свiтлих розвированих ночах? Невже якась
давня сила iнстинкту ©х пiдiйма , вiддалений спогад про те, коли вони ще
вмiли лiтати? Може, вони й зараз у сво©х пташиних снах спроможнi бачити
себе в летi, вiдчувати напругу крила? Чи спати ©м не да якраз оця магiя
ночi, з гуркотом моря, з мiсяцем, з бурунами?
Iдуть гуси парою бережком. Пристоять у тiм мiсцi, де вiтрильник защух
на березi, Ягничiв ковчег, "пiратська", таверна. Людей нема, а лiхтарi
горять, пiдвiшенi на бортах, лiхтарi старовинно© форми, - такi тьмавi
свiтильники, певне, стерегли колись тишу портових вуличок середньовiчних
мiст. Нiмфа-русалка у вечiрнiм освiтленнi ще бiльше вража , вона мовби
вилiта пружно з грудей корабля, жива й усмiхнена, пориваючись кудись
понад розбурханiсть моря, не знаючи втоми у сво©м непорушнiм вiчнiм
стремлiннi...
Буруни й буруни гуркочуть там, де влiтку тихо мерехтiла Овiдi ва
дорiжка.
Перевальцем, поважки йдуть птахи берегом, лишаючи вiзерунки лапатих
слiдiв на мокрiм пiску, - буде ©х видно вранцi. Зрiдка перегелгуються на
ходу, перемовляються сво ю, тiльки ©м зрозумiлою мовою.
Пiдiйшли, зупинились - двi грудки снiгу бiлiють перед джумою. Наче
питають, загледiвши постать:
- Хто ти?
Пристоять, перегелгнуться i знову рушать далi. Якась сумовита
загадковiсть у цих ©хнiх щонiчних виходах iз насиджених бур'янищ пiд самi
бризки та гуркоти бурунiв - бурунiв безконечностi. Щось невикорiнне ©х
вабить сюди, когось нiби чатують без сну, вслухаючись у розвированi
простори нiчного безмежжя. А там десь, за далеччю вiдстаней, пiд слiпучим
днем у цей час iде "Орiон", на всiх вiтрилах летить над глибинами до
рiдних сво©х узбереж.
1975-1976
i легкодух, а я навiть не лякався свого раннього зачерствiння, мiг
байдужим пройти мимо чужого болю, та що чужого: навiть у ставленнi до
батькiв раз у раз стала з'являтись вимагацька правота, грубiсть, якась
легковажна брехливiсть.
- Зовсiм не схоже на вас, - тихо вигукнула Iнна.
- А було, уявiть собi, - усмiхнувся вiн. - Коли вже сповiдь, так
сповiдь... Одне слово, розпоганився хлопець, якщо вдатись до Ягничево©
термiнологi©. Дедалi менше турбувало, що тобою невдоволенi, що поступово
зника з душi оте первiсне, ранн i чисте, все, що, може, з колиски тобi
материнським шепотом переда ться... Мабуть, i зовсiм би розпоганивсь, якби
не зустрiвся менi в найтяжчу хвилину саме Ягнич, цей психоаналiтик i
ясновидець. Досi не знаю: як вiн догадався, по якiй лоцi© прочитав, що я в
такiй кризi душевнiй, що тiльки й вичiкую моменту, як би кинути морехiдку
i взагалi пуститись берега? Якоюсь залiзною iнту©цi ю догадавсь i отямив
мене, стримав, по сутi, перед самим падiнням. Чимось так торкнув менi
душу, що я, вiд природи не дуже контактний, раптом розтанув перед ним,
вiдкрився з усi ю вiдвертiстю до кiнця, ось так, як зараз вiдкриваюся
перед вами. Почув вiд нього i про юнiсть його, i про цiну випробу, i про
поняття честi. Завдяки йому для мене в новому свiтлi постали батьки мо©, й
морехiдка, i я сам iз сво©м майбутнiм. Так, вiн допомiг менi змiцнитися
внутрiшньо... Тепер навiть смiшно: один гране психотерапi© i... Не знаю,
як ви ставитесь до медикiв...
- А я теж медичка.
- Он як?! Тодi вам, певне, це буде цiкаво... Флотська медицина
твердить, що пiсля кiлькох мiсяцiв плавби в людини настають фiзiологiчнi
змiни в органiзмi й навiть у психiцi. Ну, в мене психiка витримала, на
ближнiх кидатись не став, а от щодо характеру... Бачу тепер, що йшов на
дно i точно пiшов би, якби не ота раптова пiдтримка... Наче добрий дельфiн
звiдкись iз глибин пiдплив i не дав потонути... Тож можете уявити, ким для
мене цей наш Ягнич...
- Тяжко вiн пережива з "Орiоном" розлуку...
- На жаль, неминучiсть.
- Скажiть, вiтрильники справдi вiдходять, доживають сво ?
- Безпiдставнi розмови, принаймнi я так вважаю... Звичайно, епоха
вiтрил - це для людства як його вiдшумiла молодiсть, поезiя молодостi...
Але думка творча не спить, смiливо проекту вже гiгантськi паруснi судна
майбутнього - та й чому б ©м не бути? Через океани гнатимуть величезнi
вантажi, днатимуть континенти, i самi паруси управлятимуться
електронiкою... Бiльше того, вiрю - ще буде: сонячний вiтер, зриваючись
вiд корони сонця, пожене й пожене в далекi свiти вiтрила космiчних
колумбiв. Це не пустi мрi©, Iнно, думки про це вже зараз виношуються
декотрими диваками, i я, признаюсь, теж належу до таких... Вiтрила,
безмежжя просторiв - вони справдi здатнi заполонювати людину, чари тут ,
не iнакше. - Вiн засмiявсь.
- Не так чари, як, мабуть, поезiя вiтрильного лету...
- Це навiть точнiше.
- Вiчна тяга кудись, у незвiдане... Напевне, це те, що споконвiку було
й довiку буде в людинi...
- I не тiльки в людинi. В природi багато ще загадкового, непоясненного
з точки зору сучасних наук. Бiля японських берегiв час вiд часу збираються
на сво© ради незлiченнi табуни медуз, i цi холоднi, без нервiв створiння,
по днавши сво© зусилля, рухаються потiм в одному напрямi, до яко©сь
невiдомо© цiлi... Або африканськi антилопи, що ©х iнодi пiдхопить якийсь
та мничий поклик i до впаду жене кудись, на пошуки нового буття. Чим
пояснити цi несподiванi ривки природи, вияви незрозумiлих нам устрiмлiнь?
Чи гляньмо у всесвiт: скiльки, як на наш погляд, марних енергiй, вiчного
вогню самоспалення - в iм'я чого? Стихiйнi спроби творення? Чи як пояснити
ту щедрiсть? Не дивуюсь, що наш Ягнич i досi не знаходить собi спокою...
Моряки, Iнно, народ химерний. Скажiмо, на "Орiонi" вважа ться, що Ягнич
приносив нам щастя. Йому незвично без нас, але нам ще незвичнiш без
нього... Довiрюсь вам по секрету, ма мо з Шаблi нком завдання -
приглянутись до нашого батька перед новим рейсом, може,
найвiдповiдальнiшим. Так що вивча мо його всебiчно, дiдовi й невдогад... А
ще я йому вдячний, що ми з вами зустрiлись, Iнно, на цьому ось узбережжi.
Могли б так i розминутись, нiде б у життi не перетнулись нашi стежини...
Скажiть, - несподiвано вiн зупинився, позирнув на не© зачудовано, - ви
дозволите, хоча б радiограмою... хоча б зрiдка озватись до вас? Менi
важлива ваша вiдповiдь, Iнно.
Дiвчина вiдчула, як i в темрявi зашарiлась. Постояла в роздумi, в
радiсному хвилюваннi.
Нахилилась, мовчала.
- Можна сподiватись, Iнно? Сяйнувши поглядом, ствердно кивнула головою.
Знову йшли цим лагiдним надбережжям, i хотiлося, щоб нiколи воно не
кiнчалось, i щоб море завше так тихо й гармонiйно шумiло, як сьогоднi воно
©м шумить, i щоб дюни, джума за джумою, - усе м'яко виникали й виникали iз
темряви, бо така ж це рiдкiсна нiч, така вона зоряна й тепла, i розлитi в
нiй тайнощi, котрi, як i самi загадки буття, вiдкриваються раз на вiку i -
тiльки закоханим та поетам.
XXIX
Навiть на цих благодатних землях ще, зда ться, нiколи не родило так, як
цього лiта вродило. Пшеницi найкращих сортiв - "аврори" та "кавкази" -
стоять мiж лiсосмугами справдi як море золоте. Не виморозило ©х взимку, не
спалило суховiями навеснi, не поклало бурями - буде великий хлiб. Колос -
такого ще тут не бачили й дiди!
Чередниченко вже смiливо телефону в район:
- Вгинатимуться гармани. Затопимо хлiбом усi елеватори!..
Центральне кура©вське токовище, або гарман, як уперто його iмену
Чередниченко, лежить чисто пiдметене, хоча на ньому поки що нi зернини.
Знову з машинами прибули на жнива хлопцi з вiйськово© частини, не тi, що
були торiк, iншi - розтаборилися з радiостанцi ю бiля тих самих ферм. Всi
ждуть у готовностi жнив'яного старту. Неба ясна блакить аж ся над
степами, ще не затяглась вона хмарами куряви на багато днiв i ночей.
Усi ждуть, ждуть...
I ось вiн наста , цей день. Музикою почина ться, спiвом. Уся Кура©вка
висипала в степ на Свято першого снопа. Люди вбранi у святкове, свiтяться
радiстю обвiтренi обличчя степовикiв: дiждались. Стоять пшеницi,
засмаглявленi, посхилялись важким колоссям, гарячим духом сонця, духом
самого життя вi вiд них. Дiвочий хор у барвистих стрiчках сто©ть на
дощатiм помостi, звернувшись лицем до хлiбiв, спiва гiмн урожа вi, хвалу
працi людськiй. Справдi щастя творчостi зазнала Iнна Ягнич, складаючи для
Кура©вського хору цю пiсню, цю свою "Думу степам". Нiхто не замовляв, само
явилось, само виспiвалось, як внутрiшня воля душi, ©© поклик, ©© апофеоз.
Усе, що дiвчина за цi нелегкi мiсяцi пережила разом з людьми й передумала
на самотi, усе, чим тривожилась, чого сподiвалась, за один ранок
розквiтло, широко й щедро озвалося до людей. "На чумацьких шляхах, на
гарячах вiтрах", - чу Ягничорiонець цю думу нову, кура©вську, i мовби
проплива перед ним усе його власне життя з голодним дитинством i з
молодiстю ясночолою, коли ходив у Пiрей за завданням Комiнтерну. Як багато
вмiстило життя! Ще ж вiн застав, як хлiб гарманували на токах - молотили
кам'яним котком, знаряддям кам'яного вiку... А потiм, коли тiльки б жити,
звалилось оте страшне лихолiття, що, замiсть святого зерна, бомби та
похоронки розсiвало по цих степах... I з Вогняних сво©х рейсiв чув стогiн
рiдного краю, тужiння розтерзаних цих степiв... Та ожили вони, знов ожили,
i нива дзвонить на сонцi повним колосом, i красень твiй "Орiон" вже десь
там у новий готу ться рейс...
Так, скоро вони мають виходити з порту приписки, на пiвнеба хлопцi
розiв'ють вiтрила!.. Стоячи тут, серед хлiбiв, мов наяву бачить Ягнич
причал заводський i улюблений свiй вiтрильник, що настро©всь у далекий
похiд, у вiдкритi води Атлантики. Такий, здавалось би, невагомий, легкий,
мов скрипочка, а як смiливо буде боротись супроти роз'ярiлого вiтру та
хвиль, що, розгойдавшись, бува , цiлими горами котять навстрiч... Ось уже
прямують до "Орiона" по заводськiй територi© хлопцi-курсанти з вищо©
морехiдки у сво©й завжди красивiй формi, стрiчки безкозирок майорять на
ходу. Обличчя юнi й розумнi, й задумливi. Ще не бачили штормiв, ще не
витрясала з них душу стихiя, йдуть гуртиками - по дво , по тро , з
валiзами в руках, з синтетичними сумочками, той з гiтарою на плечi, той iз
стосиком книжок пiд пахвою, що ©х навряд чи й буде йому коли там читати.
Чистенькi, спокiйнi, ще не бачили того, що буде, але вже готовi все те
прийняти з мужнiстю й вiдвагою юностi. I сам вiн, Ягнич, уже нiби входить
у свою парусницьку майстерню, кладе на знайомий прискринок вiрний
наперсток-гар даман, огляда цупкi сво© парусини, виваренi, прокип'яченi в
олi©, вдиха нi з чим не зрiвнянний дух смоли, канатiв, i аж п'янить його
вiд тих пахощiв, вiд терпкого солоного духу' моря, що для Ягнича зараз
змiшу ться тут з гарячим солодким духом хлiбiв...
Iнна-племiнниця сто©ть поруч нього в бiлiм халатi, так гарно
перетягнутiм у талi© поясочком (ви©хала сюди з медлетучкою), заглиблено
слуха , як викону хор ©© пiсню, складену до свята, цю, мов рiка, розлогу
думу-величання, що ©©, зда ться, сама душа степовика спiва хлiбам
безбережним i небу ясному, природi й людинi, ©© святiй любовi до рiдно©
землi.
Очi дiвчини знову, як i ранiш, налилися глибоким свiтлом, знов сяють
росяно, каро...
Комбайнери в комбiнезонах вишикувались вподовж лану бiля сво©х
агрегатiв, серйознi, урочистi, поглинутi спiвом i задумою. I тiльки
усмiшками зблиснуть тодi, коли руки дiвочi беруться надiвати ©м на шию
тугi вiнки iз свiжого запахущого першого колосся. Так сьогоднi годиться,
так тут у них ведеться в цей день - на Свято першого снопа. Мiж дорослими
комбайнерами поруч батька всмiха ться й Петро-штурманець; коли i йому
надiли вiнок, вiн для жарту аж головою покрутив сюди-туди, мовляв, хоч i
почесне, проте колеться... Спiв лл ться, ось вiн гучнiша , нароста ,
дiвчата спiвають самозабутньо, як птахи! Нiби й не до тих спiвають, хто
тут зiбрався, а до когось далекого - в небеса.
У визначений час iз глибини хлiбного лану вершник вирина (здалеку
важко впiзнати в ньому агрономового сина-старшокласника), юний герой дня
галопом пiдлiта зi жмутом колосся у випростанiй над головою руцi, а
величальна хору цi © митi ще дужча , сяга найвищих верхiв, - хлопець,
зiскакуючи з коня, трохи не впав, зачепившись за стремено, шкопиртнувся в
найурочистiшу мить, але таки не впав, утримався на ногах, - блiдий вiд
хвилювання, прожогом кида ться до Чередниченка-голови i вже сто©ть перед
ним, напружений, свiдомий значливостi моменту, виструнчившись у незвичних
сво©х "широких, як Чорне море", шароварах, пiдперезаних червоним рясним
поясом:
- Пробу взято!
I пода головi жмут колосся. Чередниченко сьогоднi теж як на парадi, з
Золотою Зiркою на грудях, в усiй поважностi височить серед людей його
могутня статура степовика. Подвiйна в нього сьогоднi радiсть: тут поле
вродило, а десь в НДР народився нарештi онук... Хлiборобський ритуал
трива , i хоч вiдбува ться все тут наче само собою, однак то тiльки
зда ться: Чередниченко уважно стежить за перебiгом подi©, за змiною ритмiв
i мiзансцен свого улюбленого свята. Розiйшлись колоски по руках агрономiв,
бригадирiв, вусатих ветеранiв колгоспу, ось кожен уже вимина неквапом
зерно на долоню, прицiнливо пробу на зуб, кива до Чередниченка: можна,
пора. I хоч бiльше тут ритуалу, народного звичаю (бо тi, кому належиться,
тримали ниву пiд постiйним наглядом, вони i вчора, i ще й цього дня вранцi
заглядали в колосок, вивiряли, чи добре доспiв), одначе ритуал ритуал, i
всi до нього ставляться серйозно, люди притихли, Чередниченко з
терплячiстю головного арбiтра жде оцiнки вiд кожного, кому разом з
колоском нада ться тут право випробу. Нiкого з суддiв у цi хвилини вiн не
обiйде увагою, без поквапу збира всi дозволи в снiп свого остаточного
вирiшення i аж тодi гука з виглядом урочистим:
- Люди, хлiб дозрiв! Жнива почина мо! Кому ж виявимо честь вкосити для
першого снопа?
Серйозний погляд його перебiга по людях, по заслужених,
найстатечнiших, i раптом зупиня ться на низькорослiй тужавiй постатi
Ягнича-орiонця.
- Може, ось йому доручимо, Нептуновi морiв? Як ти, Гурiйовичу? Ще
втнеш, не забув?
Люд загомонiв схвалою, жартами-перемовками, залопотiв оплесками, а хор
пiд орудою завiдувача Палацу культури зустрiв цей вибiр новою хвилею
спiву.
I вже подають Ягничевi косу, якусь доiсторичну, ледве чи не музейну, з
витертим до блиску кiссям:
- Ану ж не пiдведи!..
Очi Чередниченка свiтяться до товариша давнiх лiт пiдбадьорливо,
заохочують, i Ягнич, беручись за кiсся, вiдчува , як усе його ство
затоплю жаром хвилювання, бо це ж тобi вiд рiдно© Кура©вки така довiра i
честь.
З сухим шумом врiзалась коса в золоту гущавiнь пшеницi, i хоч - без
навички - Ягнич почува незграбнiсть сво©х рук, вiдвиклих вiд
хлiборобства, та все ж косить чепурно, iз зворушливою стараннiстю,
стеблиння ляга колос до колоса, i з кожним порухомзмахом твоя сила мовби
мiцнi , - чи не сама ця духовита земля тобi зараз сил дода ?
Он там понад яром косар жито косить...
- Добрий косар, добрий, - чу ться звiдусiль. - Не забув!.. Он яким
-жагликом покоса кладе!
А руки в'язальницi, огрядно© молодицi, теж вбрано© по-святковому, вже
шурхають поруч, пiдбирають шелестюче колосся дбайливо, мов дитя, i в один
скрут легко в' ться перевесло, натиснуто стебла пшеницi колiном, скручено
вузло-м, i ось вiн, золотий головатий снiп, туго зв'язаний, красиво в усi
боки колоссям розкошланий, сторчма ста перед Чередниченком як його
зреалiзована мрiя.
- Спасибi вам, люди! З першим снопом вiтаю вас, трударi! - гука
схвильовано Чередниченко i ще гучнiше зверта ться зi словом команди до
комбайнерiв: - Жниварi, гвардiйцi-механiзатори, по агрегатах!
З мiсця чимдуж кидаються степовi гвардiйцi до сво©х новiсiньких, ще
заводських "Нив" та "Колосiв", на бiгу скидають вiнки, i одразу кожен ста
дiловим, буденним, швидко пiдiйма ться трапом, поспiша до стерна
комбайна. Рушили! Перший пiшов у загiнку, за ним погуркотiв другий,
третiй... Новим життям почина жити степ.
Як у далеку дорогу, проводжа Iнна задумливим поглядом батька на його
узвишшi й поруч iз ним бiлоголову постать брата-штурманця, що застиг у
трудовiй зосередженостi. Далi й далi вiдпливають комбайни у сво хлiбне,
що свiтиться золотавiстю, море, i одразу звива ться довкруг агрегатiв
перша курява: поки що легка, димчата, напiвпрозора, а завтра вона вже тут
стане хмарами, густим потужним вiтриллям розгорнеться над цiлим степом...
Кiнчилося свято, почина ться довгий, жилавий, багатотрудний будень.
Почуваючи всю його важливiсть, люди швидко роз'©жджаються, помайорiли
стрiчками дiвчата у вiдкритiм кузовi машини, збира свою апаратуру
кiнохронiка, а в цей час шляхом вiд Кура©вки мчить мотоциклiст. Нельчин
Сашко вiтром пiдлiта верхи на чи©сь чортопхайцi, рiзко загальмувавши,
зверта ться просто до Ягнича:
- Вам радiограма!
I пода йому квадратиком складений бланк. Ягнич узяв бланк, потримав
якусь мить у тремтячiй вiд хвилювання руцi й, нiби не вiрячi, що це йому,
передав Iннi:
- Прочитай...
Радiограмою Ягнича запрошували на "Орiон" взяти участь у престижному
рейсi.
Потiм знову будуть мiсячнi ночi, без розiмлiлостей лiта, коли вже й
осiнь озветься, загуркоче першими штормами i десь звiдти, з розвировано©
мiсячно© безвiсти, як iз глибин Всесвiту, невiдома сила гнатиме й гнатиме
буруни на цей берег, де на пiщаному пагорбi, на джумi, ледь бовванi
дiвоча задумлива постать.
Сто©ть у мрiйнiм чеканнi людина, а море гуркоче ("гра " - як мовилось у
пiснях), i щось нiби магiчне в цих його вiчних неспокоях, в нескiнченно
лиснiючих пiд мiсяцем бурунах. I ось о тiй порi, коли все надбережжя вже
пов' ться снами чи слухатиме могутню музику прибою, коли тiльки мiсяць
ясно й самотньо горить у небi та хмари, розкиданi де-не-де срiблясте
бiлiють, наповненi свiтлом, - тодi виходять навстрiч мiсячному гуркоту
моря двiйко бiлих гусей, Овiдi вих чи, може, Коршакових, що вдень нишкнуть
собi по бур'янах, а як тiльки нiч... Що ©х пiдiйма з ситого ©хнього
затишку й виводить сюди, на збезлюднiлi пiски берега? Що вони чатують? Що
знаходять вони для себе в цих свiтлих розвированих ночах? Невже якась
давня сила iнстинкту ©х пiдiйма , вiддалений спогад про те, коли вони ще
вмiли лiтати? Може, вони й зараз у сво©х пташиних снах спроможнi бачити
себе в летi, вiдчувати напругу крила? Чи спати ©м не да якраз оця магiя
ночi, з гуркотом моря, з мiсяцем, з бурунами?
Iдуть гуси парою бережком. Пристоять у тiм мiсцi, де вiтрильник защух
на березi, Ягничiв ковчег, "пiратська", таверна. Людей нема, а лiхтарi
горять, пiдвiшенi на бортах, лiхтарi старовинно© форми, - такi тьмавi
свiтильники, певне, стерегли колись тишу портових вуличок середньовiчних
мiст. Нiмфа-русалка у вечiрнiм освiтленнi ще бiльше вража , вона мовби
вилiта пружно з грудей корабля, жива й усмiхнена, пориваючись кудись
понад розбурханiсть моря, не знаючи втоми у сво©м непорушнiм вiчнiм
стремлiннi...
Буруни й буруни гуркочуть там, де влiтку тихо мерехтiла Овiдi ва
дорiжка.
Перевальцем, поважки йдуть птахи берегом, лишаючи вiзерунки лапатих
слiдiв на мокрiм пiску, - буде ©х видно вранцi. Зрiдка перегелгуються на
ходу, перемовляються сво ю, тiльки ©м зрозумiлою мовою.
Пiдiйшли, зупинились - двi грудки снiгу бiлiють перед джумою. Наче
питають, загледiвши постать:
- Хто ти?
Пристоять, перегелгнуться i знову рушать далi. Якась сумовита
загадковiсть у цих ©хнiх щонiчних виходах iз насиджених бур'янищ пiд самi
бризки та гуркоти бурунiв - бурунiв безконечностi. Щось невикорiнне ©х
вабить сюди, когось нiби чатують без сну, вслухаючись у розвированi
простори нiчного безмежжя. А там десь, за далеччю вiдстаней, пiд слiпучим
днем у цей час iде "Орiон", на всiх вiтрилах летить над глибинами до
рiдних сво©х узбереж.
1975-1976