нiколи не був.
- Я теж не був, - коротко засмiявся при©жджий. - На Асуанi був, в
Афганiстанi був, а на сво©х шахтах... Ну,, та ми ж вас не в шахту, наше
Дiло - будуй.
- Оце знайшли будiвельника... Перед вами всьогона-всього морський вовк,
- зауважив Ягнич не без кокетства.
- Зна мо, усе зна мо, однак ви саме той, хто нам потрiбен.
Така настирливiсть була Ягничевi до вподоби, хоча справдi не уявляв
собi, для чого вiн ©м може придатись.
"Мабуть, якiсь там виникли неув'язки, то хочуть, щоб морських вузлiв
навчив ©х в'язати", - подумки пожартував Ягнич, рушаючи за при©жджим.
Машина зношена, з'©здилась на бакаюватих будiвельницьких дорогах, проте
ще бiга , не зда ться... Iнженер Микола Iванович (так вiн назвавсь) сiв за
кермо, а Ягнича посадив на задн мiсце, то, по-©хньому, почеснiше. Сидiння
пропилюжене, пружини ребрами вилазять, коли рушили, все затряслось,
заскрипiло... Що ж: машина трудова, не для гулянок, не для шику...
- Ох i припарю сьогоднi, - озвавсь iнженер, коли ви©хали за Кура©вку.
- Вночi дощ буде, - твердо сказав Ягнич.
- Передавали?
- А в мене своя радiостанцiя, прямий зв'язок з небом: кажу буде -
значить буде.
- Ноги крутять? Вгадали.
Iнженер дорогою не став розводитись про те, що Ягнича найбiльше
цiкавило, - дiлився сво©ми клопотами: строки ось тиснуть, а недоробок ще
безлiч, i графiк не пересунеш, на весну об' кт будь-що повинен бути
зданий, у другому кварталi здравниця прийматиме на вiдпочинок першу партiю
шахтарiв.
- Ну, а мене все-таки для чого? - не втерпiв Ягнич.
- Та так... Дещо задумали, - ухилився iнженер вiд чiтко© вiдповiдi. - I
без знаючо© людини не обiйтись. Порадили до вас присвататись.
I знов заговорив про сво БМУ - колектив дружний. другий рiк прапор
трима , кадровий кiстяк досить стабiльний. До основного ядра будiвельникiв
тепер влилось чимало й кура©вських, органiчно влилось... Щоправда, на
будовi, трохи й сумнiвного елемента, тих, що судились та вiдбули, -
доводиться брати й таких, де ©х дiнеш, та й рук робочих не вистача .
Згодом запитав Ягнича про "Орiон": скiльки йому ще жити i чи правда, що
надалi вiтрильникiв бiльше не будуватимуть? Оцi, що е, доживуть, i все,
вiдiйшла ©хня ера...
- Пустi балачки, - твердо й навiть сердито заперечив Ягнич, нiби йому
достеменно були вiдомi всi намiри Морфлоту на ближчi сто лiт. - Молодь де
набуватиме гарту моряцького? Де ще ©м знайти таку практику, як на робочих
вiтрильних суднах? Бачили ж, мабуть: за першим словом команди - вже вони
навперегiнки вгору, як тi акробати...
- Нiколи не бачив.
- О, то видовище, я вам скажу... Особливо той момент, - Ягнич аж
збадьорився при згадцi, - коли пролуна команда ставити паруси... На фали
i шкоти - пiдгукнув вiн iз заднього сидiння по-молодецьки. - Марселi,
брамселi i бом-брамселi ставити?.. I вже повно в них вiтру, так i
забiлiють, мов лебедi!
Хай зна цей сухопутник, з ким ма справу!... I пiсля цього вже вiльно
розлiгсь у машинi, наче сидiв не на ребристих пружинах, а на блакитних
Чередниченкових плюшах-оксамитах. Споважнiв, вiдчув свою силу, гонор у
ньому озвавсь: адже ж вiн з "Орiона", навiть i тут не знецiнився, ось
його, мов неабияку персону, розшукали, везуть...
Вiд Кура©вки до комплексу можна було б i пiшки пройтись, ну, та хай
уже, коли вирiшили iз шиком, на цiй тарабайцi, що торохтить, мов стара
гарба, та втягу , кушпелу всiма зябрами... В'©хавши на територiю
будiвництва, машина зупинилась бiля одного з вагончикiв (мабуть,
штабного). Iнженер попросив зачекати хвилинку й зник у вагончику, а Ягнич
з незалежним виглядом став походжати бiля цього сучасного кочiв'я.
Вагончики такi ж, як i на польових станах, тiльки ©х тут багато,
вишикувались довгою низкою вiд степу й до моря. На змiну чабанським
кибиткам з'явились новi, на залiзних колесах. Кочуй i кочуй - таке життя:
за океаном тепер нiбито цiлi квартири на причепах по трасах тягяють, не
сидиться людинi на мiсцi... Помiж вагончиками вiтерцем продува , i
орiонець, як людина з вiтрiв, за звичкою пiдставив повiтряним струменям
обличчя, вимiрюючи силу цього кура©вського пасату: рiвний дме, оцей би
погнав паруси... Ось вiн, твiй берег. Чи давно цiлина була тут, де зараз
утрамбовують щебiнь, настеляють асфальтовi дорiжки. "Розмахнулися", -
окидав Ягнич зацiкавленим поглядом будiвництво. Коробки двох величезних
корпусiв майже готовi, третiй лиш зводять, будматерiал подають краном, вiн
величезний, як у порту, далеко червонi над будовою високоши©м сво©м
журавлем... У давнину тут справдi журавлi та дрохви ходили. Степ
Ягничевого дитинства, - колись вiн аж сiллю бiлiв у спеку, потрiсканий.
курай та верблюжка тiльки й росли. Тепер, щоб оживити це засолене
пустирище, везуть iз степiв самоскидами чорнозем, готують грунт пiд квiти
та майбутнi деревця. Деякi вже висадженi, тiльки ж кволенькi ще, ледве
дишуть, поливати ©х треба та виходжувати. Може, доручать Ягничевi догляд?
А що, робота була б йому до душi... Гуркочуть бульдозери, панелевози
двигтять, як танки. Крiм житлових корпусiв, буде зимовий басейн iз
морською водою, окремо харчоблок, для нього буду ться оте присадкувате
примiщення незвично© архiтектури, з вiкон якого виглядають маляри в
скручених iз газет ковпаках та заляпанi вапном дiвчаташтукатурницi. Вони
щось весело догукують до бульдозериста, що працю неподалiк, та хiба ж
хлопцевi почути ©х у цьому залiзному ревищi?.. Всюди будiвельна
гуркотнява, розгардiяш, хаос, але ж росте комплекс, росте. Озелениться
берег, забiлi корпусами шахтарсько© здравницi.
- Ну, як воно, вража ? - спускаючись схiдцями з вагончика, звернувся до
Ягнича iнженер i теж кинув погляд на вировище будiвництва. - Картина поки
що мало приваблива: доки буду мось, ми не красивi. А ось коли зведемо
останнiй дах та причепуримось... Прошу за мною, Андроне Гурiйовичу.
Вони рушили через територiю будiвництва в напрямку до-моря. Тут всюди
ще бiльший розгардiяш: бiлiють зваленi купами ванни та унiтази, жде свого
вжитку рiзний будматерiал, цей ще лежить, а iнший уже пiдвозять, ©дуть
абияк, кому куди зручнiше... Люди в робочому всi, заклопотанi дiлом, внизу
риють траншею, а десь над головою сичить електрозварка. Раз у раз
доводиться переходити по дощатих трапах через величезнi розритi канави, з
яких виглядають загорнутi в iзоляцiю, ще не прикопанi труби, - кладуть мiж
корпусами водогiн, каналiзацiю. I власник зоряного глобуса тут!
Сподiвався, мабуть, що одразу на технiку посадять, а його в канаву
загнали, там колупа ться бiля труб... Але духом не пада .
- Я тут, дядьку Андроне! - пiдсунувши каску вище на лоб, гукнув iз
транше©, коли Ягнич переходив над ним по вузенькiй хисткiй дошцi трапа. -
Це й ви до нас? Вiтаю! Кажуть, важливо людинi уникнути пенсiйного
банкрутства...
Ще й потiм раз чи двiчi Ягнича окликали кура©вськi, - отже, й тут
односельцi та родичi на передньому кра©.
Нарештi берег, синява. Вирушаючи на комплекс, орiонець мав пота мну
думку, що його запрошено всетаки по флотськiй лiнi©, до прогулянкових
човнiв або за шлюпками наглядати, а натомiсть... та це що - насмiшка?
Стара, облуплена лайба сидить у маленькiм лиманчику i нiби жде Ягнича,
притулившись бортом до решток давньо©, iржаво© естакади! (Колись тут
збиралися будувати порт, i цей лиманчик кура©вськi досi називають
Залiзним). Лайба така, що ©© тiльки б на звалище, на брухт, борти
покривились, труба перекошена, весь корпус, зда ться, ось-ось
розповзеться... Нiчого собi "Орiон"!
- Ближче, ближче прошу, - пiдохочував iнженер.
Обстежуючи лайбу зблизька, Ягнич виявив, що бiля не© тут уже хтось
походив, якiсь розумаки встигли поклопотатись: корпусом лайбу пiдведено
пiд самий берег, а щоб не зрушилась, довкола не© намито пiску, - працював,
видно, спецiально для цього земснаряд. Грунту намив, нагнiтив туго,
спресовано, - посудина наче вросла в нього, - навiки сидить, нiкуди не
зрушить. Для певностi ще й сталевих труб довкола старезно© набили,
забетонували в кiлькох мiсцях, щоб не розхитало посудину вiтром чи
штормом. Отак i стiй, припнута на мертвих якорях... Спiдлоба, довгим
вивчальним поглядом дивився Ягнич на старе, спрацьоване судно, наче хотiв
сказати: "Списали й тебе"...
- То як вам наша красуня? - почувся з-за спини бадьорий, владний,
схожий на Чередниченкiв голос.
До них iз цiлим почтом сво©х пiдлеглих наближався, видно, справжнiй
начальник будiвництва, ще порiвняно молодий, широкоплечий гiгант, з
обличчям вилицюватим, мiцним, густо обгорiлим на вiтрi. Цього разу Ягнич
не помилився: оце був вiн, начбуд, так його й Микола Iванович
вiдрекомендував, сам одразу якось делiкатно знепримiтнiвши, вiдступивши
нiби в начбудову тiнь. Почувалось, що сто©ть перед Ягничем людина з натур
прогартованих, певних у собi, не дуже, видно, порушу комплексна веремiя
житт вий начбудiв ритм, не полиша його вiдчуття власно© сили й здоров'я -
веселi iскорки грають у вiчу.
- Сподоба ться шахтарям? - кинувши на лайбу, спитав Ягнича начбуд. -
Послужить iще в новiй сво©й ролi?
I нарештi аж вiн виклав суть задуму: треба випотрошити ©©, докорiнно й
розумно переобладнати, щоб вiдповiдала новому сво му призначенню... Буде
кафе! Лiтн кафе для шахтарiв - iз столиками, з морським кра видом, з
музикою, тихою, заспокiйливою...
- Матерiалiв Дамо, яких тiльки треба, пiдмайстрiв пiдберем вам хоч i
цiлу бригаду, - начбуд заохотливо посмiхнувся Ягничевi, - а ваша роль -
це, власне, роль експерта, консультанта, старшого радника, чия думка
матиме силу вирiшальну... Дрiбницями не докучатимем, дамо простiр, тут уже
хай попрацю фантазiя! Фундамент, так би мовити , а надбудова за вами...
- З якого тут боку й пiдiйти... Трудова посудина, вiдплавала вона вже
сво .
- Ну, не для плавби ж нам вона, - весело нагадав начбуд, - для
вiдпочинку ©© функцiя, для естетики, коли хочете... Звичайно, вигляд не
аж-аж, зате економiя яка - i в часi, i в коштах! Я розумiю, що все це
переобладнати,душу сюди вдихнути не просто, але ж саме тому ми й
звернулись до вас: дiло, як то кажуть, майстра бо©ться... Я правильно
кажу?
- Та правильно.
- А нашi будiвельники - це ж такий народ, що ти ©м тiльки дай путн
завдання: з нiчого витворять таке, що ахнеш...
Гурт будiвельникiв терпляче вислуховував iдею начбуда. Присутнi, хоч i
не брали участi в розмовi, однак, зда ться, подiляли його намiри.
- Лiнiйка в кого-небудь ? - раптом звернувся до будiвельникiв Ягнич.
Знайшовся складаний металевий метр, - подали Ягничевi. Розпроставши
його, Ягнич з мовчазною дiловитiстю наблизився до лайби, приклав лiнiйку
до корпуса.
- Дивiться сюди, - обернувсь до начбуда, - повнiстю приляга?
- Та приляга, а що?
- А не мала б прилягати. Де плавкiсть лiнi©, вигин борта? У справжнього
судна форми пливуть, переливаються, як груди журавля, як тiло дельфiна!..
Лiнiйку ось таку хоч як притискай посерединi, а вся вона до корпуса не
пристане, кiнцi ©© хоч на волосинку, а вiдiйдуть. Бо там форми, обтiчнiсть
- як у риби чи птаха... А це? - Ягнич дивився докiрливо, i в начбуда на
обличчi промайнула аж нiби тiнь винуватостi.
- Очевидно, ви ма те рацiю... Але ж судно, повторюю, не для плавби, в
нього тепер iнше, суто практичне призначення... В областi он "Поплавок",
на пiвденнiм березi поставили "Шхуну", хай i в нас з'явиться щось у цьому
дусi...
- Поняття не маю, з якого боку до не© пiдiйти...
- Вся надiя на вас, на ваш досвiд. Стовiдсотково© вiрогiдностi не
вимага ться, але, звичайно, треба, щоб iлюзiя була, щоб почувалось: це
таки судно, дитя морiв, а не який-небудь лабаз, не вульгарна тобi
забiгайлiвка... Килимки всюди щоб морськi, справжнi, iз рiзаного канату
вузлами в'язанi. Лiхтарi старовинно© форми, як тi, що давнiм мореплавцям
ночами свiтили.. Меню буде тiлки з морсько© живностi, вино тiльки сухе,
мiсцеве, i нiяких мiцних напо©в... Ну, а коли хто крадькома принесе та
смикне зайвого з-пiд поли чи з-пiд стола, того буде зручно й за борт, у
морський витверезник, - начбуд засмiявся i, пiдтриманий смiхом пiдлеглих,
зда ться, вiдчув себе безтурботно, хоча весь час не випускав з кута зору
Ягнича, ждав вiдповiдi.
Ягнич стояв у роздумi, насуплений. Схоже було, що не пiдходить йому ця
лайба i всi цi прожекти... А, видно, була ж йому перед тим видана кимось
щедра атестацiя, звернулись як до майстра першокласного, вкрай необхiдного
для виконання таких робiт... Бо славетний курсантський вiтрильник стояв у
нього за спиною, ореолу додавав.
- То як? Щоб на посаду старшого консультанта до нас? - аж iз якоюсь
запобiгливою шанобою в голосi запитав начбуд.
Ягничева майже сердита мовчанка була витлумачена присутнiми в той
спосiб, що дiла, вважайте, не буде, кашi з цим Чорномором не звариш...
Гонористий виявився цей пришелець з морiв чи просто цiну собi набива ?
Скорiш за все махне рукою та й пiде незасватаний.
- Всi умови створимо, не вiдмовляйтесь, Андроне Гурiйовичу...
Одначе нi зi згодою, нi з вiдмовою майстер не квапився. Поцiкавився у
начбуда:
- Пiдмайстри, кажете, будуть?
- Оксене! - зрадiло гукнув начбуд до одного iз сво©х. - Ану покажись!
З гурту чемно, але не розгублено виступив юнак, стрункий, пiдтягнутий,
темними вусиками примiтний та густо-вишневою смагою щiк.
- Вiн ось буде головним помiчником, - вiдрекомендував начальник
будiвництва. - Умiлець на всi руки, унiверсал: столяр-червонодеревець
високо© квалiфiкацi©, та ще й рiзнi штуки по дереву рiже - всяких там
увiчню вепрiв та ведмедiв карпатських...
- Ще й бандуру сам собi зробив, - додав iз гурту Микола Iванович,
iнженер.
- Тiльки струн поки що на нiй нема, так вiн, щоб не гуляти, на
очеретяну дудку свистить, - пожартував товстунець виконроб у гумових
чоботях. - Усiх штукатурниць сво ю сопiлкою причарував.
Ягнич уважно розглядав хлопця, до зашарiння знiяковiлого пiд обстрiлом
жартiвливих похвал. Це важливо - кого тобi рекомендують у пiдмайстри.
Щирий, зичливий погляд, вiдкрите лице чисто©, нiчим не заплямовано©
юностi. I навiть вусики його не псують, як це бува в декотрих
нахабкуватих розбовканцiв, що вечорами на приморських бульварах тиняються.
- Ну, а ти ж, - звернувся до Оксена Ягнич, - колинебудь хоч ногою на
палубу ступав? Бував на живому суднi?
- Бувати не бував, а видiти видiв...
- Що "видiв"?
- Коли "Орiон" ваш по обрiю, десь аж пiд небом iде... А ден з мо©х
братнякiв на Тихоокеанському флотi служить.
Зда ться, чимось торкнув, умилостивив юнак Ягничеву колючу душу.
Чаша його вагань явно переважувала в цей бiк.
- Що ж, коли так, то завтра й до дiла, - мовив нарештi Ягнич на знак
досягнуто© угоди, i начальник будiвництва зiтхнув полегшено.
Бачили будiвельники ще того дня надвечiр: уже сам, одинцем на березi
стояв майстер-орiонець, збоку оглядаючи лайбу. Списана, припнута, на
вiчному якорi темнi ... От би трохи пiдняти ©© з намитого грунту, бiльше
повернути лицем до бурунiв - одразу набула б iнших обрисiв... Бо яка там
не е, але i в нiй, спрацьованiй, почува ться зiмкнута енергiя минулих
плавб, ще не вивiтрене до кiнця жадання просторiв.
XX
Уночi линув дощ. Якраз те, що Чередниченковi й усiм кура©вцям треба.
Ягнич зостався й ночувати на комплексi. Переказав додому Нельчиним сином,
щоб не турбувались, а сам того ж вечора вже засiв у вагончику iз Оксеном
прикидати рiзнi варiанти реконструкцi© судна. Довго сидiли, радились та
мудрували сяк i так, - а коли все найневiдкладнiше було з'ясоване, Ягнич
сказав, що тепер йому трохи розвиднилось, зможе завтра йти до начбуда на
конкретну розмову. Вагончик, у якому вони сидiли, виявився досить зручним
для житла: не тiсно, затишно, i пiд ногами почува ться палуба... Тут, у
цiй хатi на колесах, i мешка цей молодий гуцул (ще з двома товаришами,
котрi зараз десь на станцi© вивантажують будматерiал для комплексу).
Сидить бiля столу Ягнич, роззира ться сюди й туди, i йому аж рябi в очах
вiд яскравостей: весь вагончик - як квiтка з Карпат! Рiзнi мальовки та
розфарбовки на стiнах, паперовi рушнички iз орнаментом, аплiкацi© з
дерева... У шаховцi пiд склом гра барвами святковий гуцульський костюм
(для Оксенових виступiв у самодiяльностi), гiрський капелюх iз пером, i
топiрець, i ота сама бандура в iнкрустацiях, що ©© Оксен нiбито власними
руками зробив.
- Невже сам змайстрував? - зацiкавлено запитав Ягнич, розглядаючи
iнструмент.
- Доводиться, бо з цим у нас теж проблема. Народнi ансамблi ростуть, як
гриби, а доброго iнструмента шукай та шукай. Он уже й газети писали, де
придбати балалайку, добру жалiйку або зурну? Хлопцi з застави теж просять:
прийди, Оксене, допоможи полагодити нашу музику - хiба ж вiдмовиш?
Сiда мо, разом беремось, та тiльки ж не завжди ма ш пiд рукою що-треба...
Бо матерiали для цього неодмiнно мають бути натуральнi, музичний
iнструмент пластмаси не любить, усе штучне глушить, убива в ньому звук.
От i доводиться всiляко викручуватись та вишукувати...
- Дiло, видно, тонке. Тут усе доводиться руками.
- , звичайно, фабрики iнструментiв, але вони за попитом не встигають,
i потiм у них часто ще якiсть не та. Багато охочих, що самi могли б, але
знову ж, де добути вiдповiдну сировину? Спробуйте ви дiстати в унiвермазi,
скажiмо, струн, яких вам треба: сьогоднi нема й через мiсяць нема, грай
хоч на волосинi з кiнського хвоста!.. У нас, у Карпатах, тамтешнi майстри
по-сво му викручуються хто як: телефонний дрiт використовують, сталевий
трос i той розщеплюють на струни!..
Ягничевi все це було далеке, але йому подобалось. що хлопець живе цим,
- почува ться в ньому пристрасть справжнього майстра.
- А звiдки це воно в тебе? - запитав Ягнич. - Вiд батька, чи як?
- Батька мого бандити вбили, був головою сiльради, - посмутнiв хлопець
i, помовчавши, став розповiдати про сво захоплення. - Просто це, мабуть,
вiд людей... Був маленьким, то водили в нас по селах слiпого бандуриста,
приводили його деколи виступати й до нашо© сiльсько© читальнi. Щоразу
такого дня наряджали мене мама по-гуцу-льському й казали: "Ма ш нинi,
Оксенцю, виводити дiдуся на сцену. Виведеш, поставиш йому швиденько
стiлець i тодi по колiну старого торкни, вiн сяде". I я точно так робив.
Сяде вiн, сивовус, i одразу ось таким розгонистим гордовитим жестом руку
на струни... А пiсля виступу, хоч i слiпий, показував нам, що й до чого:
оце, каже, октава, дванадцять головних струн, а це - пiдструнки...
Багатий, хлоп'ята, iнструмент, попiдроста те, учiться й ви... I я це
затямив. А коли пiсля школи пiшов на меблеву фабрику учнем у сувенiрний
цех, там уже вирiшив: сам зроблю!.. З'явилося потiм ще одне захоплення -
подався з товаришем на цiлиннi землi... Спершу в наметах жили. Намет
величезний, буран парусиною лопоче, розшарпу шатро, ось-ось зiрве з
землi. Посеред намету бочка пiдвiшена, розжарена до червоного, це наше
сонце, воно нас обiгрiва... В лице припiка , а спина мерзне... А взагалi
здорово було. Скоро я вивчився на тракториста, хоча у вiльний час i цього
свого заняття не кидав, - де тiльки шмат деревини попадеться - стружеш,
рiжеш що-небудь просто для душi. Мабуть, там би й лишивсь на цiлинних,
якби не обморозився. Випало якось менi взимку ©хати в далекий рейс, а воно
як завiяло, як зiрвався буран!.. Там, у степах, це не рiдкiсть. Трактор
мiй заглух, бо, як виявилось потiм, лiтню змазку дали , а вона ж.,
звичайно, загусла. Треба розвести багаття, розiгрiти, а тут ще й сiрникiв
нема!.. Степ, нiч, снiгова буря люту , i нiде нi вогника - уявля те?
- Чого ж, уявляю.
- Але таки, видно, маю щастя: знайшов у старiй фуфайцi сiрники!
Знайти-то знайшов, а запалити нiяк не можу - пальцi покоцюбли, не
гнуться... Отож i обморозивсь. Руки вiдтодi пухнуть, коли дуже
нахолодиш... "Мотай, хлопче, на пiвдень, пiд сонечко, - сказали лiкарi,
коли виписували з лiкарнi. - I не гайся, якщо не хочеш зостатися
напiвiнвалiдом..." Так я опинився тут. I не шкодую. А як вiдпустка - щораз
до себе в Карпати. Отам лiсу на iнструменти: роби - не переробиш! Треба
вам бiлу яворину, чи бук, чи дошку смереки - все знайдете в наших лiсах!..
I кожна деревина музику в собi та©ть... Недарма ж про добре дерево
сказано: "Живу - мовчу, умру - спiваю"... Вiзьмiть ви карпатську смереку,
- ©© iнодi так i звуть "резонансне дерево", смерекою нiбито захоплювавсь
сам Страдiварiус...
Хотiв Ягнич запитати, хто такий Страдiварiус, але з Оксенових слiв це
одразу й так стало ясно:
- Брав, кажуть, вiн для сво©х скрипок дерево з гiрських верхiв,
вистояне, наспiване вiтрами.. Тому й скрипки виходили з-пiд його руки
найспiвучiшi в свiтi. Стовбур смереки, вiн же й сам нiби натягнута в небо
струна... А ще як зашумить уночi верховiттям - о, не наслуха шся!.. Я теж
то© думки, що тiльки дерево, наспiване вiтром, найкраще да ться до музики,
здатне досягти вершин бельканто... I якщо вже до кiнця вiдкриватися вам,
Гурiйовичу, то скажу: я теж хочу спробувати себе в цьому дiлi... хочу
зробити хоч одну скрипку iз "резонансного дерева"!.. Варто спробувати, як
ви гада те?
- Пiймав не пiймав, а погнатись треба.
- I я тако© думки. Тiльки дадуть вiдпустку, одразу майну в гори до
сво©х смерiчок, привезу матерiалу, "резонансного", хай потiм уже тут
дозрiва ... Бо дерево мусить визрiти: перш нiж братись, мусиш два роки
його сушити пiд соломою. Чого-чого, а соломи в Кура©вцi виста ча, -
засмiявся хлопець.
Засидiлись до пiзна, не помiтили, як i час злинув. А надворi дощ, дощ,
шибки сльозяться, стiкають чорними патьоками...
Ягнич зiбрався йти.
- Ну, куди ви оце, вуйку? - занепоко©вся хлопець. - Дощить, гримить,
залишайтесь у мене: лiжка он вiльнi, хлопцi при©дуть десь аж позавтра!..
Але Ягнич, усмiхнувшись, показав йому ключ:
- Це що?
Ключ вiд одного з корпусiв, де вiн, як йому було сказано, може займати
"каюту" на вибiр... Вручив орiонцевi ключ сам начальник будiвництва, ще
при цьому й зауважив жартома, що буде Ягнич першим поселенцем зразкового
корпусу номер два. В iнших тiльки паркети настеляють, а тут уже все в
основному закiнчено, отже, приймайте ключ i випробовуйте якiсть робiт...
Тож чи мiг Ягнич знехтувати честю, яку йому виявлено?
Зрозумiвши, що майстра не умовиш, Оксен накинув йому на плечi свiй
плащ, першим спустився схiдцями в темряву:
- Я вас навпрямець проведу.
Шумiло неподалiк море, i вся нiч рiвно шумiла дощем, - оце, подумалось
Ягничевi, благодать на кура©вськi поля, на Чередниченкову озимину. Дощ був
не холодний, пiд таким не страшно й промокнути. В небi, обкладенiм
хмарами, ще згрiзна погримувало, темрява раз у раз змiнювалась блакитними
потужними спалахами, що на мить охоплювали собою все, нетривким потопом
свiтла днаючи i небо, i море, i надбережжя. Якось випало Ягничевi так, що
не довелось йому чути цього лiта, як воно гримить, десь розминувся його
"Орiон" з Iллею-пророком, з його небесною колiсницею. Iншi бояться, коли
гримить, а Ягничевi це - ще з дитячих лiт - мов найкраща музика. Де не
бував, у якi грози не потрапляв, зблизька бачив електричнi розряди такi,
коли аж на палубу iскри сиплються iз залiзних снастей корабля, але нiде не
чув вiн таких красивих громiв, як у сво©й Кура©вцi! Особливо в дитинствi,
на самiм свiтанку життя... Бувало, застане тебе в степу, добiжиш до
чабанського коша, станеш i слуха ш iз завмиранням серця, як вигра над
тобою небесна, якась аж радiсна музика, а дощ лл ться та лл ться на зеленi
поля... Чи в отi синi горобинi ночi, коли, здавалось, уся свiтобудова
гримить, i повiтря виповню ться здоровою свiжiстю, наснажу ться силою так,
що й хлiб, кажуть, пiсля цього краще росте (Чередниченко запевня , що
наукою це доведено). Але й гримить не завжди однаково. Зараз, пiсля
тривало© спеки та сушi, у хмарах гуркотiло якось залiзно, грякало, нiби
збились десь там у безладi тисячi порожнiх цистерн.
Рушили в темряву розшукувати той вiдданий у Ягничеве володiння корпус.
Лiхтарi де-не-де маячать по територi©, затканi скiсним летючим паруссям
дощу, але свiтло ©хн майже не сяга сюди, де Ягнич пробира ться iз сво©м
провожатим; у мокрiй темрявi розбагнилося все, ноги ковзаються, кудись
©дуть, сунуться до глеюватих канав. Оксен обiцяв провести Ягнича
"навпрямець" - удень, може, воно справдi було коротше, а зараз карпатець,
видно, й сам уже був не радий, що повiв майстра в цi розритi нiчнi
лабiринти. Вночi усе тут нiби змiстилося, переплуталось, при спалахах
блискавок навiть знайоме здавалось незнайомим, якимось аж грiзним. Без
кiнця розритi канави, стоси цегли, шлакоблокiв, лиснючi маснi калюжi, в
них труби валяються, поблиску гадюччя сталевих тросiв... I дедалi бiльше
багна... На будовах чомусь завжди так: коли сухо, то ще нiчого, а як
бризне дощ, тут i дiдько ногу злама .
- Ну й ну! Оце темiнь! - весело примовля Оксен, пробираючись попереду.
- У нас кажуть: темно, як у льоху пiд дiжкою.
Наритi горби, канави - нiяк з-помiж них не виплута шся. Десь тут удень
був перехiд, була кинута через рiв дощечка трапа, а зараз шукай ©©, може,
навмисне хто збив.. А без не© неможливо - розривища такi, що й чемпiон не
перестрибне. В одному мiсцi, коли вони, обережно долаючи масну калюжу,
наближались до переходу, перед ними з розрито© канави раптом виникло щось
бiле, вигулькнула й, мов човник, попливло вподовж рову, похитуючись.
- Чш!.. - притримав Ягнича гуцул. - Ванну поцупили!
Пригледiлись: справдi, ванну дво канавою несуть, одну, видно, з тих,
що Ягнич ©х бачив удень - пiд корпусом цiлою купою лежали зваленi в
безлад. I ось знайшлись охочi дати лад. Непогано й зметиковано:
канавою-канавою i на простiр, за межi територi©...
- Куди ж то ви розiгнались, хлопцi? - голосно гукнув у темряву Ягнич. -
3 персональною ванною в степ?
Хапуги присiли, разом з ношею зникли в канавi. I нiчичирк, вмерли, не
дишуть.
- Тiльки ж вiд грязюки сво ©, злодюги, i в ваннi не вiдми тесь, - казав
далi Ягнич, даремно шукаючи в темрявi переходу мiж купами глеюватого,
розгаслого грунту. - Ану якi ви там ?..
- Чш!.. - знов пошепки застерiг Оксен. - Не встрявайте, ну ©х!..
Злодюги тим часом, кинувши ванну, уже, чути було, чкурн.ули,
почавкотiли канавою врiзнобiч - той на ост, той на вест: лови його тепер,
впiзнавай...
Аж тепер Ягнич озирнувся на Оксена.
- Не встрявати, кажеш? Оце козак з вусиками... А з вигляду ти ж наче не
- Я теж не був, - коротко засмiявся при©жджий. - На Асуанi був, в
Афганiстанi був, а на сво©х шахтах... Ну,, та ми ж вас не в шахту, наше
Дiло - будуй.
- Оце знайшли будiвельника... Перед вами всьогона-всього морський вовк,
- зауважив Ягнич не без кокетства.
- Зна мо, усе зна мо, однак ви саме той, хто нам потрiбен.
Така настирливiсть була Ягничевi до вподоби, хоча справдi не уявляв
собi, для чого вiн ©м може придатись.
"Мабуть, якiсь там виникли неув'язки, то хочуть, щоб морських вузлiв
навчив ©х в'язати", - подумки пожартував Ягнич, рушаючи за при©жджим.
Машина зношена, з'©здилась на бакаюватих будiвельницьких дорогах, проте
ще бiга , не зда ться... Iнженер Микола Iванович (так вiн назвавсь) сiв за
кермо, а Ягнича посадив на задн мiсце, то, по-©хньому, почеснiше. Сидiння
пропилюжене, пружини ребрами вилазять, коли рушили, все затряслось,
заскрипiло... Що ж: машина трудова, не для гулянок, не для шику...
- Ох i припарю сьогоднi, - озвавсь iнженер, коли ви©хали за Кура©вку.
- Вночi дощ буде, - твердо сказав Ягнич.
- Передавали?
- А в мене своя радiостанцiя, прямий зв'язок з небом: кажу буде -
значить буде.
- Ноги крутять? Вгадали.
Iнженер дорогою не став розводитись про те, що Ягнича найбiльше
цiкавило, - дiлився сво©ми клопотами: строки ось тиснуть, а недоробок ще
безлiч, i графiк не пересунеш, на весну об' кт будь-що повинен бути
зданий, у другому кварталi здравниця прийматиме на вiдпочинок першу партiю
шахтарiв.
- Ну, а мене все-таки для чого? - не втерпiв Ягнич.
- Та так... Дещо задумали, - ухилився iнженер вiд чiтко© вiдповiдi. - I
без знаючо© людини не обiйтись. Порадили до вас присвататись.
I знов заговорив про сво БМУ - колектив дружний. другий рiк прапор
трима , кадровий кiстяк досить стабiльний. До основного ядра будiвельникiв
тепер влилось чимало й кура©вських, органiчно влилось... Щоправда, на
будовi, трохи й сумнiвного елемента, тих, що судились та вiдбули, -
доводиться брати й таких, де ©х дiнеш, та й рук робочих не вистача .
Згодом запитав Ягнича про "Орiон": скiльки йому ще жити i чи правда, що
надалi вiтрильникiв бiльше не будуватимуть? Оцi, що е, доживуть, i все,
вiдiйшла ©хня ера...
- Пустi балачки, - твердо й навiть сердито заперечив Ягнич, нiби йому
достеменно були вiдомi всi намiри Морфлоту на ближчi сто лiт. - Молодь де
набуватиме гарту моряцького? Де ще ©м знайти таку практику, як на робочих
вiтрильних суднах? Бачили ж, мабуть: за першим словом команди - вже вони
навперегiнки вгору, як тi акробати...
- Нiколи не бачив.
- О, то видовище, я вам скажу... Особливо той момент, - Ягнич аж
збадьорився при згадцi, - коли пролуна команда ставити паруси... На фали
i шкоти - пiдгукнув вiн iз заднього сидiння по-молодецьки. - Марселi,
брамселi i бом-брамселi ставити?.. I вже повно в них вiтру, так i
забiлiють, мов лебедi!
Хай зна цей сухопутник, з ким ма справу!... I пiсля цього вже вiльно
розлiгсь у машинi, наче сидiв не на ребристих пружинах, а на блакитних
Чередниченкових плюшах-оксамитах. Споважнiв, вiдчув свою силу, гонор у
ньому озвавсь: адже ж вiн з "Орiона", навiть i тут не знецiнився, ось
його, мов неабияку персону, розшукали, везуть...
Вiд Кура©вки до комплексу можна було б i пiшки пройтись, ну, та хай
уже, коли вирiшили iз шиком, на цiй тарабайцi, що торохтить, мов стара
гарба, та втягу , кушпелу всiма зябрами... В'©хавши на територiю
будiвництва, машина зупинилась бiля одного з вагончикiв (мабуть,
штабного). Iнженер попросив зачекати хвилинку й зник у вагончику, а Ягнич
з незалежним виглядом став походжати бiля цього сучасного кочiв'я.
Вагончики такi ж, як i на польових станах, тiльки ©х тут багато,
вишикувались довгою низкою вiд степу й до моря. На змiну чабанським
кибиткам з'явились новi, на залiзних колесах. Кочуй i кочуй - таке життя:
за океаном тепер нiбито цiлi квартири на причепах по трасах тягяють, не
сидиться людинi на мiсцi... Помiж вагончиками вiтерцем продува , i
орiонець, як людина з вiтрiв, за звичкою пiдставив повiтряним струменям
обличчя, вимiрюючи силу цього кура©вського пасату: рiвний дме, оцей би
погнав паруси... Ось вiн, твiй берег. Чи давно цiлина була тут, де зараз
утрамбовують щебiнь, настеляють асфальтовi дорiжки. "Розмахнулися", -
окидав Ягнич зацiкавленим поглядом будiвництво. Коробки двох величезних
корпусiв майже готовi, третiй лиш зводять, будматерiал подають краном, вiн
величезний, як у порту, далеко червонi над будовою високоши©м сво©м
журавлем... У давнину тут справдi журавлi та дрохви ходили. Степ
Ягничевого дитинства, - колись вiн аж сiллю бiлiв у спеку, потрiсканий.
курай та верблюжка тiльки й росли. Тепер, щоб оживити це засолене
пустирище, везуть iз степiв самоскидами чорнозем, готують грунт пiд квiти
та майбутнi деревця. Деякi вже висадженi, тiльки ж кволенькi ще, ледве
дишуть, поливати ©х треба та виходжувати. Може, доручать Ягничевi догляд?
А що, робота була б йому до душi... Гуркочуть бульдозери, панелевози
двигтять, як танки. Крiм житлових корпусiв, буде зимовий басейн iз
морською водою, окремо харчоблок, для нього буду ться оте присадкувате
примiщення незвично© архiтектури, з вiкон якого виглядають маляри в
скручених iз газет ковпаках та заляпанi вапном дiвчаташтукатурницi. Вони
щось весело догукують до бульдозериста, що працю неподалiк, та хiба ж
хлопцевi почути ©х у цьому залiзному ревищi?.. Всюди будiвельна
гуркотнява, розгардiяш, хаос, але ж росте комплекс, росте. Озелениться
берег, забiлi корпусами шахтарсько© здравницi.
- Ну, як воно, вража ? - спускаючись схiдцями з вагончика, звернувся до
Ягнича iнженер i теж кинув погляд на вировище будiвництва. - Картина поки
що мало приваблива: доки буду мось, ми не красивi. А ось коли зведемо
останнiй дах та причепуримось... Прошу за мною, Андроне Гурiйовичу.
Вони рушили через територiю будiвництва в напрямку до-моря. Тут всюди
ще бiльший розгардiяш: бiлiють зваленi купами ванни та унiтази, жде свого
вжитку рiзний будматерiал, цей ще лежить, а iнший уже пiдвозять, ©дуть
абияк, кому куди зручнiше... Люди в робочому всi, заклопотанi дiлом, внизу
риють траншею, а десь над головою сичить електрозварка. Раз у раз
доводиться переходити по дощатих трапах через величезнi розритi канави, з
яких виглядають загорнутi в iзоляцiю, ще не прикопанi труби, - кладуть мiж
корпусами водогiн, каналiзацiю. I власник зоряного глобуса тут!
Сподiвався, мабуть, що одразу на технiку посадять, а його в канаву
загнали, там колупа ться бiля труб... Але духом не пада .
- Я тут, дядьку Андроне! - пiдсунувши каску вище на лоб, гукнув iз
транше©, коли Ягнич переходив над ним по вузенькiй хисткiй дошцi трапа. -
Це й ви до нас? Вiтаю! Кажуть, важливо людинi уникнути пенсiйного
банкрутства...
Ще й потiм раз чи двiчi Ягнича окликали кура©вськi, - отже, й тут
односельцi та родичi на передньому кра©.
Нарештi берег, синява. Вирушаючи на комплекс, орiонець мав пота мну
думку, що його запрошено всетаки по флотськiй лiнi©, до прогулянкових
човнiв або за шлюпками наглядати, а натомiсть... та це що - насмiшка?
Стара, облуплена лайба сидить у маленькiм лиманчику i нiби жде Ягнича,
притулившись бортом до решток давньо©, iржаво© естакади! (Колись тут
збиралися будувати порт, i цей лиманчик кура©вськi досi називають
Залiзним). Лайба така, що ©© тiльки б на звалище, на брухт, борти
покривились, труба перекошена, весь корпус, зда ться, ось-ось
розповзеться... Нiчого собi "Орiон"!
- Ближче, ближче прошу, - пiдохочував iнженер.
Обстежуючи лайбу зблизька, Ягнич виявив, що бiля не© тут уже хтось
походив, якiсь розумаки встигли поклопотатись: корпусом лайбу пiдведено
пiд самий берег, а щоб не зрушилась, довкола не© намито пiску, - працював,
видно, спецiально для цього земснаряд. Грунту намив, нагнiтив туго,
спресовано, - посудина наче вросла в нього, - навiки сидить, нiкуди не
зрушить. Для певностi ще й сталевих труб довкола старезно© набили,
забетонували в кiлькох мiсцях, щоб не розхитало посудину вiтром чи
штормом. Отак i стiй, припнута на мертвих якорях... Спiдлоба, довгим
вивчальним поглядом дивився Ягнич на старе, спрацьоване судно, наче хотiв
сказати: "Списали й тебе"...
- То як вам наша красуня? - почувся з-за спини бадьорий, владний,
схожий на Чередниченкiв голос.
До них iз цiлим почтом сво©х пiдлеглих наближався, видно, справжнiй
начальник будiвництва, ще порiвняно молодий, широкоплечий гiгант, з
обличчям вилицюватим, мiцним, густо обгорiлим на вiтрi. Цього разу Ягнич
не помилився: оце був вiн, начбуд, так його й Микола Iванович
вiдрекомендував, сам одразу якось делiкатно знепримiтнiвши, вiдступивши
нiби в начбудову тiнь. Почувалось, що сто©ть перед Ягничем людина з натур
прогартованих, певних у собi, не дуже, видно, порушу комплексна веремiя
житт вий начбудiв ритм, не полиша його вiдчуття власно© сили й здоров'я -
веселi iскорки грають у вiчу.
- Сподоба ться шахтарям? - кинувши на лайбу, спитав Ягнича начбуд. -
Послужить iще в новiй сво©й ролi?
I нарештi аж вiн виклав суть задуму: треба випотрошити ©©, докорiнно й
розумно переобладнати, щоб вiдповiдала новому сво му призначенню... Буде
кафе! Лiтн кафе для шахтарiв - iз столиками, з морським кра видом, з
музикою, тихою, заспокiйливою...
- Матерiалiв Дамо, яких тiльки треба, пiдмайстрiв пiдберем вам хоч i
цiлу бригаду, - начбуд заохотливо посмiхнувся Ягничевi, - а ваша роль -
це, власне, роль експерта, консультанта, старшого радника, чия думка
матиме силу вирiшальну... Дрiбницями не докучатимем, дамо простiр, тут уже
хай попрацю фантазiя! Фундамент, так би мовити , а надбудова за вами...
- З якого тут боку й пiдiйти... Трудова посудина, вiдплавала вона вже
сво .
- Ну, не для плавби ж нам вона, - весело нагадав начбуд, - для
вiдпочинку ©© функцiя, для естетики, коли хочете... Звичайно, вигляд не
аж-аж, зате економiя яка - i в часi, i в коштах! Я розумiю, що все це
переобладнати,душу сюди вдихнути не просто, але ж саме тому ми й
звернулись до вас: дiло, як то кажуть, майстра бо©ться... Я правильно
кажу?
- Та правильно.
- А нашi будiвельники - це ж такий народ, що ти ©м тiльки дай путн
завдання: з нiчого витворять таке, що ахнеш...
Гурт будiвельникiв терпляче вислуховував iдею начбуда. Присутнi, хоч i
не брали участi в розмовi, однак, зда ться, подiляли його намiри.
- Лiнiйка в кого-небудь ? - раптом звернувся до будiвельникiв Ягнич.
Знайшовся складаний металевий метр, - подали Ягничевi. Розпроставши
його, Ягнич з мовчазною дiловитiстю наблизився до лайби, приклав лiнiйку
до корпуса.
- Дивiться сюди, - обернувсь до начбуда, - повнiстю приляга?
- Та приляга, а що?
- А не мала б прилягати. Де плавкiсть лiнi©, вигин борта? У справжнього
судна форми пливуть, переливаються, як груди журавля, як тiло дельфiна!..
Лiнiйку ось таку хоч як притискай посерединi, а вся вона до корпуса не
пристане, кiнцi ©© хоч на волосинку, а вiдiйдуть. Бо там форми, обтiчнiсть
- як у риби чи птаха... А це? - Ягнич дивився докiрливо, i в начбуда на
обличчi промайнула аж нiби тiнь винуватостi.
- Очевидно, ви ма те рацiю... Але ж судно, повторюю, не для плавби, в
нього тепер iнше, суто практичне призначення... В областi он "Поплавок",
на пiвденнiм березi поставили "Шхуну", хай i в нас з'явиться щось у цьому
дусi...
- Поняття не маю, з якого боку до не© пiдiйти...
- Вся надiя на вас, на ваш досвiд. Стовiдсотково© вiрогiдностi не
вимага ться, але, звичайно, треба, щоб iлюзiя була, щоб почувалось: це
таки судно, дитя морiв, а не який-небудь лабаз, не вульгарна тобi
забiгайлiвка... Килимки всюди щоб морськi, справжнi, iз рiзаного канату
вузлами в'язанi. Лiхтарi старовинно© форми, як тi, що давнiм мореплавцям
ночами свiтили.. Меню буде тiлки з морсько© живностi, вино тiльки сухе,
мiсцеве, i нiяких мiцних напо©в... Ну, а коли хто крадькома принесе та
смикне зайвого з-пiд поли чи з-пiд стола, того буде зручно й за борт, у
морський витверезник, - начбуд засмiявся i, пiдтриманий смiхом пiдлеглих,
зда ться, вiдчув себе безтурботно, хоча весь час не випускав з кута зору
Ягнича, ждав вiдповiдi.
Ягнич стояв у роздумi, насуплений. Схоже було, що не пiдходить йому ця
лайба i всi цi прожекти... А, видно, була ж йому перед тим видана кимось
щедра атестацiя, звернулись як до майстра першокласного, вкрай необхiдного
для виконання таких робiт... Бо славетний курсантський вiтрильник стояв у
нього за спиною, ореолу додавав.
- То як? Щоб на посаду старшого консультанта до нас? - аж iз якоюсь
запобiгливою шанобою в голосi запитав начбуд.
Ягничева майже сердита мовчанка була витлумачена присутнiми в той
спосiб, що дiла, вважайте, не буде, кашi з цим Чорномором не звариш...
Гонористий виявився цей пришелець з морiв чи просто цiну собi набива ?
Скорiш за все махне рукою та й пiде незасватаний.
- Всi умови створимо, не вiдмовляйтесь, Андроне Гурiйовичу...
Одначе нi зi згодою, нi з вiдмовою майстер не квапився. Поцiкавився у
начбуда:
- Пiдмайстри, кажете, будуть?
- Оксене! - зрадiло гукнув начбуд до одного iз сво©х. - Ану покажись!
З гурту чемно, але не розгублено виступив юнак, стрункий, пiдтягнутий,
темними вусиками примiтний та густо-вишневою смагою щiк.
- Вiн ось буде головним помiчником, - вiдрекомендував начальник
будiвництва. - Умiлець на всi руки, унiверсал: столяр-червонодеревець
високо© квалiфiкацi©, та ще й рiзнi штуки по дереву рiже - всяких там
увiчню вепрiв та ведмедiв карпатських...
- Ще й бандуру сам собi зробив, - додав iз гурту Микола Iванович,
iнженер.
- Тiльки струн поки що на нiй нема, так вiн, щоб не гуляти, на
очеретяну дудку свистить, - пожартував товстунець виконроб у гумових
чоботях. - Усiх штукатурниць сво ю сопiлкою причарував.
Ягнич уважно розглядав хлопця, до зашарiння знiяковiлого пiд обстрiлом
жартiвливих похвал. Це важливо - кого тобi рекомендують у пiдмайстри.
Щирий, зичливий погляд, вiдкрите лице чисто©, нiчим не заплямовано©
юностi. I навiть вусики його не псують, як це бува в декотрих
нахабкуватих розбовканцiв, що вечорами на приморських бульварах тиняються.
- Ну, а ти ж, - звернувся до Оксена Ягнич, - колинебудь хоч ногою на
палубу ступав? Бував на живому суднi?
- Бувати не бував, а видiти видiв...
- Що "видiв"?
- Коли "Орiон" ваш по обрiю, десь аж пiд небом iде... А ден з мо©х
братнякiв на Тихоокеанському флотi служить.
Зда ться, чимось торкнув, умилостивив юнак Ягничеву колючу душу.
Чаша його вагань явно переважувала в цей бiк.
- Що ж, коли так, то завтра й до дiла, - мовив нарештi Ягнич на знак
досягнуто© угоди, i начальник будiвництва зiтхнув полегшено.
Бачили будiвельники ще того дня надвечiр: уже сам, одинцем на березi
стояв майстер-орiонець, збоку оглядаючи лайбу. Списана, припнута, на
вiчному якорi темнi ... От би трохи пiдняти ©© з намитого грунту, бiльше
повернути лицем до бурунiв - одразу набула б iнших обрисiв... Бо яка там
не е, але i в нiй, спрацьованiй, почува ться зiмкнута енергiя минулих
плавб, ще не вивiтрене до кiнця жадання просторiв.
XX
Уночi линув дощ. Якраз те, що Чередниченковi й усiм кура©вцям треба.
Ягнич зостався й ночувати на комплексi. Переказав додому Нельчиним сином,
щоб не турбувались, а сам того ж вечора вже засiв у вагончику iз Оксеном
прикидати рiзнi варiанти реконструкцi© судна. Довго сидiли, радились та
мудрували сяк i так, - а коли все найневiдкладнiше було з'ясоване, Ягнич
сказав, що тепер йому трохи розвиднилось, зможе завтра йти до начбуда на
конкретну розмову. Вагончик, у якому вони сидiли, виявився досить зручним
для житла: не тiсно, затишно, i пiд ногами почува ться палуба... Тут, у
цiй хатi на колесах, i мешка цей молодий гуцул (ще з двома товаришами,
котрi зараз десь на станцi© вивантажують будматерiал для комплексу).
Сидить бiля столу Ягнич, роззира ться сюди й туди, i йому аж рябi в очах
вiд яскравостей: весь вагончик - як квiтка з Карпат! Рiзнi мальовки та
розфарбовки на стiнах, паперовi рушнички iз орнаментом, аплiкацi© з
дерева... У шаховцi пiд склом гра барвами святковий гуцульський костюм
(для Оксенових виступiв у самодiяльностi), гiрський капелюх iз пером, i
топiрець, i ота сама бандура в iнкрустацiях, що ©© Оксен нiбито власними
руками зробив.
- Невже сам змайстрував? - зацiкавлено запитав Ягнич, розглядаючи
iнструмент.
- Доводиться, бо з цим у нас теж проблема. Народнi ансамблi ростуть, як
гриби, а доброго iнструмента шукай та шукай. Он уже й газети писали, де
придбати балалайку, добру жалiйку або зурну? Хлопцi з застави теж просять:
прийди, Оксене, допоможи полагодити нашу музику - хiба ж вiдмовиш?
Сiда мо, разом беремось, та тiльки ж не завжди ма ш пiд рукою що-треба...
Бо матерiали для цього неодмiнно мають бути натуральнi, музичний
iнструмент пластмаси не любить, усе штучне глушить, убива в ньому звук.
От i доводиться всiляко викручуватись та вишукувати...
- Дiло, видно, тонке. Тут усе доводиться руками.
- , звичайно, фабрики iнструментiв, але вони за попитом не встигають,
i потiм у них часто ще якiсть не та. Багато охочих, що самi могли б, але
знову ж, де добути вiдповiдну сировину? Спробуйте ви дiстати в унiвермазi,
скажiмо, струн, яких вам треба: сьогоднi нема й через мiсяць нема, грай
хоч на волосинi з кiнського хвоста!.. У нас, у Карпатах, тамтешнi майстри
по-сво му викручуються хто як: телефонний дрiт використовують, сталевий
трос i той розщеплюють на струни!..
Ягничевi все це було далеке, але йому подобалось. що хлопець живе цим,
- почува ться в ньому пристрасть справжнього майстра.
- А звiдки це воно в тебе? - запитав Ягнич. - Вiд батька, чи як?
- Батька мого бандити вбили, був головою сiльради, - посмутнiв хлопець
i, помовчавши, став розповiдати про сво захоплення. - Просто це, мабуть,
вiд людей... Був маленьким, то водили в нас по селах слiпого бандуриста,
приводили його деколи виступати й до нашо© сiльсько© читальнi. Щоразу
такого дня наряджали мене мама по-гуцу-льському й казали: "Ма ш нинi,
Оксенцю, виводити дiдуся на сцену. Виведеш, поставиш йому швиденько
стiлець i тодi по колiну старого торкни, вiн сяде". I я точно так робив.
Сяде вiн, сивовус, i одразу ось таким розгонистим гордовитим жестом руку
на струни... А пiсля виступу, хоч i слiпий, показував нам, що й до чого:
оце, каже, октава, дванадцять головних струн, а це - пiдструнки...
Багатий, хлоп'ята, iнструмент, попiдроста те, учiться й ви... I я це
затямив. А коли пiсля школи пiшов на меблеву фабрику учнем у сувенiрний
цех, там уже вирiшив: сам зроблю!.. З'явилося потiм ще одне захоплення -
подався з товаришем на цiлиннi землi... Спершу в наметах жили. Намет
величезний, буран парусиною лопоче, розшарпу шатро, ось-ось зiрве з
землi. Посеред намету бочка пiдвiшена, розжарена до червоного, це наше
сонце, воно нас обiгрiва... В лице припiка , а спина мерзне... А взагалi
здорово було. Скоро я вивчився на тракториста, хоча у вiльний час i цього
свого заняття не кидав, - де тiльки шмат деревини попадеться - стружеш,
рiжеш що-небудь просто для душi. Мабуть, там би й лишивсь на цiлинних,
якби не обморозився. Випало якось менi взимку ©хати в далекий рейс, а воно
як завiяло, як зiрвався буран!.. Там, у степах, це не рiдкiсть. Трактор
мiй заглух, бо, як виявилось потiм, лiтню змазку дали , а вона ж.,
звичайно, загусла. Треба розвести багаття, розiгрiти, а тут ще й сiрникiв
нема!.. Степ, нiч, снiгова буря люту , i нiде нi вогника - уявля те?
- Чого ж, уявляю.
- Але таки, видно, маю щастя: знайшов у старiй фуфайцi сiрники!
Знайти-то знайшов, а запалити нiяк не можу - пальцi покоцюбли, не
гнуться... Отож i обморозивсь. Руки вiдтодi пухнуть, коли дуже
нахолодиш... "Мотай, хлопче, на пiвдень, пiд сонечко, - сказали лiкарi,
коли виписували з лiкарнi. - I не гайся, якщо не хочеш зостатися
напiвiнвалiдом..." Так я опинився тут. I не шкодую. А як вiдпустка - щораз
до себе в Карпати. Отам лiсу на iнструменти: роби - не переробиш! Треба
вам бiлу яворину, чи бук, чи дошку смереки - все знайдете в наших лiсах!..
I кожна деревина музику в собi та©ть... Недарма ж про добре дерево
сказано: "Живу - мовчу, умру - спiваю"... Вiзьмiть ви карпатську смереку,
- ©© iнодi так i звуть "резонансне дерево", смерекою нiбито захоплювавсь
сам Страдiварiус...
Хотiв Ягнич запитати, хто такий Страдiварiус, але з Оксенових слiв це
одразу й так стало ясно:
- Брав, кажуть, вiн для сво©х скрипок дерево з гiрських верхiв,
вистояне, наспiване вiтрами.. Тому й скрипки виходили з-пiд його руки
найспiвучiшi в свiтi. Стовбур смереки, вiн же й сам нiби натягнута в небо
струна... А ще як зашумить уночi верховiттям - о, не наслуха шся!.. Я теж
то© думки, що тiльки дерево, наспiване вiтром, найкраще да ться до музики,
здатне досягти вершин бельканто... I якщо вже до кiнця вiдкриватися вам,
Гурiйовичу, то скажу: я теж хочу спробувати себе в цьому дiлi... хочу
зробити хоч одну скрипку iз "резонансного дерева"!.. Варто спробувати, як
ви гада те?
- Пiймав не пiймав, а погнатись треба.
- I я тако© думки. Тiльки дадуть вiдпустку, одразу майну в гори до
сво©х смерiчок, привезу матерiалу, "резонансного", хай потiм уже тут
дозрiва ... Бо дерево мусить визрiти: перш нiж братись, мусиш два роки
його сушити пiд соломою. Чого-чого, а соломи в Кура©вцi виста ча, -
засмiявся хлопець.
Засидiлись до пiзна, не помiтили, як i час злинув. А надворi дощ, дощ,
шибки сльозяться, стiкають чорними патьоками...
Ягнич зiбрався йти.
- Ну, куди ви оце, вуйку? - занепоко©вся хлопець. - Дощить, гримить,
залишайтесь у мене: лiжка он вiльнi, хлопцi при©дуть десь аж позавтра!..
Але Ягнич, усмiхнувшись, показав йому ключ:
- Це що?
Ключ вiд одного з корпусiв, де вiн, як йому було сказано, може займати
"каюту" на вибiр... Вручив орiонцевi ключ сам начальник будiвництва, ще
при цьому й зауважив жартома, що буде Ягнич першим поселенцем зразкового
корпусу номер два. В iнших тiльки паркети настеляють, а тут уже все в
основному закiнчено, отже, приймайте ключ i випробовуйте якiсть робiт...
Тож чи мiг Ягнич знехтувати честю, яку йому виявлено?
Зрозумiвши, що майстра не умовиш, Оксен накинув йому на плечi свiй
плащ, першим спустився схiдцями в темряву:
- Я вас навпрямець проведу.
Шумiло неподалiк море, i вся нiч рiвно шумiла дощем, - оце, подумалось
Ягничевi, благодать на кура©вськi поля, на Чередниченкову озимину. Дощ був
не холодний, пiд таким не страшно й промокнути. В небi, обкладенiм
хмарами, ще згрiзна погримувало, темрява раз у раз змiнювалась блакитними
потужними спалахами, що на мить охоплювали собою все, нетривким потопом
свiтла днаючи i небо, i море, i надбережжя. Якось випало Ягничевi так, що
не довелось йому чути цього лiта, як воно гримить, десь розминувся його
"Орiон" з Iллею-пророком, з його небесною колiсницею. Iншi бояться, коли
гримить, а Ягничевi це - ще з дитячих лiт - мов найкраща музика. Де не
бував, у якi грози не потрапляв, зблизька бачив електричнi розряди такi,
коли аж на палубу iскри сиплються iз залiзних снастей корабля, але нiде не
чув вiн таких красивих громiв, як у сво©й Кура©вцi! Особливо в дитинствi,
на самiм свiтанку життя... Бувало, застане тебе в степу, добiжиш до
чабанського коша, станеш i слуха ш iз завмиранням серця, як вигра над
тобою небесна, якась аж радiсна музика, а дощ лл ться та лл ться на зеленi
поля... Чи в отi синi горобинi ночi, коли, здавалось, уся свiтобудова
гримить, i повiтря виповню ться здоровою свiжiстю, наснажу ться силою так,
що й хлiб, кажуть, пiсля цього краще росте (Чередниченко запевня , що
наукою це доведено). Але й гримить не завжди однаково. Зараз, пiсля
тривало© спеки та сушi, у хмарах гуркотiло якось залiзно, грякало, нiби
збились десь там у безладi тисячi порожнiх цистерн.
Рушили в темряву розшукувати той вiдданий у Ягничеве володiння корпус.
Лiхтарi де-не-де маячать по територi©, затканi скiсним летючим паруссям
дощу, але свiтло ©хн майже не сяга сюди, де Ягнич пробира ться iз сво©м
провожатим; у мокрiй темрявi розбагнилося все, ноги ковзаються, кудись
©дуть, сунуться до глеюватих канав. Оксен обiцяв провести Ягнича
"навпрямець" - удень, може, воно справдi було коротше, а зараз карпатець,
видно, й сам уже був не радий, що повiв майстра в цi розритi нiчнi
лабiринти. Вночi усе тут нiби змiстилося, переплуталось, при спалахах
блискавок навiть знайоме здавалось незнайомим, якимось аж грiзним. Без
кiнця розритi канави, стоси цегли, шлакоблокiв, лиснючi маснi калюжi, в
них труби валяються, поблиску гадюччя сталевих тросiв... I дедалi бiльше
багна... На будовах чомусь завжди так: коли сухо, то ще нiчого, а як
бризне дощ, тут i дiдько ногу злама .
- Ну й ну! Оце темiнь! - весело примовля Оксен, пробираючись попереду.
- У нас кажуть: темно, як у льоху пiд дiжкою.
Наритi горби, канави - нiяк з-помiж них не виплута шся. Десь тут удень
був перехiд, була кинута через рiв дощечка трапа, а зараз шукай ©©, може,
навмисне хто збив.. А без не© неможливо - розривища такi, що й чемпiон не
перестрибне. В одному мiсцi, коли вони, обережно долаючи масну калюжу,
наближались до переходу, перед ними з розрито© канави раптом виникло щось
бiле, вигулькнула й, мов човник, попливло вподовж рову, похитуючись.
- Чш!.. - притримав Ягнича гуцул. - Ванну поцупили!
Пригледiлись: справдi, ванну дво канавою несуть, одну, видно, з тих,
що Ягнич ©х бачив удень - пiд корпусом цiлою купою лежали зваленi в
безлад. I ось знайшлись охочi дати лад. Непогано й зметиковано:
канавою-канавою i на простiр, за межi територi©...
- Куди ж то ви розiгнались, хлопцi? - голосно гукнув у темряву Ягнич. -
3 персональною ванною в степ?
Хапуги присiли, разом з ношею зникли в канавi. I нiчичирк, вмерли, не
дишуть.
- Тiльки ж вiд грязюки сво ©, злодюги, i в ваннi не вiдми тесь, - казав
далi Ягнич, даремно шукаючи в темрявi переходу мiж купами глеюватого,
розгаслого грунту. - Ану якi ви там ?..
- Чш!.. - знов пошепки застерiг Оксен. - Не встрявайте, ну ©х!..
Злодюги тим часом, кинувши ванну, уже, чути було, чкурн.ули,
почавкотiли канавою врiзнобiч - той на ост, той на вест: лови його тепер,
впiзнавай...
Аж тепер Ягнич озирнувся на Оксена.
- Не встрявати, кажеш? Оце козак з вусиками... А з вигляду ти ж наче не