жнивах. Панаса Омеляновича вчора випадково Iнна зустрiла на вулицi: iшов
прибитий якийсь, зiщулений, аж дивитись жаль... Що тiльки робить з людиною
старiсть! Зда ться, хiба ж давно водив ©х щовесни в степ, на уроки
ботанiки, з захватом розповiдав про кура©вський, нiби й небагатий
рослинний свiт (уперше вiд нього Iнна почула про тi "скiфськi тюльпани"),
а вчора... здавалось, бреде сама тiнь вiд людини... Маленький iшов, ще
бiльше зiсохлий, хода по-старечому непевна, зда ться, дмухни - i впаде. Бо
ж такого зазнати удару: диного ма сина, i того довелось побачити на лавi
пiдсудних... Невiдомо, з чого це й почалось у Вiктора.
Доки був у школi, нiяких за ним не помiчалось вiдхилень вiд норми, ну
хiба порозбишаку там трохи бiльше, нiж iншi, але, зрештою, це часто
трапля ться серед пiдлiткiв.
Пiсля восьмого вирiшив вступати до морехiдки. I вступив, на екзаменах
не провалився, та першо© ж осенi повернувся в Кура©вку до батькiв, щоб
порадувати новиною: вiдчислили...
- Вiдчислили чи просто вигнали? - запитав його тодi Чередниченко,
зустрiвши якось у клубi.
- У них це назива ться вiдчислили, - криво посмiхався Вiктор. -
Вважають, що характером ©м не пiдходжу...
- Скорiше не характером, а розбейканiстю сво ю, - коментував цю подiю
голова. - Дають тобi змогу подумати, як далi жити... Адже можна
по-рiзному: один виходить одразу на магiстраль, а другий десь убiк
навмання покривуляв, поскакав, як перекотиполе. Одного морехiдка зваблю
дiлом серйозним, а другому пусто© романтики закортiло, давай безкозирку
для парадiв та моряцьку походку для шику... А в них там щодо цього сво
прислiв'я: щоб була морська походка, море потрiбне - не водка... Чув? Бурi
та шторми народжують мужчин!
- Хай воно вам те море хоч i висохне, - вiдповiдав Вiктор на всi
дошкуляння.
Пiсля того, як вiн опинився за ворiтьми флотсько© школи, нестерпним
стало для нього саме слово "морехiдка", уникав i згадки про не©. Бо ж не
прийняла тво © розхристаностi, вигнала пiд паруси кура©всько© кiптюги!
Iнна вважа , що саме в тi днi з'явився у Вiктора комплекс неповноцiнностi.
Сподiвалась, що зможе вилiкувати його, душевно зцiлить хлопця сво ю
любов'ю. Любов'ю - саме так! Iнна вже тодi була небайдужа до нього. I не
тiльки тому, що вродливий, що багатьом дiвчатам подобавсь, а й тому, що
було ж у нього оте "щось", отой житт вий азарт, вiдвага, якась летюча
самозабутнiсть, неприкаянiсть... Адже закоханi очi бачать усе по-сво му,
вони й те, що iншi осуджують, зумiють виправдати... Вiктор недовго сидiв у
домашньому затишку бiля батькiв, пiдхопило хлопця новими вiтрами. Подався
незабаром на канал, шукав щастя на самоскидi й на скреперi, якийсь час
уперто колупав степову планету, потiм знов його потягло до цих берегiв,
прилаштувався в кура©вську рибартiль, чи, як тут кажуть, рибтюльку... I
так аж до того нещасливого випадку, що завiв його до мiсць ув'язнення.
Вiдбув тепер сво , спокутував, повернувся. Тiльки не затримався в
Кура©вцi, зачепився десь у райцентрi, про це Iнна дiзналась вiд знiченого
та розгубленого Панаса Омеляновича. Був Вiтя вдома всього одну нiч, тяжко
картав себе перед матiр'ю: пiшло, каже, мамо, життя мо навперекосяк...
- Як, як сказав? - перепитала Iнна.
- Навперекосяк, каже. I сльози на очах.
Це багато для не© важило. Видно, таки мав там час подумати, якщо вже
здатен судити себе сво©м власним внутрiшнiм судом. Може, вперше
прокинулось у ньому синiвське щось до матерi, до прибитого горем батька,
був нiбито вкрай розчулений, не дорiкнув i словом, що "Яву" його збули,
комусь вiддали за безцiнь, щоб i духу ©© не було на подвiр'©.
- А чому ж все-таки в Кура©вцi вiн не лишивсь? - тамуючи хвилювання,
запитала Iнна Панаса Омеляновича.
- Не можу, каже: соромно. Щоб у такому виглядi та на очi друзям
з'явитись? Нi, на сторонi перебуду, хоч доки чуб вiдросте... Якби йому
якесь пiдживлення, щоб швидше рiс.
По цiй сумовитiй самоiронi© Iнна одразу впiзнала свого обранця. Якщо
людина не втратила почуття гумору та почуття сорому перед iншими, то ще ж
вона не пропаща!
Та хоч скiльки машин поверталося з елеватора, жодна не привезла Вiктора
на сво му борту. Глянеш у бiк моря - нема й звiдти, не вибродить хлопець
iз сяючих його бурунiв! На дорожнi роботи нiбито влаштувався, новий
трудовий чуб вiдрощу собi на залiзнiм котку. I зовсiм не всю правду
вiдкрила Чередниченковi Iнна напередоднi, коли в розмовi бiля нiчного
вагончика казала про доконечнiсть сво © невiдкладно© по©здки в райцентр:
не тiльки вiддiл охорони здоров'я мала на увазi, ще бiльше поривало ©©
туди сподiвання швидше зустрiти, розшукати свого перестражданого, вже
вiльного вiд провини Вiктора Веремi нка.
Не зовсiм поки що звичне для дiвчини нове ©© становище. Чату цей свiй
безлюдний зараз медпункт, i хоча могла б, звiсно, вiдлучитись, але не
зна , чи може це зробити сама, чи повинна тепер щоразу питати дозволу в
Чередниченка?
Коли настала пора снiданку, Iнну теж покликали до столу заодно з
кiлькома прибулими вночi десь iз Тернопiльщини механiзаторами, що ©хнi
облiзлi чемодани та авоськи ще й зараз лежать, зваленi купою, бiля
Iнниного вагончика. Щолiта при©здять iз захiдних областей пiдпомагачi, щоб
разом iз кура©вцями порати безмежнi лани пшениць. Мали б i цього року
при©жджi тут бути нарозхват, а, виявля ться, що лiто не те: не так
уродило, як ждалося... Поки що тернопiльськi перебувають у невiданнi, не
знають, як воно вирiшиться з ними: добре, хоч до столу не забули
покликати...
Сподiвалась Iнна побачити за снiданком i свiй сiмейний "ягничiвський
екiпаж", такий. Не першi жнива iсну , не раз з'являлись фото i в
районнiй, i в обласнiй газетi: екiпаж подружжя Ягничiв. Батько, як
механiзатор широкого профiлю, в степах невiдлучно, а мати до нього на
сезон жнив пiдключа ться помiчницею. Лише торiк вона вперше не стала до
комбайнового штурвала, за станом здоров'я перевели ©© вихователькою в
дитячий садок. Однак i пiсля цi © перестанови сiмейний екiпаж Ягничiв не
розпався: прийшов на змiну матерi Петро-старшокласник, про якого ще й
ранiш батько у хвилини пiдхмелено© ласкавостi казав: оце росте мiй
штурманець. Любить татусь i сином, i донькою похвалитися перед людьми!
Не випало, однак, сьогоднi дiвчинi тут зустрiти сво©х: нi батько, нi
брат цього ранку снiдати не з'явились - комбайнерам, виявля ться, ©жу
зараз возять безпосередньо в загiнки, бо кожна хвилина дорога, нива не
жде.
Опiвднi при©хала на тiк Варвара Пилипiвна, блiда, схудла пiсля
нездужання, але при зустрiчi з Iнною аж нiби повеселiла.
- Ну, як ти тут, Iнно? Осво©лась? - запитала iз сво ю незмiнною
лагiднiстю. - Оце вiдчула себе трохи краще, то дай, думаю, по©ду почергую
за не©, бо ©й же треба, мабуть, у районi побувати...
I глянула на Iнну так проникливе: знаю, мовляв, чого треба, до кого
серце спiшить... Нi, жiнки таки кращi психологи, нiж отi товстошкурi
мужчини!
Цього ж дня Iнна була вже у райцентрi.
Зайшла до райкому комсомолу, взялася на облiк, побувала у свого
начальства у вiддiлi охорони здоров'я, i добре, що побувала: мали намiр
направити ©© в iнше село, в глибинну степову Хлiбодарiвку, де теж
медпункт, але послана туди працiвниця не знайшла з хлiбодарiвцями спiльно©
мови, пишуть на не© у рiзнi iнстанцi©, вiдбою вiд скарг нема. I груба з
людьми, i лiкувати не вмi , порошки да не тi. "Якщо не замiните, просто
виженемо з села!" Така то Хлiбодарiвка, зна краще за медикiв, як та вiд
чого ©й лiкуватись... Отож у районi й виникла думка послати на той
хлiбодарiвський вулкан нову випускницю, вважають чомусь, що на новеньку
скарг не буде. А Кура©вку можна поки що лишити за Варварою Пилипiвною, хай
ще трохи потягне, вона ж iз натур двожильних: то наче зовсiм ©© скосило,
то знов ожила, до роботи ста ... Одне слово, хотiли Iнною по-сво му
розпорядитись, але тут вона вже виявила характер: визначено менi Кура©вку,
то й не крутiть, право мо , як ото визначено, так i буде!
- Iншi з сво©х Кура©вок тiкають, а ви...
- А я не iнша.
- Хм... Теж аргумент.
Змушенi були, зрештою, поступитись. Вийшла з установи хоч з невеликою,
та все ж перемогою.
Ще побувала в книгарнi, купила "Антологiю французько© поезi©", два томи
перекладiв. В училищi Iнна чула про це видання, але знайти нiде не могла,
а тут обидва томи чомусь залежались. Тепер уже начита ться пiд час
чергувань.
I хоч де була, всюди ©й не сходило з думки: Вiктор, Вiктор... Ма ж вiн
бути десь тут, одна з ©© кура©вських подруг бачила, як вiн працював у
райцентрi, вминав залiзним котком гарячий асфальт перед Дошкою пошани. Ще
нiбито й говорив тiй дiвчинi:
- Осуджу ш, мабуть, що наступ на флору веду? Дума ш, не шкода?
Внутрiшньо ридаю, а проте мушу: в iм'я прогресу доводиться чавити вашi
незабудки залiзним котком! I якщо хто мене там вигляда , передай: не на
бiлiм конi в Кура©вку в'©де - на чорнiм котку...
Зараз у центрi все вже було заасфальтоване, лиснюче покриття чорнiло
перед Дошкою пошани, ще справдi свiже, зернисте, недавно вкочене. Терпляче
блукала Iнна завулками, доки таки в одному з них натрапила на те, що
шукала: залiзний дорожницький бегемотище стояв посеред вулички, тiльки
зверху на сидiннi нiкого не було. Вуличка затишна, у дворах зелено, в
затiнку, перед самим будиночком прокуратури, розташувались пiд акацi ю
дорожники, яскравiють, як багаття, у сво©х оранжевих безрукавках,
пiдобiдують, зда ться, з пивом навiть... Iнна першо© ж митi вгледiла серед
них Вiктора, погляди ©хнi - нiби тiльки й ждали цi © митi - зустрiлися.
Вiн, видно, нiяк не мiг повiрити власним очам. Витягнув свою журавлину шию
й застиг, зовсiм отетерiлий... Потiм вручко схопився на ноги, ще рвучкiше
здер навiщось iз себе свою оранжеву робу й, шпурнувши геть, сягнисто
покрокував дiвчинi назустрiч.
- Ти?
- Я.
й схотiлось заплакати, такий зараз вiн був якийсь... не вiн. З'явилося
в ньому щось нiби не Вiкторове, холоднувате, жорстке. Нiколи таким його не
бачила. Худющий, стрижений i нiби аж прилякнутий. Ще бiльше витягся вгору
- ходяча верства. А надто ця голомоза, чи не навмисне для пiдсилення
мученицького вигляду, драбиною стрижена голова, що тепер нiби видовжилась
угору, з гострими, наче не його вухами. Онiмiлий стояв. Наче не вiрив, що
це вона, що прийшла до нього. Зрештою, таки оговтався, гукнув товаришам:
"Я вiдлучусь", - i тiльки тепер, засвiтившись радiстю, вхопив Iнну за
лiкоть, здавив до болю.
- Ходiм!
I все повернулось митт во: море, пiски, слiпучий прибiй у людський
зрiст, де дво закоханих шалiють вiд щастя, де хлопець на руках виносить
iз сяйва свою юну кура©вську богиню... Зникла прiрва, яка щойно ©х
роздiляла, знов морськi буруни виникають iз марева ©м назустрiч, сяючи над
гарячим чорним асфальтом.
Не знали, де б ©м знайти мiсце, де б знебутись, залишитись самим,
удвох, без усiх!
Знайшлась ©м лавка у скверику бiля пристанi, пiд старезною, розiмлiлою
вiд спеки вербою. Сiли й не знали, що сказати одне одному, з чого почати.
- Невже це ти?
- Та нiби ж то я.
Очi його були зволоженi, усмiшка зникла. Закусивши пошерхлу губу, вiн
дивився на Iнну з притамованим болем, вивчально, майже суворо, нiби хотiв
прозирнути ©й у саму душу, дiзнатися, як ©й тут велося без нього i що в
тiй душi робиться зараз...
- Таки ж бувають у життi хвилини щастя... Ти згодна?
- Один казав: зiрницi щастя...
- Як ти знайшла мене?
- По компасу.
- Хтось встиг тебе озбро©ти компасом?
- У кожно© дiвчини компас отут, - i приклала руку до грудей.
- А я вже думав: чи не знайшла якийсь кращий варiант? Чи не побоялась
за свою репутацiю?
- Мало ж ти мене зна ш.
- Мабуть.
Понурився, поволi водив по пiску носком свого розбитого черевика. Водив
нiби знiчев'я, та все ж якась нерозбiрлива в'язь виникла на пiску.
- Що ти малю ш?
- Хочу записати цей день.
- Для чого?
- Щоб не забути нiколи.
Аж згодом поцiкавився ©© справами, Кура©вкою.
- Не перейменували там ще ©©? - посмiхнувся раптом.
- А навiщо?
- Та нiбито ж виникала в когось така iдея. Кура, курай, кура©вка...
Декому, кажуть, це рiже слух. Та й справдi, може, не по-сучасному? Може б,
веселiшу якусь ©й назву прилiпити?
- Яку б же ти запропонував?
- Щасливе, скажiмо. Або Урожайне. Або Свiтозарне... Тепер часто такi
дають.
- Якби вже неодмiнно треба було, я б назвала: Хлiбодарiвка. Правда,
одна вже ...
- А ту одну, я чув, якраз збираються зносити...
- Не може бути.
- Чому нi? Зiллють, укрупнять, якщо тiльки справдi вона виявиться
неперспективною... А зда ться, вона в категорi© саме таких.
Вони знову помовчали, разом стежачи за рiчковим трамва м, що якраз
вiдходив вiд пристанi, лишаючи за собою на водi круто вивернутий слiпучий
слiд.
- Учора Панаса Омеляновича бачила, - сказала Iнна, щоб нагадати
Вiкторовi про батька. - Так постарiв.
- Зiр втрача аксакал. Уже все йому, каже, пливе, як туман...
- Скорiше б ти повертався до них.
- Хай спершу ось патли вiдрощу, - провiв вiн рукою по стернястiй сво©й
головi. - Бо не впiзнають кура©вцi. Правда ж, можуть не впiзнати?
- Кому треба - той упiзна .
- Ти певна?
- Певна.
Пробувала потiм розпитати його про пережите там.
Але Вiктор неохоче пiддававсь на ©© розпити; коли торкалася цi © теми -
весь час вiдчувався його внутрiшнiй спротив.
Мало, мовляв, цiкавого. Вiдбував, та й усе. Алiгаторне життя.
- Збоку можна подумати, що суддям i робити нiчого, а воно...
- Поки що кого стригти, - всмiхнувся з гiркотою. - Один наш казав:
куди це годиться, що стiльки ходить по планетi нестрижених... Треба ними
зайнятись.
Цi тюремнi дотепи ©й не були до серця, iншого ждала вiд нього. Хотiлось
©й почути, як вiн там вистраждував свою драму, як глибоко розкаювався, як
денк i нiч його мучила совiсть серед того алiгаторного життя, спонукаючи
швидше очиститись, найчорнiшрю роботою спокутувати провину, оновленим
вернутись додому... Можливо, щось подiбне й було, бо звiдки ж з'явилась у
нього оця незвична притихлiсть, задума й ледь помiтна прижуренiсть в очах?
Бiля рота покреслились складки гiркоти, руки загрубiли, в затвердiлих
мозолях.
- Важко було?
- Легко там не бува , Iнно. Заклад, як вiдомо, суворий,
виправно-трудовий. Орденiв там не дають, та все ж Вiктор твiй завдяки
працьовитостi не раз заживав ласки адмiнiстрацi©. - Його самоiронiя знову
приправлена дозою гiркоти. - В iзоляторi не сидiв, працював без симуляцi©,
робив усе, щоб тiльки знов опинитись серед нестриженого людства.
- I опинився, вiтаю... А де був - туди, гадаю, дорогу забудеш.
- Не приведи, доле, ще раз там опинитися. Хоча, зда ться, Вiктор твiй
там залишив пiсля себе непогану пам'ять. Самих тiльки цiнних раппропозицiй
скiльки подав, рухаючи прогрес, - знову казав вiн напiвжартома, з гiркою
осмiшкою.
- Якi ж то були пропозицi©?
- Для тебе в них нiчого цiкавого.
- Мене цiкавить усе, що з тобою зв'язане. Розкажи.
- Якщо так - слухай. З пiдказки Веремi нка Вiктора був установлений в
деревообробнiм цеху вентилятор. Була прийнята до уваги скарга про невидачу
сусiдовi койкосiтки... Було викинуто з цеху зайвину устаткування. Були ще
важливi думки про новий спосiб сушити онучi... Все це вiн говорив з
жорстоким усмiхом, з якимось нервовим надривом, наче щоб дошкулити Iннi. -
Ну, а коли вже роздирати рани...
- Годi, не розказуй, - з болем сказала Iнна i взяла його за руку,
велику, розплескану, в затвердiлих горiшках мозолiв, взяла й мiцно затисла
у сво©х маленьких долонях.
Вони довго мовчали. Було щось зворушливе, напiвдитяче в цьому мовчаннi,
в нiмому сплетiннi рук. Так було ©м найкраще. I не мало значення, що бiля
його розбитих шкарбанiв так контрастують ©© лакованi босонiжки, що поруч з
грубим брезентом холош ще бiльше вирiзняються дiвочi стрункi ноженята,
загорiлi до пшенично© золотавостi, туго налитi житт вою снагою.
- Пiснi, чув, склада ш? - згодом запитав Вiктор, втупившись поглядом у
пiсок i, як Iннi здалося, ховаючи насмiшкувату мiну.
- А що - ти проти?
- Чому. Заняття не з найгiрших... "Берег любовi" днями тут мiсцева
радiомережа передавала...
- Ну, i як?
- Нiчого. Душещипательно. - I, обернувшись до не©, Вiктор несподiвано
пiдморгнув Iннi якось по-незнайомому, аж нiби трохи вульгарно (так ©й
принаймнi здалося).
Iнна вiдпустила його руку. Нiколи ранiше вiн ©й не пiдморгував, це в
ньому було нове, для не© навiть образливе.
- Чого ти менi пiдморгу ш? - сказала вона, спохмурнiвши.
- Пробач. Це в твого друга з'явилась вада така - нервовий тик
назива ться...
- Бiльше щоб цього не було.
- Слухаюсь, товаришу начальник.
I знову рука в руцi, i теплiнь близькостi пройма обох, i гарно ©м
дивитись навiть на горобцiв, що так смiшно й нелякливо купаються перед
ними в пилюцi.
- Не знаю, як тобi й дякувати за це побачення, - сказав Вiктор згодом.
- Ти така чиста, менi аж нiяково сидiти поруч з тобою... Iнша знехтувала
б, а ти... Iнно, ти справдi вiриш у мене?
- Звичайно. Все буде добре. Все залежить тепер вiд тебе самого...
- Можливо, й так.
Iннi кортiло з'ясувати, як Вiктор уявля себе надалi, адже це так
важливо для них обох, не допустить же вiн, щоб знову життя його йшло
навперекосяк...
- Коли ж усе-таки додому, стрижений мiй хлопче? Чи вирiшив осiсти тут
надовго?
- Щоб надовго - навряд. Поки що нема гармонi©, з начальством. Та й
хлопцi в "Сiльгосптехнiку" кличуть.
- Ну, а в Кура©вку?
Зда ться, це було його живою раною. Вiн насупився.
- Пiд вашi вiкна треба повертатись на конi, Iнко. А пiдi мною поки що
мертве залiзо, коток незграбний, важкий... Доки вiн до вас докотиться,
доки дочавлю траву до рiдного Кура©вграда, спливе немало, мабуть, часу.
У голосi його вiдчувався глибокий смуток.
- Повертайся, - вихопилось у дiвчини мимовiль, стишено, пристрасно. -
Не барися, любий.
Вiн узяв ©© за плечi i, всю круто повернувши до себе, невiдривне
дивився в очi, повнi глибоких темних слiз.
- Повернусь, - сказав твердо.
I хотiв би ще додати: "Повернусь ради тебе найперше. З'явлюсь, щоб без
кiнця мучити тебе. Висмiювати. Вiдштовхувати. Дошкуляти цинiчно. Втрачати
й знов знаходити. Захоплюватись тобою й терзати ревнощами без причин...
Вернусь, щоб кохати!"'
X
Уже надвечiр Iнну пiдхопили бiля елеватора в одну з попутних машин.
Випало якраз опинитися серед тих хлопцiв-зерновозiв, що в армiйських
панамах. Пригальмували, руку подали, та, коли сiла, докучати не стали.
Мабуть, одразу помiтили, в якому станi перебува ця дiвчина: до шарiння
розхвильована чимось, очi горять, iще вона там, де щойно була.
Iнна справдi вся була розбентежена зустрiччю, переповнена нею по вiнця.
Провела Вiктора до самого котка, що так i стояв, ждучи господаря, на
свiжiй асфальтiвцi. "Ти ж зна ш, що я причеплива", - весело сказала
Вiкторовi, беручи його пiд руку, й помiтила, що ©© невiдчепнiсть була йому
при мна, з'явилось у ньому щось схоже на певнiсть у собi i, збадьорений,
по-журавлиному гордовито вiн ступав поруч з Iнною пiд оцiнливими поглядами
бригади, наближаючись з нею до мiсця роботи. Позиркував з веселою
зверхнiстю на сво©х товаришiв, дивiться, мовляв, яка красива та чиста
дiвчина у мiнi-спiдницi постуку каблучками поруч, трима вашого
Веремi нка пiд руку!.. Легко, мов якийнебудь легiнь гiрський, зiскочив на
сво залiзне сiдло, здвигнув з мiсця стотонне одоробло, що перед ним iншi
бригадники вже розсипали лопатами гарячий зернистий асфальт. Ще i з сiдла
обернувся зблиснув на прощання до Iнни вже не сухою, не вимученою, а живою
-ще як iз шкiльних лiт - усмiшкою:
- Привiт Кура©вграду!
Одна зустрiч, i нiби поповнiв, наснажився хлопець. Ось що таке,
дiвчата, кохання, ось що це за цiлющий бальзам...
Широкий шлях-грунтовик лiг степами на Кура©вку. Машини летять туди й
сюди, збивають колесами клуб'я пилюки, не встига вона влягтись. Працю
степ, у трудовiй напрузi весь; там ще косять комбайни, докошують загiнки,
а там уже й рiлля груддям вперемiш iз стернею кострубатиться скошеному
вслiд. Не знають спочинку дощувалки-фрегати, женуть водогра©, разом iз
сонцем райдуги роблять на городнiх плантацiях, на дiлянках зелено©
кукурудзи. Та в центрi всього токи: де тiк, там i кургани зерна
вилискують, свiтяться сухим золотом, i люди з лопатами розкопують ©х,
вантажачи зерно в машини. Хлiборобська праця звично пану тут, усе
вiдбува ться в нiби неквапливому, розмiреному ритмi, а насправдi спiшать,
щоб устигнути, щоб iз вирощеного - не втратити нi зернини, бо ж вiдомо:
нива раз на рiк родить!
Курява далеко розповза ться вiд шляхiв, висить вона й над токами, й над
комбайнами, - весь повiтряний океан в'южиться цi ю жнив'яною югою. Вiд
обрiю до обрiю небо зараз помiтно притемнене, неяскраве, пливе в
напiвiмлi, i, доки й вляжуться тут жнив'янi аврали, не бачити його ясним.
Така вже пора: кушпелища як встануть пiсля Свята першого снопа, як
розiпнуться вiд краю й до краю цi вiтрила пилюги над степом, то й не
зникатимуть нi вдень нi вночi, i хоч вiтрiв зараз нема, а стороннiй десь
там може подумати, що над пiвденними районами знову шаленiють курявнi
бурi.
У цiй курявi тобi жити. Оце вона, твоя золота Бенгалiя, вся в потопах
кура©всько© куряви... Але нiде людинi не страшно, якщо тiльки ти не в
самотностi, ма ш друзiв, повагу людей, улюблену, хай навiть чсiсом i
каторжну працю. I, звiсно, треба людинi для повнотii щастя ще мати також
отой "сiмейний екiпаж", кили на все життя люди днаються i в трудi, i в
любовi... Кушпелою та вiтром палким обда дiвчину дорога. Звикай. Iншому,
може, й важко було б тут осво©тись, а ©й... Любить Iнна цей степ. I не
лише тодi, коли зацвiте, запала навеснi скiфськими тюльпанами, замигтить
ластiвками та озветься жайворонком iз пiднебесся, любить його i ось таким,
по-жнив'яному звированим, закiптюженим, у хмарах трудово© пилюки.
Надiйнiсть с в ньому. Незрадливий, стiйкий, мабуть, лише вiн, цей степ, i
не пiде навперекосяк.
Мовчуни цi, що в панамах. Тiльки i вдалося дiзнатися, що туркмени. В
дисциплiнi, видно, тримають ©х командири, виховують як треба, бо ж такi,
що одразу стали б оце лiзти, в'язнути з лицяннями до незнайомо© дiвчини.
Цi навiть аж занадто стриманi, замкнутi в собi. Могли б бути й
говiркiшими, якщо вже випало бути супутниками. Однак дiвчинi чимось i до
душi i ©хня схiдна замкнутiсть - що ж тут такого, може, це в них просто
вияв вроджено© скромностi, душевно© делiкатностi? Вiра Костянтинiвна
казала, що в Iндi© теж багато людей таких, приязних, делiкатних... Один iз
цих солдатикiв зовсiм схожий на вчорашнього потерпiлого: до чорноти
засмагльований, чорнобривий, весь якийсь мiнiатюрний. Але це iнший.
Задумливий, щось мрiйне застигло в очах, може, кохану дiвчину дома
залишив? Ожвавiли хлопцi згодом лише, коли при наближеннi до кура©вських
полiв у хмарах пiднятих кушпелищ змайнули бiлокрилi перевiсники моря -
кигитки. Солдати аж посхоплювались у кузовi, тримаючись один за одного:
- Чайки! Чайки!
Очей не вiдводячи, все стежили за тими лiтаючими в курявi бiлими
клаптями, що комусь iз них нагадували, може, дiвочi ненаписанi листи.
Вдома у себе Iнна застала веселий шарварок, на подвiр'© пiд грушею цiла
асамблея! Андрон Гурiйович у вiдпустку прибув! Як завжди, без
попередження, без телеграми. Посаджений за столом на почесному мiсцi,
рябi моряцьким тiльником, крутоплечий, зовсiм лисий. Гомiн родинний,
збудження, дiвчата красуються в нових, не наших косинках, бiжить навстрiч
дiтвора, виставля Iннi напохвал якiсь чудернацькi черепашки... Мама несе
тарiль з на©дками до столу, де вже й так горою всього, через голови
всмiха ться до Iнни щасливо, бо ж такий день, зiбрався весь рiд! На мамi
теж яскравi нова яблукова хустка, вона пов'язала ©© довкруг голови
по-дiвочому i якось аж помолодшала. Андрон Гурiйович хоч був за мить перед
цим задумливий, чимось навiть оприкрений, загледiвши племiнницю-медичку,
помiтно посвiтлiв обличчям, пiдвiвшись назустрiч, сказав комплiмент:
- Як розкрасувалась за дво лiт... Та вона ж у нас, Ганно, просто
красуня. Таку тiльки десь на вулицях Калькутти можна зустрiть...
Глибокi очi дiвчини в нiяковостi дивились на нього, свiтилися росяно,
каро.
Коли почоломкались, коли притулився до небоги сво ю колючою щокою,
застигши, затримавшись у напливi душевностi бiльш, нiж звичайно, Iннi
стало чомусь так шкода його, вiдчула в ньому зата не горе, а вiн, уже
вiдсторонюючись, шепнув ©й на вухо:
- Там i тобi гостинця привiз... Потiм вiддам.
I знову сiв, хоч i не брався до ©жi.
Iнна ще раз чи двiчi вловила на собi його стужений, присмерково-сiрий
погляд. Уважно дивився на красуню небогу, наче зазирав у власну та ще в
чиюсь молодiсть, де, може, йому зустрiчались чи©сь такi росянi, карi...
Батько Iнни теж за столом, ради такого випадку вирвався з поля,
залишив, певне, замiсть себе на комбайнi свого "штурманця", котрий уже
водить незгiрш за батька - як дорослий комбайну ! Хлопець тiльки й жде,
щоб самому залишитись бiля стерна, показати, на що вiн здатен... Мати
просто цвiте серед гостей, неприсiда , кожного припрошу , - адже така
подiя! Тiсно за столом, жарко, хай прихапцем, нашвидкуруч утворилось
застолля, а зiбралася майже вся рiдня: пашiють поруч господаря обгорiлими
обличчями брати його двоюрiднi та троюрiднi, здебiльшого теж механiзатори,
весело цебенять родички рiзних ступенiв, навiть напiвзнайомi дiвчата та
молодицi поприбiгали з ферм, бо хай там i десятиюрiднi, та все ж таки
Ягничi. Татко, як i щораз пiсля чарки, понад мiру ласкавий до Iнни,
посадив ©© поруч себе, навiть обiйняв за плече, тiльки ненадовго, бо потiм
знов до сусiда - механiзатора з ферми:
- Розумi ш, на всi сто я тепер спокiйний, ну, аж ось поти спокiйний за
свого штурманця! Талант вiдкрився в ньому, й-же- й, талант! Коли ще
робили настройку, нi на крок хлопченя вiд мене, по п'ятах ходить, разом
оцими руками поперебирали все - гвинтик за гвинтиком, вузол за вузлом...
При словi "вузол" Ягнич-моряк (Iнна спостерегла) раптом скинувся, нiби
з дрiмоти, ожив на мить, потiм знову поринув у думи.
- А коли не полiну шся та вiдрегулю ш вузли, то, сам зна ш, воно ж у
роботi окупиться, - вiв далi батько сво ©. - Заглянь коли, Тимохо, з ферми
до нас, подивись, де ми з Петром пройшли: за нами гривицi не лишаються! По
тому, як чепурно скошено, по низькому зрiзу хлiбiв одразу впiзна ш чий
прибитий якийсь, зiщулений, аж дивитись жаль... Що тiльки робить з людиною
старiсть! Зда ться, хiба ж давно водив ©х щовесни в степ, на уроки
ботанiки, з захватом розповiдав про кура©вський, нiби й небагатий
рослинний свiт (уперше вiд нього Iнна почула про тi "скiфськi тюльпани"),
а вчора... здавалось, бреде сама тiнь вiд людини... Маленький iшов, ще
бiльше зiсохлий, хода по-старечому непевна, зда ться, дмухни - i впаде. Бо
ж такого зазнати удару: диного ма сина, i того довелось побачити на лавi
пiдсудних... Невiдомо, з чого це й почалось у Вiктора.
Доки був у школi, нiяких за ним не помiчалось вiдхилень вiд норми, ну
хiба порозбишаку там трохи бiльше, нiж iншi, але, зрештою, це часто
трапля ться серед пiдлiткiв.
Пiсля восьмого вирiшив вступати до морехiдки. I вступив, на екзаменах
не провалився, та першо© ж осенi повернувся в Кура©вку до батькiв, щоб
порадувати новиною: вiдчислили...
- Вiдчислили чи просто вигнали? - запитав його тодi Чередниченко,
зустрiвши якось у клубi.
- У них це назива ться вiдчислили, - криво посмiхався Вiктор. -
Вважають, що характером ©м не пiдходжу...
- Скорiше не характером, а розбейканiстю сво ю, - коментував цю подiю
голова. - Дають тобi змогу подумати, як далi жити... Адже можна
по-рiзному: один виходить одразу на магiстраль, а другий десь убiк
навмання покривуляв, поскакав, як перекотиполе. Одного морехiдка зваблю
дiлом серйозним, а другому пусто© романтики закортiло, давай безкозирку
для парадiв та моряцьку походку для шику... А в них там щодо цього сво
прислiв'я: щоб була морська походка, море потрiбне - не водка... Чув? Бурi
та шторми народжують мужчин!
- Хай воно вам те море хоч i висохне, - вiдповiдав Вiктор на всi
дошкуляння.
Пiсля того, як вiн опинився за ворiтьми флотсько© школи, нестерпним
стало для нього саме слово "морехiдка", уникав i згадки про не©. Бо ж не
прийняла тво © розхристаностi, вигнала пiд паруси кура©всько© кiптюги!
Iнна вважа , що саме в тi днi з'явився у Вiктора комплекс неповноцiнностi.
Сподiвалась, що зможе вилiкувати його, душевно зцiлить хлопця сво ю
любов'ю. Любов'ю - саме так! Iнна вже тодi була небайдужа до нього. I не
тiльки тому, що вродливий, що багатьом дiвчатам подобавсь, а й тому, що
було ж у нього оте "щось", отой житт вий азарт, вiдвага, якась летюча
самозабутнiсть, неприкаянiсть... Адже закоханi очi бачать усе по-сво му,
вони й те, що iншi осуджують, зумiють виправдати... Вiктор недовго сидiв у
домашньому затишку бiля батькiв, пiдхопило хлопця новими вiтрами. Подався
незабаром на канал, шукав щастя на самоскидi й на скреперi, якийсь час
уперто колупав степову планету, потiм знов його потягло до цих берегiв,
прилаштувався в кура©вську рибартiль, чи, як тут кажуть, рибтюльку... I
так аж до того нещасливого випадку, що завiв його до мiсць ув'язнення.
Вiдбув тепер сво , спокутував, повернувся. Тiльки не затримався в
Кура©вцi, зачепився десь у райцентрi, про це Iнна дiзналась вiд знiченого
та розгубленого Панаса Омеляновича. Був Вiтя вдома всього одну нiч, тяжко
картав себе перед матiр'ю: пiшло, каже, мамо, життя мо навперекосяк...
- Як, як сказав? - перепитала Iнна.
- Навперекосяк, каже. I сльози на очах.
Це багато для не© важило. Видно, таки мав там час подумати, якщо вже
здатен судити себе сво©м власним внутрiшнiм судом. Може, вперше
прокинулось у ньому синiвське щось до матерi, до прибитого горем батька,
був нiбито вкрай розчулений, не дорiкнув i словом, що "Яву" його збули,
комусь вiддали за безцiнь, щоб i духу ©© не було на подвiр'©.
- А чому ж все-таки в Кура©вцi вiн не лишивсь? - тамуючи хвилювання,
запитала Iнна Панаса Омеляновича.
- Не можу, каже: соромно. Щоб у такому виглядi та на очi друзям
з'явитись? Нi, на сторонi перебуду, хоч доки чуб вiдросте... Якби йому
якесь пiдживлення, щоб швидше рiс.
По цiй сумовитiй самоiронi© Iнна одразу впiзнала свого обранця. Якщо
людина не втратила почуття гумору та почуття сорому перед iншими, то ще ж
вона не пропаща!
Та хоч скiльки машин поверталося з елеватора, жодна не привезла Вiктора
на сво му борту. Глянеш у бiк моря - нема й звiдти, не вибродить хлопець
iз сяючих його бурунiв! На дорожнi роботи нiбито влаштувався, новий
трудовий чуб вiдрощу собi на залiзнiм котку. I зовсiм не всю правду
вiдкрила Чередниченковi Iнна напередоднi, коли в розмовi бiля нiчного
вагончика казала про доконечнiсть сво © невiдкладно© по©здки в райцентр:
не тiльки вiддiл охорони здоров'я мала на увазi, ще бiльше поривало ©©
туди сподiвання швидше зустрiти, розшукати свого перестражданого, вже
вiльного вiд провини Вiктора Веремi нка.
Не зовсiм поки що звичне для дiвчини нове ©© становище. Чату цей свiй
безлюдний зараз медпункт, i хоча могла б, звiсно, вiдлучитись, але не
зна , чи може це зробити сама, чи повинна тепер щоразу питати дозволу в
Чередниченка?
Коли настала пора снiданку, Iнну теж покликали до столу заодно з
кiлькома прибулими вночi десь iз Тернопiльщини механiзаторами, що ©хнi
облiзлi чемодани та авоськи ще й зараз лежать, зваленi купою, бiля
Iнниного вагончика. Щолiта при©здять iз захiдних областей пiдпомагачi, щоб
разом iз кура©вцями порати безмежнi лани пшениць. Мали б i цього року
при©жджi тут бути нарозхват, а, виявля ться, що лiто не те: не так
уродило, як ждалося... Поки що тернопiльськi перебувають у невiданнi, не
знають, як воно вирiшиться з ними: добре, хоч до столу не забули
покликати...
Сподiвалась Iнна побачити за снiданком i свiй сiмейний "ягничiвський
екiпаж", такий. Не першi жнива iсну , не раз з'являлись фото i в
районнiй, i в обласнiй газетi: екiпаж подружжя Ягничiв. Батько, як
механiзатор широкого профiлю, в степах невiдлучно, а мати до нього на
сезон жнив пiдключа ться помiчницею. Лише торiк вона вперше не стала до
комбайнового штурвала, за станом здоров'я перевели ©© вихователькою в
дитячий садок. Однак i пiсля цi © перестанови сiмейний екiпаж Ягничiв не
розпався: прийшов на змiну матерi Петро-старшокласник, про якого ще й
ранiш батько у хвилини пiдхмелено© ласкавостi казав: оце росте мiй
штурманець. Любить татусь i сином, i донькою похвалитися перед людьми!
Не випало, однак, сьогоднi дiвчинi тут зустрiти сво©х: нi батько, нi
брат цього ранку снiдати не з'явились - комбайнерам, виявля ться, ©жу
зараз возять безпосередньо в загiнки, бо кожна хвилина дорога, нива не
жде.
Опiвднi при©хала на тiк Варвара Пилипiвна, блiда, схудла пiсля
нездужання, але при зустрiчi з Iнною аж нiби повеселiла.
- Ну, як ти тут, Iнно? Осво©лась? - запитала iз сво ю незмiнною
лагiднiстю. - Оце вiдчула себе трохи краще, то дай, думаю, по©ду почергую
за не©, бо ©й же треба, мабуть, у районi побувати...
I глянула на Iнну так проникливе: знаю, мовляв, чого треба, до кого
серце спiшить... Нi, жiнки таки кращi психологи, нiж отi товстошкурi
мужчини!
Цього ж дня Iнна була вже у райцентрi.
Зайшла до райкому комсомолу, взялася на облiк, побувала у свого
начальства у вiддiлi охорони здоров'я, i добре, що побувала: мали намiр
направити ©© в iнше село, в глибинну степову Хлiбодарiвку, де теж
медпункт, але послана туди працiвниця не знайшла з хлiбодарiвцями спiльно©
мови, пишуть на не© у рiзнi iнстанцi©, вiдбою вiд скарг нема. I груба з
людьми, i лiкувати не вмi , порошки да не тi. "Якщо не замiните, просто
виженемо з села!" Така то Хлiбодарiвка, зна краще за медикiв, як та вiд
чого ©й лiкуватись... Отож у районi й виникла думка послати на той
хлiбодарiвський вулкан нову випускницю, вважають чомусь, що на новеньку
скарг не буде. А Кура©вку можна поки що лишити за Варварою Пилипiвною, хай
ще трохи потягне, вона ж iз натур двожильних: то наче зовсiм ©© скосило,
то знов ожила, до роботи ста ... Одне слово, хотiли Iнною по-сво му
розпорядитись, але тут вона вже виявила характер: визначено менi Кура©вку,
то й не крутiть, право мо , як ото визначено, так i буде!
- Iншi з сво©х Кура©вок тiкають, а ви...
- А я не iнша.
- Хм... Теж аргумент.
Змушенi були, зрештою, поступитись. Вийшла з установи хоч з невеликою,
та все ж перемогою.
Ще побувала в книгарнi, купила "Антологiю французько© поезi©", два томи
перекладiв. В училищi Iнна чула про це видання, але знайти нiде не могла,
а тут обидва томи чомусь залежались. Тепер уже начита ться пiд час
чергувань.
I хоч де була, всюди ©й не сходило з думки: Вiктор, Вiктор... Ма ж вiн
бути десь тут, одна з ©© кура©вських подруг бачила, як вiн працював у
райцентрi, вминав залiзним котком гарячий асфальт перед Дошкою пошани. Ще
нiбито й говорив тiй дiвчинi:
- Осуджу ш, мабуть, що наступ на флору веду? Дума ш, не шкода?
Внутрiшньо ридаю, а проте мушу: в iм'я прогресу доводиться чавити вашi
незабудки залiзним котком! I якщо хто мене там вигляда , передай: не на
бiлiм конi в Кура©вку в'©де - на чорнiм котку...
Зараз у центрi все вже було заасфальтоване, лиснюче покриття чорнiло
перед Дошкою пошани, ще справдi свiже, зернисте, недавно вкочене. Терпляче
блукала Iнна завулками, доки таки в одному з них натрапила на те, що
шукала: залiзний дорожницький бегемотище стояв посеред вулички, тiльки
зверху на сидiннi нiкого не було. Вуличка затишна, у дворах зелено, в
затiнку, перед самим будиночком прокуратури, розташувались пiд акацi ю
дорожники, яскравiють, як багаття, у сво©х оранжевих безрукавках,
пiдобiдують, зда ться, з пивом навiть... Iнна першо© ж митi вгледiла серед
них Вiктора, погляди ©хнi - нiби тiльки й ждали цi © митi - зустрiлися.
Вiн, видно, нiяк не мiг повiрити власним очам. Витягнув свою журавлину шию
й застиг, зовсiм отетерiлий... Потiм вручко схопився на ноги, ще рвучкiше
здер навiщось iз себе свою оранжеву робу й, шпурнувши геть, сягнисто
покрокував дiвчинi назустрiч.
- Ти?
- Я.
й схотiлось заплакати, такий зараз вiн був якийсь... не вiн. З'явилося
в ньому щось нiби не Вiкторове, холоднувате, жорстке. Нiколи таким його не
бачила. Худющий, стрижений i нiби аж прилякнутий. Ще бiльше витягся вгору
- ходяча верства. А надто ця голомоза, чи не навмисне для пiдсилення
мученицького вигляду, драбиною стрижена голова, що тепер нiби видовжилась
угору, з гострими, наче не його вухами. Онiмiлий стояв. Наче не вiрив, що
це вона, що прийшла до нього. Зрештою, таки оговтався, гукнув товаришам:
"Я вiдлучусь", - i тiльки тепер, засвiтившись радiстю, вхопив Iнну за
лiкоть, здавив до болю.
- Ходiм!
I все повернулось митт во: море, пiски, слiпучий прибiй у людський
зрiст, де дво закоханих шалiють вiд щастя, де хлопець на руках виносить
iз сяйва свою юну кура©вську богиню... Зникла прiрва, яка щойно ©х
роздiляла, знов морськi буруни виникають iз марева ©м назустрiч, сяючи над
гарячим чорним асфальтом.
Не знали, де б ©м знайти мiсце, де б знебутись, залишитись самим,
удвох, без усiх!
Знайшлась ©м лавка у скверику бiля пристанi, пiд старезною, розiмлiлою
вiд спеки вербою. Сiли й не знали, що сказати одне одному, з чого почати.
- Невже це ти?
- Та нiби ж то я.
Очi його були зволоженi, усмiшка зникла. Закусивши пошерхлу губу, вiн
дивився на Iнну з притамованим болем, вивчально, майже суворо, нiби хотiв
прозирнути ©й у саму душу, дiзнатися, як ©й тут велося без нього i що в
тiй душi робиться зараз...
- Таки ж бувають у життi хвилини щастя... Ти згодна?
- Один казав: зiрницi щастя...
- Як ти знайшла мене?
- По компасу.
- Хтось встиг тебе озбро©ти компасом?
- У кожно© дiвчини компас отут, - i приклала руку до грудей.
- А я вже думав: чи не знайшла якийсь кращий варiант? Чи не побоялась
за свою репутацiю?
- Мало ж ти мене зна ш.
- Мабуть.
Понурився, поволi водив по пiску носком свого розбитого черевика. Водив
нiби знiчев'я, та все ж якась нерозбiрлива в'язь виникла на пiску.
- Що ти малю ш?
- Хочу записати цей день.
- Для чого?
- Щоб не забути нiколи.
Аж згодом поцiкавився ©© справами, Кура©вкою.
- Не перейменували там ще ©©? - посмiхнувся раптом.
- А навiщо?
- Та нiбито ж виникала в когось така iдея. Кура, курай, кура©вка...
Декому, кажуть, це рiже слух. Та й справдi, може, не по-сучасному? Може б,
веселiшу якусь ©й назву прилiпити?
- Яку б же ти запропонував?
- Щасливе, скажiмо. Або Урожайне. Або Свiтозарне... Тепер часто такi
дають.
- Якби вже неодмiнно треба було, я б назвала: Хлiбодарiвка. Правда,
одна вже ...
- А ту одну, я чув, якраз збираються зносити...
- Не може бути.
- Чому нi? Зiллють, укрупнять, якщо тiльки справдi вона виявиться
неперспективною... А зда ться, вона в категорi© саме таких.
Вони знову помовчали, разом стежачи за рiчковим трамва м, що якраз
вiдходив вiд пристанi, лишаючи за собою на водi круто вивернутий слiпучий
слiд.
- Учора Панаса Омеляновича бачила, - сказала Iнна, щоб нагадати
Вiкторовi про батька. - Так постарiв.
- Зiр втрача аксакал. Уже все йому, каже, пливе, як туман...
- Скорiше б ти повертався до них.
- Хай спершу ось патли вiдрощу, - провiв вiн рукою по стернястiй сво©й
головi. - Бо не впiзнають кура©вцi. Правда ж, можуть не впiзнати?
- Кому треба - той упiзна .
- Ти певна?
- Певна.
Пробувала потiм розпитати його про пережите там.
Але Вiктор неохоче пiддававсь на ©© розпити; коли торкалася цi © теми -
весь час вiдчувався його внутрiшнiй спротив.
Мало, мовляв, цiкавого. Вiдбував, та й усе. Алiгаторне життя.
- Збоку можна подумати, що суддям i робити нiчого, а воно...
- Поки що кого стригти, - всмiхнувся з гiркотою. - Один наш казав:
куди це годиться, що стiльки ходить по планетi нестрижених... Треба ними
зайнятись.
Цi тюремнi дотепи ©й не були до серця, iншого ждала вiд нього. Хотiлось
©й почути, як вiн там вистраждував свою драму, як глибоко розкаювався, як
денк i нiч його мучила совiсть серед того алiгаторного життя, спонукаючи
швидше очиститись, найчорнiшрю роботою спокутувати провину, оновленим
вернутись додому... Можливо, щось подiбне й було, бо звiдки ж з'явилась у
нього оця незвична притихлiсть, задума й ледь помiтна прижуренiсть в очах?
Бiля рота покреслились складки гiркоти, руки загрубiли, в затвердiлих
мозолях.
- Важко було?
- Легко там не бува , Iнно. Заклад, як вiдомо, суворий,
виправно-трудовий. Орденiв там не дають, та все ж Вiктор твiй завдяки
працьовитостi не раз заживав ласки адмiнiстрацi©. - Його самоiронiя знову
приправлена дозою гiркоти. - В iзоляторi не сидiв, працював без симуляцi©,
робив усе, щоб тiльки знов опинитись серед нестриженого людства.
- I опинився, вiтаю... А де був - туди, гадаю, дорогу забудеш.
- Не приведи, доле, ще раз там опинитися. Хоча, зда ться, Вiктор твiй
там залишив пiсля себе непогану пам'ять. Самих тiльки цiнних раппропозицiй
скiльки подав, рухаючи прогрес, - знову казав вiн напiвжартома, з гiркою
осмiшкою.
- Якi ж то були пропозицi©?
- Для тебе в них нiчого цiкавого.
- Мене цiкавить усе, що з тобою зв'язане. Розкажи.
- Якщо так - слухай. З пiдказки Веремi нка Вiктора був установлений в
деревообробнiм цеху вентилятор. Була прийнята до уваги скарга про невидачу
сусiдовi койкосiтки... Було викинуто з цеху зайвину устаткування. Були ще
важливi думки про новий спосiб сушити онучi... Все це вiн говорив з
жорстоким усмiхом, з якимось нервовим надривом, наче щоб дошкулити Iннi. -
Ну, а коли вже роздирати рани...
- Годi, не розказуй, - з болем сказала Iнна i взяла його за руку,
велику, розплескану, в затвердiлих горiшках мозолiв, взяла й мiцно затисла
у сво©х маленьких долонях.
Вони довго мовчали. Було щось зворушливе, напiвдитяче в цьому мовчаннi,
в нiмому сплетiннi рук. Так було ©м найкраще. I не мало значення, що бiля
його розбитих шкарбанiв так контрастують ©© лакованi босонiжки, що поруч з
грубим брезентом холош ще бiльше вирiзняються дiвочi стрункi ноженята,
загорiлi до пшенично© золотавостi, туго налитi житт вою снагою.
- Пiснi, чув, склада ш? - згодом запитав Вiктор, втупившись поглядом у
пiсок i, як Iннi здалося, ховаючи насмiшкувату мiну.
- А що - ти проти?
- Чому. Заняття не з найгiрших... "Берег любовi" днями тут мiсцева
радiомережа передавала...
- Ну, i як?
- Нiчого. Душещипательно. - I, обернувшись до не©, Вiктор несподiвано
пiдморгнув Iннi якось по-незнайомому, аж нiби трохи вульгарно (так ©й
принаймнi здалося).
Iнна вiдпустила його руку. Нiколи ранiше вiн ©й не пiдморгував, це в
ньому було нове, для не© навiть образливе.
- Чого ти менi пiдморгу ш? - сказала вона, спохмурнiвши.
- Пробач. Це в твого друга з'явилась вада така - нервовий тик
назива ться...
- Бiльше щоб цього не було.
- Слухаюсь, товаришу начальник.
I знову рука в руцi, i теплiнь близькостi пройма обох, i гарно ©м
дивитись навiть на горобцiв, що так смiшно й нелякливо купаються перед
ними в пилюцi.
- Не знаю, як тобi й дякувати за це побачення, - сказав Вiктор згодом.
- Ти така чиста, менi аж нiяково сидiти поруч з тобою... Iнша знехтувала
б, а ти... Iнно, ти справдi вiриш у мене?
- Звичайно. Все буде добре. Все залежить тепер вiд тебе самого...
- Можливо, й так.
Iннi кортiло з'ясувати, як Вiктор уявля себе надалi, адже це так
важливо для них обох, не допустить же вiн, щоб знову життя його йшло
навперекосяк...
- Коли ж усе-таки додому, стрижений мiй хлопче? Чи вирiшив осiсти тут
надовго?
- Щоб надовго - навряд. Поки що нема гармонi©, з начальством. Та й
хлопцi в "Сiльгосптехнiку" кличуть.
- Ну, а в Кура©вку?
Зда ться, це було його живою раною. Вiн насупився.
- Пiд вашi вiкна треба повертатись на конi, Iнко. А пiдi мною поки що
мертве залiзо, коток незграбний, важкий... Доки вiн до вас докотиться,
доки дочавлю траву до рiдного Кура©вграда, спливе немало, мабуть, часу.
У голосi його вiдчувався глибокий смуток.
- Повертайся, - вихопилось у дiвчини мимовiль, стишено, пристрасно. -
Не барися, любий.
Вiн узяв ©© за плечi i, всю круто повернувши до себе, невiдривне
дивився в очi, повнi глибоких темних слiз.
- Повернусь, - сказав твердо.
I хотiв би ще додати: "Повернусь ради тебе найперше. З'явлюсь, щоб без
кiнця мучити тебе. Висмiювати. Вiдштовхувати. Дошкуляти цинiчно. Втрачати
й знов знаходити. Захоплюватись тобою й терзати ревнощами без причин...
Вернусь, щоб кохати!"'
X
Уже надвечiр Iнну пiдхопили бiля елеватора в одну з попутних машин.
Випало якраз опинитися серед тих хлопцiв-зерновозiв, що в армiйських
панамах. Пригальмували, руку подали, та, коли сiла, докучати не стали.
Мабуть, одразу помiтили, в якому станi перебува ця дiвчина: до шарiння
розхвильована чимось, очi горять, iще вона там, де щойно була.
Iнна справдi вся була розбентежена зустрiччю, переповнена нею по вiнця.
Провела Вiктора до самого котка, що так i стояв, ждучи господаря, на
свiжiй асфальтiвцi. "Ти ж зна ш, що я причеплива", - весело сказала
Вiкторовi, беручи його пiд руку, й помiтила, що ©© невiдчепнiсть була йому
при мна, з'явилось у ньому щось схоже на певнiсть у собi i, збадьорений,
по-журавлиному гордовито вiн ступав поруч з Iнною пiд оцiнливими поглядами
бригади, наближаючись з нею до мiсця роботи. Позиркував з веселою
зверхнiстю на сво©х товаришiв, дивiться, мовляв, яка красива та чиста
дiвчина у мiнi-спiдницi постуку каблучками поруч, трима вашого
Веремi нка пiд руку!.. Легко, мов якийнебудь легiнь гiрський, зiскочив на
сво залiзне сiдло, здвигнув з мiсця стотонне одоробло, що перед ним iншi
бригадники вже розсипали лопатами гарячий зернистий асфальт. Ще i з сiдла
обернувся зблиснув на прощання до Iнни вже не сухою, не вимученою, а живою
-ще як iз шкiльних лiт - усмiшкою:
- Привiт Кура©вграду!
Одна зустрiч, i нiби поповнiв, наснажився хлопець. Ось що таке,
дiвчата, кохання, ось що це за цiлющий бальзам...
Широкий шлях-грунтовик лiг степами на Кура©вку. Машини летять туди й
сюди, збивають колесами клуб'я пилюки, не встига вона влягтись. Працю
степ, у трудовiй напрузi весь; там ще косять комбайни, докошують загiнки,
а там уже й рiлля груддям вперемiш iз стернею кострубатиться скошеному
вслiд. Не знають спочинку дощувалки-фрегати, женуть водогра©, разом iз
сонцем райдуги роблять на городнiх плантацiях, на дiлянках зелено©
кукурудзи. Та в центрi всього токи: де тiк, там i кургани зерна
вилискують, свiтяться сухим золотом, i люди з лопатами розкопують ©х,
вантажачи зерно в машини. Хлiборобська праця звично пану тут, усе
вiдбува ться в нiби неквапливому, розмiреному ритмi, а насправдi спiшать,
щоб устигнути, щоб iз вирощеного - не втратити нi зернини, бо ж вiдомо:
нива раз на рiк родить!
Курява далеко розповза ться вiд шляхiв, висить вона й над токами, й над
комбайнами, - весь повiтряний океан в'южиться цi ю жнив'яною югою. Вiд
обрiю до обрiю небо зараз помiтно притемнене, неяскраве, пливе в
напiвiмлi, i, доки й вляжуться тут жнив'янi аврали, не бачити його ясним.
Така вже пора: кушпелища як встануть пiсля Свята першого снопа, як
розiпнуться вiд краю й до краю цi вiтрила пилюги над степом, то й не
зникатимуть нi вдень нi вночi, i хоч вiтрiв зараз нема, а стороннiй десь
там може подумати, що над пiвденними районами знову шаленiють курявнi
бурi.
У цiй курявi тобi жити. Оце вона, твоя золота Бенгалiя, вся в потопах
кура©всько© куряви... Але нiде людинi не страшно, якщо тiльки ти не в
самотностi, ма ш друзiв, повагу людей, улюблену, хай навiть чсiсом i
каторжну працю. I, звiсно, треба людинi для повнотii щастя ще мати також
отой "сiмейний екiпаж", кили на все життя люди днаються i в трудi, i в
любовi... Кушпелою та вiтром палким обда дiвчину дорога. Звикай. Iншому,
може, й важко було б тут осво©тись, а ©й... Любить Iнна цей степ. I не
лише тодi, коли зацвiте, запала навеснi скiфськими тюльпанами, замигтить
ластiвками та озветься жайворонком iз пiднебесся, любить його i ось таким,
по-жнив'яному звированим, закiптюженим, у хмарах трудово© пилюки.
Надiйнiсть с в ньому. Незрадливий, стiйкий, мабуть, лише вiн, цей степ, i
не пiде навперекосяк.
Мовчуни цi, що в панамах. Тiльки i вдалося дiзнатися, що туркмени. В
дисциплiнi, видно, тримають ©х командири, виховують як треба, бо ж такi,
що одразу стали б оце лiзти, в'язнути з лицяннями до незнайомо© дiвчини.
Цi навiть аж занадто стриманi, замкнутi в собi. Могли б бути й
говiркiшими, якщо вже випало бути супутниками. Однак дiвчинi чимось i до
душi i ©хня схiдна замкнутiсть - що ж тут такого, може, це в них просто
вияв вроджено© скромностi, душевно© делiкатностi? Вiра Костянтинiвна
казала, що в Iндi© теж багато людей таких, приязних, делiкатних... Один iз
цих солдатикiв зовсiм схожий на вчорашнього потерпiлого: до чорноти
засмагльований, чорнобривий, весь якийсь мiнiатюрний. Але це iнший.
Задумливий, щось мрiйне застигло в очах, може, кохану дiвчину дома
залишив? Ожвавiли хлопцi згодом лише, коли при наближеннi до кура©вських
полiв у хмарах пiднятих кушпелищ змайнули бiлокрилi перевiсники моря -
кигитки. Солдати аж посхоплювались у кузовi, тримаючись один за одного:
- Чайки! Чайки!
Очей не вiдводячи, все стежили за тими лiтаючими в курявi бiлими
клаптями, що комусь iз них нагадували, може, дiвочi ненаписанi листи.
Вдома у себе Iнна застала веселий шарварок, на подвiр'© пiд грушею цiла
асамблея! Андрон Гурiйович у вiдпустку прибув! Як завжди, без
попередження, без телеграми. Посаджений за столом на почесному мiсцi,
рябi моряцьким тiльником, крутоплечий, зовсiм лисий. Гомiн родинний,
збудження, дiвчата красуються в нових, не наших косинках, бiжить навстрiч
дiтвора, виставля Iннi напохвал якiсь чудернацькi черепашки... Мама несе
тарiль з на©дками до столу, де вже й так горою всього, через голови
всмiха ться до Iнни щасливо, бо ж такий день, зiбрався весь рiд! На мамi
теж яскравi нова яблукова хустка, вона пов'язала ©© довкруг голови
по-дiвочому i якось аж помолодшала. Андрон Гурiйович хоч був за мить перед
цим задумливий, чимось навiть оприкрений, загледiвши племiнницю-медичку,
помiтно посвiтлiв обличчям, пiдвiвшись назустрiч, сказав комплiмент:
- Як розкрасувалась за дво лiт... Та вона ж у нас, Ганно, просто
красуня. Таку тiльки десь на вулицях Калькутти можна зустрiть...
Глибокi очi дiвчини в нiяковостi дивились на нього, свiтилися росяно,
каро.
Коли почоломкались, коли притулився до небоги сво ю колючою щокою,
застигши, затримавшись у напливi душевностi бiльш, нiж звичайно, Iннi
стало чомусь так шкода його, вiдчула в ньому зата не горе, а вiн, уже
вiдсторонюючись, шепнув ©й на вухо:
- Там i тобi гостинця привiз... Потiм вiддам.
I знову сiв, хоч i не брався до ©жi.
Iнна ще раз чи двiчi вловила на собi його стужений, присмерково-сiрий
погляд. Уважно дивився на красуню небогу, наче зазирав у власну та ще в
чиюсь молодiсть, де, може, йому зустрiчались чи©сь такi росянi, карi...
Батько Iнни теж за столом, ради такого випадку вирвався з поля,
залишив, певне, замiсть себе на комбайнi свого "штурманця", котрий уже
водить незгiрш за батька - як дорослий комбайну ! Хлопець тiльки й жде,
щоб самому залишитись бiля стерна, показати, на що вiн здатен... Мати
просто цвiте серед гостей, неприсiда , кожного припрошу , - адже така
подiя! Тiсно за столом, жарко, хай прихапцем, нашвидкуруч утворилось
застолля, а зiбралася майже вся рiдня: пашiють поруч господаря обгорiлими
обличчями брати його двоюрiднi та троюрiднi, здебiльшого теж механiзатори,
весело цебенять родички рiзних ступенiв, навiть напiвзнайомi дiвчата та
молодицi поприбiгали з ферм, бо хай там i десятиюрiднi, та все ж таки
Ягничi. Татко, як i щораз пiсля чарки, понад мiру ласкавий до Iнни,
посадив ©© поруч себе, навiть обiйняв за плече, тiльки ненадовго, бо потiм
знов до сусiда - механiзатора з ферми:
- Розумi ш, на всi сто я тепер спокiйний, ну, аж ось поти спокiйний за
свого штурманця! Талант вiдкрився в ньому, й-же- й, талант! Коли ще
робили настройку, нi на крок хлопченя вiд мене, по п'ятах ходить, разом
оцими руками поперебирали все - гвинтик за гвинтиком, вузол за вузлом...
При словi "вузол" Ягнич-моряк (Iнна спостерегла) раптом скинувся, нiби
з дрiмоти, ожив на мить, потiм знову поринув у думи.
- А коли не полiну шся та вiдрегулю ш вузли, то, сам зна ш, воно ж у
роботi окупиться, - вiв далi батько сво ©. - Заглянь коли, Тимохо, з ферми
до нас, подивись, де ми з Петром пройшли: за нами гривицi не лишаються! По
тому, як чепурно скошено, по низькому зрiзу хлiбiв одразу впiзна ш чий