нiяко© тьотi Мотi, не захотiв Ягнич про це й говорити.
Iнше його зараз цiкавило.
- Як там бiзань? А грот? А фок? Не потрощило?
- Там порядок, а тут ось... Ох i крику ж було, - не вiдставали хлопцi.
- Уже здавалося - все, нема нашого Нептуна, а воно, бач, як!.. З
потойбiчного рейсу людинi вдалось вернутись!
- Сила волi це у вас чи просто зi злостi?
- Звiдки така житт стiйкiсть органiзму?
Ягнич, зда ться, й сам не мiг цього до кiнця пояснити.
- Серце, видать, виявилось немруще. Почуваю, що каюк менi, зовсiм уже
вмираю, а от вмерти нiяк не можу.
Зiзнавався вiн у цьому з тихою нiяковiстю, аж нiби незручно було йому
зараз, що такого переполоху нагнав на екiпаж, завдав стiльки клопоту i
матросам, i капiтану, i цьому коноваловi з ножем. Серце - першопричина. На
це натискав, не хотiв зiзнаватись хлопцям, що, може, тiльки завдяки ©м i
вижив, бо хiба ж мiг вiн полишити ©х, жовторотих, у таку найтруднiшу нiч!
Ради них, власне, й пiд ножа лiг, ради них i не вмер, щоб тiльки не
розгубились вони та вистояли в цьому сво му першому скаженому випробi.
Серце само зна , коли йому треба бути немрущим!
Рейс тим часом тривав, вiтрильник, лiгши на курс, неухильно прямував до
рiдних берегiв. Незабаром ще довелось ©м пiдбирати з плота грекiв-рибалок,
котрi й пiсля того, як опинились на палубi, нагодованi й перевдягнутi в
спортивнi костюми курсантiв, все ще не могли прийти до тями, неспроможнi
були в сво©м очманiннi до ладу пояснити, яким чином пощастило ©м пiсля
загибелi судна зачепитись на сво му жалюгiдному плотику, та ще i
втриматись, доки ©х пiдiбрав "Орiон". Лiкар подавав потерпiлим необхiдну
допомогу, i тепер уже не Ягничiв стогiн наповнював кубрик, а, навпаки, сам
вiн дослухався, як молодий кучерявий грек, покладений для уколу, щось
белькоче по-сво му, а по-нашому тiльки йойка пiд шприцом, - йойкання,
воно ж однакове у всiх як i сльоза горя чи радостi. Незабаром грекiв мали
здати на берег, був намiр лишити в Пiре© й свого, щойно прооперованого
пацi нта на долiкування, але Ягнич вiдмовився навiдрiз.
Самий намiр цей, видно, його неабияк образив.
- Якщо такий Ягнич став вам важкий, - сказав капiтановi, - викиньте
десь, та тiльки на рiдному березi... Бо i в Ягнича там своя Кура©вка.
Капiтан заспоко©в: нi то й нi, проти вашо© волi нiхто йти не
збира ться. I додав з усмiшкою:
- А Кура©вка - то сила...
Ягнич, однак, i пiсля цього ще певний час тримавсь насторожi, особливо
остерiгався пiдступностей "коновала". Дасть якихось порошкiв, приспить - i
прокинешся, чоловiче, в чужому порту...
Не Пiрей його лякав - лякала самотнiсть. У тому Пiре© бував вiн безлiч
разiв, люди як люди, хоча й iншого племенi. Випало навiть так, що й перший
його, Ягничiв, рейс колись був саме до Пiрея, це тодi, коли ще безвусим
комсомольцем, набавивши собi лiт (потiм це i в паспорт перейшло), за
вiдомим призовом комсомолу прийшов вiн на флот разом з тисячами таких, як
i сам, буцматих степових кремезнякiв. I бувають же збiги в життi: тiльки
ступив на палубу - одразу i в рейс, виконувати вiдповiдальне доручення
Комiнтерну! Суть завдання полягала в тому, щоб спiшма зайти до Пiрея i в
обхiд портових властей узяти вночi на борт болгарських революцiонерiв,
котрих треба було врятувати вiд розправи пiсля поразки повстання. I ходив,
i ризикував, i взяв ©х таки тi © ночi потай на борт, а тепер у цiм самiм
Пiре© тебе, виходить, самого з борту?! Одначе обiйшлось. Мають-таки
совiсть. Проти Пiрея власне вiн нiчого не ма , але й з Кура©вки його не
смiйтесь. Бо кожна людина ма свiй берег, i природно тобi до нього душею
тягтися будь-звiдки, хоч би де опинивсь. Недарма ж давно помiчено
моряками, що й судно йде хутчiше, коли поверта ться до рiдних берегiв.
Само летить!
Вiдлежуючись у кубрику пiд лiкарським наглядом, Ягнич поволi одужував,
терпляче виконував усi належнi приписи "коновала", хоча помiтно й нудився.
Кортiло йому знати, де вони зараз iдуть, який там день нагорi i який
вiтер. А ще - який вигляд ма "Орiон" пiсля бурi, пiсля пекельних ночей,
чи схожий на себе, чи до невпiзнання знiвечило його та поскубло?
Цiкавився, хто це зустрiчним гудком вiтав ©хнiй "Орiон", та як його,
красеня, й не вiтати, - адже паруси на морях зараз рiдкiсть, i на
будь-яких широтах - навiть чужi капiтани здалеку впiзнають учбове крилате
судно. Хай там датчанин iде, чи француз, чи норвежець, а, минаючи,
неодмiнно гукне сиреною, привiта -такий здавна iсну звичай. I кому-кому,
а Ягничевi вiн до душi.
Якось зайшов провiдати його капiтан, хав ду ю ду, Гурiйовичу, як
настрiй? Сiв бiля лiжка, розпитав про самопочуття, похвалив вiдвагу та
хист молодого лiкаря (вони, зда ться, дружать).
- Здорово впорався наш ескулап, - розсипався похвальбою капiтан, - хоча
ви, Гурiйовичу, для нього перша операцiя.
- Воно й видно. До мене тiльки жаб в iнститутi рiзав, а тут нарештi
людина попалась, на кому набити руку.
- Не кажiть... Умiлець.
- Кишку, яку треба, усе не мiг знайти ваш умiлець, усе не за ту тяг.
- Нi, я серйозно: молодчина вiн таки. В такiй ситуацi©, при такiй
хитавицi, коли все шкереберть летiло, не розгубився, швидко й точно
поставив дiагноз i майже без наркозу...
- Та ще тупим ножем...
- У них, Гурiйовичу, тупих не бува . Недаремно дали диплом, та ще й з
вiдзнакою.
- Хай вiдзнака, а кишку тягнув не ту, - уперто тримався свого Ягнич. -
Добре, що так кiнчилось...
I пiсля цього поринув у сво© думки.
Бачив усяких вiн i капiтанiв, i лiкарiв. Про свого теперiшнього
капiтана, оцього самого Янченка, вiн найкращо© думки. Ма пошану до
людських лiт, до заслуг трудових, у жодному з рейсiв старого зумисне не
скривдив. Сам вiн, Янченко-капiтан, теж iз числа колишнiх Ягничевих
вихованцiв, теж свого часу у званнi курсанта ходив на "Орiонi" i, як i
всi, лазив по реях, стояв, пiдтягнутий, перед викладачем iз секстантом у
руцi, виконуючи урок, уважно беручи пробу сонця. Скiльки ©х, молодих,
перейшло тут через "Орiон", скiльки гартувалось пiд його вiтриллям! Один
контингент курсантiв змiнювався iншим, уже колишнi тво© вихованцi, яких ти
до сьомого поту ганяв, школив, пiдхвалював або присоромлював, самi десь
ходять тепер по свiтових акваторiях у званнях штурманiв, старпомiв або й
капiтанiв, i тiльки вiн, Ягнич, залиша ться на палубi "Орiона": нiби
прирiс до не© назавжди. Вiн тут - як вiчний. Усе кро©ть та ши цупке,
злежане, спецiально оброблене, у ллянiй олi© виварене парусся. Чи то пак
парусину, бо тiльки пiсля його рук вона стане паруссям! Усе iншим та
iншим, що приходять на вишкiл iз мореходок, переда простi сво© секрети -
як зв'язати вузол той або той, зачалити кiнець, на сталевiм кiнцi
доладнувати "гашу", що по-вченому зветься "огон"... Наче воно не однаково
- огон, чи гаша. Та, мабуть, що нi. Для кого огон, а для нього це тiльки
гаша, так i не iнакше, - всьому флоту свою кура©вську термiнологiю
нав'язав. Добре вже й те, що не забувають, не один iз тих, хто проходив на
"Орiонi" цупку курсантську науку, опинившись навiть у мiнiстерствi чи
зустрiвши однокашника десь у далекiм порту, не забуде перепитати: "Ну, як
там наш Ягнич, вiчний наш вузлов'яз?"
- Щойно радiограмою порт запитував про вас, - каже капiтан. -
Цiкавились станом здоров'я.
Ледь помiтно осмiхнувся старий: думали, мабуть, пiшов уже Ягнич акулам
на поживу? Та, як бачите, ще живий i теплий. Нiде вiн не дiнеться вiд
вас...
- Передайте в порт: не настав ще час викреслювати Ягнича iз ре стрiв...
Погляда на капiтана сво©ми подобрiлими змруженими очима. При мно
все-таки бачити людину в такiй молодостi, в самому ©© розквiтi. Моряк, хоч
як поверни, - моряк. Не прихову й вiд iнших, що закоханий у свiй "Орiон".
Молода дружина якось запиту : "Коли ти вже налюбу шся сво©м "Орiоном"? -
"Та, мабуть, нiколи..." Всi знають, що з гордiстю Янченко носить сво , ще
мовби й досi незвичне для нього капiтанське звання. Не кожному в такому
вiцi випада честь стати капiтаном, може, тому й стара ться так, вмi
радiти роботi, сто©ть справдi як закоханий, коли викону ться його команда:
"Ставити паруси"..." I вже вони пiшли, розметнулись, мов крила у небi...
Всiм тодi наче свято, а йому, капiтановi, то свято удвiчi, бо це ж вiн
його поведе, сво крилате, рiдкiсне, юнацьке судно. Стане на мiстку,
спокiйний, як завжди, пiдтягнутий, i бачиш одразу: цей на мiсцi, з таким
хоч i в рейс кругосвiтнiй.
I на людях, i без капiтана виявля шану сво му корабельному майстровi.
Коли одружувався, Ягнич весiльним батьком сидiв у нього за столом. I
зараз, пiд час цих провiдин, капiтан теж трима ться не зазнайковито,
радиться з Ягничем про те, про се, що стосу ться судна, бо з шторму
"Орiон" вийшов-таки з добрими синцями, можливо, доведеться ставати й на
заводський ремонт.
- А що там у мо му чуланi робиться? - запиту Ягнич про свою
парусницьку майстерню. - Хто порядку ?
- Та хто ж, крiм курсантiв...
Ото вже напорядкують! У Ягнича там кожна рiч зна сво мiсце, запаснi
полотна лежать на полицях, акуратно згорнутi, як суво© матерi© у крамницi,
на кожнiй парусинi бирочка з наслиненим написом, кожну дрiбничку, навiть
голку, Ягнич може навпомацки в темрявi знайти. Зна , де яка мiдна беготка
лежить, чи люверс, чи отой твiй трудовий наперсток, що по-моряцькому
зветься гардаман... Море любить порядок, у майстернi повинен майстер дiло
вести, а не хтось там... Без тебе як похазяйнують, то потiм тиждень у
сво му "чуланi" ладу не даси!..
Так недоречно стусонуло його тi ю хвилею, так пiддало пiд ребра -
навiть апендицит не витримав. Ще й зараз Ягнич почува ться нiяково перед
капiтаном: сконфузивсь! Нiколи ж iз ним, ветераном, ранiше такого не було.
Неповороткий став, чи що?
- Думав, зносу менi не буде, - мовби виправдувавсь зараз Ягнич. - Зуби
ще ж усi цiлi, не знаю, як i болять...
- Бува , - каже капiтан, чомусь вiдводячи очi вбiк, мовби i йому
незручно. - Не з вами першим. З кожним може трапитись. Ну, та все буде
о'кей! Ось прийдем додому, добудемо вам путiвку пiльгову...
- На трясцю менi вона? - насторожився Ягнич. - Нiколи по курортах не
тинявсь...
- То вже, Гурiйовичу, як медики скажуть, - i знову очi вбiк.
Та що це з ним? Ранiше завжди навпростець Ягничевi в очi дививсь, а
зараз...
- Нi-нi, - каже Ягнич, - i не думайте. Коли прив'язаний пiд ножем
витримав, то тепер уже будьте спокiйнi.
I капiтан нiби справдi заспоко©вся, пiдвiвся, щоб iти.
- Добре йдемо, - сказав, рушаючи до виходу. - I вiтерець гарний,
набрали всi паруси.
Побажав Ягничевi, що всi бажають у таких випадках, i хав ду ю ду. А
Ягнич залишився в прикрому якомусь невiданнi, в гнiтливих загадках. Чому
про путiвку забалакують? Невже хочуть спровадити? Невже мають у ньому
сумнiв? Звiсно, лiта беруть сво , бо за десятьох довелося рiзних шквалiв
пережити на сво му крутому вiку. Мав вiд природи залiзне здоров'я,
витримав би й не таке, бувши молодшим, а тут ледве видихав. Мiг би отак,
прикручений до койки, й назовсiм вiддати кiнцi. Пiшла б радiограма в
Кура©вку, а тебе зашили б у парусиновий мiшок i з баластиною по дошцi -
пiд добрий розгiн - за борт, пiд буруни... Цього разу сам себе перемiг, не
пiддався, бо ж пiддатись - то було б як вiдступництво. Адже потрiбен ©м
був Ягнич живий, без нього тут, як без голки та без гардамана, i вiн не
пiдвiв, а ось як буде далi? Невже стане для них тiльки Нептуном для
посмiховиська, чи й гiрше - морокою та баластом? Нi, не повиннi вони його
скривдити, бо ж ветеран, бо ж знають, де здоров'я сво надломив! Не в
портових пиятиках та мордобоях, у Вогняних рейсах причину шукайте, а не в
ваших дурних апендицитах! Нiколи не виставляв напоказ сво©х заслуг, а тут,
якщо доведуть, прийде, брязне всiма орденами: це вам що? Учасник Вогняних
рейсiв, а ви його потихеньку геть?
Цiлу нiч по тому бачив себе у вiйнi, у полярнiм походi. Це тодi, коли
йшли вони караваном транспортiв у водах Пiвночi з бойовим вантажем,
одержаним у Штатах по ленд-лiзу. Яко© трудностi то був перехiд! Хоч
супроводили ©х кораблi конвою i хоч усi транспорти ©хнi були пофарбованi
пiд колiр айсбергiв, всетаки одного дня фашистська авiацiя виявила той
дивний караван "айсбергiв", i ось там вiн, Ягнич, чи не вперше зблизька
зазирнув у вiчi сво©й, здавалось, неминучiй смертi. За тi © ситуацi©, яка
склалась, команда мала право залишити судно, залишити для того, щоб сво© ж
кораблi конвою одразу розстрiляли цей "айсберг" разом з його бойовим
вантажем, яким були забитi i трюми, i палуби. Але ж фронти ждали цього
вантажу, i команда сво©м останнiм правом не скористалась, не залишила
свого "айсберга", хоча бомби вже сипались, на нього, скажено завиваючи.
Одна з бомб влучила в вiдсiк, де були димовi шашки, i судно оповилося
димом, на палубi теж спалахнула пожежа, почали трiскатись бочки, наповненi
якоюсь там свинцевою рiдиною, ртуттю, чи що. Отруйна ця рiдина розлилася
по палубi, i хоч Ягнич розумiв, чим це загрожу командi i йому самому, хоч
нi на мить не забував, що й трюми пiд ним навантаженi вибуховим матерiалом
i можуть щосекунди злетiли в повiтря, але ж треба було щось робити!
Панiки, на щастя, не сталось, трималися всi, як личить, а вiн що ж, гiрший
за iнших? Думку про смерть вiдганяв, бо дужча за смерть була совiсть, а
вона велiла йому: стань до зенiтного кулемета, стань i стрiляй, доки
фашист не провалиться в море сторч головою! Шланг у руки мерщiй бери i,
хоч по кiсточки бродиш у тiй розлитiй iз бочок отрутi, збивай та змивай ©©
шлангом за борт...
Чимало ©хнiх уже згодом на березi в лiкарнi повмирали, отру©вшись тi ю
проклятою ртуттю, чи що там воно було. I Ягнич вхопив тодi свою дозу, що
вважалась смертельною, оглух, ослiп, але вiдлежався в госпiталi в Iгарцi,
викашляв тi дози та й знов туди, на сво© трудовi вахти. Вмiв себе не
щадити, куди треба - йшов безвiдмовно, йшов хоч i на скрут голови!
Аж пiсля вiйни дiзнався, що, доки вiн ходив iз сво©ми ленд-лiзами,
втратив сiм'ю: в один день, в один змиг ока загубив найдорожче - дружину й
дiтей малих. Накрило бомбами пароплав, що з сiм'ями морякiв пробивавсь до
берегiв Кавказу. Згодом, згодом уже розповiв йому знайомий капiтан, як усе
те вiдбувалось. Бомбили фашисти ©х серед бiлого дня, спершу пустили на дно
суховантажне з зерном, а потiм накинулись на транспорт евакуйованих та
поранених, дарма що йшов вiн пiд познакою Червоного Хреста. Капiтан
командував сусiднiм судном, на власнi очi бачив, як цих беззахисних
бомблять, але сам весь час був пiд вогнем, вiдбивався, нiчого вдiяти не
мiг. Уявити, як дiти маленькi тонуть, - нiчого, мабуть, нема страшнiшого
за це! I навiть дельфiнiв не виявилось поблизу, щоб порятувати: у них
нiбито такий потяг, така потреба - рятувати, хто потопа ...
Дружина досi поста перед очима як жива, а тих двiйко, маленьких сво©х,
Ягнич пригаду зовсiм туманно. Приносить уява личка дитячi, що в нiмому
крику волають до неба, бачить, як, зчепившись рученятами, уже занурюються,
в глибини йдуть, i часом уночi в напiвснi аж сам порива ться до них, щоб
пригорнути, щоб вирятувати... Але руками тiльки воду обiйма.
V
Зовсiм несподiвано Ягнич пiднявся, з'явився на палубi. Був уже вечiр,
але вечiр - як день: ясний, мiсячний. Дорiжка по морю мерехтить, на ютi
гiтари бринькають. Загледiвши Ягнича, молодь ожвавiла:
- Хлопцi, а дивiться-но, хто це з'явивсь на аренi!.. Чи не володар
стихiй?
- Ура нашому Нептуновi! Ура, ура!.. Вiтер ледь дише, парусся легко
бринить. Сiв Ягнич на купi канатiв осторонь, нiкого не чiпав. Хлопцi
культурнi, теж не стали в'язнути, надокучати жартами. До душi Ягничевi,
коли море ось таке ясне. Не те, що темно© ночi, коли воно й само тiльки
нiч, тiльки згусток тьми. Тодi весь час почува ш, що йдеш по глибинах,
йдеш над безоднями... Зараз i глибина не ляка . Сидить приспоко ний,
лисиною лобатою до мiсяця свiтить.
Задер голову, погляд прискiпливо зачепився вгорi мiж снастями, мiж
зiрок.
Замполiт, друг капiтанiв i постiйний його супротивник по шахах,
проходячи неподалiк, загледiв Ягнича й зупинився вражений:
- Ви? З воскресiнням вас, Гурiйовичу! Оце я розумiю: тiльки заштопали
чоловiка - уже вiн i на конi!.. Вчора пiд ножем, сьогоднi на ногах!..
Вiтаю вас, Гурiйовичу! Ще ми з вами, бачу, походимо по морях, правда ж?
- Походимо.
- Тiльки щось повiльно йдемо. Вiтер ця б нам бiльше...
- Не в швидкостi щастя.
- I то так. Швидкiсть суден бiльша , а планета менша ... Маленька вже
стала, як та Еллада.
- В Елладi не бував. Це ж де вона?
- Була колись така, на мiсцi теперiшнiх грекiв. Клаптик, область, як на
сучаснi нашi масштаби, а скiльком свiтила! Крихiтною, певне, почувала себе
серед тодiшнього свiту, серед не вiдкритих ще земель та океанiв.
Недослiдженi материки були безконечнi, населенi фантастичними
чудовиськами, амазонками та кентаврами, напiвзвiрами, напiвлюдьми - такими
©х бачила еллiнська уява з свого п'ятачка... I така ж маленька, як Еллада,
тепер наша планета, якщо брати ©© порiвняно iз всесвiтом, з його
космiчними просторами. - Погляд замполiта уже був звернений вгору, над
щогли. - Знати б, чи там, крiм нас, ще iншi живi, такi ж, як i ми, чи
може, й нема? Може, Гурiйовичу, ми однi? Однi-однiсiньки? Ось що
зобов'язу усiх нас бути дружними, менше чвар розводити та все тут
берегти... Кожну росинку, кожну билинку берегти на мiльйони рокiв
уперед...
- Золотi слова, - згодився Ягнич.
Насамкiнець замполiт ще раз бiдбадьорив майстра: погуля мо, мовляв, ще
з вами по голубих дорогах планети...
- Трохи б лiт скинути, - зненацька прохопилось у Ягнича. - А то я тут
наче переросток серед вас,молодих...
- Це якраз те, що нам треба: сплав мудростi й молодостi.
Втiшив, спасибi й за це.
I знову Ягнич сам.
Сидить, прислуха ться до чогось - чи до того бринiння вгорi, чи до
iнших звукiв, що чути ©х десь там, унизу.
Когось шукають, когось загубили...
Вискочив на палубу лiкар, окуляри сердито й стривожено зблиснули:
- Де вiн, той самоволець? Чому я повинен ганятись за ним?
Змовкла гiтара. Стриманим голосом озвалась курсантська чемнiсть:
- Якщо завдання шляхетне - ми до ваших послуг...
- Готовi ловити, але - кого?
- Ягнича! - викрикнув лiкар драж-ливо.
- А що з ним?
- Утiк!
Вибухнув смiхом курсантський гурт:
- Таку втечу можна тiльки вiтати!
- Швидко ожив на ваших вiтамiнах старий!
- Де ж йому бути? За борт не падав i в небо не возносивсь... А чи не
ото вiн на канатах сидить? Понурився, як Тарас на засланнi!..
Лiкар кинувся до втiкача:
- Як не соромно? Без дозволу залишити лазарет. Ще шви не знятi!
Капiтановi доповiм!
Мовчав Ягнич, не реагував. Сидiв як камiнь бездушний.
А той знову про шви: потрiскаються, хто вiдповiдатиме?
I тоном наказу:
- На койку! I негайно!
- Тiльки без крику, - аж тепер буркнув неголосно Ягнич. - Молодий ви ще
на мене кричати.
- А шви...
- До сiдницi менi вашi шви... Палуба реготала.
- А як потрiскаються?
- Що ж то за шви, коли вони можуть потрiскатись?.. Накладай такi, щоб
не трiскались!
Сутичка завершилась капiтановим втручанням. Прийшов, сказав весело:
- Прогулянку вечiрню вважати законною, ну а тепер...
Забрали Ягнича, повели назад, пiд крило медицини.
I до самого порту нiхто вже не бачив його на палубi, наче його там десь
унизу було прикуто на ланцюгах.
Носили туди йому хлопцi з камбуза ©сти. Вiн ранiше багато ©в. Пiсля
добро© роботи в майстернi не лiнувавсь i над мискою. А тут йому кашки
манно©, як дитинi... Коли зажадав якось борщу та стручок червоного перцю,
лiкаря аж пересмикнуло:
- Сувора дi та, який там до бiса перець!
Не дозволя те перцю, то хоч узвару iз сухофруктiв приносьте три порцi©,
i щоб з абрикосами та з чорними грушами. Чомусь Ягнич був певен, що, як i
перець, абрикоси, а ще бiльше отi зморщенi чорнi грушi дулi дають людинi
силу й довголiття. Вiн хотiв бути довголiтнiм.
На лiкаря сердився постiйно, нiяк не хотiв визнавати в ньому свого
рятiвника. Дума , як з дипломом, то вже й бога за бороду вхопив! А сам он
раз у раз за щоку хапа ться, "ох, крутить!" - зуби йому крутять, теж менi
лiкар, власного зуба погамувати не здатен. Щодо цього Ягнич мав цiлковиту
перевагу: ще жодного разу вiд зуба не йойкав, не зна , як вони й болять. I
переднi, й кутнi ще всi сво©, фабричних нема. I зiр поки що не зраджу ,
нитку в вушко втягу без ваших окулярiв...
Якось уночi не спалось Ягничевi допiзна, лежав у темрявi, чув крiзь
вiдкритий iлюмiнатор розмову - бубонiли в проходi якiсь
несплюхи-бесiдники. Впiзнав голос свого ж таки лiкаря, а з ним точив ляси
один з викладачiв морехiдських, котрi позмiнно також ходять у рейси, щоб
навчати курсантiв пiд час практики. Так i , це той балакун з волохатими
руками штангiста, що ма звичку всiх на суднi повчати i лiзе, куди й не
просять, - якось Ягнич просто вигнав його iз сво © майстернi, щоб свiтла
не застував, бо стовбичить, як стовп, а в Ягнича була саме невiдкладна з
парусами робота. Викладачi все люди освiченi, знаючi, а про цього Ягнич ще
й досi не втямить, чим вiн збагачу курсантiв, адже ж нi по вiтрилах не
шурупа , нi по судноводiйству, нi по апаратурi не спец. Кажуть, нiбито
фiлософ - ще й сюди на "Орiон" тих словоблудiв заносить!..
Удень виспиться, а вночi язик чеше... Бубонять i бубонять, розвели
дискусiю, мабуть, на цiлу нiч.
Ягнич пiдтягся на койцi, наставив вухо ближче до iлюмiнатора i зата©всь
здивований: iшлося якраз про його, Ягничеву, особу.
- До чого терпляча людина, цей Ягнич, - чувся розмiрений голос лiкаря,
- вперше зустрiчаю такого: кремiнь-людина.
- А може, просто притуплене почуття болю? - Це вже "фiлософ".
"От базiкало, пустобрех!" -це подумки Ягнич.
- Гадаю, що нi. Просто iз тих натур, що вмiють, коли треба, намертво
зцiпити зуби.
- Не заздрю йому. Коли дивлюсь, як вiн длуба ться в майстернi, мимоволi
з'явля ться думка: ось вiн, останнiй... могiканин парусiв,
людина-анахронiзм. Людина епохи, яка вiдiйшла i яко© нiколи бiльше не
буде.
- А може, не спiшiмо робити такi висновки? Iсторiя ж бо зна чимало
випадкiв: те, що здавалось приреченим, раптом здобува нове сильне життя.
Ще, може, побачимо вiтрила на сучасних лайнерах, на новiтнiх
супертанкерах...
- Не буде й танкерiв.
- А що ж буде?
- Не знаю, що буде, а знаю, чого не буде.
- Сформульовано хитромудре. Закручено морським вузлом...
- Забудемо й про вузли, i про всiх оцих ваших вузлов'язiв... фах
давнiй, а, по сутi, примiтивний...
"А ти, базiкало, сво©ми руками зв'язав у життi хоч один путнiй вузол? -
Хотiлося догукнути до нього Ягничу. - Тiльки довгим язиком пустi сво©
вузли в'яжеш! Тут герой... А як би ти там повiвся, коли на тебе насiдають
повiтрянi торпедоносцi, коли бомба влуча в тво судно, а в трюмi пiд
тобою триста тонн тротилу! I нiхто не покинув судна... Нi, там не до
розбалакувань було..."
- Я не можу згодитись з вами, - чути заперечливий голос лiкаря. -
Вважа те ось, що останнiй... По-перше, навряд чи останнiй. I навiть якщо
уявити, що парусний флот дожива сво , то й тодi треба вiддати цьому
завзятцевi належне. Стiльки вiдданостi, трудово© впертостi, стiльки, прямо
скажем, артистично© закоханостi в рiдкiсне сво ремесло!.. В ньому цей
упертюх знайшов сво покликання. Вiдiрвiть його вiд голки, вiд парусини, i
вже Ягнича нема.
- Що там операцiя показала? Увесь зносився, мабуть, зiтлiв?
- Уявiть що нi. Органiзм виявився на диво: внутрiшнi органи - як у
юнака.
- Не може такого бути.
- Але ж я розтинав, сам бачив. Кажу ж - як у юнака.
- Дивно. А ви його не переплутали з котримсь iз пiдiбраних грекiв?
- Не дотепно.
- "Як у юнака"... I однаково ж у минулому вiн iз сво ю допотопною
пристрастю. Для нашого часу просто анахронiзм. Хай ще дише та ла ться, а
насправдi... пiтекантроп.
- Знов недотепно i грубо... Я б сказав iнакше: вузлов'яз життя перед
нами. Поет парусiв... Скромний ©хнiй будiвничий i безсловесний ©хнiй
спiвець.
- О, вже понесло вас. Поет парусiв, ха-ха... Не смiшiть.
- А чого, по-вашому, курсанти до нього тягнуться? Бо крiзь химерностi
вгадують цiльне й красиве життя...
Чути про себе таке iз уст лiкаря для Ягнича було цiлковитою
несподiванкою. "Коновал", причiпайло, а, виявля ться, людина з поняттям.
Той прорiка тобi одне, вже хрест на тобi ставить, а цей... Ну, та час
покаже, чи зверху буде...
Коли нiчнi балакуни нарештi пiшли собi, Ягнич зiтхнув полегшено: не
вмре тепер, не зiтлi нутрощами. Це ж почути таке: "Як у юнака"! Зовсiм з
несподiваного боку знайшлась йому пiдтримка. Хотiв би тiльки знати, що це
воно таке "пiтекантроп" та "людина-анахронiзм". Треба буде при нагодi
розпитати когось iз курсантiв.
Скоро-скоро вже ма бути порт. Усiх зустрiчатимуть, тiльки Ягнича нiхто
не зустрiне, хiба лиш отой кам'яний, знайомий ще з молодостi маяк, що
високою вежею бiлi на острiвку бiля входу до гаванi. Родичiв багато.
Ягничiв у Кура©вцi не перелiчиш, але кожен у роботi, у власних клопотах.
Та й не близький свiт, щоб забиватись iз Кура©вки до порту ради одного
"здрастуй". Звичайно, вiн ©х не забува , нi-нi та й озоветься радiограмою:
живий, мовляв, iду на траверсi такому-то. Але що ©м до твого траверсу, до
тво©х широт, у кожного там широти сво©: той на тракторi, той на фермi, той
з лiта в лiто на комбайнi, - там тепер завелись цiлi "сiмейнi екiпажi". Не
кидати ж хлiба та мерщiй до порту, щоб глянути на Ягничеву лисину i на оцi
його вузлуватi руки... Дехто з рiднi вважа , що вiн скупуватий, мало
дарункiв привозить, бiльше - чучела чудернацьких тропiчних птахiв та
черепашок для кура©вських дiтей. Насправдi ж вiн не скупий i дарунки
любить привозити, а от якi - це вже вибачайте... в нього серед родичiв
одна Нелька така, в кура©вськiй працю пекарнi. З родичiв вона не
найближчих - майже через вулицю навприсядки, - та все ж варто Ягничевi
прибути у вiдпустку до сестри, i Неля вже тут як тут. "Ну, коли вже ви
менi, дядюшко, привезете нейлонову шубу пiд норку?.." Сестрi цього разу
везе хустку японську (чорне з червоним квiттям), для Iнки-племiнницi теж
таку, тiльки трохи веселiшу, iншим дiвчатам - прозорi, як дим, косинки. А
шуба, молодице... Нема чого балувати вас, пiде твоя шуба краще у Фонд
миру.
в порту в Ягнича друг-механiк, отой, може, вийде до причалу. Та й то
навряд, бо нездужа часто. Ще з Вогняних рейсiв потоваришували з ним.
Механiк, мурманський родом, сам Ягнич i пiдбив його перекочувати на
Пiвдень: "Доки тобi там мерзнути, Миколаю, давай сюди, пiд наше сонце!" А
вiн вiзьми та й вiдгукнись, бо ж моряки - народ на пiдйом легкий, -
Iнше його зараз цiкавило.
- Як там бiзань? А грот? А фок? Не потрощило?
- Там порядок, а тут ось... Ох i крику ж було, - не вiдставали хлопцi.
- Уже здавалося - все, нема нашого Нептуна, а воно, бач, як!.. З
потойбiчного рейсу людинi вдалось вернутись!
- Сила волi це у вас чи просто зi злостi?
- Звiдки така житт стiйкiсть органiзму?
Ягнич, зда ться, й сам не мiг цього до кiнця пояснити.
- Серце, видать, виявилось немруще. Почуваю, що каюк менi, зовсiм уже
вмираю, а от вмерти нiяк не можу.
Зiзнавався вiн у цьому з тихою нiяковiстю, аж нiби незручно було йому
зараз, що такого переполоху нагнав на екiпаж, завдав стiльки клопоту i
матросам, i капiтану, i цьому коноваловi з ножем. Серце - першопричина. На
це натискав, не хотiв зiзнаватись хлопцям, що, може, тiльки завдяки ©м i
вижив, бо хiба ж мiг вiн полишити ©х, жовторотих, у таку найтруднiшу нiч!
Ради них, власне, й пiд ножа лiг, ради них i не вмер, щоб тiльки не
розгубились вони та вистояли в цьому сво му першому скаженому випробi.
Серце само зна , коли йому треба бути немрущим!
Рейс тим часом тривав, вiтрильник, лiгши на курс, неухильно прямував до
рiдних берегiв. Незабаром ще довелось ©м пiдбирати з плота грекiв-рибалок,
котрi й пiсля того, як опинились на палубi, нагодованi й перевдягнутi в
спортивнi костюми курсантiв, все ще не могли прийти до тями, неспроможнi
були в сво©м очманiннi до ладу пояснити, яким чином пощастило ©м пiсля
загибелi судна зачепитись на сво му жалюгiдному плотику, та ще i
втриматись, доки ©х пiдiбрав "Орiон". Лiкар подавав потерпiлим необхiдну
допомогу, i тепер уже не Ягничiв стогiн наповнював кубрик, а, навпаки, сам
вiн дослухався, як молодий кучерявий грек, покладений для уколу, щось
белькоче по-сво му, а по-нашому тiльки йойка пiд шприцом, - йойкання,
воно ж однакове у всiх як i сльоза горя чи радостi. Незабаром грекiв мали
здати на берег, був намiр лишити в Пiре© й свого, щойно прооперованого
пацi нта на долiкування, але Ягнич вiдмовився навiдрiз.
Самий намiр цей, видно, його неабияк образив.
- Якщо такий Ягнич став вам важкий, - сказав капiтановi, - викиньте
десь, та тiльки на рiдному березi... Бо i в Ягнича там своя Кура©вка.
Капiтан заспоко©в: нi то й нi, проти вашо© волi нiхто йти не
збира ться. I додав з усмiшкою:
- А Кура©вка - то сила...
Ягнич, однак, i пiсля цього ще певний час тримавсь насторожi, особливо
остерiгався пiдступностей "коновала". Дасть якихось порошкiв, приспить - i
прокинешся, чоловiче, в чужому порту...
Не Пiрей його лякав - лякала самотнiсть. У тому Пiре© бував вiн безлiч
разiв, люди як люди, хоча й iншого племенi. Випало навiть так, що й перший
його, Ягничiв, рейс колись був саме до Пiрея, це тодi, коли ще безвусим
комсомольцем, набавивши собi лiт (потiм це i в паспорт перейшло), за
вiдомим призовом комсомолу прийшов вiн на флот разом з тисячами таких, як
i сам, буцматих степових кремезнякiв. I бувають же збiги в життi: тiльки
ступив на палубу - одразу i в рейс, виконувати вiдповiдальне доручення
Комiнтерну! Суть завдання полягала в тому, щоб спiшма зайти до Пiрея i в
обхiд портових властей узяти вночi на борт болгарських революцiонерiв,
котрих треба було врятувати вiд розправи пiсля поразки повстання. I ходив,
i ризикував, i взяв ©х таки тi © ночi потай на борт, а тепер у цiм самiм
Пiре© тебе, виходить, самого з борту?! Одначе обiйшлось. Мають-таки
совiсть. Проти Пiрея власне вiн нiчого не ма , але й з Кура©вки його не
смiйтесь. Бо кожна людина ма свiй берег, i природно тобi до нього душею
тягтися будь-звiдки, хоч би де опинивсь. Недарма ж давно помiчено
моряками, що й судно йде хутчiше, коли поверта ться до рiдних берегiв.
Само летить!
Вiдлежуючись у кубрику пiд лiкарським наглядом, Ягнич поволi одужував,
терпляче виконував усi належнi приписи "коновала", хоча помiтно й нудився.
Кортiло йому знати, де вони зараз iдуть, який там день нагорi i який
вiтер. А ще - який вигляд ма "Орiон" пiсля бурi, пiсля пекельних ночей,
чи схожий на себе, чи до невпiзнання знiвечило його та поскубло?
Цiкавився, хто це зустрiчним гудком вiтав ©хнiй "Орiон", та як його,
красеня, й не вiтати, - адже паруси на морях зараз рiдкiсть, i на
будь-яких широтах - навiть чужi капiтани здалеку впiзнають учбове крилате
судно. Хай там датчанин iде, чи француз, чи норвежець, а, минаючи,
неодмiнно гукне сиреною, привiта -такий здавна iсну звичай. I кому-кому,
а Ягничевi вiн до душi.
Якось зайшов провiдати його капiтан, хав ду ю ду, Гурiйовичу, як
настрiй? Сiв бiля лiжка, розпитав про самопочуття, похвалив вiдвагу та
хист молодого лiкаря (вони, зда ться, дружать).
- Здорово впорався наш ескулап, - розсипався похвальбою капiтан, - хоча
ви, Гурiйовичу, для нього перша операцiя.
- Воно й видно. До мене тiльки жаб в iнститутi рiзав, а тут нарештi
людина попалась, на кому набити руку.
- Не кажiть... Умiлець.
- Кишку, яку треба, усе не мiг знайти ваш умiлець, усе не за ту тяг.
- Нi, я серйозно: молодчина вiн таки. В такiй ситуацi©, при такiй
хитавицi, коли все шкереберть летiло, не розгубився, швидко й точно
поставив дiагноз i майже без наркозу...
- Та ще тупим ножем...
- У них, Гурiйовичу, тупих не бува . Недаремно дали диплом, та ще й з
вiдзнакою.
- Хай вiдзнака, а кишку тягнув не ту, - уперто тримався свого Ягнич. -
Добре, що так кiнчилось...
I пiсля цього поринув у сво© думки.
Бачив усяких вiн i капiтанiв, i лiкарiв. Про свого теперiшнього
капiтана, оцього самого Янченка, вiн найкращо© думки. Ма пошану до
людських лiт, до заслуг трудових, у жодному з рейсiв старого зумисне не
скривдив. Сам вiн, Янченко-капiтан, теж iз числа колишнiх Ягничевих
вихованцiв, теж свого часу у званнi курсанта ходив на "Орiонi" i, як i
всi, лазив по реях, стояв, пiдтягнутий, перед викладачем iз секстантом у
руцi, виконуючи урок, уважно беручи пробу сонця. Скiльки ©х, молодих,
перейшло тут через "Орiон", скiльки гартувалось пiд його вiтриллям! Один
контингент курсантiв змiнювався iншим, уже колишнi тво© вихованцi, яких ти
до сьомого поту ганяв, школив, пiдхвалював або присоромлював, самi десь
ходять тепер по свiтових акваторiях у званнях штурманiв, старпомiв або й
капiтанiв, i тiльки вiн, Ягнич, залиша ться на палубi "Орiона": нiби
прирiс до не© назавжди. Вiн тут - як вiчний. Усе кро©ть та ши цупке,
злежане, спецiально оброблене, у ллянiй олi© виварене парусся. Чи то пак
парусину, бо тiльки пiсля його рук вона стане паруссям! Усе iншим та
iншим, що приходять на вишкiл iз мореходок, переда простi сво© секрети -
як зв'язати вузол той або той, зачалити кiнець, на сталевiм кiнцi
доладнувати "гашу", що по-вченому зветься "огон"... Наче воно не однаково
- огон, чи гаша. Та, мабуть, що нi. Для кого огон, а для нього це тiльки
гаша, так i не iнакше, - всьому флоту свою кура©вську термiнологiю
нав'язав. Добре вже й те, що не забувають, не один iз тих, хто проходив на
"Орiонi" цупку курсантську науку, опинившись навiть у мiнiстерствi чи
зустрiвши однокашника десь у далекiм порту, не забуде перепитати: "Ну, як
там наш Ягнич, вiчний наш вузлов'яз?"
- Щойно радiограмою порт запитував про вас, - каже капiтан. -
Цiкавились станом здоров'я.
Ледь помiтно осмiхнувся старий: думали, мабуть, пiшов уже Ягнич акулам
на поживу? Та, як бачите, ще живий i теплий. Нiде вiн не дiнеться вiд
вас...
- Передайте в порт: не настав ще час викреслювати Ягнича iз ре стрiв...
Погляда на капiтана сво©ми подобрiлими змруженими очима. При мно
все-таки бачити людину в такiй молодостi, в самому ©© розквiтi. Моряк, хоч
як поверни, - моряк. Не прихову й вiд iнших, що закоханий у свiй "Орiон".
Молода дружина якось запиту : "Коли ти вже налюбу шся сво©м "Орiоном"? -
"Та, мабуть, нiколи..." Всi знають, що з гордiстю Янченко носить сво , ще
мовби й досi незвичне для нього капiтанське звання. Не кожному в такому
вiцi випада честь стати капiтаном, може, тому й стара ться так, вмi
радiти роботi, сто©ть справдi як закоханий, коли викону ться його команда:
"Ставити паруси"..." I вже вони пiшли, розметнулись, мов крила у небi...
Всiм тодi наче свято, а йому, капiтановi, то свято удвiчi, бо це ж вiн
його поведе, сво крилате, рiдкiсне, юнацьке судно. Стане на мiстку,
спокiйний, як завжди, пiдтягнутий, i бачиш одразу: цей на мiсцi, з таким
хоч i в рейс кругосвiтнiй.
I на людях, i без капiтана виявля шану сво му корабельному майстровi.
Коли одружувався, Ягнич весiльним батьком сидiв у нього за столом. I
зараз, пiд час цих провiдин, капiтан теж трима ться не зазнайковито,
радиться з Ягничем про те, про се, що стосу ться судна, бо з шторму
"Орiон" вийшов-таки з добрими синцями, можливо, доведеться ставати й на
заводський ремонт.
- А що там у мо му чуланi робиться? - запиту Ягнич про свою
парусницьку майстерню. - Хто порядку ?
- Та хто ж, крiм курсантiв...
Ото вже напорядкують! У Ягнича там кожна рiч зна сво мiсце, запаснi
полотна лежать на полицях, акуратно згорнутi, як суво© матерi© у крамницi,
на кожнiй парусинi бирочка з наслиненим написом, кожну дрiбничку, навiть
голку, Ягнич може навпомацки в темрявi знайти. Зна , де яка мiдна беготка
лежить, чи люверс, чи отой твiй трудовий наперсток, що по-моряцькому
зветься гардаман... Море любить порядок, у майстернi повинен майстер дiло
вести, а не хтось там... Без тебе як похазяйнують, то потiм тиждень у
сво му "чуланi" ладу не даси!..
Так недоречно стусонуло його тi ю хвилею, так пiддало пiд ребра -
навiть апендицит не витримав. Ще й зараз Ягнич почува ться нiяково перед
капiтаном: сконфузивсь! Нiколи ж iз ним, ветераном, ранiше такого не було.
Неповороткий став, чи що?
- Думав, зносу менi не буде, - мовби виправдувавсь зараз Ягнич. - Зуби
ще ж усi цiлi, не знаю, як i болять...
- Бува , - каже капiтан, чомусь вiдводячи очi вбiк, мовби i йому
незручно. - Не з вами першим. З кожним може трапитись. Ну, та все буде
о'кей! Ось прийдем додому, добудемо вам путiвку пiльгову...
- На трясцю менi вона? - насторожився Ягнич. - Нiколи по курортах не
тинявсь...
- То вже, Гурiйовичу, як медики скажуть, - i знову очi вбiк.
Та що це з ним? Ранiше завжди навпростець Ягничевi в очi дививсь, а
зараз...
- Нi-нi, - каже Ягнич, - i не думайте. Коли прив'язаний пiд ножем
витримав, то тепер уже будьте спокiйнi.
I капiтан нiби справдi заспоко©вся, пiдвiвся, щоб iти.
- Добре йдемо, - сказав, рушаючи до виходу. - I вiтерець гарний,
набрали всi паруси.
Побажав Ягничевi, що всi бажають у таких випадках, i хав ду ю ду. А
Ягнич залишився в прикрому якомусь невiданнi, в гнiтливих загадках. Чому
про путiвку забалакують? Невже хочуть спровадити? Невже мають у ньому
сумнiв? Звiсно, лiта беруть сво , бо за десятьох довелося рiзних шквалiв
пережити на сво му крутому вiку. Мав вiд природи залiзне здоров'я,
витримав би й не таке, бувши молодшим, а тут ледве видихав. Мiг би отак,
прикручений до койки, й назовсiм вiддати кiнцi. Пiшла б радiограма в
Кура©вку, а тебе зашили б у парусиновий мiшок i з баластиною по дошцi -
пiд добрий розгiн - за борт, пiд буруни... Цього разу сам себе перемiг, не
пiддався, бо ж пiддатись - то було б як вiдступництво. Адже потрiбен ©м
був Ягнич живий, без нього тут, як без голки та без гардамана, i вiн не
пiдвiв, а ось як буде далi? Невже стане для них тiльки Нептуном для
посмiховиська, чи й гiрше - морокою та баластом? Нi, не повиннi вони його
скривдити, бо ж ветеран, бо ж знають, де здоров'я сво надломив! Не в
портових пиятиках та мордобоях, у Вогняних рейсах причину шукайте, а не в
ваших дурних апендицитах! Нiколи не виставляв напоказ сво©х заслуг, а тут,
якщо доведуть, прийде, брязне всiма орденами: це вам що? Учасник Вогняних
рейсiв, а ви його потихеньку геть?
Цiлу нiч по тому бачив себе у вiйнi, у полярнiм походi. Це тодi, коли
йшли вони караваном транспортiв у водах Пiвночi з бойовим вантажем,
одержаним у Штатах по ленд-лiзу. Яко© трудностi то був перехiд! Хоч
супроводили ©х кораблi конвою i хоч усi транспорти ©хнi були пофарбованi
пiд колiр айсбергiв, всетаки одного дня фашистська авiацiя виявила той
дивний караван "айсбергiв", i ось там вiн, Ягнич, чи не вперше зблизька
зазирнув у вiчi сво©й, здавалось, неминучiй смертi. За тi © ситуацi©, яка
склалась, команда мала право залишити судно, залишити для того, щоб сво© ж
кораблi конвою одразу розстрiляли цей "айсберг" разом з його бойовим
вантажем, яким були забитi i трюми, i палуби. Але ж фронти ждали цього
вантажу, i команда сво©м останнiм правом не скористалась, не залишила
свого "айсберга", хоча бомби вже сипались, на нього, скажено завиваючи.
Одна з бомб влучила в вiдсiк, де були димовi шашки, i судно оповилося
димом, на палубi теж спалахнула пожежа, почали трiскатись бочки, наповненi
якоюсь там свинцевою рiдиною, ртуттю, чи що. Отруйна ця рiдина розлилася
по палубi, i хоч Ягнич розумiв, чим це загрожу командi i йому самому, хоч
нi на мить не забував, що й трюми пiд ним навантаженi вибуховим матерiалом
i можуть щосекунди злетiли в повiтря, але ж треба було щось робити!
Панiки, на щастя, не сталось, трималися всi, як личить, а вiн що ж, гiрший
за iнших? Думку про смерть вiдганяв, бо дужча за смерть була совiсть, а
вона велiла йому: стань до зенiтного кулемета, стань i стрiляй, доки
фашист не провалиться в море сторч головою! Шланг у руки мерщiй бери i,
хоч по кiсточки бродиш у тiй розлитiй iз бочок отрутi, збивай та змивай ©©
шлангом за борт...
Чимало ©хнiх уже згодом на березi в лiкарнi повмирали, отру©вшись тi ю
проклятою ртуттю, чи що там воно було. I Ягнич вхопив тодi свою дозу, що
вважалась смертельною, оглух, ослiп, але вiдлежався в госпiталi в Iгарцi,
викашляв тi дози та й знов туди, на сво© трудовi вахти. Вмiв себе не
щадити, куди треба - йшов безвiдмовно, йшов хоч i на скрут голови!
Аж пiсля вiйни дiзнався, що, доки вiн ходив iз сво©ми ленд-лiзами,
втратив сiм'ю: в один день, в один змиг ока загубив найдорожче - дружину й
дiтей малих. Накрило бомбами пароплав, що з сiм'ями морякiв пробивавсь до
берегiв Кавказу. Згодом, згодом уже розповiв йому знайомий капiтан, як усе
те вiдбувалось. Бомбили фашисти ©х серед бiлого дня, спершу пустили на дно
суховантажне з зерном, а потiм накинулись на транспорт евакуйованих та
поранених, дарма що йшов вiн пiд познакою Червоного Хреста. Капiтан
командував сусiднiм судном, на власнi очi бачив, як цих беззахисних
бомблять, але сам весь час був пiд вогнем, вiдбивався, нiчого вдiяти не
мiг. Уявити, як дiти маленькi тонуть, - нiчого, мабуть, нема страшнiшого
за це! I навiть дельфiнiв не виявилось поблизу, щоб порятувати: у них
нiбито такий потяг, така потреба - рятувати, хто потопа ...
Дружина досi поста перед очима як жива, а тих двiйко, маленьких сво©х,
Ягнич пригаду зовсiм туманно. Приносить уява личка дитячi, що в нiмому
крику волають до неба, бачить, як, зчепившись рученятами, уже занурюються,
в глибини йдуть, i часом уночi в напiвснi аж сам порива ться до них, щоб
пригорнути, щоб вирятувати... Але руками тiльки воду обiйма.
V
Зовсiм несподiвано Ягнич пiднявся, з'явився на палубi. Був уже вечiр,
але вечiр - як день: ясний, мiсячний. Дорiжка по морю мерехтить, на ютi
гiтари бринькають. Загледiвши Ягнича, молодь ожвавiла:
- Хлопцi, а дивiться-но, хто це з'явивсь на аренi!.. Чи не володар
стихiй?
- Ура нашому Нептуновi! Ура, ура!.. Вiтер ледь дише, парусся легко
бринить. Сiв Ягнич на купi канатiв осторонь, нiкого не чiпав. Хлопцi
культурнi, теж не стали в'язнути, надокучати жартами. До душi Ягничевi,
коли море ось таке ясне. Не те, що темно© ночi, коли воно й само тiльки
нiч, тiльки згусток тьми. Тодi весь час почува ш, що йдеш по глибинах,
йдеш над безоднями... Зараз i глибина не ляка . Сидить приспоко ний,
лисиною лобатою до мiсяця свiтить.
Задер голову, погляд прискiпливо зачепився вгорi мiж снастями, мiж
зiрок.
Замполiт, друг капiтанiв i постiйний його супротивник по шахах,
проходячи неподалiк, загледiв Ягнича й зупинився вражений:
- Ви? З воскресiнням вас, Гурiйовичу! Оце я розумiю: тiльки заштопали
чоловiка - уже вiн i на конi!.. Вчора пiд ножем, сьогоднi на ногах!..
Вiтаю вас, Гурiйовичу! Ще ми з вами, бачу, походимо по морях, правда ж?
- Походимо.
- Тiльки щось повiльно йдемо. Вiтер ця б нам бiльше...
- Не в швидкостi щастя.
- I то так. Швидкiсть суден бiльша , а планета менша ... Маленька вже
стала, як та Еллада.
- В Елладi не бував. Це ж де вона?
- Була колись така, на мiсцi теперiшнiх грекiв. Клаптик, область, як на
сучаснi нашi масштаби, а скiльком свiтила! Крихiтною, певне, почувала себе
серед тодiшнього свiту, серед не вiдкритих ще земель та океанiв.
Недослiдженi материки були безконечнi, населенi фантастичними
чудовиськами, амазонками та кентаврами, напiвзвiрами, напiвлюдьми - такими
©х бачила еллiнська уява з свого п'ятачка... I така ж маленька, як Еллада,
тепер наша планета, якщо брати ©© порiвняно iз всесвiтом, з його
космiчними просторами. - Погляд замполiта уже був звернений вгору, над
щогли. - Знати б, чи там, крiм нас, ще iншi живi, такi ж, як i ми, чи
може, й нема? Може, Гурiйовичу, ми однi? Однi-однiсiньки? Ось що
зобов'язу усiх нас бути дружними, менше чвар розводити та все тут
берегти... Кожну росинку, кожну билинку берегти на мiльйони рокiв
уперед...
- Золотi слова, - згодився Ягнич.
Насамкiнець замполiт ще раз бiдбадьорив майстра: погуля мо, мовляв, ще
з вами по голубих дорогах планети...
- Трохи б лiт скинути, - зненацька прохопилось у Ягнича. - А то я тут
наче переросток серед вас,молодих...
- Це якраз те, що нам треба: сплав мудростi й молодостi.
Втiшив, спасибi й за це.
I знову Ягнич сам.
Сидить, прислуха ться до чогось - чи до того бринiння вгорi, чи до
iнших звукiв, що чути ©х десь там, унизу.
Когось шукають, когось загубили...
Вискочив на палубу лiкар, окуляри сердито й стривожено зблиснули:
- Де вiн, той самоволець? Чому я повинен ганятись за ним?
Змовкла гiтара. Стриманим голосом озвалась курсантська чемнiсть:
- Якщо завдання шляхетне - ми до ваших послуг...
- Готовi ловити, але - кого?
- Ягнича! - викрикнув лiкар драж-ливо.
- А що з ним?
- Утiк!
Вибухнув смiхом курсантський гурт:
- Таку втечу можна тiльки вiтати!
- Швидко ожив на ваших вiтамiнах старий!
- Де ж йому бути? За борт не падав i в небо не возносивсь... А чи не
ото вiн на канатах сидить? Понурився, як Тарас на засланнi!..
Лiкар кинувся до втiкача:
- Як не соромно? Без дозволу залишити лазарет. Ще шви не знятi!
Капiтановi доповiм!
Мовчав Ягнич, не реагував. Сидiв як камiнь бездушний.
А той знову про шви: потрiскаються, хто вiдповiдатиме?
I тоном наказу:
- На койку! I негайно!
- Тiльки без крику, - аж тепер буркнув неголосно Ягнич. - Молодий ви ще
на мене кричати.
- А шви...
- До сiдницi менi вашi шви... Палуба реготала.
- А як потрiскаються?
- Що ж то за шви, коли вони можуть потрiскатись?.. Накладай такi, щоб
не трiскались!
Сутичка завершилась капiтановим втручанням. Прийшов, сказав весело:
- Прогулянку вечiрню вважати законною, ну а тепер...
Забрали Ягнича, повели назад, пiд крило медицини.
I до самого порту нiхто вже не бачив його на палубi, наче його там десь
унизу було прикуто на ланцюгах.
Носили туди йому хлопцi з камбуза ©сти. Вiн ранiше багато ©в. Пiсля
добро© роботи в майстернi не лiнувавсь i над мискою. А тут йому кашки
манно©, як дитинi... Коли зажадав якось борщу та стручок червоного перцю,
лiкаря аж пересмикнуло:
- Сувора дi та, який там до бiса перець!
Не дозволя те перцю, то хоч узвару iз сухофруктiв приносьте три порцi©,
i щоб з абрикосами та з чорними грушами. Чомусь Ягнич був певен, що, як i
перець, абрикоси, а ще бiльше отi зморщенi чорнi грушi дулi дають людинi
силу й довголiття. Вiн хотiв бути довголiтнiм.
На лiкаря сердився постiйно, нiяк не хотiв визнавати в ньому свого
рятiвника. Дума , як з дипломом, то вже й бога за бороду вхопив! А сам он
раз у раз за щоку хапа ться, "ох, крутить!" - зуби йому крутять, теж менi
лiкар, власного зуба погамувати не здатен. Щодо цього Ягнич мав цiлковиту
перевагу: ще жодного разу вiд зуба не йойкав, не зна , як вони й болять. I
переднi, й кутнi ще всi сво©, фабричних нема. I зiр поки що не зраджу ,
нитку в вушко втягу без ваших окулярiв...
Якось уночi не спалось Ягничевi допiзна, лежав у темрявi, чув крiзь
вiдкритий iлюмiнатор розмову - бубонiли в проходi якiсь
несплюхи-бесiдники. Впiзнав голос свого ж таки лiкаря, а з ним точив ляси
один з викладачiв морехiдських, котрi позмiнно також ходять у рейси, щоб
навчати курсантiв пiд час практики. Так i , це той балакун з волохатими
руками штангiста, що ма звичку всiх на суднi повчати i лiзе, куди й не
просять, - якось Ягнич просто вигнав його iз сво © майстернi, щоб свiтла
не застував, бо стовбичить, як стовп, а в Ягнича була саме невiдкладна з
парусами робота. Викладачi все люди освiченi, знаючi, а про цього Ягнич ще
й досi не втямить, чим вiн збагачу курсантiв, адже ж нi по вiтрилах не
шурупа , нi по судноводiйству, нi по апаратурi не спец. Кажуть, нiбито
фiлософ - ще й сюди на "Орiон" тих словоблудiв заносить!..
Удень виспиться, а вночi язик чеше... Бубонять i бубонять, розвели
дискусiю, мабуть, на цiлу нiч.
Ягнич пiдтягся на койцi, наставив вухо ближче до iлюмiнатора i зата©всь
здивований: iшлося якраз про його, Ягничеву, особу.
- До чого терпляча людина, цей Ягнич, - чувся розмiрений голос лiкаря,
- вперше зустрiчаю такого: кремiнь-людина.
- А може, просто притуплене почуття болю? - Це вже "фiлософ".
"От базiкало, пустобрех!" -це подумки Ягнич.
- Гадаю, що нi. Просто iз тих натур, що вмiють, коли треба, намертво
зцiпити зуби.
- Не заздрю йому. Коли дивлюсь, як вiн длуба ться в майстернi, мимоволi
з'явля ться думка: ось вiн, останнiй... могiканин парусiв,
людина-анахронiзм. Людина епохи, яка вiдiйшла i яко© нiколи бiльше не
буде.
- А може, не спiшiмо робити такi висновки? Iсторiя ж бо зна чимало
випадкiв: те, що здавалось приреченим, раптом здобува нове сильне життя.
Ще, може, побачимо вiтрила на сучасних лайнерах, на новiтнiх
супертанкерах...
- Не буде й танкерiв.
- А що ж буде?
- Не знаю, що буде, а знаю, чого не буде.
- Сформульовано хитромудре. Закручено морським вузлом...
- Забудемо й про вузли, i про всiх оцих ваших вузлов'язiв... фах
давнiй, а, по сутi, примiтивний...
"А ти, базiкало, сво©ми руками зв'язав у життi хоч один путнiй вузол? -
Хотiлося догукнути до нього Ягничу. - Тiльки довгим язиком пустi сво©
вузли в'яжеш! Тут герой... А як би ти там повiвся, коли на тебе насiдають
повiтрянi торпедоносцi, коли бомба влуча в тво судно, а в трюмi пiд
тобою триста тонн тротилу! I нiхто не покинув судна... Нi, там не до
розбалакувань було..."
- Я не можу згодитись з вами, - чути заперечливий голос лiкаря. -
Вважа те ось, що останнiй... По-перше, навряд чи останнiй. I навiть якщо
уявити, що парусний флот дожива сво , то й тодi треба вiддати цьому
завзятцевi належне. Стiльки вiдданостi, трудово© впертостi, стiльки, прямо
скажем, артистично© закоханостi в рiдкiсне сво ремесло!.. В ньому цей
упертюх знайшов сво покликання. Вiдiрвiть його вiд голки, вiд парусини, i
вже Ягнича нема.
- Що там операцiя показала? Увесь зносився, мабуть, зiтлiв?
- Уявiть що нi. Органiзм виявився на диво: внутрiшнi органи - як у
юнака.
- Не може такого бути.
- Але ж я розтинав, сам бачив. Кажу ж - як у юнака.
- Дивно. А ви його не переплутали з котримсь iз пiдiбраних грекiв?
- Не дотепно.
- "Як у юнака"... I однаково ж у минулому вiн iз сво ю допотопною
пристрастю. Для нашого часу просто анахронiзм. Хай ще дише та ла ться, а
насправдi... пiтекантроп.
- Знов недотепно i грубо... Я б сказав iнакше: вузлов'яз життя перед
нами. Поет парусiв... Скромний ©хнiй будiвничий i безсловесний ©хнiй
спiвець.
- О, вже понесло вас. Поет парусiв, ха-ха... Не смiшiть.
- А чого, по-вашому, курсанти до нього тягнуться? Бо крiзь химерностi
вгадують цiльне й красиве життя...
Чути про себе таке iз уст лiкаря для Ягнича було цiлковитою
несподiванкою. "Коновал", причiпайло, а, виявля ться, людина з поняттям.
Той прорiка тобi одне, вже хрест на тобi ставить, а цей... Ну, та час
покаже, чи зверху буде...
Коли нiчнi балакуни нарештi пiшли собi, Ягнич зiтхнув полегшено: не
вмре тепер, не зiтлi нутрощами. Це ж почути таке: "Як у юнака"! Зовсiм з
несподiваного боку знайшлась йому пiдтримка. Хотiв би тiльки знати, що це
воно таке "пiтекантроп" та "людина-анахронiзм". Треба буде при нагодi
розпитати когось iз курсантiв.
Скоро-скоро вже ма бути порт. Усiх зустрiчатимуть, тiльки Ягнича нiхто
не зустрiне, хiба лиш отой кам'яний, знайомий ще з молодостi маяк, що
високою вежею бiлi на острiвку бiля входу до гаванi. Родичiв багато.
Ягничiв у Кура©вцi не перелiчиш, але кожен у роботi, у власних клопотах.
Та й не близький свiт, щоб забиватись iз Кура©вки до порту ради одного
"здрастуй". Звичайно, вiн ©х не забува , нi-нi та й озоветься радiограмою:
живий, мовляв, iду на траверсi такому-то. Але що ©м до твого траверсу, до
тво©х широт, у кожного там широти сво©: той на тракторi, той на фермi, той
з лiта в лiто на комбайнi, - там тепер завелись цiлi "сiмейнi екiпажi". Не
кидати ж хлiба та мерщiй до порту, щоб глянути на Ягничеву лисину i на оцi
його вузлуватi руки... Дехто з рiднi вважа , що вiн скупуватий, мало
дарункiв привозить, бiльше - чучела чудернацьких тропiчних птахiв та
черепашок для кура©вських дiтей. Насправдi ж вiн не скупий i дарунки
любить привозити, а от якi - це вже вибачайте... в нього серед родичiв
одна Нелька така, в кура©вськiй працю пекарнi. З родичiв вона не
найближчих - майже через вулицю навприсядки, - та все ж варто Ягничевi
прибути у вiдпустку до сестри, i Неля вже тут як тут. "Ну, коли вже ви
менi, дядюшко, привезете нейлонову шубу пiд норку?.." Сестрi цього разу
везе хустку японську (чорне з червоним квiттям), для Iнки-племiнницi теж
таку, тiльки трохи веселiшу, iншим дiвчатам - прозорi, як дим, косинки. А
шуба, молодице... Нема чого балувати вас, пiде твоя шуба краще у Фонд
миру.
в порту в Ягнича друг-механiк, отой, може, вийде до причалу. Та й то
навряд, бо нездужа часто. Ще з Вогняних рейсiв потоваришували з ним.
Механiк, мурманський родом, сам Ягнич i пiдбив його перекочувати на
Пiвдень: "Доки тобi там мерзнути, Миколаю, давай сюди, пiд наше сонце!" А
вiн вiзьми та й вiдгукнись, бо ж моряки - народ на пiдйом легкий, -