з полохливих...
- А таки нi, - спокiйно вiдповiв хлопець. - Проте я й не нариваюсь. Мо
правило: смердить - обмини. Бо серед них такi, що можуть i фiнкою... То
ж типи! Вони здатнi людину i в карти програти.
- То що ж, потурати ©м? - мовив Ягнич, рушаючи в iнший бiк шукати його,
трясця його й зна де настеленого трапа. - Не такi вже, видно, й геро© - ти
ж бачив, як дременули... Зло тим i користу ться, що миримось, потура мо,
не хочемо руки бруднити... Нi, не по-нашому це, - додав Ягнич
наставницьки. - Коли вже до мене в пiдмайстри, то тут щоб без дрижакiв.
- Буде враховано, вуйку. - I хоч було це сказано напiвжартом, однак
почувалось, що Ягничеву заувагу хлопець намота на вус.
Нарештi добулися до корпусу номер два. Тьмаво сiрiють мокрi панелi
стiн, з причiлка ведуть кудись угору широкi металевi сходи. Виявилось, на
другий поверх. Якраз куди треба. Пiднялися по них. Ягнич довго шукав
навпомацки замкову щiлину, нарештi заклав ключ, вiдiмкнув дверi. Повiв по
стiнi рукою навздогад, увiмкнув свiтло. Оце корабель! Коридор довжелезний,
i обiруч - каюти, каюти... Минув одну, другу, третю... Минув i тридцяту.
Дверi всi однаковi, одностулчатi, але вiн чомусь вибрав аж оцi - пiд
номером сороковим: цi навiть i не замкнутi.
Коли зайшли, Ягнич найперше оглянув низенькi, застеленi, вже наготованi
для шахтарiв лiжка. Вибирай, яке хоч...
- Отут я й перебуду. Чим не кубрик?
Повернув гуцуловi промоклу його плащину, подякував i - гуд бай, на
добранiч. Зоставшись сам, Ягнич неквапом обстежив кiмнату, попробував
лiжко (вiн не любить, коли на пружинах), уважно приглянувся до вафельного
рушничка, що, складений у формi трикутника, лежав на подушцi.
Нiхто ще ним i не втирався, а вже сiрий, запратий, непри мно й до
обличчя прикласти... I це шахтаревi.
Ще чути запах мастики та свiжо© фарби. Не годиться. Ягнич пройшов до
балконних дверей, вiдчинив ©х навстiж: хай вiтром вивi , хай краплi
небеснi сиплються до тво © каюти... Ще погуркувало, але вже вiддалено,
спалахiв порiдшало. Вимкнув свiтло, зморено лiг, i весь цей порожнiй
шлакоблоковий корпус, величезний, як судно, де вiн, Ягнич, зараз один за
всiх, поплив пiд ним у сни, в розлийводи снiв... Так витомився за день, що
одразу ж налягла дрiмота. Приснились дельфiнята йому: у бiлих ваннах
нiбито спали, наче в колисках, i всмiхались йому зi сну...
Прокинувся Ягнич вiд сатанинського реготу. Десь iз першого поверху
крiзь балкон долинав той регiт, гагакання, грубi крики яко©сь нетверезо©
компанi©. "Вiдьмою б'ю!.. Горни, Вiктор! Забирай сво !.." Догадавсь: у
карти грають волоцюги! I такий моторошний страх, дикий, непоясненний,
раптом охопив Ягнича спросоння, - в жодному рейсi такого страху не
почував! Мiлiцi© близько нема, начальство роз'©халось, Нельчин Сашко вдома
спить, Оксен - десь у вагончику... А цi, що тiльки-но реготали, як
чортулаки в пеклi, раптом прищухли: чи не радяться якраз? Кришка тобi,
Ягничу, отак i кiнцi вiддаси нi за цапову душу... Як ланцюгами скутий,
лежав, не мiг вивiльнитись iз цього моторошного стану, не здатен був
поворухнутись, тiльки, зача©вшись, гарячковите прикидав: де сховатись, у
яку шпарину шаснути, якщо зараз полiзуть до тебе через балкон, вломляться
по твою душу, п'янi з ножами... Схопився очманiлий i навшпиньках мерщiй до
балкона... Прихилив дверi й затерп у напрузi, не дихав. З вiкна першого
поверху, якраз пiд ним. пада пасмо свiтла. Тьмаво бiлi груддя вапна,
блищить потовчене скло та звалище труб, обкипiлих iзоляцiйною смолою...
Раптом свiтло внизу погасло, це ще бiльше насторожило Ягнича. А з темряви,
як живi, шкiряться зубами зiгнанi на нiч бульдозери, скрепери - зiгнали ©х
пiсля роботи й кинули до ранку... Збились чередою i, зда ться, аж
ворушаться деякi, от-от зрушиться все те стiйбище iкластих, ножастих,
заскрегоче, ревне й залiзним табуном полiзе на Ягнича... Небо все у
хмарах, i море шумить. Загорнулося в темряву, не прозирнути крiзь його
кромiшню, нiби вiчну чорноту. Загуркотiло у хмарах, i знову те гуркотiння
здалося якимось залiзним, - хтось там залiзнi бочки перекочу , порожнiми
цистернами кида ться в небi. Та ось вдарило звiдкись снопом синього
свiтла, що йде не вiд блискавки, - прикордонницький прожектор гайнув у
темряву моря. Не спить азербайджанець! Поволi веде свiтло прожектора,
засяга ним кудись аж пiд обрiй, патрулю , обнишпорю нiчний простiр.
I все почина одразу набувати реальностi, повертатись на сво© мiсця, з
Ягнича поступово спада тягар очманiлостi.
Пiдiйшов, вiдчинив балкон навстiж, свiжiстю вiтру вiйнуло в обличчя, i
це зовсiм звiяло з душi очманiння, розiгнало незрозумiлi оцi страхи,
моторошне нашестя ночi. Так що ж це була за мана? Поволi Ягнич
приспоко©вся, але до ранку вже ока сплющити не мiг. Згодом не раз йому
буде нiяково навiть перед собою за дивнi цi сво© страхи, за несподiваний
переляк, що скрутив був його ось тут, коли вiн - як один на суднi -
коротав свою першу комплексну нiч у сороковiй каютi порожнього, людським
духом не зiгрiтого, ще не обжитого корпусу.
XXI
Уранцi дощу вже як i не було, небо чисте, тiльки калюжi по територi©
блищать. Упрiгся Ягнич у колiю буднiв. Велика це рiч - вiдчути себе знову
серед людей, одним iз повноправних у колективi. Хоча одразу й прикрощi
почались: забуло начальство видiлити обiцяну бригаду, по©хало кудись у
важливiших справах, повернеться аж увечерi. Щоб не згайнувати день,
подався Ягнич у Кура©вку уладнати деякi сво© справи, ж i в нього вони,
хай, може, й не такi розмашистi, як у декого. Довелось цього разу тьопати
пiшки: машиною - то доки ти не засватаний.
Вдома застав саму Iнну По виблисках в очах було видно - зрадiла йому
племiнниця: що та як, для якого дiла його залучено на комплекс?
Вiдмиркувався напiвжартами, туманними недомовками, по морськiй лiнi©,
мовляв, на посаду старшого радника. Настрiй його помiтно покращав, зникла
ота внутрiшня постiйна пригнiченiсть, яку не прихова ш вiд людей i яка
найбiльше, мабуть, старить людину.
- Ви одразу нiби й з лиця вiдмолодiли, - сказала йому Iнна, може, й
правду сказала, не стане ж вона вигадувати.
Багато днiв перед цим був Ягнич у тому станi, коли людина вже
склада ться з самого болю. Усе, що думав, що згадував, за чим тужив,
проходило на екранi болю, вiд якого, здавалось, нiколи вже не
вивiльнитись, носитимеш його до останнього вiддиху. I саме чомусь ночами
пiд грушею посилювався у ньому цей бiль - рiзноликий, рiзноголосий. Там
здушу , там крутить, там ни тупо (на вiтрильнику цього мовби й не було).
Колись малим чув скарги старших, як мучить ©х власне тiло ночами, i все не
мiг тодi чужого болю сприйняти, - не тому, що був бездушним, а тому, що
був здоровим.
I коли сам у таку фазу вступив на кура©вських широтах, то вже нiкому й
не скаржився, чомусь думалось, що навiть такi, як Iнна, хай буде тричi
добра та чула в не© душа, не сприймуть тво©х переживань. Адже в юних
вiдчування життя особливе, ©м зда ться, що мають попереду вiчнiсть i нiяк
не менш, ©хнi гризоти та тужби ще тiльки будуть колись, наздоженуть
кожного десь на калиновому мостi! Чи, може, й не наздоженуть, може,
справдi безболiсно житимуть люди прийдешнi?
При мно почути, що вiдмолодiв. Можливо, й так, бо й сам почува , нiби
ковшем зачерпнув вiн звiдкись нових житт вих сил. Винiс сундучок на
веранду й заходився знов бiля нього ворожити. Те, що було на днi й що
найбiльше розпалювало цiкавiсть сусiдських хлопчакiв, виявилось... папушею
старих облiгацiй.
Витяг ©х, переглянув i простягнув усю папушу дiвчинi:
- Матерi вiд мене передаси.
Iнна, знiтившись, стала вiдмагатись.
- Вiзьми, вiзьми, - наполiг орiонець i додав з усмiшкою: - Ще
гратимуть.
Завалялась у нього в сундучку маленька блискуча бляшка - уламок
колечка, одного з тих латунних, що ними кiльцюють птахiв.
- Зняли з ластiвки, коли вона однi © ночi розбилась на палубi, -
показав бляшанку Iннi. - Дуже менi пам'ятна та нiч.
- Розкажiть i менi.
- Уяви собi, дочко, дощ, негода, видимостi нiяко© - в туманi йдемо...
Зустрiчних остерiга мось, раз у раз гудки посила мо в туман. I раптом щось
пада на палубу, кам'яний якийсь дощ. Птахи! Виснаженi, мокрi. Потрапило
судно якраз у ©хнiй перелiт. Вночi вони, як дуже виснажаться, бува ,
купами отак падають на палубу. Iнодi й розбиваються в темрявi об щогли, об
троси.
- I це вам найдужче запам'яталось? - запитала Iнна, повертаючи бляшку.
- Нi, не тiльки це, але й це... Заходжу до сво © майстернi (вiдлучавсь
ненадовго, тому й свiтло залишив), а в нiй, вiриш, повно ластiвок!
Налетiли на свiтло, на затишок. I такi з дощу покiрнi, нелякливi...
Виявля ться, коли ©м скрута, птахи просто горнуться до людини, зовсiм
довiряються ©й...
- Можливо, й птахи здатнi вiдчувати людську доброту?
- А чому б i нi... Хоча й на суднах всякi типи трапляються. Знайдеться
iнодi такий, що ледь живих обранених птахiв, як смiття, змiта вранцi
шваброю за борт. Немало ще на свiтi, Iнко, жорстоких людей... Ну, в нас на
"Орiонi" таких не було... Навпаки, ми вважали, що ластiвки нам щастя
приносять. Налетить ©х, бува , повнiсiнько i до капiтана в каюту, i до
мене в майстерню... Сто©ш мiж ними, геть мокрий з дощу, а вони облiплять
тебе, сiдають на плечi, на руки i так довiрливо попискують.
Iннi зовсiм реально уявилось низьке корабельне примiщення, наповнене
ластiвками, що довiрливо збилися в освiтленiм затишку людського житла, i
серед них застигла самотня, в мокрiй одежинi людина, усмiхнений оцей
Ягнич, вузлов'яз... Нiби наяву чула дiвчина тонку ластiв'ячу пискотняву й
суворi вишуми нiчно© стихi© довкруг корабля...
- Ну, а далi, що з ними?
- Цiлу нiч свiтло ради них не вимикав, щоб не боялись... Повлаштовував
©х на полицях, на сувоях парусини, на рiзних снастях, - хай вам, думаю,
буде зручнiше... Отак i переночували. А вранцi випустив.
- I все?
- Все.
Просто й буденно, одначе, як багато це сказало дiвчинi про людину...
У сундучку орiонця виявились ще якiсь ножички, швайки, навiть циркуль,
трохи бiльший за школярський. Усе це майстер також вiдклав, щоб забрати з
собою на комплекс. I, звичайно, наперсток-гардаман та весь набiр
парусницьких голок. Перед тим одну з них витяг i, довгенько покрутивши в
руках, подав дiвчинi:
- Прочитай, що там написано. На однiй iз трьох граней Iнна розгледiла
дрiбнюсiнько накарбований уподовж голки напис.
- "Made in England", - повiльно прочитала вона. - Так це англiйськi?
- Не думай, що в них сталь краща... Коли довелось, то череп фашизмовi
таки вiд нашо© сталi трiснув... А от по парусництву англiйцi здавна
майстри. Про Роберта Стiла читала що-небудь?
- Нi, не доводилось.
- А ти поцiкався. Чайнi клiпери, iдо вiн ©х з братом побудував, то,
кажуть, було чудо з чудес. Не було рiвних ©м нi в легкостi та швидкостi
ходу, нi в красi лiнiй та форм... Це ще в тi часи, коли iснував звичай
влаштовувати гонки чайних клiперiв - вiд Шанхая до Англi© - з партi ю
першого чаю нового збору. Отам розпалювались пристрастi! Вся Англiя в тi
днi тiльки одним жила: хто перший прийде? Повсюди ставили на вiтрильники,
як на скакових коней: ану ж бо котрий набере соколиного лету, пережене
решту... Один капiтан нiбито застрелився в себе на мiстку, коли побачив,
що його обiгнано, що не першим прийшов...
Iнна зацiкавлено слухала орiонця, дивуючись з того, що в покладах його
пам'ятi зберiгаються навiть оцi, всiма забутi змагання чайних клiперiв...
Дiвчина все ще крутила в руках ребристу голку з великим вушком, потiм, не
знаючи, що з нею робити, простягла, щоб вiддати дядьковi. Вiн сидiв
неподалiк, сундучок був знову замкнений, вiдставлений у куток.
- Прошу, голку вiзьмiть... Орiонець аж вiдхилився, зробивши руками
швидкий, вiдсторонливий рух:
- Нi, Iнко, нi... - I, одвернувшись, глухо додав кудись убiк: - Залиш
собi, дитино. Хай буде хоч така про родича пам'ять. Ця голка всього
бачила. Збережи ©©... Зберiгай, коли дядька вже й на свiтi не буде.
У голосi його щось прохопилось таке, що глибоко вразило й схвилювало
дiвчину. Що там голка, не в нiй же рiч!.. Разом з голкою, почувалось, вiн
передавав Iннi щось безмiрно цiннiше, може, частку свого життя, частку
всiх пережитостей, всього свого вiдболiлого й вiдшумiлого назавжди.
Складалося враження, що зараз вiн з чимось проща ться, вiдтина вiд себе
якiсь найдорожчi житт вi нитi й водночас нiби вруча Iннi скромний цей
амулет на незабутнiсть, а може, й на щастя. I хоч перебувають вони на
рiзних поверхах життя, хоч який далекий той свiт, що його орiонець носить
у собi, Iнна почува з ним свою духовну спорiдненiсть, вiн чимось
суголосний з ©© власними роздумами, чимось потрiбний для становлення ©©
власного внутрiшнього свiту, для змiцнення отих, може, й справдi поетичних
росткiв, що в нiй прокидаються. Не тiльки в парусницькiй професi© Андрона
Гурiйовича, в самiй натурi його для Iнни щось глибоко поетичне. Вже не
раз розпитувала бувалого моряка про життя пiд вiтрилами, приваблювала в
ньому оця самозабутня вiдданiсть "Орiоновi" i ©й хотiлось бiльше, повнiше
пiзнати це життя. Але досi майстер навiть перед близькими дуже неохоче
вiдкривався душею, волiв долати сво горе в самотi, певне, вважаючи, що
так зможе швидше забути й вiдболiти те, що вiн втратив. I тiльки сьогоднi,
коли на прощання сiли, за звича м, посидiти на верандi перед дорогою, хай
i недалекою, орiонець, видно, вiдчув потребу подiлитися з Iнною сво©ми
переживаннями. В нинiшнiй сво©й оновленостi був вiн не такий замкнутий, як
завжди, почула вiд нього знiяковiле, тихе зiзнання: досi, мовляв, його
тягне море, досi несила йому порвати з учорашнiм днем, забути те, що
повинен забути - бо ж тому нема вороття. Звичка? Мабуть, хоча навряд чи
тiльки вона. Кличе жагуча, не зникаюча туга за чимось, що йому й сам вiн
iмення не зна . Може, це туга за молодiстю? За тими лiтами, коли юнаком,
затамувавши дух, прислухався до тонкого, нi з чим незрiвнянного спiву в
парусах, i коли кожен юнак почува себе Магелланом? Працювати доводилось
на висотах, де аж голова йде тобi обертом, годинами працю ш пiд шквалами,
притиснувшись грудьми до рей. Зате ж потiм летиш i летиш i зна ш, що над
тобою парусся надiйне, ти сам його перебрав i озбро©в, ти сам свого лету
господар...
- Часом зда ться, що на "Орiонi" у вас люди винятковi.
- Слабкодухих, дочко, море не прийма, це правда. Та й "Орiон" - це ж
судно особливе, воно як добрий вiсник, як невтомний зв'язковий помiж
людьми... Чисте, вiдкрите, з добром iде до людей, - ну як його не вiтати?!
Прямо скажу: честь та гордiсть бути в його екiпажi... Буря, стихiя, нiчний
ураган - то, звiсно, страхiття. А коли вже ти вистояв, коли не розтрощило,
не поглинуло тебе, то там, Iнко, й радiсть людина звiду таку, як, може, й
нiде... Склада ш пiснi, Iнко. От уже де, скажу тобi, пiсня! Йдемо при
попутному, простiр без кiнця-краю, все в нас у злагодi, курсанти з
секстантами в руках зiбрались на ютi - беруть проби сонця... Та враз ось
попутний подужчав, ставимо тодi все, як кажуть у нас, "до останньо©
сорочки", всi до диного паруси несемо над собою! Мчиться твiй красень,
високо злiта на хвилю, провалю ться й знову злiтас, аж дивитися
моторошно, особливо з марса: мчиться, весь у бризках, пiнi, в росi, вода
навкруг кипить, i весь вiн оповитий хмарою водяно© куряви, хмарою сяйва...
Колись чарiвницi приворот-зiллям вмiли приворожувати хлопцiв на вiчну
любов, а море, воно теж умi ... Вiтрила та простiр - це, Iнко, таке, що,
хто раз його звiдав, той уже навiки там.
XXII
Ранками стала сивiти земля. Поля брались легкою памороззю.
Айстри та майори-паничi заквiтували в кура©вських палiсадниках,
зда ться, ще яскравiш, по-останньому, по-осiнньому...
Просторiшими стали степи; очистились, подаленiли обрi©. Океан повiтря
стояв кришталево прозорий.
Птаство гурту ться, злетiлося звiдусюд, збилось у примор'© (деякi тут
нiбито й зимують - змiню ться клiмат).
Повернулися комбайнери з Казахстану. Обидва Ягничi - батько й син -
привезли подарованi ©м чапани (нацiональний одяг, який вруча ться тiльки
найповажнiшим особам), урюку, кишмишу в рюкзаках. Мати, розбираючи
гостинцi, залишила з привезеного й для орiонця, вiн любить компоти.
Штурманець, оточений дiтворою, ходить по двору в тюбетейцi, в смугастому
схiдному халатi; сiда пiд грушею i неквапливо, в манерi схiдного мудреця,
виповiда торопленiй малечi сво© неймовiрнi пригоди. Так, знiмав хлiб бiля
самого Байконура, i однi © чудово© днини на його очах просто з пшениць
пiдiймалась, вирушала в небо, окутана димом та полум'ям, срiбляста ракета.
Стрясаючи гуркотом степи, злiтала поволi-поволi, i можна було в нiй усе
достеменно розгледiти. Доки пiдiймалась, iз ракети в цей час через
незгораюче скло саме хтось виглядав i навiть помахав Ягничам-комбайнерам
рукою... Уява запрацювала з усiх сил. Тож i не дивно, що бiля
Петраштурманця тепер дiтвори товчеться бiльше, нiж бiля сусiдського
телевiзора. Хлопець i свiй "Електрон" витяг на веранду, щоб позмагатися iз
сусiдським чiткiстю зображення та силою звуку, потiм, не вдовольнившись,
перетягнув його аж пiд грушу (з намiром прилаштувати антену на самiм
вершечку столiтньо©), а вже звiдти штурманець звернувся до матерi:
- Мамо, правда, що коли щось розбива ться, то це на щастя?
- Та кажуть люди, що так.
- Ну раз так, мамо, то я розбив телевiзор...
Вечорами мати iнодi чу бiля хвiртки виплески дiвочого смiху,
приглушений голос хлоп'ячий, - то синштурманець чимось веселить недавнiх
однокласниць, що мають звичку проводжати свого кавалера до самого двору.
Кра м вуха вловлю мати, як хлопець розповiда ©м щось смiшне про цiлину
або розважа народним гумором про пекло, що не таке воно, мовляв, для
теперiшньо© людини й страшне, бо неминучi будуть i там перебо© з дровами
або з смолою... Iнколи син зверта ться до котро©сь iз дiвчат з дивним
словом "киз", i звучить воно в його устах якось iнтимно i аж та мничо,
хоча згодом виявля ться, що "киз" означа просто "дiвчина"...
Iнна день у день бiга на медпункт, часто бачать ©© в бiблiотецi...
Коли виходить з бiблiотеки, не мине, звичайно, й музейчика (це тут же, в
палацi), зазирне до Панаса Омеляновича. Як стражда цей чоловiк! Зовсiм
звiвся, нема йому полегшення. Сидить ось, як зараз, серед сво©х прядок,
гербарi©в та снопiв, зiбгався в кулачок i поринув у сво© горьовитi думки,
- не перестаючи, видно, точить людину журба. Все Вiктор та Вiктор, щось
знову ко©ться з ним, порiдшали його вiзити в Кура©вку... Поясню це тим,
що розгулявся люд, бо ж осiнь - пора весiль, запрошу то один, то другий -
хiба тут вiдмовиш? Воно нiби й так, але для батька це нiяка не втiха. Хай
сьогоднi в сина справи нiбито нiчого, а що вiн завтра встругне, цього
нiхто наперед не скаже.
Коли Iнна заходить, вчитель нiби трохи ожива , бо з ким душу
вiдвести. I думки його, звичайно, знову довкола сина.
- Що губить його? - роздуму Панас Омелянович, коли дiвчина сяде на
сво му звичному мiсцi бiля ткацького верстата. - Его©зм. Безмежний,
невситний, цинiчний... Нiчого святого! Розумi ш: нiчого в душi святого...
Оце найбiльше мене ляка . Ти молода, може, не бачила таких, а я надивився
©х за сво життя, знаю, чим це людинi загрожу ... Хто без святинь, в кого
душа не заповнена почуттям обов'язку й честi, пам'ятi та любовi - той,
Iнно, здатен на все, нi перед чим не зупиниться. Порожнеча душi - це стан
не нейтральний, як декому зда ться. Вакуум душi - вiн теж здатен на дiю,
причому здебiльшого руйнiвну... Страшна це рiч - его©зм, та ще коли вiн
самовпевнений, переконаний у сво©й правотi...
- Не перебiльшуйте, Панасе Омеляновичу, - пробу дiвчина приспоко©ти
вчителя... Все-таки Вiктор працю , скарг на нього нi вiд кого нема... Та й
не завжди знають батьки, що вiдбува ться в душах ©хнiх дiтей.
- А навiть якщо й зна м? Що тво© ради-поради, коли вони раз у раз
розбиваються об стiну душевно© глухоти... Не розумiю, за що нам з дружиною
випали такi випробування, - звертався Панас Омелянович кудись у простiр. -
В iнших дiти - це радiсть, гордiсть батькам... I наш мiг би ж бути таким!
Якi ми надi© на нього покладали, всю свою любов йому вiддали. I ось
ма мо... Нещастя он у Заградiвцi, сина батьковi та матерi привезли, щоб
удома поховати, горя скiльки в людей, а я, вiриш, iнодi i ©м заздрю.
Чула Iнна про ту заградiвську драму, про те, з якими почестями ховали
там молодого моряка, що загинув на суднi пiд час пожежi. Коли спалахнуло,
треба було негайно вимкнути струм, хлопець крiзь хмару диму кинувся до
рубильника, товариша вiдштовхнув, ще й крикнути встиг: у тебе дiти!..
Рубильник йому вдалося вирвати, але самого спалило на мiсцi...
Друзi-моряки привезли його в Заградiвку, з музикою ховали, на рушниках
спускали в могилу... Батьки вбитi горем, але навiть i ©м позаздрив Панас
Омелянович- це вже треба достраждатись до краю.
- Панасе Омеляновичу, не судiть Вiктора так су воро, - сказала дiвчина
пiсля нелегко© мовчанки. - Змiни в ньому все-таки стались, i, згодьтесь,
на краще. Наш обов'язок разом йому допомогти. Звiсно, бува розхристаний,
у чомусь скритний, нерозгаданий, але й добро помiча ... А що на iнших не
схожий, що нетерпимий до фальшi...
- Спасибi тобi, Iнно, що ти його захища ш. Може, великодушнiсть, тво
почуття виявиться для нього цiлющим. Мабуть, я в чомусь дуже вiдстав. Вiк
прожив, а стiльки загадок зоста ться ще не розгаданих... Вiддав я, Iнно,
Кура©вцi все сво свiдоме життя, сили поклав для школи, для всiх вас, щоб
ви стали людьми. I ви ними стали. За диним, може, найтяжчим для мене
винятком... Чому ж це так? От уже справдi - насмiшка долi! Виховати
стiлькох, а найближчого... Але й з поразки я виношу гiркий свiй урок,
виношу найперше для вас: хай ви iншi, деколи навiть розумнiшi,
проникливiшi за нас, але, поважаючи себе, не зневажайте i тих, хто до
останнього б' ться пiд тягарем лiт та в мiру сво©х сил плека для вас
квiти людяностi... Не топчiть ©х.
Панас Омелянович стояв, схилившись бiля ткацького верстата, сухенька
рука його в забуттi все перебирала напнуту для ткання пряжу (щоб ©©
правильно натягти, привозили стару жiнку-ткалю iз сусiднього села).
Назавжди вiдiйшли в минуле домотканi, зiгрiтi чи©мись сльозами та пiснею,
полотна, думалось Iннi, а чи набагато досконалiше те полотно, що його з
нових наших переживань тче саме життя?
- Пригадалось, - сказала Iнна, - як ви ще в школi звертали нашу увагу
на досконалiсть квiтки, на довершенiсть колоска... Чомусь тiльки тепер,
через роки, почина ш це розумiти...
- речi, Iнно, котрi вiдкриваються людинi тiльки з вершини лiт. I тобi
з часом багато що вiдкри ться... Як хотiлось би, щоб ви знайшли з Вiктором
сво щастя! Справдi, в нього ж добрi задатки. З тобою вiн, може, стане
iнакшим. Бо любов, вона таки здатна на чудо, вона спроможна переродити
людину... Тож не вiдкладай, це ми з дружиною разом блага м тебе:
записуйтесь, берiть шлюб - i хай вам щастить...
Про шлюб вона й вiд Вiктора вже чула не раз. Пiсля одного з чи©хось там
весiль у райцентрi вiн особливо наполягав:
- Давай зiгра м i ми... Чого тягти? Спiшiмо, люба, спiшiм! Треба хапати
щастя! Обома руками!
Але це були його думки, не ©©. Вона якраз не спiшила. Бо деякi речi
стримували ©©. Останнiм часом Вiктор не раз пропускав побачення. Одного
вечора, коли проводжав, коли вже бiля хвiртки прощались, помiтила, що ©©
кавалер нетверезий. Порушив умову, власного слова не дотримавсь. Це ©©
глибоко вразило: як можна зламати обiцяне? Невже справдi нiчого святого?
Розстаючись того вечора, Вiктор накинувся з бурхливими обiймами, були вони
несподiвано грубi, з виламуванням рук, зi словами, що принижували ©©.
Дiвчина змушена була геть вiдштовхнути його, вирвалась i побiгла, тамуючи
в душi бiль i образу.
Порiдшали вiдтодi ©хнi зустрiчi, холодок сторожкостi з'явився в
стосунках.
Панасу Омеляновичу вона, звичайно, не сказала про це, навпаки,
приспоко©ла, що, може ж, таки обiйдеться, дво на©жачених якось
порозумiються, хай тiльки ось вiн при©де, як обiцяв. Iнна чомусь покладала
надiю на сьогоднiшню зустрiч, адже Вiктор запевнив, що при©де увечерi
неодмiнно. До того ж сьогоднi в Кура©вцi великий концерт, а таку подiю
Вiктор навряд чи пропустить.
З початком осенi ожив Кура©вський Палац культури. Потяглася сюди, крiм
сiльсько©, ще й молодь iз комплексу i хлопцi з застав, рядовi та сержанти
(в прикордонникiв з кура©вцями традицiйна дружба). Поповнився уславлений
кура©вський хор. Чередниченко придбав для всiх хористiв розкiшнi костюми:
попереду районний огляд - щоб i там була першiсть, як i в попереднi роки.
Керу хором молодий учитель, викладач музики та спiвiв, котрий сам теж
пробу дещо компонувати, списав не один зошит нотного паперу i серед
самодiяльних композиторiв вважа ться таким, що пода надi©.
Крiм хору, палац ма незабаром збагатитись ще одним колективом:
зусиллям Оксена-гуцула, столяра з комплексу, створю ться ансамбль народних
iнструментiв: Оксен зумiв зацiкавити багатьох, навiть начальник застави
Гулi в зголосився взяти в ансамблi участь.
Пiсля розмови з Панасом Омеляновичем Iнна вже й додому не йшла, бо ©й,
як учасницi художньо© самодiяльностi, заздалегiдь належало бути в палацi.
Концерт цього вечора вийшов досить багатий. Виконувались пiснi сучаснi й
старовиннi, виступала цiлою капелою городня бригада i дует доярок iз
ферми, а серед солiстiв вiдзначились механiзатор Ягнич Валерiй з
балалайкою та Iнна Ягнич, яка прочитала "Contra spem spero" Лесi Укра©нки.
Впевнено виступив офiцер-азербайджанець, начальник застави, що його
Кура©вка завжди вiта , мовби столичного баритона. Оскiльки ансамбль
народних iнструментiв ще не встиг пiдготувати свою програму, то керiвник
його, той заповзятливий гуцул, виходив на сцену кiлька разiв у ролi
солiста, виходив, такий симпатичний та скромний, iз сво©ми аж нiяк не
скромними коломийками. На завершення хор виконав "Ревуть-стогнуть
гори-хвилi" та - вперше у Кура©вцi-"Берег любовi"; пiсню кура©всько©
медички зустрiли дуже прихильно, i мати, що сидiла з Iнною поруч, звелiла
авторцi, розшарiлiй, аж темнiй вiд радостi та нiяковостi, встати й
поклонитись людям за оплески. Довелось. Лаври зобов'язують.
Коли пiсля вечора збудженi вийшли з палацу, Iнна, "п'яна юнощами та
надiями" (недавно вичитане в когось), мимовiль поглянула на шлях, що
- А таки нi, - спокiйно вiдповiв хлопець. - Проте я й не нариваюсь. Мо
правило: смердить - обмини. Бо серед них такi, що можуть i фiнкою... То
ж типи! Вони здатнi людину i в карти програти.
- То що ж, потурати ©м? - мовив Ягнич, рушаючи в iнший бiк шукати його,
трясця його й зна де настеленого трапа. - Не такi вже, видно, й геро© - ти
ж бачив, як дременули... Зло тим i користу ться, що миримось, потура мо,
не хочемо руки бруднити... Нi, не по-нашому це, - додав Ягнич
наставницьки. - Коли вже до мене в пiдмайстри, то тут щоб без дрижакiв.
- Буде враховано, вуйку. - I хоч було це сказано напiвжартом, однак
почувалось, що Ягничеву заувагу хлопець намота на вус.
Нарештi добулися до корпусу номер два. Тьмаво сiрiють мокрi панелi
стiн, з причiлка ведуть кудись угору широкi металевi сходи. Виявилось, на
другий поверх. Якраз куди треба. Пiднялися по них. Ягнич довго шукав
навпомацки замкову щiлину, нарештi заклав ключ, вiдiмкнув дверi. Повiв по
стiнi рукою навздогад, увiмкнув свiтло. Оце корабель! Коридор довжелезний,
i обiруч - каюти, каюти... Минув одну, другу, третю... Минув i тридцяту.
Дверi всi однаковi, одностулчатi, але вiн чомусь вибрав аж оцi - пiд
номером сороковим: цi навiть i не замкнутi.
Коли зайшли, Ягнич найперше оглянув низенькi, застеленi, вже наготованi
для шахтарiв лiжка. Вибирай, яке хоч...
- Отут я й перебуду. Чим не кубрик?
Повернув гуцуловi промоклу його плащину, подякував i - гуд бай, на
добранiч. Зоставшись сам, Ягнич неквапом обстежив кiмнату, попробував
лiжко (вiн не любить, коли на пружинах), уважно приглянувся до вафельного
рушничка, що, складений у формi трикутника, лежав на подушцi.
Нiхто ще ним i не втирався, а вже сiрий, запратий, непри мно й до
обличчя прикласти... I це шахтаревi.
Ще чути запах мастики та свiжо© фарби. Не годиться. Ягнич пройшов до
балконних дверей, вiдчинив ©х навстiж: хай вiтром вивi , хай краплi
небеснi сиплються до тво © каюти... Ще погуркувало, але вже вiддалено,
спалахiв порiдшало. Вимкнув свiтло, зморено лiг, i весь цей порожнiй
шлакоблоковий корпус, величезний, як судно, де вiн, Ягнич, зараз один за
всiх, поплив пiд ним у сни, в розлийводи снiв... Так витомився за день, що
одразу ж налягла дрiмота. Приснились дельфiнята йому: у бiлих ваннах
нiбито спали, наче в колисках, i всмiхались йому зi сну...
Прокинувся Ягнич вiд сатанинського реготу. Десь iз першого поверху
крiзь балкон долинав той регiт, гагакання, грубi крики яко©сь нетверезо©
компанi©. "Вiдьмою б'ю!.. Горни, Вiктор! Забирай сво !.." Догадавсь: у
карти грають волоцюги! I такий моторошний страх, дикий, непоясненний,
раптом охопив Ягнича спросоння, - в жодному рейсi такого страху не
почував! Мiлiцi© близько нема, начальство роз'©халось, Нельчин Сашко вдома
спить, Оксен - десь у вагончику... А цi, що тiльки-но реготали, як
чортулаки в пеклi, раптом прищухли: чи не радяться якраз? Кришка тобi,
Ягничу, отак i кiнцi вiддаси нi за цапову душу... Як ланцюгами скутий,
лежав, не мiг вивiльнитись iз цього моторошного стану, не здатен був
поворухнутись, тiльки, зача©вшись, гарячковите прикидав: де сховатись, у
яку шпарину шаснути, якщо зараз полiзуть до тебе через балкон, вломляться
по твою душу, п'янi з ножами... Схопився очманiлий i навшпиньках мерщiй до
балкона... Прихилив дверi й затерп у напрузi, не дихав. З вiкна першого
поверху, якраз пiд ним. пада пасмо свiтла. Тьмаво бiлi груддя вапна,
блищить потовчене скло та звалище труб, обкипiлих iзоляцiйною смолою...
Раптом свiтло внизу погасло, це ще бiльше насторожило Ягнича. А з темряви,
як живi, шкiряться зубами зiгнанi на нiч бульдозери, скрепери - зiгнали ©х
пiсля роботи й кинули до ранку... Збились чередою i, зда ться, аж
ворушаться деякi, от-от зрушиться все те стiйбище iкластих, ножастих,
заскрегоче, ревне й залiзним табуном полiзе на Ягнича... Небо все у
хмарах, i море шумить. Загорнулося в темряву, не прозирнути крiзь його
кромiшню, нiби вiчну чорноту. Загуркотiло у хмарах, i знову те гуркотiння
здалося якимось залiзним, - хтось там залiзнi бочки перекочу , порожнiми
цистернами кида ться в небi. Та ось вдарило звiдкись снопом синього
свiтла, що йде не вiд блискавки, - прикордонницький прожектор гайнув у
темряву моря. Не спить азербайджанець! Поволi веде свiтло прожектора,
засяга ним кудись аж пiд обрiй, патрулю , обнишпорю нiчний простiр.
I все почина одразу набувати реальностi, повертатись на сво© мiсця, з
Ягнича поступово спада тягар очманiлостi.
Пiдiйшов, вiдчинив балкон навстiж, свiжiстю вiтру вiйнуло в обличчя, i
це зовсiм звiяло з душi очманiння, розiгнало незрозумiлi оцi страхи,
моторошне нашестя ночi. Так що ж це була за мана? Поволi Ягнич
приспоко©вся, але до ранку вже ока сплющити не мiг. Згодом не раз йому
буде нiяково навiть перед собою за дивнi цi сво© страхи, за несподiваний
переляк, що скрутив був його ось тут, коли вiн - як один на суднi -
коротав свою першу комплексну нiч у сороковiй каютi порожнього, людським
духом не зiгрiтого, ще не обжитого корпусу.
XXI
Уранцi дощу вже як i не було, небо чисте, тiльки калюжi по територi©
блищать. Упрiгся Ягнич у колiю буднiв. Велика це рiч - вiдчути себе знову
серед людей, одним iз повноправних у колективi. Хоча одразу й прикрощi
почались: забуло начальство видiлити обiцяну бригаду, по©хало кудись у
важливiших справах, повернеться аж увечерi. Щоб не згайнувати день,
подався Ягнич у Кура©вку уладнати деякi сво© справи, ж i в нього вони,
хай, може, й не такi розмашистi, як у декого. Довелось цього разу тьопати
пiшки: машиною - то доки ти не засватаний.
Вдома застав саму Iнну По виблисках в очах було видно - зрадiла йому
племiнниця: що та як, для якого дiла його залучено на комплекс?
Вiдмиркувався напiвжартами, туманними недомовками, по морськiй лiнi©,
мовляв, на посаду старшого радника. Настрiй його помiтно покращав, зникла
ота внутрiшня постiйна пригнiченiсть, яку не прихова ш вiд людей i яка
найбiльше, мабуть, старить людину.
- Ви одразу нiби й з лиця вiдмолодiли, - сказала йому Iнна, може, й
правду сказала, не стане ж вона вигадувати.
Багато днiв перед цим був Ягнич у тому станi, коли людина вже
склада ться з самого болю. Усе, що думав, що згадував, за чим тужив,
проходило на екранi болю, вiд якого, здавалось, нiколи вже не
вивiльнитись, носитимеш його до останнього вiддиху. I саме чомусь ночами
пiд грушею посилювався у ньому цей бiль - рiзноликий, рiзноголосий. Там
здушу , там крутить, там ни тупо (на вiтрильнику цього мовби й не було).
Колись малим чув скарги старших, як мучить ©х власне тiло ночами, i все не
мiг тодi чужого болю сприйняти, - не тому, що був бездушним, а тому, що
був здоровим.
I коли сам у таку фазу вступив на кура©вських широтах, то вже нiкому й
не скаржився, чомусь думалось, що навiть такi, як Iнна, хай буде тричi
добра та чула в не© душа, не сприймуть тво©х переживань. Адже в юних
вiдчування життя особливе, ©м зда ться, що мають попереду вiчнiсть i нiяк
не менш, ©хнi гризоти та тужби ще тiльки будуть колись, наздоженуть
кожного десь на калиновому мостi! Чи, може, й не наздоженуть, може,
справдi безболiсно житимуть люди прийдешнi?
При мно почути, що вiдмолодiв. Можливо, й так, бо й сам почува , нiби
ковшем зачерпнув вiн звiдкись нових житт вих сил. Винiс сундучок на
веранду й заходився знов бiля нього ворожити. Те, що було на днi й що
найбiльше розпалювало цiкавiсть сусiдських хлопчакiв, виявилось... папушею
старих облiгацiй.
Витяг ©х, переглянув i простягнув усю папушу дiвчинi:
- Матерi вiд мене передаси.
Iнна, знiтившись, стала вiдмагатись.
- Вiзьми, вiзьми, - наполiг орiонець i додав з усмiшкою: - Ще
гратимуть.
Завалялась у нього в сундучку маленька блискуча бляшка - уламок
колечка, одного з тих латунних, що ними кiльцюють птахiв.
- Зняли з ластiвки, коли вона однi © ночi розбилась на палубi, -
показав бляшанку Iннi. - Дуже менi пам'ятна та нiч.
- Розкажiть i менi.
- Уяви собi, дочко, дощ, негода, видимостi нiяко© - в туманi йдемо...
Зустрiчних остерiга мось, раз у раз гудки посила мо в туман. I раптом щось
пада на палубу, кам'яний якийсь дощ. Птахи! Виснаженi, мокрi. Потрапило
судно якраз у ©хнiй перелiт. Вночi вони, як дуже виснажаться, бува ,
купами отак падають на палубу. Iнодi й розбиваються в темрявi об щогли, об
троси.
- I це вам найдужче запам'яталось? - запитала Iнна, повертаючи бляшку.
- Нi, не тiльки це, але й це... Заходжу до сво © майстернi (вiдлучавсь
ненадовго, тому й свiтло залишив), а в нiй, вiриш, повно ластiвок!
Налетiли на свiтло, на затишок. I такi з дощу покiрнi, нелякливi...
Виявля ться, коли ©м скрута, птахи просто горнуться до людини, зовсiм
довiряються ©й...
- Можливо, й птахи здатнi вiдчувати людську доброту?
- А чому б i нi... Хоча й на суднах всякi типи трапляються. Знайдеться
iнодi такий, що ледь живих обранених птахiв, як смiття, змiта вранцi
шваброю за борт. Немало ще на свiтi, Iнко, жорстоких людей... Ну, в нас на
"Орiонi" таких не було... Навпаки, ми вважали, що ластiвки нам щастя
приносять. Налетить ©х, бува , повнiсiнько i до капiтана в каюту, i до
мене в майстерню... Сто©ш мiж ними, геть мокрий з дощу, а вони облiплять
тебе, сiдають на плечi, на руки i так довiрливо попискують.
Iннi зовсiм реально уявилось низьке корабельне примiщення, наповнене
ластiвками, що довiрливо збилися в освiтленiм затишку людського житла, i
серед них застигла самотня, в мокрiй одежинi людина, усмiхнений оцей
Ягнич, вузлов'яз... Нiби наяву чула дiвчина тонку ластiв'ячу пискотняву й
суворi вишуми нiчно© стихi© довкруг корабля...
- Ну, а далi, що з ними?
- Цiлу нiч свiтло ради них не вимикав, щоб не боялись... Повлаштовував
©х на полицях, на сувоях парусини, на рiзних снастях, - хай вам, думаю,
буде зручнiше... Отак i переночували. А вранцi випустив.
- I все?
- Все.
Просто й буденно, одначе, як багато це сказало дiвчинi про людину...
У сундучку орiонця виявились ще якiсь ножички, швайки, навiть циркуль,
трохи бiльший за школярський. Усе це майстер також вiдклав, щоб забрати з
собою на комплекс. I, звичайно, наперсток-гардаман та весь набiр
парусницьких голок. Перед тим одну з них витяг i, довгенько покрутивши в
руках, подав дiвчинi:
- Прочитай, що там написано. На однiй iз трьох граней Iнна розгледiла
дрiбнюсiнько накарбований уподовж голки напис.
- "Made in England", - повiльно прочитала вона. - Так це англiйськi?
- Не думай, що в них сталь краща... Коли довелось, то череп фашизмовi
таки вiд нашо© сталi трiснув... А от по парусництву англiйцi здавна
майстри. Про Роберта Стiла читала що-небудь?
- Нi, не доводилось.
- А ти поцiкався. Чайнi клiпери, iдо вiн ©х з братом побудував, то,
кажуть, було чудо з чудес. Не було рiвних ©м нi в легкостi та швидкостi
ходу, нi в красi лiнiй та форм... Це ще в тi часи, коли iснував звичай
влаштовувати гонки чайних клiперiв - вiд Шанхая до Англi© - з партi ю
першого чаю нового збору. Отам розпалювались пристрастi! Вся Англiя в тi
днi тiльки одним жила: хто перший прийде? Повсюди ставили на вiтрильники,
як на скакових коней: ану ж бо котрий набере соколиного лету, пережене
решту... Один капiтан нiбито застрелився в себе на мiстку, коли побачив,
що його обiгнано, що не першим прийшов...
Iнна зацiкавлено слухала орiонця, дивуючись з того, що в покладах його
пам'ятi зберiгаються навiть оцi, всiма забутi змагання чайних клiперiв...
Дiвчина все ще крутила в руках ребристу голку з великим вушком, потiм, не
знаючи, що з нею робити, простягла, щоб вiддати дядьковi. Вiн сидiв
неподалiк, сундучок був знову замкнений, вiдставлений у куток.
- Прошу, голку вiзьмiть... Орiонець аж вiдхилився, зробивши руками
швидкий, вiдсторонливий рух:
- Нi, Iнко, нi... - I, одвернувшись, глухо додав кудись убiк: - Залиш
собi, дитино. Хай буде хоч така про родича пам'ять. Ця голка всього
бачила. Збережи ©©... Зберiгай, коли дядька вже й на свiтi не буде.
У голосi його щось прохопилось таке, що глибоко вразило й схвилювало
дiвчину. Що там голка, не в нiй же рiч!.. Разом з голкою, почувалось, вiн
передавав Iннi щось безмiрно цiннiше, може, частку свого життя, частку
всiх пережитостей, всього свого вiдболiлого й вiдшумiлого назавжди.
Складалося враження, що зараз вiн з чимось проща ться, вiдтина вiд себе
якiсь найдорожчi житт вi нитi й водночас нiби вруча Iннi скромний цей
амулет на незабутнiсть, а може, й на щастя. I хоч перебувають вони на
рiзних поверхах життя, хоч який далекий той свiт, що його орiонець носить
у собi, Iнна почува з ним свою духовну спорiдненiсть, вiн чимось
суголосний з ©© власними роздумами, чимось потрiбний для становлення ©©
власного внутрiшнього свiту, для змiцнення отих, може, й справдi поетичних
росткiв, що в нiй прокидаються. Не тiльки в парусницькiй професi© Андрона
Гурiйовича, в самiй натурi його для Iнни щось глибоко поетичне. Вже не
раз розпитувала бувалого моряка про життя пiд вiтрилами, приваблювала в
ньому оця самозабутня вiдданiсть "Орiоновi" i ©й хотiлось бiльше, повнiше
пiзнати це життя. Але досi майстер навiть перед близькими дуже неохоче
вiдкривався душею, волiв долати сво горе в самотi, певне, вважаючи, що
так зможе швидше забути й вiдболiти те, що вiн втратив. I тiльки сьогоднi,
коли на прощання сiли, за звича м, посидiти на верандi перед дорогою, хай
i недалекою, орiонець, видно, вiдчув потребу подiлитися з Iнною сво©ми
переживаннями. В нинiшнiй сво©й оновленостi був вiн не такий замкнутий, як
завжди, почула вiд нього знiяковiле, тихе зiзнання: досi, мовляв, його
тягне море, досi несила йому порвати з учорашнiм днем, забути те, що
повинен забути - бо ж тому нема вороття. Звичка? Мабуть, хоча навряд чи
тiльки вона. Кличе жагуча, не зникаюча туга за чимось, що йому й сам вiн
iмення не зна . Може, це туга за молодiстю? За тими лiтами, коли юнаком,
затамувавши дух, прислухався до тонкого, нi з чим незрiвнянного спiву в
парусах, i коли кожен юнак почува себе Магелланом? Працювати доводилось
на висотах, де аж голова йде тобi обертом, годинами працю ш пiд шквалами,
притиснувшись грудьми до рей. Зате ж потiм летиш i летиш i зна ш, що над
тобою парусся надiйне, ти сам його перебрав i озбро©в, ти сам свого лету
господар...
- Часом зда ться, що на "Орiонi" у вас люди винятковi.
- Слабкодухих, дочко, море не прийма, це правда. Та й "Орiон" - це ж
судно особливе, воно як добрий вiсник, як невтомний зв'язковий помiж
людьми... Чисте, вiдкрите, з добром iде до людей, - ну як його не вiтати?!
Прямо скажу: честь та гордiсть бути в його екiпажi... Буря, стихiя, нiчний
ураган - то, звiсно, страхiття. А коли вже ти вистояв, коли не розтрощило,
не поглинуло тебе, то там, Iнко, й радiсть людина звiду таку, як, може, й
нiде... Склада ш пiснi, Iнко. От уже де, скажу тобi, пiсня! Йдемо при
попутному, простiр без кiнця-краю, все в нас у злагодi, курсанти з
секстантами в руках зiбрались на ютi - беруть проби сонця... Та враз ось
попутний подужчав, ставимо тодi все, як кажуть у нас, "до останньо©
сорочки", всi до диного паруси несемо над собою! Мчиться твiй красень,
високо злiта на хвилю, провалю ться й знову злiтас, аж дивитися
моторошно, особливо з марса: мчиться, весь у бризках, пiнi, в росi, вода
навкруг кипить, i весь вiн оповитий хмарою водяно© куряви, хмарою сяйва...
Колись чарiвницi приворот-зiллям вмiли приворожувати хлопцiв на вiчну
любов, а море, воно теж умi ... Вiтрила та простiр - це, Iнко, таке, що,
хто раз його звiдав, той уже навiки там.
XXII
Ранками стала сивiти земля. Поля брались легкою памороззю.
Айстри та майори-паничi заквiтували в кура©вських палiсадниках,
зда ться, ще яскравiш, по-останньому, по-осiнньому...
Просторiшими стали степи; очистились, подаленiли обрi©. Океан повiтря
стояв кришталево прозорий.
Птаство гурту ться, злетiлося звiдусюд, збилось у примор'© (деякi тут
нiбито й зимують - змiню ться клiмат).
Повернулися комбайнери з Казахстану. Обидва Ягничi - батько й син -
привезли подарованi ©м чапани (нацiональний одяг, який вруча ться тiльки
найповажнiшим особам), урюку, кишмишу в рюкзаках. Мати, розбираючи
гостинцi, залишила з привезеного й для орiонця, вiн любить компоти.
Штурманець, оточений дiтворою, ходить по двору в тюбетейцi, в смугастому
схiдному халатi; сiда пiд грушею i неквапливо, в манерi схiдного мудреця,
виповiда торопленiй малечi сво© неймовiрнi пригоди. Так, знiмав хлiб бiля
самого Байконура, i однi © чудово© днини на його очах просто з пшениць
пiдiймалась, вирушала в небо, окутана димом та полум'ям, срiбляста ракета.
Стрясаючи гуркотом степи, злiтала поволi-поволi, i можна було в нiй усе
достеменно розгледiти. Доки пiдiймалась, iз ракети в цей час через
незгораюче скло саме хтось виглядав i навiть помахав Ягничам-комбайнерам
рукою... Уява запрацювала з усiх сил. Тож i не дивно, що бiля
Петраштурманця тепер дiтвори товчеться бiльше, нiж бiля сусiдського
телевiзора. Хлопець i свiй "Електрон" витяг на веранду, щоб позмагатися iз
сусiдським чiткiстю зображення та силою звуку, потiм, не вдовольнившись,
перетягнув його аж пiд грушу (з намiром прилаштувати антену на самiм
вершечку столiтньо©), а вже звiдти штурманець звернувся до матерi:
- Мамо, правда, що коли щось розбива ться, то це на щастя?
- Та кажуть люди, що так.
- Ну раз так, мамо, то я розбив телевiзор...
Вечорами мати iнодi чу бiля хвiртки виплески дiвочого смiху,
приглушений голос хлоп'ячий, - то синштурманець чимось веселить недавнiх
однокласниць, що мають звичку проводжати свого кавалера до самого двору.
Кра м вуха вловлю мати, як хлопець розповiда ©м щось смiшне про цiлину
або розважа народним гумором про пекло, що не таке воно, мовляв, для
теперiшньо© людини й страшне, бо неминучi будуть i там перебо© з дровами
або з смолою... Iнколи син зверта ться до котро©сь iз дiвчат з дивним
словом "киз", i звучить воно в його устах якось iнтимно i аж та мничо,
хоча згодом виявля ться, що "киз" означа просто "дiвчина"...
Iнна день у день бiга на медпункт, часто бачать ©© в бiблiотецi...
Коли виходить з бiблiотеки, не мине, звичайно, й музейчика (це тут же, в
палацi), зазирне до Панаса Омеляновича. Як стражда цей чоловiк! Зовсiм
звiвся, нема йому полегшення. Сидить ось, як зараз, серед сво©х прядок,
гербарi©в та снопiв, зiбгався в кулачок i поринув у сво© горьовитi думки,
- не перестаючи, видно, точить людину журба. Все Вiктор та Вiктор, щось
знову ко©ться з ним, порiдшали його вiзити в Кура©вку... Поясню це тим,
що розгулявся люд, бо ж осiнь - пора весiль, запрошу то один, то другий -
хiба тут вiдмовиш? Воно нiби й так, але для батька це нiяка не втiха. Хай
сьогоднi в сина справи нiбито нiчого, а що вiн завтра встругне, цього
нiхто наперед не скаже.
Коли Iнна заходить, вчитель нiби трохи ожива , бо з ким душу
вiдвести. I думки його, звичайно, знову довкола сина.
- Що губить його? - роздуму Панас Омелянович, коли дiвчина сяде на
сво му звичному мiсцi бiля ткацького верстата. - Его©зм. Безмежний,
невситний, цинiчний... Нiчого святого! Розумi ш: нiчого в душi святого...
Оце найбiльше мене ляка . Ти молода, може, не бачила таких, а я надивився
©х за сво життя, знаю, чим це людинi загрожу ... Хто без святинь, в кого
душа не заповнена почуттям обов'язку й честi, пам'ятi та любовi - той,
Iнно, здатен на все, нi перед чим не зупиниться. Порожнеча душi - це стан
не нейтральний, як декому зда ться. Вакуум душi - вiн теж здатен на дiю,
причому здебiльшого руйнiвну... Страшна це рiч - его©зм, та ще коли вiн
самовпевнений, переконаний у сво©й правотi...
- Не перебiльшуйте, Панасе Омеляновичу, - пробу дiвчина приспоко©ти
вчителя... Все-таки Вiктор працю , скарг на нього нi вiд кого нема... Та й
не завжди знають батьки, що вiдбува ться в душах ©хнiх дiтей.
- А навiть якщо й зна м? Що тво© ради-поради, коли вони раз у раз
розбиваються об стiну душевно© глухоти... Не розумiю, за що нам з дружиною
випали такi випробування, - звертався Панас Омелянович кудись у простiр. -
В iнших дiти - це радiсть, гордiсть батькам... I наш мiг би ж бути таким!
Якi ми надi© на нього покладали, всю свою любов йому вiддали. I ось
ма мо... Нещастя он у Заградiвцi, сина батьковi та матерi привезли, щоб
удома поховати, горя скiльки в людей, а я, вiриш, iнодi i ©м заздрю.
Чула Iнна про ту заградiвську драму, про те, з якими почестями ховали
там молодого моряка, що загинув на суднi пiд час пожежi. Коли спалахнуло,
треба було негайно вимкнути струм, хлопець крiзь хмару диму кинувся до
рубильника, товариша вiдштовхнув, ще й крикнути встиг: у тебе дiти!..
Рубильник йому вдалося вирвати, але самого спалило на мiсцi...
Друзi-моряки привезли його в Заградiвку, з музикою ховали, на рушниках
спускали в могилу... Батьки вбитi горем, але навiть i ©м позаздрив Панас
Омелянович- це вже треба достраждатись до краю.
- Панасе Омеляновичу, не судiть Вiктора так су воро, - сказала дiвчина
пiсля нелегко© мовчанки. - Змiни в ньому все-таки стались, i, згодьтесь,
на краще. Наш обов'язок разом йому допомогти. Звiсно, бува розхристаний,
у чомусь скритний, нерозгаданий, але й добро помiча ... А що на iнших не
схожий, що нетерпимий до фальшi...
- Спасибi тобi, Iнно, що ти його захища ш. Може, великодушнiсть, тво
почуття виявиться для нього цiлющим. Мабуть, я в чомусь дуже вiдстав. Вiк
прожив, а стiльки загадок зоста ться ще не розгаданих... Вiддав я, Iнно,
Кура©вцi все сво свiдоме життя, сили поклав для школи, для всiх вас, щоб
ви стали людьми. I ви ними стали. За диним, може, найтяжчим для мене
винятком... Чому ж це так? От уже справдi - насмiшка долi! Виховати
стiлькох, а найближчого... Але й з поразки я виношу гiркий свiй урок,
виношу найперше для вас: хай ви iншi, деколи навiть розумнiшi,
проникливiшi за нас, але, поважаючи себе, не зневажайте i тих, хто до
останнього б' ться пiд тягарем лiт та в мiру сво©х сил плека для вас
квiти людяностi... Не топчiть ©х.
Панас Омелянович стояв, схилившись бiля ткацького верстата, сухенька
рука його в забуттi все перебирала напнуту для ткання пряжу (щоб ©©
правильно натягти, привозили стару жiнку-ткалю iз сусiднього села).
Назавжди вiдiйшли в минуле домотканi, зiгрiтi чи©мись сльозами та пiснею,
полотна, думалось Iннi, а чи набагато досконалiше те полотно, що його з
нових наших переживань тче саме життя?
- Пригадалось, - сказала Iнна, - як ви ще в школi звертали нашу увагу
на досконалiсть квiтки, на довершенiсть колоска... Чомусь тiльки тепер,
через роки, почина ш це розумiти...
- речi, Iнно, котрi вiдкриваються людинi тiльки з вершини лiт. I тобi
з часом багато що вiдкри ться... Як хотiлось би, щоб ви знайшли з Вiктором
сво щастя! Справдi, в нього ж добрi задатки. З тобою вiн, може, стане
iнакшим. Бо любов, вона таки здатна на чудо, вона спроможна переродити
людину... Тож не вiдкладай, це ми з дружиною разом блага м тебе:
записуйтесь, берiть шлюб - i хай вам щастить...
Про шлюб вона й вiд Вiктора вже чула не раз. Пiсля одного з чи©хось там
весiль у райцентрi вiн особливо наполягав:
- Давай зiгра м i ми... Чого тягти? Спiшiмо, люба, спiшiм! Треба хапати
щастя! Обома руками!
Але це були його думки, не ©©. Вона якраз не спiшила. Бо деякi речi
стримували ©©. Останнiм часом Вiктор не раз пропускав побачення. Одного
вечора, коли проводжав, коли вже бiля хвiртки прощались, помiтила, що ©©
кавалер нетверезий. Порушив умову, власного слова не дотримавсь. Це ©©
глибоко вразило: як можна зламати обiцяне? Невже справдi нiчого святого?
Розстаючись того вечора, Вiктор накинувся з бурхливими обiймами, були вони
несподiвано грубi, з виламуванням рук, зi словами, що принижували ©©.
Дiвчина змушена була геть вiдштовхнути його, вирвалась i побiгла, тамуючи
в душi бiль i образу.
Порiдшали вiдтодi ©хнi зустрiчi, холодок сторожкостi з'явився в
стосунках.
Панасу Омеляновичу вона, звичайно, не сказала про це, навпаки,
приспоко©ла, що, може ж, таки обiйдеться, дво на©жачених якось
порозумiються, хай тiльки ось вiн при©де, як обiцяв. Iнна чомусь покладала
надiю на сьогоднiшню зустрiч, адже Вiктор запевнив, що при©де увечерi
неодмiнно. До того ж сьогоднi в Кура©вцi великий концерт, а таку подiю
Вiктор навряд чи пропустить.
З початком осенi ожив Кура©вський Палац культури. Потяглася сюди, крiм
сiльсько©, ще й молодь iз комплексу i хлопцi з застав, рядовi та сержанти
(в прикордонникiв з кура©вцями традицiйна дружба). Поповнився уславлений
кура©вський хор. Чередниченко придбав для всiх хористiв розкiшнi костюми:
попереду районний огляд - щоб i там була першiсть, як i в попереднi роки.
Керу хором молодий учитель, викладач музики та спiвiв, котрий сам теж
пробу дещо компонувати, списав не один зошит нотного паперу i серед
самодiяльних композиторiв вважа ться таким, що пода надi©.
Крiм хору, палац ма незабаром збагатитись ще одним колективом:
зусиллям Оксена-гуцула, столяра з комплексу, створю ться ансамбль народних
iнструментiв: Оксен зумiв зацiкавити багатьох, навiть начальник застави
Гулi в зголосився взяти в ансамблi участь.
Пiсля розмови з Панасом Омеляновичем Iнна вже й додому не йшла, бо ©й,
як учасницi художньо© самодiяльностi, заздалегiдь належало бути в палацi.
Концерт цього вечора вийшов досить багатий. Виконувались пiснi сучаснi й
старовиннi, виступала цiлою капелою городня бригада i дует доярок iз
ферми, а серед солiстiв вiдзначились механiзатор Ягнич Валерiй з
балалайкою та Iнна Ягнич, яка прочитала "Contra spem spero" Лесi Укра©нки.
Впевнено виступив офiцер-азербайджанець, начальник застави, що його
Кура©вка завжди вiта , мовби столичного баритона. Оскiльки ансамбль
народних iнструментiв ще не встиг пiдготувати свою програму, то керiвник
його, той заповзятливий гуцул, виходив на сцену кiлька разiв у ролi
солiста, виходив, такий симпатичний та скромний, iз сво©ми аж нiяк не
скромними коломийками. На завершення хор виконав "Ревуть-стогнуть
гори-хвилi" та - вперше у Кура©вцi-"Берег любовi"; пiсню кура©всько©
медички зустрiли дуже прихильно, i мати, що сидiла з Iнною поруч, звелiла
авторцi, розшарiлiй, аж темнiй вiд радостi та нiяковостi, встати й
поклонитись людям за оплески. Довелось. Лаври зобов'язують.
Коли пiсля вечора збудженi вийшли з палацу, Iнна, "п'яна юнощами та
надiями" (недавно вичитане в когось), мимовiль поглянула на шлях, що