брат археолог усе це позбирав, постягував до музе©в, для нас такi речi
завжди цiннiсть, але можна зрозумiти й тих, що, нiби у вiдомщення, з бiлих
iмператорських мармурiв напували овець!..
Заспоко©вся трохи, лише коли про iнше став розповiдати, про знахiдку
сво©х задунайських колег: вiдлите з бронзи зображення фантастичного змiя,
страшно© яко©сь химери, що, безперечно, та©ть у собi поки що нам неясну,
приховану символiку. Змiй величезний, тiло покрите лускою, хвiст лев'ячий,
а голова вiвцi чи собаки...
- I головне, чуб i вуха людськi! I щось схоже на усмiх, дивний, ледь
помiтний... Що означа ? Хто вiдповiсть? Загадок тут ще та загадок. Та хiба
ми й самi для себе теж не загадка?
- Ви так вважа те?
- А вам хiба все до кiнця уже ясно? То пояснiть i менi, завдяки чому
людина з печери зумiла так круто пiднестись, по яких щаблях iшла вона з
темних тих прачасiв до сво©х вершин? I чи завжди рухалась по висхiднiй? У
чому змiнилась, а в чому лишилась такою, як була i в античностi? Оленячий
рiг змiнила на трактор, галеру - на космiчний корабель, а неспокiй, а
потяг до вiчно© та©ни, хiба вiн у людини зник? Жадоба пiзнання, - може,
тiльки це неминуще...
Був уже пiзнiй час. Мiсячна дорiжка помiтно змiстилась, нiким не
стривожена, як i ранiш, тихо зникала в далечi. Та сама, якою, може, Овiдiй
прийшов колись до цих берегiв i по нiй, невагомий, вiддалявся звiдси,
лишивши пiсля себе легенду. Молодь уже розбрелася хто куди: попiд вежами,
попiд мурами де-не-де бовванiли усамiтненi парочки. В такий час, у такi
теплi мiсячнi ночi - Iнна ©х так любить - нiби саме повiтря тут напо не
коханням. Пройдись понад валом - i почу ш шепоти жагучi, побачиш, як
цiлуються, тебе не соромлячись. Сплiтаються руки, не ховають пристрастi,
замлiвають в обiймах. Очi до очей променяться ласками, чутт вою млостю, де
щирою, де гаданою вiдданiстю... Блиск юно© сльози i млосний смiх щастя,
солодка знемога й самобуття чи ©сь нiжностi - все по дналось тут, на валу,
пiд всевидющими зорями.
Однi © з таких ночей i склалась тут пiсня, отой "Берег любовi". Може б,
i сьогоднi що-небудь склалось, якби не цей археолог. Уже пора б йому йти
гострити на завтра свою розкопницьку лопатку, однак вiн усе ще не вiдходив
вiд Iнни. Теж дивився на мiсячну дорiжку, мовби намагався якось i ©©
розшифрувати, зробити i ©й, маревнiй, археологiчний розтин.
- Кажуть, ви вже одержали призначення? - звернувся до Iнни пiсля
мовчанки.
- Так, незабаром з училищем розпрощаюсь.
- Берете курс на Кура©вку. Кличе вас берег любовi...
- Звiдки ви зна те?
- Багато що про вас знаю. Цiкавлюсь. А от ви не хочете помiчати мо©х
зацiкавлень.
- Дивно чути.
- Нiчого дивного. Люди шукають скарби. Та не завжди шукають там, де
вони лежать. А вони, може, пiд тобою. Отут, де сто©ш, пiд нашаруванням
пилу та смiття.
- Знов якось загадково.
- Скарб завжди загадковий. Десь вiн там лежить, терпляче ся в
курганнiй темрявi сво©м золотим карбуванням... Жде вiдкривача. Глянеш на
курган, i вже дух зайшовсь: чи нема? Ще не вiдкритий, ще лиш можливий, а
нас вiн уже хвилю , той скарб. Одначе я маю на увазi iнший... Знайдiть,
Iнно, де коштовнiший скарб за щирiсть людську, дружбу та вiдданiсть... за
перше безоглядне кохання, котре зараз, може, десь тут, поруч з вами...
соромиться, паленi i так невмiло... шука вас!
- Не зовсiм вас розумiю.
- Ви бажа те ясностi, чiткостi, рiзкостi? Не знаю, як треба говорити в
таких випадках, Iнно... Колись для цього була вичерпна формула: ось вам
моя рука i серце! Розумi те? Приймiть, не вiдкидайте ©х, Iнно, - i вiн
простягнув ©й руку.
- Ви жарту те? - сказала дiвчина, хоч бачила, що вiн не жарту .
- Рука i серце, - повторив вiн змiненим, ствердiлим до рiзкостi
голосом.
- Не годиться такими речами жартувати...
- Якi жарти! Для вас, мабуть, усе це дивне i несподiване... Ви мене
мало зна те, i вам нелегко вирiшити, однак зважтеся, не бiйтеся шлюбних
пут... I запевняю вас, не пошкоду те. Все зроблю, гори переверну, аби
зробити вас щасливою, аби тiльки розквiтнув ваш талант!
Вона вiрила його слову, вiрила в щирiсть цього несподiваного
освiдчення, ©й навiть лестило, що скромна ©© особа викликала у археолога
такий спалах почуття.
Руку тобi, дiвчино, пропонують - ось що! Ось як приходить те, про що
iншi мрiють i, може, нiколи й не домрiються. Як знати, чи не це якраз
ота мить, коли мимо тебе пролiта щось рiдкiсне, схоже на щастя? З
спокiйною усмiшкою поблажливостi, з почуттям власно© переваги вислухову ш
слова, що котрусь iншу могли б ощасливити! Однак чи не буде твоя вiдмова
тим промахом, що колись вiдiлл ться сльозами? Буде як буде, що ж тут
гадати.
Давно й не тобою сказано: серце не зневолиш... А вiн уже про спiльне
майбуття, знов про Iннин непересiчний творчий талант...
- Це ви про пiсню?
- Я про вас. Ви, мабуть, самi ще не зна те сво©х можливостей. А я, коли
вперше почув той ваш "Берег", одразу сказав собi: вона поетка! Рiдкiсна,
справжня, так, так, може, навiть i Сафо, може, новiтня наша Маруся Чурай,
якiй судилося оспiвати це надбережжя... Не епiгонка, не слiпа споживачка,
а творець. I той легендарний Овiдiй, - вiн би вас теж оцiнив.
- Ой, як щедро... Чи не занадто?
- Нiчого не занадто. Вiки днаються мiцнiше, нiж це ми собi уявля мо.
Невмируща вiть творчостi - це, безсумнiвно, та найповнiша реальнiсть, що
©© нiщо не розломить, що над нею не владен i час!
Дiвчина цвiла вiд його комплiментiв, але чим вона могла йому
вiдповiсти?
- Ви, мабуть, добра й великодушна людина. I спасибi вам за це все... За
вашу щедрiсть... Вам я теж би хотiла щастя.
- Щастя мое - це ви.
- Не треба так... У нас он стiльки дiвчат.
- Iншi мене не цiкавлять. Не хочу поверхових, манiрних, понад мiру
практичних, не хочу безмрiйних!..
- Не всi такi.
- Можливо. Але ви, Iнно... Не розумiю, яка тут магiя, але вона ! Що
менi зробити? Чим сколихнути вас? Хочете, щоб на колiна став?
I видно було: зараз стане. Зовсiм наче в якiй-небудь п' сi...
- Облишмо цю розмому. Нi до чого вона.
- Чому?
- Неважко б i догадатись чому...
I вiн догадавсь. Замовк у гнiтючiй напрузi, понурився, мимовiль
стискаючи камiнь муру обома руками. Запитав згодом:
- Менi йти?
- Iдiть.
- Не бо©тесь зостатись сама?
Iнна аж тепер посмiхнулась полегшено:
- Хочу побути з Овiдi м наодинцi.
ФАНТАЗIЯ МIСЯЧНО НОЧI
Бачила зовсiм реально, як, наближаючись до цих берегiв, морем iшов вiн,
той самий Назон. Невагомий, у сво©й довгiй римськiй одежi, в сандалiях iз
поворозками неквапом iде мiсячною дорiжкою, ступаючи просто по ©©
мерехтливiй поверхнi. Подорожнiй. Iз Вiчного мiста - у вiчне вигнання.
Сiрою пустельнiстю, льодовими вiтрами зустрiло його це античне
крайсвiття. Все було тут незвичне: i безмежжя просторiв, i виття хуртовини
вночi, i здичавлений вигляд залоги, що поверталася з мурiв фортецi в
намерзах снiгу, кутаючись у баранячi та вовчi шкури до п'ят.
Розпатлатiвши, набравшись мiсцевих звичок, залога уже нiби й не з римлян
складалась, - несла на собi варварський карб. Сам центурiон, начальник
залоги, грубий i мужнiй во©н, зарослий, як звiр, з тiлом, яке давно не
бачило лазнi, не знало ароматних мастил, вiн у сво©х смердючих шкурах
бiльше тепер нагадував не людину з славетного Риму, а варвара-волопаса.
Незабаром Овiдiй i сам опинився в цiй варварськiй одежi, - у звiриних
шкурах бачили його, великого поета римлян, коли iнодi виходив на мур i
стояв там самотнiй, вглядаючись у безбережнi й загадковi степи.
Ось тут опинився у цiм крайсвiтнiм вигнаннi,недосяжнiм для могутнiх
тво©х богiв, для тво©х веселих з-над Тiбру коханок. Можновладний Рим зна ,
чим карати поета, що впада в неласку: кара не чашею з отру ним вином, не
африканськими левами на аренi Колiзею, кара безвiстю, самотою, забуттям,
досмертним оцим вигнанням мiж криги й снiги, де нема й нiколи не буде
потреби в поетах!
Уже ти не . Вiдданий на розправу цим буйним варварським зимам,
безвiсно згинеш отут, i лютi гетськi вiтри розвiють по цiм надбережжю
серпанки тво©х золотом тканих поем. Нiколи не виросте тобi на цих берегах
вiнок iз вiчнозеленого лавра! Замiсть вiнка, скорше саркофаг тобi викують
скiфськi морози з сво © непроламно©, схожо© на бiлий мармур феррарський
криги.
Замiсть оспiваних тобою знайомих богiв, якi так легко покинули тебе в
годину скрути, зустрiчають тебе на цих берегах iншi боги - нещаднi боги
Пiвночi. Лютуючи, здiймають вони завiрюхи страшенно©, дико© сили, i степи
надовго тонуть у каламутнiм шаленствi стихiй. Не по-римському свищуть,
завивають тутешнi вiтри, слiпне вiд снiгу залога, слiпнуть простори,
невiдкличнi, глухi до тво©х жертв, до скарг i жалiв, байдужi до тво©х
солодких, трунком кохання напо них поем. Ще живий ста ш свiдком власного
завмертя. Знала твоя патрицiанська молодiсть усi насолоди втiх - дружби й
хвали, любощiв i розпусти. Де все воно, де слава й вiнки з тужавого
запашного листя? Невдячний, тобою проклятий Рим, усе вiн забув, над спiвом
тво©м поглумився, тепер ти лиш смертник, живцем викинутий iз життя, iз
часу, iз людства. Бо людство - це Рим, iнакше ти свiту не уявля ш. I вiд
нього тебе вiдлучено, десь там вiн у сво©й осяйнiй недосяжностi,
вiдступився з усiма його розкошами, з його богами й жертовниками, з ночами
без тебе бенкетуючих муз i невситенних пестощiв. Усе без тебе, тобi тiльки
згадка, ©© пекуча гiркота.
Чи, може, не так зараз тужиш за Римом, як за безповоротнiстю лiт. Бо
насува ться старiсть. I навiть вона не принесе тобi шани, тiльки бiль
самоти. А був же ти улюбленцем долi, солодкоголосий, i нiжний, i щедро
люблений, на всю волю купався в обiймах римських гетер, у п'янливих
пахощах лавра. На твою честь вино лилося рiкою, мав друзiв на вибiр -
щирих i оманливих, вiрних i дво душних, тепер ма ш тiльки грiзний, нiяким
благанням непiддатний гнiв Октавiана.
Август Октавiан, princeps senatuc, той, що любить у крем'яхи гратись з
дiтьми рабiв, малими рабами... Той, що чужих жiнок, родовитих патрицiанок,
просто з бенкетiв веде на сво розпусницьке ложе... Вiдомо, що, йдучи
потiм на розмову з дружиною Лiвi ю, вiн заздалегiдь готу конспект свого
лестивого слова до не©... Колишнiй Друг, золотий Август, шлю з цього
вигнання прокляття тобi, хоч колись ще, може, знов .благатиму й ласки
тво ©, милосердя твого. Ще, може, проспiваю хвалу тобi, золотому, чия сила
зараз сто©ть на цьому валу, чий меч сягнув аж варварських цих берегiв,
утвердивши й тут вiчне могуття Риму.
Тут - напiвлюди. Дикi, примiтивнi, пiдступнi, з'являються iнодi з
глибини степiв у сво©х чудернацьких шкурах, незвичних для римського ока
шапках. Так, напiвлюди вони, невловнi якiсь степовi кентаври, бо кiнь i
влитий у нього вершник - то в них неподiльно, то вже не римлянин, а
кентавр. Нiколи не бачили Вiчного мiста. Тiльки декотрi з них потрапляють
до нього, i то лише рабами, у ланцюгах. Якби дозволено було повернутись на
береги Тiбру, описав би всю ©хню фантастичну дикiсть, власноруч на стелах,
на бiлих би мармурах вирiзьбив зображення цих загадкових iз луками та
спiвучими стрiлами iстот. У сво©й вiллi серед маслинових га©в на публiчний
огляд поставив би, щоб потiшати i твiй, цезарю, зiр!
Зневажив ти мене, тяжко так покарав. Прирiк жити серед звiрiв та
напiвзвiрiв. Водяться тут гепарди - дикi кiшки, i степовi, як блискавки,
антилопи, i важкi тури, пасучись, згрiзна позирають на незнайомця в
римських сандалiях. I самi кочiвники натурою теж упертi, мов тури... Сюди
мене кинуто на розтерзання люто© самоти. Правду, мабуть, каже твiй
центурiон:
- Кволий, винiжений, згинеш, Овiдiю, тут. I пам'ять згине про тебе -
лиш цезарi вiчно живуть!
Згину, згину... Не буде слiду мого. Холодна ця немiряна безпоемна
пустеля все поглине. Не повернуть до Риму навiть тлiннi останки поета
Овiдiя, вимуру над ним фортечна залога лиш важкий крижаний саркофаг.
Центурiон виказу тобi знаки уваги, бо поетична слава Овiдiя Назона
колись торкнула крилом i його, ма пота мну надiю, що рано чи пiзно, а
тобi, звеличниковi Риму, буде таки дароване Октавiанове прощення, i ще ти
складеш свою поему вигнання, згада ш i ©х, цих суворих, задичавлених
во©нiв, якi тут, на найдальшiй околицi, в пограниччi з варварами, бережуть
мiць i несхитнiсть iмперi© римлян. Згадай, згадай хоч пiвсловом, поете, бо
меч - то лиш сила, а пiсня - то невмирущiсть.
Iнодi iз степiв наближаються по снiгах тi, напiвлюди, худобу женуть -
будуть iз залогою торгувати. На кригах лиману, таких мiцних, що й вершник
з конем не провалю ться, розгорта ться торг. Хоч напiвлюди, хоч бородатi,
а динари рахувати вмiють, навчились навiть лаятись справдешньою латиною.
Бува , що розходяться мирно, а бува - за овечий хвiст зчиня ться бiйка,
пускаються в дiло мечi й батоги, гаряча кров бризка на мармур льодiв, i
котрийсь бородатий уже летить сторчма в ополонку, вiдтепер кочуватиме десь
там, у пiдводдях. Нема в Овiдiя до них жалю. Спокiйно спогляда , як
в'яжуть ланцюгами вже того юнака з племен, що пiд час торгу домагався
справедливостi, бився та люто лаявся по-латинi.
А потiм настала весна, зiгнало геть хмари, i вiдкрилося небо таке
високе, таке блакитне, зовсiм як небо Iталiки! Саме панувало тимчасове
замир'я, племена не виявляли войовничостi, i Назон мiг безтривожно
заглиблюватись у ©хнi степи, вражений красою цi © варварсько© весни, морем
червоних квiтiв, що ©х i через тисячi лiт прийдущi вченi-ботанiки
називатимуть "скiфськими тюльпанами". Оживала душа. Iз римських гнiвiв, з
кромiшньо© пiтьми вiдчаю добував вiн тяжкi зерна мудростi, з пережито©
катастрофи винiс вiн спокiй. Стрункi, не зломленi щогли винiс iз самого
осереддя бурi. Цi простори, ця весна повертали його духовi яснiсть i мiць.
Почував дужим себе. Беззбройний блукав степами, заводив розмови з
вершником, iз волопасом. I йому було ©х не страшно, вони, виявля ться,
здатнi на приязнь, на мудрiсть i жарт... I ось тодi вiн для себе вiдкрив,
що перед ним - люди. I цi люди вечорами розкладали серед степу сво©
розкiшнi багаття, частували римлянина смажениною, овечим сиром та медами,
а потiм спiвали. Цi люди мали здатнiсть до спiву! Спiвали, як Орфе©, як
давнi тво© боги, нi, краще за богiв... На берегах Тiбру безжурну юнiсть
твою обдаровували таким спiвом тiльки римськi тво©, в самий серпанок
одягнутi коханки-арфiстки.
У давнiм ваше, наше у майбутнiм.
Для вас земля, а наша далечiнь.
Сказав пiсля цього центурiоновi:
- Не проливай бiльше ©хньо© кровi. Сховай меч, замирись. Вони вмiють
спiвати. Вони теж люди.
I навiть вiн, грубий, звиклий рубати голови во©н, зрозумiв цього разу
Овiдiя, послухався, - невiдомо тiльки, чи надовго.
В один iз вечорiв поет уже разом з ним попрямував до степового
кострища, i знову - при синiх смерках, при ясних зорях - користались вони
варварською гостиною, де серед трав варилася проста кочiвницька ©жа в
мiдних казанах на триногах, що форму свою збережуть i для далеких
нащадкiв. Степ цей був звиклий боронити себе. Та хоч мистецьки кар-бована
зброя весь час поблискувала при людях, чвар, однак, цього вечора не було,
дружнiй смiх племенi дзвенiв бiля вогню раз у раз, i матерi-кочовички,
зовсiм не схожi на вовчиць, спокiйно годували грудьми сво©х опецькуватих
степових Ромулiв та Ремiв.
Ще не було нi сарматок, нi половчанок, не було й гордовитих веселих
слов'янок, ще ©м належало тiльки вродитись, прийти iз майбутнього, а
вогнище степове для них уже палахкотiло, i ©хнiй прабатько - танець
вогнистий - уже кружляв, брязкотiв оздобами, i пiсняпраматiр уже
творилася, ткалася iз людсько© задуми, iз тишi й зiрок. Сухим, запашним
повiтрям степу дихав на повнi груди Публiй Овiдiй Назон. Мудрими очима, що
стiльки всього перебачили, споглядав, як юна дiвчина в золотих дукатах
перед ним танцювала, перевершуючи красою все, чим вiн колись впивався у
римських хмiльних ночах.
- Даная назову тебе, - сказав ©й пiсля танцю. - Даю тобi богинi iм'я,
бо ти богорiвна.
- Негоже дочцi першого карбiвничого племенi носити чи сь iм'я. В мене
власне.
- Яке?
- Кигитка звати мене, за iменем птаха, якого ти нiколи не бачив i не
чув.
Якби йому того вечора вернулася молодiсть! Якби ця юна танцiвниця й
спiвачка могла покохати його, знiкчемнiлого, зiстареного, всiма забутого
вигнанця!
А вона покохала. Нiчого не боячись, проходячи спокiйно помiж вояцьких
мечiв, з'являлась аж на мурах фортецi бiля цi © само© вежi, що вiдтодi й
донинi буде зватись - Овiдi ва. Приносила йому цiлюще степове зiлля,
здатне рятувати вiд найгiрших римських хвороб та вiд тягару лiт. Перша
медичка тих часiв, подвигнута чистим сво©м почуттям, - заповзялась вона
вiдмолодити поета для творчостi й для любовi.
- Вона покохала тебе, - казав центурiон, - тому що ти римлянин, що ма ш
фортецi й трима ш меч важкий у руцi.
- Не за це, - вiдповiла дiвчина.
- За що ж?
- Спiвець ти, - зверталась вона до вигнанця. - Душа твоя повна свiтла.
До чого торкнешся словом - всюди з'явля ться краса, мiй степ вiд не©
розквiта ... Природно за це покохати.
- Але ж я залишив свою молодiсть у Вiчному мiстi. Коханки мо© в Римi
зiстарiлись... А ти така юна. I нiякi боги не приведуть до рiвностi нашi
лiта. Ось на менi сивина, зима мого життя, - вона роздiля нас.
- Не хочу, щоб роздiляла. Бо ти Овiдiй, поеми тво© не знають старостi.
Душа твоя завжди юна, i я тебе люблю!
Слова цi ставали спiвом в ©© устах.
...Для них земля, а наша далечiнь.
Почував, як вона сво©ми пiснями вiдроджу його. Чув, як кров почина
нуртувати в жилах гаряче й молодо.
Юна зцiлителько, чим вiддячу тобi? Введу тебе ось такою, як , в мою
гетську поему, може, в останню поему мого життя. I будеш ти вiчно юна в
нiй, вiчно прекрасна, як небо це, як цей ваш весняний розквiтаючий степ.
Квiтуватимеш у словi мо ©, для тебе далеко© мови i перебудеш нас обох,
тiлом тлiнних i незахищених перед Хаосом. Будеш i будеш, i вiки не
зiстарять тебе!
У степовому ©© чар-зiллi, в натхненних спiвах любовi було, мабуть, щось
справдi цiлюще: чудодiйна, може, навiть чаклунська сила та©лась. Бо Назон
змiнювався на очах, залога бачила його в цi днi вiдмолодiлим та дужим,
його тепер не страхало нiщо. I одного разу вiн вигукнув на валу:
- Риме i ти, Октавiане Августе! Вщент розлетяться тво© легiони, пiсня
©© все переживе!
I тiльки вiн знав, звiдки в ньому вперше з'явилось оце безстрашшя
поета.
III
Уже пiзно було, всi порозходились, позмовкали транзистори, тiльки
цикади невтомно сiчуть.
Схилившись на мур, Iнна в задумi слуха тишу цi © цикадно© ночi, що так
нiжно трима на собi всiяний зорями небосхил. Простiр моря потемнiв,
мiсячна дорiжка пригасла, i сам мiсяць, звернувши на захiд, дотлiва
червоною купою за мiстечком, за пагорбами, де вдень було б видно розлогi
плантацi© виноградникiв. Прощавайте, пагорби, прощавайте, золотавi, тугi,
сонячним соком налитi грона!.. Не раз Iннi доводилось з дiвчатами
працювати там, коли цiлим училищем, бувало, виходили допомагати радгоспу в
осiннiх роботах. То були гарнi днi, в працi на виноградниках Iнна
знаходила справдi щось поетичне, бо ж хiба не прекрасно бачити людину,
смаглу й веселу, з сонячним гроном у руцi? Цiкаво, чи росла за Овiдi вих
часiв тут виноградна лоза? I чи було яке-небудь поселення там унизу, бiля
пiднiжжя фортецi, де зараз ряснi вогнями мiстечко райцентру? Мiстечко
типово пiвденне, iз свiтлого черепашнику, вдень воно аж очi слiпить i все
засипане цвiтом акацiй, виногради в'ються над самими вiкнами, бо тiнню тут
дорожать... За роки навчання Iнна встигла зрiднитися з бiленьким цим сво©м
градом, з його (як ©й зда ться) античною бiлiстю та ракушниковою
золотавiстю, i зараз, коли наближа ться час розлуки, хотiлось би дiвчинi
вiршами сказати йому якiсь вдячнi прощальнi слова... I хоч з
водопостачанням у мiстечку погано, бо водогiн не мiнявся, мабуть, з
античних часiв, - без кiнця його ремонтують i вулицi всюди розритi, - але
й при всьому цьому жеврi у дiвчини смуток розлуки з мiстечком i з
училищем, i з цi ю похмурою фортецею, i ста жаль ©й навiть цих зовсiм не
романтичних веж, де всюдисущий турист полиша сво© варварськi слiди...
Зорi яскравiшають, простiр моря сповнився темрявою, i хоч, крiм
темряви, нема там нiчого, дiвчина мовби жде чогось, зда ться ©й, що
звiдти, де звечора свiтилась мiсячна дорiжка, щось може цi © ночi
з'явитись. Зорi панують над свiтом, вiтерець дмухнув у лице... Поменшало
вогнiв унизу, заснуло мiстечко; пора б i тобi, дiвчино, бути в постелi, а
тебе все нiби не вiдпуска звiдси ця темна нiчка-петрiвочка... А така ж
вона коротка - незчу шся, як i злетить...
Коли вже зiбралася йти, з далечi моря, з його непроглядних морокiв
несподiвано з'явилось вiтрильне судно, зустрiнуте десь аж пiд обрi м
вiстрям прикордонницьких прожекторiв. Хто не спав, мiг бачити це: в снопах
свiтла, пiд повним паруссям, майже непомiтно рухався, повертаючись iз
плавби, "Орiон".
IV
Повертався вiн досить пошарпаний, i не дiвчинi з муру було помiтити всi
його тяжкi виробничi травми, набутi пiд час цього робочого рейсу; лише
згодом бригади зцiлителiв-майстрiв iз судноремонтного, зусiбiч оглянувши
потерпiлого, вiзьмуть на облiк всi його рани, визначать ступiнь ушкоджень,
поставлять безпомильний дiагноз: чим i як сво му улюбленцевi допомогти.
Зробивши що треба, повернувши "Орiоновi" силу, вони потiм випустять
його в новий, може, ще складнiший рейс.
Були в районi Мальти, коли ©х спостиг раптовий, скажених балiв шторм,
зовсiм тут несподiваний о такiй порi лiта. Курсанти не знали спочинку вже
другу нiч, раз у раз вилiтали з кубрикiв у шквалисту темряву, щоб стати на
змiну чи на пiдмогу до краю виснаженим товаришам. Вiтрильнику, здавалось,
не буде рятунку, його кидало, як трiску, на нього навалою йшли з темряви
водянi гори в тисячi тонн вагою, i що вони досi не розчавили це зовсiм
тендiтне проти них суденце, i що "Орiон", неперекiр усьому, ще трима ться
на бурунах, - це новачкам здавалося iстинним чудом. Пiд час .штормiв
особливо вiдчува ш, якi пiд тобою глибини, яка товща тьми. Капiтан
усвiдомлював усю мiру небезпеки, тут навiть i новачок-практикант розумiв,
що цi ж самi вiтрила, якi так плавко та легко несли "Орiон" погожо© днини,
зараз можуть стати для нього згубними. Всi цi юнаки, що ©х по днав
"Орiон", зараз дослухались в тривозi, як гудуть, аж стогнуть, над ними
вгорi, в ураганнiй темрявi, до краю напнутi вiтром полотна, нiби в
останнiй напрузi несучи сво суденце серед грiзних розбушованих вод. Так,
це настав час найвищого випробу на мужнiсть i витримку, настала ота
рiдкiсна апогейна нiч, коли на заздалегiдь визначених мiсцях, бiля кожно©
щогли i снастi невiдлучно чергують молодi матроси з ножами, готовi за
першою командою рiзати паруси, обтинати тружденнi сво© крила, щоб хоч у
такий спосiб послабити ©хню дiю.
Цi © ночi травмувало Ягнича. Ударом хвилi кинуло його через палубу мiж
троси, мало не збило за борт, i, коли до нього збiглись молодi моряки, вiн
без ©хньо© допомоги навiть пiдвестися не мiг. Ухопивши попiд руки,
вiдтягли його вниз у лазарет, але й там старому легше не стало. Стогнав,
аж пiдвивав, а цього вiд Ягнича хлопцi нiколи не чули, не в його натурi
було показувати свiй бiль. В усьому, що сталось, вчувалась недобра
прикмета. В нiч випробу збило, знiвечило найнадiйнiшого майстра, диного
й, по сутi, незамiнного знавця вiтрильно© справи. Того, хто всiх ©х,
курсантiв, навча у рейсi, чий досвiд для них мав просто магiчну силу.
Весь мокрий як хлющ, корчивсь вiд болю, хапався за живiт, лаявсь нечувано.
Ягнич гинув, майстер помирав. Приступ апендициту, чи що там воно було, та
тiльки так старого скрутило, що в декого з курсантiв зовсiм опала душа,
вiдлiтала надiя: кришка старому. Смерть людини завжди вража , а зараз про
це страшно було й подумати, бо в такiй ситуацi© втратити Ягнича, котрий
для юних мореходiв був i наставником, i батьком, i втiленням непохитностi
духу, - це означало б щось просто зловiсне, рiвне катастрофi! А виходило,
нiби якраз серед цього урагану мав покинути х Ягничiв дух, пiд час
найбiльшо© скрути полишити новачкiв на розтерзання нiчно© стихi©. Недобрий
знак! "Справдi зловiсне щось", - мимоволi подума не один з молодих, бо
море часом заганя людину в такi скрути, коли навiть сучасний хлопець,
iнтелектуальний курсант, почина вiрити в давнi моряцькi прикмети.
Як безхибний психолог-наставник, Ягнич, видно, i в стражданнях сво©х не
забував, що вiдбува ться зараз в душах курсантських, хто-хто, а вiн добре
тямив, що це означало б для них, якби ось тут раптом ©хнiй "завпарусами"
так по-дурному вiддав кiнцi. Нi, не ма ш ти права зараз кинути свою вахту,
лишити хлопцiв напризволяще!
I коли судновий лiкар запропонував негайно операцiю, - Ягнич тiльки
прохрипiв:
- Берiть уже, четвертуйте...
Неймовiрнi ко©лись речi: Ягнич, для якого медицина була суцiльним
обманом, зараз без спротиву пiдставляв себе пiд нiж. Лiкар, молодий
спецiалiст, звелiв прив'язати хворого до койки, звелiв прив'язати себе,
iнакше шторм не дав би змоги оперувати. Був стогiн, був крик i лайка, було
якесь звiряче виття. Все ство, все нутро Ягничеве волало проти того, що
його зараз вивертають навиворiт. Iншим разом вiн, звичайно, нiзащо б не
згодився на таке, а що зараз з покiрнiстю ягняти дався пiд нiж, то це
сприймалось як останнiй Ятичiв подарунок товариству. Бо як же вони без
нього зостануться в отаку нiч? Втратити його зараз для "Орiона" однаково,
що втратити душу!
- Рiжте!.. Ой нi, не рiжте!.. - хрипiв, знемагаючи, Ягнич. У цих
безтямних харчаннях, у лютiй белькотнi, здавалось, нема вже глузду, i
тiльки присутнiй при операцi© замполiт розшифрував цей белькiт як
передкiнцеву волю старого, як його заклинання, щоб не рiзали там нагорi
парусiв, трималися до останнього.
А наступного дня бурю пронесло, i втишене море засвiтилося сонцем.
Капiтан полегшено зiтхнув: люди живi, судно трима ться на водi, хоч i
жалюгiдний ма вигляд пiсля тако© трiпанини... Курсанти, коли лiкар,
нарештi, дозволив ©м провiдати Ягнича, застали його знеможеним, але мовби
й просвiтлiлим.
- Тепер ще поживу, - сказав вiн ©м.
Хлопцi, дарма що були вимордуванi буряною нiччю, дозволили собi навiть
пожартувати, з усмiхами допитувались Ягнича: про яку то вiн тьотю Мотю
кричав, прив'язаний, пiд ножем хiрурга? Образився старий. Пусте, не було
завжди цiннiсть, але можна зрозумiти й тих, що, нiби у вiдомщення, з бiлих
iмператорських мармурiв напували овець!..
Заспоко©вся трохи, лише коли про iнше став розповiдати, про знахiдку
сво©х задунайських колег: вiдлите з бронзи зображення фантастичного змiя,
страшно© яко©сь химери, що, безперечно, та©ть у собi поки що нам неясну,
приховану символiку. Змiй величезний, тiло покрите лускою, хвiст лев'ячий,
а голова вiвцi чи собаки...
- I головне, чуб i вуха людськi! I щось схоже на усмiх, дивний, ледь
помiтний... Що означа ? Хто вiдповiсть? Загадок тут ще та загадок. Та хiба
ми й самi для себе теж не загадка?
- Ви так вважа те?
- А вам хiба все до кiнця уже ясно? То пояснiть i менi, завдяки чому
людина з печери зумiла так круто пiднестись, по яких щаблях iшла вона з
темних тих прачасiв до сво©х вершин? I чи завжди рухалась по висхiднiй? У
чому змiнилась, а в чому лишилась такою, як була i в античностi? Оленячий
рiг змiнила на трактор, галеру - на космiчний корабель, а неспокiй, а
потяг до вiчно© та©ни, хiба вiн у людини зник? Жадоба пiзнання, - може,
тiльки це неминуще...
Був уже пiзнiй час. Мiсячна дорiжка помiтно змiстилась, нiким не
стривожена, як i ранiш, тихо зникала в далечi. Та сама, якою, може, Овiдiй
прийшов колись до цих берегiв i по нiй, невагомий, вiддалявся звiдси,
лишивши пiсля себе легенду. Молодь уже розбрелася хто куди: попiд вежами,
попiд мурами де-не-де бовванiли усамiтненi парочки. В такий час, у такi
теплi мiсячнi ночi - Iнна ©х так любить - нiби саме повiтря тут напо не
коханням. Пройдись понад валом - i почу ш шепоти жагучi, побачиш, як
цiлуються, тебе не соромлячись. Сплiтаються руки, не ховають пристрастi,
замлiвають в обiймах. Очi до очей променяться ласками, чутт вою млостю, де
щирою, де гаданою вiдданiстю... Блиск юно© сльози i млосний смiх щастя,
солодка знемога й самобуття чи ©сь нiжностi - все по дналось тут, на валу,
пiд всевидющими зорями.
Однi © з таких ночей i склалась тут пiсня, отой "Берег любовi". Може б,
i сьогоднi що-небудь склалось, якби не цей археолог. Уже пора б йому йти
гострити на завтра свою розкопницьку лопатку, однак вiн усе ще не вiдходив
вiд Iнни. Теж дивився на мiсячну дорiжку, мовби намагався якось i ©©
розшифрувати, зробити i ©й, маревнiй, археологiчний розтин.
- Кажуть, ви вже одержали призначення? - звернувся до Iнни пiсля
мовчанки.
- Так, незабаром з училищем розпрощаюсь.
- Берете курс на Кура©вку. Кличе вас берег любовi...
- Звiдки ви зна те?
- Багато що про вас знаю. Цiкавлюсь. А от ви не хочете помiчати мо©х
зацiкавлень.
- Дивно чути.
- Нiчого дивного. Люди шукають скарби. Та не завжди шукають там, де
вони лежать. А вони, може, пiд тобою. Отут, де сто©ш, пiд нашаруванням
пилу та смiття.
- Знов якось загадково.
- Скарб завжди загадковий. Десь вiн там лежить, терпляче ся в
курганнiй темрявi сво©м золотим карбуванням... Жде вiдкривача. Глянеш на
курган, i вже дух зайшовсь: чи нема? Ще не вiдкритий, ще лиш можливий, а
нас вiн уже хвилю , той скарб. Одначе я маю на увазi iнший... Знайдiть,
Iнно, де коштовнiший скарб за щирiсть людську, дружбу та вiдданiсть... за
перше безоглядне кохання, котре зараз, може, десь тут, поруч з вами...
соромиться, паленi i так невмiло... шука вас!
- Не зовсiм вас розумiю.
- Ви бажа те ясностi, чiткостi, рiзкостi? Не знаю, як треба говорити в
таких випадках, Iнно... Колись для цього була вичерпна формула: ось вам
моя рука i серце! Розумi те? Приймiть, не вiдкидайте ©х, Iнно, - i вiн
простягнув ©й руку.
- Ви жарту те? - сказала дiвчина, хоч бачила, що вiн не жарту .
- Рука i серце, - повторив вiн змiненим, ствердiлим до рiзкостi
голосом.
- Не годиться такими речами жартувати...
- Якi жарти! Для вас, мабуть, усе це дивне i несподiване... Ви мене
мало зна те, i вам нелегко вирiшити, однак зважтеся, не бiйтеся шлюбних
пут... I запевняю вас, не пошкоду те. Все зроблю, гори переверну, аби
зробити вас щасливою, аби тiльки розквiтнув ваш талант!
Вона вiрила його слову, вiрила в щирiсть цього несподiваного
освiдчення, ©й навiть лестило, що скромна ©© особа викликала у археолога
такий спалах почуття.
Руку тобi, дiвчино, пропонують - ось що! Ось як приходить те, про що
iншi мрiють i, може, нiколи й не домрiються. Як знати, чи не це якраз
ота мить, коли мимо тебе пролiта щось рiдкiсне, схоже на щастя? З
спокiйною усмiшкою поблажливостi, з почуттям власно© переваги вислухову ш
слова, що котрусь iншу могли б ощасливити! Однак чи не буде твоя вiдмова
тим промахом, що колись вiдiлл ться сльозами? Буде як буде, що ж тут
гадати.
Давно й не тобою сказано: серце не зневолиш... А вiн уже про спiльне
майбуття, знов про Iннин непересiчний творчий талант...
- Це ви про пiсню?
- Я про вас. Ви, мабуть, самi ще не зна те сво©х можливостей. А я, коли
вперше почув той ваш "Берег", одразу сказав собi: вона поетка! Рiдкiсна,
справжня, так, так, може, навiть i Сафо, може, новiтня наша Маруся Чурай,
якiй судилося оспiвати це надбережжя... Не епiгонка, не слiпа споживачка,
а творець. I той легендарний Овiдiй, - вiн би вас теж оцiнив.
- Ой, як щедро... Чи не занадто?
- Нiчого не занадто. Вiки днаються мiцнiше, нiж це ми собi уявля мо.
Невмируща вiть творчостi - це, безсумнiвно, та найповнiша реальнiсть, що
©© нiщо не розломить, що над нею не владен i час!
Дiвчина цвiла вiд його комплiментiв, але чим вона могла йому
вiдповiсти?
- Ви, мабуть, добра й великодушна людина. I спасибi вам за це все... За
вашу щедрiсть... Вам я теж би хотiла щастя.
- Щастя мое - це ви.
- Не треба так... У нас он стiльки дiвчат.
- Iншi мене не цiкавлять. Не хочу поверхових, манiрних, понад мiру
практичних, не хочу безмрiйних!..
- Не всi такi.
- Можливо. Але ви, Iнно... Не розумiю, яка тут магiя, але вона ! Що
менi зробити? Чим сколихнути вас? Хочете, щоб на колiна став?
I видно було: зараз стане. Зовсiм наче в якiй-небудь п' сi...
- Облишмо цю розмому. Нi до чого вона.
- Чому?
- Неважко б i догадатись чому...
I вiн догадавсь. Замовк у гнiтючiй напрузi, понурився, мимовiль
стискаючи камiнь муру обома руками. Запитав згодом:
- Менi йти?
- Iдiть.
- Не бо©тесь зостатись сама?
Iнна аж тепер посмiхнулась полегшено:
- Хочу побути з Овiдi м наодинцi.
ФАНТАЗIЯ МIСЯЧНО НОЧI
Бачила зовсiм реально, як, наближаючись до цих берегiв, морем iшов вiн,
той самий Назон. Невагомий, у сво©й довгiй римськiй одежi, в сандалiях iз
поворозками неквапом iде мiсячною дорiжкою, ступаючи просто по ©©
мерехтливiй поверхнi. Подорожнiй. Iз Вiчного мiста - у вiчне вигнання.
Сiрою пустельнiстю, льодовими вiтрами зустрiло його це античне
крайсвiття. Все було тут незвичне: i безмежжя просторiв, i виття хуртовини
вночi, i здичавлений вигляд залоги, що поверталася з мурiв фортецi в
намерзах снiгу, кутаючись у баранячi та вовчi шкури до п'ят.
Розпатлатiвши, набравшись мiсцевих звичок, залога уже нiби й не з римлян
складалась, - несла на собi варварський карб. Сам центурiон, начальник
залоги, грубий i мужнiй во©н, зарослий, як звiр, з тiлом, яке давно не
бачило лазнi, не знало ароматних мастил, вiн у сво©х смердючих шкурах
бiльше тепер нагадував не людину з славетного Риму, а варвара-волопаса.
Незабаром Овiдiй i сам опинився в цiй варварськiй одежi, - у звiриних
шкурах бачили його, великого поета римлян, коли iнодi виходив на мур i
стояв там самотнiй, вглядаючись у безбережнi й загадковi степи.
Ось тут опинився у цiм крайсвiтнiм вигнаннi,недосяжнiм для могутнiх
тво©х богiв, для тво©х веселих з-над Тiбру коханок. Можновладний Рим зна ,
чим карати поета, що впада в неласку: кара не чашею з отру ним вином, не
африканськими левами на аренi Колiзею, кара безвiстю, самотою, забуттям,
досмертним оцим вигнанням мiж криги й снiги, де нема й нiколи не буде
потреби в поетах!
Уже ти не . Вiдданий на розправу цим буйним варварським зимам,
безвiсно згинеш отут, i лютi гетськi вiтри розвiють по цiм надбережжю
серпанки тво©х золотом тканих поем. Нiколи не виросте тобi на цих берегах
вiнок iз вiчнозеленого лавра! Замiсть вiнка, скорше саркофаг тобi викують
скiфськi морози з сво © непроламно©, схожо© на бiлий мармур феррарський
криги.
Замiсть оспiваних тобою знайомих богiв, якi так легко покинули тебе в
годину скрути, зустрiчають тебе на цих берегах iншi боги - нещаднi боги
Пiвночi. Лютуючи, здiймають вони завiрюхи страшенно©, дико© сили, i степи
надовго тонуть у каламутнiм шаленствi стихiй. Не по-римському свищуть,
завивають тутешнi вiтри, слiпне вiд снiгу залога, слiпнуть простори,
невiдкличнi, глухi до тво©х жертв, до скарг i жалiв, байдужi до тво©х
солодких, трунком кохання напо них поем. Ще живий ста ш свiдком власного
завмертя. Знала твоя патрицiанська молодiсть усi насолоди втiх - дружби й
хвали, любощiв i розпусти. Де все воно, де слава й вiнки з тужавого
запашного листя? Невдячний, тобою проклятий Рим, усе вiн забув, над спiвом
тво©м поглумився, тепер ти лиш смертник, живцем викинутий iз життя, iз
часу, iз людства. Бо людство - це Рим, iнакше ти свiту не уявля ш. I вiд
нього тебе вiдлучено, десь там вiн у сво©й осяйнiй недосяжностi,
вiдступився з усiма його розкошами, з його богами й жертовниками, з ночами
без тебе бенкетуючих муз i невситенних пестощiв. Усе без тебе, тобi тiльки
згадка, ©© пекуча гiркота.
Чи, може, не так зараз тужиш за Римом, як за безповоротнiстю лiт. Бо
насува ться старiсть. I навiть вона не принесе тобi шани, тiльки бiль
самоти. А був же ти улюбленцем долi, солодкоголосий, i нiжний, i щедро
люблений, на всю волю купався в обiймах римських гетер, у п'янливих
пахощах лавра. На твою честь вино лилося рiкою, мав друзiв на вибiр -
щирих i оманливих, вiрних i дво душних, тепер ма ш тiльки грiзний, нiяким
благанням непiддатний гнiв Октавiана.
Август Октавiан, princeps senatuc, той, що любить у крем'яхи гратись з
дiтьми рабiв, малими рабами... Той, що чужих жiнок, родовитих патрицiанок,
просто з бенкетiв веде на сво розпусницьке ложе... Вiдомо, що, йдучи
потiм на розмову з дружиною Лiвi ю, вiн заздалегiдь готу конспект свого
лестивого слова до не©... Колишнiй Друг, золотий Август, шлю з цього
вигнання прокляття тобi, хоч колись ще, може, знов .благатиму й ласки
тво ©, милосердя твого. Ще, може, проспiваю хвалу тобi, золотому, чия сила
зараз сто©ть на цьому валу, чий меч сягнув аж варварських цих берегiв,
утвердивши й тут вiчне могуття Риму.
Тут - напiвлюди. Дикi, примiтивнi, пiдступнi, з'являються iнодi з
глибини степiв у сво©х чудернацьких шкурах, незвичних для римського ока
шапках. Так, напiвлюди вони, невловнi якiсь степовi кентаври, бо кiнь i
влитий у нього вершник - то в них неподiльно, то вже не римлянин, а
кентавр. Нiколи не бачили Вiчного мiста. Тiльки декотрi з них потрапляють
до нього, i то лише рабами, у ланцюгах. Якби дозволено було повернутись на
береги Тiбру, описав би всю ©хню фантастичну дикiсть, власноруч на стелах,
на бiлих би мармурах вирiзьбив зображення цих загадкових iз луками та
спiвучими стрiлами iстот. У сво©й вiллi серед маслинових га©в на публiчний
огляд поставив би, щоб потiшати i твiй, цезарю, зiр!
Зневажив ти мене, тяжко так покарав. Прирiк жити серед звiрiв та
напiвзвiрiв. Водяться тут гепарди - дикi кiшки, i степовi, як блискавки,
антилопи, i важкi тури, пасучись, згрiзна позирають на незнайомця в
римських сандалiях. I самi кочiвники натурою теж упертi, мов тури... Сюди
мене кинуто на розтерзання люто© самоти. Правду, мабуть, каже твiй
центурiон:
- Кволий, винiжений, згинеш, Овiдiю, тут. I пам'ять згине про тебе -
лиш цезарi вiчно живуть!
Згину, згину... Не буде слiду мого. Холодна ця немiряна безпоемна
пустеля все поглине. Не повернуть до Риму навiть тлiннi останки поета
Овiдiя, вимуру над ним фортечна залога лиш важкий крижаний саркофаг.
Центурiон виказу тобi знаки уваги, бо поетична слава Овiдiя Назона
колись торкнула крилом i його, ма пота мну надiю, що рано чи пiзно, а
тобi, звеличниковi Риму, буде таки дароване Октавiанове прощення, i ще ти
складеш свою поему вигнання, згада ш i ©х, цих суворих, задичавлених
во©нiв, якi тут, на найдальшiй околицi, в пограниччi з варварами, бережуть
мiць i несхитнiсть iмперi© римлян. Згадай, згадай хоч пiвсловом, поете, бо
меч - то лиш сила, а пiсня - то невмирущiсть.
Iнодi iз степiв наближаються по снiгах тi, напiвлюди, худобу женуть -
будуть iз залогою торгувати. На кригах лиману, таких мiцних, що й вершник
з конем не провалю ться, розгорта ться торг. Хоч напiвлюди, хоч бородатi,
а динари рахувати вмiють, навчились навiть лаятись справдешньою латиною.
Бува , що розходяться мирно, а бува - за овечий хвiст зчиня ться бiйка,
пускаються в дiло мечi й батоги, гаряча кров бризка на мармур льодiв, i
котрийсь бородатий уже летить сторчма в ополонку, вiдтепер кочуватиме десь
там, у пiдводдях. Нема в Овiдiя до них жалю. Спокiйно спогляда , як
в'яжуть ланцюгами вже того юнака з племен, що пiд час торгу домагався
справедливостi, бився та люто лаявся по-латинi.
А потiм настала весна, зiгнало геть хмари, i вiдкрилося небо таке
високе, таке блакитне, зовсiм як небо Iталiки! Саме панувало тимчасове
замир'я, племена не виявляли войовничостi, i Назон мiг безтривожно
заглиблюватись у ©хнi степи, вражений красою цi © варварсько© весни, морем
червоних квiтiв, що ©х i через тисячi лiт прийдущi вченi-ботанiки
називатимуть "скiфськими тюльпанами". Оживала душа. Iз римських гнiвiв, з
кромiшньо© пiтьми вiдчаю добував вiн тяжкi зерна мудростi, з пережито©
катастрофи винiс вiн спокiй. Стрункi, не зломленi щогли винiс iз самого
осереддя бурi. Цi простори, ця весна повертали його духовi яснiсть i мiць.
Почував дужим себе. Беззбройний блукав степами, заводив розмови з
вершником, iз волопасом. I йому було ©х не страшно, вони, виявля ться,
здатнi на приязнь, на мудрiсть i жарт... I ось тодi вiн для себе вiдкрив,
що перед ним - люди. I цi люди вечорами розкладали серед степу сво©
розкiшнi багаття, частували римлянина смажениною, овечим сиром та медами,
а потiм спiвали. Цi люди мали здатнiсть до спiву! Спiвали, як Орфе©, як
давнi тво© боги, нi, краще за богiв... На берегах Тiбру безжурну юнiсть
твою обдаровували таким спiвом тiльки римськi тво©, в самий серпанок
одягнутi коханки-арфiстки.
У давнiм ваше, наше у майбутнiм.
Для вас земля, а наша далечiнь.
Сказав пiсля цього центурiоновi:
- Не проливай бiльше ©хньо© кровi. Сховай меч, замирись. Вони вмiють
спiвати. Вони теж люди.
I навiть вiн, грубий, звиклий рубати голови во©н, зрозумiв цього разу
Овiдiя, послухався, - невiдомо тiльки, чи надовго.
В один iз вечорiв поет уже разом з ним попрямував до степового
кострища, i знову - при синiх смерках, при ясних зорях - користались вони
варварською гостиною, де серед трав варилася проста кочiвницька ©жа в
мiдних казанах на триногах, що форму свою збережуть i для далеких
нащадкiв. Степ цей був звиклий боронити себе. Та хоч мистецьки кар-бована
зброя весь час поблискувала при людях, чвар, однак, цього вечора не було,
дружнiй смiх племенi дзвенiв бiля вогню раз у раз, i матерi-кочовички,
зовсiм не схожi на вовчиць, спокiйно годували грудьми сво©х опецькуватих
степових Ромулiв та Ремiв.
Ще не було нi сарматок, нi половчанок, не було й гордовитих веселих
слов'янок, ще ©м належало тiльки вродитись, прийти iз майбутнього, а
вогнище степове для них уже палахкотiло, i ©хнiй прабатько - танець
вогнистий - уже кружляв, брязкотiв оздобами, i пiсняпраматiр уже
творилася, ткалася iз людсько© задуми, iз тишi й зiрок. Сухим, запашним
повiтрям степу дихав на повнi груди Публiй Овiдiй Назон. Мудрими очима, що
стiльки всього перебачили, споглядав, як юна дiвчина в золотих дукатах
перед ним танцювала, перевершуючи красою все, чим вiн колись впивався у
римських хмiльних ночах.
- Даная назову тебе, - сказав ©й пiсля танцю. - Даю тобi богинi iм'я,
бо ти богорiвна.
- Негоже дочцi першого карбiвничого племенi носити чи сь iм'я. В мене
власне.
- Яке?
- Кигитка звати мене, за iменем птаха, якого ти нiколи не бачив i не
чув.
Якби йому того вечора вернулася молодiсть! Якби ця юна танцiвниця й
спiвачка могла покохати його, знiкчемнiлого, зiстареного, всiма забутого
вигнанця!
А вона покохала. Нiчого не боячись, проходячи спокiйно помiж вояцьких
мечiв, з'являлась аж на мурах фортецi бiля цi © само© вежi, що вiдтодi й
донинi буде зватись - Овiдi ва. Приносила йому цiлюще степове зiлля,
здатне рятувати вiд найгiрших римських хвороб та вiд тягару лiт. Перша
медичка тих часiв, подвигнута чистим сво©м почуттям, - заповзялась вона
вiдмолодити поета для творчостi й для любовi.
- Вона покохала тебе, - казав центурiон, - тому що ти римлянин, що ма ш
фортецi й трима ш меч важкий у руцi.
- Не за це, - вiдповiла дiвчина.
- За що ж?
- Спiвець ти, - зверталась вона до вигнанця. - Душа твоя повна свiтла.
До чого торкнешся словом - всюди з'явля ться краса, мiй степ вiд не©
розквiта ... Природно за це покохати.
- Але ж я залишив свою молодiсть у Вiчному мiстi. Коханки мо© в Римi
зiстарiлись... А ти така юна. I нiякi боги не приведуть до рiвностi нашi
лiта. Ось на менi сивина, зима мого життя, - вона роздiля нас.
- Не хочу, щоб роздiляла. Бо ти Овiдiй, поеми тво© не знають старостi.
Душа твоя завжди юна, i я тебе люблю!
Слова цi ставали спiвом в ©© устах.
...Для них земля, а наша далечiнь.
Почував, як вона сво©ми пiснями вiдроджу його. Чув, як кров почина
нуртувати в жилах гаряче й молодо.
Юна зцiлителько, чим вiддячу тобi? Введу тебе ось такою, як , в мою
гетську поему, може, в останню поему мого життя. I будеш ти вiчно юна в
нiй, вiчно прекрасна, як небо це, як цей ваш весняний розквiтаючий степ.
Квiтуватимеш у словi мо ©, для тебе далеко© мови i перебудеш нас обох,
тiлом тлiнних i незахищених перед Хаосом. Будеш i будеш, i вiки не
зiстарять тебе!
У степовому ©© чар-зiллi, в натхненних спiвах любовi було, мабуть, щось
справдi цiлюще: чудодiйна, може, навiть чаклунська сила та©лась. Бо Назон
змiнювався на очах, залога бачила його в цi днi вiдмолодiлим та дужим,
його тепер не страхало нiщо. I одного разу вiн вигукнув на валу:
- Риме i ти, Октавiане Августе! Вщент розлетяться тво© легiони, пiсня
©© все переживе!
I тiльки вiн знав, звiдки в ньому вперше з'явилось оце безстрашшя
поета.
III
Уже пiзно було, всi порозходились, позмовкали транзистори, тiльки
цикади невтомно сiчуть.
Схилившись на мур, Iнна в задумi слуха тишу цi © цикадно© ночi, що так
нiжно трима на собi всiяний зорями небосхил. Простiр моря потемнiв,
мiсячна дорiжка пригасла, i сам мiсяць, звернувши на захiд, дотлiва
червоною купою за мiстечком, за пагорбами, де вдень було б видно розлогi
плантацi© виноградникiв. Прощавайте, пагорби, прощавайте, золотавi, тугi,
сонячним соком налитi грона!.. Не раз Iннi доводилось з дiвчатами
працювати там, коли цiлим училищем, бувало, виходили допомагати радгоспу в
осiннiх роботах. То були гарнi днi, в працi на виноградниках Iнна
знаходила справдi щось поетичне, бо ж хiба не прекрасно бачити людину,
смаглу й веселу, з сонячним гроном у руцi? Цiкаво, чи росла за Овiдi вих
часiв тут виноградна лоза? I чи було яке-небудь поселення там унизу, бiля
пiднiжжя фортецi, де зараз ряснi вогнями мiстечко райцентру? Мiстечко
типово пiвденне, iз свiтлого черепашнику, вдень воно аж очi слiпить i все
засипане цвiтом акацiй, виногради в'ються над самими вiкнами, бо тiнню тут
дорожать... За роки навчання Iнна встигла зрiднитися з бiленьким цим сво©м
градом, з його (як ©й зда ться) античною бiлiстю та ракушниковою
золотавiстю, i зараз, коли наближа ться час розлуки, хотiлось би дiвчинi
вiршами сказати йому якiсь вдячнi прощальнi слова... I хоч з
водопостачанням у мiстечку погано, бо водогiн не мiнявся, мабуть, з
античних часiв, - без кiнця його ремонтують i вулицi всюди розритi, - але
й при всьому цьому жеврi у дiвчини смуток розлуки з мiстечком i з
училищем, i з цi ю похмурою фортецею, i ста жаль ©й навiть цих зовсiм не
романтичних веж, де всюдисущий турист полиша сво© варварськi слiди...
Зорi яскравiшають, простiр моря сповнився темрявою, i хоч, крiм
темряви, нема там нiчого, дiвчина мовби жде чогось, зда ться ©й, що
звiдти, де звечора свiтилась мiсячна дорiжка, щось може цi © ночi
з'явитись. Зорi панують над свiтом, вiтерець дмухнув у лице... Поменшало
вогнiв унизу, заснуло мiстечко; пора б i тобi, дiвчино, бути в постелi, а
тебе все нiби не вiдпуска звiдси ця темна нiчка-петрiвочка... А така ж
вона коротка - незчу шся, як i злетить...
Коли вже зiбралася йти, з далечi моря, з його непроглядних морокiв
несподiвано з'явилось вiтрильне судно, зустрiнуте десь аж пiд обрi м
вiстрям прикордонницьких прожекторiв. Хто не спав, мiг бачити це: в снопах
свiтла, пiд повним паруссям, майже непомiтно рухався, повертаючись iз
плавби, "Орiон".
IV
Повертався вiн досить пошарпаний, i не дiвчинi з муру було помiтити всi
його тяжкi виробничi травми, набутi пiд час цього робочого рейсу; лише
згодом бригади зцiлителiв-майстрiв iз судноремонтного, зусiбiч оглянувши
потерпiлого, вiзьмуть на облiк всi його рани, визначать ступiнь ушкоджень,
поставлять безпомильний дiагноз: чим i як сво му улюбленцевi допомогти.
Зробивши що треба, повернувши "Орiоновi" силу, вони потiм випустять
його в новий, може, ще складнiший рейс.
Були в районi Мальти, коли ©х спостиг раптовий, скажених балiв шторм,
зовсiм тут несподiваний о такiй порi лiта. Курсанти не знали спочинку вже
другу нiч, раз у раз вилiтали з кубрикiв у шквалисту темряву, щоб стати на
змiну чи на пiдмогу до краю виснаженим товаришам. Вiтрильнику, здавалось,
не буде рятунку, його кидало, як трiску, на нього навалою йшли з темряви
водянi гори в тисячi тонн вагою, i що вони досi не розчавили це зовсiм
тендiтне проти них суденце, i що "Орiон", неперекiр усьому, ще трима ться
на бурунах, - це новачкам здавалося iстинним чудом. Пiд час .штормiв
особливо вiдчува ш, якi пiд тобою глибини, яка товща тьми. Капiтан
усвiдомлював усю мiру небезпеки, тут навiть i новачок-практикант розумiв,
що цi ж самi вiтрила, якi так плавко та легко несли "Орiон" погожо© днини,
зараз можуть стати для нього згубними. Всi цi юнаки, що ©х по днав
"Орiон", зараз дослухались в тривозi, як гудуть, аж стогнуть, над ними
вгорi, в ураганнiй темрявi, до краю напнутi вiтром полотна, нiби в
останнiй напрузi несучи сво суденце серед грiзних розбушованих вод. Так,
це настав час найвищого випробу на мужнiсть i витримку, настала ота
рiдкiсна апогейна нiч, коли на заздалегiдь визначених мiсцях, бiля кожно©
щогли i снастi невiдлучно чергують молодi матроси з ножами, готовi за
першою командою рiзати паруси, обтинати тружденнi сво© крила, щоб хоч у
такий спосiб послабити ©хню дiю.
Цi © ночi травмувало Ягнича. Ударом хвилi кинуло його через палубу мiж
троси, мало не збило за борт, i, коли до нього збiглись молодi моряки, вiн
без ©хньо© допомоги навiть пiдвестися не мiг. Ухопивши попiд руки,
вiдтягли його вниз у лазарет, але й там старому легше не стало. Стогнав,
аж пiдвивав, а цього вiд Ягнича хлопцi нiколи не чули, не в його натурi
було показувати свiй бiль. В усьому, що сталось, вчувалась недобра
прикмета. В нiч випробу збило, знiвечило найнадiйнiшого майстра, диного
й, по сутi, незамiнного знавця вiтрильно© справи. Того, хто всiх ©х,
курсантiв, навча у рейсi, чий досвiд для них мав просто магiчну силу.
Весь мокрий як хлющ, корчивсь вiд болю, хапався за живiт, лаявсь нечувано.
Ягнич гинув, майстер помирав. Приступ апендициту, чи що там воно було, та
тiльки так старого скрутило, що в декого з курсантiв зовсiм опала душа,
вiдлiтала надiя: кришка старому. Смерть людини завжди вража , а зараз про
це страшно було й подумати, бо в такiй ситуацi© втратити Ягнича, котрий
для юних мореходiв був i наставником, i батьком, i втiленням непохитностi
духу, - це означало б щось просто зловiсне, рiвне катастрофi! А виходило,
нiби якраз серед цього урагану мав покинути х Ягничiв дух, пiд час
найбiльшо© скрути полишити новачкiв на розтерзання нiчно© стихi©. Недобрий
знак! "Справдi зловiсне щось", - мимоволi подума не один з молодих, бо
море часом заганя людину в такi скрути, коли навiть сучасний хлопець,
iнтелектуальний курсант, почина вiрити в давнi моряцькi прикмети.
Як безхибний психолог-наставник, Ягнич, видно, i в стражданнях сво©х не
забував, що вiдбува ться зараз в душах курсантських, хто-хто, а вiн добре
тямив, що це означало б для них, якби ось тут раптом ©хнiй "завпарусами"
так по-дурному вiддав кiнцi. Нi, не ма ш ти права зараз кинути свою вахту,
лишити хлопцiв напризволяще!
I коли судновий лiкар запропонував негайно операцiю, - Ягнич тiльки
прохрипiв:
- Берiть уже, четвертуйте...
Неймовiрнi ко©лись речi: Ягнич, для якого медицина була суцiльним
обманом, зараз без спротиву пiдставляв себе пiд нiж. Лiкар, молодий
спецiалiст, звелiв прив'язати хворого до койки, звелiв прив'язати себе,
iнакше шторм не дав би змоги оперувати. Був стогiн, був крик i лайка, було
якесь звiряче виття. Все ство, все нутро Ягничеве волало проти того, що
його зараз вивертають навиворiт. Iншим разом вiн, звичайно, нiзащо б не
згодився на таке, а що зараз з покiрнiстю ягняти дався пiд нiж, то це
сприймалось як останнiй Ятичiв подарунок товариству. Бо як же вони без
нього зостануться в отаку нiч? Втратити його зараз для "Орiона" однаково,
що втратити душу!
- Рiжте!.. Ой нi, не рiжте!.. - хрипiв, знемагаючи, Ягнич. У цих
безтямних харчаннях, у лютiй белькотнi, здавалось, нема вже глузду, i
тiльки присутнiй при операцi© замполiт розшифрував цей белькiт як
передкiнцеву волю старого, як його заклинання, щоб не рiзали там нагорi
парусiв, трималися до останнього.
А наступного дня бурю пронесло, i втишене море засвiтилося сонцем.
Капiтан полегшено зiтхнув: люди живi, судно трима ться на водi, хоч i
жалюгiдний ма вигляд пiсля тако© трiпанини... Курсанти, коли лiкар,
нарештi, дозволив ©м провiдати Ягнича, застали його знеможеним, але мовби
й просвiтлiлим.
- Тепер ще поживу, - сказав вiн ©м.
Хлопцi, дарма що були вимордуванi буряною нiччю, дозволили собi навiть
пожартувати, з усмiхами допитувались Ягнича: про яку то вiн тьотю Мотю
кричав, прив'язаний, пiд ножем хiрурга? Образився старий. Пусте, не було