жару, розда ш комусь ковдри Червоного Хреста та згущене молоко з цукром,
якiсть таблетки признача ш малим бенгальчатам, а москiти хмарою висять над
тобою, i так жарко, що ти аж задиха шся у сво©й протимоскiтнiй сiтцi...
Парко, млосно, i жовкне свiт, i голос чийсь ледь долина крiзь товщу
каламутних вод... За час грипування не раз Iннi в напiвмареннi - крiзь
реальний снiг iз дощем за вiкном - постане тропiчний той Чiттагонг i
напiвзатопленi щогли, що стирчать iз води, i образ туманний людини,
далеко© й вiрно©, що ходить у скафандрi по дну, серед акул, обстежу
заволохатiлi, напiвзамуленi судна, покритi черепашками та схожими на
рептилiй водоростями...
У Чередниченка пiд час епiдемi© клопотiв ще побiльшало. Людей звалю , а
дiло не жде. Хоча й зима, а поля тримаються пiд постiйним наглядом, мало
не щодня голова й сам ви©здить, i агрономiв та бригадирiв ганя
якнайретельнiше стежити за станом озимини. Ведуться рiзнi вимiри та
замiри, ставляться дiагнози, визначаються площi, яким найперше треба
давати пiдживлення. Жадiбно ловила Кура©вка по радiо зведення погоди. Коли
радiо обiцяло на сьогоднi хмарнiсть, вiщувало знову туман та мряку, вiтер
з дощем та снiгом, то механiзатори приймали це як подарунок, i бухгалтерiя
веселiшала, i Чередниченко аж смiявсь у сво©м кабiнетi:
- Те, що для iнших слякотнява, для нас манна небесна, ха-ха-ха!
Невiдома радiодикторка десь там i не здогадувалась, що оцi ©© тумани,
та мряки, та "дощ iз снiгом" для когось можуть бути iстинною радiстю.
Цiкаво, що коли вона передавала мало при мний прогноз, то голос ©© звучав
майже винувато, ставав вибачливий, знiяковiлий, а коли це був диктор, то
вiн, навпаки, щоб не навiяти на людей песимiзм, щоразу впадав у фальшиву
бадьорiсть, похмуру негоду пiдносив слухачам таким тоном, нiби обiцяв день
сонячний та погожий...
- Бач, як виспiву , - весело коментував Чередни ченко цi дикторськi
старання. - Чу те, яким медовим тоном пiдносить нам сьогоднi слякотняву
цей обласний прикрашувач дiйсностi...
Крiм усiх iнших клопотiв, не давав Чередниченковi спокою ще один:
носився з iде ю спорудити в Кура©вцi пам'ятник плугу.
- Бо ж земля любить лиш один метал - метал плуга. Сталь лемешiв!..
Отже, поставмо пам'ятник тому нашому комнезамiвському, яким колись була
прокладена перша колективна борозна через кура©вськi поля. Оскiльки ж
плуга тако© марки в Кура©вцi не збереглося, розпорядився Чередниченко
шукати по всiх усюдах, перепитати в сусiдiв, але знайти неодмiнно.
- Вимуру м п' дестал на видному мiсцi, отам на скiфськiй могилi
пiднiмем його, той наш перший, ще однолемiшний, на належну висоту! -
розпалював вiн уяву сво©х однодумцiв. - Танки на п' десталах стоять, i
тачанка, й "катюша" - це все добре, все заслужено, а плуг, вiн теж вартий
честi народно©!
Отже, при©здiть, побачите з часом у Кура©вцi плуг на п' десталi -
перший, мабуть, такий пам'ятник на планетi...
Зима як зима: кожна стеблина поблякла, присiла, майже нiчого зверху.
Тiльки там, у чорноземах, повно корiння, переплелось i аврорине, й
тюльпанове, i старе, й молоде... Усе надбережжя в цей час - це, власне,
корiння й корiння: вузли та вузлики життя. Хотiв би мати Чередниченко
такий рентген, щоб просвiтити наскрiзь сво© поля, в глибинах побачити оте
переплетене вузлами корiння, з якого все почина ться - i квiт, i
колосок!..
Поля обнадiювали, стан хлiбiв був чудовий. Озимина на всiх площах жива,
нiде не повимокало, нiде не порвало корiння сухими морозами, - таких не
було. А радiо день за днем обiця якраз те, що треба: то снiг iз дощем, то
дощ iз снiгом! Набирають, всотують щедру вологу чорноземи, i навiть у
негоду кущаться пiд мокрими снiгами, густо зеленiють добре закорiненi
пшеницi. Часом вийде Чередниченко до посiвiв, стане край поля й,
нахилившись, вгляда ться, вистежу , як навiть i в цей iз добрим морозенком
ранок пробива ться зелене вiстрячко крiзь пришерхлий снiг, пнеться з
глибин зими - чудо iз чудес! - тендiтна стеблинка. Голка зелена вилазить,
утворивши сама довкруг себе кругленьку ополоночку... Адже стебельце живе,
мабуть, ма якесь i тепло, бо холод снiгу одступив вiд нього, пагiнчик
мовби створив тут свiй мiкроклiмат, прохукав у снiгу оцю дiрочку-отвiр, -
просто неймовiрним зда ться, як цей пагiнчик життя продерся крiзь панцир
зими, пробивсь iз небутностi. Так, сама сила життя зеленi довкiл уперемiш
iз снiгами, i як тiльки сонце, проблиснувши, одним лизом злизне з полiв
снiгову кашу, вже, як тiсто, парують поля, дихають теплом, усе живе
кличуть: рости! Поверта на весну, сонце дедалi частiше вибродить iз-за
хмар, i тiльки освiтиться степ, тiльки пригрiло на годину чи двi, одразу й
задзвенить угорi десь бiля самого сонця жайворiнча- виявля ться, смiливе
якесь залишалося на зиму, ризикувало, не вiдлiтало в Замбiю, зате ж i
зустрiча найпершим свою блакитну степову провесiнь.
- Давай, давай! - гукне Чередниченко вгору сво му дзвiнкоголосому
друговi, що його навiть i не видно у високостi. - Якраз тебе нам i не
вистачало для повно© гармонi© життя!
Свiтлiшатиме й свiтлiшатиме повсюди, i так аж до тих днiв, коли вiд
краю й до краю заяснiють кура©вськi небеса, i виявиться, на радiсть
хлiборобовi, що нiчого цього року не вимокло i не вимерзло, пересiву не
буде, а сонце робить сво , поля густо вруняться, i ось уже червоно, весело
запалахкотiло в заповiднiм степу - то розкрились, заквiтували до самого
моря немрущi скiфськi тюльпани!
XXV
Отi шахтарi, що мали прибути сюди, уявлялись Тасi-штукатурницi (теж
Ягничевiй родичцi, хоч i далекiй) майже мiфiчними людьми. Велети, гiганти.
Праця, яку вони звершують, така, що, мабуть, i нема зараз важчо© за не©.
Десь там, у глибинах, у темних надрах, на кiлометри потяглись ©хнi
пiдземнi дорогитунелi. То нiби iнший свiт, свiт вiдваги й битви щоденно©.
Щоб там бути, там витримати, треба мати особливий гарт, треба бути таким,
ну, як... оцей Ягнич Андрон Гурiйович.
I коли серед цього, ще не зовсiм завершеного комплексу з'явився навеснi
перший шахтар, прибулий з профспiлковою путiвкою, Тася була вражена тим,
що вiн i справдi чимось був схожий на Ягнича-орiонця: може, статечною
стриманiстю, може, цi ю неквапною ходою та якоюсь густою, мовби
спресованою силою, що запас ©© ще не весь, видно, вичерпався, почувалась
вона в осадкуватiй постатi старого шахтаря.
- Так оце ви iз самих надр? - зацiкавлено розглядала дiвчина прибульця,
його пооране глибокими зморшками обличчя, де в борозни пов'©дався
вугiльний пил. - I не страшно вам на тiй глибинi пiд землею?
- Звичнi ми, дочко... До всього звика людина. Треба ж комусь рубати
вугольок... Рiк руба м, i десять, i двадцять... А зверху над нами степ
ковилою та воронцями цвiте, табуни коней бiгають, бо якраз над нашими
штреками конезавод. Молодняк вигулю ться...
- Чути, як i конi тупотять? - пожартувала дiвчина.
- Конi, сонце i квiти - то десь далеко, дочко, то - як на небi... А
близько над головою темна порода iнодi полуску ...
- Жах!
Шахтар тiльки посмiхнувся над ©© "жахом". Дiвчатам-будiвельницям, що
оточили шахтаря, кортiло знати, як вiн оцiню ©хню роботу, може, виявив
якi дефекти, але прибулець не вдався до критики, видно, був iз розряду
людей делiкатних, навiть пiдхвалив дiвчат: постарались, мовляв, отакi
свiтлi, високоверхi корпуси звели на голому пустирищi... Роззираючись,
ветеран нагледiв моза©ки на фронтонi першого корпусу, де шахтарська
дiтвора зустрiча квiтами молодих вибiйникiв у робах - i це, видно, теж
припало до душi:
- Бува й таке...
- Ще ж i басейн вам буде, i кафе з музикою, з сучасними танцями.
- Танцi - це якраз для мене, - посмiхнувся шахтар, - бо щось давненько
не танцювалось.
У наступнi днi почали з'являтися й iншi з путiвками, були серед них не
тiльки шахтарi похилого вiку iз задавненими сво©ми силiкозами, а й такi
здоров'яки, що йому тiльки дай кия в руки, то вiн i про обiд забуде,
цiлоденне ганятиме по тому бiльярдi.
Повернеться додому, спита жiнка, яке там море, а вiн i моря не бачив:
самi ки©, кулi та лузи перед очима...
Ягнич одразу якось зiйшовся з тим першим прибулим сюди шахтарем. Люди
робочi, вони порозумiлись " пiвслова, тлумача ©м не треба було, бо мiж
людьми гакого складу та досвiду саме життя ста тлумачем. \айба на шахтаря
справила враження. Власне, вiд старо© лайби тепер тут мало що залишилось.
Народжене з брухту, судно за зиму нiби пiдросло бортами, нiби пiднялось
над самим собою, набуло iнших, мовби плавкiших та обтiчнiших форм. Як i
мислилось, постало оновлене до основ: обшите червоним (чи пiд нього
iмiтованим) деревом, оснащене хай умовними, однак гарними снастями та
колесом-стерном нагорi, з гарма тами, що стирчать iз бортiв увсiбiч, з
кетягами пофарбованих у чорне якiрних ланцюгiв... на що подивитися!
Сво рiдною душею судна, очевидно, ма вважатися мiфiчна нiмфа-русалка,
вирiзьблена з бiло© яворини (Оксенова робота), розiп'ята за давнiм звича м
на носi корабля лицем - до моря, до вiтрiв. У ластiв'©нiй поривностi
красуня русалка мовби вилiта з грудей корабля, лише на мить застигла в
польотi, вся в устремлiннi вперед. I саме судно нiби зата©ло в собi рух,
енергiю, зда ться, ось-ось пiднiметься разом iз сво©ми якорями та
русалкою, рушить у море на зближення з невидимим величезним буруном... Нi,
не впiзнали б рибкомбiнатiвськi господарники сво © списано© в металолом
промислово© одиницi, яку так переiнакшила, в дивнi шати небуденностi
одягла Ягничева фантазiя.
Новий Ягничiв друг-шахтар, що десь там, пiд заповiдним степом, пiд
конезаводом його штрек, хоч i не вважав себе авторитетом у морському дiлi,
проте одразу втямив, який тут обсяг роботи виконаний, скiльки
винахiдницьких зусиль докладено, щоб, почавши майже вiд нуля, здiйснити
задум, продиктований новим призначенням судна. Та й мало хто з
будiвельникiв уявляв тодi, коли лайбу сюди притягли та поставили на вiчний
якiр, якого образу вона набуде пiсля перебудови. Власне, образ ©© уявлявся
тодi кожному на свiй кшталт: начбудовi вона поставала в однiм виглядi, а
виконробовi, скажiмо, в другiм, а Ягнич уже тодi, видно, бачив у сво©й
майбутнiй дитинi щось трет , тiльки його уявi пiдвладне... Знав, що
постане, а яким воно буде в деталях i як приймуть його витвiр - чи викличе
це захват, чи, може, глузування та осуд, - спробуй вгадай наперед. I ось
аж тепер вiдкри ться людям тво заповiтне. Хай, може, й недовершене, а
факт: прикрасило берег. Щогли стрiмко височать, обснованi снастями.
Драбинки канатнi збiгають аж до верхiвок щогли. На носi й на кормi лiхтарi
з чорного металу, старовинно© форми, пiд такими, може, йшли в океан давнi
каравели серед розбурханих ночей - ночей невiдомостi. Збоку судна трап,
поручнi його з товстого манiльського каната - теж Ягничева робота...
На судно Ягнич ще й зараз поки що стороннiх не пуска (довершуються
опоряджувальнi роботи), одначе в шахтаря перепустки питати не став, з
морською гостиннiстю запросив його ступити на судно, хоч тут, як бачите,
ще не зовсiм прибрано, ще не доведено до повного ажуру.
- Тiльки цур! - попередив вiн шахтаря. - Про хвороби нi слова на суднi.
таке неписане правило морякiв.
- У тих, хто в шахтi, теж чимало сво©х прикмет... Де небезпека - там
i прикмети...
З перших крокiв ©хнiх оглядин стався для Ягнича зовсiм непередбачений
конфуз: в одному iз закапелкiв судна, на вузлуватiм килимку, що його
власноручно вив'язав Ягнич з обрiзкiв каната... купа з'©дин чи©хось!
Огризки ковбаси, шмаття газет, консервнi бляшанки з недо'©деною
салакою... Шахтар, правда, нiчого не сказав, людина чемна, але ж помiтив,
i цього було для Ягнича досить, щоб жарко йому стало вiд сорому.
- Кандибенка сюди! - гукнув вiн розлючено у глибину судна.
З'явився хлопець у комбiнезонi, досить охайний, з виразом на обличчi
незлобивим, трохи насмiшкуватим.
- За вашим викликом, - i навiть зробив у повiтрi бублик рукою, тобто
спробував козирнути.
- Тво© з'©дини?
- Салака оця? А що ж нам ©сти? Рибця нема, осетрини теж, а за iкру вже
й не говоримо!..
- Пiдбери, а не патякай, - стримуючи гнiв, наказав Ягнич. - Ганьба.
Отак насмiтити на суднi... Недарма я хотiв тебе, невтьопного, ще три днi
тому списати.
Хлоп'яга ще тупцявся, не поспiшав прибирати, сподiваючись, видно, що
бурю як-небудь пронесе, але пiд невiдступним поглядом Ягнича таки
заходився нехiтьма згрiбати в газету рештки обiднього банкету.
- Куди накажете? - труснувши сво©м добром, запитав насмiшкувато.
Ягнича це ще бiльше розлютило.
- Ти ще пита ш? Далеко неси! Аж так далеко, щоб тебе й не видно менi
було! Очi мо© не бажають бачити бiльше такого розгильдяя!..
Пiшов-похилитав хлопець iз сво ю ношею, i хоч послухався, викону
наказ, проте Ягничевi настрiй було геть зiпсовано. Обличчя поблiдло, вуса
наче на©жачились, шахтар змушений був навiть заспокоювати його:
- Та не реагуйте ви так... Як на все зважати - нервiв не вистачить...
Що ви з них хочете: горя не знали, ростуть, як бур'ян...
Нелегко було зараз розважити орiонця, його все ще, видно, пекло
Кандибенкове нехлюйство. Звiсно, для такого жевжика Ягнич смiшний, i
робота його смiшна, - звихнувся на забавках моряк позаторiшнiй... Та, може
ж, не всi так думають.
Шахтар - ось хто, виявля ться, здатен був оцiнити його кiлькамiсячний
труд! Всюди дерево, мiдь та латунь, i все не стандартне, не наштамповане,
а бiльше ручна та яка вмiлицька робота! Тiльки приахкував та прицмокував
шахтарський контроль, оглядаючи в'язанi з каната килимки, мiцнi, з
дубового дерева збитi столики, а коло них замiсть стiльцiв нарiзанi з
суцiльного дуба кругляки (всi рiчнi кiльця можеш на них розгледiти), з
куткiв лисняться бочечки дубовi (уявляйте, що - з ромом), на ©хнiх
округлостях вирiзанi грона винограднi та веселi лев'ячi пащi. Iлюмiнатори
з рiзнобарвного скла, мов вiтражi, створюють незвичне, фантастичне
освiтлення, мовби потрапив до якогось замку, а для ночi над головою знову
ж таки кутi з чорного металу вiзерунчастi лiхтарi на взiрець старовинних.
Та найбiльша тут гордiсть Ягничева - корабельна ринда-дзвiн, справжня, без
пiдробки... Все на мiсцi, все припасовано, як треба, i головне,
почувалось, що все це робилось з любов'ю.
Оглядали витвiр уважно, нiчого не минаючи, аж поки, нарештi, вибравшись
iз суднових лабiринтiв, опинилися нагорi, бiля стернового колеса.
- Попробуйте, коли хочте, - пiдохотив Ягнич шахтаря. - Стерно теж
справжн , з корабля, тут нiяко© фальшi.
Видно, стерно це перебачило багатьох, усе воно аж блищить, витерте,
вiдполiроване пiд час вахт чи©мись трудовими долонями.
- Рiч навiть не в тiм, справжн чи iмiтоване, - шахтар поклав важкi
сво© руки на стерно й застиг у задумi. - Головне, що в людини щось
дороге в душi. Ну, як ото кажуть: заповiтне...
I обидва вони, примовклi, мимовiль задивились на море, де в блиску
сонця одному зацвiтали веснянi ковилi над кряжами породи, а другому в
iмлах далеких бiлою хмарою-оболокою проступав високий, наповнений вiтром
барк.
XXVI
Не тiльки Ягничевi потрiбен був "Орiон", виявля ться, i на суднi
почувалась його, Ягничева, вiдсутнiсть. Нi-нi та й озивався тут його
вiдлетiлий дух, озивавсь навiть зараз, коли цей чародiй парусiв, вiрний
наставник десь там назавше зник, розчинився в морях кура©всько© кушпели.
Де вiн там зачепився, старий бурлака, де осiв наостанку життя?
Чабанувати пiшов, з гирлигою блука десь по степу? Дiло добре, але ж... Чи
не занедужав, бува? Вiдомо, як людину в такому становищi з'©да туга та
неприкаянiсть. Годилось би таки знати, як йому там ведеться, чи надовго
стача духу людинi, щоб нести такий тягар самотностi? Прикутий до степiв,
розiп'ятий на iнших спекотних вiтрах, якi вiн тепер там в'яже вузли?
Нi-нi та й заходить на вiтрильнику мова про це. На веснянi ходовi
випробування вийшов "Орiон". Поки що майже вдома, робить маневри поблизу
сво©х берегiв, а попереду вiдповiдальний далекий рейс, що триватиме кiлька
мiсяцiв, так званий рейс престижу. Далеко пiдуть, далеко понесе "Орiон"
червоний цвiт рiдних берегiв, високий прапор сво © Вiтчизни! Курсантiв для
рейсу вже вiдбирають з кiлькох морехiдок, шанси потрапити мають тi, хто
найбiльш вiдповiда вимогам, жде "Орiон" хлопцiв мiцних та доладних,
таких, що й там, куди вони прибудуть, сво©м бездоганним зовнiшнiм
виглядом, культурнiстю та привiтнiстю викликатимуть захват, хоча
знайдуться в чужих портах i такi, що сiятимуть недовiру, пiдозри,
казатимуть, що навряд чи це курсанти, скорiше - переодягнутi в курсантську
форму кадровi вiйськовi моряки, самi старшини та мiчмани.
Для нового контингенту курсантiв, що прийдуть пiд паруси "Орiону",
Ягнич, звичайно, теж iснуватиме, але iснуватиме бiльш як абстракцiя, бо ж
застануть вони на "Орiонi" тiльки легенду Ягничево© особи, самий вiдблиск
його колишнього тут пробуття. Стожильний морський вовк, ревний хранитель
чистоти традицiй, буде для них вiн постаттю малореальною, виступатиме
здебiльшого у якихось смiшних та курйозних ситуацiях, одне слово, буде
iстота напiвмiфiчна. Море, зрештою, бачило таких у всi часи, пiд вiтрилами
рiзних епох. Натура дивацька, крута, самолюбна, вiн, одначе, й для нових
контингентiв чимось таки був потрiбен, можливо, продовжував бути на
"Орiонi" як певний знак, як втiлення людсько© вiдданостi морю, працi,
житт вому покликанню?
Для тих же, з ким Ягнича-майстра днали роки спiльно© плавби, вiн раз у
раз оживав, виникав в усiй буденнiй сво©й вiрогiдностi.
- Скоро день народження нашого дiда, - якось нагадав капiтановi його
друг замполiт. - Добре було б поздоровити вiд екiпажу...
- Але ж пробували вже раз зв'язатися з ним через ефiр... Успiх не
бiльший, нiж у тих, що сподiваються вловити радiосигнали позаземних
цивiлiзацiй.
Посилали майстровi радiограму пiд Новий рiк - вiдповiдi нiяко©. Чи
застряла десь у порту, чи просто знехтував, не захотiв вiдповiсти.
- Образили ми його, - сказав замполiт. - Справдiбо якось недоладно
вийшло... Вiчний наш Ягнич, трудяга й наставник, "батько лiтаючих рибок" -
i десь тепер поза "Орiоном"... I "Орiон" без нього... Просто безглуздя
якесь, важко до цього звикнути...
Було тут ©м над чим замислитись. Адже кожному з них рано чи пiзно, а
доведеться десь причалювати, шукати свою Кура©вку, стати лицем до iнших
вiтрiв, що прийдуть на змiну вiтрам молодостi. Дехто, може, й безболiсно
сприйма такi повороти долi, без особливих душевних травм вжива ться в
свiт парканчикiв та палiсадничкiв, але ж Ягнич ©хнiй...
Неможливо було ©м уявити свого колишнього "завпарусами" з морквичкою та
петрушкою десь на базарах. Бо гордий. Бо хоч i просто, але глибоко жив.
Справдi, неспокiй майстра носив у собi здорове морське честолюбство.
Чи, може, вивiтрю ться й таке? Затявся старий у сво©й амбiтностi, зжився
зi сво ю образою i врештi поставив на "Орiонi" хрест - логiчно було
зробити й таке припущення.
Людей незамiнних нема, багато хто так вважа , але чому ж вiдсутнiсть
Ягничеву вони ще й досi на "Орiонi" почувають? I не тiльки, що забрав iз
собою якийсь унiкальний досвiд, практичнi знання, "забрав вiтри", не
достачало ©м навiть його дивацтв, вiчно© його буркотняви, навiть химерно©
отi © термiнологi©, що брала сво© початки ще десь, мабуть, вiд кура©вських
рибальських банд та дубкiв. Коли, бувало, з'явиться в нього настрiй
звернутись до паруса лагiдно, майже iнтимно, то вiн його й назове
по-сво му: жагель або ще нiжнiше - жаглик... Про косий парус вiн скаже:
косець... Пiдставляти паруси пiд вiтер - це в нього вийде зовсiм коротко:
парусити... А замiсть "ставити паруси!" вiн теж скаже на свiй манiр -
"розвинути вiтрила!"
I молодим це навiть подобалось. Хто пiдсмiювався, а декотрi самi
пiдхоплювали охоче: ну, братва, чи не пора нам "розвинути вiтрила", будемо
парусити!..
Колоритна Ягничева постать дедалi мовби повнiше розкривалась капiтановi
та його замполiтовi сво ю суттю, ця людина чимось важливим iмпонувала ©м
обом, згадували Ягнича не знiчев'я, а з внутрiшнього поклику, i найчастiше
в хвилини якихось утруднень.
- Людина-амулет, хтось про нього сказав, - роздуму замполiт, - iнакше
кажучи, людина, що й для iнших залиша ться чимось потрiбна, може, навiть
заповiтна. Може, ми завжди вiдчуватимем його вiдсутнiсть? Тiльки зараз
розумi ш, наскiльки були ми один одному iстотним доповненням, тодi й не
думалось про мiру втрати, тiльки розлука ось виявила це...
Але ж затявсь, замовк, голосу не пода . Заго©вши завдану рану, мiг,
зрештою, i збайдужiти: скривджений, напiвзабутий, живе десь iншими
клопотами, спиною до моря, до свого "Орiона". Чи, можливо, й вона, ота
пристрасть майстра, трудова прив'язанiсть, майже слiпа любов до летючих
цих вiтрил, ма властивiсть зношуватись, стиратись, колись-бо
вичерпуватись?
Одного дня пiд час навчань, коли курс "Орiона" пролягав повз кура©вськi
береги, весь екiпаж, нiби по сигналу, разом висипав на палубу: Кура©вка!
Ягничеве родиме гнiздо! Iсну вона в морських лоцiях, поруч з iншими
орi нтирами описанi i ©© стабiльнi вогнi... Десь там зараз, у степових
просторах, догора ватра Ягничевого життя. Навiть без бiнокля видно було в
далечi повите садками село, знану всiма моряками Кура©вку...
Прикордонницька вишка маячить з одного боку, мов лелече гнiздо на
стовпi, з другого з'явилися силуети якихось нових корпусiв. А що ж то
перед ними, бiля само© смужки прибою, обрисом схоже на судно? З високою
гiнкою щоглою (чи вона не з сталево© труби?), пiдняло над собою крило
бiлого паруса, отой самий косець... З пластика чи з бiло© сталi - блищить
на сонцi слiпучо, озива ться звiдти до моря якимось загадковим,
нерозшифрованим кодом.
Капiтан перший догадавсь, усмiхнувся сво©й догадцi:
- Брат "Орiона"...
XXVII
Бува , лежить на березi пiдранений птах, пiднявши крило. Iншi птицi
пролiтають над ним, а цей все бiлi незрушно на мiсцi...
Як двiйник, як вiдгомiн того "Орiона" далекого, справжнього, вирiс
химерний Ягничiв вiтрильник на пiдмурках старо© лайби. Силуетом (особливо
з вiдстанi), бiлим одиноким крилом незмiнно приверне увагу тих суден, що
зрiдка проходять у цих водах, образ його торкне душу i бережанина, якщо
вона в нього чутлива до краси, либонь, до кожного озветься брат "Орiона",
хай, може, i не досконалим сво©м виглядом, а таки промовить щось,
навiваючи легкий смуток i роздуми про життя, про далекi мандрiвки. Справдi
щось небуденне, щось сумовите i прагнуче в тому пiднятому вгору крилi.
Ясна рiч, знають i в Кура©вцi, що Ягнич-орiонець на комплексi якусь
дивовижу спорудив. Iнна спецiально приходила з дiвчатами подивитись.
Побувала аж там нагорi - бiля стерна, оглянула бутафорськi гармати й такi
ж умовнi якiрнi ланцюги, та найдовше затрималась бiля нiмфи-русалки, що,
усмiхнена, в позi, сповненiй справдi красиво© пластики, вигнулась тiлом на
самому гребенi судна, випнулась до моря грудьми.
Напiвдiвчина, напiвриба чи напiвдельфiн?
Загадкова ця iстота, певне, ма оберiгати морякiв вiд усяких нещасть.
Багато, може, бiльше, нiж будь-кому, сказало Iннi це Ягничеве морське
божество i саме стрункощогле творiння. Якимось дивним чином у витворi
по дналось реальне й намрiяне, будень i свято, юнацьке жадання просторiв i
туга згасаючих лiт, пориви душi i обраненiсть крила - тут справдi "з
журбою радiсть обнялась". Сам майстер досить стримано оцiнював сво
творiння, при Iннi зауважив тiльки, що силуетом вiтрильник вийшов
непогано, далеко видно його, буде ще один орi нтир для морякiв. Когось
творiння це веселитиме, когось розважить, iншого нiчим не заторкпс, а для
дiвчини в цiм незрушнiм вiтрильнику був сам Ягнич iз щемливою, аж
несподiваною для нього вiдкритiстю душi, що з такою творчою вiльнiстю
винесла на люди сво заповiтне. Почувалось, що цей вiтрильник з усмiхненою
русалкою - то модель його молодостi, вiн - як прощання, як образ
пережитого життя, дужого й сильного. Ось так вiн виповiв себе. Скiльки
вкладено працi в цей витвiр, безхитро©, майже да©вно© любовi й фантазi©!
Ще раз переконалась, що натурi орiонця вiд природи притаманна жива
поетичнiсть, в ньому ота iскра, ! Хай неусвiдомлено, хай, може,
стихiйно, але вона раз у раз виявля ться i, може, найбiльш показала себе
тут, у цьому нафантазованому кораблi. Бо в ньому, навiть прикутому, таки ж
вiдчува ться сила, розгiн, неспокiйний, вiдважний дух мореплавцiв! Як
умiв, так i вiдтворив орiонець сво заповiтне, в образi вiтрильника втiлив
саму iстиннiсть свого мужнього й послiдовного життя!..
Душу вклав Ягнич у цей свiй витвiр, це правда. Був при перебудовi судна
не лише головним радником, сам здебiльшого виступав i в ролi виконавця. Не
раз йому прислужилося вмiння корабельного вузлов'яза й теслi, не раз
бралась рука за сокиру й рубанок, ось тiльки голка ота парусницька та
гардаман так i не знайшли застосування. Сам подбав про рангоут, пiдказав
Оксеновi iдею русалки й розтлумачив щонайдетальнiше, якою вона повинна
бути. Сам прилаштовував ринду й стерно, вникав у всi дрiбницi
опоряджувальних робiт, ревниво домагаючись достовiрностi судна, щоб усе
було "як насправдi" чи принаймнi близько до того. I хоч скiльки
нагадувалось йому про умовнiсть роботи, що це ж таки повинно бути
всього-на-всього кафе для вiдпочинку, харчувальний заклад, але цей,
практичний бiк справи для Ягнича, зда ться, зовсiм не був головним: вiрний
собi, вiн твердо намислив витворити те, що намислив. Виконробовi, правда,
ця Ягничева творчiсть сидiла в печiнках, не раз вiн нарiкав перед
керiвництвом, що моряка "заносить", перевитрача матерiал, облiпив стiни
моделями вiтрильних суден усiх епох, навiть гипетських та фiнiкiйських.
Ягнича щодо матерiалу серйозно застерiгали, i вiн застороги приймав, а тим
часом i далi вперто зводив свою вiтрильну поему. Зводив ©© справдi як
модель молодостi, як останню, нiчим не потьмарену пам'ять тому, що було:
рейсам, товаришам.
Нарештi комiсiя прийняла об' кт, прийняла з оцiнкою "вiдмiнно", Ягнич
пiдписав акт про здачу, старанно вив'язавши на цупкому паперi свiй
кривулястий автограф. В останнiй момент виникла думка: як же назвати
судно-кафе? Хтось запропонував:
- Може, "Орiон"?
Ягнич сприйняв це як невдалий i навiть образливий жарт:
якiсть таблетки признача ш малим бенгальчатам, а москiти хмарою висять над
тобою, i так жарко, що ти аж задиха шся у сво©й протимоскiтнiй сiтцi...
Парко, млосно, i жовкне свiт, i голос чийсь ледь долина крiзь товщу
каламутних вод... За час грипування не раз Iннi в напiвмареннi - крiзь
реальний снiг iз дощем за вiкном - постане тропiчний той Чiттагонг i
напiвзатопленi щогли, що стирчать iз води, i образ туманний людини,
далеко© й вiрно©, що ходить у скафандрi по дну, серед акул, обстежу
заволохатiлi, напiвзамуленi судна, покритi черепашками та схожими на
рептилiй водоростями...
У Чередниченка пiд час епiдемi© клопотiв ще побiльшало. Людей звалю , а
дiло не жде. Хоча й зима, а поля тримаються пiд постiйним наглядом, мало
не щодня голова й сам ви©здить, i агрономiв та бригадирiв ганя
якнайретельнiше стежити за станом озимини. Ведуться рiзнi вимiри та
замiри, ставляться дiагнози, визначаються площi, яким найперше треба
давати пiдживлення. Жадiбно ловила Кура©вка по радiо зведення погоди. Коли
радiо обiцяло на сьогоднi хмарнiсть, вiщувало знову туман та мряку, вiтер
з дощем та снiгом, то механiзатори приймали це як подарунок, i бухгалтерiя
веселiшала, i Чередниченко аж смiявсь у сво©м кабiнетi:
- Те, що для iнших слякотнява, для нас манна небесна, ха-ха-ха!
Невiдома радiодикторка десь там i не здогадувалась, що оцi ©© тумани,
та мряки, та "дощ iз снiгом" для когось можуть бути iстинною радiстю.
Цiкаво, що коли вона передавала мало при мний прогноз, то голос ©© звучав
майже винувато, ставав вибачливий, знiяковiлий, а коли це був диктор, то
вiн, навпаки, щоб не навiяти на людей песимiзм, щоразу впадав у фальшиву
бадьорiсть, похмуру негоду пiдносив слухачам таким тоном, нiби обiцяв день
сонячний та погожий...
- Бач, як виспiву , - весело коментував Чередни ченко цi дикторськi
старання. - Чу те, яким медовим тоном пiдносить нам сьогоднi слякотняву
цей обласний прикрашувач дiйсностi...
Крiм усiх iнших клопотiв, не давав Чередниченковi спокою ще один:
носився з iде ю спорудити в Кура©вцi пам'ятник плугу.
- Бо ж земля любить лиш один метал - метал плуга. Сталь лемешiв!..
Отже, поставмо пам'ятник тому нашому комнезамiвському, яким колись була
прокладена перша колективна борозна через кура©вськi поля. Оскiльки ж
плуга тако© марки в Кура©вцi не збереглося, розпорядився Чередниченко
шукати по всiх усюдах, перепитати в сусiдiв, але знайти неодмiнно.
- Вимуру м п' дестал на видному мiсцi, отам на скiфськiй могилi
пiднiмем його, той наш перший, ще однолемiшний, на належну висоту! -
розпалював вiн уяву сво©х однодумцiв. - Танки на п' десталах стоять, i
тачанка, й "катюша" - це все добре, все заслужено, а плуг, вiн теж вартий
честi народно©!
Отже, при©здiть, побачите з часом у Кура©вцi плуг на п' десталi -
перший, мабуть, такий пам'ятник на планетi...
Зима як зима: кожна стеблина поблякла, присiла, майже нiчого зверху.
Тiльки там, у чорноземах, повно корiння, переплелось i аврорине, й
тюльпанове, i старе, й молоде... Усе надбережжя в цей час - це, власне,
корiння й корiння: вузли та вузлики життя. Хотiв би мати Чередниченко
такий рентген, щоб просвiтити наскрiзь сво© поля, в глибинах побачити оте
переплетене вузлами корiння, з якого все почина ться - i квiт, i
колосок!..
Поля обнадiювали, стан хлiбiв був чудовий. Озимина на всiх площах жива,
нiде не повимокало, нiде не порвало корiння сухими морозами, - таких не
було. А радiо день за днем обiця якраз те, що треба: то снiг iз дощем, то
дощ iз снiгом! Набирають, всотують щедру вологу чорноземи, i навiть у
негоду кущаться пiд мокрими снiгами, густо зеленiють добре закорiненi
пшеницi. Часом вийде Чередниченко до посiвiв, стане край поля й,
нахилившись, вгляда ться, вистежу , як навiть i в цей iз добрим морозенком
ранок пробива ться зелене вiстрячко крiзь пришерхлий снiг, пнеться з
глибин зими - чудо iз чудес! - тендiтна стеблинка. Голка зелена вилазить,
утворивши сама довкруг себе кругленьку ополоночку... Адже стебельце живе,
мабуть, ма якесь i тепло, бо холод снiгу одступив вiд нього, пагiнчик
мовби створив тут свiй мiкроклiмат, прохукав у снiгу оцю дiрочку-отвiр, -
просто неймовiрним зда ться, як цей пагiнчик життя продерся крiзь панцир
зими, пробивсь iз небутностi. Так, сама сила життя зеленi довкiл уперемiш
iз снiгами, i як тiльки сонце, проблиснувши, одним лизом злизне з полiв
снiгову кашу, вже, як тiсто, парують поля, дихають теплом, усе живе
кличуть: рости! Поверта на весну, сонце дедалi частiше вибродить iз-за
хмар, i тiльки освiтиться степ, тiльки пригрiло на годину чи двi, одразу й
задзвенить угорi десь бiля самого сонця жайворiнча- виявля ться, смiливе
якесь залишалося на зиму, ризикувало, не вiдлiтало в Замбiю, зате ж i
зустрiча найпершим свою блакитну степову провесiнь.
- Давай, давай! - гукне Чередниченко вгору сво му дзвiнкоголосому
друговi, що його навiть i не видно у високостi. - Якраз тебе нам i не
вистачало для повно© гармонi© життя!
Свiтлiшатиме й свiтлiшатиме повсюди, i так аж до тих днiв, коли вiд
краю й до краю заяснiють кура©вськi небеса, i виявиться, на радiсть
хлiборобовi, що нiчого цього року не вимокло i не вимерзло, пересiву не
буде, а сонце робить сво , поля густо вруняться, i ось уже червоно, весело
запалахкотiло в заповiднiм степу - то розкрились, заквiтували до самого
моря немрущi скiфськi тюльпани!
XXV
Отi шахтарi, що мали прибути сюди, уявлялись Тасi-штукатурницi (теж
Ягничевiй родичцi, хоч i далекiй) майже мiфiчними людьми. Велети, гiганти.
Праця, яку вони звершують, така, що, мабуть, i нема зараз важчо© за не©.
Десь там, у глибинах, у темних надрах, на кiлометри потяглись ©хнi
пiдземнi дорогитунелi. То нiби iнший свiт, свiт вiдваги й битви щоденно©.
Щоб там бути, там витримати, треба мати особливий гарт, треба бути таким,
ну, як... оцей Ягнич Андрон Гурiйович.
I коли серед цього, ще не зовсiм завершеного комплексу з'явився навеснi
перший шахтар, прибулий з профспiлковою путiвкою, Тася була вражена тим,
що вiн i справдi чимось був схожий на Ягнича-орiонця: може, статечною
стриманiстю, може, цi ю неквапною ходою та якоюсь густою, мовби
спресованою силою, що запас ©© ще не весь, видно, вичерпався, почувалась
вона в осадкуватiй постатi старого шахтаря.
- Так оце ви iз самих надр? - зацiкавлено розглядала дiвчина прибульця,
його пооране глибокими зморшками обличчя, де в борозни пов'©дався
вугiльний пил. - I не страшно вам на тiй глибинi пiд землею?
- Звичнi ми, дочко... До всього звика людина. Треба ж комусь рубати
вугольок... Рiк руба м, i десять, i двадцять... А зверху над нами степ
ковилою та воронцями цвiте, табуни коней бiгають, бо якраз над нашими
штреками конезавод. Молодняк вигулю ться...
- Чути, як i конi тупотять? - пожартувала дiвчина.
- Конi, сонце i квiти - то десь далеко, дочко, то - як на небi... А
близько над головою темна порода iнодi полуску ...
- Жах!
Шахтар тiльки посмiхнувся над ©© "жахом". Дiвчатам-будiвельницям, що
оточили шахтаря, кортiло знати, як вiн оцiню ©хню роботу, може, виявив
якi дефекти, але прибулець не вдався до критики, видно, був iз розряду
людей делiкатних, навiть пiдхвалив дiвчат: постарались, мовляв, отакi
свiтлi, високоверхi корпуси звели на голому пустирищi... Роззираючись,
ветеран нагледiв моза©ки на фронтонi першого корпусу, де шахтарська
дiтвора зустрiча квiтами молодих вибiйникiв у робах - i це, видно, теж
припало до душi:
- Бува й таке...
- Ще ж i басейн вам буде, i кафе з музикою, з сучасними танцями.
- Танцi - це якраз для мене, - посмiхнувся шахтар, - бо щось давненько
не танцювалось.
У наступнi днi почали з'являтися й iншi з путiвками, були серед них не
тiльки шахтарi похилого вiку iз задавненими сво©ми силiкозами, а й такi
здоров'яки, що йому тiльки дай кия в руки, то вiн i про обiд забуде,
цiлоденне ганятиме по тому бiльярдi.
Повернеться додому, спита жiнка, яке там море, а вiн i моря не бачив:
самi ки©, кулi та лузи перед очима...
Ягнич одразу якось зiйшовся з тим першим прибулим сюди шахтарем. Люди
робочi, вони порозумiлись " пiвслова, тлумача ©м не треба було, бо мiж
людьми гакого складу та досвiду саме життя ста тлумачем. \айба на шахтаря
справила враження. Власне, вiд старо© лайби тепер тут мало що залишилось.
Народжене з брухту, судно за зиму нiби пiдросло бортами, нiби пiднялось
над самим собою, набуло iнших, мовби плавкiших та обтiчнiших форм. Як i
мислилось, постало оновлене до основ: обшите червоним (чи пiд нього
iмiтованим) деревом, оснащене хай умовними, однак гарними снастями та
колесом-стерном нагорi, з гарма тами, що стирчать iз бортiв увсiбiч, з
кетягами пофарбованих у чорне якiрних ланцюгiв... на що подивитися!
Сво рiдною душею судна, очевидно, ма вважатися мiфiчна нiмфа-русалка,
вирiзьблена з бiло© яворини (Оксенова робота), розiп'ята за давнiм звича м
на носi корабля лицем - до моря, до вiтрiв. У ластiв'©нiй поривностi
красуня русалка мовби вилiта з грудей корабля, лише на мить застигла в
польотi, вся в устремлiннi вперед. I саме судно нiби зата©ло в собi рух,
енергiю, зда ться, ось-ось пiднiметься разом iз сво©ми якорями та
русалкою, рушить у море на зближення з невидимим величезним буруном... Нi,
не впiзнали б рибкомбiнатiвськi господарники сво © списано© в металолом
промислово© одиницi, яку так переiнакшила, в дивнi шати небуденностi
одягла Ягничева фантазiя.
Новий Ягничiв друг-шахтар, що десь там, пiд заповiдним степом, пiд
конезаводом його штрек, хоч i не вважав себе авторитетом у морському дiлi,
проте одразу втямив, який тут обсяг роботи виконаний, скiльки
винахiдницьких зусиль докладено, щоб, почавши майже вiд нуля, здiйснити
задум, продиктований новим призначенням судна. Та й мало хто з
будiвельникiв уявляв тодi, коли лайбу сюди притягли та поставили на вiчний
якiр, якого образу вона набуде пiсля перебудови. Власне, образ ©© уявлявся
тодi кожному на свiй кшталт: начбудовi вона поставала в однiм виглядi, а
виконробовi, скажiмо, в другiм, а Ягнич уже тодi, видно, бачив у сво©й
майбутнiй дитинi щось трет , тiльки його уявi пiдвладне... Знав, що
постане, а яким воно буде в деталях i як приймуть його витвiр - чи викличе
це захват, чи, може, глузування та осуд, - спробуй вгадай наперед. I ось
аж тепер вiдкри ться людям тво заповiтне. Хай, може, й недовершене, а
факт: прикрасило берег. Щогли стрiмко височать, обснованi снастями.
Драбинки канатнi збiгають аж до верхiвок щогли. На носi й на кормi лiхтарi
з чорного металу, старовинно© форми, пiд такими, може, йшли в океан давнi
каравели серед розбурханих ночей - ночей невiдомостi. Збоку судна трап,
поручнi його з товстого манiльського каната - теж Ягничева робота...
На судно Ягнич ще й зараз поки що стороннiх не пуска (довершуються
опоряджувальнi роботи), одначе в шахтаря перепустки питати не став, з
морською гостиннiстю запросив його ступити на судно, хоч тут, як бачите,
ще не зовсiм прибрано, ще не доведено до повного ажуру.
- Тiльки цур! - попередив вiн шахтаря. - Про хвороби нi слова на суднi.
таке неписане правило морякiв.
- У тих, хто в шахтi, теж чимало сво©х прикмет... Де небезпека - там
i прикмети...
З перших крокiв ©хнiх оглядин стався для Ягнича зовсiм непередбачений
конфуз: в одному iз закапелкiв судна, на вузлуватiм килимку, що його
власноручно вив'язав Ягнич з обрiзкiв каната... купа з'©дин чи©хось!
Огризки ковбаси, шмаття газет, консервнi бляшанки з недо'©деною
салакою... Шахтар, правда, нiчого не сказав, людина чемна, але ж помiтив,
i цього було для Ягнича досить, щоб жарко йому стало вiд сорому.
- Кандибенка сюди! - гукнув вiн розлючено у глибину судна.
З'явився хлопець у комбiнезонi, досить охайний, з виразом на обличчi
незлобивим, трохи насмiшкуватим.
- За вашим викликом, - i навiть зробив у повiтрi бублик рукою, тобто
спробував козирнути.
- Тво© з'©дини?
- Салака оця? А що ж нам ©сти? Рибця нема, осетрини теж, а за iкру вже
й не говоримо!..
- Пiдбери, а не патякай, - стримуючи гнiв, наказав Ягнич. - Ганьба.
Отак насмiтити на суднi... Недарма я хотiв тебе, невтьопного, ще три днi
тому списати.
Хлоп'яга ще тупцявся, не поспiшав прибирати, сподiваючись, видно, що
бурю як-небудь пронесе, але пiд невiдступним поглядом Ягнича таки
заходився нехiтьма згрiбати в газету рештки обiднього банкету.
- Куди накажете? - труснувши сво©м добром, запитав насмiшкувато.
Ягнича це ще бiльше розлютило.
- Ти ще пита ш? Далеко неси! Аж так далеко, щоб тебе й не видно менi
було! Очi мо© не бажають бачити бiльше такого розгильдяя!..
Пiшов-похилитав хлопець iз сво ю ношею, i хоч послухався, викону
наказ, проте Ягничевi настрiй було геть зiпсовано. Обличчя поблiдло, вуса
наче на©жачились, шахтар змушений був навiть заспокоювати його:
- Та не реагуйте ви так... Як на все зважати - нервiв не вистачить...
Що ви з них хочете: горя не знали, ростуть, як бур'ян...
Нелегко було зараз розважити орiонця, його все ще, видно, пекло
Кандибенкове нехлюйство. Звiсно, для такого жевжика Ягнич смiшний, i
робота його смiшна, - звихнувся на забавках моряк позаторiшнiй... Та, може
ж, не всi так думають.
Шахтар - ось хто, виявля ться, здатен був оцiнити його кiлькамiсячний
труд! Всюди дерево, мiдь та латунь, i все не стандартне, не наштамповане,
а бiльше ручна та яка вмiлицька робота! Тiльки приахкував та прицмокував
шахтарський контроль, оглядаючи в'язанi з каната килимки, мiцнi, з
дубового дерева збитi столики, а коло них замiсть стiльцiв нарiзанi з
суцiльного дуба кругляки (всi рiчнi кiльця можеш на них розгледiти), з
куткiв лисняться бочечки дубовi (уявляйте, що - з ромом), на ©хнiх
округлостях вирiзанi грона винограднi та веселi лев'ячi пащi. Iлюмiнатори
з рiзнобарвного скла, мов вiтражi, створюють незвичне, фантастичне
освiтлення, мовби потрапив до якогось замку, а для ночi над головою знову
ж таки кутi з чорного металу вiзерунчастi лiхтарi на взiрець старовинних.
Та найбiльша тут гордiсть Ягничева - корабельна ринда-дзвiн, справжня, без
пiдробки... Все на мiсцi, все припасовано, як треба, i головне,
почувалось, що все це робилось з любов'ю.
Оглядали витвiр уважно, нiчого не минаючи, аж поки, нарештi, вибравшись
iз суднових лабiринтiв, опинилися нагорi, бiля стернового колеса.
- Попробуйте, коли хочте, - пiдохотив Ягнич шахтаря. - Стерно теж
справжн , з корабля, тут нiяко© фальшi.
Видно, стерно це перебачило багатьох, усе воно аж блищить, витерте,
вiдполiроване пiд час вахт чи©мись трудовими долонями.
- Рiч навiть не в тiм, справжн чи iмiтоване, - шахтар поклав важкi
сво© руки на стерно й застиг у задумi. - Головне, що в людини щось
дороге в душi. Ну, як ото кажуть: заповiтне...
I обидва вони, примовклi, мимовiль задивились на море, де в блиску
сонця одному зацвiтали веснянi ковилi над кряжами породи, а другому в
iмлах далеких бiлою хмарою-оболокою проступав високий, наповнений вiтром
барк.
XXVI
Не тiльки Ягничевi потрiбен був "Орiон", виявля ться, i на суднi
почувалась його, Ягничева, вiдсутнiсть. Нi-нi та й озивався тут його
вiдлетiлий дух, озивавсь навiть зараз, коли цей чародiй парусiв, вiрний
наставник десь там назавше зник, розчинився в морях кура©всько© кушпели.
Де вiн там зачепився, старий бурлака, де осiв наостанку життя?
Чабанувати пiшов, з гирлигою блука десь по степу? Дiло добре, але ж... Чи
не занедужав, бува? Вiдомо, як людину в такому становищi з'©да туга та
неприкаянiсть. Годилось би таки знати, як йому там ведеться, чи надовго
стача духу людинi, щоб нести такий тягар самотностi? Прикутий до степiв,
розiп'ятий на iнших спекотних вiтрах, якi вiн тепер там в'яже вузли?
Нi-нi та й заходить на вiтрильнику мова про це. На веснянi ходовi
випробування вийшов "Орiон". Поки що майже вдома, робить маневри поблизу
сво©х берегiв, а попереду вiдповiдальний далекий рейс, що триватиме кiлька
мiсяцiв, так званий рейс престижу. Далеко пiдуть, далеко понесе "Орiон"
червоний цвiт рiдних берегiв, високий прапор сво © Вiтчизни! Курсантiв для
рейсу вже вiдбирають з кiлькох морехiдок, шанси потрапити мають тi, хто
найбiльш вiдповiда вимогам, жде "Орiон" хлопцiв мiцних та доладних,
таких, що й там, куди вони прибудуть, сво©м бездоганним зовнiшнiм
виглядом, культурнiстю та привiтнiстю викликатимуть захват, хоча
знайдуться в чужих портах i такi, що сiятимуть недовiру, пiдозри,
казатимуть, що навряд чи це курсанти, скорiше - переодягнутi в курсантську
форму кадровi вiйськовi моряки, самi старшини та мiчмани.
Для нового контингенту курсантiв, що прийдуть пiд паруси "Орiону",
Ягнич, звичайно, теж iснуватиме, але iснуватиме бiльш як абстракцiя, бо ж
застануть вони на "Орiонi" тiльки легенду Ягничево© особи, самий вiдблиск
його колишнього тут пробуття. Стожильний морський вовк, ревний хранитель
чистоти традицiй, буде для них вiн постаттю малореальною, виступатиме
здебiльшого у якихось смiшних та курйозних ситуацiях, одне слово, буде
iстота напiвмiфiчна. Море, зрештою, бачило таких у всi часи, пiд вiтрилами
рiзних епох. Натура дивацька, крута, самолюбна, вiн, одначе, й для нових
контингентiв чимось таки був потрiбен, можливо, продовжував бути на
"Орiонi" як певний знак, як втiлення людсько© вiдданостi морю, працi,
житт вому покликанню?
Для тих же, з ким Ягнича-майстра днали роки спiльно© плавби, вiн раз у
раз оживав, виникав в усiй буденнiй сво©й вiрогiдностi.
- Скоро день народження нашого дiда, - якось нагадав капiтановi його
друг замполiт. - Добре було б поздоровити вiд екiпажу...
- Але ж пробували вже раз зв'язатися з ним через ефiр... Успiх не
бiльший, нiж у тих, що сподiваються вловити радiосигнали позаземних
цивiлiзацiй.
Посилали майстровi радiограму пiд Новий рiк - вiдповiдi нiяко©. Чи
застряла десь у порту, чи просто знехтував, не захотiв вiдповiсти.
- Образили ми його, - сказав замполiт. - Справдiбо якось недоладно
вийшло... Вiчний наш Ягнич, трудяга й наставник, "батько лiтаючих рибок" -
i десь тепер поза "Орiоном"... I "Орiон" без нього... Просто безглуздя
якесь, важко до цього звикнути...
Було тут ©м над чим замислитись. Адже кожному з них рано чи пiзно, а
доведеться десь причалювати, шукати свою Кура©вку, стати лицем до iнших
вiтрiв, що прийдуть на змiну вiтрам молодостi. Дехто, може, й безболiсно
сприйма такi повороти долi, без особливих душевних травм вжива ться в
свiт парканчикiв та палiсадничкiв, але ж Ягнич ©хнiй...
Неможливо було ©м уявити свого колишнього "завпарусами" з морквичкою та
петрушкою десь на базарах. Бо гордий. Бо хоч i просто, але глибоко жив.
Справдi, неспокiй майстра носив у собi здорове морське честолюбство.
Чи, може, вивiтрю ться й таке? Затявся старий у сво©й амбiтностi, зжився
зi сво ю образою i врештi поставив на "Орiонi" хрест - логiчно було
зробити й таке припущення.
Людей незамiнних нема, багато хто так вважа , але чому ж вiдсутнiсть
Ягничеву вони ще й досi на "Орiонi" почувають? I не тiльки, що забрав iз
собою якийсь унiкальний досвiд, практичнi знання, "забрав вiтри", не
достачало ©м навiть його дивацтв, вiчно© його буркотняви, навiть химерно©
отi © термiнологi©, що брала сво© початки ще десь, мабуть, вiд кура©вських
рибальських банд та дубкiв. Коли, бувало, з'явиться в нього настрiй
звернутись до паруса лагiдно, майже iнтимно, то вiн його й назове
по-сво му: жагель або ще нiжнiше - жаглик... Про косий парус вiн скаже:
косець... Пiдставляти паруси пiд вiтер - це в нього вийде зовсiм коротко:
парусити... А замiсть "ставити паруси!" вiн теж скаже на свiй манiр -
"розвинути вiтрила!"
I молодим це навiть подобалось. Хто пiдсмiювався, а декотрi самi
пiдхоплювали охоче: ну, братва, чи не пора нам "розвинути вiтрила", будемо
парусити!..
Колоритна Ягничева постать дедалi мовби повнiше розкривалась капiтановi
та його замполiтовi сво ю суттю, ця людина чимось важливим iмпонувала ©м
обом, згадували Ягнича не знiчев'я, а з внутрiшнього поклику, i найчастiше
в хвилини якихось утруднень.
- Людина-амулет, хтось про нього сказав, - роздуму замполiт, - iнакше
кажучи, людина, що й для iнших залиша ться чимось потрiбна, може, навiть
заповiтна. Може, ми завжди вiдчуватимем його вiдсутнiсть? Тiльки зараз
розумi ш, наскiльки були ми один одному iстотним доповненням, тодi й не
думалось про мiру втрати, тiльки розлука ось виявила це...
Але ж затявсь, замовк, голосу не пода . Заго©вши завдану рану, мiг,
зрештою, i збайдужiти: скривджений, напiвзабутий, живе десь iншими
клопотами, спиною до моря, до свого "Орiона". Чи, можливо, й вона, ота
пристрасть майстра, трудова прив'язанiсть, майже слiпа любов до летючих
цих вiтрил, ма властивiсть зношуватись, стиратись, колись-бо
вичерпуватись?
Одного дня пiд час навчань, коли курс "Орiона" пролягав повз кура©вськi
береги, весь екiпаж, нiби по сигналу, разом висипав на палубу: Кура©вка!
Ягничеве родиме гнiздо! Iсну вона в морських лоцiях, поруч з iншими
орi нтирами описанi i ©© стабiльнi вогнi... Десь там зараз, у степових
просторах, догора ватра Ягничевого життя. Навiть без бiнокля видно було в
далечi повите садками село, знану всiма моряками Кура©вку...
Прикордонницька вишка маячить з одного боку, мов лелече гнiздо на
стовпi, з другого з'явилися силуети якихось нових корпусiв. А що ж то
перед ними, бiля само© смужки прибою, обрисом схоже на судно? З високою
гiнкою щоглою (чи вона не з сталево© труби?), пiдняло над собою крило
бiлого паруса, отой самий косець... З пластика чи з бiло© сталi - блищить
на сонцi слiпучо, озива ться звiдти до моря якимось загадковим,
нерозшифрованим кодом.
Капiтан перший догадавсь, усмiхнувся сво©й догадцi:
- Брат "Орiона"...
XXVII
Бува , лежить на березi пiдранений птах, пiднявши крило. Iншi птицi
пролiтають над ним, а цей все бiлi незрушно на мiсцi...
Як двiйник, як вiдгомiн того "Орiона" далекого, справжнього, вирiс
химерний Ягничiв вiтрильник на пiдмурках старо© лайби. Силуетом (особливо
з вiдстанi), бiлим одиноким крилом незмiнно приверне увагу тих суден, що
зрiдка проходять у цих водах, образ його торкне душу i бережанина, якщо
вона в нього чутлива до краси, либонь, до кожного озветься брат "Орiона",
хай, може, i не досконалим сво©м виглядом, а таки промовить щось,
навiваючи легкий смуток i роздуми про життя, про далекi мандрiвки. Справдi
щось небуденне, щось сумовите i прагнуче в тому пiднятому вгору крилi.
Ясна рiч, знають i в Кура©вцi, що Ягнич-орiонець на комплексi якусь
дивовижу спорудив. Iнна спецiально приходила з дiвчатами подивитись.
Побувала аж там нагорi - бiля стерна, оглянула бутафорськi гармати й такi
ж умовнi якiрнi ланцюги, та найдовше затрималась бiля нiмфи-русалки, що,
усмiхнена, в позi, сповненiй справдi красиво© пластики, вигнулась тiлом на
самому гребенi судна, випнулась до моря грудьми.
Напiвдiвчина, напiвриба чи напiвдельфiн?
Загадкова ця iстота, певне, ма оберiгати морякiв вiд усяких нещасть.
Багато, може, бiльше, нiж будь-кому, сказало Iннi це Ягничеве морське
божество i саме стрункощогле творiння. Якимось дивним чином у витворi
по дналось реальне й намрiяне, будень i свято, юнацьке жадання просторiв i
туга згасаючих лiт, пориви душi i обраненiсть крила - тут справдi "з
журбою радiсть обнялась". Сам майстер досить стримано оцiнював сво
творiння, при Iннi зауважив тiльки, що силуетом вiтрильник вийшов
непогано, далеко видно його, буде ще один орi нтир для морякiв. Когось
творiння це веселитиме, когось розважить, iншого нiчим не заторкпс, а для
дiвчини в цiм незрушнiм вiтрильнику був сам Ягнич iз щемливою, аж
несподiваною для нього вiдкритiстю душi, що з такою творчою вiльнiстю
винесла на люди сво заповiтне. Почувалось, що цей вiтрильник з усмiхненою
русалкою - то модель його молодостi, вiн - як прощання, як образ
пережитого життя, дужого й сильного. Ось так вiн виповiв себе. Скiльки
вкладено працi в цей витвiр, безхитро©, майже да©вно© любовi й фантазi©!
Ще раз переконалась, що натурi орiонця вiд природи притаманна жива
поетичнiсть, в ньому ота iскра, ! Хай неусвiдомлено, хай, може,
стихiйно, але вона раз у раз виявля ться i, може, найбiльш показала себе
тут, у цьому нафантазованому кораблi. Бо в ньому, навiть прикутому, таки ж
вiдчува ться сила, розгiн, неспокiйний, вiдважний дух мореплавцiв! Як
умiв, так i вiдтворив орiонець сво заповiтне, в образi вiтрильника втiлив
саму iстиннiсть свого мужнього й послiдовного життя!..
Душу вклав Ягнич у цей свiй витвiр, це правда. Був при перебудовi судна
не лише головним радником, сам здебiльшого виступав i в ролi виконавця. Не
раз йому прислужилося вмiння корабельного вузлов'яза й теслi, не раз
бралась рука за сокиру й рубанок, ось тiльки голка ота парусницька та
гардаман так i не знайшли застосування. Сам подбав про рангоут, пiдказав
Оксеновi iдею русалки й розтлумачив щонайдетальнiше, якою вона повинна
бути. Сам прилаштовував ринду й стерно, вникав у всi дрiбницi
опоряджувальних робiт, ревниво домагаючись достовiрностi судна, щоб усе
було "як насправдi" чи принаймнi близько до того. I хоч скiльки
нагадувалось йому про умовнiсть роботи, що це ж таки повинно бути
всього-на-всього кафе для вiдпочинку, харчувальний заклад, але цей,
практичний бiк справи для Ягнича, зда ться, зовсiм не був головним: вiрний
собi, вiн твердо намислив витворити те, що намислив. Виконробовi, правда,
ця Ягничева творчiсть сидiла в печiнках, не раз вiн нарiкав перед
керiвництвом, що моряка "заносить", перевитрача матерiал, облiпив стiни
моделями вiтрильних суден усiх епох, навiть гипетських та фiнiкiйських.
Ягнича щодо матерiалу серйозно застерiгали, i вiн застороги приймав, а тим
часом i далi вперто зводив свою вiтрильну поему. Зводив ©© справдi як
модель молодостi, як останню, нiчим не потьмарену пам'ять тому, що було:
рейсам, товаришам.
Нарештi комiсiя прийняла об' кт, прийняла з оцiнкою "вiдмiнно", Ягнич
пiдписав акт про здачу, старанно вив'язавши на цупкому паперi свiй
кривулястий автограф. В останнiй момент виникла думка: як же назвати
судно-кафе? Хтось запропонував:
- Може, "Орiон"?
Ягнич сприйняв це як невдалий i навiть образливий жарт: