зникав за Кура©вкою в сивих мряках: десь звiдти сьогоднi мав би при©хати
Вiктор. Зловила себе на тому, що жде - так жде сьогоднi свого вiтрогона!
Перед цим Вiктор кiлька днiв не заявлявсь, а на сьогоднiшньому вечорi
твердо ж обiцяв бути, - якби послухав, може, i йому, насмiшниковi, тут би
дещо сподобалось.
Виглядав, очiкував, видно, сина й батько, Веремi нкостарший. Постукуючи
паличкою, перетнув полотно дороги перед палацом, пристояв пiд деревами й
далi рушив, десь аж ген-там зупинившись при ви©здi iз села на узбiччi, та
все приглядаючись, чи не з'явиться з грейдерки свiтло фар, чи не летiтиме
скажений шарабан, слiпучим снопом розтинаючи осiнню мжичку... Бо батько -
то таки батько, i хоч скiльки там зiбралось у ньому образ на сина, хоч як
мучиться за синову поведiнку, та все ж iз сво ©, з отецько©, душi його вiн
не викине - така вже, мабуть, доля батькiв. Навiть страждаючи за непутящих
сво©х, люблять i любитимуть ©х, доки й життя. Нерiдко бачать кура©вцi
старого вчителя на ви©здi з села, довго може вистоювати отак край дороги,
терпеливо очiкуючи того, хто в нього один, хто мав би стати йому розрадою,
опорою в старостi, а натомiсть став мукою, вiчним терзанням, жде батько, а
вiн, може, й зараз десь бешкету в чайнiй, бо ж коли розiйдеться, тодi вже
не дума про власну гiднiсть, про те, що безчестить сво й батькове
iм'я...
Вдома, перед сном, вiрна собi, Iнна сiла на верандi дещо записати
(вирiшила, починаючи з оцi © осенi, вести щоденник). Не заповнила й
сторiнки, як за нею прибiгли, гукаючи ще з вулицi:
- Мерщiй у медпункт! Вiктор батька машиною збив!
Летiла, не чуючи нiг.
У медпунктi були вже Чередниченко, парторг, ще якiсь незнайомi люди...
Панас Омелянович лежав на бiлiй, оббитiй цератою кушетцi. Не надiваючи
халата, Iнна кинулась, присiла бiля нього, взялась нервово шукати пульс -
хто б мiг подумати в шкiльнi роки, що доведеться ©й бути в цiй ролi,
сидiти над сво©м учителем ботанiки в позi сестри милосердя... Обличчя
Панаса Омеляновича без окулярiв стало ще меншим, воно аж свiтилося
блiдизною, бiля вух темнiли якiсь садна, сиве рiденьке волосся з потилицi
скипiлося кров'ю. Вчитель був у станi повно© непритомностi. Iнна тримала
сухеньку старечу руку Панаса Омеляновича, дошукувалась у нiй життя. Ось
вiн, найстрашнiший екзамен... Як хотiла б вона зараз стати чаклункою,
однi ю з тих, що зналися на магi©, мали доступ до сил та мничих, що нiбито
вмiли повертати надiю навiть безнадiйним!.. Пiд поглядами стишених,
тривожно занiмiлих людей дiвчина з острахом, з розпачем рахувала ледь
чутний, поволi зникаючий пульс. Не дорахувала...
Не опритомнiвши, Веремi нко-старший помер у не© на руках.
Це була перша смерть на ©© очах, на ©© руках, у ©© медпунктi. Iнна була
в потрясiннi. Невже це все? Нестямне виникло бажання будити його, трясти,
розтермосити це легке, вичерпане, бездиханне тiло, вивести його з небуття.
Нiколи досi нерви ©© не знали такого струсу. У вiдча© власного безсилля,
здушена риданням, Iнна схопилася, кинулась до дверей. Вибiгти, виплакатись
десь наодинцi!.. Була бiля дверей, коли саме - просто ©й навстрiч -
знадвору з'явився Вiктор. Iшов похитуючись. Лице полотно полотном. Невже
це вiн? Зустрiла погляд сомнамбули, розгубленiсть посiрiлого вiд жаху
жалюгiдця, що, спотворюючи себе гримасами, ловить повiтря, натужиться щось
сказати й не може... Вiн, зда ться, втратив дар мови. Зда ться, не зовсiм
ще втямив, що сталось. I цi мутнi риб'ячi очi! Отупiлим поглядом, наче
лунатик, насувався на Iнну, нетверезе, кволо потягся до не© рукою...
- Геть! - вiдсахнувшись, крикнула йому. - Вбивця!!! Ненавиджу!
Ненавиджу до кiнця днiв!..
I, не тямлячи себе, вискочила в дверi.
Од Вiктора взяли розписку про неви©зд. Почалося слiдство. Мати
розгорнула несподiвано бурхливу дiяльнiсть: кидалась в рiзнi установи,
вдавалась навiть до малознайомих людей, котрi, як ©й здавалось, могли ще
вiдвернути вiд сина удар. Логiка в нещасно© жiнки була проста: батька вже
не повернеш, то хоч спробу вирятувати сина. Де й взявши сил, худюща, з
розпаленим поглядом бiгала по Кура©вцi, шукала свiдкiв, щоб пiдтвердили ©©
версiю: син не винуватий, батько сам потрапив пiд машину, сам - через те,
що слiпий...
Свiдкiв таких Кура©вка не дала. Не взяла й на поруки. В iншому випадку
могла б узяти, але тiльки не в цьому.
Коло звужувалось, приятелi швидко вiдступились од Вiктора, чи, як вiн
висловлювався, - продали (тi, що були разом з ним у машинi). Перед слiдчим
спiвали всi в один голос, що хоч вони й були добре напiдпитку, проте
намагалися стримати Вiктора, умовляли не гнати, бо ж летiв як навiжений, а
вiн не послухався, пiд'©жджаючи до палацу, натиснув ще дужче. Ну, а тут
постать посеред дороги де не вiзьмись, наче п'яний якийсь - руки простяг,
щось кричить, може, хотiв зупинити... "Батько! Батько!" - ще встигли
гукнути Вiкторовi, а вiн нiбито крикнув через плече: "Нiчого,
прорвьомся!.." I хоч в останнiй момент таки спробував звихнути убiк, але
вже було пiзно, то вже була катастрофа.
Винуватець того, що ско©лось, поки що був залишений на волi. Одначе
волею вона тепер для нього вже не була. Незважаючи на всi материнi
старання, лжесвiдкiв не вдалось добути, i нiяких виправдань нема, це
Вiктор i сам тепер розумiв. Задавив батька - тут Кура©вка була дина в
безмежнiм обуреннi, в осудi, в колективнiй сво©й нещадностi.
Може, аж тепер дiйшов до нього весь жах вчиненого. Пiвдня стояв,
понурений, посiрiлий на кладовищi бiля свiжо© батьково© могили. Нiде пiсля
того не з'являвся.
Бачили, тиня ться сам, зсутулений понад морем. Очевидно, не тiшив
бiльше себе нiякими iлюзiями: пiсля однi © провини тепер ось друга, та ще
яка. Жахлива, трагiчна, непоправима... Якось наприкiнцi дня з'явивсь бiля
пляжiв пiонертабору, якраз бiля тих мiсць, де свого часу врiзався в дiтей
мотоциклом. Пляж був порожнiй, дiтей заводськi вже забрали до шкiл, лише
кiлька мiсцевих хлопчакiв ганяли понад берегом м'яча. Кажуть, був Вiктор
нiби не в собi, iшов, як мара, чвалав наослiп, нiби справдi лунатик.
Зупинившись, дивився, як море жене прибiй, вистеля берег шумовинням.
"Який гарний прибiй, - скачав- Буду купатись". I по волi побрiв у
шумовиння. Дiти поторопiли: нiхто з кура©вських уже не купа ться, ну а ти
- невже будеш?.. Не став навiть роздягатись. Як був, так i побрiв у море:
глибше, глибше, по пояс, по груди, по шию. Тодi поплив (вiн добре плава ,
кудись аж пiд обрiй, бувало, запливав). Плив i плив, доки й не видно стало
його мiж хвилями... Сприйняли як чергове дивацтво - зробив заплив та й
повернеться, випливе десь в iншому мiсцi. I справдi, виплив через три днi
навпроти хати дiда Коршака, сторожа рибартiлi. Коршак його перший i
помiтив: думав, каже, дитячий м'яч загнало, гойда ться мiж хвиль. Аж поки
прибило до берега ближче... То був Веремi нко-потопленик. Рибалки, що
витягали, вперше бачили, щоб утонулий тримався тако© дивно© пози: увесь
вiн стояв у водi, в одежi, як був, стояв зовсiм вертикально. Тому й голова
на хвилях хилиталась, як м'яч.
XXIII
Заволодiв Ягнич судном, тi ю загадковою лайбою. Начальство виявля йому
всiляке сприяння: треба електрозварникiв - на, малярiв - будь ласка,
матерiалiв - випишемо, аби дiло йшло.
Орiонець i ночу тепер на суднi. Пiсля першо© ночi не захотiв бiльше
залишатися в тому порожньому другому корпусi. Хай там хоч i домовики
товчуться, а вiн буде на суднi, тут почува ться звичнiше. Цiлими днями
працю , ворожить над лайбою, - спокiйно, вперто, без галасу, без хапанини.
Дiвчатам з будови цiкаво дiзнатись, що ж вiн там робить, той орiонець,
що там старанно так ладна та переладнову . Надбiжить гуртик штукатурниць
у заляпаних'комбiнезонах - дозвольте на екскурсiю, але старий нiкого не
пуска всередину, трима дiло сво в та мницi. Навiть виконроба,
хитроокого товстуна в гумових чоботях, Ягнич не дуже охоче вта мничу у
сво© корабельнi клопоти: бо хай вiн у сво му дiлi й знавець, а на цьому
тямку вiдомо як - як ведмiдь по зорях... Лише найближчi особи нерозлучно
з Ягничем цiлi днi: Оксен-верховинець та ще кiлька завзятцiв з видiлених
Ягничевi в пiдмайстри, щоб працювати пiд його рукою. Нещсiдно випотрошу
югь внутрiшнiсть судна, те викидають, а те перебудовують, бо все тут ма
заграти поновому, все повинно бути "доведене до фантастики", як каже
гуцул.
Упевненiсть, владнiсть з'явилась у повадках орiонця: як же,
повноправний член колективу. Був списаний мовби в тираж, а тепер ось
старший консультант, особа майже засекречена. Трима ться так, наче
важливiшого об' кта, нiж його лайба, на будiвництвi нема. Часом бачать
його i в корпусах, де ведуть роботи, вшниплю ться, доскiпу ться до всього,
аж дехто бува невдоволений: iще один народний контроль...
Коли керiвництво у вiд'©здi (а це бува нерiдко, справ та нарад
безлiч), Ягничевi хоч-не-хоч доводиться мати справу з товаришем
Балабушним, виконробом. Це стрiляний горобець, вмi пiдсiкти, раз у раз
нагаду :
темп давайте, менше вигадок, строки пiдпирають... На це йому орiонець
вiдповiда поважно, з олiмпiйським споко м:
- Нас пiдганяти не треба. Краще простежте, щоб з матерiалами не було
перебою. А що обiцяно - буде, ми слiв на вiтер не кида м.
- Я вас не жену, ви мене правильно зрозумiйте, - одразу викручу ться
Балабушний, - з мого боку цiлковита вам довiра, Андроне Гурiйовичу... I за
матерiали не турбуйтесь... Завтра ось привезуть пластик, кажуть, просто
бiлоснiжний, гедеерiвський! Дорогуватий, правда...
- Для шахтарiв не шкода, - каже Ягнич i, добувши з кишенi папiрець,
почина повагом вичитувати, чого йому ще треба i скiльки.
В обiдню перерву на будовi наста штиль. Вщуха гаркотнява машин,
робочий люд зника по затiнках, хто обiда , хто газету чита , i нiхто й не
бачить, як саме в цей час з'явля ться на будовi при©жджий, той, що його
треба б зустрiти як належить, зi всi ю службовою шанобою. Не заставши в
штабному вагончику нiкого, прибулець широким кроком пряму до Ягнича, що
саме сто©ть, як вахтовий, бiля сво © лайби. Мабуть, "високий гiсть" у
сво©й заклопотаностi прийняв орiонця за сторожа, бо, не вiтаючись,
звернувся до старого досить вимогливо:
- Де начальство?
- На обiд по©хало. Начальство теж не святим духом живе.
- Хто ж зараз тут старший?
- А ось я вам i старший.
У при©жджого це, видно, виклика сумнiв, по обличчю перебiга гримаса
невдоволення. Почува ться, що прибулець ма право на таку гримасу, зна
сво© можливостi та права. Iз себе досить опецькуватий, обличчя, притiнене
капелюхом, якесь глиняне, брезкле. Ще, видно, на курортi не було,
справжнього сонця не бачило.
- Нi, ви серйозно - старший?
- Таж сказав... А ви хто будете? - поцiкавився в свою чергу Ягнич.
- З мiнiстерства, - недбало кинув при©жджий, не вважаючи за потрiбне
уточнювати, з якого саме: чи з того, яке замовля , чи яке буду . А втiм, i
для Ягнича це не дуже iстотно. Важливо, що нарештi до кого вдатись,
з'ясувати деякi речi, що з виконробом ©х не з'ясу ш...
- Оце ви менi якраз i потрiбнi.
- Я? Вам? - глиняне обличчя розплива ться в iронi©.
- Тiльки уважно слухайте, якщо з мiнiстерства... Це ж, мабуть, ви тут
корпуси прив'язували? Корпус номер два пiд яким градусом сто©ть? Червоний
куток i половина кiмнат - куди у вас вiкнами дивляться?
- А куди? - при©жджого це, видно, зацiкавило.
- У степ, пiд нордовi вiтри! Вранцi встане шахтар - не побачить, як i
сонце сходить. До моря при©хав, а ви його до моря спиною, до сонця
потилицею...
- З моря ж напiкатиме. Та й море, як узяти, - воно шахтаревi, пробачте,
до лампочки... Йому найперше б тут вiдiспатись пiсля трудiв праведних...
Калорiйне харчування, домiно та бiльярд - оце йому подай, а не схiд сонця.
Комфортом мусимо забезпечити насамперед...
- Тож-бо ви подбали! ©дальню плану те на двi змiни, це ж скiльки
доведеться вистояти на ногах у когось за плечима, щоб дiждатися мiсця... А
в корпусах? На цiлий поверх один туалет, та й той аж у кiнцi коридора, що
йому й кiнця не видно! Як це вам подоба ться? А бiгти ж треба... Ось би
хоч i вам такий нiчний марафон по коридору в кальсонах!..
Незнайомець аж носа зморщив вiд такого натуралiзму.
- Тут, можливо, ми й не додумали.
- А хто ж за вас додума ? Пушкiн? Для чого тодi ви поставленi?
При©жджий прибрав мiни раптом суворо©:
- Власне, по якому праву ви так зi мною розмовля те? Хто ви такий?
Ягнич змружився, тiльки вiстря, маленькi, колючi, блищали з-пiд брiв. -
Робiтничий клас - ось хто. А що стаж набував на морi, так на морi ми теж -
клас... А я скоро сорок лiт робiтник моря!
Саме надбiг виконроб, задиханий, знепоко ний. Викрутьком крутнувся бiля
при©жджого, засипав вибаченнями, пiдхопив легенько пiд лiкоть, повiв
показувати територiю. А тут i начальник будiвництва нагодивсь.
I перша розмова, що вiдбулася мiж ними, стосувалась Ягничево© персони.
- Що то у вас за старий? - кивнув при©жджий у той бiк, де залишився
стояти орiонець. - Скажений якийсь дiд!
- Це наш дiд, - осмiхнувся вибачливо начальник будiвництва. - Та й не
зовсiм вiн, щоб уже дiд... Скорiше сказати б, людина зрiлого вiку, майстер
унiкально© справи.
- Критикан якийсь... Вiн, мабуть, i анонiмки шле до iнстанцiй?
- Цього за ним не помiчалось. А що правду креше у вiчi - то це така вже
натура.
- Пустили б ви його на заслужений вiдпочинок... За власним бажанням, а?
- Та можна б! Хоча нам без нього невикрутка, Степане Петровичу...
Просто зарiз без нього.
- Дивiться. Вам виднiше. Тiльки щоб потiм не плакались, коли в "Правду"
про комплекс напише, навишуку неполадок...
Начбуд запевнив, що до конфлiкту не дiйде i що це вiн бере на себе, бо
не можна iнакше: такого умiльця-трудяги, як цей, пошукати - особа
рiдкiсна...
А Ягнич тим часом уже стояв плечима до них, обличчям - до моря, до
лайби.
Пiсля роботи ма вiн звичку пройтись надбережжям, подивитись, що море
викида. Трудиться воно невтомно. То викине тобi чорну купу камки з
слизистими водоростями, то медузу, то черепашки мiдiй, то якесь роз'©дене
сiллю ганчiр'я... Бiлi чайки над Ягничем мерехтять у повiтрi. Iнодi змайне
у згадках щось давн . Слiпучий шторм. Камiння берега, що посивiло вiд
морсько© солi. I ти на ньому, ще молодий, з кимось в обнiмку сидиш...
Невже пiде й нiколи не вернеться в цю дiйснiсть, до цих птиць, до цих
днiв, до зоряних кура©вських ночей?
Забреде часом Ягнич аж до Коршаково© хати. На вiдлюддi, сама сто©ть
серед пiщаних переметiв, бiля причалу рибальсько© бригади. Кролi бiгають,
обважнiлi качки та гуси купами снiгу бiлiють по бур'янах. Рибальське
начиння сушиться, розвiшане на пакiллi.
А бiля нього сам дiд Коршак без поспiху пора ться, лагодить сiть чи
просто сидить у роздумах, спочива .
- То як, дiду, ловляться диверсанти?
- Щось нi диверсантiв, нi тюльки...
- А сiтки ж на когось таки плетете?
- Та плету, аби не гуляти. Iнодi узбецькi хлопцi з застави, обходячи
берег, забредуть, стануть i так пильно вдивляються: як то воно виходить у
плетiя? А воно просто: береш пригорщу дiрок i зшива ш...
З заставою сторож у контактi, ма навiть медаль "За охорону державних
кордонiв". Мабуть, сто лiт цьому Коршаковi: ще Ягнич малим був, а Коршак
уже гостровусий ходив по Кура©вцi в шпичастiй будьонiвцi, дiлив землю та
наганяв страх на свiтовий капiтал. Давно здiдився, самотою живе, а проте
сво дiло робить, тiльки дуже зарiс, закудлатiв, сивi патли поворозкою
через лоб перев'язанi, щоб в очi не падали. Деколи, бува , розщедриться.
Пiде, знiме кiлька рибин-в'ялиць, що пiд хатою висять на жилцi нанизанi,
принесе:
- Бери, Андроне, посолонцю м.
- Не скуча те тут за людьми, Iвановичу?
- По-рiзному бува ... Ночами, коли розшумиться море, то, звiсно, лiзуть
всякi думки... Намножилось людей, здравницi наступають... Колись було в
степу: той чабан пiд одним небом, а той - пiд другим бiля свого коша,
пiвдня треба, доки вiд коша до коша дiйдеш...
- Для добрих людей ще землi вистачить.
- Воно так. Та тiльки мiж добрими людьми раз у раз стережись i хижакiв
двоногих - пропади вони пропадом. Торiк звiдкись аж сюди дiстались на лов,
дельфiнiв поду-шили в сiтках, уночi витрусили ©х на косi... - Ягнича
пересмикнуло, як вiд болю, але Коршак не помiтив цього. - I знають же,
мабуть, що дельфiн, коли заплута ться пiд водою в сiтцi, то йому кiнець,
довго без повiтря не виживе, вiн-бо ж - як напiвлюдина. Кажуть, мов дитя,
плаче, коли його тягнуть на берег обплутаного сiтками. То хто ж ви такi,
душогуби?
- Думалось, пiсля вiйни бездушних не буде. Ситий же, а жорстокий -
чому?
Погомонять чи хоч помовчать разом, i знов попряму Ягнич розвальцем
уздовж надбережжя до комплексу. На пiвдорозi, де серед бiлого,
пригладженого хвилею пiску лежить викинута з моря, чорна, нiби обгорiла,
колода з якихось, може, кавказьких лiсiв, орiонець ще раз зупиниться,
зробить привал. Колоду хтось виволiк аж на пiщану пагорбину, що
по-тутешньому зветься джума. Вечорами забрiдають сюди закоханi слухати
музику прибою. Ягнич сяде, посидить i теж послуха море, що шкварчить
унизу бiля нiг, як електрозварка. Якби зазирнути в цей час йому в очi,
маленькi, як вiстря, то нi найменшого поруху в них, нiщо там не промайне,
нiщо не зблисне живе, вогникове, як в очах молодих. Нi радостi, нi смутку
не проблукне в поглядi, нi мук, нi зусиль, - незримо живе в них лише тяжка
застиглiсть думки, тягуча, безмiрна, зовсiм нiби безчутт ва якась
втупленiсть у те син , далеке. Але i в тi тягучi, нiби застиглi в безчассi
хвилини, мабуть, щось-таки ж б' ться людинi в помислах?
Якось сидiв отак у надвечiр'© на цiй корчомацi-колодi, i снувалася йому
згадка про бiй бикiв, - бачив колись таке видовище в молодостi. Один раз
бачив i бiльше не захотiв, не для нього розвага. Вся його симпатiя була на
боцi того чорного, вирощеного в темрявi стiйла красеня, що вилетiв на
арену, розлючений, заслiплений сонцем, i страху не знав, вiд природи його
не вiдав, повен сили шукав противника й не знаходив: усе для нього
зливалося - трибуни i тi, що дражнили, - самий простiр був ворожим для
того чорного лицаря кориди. Ладен був битися з усiма, прийняти навiть
нерiвний бiй, здавалось, ладен був хоч i саме сонце рогом шеменути...
Чайка кигитом iз-за спини вивела Ягнича з задуми, сповiстила, що хтось
там iде. Озирнувся: берегом вiд комплексу наближа ться постать з термосом
у руцi, хтось молодо, легко ступа в червоному светрику, у штанях, що ©х
усi тепер носять, одразу й не розбереш: хлопець iде чи дiвчина... Ось уже
ближче, ближче, ближче понад обрнвчиком, де стежку ще не вiдламало
штормами... Iнка!
Не всмiхнулася навiть.
Стриманий тоскний погляд.
У скiсному свiтлi вечорiння попелястi тiнi лягли пiд очима.
- Як ти мене знайшла?
- А менi на комплексi сказали: ото, мабуть, вiн, Ягнич ваш, сидить на
джумi.
Аж горло йому стиснуло, коли вiн дивився на племiнницю. Схудла,
змарнiла. Очi, що недавно були повнi виблискiв щастя й завзяття, зараз
побiльшали змучено, темною тугою налились, хоч про сво пережите дiвчина й
не стала говорити.
- Це ось компоту вам принесла, - поставила термос на пiсок. - 3
урюком...
- Спасибi. Сiдай, дочко, посидь.
Примостилася поруч, на краю колоди, вiттячко полину знiчев'я крутила в
руцi. Ягнич розумiв цей стан, отой порозвiйний, коли людина томиться вiд
горя й журби. Бува , що й з вiдстанi почува ш, як iншому тяжко, це, певне,
якимись струмами-хвилями переда ться. Душа його переймалась щемливим
спiвчуттям до не©. Хотiв би сказати дiвчинi щось втiшливе, знайти слова
розради, зняти з душi тягар, бо ж чи варто так убиватись за тим, хто
рiдному батьковi вiку вкоротив, а потiм i собi, - то совiсть власна йому
такий винесла присуд. Одначе нема слiв, нема таких лiкiв, щоб на рану
серця прикласти... Кра м ока помiтив, що повiки ©й набрякли сльозою.
Торкнувсь ©й рукою плеча, мовив стиха:
- Не плач, дочко.
- Я не плачу. Тiльки ж чому це в мене так воно почалось?
- Кожна, Iнно, людина може осиротiти, осамотнитись. Але занепасти духом
вона й тодi не ма права... Гарту людину й самота.
I знову мовчали, вдихаючи терпкий запах моря. Стежили за кигиткою, що
все кружляла, викигикувала у вечiрнiм повiтрi, то вiддаляючись, то знов
наближаючись до них.
Море вже тонуло в присмерках.
I нiби без усякого зв'язку вiн розповiв ©й про Стромболi. такий
вулкан вiчнодiючий Стромболi, моряки називають його: маяк Середземного
моря. Хоч яка всюди темрява, а вiн нiч крiзь нiч червонi з-пiд хмар. Хай
там що, а вiн собi жеврi , i небо жеврi ться над ним. Може, десь там оце
наш "Орiон" якраз проходить з хлопцями-практикантами мимо того
Стромболi...
- Спитай, то й не скажу, до чого це воно згадалось. Ну, мабуть, пора
нам... I не пiддавайся, дочко, журбi: ти ще молода... ти ще свою долю
знайдеш.
Вони пiдвелись, рушили верхнiм берегом - понад обривчиком в' ться
стежина. Попереду комплекс уже заряснiв вечiрнiми вогнями. Йшли обо в
задумi, i все далi вiдступала в присмерки чорна колода, на якiй вони щойно
сидiли, танула, розпливалася в тiнях пiщана пагорбина, поросла гiрким
молоча м кура©вська дюна-джума.
XXIV
Узимку в Кура©вцi лютував "Гонконг".
Не минула й цього вiддаленого вiд мiст узбережжя епiдемiя грипу.
Кажуть, вiтром його навiяло звiдкись. Радiо доносило тривожнi вiстi,
передавало, що це лихо повсюдне, в кра©нах вропи вiрус повалом валить
людей, у Римi, i в Лондонi, i в Парижi лiкарнi переповненi, на час
епiдемi© закриваються школи, люди мруть тисячами.
Iнна була у вiдча©: нема ще проти "Гонконгу" достатньо ефективно©
сиворотки. Ворог невловимий, весь час мiня личину, в лабораторiях свiту
виявляють новi й новi рiзновиди вiрусiв. Збудники, яких ще вчора не було,
сьогоднi ширяться невiдворотно, швидко, з пiдступною загадковiстю. I хоч
вiрусологи багатьох кра©н ламають голови над та мницею цього зла,
науководослiднi iнститути б'ються в пошуках, однак чогось радикального
нiхто поки ще не запропонував. Доводиться обходитись сто разiв вiдомими
порадами, найпростiшими засобами, якi здебiльшого, коли й дають
полегшення, все-таки не вбивають вiрус повнiстю, вiн розгулю в кровi,
доки органiзм сам його не переборе. Бiгала Iнна на виклики по хатах,
бачила односельцiв, що вилягають цiлими сiм'ями, немовлят, що горять у
високих температурах. За дiтей особливо переживала, вони переносять вiрус
найтяжче. Колола, роздавала таблетки, хоча тут же й застерiгала -
старайтеся хiмi© уникати, пийте та пийте гаряче, якомога бiльше чаю з
липою та медом! А вiрус тим часом нiби глузу , хапа та валить все нових i
нових...
Та ще ж бiда з цими кура©вськими пацi нтами: зовсiм недбало ставляться
до ©© приписiв, надто ж отi крутоплечi, гартованi механiзатори, вони не
вважають хворобу серйозною, нежить, мовляв, завжди був на свiтi. Щойно
горiв у температурi, а як тiльки трохи йому полегшало, вже цигарку в зуби
й до майстернi. Оскiльки ж хворобу не вилежав, то його валить завдруге та
вимордову ще дужче, - траплялися випадки досить тяжких ускладнень.
Якось у медпункт з'явився Чередниченко (вiн вiдгрипував одним з перших,
пiд час наради десь прихопив), хотiв знати данi про кiлькiсть захворювань
у Кура©вцi на сьогоднi та коли можна сподiватися спаду цi © стоклято©
пошестi. Серед розмови Сава Данилович раптом пiдвiвся, пiдiйшов до Iнни:
- Щось ти дуже розпашiлась, медичко, не подобаються менi тво© очi, - i
торкнувся долонею чола. - О, ти й сама гориш! Iнших повча ш, а сама на
ногах вирiшила перенести? Не потрiбне нам таке геройство...
I того ж дня прийшла ©й на пiдмiну Варвара Пилипiвна (вона теж
вiдгрипувала одночасно з мужем, як вiн каже, синхронно). Iнна була
вкладена на постiльний режим.
Лежала вдома в жару, коли подруга, дiвчина з пошти, принесла ©й лист.
Археолог озвався до Iнни iз... Чiттагонга! Це ж та, ваша, дiвчатка, золота
Бенгалiя... Закликаний до армi©, потрапив на флот, i ось тепер опинився аж
у водах Бенгальсько© затоки, розчища фарватер, що весь iще там
захаращений, блокований потопленими суднами. Завдання наших морякiв
вiдкрити до порту прохiд-так званi Ворота Життя.... Досвiд аквалангiста
йому аж де знадобивсь! Працювати доводиться в неймовiрно складних умовах
тропiкiв, найгiрше, що температури високi, i в водi, де працю ш, нiяко©
видимостi, суцiльна каламуть, рiки наносять багато мулу... Ось так вiн
живе, змiцню свiтову солiдарнiсть, почуваючи себе "посеред надiй i
життя", як писала колись еллiнка Теодора... А те, що казав Iннi там, на
фортечнiм валу, - хай вона зна , все залиша ться в силi, вiн для того й
пода голос, щоб вона знала про це... Кохав i коха - i не прихову цього,
кричить про це iз свого скафандра на все каламутне пiдводдя тропiкiв!..
Нiби з iншого, з iрреального свiту озвався до Iнни цей голос. Десь нiби за
крутими перевалами зосталась та Овiдi ва фортеця, i мiсячна трiпотлива
дорiжка в морi, i цей археолог з його палкими освiдченнями... Тут дощ iз
снiгом чи снiг iз дощем, а вiн од спеки знемага в тропiках, пробира ться
мов чудисько якесь у костюмi водолаза в непрогляднiй скаламученiй водi
серед громадива чужих потоплених суден. Нереальне, все нереальне,
пливе-наплива ©й перед очi, сивою каламуттю та грипозною жовтизною
заволiка ться свiт, i сама вона вже нiби занурю ться в якiсь важкi,
невилазнi води тропiкiв... Часом, коли хвору зморю напiвсон, бачить вона
дiвчат-амазонок, що, розвiваючи гривами, летять у будякових степах, аж
доки перед ними виника рiчечка, яка-небудь Берда, а на нiй вiтрильник
дивно© форми... Римський чи грецький, вiн якимось чином зайшов iз моря
сюди, тихо посува ться руслом степово© рiчечки з будяковими берегами, i
видно на ньому людей в античних одежах, що викликають в амазонок,
по-циганськи розхристаних, i подив, i смiх... Аж набридли Iннi за час
хвороби цi ©© розпашiлi бiлозубi амазонки... А то ще привиджу ться ©й
рептилiйка, схожа на ящiрку. Маленька, напiвпрозора, аж нутрощi видно в
нiй. Бронтозавр в мiнiатюрi. Наче сидить на шафi й з упертiстю маленького
сфiнкса дивиться звiдти, як ти б' шся в гарячцi. Рептилiйка така ж сама,
як i та загадкова, що з'являлась Вiрi Костянтинiвнi в наметi Червоного
Хреста. Не зна ш, отруйна чи нi, i як поведеться наступно© митi, i щось
в нiй - наче людське... А потiм звалена грипом медичка i сама вже
опиня ться там, де свого чаму побувала Вiра Костянтинiвна... Палаючи в
Вiктор. Зловила себе на тому, що жде - так жде сьогоднi свого вiтрогона!
Перед цим Вiктор кiлька днiв не заявлявсь, а на сьогоднiшньому вечорi
твердо ж обiцяв бути, - якби послухав, може, i йому, насмiшниковi, тут би
дещо сподобалось.
Виглядав, очiкував, видно, сина й батько, Веремi нкостарший. Постукуючи
паличкою, перетнув полотно дороги перед палацом, пристояв пiд деревами й
далi рушив, десь аж ген-там зупинившись при ви©здi iз села на узбiччi, та
все приглядаючись, чи не з'явиться з грейдерки свiтло фар, чи не летiтиме
скажений шарабан, слiпучим снопом розтинаючи осiнню мжичку... Бо батько -
то таки батько, i хоч скiльки там зiбралось у ньому образ на сина, хоч як
мучиться за синову поведiнку, та все ж iз сво ©, з отецько©, душi його вiн
не викине - така вже, мабуть, доля батькiв. Навiть страждаючи за непутящих
сво©х, люблять i любитимуть ©х, доки й життя. Нерiдко бачать кура©вцi
старого вчителя на ви©здi з села, довго може вистоювати отак край дороги,
терпеливо очiкуючи того, хто в нього один, хто мав би стати йому розрадою,
опорою в старостi, а натомiсть став мукою, вiчним терзанням, жде батько, а
вiн, може, й зараз десь бешкету в чайнiй, бо ж коли розiйдеться, тодi вже
не дума про власну гiднiсть, про те, що безчестить сво й батькове
iм'я...
Вдома, перед сном, вiрна собi, Iнна сiла на верандi дещо записати
(вирiшила, починаючи з оцi © осенi, вести щоденник). Не заповнила й
сторiнки, як за нею прибiгли, гукаючи ще з вулицi:
- Мерщiй у медпункт! Вiктор батька машиною збив!
Летiла, не чуючи нiг.
У медпунктi були вже Чередниченко, парторг, ще якiсь незнайомi люди...
Панас Омелянович лежав на бiлiй, оббитiй цератою кушетцi. Не надiваючи
халата, Iнна кинулась, присiла бiля нього, взялась нервово шукати пульс -
хто б мiг подумати в шкiльнi роки, що доведеться ©й бути в цiй ролi,
сидiти над сво©м учителем ботанiки в позi сестри милосердя... Обличчя
Панаса Омеляновича без окулярiв стало ще меншим, воно аж свiтилося
блiдизною, бiля вух темнiли якiсь садна, сиве рiденьке волосся з потилицi
скипiлося кров'ю. Вчитель був у станi повно© непритомностi. Iнна тримала
сухеньку старечу руку Панаса Омеляновича, дошукувалась у нiй життя. Ось
вiн, найстрашнiший екзамен... Як хотiла б вона зараз стати чаклункою,
однi ю з тих, що зналися на магi©, мали доступ до сил та мничих, що нiбито
вмiли повертати надiю навiть безнадiйним!.. Пiд поглядами стишених,
тривожно занiмiлих людей дiвчина з острахом, з розпачем рахувала ледь
чутний, поволi зникаючий пульс. Не дорахувала...
Не опритомнiвши, Веремi нко-старший помер у не© на руках.
Це була перша смерть на ©© очах, на ©© руках, у ©© медпунктi. Iнна була
в потрясiннi. Невже це все? Нестямне виникло бажання будити його, трясти,
розтермосити це легке, вичерпане, бездиханне тiло, вивести його з небуття.
Нiколи досi нерви ©© не знали такого струсу. У вiдча© власного безсилля,
здушена риданням, Iнна схопилася, кинулась до дверей. Вибiгти, виплакатись
десь наодинцi!.. Була бiля дверей, коли саме - просто ©й навстрiч -
знадвору з'явився Вiктор. Iшов похитуючись. Лице полотно полотном. Невже
це вiн? Зустрiла погляд сомнамбули, розгубленiсть посiрiлого вiд жаху
жалюгiдця, що, спотворюючи себе гримасами, ловить повiтря, натужиться щось
сказати й не може... Вiн, зда ться, втратив дар мови. Зда ться, не зовсiм
ще втямив, що сталось. I цi мутнi риб'ячi очi! Отупiлим поглядом, наче
лунатик, насувався на Iнну, нетверезе, кволо потягся до не© рукою...
- Геть! - вiдсахнувшись, крикнула йому. - Вбивця!!! Ненавиджу!
Ненавиджу до кiнця днiв!..
I, не тямлячи себе, вискочила в дверi.
Од Вiктора взяли розписку про неви©зд. Почалося слiдство. Мати
розгорнула несподiвано бурхливу дiяльнiсть: кидалась в рiзнi установи,
вдавалась навiть до малознайомих людей, котрi, як ©й здавалось, могли ще
вiдвернути вiд сина удар. Логiка в нещасно© жiнки була проста: батька вже
не повернеш, то хоч спробу вирятувати сина. Де й взявши сил, худюща, з
розпаленим поглядом бiгала по Кура©вцi, шукала свiдкiв, щоб пiдтвердили ©©
версiю: син не винуватий, батько сам потрапив пiд машину, сам - через те,
що слiпий...
Свiдкiв таких Кура©вка не дала. Не взяла й на поруки. В iншому випадку
могла б узяти, але тiльки не в цьому.
Коло звужувалось, приятелi швидко вiдступились од Вiктора, чи, як вiн
висловлювався, - продали (тi, що були разом з ним у машинi). Перед слiдчим
спiвали всi в один голос, що хоч вони й були добре напiдпитку, проте
намагалися стримати Вiктора, умовляли не гнати, бо ж летiв як навiжений, а
вiн не послухався, пiд'©жджаючи до палацу, натиснув ще дужче. Ну, а тут
постать посеред дороги де не вiзьмись, наче п'яний якийсь - руки простяг,
щось кричить, може, хотiв зупинити... "Батько! Батько!" - ще встигли
гукнути Вiкторовi, а вiн нiбито крикнув через плече: "Нiчого,
прорвьомся!.." I хоч в останнiй момент таки спробував звихнути убiк, але
вже було пiзно, то вже була катастрофа.
Винуватець того, що ско©лось, поки що був залишений на волi. Одначе
волею вона тепер для нього вже не була. Незважаючи на всi материнi
старання, лжесвiдкiв не вдалось добути, i нiяких виправдань нема, це
Вiктор i сам тепер розумiв. Задавив батька - тут Кура©вка була дина в
безмежнiм обуреннi, в осудi, в колективнiй сво©й нещадностi.
Може, аж тепер дiйшов до нього весь жах вчиненого. Пiвдня стояв,
понурений, посiрiлий на кладовищi бiля свiжо© батьково© могили. Нiде пiсля
того не з'являвся.
Бачили, тиня ться сам, зсутулений понад морем. Очевидно, не тiшив
бiльше себе нiякими iлюзiями: пiсля однi © провини тепер ось друга, та ще
яка. Жахлива, трагiчна, непоправима... Якось наприкiнцi дня з'явивсь бiля
пляжiв пiонертабору, якраз бiля тих мiсць, де свого часу врiзався в дiтей
мотоциклом. Пляж був порожнiй, дiтей заводськi вже забрали до шкiл, лише
кiлька мiсцевих хлопчакiв ганяли понад берегом м'яча. Кажуть, був Вiктор
нiби не в собi, iшов, як мара, чвалав наослiп, нiби справдi лунатик.
Зупинившись, дивився, як море жене прибiй, вистеля берег шумовинням.
"Який гарний прибiй, - скачав- Буду купатись". I по волi побрiв у
шумовиння. Дiти поторопiли: нiхто з кура©вських уже не купа ться, ну а ти
- невже будеш?.. Не став навiть роздягатись. Як був, так i побрiв у море:
глибше, глибше, по пояс, по груди, по шию. Тодi поплив (вiн добре плава ,
кудись аж пiд обрiй, бувало, запливав). Плив i плив, доки й не видно стало
його мiж хвилями... Сприйняли як чергове дивацтво - зробив заплив та й
повернеться, випливе десь в iншому мiсцi. I справдi, виплив через три днi
навпроти хати дiда Коршака, сторожа рибартiлi. Коршак його перший i
помiтив: думав, каже, дитячий м'яч загнало, гойда ться мiж хвиль. Аж поки
прибило до берега ближче... То був Веремi нко-потопленик. Рибалки, що
витягали, вперше бачили, щоб утонулий тримався тако© дивно© пози: увесь
вiн стояв у водi, в одежi, як був, стояв зовсiм вертикально. Тому й голова
на хвилях хилиталась, як м'яч.
XXIII
Заволодiв Ягнич судном, тi ю загадковою лайбою. Начальство виявля йому
всiляке сприяння: треба електрозварникiв - на, малярiв - будь ласка,
матерiалiв - випишемо, аби дiло йшло.
Орiонець i ночу тепер на суднi. Пiсля першо© ночi не захотiв бiльше
залишатися в тому порожньому другому корпусi. Хай там хоч i домовики
товчуться, а вiн буде на суднi, тут почува ться звичнiше. Цiлими днями
працю , ворожить над лайбою, - спокiйно, вперто, без галасу, без хапанини.
Дiвчатам з будови цiкаво дiзнатись, що ж вiн там робить, той орiонець,
що там старанно так ладна та переладнову . Надбiжить гуртик штукатурниць
у заляпаних'комбiнезонах - дозвольте на екскурсiю, але старий нiкого не
пуска всередину, трима дiло сво в та мницi. Навiть виконроба,
хитроокого товстуна в гумових чоботях, Ягнич не дуже охоче вта мничу у
сво© корабельнi клопоти: бо хай вiн у сво му дiлi й знавець, а на цьому
тямку вiдомо як - як ведмiдь по зорях... Лише найближчi особи нерозлучно
з Ягничем цiлi днi: Оксен-верховинець та ще кiлька завзятцiв з видiлених
Ягничевi в пiдмайстри, щоб працювати пiд його рукою. Нещсiдно випотрошу
югь внутрiшнiсть судна, те викидають, а те перебудовують, бо все тут ма
заграти поновому, все повинно бути "доведене до фантастики", як каже
гуцул.
Упевненiсть, владнiсть з'явилась у повадках орiонця: як же,
повноправний член колективу. Був списаний мовби в тираж, а тепер ось
старший консультант, особа майже засекречена. Трима ться так, наче
важливiшого об' кта, нiж його лайба, на будiвництвi нема. Часом бачать
його i в корпусах, де ведуть роботи, вшниплю ться, доскiпу ться до всього,
аж дехто бува невдоволений: iще один народний контроль...
Коли керiвництво у вiд'©здi (а це бува нерiдко, справ та нарад
безлiч), Ягничевi хоч-не-хоч доводиться мати справу з товаришем
Балабушним, виконробом. Це стрiляний горобець, вмi пiдсiкти, раз у раз
нагаду :
темп давайте, менше вигадок, строки пiдпирають... На це йому орiонець
вiдповiда поважно, з олiмпiйським споко м:
- Нас пiдганяти не треба. Краще простежте, щоб з матерiалами не було
перебою. А що обiцяно - буде, ми слiв на вiтер не кида м.
- Я вас не жену, ви мене правильно зрозумiйте, - одразу викручу ться
Балабушний, - з мого боку цiлковита вам довiра, Андроне Гурiйовичу... I за
матерiали не турбуйтесь... Завтра ось привезуть пластик, кажуть, просто
бiлоснiжний, гедеерiвський! Дорогуватий, правда...
- Для шахтарiв не шкода, - каже Ягнич i, добувши з кишенi папiрець,
почина повагом вичитувати, чого йому ще треба i скiльки.
В обiдню перерву на будовi наста штиль. Вщуха гаркотнява машин,
робочий люд зника по затiнках, хто обiда , хто газету чита , i нiхто й не
бачить, як саме в цей час з'явля ться на будовi при©жджий, той, що його
треба б зустрiти як належить, зi всi ю службовою шанобою. Не заставши в
штабному вагончику нiкого, прибулець широким кроком пряму до Ягнича, що
саме сто©ть, як вахтовий, бiля сво © лайби. Мабуть, "високий гiсть" у
сво©й заклопотаностi прийняв орiонця за сторожа, бо, не вiтаючись,
звернувся до старого досить вимогливо:
- Де начальство?
- На обiд по©хало. Начальство теж не святим духом живе.
- Хто ж зараз тут старший?
- А ось я вам i старший.
У при©жджого це, видно, виклика сумнiв, по обличчю перебiга гримаса
невдоволення. Почува ться, що прибулець ма право на таку гримасу, зна
сво© можливостi та права. Iз себе досить опецькуватий, обличчя, притiнене
капелюхом, якесь глиняне, брезкле. Ще, видно, на курортi не було,
справжнього сонця не бачило.
- Нi, ви серйозно - старший?
- Таж сказав... А ви хто будете? - поцiкавився в свою чергу Ягнич.
- З мiнiстерства, - недбало кинув при©жджий, не вважаючи за потрiбне
уточнювати, з якого саме: чи з того, яке замовля , чи яке буду . А втiм, i
для Ягнича це не дуже iстотно. Важливо, що нарештi до кого вдатись,
з'ясувати деякi речi, що з виконробом ©х не з'ясу ш...
- Оце ви менi якраз i потрiбнi.
- Я? Вам? - глиняне обличчя розплива ться в iронi©.
- Тiльки уважно слухайте, якщо з мiнiстерства... Це ж, мабуть, ви тут
корпуси прив'язували? Корпус номер два пiд яким градусом сто©ть? Червоний
куток i половина кiмнат - куди у вас вiкнами дивляться?
- А куди? - при©жджого це, видно, зацiкавило.
- У степ, пiд нордовi вiтри! Вранцi встане шахтар - не побачить, як i
сонце сходить. До моря при©хав, а ви його до моря спиною, до сонця
потилицею...
- З моря ж напiкатиме. Та й море, як узяти, - воно шахтаревi, пробачте,
до лампочки... Йому найперше б тут вiдiспатись пiсля трудiв праведних...
Калорiйне харчування, домiно та бiльярд - оце йому подай, а не схiд сонця.
Комфортом мусимо забезпечити насамперед...
- Тож-бо ви подбали! ©дальню плану те на двi змiни, це ж скiльки
доведеться вистояти на ногах у когось за плечима, щоб дiждатися мiсця... А
в корпусах? На цiлий поверх один туалет, та й той аж у кiнцi коридора, що
йому й кiнця не видно! Як це вам подоба ться? А бiгти ж треба... Ось би
хоч i вам такий нiчний марафон по коридору в кальсонах!..
Незнайомець аж носа зморщив вiд такого натуралiзму.
- Тут, можливо, ми й не додумали.
- А хто ж за вас додума ? Пушкiн? Для чого тодi ви поставленi?
При©жджий прибрав мiни раптом суворо©:
- Власне, по якому праву ви так зi мною розмовля те? Хто ви такий?
Ягнич змружився, тiльки вiстря, маленькi, колючi, блищали з-пiд брiв. -
Робiтничий клас - ось хто. А що стаж набував на морi, так на морi ми теж -
клас... А я скоро сорок лiт робiтник моря!
Саме надбiг виконроб, задиханий, знепоко ний. Викрутьком крутнувся бiля
при©жджого, засипав вибаченнями, пiдхопив легенько пiд лiкоть, повiв
показувати територiю. А тут i начальник будiвництва нагодивсь.
I перша розмова, що вiдбулася мiж ними, стосувалась Ягничево© персони.
- Що то у вас за старий? - кивнув при©жджий у той бiк, де залишився
стояти орiонець. - Скажений якийсь дiд!
- Це наш дiд, - осмiхнувся вибачливо начальник будiвництва. - Та й не
зовсiм вiн, щоб уже дiд... Скорiше сказати б, людина зрiлого вiку, майстер
унiкально© справи.
- Критикан якийсь... Вiн, мабуть, i анонiмки шле до iнстанцiй?
- Цього за ним не помiчалось. А що правду креше у вiчi - то це така вже
натура.
- Пустили б ви його на заслужений вiдпочинок... За власним бажанням, а?
- Та можна б! Хоча нам без нього невикрутка, Степане Петровичу...
Просто зарiз без нього.
- Дивiться. Вам виднiше. Тiльки щоб потiм не плакались, коли в "Правду"
про комплекс напише, навишуку неполадок...
Начбуд запевнив, що до конфлiкту не дiйде i що це вiн бере на себе, бо
не можна iнакше: такого умiльця-трудяги, як цей, пошукати - особа
рiдкiсна...
А Ягнич тим часом уже стояв плечима до них, обличчям - до моря, до
лайби.
Пiсля роботи ма вiн звичку пройтись надбережжям, подивитись, що море
викида. Трудиться воно невтомно. То викине тобi чорну купу камки з
слизистими водоростями, то медузу, то черепашки мiдiй, то якесь роз'©дене
сiллю ганчiр'я... Бiлi чайки над Ягничем мерехтять у повiтрi. Iнодi змайне
у згадках щось давн . Слiпучий шторм. Камiння берега, що посивiло вiд
морсько© солi. I ти на ньому, ще молодий, з кимось в обнiмку сидиш...
Невже пiде й нiколи не вернеться в цю дiйснiсть, до цих птиць, до цих
днiв, до зоряних кура©вських ночей?
Забреде часом Ягнич аж до Коршаково© хати. На вiдлюддi, сама сто©ть
серед пiщаних переметiв, бiля причалу рибальсько© бригади. Кролi бiгають,
обважнiлi качки та гуси купами снiгу бiлiють по бур'янах. Рибальське
начиння сушиться, розвiшане на пакiллi.
А бiля нього сам дiд Коршак без поспiху пора ться, лагодить сiть чи
просто сидить у роздумах, спочива .
- То як, дiду, ловляться диверсанти?
- Щось нi диверсантiв, нi тюльки...
- А сiтки ж на когось таки плетете?
- Та плету, аби не гуляти. Iнодi узбецькi хлопцi з застави, обходячи
берег, забредуть, стануть i так пильно вдивляються: як то воно виходить у
плетiя? А воно просто: береш пригорщу дiрок i зшива ш...
З заставою сторож у контактi, ма навiть медаль "За охорону державних
кордонiв". Мабуть, сто лiт цьому Коршаковi: ще Ягнич малим був, а Коршак
уже гостровусий ходив по Кура©вцi в шпичастiй будьонiвцi, дiлив землю та
наганяв страх на свiтовий капiтал. Давно здiдився, самотою живе, а проте
сво дiло робить, тiльки дуже зарiс, закудлатiв, сивi патли поворозкою
через лоб перев'язанi, щоб в очi не падали. Деколи, бува , розщедриться.
Пiде, знiме кiлька рибин-в'ялиць, що пiд хатою висять на жилцi нанизанi,
принесе:
- Бери, Андроне, посолонцю м.
- Не скуча те тут за людьми, Iвановичу?
- По-рiзному бува ... Ночами, коли розшумиться море, то, звiсно, лiзуть
всякi думки... Намножилось людей, здравницi наступають... Колись було в
степу: той чабан пiд одним небом, а той - пiд другим бiля свого коша,
пiвдня треба, доки вiд коша до коша дiйдеш...
- Для добрих людей ще землi вистачить.
- Воно так. Та тiльки мiж добрими людьми раз у раз стережись i хижакiв
двоногих - пропади вони пропадом. Торiк звiдкись аж сюди дiстались на лов,
дельфiнiв поду-шили в сiтках, уночi витрусили ©х на косi... - Ягнича
пересмикнуло, як вiд болю, але Коршак не помiтив цього. - I знають же,
мабуть, що дельфiн, коли заплута ться пiд водою в сiтцi, то йому кiнець,
довго без повiтря не виживе, вiн-бо ж - як напiвлюдина. Кажуть, мов дитя,
плаче, коли його тягнуть на берег обплутаного сiтками. То хто ж ви такi,
душогуби?
- Думалось, пiсля вiйни бездушних не буде. Ситий же, а жорстокий -
чому?
Погомонять чи хоч помовчать разом, i знов попряму Ягнич розвальцем
уздовж надбережжя до комплексу. На пiвдорозi, де серед бiлого,
пригладженого хвилею пiску лежить викинута з моря, чорна, нiби обгорiла,
колода з якихось, може, кавказьких лiсiв, орiонець ще раз зупиниться,
зробить привал. Колоду хтось виволiк аж на пiщану пагорбину, що
по-тутешньому зветься джума. Вечорами забрiдають сюди закоханi слухати
музику прибою. Ягнич сяде, посидить i теж послуха море, що шкварчить
унизу бiля нiг, як електрозварка. Якби зазирнути в цей час йому в очi,
маленькi, як вiстря, то нi найменшого поруху в них, нiщо там не промайне,
нiщо не зблисне живе, вогникове, як в очах молодих. Нi радостi, нi смутку
не проблукне в поглядi, нi мук, нi зусиль, - незримо живе в них лише тяжка
застиглiсть думки, тягуча, безмiрна, зовсiм нiби безчутт ва якась
втупленiсть у те син , далеке. Але i в тi тягучi, нiби застиглi в безчассi
хвилини, мабуть, щось-таки ж б' ться людинi в помислах?
Якось сидiв отак у надвечiр'© на цiй корчомацi-колодi, i снувалася йому
згадка про бiй бикiв, - бачив колись таке видовище в молодостi. Один раз
бачив i бiльше не захотiв, не для нього розвага. Вся його симпатiя була на
боцi того чорного, вирощеного в темрявi стiйла красеня, що вилетiв на
арену, розлючений, заслiплений сонцем, i страху не знав, вiд природи його
не вiдав, повен сили шукав противника й не знаходив: усе для нього
зливалося - трибуни i тi, що дражнили, - самий простiр був ворожим для
того чорного лицаря кориди. Ладен був битися з усiма, прийняти навiть
нерiвний бiй, здавалось, ладен був хоч i саме сонце рогом шеменути...
Чайка кигитом iз-за спини вивела Ягнича з задуми, сповiстила, що хтось
там iде. Озирнувся: берегом вiд комплексу наближа ться постать з термосом
у руцi, хтось молодо, легко ступа в червоному светрику, у штанях, що ©х
усi тепер носять, одразу й не розбереш: хлопець iде чи дiвчина... Ось уже
ближче, ближче, ближче понад обрнвчиком, де стежку ще не вiдламало
штормами... Iнка!
Не всмiхнулася навiть.
Стриманий тоскний погляд.
У скiсному свiтлi вечорiння попелястi тiнi лягли пiд очима.
- Як ти мене знайшла?
- А менi на комплексi сказали: ото, мабуть, вiн, Ягнич ваш, сидить на
джумi.
Аж горло йому стиснуло, коли вiн дивився на племiнницю. Схудла,
змарнiла. Очi, що недавно були повнi виблискiв щастя й завзяття, зараз
побiльшали змучено, темною тугою налились, хоч про сво пережите дiвчина й
не стала говорити.
- Це ось компоту вам принесла, - поставила термос на пiсок. - 3
урюком...
- Спасибi. Сiдай, дочко, посидь.
Примостилася поруч, на краю колоди, вiттячко полину знiчев'я крутила в
руцi. Ягнич розумiв цей стан, отой порозвiйний, коли людина томиться вiд
горя й журби. Бува , що й з вiдстанi почува ш, як iншому тяжко, це, певне,
якимись струмами-хвилями переда ться. Душа його переймалась щемливим
спiвчуттям до не©. Хотiв би сказати дiвчинi щось втiшливе, знайти слова
розради, зняти з душi тягар, бо ж чи варто так убиватись за тим, хто
рiдному батьковi вiку вкоротив, а потiм i собi, - то совiсть власна йому
такий винесла присуд. Одначе нема слiв, нема таких лiкiв, щоб на рану
серця прикласти... Кра м ока помiтив, що повiки ©й набрякли сльозою.
Торкнувсь ©й рукою плеча, мовив стиха:
- Не плач, дочко.
- Я не плачу. Тiльки ж чому це в мене так воно почалось?
- Кожна, Iнно, людина може осиротiти, осамотнитись. Але занепасти духом
вона й тодi не ма права... Гарту людину й самота.
I знову мовчали, вдихаючи терпкий запах моря. Стежили за кигиткою, що
все кружляла, викигикувала у вечiрнiм повiтрi, то вiддаляючись, то знов
наближаючись до них.
Море вже тонуло в присмерках.
I нiби без усякого зв'язку вiн розповiв ©й про Стромболi. такий
вулкан вiчнодiючий Стромболi, моряки називають його: маяк Середземного
моря. Хоч яка всюди темрява, а вiн нiч крiзь нiч червонi з-пiд хмар. Хай
там що, а вiн собi жеврi , i небо жеврi ться над ним. Може, десь там оце
наш "Орiон" якраз проходить з хлопцями-практикантами мимо того
Стромболi...
- Спитай, то й не скажу, до чого це воно згадалось. Ну, мабуть, пора
нам... I не пiддавайся, дочко, журбi: ти ще молода... ти ще свою долю
знайдеш.
Вони пiдвелись, рушили верхнiм берегом - понад обривчиком в' ться
стежина. Попереду комплекс уже заряснiв вечiрнiми вогнями. Йшли обо в
задумi, i все далi вiдступала в присмерки чорна колода, на якiй вони щойно
сидiли, танула, розпливалася в тiнях пiщана пагорбина, поросла гiрким
молоча м кура©вська дюна-джума.
XXIV
Узимку в Кура©вцi лютував "Гонконг".
Не минула й цього вiддаленого вiд мiст узбережжя епiдемiя грипу.
Кажуть, вiтром його навiяло звiдкись. Радiо доносило тривожнi вiстi,
передавало, що це лихо повсюдне, в кра©нах вропи вiрус повалом валить
людей, у Римi, i в Лондонi, i в Парижi лiкарнi переповненi, на час
епiдемi© закриваються школи, люди мруть тисячами.
Iнна була у вiдча©: нема ще проти "Гонконгу" достатньо ефективно©
сиворотки. Ворог невловимий, весь час мiня личину, в лабораторiях свiту
виявляють новi й новi рiзновиди вiрусiв. Збудники, яких ще вчора не було,
сьогоднi ширяться невiдворотно, швидко, з пiдступною загадковiстю. I хоч
вiрусологи багатьох кра©н ламають голови над та мницею цього зла,
науководослiднi iнститути б'ються в пошуках, однак чогось радикального
нiхто поки ще не запропонував. Доводиться обходитись сто разiв вiдомими
порадами, найпростiшими засобами, якi здебiльшого, коли й дають
полегшення, все-таки не вбивають вiрус повнiстю, вiн розгулю в кровi,
доки органiзм сам його не переборе. Бiгала Iнна на виклики по хатах,
бачила односельцiв, що вилягають цiлими сiм'ями, немовлят, що горять у
високих температурах. За дiтей особливо переживала, вони переносять вiрус
найтяжче. Колола, роздавала таблетки, хоча тут же й застерiгала -
старайтеся хiмi© уникати, пийте та пийте гаряче, якомога бiльше чаю з
липою та медом! А вiрус тим часом нiби глузу , хапа та валить все нових i
нових...
Та ще ж бiда з цими кура©вськими пацi нтами: зовсiм недбало ставляться
до ©© приписiв, надто ж отi крутоплечi, гартованi механiзатори, вони не
вважають хворобу серйозною, нежить, мовляв, завжди був на свiтi. Щойно
горiв у температурi, а як тiльки трохи йому полегшало, вже цигарку в зуби
й до майстернi. Оскiльки ж хворобу не вилежав, то його валить завдруге та
вимордову ще дужче, - траплялися випадки досить тяжких ускладнень.
Якось у медпункт з'явився Чередниченко (вiн вiдгрипував одним з перших,
пiд час наради десь прихопив), хотiв знати данi про кiлькiсть захворювань
у Кура©вцi на сьогоднi та коли можна сподiватися спаду цi © стоклято©
пошестi. Серед розмови Сава Данилович раптом пiдвiвся, пiдiйшов до Iнни:
- Щось ти дуже розпашiлась, медичко, не подобаються менi тво© очi, - i
торкнувся долонею чола. - О, ти й сама гориш! Iнших повча ш, а сама на
ногах вирiшила перенести? Не потрiбне нам таке геройство...
I того ж дня прийшла ©й на пiдмiну Варвара Пилипiвна (вона теж
вiдгрипувала одночасно з мужем, як вiн каже, синхронно). Iнна була
вкладена на постiльний режим.
Лежала вдома в жару, коли подруга, дiвчина з пошти, принесла ©й лист.
Археолог озвався до Iнни iз... Чiттагонга! Це ж та, ваша, дiвчатка, золота
Бенгалiя... Закликаний до армi©, потрапив на флот, i ось тепер опинився аж
у водах Бенгальсько© затоки, розчища фарватер, що весь iще там
захаращений, блокований потопленими суднами. Завдання наших морякiв
вiдкрити до порту прохiд-так званi Ворота Життя.... Досвiд аквалангiста
йому аж де знадобивсь! Працювати доводиться в неймовiрно складних умовах
тропiкiв, найгiрше, що температури високi, i в водi, де працю ш, нiяко©
видимостi, суцiльна каламуть, рiки наносять багато мулу... Ось так вiн
живе, змiцню свiтову солiдарнiсть, почуваючи себе "посеред надiй i
життя", як писала колись еллiнка Теодора... А те, що казав Iннi там, на
фортечнiм валу, - хай вона зна , все залиша ться в силi, вiн для того й
пода голос, щоб вона знала про це... Кохав i коха - i не прихову цього,
кричить про це iз свого скафандра на все каламутне пiдводдя тропiкiв!..
Нiби з iншого, з iрреального свiту озвався до Iнни цей голос. Десь нiби за
крутими перевалами зосталась та Овiдi ва фортеця, i мiсячна трiпотлива
дорiжка в морi, i цей археолог з його палкими освiдченнями... Тут дощ iз
снiгом чи снiг iз дощем, а вiн од спеки знемага в тропiках, пробира ться
мов чудисько якесь у костюмi водолаза в непрогляднiй скаламученiй водi
серед громадива чужих потоплених суден. Нереальне, все нереальне,
пливе-наплива ©й перед очi, сивою каламуттю та грипозною жовтизною
заволiка ться свiт, i сама вона вже нiби занурю ться в якiсь важкi,
невилазнi води тропiкiв... Часом, коли хвору зморю напiвсон, бачить вона
дiвчат-амазонок, що, розвiваючи гривами, летять у будякових степах, аж
доки перед ними виника рiчечка, яка-небудь Берда, а на нiй вiтрильник
дивно© форми... Римський чи грецький, вiн якимось чином зайшов iз моря
сюди, тихо посува ться руслом степово© рiчечки з будяковими берегами, i
видно на ньому людей в античних одежах, що викликають в амазонок,
по-циганськи розхристаних, i подив, i смiх... Аж набридли Iннi за час
хвороби цi ©© розпашiлi бiлозубi амазонки... А то ще привиджу ться ©й
рептилiйка, схожа на ящiрку. Маленька, напiвпрозора, аж нутрощi видно в
нiй. Бронтозавр в мiнiатюрi. Наче сидить на шафi й з упертiстю маленького
сфiнкса дивиться звiдти, як ти б' шся в гарячцi. Рептилiйка така ж сама,
як i та загадкова, що з'являлась Вiрi Костянтинiвнi в наметi Червоного
Хреста. Не зна ш, отруйна чи нi, i як поведеться наступно© митi, i щось
в нiй - наче людське... А потiм звалена грипом медичка i сама вже
опиня ться там, де свого чаму побувала Вiра Костянтинiвна... Палаючи в