голосом, - хочу тебе просити про одне дiло... Можна?
- Просiть.
- Як мати, по-доброму благаю тебе: вiдступись ти вiд дiвчини. Не
принесеш ти ©й щастя. Вiн зблiд.
- Принесу чи не принесу - звiдки вам знати?
- Чу душа.
- Душа - прилад ненадiйний...
- Ой, який надiйний... Нiкого так не просила, як тебе оце, синку. Ти ж
гарний собою, знайти тобi пару буде неважко, котрась iз отих
пансiонатських, накуделених, тiльки пальцем кивни, сама побiжить за
тобою... А Iнка... В Iнни своя дорога, своя, не схожа на твою... Пощади
дiвчину, вiдплати хоч цим за ©© вiрну любов до тебе! Бо ж так, як вона,
зараз рiдко хто любить... Вiдступись! Як сина, тебе прошу!
Вiн сидiв зблiдлий, голова схилилась на груди.
- Ви просите неможливого, - сказав упiвголоса. Це тiльки пiддало ©й
жару для умовлянь:
- Ну, переможи себе, не зав'язуй ©й свiт!.. Скiльки бува : кохаються i
рiк, i два, а одружуються з iншими... Хiба мало в нас гарних дiвчат? Он,
кажуть, Муся Осначiвська за тобою сохне, така ж славна дiвчина, i в
батькiв одна, може б, якраз ти ©© ощасливив...
Вiн мовчав, не пiдводячи голови, i його мовчанку жiнка сприйняла як
ознаку вагання: певне, зараз сам iз собою бореться хлопець, виважу , що
буде краще... Отже, ще трохи, трiнь-трiнечки, i вiн спроможеться дати
згоду... Раптом ©© щось, видно, осяяло:
- Вiтю, уваж мою материнську просьбу, а я тобi за це... "Жигулi"
подарую!
- "Жигулi"? - Вiн аж очима заклiпав вiд несподiванки.
Спокуса була тако© сили, що могла будь-кого збити наповал, а тим паче
Вiктора, чия пристрасть до швидкiсно© ©зди вiдома всiй Кура©вцi... I,
зда ться, розрахунок був безпомильний, пропозицiя аж надто зваблива, бо
хлопець звiв тонкi брови звеселiло, ожвавiв, не приховуючи зацiкавлення:
- У вас уже "Жигулi"?
- Будуть! - вигукнула вона гаряче. - Торiк - хiба не чув? - двом
найкращим комбайнерам областi видали малолiтражки в премiю - одному
дiстався "Запорожець", другому "Жигулi"... Сам секретар обкому ключi ©м
прилюдно вручав: на стадiонi, пiд музику.
- Але ж ключi тi в них, а не у вас, - не стримав , усмiшки Вiктор.
- Вважай, що i в нас! "Сiмейний екiпаж Ягничiв" теж у десятцi найперших
передових, була ж у газетi фотографiя! Торiк телевiзор видали в премiю, а
цього лiта, якби хлiб не згорiв, отут би вже пiд вiкном "Жигулятко"
стояло, вишневе, на новiсiньких шинах... А що в наступному роцi стоятиме,
то це - факт!
Веремi нко пiдвiвся, напустив на себе суворостi.
- Отже, за дочку - "Жигулi"? А чи не мало? Чому не "Волгу"?
I несподiвано на всю душу розреготавсь. Одразу по цьому став знову
серйозний, глянув на осоромлену спiврозмовницю з явною зверхнiстю:
- Соромно менi вас i слухати, тiтко Ганно. Невже ви серйозно могли
подумати, що Вiктор на цей ваш калим пожадниться? Промiня Iнку на ваше
вiдчiпне? Яка дикiсть... Ви ж самi були молодi, невже, забули, не зна те,
що таке любов?
- Знав би ти! Я знала i знаю, - перемагаючи сором, пiдвелася й вона
ображено. - Не тобi, вiтрогону, мене вчити... А оце, що я тут сказала, щоб
на цьому мiсцi i вмерло, зрозумiв?
- Само собою.
У цей час iз сутiнi до веранди вимайнула Iнка. З ходу помiтивши настрiй
обох, вiдчувши якесь неблагополуччя, вона запитала стривожено:
- Що ви тут не подiлили?
"Тебе не подiлили", - видно, кортiло сказати хлопцевi, але вiн тiльки
дозволив собi жарт:
- Про справи оонiвськi йшлося.
А як там у Чередниченкiв? - мерщiй спохопилася мати, щоб уникнути
уточнень. - Чи кликали так, аби кликати?
- Та нi, серйозно застудився наш верховний, температурить... Проте на
пневмонiю не схоже, скорiше ангiна... - Сказавши це, дiвчина знову
звернула закоханий погляд на Вiктора: Чого ти такий блiдий?
Це ваше свiтло мене блiдить. Майнуло було, чи вiн не п'яний, але одразу
Iнна й вiдкинула пiдозру: нi. Ще ранiш пiсля одного випадку поставила йому
умову, щоб нiколи не з'являвсь ©й на очi в нетверезому станi, i поки що
вiн цього дотримувавсь без порушень.
Гол! Гол! - знов почулися викрики вiд сусiдського "Електрона".
А я так спiшила, - сказала Iнна. - Чомусь здавалось, що ти вже тут.
- Бо душа чу , - насмiшкувато кинув Вiктор убiк принишкло© коло хатнiх
дверей майбутньо© тещi й, певне, щоб дошкулити ©й, вiн став поруч з Iнною
близько, як до вiнця, ще й руку поклав ©й на плече недбалим,
владно-ласкавим жестом.
- Ходiмо, люба, в зоряну безвiсть...
По тому, як вона охоче пiддалась на його жартiвливий заклик, як швидко
обо подались подвiр'ям до хвiртки, на ходу так i линучи одне до одного,
мати зрозумiла, що нiчим зараз дочку не зупиниш, бо в життi речi, перед
якими всi тво© хитромудрi зусилля зводяться нанiвець: сама ж бо зна ш, що
то за сила - любов!
XVII
Не складала зараз Iнна пiсень. Вiдколи опинилася в Кура©вцi, не
склалося нi рядка, хоч iнодi й бродило щось туманне в душi... Бiльше
читала. Знов захопилася класикою, в Палацi культури пiдiбралась за останнi
роки чимала бiблiотека, сам Чередниченко шефству , стежить, щоб належно
поповнювались ©© фонди: хай чита Кура©вка, менше горiлки питимуть.
Райгазета час вiд часу друкувала вiршi, з'явилась одного разу навiть
цiла лiтературна сторiнка - творчiсть молодих. Iнна перечитувала поезi©
вiд рядка до рядка, було тут "про музику токiв", про степовi кораблi, були
уривки поем (ще, мабуть, не написаних),, вiршованi посвяти комбайнерам,
©хнiй самовiдданiй працi, безсонним ночам. Оспiвувались "брати сонця" -
соняшники, що свiтять на море золотими коронами (це отi, що, змученi,
прибитi посухою, стоять цього лiта за Кура©вкою, мов ромашки, з останнiх
сил борються за життя). Все було нiби те й не те. Спiвалося про легке, а
насправдi яким трудним було для людей це лiто, яко© напруги вимагало, яким
болем проймалась душа хлiбороба, коли все тут горiло на очах, скiльки
переживань завдали степовикам цi паленнi, як iз пекла, вiтри, нищiвне
нашестя стихi© - про це чомусь нiде нi слова. Чи, може, так i треба?
Навiщо торкатись того, що й без тебе всi знають? Була ще районна лiрика,
дiвчача й хлоп'яча, зiзнавались степовикам у сво©х iнтимностях тi, що,
певне, доводились Iннi ровесниками. - цiлу ватагу таких зустрiчала, коли
ще пiд час навчання в медучилищi ©© часом залучали до зборiв
лiтоб' днання, воно iснувало при тамтешнiй районнiй газетi й звалося
"Сонячне гроно". В турнiрах юних авторiв, у жвавих дискусiях пiсля
лiтературних читань Iнна участi не брала, почувалась до цього не готовою,
стримувала ©© ще й сором'язливiсть, тому бiльше трималася осторонь,
слухала. Траплялось почути iнодi твори гарнi, з щирою любов'ю до людей, до
степу, але чимало було й словесного дзвону, позичених почуттiв,
нескромного поетичного якання, - так ©й принаймнi здавалось. Уявляла, як
би до цього поставились мама чи татко, яку насмiшкувату мiну скорчив би на
такi вiршi брат-штурманець... I коли ©й самiй кортiло погнатись за
викрутасною римою, побавитись у слова-брязкотельця, то одразу виникала
перед очима братова насмiшкувата фiзiономiя, який, правду кажучи, вмi
бути дошкульним... Нi, не дасть йому поживи для насмiшок. Невiдомо, чи
ощасливиш ти людство сво©ми вiршами, але добре вiдомо, що задовго до тебе
були створенi речi, якi тепер i тобi приносять iстинну насолоду. Тож
читай, вчитуйся та вчися, - писати ще встигнеш... У медпунктi в не© на
чистiм столi поряд з ре страцiйною книгою завжди лежить закладений бланком
рецепта томик чи©хось поезiй. Отих, що ©х п' ш i, як джерельно© в спеку,
нiяк не нап' шся. Диво: як умi людина виповiсти себе, одним рядком
навiяти просто-таки чари на тебе! Мабуть, нiколи тобi цього не
навчитись... I все ж пота мне бажання прилучитись до творчостi заповiтно
жеврiло в нiй, жило, як надiя. Вдивлялась у людей на току роботящих,
обтяжених великими турботами i думала: як би про них гiдно сказати? Не
приймуть вони пустомовства. Вони - як правда. I слова тво© мають бути такi
ж, як цi люди - простi i яснi. Ждала, внутрiшньо прислухалась до себе:
може, пора? Може, настав час розгортати чистий, неторканий зошит? Та нi,
зачекай: оте, що в справжнiх майстрiв тугим, повним колосом родить, до
тебе воно ще, видно, не прийшло, ще твоя нива в туманi...
- Пережива ш творчу кризу? - помiтивши ©© задуму, iронiчно запитав
Вiктор пiд час минулого при©зду Тепер вiн часто залiта до Кура©вки:
перейшов працювати в "Сiльгосптехнiку", пересiв з котка на газик, це нiби
пiдвищення, але поки що взяли його тимчасово, на випроб. - Творча криза,
зда ться, так воно зветься у вас?
Нiчого не вiдповiла, йому на це. Може, й справдi криза? А як i взагалi
бiльше нiчого не напише, окрiм свого "Берега любовi"? Вiдомi ж випадки,
коли людина лишалась тiльки автором однi © пiснi.
- Не мучтеся, панно Iнно, - заспокоював ©© Вiктор. - Не пишеться, ну й
що? Скiльки людей, чи© днi летять у трубу порожнечi... Знають один
клопiт: бiла копiйка про чорний день. Пережив i я щось кризоподiбне, а
зараз... Коли ми вдвох, я - вiриш - наповняюсь змiстом... I Кура©вка менi
ста , ну, як Канарськi острови...
Радувало дiвчину те, що Вiктор явно змiню ться на краще, став до не©
уважнiший, з'явились новi зацiкавлення, попросив навiть "Антологiю
французько© поезi©". Тiльки ж вдачею - як вiтер. Примчиться, сходять разом
у кiно, i тi © ж ночi назад (зрання йому на роботу), а ти потiм знову в
непевностi: чи не встряне там у яку-небудь халепу? Чи все це зайвi
тривоги? Може, ти просто не вмi ш радуватись, як вмiють iншi, надто сувора
навiть до дрiбниць? Радуйся, що вiн ось при©хав цього вечора i, взявши
тебе за руку, веде кудись у нiчний, сповнений нiжностi свiт...
Коли вони, залишивши матiр на верандi, вискочили удвох на вулицю,
Вiкторiв газик, чи, як вiн каже, "газон", бовванiв неподалiк - стирчав
перекособочении пiд сусiдським парканом.
- Сiдай, - запропонував дiвчинi, - промчу з вiтерцем, побачиш, на що
мiй пiдлеглий здатен!.. Отут вiдчу ш поезiю швидкостi!
Сiла, i бiльше вiн тепер ©© не заманить. Яка там поезiя, коли тiльки
скрику ш раз у раз: "Не жени! Не жени!" Та шука ш руками, за що б
ухопитись, та бачиш заслiплених фарами перехожих, що сполохано сахаються,
тиснуться пiд паркани. Але азарт азарт. А що, коли це в людинi теж -
талант? Може, азарт i вiдвага, вони ходять поруч? Каже Вiктор, що тiльки й
живе, коли розжене за сто i все аж свистить, розступа ться, розлiта ться,
коли почува ш, що досяг, вихопився в якийсь новий стан, де ти вже iнший,
де сама швидкiсть тебе п'янить... Можливо, це й так. Водолази розповiдали,
що людина, спустившись пiд воду, буквально п'янi , щоправда, там вона
п'янi вiд естетичного хмелю, вiд краси та фантастики пiдводного
царства... Що не кажiть, а Вiктор - людина захоплень, у виглядi азарту
живе в ньому порив, прагнення сягнути незвичайного, а хiба за це можна
людину осуджувати? Адже iз хлоп'ячого зухвальства теж, мабуть, за певних
умов проростають великi пристрастi, подвиги почуттiв, подвиги звершень?
Днями Iнна бачила в Кура©вськiм народнiм музе© збiльшену фотографiю Санi
Хутiрно©, тi © легендарно© льотчицi, що так уславилась на фронтах i потiм,
пiдбита, разом з коханим, загинула у повiтрi, пiшла у вiчнiсть в обiймах.
Колись про таке в народi складались би пiснi. Силу тако© пристрастi Iнна
могла зрозумiти, таке хотiла б вона оспiвати, щось вiд тi © сили сама
хотiла б мати в собi. Може, воно десь i , та тiльки прича не ще,
нерозбуджене, нерозкрите? Хутiрна, може, теж починалась з непримiтного...
Була звичайною дiвчиною, щолiта з вилами на лобогрiйцi бачили ©© в
кура©вськiм степу, нiчим нiби й не вирiзнялася зпомiж iнших, а тим часом
крила отi невидимi вже, мабуть, почувала в собi, i вже, певне, бурунила у
нiй жага, нестримнiсть духу, близька до безтямностi, та мничi сили, що
яко©сь там лiтньо© ночi пiдхопили дiвчину й понесли у простори за ©©
нездоланною бентежною мрi ю навздогiн...
- Ну як, Iнко? - запитав Вiктор, коли газик винiс ©х за Кура©вку i,
шалено промчавшись узбережжям, з розгону гальмонув над самим обривом, де
ще метр - i вони пiшли б сторч головою в море. - Да натхнення?
Iнна, рвучко зiскочивши з машини, стала над обривчиком i, люта з
перестраху, мовчки взялась поправляти волосся.
- Ти що - розсердилась? Не те натхнення? По-мо му, вийшло дотепно...
- Жахати на вулицях людей - це, по-тво му, дотепно?
- Хотiв, як краще... Ти пробач менi, темному... - Вiн наблизився до
не©, вибачливо обiйняв за плечi, теж задививсь на море. - До дiдька-таки
гарний вiн, оцей Понт.
- Нарештi роздививсь?
- Ну, я ж сiрий та мурий... Але й ти, Iнко, якась, наче не з нашого
часу...
- Старомодна, не модерна - це ти хочеш сказати?
- "На тобi я вловив вiдшумiлого давнього вiку печать..."
- Вiршами заговорив? Дивина.
- Справдi, ти нiби... з епохи курсисток. Чи навiть iз античностi, де,
як вiдомо, богинi народжувались iз пiни морсько©... А менi долею послана
богиня степова... Народжена з сяйва прибою - такою i ти менi здавалась
там, вдалинi вiд цих берегiв. Та посмiхнись же. Оце вiчне самозаглиблення,
серйознiсть. Нiяк не звикну. Мiг би подумати, що гра, манiрнiсть, якби
менше тебе знав. Живеш у якомусь вимрiяному свiтi. Але й цим ти менi теж
подоба шся.
Вистелялась мiсячна дорiжка, ще не яскрава; ледьледь пробивалась,
злегка мерехтiла. Безлiч свiтляних клавiшiв раз у раз випорскувало з
темно© води.
- Про що задумалась? Знов про Овiдiя?
- I про нього...
- А ще про кого?
Був певен, що скаже "i про тебе", а вона сказала:
- Про Саню Хутiрну.
- Санька й Овiдiй - оце по днання, оце парочка.
- Не люблю таких жартiв.
- Бiльше не буду, - голос його ласкавим шепотом розстанув у дiвчини
бiля вуха. - Тiльки ж смiшно ©х ставити поруч...
Йому смiшно, а для Iнни це чимось таки по днувалось, бо що важать
вiдстанi, хай i в тисячi лiт, коли йдеться про тих, хто для тебе живий,
вiльно обраний душею i кого ти навiки по днала теплом сво © любовi? Не
знала й не могла знати вiйни, не лiтала з багажем Червоного Хреста до
мiсць, де лютують епiдемi©, ще, власне, нi разу Iннi не доводилось
ризикувати собою, а проте iнодi потайки ставить себе в ситуацi©
найтруднiшi, примiря ться до найтяжчих випробувань: а ти змогла б? А ти
здатна на любов велику, на спiвчуття безоглядне - на тривалий, негучний
подвиг сестер милосердя, про яких думалось не раз? I хай Вiктор скiльки
хоче iронiзу , однак вона почува в собi такi запаси внутрiшнiх сил, що ©х
вистачило б сягнути i в тi голоднi, замiкробленi тропiки, куди вона, як i
Вiра Костянтинiвна, хоч сьогоднi готова летiти рятiвницею.. Вдома часом
кажуть, що впертiстю та затятiстю Iнна схожа на дядька свого з "Орiона".
Якщо навiть це й так, то що ж тут поганого? Орiонець справдi iмпону
дiвчинi сво ю вдачею, i житт вою чiпкiстю, i затятою вiдданiстю тому, що
було, може, його першою i останньою любов'ю. У кожного ма бути свiй
"Орiон" у життi i пам'ять своя на далеке й близьке, на все, що тобi
заповiдано. А заповiдано, мабуть, i Овiдiя, й легендарну кура©вську
льотчицю, i цю мерехтливу, вже роз'яснiлу дорiжку, що просто вiд тебе
стелиться i нiби кличе кудись. Заповiдано, мабуть, i неясний цей неспокiй,
що його носиш у собi й без якого навряд-бо чи й пiсня вродиться...
Вiктор завжди ставився досить скептично до Iнчиних, як вiн казав,
"високих матерiй", - не всiм же бути генiями, витати в небесах. Можеш собi
витати, можеш дражнити уяву, викликати тiнi предкiв, а вiн людина земна,
вiн сьогоднiшнiй. Бачить, що бачить, "зна тiльки те, що нiчого не зна ".
Без жалю його поскубло життя, хотiв би - навза м - i його поскубти, урвати
вiд нього й для себе кусень отого так званого щастя. Ось воно, поруч, тво
земне багатство! Твiй реальний, на лету схоплений птах, вiн i зараз пiд
рукою трепече... Чи втрима ш? Страшно й подумати, що ловитимеш коли-небудь
саме повiтря. Чув сьогоднi: "Не принесеш ти ©й щастя..." А хтось принесе?
Такий може з'явитись одного прекрасного дня на сiрому кура©вському обрi©?
I стане вiн для тво © Iнки жаданiший, цiкавiший, змiстовнiший?
Розмова на верандi хоч i закiнчилась для Вiктора нiби з переможним
рахунком, усе ж чимось його знепоко©ла, вiн вiдчув подих можливо©
небезпеки. Бути ось зовсiм близько, торкатися щокою ©© запашного волосся i
потiм втратити все, втратити найдорожче? I хай зараз для побоювань нема
нiяких пiдстав, але це сьогоднi, а завтра, а потiм? Звичайно, ти перед нею
злидар духу, не вмi ш заглиблюватись, iдеш по верхах, але ж як - без не©?
Без ©© любовi - ото була б порожнеча, ото був би крах! Тiльки бiля цього
вогнища ти можеш зiгрiтись... Почувався так, нiби випадково й незаконно
заволодiв коштовним .скарбом, заволодiв чимось бiльшим, нiж тобi належало
вiд життя. Тож тримай тепер всiма способами, тримай з усiх сил!
I тому вiн хотiв бути зараз з Iнною особливо нiжним, намагався
розважити, зробити ©й якусь при мнiсть, навiть догодити...
- Давай купатися, - запропонував Вiктор зненацька. О, це вона любить'
Та ще вночi; при мiсяцi...
- Купальника не взяла.
- Можна й без... На русалчин манiр. Зараз нiхто не побачить, хiба
мiсяць отой.
Не роздяглась, не зайшла в море, але так i вiдчула обiйми води, ©©
лоскiтнi пестощi, нiби доторки самого мiсячного промiння перебiгають по
тiлу, по тобi, вiдкритiй, iнтимно оголенiй, вiд усього вiльнiй.
Та хоч як ©й кортiло зараз купатись, гратись розшаленiло у водi, як це
бувало мiж ними ранiш, проте в останню мить вона таки стримала себе:
- Нi, соромно буде, коли прожектора наведуть... На косi-отам
благодать!..
- То гайда на косу!
- Не смiши.
- Чи, може, на танцi?
Вiн, видно, вирiшив будь-що розважити ©© цього вечора.
Iнна озирнулась: пансiонат освiтлений, музика пiдсилювачiв дотримлю аж
сюди - нiчнi розваги в самому розпалi. Вожатi з сусiднього пiонертабору не
перший день воюють з пансiонатським електроджазом, з його диким ревiнням,
що не да дiтям спати й пiсля вiдбою. Пiонерська здравниця уперто вою з
пансiонатом за тишу, вiйнi не видно кiнця, джаз поки що переможно реве на
все узбережжя, бо пансiонатська публiка за нього стала горою: як уже й
бiля моря не повеселитись, то де? Там прикордонники ганяють, купатись не
дають уночi, а тепер - щоб ми ще й спати лягали разом з вашими дiтьми?.. I
загримiло звiдтiля ще дужче. Не хочеться Iннi на танцi, не тягне ©© туди.
- Тут краще. В цiй тишi своя музика...
- Нi, ти справдi в мене "не от мира сего", - каже Вiктор, усмiхаючись.
- Чи не цим ти мене й приворожила?
Вони сiли на обривчику, на сухiй, прижухлiй травi, ноги поспускали
вниз, так колись сидiли тут ще школярами. Пансiонат гримить далеко, ледь
чутно, а тут скрiзь пану тиша нiчного цикадного степу, безмовнiсть моря,
щедро залитого мiсячним свiтлом. Минулого лiта Iнна приходила сюди сама,
були гнiтючi вечори самотностi, а тепер ось знову разом, i вiн обдарову
тебе сво ю нiжнiстю, i кров гарячi вiд близькостi, - вже не ледь чутнi,
напiвдитячi змигують проблиски почуттiв, вся кров дужо нурту в тобi,
вишумлю вiд кожного доторку тiла.
- Чого ж ти мовчала, циганочко, що до тебе в училищi пiдводники
сватались? - раптом запитав Вiктор. Iнна засмiялась:
- Це вже мамина творчiсть? Ненька наша в сво му репертуарi...
- I листи, кажуть, одержу ш? А Вiктор хотiв би знати: вiд кого?
- Вiд дiвчат, звичайно... А то ще був один вiд Вiри Костянтинiвни.
- Це точно? - В голосi його Iннi почулась пiдозра.
- Та ти що? - зблиснула вона поглядом. - Вирiшив сцену ревнощiв
розiграти?
- Хто не любить, той не ревну , давно вiдома рiч... Допитки його
звеселили Iнну, полестили ©© дiвоче самолюбство.
- Теж менi Отелло.
- А ти вважала, що в менi цього нема i не буде? - близько зазирнув
Вiктор в ©© освiтлене мiсяцем усмiхнене обличчя. - Та я тебе навiть до
Овiдiя ревную! - вихопилось у нього по-хлоп'ячому щиро.
- Аж так?
- Аж так.
I пiсля цього вiн обiйме ©© ще мiцнiше, i дiвчина ще жагучiшим
поцiлунком опалить його.
XVIII
"А як же там наша Нелька пожива ? - одного дня подумалось орiонцевi. -
Чи якi-небудь пода вiстi той ©© вiдступник?"
Вiдступником вiн називав Нельчиного сина. В останнiй момент
переметнувся: вже не йде в морехiдку, пiде в торговельне, згiдно з
материною волею. Переконала-таки, здався перед ©© умовлянням. Буде в
Нельки тепер свiй завмаг, з-пiд землi дiставатиме для матерi шуби та
дублянки... Добрий, видно, вертихвiст, та все ж таки втiха матерi, хоч
до кого в хатi озватись.
Обiдньо© пори вирiшив Ягнич провiдати родичку. Замiсть просолено©
морськими вiтрами кепчини-млинця, в якiй прибув до Кура©вки, надiв нового
капронового бриля (тiльки вчора придбав його в унiвермазi). Пiшов поважки,
понiс тгiд капроном сво© нерозважнi думи. Його ось посамотйла вiйна, а
Нельцi й без вiйни дiсталося: рано овдовiла, чоловiка ще молодим рак
задавив, у колгоспнiй бухгалтерi© працював до останнього. Вдачею був
цiлковита протилежнiсть Нельцi: вона - як вогонь, а вiн тихий, сумирний,
все мовчки та мовчки, - аж диву шся часом, яких рiзних дна життя,
здавалось би, зовсiм несумiсних...
Нельчина садиба в центральнiй частинi села, ближче до начальства. Хата
як дзвiн: пiд шифером, нова, з великими вiкнами. I в "шубi" вся, одна з
найкрасивiших у Кура©вцi. Зодягти хату в "шубу", - це теж модно тепер:
ставлять цеглянi стiни, а зверху по цеглi для краси та довговiчностi вмiла
рука пройдеться ще якимось спецiальним розчином - внабризк (цiкаво
орiонцевi, з чого вiя робиться?). Висохне, затвердi , i сто©ть будинок
тодi справдi неначе в шубi з сивого каракулю, весь у дрiбненьких
шипах-бурульках. Ось i в Нельки: тон гарний - сиво-сiрий, покриття
покладено рiвно, наличники над вiкнами розмальованi в'яззю вiзерункiв,
бiлим та червоним по сивому тлу (робили за©жджi майстри з Буковини).
Ягнич аж замилувався Нельчииою хатою: просвiчу крiзь гiлля на вулицю,
немов тобi вiлла яка-небудь марсельська! Не занепала, вдовуючи, Нелька -
це теж треба вмiти...
Господиня саме вдома, у бiлiм халатi порядку коло лiтньо© кухнi, готу
на зиму варення з абрикос. Зрадiла гостевi: спасибi, що не забува те,
родича тесь, дядечку, все-таки рiдна кров (хоч яка там "кров", коли сама
вона з осначiвського роду).
Винесла стiлець, посадила орiонця в затiнку пiд горiхом, щоб сонце не
пекло дорогому гостевi в лисину (вiн саме скинув бриля). Наклала повне
блюдечко ще гарячого варення, щоб пробу зняв, запропонувала й борщу, але
гiсть сказав, що то iншим разом, бо сьогоднi вже пообiдав.
- Вiд твого анархiста чути що-небудь? - запитав Ягнич про
"вiдступника".
- Та повернувся вже! Я на радощах й похвалитись не встигла, - одразу
розцвiла молодиця. - Вступив! Набрав балiв навiть зайвих!.. Нiхто й не
способствував, а пролiзло, стерво!
- Матимеш тепер свого завмага.
- Який завмаг? - засмiялась вдовичка. - Довкруг пальця матiр обвiв!
Тiльки на. порiг, i вже по ньому бачу. щось воно не те ... "Вступив?" -
питаю. "Та вступив". - i очi в пiдлогу, тiльки кра чок усмiшки блука ...
Ясно. Далi хоч i не говори, все менi ясно. "В морехiдку, - кажу, -
вступив?" - "Та... в морехiдку. А як ви вгадали?" - "Та по тобi ж видно, -
кажу, - вiдступнику;" - i вона знов засмiялась, переповнена радiстю за
сина.
Не стримав усмiшки i Ягнич:
- Ну. там пiд риндою його вишколять... - I додав пiсля роздуму: - Море
- то насамперед, важка праця, Нельжо. Двожильна праца.
- Цим його не зляка ш.
- Та щоб у дружбi з товаришами, надiйний був: звiдси почина ться наука
про живучiсть корабля, його непотоплюванiсть...
- Мiй не пiдведе, за товариша горою стане. А морехiдка йому, зна те,
яка випала? Не протовпивсь у вашу: аж у Батумську сягнуло, стерво. На
заочне встро©лось... А менi й краще, при матерi буде.
- Що ж вiн робитиме тут? Галайдакуватиме?
- Та де! У батька, видно, вдався, без. роботи не всидить! Ще перед
вiд'©здом влаштувався на комплексi, йду, каже, до шахтарiв, там технiка
нова. Ну, i звання ж яке - робiтничий клас. Бiльша пенсiя буде на
старiсть, - i вона знову дзвiнко засмiялась.
- Моряк у морi старi , Нелю. Якщо, звiсно, в нього намiр щодо морехiдки
серйозний.
- Та певне. Бо тiльки ось зачислили, а вiн уже й наочне приладдя додому
привiз... Думала, добува з лантуха величезний кавун, десь матерi з
баштану прихопив на гостинець, - а воно, виявля ться... зоряний глобус!
- Що, що? - здивувався Ягнич. - Новачковi там спершу швабру в руки
дають, а не глобус.
- Я теж була здивувалась, навiть пiдозра майнула... Нi, каже, мамо, все
законно: це я в морехiдцi в лаборанта випросив, однаково в нього цей
глобус числиться вже як списаний iнвентар... Випросив чи, може, за пляшку
коньяку вимiняв, - дiло, як кажуть, житейське..
Незабаром з'явився й Сашко: на саме подвiр'я в'©хав велосипедом,
вкотився хвацько, на манiр велогонщика, - просто з роботи до материного
борщу (це в них на комплексi якраз обiдня перерва). Вигнавсь, як добра
лозина, хоча з лиця ще пiдлiток, i чубчик вихриться на головi ще
по-дитячому, - вiн його раз у раз пригладжу пальцями, нiяковiючи перед
дядьком.
- Здоров, здоров, моряче, - орiонець поручкався з хлопцем, наче з
дорослим, привiтав зi вступом: бо таки радий, буде кому з Ягничiв
продовжити давню моряцьку вiть.
- Покажи, Сашуню, дядьковi свiй зоряний глобус, - пiдказала мати.
- Не зоряний глобус, - стиха поправив син, - а глобус зоряного неба...
- О, ще ти мене вчитимеш, вiдступнику! - I весело штовхнула сина межи
плечi. - Винось!
Хлопець винiс iз хати й поставив глобус на стiльцi перед орiонцем. Ось
воно, наочне курсантське приладдя. Барвою моря вражало найбiльш: син -син
довкруг i все у зiрках, у сузiр'ях.
Ягнич злегка торкнувся глобуса, провiв по зiрках шорсткою долонею i
нiчого не сказав.
XIX
Вийшло так, що не Ягничевi довелось шукати роботу, сама вона його
знайшла.
Зацiкавились орiонцем на тому шахтарському комплексi.
Сам начальник будiвництва, чи хто там вiн , примчався машиною на
кура©вську вулицю i, не помiтивши за грушею Ягнича, пригальмував бiля
сусiдсько© дiтвори:
- Юнi слiдопити, де тут ваш Ягнич, що з "Орiона"? А орiонець, дочувши
з-пiд грушi, вже й вуха настрижив...
Дипломатичнi переговори не затяглися. Прибулець з комплексу - сивий, як
голуб, присутулений лiтами, але ще енергiйний чоловiк - пiсля короткого
знайомства запропонував без зайвих балачок:
- Сiдайте, по©дем. Ви нам потрiбнi.
- Кому це "нам"?
- Шахтарському народовi.
- А ви не помилились? - не спiшив пiддаватись Ягнич, хоча в душi аж
захлинувся вiд радостi, що йому виявляють таку увагу. - Я моряк... У шахтi
- Просiть.
- Як мати, по-доброму благаю тебе: вiдступись ти вiд дiвчини. Не
принесеш ти ©й щастя. Вiн зблiд.
- Принесу чи не принесу - звiдки вам знати?
- Чу душа.
- Душа - прилад ненадiйний...
- Ой, який надiйний... Нiкого так не просила, як тебе оце, синку. Ти ж
гарний собою, знайти тобi пару буде неважко, котрась iз отих
пансiонатських, накуделених, тiльки пальцем кивни, сама побiжить за
тобою... А Iнка... В Iнни своя дорога, своя, не схожа на твою... Пощади
дiвчину, вiдплати хоч цим за ©© вiрну любов до тебе! Бо ж так, як вона,
зараз рiдко хто любить... Вiдступись! Як сина, тебе прошу!
Вiн сидiв зблiдлий, голова схилилась на груди.
- Ви просите неможливого, - сказав упiвголоса. Це тiльки пiддало ©й
жару для умовлянь:
- Ну, переможи себе, не зав'язуй ©й свiт!.. Скiльки бува : кохаються i
рiк, i два, а одружуються з iншими... Хiба мало в нас гарних дiвчат? Он,
кажуть, Муся Осначiвська за тобою сохне, така ж славна дiвчина, i в
батькiв одна, може б, якраз ти ©© ощасливив...
Вiн мовчав, не пiдводячи голови, i його мовчанку жiнка сприйняла як
ознаку вагання: певне, зараз сам iз собою бореться хлопець, виважу , що
буде краще... Отже, ще трохи, трiнь-трiнечки, i вiн спроможеться дати
згоду... Раптом ©© щось, видно, осяяло:
- Вiтю, уваж мою материнську просьбу, а я тобi за це... "Жигулi"
подарую!
- "Жигулi"? - Вiн аж очима заклiпав вiд несподiванки.
Спокуса була тако© сили, що могла будь-кого збити наповал, а тим паче
Вiктора, чия пристрасть до швидкiсно© ©зди вiдома всiй Кура©вцi... I,
зда ться, розрахунок був безпомильний, пропозицiя аж надто зваблива, бо
хлопець звiв тонкi брови звеселiло, ожвавiв, не приховуючи зацiкавлення:
- У вас уже "Жигулi"?
- Будуть! - вигукнула вона гаряче. - Торiк - хiба не чув? - двом
найкращим комбайнерам областi видали малолiтражки в премiю - одному
дiстався "Запорожець", другому "Жигулi"... Сам секретар обкому ключi ©м
прилюдно вручав: на стадiонi, пiд музику.
- Але ж ключi тi в них, а не у вас, - не стримав , усмiшки Вiктор.
- Вважай, що i в нас! "Сiмейний екiпаж Ягничiв" теж у десятцi найперших
передових, була ж у газетi фотографiя! Торiк телевiзор видали в премiю, а
цього лiта, якби хлiб не згорiв, отут би вже пiд вiкном "Жигулятко"
стояло, вишневе, на новiсiньких шинах... А що в наступному роцi стоятиме,
то це - факт!
Веремi нко пiдвiвся, напустив на себе суворостi.
- Отже, за дочку - "Жигулi"? А чи не мало? Чому не "Волгу"?
I несподiвано на всю душу розреготавсь. Одразу по цьому став знову
серйозний, глянув на осоромлену спiврозмовницю з явною зверхнiстю:
- Соромно менi вас i слухати, тiтко Ганно. Невже ви серйозно могли
подумати, що Вiктор на цей ваш калим пожадниться? Промiня Iнку на ваше
вiдчiпне? Яка дикiсть... Ви ж самi були молодi, невже, забули, не зна те,
що таке любов?
- Знав би ти! Я знала i знаю, - перемагаючи сором, пiдвелася й вона
ображено. - Не тобi, вiтрогону, мене вчити... А оце, що я тут сказала, щоб
на цьому мiсцi i вмерло, зрозумiв?
- Само собою.
У цей час iз сутiнi до веранди вимайнула Iнка. З ходу помiтивши настрiй
обох, вiдчувши якесь неблагополуччя, вона запитала стривожено:
- Що ви тут не подiлили?
"Тебе не подiлили", - видно, кортiло сказати хлопцевi, але вiн тiльки
дозволив собi жарт:
- Про справи оонiвськi йшлося.
А як там у Чередниченкiв? - мерщiй спохопилася мати, щоб уникнути
уточнень. - Чи кликали так, аби кликати?
- Та нi, серйозно застудився наш верховний, температурить... Проте на
пневмонiю не схоже, скорiше ангiна... - Сказавши це, дiвчина знову
звернула закоханий погляд на Вiктора: Чого ти такий блiдий?
Це ваше свiтло мене блiдить. Майнуло було, чи вiн не п'яний, але одразу
Iнна й вiдкинула пiдозру: нi. Ще ранiш пiсля одного випадку поставила йому
умову, щоб нiколи не з'являвсь ©й на очi в нетверезому станi, i поки що
вiн цього дотримувавсь без порушень.
Гол! Гол! - знов почулися викрики вiд сусiдського "Електрона".
А я так спiшила, - сказала Iнна. - Чомусь здавалось, що ти вже тут.
- Бо душа чу , - насмiшкувато кинув Вiктор убiк принишкло© коло хатнiх
дверей майбутньо© тещi й, певне, щоб дошкулити ©й, вiн став поруч з Iнною
близько, як до вiнця, ще й руку поклав ©й на плече недбалим,
владно-ласкавим жестом.
- Ходiмо, люба, в зоряну безвiсть...
По тому, як вона охоче пiддалась на його жартiвливий заклик, як швидко
обо подались подвiр'ям до хвiртки, на ходу так i линучи одне до одного,
мати зрозумiла, що нiчим зараз дочку не зупиниш, бо в життi речi, перед
якими всi тво© хитромудрi зусилля зводяться нанiвець: сама ж бо зна ш, що
то за сила - любов!
XVII
Не складала зараз Iнна пiсень. Вiдколи опинилася в Кура©вцi, не
склалося нi рядка, хоч iнодi й бродило щось туманне в душi... Бiльше
читала. Знов захопилася класикою, в Палацi культури пiдiбралась за останнi
роки чимала бiблiотека, сам Чередниченко шефству , стежить, щоб належно
поповнювались ©© фонди: хай чита Кура©вка, менше горiлки питимуть.
Райгазета час вiд часу друкувала вiршi, з'явилась одного разу навiть
цiла лiтературна сторiнка - творчiсть молодих. Iнна перечитувала поезi©
вiд рядка до рядка, було тут "про музику токiв", про степовi кораблi, були
уривки поем (ще, мабуть, не написаних),, вiршованi посвяти комбайнерам,
©хнiй самовiдданiй працi, безсонним ночам. Оспiвувались "брати сонця" -
соняшники, що свiтять на море золотими коронами (це отi, що, змученi,
прибитi посухою, стоять цього лiта за Кура©вкою, мов ромашки, з останнiх
сил борються за життя). Все було нiби те й не те. Спiвалося про легке, а
насправдi яким трудним було для людей це лiто, яко© напруги вимагало, яким
болем проймалась душа хлiбороба, коли все тут горiло на очах, скiльки
переживань завдали степовикам цi паленнi, як iз пекла, вiтри, нищiвне
нашестя стихi© - про це чомусь нiде нi слова. Чи, може, так i треба?
Навiщо торкатись того, що й без тебе всi знають? Була ще районна лiрика,
дiвчача й хлоп'яча, зiзнавались степовикам у сво©х iнтимностях тi, що,
певне, доводились Iннi ровесниками. - цiлу ватагу таких зустрiчала, коли
ще пiд час навчання в медучилищi ©© часом залучали до зборiв
лiтоб' днання, воно iснувало при тамтешнiй районнiй газетi й звалося
"Сонячне гроно". В турнiрах юних авторiв, у жвавих дискусiях пiсля
лiтературних читань Iнна участi не брала, почувалась до цього не готовою,
стримувала ©© ще й сором'язливiсть, тому бiльше трималася осторонь,
слухала. Траплялось почути iнодi твори гарнi, з щирою любов'ю до людей, до
степу, але чимало було й словесного дзвону, позичених почуттiв,
нескромного поетичного якання, - так ©й принаймнi здавалось. Уявляла, як
би до цього поставились мама чи татко, яку насмiшкувату мiну скорчив би на
такi вiршi брат-штурманець... I коли ©й самiй кортiло погнатись за
викрутасною римою, побавитись у слова-брязкотельця, то одразу виникала
перед очима братова насмiшкувата фiзiономiя, який, правду кажучи, вмi
бути дошкульним... Нi, не дасть йому поживи для насмiшок. Невiдомо, чи
ощасливиш ти людство сво©ми вiршами, але добре вiдомо, що задовго до тебе
були створенi речi, якi тепер i тобi приносять iстинну насолоду. Тож
читай, вчитуйся та вчися, - писати ще встигнеш... У медпунктi в не© на
чистiм столi поряд з ре страцiйною книгою завжди лежить закладений бланком
рецепта томик чи©хось поезiй. Отих, що ©х п' ш i, як джерельно© в спеку,
нiяк не нап' шся. Диво: як умi людина виповiсти себе, одним рядком
навiяти просто-таки чари на тебе! Мабуть, нiколи тобi цього не
навчитись... I все ж пота мне бажання прилучитись до творчостi заповiтно
жеврiло в нiй, жило, як надiя. Вдивлялась у людей на току роботящих,
обтяжених великими турботами i думала: як би про них гiдно сказати? Не
приймуть вони пустомовства. Вони - як правда. I слова тво© мають бути такi
ж, як цi люди - простi i яснi. Ждала, внутрiшньо прислухалась до себе:
може, пора? Може, настав час розгортати чистий, неторканий зошит? Та нi,
зачекай: оте, що в справжнiх майстрiв тугим, повним колосом родить, до
тебе воно ще, видно, не прийшло, ще твоя нива в туманi...
- Пережива ш творчу кризу? - помiтивши ©© задуму, iронiчно запитав
Вiктор пiд час минулого при©зду Тепер вiн часто залiта до Кура©вки:
перейшов працювати в "Сiльгосптехнiку", пересiв з котка на газик, це нiби
пiдвищення, але поки що взяли його тимчасово, на випроб. - Творча криза,
зда ться, так воно зветься у вас?
Нiчого не вiдповiла, йому на це. Може, й справдi криза? А як i взагалi
бiльше нiчого не напише, окрiм свого "Берега любовi"? Вiдомi ж випадки,
коли людина лишалась тiльки автором однi © пiснi.
- Не мучтеся, панно Iнно, - заспокоював ©© Вiктор. - Не пишеться, ну й
що? Скiльки людей, чи© днi летять у трубу порожнечi... Знають один
клопiт: бiла копiйка про чорний день. Пережив i я щось кризоподiбне, а
зараз... Коли ми вдвох, я - вiриш - наповняюсь змiстом... I Кура©вка менi
ста , ну, як Канарськi острови...
Радувало дiвчину те, що Вiктор явно змiню ться на краще, став до не©
уважнiший, з'явились новi зацiкавлення, попросив навiть "Антологiю
французько© поезi©". Тiльки ж вдачею - як вiтер. Примчиться, сходять разом
у кiно, i тi © ж ночi назад (зрання йому на роботу), а ти потiм знову в
непевностi: чи не встряне там у яку-небудь халепу? Чи все це зайвi
тривоги? Може, ти просто не вмi ш радуватись, як вмiють iншi, надто сувора
навiть до дрiбниць? Радуйся, що вiн ось при©хав цього вечора i, взявши
тебе за руку, веде кудись у нiчний, сповнений нiжностi свiт...
Коли вони, залишивши матiр на верандi, вискочили удвох на вулицю,
Вiкторiв газик, чи, як вiн каже, "газон", бовванiв неподалiк - стирчав
перекособочении пiд сусiдським парканом.
- Сiдай, - запропонував дiвчинi, - промчу з вiтерцем, побачиш, на що
мiй пiдлеглий здатен!.. Отут вiдчу ш поезiю швидкостi!
Сiла, i бiльше вiн тепер ©© не заманить. Яка там поезiя, коли тiльки
скрику ш раз у раз: "Не жени! Не жени!" Та шука ш руками, за що б
ухопитись, та бачиш заслiплених фарами перехожих, що сполохано сахаються,
тиснуться пiд паркани. Але азарт азарт. А що, коли це в людинi теж -
талант? Може, азарт i вiдвага, вони ходять поруч? Каже Вiктор, що тiльки й
живе, коли розжене за сто i все аж свистить, розступа ться, розлiта ться,
коли почува ш, що досяг, вихопився в якийсь новий стан, де ти вже iнший,
де сама швидкiсть тебе п'янить... Можливо, це й так. Водолази розповiдали,
що людина, спустившись пiд воду, буквально п'янi , щоправда, там вона
п'янi вiд естетичного хмелю, вiд краси та фантастики пiдводного
царства... Що не кажiть, а Вiктор - людина захоплень, у виглядi азарту
живе в ньому порив, прагнення сягнути незвичайного, а хiба за це можна
людину осуджувати? Адже iз хлоп'ячого зухвальства теж, мабуть, за певних
умов проростають великi пристрастi, подвиги почуттiв, подвиги звершень?
Днями Iнна бачила в Кура©вськiм народнiм музе© збiльшену фотографiю Санi
Хутiрно©, тi © легендарно© льотчицi, що так уславилась на фронтах i потiм,
пiдбита, разом з коханим, загинула у повiтрi, пiшла у вiчнiсть в обiймах.
Колись про таке в народi складались би пiснi. Силу тако© пристрастi Iнна
могла зрозумiти, таке хотiла б вона оспiвати, щось вiд тi © сили сама
хотiла б мати в собi. Може, воно десь i , та тiльки прича не ще,
нерозбуджене, нерозкрите? Хутiрна, може, теж починалась з непримiтного...
Була звичайною дiвчиною, щолiта з вилами на лобогрiйцi бачили ©© в
кура©вськiм степу, нiчим нiби й не вирiзнялася зпомiж iнших, а тим часом
крила отi невидимi вже, мабуть, почувала в собi, i вже, певне, бурунила у
нiй жага, нестримнiсть духу, близька до безтямностi, та мничi сили, що
яко©сь там лiтньо© ночi пiдхопили дiвчину й понесли у простори за ©©
нездоланною бентежною мрi ю навздогiн...
- Ну як, Iнко? - запитав Вiктор, коли газик винiс ©х за Кура©вку i,
шалено промчавшись узбережжям, з розгону гальмонув над самим обривом, де
ще метр - i вони пiшли б сторч головою в море. - Да натхнення?
Iнна, рвучко зiскочивши з машини, стала над обривчиком i, люта з
перестраху, мовчки взялась поправляти волосся.
- Ти що - розсердилась? Не те натхнення? По-мо му, вийшло дотепно...
- Жахати на вулицях людей - це, по-тво му, дотепно?
- Хотiв, як краще... Ти пробач менi, темному... - Вiн наблизився до
не©, вибачливо обiйняв за плечi, теж задививсь на море. - До дiдька-таки
гарний вiн, оцей Понт.
- Нарештi роздививсь?
- Ну, я ж сiрий та мурий... Але й ти, Iнко, якась, наче не з нашого
часу...
- Старомодна, не модерна - це ти хочеш сказати?
- "На тобi я вловив вiдшумiлого давнього вiку печать..."
- Вiршами заговорив? Дивина.
- Справдi, ти нiби... з епохи курсисток. Чи навiть iз античностi, де,
як вiдомо, богинi народжувались iз пiни морсько©... А менi долею послана
богиня степова... Народжена з сяйва прибою - такою i ти менi здавалась
там, вдалинi вiд цих берегiв. Та посмiхнись же. Оце вiчне самозаглиблення,
серйознiсть. Нiяк не звикну. Мiг би подумати, що гра, манiрнiсть, якби
менше тебе знав. Живеш у якомусь вимрiяному свiтi. Але й цим ти менi теж
подоба шся.
Вистелялась мiсячна дорiжка, ще не яскрава; ледьледь пробивалась,
злегка мерехтiла. Безлiч свiтляних клавiшiв раз у раз випорскувало з
темно© води.
- Про що задумалась? Знов про Овiдiя?
- I про нього...
- А ще про кого?
Був певен, що скаже "i про тебе", а вона сказала:
- Про Саню Хутiрну.
- Санька й Овiдiй - оце по днання, оце парочка.
- Не люблю таких жартiв.
- Бiльше не буду, - голос його ласкавим шепотом розстанув у дiвчини
бiля вуха. - Тiльки ж смiшно ©х ставити поруч...
Йому смiшно, а для Iнни це чимось таки по днувалось, бо що важать
вiдстанi, хай i в тисячi лiт, коли йдеться про тих, хто для тебе живий,
вiльно обраний душею i кого ти навiки по днала теплом сво © любовi? Не
знала й не могла знати вiйни, не лiтала з багажем Червоного Хреста до
мiсць, де лютують епiдемi©, ще, власне, нi разу Iннi не доводилось
ризикувати собою, а проте iнодi потайки ставить себе в ситуацi©
найтруднiшi, примiря ться до найтяжчих випробувань: а ти змогла б? А ти
здатна на любов велику, на спiвчуття безоглядне - на тривалий, негучний
подвиг сестер милосердя, про яких думалось не раз? I хай Вiктор скiльки
хоче iронiзу , однак вона почува в собi такi запаси внутрiшнiх сил, що ©х
вистачило б сягнути i в тi голоднi, замiкробленi тропiки, куди вона, як i
Вiра Костянтинiвна, хоч сьогоднi готова летiти рятiвницею.. Вдома часом
кажуть, що впертiстю та затятiстю Iнна схожа на дядька свого з "Орiона".
Якщо навiть це й так, то що ж тут поганого? Орiонець справдi iмпону
дiвчинi сво ю вдачею, i житт вою чiпкiстю, i затятою вiдданiстю тому, що
було, може, його першою i останньою любов'ю. У кожного ма бути свiй
"Орiон" у життi i пам'ять своя на далеке й близьке, на все, що тобi
заповiдано. А заповiдано, мабуть, i Овiдiя, й легендарну кура©вську
льотчицю, i цю мерехтливу, вже роз'яснiлу дорiжку, що просто вiд тебе
стелиться i нiби кличе кудись. Заповiдано, мабуть, i неясний цей неспокiй,
що його носиш у собi й без якого навряд-бо чи й пiсня вродиться...
Вiктор завжди ставився досить скептично до Iнчиних, як вiн казав,
"високих матерiй", - не всiм же бути генiями, витати в небесах. Можеш собi
витати, можеш дражнити уяву, викликати тiнi предкiв, а вiн людина земна,
вiн сьогоднiшнiй. Бачить, що бачить, "зна тiльки те, що нiчого не зна ".
Без жалю його поскубло життя, хотiв би - навза м - i його поскубти, урвати
вiд нього й для себе кусень отого так званого щастя. Ось воно, поруч, тво
земне багатство! Твiй реальний, на лету схоплений птах, вiн i зараз пiд
рукою трепече... Чи втрима ш? Страшно й подумати, що ловитимеш коли-небудь
саме повiтря. Чув сьогоднi: "Не принесеш ти ©й щастя..." А хтось принесе?
Такий може з'явитись одного прекрасного дня на сiрому кура©вському обрi©?
I стане вiн для тво © Iнки жаданiший, цiкавiший, змiстовнiший?
Розмова на верандi хоч i закiнчилась для Вiктора нiби з переможним
рахунком, усе ж чимось його знепоко©ла, вiн вiдчув подих можливо©
небезпеки. Бути ось зовсiм близько, торкатися щокою ©© запашного волосся i
потiм втратити все, втратити найдорожче? I хай зараз для побоювань нема
нiяких пiдстав, але це сьогоднi, а завтра, а потiм? Звичайно, ти перед нею
злидар духу, не вмi ш заглиблюватись, iдеш по верхах, але ж як - без не©?
Без ©© любовi - ото була б порожнеча, ото був би крах! Тiльки бiля цього
вогнища ти можеш зiгрiтись... Почувався так, нiби випадково й незаконно
заволодiв коштовним .скарбом, заволодiв чимось бiльшим, нiж тобi належало
вiд життя. Тож тримай тепер всiма способами, тримай з усiх сил!
I тому вiн хотiв бути зараз з Iнною особливо нiжним, намагався
розважити, зробити ©й якусь при мнiсть, навiть догодити...
- Давай купатися, - запропонував Вiктор зненацька. О, це вона любить'
Та ще вночi; при мiсяцi...
- Купальника не взяла.
- Можна й без... На русалчин манiр. Зараз нiхто не побачить, хiба
мiсяць отой.
Не роздяглась, не зайшла в море, але так i вiдчула обiйми води, ©©
лоскiтнi пестощi, нiби доторки самого мiсячного промiння перебiгають по
тiлу, по тобi, вiдкритiй, iнтимно оголенiй, вiд усього вiльнiй.
Та хоч як ©й кортiло зараз купатись, гратись розшаленiло у водi, як це
бувало мiж ними ранiш, проте в останню мить вона таки стримала себе:
- Нi, соромно буде, коли прожектора наведуть... На косi-отам
благодать!..
- То гайда на косу!
- Не смiши.
- Чи, може, на танцi?
Вiн, видно, вирiшив будь-що розважити ©© цього вечора.
Iнна озирнулась: пансiонат освiтлений, музика пiдсилювачiв дотримлю аж
сюди - нiчнi розваги в самому розпалi. Вожатi з сусiднього пiонертабору не
перший день воюють з пансiонатським електроджазом, з його диким ревiнням,
що не да дiтям спати й пiсля вiдбою. Пiонерська здравниця уперто вою з
пансiонатом за тишу, вiйнi не видно кiнця, джаз поки що переможно реве на
все узбережжя, бо пансiонатська публiка за нього стала горою: як уже й
бiля моря не повеселитись, то де? Там прикордонники ганяють, купатись не
дають уночi, а тепер - щоб ми ще й спати лягали разом з вашими дiтьми?.. I
загримiло звiдтiля ще дужче. Не хочеться Iннi на танцi, не тягне ©© туди.
- Тут краще. В цiй тишi своя музика...
- Нi, ти справдi в мене "не от мира сего", - каже Вiктор, усмiхаючись.
- Чи не цим ти мене й приворожила?
Вони сiли на обривчику, на сухiй, прижухлiй травi, ноги поспускали
вниз, так колись сидiли тут ще школярами. Пансiонат гримить далеко, ледь
чутно, а тут скрiзь пану тиша нiчного цикадного степу, безмовнiсть моря,
щедро залитого мiсячним свiтлом. Минулого лiта Iнна приходила сюди сама,
були гнiтючi вечори самотностi, а тепер ось знову разом, i вiн обдарову
тебе сво ю нiжнiстю, i кров гарячi вiд близькостi, - вже не ледь чутнi,
напiвдитячi змигують проблиски почуттiв, вся кров дужо нурту в тобi,
вишумлю вiд кожного доторку тiла.
- Чого ж ти мовчала, циганочко, що до тебе в училищi пiдводники
сватались? - раптом запитав Вiктор. Iнна засмiялась:
- Це вже мамина творчiсть? Ненька наша в сво му репертуарi...
- I листи, кажуть, одержу ш? А Вiктор хотiв би знати: вiд кого?
- Вiд дiвчат, звичайно... А то ще був один вiд Вiри Костянтинiвни.
- Це точно? - В голосi його Iннi почулась пiдозра.
- Та ти що? - зблиснула вона поглядом. - Вирiшив сцену ревнощiв
розiграти?
- Хто не любить, той не ревну , давно вiдома рiч... Допитки його
звеселили Iнну, полестили ©© дiвоче самолюбство.
- Теж менi Отелло.
- А ти вважала, що в менi цього нема i не буде? - близько зазирнув
Вiктор в ©© освiтлене мiсяцем усмiхнене обличчя. - Та я тебе навiть до
Овiдiя ревную! - вихопилось у нього по-хлоп'ячому щиро.
- Аж так?
- Аж так.
I пiсля цього вiн обiйме ©© ще мiцнiше, i дiвчина ще жагучiшим
поцiлунком опалить його.
XVIII
"А як же там наша Нелька пожива ? - одного дня подумалось орiонцевi. -
Чи якi-небудь пода вiстi той ©© вiдступник?"
Вiдступником вiн називав Нельчиного сина. В останнiй момент
переметнувся: вже не йде в морехiдку, пiде в торговельне, згiдно з
материною волею. Переконала-таки, здався перед ©© умовлянням. Буде в
Нельки тепер свiй завмаг, з-пiд землi дiставатиме для матерi шуби та
дублянки... Добрий, видно, вертихвiст, та все ж таки втiха матерi, хоч
до кого в хатi озватись.
Обiдньо© пори вирiшив Ягнич провiдати родичку. Замiсть просолено©
морськими вiтрами кепчини-млинця, в якiй прибув до Кура©вки, надiв нового
капронового бриля (тiльки вчора придбав його в унiвермазi). Пiшов поважки,
понiс тгiд капроном сво© нерозважнi думи. Його ось посамотйла вiйна, а
Нельцi й без вiйни дiсталося: рано овдовiла, чоловiка ще молодим рак
задавив, у колгоспнiй бухгалтерi© працював до останнього. Вдачею був
цiлковита протилежнiсть Нельцi: вона - як вогонь, а вiн тихий, сумирний,
все мовчки та мовчки, - аж диву шся часом, яких рiзних дна життя,
здавалось би, зовсiм несумiсних...
Нельчина садиба в центральнiй частинi села, ближче до начальства. Хата
як дзвiн: пiд шифером, нова, з великими вiкнами. I в "шубi" вся, одна з
найкрасивiших у Кура©вцi. Зодягти хату в "шубу", - це теж модно тепер:
ставлять цеглянi стiни, а зверху по цеглi для краси та довговiчностi вмiла
рука пройдеться ще якимось спецiальним розчином - внабризк (цiкаво
орiонцевi, з чого вiя робиться?). Висохне, затвердi , i сто©ть будинок
тодi справдi неначе в шубi з сивого каракулю, весь у дрiбненьких
шипах-бурульках. Ось i в Нельки: тон гарний - сиво-сiрий, покриття
покладено рiвно, наличники над вiкнами розмальованi в'яззю вiзерункiв,
бiлим та червоним по сивому тлу (робили за©жджi майстри з Буковини).
Ягнич аж замилувався Нельчииою хатою: просвiчу крiзь гiлля на вулицю,
немов тобi вiлла яка-небудь марсельська! Не занепала, вдовуючи, Нелька -
це теж треба вмiти...
Господиня саме вдома, у бiлiм халатi порядку коло лiтньо© кухнi, готу
на зиму варення з абрикос. Зрадiла гостевi: спасибi, що не забува те,
родича тесь, дядечку, все-таки рiдна кров (хоч яка там "кров", коли сама
вона з осначiвського роду).
Винесла стiлець, посадила орiонця в затiнку пiд горiхом, щоб сонце не
пекло дорогому гостевi в лисину (вiн саме скинув бриля). Наклала повне
блюдечко ще гарячого варення, щоб пробу зняв, запропонувала й борщу, але
гiсть сказав, що то iншим разом, бо сьогоднi вже пообiдав.
- Вiд твого анархiста чути що-небудь? - запитав Ягнич про
"вiдступника".
- Та повернувся вже! Я на радощах й похвалитись не встигла, - одразу
розцвiла молодиця. - Вступив! Набрав балiв навiть зайвих!.. Нiхто й не
способствував, а пролiзло, стерво!
- Матимеш тепер свого завмага.
- Який завмаг? - засмiялась вдовичка. - Довкруг пальця матiр обвiв!
Тiльки на. порiг, i вже по ньому бачу. щось воно не те ... "Вступив?" -
питаю. "Та вступив". - i очi в пiдлогу, тiльки кра чок усмiшки блука ...
Ясно. Далi хоч i не говори, все менi ясно. "В морехiдку, - кажу, -
вступив?" - "Та... в морехiдку. А як ви вгадали?" - "Та по тобi ж видно, -
кажу, - вiдступнику;" - i вона знов засмiялась, переповнена радiстю за
сина.
Не стримав усмiшки i Ягнич:
- Ну. там пiд риндою його вишколять... - I додав пiсля роздуму: - Море
- то насамперед, важка праця, Нельжо. Двожильна праца.
- Цим його не зляка ш.
- Та щоб у дружбi з товаришами, надiйний був: звiдси почина ться наука
про живучiсть корабля, його непотоплюванiсть...
- Мiй не пiдведе, за товариша горою стане. А морехiдка йому, зна те,
яка випала? Не протовпивсь у вашу: аж у Батумську сягнуло, стерво. На
заочне встро©лось... А менi й краще, при матерi буде.
- Що ж вiн робитиме тут? Галайдакуватиме?
- Та де! У батька, видно, вдався, без. роботи не всидить! Ще перед
вiд'©здом влаштувався на комплексi, йду, каже, до шахтарiв, там технiка
нова. Ну, i звання ж яке - робiтничий клас. Бiльша пенсiя буде на
старiсть, - i вона знову дзвiнко засмiялась.
- Моряк у морi старi , Нелю. Якщо, звiсно, в нього намiр щодо морехiдки
серйозний.
- Та певне. Бо тiльки ось зачислили, а вiн уже й наочне приладдя додому
привiз... Думала, добува з лантуха величезний кавун, десь матерi з
баштану прихопив на гостинець, - а воно, виявля ться... зоряний глобус!
- Що, що? - здивувався Ягнич. - Новачковi там спершу швабру в руки
дають, а не глобус.
- Я теж була здивувалась, навiть пiдозра майнула... Нi, каже, мамо, все
законно: це я в морехiдцi в лаборанта випросив, однаково в нього цей
глобус числиться вже як списаний iнвентар... Випросив чи, може, за пляшку
коньяку вимiняв, - дiло, як кажуть, житейське..
Незабаром з'явився й Сашко: на саме подвiр'я в'©хав велосипедом,
вкотився хвацько, на манiр велогонщика, - просто з роботи до материного
борщу (це в них на комплексi якраз обiдня перерва). Вигнавсь, як добра
лозина, хоча з лиця ще пiдлiток, i чубчик вихриться на головi ще
по-дитячому, - вiн його раз у раз пригладжу пальцями, нiяковiючи перед
дядьком.
- Здоров, здоров, моряче, - орiонець поручкався з хлопцем, наче з
дорослим, привiтав зi вступом: бо таки радий, буде кому з Ягничiв
продовжити давню моряцьку вiть.
- Покажи, Сашуню, дядьковi свiй зоряний глобус, - пiдказала мати.
- Не зоряний глобус, - стиха поправив син, - а глобус зоряного неба...
- О, ще ти мене вчитимеш, вiдступнику! - I весело штовхнула сина межи
плечi. - Винось!
Хлопець винiс iз хати й поставив глобус на стiльцi перед орiонцем. Ось
воно, наочне курсантське приладдя. Барвою моря вражало найбiльш: син -син
довкруг i все у зiрках, у сузiр'ях.
Ягнич злегка торкнувся глобуса, провiв по зiрках шорсткою долонею i
нiчого не сказав.
XIX
Вийшло так, що не Ягничевi довелось шукати роботу, сама вона його
знайшла.
Зацiкавились орiонцем на тому шахтарському комплексi.
Сам начальник будiвництва, чи хто там вiн , примчався машиною на
кура©вську вулицю i, не помiтивши за грушею Ягнича, пригальмував бiля
сусiдсько© дiтвори:
- Юнi слiдопити, де тут ваш Ягнич, що з "Орiона"? А орiонець, дочувши
з-пiд грушi, вже й вуха настрижив...
Дипломатичнi переговори не затяглися. Прибулець з комплексу - сивий, як
голуб, присутулений лiтами, але ще енергiйний чоловiк - пiсля короткого
знайомства запропонував без зайвих балачок:
- Сiдайте, по©дем. Ви нам потрiбнi.
- Кому це "нам"?
- Шахтарському народовi.
- А ви не помилились? - не спiшив пiддаватись Ягнич, хоча в душi аж
захлинувся вiд радостi, що йому виявляють таку увагу. - Я моряк... У шахтi