Страница:
раб, а вiльний i пiсля смертi вiльний.
Слов'янський князь Артур зiбрав великий похiд на кра©ну Урарту.
Кра©нська земля прислала шiсть тисяч козакiв на чолi з князем Славомиром,
Кiмарiйська земля прислала шiсть тисяч козакiв на чолi з князем Свiтланом,
Волинська земля прислала шiсть тисяч козакiв на чолi з князем Дубовим, земля
сар'ягнiв при дналась до них з шiстьма тисячами козакiв на чолi з князем
Русланом, Роксоланська земля пристала до них з шiстьма тисячами козакiв на
чолi з князем Iваном.
На чолi кожно© тисячi стояв тисяцький, на чолi кожно© сотнi -- сотник,
на чолi кожного десятка -- десятник. Над колоною вiйська майорiли значки
десяток, прапорцi сотень, бунчуки полкiв, а попереду, побiля великого князя
Артура, пiд охороною його трьохсот найдоблеснiших витязiв, майорiв трикутний
золото-блакитний прапор iз зображенням червоного Триглава. З кожним князем
землi ©хав старiйшина i волхв.
На Малий круг збиралися тисяцькi, якi були старiйшинами, волхви i
князi; на Великий круг -- усе вiйсько.
Зiбралося все вiйсько побiля города Варта, розташувалося на Великий
круг навколо величезно© степово© могили, вкриваючи ©© пiднiжжя i схили. На
самому верху могили став князь Артур пiд золото-блакитним прапором i з ним
князi земель.
Князь Артур скинув соболину шапку i мовив:
-- Тар'ягни, сьогоднi ми як один виступа мо у похiд в землю полуденну
проти царства Урарту, проти ©хнього царя Руса, який минулого лiта полонив
жiнок, дiтей, товар i золото братiв наших роксоланiв. Хай не тiшиться цар
Рус легкою перемогою, що вiн зненацька пограбував креси Роксолансько© землi.
Ми покажемо царю Русу i його пiдданим силу наших рук, самовiдданiсть у бою i
служiння Богинi Славi!
Переможцям -- слава i здобич, а переможеним -- рабство i ганьба на
цьому i на тому свiтi!
Усi во©ни як один вигукнули могутн "Слава!", i Богиня дихнула на них
пекельним вогнем, i звiрi кинулись урозтiч на багато гонь навколо. Князь
Тар'я-Слав'ягн-Артур продовжив:
-- Нашi лиця повиннi бути поверненi лише в напрямi гострякiв наших
списiв, а списи нашi -- лише на ворога!
-- Гора-а-а! Слава князю Артуру, слава кра©нцям!
Князь Артур продовжив:
-- Хай вiд нашого бойового кличу "гора-а!" ворог тiка , як перекотиполе
вiд вiтру!
I третiй раз степ здригнувся вiд могутнього вигуку "Слава!"
Нарештi вiйсько перейшло Кавказькi гори i пiдступило пiд стiни
погранично© урартiйсько© твердинi Тейшеба©нi. Урартiйський цар Рус, почувши
вiд утiкачiв про прихiд тарiйцiв, засмутився тяжко, проте за якийсь час його
смуток змiнила гординя, що ж вiн оце лише торiк ходив на роксоланiв
переможним походом i повернувся з важкою здобиччю i полоном. Почав цар Рус
збирати похiд, щоб виручити свою пiвнiчну твердиню. Крiпость мiцна, думав
вiн, укра©нцi вгризуться в не©, але зразу не розгризуть, а тут i вiн, цар
Рус, ударить уздовж урядово© дороги.
Тим часом вiйсько князя Артура переправилось через рiку Зангу i
розташувало свiй обоз на ©© березi. Полки кiльцем обступили мiсто.
Тейшеба©нi i в перший же день захопили його. Зупинили ©х лише високi стiни
само© фортецi. До вечора фортеця була обведена зв'язаними возами у три ряди,
i на перших возах стали великi плетенi щити, за кожним з яких засiли
лучники. Вже аж пiд вечiр все тарiйське вiйсько, хто мав луки, ставши
рядами, випустили за мури по пiвдесятка стрiл, але зразу ж вiдступили i
стали готуватись до ночiвлi. Раптово стемнiло, бо сонце тут ховалося за
гори.
Десь опiвночi дозорцi з полку Стояна сотнi Учигура зiткнулися неподалiк
ворiт iз земляком, який служив в урартiйцiв сторожем пiвнiчних ворiт. Вони з
ним переговорили, i сотник швидко пiшов до старiйшини Стояна. Перед
вранiшньою зорею тисяча гайдарiв вдерлася в розчиненi ворота, стрiляючи
стрiлами iз просмоленим запаленим клоччям. Хатини, вкритi очеретом, що
тулилися попiд головною стiною, запалали, як свiчки. Загуло страшне арiйське
"го-рр-ра!", i майже все урартiйське вiйсько пiд проводом намiсника кинулось
до пiвнiчних ворiт. Зав'язалась уперта сiча при свiтлi пожеж, i урартiйцi
потiснили гайдарiв майже до ворiт. З цитаделi урартiйцi густо посипали
стрiлами козакiв, якi стовпились пiд брамою. Проте все бiльша кiлькiсть
гарнiзону ув'язувалась у бiй перед брамою, оголюючи стiни. Коли ж зайнялась
вранiшня зоря, з усiх бокiв над стiнами крiпостi з'явилась нiби щетина з
кiнцiв штурмових драбин, i тарiйцi без крику i гамору стрибали з оголеними
мечами на широку стiну, по якiй могли ©хати двi колiсницi в ряд. Стрибали iз
стiн всередину мiста, i коли сонце визирнуло з-за гори, воно побачило, що
мiсто вже не обороня ться, лише на головному майданi в честь Перемоги
тар'ягни приносять у жертву Славi кожного сотого взятого в полон
урартiйського вояка.
Коли жертви Арею було принесено i навкiл вогнища валялися лише
урартiйськi трупи з вiдрубаними головами разом з плечем, засурмили сурми, i
тарiйське вiйсько вийшло з мiста, стало табором у полi полками. Убитим при
штурмi товаришам викопали могилу, i все вiйсько тричi пройшло понад могилою,
сиплячи землю шапками. В долинi виросла цiла земляна гора. По тому сiли за
тризну, кожен во©н пiдходив до сотника i кидав йому до нiг голови забитих
ним у бою ворогiв. Джура пiдносив йому братину з хмiльним медом. Проте усе
вiйсько насмiшив Лисак iз сотнi Стригуна. Вiн i собi кинув до нiг сотника
голову i вже був протяг руку до братини, проте голова покотилася iз затiнку
ближче до вогню, i хтось iз козакiв загорлав:
-- Та це ж овеча голова!
Сотник пiдняв голову i побачив, що вона дiйсно овеча, зразу ж призначив
Лисаку десять канчукiв. Усе вiйсько реготало, а Лисак з посiченими штаньми
пiшов i сiв до тих юнакiв, яким не пощастило взяти бойову здобич. Вони були
трохи пригнiченi, але й збудженi першим у життi великим бо м, сидiли трохи
осторонь звитяжцiв i запивали вечерю водою. Лисака з того часу стали звати
Бараняча Голова.
На третiй день висланий уперед по урядовiй дорозi полк гайдарiв,
переднi сотнi якого були перевдягнутi у довгу урартiйську вiйськову одежу,
затримав трьох гiнцiв вiд царя Руса. Через них вiн повiдомляв намiсника, що
сам iде на допомогу з усiм вiйськом, хай трима ться.
Там, де родюча долина звужувалась i переходила в ущелину, по якiй iшла
урядова дорога, князь Артур подiлив сво вiйсько на три частини. Сам iз
князем Славомиром залишився в долинi, перетявши головний шлях. Во©нiв князя
Свiтлана i Дубового розмiстив у горах по обидва боки дороги, а князiв
Руслана та Iвана послав уперед, на половину денного переходу заховатися у
бiчнiй ущелинi i сидiти тихо.
Цар Рус у повному бойовому обладунку вiв сво 30-ти тисячне вiйсько по
головнiй дорозi. На чверть денного переходу скакала на гарних конях
розвiдка, потiм iшов корпус iз 300 бойових колiсниць, тодi полк самого царя
Руса iз тисячi вершникiв на чолi iз самим царем, за ними -- пiшi i кiннi
полки. За чверть денного переходу гайдарi зав'язали короткi бо© з розвiдкою
урартiйцiв, поступово вiдступаючи. Коли ж дозорцi князя Артура побачили
далеко попереду чорнi стовпи диму, що витикаючись з-за гiр, стелився понад
сопками, вони повiдомили великого князя про те, що во© князiв Руслана й
Iвана перетнули шлях позаду вiйська царя Руса. В цей час козаки князiв
Свiтлана i Дубового почали розповзатися по горах понад дорогою, налаштовуючи
сво© жахнi на всю навколочорноморську ойкумену луки. Горде вiйсько царя Руса
в повному бойовому обладунку йшло урядовою дорогою, i з цим вiйськом у
вправностi, озбро ннi i силi мiг змагатися хiба що могутнiй цар Ассирi©
Саргон Другий.
Дорога попереду вiйська царя Руса вже була перегороджена возами в три
ряди. На возах виставили дерев'янi щити, а за ними стали во©ни з довгими
сулицями. Кiннота спiшилась з правого боку дороги, де долина переходила в
рiвнину i розширювалась на кiлька гонь з вибалками i ярками. Величезний
вогонь, пускаючи густi клуби диму, запалав позад вiйська князя Артура. Це
був сигнал атакувати вiйсько царя Руса з лукiв i пращ. I свиснули стрiли,
зафурчали ядра, гори помножили могутн тарiйське "ура-а". Вiйсько царя Руса
швидко спiшилось i прикрилось щитами, оголивши мечi, проте першi пораненi i
вбитi, пораненi конi i верблюди, перше замiшання у вiйську, яке потрапило в
пастку, не давало царевi Русу i його во начальникам зразу навести лад.
Раптом злива стрiл i камiння стихла, лише лунали зойки поранених й iржання
коней, а з боку становища князя Артура загучала сурма, яка кликала до
переговорiв. З табору князя Артура ви©хало три вершники iз знаменом
переговорiв, а назустрiч ©м з таким же знаменом ви©хало три гiнцi вiд царя
Руса. Драгоман вiд князя Артура сказав:
-- О могутнiй i непереможний царю урартiйського народу! До тебе в
кра©ну прибув великий князь укра©нського народу з князями усiх земель. Вiн
заклика тебе до мирно© бесiди щодо того, як покарати твого сусiда, царя
Ассирi© Саргона Другого. Чи вступати тобi з нами у переговори, думай до
вечора, а як надума ш, вишлеш послiв.
Надвечiр цар Рус погодився виплатити князевi Артуру з полками данину i
разом виступити на Ассирiю.
Тарiйське вiйсько на чолi з князем Артуром i урартiйське вiйсько на
чолi з царем Русом розбили ассирiйське вiйсько. У цiй битвi загинув i
ассирiйський цар Саргон Другий.
Укра©нськi козаки з родiв Краягна, Кiмар'ягна, Вол'ягна, Слав'ягна,
Сар'ягна i Ам'ягни учинили похiд до кра©ни Урарту. В союзi з урартiйським
царем розгромили кра©ну Фрiгiю. Похiдним князем був кiмарiйський князь
Тадеуш.
Коли укра©нське вiйсько поверталося з вiйськовою здобиччю з кра©ни
Фригi©, на полки слав'ягнiв, якi замикали похiд, напало вiйсько ассирiйцiв.
Пiсля Мало© ради князь кiмарiйцiв Тадеуш разом зi сво©м полком залишився
стерегти табiр i здобич, а всi iншi полки пiд рукою князя слав'ягнiв Iскри
повернули коней проти ассирiйцiв.
Тарiйське вiйсько пiд рукою князя Iскри вдерлося в кра©ну Ассирiю.
Назустрiч йому виступив ассирiйський цар з багатими дарунками. В знак
замирення ассирiйський цар вiддав за сина князя Iскри, княжича Потока, свою
дочку.
Цього ж року кiмарiйський полк на чолi з князем Тадеушем знявся з
обозом, забравши з собою скарби i здобич всього тарiйського вiйська, пiшов у
кра©ну Мiдiю.
В той час, як головне тарiйське вiйсько, замирившись з Ассирi ю,
поверталось додому, кiмарiйцi на чолi з князем Тадеушем уклали договiр з
мiдiйцями i разом з ними обложили столицю Ассирi© Нiневiю. Ассирiйцi послали
гiнцiв до свого зятя князя Потока. Тарiйцi пiд рукою князя Потока
повернулися пiд стiни Нiневi© i розбили мiдiйцiв та кiмарiйцiв. В цьому бою
загинув i князь кiмарiйцiв Тадеуш.
Кiмарiйський полк, вiдступивши вiд Нiневi© через Мiдiю, вступив у
кра©ну Лiдiю. На чолi головного вiйська тарiйцiв став князь сар'ягнiв
Мадько, який, переслiдуючи кiмарiйцiв, захопив кра©ну Мiдiю.
Новий князь кiмарiйцiв Любомир вiдступив з полком у кра©ну Лiдiю,
захопив ©© i закрiпився там. На цей час незчисленний укра©нський народ,
якого греки називали скiфами, обхопив Чорне i Азовське море з усiх сторiн.
Династiя князя Любомира протрималась у Лiдi© 60 рокiв, аж до 600-го року до
ново© ери. Полки краягнiв, слав'ягнiв, сар'ягнiв i роксоланiв залишилися у
Мiдi©.
У Мiдiю з Укра©ни князь сарматiв Лютий привiв охочих козакiв. Разом з
вiйськом князя Мадька вони вчинили похiд на Сирiю. Була велика здобич i
великий полон. Частина во©в повернулась на Укра©ну, а частина залишилася в
Сирi©.
У Мiдiю охочих козакiв привiв кра©нський князь Веретило. Через Сирiю
вiн учинив похiд у Палестину. Була велика здобич i великий полон.
Привiв у Мiдiю волинських, слов'янських, кра©нських, сарматських i
роксоланських козакiв волинський князь Святополк. Через Сирiю i Палестину
вiн учинив великий похiд у кра©ну гипет. гипетський фараон Псаметiх вийшов
назустрiч тарiйцям-скiфам iз третьою частиною усiх золотих багатств гипту i
вiдкупився. Обтяженi здобичю незчисленнi укра©нськi полки поверталися
додому. За кожним вершником тягнулося по одному, по дво , тро нав'ючених
коней. Сирiйське мiсто Аскалон, що вони через нього проходили, наче вода в
повiнь через низький луг, вже нiкого не цiкавило. Йому вже дiсталося, як
полки тарiйськi збиралися у похiд на гипет. А зараз кiннота iшла й iшла
додому, додому, на тихi води, у край веселий. Вiд цi © спеки i куряви
рятував тiльки рух. Ось уже п'ятий рiк, як вони в походi, а дехто вже не був
на Укра©нi цiлих двадцять рокiв. У цих ремiнних саквах-мiшках i врейськi
шекелi, i гипетськi дари, i сирiйськi келихи, i ассирiйськi мечi та всяке
начиння, матерi©, коштовностi, прикраси. Додому, додому, на тихi води, у
край веселий!
Переляканi жителi мiста сидiли по домiвках, по ямах i чекали, коли
минеться це лихо, це нашестя, цей бич Божий.
Нiде в навколишнiх землях не було держави, вiйська а чи князя, який мiг
би або намагався чинити якийсь опiр.
Ассирiя, могутня серед сво©х, шукала з укра©нцями спiлки, вiдкуплялася
золотом, гипет -- держава над державами, вiддавала як викуп третю частку
сво©х золотих запасiв, бо вiдкритий колчан скiфський -- як вiдкрита
домовина.
Так i во©н на iм'я Скоморох з порожнiми саквами тягнувся у хвостi
вiйська. Лише бурдюк вина, що бовтався при боцi запасного коня, був у нього
з усього майна i, звичайно, повний бойовий обладунок, який забороняв
пропивати звичай вiйськовий. Цей бурдюк вiн вимiняв у козакiв свого полку за
останн золото. Козак Скоморох був завжди веселий, нежонатий, на всi штуки
вдатний. Може, нiхто у всьому вiйську не мiг так, як вiн, вправно скакати на
конi, стоячи, висячи пiд конем i збоку. Мiг вiн на руках ходити, згинатися
назад дугою, дiстаючи зубами траву, мiг заплiтати сво тiло, наче iндiйська
танцiвниця, що не добереш, де голова, де ноги, а де руки, вправно грав у
костi i мiг перепити будь-кого. А ще мав гарний голос, то думи i бувальщини
спiвав краще за всiх; ось i зараз, хоч усе пропив, а проте невеликi гуслi в
шкiряному чохлi були в нього припасованi до боку коня. Але де та здобич
пiсля стiлькох звитяг? Лише шальвари, а то голий по пояс, весь розмальований
татуюванням, iз давно не бритою головою, так що оселедець ледве вирiзнявся
на нiй.
Був Скоморох дуже витривалий i, навiть геть обпившись вина, мiг пройти
по жердинi, покладенiй на спини двох коней, або поцiлити з лука у мiзерну
пташку на льоту. А як затiювали боротьбу десь на вiдпочинку а чи й перед
самими князями, Скомороха нiхто не мiг побороти. Були силачi, якi кидали
Скомороха об землю, що в iншого вже б i костi розсипались, але Скоморох був
гнучкий, як вуж, i живучий, як кiт. Завжди падав на всi чотири, нiхто не мiг
поцiлити в нього кулаком -- вiн ухилявся; i це веселило все вiйсько. I коли
затяжний похiд пригнiчував навiть семижильних тарiйцiв, важкий штурм вбивав
охоту далi воювати, на перепочинку хтось гукав:
-- Гей, а де ж це Скоморох?
-- Ану, Скоморох, утни.
А зараз, у край веселий, на тихi води, забули про Скомороха, тiльки
йокали селезiнки коней.
Скоморох трюхикав позаду вiйська сво©ми двома кiньми i, коли
перехилився, щоб налити в рiг вина, торкнув коня, i кiнь повернув у бiчну
вуличку. Скоморох не став його справляти.
"Хай iде. Вечорi , пiдночую десь, а там дожену", -- подумав.
Так вiн i в'©хав обома кiньми у сирiйську церкву, присвячену Богинi
Iштар. Дванадцять жриць, якi творили Богинi вечiрню требу, побачивши
спiтнiлого, запиленого, голого по пояс скiфа Скомороха, попадали ниць.
Скоморох тим часом розсупонив коней i поклав одного так, щоб вiн перегородив
вхiднi дверi, а другого, щоб перегородив вихiднi дверi, якi були в глибинi
храму за великою фiгурою Богинi Iштар. Тодi пiдняв обережно з землi всiх 12
жриць, посадив у коло бiля жертовника i сам сiв посерединi з бурдюком вина у
лiвiй i рогом-ритоном у правiй руцi. На колiнах у нього вилискували
полiрованим деревом невеликi гуслi. У широкий квадрат отвору в стелi храму
на них заглядали яскравi зорi, якi тут, були набагато бiльшi, нiж на
Укра©нi. Скоморох частував кожну жрицю по черзi, частувався сам, спiвав
пiснi i пiдiгравав собi на гуслях. Тодi линув на жертовник олi© i, коли
вогонь спалахнув яскраво, почав збирати у сакви все, що блищало. Коли ж
наготував таким чином свою поклажу, накрив жертовний вогонь великою срiбною
тацею, яка не влiзла в сакви, i сказав:
-- Хай мiсяць нам свiтить, цей холодний залицяльник i знадливець, -- i
став бавитися з кожною жрицею по черзi, iз кожною iншим способом; i на
багато любощiв його вистачило, коли ж дiйшла черга до наймолодшо©, 10-рiчно©
жрицi, вiн геть вибився з сил i задрiмав. З того часу залишилося одинадцять
зразкових способiв тiлесого кохання i дванадцятий -- це кохання духовне,
кохання спорiднених душ, коли люди не згадують про статевi стосунки, а
люблять одне одного, навiть не беручись за руки. Сон Скомороха був дуже
короткий, забуття на декiлька митей. Пiд час великих навантажень цього
короткого забуття Скомороховi вистачало, щоб скинути втому i стати знову
дужим i свiжим, принаймнi на момент смертельно© небезпеки. Правда, потiм, як
був час, Скоморох мiг спати без просипу три доби. Але в цю мить
Скоморохового забуття наймолодша жриця простягла над ним бiлi тендiтнi руки
з розчепiреними пальцями, оберненими до його лиця, i розплющила широко очi,
так широко, аж нiчого не бачила перед собою.
Вона заклинала:
-- Ти, тво iм'я Скоморох, ти осквернив священне мiсце, ти завiв коней
у храм, ти пограбував наш храм, хоча тво© одноплемiнники пройшли через мiсто
туди й назад i не зачепили його. Але ти i потiшив Богиню кохання Iштар. Хоч
ти i залишився мужчиною, i матимеш потомство, але хай у тобi поселиться
жiноче бажання, хай воно iнколи смокче тебе з бокiв живота, i попiд грудьми,
i в грудях, коли тебе погладить по спинi i нижче спини якийсь чоловiк, хай
тво© колiна зiгнуться i ти пiдляжеш чоловiковi, наче жiнка. Щоб тобi
хотiлося носити i чоловiчу, i жiночу одежу, щоб ти весь свiй вiк, i дiти
тво©, i нащадки смiшили людей, щоб ти грав на дудi, тинявся вiд мiста до
мiста i вiд села до села i водив ведмедiв. Щоб тодi, коли ти хотiв би стати
над усiма, стати правителем, тебе принижував грiх i клало ниць жiноче
бажання, однинi i довiку в тобi i в тих, в кому тектиме твоя кров. А за те,
що ти так гарно спiвав i так до ладу кохав жiнок i сам такий гарний чоловiк,
дарую тобi дар провiщення.
Прокинувся Скоморох, осiдлав коней, нав'ючив золотом з храму Велико©
Богинi Iштар i почвалав наздоганяти сво©х. З того часу потомки Скомороха
стали артистами, поетами, циркачами, танцюристами i музикантами. Гадали
скоморохи на тонко надертих ликових смужках. Пасмо лика розрiзували на три
частини i смужки намотували на п'ять пальцiв лiво© руки. Коли скоморох
розчепiрював пальцi i дивився на лико, яке розкручувалось, Богиня Iштар
пiдказувала йому пророцтво.
Повчання. Не оскверняй священного мiсця Бога свого народу а чи Бога
якогось iншого народу, бо кара Божа тебе спостигне, яка б гординя тебе не
за©дала.
Мiдiйський цар Кiаскар запросив на бенкет укра©нських князiв та старшин
i умертвив. Тодi пiдняв повстання i став виганяти тарiйцiв iз сво © кра©ни.
Всi укра©нськi загони, якi були в Переднiй Азi©, повернулися на
Укра©ну.
Зiбралися всi тарiйськi вождi, старiйшини i волхви на Велику раду в
урочищi Священнi Путi на рiчцi Днiстро. Мiж iншим, було осуджено вчинок
князя кiмарiйцiв Тадеуша, який забрав вiйськову здобич усього вiйська. Було
вирiшено, що п'ятдесят найближчих родичiв князя Тадеуша по чоловiчiй лiнi©
стануть на смертельний бiй мiж собою, ©х подiлили на двi шереги по 25
бiйцiв, i вони побили один одного. У гирлi рiки Днiстро ©м насипали братську
могилу i забули ©хн iм'я. Кiмарiйцi ж вибрали собi князя з роду Кра©на i
стали зватися галичанами.
Княгинею роксоланiв-гунiв була Томила. Вона посiла князiвський стiл
пiсля того, як помер ©© чоловiк, князь Сак. Князь Сак уславився звитяжними
походами проти персiв, i плем'я гунiв-рокосланiв стало зватися
роксоланами-саками. Перський цар Кiр задумав без вiйни при днати до свого
царства землi сакiв-роксоланiв i заслав до княгинi Томили сватiв. Зiбрались
роксолани на Малий круг i вирiшили не вiддавати княгинi Томили за iноземного
царя. Перський цар Кiр пiдiйшов з вiйськом до рiки Вардани i наказав
будувати плавучi мости. Княгиня Томила переказала царю Кiру через глашатая:
-- Не поспiшай будувати мостiв: або ти вiдiйди вiд рiки на три днi
ходу, або ми вiдiйдемо.
Цар Кiр переказав княгинi Томилi, щоб вона вiдступила, i почав
переправу. Кiр перейшов рiку Вардану i пройшов у степ на один денний
перехiд. Тодi наготував багато ©жi i цiльних вин, залишив у таборi
слабосилих во©нiв, а сам з головними силами вiдступив у плавнi. Тодi третя
частка вiйська княгинi Томили на чолi з ©© сином княжичем Сар'ягном напали
на табiр персiв i, не дивлячись на ©хню хоробру вiдсiч, всiх перебили. Пiсля
перемоги, знайшовши вино, роксолани сiли бенкетувати. На©вшись i напившись
цiльного вина, полягали спати. Цар Кiр з вiйськом тим часом повернувся,
багатьох перебив, а багатьох заполонив. Взяв у полон i княжича Сар'ягна.
Княгиня Томила, дiзнавшись про це, послала до царя Кiра Ахаменiда
посланця з такими словами:
-- Кровожерливий Кiр! Не хвалися сво©ми подвигами. Тарiйський народ
незчисленний, як буйна степова трава, як дерево в лiсi, як риба у водi.
Плодами виноградно© лози, якi вас, персiв, теж позбавляють розуму, коли вино
вдарить вам у голови i коли ви, перси, напившись, почина те викрикувати
потоки непристойних слiв, ось цим ти перемiг мого сина, а не силою. Ти
викликав гнiв усього незчисленного укра©нського народу, i мо© гiнцi, як
вовки-сiроманцi, скачуть вiд Вардани до Дунаю, начувайся! Вiддай менi мого
сина i йди собi додому iз мо © землi. Якщо ти не послуха шся, то клянуся
Перуном, Дарбогом i Ярилом-сонцем я справдi напою тебе кров'ю, який би ти не
був ненаситний!
Кiр не звернув уваги на цi погрози, а син княгинi Томили, коли хмiль
вийшов з його голови, попросив царя Кiра, щоб його розв'язали. Як тiльки
князенко був розкований i мiг володiти руками, вiн вихопив меч у охоронця i
заподiяв собi смерть.
Тим часом прибули полки вiд краягнiв, галичан, волинян, слов'ян i
сарматiв. Княгиня Томила подiлила все пiдвладне ©й вiйсько на три частини.
На чолi головно© сили стала сама. По центру, проти вiйська царя Кiра, билися
пiшi полки, озбро нi довгими списами, гаками, мечами, булавами, келепами,
пращами i луками. Бiй тягнувся з ранку до полудня, а на флангах у роксоланiв
билися лише незначнi, кiннi загони. Цар Кiр хвилювався, чому у княгинi
Томили так мало кiнноти, тим часом був змушений вводити у бiй усi сво©
запаснi полки, бо тарiйцiв перед ним було тьма-тьменна. Нарештi Кiр помiтив,
що центр укра©нського вiйська послабшав, i сам цар Кiр з головними сво©ми
силами розiрвав вiйсько тарiйцiв на двi частини. Розчленоване вiйсько ворога
-- це майже перемога. Сонце вже хилилось над обрiй, i в цей час з усiх бокiв
на здиблене поле бою вдарили кiннi козаки. х було так багато, що доля бою
зразу вирiшилась, зашилось тiльки добивати персiв, якi то там, то там
згруповувались, щоб органiзовано вiдступити. Був великий полон i велика
здобич. В бою загинув сам цар Кiр. Жоден перс не повернувся додому. Княгиня
Томила наказала наповнити бурдюк перською кров'ю i вкинути туди голову царя
Кiра. З того часу збереглися ©© слова: "Ти, Кiр, бажав кровi, так пий же
©©!"
Ввiвши в оману зарозумiлого ворога, ти спокiйно розпоряджа шся сво©ми
силами i чека ш слушно© нагоди, щоб знищити його.
Недовiра до злого ворога не зника нi в час вiйни, нi в час миру. Якщо
ворог злий i сильний, необхiдно вжити хитрiсть.
Правдивим треба бути не перед ворогом, а перед Богами, дiтьми i
вчителем.
Роксолани в союзi з сарматами вели вiйну з персами-мiдянами. На полi
бою особливо вiдзначилася княгиня Зоряна, жiнка Сака Мермера. Була вона дуже
вродлива, водночас великого розуму i завзята. Поранена в битвi, вона втiкала
з поля бою на конi (у роксоланiв жiнки воюють разом з чоловiками, бо вони --
нащадки амажонок). Але ©© наздогнав мiдiйський витязь царевич Стрiагней,
зять царя мiдян, збив з коня i намiрявся вбити. Проте жiнка була така гарна
i так благала про помилування, що розчулений царевич Стрiагней випустив ©©
живою.
В подальших боях Стрiагней потрапив у полон до роксоланiв. За наказом
царя Мермера вiн мав бути страченим. Княгина Зоряна благала князя Мермера
помилувати царевича Стрiагнея, але князь Мермер був невблаганний. Тодi
княгиня Зоряна звiльнила декiлькох полонених i наказала ©м убити свого
чоловiка, щоб зберегти життя сво му рятiвниковi.
Помiж саками-роксоланами i персами-мiдянами було укладено перемир'я, а
потiм угоду про союз i дружбу. Одного разу князь Стрiагней завiтав до мiста
Роксонаки, де жила княгиня роксоланiв Зоряна. Княгиня вийшла йому назустрiч,
радiсно привiтала, поцiлувала на очах у всiх придворних i сiла в його
колiсницю. А потiм, жваво розмовляючи, вони увiйшли у палац. Вона влаштувала
пишну учту для царевича Стрiагнея. Пiсля бенкету царевич пiшов у вiдведенi
йому хороми, безперестану зiтхаючи вiд любовi до княгинi Зоряни.
Неспроможний опанувати себе, вiн звiрив сво© почуття найвiдданiшому iз
внухiв. Той пiдбадьорив царевича Стрiагнея i порадив йому облишити надмiрну
Слов'янський князь Артур зiбрав великий похiд на кра©ну Урарту.
Кра©нська земля прислала шiсть тисяч козакiв на чолi з князем Славомиром,
Кiмарiйська земля прислала шiсть тисяч козакiв на чолi з князем Свiтланом,
Волинська земля прислала шiсть тисяч козакiв на чолi з князем Дубовим, земля
сар'ягнiв при дналась до них з шiстьма тисячами козакiв на чолi з князем
Русланом, Роксоланська земля пристала до них з шiстьма тисячами козакiв на
чолi з князем Iваном.
На чолi кожно© тисячi стояв тисяцький, на чолi кожно© сотнi -- сотник,
на чолi кожного десятка -- десятник. Над колоною вiйська майорiли значки
десяток, прапорцi сотень, бунчуки полкiв, а попереду, побiля великого князя
Артура, пiд охороною його трьохсот найдоблеснiших витязiв, майорiв трикутний
золото-блакитний прапор iз зображенням червоного Триглава. З кожним князем
землi ©хав старiйшина i волхв.
На Малий круг збиралися тисяцькi, якi були старiйшинами, волхви i
князi; на Великий круг -- усе вiйсько.
Зiбралося все вiйсько побiля города Варта, розташувалося на Великий
круг навколо величезно© степово© могили, вкриваючи ©© пiднiжжя i схили. На
самому верху могили став князь Артур пiд золото-блакитним прапором i з ним
князi земель.
Князь Артур скинув соболину шапку i мовив:
-- Тар'ягни, сьогоднi ми як один виступа мо у похiд в землю полуденну
проти царства Урарту, проти ©хнього царя Руса, який минулого лiта полонив
жiнок, дiтей, товар i золото братiв наших роксоланiв. Хай не тiшиться цар
Рус легкою перемогою, що вiн зненацька пограбував креси Роксолансько© землi.
Ми покажемо царю Русу i його пiдданим силу наших рук, самовiдданiсть у бою i
служiння Богинi Славi!
Переможцям -- слава i здобич, а переможеним -- рабство i ганьба на
цьому i на тому свiтi!
Усi во©ни як один вигукнули могутн "Слава!", i Богиня дихнула на них
пекельним вогнем, i звiрi кинулись урозтiч на багато гонь навколо. Князь
Тар'я-Слав'ягн-Артур продовжив:
-- Нашi лиця повиннi бути поверненi лише в напрямi гострякiв наших
списiв, а списи нашi -- лише на ворога!
-- Гора-а-а! Слава князю Артуру, слава кра©нцям!
Князь Артур продовжив:
-- Хай вiд нашого бойового кличу "гора-а!" ворог тiка , як перекотиполе
вiд вiтру!
I третiй раз степ здригнувся вiд могутнього вигуку "Слава!"
Нарештi вiйсько перейшло Кавказькi гори i пiдступило пiд стiни
погранично© урартiйсько© твердинi Тейшеба©нi. Урартiйський цар Рус, почувши
вiд утiкачiв про прихiд тарiйцiв, засмутився тяжко, проте за якийсь час його
смуток змiнила гординя, що ж вiн оце лише торiк ходив на роксоланiв
переможним походом i повернувся з важкою здобиччю i полоном. Почав цар Рус
збирати похiд, щоб виручити свою пiвнiчну твердиню. Крiпость мiцна, думав
вiн, укра©нцi вгризуться в не©, але зразу не розгризуть, а тут i вiн, цар
Рус, ударить уздовж урядово© дороги.
Тим часом вiйсько князя Артура переправилось через рiку Зангу i
розташувало свiй обоз на ©© березi. Полки кiльцем обступили мiсто.
Тейшеба©нi i в перший же день захопили його. Зупинили ©х лише високi стiни
само© фортецi. До вечора фортеця була обведена зв'язаними возами у три ряди,
i на перших возах стали великi плетенi щити, за кожним з яких засiли
лучники. Вже аж пiд вечiр все тарiйське вiйсько, хто мав луки, ставши
рядами, випустили за мури по пiвдесятка стрiл, але зразу ж вiдступили i
стали готуватись до ночiвлi. Раптово стемнiло, бо сонце тут ховалося за
гори.
Десь опiвночi дозорцi з полку Стояна сотнi Учигура зiткнулися неподалiк
ворiт iз земляком, який служив в урартiйцiв сторожем пiвнiчних ворiт. Вони з
ним переговорили, i сотник швидко пiшов до старiйшини Стояна. Перед
вранiшньою зорею тисяча гайдарiв вдерлася в розчиненi ворота, стрiляючи
стрiлами iз просмоленим запаленим клоччям. Хатини, вкритi очеретом, що
тулилися попiд головною стiною, запалали, як свiчки. Загуло страшне арiйське
"го-рр-ра!", i майже все урартiйське вiйсько пiд проводом намiсника кинулось
до пiвнiчних ворiт. Зав'язалась уперта сiча при свiтлi пожеж, i урартiйцi
потiснили гайдарiв майже до ворiт. З цитаделi урартiйцi густо посипали
стрiлами козакiв, якi стовпились пiд брамою. Проте все бiльша кiлькiсть
гарнiзону ув'язувалась у бiй перед брамою, оголюючи стiни. Коли ж зайнялась
вранiшня зоря, з усiх бокiв над стiнами крiпостi з'явилась нiби щетина з
кiнцiв штурмових драбин, i тарiйцi без крику i гамору стрибали з оголеними
мечами на широку стiну, по якiй могли ©хати двi колiсницi в ряд. Стрибали iз
стiн всередину мiста, i коли сонце визирнуло з-за гори, воно побачило, що
мiсто вже не обороня ться, лише на головному майданi в честь Перемоги
тар'ягни приносять у жертву Славi кожного сотого взятого в полон
урартiйського вояка.
Коли жертви Арею було принесено i навкiл вогнища валялися лише
урартiйськi трупи з вiдрубаними головами разом з плечем, засурмили сурми, i
тарiйське вiйсько вийшло з мiста, стало табором у полi полками. Убитим при
штурмi товаришам викопали могилу, i все вiйсько тричi пройшло понад могилою,
сиплячи землю шапками. В долинi виросла цiла земляна гора. По тому сiли за
тризну, кожен во©н пiдходив до сотника i кидав йому до нiг голови забитих
ним у бою ворогiв. Джура пiдносив йому братину з хмiльним медом. Проте усе
вiйсько насмiшив Лисак iз сотнi Стригуна. Вiн i собi кинув до нiг сотника
голову i вже був протяг руку до братини, проте голова покотилася iз затiнку
ближче до вогню, i хтось iз козакiв загорлав:
-- Та це ж овеча голова!
Сотник пiдняв голову i побачив, що вона дiйсно овеча, зразу ж призначив
Лисаку десять канчукiв. Усе вiйсько реготало, а Лисак з посiченими штаньми
пiшов i сiв до тих юнакiв, яким не пощастило взяти бойову здобич. Вони були
трохи пригнiченi, але й збудженi першим у життi великим бо м, сидiли трохи
осторонь звитяжцiв i запивали вечерю водою. Лисака з того часу стали звати
Бараняча Голова.
На третiй день висланий уперед по урядовiй дорозi полк гайдарiв,
переднi сотнi якого були перевдягнутi у довгу урартiйську вiйськову одежу,
затримав трьох гiнцiв вiд царя Руса. Через них вiн повiдомляв намiсника, що
сам iде на допомогу з усiм вiйськом, хай трима ться.
Там, де родюча долина звужувалась i переходила в ущелину, по якiй iшла
урядова дорога, князь Артур подiлив сво вiйсько на три частини. Сам iз
князем Славомиром залишився в долинi, перетявши головний шлях. Во©нiв князя
Свiтлана i Дубового розмiстив у горах по обидва боки дороги, а князiв
Руслана та Iвана послав уперед, на половину денного переходу заховатися у
бiчнiй ущелинi i сидiти тихо.
Цар Рус у повному бойовому обладунку вiв сво 30-ти тисячне вiйсько по
головнiй дорозi. На чверть денного переходу скакала на гарних конях
розвiдка, потiм iшов корпус iз 300 бойових колiсниць, тодi полк самого царя
Руса iз тисячi вершникiв на чолi iз самим царем, за ними -- пiшi i кiннi
полки. За чверть денного переходу гайдарi зав'язали короткi бо© з розвiдкою
урартiйцiв, поступово вiдступаючи. Коли ж дозорцi князя Артура побачили
далеко попереду чорнi стовпи диму, що витикаючись з-за гiр, стелився понад
сопками, вони повiдомили великого князя про те, що во© князiв Руслана й
Iвана перетнули шлях позаду вiйська царя Руса. В цей час козаки князiв
Свiтлана i Дубового почали розповзатися по горах понад дорогою, налаштовуючи
сво© жахнi на всю навколочорноморську ойкумену луки. Горде вiйсько царя Руса
в повному бойовому обладунку йшло урядовою дорогою, i з цим вiйськом у
вправностi, озбро ннi i силi мiг змагатися хiба що могутнiй цар Ассирi©
Саргон Другий.
Дорога попереду вiйська царя Руса вже була перегороджена возами в три
ряди. На возах виставили дерев'янi щити, а за ними стали во©ни з довгими
сулицями. Кiннота спiшилась з правого боку дороги, де долина переходила в
рiвнину i розширювалась на кiлька гонь з вибалками i ярками. Величезний
вогонь, пускаючи густi клуби диму, запалав позад вiйська князя Артура. Це
був сигнал атакувати вiйсько царя Руса з лукiв i пращ. I свиснули стрiли,
зафурчали ядра, гори помножили могутн тарiйське "ура-а". Вiйсько царя Руса
швидко спiшилось i прикрилось щитами, оголивши мечi, проте першi пораненi i
вбитi, пораненi конi i верблюди, перше замiшання у вiйську, яке потрапило в
пастку, не давало царевi Русу i його во начальникам зразу навести лад.
Раптом злива стрiл i камiння стихла, лише лунали зойки поранених й iржання
коней, а з боку становища князя Артура загучала сурма, яка кликала до
переговорiв. З табору князя Артура ви©хало три вершники iз знаменом
переговорiв, а назустрiч ©м з таким же знаменом ви©хало три гiнцi вiд царя
Руса. Драгоман вiд князя Артура сказав:
-- О могутнiй i непереможний царю урартiйського народу! До тебе в
кра©ну прибув великий князь укра©нського народу з князями усiх земель. Вiн
заклика тебе до мирно© бесiди щодо того, як покарати твого сусiда, царя
Ассирi© Саргона Другого. Чи вступати тобi з нами у переговори, думай до
вечора, а як надума ш, вишлеш послiв.
Надвечiр цар Рус погодився виплатити князевi Артуру з полками данину i
разом виступити на Ассирiю.
Тарiйське вiйсько на чолi з князем Артуром i урартiйське вiйсько на
чолi з царем Русом розбили ассирiйське вiйсько. У цiй битвi загинув i
ассирiйський цар Саргон Другий.
Укра©нськi козаки з родiв Краягна, Кiмар'ягна, Вол'ягна, Слав'ягна,
Сар'ягна i Ам'ягни учинили похiд до кра©ни Урарту. В союзi з урартiйським
царем розгромили кра©ну Фрiгiю. Похiдним князем був кiмарiйський князь
Тадеуш.
Коли укра©нське вiйсько поверталося з вiйськовою здобиччю з кра©ни
Фригi©, на полки слав'ягнiв, якi замикали похiд, напало вiйсько ассирiйцiв.
Пiсля Мало© ради князь кiмарiйцiв Тадеуш разом зi сво©м полком залишився
стерегти табiр i здобич, а всi iншi полки пiд рукою князя слав'ягнiв Iскри
повернули коней проти ассирiйцiв.
Тарiйське вiйсько пiд рукою князя Iскри вдерлося в кра©ну Ассирiю.
Назустрiч йому виступив ассирiйський цар з багатими дарунками. В знак
замирення ассирiйський цар вiддав за сина князя Iскри, княжича Потока, свою
дочку.
Цього ж року кiмарiйський полк на чолi з князем Тадеушем знявся з
обозом, забравши з собою скарби i здобич всього тарiйського вiйська, пiшов у
кра©ну Мiдiю.
В той час, як головне тарiйське вiйсько, замирившись з Ассирi ю,
поверталось додому, кiмарiйцi на чолi з князем Тадеушем уклали договiр з
мiдiйцями i разом з ними обложили столицю Ассирi© Нiневiю. Ассирiйцi послали
гiнцiв до свого зятя князя Потока. Тарiйцi пiд рукою князя Потока
повернулися пiд стiни Нiневi© i розбили мiдiйцiв та кiмарiйцiв. В цьому бою
загинув i князь кiмарiйцiв Тадеуш.
Кiмарiйський полк, вiдступивши вiд Нiневi© через Мiдiю, вступив у
кра©ну Лiдiю. На чолi головного вiйська тарiйцiв став князь сар'ягнiв
Мадько, який, переслiдуючи кiмарiйцiв, захопив кра©ну Мiдiю.
Новий князь кiмарiйцiв Любомир вiдступив з полком у кра©ну Лiдiю,
захопив ©© i закрiпився там. На цей час незчисленний укра©нський народ,
якого греки називали скiфами, обхопив Чорне i Азовське море з усiх сторiн.
Династiя князя Любомира протрималась у Лiдi© 60 рокiв, аж до 600-го року до
ново© ери. Полки краягнiв, слав'ягнiв, сар'ягнiв i роксоланiв залишилися у
Мiдi©.
У Мiдiю з Укра©ни князь сарматiв Лютий привiв охочих козакiв. Разом з
вiйськом князя Мадька вони вчинили похiд на Сирiю. Була велика здобич i
великий полон. Частина во©в повернулась на Укра©ну, а частина залишилася в
Сирi©.
У Мiдiю охочих козакiв привiв кра©нський князь Веретило. Через Сирiю
вiн учинив похiд у Палестину. Була велика здобич i великий полон.
Привiв у Мiдiю волинських, слов'янських, кра©нських, сарматських i
роксоланських козакiв волинський князь Святополк. Через Сирiю i Палестину
вiн учинив великий похiд у кра©ну гипет. гипетський фараон Псаметiх вийшов
назустрiч тарiйцям-скiфам iз третьою частиною усiх золотих багатств гипту i
вiдкупився. Обтяженi здобичю незчисленнi укра©нськi полки поверталися
додому. За кожним вершником тягнулося по одному, по дво , тро нав'ючених
коней. Сирiйське мiсто Аскалон, що вони через нього проходили, наче вода в
повiнь через низький луг, вже нiкого не цiкавило. Йому вже дiсталося, як
полки тарiйськi збиралися у похiд на гипет. А зараз кiннота iшла й iшла
додому, додому, на тихi води, у край веселий. Вiд цi © спеки i куряви
рятував тiльки рух. Ось уже п'ятий рiк, як вони в походi, а дехто вже не був
на Укра©нi цiлих двадцять рокiв. У цих ремiнних саквах-мiшках i врейськi
шекелi, i гипетськi дари, i сирiйськi келихи, i ассирiйськi мечi та всяке
начиння, матерi©, коштовностi, прикраси. Додому, додому, на тихi води, у
край веселий!
Переляканi жителi мiста сидiли по домiвках, по ямах i чекали, коли
минеться це лихо, це нашестя, цей бич Божий.
Нiде в навколишнiх землях не було держави, вiйська а чи князя, який мiг
би або намагався чинити якийсь опiр.
Ассирiя, могутня серед сво©х, шукала з укра©нцями спiлки, вiдкуплялася
золотом, гипет -- держава над державами, вiддавала як викуп третю частку
сво©х золотих запасiв, бо вiдкритий колчан скiфський -- як вiдкрита
домовина.
Так i во©н на iм'я Скоморох з порожнiми саквами тягнувся у хвостi
вiйська. Лише бурдюк вина, що бовтався при боцi запасного коня, був у нього
з усього майна i, звичайно, повний бойовий обладунок, який забороняв
пропивати звичай вiйськовий. Цей бурдюк вiн вимiняв у козакiв свого полку за
останн золото. Козак Скоморох був завжди веселий, нежонатий, на всi штуки
вдатний. Може, нiхто у всьому вiйську не мiг так, як вiн, вправно скакати на
конi, стоячи, висячи пiд конем i збоку. Мiг вiн на руках ходити, згинатися
назад дугою, дiстаючи зубами траву, мiг заплiтати сво тiло, наче iндiйська
танцiвниця, що не добереш, де голова, де ноги, а де руки, вправно грав у
костi i мiг перепити будь-кого. А ще мав гарний голос, то думи i бувальщини
спiвав краще за всiх; ось i зараз, хоч усе пропив, а проте невеликi гуслi в
шкiряному чохлi були в нього припасованi до боку коня. Але де та здобич
пiсля стiлькох звитяг? Лише шальвари, а то голий по пояс, весь розмальований
татуюванням, iз давно не бритою головою, так що оселедець ледве вирiзнявся
на нiй.
Був Скоморох дуже витривалий i, навiть геть обпившись вина, мiг пройти
по жердинi, покладенiй на спини двох коней, або поцiлити з лука у мiзерну
пташку на льоту. А як затiювали боротьбу десь на вiдпочинку а чи й перед
самими князями, Скомороха нiхто не мiг побороти. Були силачi, якi кидали
Скомороха об землю, що в iншого вже б i костi розсипались, але Скоморох був
гнучкий, як вуж, i живучий, як кiт. Завжди падав на всi чотири, нiхто не мiг
поцiлити в нього кулаком -- вiн ухилявся; i це веселило все вiйсько. I коли
затяжний похiд пригнiчував навiть семижильних тарiйцiв, важкий штурм вбивав
охоту далi воювати, на перепочинку хтось гукав:
-- Гей, а де ж це Скоморох?
-- Ану, Скоморох, утни.
А зараз, у край веселий, на тихi води, забули про Скомороха, тiльки
йокали селезiнки коней.
Скоморох трюхикав позаду вiйська сво©ми двома кiньми i, коли
перехилився, щоб налити в рiг вина, торкнув коня, i кiнь повернув у бiчну
вуличку. Скоморох не став його справляти.
"Хай iде. Вечорi , пiдночую десь, а там дожену", -- подумав.
Так вiн i в'©хав обома кiньми у сирiйську церкву, присвячену Богинi
Iштар. Дванадцять жриць, якi творили Богинi вечiрню требу, побачивши
спiтнiлого, запиленого, голого по пояс скiфа Скомороха, попадали ниць.
Скоморох тим часом розсупонив коней i поклав одного так, щоб вiн перегородив
вхiднi дверi, а другого, щоб перегородив вихiднi дверi, якi були в глибинi
храму за великою фiгурою Богинi Iштар. Тодi пiдняв обережно з землi всiх 12
жриць, посадив у коло бiля жертовника i сам сiв посерединi з бурдюком вина у
лiвiй i рогом-ритоном у правiй руцi. На колiнах у нього вилискували
полiрованим деревом невеликi гуслi. У широкий квадрат отвору в стелi храму
на них заглядали яскравi зорi, якi тут, були набагато бiльшi, нiж на
Укра©нi. Скоморох частував кожну жрицю по черзi, частувався сам, спiвав
пiснi i пiдiгравав собi на гуслях. Тодi линув на жертовник олi© i, коли
вогонь спалахнув яскраво, почав збирати у сакви все, що блищало. Коли ж
наготував таким чином свою поклажу, накрив жертовний вогонь великою срiбною
тацею, яка не влiзла в сакви, i сказав:
-- Хай мiсяць нам свiтить, цей холодний залицяльник i знадливець, -- i
став бавитися з кожною жрицею по черзi, iз кожною iншим способом; i на
багато любощiв його вистачило, коли ж дiйшла черга до наймолодшо©, 10-рiчно©
жрицi, вiн геть вибився з сил i задрiмав. З того часу залишилося одинадцять
зразкових способiв тiлесого кохання i дванадцятий -- це кохання духовне,
кохання спорiднених душ, коли люди не згадують про статевi стосунки, а
люблять одне одного, навiть не беручись за руки. Сон Скомороха був дуже
короткий, забуття на декiлька митей. Пiд час великих навантажень цього
короткого забуття Скомороховi вистачало, щоб скинути втому i стати знову
дужим i свiжим, принаймнi на момент смертельно© небезпеки. Правда, потiм, як
був час, Скоморох мiг спати без просипу три доби. Але в цю мить
Скоморохового забуття наймолодша жриця простягла над ним бiлi тендiтнi руки
з розчепiреними пальцями, оберненими до його лиця, i розплющила широко очi,
так широко, аж нiчого не бачила перед собою.
Вона заклинала:
-- Ти, тво iм'я Скоморох, ти осквернив священне мiсце, ти завiв коней
у храм, ти пограбував наш храм, хоча тво© одноплемiнники пройшли через мiсто
туди й назад i не зачепили його. Але ти i потiшив Богиню кохання Iштар. Хоч
ти i залишився мужчиною, i матимеш потомство, але хай у тобi поселиться
жiноче бажання, хай воно iнколи смокче тебе з бокiв живота, i попiд грудьми,
i в грудях, коли тебе погладить по спинi i нижче спини якийсь чоловiк, хай
тво© колiна зiгнуться i ти пiдляжеш чоловiковi, наче жiнка. Щоб тобi
хотiлося носити i чоловiчу, i жiночу одежу, щоб ти весь свiй вiк, i дiти
тво©, i нащадки смiшили людей, щоб ти грав на дудi, тинявся вiд мiста до
мiста i вiд села до села i водив ведмедiв. Щоб тодi, коли ти хотiв би стати
над усiма, стати правителем, тебе принижував грiх i клало ниць жiноче
бажання, однинi i довiку в тобi i в тих, в кому тектиме твоя кров. А за те,
що ти так гарно спiвав i так до ладу кохав жiнок i сам такий гарний чоловiк,
дарую тобi дар провiщення.
Прокинувся Скоморох, осiдлав коней, нав'ючив золотом з храму Велико©
Богинi Iштар i почвалав наздоганяти сво©х. З того часу потомки Скомороха
стали артистами, поетами, циркачами, танцюристами i музикантами. Гадали
скоморохи на тонко надертих ликових смужках. Пасмо лика розрiзували на три
частини i смужки намотували на п'ять пальцiв лiво© руки. Коли скоморох
розчепiрював пальцi i дивився на лико, яке розкручувалось, Богиня Iштар
пiдказувала йому пророцтво.
Повчання. Не оскверняй священного мiсця Бога свого народу а чи Бога
якогось iншого народу, бо кара Божа тебе спостигне, яка б гординя тебе не
за©дала.
Мiдiйський цар Кiаскар запросив на бенкет укра©нських князiв та старшин
i умертвив. Тодi пiдняв повстання i став виганяти тарiйцiв iз сво © кра©ни.
Всi укра©нськi загони, якi були в Переднiй Азi©, повернулися на
Укра©ну.
Зiбралися всi тарiйськi вождi, старiйшини i волхви на Велику раду в
урочищi Священнi Путi на рiчцi Днiстро. Мiж iншим, було осуджено вчинок
князя кiмарiйцiв Тадеуша, який забрав вiйськову здобич усього вiйська. Було
вирiшено, що п'ятдесят найближчих родичiв князя Тадеуша по чоловiчiй лiнi©
стануть на смертельний бiй мiж собою, ©х подiлили на двi шереги по 25
бiйцiв, i вони побили один одного. У гирлi рiки Днiстро ©м насипали братську
могилу i забули ©хн iм'я. Кiмарiйцi ж вибрали собi князя з роду Кра©на i
стали зватися галичанами.
Княгинею роксоланiв-гунiв була Томила. Вона посiла князiвський стiл
пiсля того, як помер ©© чоловiк, князь Сак. Князь Сак уславився звитяжними
походами проти персiв, i плем'я гунiв-рокосланiв стало зватися
роксоланами-саками. Перський цар Кiр задумав без вiйни при днати до свого
царства землi сакiв-роксоланiв i заслав до княгинi Томили сватiв. Зiбрались
роксолани на Малий круг i вирiшили не вiддавати княгинi Томили за iноземного
царя. Перський цар Кiр пiдiйшов з вiйськом до рiки Вардани i наказав
будувати плавучi мости. Княгиня Томила переказала царю Кiру через глашатая:
-- Не поспiшай будувати мостiв: або ти вiдiйди вiд рiки на три днi
ходу, або ми вiдiйдемо.
Цар Кiр переказав княгинi Томилi, щоб вона вiдступила, i почав
переправу. Кiр перейшов рiку Вардану i пройшов у степ на один денний
перехiд. Тодi наготував багато ©жi i цiльних вин, залишив у таборi
слабосилих во©нiв, а сам з головними силами вiдступив у плавнi. Тодi третя
частка вiйська княгинi Томили на чолi з ©© сином княжичем Сар'ягном напали
на табiр персiв i, не дивлячись на ©хню хоробру вiдсiч, всiх перебили. Пiсля
перемоги, знайшовши вино, роксолани сiли бенкетувати. На©вшись i напившись
цiльного вина, полягали спати. Цар Кiр з вiйськом тим часом повернувся,
багатьох перебив, а багатьох заполонив. Взяв у полон i княжича Сар'ягна.
Княгиня Томила, дiзнавшись про це, послала до царя Кiра Ахаменiда
посланця з такими словами:
-- Кровожерливий Кiр! Не хвалися сво©ми подвигами. Тарiйський народ
незчисленний, як буйна степова трава, як дерево в лiсi, як риба у водi.
Плодами виноградно© лози, якi вас, персiв, теж позбавляють розуму, коли вино
вдарить вам у голови i коли ви, перси, напившись, почина те викрикувати
потоки непристойних слiв, ось цим ти перемiг мого сина, а не силою. Ти
викликав гнiв усього незчисленного укра©нського народу, i мо© гiнцi, як
вовки-сiроманцi, скачуть вiд Вардани до Дунаю, начувайся! Вiддай менi мого
сина i йди собi додому iз мо © землi. Якщо ти не послуха шся, то клянуся
Перуном, Дарбогом i Ярилом-сонцем я справдi напою тебе кров'ю, який би ти не
був ненаситний!
Кiр не звернув уваги на цi погрози, а син княгинi Томили, коли хмiль
вийшов з його голови, попросив царя Кiра, щоб його розв'язали. Як тiльки
князенко був розкований i мiг володiти руками, вiн вихопив меч у охоронця i
заподiяв собi смерть.
Тим часом прибули полки вiд краягнiв, галичан, волинян, слов'ян i
сарматiв. Княгиня Томила подiлила все пiдвладне ©й вiйсько на три частини.
На чолi головно© сили стала сама. По центру, проти вiйська царя Кiра, билися
пiшi полки, озбро нi довгими списами, гаками, мечами, булавами, келепами,
пращами i луками. Бiй тягнувся з ранку до полудня, а на флангах у роксоланiв
билися лише незначнi, кiннi загони. Цар Кiр хвилювався, чому у княгинi
Томили так мало кiнноти, тим часом був змушений вводити у бiй усi сво©
запаснi полки, бо тарiйцiв перед ним було тьма-тьменна. Нарештi Кiр помiтив,
що центр укра©нського вiйська послабшав, i сам цар Кiр з головними сво©ми
силами розiрвав вiйсько тарiйцiв на двi частини. Розчленоване вiйсько ворога
-- це майже перемога. Сонце вже хилилось над обрiй, i в цей час з усiх бокiв
на здиблене поле бою вдарили кiннi козаки. х було так багато, що доля бою
зразу вирiшилась, зашилось тiльки добивати персiв, якi то там, то там
згруповувались, щоб органiзовано вiдступити. Був великий полон i велика
здобич. В бою загинув сам цар Кiр. Жоден перс не повернувся додому. Княгиня
Томила наказала наповнити бурдюк перською кров'ю i вкинути туди голову царя
Кiра. З того часу збереглися ©© слова: "Ти, Кiр, бажав кровi, так пий же
©©!"
Ввiвши в оману зарозумiлого ворога, ти спокiйно розпоряджа шся сво©ми
силами i чека ш слушно© нагоди, щоб знищити його.
Недовiра до злого ворога не зника нi в час вiйни, нi в час миру. Якщо
ворог злий i сильний, необхiдно вжити хитрiсть.
Правдивим треба бути не перед ворогом, а перед Богами, дiтьми i
вчителем.
Роксолани в союзi з сарматами вели вiйну з персами-мiдянами. На полi
бою особливо вiдзначилася княгиня Зоряна, жiнка Сака Мермера. Була вона дуже
вродлива, водночас великого розуму i завзята. Поранена в битвi, вона втiкала
з поля бою на конi (у роксоланiв жiнки воюють разом з чоловiками, бо вони --
нащадки амажонок). Але ©© наздогнав мiдiйський витязь царевич Стрiагней,
зять царя мiдян, збив з коня i намiрявся вбити. Проте жiнка була така гарна
i так благала про помилування, що розчулений царевич Стрiагней випустив ©©
живою.
В подальших боях Стрiагней потрапив у полон до роксоланiв. За наказом
царя Мермера вiн мав бути страченим. Княгина Зоряна благала князя Мермера
помилувати царевича Стрiагнея, але князь Мермер був невблаганний. Тодi
княгиня Зоряна звiльнила декiлькох полонених i наказала ©м убити свого
чоловiка, щоб зберегти життя сво му рятiвниковi.
Помiж саками-роксоланами i персами-мiдянами було укладено перемир'я, а
потiм угоду про союз i дружбу. Одного разу князь Стрiагней завiтав до мiста
Роксонаки, де жила княгиня роксоланiв Зоряна. Княгиня вийшла йому назустрiч,
радiсно привiтала, поцiлувала на очах у всiх придворних i сiла в його
колiсницю. А потiм, жваво розмовляючи, вони увiйшли у палац. Вона влаштувала
пишну учту для царевича Стрiагнея. Пiсля бенкету царевич пiшов у вiдведенi
йому хороми, безперестану зiтхаючи вiд любовi до княгинi Зоряни.
Неспроможний опанувати себе, вiн звiрив сво© почуття найвiдданiшому iз
внухiв. Той пiдбадьорив царевича Стрiагнея i порадив йому облишити надмiрну