Страница:
господар сущого, всi його кличуть,
в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч.
Перуни викликають в ньому снагу до бiйки,
вiн в однiй лавi разом з героями,
але i для мирних справ його кличуть,
в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч.
Одною лiвицею вiн боре супротивника,
правицею -- щастя сi для всiх,
навiть слабкий переможе, коли з ним Тар'ягн,
в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч.
Вiн здобичник з пiшими во©нами i з вершниками,
всi укра©нцi про нього чули,
мужнiстю i силою вiн поборю злi чари,
в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч.
А чи в герцi за нагороду, чи в бою з ворогами
вiн здобува , бо найсильнiший,
бо вiн води звiльнив, вiн Рiд розпочав,
в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч.
Вiн носить булаву, вiн убивця чужинцiв,
вiн страшний, жахливий, але майстер i хитрун,
силу його шанують серед семи племен,
в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч.
Його булава шишкаста гримить,
несамовито дужий його рев пiднебесний,
за ним Перемога, Слава i Здобич,
в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч.
Межi його сили нiхто по змiряв,
нi Боги, нi люди, нi навiть води,
бо вiн, дякуючи силi, суть мiж Дивом i Землею,
в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч.
Червона i чорна кобили з зорями на лобах
сяють у запрягу всемогутнього,
ця колiсниця Тар'© звитяжцю належить,
в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч.
Вiн пiдкорив чужинцiв, як вiв свiтлочолих,
убив, загнав у землю булавою,
вiн завоював Кра©ну зi свiтлими юнаками,
вiн Сонце вiдкрив, Дану звiльнив -- Боголюдина.
Хай всi днi нас захища Тар'ягн,
щоб за нами на всiх шляхах була Перемога,
хай нам щедроти дарують мати, батько,
Ягна, Водан, Земля i Диво.
Тар'я!
Твоя найвища суть дуже далеко,
©© лише мудрi можуть збагнути,
але тво© дивнi дiяння разом iз земними
творять всесвiтню Славу тво©м подвигам.
Ти змiцнив Землю i поширив Свiт,
владною булавою вивiльнив Бережу,
убив змiя Горинича, розчерепив злу силу,
змiв з лиця Землi Нечисту.
Твоя воля нас пiдтриму ,
бо ти з нами завжди, коли фортецi дола мо,
коли нашi списи у ворогiв потрапляють,
помнож арiйську силу, всесильний Боже.
Шану мо тебе, Тар'я, як найстаршого прабатька,
назива мо -- Щедрий, щедрого силою,
виходячи на герць iз пiдступним,
заслужив Тар'я iм'я сина Слави.
Гляньте на його повний розквiт,
повiрте в геройську силу Тар'ягна,
вiн знайшов корiв, вiн знайшов коней,
траву, води i дерева.
Для того, хто сильний, як бик,
чий порив iстинний, ми напiй готу мо,
для героя, який пiдстерiг здобич, як мисливець,
вiд укра©нцiв шана i священнi пiснi.
Тар'я!
Хто заледве народився, а вже мудрий,
Бог, який силу духа взяв у всiх Богiв,
вiд чи © несамовитостi тряслися обидва свiти,
його величi i мужностi -- то Тар'я !
Хто змiцнив Землю, яка коливалася,
хто заспоко©в гори, якi тряслися,
хто вимiряв якнайдалi повiтряний простiр,
хто пiдтримав Диво -- то Тар'я!
Хто убив Змiя, пустив струменiти сiм рiчок,
хто вигнав корiв, поруйнував Вал,
хто народив Вогонь iз двох каменiв,
хто загрiба здобич в боях -- то Тар'я!
Ким всi цi перевороти здiйсненi,
хто неарiйцiв змусив як нижчу расу зача©тися,
хто, як щасливий гравець, виграв, зiрвавши куш,
багатство чуже привласнив -- то Тар'я !
Про кого, боячись, питають: "Де вiн ?",
до кого молитва iз страхом i пошаною,
хто зменшу багатства чужинцiв,
вiрте в нього щиро -- то Тар'я!
Хто одухотворив змученого i слабого,
до кого за пiдтримкою зверта ться волхв,
хто допомагав тому, який жорна крутить,
володар племiнних корiв -- то Тар'я!
Кому пiдкоряються конi i корови,
у кого полки во©в, ряди колiсниць,
хто народив Сонце, Вранiшню Зiрку,
хто управля водами -- то Тар'я!
Кого закликають поокремо дво супротивних полкiв,
по той i по цей бiк, вза мнi вороги,
навiть тi дво , що воюють на однiй колiсницi,
по рiзному кличуть Бога вiйни Арея.
Без кого племена не перемагають,
кого ратники кличуть на помiч,
хто завжди iшов навпроти всього,
хто трясе непорушним -- то Тар'я!
Хто кожного, який здiйснив великий грiх,
вражав списом -- перш чим той усвiдомить,
хто наглому не проща наглiсть,
хто вбив ворога -- то Тар'я !
Хто Шамбару, який у горах жив,
вiднайшов за сорок лiт,
хто вбив Змiя, що силою хвалився,
Дану полонивши, -- то Тар'я !
Хто сильний як бик на семи поводах,
хто випустив сiм рiчок для плину,
хто булавою зiштовхнув Змiя,
який на Диво лiз, -- то Тар'я !
Навiть Диво i Земля вклоняються йому,
навiть гори бояться його несамовитостi;
хто це, сп'янiлий з гарпуном у руцi,
з булавою в долонi -- то Тар'я!
Хто допомагав виноробу, а також кухарю,
оповiдачевi речень i знавцевi обряду,
кому укра©нцi моляться, шануючи Славу його,
кому цi дари -- Божистому Тар'ягну.
Тар'я!
Тому, хто все завойову , здобич i Диво,
тому, хто завойову ниви i чоловiкiв,
тому, хто завойову коней, корiв i води,
Тар'ягну достойному наша Слава i дари.
Тому, хто всiх переважа , скоря , лама ;
непереможному, пересилювачу, розпоряднику,
могутньому поглиначу, вiзничому непереборному,
Тар'ягну, володарю оголошу мо поклонiння.
Вiн трясе найважчою булавою,
бо ць, який вирiс сам по собi,
вiдомий серед племен як войовничий ар'я,
збирач вiйськ i шукач подвигiв.
Його зброя смертельна для повсталого,
вiн не поступливий, як бугай,
високий, глибокий, обдарований, твердий i пронизливий,
Тар'я отриму достойнi пожертви.
Вiн визволив iз печери корiв,
води застоянi подiлив на безлiч рiк,
Диво пiдпер, добре вiд злого вiддiлив,
навчив нас пiсень, щоб його причарувати.
О Тар'я, дай нам найлiпшi багатства,
щоб ми збагнули силу дi© для благополуччя,
щоб зростав наш народ, здоровий тiлом,
щоб з бадьорими пiснями минали днi.
Тар'я!
Насолоду собi сотворила та, яка володi силою дi©,
тiсно зв'язана родинними узами з Дивом i Землею,
i ось Боги вiднайшли Тар'ягна, достойного для взору,
у водах, пiд час вирування сiмох озер.
Сiм днiв посилили щасливе Дитя,
яке народилось рожеве i величне,
Боги спiшили до нього, як кобили до лошати,
Боги милувалися Три диним.
Розростаючись у повiтрi сяючим тiлом,
очищуючи силу духа молитвою,
одягаючись в полум'я i водяну пару,
вiн творить свою досконалу красу.
О Тар'я! Наш вождь i прабатько,
спожива мо тво© неоцiненнi дари,
ми виросли, дякуючи тво му сiменi,
тож переможемо безбожних супротивникiв.
Ти став нашим бойовим прапором,
ти став натхненником наших пiсень,
ти дав нам дiм i в ньому Сваржича,
на колiсницi ©деш, як Бог до Богiв.
В житлах смертних ти безсмертний,
ти пану ш в нашiй хатнiй печi,
для тебе на жертовне вогнище плеска м тоук,
щоб ласкава Ягна грiла нашi лиця.
Приходь, Ярило, з добрими намiрами,
великий з великими потугами для народу,
сотвори нам достаток i безпеку в свiтi,
славну долю дай i пiсенний настрiй.
Всi тво©, Тар'я, давнi народження
i теперiшнi ми славимо i шану мо,
цi узливання для племiнного бугая,
для сина Дарбога i Ягни.
З поколiння в поколiння про тебе нагаду волхв,
в твою честь запалю мо Ватру,
Вогонь-бо завжди молодий, коли горить полум'ям,
коли пашить очищенням i добром.
Цi нашi пожертви ти могутнiй вознеси
разом з нашою шанобою до Ягни вишньо©,
дай нам, священику, благословення,
Ягно, посприяй нашому достатку.
Веди нас вiд народження до мети,
даруючи благо за заслуги i пошанiвок,
хай буде нам син, який продовжу Рiд плоть вiд плотi,
о Ягно, хай буде тво благословення.
Тар'я!
Тар'ягне, господарю сильних чоловiкiв,
великих удач i перемог,
ти ма ш багато корiв молочних,
на вбивство ворогiв напучу ш.
Перуни, iдiть з нами до бою для пiдсилення
за тими, в кого багатство i щастя,
за тими, хто в бою перемага ,
знищуючи ворога i беручи здобич.
Налаштуй нас на достаток добр,
о Тар'ягн, Бог сильних,
разюче блискаючий, охоронець потомства,
смiливий, вiдчайдушний i несамовитий.
Вiн сотворив усiх iстот,
сотворив пошанування для Богiв,
коханець Слави, Звитяги i Хвали.
Не допусти, Тар'ягне, до нас
нi нудьги, нi страху, нi зради,
нi немочi, нi наруги, бо ти син сили,
заступи вiд злих чарiв i наговорiв.
Дай нам в нагороду сильне потомство,
о Тар'ягне, поборник поборених,
дай нам достаток i багатство,
могутнiй у пристрастi i славi Бог.
Тар'я!
Ягна, Зоря, Божистий кiнь,
вас заклика вдосвiта волхв-спiвець,
хай почу нас Сварго, той, хто сiя ,
i тi, хто присутнiй при священнодiйствi.
О Тар'ягн, три сили в тебе, тро жител,
три язики полум'я у народженого законом,
три тiла в тебе, уподобанi Богами,
охороняй нас в наших молитвах.
О Тар'ягне-Ярило, у тебе багато iмен,
ти всеволодар, ти самосутнiй i безсмертний,
а те, що ти володi ш чудесною силою,
то вiд Ягни, бо ти Бог вiд Бога.
Бог Тар'ягн вождь Божистого народу арiйцiв,
бо вiн п' полум'я i пiдтриму закон,
вiн убивця ворогiв древнiй i всезнаючий,
пiдтрима в скрутну хвилину того, хто славить Ягну.
Божистий кiнь, Вогонь, Дивний волхв,
син Матерi, Батька, Бога-творця,
славимо тебе, поливаючи дрова тоуком.
Тар'я!
До Тар'ягна звертаються шанувальники,
готуючи священнi страви для треби,
вiдганяючи наговори злих людей,
о Тар'я, подай знак благословенно© прихильностi.
Вiдстанi для тебе не мають значення,
при©зди, володар буланих коней,
для мiцного бика зготували ми цей чар-трунок,
для тебе трудилися, збираючи припас.
Тар'я полум'яноязикий, щедрий охоронець
з великим вiйськом, рiшучий, несамовитий.
Що звершив ти, грiзний для ворогiв,
якi були тво© подвиги, дивний бугай?
Це ж ти трясеш те, що непорушне,
це ж ти, подорожуючи, знищу ш нечисту силу,
за тво©ми заповiтами Диво трима ться над Землею,
гори стоять i рiки течуть у моря.
Безстрашний i рiшучий арi ць,
ти говорив захоплююче i рiшуче дiяв, убиваючи ворогiв,
навiть двi безмежнi половинки Всесвiту
для тебе -- лише двi пригорщi.
Хай летить стрiмко вперед твоя колiсниця,
поперед не© помах тво © булави, яка трощить ворогiв,
убий тих, хто йде насупротив, тих, хто наступа ззаду,
утверди свою правду, мир i порядок.
О Тар'я, тебе прикликають тисячi арiйцiв,
бо ти визволив Дану, пробивши Вал,
ти знищив Змiя, що розростався,
круглого, безногого i безплечого.
Ти встановив на мiсце велику Землю,
врiвноважив ©© рух i поступ,
налагодив над нею повiтряний простiр i Диво,
хай потечуть сюди води, якi пробуджують живе.
Як ти зруйнував Вал, то й корiв випустив,
боячись твого удару, вони на волю вийшли,
iшли корови зручним шляхом-лоном,
яке ти, Тар'я, сво ю булавою пробив.
Тар'ягн сам заполонив двi сфери добрами --
дивну i земну, об' днану водами,
вiн з повiтряного простору, де вiдбувалася битва,
привозить нам дарунки i скарби.
Сонце не змiню установлених сторiн свiту,
якi створив володар коней буланих,
тiльки тодi, як Дарбог Землю обiйде,
вiн ляга спати, розпрiгши коней.
Перед сходом Сонця всi бачать вранiшню Зорю,
©© яскравiсть, що засвiчу лице Овиду,
всi знають, що коли Зоря з'явля ться,
Тар'ягн благоволить людям, котрi знають молитви.
Велике свiтло заховане в персах Зорi,
сира корова йде, але несе тепле молоко,
смак молока походить вiд корови,
коли Тар'ягн його призначив для спожитку арiйцю.
О Тар'я, будь твердим перед походом,
допоможи i спiваку i господарю,
а тих, хто насила на арiйцiв злi чари,
Перуном убий i Перуном спали.
Навколо багато ворогiв,
врази ©х розпеченим камiнням,
розколи з верху до низу, осиль,
убий Змiя, утверди свою владу.
Вирви з коренем чортове зiлля,
розколи середину i зламай верхiвку,
до яких пiр ти будеш вичiкувати,
метни розпечене вiстря списа у безвiрника.
Якщо, ©дучи сво©ми буланими кiньми,
ти, Тар'ягне, заволодi ш щедрими добрами,
хай стануть цi добра нашими спiльними,
хай Круг справедливо частини розподiлить.
Принеси нам, Тар'я, щедру частку,
хай буде з надлишком твiй дар Божий,
наше бажання прослалося, як море,
задовольни його, господарю благ.
Порадуй нас коровами i кiньми,
золотом i хлiбом, скарбами й дiтьми,
прагнучи до сонячного свiтла, ми, укра©нцi,
сво©ми молитвами тебе умовля мо.
Проломи для нас загони з коровами,
хай потечуть нам як нагорода статки,
ти небожитель, бугай, твоя несамовитiсть iстина,
будь щедрим подавачем добра для нас.
Ми заклика м для дачi щедрого Ярила,
наймужнiшого, для захоплення здобичi в битвi,
Бога вiйни, Тар'ягна, заклика мо в спiльники,
того, хто ворогiв убива , перемагаючи в битвi.
Тар'я!
При©зди сюди, Тар'ягне, стоячи на мiсцi ©здового,
це твiй звичай -- пити чар-трунок,
двох буланих коней розпрягай,
на житню солому кличе тебе волхв.
При©зди лише до арiйцiв,
не слухай ворогiв наших,
бо нашi речення, прикрашенi похвалою,
кличуть тебе, нашого родича.
На нашу пожертву, при мну через заговори,
о Тар'я, разом з буланими при©зди,
голосно тебе кличемо, молячись тобi,
задобрю мо пожертвою сп'янiлого вiд тоуку.
А привезуть тебе дво буланих коней,
добре об'©жджених, струнких i гарних,
ти, Тар'я, радiючи ячмiнному напою,
послухай нас благоприязно.
Надiюсь, ти зробиш мене пастухом народу,
князем над во©нами, о щедрий Ар'я,
звичайно, я стану Золотим князем,
бо ж наш рiд княжий -- тво© кревнi родичi.
Хай тво© могутнi буланi конi,
о Тар'ягн, привезуть тебе сюди,
а тi, що нападають на нашi дивнi ворота,
хай упадуть у безодню, тобою здертi.
О Тар'я, заправу для цього чар-трунку
орел принiс з вишнiх гiр,
захмелений ним, ти потрясеш народи,
заганяючи для арiйцiв корiв череди.
Ми кличемо для щастя великого Тар'ягна,
наймужнiшого, щоб захопити в цiй битвi здобич,
Бога, який нас чу , який пiдтриму ,
який ворогiв убива , завойовуючи нагороди.
Тар'я!
Велика сила мужностi в тебе, Тар'я,
ти войовничий бик-самовладець,
грiзний, юний, мiцний, жагучий,
булавою володi ш всепроникною.
Ти могутнiй бугай норовистий,
переможець, захватник, поневолювач,
диний можний князь всього свiту,
веди арiйцiв на битву i розсели по землi.
В тво©й творчостi всi Боги присутнi,
сяючий, непереборний скрiзь,
Тар'я сво ю величчю перероста Диво i Землю,
широкий великий повiтряний простiр виповню .
В це чисте, глибоке, грiзне джерело
входить натхнення Бога-творця,
в Тар'ягна, як рiки в океан,
iдуть нашi сили i звiдти виходять.
Тар'я!
Ти великий Тар'ягне, це за тобою
Земля i Диво владу визнали,
ти вбив Змiя, виявивши силу,
рiки випустив iз неволi.
Вiд спалаху, як ти народився,
затряслося Диво i Земля,
затряслися кремiннi гори вiд страху перед тво ю
несамовитiстю,
розступились пустелi,потекли рiки.
З силою ти кинув булаву i розколов гору,
сила засобом переможця,
оп'янiлий вiд сили убив Змiя,
води швидко потекли лоном.
Диво вважа ться тво©м батьком,
Ора вважа ться тво ю матiр'ю,
Ягна вважа ться тво ю душею,
ти досконалий,прекрасний i сильний.
Хто сам може Землю затрясти? --
Тар'я, бажаний князь для арiйцiв,
диного його iстинного укра©нцi шанують,
бо вiн дару i опiку ться волхвами.
Вiн змушу до втечi змiшанi полки ворогiв,
вiн щедрий для тих, хто сильний,
вiн приносить здобич тим, хто викоху силу,
ми бажа мо твого, Тар'я, благословення.
Тому Тар'я вiдомий як переможець i вбивця,
бо вiн корiв у бою здобував,
коли Тар'ягн вiд лишку сили шаленi ,
все, що тверде, з жаху ста податливим.
Тар'я зiгнав до одного мiсця всiх корiв,
коней, овець, кiз -- зiбрав весь товар,
багато укрiплених мiст поламав,
роздав багатства сво©м во©нам.
Тар'я пiклу ться про свою матiр,
а також про батька пiклу ться,
тi, хто з криком "Слава!" б'ються в перших лавах,
найкращими дiтьми Тар'ягна.
Бо вiн кого схоче з живого перетворить у мертвого,
щедрий до тих, хто змага ться бо м,
розбива камiння, як грiм дивний,
обдарову тих, хто його славословить.
Вiн привiв у рух колесо Сонця,
зупинив Чорта, який хотiв Дарбога спинить,
кинув його в шкуру темно© утроби,
води сiм'ям Вогню заплiднив.
На розстелену шкуру бика кличе волхв
усiх родичiв, своякiв i друзiв,
а також Тар'ягна в компанiю кличе,
князь-господар чека сходу Сонця.
О Тар'ягне, будь товаришем сво©м шанувальникам,
тим, хто тебе оспiву , силу дай,
бо ж ми завжди тебе пам'ята мо
i в бойовому походi i бiля священного Вогню.
Тож нехай щедрий Тар'ягн дасть достаток,
наш великий князь, наставник i управитель,
творимо йому треби i заговори,
дякуючи натхненно за те, що веде до звитяги.
Тар'я!
Хай прийде до нас Тар'я потужний,
герой наших страв покошту ,
хай, звеличений нашим славослов'ям,
сили сво© незбагненнi, наче Див, розпросторить.
Сила дивовижного бугая тут пану ,
вiн свiтлом ясним ся для хiтi чоловiчо©,
його сила духа нашому князю перейде,
арiйська сила всiх пересилить.
Хай прийде Ар'я до укра©нцiв
з Дива, з Землi, з Дани,
iз сонячного ства разом з Перунами,
здалека, а також з точка жертовного Вогню.
Його, котрий володi мiцним достатком,
Тар'ягна-героя, ми прославля мо,
того, хто булавою Змiя перемiг,
бо його хоробрiсть -- це дорога до щастя.
На його подвигах нанизанi поколiння арiйцiв,
вiн руха язик, котрий шанобу спiва ,
володар багатьох благ наш поважний волхв,
хай ще й Тар'ягна сюди покличе.
Благословеннi тво© красивi долонi,
коли ти, Тар'я, вруча ш подарунок волхву,
створена тобi молитва шаноблива,
дякуючи натхненню, злетiла з вуст наших.
Тар'я!
Я людина i свiтло разом,
я -- натхненний спiвом кобзаря,
я покорив Кра©ну -- син Дарбога,
перший князь Араяни -- земне втiлення Бога.
Я дав землю арiйцям,
дав дощ, щоб земля родила,
рiки по руслах побiгли з мо © волi,
поклонiння Ягнi через мене прийшло.
П'яний вiд надлишку сили,
я розбив дев'яносто дев'ять загорож Шамбари,
а Дитинець зруйнував наостанку,
коли допомагав Бiлобоговi побороти Чорнобога.
* * *
Ця птиця Сокiл летить попереду Перунiв,
найперший Сокiл попереду соколiв,
коли летить з Гори прекрасноликий,
несучи гiлку з вишнi для людини.
Ця птиця безстрашна ринулась в невiдоме,
швидка, як думка, рiшуча i свята,
миттю прилетiла вона з медвяною росою,
у цьому Слава для птицi Сокiл.
Стрiмкопадаючий зi стеблом у дзьобi,
минаючи стрiлу варти, згубив перо,
заправу для дивного чар-трунку принiс,
забравши стебло з вищого Дива для Тар'ягна.
Тар'я!
Хай побачить нас Ягна, Прамати i Прабатько,
а також Тар'ягн, Дружба i Перун,
коли на священному требищi
ми оголосимо досто©нства вбраного Коня.
Ось волхви ведуть святково вбраного Коня
в дар Боговi, спутаного,
поряд Козел рябий гарно йде, мекаючи,
це ж бо жертва для Тар'ягна i Велеса.
Цього Козла призначено для всiх Богiв,
разом з Конем найродовитiшим, як долю Велеса,
цю бажану попередню жертву, разом з жеребцем,
сам Творець пiдбадьорю для славного дiла.
Призначеного Коня учнi тричi обводять навколо требища,
а призначений для цього Козел iде першим,
оповiщаючи Богiв, що достойна жертва
пiдходить до жертовного стовпа.
Волхв, виночерпiй i знахар вiдганяють злих духiв,
пiчник запалю вогонь, а вiдун веди вiда ,
всi вони покуштують жертовно© ©жi,
доладу приготовано©, по звичаю пiднесено©.
Тi, хто вирубу стовп, тi, хто везуть стовп,
тi, хто витiсують навершя для кiнського стовпа,
тi, хто вбирають Коня в збрую,
©х молитовнi пiснi хай задобрюють жертву i Бога.
Кiнь, викоханий з лискучою спиною, увiйшов у Коло,
волхвом складена пiсня його супроводжу ,
хор духовний йому спiва ,
ми зробили його добрим подарунком Богам.
Та вуздечка кiнська i недоуздок,
той ремiнь, що на головi, i ремiнний повiд,
та трава, якою йому напхано рота,
все це буде на жертовний вогонь Боговi.
Те, що з'©ла муха iз кiнського м'яса,
що прилипло до жертовного стовпа чи до сокири,
що прилипло до рук майстра,
все це хай буде для Богiв.
Хай майстер вiддiлить кишки вiд м'яса,
м'ясо обмиють i запашними травами натруть,
роздiлять його на особливi частини,
зготують м'ясо на вугiллi Сваржича.
Сiк м'ясний, який скапу у Вогонь,
коли м'ясо смажиться на веретелi,
хай не пристане вiн до землi, нi до трави,
хай i це буде пожертва Ягнi.
Тi, хто оглядають Коня, коли вiн готовий,
тi, хто каже: "Гарно пахне, час знiмати!",
хто чека пригоститись м'ясом шляхетного Коня,
хай спiвають дружно в супровiд дiйству.
Та палочка, що для проби м'яса в казанi,
тi миски для наливання юшки-вiдвару,
димуючi покришки горщикiв,
гак, макiтра -- всi вони Коню служать.
Його вуздечка, путо, попона;
що вiн пив, що ©в, що нюхав,
все це Боговi угодне.
Хай не дуже закоптить його Вогонь, що смаженею пахне,
хай не буде йому на шкоду блискучий казан,
пожертвуваного, бажаного, оспiваного, приготовленого пiд гук
"Шануймо!",
цього коня хай прийме Бог.
Той убор, який розстилають для Коня,
верхн покривало, золотi бляшки,
уздечка, пута -- вся збруя --
все належить Богам.
Якщо пiд час бiгу Кiнь сильно хропiв,
коли його вдарено батогом,
то так як ложкою з тоуком до Вогню,
я замовляю цi образи молитвою.
Сокира руба тридцять чотири ребра
цього найкращого Коня, втiлення Бога,
притримуйте так його тiло, щоб не пошкодити,
роздiлiть суглоби, називаючи ©х один за другим уголос.
Майстер дiлить Коня,
дво притримують -- такий порядок,
всi частини тушi будуть приготовленi за звича м,
стiльки ж кльоцок буде у вогонь кинуто.
Хай тебе, Коню, не мучить вiдлiт життя,
хай сокира не спричинить наруги тво му тiлу,
хай поспiшливий, недосвiдчений рiзник не промахнеться ножем,
щоб не порiзати неправильно тво© органи.
Ти тут не вмира ш, не терпиш наруги,
ти до Бога iдеш легким шляхом,
дво буланих коней, дво в яблуках коней стали з тобою в однiй упряжцi,
на яких Дарбог ©здить вiд обрiю до обрiю.
Хай ця жертва бойового Коня посприя ,
щоб гарнi родились у наших табунах конi i корови,
щоб хлопчики народжувались для могутнiх арiйських полкiв,
а також достаток,
хай Кiнь, в супроводi жертовного узливання, дасть нам владу.
Тар'я!
Коли ти народився i вперше заiржав,
виринаючи з першоджерела, як з безоднi океану,
тво© ноги стали, як крила сокола,
ти швидкий, як сайгак, достойний шани Кiнь.
Його, дарованого Ягною, запрiг Три диний,
Тар'ягн уперше сiв на нього верхи,
свiтлий Дух тримав за поводи,
iз Сонця зробили Коня Боги.
Ти, Ягна, ти закон Всесвiту, Коню,
ти, Тар'я, за та мною обiтницею,
ти, наче п'янкий чар-трунок для вершника,
тричi прив'язаний до сутi життя.
Тро прив'язiв у тебе на Дивi,
три у рiчках, три в океанi,
а ще ти вида шся схожим на Перуна,
там, у вишинi, тво мiсце народження.
О скакун, це тво© мiсця купання,
це скарби копит переможця,
ми побачили твою упряж, яка несе щастя,
яка загнузду подi© у закони.
Думками ми упiзнали твою суть,
це птиця, яка лiта пiд Дивом,
твоя вродлива сухорлява голова похропу ,
коли ти линеш шляхами небесними, де нема пилу.
Тут я бачу вищий образ Коня,
що напився води цiлющо© зi слiду Корови,
щасливi ми люди, що ти нам дався
до рук, до способу i для пожертви.
Бо за тобою колiсниця слiдом, за тобою муж,
за тобою корови, за тобою гурти дiвчат,
слiдом за тобою iдуть во©ни,
Боги тебе надiлили геройською силою.
Кiнь iз золотими рогами, його роги залiзнi,
вiн стрiмкий, як думка, Тар'ягн вiд нього вiдстав,
самi Богове прийшли скуштувати жертовного,
бо вiн досто©н ©х.
Дивнi конi грають силою,
нема табунам нi кiнця нi краю,
наче гуси, змикаються в косяки,
коли iдуть на небеснi пасовища.
Тiло тво в польотi, о скакун,
твоя думка лине швидше за вiтер,
тво© роги знаходяться скрiзь,
рухаються, звиваються по лiсах i долах.
На жертву присвячено скакуна
з думкою, зверненою до Бога,
Козла ведуть попереду, його супутника,
а позаду ©дуть мудрi спiвцi.
Вiн вiдбув у найвищу хату,
скакун пiшов до батька-матерi,
хай вiн сьогоднi буде Боговi найпри мнiший
i попросить нам ласки у Ягни.
Тар'я!
I ранiше дари приносили Диво i Земля,
тi, що Киян одержав, щоб арiйцям дати,
вони подарували во©ну владу над горами i долами,
а також булаву, у якiй влада i сила.
Скакового коня подарували, того, що завжди перший,
що жар ©сть,полум'я п' -буланого,
який стрiмкий i хижий,наче коршун,
достойного Коня дали для шляхетного князя Кия!
Такому коневi радий кожен козак,
швидко бiжить,наче вiтер по схилу,
ногами жадiбно рве дорогу,
обганяючи колiсницi i птахiв.
Коня,який боях вiдбивав повантажену здобич,
який служив во©ну, щоб вiдбити корiв,
Коня, ознаки Божистостi якого очевиднi,
вiн, як диск Сонця, в коронi ся !
Прагнучи бiгти першим,
вiн рветься несамовито, аби бути попереду,
отриму в нагороду вiнок iз живих квiтiв,
гаряче диха , форка пiною.
Цей скакун, що вигра завжди,
слухняний тiлом також у бою,
завжди вирива ться вперед iз шереги,
розпластавшись в польотi, пилюгу здiйма аж по брови.
Наче грому небесного грiзного,
бояться вороги нападу цього Коня,
як на нього нападуть навiть тисячi,
вiн у могутньому поривi невтримний.
Люди славлять його швидкiсть i перевагу,
вiн сво ю силою протягнувся через шiсть народiв,
наче Сонце просвiчу ться через воду,
в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч.
Перуни викликають в ньому снагу до бiйки,
вiн в однiй лавi разом з героями,
але i для мирних справ його кличуть,
в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч.
Одною лiвицею вiн боре супротивника,
правицею -- щастя сi для всiх,
навiть слабкий переможе, коли з ним Тар'ягн,
в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч.
Вiн здобичник з пiшими во©нами i з вершниками,
всi укра©нцi про нього чули,
мужнiстю i силою вiн поборю злi чари,
в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч.
А чи в герцi за нагороду, чи в бою з ворогами
вiн здобува , бо найсильнiший,
бо вiн води звiльнив, вiн Рiд розпочав,
в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч.
Вiн носить булаву, вiн убивця чужинцiв,
вiн страшний, жахливий, але майстер i хитрун,
силу його шанують серед семи племен,
в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч.
Його булава шишкаста гримить,
несамовито дужий його рев пiднебесний,
за ним Перемога, Слава i Здобич,
в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч.
Межi його сили нiхто по змiряв,
нi Боги, нi люди, нi навiть води,
бо вiн, дякуючи силi, суть мiж Дивом i Землею,
в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч.
Червона i чорна кобили з зорями на лобах
сяють у запрягу всемогутнього,
ця колiсниця Тар'© звитяжцю належить,
в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч.
Вiн пiдкорив чужинцiв, як вiв свiтлочолих,
убив, загнав у землю булавою,
вiн завоював Кра©ну зi свiтлими юнаками,
вiн Сонце вiдкрив, Дану звiльнив -- Боголюдина.
Хай всi днi нас захища Тар'ягн,
щоб за нами на всiх шляхах була Перемога,
хай нам щедроти дарують мати, батько,
Ягна, Водан, Земля i Диво.
Тар'я!
Твоя найвища суть дуже далеко,
©© лише мудрi можуть збагнути,
але тво© дивнi дiяння разом iз земними
творять всесвiтню Славу тво©м подвигам.
Ти змiцнив Землю i поширив Свiт,
владною булавою вивiльнив Бережу,
убив змiя Горинича, розчерепив злу силу,
змiв з лиця Землi Нечисту.
Твоя воля нас пiдтриму ,
бо ти з нами завжди, коли фортецi дола мо,
коли нашi списи у ворогiв потрапляють,
помнож арiйську силу, всесильний Боже.
Шану мо тебе, Тар'я, як найстаршого прабатька,
назива мо -- Щедрий, щедрого силою,
виходячи на герць iз пiдступним,
заслужив Тар'я iм'я сина Слави.
Гляньте на його повний розквiт,
повiрте в геройську силу Тар'ягна,
вiн знайшов корiв, вiн знайшов коней,
траву, води i дерева.
Для того, хто сильний, як бик,
чий порив iстинний, ми напiй готу мо,
для героя, який пiдстерiг здобич, як мисливець,
вiд укра©нцiв шана i священнi пiснi.
Тар'я!
Хто заледве народився, а вже мудрий,
Бог, який силу духа взяв у всiх Богiв,
вiд чи © несамовитостi тряслися обидва свiти,
його величi i мужностi -- то Тар'я !
Хто змiцнив Землю, яка коливалася,
хто заспоко©в гори, якi тряслися,
хто вимiряв якнайдалi повiтряний простiр,
хто пiдтримав Диво -- то Тар'я!
Хто убив Змiя, пустив струменiти сiм рiчок,
хто вигнав корiв, поруйнував Вал,
хто народив Вогонь iз двох каменiв,
хто загрiба здобич в боях -- то Тар'я!
Ким всi цi перевороти здiйсненi,
хто неарiйцiв змусив як нижчу расу зача©тися,
хто, як щасливий гравець, виграв, зiрвавши куш,
багатство чуже привласнив -- то Тар'я !
Про кого, боячись, питають: "Де вiн ?",
до кого молитва iз страхом i пошаною,
хто зменшу багатства чужинцiв,
вiрте в нього щиро -- то Тар'я!
Хто одухотворив змученого i слабого,
до кого за пiдтримкою зверта ться волхв,
хто допомагав тому, який жорна крутить,
володар племiнних корiв -- то Тар'я!
Кому пiдкоряються конi i корови,
у кого полки во©в, ряди колiсниць,
хто народив Сонце, Вранiшню Зiрку,
хто управля водами -- то Тар'я!
Кого закликають поокремо дво супротивних полкiв,
по той i по цей бiк, вза мнi вороги,
навiть тi дво , що воюють на однiй колiсницi,
по рiзному кличуть Бога вiйни Арея.
Без кого племена не перемагають,
кого ратники кличуть на помiч,
хто завжди iшов навпроти всього,
хто трясе непорушним -- то Тар'я!
Хто кожного, який здiйснив великий грiх,
вражав списом -- перш чим той усвiдомить,
хто наглому не проща наглiсть,
хто вбив ворога -- то Тар'я !
Хто Шамбару, який у горах жив,
вiднайшов за сорок лiт,
хто вбив Змiя, що силою хвалився,
Дану полонивши, -- то Тар'я !
Хто сильний як бик на семи поводах,
хто випустив сiм рiчок для плину,
хто булавою зiштовхнув Змiя,
який на Диво лiз, -- то Тар'я !
Навiть Диво i Земля вклоняються йому,
навiть гори бояться його несамовитостi;
хто це, сп'янiлий з гарпуном у руцi,
з булавою в долонi -- то Тар'я!
Хто допомагав виноробу, а також кухарю,
оповiдачевi речень i знавцевi обряду,
кому укра©нцi моляться, шануючи Славу його,
кому цi дари -- Божистому Тар'ягну.
Тар'я!
Тому, хто все завойову , здобич i Диво,
тому, хто завойову ниви i чоловiкiв,
тому, хто завойову коней, корiв i води,
Тар'ягну достойному наша Слава i дари.
Тому, хто всiх переважа , скоря , лама ;
непереможному, пересилювачу, розпоряднику,
могутньому поглиначу, вiзничому непереборному,
Тар'ягну, володарю оголошу мо поклонiння.
Вiн трясе найважчою булавою,
бо ць, який вирiс сам по собi,
вiдомий серед племен як войовничий ар'я,
збирач вiйськ i шукач подвигiв.
Його зброя смертельна для повсталого,
вiн не поступливий, як бугай,
високий, глибокий, обдарований, твердий i пронизливий,
Тар'я отриму достойнi пожертви.
Вiн визволив iз печери корiв,
води застоянi подiлив на безлiч рiк,
Диво пiдпер, добре вiд злого вiддiлив,
навчив нас пiсень, щоб його причарувати.
О Тар'я, дай нам найлiпшi багатства,
щоб ми збагнули силу дi© для благополуччя,
щоб зростав наш народ, здоровий тiлом,
щоб з бадьорими пiснями минали днi.
Тар'я!
Насолоду собi сотворила та, яка володi силою дi©,
тiсно зв'язана родинними узами з Дивом i Землею,
i ось Боги вiднайшли Тар'ягна, достойного для взору,
у водах, пiд час вирування сiмох озер.
Сiм днiв посилили щасливе Дитя,
яке народилось рожеве i величне,
Боги спiшили до нього, як кобили до лошати,
Боги милувалися Три диним.
Розростаючись у повiтрi сяючим тiлом,
очищуючи силу духа молитвою,
одягаючись в полум'я i водяну пару,
вiн творить свою досконалу красу.
О Тар'я! Наш вождь i прабатько,
спожива мо тво© неоцiненнi дари,
ми виросли, дякуючи тво му сiменi,
тож переможемо безбожних супротивникiв.
Ти став нашим бойовим прапором,
ти став натхненником наших пiсень,
ти дав нам дiм i в ньому Сваржича,
на колiсницi ©деш, як Бог до Богiв.
В житлах смертних ти безсмертний,
ти пану ш в нашiй хатнiй печi,
для тебе на жертовне вогнище плеска м тоук,
щоб ласкава Ягна грiла нашi лиця.
Приходь, Ярило, з добрими намiрами,
великий з великими потугами для народу,
сотвори нам достаток i безпеку в свiтi,
славну долю дай i пiсенний настрiй.
Всi тво©, Тар'я, давнi народження
i теперiшнi ми славимо i шану мо,
цi узливання для племiнного бугая,
для сина Дарбога i Ягни.
З поколiння в поколiння про тебе нагаду волхв,
в твою честь запалю мо Ватру,
Вогонь-бо завжди молодий, коли горить полум'ям,
коли пашить очищенням i добром.
Цi нашi пожертви ти могутнiй вознеси
разом з нашою шанобою до Ягни вишньо©,
дай нам, священику, благословення,
Ягно, посприяй нашому достатку.
Веди нас вiд народження до мети,
даруючи благо за заслуги i пошанiвок,
хай буде нам син, який продовжу Рiд плоть вiд плотi,
о Ягно, хай буде тво благословення.
Тар'я!
Тар'ягне, господарю сильних чоловiкiв,
великих удач i перемог,
ти ма ш багато корiв молочних,
на вбивство ворогiв напучу ш.
Перуни, iдiть з нами до бою для пiдсилення
за тими, в кого багатство i щастя,
за тими, хто в бою перемага ,
знищуючи ворога i беручи здобич.
Налаштуй нас на достаток добр,
о Тар'ягн, Бог сильних,
разюче блискаючий, охоронець потомства,
смiливий, вiдчайдушний i несамовитий.
Вiн сотворив усiх iстот,
сотворив пошанування для Богiв,
коханець Слави, Звитяги i Хвали.
Не допусти, Тар'ягне, до нас
нi нудьги, нi страху, нi зради,
нi немочi, нi наруги, бо ти син сили,
заступи вiд злих чарiв i наговорiв.
Дай нам в нагороду сильне потомство,
о Тар'ягне, поборник поборених,
дай нам достаток i багатство,
могутнiй у пристрастi i славi Бог.
Тар'я!
Ягна, Зоря, Божистий кiнь,
вас заклика вдосвiта волхв-спiвець,
хай почу нас Сварго, той, хто сiя ,
i тi, хто присутнiй при священнодiйствi.
О Тар'ягн, три сили в тебе, тро жител,
три язики полум'я у народженого законом,
три тiла в тебе, уподобанi Богами,
охороняй нас в наших молитвах.
О Тар'ягне-Ярило, у тебе багато iмен,
ти всеволодар, ти самосутнiй i безсмертний,
а те, що ти володi ш чудесною силою,
то вiд Ягни, бо ти Бог вiд Бога.
Бог Тар'ягн вождь Божистого народу арiйцiв,
бо вiн п' полум'я i пiдтриму закон,
вiн убивця ворогiв древнiй i всезнаючий,
пiдтрима в скрутну хвилину того, хто славить Ягну.
Божистий кiнь, Вогонь, Дивний волхв,
син Матерi, Батька, Бога-творця,
славимо тебе, поливаючи дрова тоуком.
Тар'я!
До Тар'ягна звертаються шанувальники,
готуючи священнi страви для треби,
вiдганяючи наговори злих людей,
о Тар'я, подай знак благословенно© прихильностi.
Вiдстанi для тебе не мають значення,
при©зди, володар буланих коней,
для мiцного бика зготували ми цей чар-трунок,
для тебе трудилися, збираючи припас.
Тар'я полум'яноязикий, щедрий охоронець
з великим вiйськом, рiшучий, несамовитий.
Що звершив ти, грiзний для ворогiв,
якi були тво© подвиги, дивний бугай?
Це ж ти трясеш те, що непорушне,
це ж ти, подорожуючи, знищу ш нечисту силу,
за тво©ми заповiтами Диво трима ться над Землею,
гори стоять i рiки течуть у моря.
Безстрашний i рiшучий арi ць,
ти говорив захоплююче i рiшуче дiяв, убиваючи ворогiв,
навiть двi безмежнi половинки Всесвiту
для тебе -- лише двi пригорщi.
Хай летить стрiмко вперед твоя колiсниця,
поперед не© помах тво © булави, яка трощить ворогiв,
убий тих, хто йде насупротив, тих, хто наступа ззаду,
утверди свою правду, мир i порядок.
О Тар'я, тебе прикликають тисячi арiйцiв,
бо ти визволив Дану, пробивши Вал,
ти знищив Змiя, що розростався,
круглого, безногого i безплечого.
Ти встановив на мiсце велику Землю,
врiвноважив ©© рух i поступ,
налагодив над нею повiтряний простiр i Диво,
хай потечуть сюди води, якi пробуджують живе.
Як ти зруйнував Вал, то й корiв випустив,
боячись твого удару, вони на волю вийшли,
iшли корови зручним шляхом-лоном,
яке ти, Тар'я, сво ю булавою пробив.
Тар'ягн сам заполонив двi сфери добрами --
дивну i земну, об' днану водами,
вiн з повiтряного простору, де вiдбувалася битва,
привозить нам дарунки i скарби.
Сонце не змiню установлених сторiн свiту,
якi створив володар коней буланих,
тiльки тодi, як Дарбог Землю обiйде,
вiн ляга спати, розпрiгши коней.
Перед сходом Сонця всi бачать вранiшню Зорю,
©© яскравiсть, що засвiчу лице Овиду,
всi знають, що коли Зоря з'явля ться,
Тар'ягн благоволить людям, котрi знають молитви.
Велике свiтло заховане в персах Зорi,
сира корова йде, але несе тепле молоко,
смак молока походить вiд корови,
коли Тар'ягн його призначив для спожитку арiйцю.
О Тар'я, будь твердим перед походом,
допоможи i спiваку i господарю,
а тих, хто насила на арiйцiв злi чари,
Перуном убий i Перуном спали.
Навколо багато ворогiв,
врази ©х розпеченим камiнням,
розколи з верху до низу, осиль,
убий Змiя, утверди свою владу.
Вирви з коренем чортове зiлля,
розколи середину i зламай верхiвку,
до яких пiр ти будеш вичiкувати,
метни розпечене вiстря списа у безвiрника.
Якщо, ©дучи сво©ми буланими кiньми,
ти, Тар'ягне, заволодi ш щедрими добрами,
хай стануть цi добра нашими спiльними,
хай Круг справедливо частини розподiлить.
Принеси нам, Тар'я, щедру частку,
хай буде з надлишком твiй дар Божий,
наше бажання прослалося, як море,
задовольни його, господарю благ.
Порадуй нас коровами i кiньми,
золотом i хлiбом, скарбами й дiтьми,
прагнучи до сонячного свiтла, ми, укра©нцi,
сво©ми молитвами тебе умовля мо.
Проломи для нас загони з коровами,
хай потечуть нам як нагорода статки,
ти небожитель, бугай, твоя несамовитiсть iстина,
будь щедрим подавачем добра для нас.
Ми заклика м для дачi щедрого Ярила,
наймужнiшого, для захоплення здобичi в битвi,
Бога вiйни, Тар'ягна, заклика мо в спiльники,
того, хто ворогiв убива , перемагаючи в битвi.
Тар'я!
При©зди сюди, Тар'ягне, стоячи на мiсцi ©здового,
це твiй звичай -- пити чар-трунок,
двох буланих коней розпрягай,
на житню солому кличе тебе волхв.
При©зди лише до арiйцiв,
не слухай ворогiв наших,
бо нашi речення, прикрашенi похвалою,
кличуть тебе, нашого родича.
На нашу пожертву, при мну через заговори,
о Тар'я, разом з буланими при©зди,
голосно тебе кличемо, молячись тобi,
задобрю мо пожертвою сп'янiлого вiд тоуку.
А привезуть тебе дво буланих коней,
добре об'©жджених, струнких i гарних,
ти, Тар'я, радiючи ячмiнному напою,
послухай нас благоприязно.
Надiюсь, ти зробиш мене пастухом народу,
князем над во©нами, о щедрий Ар'я,
звичайно, я стану Золотим князем,
бо ж наш рiд княжий -- тво© кревнi родичi.
Хай тво© могутнi буланi конi,
о Тар'ягн, привезуть тебе сюди,
а тi, що нападають на нашi дивнi ворота,
хай упадуть у безодню, тобою здертi.
О Тар'я, заправу для цього чар-трунку
орел принiс з вишнiх гiр,
захмелений ним, ти потрясеш народи,
заганяючи для арiйцiв корiв череди.
Ми кличемо для щастя великого Тар'ягна,
наймужнiшого, щоб захопити в цiй битвi здобич,
Бога, який нас чу , який пiдтриму ,
який ворогiв убива , завойовуючи нагороди.
Тар'я!
Велика сила мужностi в тебе, Тар'я,
ти войовничий бик-самовладець,
грiзний, юний, мiцний, жагучий,
булавою володi ш всепроникною.
Ти могутнiй бугай норовистий,
переможець, захватник, поневолювач,
диний можний князь всього свiту,
веди арiйцiв на битву i розсели по землi.
В тво©й творчостi всi Боги присутнi,
сяючий, непереборний скрiзь,
Тар'я сво ю величчю перероста Диво i Землю,
широкий великий повiтряний простiр виповню .
В це чисте, глибоке, грiзне джерело
входить натхнення Бога-творця,
в Тар'ягна, як рiки в океан,
iдуть нашi сили i звiдти виходять.
Тар'я!
Ти великий Тар'ягне, це за тобою
Земля i Диво владу визнали,
ти вбив Змiя, виявивши силу,
рiки випустив iз неволi.
Вiд спалаху, як ти народився,
затряслося Диво i Земля,
затряслися кремiннi гори вiд страху перед тво ю
несамовитiстю,
розступились пустелi,потекли рiки.
З силою ти кинув булаву i розколов гору,
сила засобом переможця,
оп'янiлий вiд сили убив Змiя,
води швидко потекли лоном.
Диво вважа ться тво©м батьком,
Ора вважа ться тво ю матiр'ю,
Ягна вважа ться тво ю душею,
ти досконалий,прекрасний i сильний.
Хто сам може Землю затрясти? --
Тар'я, бажаний князь для арiйцiв,
диного його iстинного укра©нцi шанують,
бо вiн дару i опiку ться волхвами.
Вiн змушу до втечi змiшанi полки ворогiв,
вiн щедрий для тих, хто сильний,
вiн приносить здобич тим, хто викоху силу,
ми бажа мо твого, Тар'я, благословення.
Тому Тар'я вiдомий як переможець i вбивця,
бо вiн корiв у бою здобував,
коли Тар'ягн вiд лишку сили шаленi ,
все, що тверде, з жаху ста податливим.
Тар'я зiгнав до одного мiсця всiх корiв,
коней, овець, кiз -- зiбрав весь товар,
багато укрiплених мiст поламав,
роздав багатства сво©м во©нам.
Тар'я пiклу ться про свою матiр,
а також про батька пiклу ться,
тi, хто з криком "Слава!" б'ються в перших лавах,
найкращими дiтьми Тар'ягна.
Бо вiн кого схоче з живого перетворить у мертвого,
щедрий до тих, хто змага ться бо м,
розбива камiння, як грiм дивний,
обдарову тих, хто його славословить.
Вiн привiв у рух колесо Сонця,
зупинив Чорта, який хотiв Дарбога спинить,
кинув його в шкуру темно© утроби,
води сiм'ям Вогню заплiднив.
На розстелену шкуру бика кличе волхв
усiх родичiв, своякiв i друзiв,
а також Тар'ягна в компанiю кличе,
князь-господар чека сходу Сонця.
О Тар'ягне, будь товаришем сво©м шанувальникам,
тим, хто тебе оспiву , силу дай,
бо ж ми завжди тебе пам'ята мо
i в бойовому походi i бiля священного Вогню.
Тож нехай щедрий Тар'ягн дасть достаток,
наш великий князь, наставник i управитель,
творимо йому треби i заговори,
дякуючи натхненно за те, що веде до звитяги.
Тар'я!
Хай прийде до нас Тар'я потужний,
герой наших страв покошту ,
хай, звеличений нашим славослов'ям,
сили сво© незбагненнi, наче Див, розпросторить.
Сила дивовижного бугая тут пану ,
вiн свiтлом ясним ся для хiтi чоловiчо©,
його сила духа нашому князю перейде,
арiйська сила всiх пересилить.
Хай прийде Ар'я до укра©нцiв
з Дива, з Землi, з Дани,
iз сонячного ства разом з Перунами,
здалека, а також з точка жертовного Вогню.
Його, котрий володi мiцним достатком,
Тар'ягна-героя, ми прославля мо,
того, хто булавою Змiя перемiг,
бо його хоробрiсть -- це дорога до щастя.
На його подвигах нанизанi поколiння арiйцiв,
вiн руха язик, котрий шанобу спiва ,
володар багатьох благ наш поважний волхв,
хай ще й Тар'ягна сюди покличе.
Благословеннi тво© красивi долонi,
коли ти, Тар'я, вруча ш подарунок волхву,
створена тобi молитва шаноблива,
дякуючи натхненню, злетiла з вуст наших.
Тар'я!
Я людина i свiтло разом,
я -- натхненний спiвом кобзаря,
я покорив Кра©ну -- син Дарбога,
перший князь Араяни -- земне втiлення Бога.
Я дав землю арiйцям,
дав дощ, щоб земля родила,
рiки по руслах побiгли з мо © волi,
поклонiння Ягнi через мене прийшло.
П'яний вiд надлишку сили,
я розбив дев'яносто дев'ять загорож Шамбари,
а Дитинець зруйнував наостанку,
коли допомагав Бiлобоговi побороти Чорнобога.
* * *
Ця птиця Сокiл летить попереду Перунiв,
найперший Сокiл попереду соколiв,
коли летить з Гори прекрасноликий,
несучи гiлку з вишнi для людини.
Ця птиця безстрашна ринулась в невiдоме,
швидка, як думка, рiшуча i свята,
миттю прилетiла вона з медвяною росою,
у цьому Слава для птицi Сокiл.
Стрiмкопадаючий зi стеблом у дзьобi,
минаючи стрiлу варти, згубив перо,
заправу для дивного чар-трунку принiс,
забравши стебло з вищого Дива для Тар'ягна.
Тар'я!
Хай побачить нас Ягна, Прамати i Прабатько,
а також Тар'ягн, Дружба i Перун,
коли на священному требищi
ми оголосимо досто©нства вбраного Коня.
Ось волхви ведуть святково вбраного Коня
в дар Боговi, спутаного,
поряд Козел рябий гарно йде, мекаючи,
це ж бо жертва для Тар'ягна i Велеса.
Цього Козла призначено для всiх Богiв,
разом з Конем найродовитiшим, як долю Велеса,
цю бажану попередню жертву, разом з жеребцем,
сам Творець пiдбадьорю для славного дiла.
Призначеного Коня учнi тричi обводять навколо требища,
а призначений для цього Козел iде першим,
оповiщаючи Богiв, що достойна жертва
пiдходить до жертовного стовпа.
Волхв, виночерпiй i знахар вiдганяють злих духiв,
пiчник запалю вогонь, а вiдун веди вiда ,
всi вони покуштують жертовно© ©жi,
доладу приготовано©, по звичаю пiднесено©.
Тi, хто вирубу стовп, тi, хто везуть стовп,
тi, хто витiсують навершя для кiнського стовпа,
тi, хто вбирають Коня в збрую,
©х молитовнi пiснi хай задобрюють жертву i Бога.
Кiнь, викоханий з лискучою спиною, увiйшов у Коло,
волхвом складена пiсня його супроводжу ,
хор духовний йому спiва ,
ми зробили його добрим подарунком Богам.
Та вуздечка кiнська i недоуздок,
той ремiнь, що на головi, i ремiнний повiд,
та трава, якою йому напхано рота,
все це буде на жертовний вогонь Боговi.
Те, що з'©ла муха iз кiнського м'яса,
що прилипло до жертовного стовпа чи до сокири,
що прилипло до рук майстра,
все це хай буде для Богiв.
Хай майстер вiддiлить кишки вiд м'яса,
м'ясо обмиють i запашними травами натруть,
роздiлять його на особливi частини,
зготують м'ясо на вугiллi Сваржича.
Сiк м'ясний, який скапу у Вогонь,
коли м'ясо смажиться на веретелi,
хай не пристане вiн до землi, нi до трави,
хай i це буде пожертва Ягнi.
Тi, хто оглядають Коня, коли вiн готовий,
тi, хто каже: "Гарно пахне, час знiмати!",
хто чека пригоститись м'ясом шляхетного Коня,
хай спiвають дружно в супровiд дiйству.
Та палочка, що для проби м'яса в казанi,
тi миски для наливання юшки-вiдвару,
димуючi покришки горщикiв,
гак, макiтра -- всi вони Коню служать.
Його вуздечка, путо, попона;
що вiн пив, що ©в, що нюхав,
все це Боговi угодне.
Хай не дуже закоптить його Вогонь, що смаженею пахне,
хай не буде йому на шкоду блискучий казан,
пожертвуваного, бажаного, оспiваного, приготовленого пiд гук
"Шануймо!",
цього коня хай прийме Бог.
Той убор, який розстилають для Коня,
верхн покривало, золотi бляшки,
уздечка, пута -- вся збруя --
все належить Богам.
Якщо пiд час бiгу Кiнь сильно хропiв,
коли його вдарено батогом,
то так як ложкою з тоуком до Вогню,
я замовляю цi образи молитвою.
Сокира руба тридцять чотири ребра
цього найкращого Коня, втiлення Бога,
притримуйте так його тiло, щоб не пошкодити,
роздiлiть суглоби, називаючи ©х один за другим уголос.
Майстер дiлить Коня,
дво притримують -- такий порядок,
всi частини тушi будуть приготовленi за звича м,
стiльки ж кльоцок буде у вогонь кинуто.
Хай тебе, Коню, не мучить вiдлiт життя,
хай сокира не спричинить наруги тво му тiлу,
хай поспiшливий, недосвiдчений рiзник не промахнеться ножем,
щоб не порiзати неправильно тво© органи.
Ти тут не вмира ш, не терпиш наруги,
ти до Бога iдеш легким шляхом,
дво буланих коней, дво в яблуках коней стали з тобою в однiй упряжцi,
на яких Дарбог ©здить вiд обрiю до обрiю.
Хай ця жертва бойового Коня посприя ,
щоб гарнi родились у наших табунах конi i корови,
щоб хлопчики народжувались для могутнiх арiйських полкiв,
а також достаток,
хай Кiнь, в супроводi жертовного узливання, дасть нам владу.
Тар'я!
Коли ти народився i вперше заiржав,
виринаючи з першоджерела, як з безоднi океану,
тво© ноги стали, як крила сокола,
ти швидкий, як сайгак, достойний шани Кiнь.
Його, дарованого Ягною, запрiг Три диний,
Тар'ягн уперше сiв на нього верхи,
свiтлий Дух тримав за поводи,
iз Сонця зробили Коня Боги.
Ти, Ягна, ти закон Всесвiту, Коню,
ти, Тар'я, за та мною обiтницею,
ти, наче п'янкий чар-трунок для вершника,
тричi прив'язаний до сутi життя.
Тро прив'язiв у тебе на Дивi,
три у рiчках, три в океанi,
а ще ти вида шся схожим на Перуна,
там, у вишинi, тво мiсце народження.
О скакун, це тво© мiсця купання,
це скарби копит переможця,
ми побачили твою упряж, яка несе щастя,
яка загнузду подi© у закони.
Думками ми упiзнали твою суть,
це птиця, яка лiта пiд Дивом,
твоя вродлива сухорлява голова похропу ,
коли ти линеш шляхами небесними, де нема пилу.
Тут я бачу вищий образ Коня,
що напився води цiлющо© зi слiду Корови,
щасливi ми люди, що ти нам дався
до рук, до способу i для пожертви.
Бо за тобою колiсниця слiдом, за тобою муж,
за тобою корови, за тобою гурти дiвчат,
слiдом за тобою iдуть во©ни,
Боги тебе надiлили геройською силою.
Кiнь iз золотими рогами, його роги залiзнi,
вiн стрiмкий, як думка, Тар'ягн вiд нього вiдстав,
самi Богове прийшли скуштувати жертовного,
бо вiн досто©н ©х.
Дивнi конi грають силою,
нема табунам нi кiнця нi краю,
наче гуси, змикаються в косяки,
коли iдуть на небеснi пасовища.
Тiло тво в польотi, о скакун,
твоя думка лине швидше за вiтер,
тво© роги знаходяться скрiзь,
рухаються, звиваються по лiсах i долах.
На жертву присвячено скакуна
з думкою, зверненою до Бога,
Козла ведуть попереду, його супутника,
а позаду ©дуть мудрi спiвцi.
Вiн вiдбув у найвищу хату,
скакун пiшов до батька-матерi,
хай вiн сьогоднi буде Боговi найпри мнiший
i попросить нам ласки у Ягни.
Тар'я!
I ранiше дари приносили Диво i Земля,
тi, що Киян одержав, щоб арiйцям дати,
вони подарували во©ну владу над горами i долами,
а також булаву, у якiй влада i сила.
Скакового коня подарували, того, що завжди перший,
що жар ©сть,полум'я п' -буланого,
який стрiмкий i хижий,наче коршун,
достойного Коня дали для шляхетного князя Кия!
Такому коневi радий кожен козак,
швидко бiжить,наче вiтер по схилу,
ногами жадiбно рве дорогу,
обганяючи колiсницi i птахiв.
Коня,який боях вiдбивав повантажену здобич,
який служив во©ну, щоб вiдбити корiв,
Коня, ознаки Божистостi якого очевиднi,
вiн, як диск Сонця, в коронi ся !
Прагнучи бiгти першим,
вiн рветься несамовито, аби бути попереду,
отриму в нагороду вiнок iз живих квiтiв,
гаряче диха , форка пiною.
Цей скакун, що вигра завжди,
слухняний тiлом також у бою,
завжди вирива ться вперед iз шереги,
розпластавшись в польотi, пилюгу здiйма аж по брови.
Наче грому небесного грiзного,
бояться вороги нападу цього Коня,
як на нього нападуть навiть тисячi,
вiн у могутньому поривi невтримний.
Люди славлять його швидкiсть i перевагу,
вiн сво ю силою протягнувся через шiсть народiв,
наче Сонце просвiчу ться через воду,