Рубан В. Бережа

котиться, дiйшов аж до Чорного моря. Бачить лежить на березi Риба зубата,
без води пропада . Хотiв Слав ©© взяти та з'©сти, а вона просить:
- Славе-князенку, кинь краще мене в море-океан, я тобi у великiй
пригодi стану.
Вiн кинув Рибу в море i пiшов берегом. Аж бiля самого моря сто©ть хатка
на курячiй нiжцi. Вiн увiйшов, перехрестився, привiтався, а з печi до нього
озвалася стара-стара баба у червонiй, як вечiрнiй вогонь, хустцi:
- Здоров був, Славе. Чи по волi, чи по неволi? Сам вiд кого хова шся чи
когось шука ш?
- Нi, - каже, - бабусю, не ховаюсь, а шукаю жiнку свою любу.
- Знаю, знаю, - каже баба, - у Полеля вона на службi. Загадаю я тобi,
козаче, одну службу. Як упасеш табун мо©х кобил, то й до Поле ля, мого
племiнника, на острiв Буян дiстанешся, а як нi, то вертайся додому.
Вигнав Слав'ягн табун кобил у степ, а вони без жеребця розбiглися на
всi чотири сторони. Тут Слав потряс чарiвною кантаркою, i з'явився перед ним
жеребець, що жар ©сть, полум'я п' , як бiжить - земля дрижить, листя з дерев
осипа ться. Як заiржав кiнь, кобили зразу позбiгалися. Слав'ягн сiв на
жеребця i загнав табун у залiзнi стайнi. Вийшла з хати Баба Ягна, замкнула
стайнi та й каже:
- Мо му табуновi якраз жеребець був потрiбний. Сумно кобилi без
жеребця. Мiй племiнник Полель живе посеред моря на островi, як ти туди
доберешся без свого коня, то й твоя жона зразу тобi в руки дасться.
Пiшов Слав'ягн до високого дуба, що рiс на кручi над морем, щоб
помолитися Найдосконалiшiй, та вона його напоумила, як на острiв дiстатися.
Тiльки хотiв перше слово молитви вимовити, аж бачить навколо дуба ходить Кiт
на золотому ланцюгу i солодкi казки розказу . А це Полель прив'язав тут
свого Кота, щоб вiн заговорював тих, хто хоче до острова Буяна добратися.
Наслухався Слав'ягн тих казок, а в них все про те, як хороше тут, на землi,
на березi, що нiкуди не треба мандрувати. Слуха Слав - не ©сть, не п' ,
йому i невтямки, чому навколо людськi кiстки валяються i ©х пiсок замiта .
Геть знесилився Слав'ягн та все слуха , а в очах пливуть солодкi марева. Аж
пролiтав над цим мiсцем Сокiл, якого Слав пожалiв. Упав Сокiл з неба i
вчепився пазурями Котовi в голову. Кiт продовження казки забув, доки Сокола
вiдганяв, а Слав'ягн тим часом отямився, бачить - срiбний клубок до моря
котиться. Встав Слав i пiдiйшов до само© води. Коли виплива з моря Риба.
- Славе, князенку, чого ти журишся?
- Та-а... - Каже. - У морi острiв Буян, де живе Полель, але я не
знаю, як туди добратися, та ще й бiля того острова завжди бушують вiтри.
Воду з небом змiшують.
Ударила Риба хвостом об воду, став такий гарний мiст: палi срiбнi,
побiчники золотi, а помiст склом настелений, як iдеш, немов по твердiй водi.
Слав'ягн пiшов тим мостом та й вийшов на острiв. А на островi такий лiс
густий, що нi пройти, нi просунутися, та темний-темний. Коли виходить з лiсу
Ведмiдь. Як узявся Ведмiдь лiс трощити, такi дуби верга - на пiвтора
обiймища. Проламав стежку. Пiшов Слав тi ю стежкою, аж серед острова сто©ть
скляний палац, замiсть дверей - висока кришталева арка. Зайшов вiн аж у
третю кiмнату, а там сидить Лелека-Буслиха та сорочки сонячними променями
вишива . А узори такi, що й не придума ш.
Кинулись вони одне одному в обiйми. Нарештi затряс Слав чарiвною
кантаркою, спали чари Баби Ягни iз Тар'ягнового коня, розчинилась залiзна
стайня, i кiнь прибiг на острiв Буян. Як вихопився Слав'ягн на коня та взяв
Лелеку на руки, кiнь вiд радощiв заiржав, кобили Баби Ягни почули i прибiгли
на клич жеребця. Рушив Слав'ягн додому, а за ним табун коней з вогненними
гривами. Прилетiли вони на те мiсце, де розлучилися, i стали жити щасливо. I
пiшли у них дiти одне за одним, i заснували вони город Бусел, а тiльки
подумки називали його Лелекою, i пiшов вiд них народ слав'ягни (слов'яни),
яких греки у сво©х писаннях називали скiфами. Вiд жеребця Тар'ягонового i
кобил Баби Ягни пiшли конi для всього тарiйського народу. Тар'я!

VII. ВОЛ

'ЯГН

Вол'ягн, Кiмар'ягн та Краягн тим часом мандрували за срiбною ниткою i
дiйшли до рiки. Бiля рiки стояв високий дуб, на дубi сидiло три горлицi.
Середуща тримала у дзьобi золоту стрiлу iз колчана Тар'ягна. Намiрились тро
молодцiв iз лукiв, а одна з горлиць i каже:
- Не стрiляйте, молодцi, горлиць, може, серед них котрась вам
полюбиться. - Козаки опустили луки, двi горлицi знялись i полетiли, а
середня зiйшла на землю i стала перед ними гарною-прегарною дiвчиною.
Подивились на не© брати i закохались всi тро . Хоча це була Вол'ягнова
суджена, брати вирiшили запитати Долю, може, вона комусь iншому присудить
наречену.
- Кого з нас, Горлице, найбiльше сподобала? - Запиту Краягн.
- Того, котрий з вас принесе менi найладнiший подарунок.
Розiйшлися брати на три сторони. Кра©н пiшов по рiчцi Буг на пiвдень i
дiйшов аж до Чорного моря та зустрiв Дiда. Розговорилися, Кра©н розповiв
Дiдовi про свою пригоду. Дiд подарував Кра©новi люстерко i сказав:
- Коли хочеш довiдатися, що з ким дi ться, подивись у люстерко i там
побачиш.
Подякував Краян Дiдовi i повернув назад. А той Дiд, а це був
Дiдо-Всевiдо, що його образ приймав Дарбог, як хотiв ходити помiж людей,
опинився на шляху Кiмар'ягна, який по рiчцi Буг дiйшов до Балтiйського моря.
Пита ться Дiдо Кiмара, за чим вiн мандру . Той розповiв.
- На тобi, - говорить Дiд, - килим. Як розстелиш його i скажеш, куди
тебе нести, вiн i понесе.
Подякувавши Дiдовi, повернувся назад Кiмар'ягн.
А Дiдо-Всевiдо опинився на шляху Вол'ягна, який у цей час вже перейшов
Карпатськi гори. Пита його, куди i за чим вiн iде. Той розповiв, Дiд йому й
каже:
- На тобi оце яблучко. Воно ма таку силу, що коли хто вмиратиме, то
пiднесеш йому це яблучко до рота, зразу видужа .
Узяв Вол'ягн те яблучко та й повернув назад. Зiйшлися брати на тому
мiсцi, з якого розiйшлися. Показують одне одному сво© дарунки.
- Ану, - каже Кра©н, - подивимось у люстерко, що наша панна тепер
робить.
Подивилися, а вона помира . Тут Кiмар каже:
- Сiдаймо мерщiй на килим-самолiт, може, ми ©й ще допоможемо.
Сiли вони на килим. Килим знявся в повiтря i понiс ©х аж попiд хмарами
- над лiсами i горами. Прилетiли до хатинки Горлицi. Як тiльки Вол'ягн
притулив до вуст яблучко, вона зразу i одужала. Стали витязi чекати ©©
вибору.
- Всi вашi дарунки менi дорогi, - сказала Горлиця. - Якби не дзеркало,
ви б не поспiшали менi допомогти; якби не килим, ви, можливо, не встигли б;
але якби не яблучко, я б не жила. Заглянула я в сво серце... Воно менi
каже, що найбiльше я чекала Вол'ягна.
Вол'ягн залишився з Горлицею, а Кiмар'ягн i Краян помандрували далi. А
Вол'ягновi Горлиця сказла:
- Я зачаклована Вовкоголовим залiзноголовим чотириголовим злим змi м
бути Горлицею. Як ти мене вiдшука ш i я заприсягнуся тобi на вiрнiсть, то ми
разом якось визволимося з цi © бiди.
Обернулась Горлицею i полетiла. Вирушив Вол'ягн у далеку дорогу.
Iшов-iшов та й зайшов у густезний лiс. У тому лiсi надибав на галявину, а на
галявинi - хату. Зайшов до хати, а на печi Ведмедиха з ведмежатами.
- Добрий вечiр, панiматко, у вашiй хатi!
- Прошу ближче, легiню, - попросила Ведмедиха, - сiдай на лавку i
розказуй, куди це ти манджа ш отакими глухими дорогами.
Вол'ягн розповiв.
- Погано тобi там буде, Вол'ягне-князенку, бо в тридев'ятiм князiвствi
не дають лизати меду.
Ведмедиха пригостила Вол'ягна медом, горiхами. Вiн ©в, а Ведмедиха
ворожила.
- Колись дiд твiй чи прадiд, Вол'ягне, визволив мого прадiда з подоби
Ведмедеголового змiя. Будеш ти мати багато клопоту, але жодна волосина не
впаде з тво © голови. Цими лiсами i хащами ще ма ш iти дев'ять днiв.
Натрапиш на велике озеро. Там на березi росте кущ калини, то ти сховайся в
той кущ i чекай. Прилетять дво дiвчат, скинуть крила i поскачуть у воду
купатися. Вiдтак прилетить ще одна. То твоя наречена, що ти ©й яблуко життя
дав. Але вона тебе не впiзна . Хапай ©© i не випускай, доки не поклянеться
бути тобi вiрною.
Воля подякував i вирушив у дорогу. Дiстався до озера. Дочекався дiвчат,
як прилетiла третя дiвчина, зненацька вискочив з-за куща та й затулив ©й очi
двома руками.
- Пусти мене! - Благала Горлиця. - Якщо ти старий, будеш менi за
рiдного тата, як чоловiк середнього вiку - станеш мо©м братом, а якщо козак,
то вiддамся за тебе.
А Воля говорить:
- Поклянися, що будеш менi вiрною жоною, то вiдпущу.
- Клянусь Перуном, що буду тобi вiрна. Як хоч крапелька неправди в
мо©х словах, хай вiн мене спопелить. Але щоб я була тво ю, треба, аби ти
виконав тро Змi вих завдань, у якого я в полонi. Будеш iти до мо © оселi ще
дев'ять днiв. Там побачиш великий палац, а у дворi того палацу хатина. Отам
я i живу.
Вiдпустив ©© Вол'ягн, i вона полетiла. Через якийсь час знайшов Вол'ягн
©© хатинку, Горлиця йому й каже:
- Тепер iди до Змiя, стань по праву руку i слухай його розказ. Вигада
для тебе дуже важку роботу, то ти не кажи, що не зробиш, бо тодi загинеш.
Перше завдання Змiй загадав Вол'ягну таке:
- На пiвночi галявини i на пiвднi видно двi гори. Вiзьми мотуззя i
перетягни ©х: одну на схiд, другу на захiд.
Воля узяв мотуззя i пiшов до гiр. Обмотав одну з бiдою i почав тягти, а
як звечорiло, пiшов до Горлицi. Вийшла вона на подвiр'я i ляснула в долонi.
Умлiока збiглася вся Змi ва челядь, яка Горлицю дуже любила.
- Чого тобi, Горлице?
Вона загадала. Челядь котячими кроками побiгла до тих гiр i, як оком
клiпнути, зробила всю роботу.
- О, ти мiцний легiнь, - похвалив Змiй.
- Тепер ма ш висадити одну гору на iншу.
Воля цiлий день ходив попiд горою, прикладав плечi, а увечерi пiшов до
Горлицi. Вийшла вона на подвiр'я i легенько плеснула в долонi. Змi ва челядь
збiглася. Коли розвиднiлося, перед Змi вим палацом була висока гора, що
затуляла усе небо. Став Вол'ягн перед Змi м i говорить:
- Я виконав твiй наказ.
- Ти, лайдаку, зробив так, аби в мо му палацi не було свiтла! Ма ш
дiстати мiсяць i прикувати його на горi, щоб вiн постiйно менi присвiчував.
Пiшов Воля до Горлицi, а вона йому й каже:
- Не роби того, бо люди проклянуть, а людськi прокляття гнiтять душу, i
вона ста хворою.
- А що ма мо робити?
- Треба втiкати, а там - як Бог дасть.
Горлиця взяла Вол'ягна за руку i вийшла надвiр. Але коли виходила, одна
сльоза ©© упала в хатi, друга в сiнях, а третя на порозi. Обняв Вол'ягн
Горлицю, i вони полетiли. Вранцi Змiй устав, а на горi мiсяця нема .
Покликав вiн доньок i сказав:
- Приведiть сюди Горлицю i того хлопця!
Доньки пiшли до хати i постукали в шибки:
- Ей ти, нiхтолице, ходи до тата на вiдповiдь!
А сльоза, що впала у хатi, вiдказала:
- У мене болить голова, прийду завтра.
Доньки переказали Змi вi, i вiн погодився почекати до завтра, другоднi
доньки знову постукали в шибку:
- Ходи, нiхтолице, бо тато сердитi!
А сльоза, яка впала на порозi, мовила:
- У мене болить нога, прийду завтра.
Доньки передали Змi вi i це. Вiн погодився ще зачекати. Третього дня
доньки знову покликали:
- Ходи вже зараз, тато не хоче бiльше чекати тебе!
Сльоза, яка впала на порозi, мовила:
- У мене болять руки, не можу вiдчинити.
Як дiзнався Змiй, став лютий i наказав:
- Зв'яжiть ©© i приведiть сюди разом з подорожнiм!
Четвертого дня доньки видерли вiкно, аж там нiкого нема. Доньки
полетiли в палац i закричали:
- Нiхтолиця втекла зi сво©м чоловiком!
Змiй на те кинувся вгору i полетiв, як блискавка. А Горлиця летiла з
Волею пiд саме небо. Воля сказав:
- Тво пiр'я вже мене пече.
Горлиця опустилась на землю та промовила:
- Нам треба розлучитись. Я зроблю тебе невидимим, доки Дундулюк житиме
на свiтi.
Дмухнула на нього, i Вол'ягн став невидимим. Вирушив вiн додому сам, а
Горлиця заховалась у траву. Прилетiв Змiй, витрiщив очиська:
- Ти хитра, але хитрiсть твоя слаба перед мо ю!
Змiй повернув ©© до себе, i там його доньки пантрували ©© i вдень, i
вночi. Горлицi набридло сидiти в хатi, почала вона збирати трiски на
подвiр'©. Дундулюковi доньки питають:
- Нащо тобi трiски?
- Хочу собi купiль зiгрiти.
- А ми б теж скупалися.
- Я вас покличу, - мовила Горлиця i зайшла в хату. Розпалила трiски, а
сама стала Димом i вийшла через комин. Доньки довго чекали, потiм увiйшли в
хату, а там нiкого нема. Побiгли вони в палац:
- Тату, нiхтолиця знову щезла.
Змiй став наздоганяти Горлицю, вона перекинулась на Зiрку i просить
Хмарку:
- Хмарко, сестричко, накрий мене!
Хмарка ©© накрила, але Змiй засапався i так дмухнув, що iз хмарки лише
пiр'я полетiло.
- Кажи, чого тiка ш вiд мене?
- Я присягла Вол'ягновi, що буду йому вiрною.
- Я його знищу!
- Не зможеш, бо тво око його не побачить.
- Тодi ти стань каменем!
- Не навiки, а до того часу, як Воля додому, до Волина, прийде, принесе
жертву Ягнi i помолиться за мене кожного ранку три тижнi. А в тебе хай вiд
кохання до мене серце лопне.
Змiй упав мертвий.
Вiдтодi сказано:
Не заклинай iменем Бога, бо сам станеш вразливим до супротивних
прокльонiв.
Через три тижнi Горлиця ожила, залетiла у Вол'ягнову свiтлицю i стала
прекрасною князiвною. Вiд шлюбу Вол'ягна i Горлицi пiшов рiд волинян, а
стольним мiстом Волинського князiвства став город Волин. Греки ж називали
волинян венедами.

VIII. КIМАР

'ЯГН

Тим часом Кiмар'ягн та Краян iшли далi за срiбною ниткою. Iшли та й
iшли, сiли вiдпочивати на галявинi. Дорогою вполювали козулю i стали смажити
©© на вогнi. Коли пiдскаку до них Галка i просить, щоб i ©й дали шматочок.
Кiмар вiдрiзав шмат м'яса i кинув Галцi. Галка й запиту витязiв людською
мовою:
- Куди це ви, козаки, мандру те?
- Ми шука мо золоту стрiлу Тар'ягна, що ©© випустив Кiмар, а Галка ©©
пiдхопила i десь понесла.
Галка й каже:
- Ти, Краягне, iди далi сам, бо Кiмар'ягн уже прийшов. Хай садовить
мене на плече, i я поведу його до воронячого князя, бо стрiла у його доньки.
Посадив Кiмар Галку на плече, а Кра©н пiшов далi за срiбною ниткою.
Галка сидить у Кiмар'ягна на плечi i нашiпту :
- Iди праворуч, iди лiворуч, iди прямо.
Йшли вони так три днi й три ночi. Пройшли один, пройшли другий густий
лiс. Раптом вийшли на велику галявину. Трава i квiти на тiй галявинi - все з
чистого срiбла. Серед галявини скеля, теж iз срiбла, а на скелi чудовий
палац. Галка знялась з Кiмарового плеча i полетiла. Кiмар'ягн прийшов пiд
мури палацу, тут його зустрiла сторожа i повела просто поперед срiбний трон,
на якому сидiв воронячий князь.
- Як ти сюди дорогу знайшов?
- Трапець привiв.
- Чого тобi вiд мене треба?
- Маю вашу доньку засватати, бо вона вхопила мою золоту стрiлу.
- Хто ти родом?
- Я Кiмар'ягн, син Лада i Лади.
- Чули ми, що цей рiд княжий, але не до сватання нам. У нас велике
горе. Жили ми з жiнкою добре та мали сiмох синiв i одну прийомну дочку.
Знайшли ми ©© на березi Днiстра i назвали Галкою, бо вона була дуже чорнява,
волосся - як галчине крило. Одного разу сини гралися в хатi i дуже
гармидерували. Жiнка спересердя вiзьми i скажи:
- А щоб ви полетiли свiт за очi!
А в цей час вона варила ©сти i була повернута до Сварога. Почула ©©
слова Ягна i вволила ©© волю: сини стали гайворонами та й десь полетiли.
Пiшла Галя ©х шукати, забрела в густий лiс. Бачить - блима свiтло. Пiдiйшла
ближче, аж то хата. В тiй хатi жила Мiсяцева мати. Попросилась Галя
переночувати. Мiсяцева ненька ©© запиту :
- Звiдки ти, дитино?
Розказала ©й Галя все.
- Не знаю, де живуть тво© брати, - сказала Мiсяцева мати, - ось як
зайде додому мiй син, то я його запитаю, у якiм краю тво© брати.
Прийшов Мiсяць додому, запиту його мати. Вiн i каже:
- Я там не бував, але, зда ться, це в тiм краю, де Дар-Сонце сходить.
На другий день Мiсяцева мати нагодувала дiвчину i звелiла синовi
випровадити ©© до Сонця. Прийшла вона до Сонечка в хату, там теж була
старенька Сонечкова мати.
- Куди йдеш, дитино? - Спитала вона дiвчину.
- Я йду братiв сво©х по свiту шукати, яких моя мати прокляла, а вони
поробилися гайворонням та й полетiли.
- Не чула я про це нiчого, хiба лишень Дарбог-Сонце зна , - каже
Сонцева мати.
Прийшов Дарбог-Сонце додому, мати запитала його про братiв гайворонiв.
- Нi, не знаю, - вiдповiло Сонечко. - Певно, менi не доводилось
заглянути у тому краю у всi мiсцини.
Нагодувала дiвчину Сонечкова мати i загадала синовi вiдвести ©© до
Стрибожо© (Вiтрово©) матерi. Стрибогова ненька нагодувала Галю, а потiм
запитала про ©© скруту.
- Iду сво©х братiв-гайворонiв шукати.
Як прийшов Стрибог додому, запитала його мати, де живуть сiм братiв,
якi стали гайворонами.
- Знаю, - каже Стрибог. - Як змочив мене дощ, то я сушився бiля комина
тих братiв.
Уранцi, як Галя встала, Вiтрова мати нагодувала ©©, а потiм Вiтер узяв
©© на плечi та й понiс до тi © хати, де жили брати. Але на той час братiв не
було вдома, певно, десь полетiли на здобичництво. Опiвночi посiдали вони на
подвiр'©, стрiпнули крилами та стали козаками. Наймолодший з них, що варив
на сьогоднi обiд, вийняв з печi страву, подивився та й каже:
- Еге, брати мо©, хтось наш обiд куштував!
- Хто ж мiг куштувати? Ми вже стiльки рокiв тут пробува мо, але нiкого
стороннього не бачили, - загомонiли.
На другий день вони знову запримiтили, що страва над'©дена, а на третiй
день почали шукати та й знайшли Галю пiд лiжком. Почали ©© розпитувати, вона
©м усе розказала. Зосталась вона жити з ними, батька й матiр забрали до себе
i заснували мiсто Галич. Як стали брати i сестра дорослими, то закохався в
не© найменший брат. Ми вже й пошлюбити ©х збиралися, вона ж у нас прийомна
дочка, але перед самим весiллям Галя заснула i нiхто ©© не може розбудити.
Брати зробили для не© кришталеву труну й пiдвiсили пiд дубом на золотих
ланцюгах. Але князевi над воронами снився сон, що мандрiвний витязь з роду
Тар'ягна може ©© розбудити, бо вона його наречена.
Пiдiйшов Кiмар'ягн до кришталево© труни, брати зняли накривку.
Торкнувся Кiмар устами ©© вуст, i вона ожила, нiби й зовсiм не спала. Як
тiльки Галя прокинулась, то ©© брати вже перестали бути воронами, i батько й
мати стали князями над людьми, i срiбне камiння стало городом Галичем. Князь
вiддав князiвство Кiмар'ягновi, i вiд них пiшов народ, який звався
галичанами, або кiмарiйцями. Греки ж називали ©х у сво©х писаннях
кiмерiйцями.

IX. КРАЯГН

Краягн iшов далi за срiбним клубком, який став зовсiм маленьким.
Нарештi клубок весь розмотався пiд калиновим кущем. В калиновому кущi
стримiла Краягнова стрiла. Сiв Кра©н пiд кущем, розвiв ватру, засумував за
братами, батьком-матiр'ю i сестрою. А серед усiх сво©х братiв вiн умiв
найкраще грати на сопiлцi. Ото i зараз зрiзав вiн калинову гiлку, зробив
сопiлку та й заграв. А сопiлка вимовля дiвочим голосом:
Грай, мiй любий Кра©не, грай,
Та не врази мого серденька вкрай,
Я ж у Змiя в неволi страждаю,
У золотiй клiтцi по той бiк Дунаю.
Переплив тодi Кра©н широкий Дунай, iде далi, а сопiлка вказу йому
шлях. Прийшов до великого палацу. Зайшов у сiни - нiкого нема, зайшов у
вiтальню - нiкого нема, зайшов до свiтлицi - теж нiкого нема, лише сто©ть у
свiтлицi золота клiтка, а в клiтцi сiра птаха. Вiн ту пташку за пазуху
заховав та й рушив назад до Дунаю. Чу Змiй, що його кiнь iрже. Прибiг у
стайню та й пита :
- Що сталося?
- Кра©н узяв пташку сiру iз золотим голосом.
- Чи можемо ми ©х наздогнати?
- Можемо.
На©вся Змiй, напився, сiв на коня i за хвилю наздогнав Краягна. Забрав
пташку i каже:
- Не уб'ю я тебе, бо ти ще молодий, але бiльше не приходь.
А Краягн йому:
- Краще миром вiддай менi цю пташку, бо це моя наречена, а як ти мене
не зна ш, то я правнук Тар'ягна.
Але Змiй не послухав i знову зачинив пташку в золоту клiтку. Кра©н
знову помандрував до палацу. Змiя знову вдома не було, але бiля палацу його
племiнник, триголовий пес, прив'язаний. Сiв Краян неподалiк нього i заграв
на сопiлцi колискову. Пес зачудувався, заслухався та й заснув. Кра©н заховав
пташку за пазуху i - в дорогу. Знову заiржав кiнь. Наздогнав Змiй Кра©на,
забрав пташку i хотiв його вогнем спалити, а Кра©н йому й каже:
- Що ж ти поспiша ш мене вбити, коли ще мо © гри на сопiлцi не чув. -
Та й почав грати. Та так гарно грав, що Змiй зачудувався i говорить:
- Я ще тако© музики зроду-звiку не чув, але кажу тобi востанн : за
третiм разом тебе не помилую.
Сiв Кра©н та й зажурився. Коли настав вечiр, лiг у позу найбiльшо©
Божо© благодатi i помолився Ягнi.
- Ягно-Лелю-Бережо, Боже наш милостивий i диний, порадь менi на цьому
свiтi, як здобути Солов'©вну, Тар'я!
По цих словах Краягн заснув, i у снi Ягна йому сказала, щоб вiн знову
iшов по пташку. Вирушив Кра©н знову до палацу. Коли назустрiч йому iде Дiд з
бiлою бородою. Це був Дiдо-Всевiдо.
- Добридень, - вiдповiв Дiд на привiтання Кра©на, - куди,
козаче-молодче, йдеш?
Кра©н йому розказав. Дiд порадив Краягновi дiстати чарiвного коня,
сильнiшого, нiж у Змiя.
- А де ж його дiстати?
- У Баби Ягни такий кiнь. Помандруй свiтами. Доля зведе тебе до Баби
Ягни.
Проминув Краягн Змi©в палац i пiшов туди, куди дорога його вела. Iшов
лiсом, коли бачить Вовка, прив'язаного до дуба.
- Що сталося, сiроманче, потрапив у бiду? Але я теж потрапив у бiду, то
хоч тебе виручу. - Вiдв'язав Кра©н Вовка, а той йому й каже:
- О, коли ти такий добрий, то ще заграй на сопiлцi, хай i я почую, бо я
чував, що ти дуже файний музика.
Заграв йому Кра©н на сопiлцi вовчу пiсню, а тодi вовк йому й каже:
- Цi © пiснi я повiк незабуду. Коли тобi буде в життi скрута, загра ш
цю пiсню, i я миттю прибiжу тобi на допомогу.
Пiшов Краян далi. Коли бачить - на березi лежить жива Риба. Кра©н i
каже:
- Що, Рибо, викинуло тебе бурею на землю та й потрапила в бiду? Але я
теж потрапив у бiду, тож хоч тебе порятую.
Взяв Рибу i кинув в океан, а Риба йому й каже:
- Чула я, Краягне, про твою доброту, але чула також, що ти гарно гра ш.
Заграй менi, Кра©не, риб'ячу пiсню.
Сiв Краягн на каменi та й заграв. Уся риба вiд то© гри припливла до
берега. Пiшов Краягн по тiй рибi, як по твердi, вийшов на берег великого
острова. Риба йому на прощання й каже:
- Дуже гарно, Кра©не, гра ш. Ти подарував нам риб'ячу пiсню. Нiколи я
не забуду ©©. Як буде тобi в життi яка скрута, ти цю пiсню заграй, i я зараз
до тебе припливу.
Пiшов Краягн далi. Йшов та й iшов, аж бачить - Орел в сiтях павучих
б' ться.
- Що, - говорить Кра©н, - потрапив у бiду? Але я теж потрапив у бiду,
дай хоч тебе виручу.
Випустив Краягн Орла, а Орел йому й каже:
- Чував я, Кра©не, про твою доброту, але ще чув, що ти дуже гарно
гра ш. Заграй менi пташину пiсню.
Сiв Кра©н на поваленому деревi та й заграв. Як заграв - то все небо
стало чорне вiд птиць. От Орел йому й каже:
- Нiколи я не чув тако© гри, i нiколи я цi © пiснi не забуду. Як треба
тобi буде яка помiч, то загра ш цю пiсню, я вмить прилечу.
Пiшов Кра©н далi. Бачить - край землi, а далi - знову вода. На березi
сто©ть хатка на курячiй нiжцi, сама округла, як яйце, а на хатцi стрiха
блискуча на призахiдному сонцi так i горить. А вiкна в хатцi круглi та
золотими цвяхами обцвяхованi, а на опуклому даху сто©ть на високiй нiжцi
золотий пiвник - тонесенько кукурiка . Куди сонце йде - туди й хатина
поверта ться. От Краян i говорить:
- Хатко, хатко, стань передi мною, як лiс перед травою.
Хатка повернулась до нього дверима, але дверi зачиненi.
Коли чу Краягн - в нього над головою щось нiби зашелестiло. Подивився
вверх: прямо з неба на залiзнiй ступi спустилась на дах Баба, та так i
провалилася в комин разом з мiтлою. Аж тодi дверi вiдчинились i стала на
порозi молодиця. Сорочка на нiй бiла та гарно вишита, спiдниця червона,
чобiтки червонi, губи червонi, щоки нiби червонобокi яблука i очi червоним
вогнем горять.
- Добрий день, - каже Кра©н.
- Добрий день, - вiдповiда йому Червона Баба.
- Чи прийма те на службу?
- Чом би й нi, приймаю. Вечеряй, лягай спати, а завтра пiдеш коней
пасти.
На другий день вигнав Кра©н коней в поле. А то не конi були, а Бабинi
доньки. Тiльки присiв пiд кущ вiдпочити, аж тут навалився йому на очi такий
сон, що вiн тримався-тримався, а таки заснув. Прокинувся перед вечором -
нема коней. Сiв та й зажурився, а тодi став молитися:
- Боже-Дарбоже-Бережо-Княгине Ягно-Лелi -Славо-Морано, напоум,
просвiтли, щасливу думку пошли!
Та й приходить йому на розум, що Вовк у нього за товариша i треба в
нього запитати поради. Вийняв Кра©н сопiлку та й заграв вовчу пiсню. Прибiг
Вовк, а за ним ще зграя вовкiв:
- Що в тебе за клопiт?
- Треба табун коней у Бабинi стайнi загнати.
Вовки зараз на всi боки шатнулися, всiх кобил загнали, Кра©н стайню
зачинив i до Баби пiшов. Баба й каже:
- Добре ти, Кра©не, служиш, а чий же ти будеш?
- Я Тар'я-Ладо-Кра©н - найменший у матерi Ам'ягни син.
- Ах, знаю, знаю, я все знаю, - каже Баба, - тiльки вивiряла, чи ти
правду кажеш. Лягай спати, завтра пiдеш знову коней пасти.
На другий день погнав Кра©н знову коней у поле. Щоб не заснути, сiв пiд
терновим кущем, коли голова хилиться, колючки лице колять. Але Баба наслала
такий сон, що Кра©н пiдклав пiд щоку шапку i таки заснув. Проспав аж до
вечора, прокинувся, а коней i близько нема. Тут вiн уже довго не думав,
вийняв сопiлку i заграв риб'ячу пiсню. Випливла з глибин Князь-Риба:
- Нащо, Кра©не, кликав?
- Чи не зна ш, друже, де подiлися Бабинi кобили?
- Знаю, вони рибами стали, в море пострибали. Зараз ми ©х звiдти
потуримо.
Почали кобили з моря вискакувати. Кра©н ©х зiбрав у гурт, у конюшню
зачинив, потiм до Баби пiшов.
- Добрий iз тебе, Кра©не, пастух. Видно, на роду у тебе написано
конярем бути, - каже Баба Червона. - Ще раз коней попасеш, а тодi i плату за
службу вiзьмеш.
I на третiй день погнав Краягн коней пасти. Знову Баба наслала на нього
нездоланний сон. Прокинувся увечерi - нема табуна. Запитав у Вовка - не
зна , запитав у Риби - не зна . Запитав у Орла, а той i каже:
- Баба ©х яйцями поробила, сама на яйця сiла.
Що тут робити?
- Ти, Орле, iз птаством почнiть Бабиних курей хапати, а я причаюсь у
сiнях, - говорить Краягн.
Так i зробили. Як почали Бабинi кури кричати, Баба з я ць схопилась та
в двiр побiгла, а Кра©н тим часом у хату, яйця побив, кобил вiдшмагав та й у
хлiв загнав.
Бачить Баба, що вже вiн всю службу справив, треба платити. Пита вона