Страница:
була на сулицях при повному бойовому обладунку, друга -- лише iз щитами, а
третя -- без нiяко© збро© i поясiв. Бо якщо ви погодитесь на три сутички у
всеоружжi, то буде вам смерть, а слави не буде. Стримiтимуть вашi голови на
стiнi.
Поклонились вони Ягнi в пояс, сiли на коней i наструнчились на пiвденну
дорогу. Тут Дiдо-Всевiдо ©м i каже:
-- Тепер ви, дасть Бог, i без мо © помочi висвата те Марiю.
Попрощавшись зi Всевiдом, витязi пустили коней трушака. Скiльки вони
там ©хали, та й при©хали в кра©ну амажонок до мiста Варти. Ви©хав назустрiч
полк озбро них амажонок у сто во©нiв. От сотниця ©х запиту :
-- Хто такi, куди мандру те? Ще такого не бувало, щоб до брами нашого
мiста аж тро мужчин прибувало, бо ще ми так близько нi одного не бачили.
-- Я -- Тар'я-Кра©н-Котигорошко-Кий, син Пала, це Джура, а це Гонець,
-- заявив Кий. -- Тепер ти скажи, Джуро!
-- При©хали ми сватати вашу князiвну Марiю, -- промовив Джура.
-- А умови ви чували?
-- Одним вухом чували, а в друге випускали, -- докинув Гонець.
Вiдвели ©х амажонки у розкiшнi поко© вiдпочити i приготуватись до
герцю.
На другий день вивели витязiв на рiвну, широку сонячну галявину,
оточену стiною молодого дубового лiсу. Довкола лiсу стало вiйсько амажонок,
повернене лицями назовнi кола. Лише три амажонки, в тому числi i князiвна
Марiя, гарцювали на конях з одного, полуденного, боку галявини, а з
пiвнiчного вирiвнювали коней ув одну шерегу тро витязiв-мужчин. Джура i
Гонець з'©халися iз двома амажонками посеред галявини обговорити умови
герцю. Скiльки амажонки не настоювали, щоб усi три сутички були
смертельними, Джура i Гонець не погоджувались. Нарештi амажонки згодились на
умови Кияна, бо ще нiякий витязь не витримував першого удару ©хньо© князiвни
i не падав мертвим.
Наче вiтер i швидше вiтру мчали конi витязiв, як влитi, сидiли
вершники, закованi в броню, прикрившись щитами. Кожен мiтив у центр щита
супротивника, бо удар мусив бути страшно© сили i щит повинен лопнути перед
всепроникним вiстрям списа, голодного живим тiлом витязя. Коли супротивники
зiткнулись, бiлий вогонь спалахнув на ©хнiх щитах. Марiя проскакала мимо до
протилежного кiнця галявини, Кий же вилетiв iз сiдла, перевернувшись у
повiтрi, став на ноги лицем у той бiк, куди поскакала Марiя. Ще нiколи вiн
не одержував такого сильного удару, проте, стоячи на ногах, прийшов до тями,
а Джура пiдвiв йому коня. Скочивши на нього, Кий ви©хав на рубiж, Марiя i
Кий вiдкинули списи, мечi, ножi i тiльки з щитами ринулись назустрiч одне
одному. Пiсля дзвiнкого удару ©хнi щити розлетiлись на друзки, проте обо
вершникiв втримались у сiдлi, послабивши i повернувши корпус за щитом у
момент удару. Амажонки зрозумiли, що цей витязь незвичайний. Третiй раз
зiйшлися супротивники, скинувши броню, шоломи i пояси. Кий залишився у бiлiй
вишитiй сорочцi, синiх шароварах i жовтих чоботях. Марiя -- у бiлiй вишитiй
сорочцi i зеленiй плахтi, вишитiй жовтим i червоним хрестиком. Коли Марiя
скинула пояс Тар'ягна i повiсила на рукiв'я увiткнутого в землю меча, то
вiдчула, що вона не витязь, а лише жiнка. У високiй квiтучiй травi по пояс
зiйшлися вони втрет помiрятися силою. Ледве Кий узяв Марiю у сво© могутнi
обiйми, як вона стала нiжною i податливою. Легко поклав вiн ©© у траву. Коли
устав, на ши© у нього була пов'язана Марi©на вишивана хустка. Опоясався Кий
поясом Тар'ягна i помахав рукою до Джури й Гiнця, якi чекали далеченько в
кiнцi галявини. Свiдки герцю пришпорили коней, i дво козакiв i двi амажонки
прискакали на середину галявини, де Марiя й Кий тримались за руки.
Вiд пошлюблення Кия i Марi© народився перший чоловiк в роду амажонок, i
назвали його Гуном, бо вiн, на противагу малят-дiвчаток, якi пищали в
колисках, гув хлопчачим голоском. Жителi кра©ни амажонок стали зватися гуни,
або роксолани. Коли Марiя пiдлягла Ки вi, то й усi молодi амажонки захотiли
мати собi чоловiкiв. Зiбрались вони на Раду, i Кий порадив ©м таке. У
долинах рiк Дунаю, Днiстра, Бугу, Днiпра i Дону молодi хлопцi тарiйських
родiв Краягна, Кiмар'ягна, Вол'ягна, Слав'ягна i Сар'ягна пасуть товар. Хай
молодi амажонки розiб'ються на п'ять загонiв i стануть таборами бiля
пасовищ, де юнаки тирлуються разом зi сво©м товаром. Отож хай кожна дiвчина
привабить собi юнака.
Так вони й зробили. Коли юнаки внаджувались до стоянок амажонок, тi
дуже ласкаво ©х приймали, але якщо хлопцi хотiли женитися, амажонки казали:
-- Ми ваших звича'©в не зна мо i не вживемося з вашими матерями. Краще
берiть у сво © общини кожен свою долю та й по©демо до нас.
Нiчого було юнакам робити, мусили на те приставати. За якийсь час всi
загони амажонок прибули на берег рiки Вардани з чоловiками.
Одного разу пiшов князь Кий на озера полювати. Пiсля полювання сiв iз
товаришами на березi озера i почали, вечеряючи, розповiдати рiзнi
бувальщини. Один козак розповiв, як колись вцiлив стрiлою лебедя, а лебiдка
вслiд за лебедем розбилась об землю. Тодi Кий згадав, що десь за ним
побива ться князiвна Либiдь. Забрав вiн iз собою Марiю i по©хав на Днiпро.
На тому мiсцi, де вони колись з Щеком i Хоривом перемогли Змiя Горинича, вже
було збудовано город, i люди звали його Ки вом. Кий там поселився i взяв
собi ще одну дружину, князiвну Либiдь. Потiм узяв собi за дружину князiвну
Галю галицьку, потiм узяв собi за дружину князiвну волинян -- Дану, потiм ще
узяв собi за дружину князiвну Сарму Бiловезьку.
Син Марi©, Гун, пiшов князем у землю амажонок. Тому що Кий утяв бороду
Дiдьковi, жив вiн аж 300 рокiв. Усi землi тарiйськi: Ами, Сарма, Слава,
Волi, Кiмара, Кра©на -- ходили пiд його рукою. Тому що сам Кий був з роду
Кра©на, загальною назвою народу тар'я стала назва -- укра©нцi. Великий князь
Кий сидiв на столi у стольному городi Ки вi на Днiпрi.
На тiй горi, де голову Змi вi стяв Щек, Кий поставив капище, де волхви
вчиняли треби Щеку; на тiй горi, де голову Змiю стяв Хорив, Кий збудував
капище, де волхви творили треби Хориву, а на сво©й горi збудував капище, де
волхви творили треби Ягнi-Лелi-Араянi.
За 300 лiт князювання Кия укра©нський народ став незчисленним. Люди не
хворiли i жили по 150 рокiв, а тодi ©хнi душi безболiсно покидали тiло i
линули на вiчноквiтучi луки, а тiло з почестями ховали в землю. У всьому
свiтi для народу укра©нського не було ворогiв, бо у всесильного нема
ворогiв.
Приснився князю Кию вiщий сон. Снилося, що вiн сидить у свого прадiда
Тар'ягна ще зовсiм маленьким на руках. На другий день вiдчув, що сили з
нього витiкають, наче вода з надтрiснутого дзбана. Душа стала
просвiтлюватись. Зiбрав князь Кий Малу раду з найсвiтлiших князiв,
найпочеснiших волхвiв i найповажнiших старiйшин i звернувся до них iз такими
словами:
-- Дiти мо©, скажу я вам напутн слово про князiв. Князя Богиня Ягна
сотворила з дев'яти сво©х перевтiлень-Перунiв, i вiн блиском перевищу всiх
живих. Народ, який не береже свого князя вiд ворожо© збро© власним тiлом,
подiбний до лебедя з вiдтятою головою, який ще довго борса ться i сильно б'
лапами i крильми, але все одно кона . Тому народ, який вознiсся гординею i
не призна над собою князя -- це юрба овечок, це пожива для вовкiв, це
розплiдник рабiв для сильнiших народiв.
Князь, подiбно до сонця, пече i очi, i серце, i нiхто на землi не може
довго дивитись на нього. Князя, навiть коли вiн ще дитина, не слiд
зневажати, думаючи, що вiн тiльки смертний, бо вiн Божество, втiлене в
людинi.
Якби князь не карав невтомно тих, кого слiд покарати, сильнiшi замучили
б слабших, як кiт мишу. Ворона почала б клювати жертовний пирiг, а собака --
лизати жертовну ©жу, i не стало б нi в кого власностi, i лежнi та п'яницi
понукали б поетами, мудрецями i волхвами, i не було б чого ©сти дiтям, щоб
змiцнювався народ.
Де не дi чорне червонооке покарання, що знищу злочинцiв, там пiдданi
повстають, якщо вождь добре не нагляда . Князь, який охороня свiй народ i
пам'ята обов'язок во©на, викликаний ворогом, рiвним собi силою, сильнiшим
або слабшим, хай не ухиля ться вiд битви. Князi, що б'ються на герцi,
б'ються на всю свою силу i не вдаються до втечi. Хоробрий козак пiсля смертi
прилуча ться до Бога. Коли князь б' ться на герцi, вiн убива ворога лише
чесною збро ю, не застосовуючи для вбивства нi отру них, нi зубчастих стрiл.
Князь не ма права вбити нi того, кого вiн вибив з бойово© колiсницi,
нi того, хто загубив шолом i його волосся розпущене, нi того, хто говорить
"я твiй раб", нi того, хто не ма кольчуги. Князь не ма права вбити нi
того, в кого зламана зброя, нi тяжко пораненого, нi зляканого, нi того, хто
кинувся тiкати. Князь не може вбити хворого, сонного, голого, беззбройного,
того, хто не б' ться, а лише дивиться, i того, хто б' ться з iншим.
Князь завжди пам'ята обов'язок справжнього во©на.
Колiсницю, коня, жiнок, зерно i всi речi переможеного в герцi забира
переможець. Для князя да ться iз вiйськово© здобичi найкраща частина:
здобич, завойована дружиною князя, справедливо розподiля ться Кругом мiж
усiма во©нами.
Князь завжди готовий вжити силу, виявити хоробрiсть, вiн береже
державнi та мницi i вивча слабшi сторони сво©х ворогiв. Завжди готового
вжити силу бо©ться весь свiт, князь пiдкоря собi все живе саме силою.
Князь намага ться перемогти ворогiв свого народу примиренням,
подарунками, сiянням помiж ними ворожнечi: всiма засобами, разом чи по
одному, i не вда ться до битви, якщо ©© можна уникнути. Через те, що для
обох воюючих сторiн перемога а чи поразка в битвi невiдома. Перемiгши, нехай
вiддасть шану Богам, а пiдданим дару полегшення податкiв.
Князю Кию вiд Вардани до Дунаю корився весь народ, спорiднений
походженням вiд Тар'ягна, во©на i рятiвника. Деякi з цих племен орали землю
i розводили худобу, iншi випасали лише товар: коней, корiв, овечок, кiз,
свиней, ще iншi ловили рибу в рiках та озерах i морях землi Тарiйсько©, всi
вони звали себе укра©нцями-тар'ягнами, а князь Кий був для них Великим
Золотим Князем.
За князювання Кия укра©нський народ вiдчув себе тiлом Священного Оленя.
Ротом i носом цього Оленя було Закарпаття; очима i рогами -- гори Карпати,
головою -- Волинь; переднiми ногами -- Подiлля; Ки©в був його серцем;
Чернiгiвщина -- його легенями; Полянщина -- шлунком; Сарматiя -- крупом;
Варданiя i передгiр'я Кавказу -- його заднiми ногами з копитами. Пасся цей
жертовний Олень на Лукомор'© Азовського i Чорного морiв i дозрiвав для
жертви.
Пiдупав князь Кий на силi, i дiйшов до зрiлостi величезний, величний
Олень, i жертовне тiло його було могутн , дине, прекрасне -- призначене для
жертви. Вже на околицях за Волгою i за Карпатами, за Чорним морем i за
Балтiйським заворушилися грифони, химери, змi©, вовки i пардуси. Ах, якщо
тiло дозрiва , то це жертва. I було пророцтво волхвовi волхвiв. Три тисячi
рокiв рватимуть його могутн тiло хижаки i розiрвуть на частини, i буде вiн
жити по частинах, як розрубана змiя. I стане серед сво © кра©ни як
перекотиполе, як опале листя, як летючий пiсок у пустелi. I будуть
запитувати зайди, мовляв, як звався цей народ, що оце стiльки могил залишив
серед степiв i лiсостепiв Пiвнiчного Причорномор'я? I самi тарiйцi-укра©нцi
дивитимуться на могили сво©х предкiв i говоритимуть:
-- Ми не зна мо, хто лежить у цих могилах i по якому обряду вони
похованi. Ми забули свого Бога, i Душi в нас нема. Бо Душа народу -- це його
Бог.
Але Душа народу прилетить через ворота розпростертих рук Бережi-Оранти,
то©, що в Ки вi, у Софiйському соборi пiд склепiнням дзвiницi. Але це тiло
знову вiдродиться i Левом, i Тигром, i Ведмедем, i Вовком, i Мамутом, i
Кабаном i нарештi зростеться в одне тiло -- iм'я якому народ Тар'ягна. А в
цiлому тiлi завжди, наче серце, пульсу Ядро. I стане говорити Ягна устами
багатьох укра©нських пророкiв-волхвiв, аж доки цi пророцтва не складуться у
священну Книгу. Стане укра©нський народ молитися знову сво му Боговi, i буде
дружна наша молитва! Прилетить Жар-птицею наша Душа з небес, вiд Ягни --
небесного животворного вогню, -- i заб' ться серце Оленя. Хто народився, той
повинен умерти, щоб знову народитись.
Могутнiм був Золотий Олень, i не страшнi йому хижаки. Став зачахати
князь Кий, i ще багато мало бути по ньому князiв, але все менших i менших,
аж поки не перевелись вони нiнащо.
Зiбралися бiля рiчки Почайни у Священному гаю волхви i поставили собi
шатра. У шатрах мiднi казани з водою, обкладенi камiнням i сухими дровами.
Коли вода вiд вогнища нагрiлася, а камiння розпеклося, волхви кидали на
камiння сiм'я конопель, а також кидали у воду розпечене камiння, умивались
гарячою парою, очищались для гадання. Витерлись конопляними вибiленими
рушниками, надягли поверх бiлих вишитих сорочок червонi довгi кожухи i
вийшли з непокритими головами та й сiли кожен бiля свого куреня. Спершу
гадали три вiдунки. Першу вiдунку звали Влада, другу -- Слава, третю вiдунку
звали Злата. Розкладали вони на земляних квадратних жертовниках гiлочки з
червоно© верби i бубонiли про себе лише ©м вiдомi молитви. У Влади випало,
що князя Кия кличуть предки у Вирiй, бо такий вищий закон: хто постарiв, той
умира . У Слави вийшло, що Великого князя Кия кличуть предки у Вирiй. А у
Злати вийшло, що князь Кий тому заслаб, що князь Кра©нсько© землi Остромир
поклявся вогнищем князя Кия i не дотримав свого слова.
Привели князя Остромира, вiн нещодавно лише прийшов з козакiв, ще не
встигла вiдрости в нього чуприна, недавно одружився. Стрункий, гожий князь.
На смерть прирiкала його вiдунка Злата. Князь Остромир повернувся лицем до
жертовного вогнища, поклав руку на серце, схиливши голову, i голосно
промовив:
-- Богине Ягно-Мамо-Леле! Хай я буду проклятий тобою на вiки вiчнi, i
нiколи душа моя не прилине до тво © вiчно© душi, i хай душа моя буде
неприкаяна, хай тво© перуни знищать мене i мiй рiд до дев'ятого колiна, якщо
я коли-небудь не виконав сво©х клятв.
Страшна була ця клятва, i волхви бiля сво©х куренiв попадали на землю
ниць, а люди, якi оточували Капище, стояли на схилах яру i сидiли на
деревах, глухо зойкнули i затулили очi руками. Тодi з Храму вийшов волхв
волхвiв i оголосив, що дев'ять волхвiв погадають на нутрощах молоденьких
ягнят на справжнiсть Остромирово© клятви. Дев'ять учнiв волхвiв пiшли у
кошари князя Кия вiдiбрати дев'ять молодих ягнят. Коли дев'ять волхвiв
принесли цих дев'ять ягнят у жертву Ягнi, нутрощi всiх дев'яти ягнят
виявилися чистими, i волхви в один голос виголосили:
-- У недомаганнях князя Кия виявля ться воля Божа. Тар'ягн, во©н i
рятiвник, кличе нашого князя.
Князь Кий, сивий, аж бiлий, наче снiг, сидiв на похiдному тронi, якого
йому зробили славетнi майстри з мiста Бусла, тi, якi робили обладунок для
Атiла. Довгi бiлi його пальцi нараз напружились на кiнцях пiдлокiтникiв,
охоплюючи мiцно голови золотих кабанiв. Сила з усього тiла стеклася у цей
потиск рук. Князь Кий промовив:
-- Хай жереб вирiшить долю Злати i ©© найкревнiших, -- i безсило
прихилився до спинки трону.
Знову з Храму вийшов найперший волхв iз довгим посохом, а обабiч нього
дво молодших волхвiв, хоча всi тро були древнiми старцями, бо бороди, вуса
i волосся в них були молочно-бiлими; найперший волхв -- вищий, стрункий i
сухорлявий.
Вiдунка Злата колись була гарною чорнявою дiвкою i зараз ще була гарна.
Кругловида, пов'язана чорною хусткою понад самими бровами, але в очах ©©
поблискували недобрi вогнi. Коли вона почула голос великого князя Кия, ©©
очi стали чорними i бездонними. Хтось iз гурту вигукнув:
-- Вiдьма Чорнобогова!
Тодi дво з молодших волхвiв зав'язали Златi очi чорною хусткою i дали
в руки розмальований та мничими знаками горщик, обiпнутий бiлим полотном.
Злата потрусила горщиком i вiддала першому волхву. Волох зняв з горщика
полотно i витрусив жеребок на землю. Тодi зняв з очей Злати пов'язку, i вона
глянула на землю. Жеребок лежав доверху чорним личком.
-- Каюся, Велика богине Ягно! -- заволала Злата. -- Знарошне хотiла я
погубити князя Остромира за те, що погордував мо ю дочкою.
-- Очищення, очищення! -- залементувала юрба, i охочi почали зносити на
велику купу хмиз, а волхви вкопали посеред кола, яке виклали з сухого хмизу
люди, три стовпи i прив'язали до них Злату, ©© дочку i сина.
Хай звершиться! -- виголосив найперший волхв i пiшов у Храм. З Храму
вийшло тро волхвiв i запалили вiд жертовного вогню три смолоскипи. Потiм
усi тро кинули смолоскипи у хмиз, стiна вогню затулила жертви вiд очей.
На другий день помер князь Кий. I сказали волхви дiвчатам з Ки во©
челядi i отрокам з молодшо© дружини:
-- Хто хоче супроводжувати князя Кия у Вирiй?
Багато було бажаючих iти зi сво©м князем, але волхви вибрали лише одну
найкращу -- дiвчину Дарину i шiстдесят трьох юнакiв. Тiло князя Кия внесли в
головну браму Храму, поставили перед фiгурою Бога Триглава, i перший волхв,
стоячи перед марами з тiлом, вдивляючись у лице Бога, сказав:
-- Дозволь, Боже, спорядити князя Кия в далеку дорогу.
-- З Богом, -- вiдгукнулося тихим голосом одинадцять волхвiв.
Найголовнiший з них проказав:
-- Дозволь, Боже, спорядити князя Кия у високу дорогу.
-- З Богом, -- вiдгукнулися волхви, i ©хнiй шепiт наповнив Храм до
самого верху.
-- Дозволь, Боже, спорядити князя Кия в глибоку дорогу.
-- З Богом, -- вiдгукнувся Храм, i четверо молодих виученикiв пiдняли
мари i занесли у правий притвор.
Над тiлом князя Кия волхви чаклували три днi, нарештi набальзамували,
покрили його шаром воску, одягли в дорогу одежу, посадили на мари, засланi
ведмежими шкурами i гарно вишитими полотнами, а мари висадили на
шестиколiсний вiз, запряжений двома парами волiв. Тим часом зiбралися
супроводжуючi iз побратимiв, родичiв i дружини бойово© i рушили по головних
тарiйських землях. Так об'©хали Укра©нську, Кiмарiйську, Волинську,
Слов'янську, Сарматську i Роксоланську землi, аж тодi знову привезли тiло
князя Кия в город Ки©в. Справили тризну в дворi терема i понесли тiло на
корабель. На кораблi посадили в курiнь, обтягнутий оленячими шкурами, на
золочений похiдний трон. Прибрали його покiй чебрецем, любистком, шавлi ю,
липою i вербою. Був мiсяць вересень, ще стояло майже лiто, але в повiтрi вже
з'явилась прозорiсть.
Дарину в цей час готували, наче до шлюбу. В золотому вiнку з
рiзноколiрними стьонжками в косах, вона веселилася, пила хмiльний трунок i
©ла найкращi страви. Дво дiвчат невiдступно за нею ходили i виконували всi
©© забаганки, але разом з тим пильно стежили, щоб з нею не трапилось чогось
непередбаченого. Вони роздягали ©© до сну i мили ноги. Перед останньою нiччю
дiвчата розтерли на каменi шматки кипариса, кедра i ладану, пiдливаючи води.
Потiм у лазнi обмазали цим тiстом ©© тiло i лице. На наступний день Дарину
вимили теплою водою, i вона стала нiжною, запашною, чистою й бiлою. Вона ще
була юнкою непорочною, i ©© тiло було прекрасне. Так вiльнонародженi
тарiйськi жiнки готуються до ночi кохання, коли якийсь залюблений мужчина
повiсить на ©© воза свою нагайку. I хоча ма постiйного чоловiка,
призначеного ©й Сварогом, вона ма право вирiшувати, чи прийняти ©й на одну
нiч закоханого мужа. Тому був у тарiйських чоловiкiв звичай говорити на всiх
тарiйських дiтей "синку" або "доню" як признання свого вiтцiвства.
Так готували Дарину. © вбрали у бiлу-бiлу пишно-пишно вишиту на
манишцi i рукавах сорочку. Правий рукав був вишити жовтогарячими квiтами, а
лiвий -- синiми взорами. Зелена плахта, вишита червоними деревами, i бiлий
шкiряний кептар, вишитий рiзноколiрними вовняними нитками, оторочений по
краю хутром iз живота чорного бобра. На ноги взули також червонi сап'янцi, а
поблiдлi щоки нарум'янили. Кругле рум'яне лице ©© було втомлене, але
радiсне. Вона усмiхалась сонцю i спiвала пiсень.
Сонце, що вже ледь хилилось на захiд, а в його свiтлi з'явилась барва
кровi, грало на хвилях, золотом скапувало з весел, вигравало на золоченiй
головi i в рубiнових очах корабля, який тягнув на линвi корабель iз князем
Ки м в останню дорогу. I багато човнiв рiкою, а вершникiв i пiших по лiвому
i по правому берегах Днiпра iшли до перевозiв, щоб пiд кiнець дня прийти на
Поле поховання князiв, що було на березi Десни.
Люди стояли по цiлому полю не суцiльним натовпом, а родами, селами,
вулицями, на старих могилах i доокiл по рiвнинi. А навколо свiжовикопано©
кiмнати, сiней, комори i стайнi для коней стояли 33 молодi во©ни-вершники у
повному бойовому обладунку в золочених шоломах, i кожен тримав пiд рукою
довгий спис. I витягли корабель з води, поставили на сани i потягли до
могили. Волхви, побратими i ближчi родичi поралися бiля корабля. В чотири
кути вiдкрито© князево© кiмнати-могили увiткнули 4 жезли iз бронзовими
позолоченими навершями, що зображували Корову, Жiнку-матiр, Оленя i Ведмедя.
На навершях було навiшано багато бронзових дзвiночкiв, проте ©хнього
мелодiйного дзвону не було чути серед могутнього приглушеного гамору тисяч
людей. На кораблi стало тро сивих волхвiв i одна знахарка-волхвиня: баба
могутньо© статури, стара, худа i сутула, запнута до брiв чорною хусткою i в
чорнiй свитi. А на щоглу корабля сiла сiра ворона, i ©© нiхто не проганяв.
Була п'ятниця. Сонце над обрi м набрякло кров'ю. Привели Дарину.
Поставили на порiг чотирикутно© дерев'яно© фiгури, що зображувала пройму
дверей, лутки були обгорнутi червоними стрiчками. Тро сильних мужiв пiдняли
фiгуру разом з Дариною на рiвень грудей. Дарина вигукнула:
-- Ось я бачу свого батька й матiр! -- © опустили, а тодi знову
пiдняли. Дарина знову вигукнула: -- Ось усi ранiше померлi родичi мо© сидять
у квiтучому саду! -- © знову опустили, а тодi знову пiдняли втрет : -- Ось
я бачу свого володаря, що сидить у саду, а сад гарний, зелений, i з ним мужi
i отроки, i ось вiн кличе мене, так ведiть же мене до нього!
Даринi подали курку, вона вiдрiзала ©й голову i кинула на корабель.
Тодi всi побратими i родичi стали попарно i заплели руки, i Дарина пiшла по
руках на корабель. На ©© грудях пересипалося дев'ять разкiв зеленого намиста
i золота коробочка, бiля яко© на кiльцi висiв невеликий кинджал у шкiрянiй
золоченiй пiхвi з золоченим рукiв'ям, обсипаним дiамантами на яблуку.
Прийшла старша вiйськова дружина князя в повному бойовому обладунку, але
пiшо, i стала доокiл могили, а волхв подав Даринi келих iз п'янким трунком,
Дарина випила i почала спiвати. Тодi волхви дали ©й ще один келих трунку i
попiд руки пiдвели до входу в курiнь. Довго Дарина допивала той трунок,
спiваючи в перервах мiж ковтками, нарештi волхвиня в чорнiй хустцi ©й
шепнула:
-- Пора, доню!
I Дарина глянула невидющим поглядом десь понад людьми, вихопила з пiхви
кинджал i поспiшно, майже не розмахуючись, вдарила ним себе в груди. I
вдарили мечi плазом об щити, заспiвали жiнки весело© прощально©, а волхвиня
пiдхопила Дарину, ще не встигла кров виступити з-пiд рукiв'я, швиденько
завела в курiнь i уже, як нiхто не бачив, увiгнала ©й пiд лiву лопатку
жертовний нiж. Обгорнула ©© червоним покривалом, зняла корону i запнула
чорну хустку, вишивану великими червоними маками, посадила бiля нiг князя
Кия. © володар сидiв i дивився вже аж на Той свiт, i дво волхвiв узяли
князя на руки, пiдтримуючи пiд плечi, i знесли в пiдземний дiм; за ним
винесли Дарину, закутану в покривала, i посадили бiля князя Кия. I принесли
хлiба, м'яса, вина i поставили бiля них в горщиках. Тодi волхви пiдiйшли до
невеликого гурту людей i взяли пiд руки виночерпiя, тiлоохоронця i конюха,
розвели по пiдземних покоях, умертвили коцом, розiклали по сво©х мiсцях.
Потiм розсiкли собаку i кинули бiля входу. Потiм принесли князеву зброю i
поклали в коморi. Потiм загнали до поту двох коней, розсiкли мечами i
вкинули в стайню, тодi привели двох корiв-первiсток, зарiзали i поклали в
могилу, тодi двох молодих овечок, дво кiз, пiвня i курку зарiзали i вкинули
в могилу. Тодi перекрили могилу колодами i солом'яними матами i сипали землю
жменями, шапками, возили возами i сипали, сипали, сипали, доки могила не
стала вища за iншi. Потiм поставили на могилi дерев'яний образ Тар'ягна,
помили руки й лиця у водах Десни i сiли справляти тризну тут же, на березi.
Через рiк, коли душа князя, попрощавшись iз Цим свiтом, мала iти на Той
свiт, на луги очищення i перевтiлення, було влаштовано на могилi князя Кия
годовини -- тризну велику. На могилi i навколо не© постелили довжелезнi
рушники, наставили страв i трункiв. Дружина князя Кия, побратими i родичi
славили князя Кия, згадували походи, ©ли i пили. Бiля само© фiгури Тар'ягна
встановили велику дубову бочку, налили ©© п'янким медом, i дво поважних
мужiв закликали:
Пiднесемо цю компанею Буй-туровi, який нi з одно© битви не прийшов без
ворожо© голови, тому, хто носить найважчу пiсля князя Кия булаву i вбива
одним ударом i вершника, й коня.
Отрок, який ще не вбив жодного ворога, брав обiруч подво ну братину i
пiдносив Буй-туровi. Буй-тур брав келих-двiйнятко i проголошував:
-- Хай наша Слава не вмре, не поляже од роду i довiку! Славний був
князь Кий Палович Котигорошко, земля йому пухом, хай не довго вiн митариться
на лузi з золотими пiвниками, хай нам Бог пошле достойних ворогiв, щоб
помiрятися з ними силою.
Випив, стоячи, трунок, а те, що не допив, плеснув у вогонь. Вогонь
зблискував вiд трунку бiлими язиками, i дух розпареного хмiльного меду
слався над рiвниною. А поважнi мужi знову виголошували iм'я славного во©на,
i отрок пiдносив йому братину. Так поступово братина-компанея iшла по колу
за сонцем.
А за окремим довгим рушником волхви пригощали шiстдесятьох молодих
во©нiв, за кожним келихом бризкаючи на ©хнi поголенi пiд оселедець голови
краплi вина з келихiв. Не раз i не два пiдносили вони до губiв золочений рiг
з чар-трунком, i коли загальна тризна тiльки розгулася, всi шiстдесят
козакiв уже ледве тримали голови на в'язах i в очах ©хнiх зависла поволока.
Тодi по дво волхвiв взяли кожного юнака попiд руки i повели у шатра, якi
великим колом оточували могилу. Там кожного юнака загорнули в бiлi коноплянi
покривала, тодi загорнули в м'якi вовнянi коци i скручували ©х кiнцi, аж
третя -- без нiяко© збро© i поясiв. Бо якщо ви погодитесь на три сутички у
всеоружжi, то буде вам смерть, а слави не буде. Стримiтимуть вашi голови на
стiнi.
Поклонились вони Ягнi в пояс, сiли на коней i наструнчились на пiвденну
дорогу. Тут Дiдо-Всевiдо ©м i каже:
-- Тепер ви, дасть Бог, i без мо © помочi висвата те Марiю.
Попрощавшись зi Всевiдом, витязi пустили коней трушака. Скiльки вони
там ©хали, та й при©хали в кра©ну амажонок до мiста Варти. Ви©хав назустрiч
полк озбро них амажонок у сто во©нiв. От сотниця ©х запиту :
-- Хто такi, куди мандру те? Ще такого не бувало, щоб до брами нашого
мiста аж тро мужчин прибувало, бо ще ми так близько нi одного не бачили.
-- Я -- Тар'я-Кра©н-Котигорошко-Кий, син Пала, це Джура, а це Гонець,
-- заявив Кий. -- Тепер ти скажи, Джуро!
-- При©хали ми сватати вашу князiвну Марiю, -- промовив Джура.
-- А умови ви чували?
-- Одним вухом чували, а в друге випускали, -- докинув Гонець.
Вiдвели ©х амажонки у розкiшнi поко© вiдпочити i приготуватись до
герцю.
На другий день вивели витязiв на рiвну, широку сонячну галявину,
оточену стiною молодого дубового лiсу. Довкола лiсу стало вiйсько амажонок,
повернене лицями назовнi кола. Лише три амажонки, в тому числi i князiвна
Марiя, гарцювали на конях з одного, полуденного, боку галявини, а з
пiвнiчного вирiвнювали коней ув одну шерегу тро витязiв-мужчин. Джура i
Гонець з'©халися iз двома амажонками посеред галявини обговорити умови
герцю. Скiльки амажонки не настоювали, щоб усi три сутички були
смертельними, Джура i Гонець не погоджувались. Нарештi амажонки згодились на
умови Кияна, бо ще нiякий витязь не витримував першого удару ©хньо© князiвни
i не падав мертвим.
Наче вiтер i швидше вiтру мчали конi витязiв, як влитi, сидiли
вершники, закованi в броню, прикрившись щитами. Кожен мiтив у центр щита
супротивника, бо удар мусив бути страшно© сили i щит повинен лопнути перед
всепроникним вiстрям списа, голодного живим тiлом витязя. Коли супротивники
зiткнулись, бiлий вогонь спалахнув на ©хнiх щитах. Марiя проскакала мимо до
протилежного кiнця галявини, Кий же вилетiв iз сiдла, перевернувшись у
повiтрi, став на ноги лицем у той бiк, куди поскакала Марiя. Ще нiколи вiн
не одержував такого сильного удару, проте, стоячи на ногах, прийшов до тями,
а Джура пiдвiв йому коня. Скочивши на нього, Кий ви©хав на рубiж, Марiя i
Кий вiдкинули списи, мечi, ножi i тiльки з щитами ринулись назустрiч одне
одному. Пiсля дзвiнкого удару ©хнi щити розлетiлись на друзки, проте обо
вершникiв втримались у сiдлi, послабивши i повернувши корпус за щитом у
момент удару. Амажонки зрозумiли, що цей витязь незвичайний. Третiй раз
зiйшлися супротивники, скинувши броню, шоломи i пояси. Кий залишився у бiлiй
вишитiй сорочцi, синiх шароварах i жовтих чоботях. Марiя -- у бiлiй вишитiй
сорочцi i зеленiй плахтi, вишитiй жовтим i червоним хрестиком. Коли Марiя
скинула пояс Тар'ягна i повiсила на рукiв'я увiткнутого в землю меча, то
вiдчула, що вона не витязь, а лише жiнка. У високiй квiтучiй травi по пояс
зiйшлися вони втрет помiрятися силою. Ледве Кий узяв Марiю у сво© могутнi
обiйми, як вона стала нiжною i податливою. Легко поклав вiн ©© у траву. Коли
устав, на ши© у нього була пов'язана Марi©на вишивана хустка. Опоясався Кий
поясом Тар'ягна i помахав рукою до Джури й Гiнця, якi чекали далеченько в
кiнцi галявини. Свiдки герцю пришпорили коней, i дво козакiв i двi амажонки
прискакали на середину галявини, де Марiя й Кий тримались за руки.
Вiд пошлюблення Кия i Марi© народився перший чоловiк в роду амажонок, i
назвали його Гуном, бо вiн, на противагу малят-дiвчаток, якi пищали в
колисках, гув хлопчачим голоском. Жителi кра©ни амажонок стали зватися гуни,
або роксолани. Коли Марiя пiдлягла Ки вi, то й усi молодi амажонки захотiли
мати собi чоловiкiв. Зiбрались вони на Раду, i Кий порадив ©м таке. У
долинах рiк Дунаю, Днiстра, Бугу, Днiпра i Дону молодi хлопцi тарiйських
родiв Краягна, Кiмар'ягна, Вол'ягна, Слав'ягна i Сар'ягна пасуть товар. Хай
молодi амажонки розiб'ються на п'ять загонiв i стануть таборами бiля
пасовищ, де юнаки тирлуються разом зi сво©м товаром. Отож хай кожна дiвчина
привабить собi юнака.
Так вони й зробили. Коли юнаки внаджувались до стоянок амажонок, тi
дуже ласкаво ©х приймали, але якщо хлопцi хотiли женитися, амажонки казали:
-- Ми ваших звича'©в не зна мо i не вживемося з вашими матерями. Краще
берiть у сво © общини кожен свою долю та й по©демо до нас.
Нiчого було юнакам робити, мусили на те приставати. За якийсь час всi
загони амажонок прибули на берег рiки Вардани з чоловiками.
Одного разу пiшов князь Кий на озера полювати. Пiсля полювання сiв iз
товаришами на березi озера i почали, вечеряючи, розповiдати рiзнi
бувальщини. Один козак розповiв, як колись вцiлив стрiлою лебедя, а лебiдка
вслiд за лебедем розбилась об землю. Тодi Кий згадав, що десь за ним
побива ться князiвна Либiдь. Забрав вiн iз собою Марiю i по©хав на Днiпро.
На тому мiсцi, де вони колись з Щеком i Хоривом перемогли Змiя Горинича, вже
було збудовано город, i люди звали його Ки вом. Кий там поселився i взяв
собi ще одну дружину, князiвну Либiдь. Потiм узяв собi за дружину князiвну
Галю галицьку, потiм узяв собi за дружину князiвну волинян -- Дану, потiм ще
узяв собi за дружину князiвну Сарму Бiловезьку.
Син Марi©, Гун, пiшов князем у землю амажонок. Тому що Кий утяв бороду
Дiдьковi, жив вiн аж 300 рокiв. Усi землi тарiйськi: Ами, Сарма, Слава,
Волi, Кiмара, Кра©на -- ходили пiд його рукою. Тому що сам Кий був з роду
Кра©на, загальною назвою народу тар'я стала назва -- укра©нцi. Великий князь
Кий сидiв на столi у стольному городi Ки вi на Днiпрi.
На тiй горi, де голову Змi вi стяв Щек, Кий поставив капище, де волхви
вчиняли треби Щеку; на тiй горi, де голову Змiю стяв Хорив, Кий збудував
капище, де волхви творили треби Хориву, а на сво©й горi збудував капище, де
волхви творили треби Ягнi-Лелi-Араянi.
За 300 лiт князювання Кия укра©нський народ став незчисленним. Люди не
хворiли i жили по 150 рокiв, а тодi ©хнi душi безболiсно покидали тiло i
линули на вiчноквiтучi луки, а тiло з почестями ховали в землю. У всьому
свiтi для народу укра©нського не було ворогiв, бо у всесильного нема
ворогiв.
Приснився князю Кию вiщий сон. Снилося, що вiн сидить у свого прадiда
Тар'ягна ще зовсiм маленьким на руках. На другий день вiдчув, що сили з
нього витiкають, наче вода з надтрiснутого дзбана. Душа стала
просвiтлюватись. Зiбрав князь Кий Малу раду з найсвiтлiших князiв,
найпочеснiших волхвiв i найповажнiших старiйшин i звернувся до них iз такими
словами:
-- Дiти мо©, скажу я вам напутн слово про князiв. Князя Богиня Ягна
сотворила з дев'яти сво©х перевтiлень-Перунiв, i вiн блиском перевищу всiх
живих. Народ, який не береже свого князя вiд ворожо© збро© власним тiлом,
подiбний до лебедя з вiдтятою головою, який ще довго борса ться i сильно б'
лапами i крильми, але все одно кона . Тому народ, який вознiсся гординею i
не призна над собою князя -- це юрба овечок, це пожива для вовкiв, це
розплiдник рабiв для сильнiших народiв.
Князь, подiбно до сонця, пече i очi, i серце, i нiхто на землi не може
довго дивитись на нього. Князя, навiть коли вiн ще дитина, не слiд
зневажати, думаючи, що вiн тiльки смертний, бо вiн Божество, втiлене в
людинi.
Якби князь не карав невтомно тих, кого слiд покарати, сильнiшi замучили
б слабших, як кiт мишу. Ворона почала б клювати жертовний пирiг, а собака --
лизати жертовну ©жу, i не стало б нi в кого власностi, i лежнi та п'яницi
понукали б поетами, мудрецями i волхвами, i не було б чого ©сти дiтям, щоб
змiцнювався народ.
Де не дi чорне червонооке покарання, що знищу злочинцiв, там пiдданi
повстають, якщо вождь добре не нагляда . Князь, який охороня свiй народ i
пам'ята обов'язок во©на, викликаний ворогом, рiвним собi силою, сильнiшим
або слабшим, хай не ухиля ться вiд битви. Князi, що б'ються на герцi,
б'ються на всю свою силу i не вдаються до втечi. Хоробрий козак пiсля смертi
прилуча ться до Бога. Коли князь б' ться на герцi, вiн убива ворога лише
чесною збро ю, не застосовуючи для вбивства нi отру них, нi зубчастих стрiл.
Князь не ма права вбити нi того, кого вiн вибив з бойово© колiсницi,
нi того, хто загубив шолом i його волосся розпущене, нi того, хто говорить
"я твiй раб", нi того, хто не ма кольчуги. Князь не ма права вбити нi
того, в кого зламана зброя, нi тяжко пораненого, нi зляканого, нi того, хто
кинувся тiкати. Князь не може вбити хворого, сонного, голого, беззбройного,
того, хто не б' ться, а лише дивиться, i того, хто б' ться з iншим.
Князь завжди пам'ята обов'язок справжнього во©на.
Колiсницю, коня, жiнок, зерно i всi речi переможеного в герцi забира
переможець. Для князя да ться iз вiйськово© здобичi найкраща частина:
здобич, завойована дружиною князя, справедливо розподiля ться Кругом мiж
усiма во©нами.
Князь завжди готовий вжити силу, виявити хоробрiсть, вiн береже
державнi та мницi i вивча слабшi сторони сво©х ворогiв. Завжди готового
вжити силу бо©ться весь свiт, князь пiдкоря собi все живе саме силою.
Князь намага ться перемогти ворогiв свого народу примиренням,
подарунками, сiянням помiж ними ворожнечi: всiма засобами, разом чи по
одному, i не вда ться до битви, якщо ©© можна уникнути. Через те, що для
обох воюючих сторiн перемога а чи поразка в битвi невiдома. Перемiгши, нехай
вiддасть шану Богам, а пiдданим дару полегшення податкiв.
Князю Кию вiд Вардани до Дунаю корився весь народ, спорiднений
походженням вiд Тар'ягна, во©на i рятiвника. Деякi з цих племен орали землю
i розводили худобу, iншi випасали лише товар: коней, корiв, овечок, кiз,
свиней, ще iншi ловили рибу в рiках та озерах i морях землi Тарiйсько©, всi
вони звали себе укра©нцями-тар'ягнами, а князь Кий був для них Великим
Золотим Князем.
За князювання Кия укра©нський народ вiдчув себе тiлом Священного Оленя.
Ротом i носом цього Оленя було Закарпаття; очима i рогами -- гори Карпати,
головою -- Волинь; переднiми ногами -- Подiлля; Ки©в був його серцем;
Чернiгiвщина -- його легенями; Полянщина -- шлунком; Сарматiя -- крупом;
Варданiя i передгiр'я Кавказу -- його заднiми ногами з копитами. Пасся цей
жертовний Олень на Лукомор'© Азовського i Чорного морiв i дозрiвав для
жертви.
Пiдупав князь Кий на силi, i дiйшов до зрiлостi величезний, величний
Олень, i жертовне тiло його було могутн , дине, прекрасне -- призначене для
жертви. Вже на околицях за Волгою i за Карпатами, за Чорним морем i за
Балтiйським заворушилися грифони, химери, змi©, вовки i пардуси. Ах, якщо
тiло дозрiва , то це жертва. I було пророцтво волхвовi волхвiв. Три тисячi
рокiв рватимуть його могутн тiло хижаки i розiрвуть на частини, i буде вiн
жити по частинах, як розрубана змiя. I стане серед сво © кра©ни як
перекотиполе, як опале листя, як летючий пiсок у пустелi. I будуть
запитувати зайди, мовляв, як звався цей народ, що оце стiльки могил залишив
серед степiв i лiсостепiв Пiвнiчного Причорномор'я? I самi тарiйцi-укра©нцi
дивитимуться на могили сво©х предкiв i говоритимуть:
-- Ми не зна мо, хто лежить у цих могилах i по якому обряду вони
похованi. Ми забули свого Бога, i Душi в нас нема. Бо Душа народу -- це його
Бог.
Але Душа народу прилетить через ворота розпростертих рук Бережi-Оранти,
то©, що в Ки вi, у Софiйському соборi пiд склепiнням дзвiницi. Але це тiло
знову вiдродиться i Левом, i Тигром, i Ведмедем, i Вовком, i Мамутом, i
Кабаном i нарештi зростеться в одне тiло -- iм'я якому народ Тар'ягна. А в
цiлому тiлi завжди, наче серце, пульсу Ядро. I стане говорити Ягна устами
багатьох укра©нських пророкiв-волхвiв, аж доки цi пророцтва не складуться у
священну Книгу. Стане укра©нський народ молитися знову сво му Боговi, i буде
дружна наша молитва! Прилетить Жар-птицею наша Душа з небес, вiд Ягни --
небесного животворного вогню, -- i заб' ться серце Оленя. Хто народився, той
повинен умерти, щоб знову народитись.
Могутнiм був Золотий Олень, i не страшнi йому хижаки. Став зачахати
князь Кий, i ще багато мало бути по ньому князiв, але все менших i менших,
аж поки не перевелись вони нiнащо.
Зiбралися бiля рiчки Почайни у Священному гаю волхви i поставили собi
шатра. У шатрах мiднi казани з водою, обкладенi камiнням i сухими дровами.
Коли вода вiд вогнища нагрiлася, а камiння розпеклося, волхви кидали на
камiння сiм'я конопель, а також кидали у воду розпечене камiння, умивались
гарячою парою, очищались для гадання. Витерлись конопляними вибiленими
рушниками, надягли поверх бiлих вишитих сорочок червонi довгi кожухи i
вийшли з непокритими головами та й сiли кожен бiля свого куреня. Спершу
гадали три вiдунки. Першу вiдунку звали Влада, другу -- Слава, третю вiдунку
звали Злата. Розкладали вони на земляних квадратних жертовниках гiлочки з
червоно© верби i бубонiли про себе лише ©м вiдомi молитви. У Влади випало,
що князя Кия кличуть предки у Вирiй, бо такий вищий закон: хто постарiв, той
умира . У Слави вийшло, що Великого князя Кия кличуть предки у Вирiй. А у
Злати вийшло, що князь Кий тому заслаб, що князь Кра©нсько© землi Остромир
поклявся вогнищем князя Кия i не дотримав свого слова.
Привели князя Остромира, вiн нещодавно лише прийшов з козакiв, ще не
встигла вiдрости в нього чуприна, недавно одружився. Стрункий, гожий князь.
На смерть прирiкала його вiдунка Злата. Князь Остромир повернувся лицем до
жертовного вогнища, поклав руку на серце, схиливши голову, i голосно
промовив:
-- Богине Ягно-Мамо-Леле! Хай я буду проклятий тобою на вiки вiчнi, i
нiколи душа моя не прилине до тво © вiчно© душi, i хай душа моя буде
неприкаяна, хай тво© перуни знищать мене i мiй рiд до дев'ятого колiна, якщо
я коли-небудь не виконав сво©х клятв.
Страшна була ця клятва, i волхви бiля сво©х куренiв попадали на землю
ниць, а люди, якi оточували Капище, стояли на схилах яру i сидiли на
деревах, глухо зойкнули i затулили очi руками. Тодi з Храму вийшов волхв
волхвiв i оголосив, що дев'ять волхвiв погадають на нутрощах молоденьких
ягнят на справжнiсть Остромирово© клятви. Дев'ять учнiв волхвiв пiшли у
кошари князя Кия вiдiбрати дев'ять молодих ягнят. Коли дев'ять волхвiв
принесли цих дев'ять ягнят у жертву Ягнi, нутрощi всiх дев'яти ягнят
виявилися чистими, i волхви в один голос виголосили:
-- У недомаганнях князя Кия виявля ться воля Божа. Тар'ягн, во©н i
рятiвник, кличе нашого князя.
Князь Кий, сивий, аж бiлий, наче снiг, сидiв на похiдному тронi, якого
йому зробили славетнi майстри з мiста Бусла, тi, якi робили обладунок для
Атiла. Довгi бiлi його пальцi нараз напружились на кiнцях пiдлокiтникiв,
охоплюючи мiцно голови золотих кабанiв. Сила з усього тiла стеклася у цей
потиск рук. Князь Кий промовив:
-- Хай жереб вирiшить долю Злати i ©© найкревнiших, -- i безсило
прихилився до спинки трону.
Знову з Храму вийшов найперший волхв iз довгим посохом, а обабiч нього
дво молодших волхвiв, хоча всi тро були древнiми старцями, бо бороди, вуса
i волосся в них були молочно-бiлими; найперший волхв -- вищий, стрункий i
сухорлявий.
Вiдунка Злата колись була гарною чорнявою дiвкою i зараз ще була гарна.
Кругловида, пов'язана чорною хусткою понад самими бровами, але в очах ©©
поблискували недобрi вогнi. Коли вона почула голос великого князя Кия, ©©
очi стали чорними i бездонними. Хтось iз гурту вигукнув:
-- Вiдьма Чорнобогова!
Тодi дво з молодших волхвiв зав'язали Златi очi чорною хусткою i дали
в руки розмальований та мничими знаками горщик, обiпнутий бiлим полотном.
Злата потрусила горщиком i вiддала першому волхву. Волох зняв з горщика
полотно i витрусив жеребок на землю. Тодi зняв з очей Злати пов'язку, i вона
глянула на землю. Жеребок лежав доверху чорним личком.
-- Каюся, Велика богине Ягно! -- заволала Злата. -- Знарошне хотiла я
погубити князя Остромира за те, що погордував мо ю дочкою.
-- Очищення, очищення! -- залементувала юрба, i охочi почали зносити на
велику купу хмиз, а волхви вкопали посеред кола, яке виклали з сухого хмизу
люди, три стовпи i прив'язали до них Злату, ©© дочку i сина.
Хай звершиться! -- виголосив найперший волхв i пiшов у Храм. З Храму
вийшло тро волхвiв i запалили вiд жертовного вогню три смолоскипи. Потiм
усi тро кинули смолоскипи у хмиз, стiна вогню затулила жертви вiд очей.
На другий день помер князь Кий. I сказали волхви дiвчатам з Ки во©
челядi i отрокам з молодшо© дружини:
-- Хто хоче супроводжувати князя Кия у Вирiй?
Багато було бажаючих iти зi сво©м князем, але волхви вибрали лише одну
найкращу -- дiвчину Дарину i шiстдесят трьох юнакiв. Тiло князя Кия внесли в
головну браму Храму, поставили перед фiгурою Бога Триглава, i перший волхв,
стоячи перед марами з тiлом, вдивляючись у лице Бога, сказав:
-- Дозволь, Боже, спорядити князя Кия в далеку дорогу.
-- З Богом, -- вiдгукнулося тихим голосом одинадцять волхвiв.
Найголовнiший з них проказав:
-- Дозволь, Боже, спорядити князя Кия у високу дорогу.
-- З Богом, -- вiдгукнулися волхви, i ©хнiй шепiт наповнив Храм до
самого верху.
-- Дозволь, Боже, спорядити князя Кия в глибоку дорогу.
-- З Богом, -- вiдгукнувся Храм, i четверо молодих виученикiв пiдняли
мари i занесли у правий притвор.
Над тiлом князя Кия волхви чаклували три днi, нарештi набальзамували,
покрили його шаром воску, одягли в дорогу одежу, посадили на мари, засланi
ведмежими шкурами i гарно вишитими полотнами, а мари висадили на
шестиколiсний вiз, запряжений двома парами волiв. Тим часом зiбралися
супроводжуючi iз побратимiв, родичiв i дружини бойово© i рушили по головних
тарiйських землях. Так об'©хали Укра©нську, Кiмарiйську, Волинську,
Слов'янську, Сарматську i Роксоланську землi, аж тодi знову привезли тiло
князя Кия в город Ки©в. Справили тризну в дворi терема i понесли тiло на
корабель. На кораблi посадили в курiнь, обтягнутий оленячими шкурами, на
золочений похiдний трон. Прибрали його покiй чебрецем, любистком, шавлi ю,
липою i вербою. Був мiсяць вересень, ще стояло майже лiто, але в повiтрi вже
з'явилась прозорiсть.
Дарину в цей час готували, наче до шлюбу. В золотому вiнку з
рiзноколiрними стьонжками в косах, вона веселилася, пила хмiльний трунок i
©ла найкращi страви. Дво дiвчат невiдступно за нею ходили i виконували всi
©© забаганки, але разом з тим пильно стежили, щоб з нею не трапилось чогось
непередбаченого. Вони роздягали ©© до сну i мили ноги. Перед останньою нiччю
дiвчата розтерли на каменi шматки кипариса, кедра i ладану, пiдливаючи води.
Потiм у лазнi обмазали цим тiстом ©© тiло i лице. На наступний день Дарину
вимили теплою водою, i вона стала нiжною, запашною, чистою й бiлою. Вона ще
була юнкою непорочною, i ©© тiло було прекрасне. Так вiльнонародженi
тарiйськi жiнки готуються до ночi кохання, коли якийсь залюблений мужчина
повiсить на ©© воза свою нагайку. I хоча ма постiйного чоловiка,
призначеного ©й Сварогом, вона ма право вирiшувати, чи прийняти ©й на одну
нiч закоханого мужа. Тому був у тарiйських чоловiкiв звичай говорити на всiх
тарiйських дiтей "синку" або "доню" як признання свого вiтцiвства.
Так готували Дарину. © вбрали у бiлу-бiлу пишно-пишно вишиту на
манишцi i рукавах сорочку. Правий рукав був вишити жовтогарячими квiтами, а
лiвий -- синiми взорами. Зелена плахта, вишита червоними деревами, i бiлий
шкiряний кептар, вишитий рiзноколiрними вовняними нитками, оторочений по
краю хутром iз живота чорного бобра. На ноги взули також червонi сап'янцi, а
поблiдлi щоки нарум'янили. Кругле рум'яне лице ©© було втомлене, але
радiсне. Вона усмiхалась сонцю i спiвала пiсень.
Сонце, що вже ледь хилилось на захiд, а в його свiтлi з'явилась барва
кровi, грало на хвилях, золотом скапувало з весел, вигравало на золоченiй
головi i в рубiнових очах корабля, який тягнув на линвi корабель iз князем
Ки м в останню дорогу. I багато човнiв рiкою, а вершникiв i пiших по лiвому
i по правому берегах Днiпра iшли до перевозiв, щоб пiд кiнець дня прийти на
Поле поховання князiв, що було на березi Десни.
Люди стояли по цiлому полю не суцiльним натовпом, а родами, селами,
вулицями, на старих могилах i доокiл по рiвнинi. А навколо свiжовикопано©
кiмнати, сiней, комори i стайнi для коней стояли 33 молодi во©ни-вершники у
повному бойовому обладунку в золочених шоломах, i кожен тримав пiд рукою
довгий спис. I витягли корабель з води, поставили на сани i потягли до
могили. Волхви, побратими i ближчi родичi поралися бiля корабля. В чотири
кути вiдкрито© князево© кiмнати-могили увiткнули 4 жезли iз бронзовими
позолоченими навершями, що зображували Корову, Жiнку-матiр, Оленя i Ведмедя.
На навершях було навiшано багато бронзових дзвiночкiв, проте ©хнього
мелодiйного дзвону не було чути серед могутнього приглушеного гамору тисяч
людей. На кораблi стало тро сивих волхвiв i одна знахарка-волхвиня: баба
могутньо© статури, стара, худа i сутула, запнута до брiв чорною хусткою i в
чорнiй свитi. А на щоглу корабля сiла сiра ворона, i ©© нiхто не проганяв.
Була п'ятниця. Сонце над обрi м набрякло кров'ю. Привели Дарину.
Поставили на порiг чотирикутно© дерев'яно© фiгури, що зображувала пройму
дверей, лутки були обгорнутi червоними стрiчками. Тро сильних мужiв пiдняли
фiгуру разом з Дариною на рiвень грудей. Дарина вигукнула:
-- Ось я бачу свого батька й матiр! -- © опустили, а тодi знову
пiдняли. Дарина знову вигукнула: -- Ось усi ранiше померлi родичi мо© сидять
у квiтучому саду! -- © знову опустили, а тодi знову пiдняли втрет : -- Ось
я бачу свого володаря, що сидить у саду, а сад гарний, зелений, i з ним мужi
i отроки, i ось вiн кличе мене, так ведiть же мене до нього!
Даринi подали курку, вона вiдрiзала ©й голову i кинула на корабель.
Тодi всi побратими i родичi стали попарно i заплели руки, i Дарина пiшла по
руках на корабель. На ©© грудях пересипалося дев'ять разкiв зеленого намиста
i золота коробочка, бiля яко© на кiльцi висiв невеликий кинджал у шкiрянiй
золоченiй пiхвi з золоченим рукiв'ям, обсипаним дiамантами на яблуку.
Прийшла старша вiйськова дружина князя в повному бойовому обладунку, але
пiшо, i стала доокiл могили, а волхв подав Даринi келих iз п'янким трунком,
Дарина випила i почала спiвати. Тодi волхви дали ©й ще один келих трунку i
попiд руки пiдвели до входу в курiнь. Довго Дарина допивала той трунок,
спiваючи в перервах мiж ковтками, нарештi волхвиня в чорнiй хустцi ©й
шепнула:
-- Пора, доню!
I Дарина глянула невидющим поглядом десь понад людьми, вихопила з пiхви
кинджал i поспiшно, майже не розмахуючись, вдарила ним себе в груди. I
вдарили мечi плазом об щити, заспiвали жiнки весело© прощально©, а волхвиня
пiдхопила Дарину, ще не встигла кров виступити з-пiд рукiв'я, швиденько
завела в курiнь i уже, як нiхто не бачив, увiгнала ©й пiд лiву лопатку
жертовний нiж. Обгорнула ©© червоним покривалом, зняла корону i запнула
чорну хустку, вишивану великими червоними маками, посадила бiля нiг князя
Кия. © володар сидiв i дивився вже аж на Той свiт, i дво волхвiв узяли
князя на руки, пiдтримуючи пiд плечi, i знесли в пiдземний дiм; за ним
винесли Дарину, закутану в покривала, i посадили бiля князя Кия. I принесли
хлiба, м'яса, вина i поставили бiля них в горщиках. Тодi волхви пiдiйшли до
невеликого гурту людей i взяли пiд руки виночерпiя, тiлоохоронця i конюха,
розвели по пiдземних покоях, умертвили коцом, розiклали по сво©х мiсцях.
Потiм розсiкли собаку i кинули бiля входу. Потiм принесли князеву зброю i
поклали в коморi. Потiм загнали до поту двох коней, розсiкли мечами i
вкинули в стайню, тодi привели двох корiв-первiсток, зарiзали i поклали в
могилу, тодi двох молодих овечок, дво кiз, пiвня i курку зарiзали i вкинули
в могилу. Тодi перекрили могилу колодами i солом'яними матами i сипали землю
жменями, шапками, возили возами i сипали, сипали, сипали, доки могила не
стала вища за iншi. Потiм поставили на могилi дерев'яний образ Тар'ягна,
помили руки й лиця у водах Десни i сiли справляти тризну тут же, на березi.
Через рiк, коли душа князя, попрощавшись iз Цим свiтом, мала iти на Той
свiт, на луги очищення i перевтiлення, було влаштовано на могилi князя Кия
годовини -- тризну велику. На могилi i навколо не© постелили довжелезнi
рушники, наставили страв i трункiв. Дружина князя Кия, побратими i родичi
славили князя Кия, згадували походи, ©ли i пили. Бiля само© фiгури Тар'ягна
встановили велику дубову бочку, налили ©© п'янким медом, i дво поважних
мужiв закликали:
Пiднесемо цю компанею Буй-туровi, який нi з одно© битви не прийшов без
ворожо© голови, тому, хто носить найважчу пiсля князя Кия булаву i вбива
одним ударом i вершника, й коня.
Отрок, який ще не вбив жодного ворога, брав обiруч подво ну братину i
пiдносив Буй-туровi. Буй-тур брав келих-двiйнятко i проголошував:
-- Хай наша Слава не вмре, не поляже од роду i довiку! Славний був
князь Кий Палович Котигорошко, земля йому пухом, хай не довго вiн митариться
на лузi з золотими пiвниками, хай нам Бог пошле достойних ворогiв, щоб
помiрятися з ними силою.
Випив, стоячи, трунок, а те, що не допив, плеснув у вогонь. Вогонь
зблискував вiд трунку бiлими язиками, i дух розпареного хмiльного меду
слався над рiвниною. А поважнi мужi знову виголошували iм'я славного во©на,
i отрок пiдносив йому братину. Так поступово братина-компанея iшла по колу
за сонцем.
А за окремим довгим рушником волхви пригощали шiстдесятьох молодих
во©нiв, за кожним келихом бризкаючи на ©хнi поголенi пiд оселедець голови
краплi вина з келихiв. Не раз i не два пiдносили вони до губiв золочений рiг
з чар-трунком, i коли загальна тризна тiльки розгулася, всi шiстдесят
козакiв уже ледве тримали голови на в'язах i в очах ©хнiх зависла поволока.
Тодi по дво волхвiв взяли кожного юнака попiд руки i повели у шатра, якi
великим колом оточували могилу. Там кожного юнака загорнули в бiлi коноплянi
покривала, тодi загорнули в м'якi вовнянi коци i скручували ©х кiнцi, аж