Страница:
пофарбована бичачою кров'ю, на вершечку яко© було насаджено оберiг кожного
племенi, яке вiдпустило вiд себе бажаючих на новi землi. Вершечок оберега,
прикрашений пучком кiнського волосся, а саме оберiг, обвiшаний маленькими
дзвiночками.
На возi Сарма був бунчук з мiдною головою коня, на возi роду Слав'ягна
на тичцi стримiла мiдна голова корова, на возi роду Вол'ягна - тичка з
головою вепра iз коштовним камiнням замiсть очей i iклiв, на бунчуку роду
Кiмар'ягна було зображення Лелi у виглядi вагiтно© жiнки з шiстьома
отворами, з яких витiкало шiсть найбiльших рiк, на яких жив тарiйський
народ; на бунчуку роду Кра©на крiпилась мiдна голова пiвня з червоним
рубiновим гребенем, очима i рiзнобарвним хвостом з пiр'я. Цi обереги були в
пошанi в тих селах i городах, звiдки родом старiйшини. Оберегами ж родiв, що
залишились сидiти на сво©х берегах, були: у амажонок - тигр; у сар'ягнiв -
лев i лебiдь; у слав'ягнiв - ведмiдь i бусол; у волинян - вовк i горлиця; у
кiмар'ягнiв - мамонт i галка; у кра©нцiв - кабан i соловей.
Як безлiч було сiл, у яких жив тарiйський народ, так безлiч було
оберегiв, якi ©м послала Ягна. Але весь народ молився Лелi-Ягнi-Бережi i ©©
дев'яти перевтiленням - Перунам, а також синовi Ягни, першiй людинi,
Тар'ягновi.
На чолi походу стояв князь сар'ягнiв Арей, на чолi слав'ягнiв князь
Славко, на чолi вол'ягнiв князь Вогонь, на чолi кiмар'ягнiв князь Стриягн,
на чолi кра©нських во©в стояв князь Доброслав.
Дiйшли арiйцi до високих Кавказьких гiр. Чим вище i далi вони йшли, тим
бiльше летiло в ущелини i зависало на скелях ©хнiх зручних возiв. Залишалися
лише бойовi двоколiснi колiсницi, якi можна було мiсцями переносити на
руках. Так зникли арiйцi в горах, i нiхто про них бiльш не чув.
Троя готувалася до вiйни з ахейцями, бо через вивiдачiв дiзнався цар
Тро© Прiам, що греки всього Пiренейського пiвострова i навколишнiх островiв
збираються в ополчення проти Тро©, щоб зрiвняти ©© з землею. Бо Троя
перепиня кораблi з хлiбом, якi пливуть до Афiн з Тарiйсько© землi. Та ще й
син царя Прiама Парiс до того знахабнiв, що потоптав закони гостинностi:
коли був гостем у царя Менелая, звабив i вкрав його прекрасну жiнку лену.
До столицi держави амажонок Варти вiдпливло посольство вiд царя Тро© Прiама
просити у Вiча Варти вiйськово© допомоги.
А в цей час посольство вiд ахейцiв, очолюване Одiссе м, висадилось у
гирлi Днiпра-Славути, у мiстi Бористенi, i розiслало нарочитих у
Переяслав-на-Дуна©, у Галич, у Волин, у Бусел, у Бiлу Вежу з проханням узяти
участь у походi проти Тро©. За якийсь час у Гiлею прибуло п'ять тарiйських
золотих князiв iз загонами во©нiв. Iз Переяслава-на-Дуна© прибув князь
Палкий на чолi загону кiннотникiв у тисячу мечiв; iз Галича прибув тисяцький
Чепiга на чолi тисячного загону, бо князь галичан Авхат був уже давно
старим, мав одного сина Атiла, але його ще юнаком городяни прогнали з мiста
за те, що був дуже розбишакуватим i у сутичках калiчив, а то i вбивав
одноплемiнникiв. Несамовитий пiд час бiйки, вiн ще десятилiтнiм хлопчаком
розiзлив знарошне бiлого Священного бика, i коли той кинувся на нього,
схопив бика за роги, повалив на землю i задушив. У князя Авхата був на лобi
бiлий знак Сонця, який трохи переходив на волосся, i в чорнявому чубi його
бiлiло пасмо, але зi сво ю жiнкою Мирославою вони не нажили дiтей. Не було в
Авхата дiтей також iз iншими жiнками. Одного разу, пiсля довгих молитов
богинi Родi, Лелека принiс ©м немовля. У немовляти на лiвому плечi свiтився
срiблястий знак Сонця, i назвали вони його Атiлом. Дитина дуже швидко росла,
а тому що Атiл був набагато крупнiший за сво©х однорiдцiв, вiн всiх кривдив,
у бiйцi легко доходив до знетями. Iз Волина вiд волинян прибув князь Дулiб;
на чолi полку слав'ягнiв прибув князь Руслав; похiдним князем у сар'ягнiв
був князь Казар.
Поки вiйсько збиралось, а греки i слав'ягни готували кораблi для
походу, на рiвному полi поблизу мiста Бористена почалися великi змагання у
вiйськовiй доблестi. Коли всi учасники iгор зiбралися в одному мiсцi, були
обранi розпорядники, i вiйсько, змiшавшись, розмiстилось по обидва боки поля
для змагань, на поле зненацька вилетiла бойова колiсниця, запряжена чотирма
кiньми, а з бокiв колiсницi скакало дво молодих вершникiв у повному
бойовому обладунку. хнi золоченi шоломи горiли, як сонце. Але всi дивилися
на во©на, який правив бойовою колiсницею. Величезного зросту, статурою як
Бог, довге русяве волосся майорiло навколо голови, наче завихрення вогню.
Юнаки, якi скакали на конях обiч колiсницi, кричали:
-- Атiл, Тар'я-Кiмар-Атiл!
I всi во©ни, захопленi прекрасним во©ном, видихнули:
-- Атiл!..
Кiмарiйськi во©ни, якi в цей час стояли вперемiшку з усiма тарiйськими
во©нами, почали розказувати, як розлючений натовп, озбро ний камiнням i
палицями, гнався за десятирiчним Атiлом, щоб убити його, бо вiн силою
набагато перевершував iнших людей. Як вiн тiкав по косi, яка з того часу
стала зватися Бiг Атiла, як перебiг у землi амажонок, умкнув собi амажонку i
жив з нею на березi озера Меотiди. В Гiлею Атiл прибув iз сво©ми двома
старшими синами.
Почалися iгри. Билися на тупих мечах, прицiльно стрiляли з лука по
дерев'яних щитах, що ©х на всьому скаку проносили вершники, метали списи на
дальнiсть, змагалися в перегони верхи на конях i на бойових колiсницях.
Найкращим во©ном виявився Авхат iз роду Кiмар'ягна. Коли вiн першим досяг
рубежу на сво©й колiсницi, все вiйсько кричало:
-- Атiл, Атiл, Атiл!
Все вiйсько його полюбило i на Великому крузi обрало похiдним вожа м
усього тарiйського вiйська. На честь цих змагань тарiйцi назвали це поле
герцiв тирловищем Атiла, греки ж називали його ристалищем Ахiллеса.
Вже були готовi кораблi i вiйськовий припас, та Атiл все зволiкав,
чекаючи, поки з мiста Бусла йому привезуть бойовий обладунок iз та много
металу, якого не рубала нi гостра мiдь, нi бронза. От нарештi старiйшина
ковалiв з города Бусла Хитрець привiз обладунок: щит iз залiзних пластин,
залiзний шолом i залiзну сорочку з дрiбних вигнутих кiлець, поножi,
налокiтники i наплiчники, залiзний меч i наконечник для списа, залiзну сiть
на голову i шию коня. Обладунок i зброя були позолоченi, тому Атiл сяяв у
ньому, як сонце. Нарештi принесли жертви Ар'ягну, Велесу i Славi та сiли за
прощальну страву. I ось, коли голод i спрага були погамованi, а серця во©нiв
приглушено щемiли за домiвками i разом з тим почали нуртувати прагненням
невiдомого походу i звитяги, а сонце вже ховалось за овид i спалахували
вогнища, коли на притухлий жар кидали ще хмизу, бiля шатра князя Атiла
забринiла кобза i в тон ©й загучав молодий, свiжий i сильний голос кобзаря.
Закiнчив кобзар свою пiсню, князi i козаки, якi сидiли навколо вогнища,
ще якийсь час мовчали, i вiд iнших вогнищ стало чути пiснi, голоснi балачки
i музику. Нарештi заговорили i бiля куреня Атiла. Хтось мовив:
-- Ми йдемо в бойовий похiд, хто загине, а хто iз здобиччю повернеться
додому. Троя багата, я там бував.
-- Якщо ти там бував, то бачив, якi товстелезнi стiни, кажуть, що ©х
зводив сам грецький герой Геракл: може, вилiзеш, а може, i на штанях
з'©деш...
-- Що козаковi мур, коли козак мов тур! -- озвався третiй. -- Ось я вже
з козакування був додому налаштувався, бо минуло© зими на вечорницях гарну
дiвку зазнав, обiцяв цього року женитися, та як почув про похiд, та ще з
князем Авхом, -- то й додому перехотiлося.
Десять рокiв воювали пiд Тро ю ахейцi i з ними тарiйцi на чолi з князем
Атiлом -- кiмарiйцем, та князем Палом -- кра©нцем, та князем Руславом --
слав'ягном, та князем Дулiбом -- волинянином, та князем Казаром -- сарматом.
Князь Атiл (греки називали його Ахiллом) дуже здружився з князем Палким
(греки називали його Патроклом). Одного разу кобзар спiвав бiля вогнища
билицю про дружбу Товариша i Побратима:
-- Жили-були у славному роду-племенi слов'янському два молодих
звитяжних во©ни, Товариш i Побратим. Усi старшi во©ни у вiйську мали друзiв,
а вони обо тiльки-но покозачилися i ще нiчого не знали, а всi з них кпили,
як з молодих i безвусих. Товариш був високий i гнучкий, а Побратим
кремезний, середнього зросту. У Товариша було чорняве гарне лице, а у
Побратима руде лице, але мужн i наче висiчене з каменю. Одного разу
Побратим i каже Товаришу:
-- Давай i ми станемо друзями, вдвох буде легше серед гурту. Але дружбу
нашу освятимо кров'ю, щоб вона була мiцнiша i за родиннi зв'язки, i за
любов.
Друзi дiйшли згоди, купили грецького вина, забили бика i зварили його
м'ясо, накликали поважних свiдкiв i, посiдавши на шкурi бика, пригощали
свiдкiв вином i м'ясом, розказуючи ©м про свою дружбу. Потiм Товариш i
Побратим надрiзали ножами тильну сторону лiво© руки i в чашу з джерельною
водою зцiдили потрошку власно© кровi. Тодi вмочили у цю чашу кiнцi сво©х
мечiв i поклялися Стрибогом, який вдиха в тiло душу, i Мораною, яка виганя
душу з тiла, що нiщо в життi не змусить ©х залишити один одного в бiдi. Тодi
розлили воду у два позолоченi коров'ячi роги, якi носили пристебнутими до
поясiв, i, зчепившись лiктями правих рук, випили цей трунок, а решту з чашi
вилили на землю, рештки з ритонiв плеснули у вогонь. Тодi поклялися: "Земля,
i Вогонь, i ви, люди, -- свiдки нашо© дружби, а якщо хтось iз нас полама
©©, то хай на нього впаде страшне прокляття Перуна".
На четвертий день пiсля цього обряду почалася погранична вiйна мiж
слов'янськими i сарматськими родами, якi тут випасали худобу. Слов'янське
плем'я переправилося на лiвий, сарматський, берег рiки Дон, але рiд на чолi
з князем Яромиром налетiв на них, вiдбив становище, тiльки кiннi во©ни
встигли переправитися на свiй берег. Лише Побратим потрапив у аркан сарматам
i залишився на лiвому березi. У розпачi слов'янськi во©ни дивилися, як на
протилежному березi сармати дiлять мiж собою ©хнiх жiнок i дiтей. Товариш не
мiг роздумувати, заслiплений втратою друга, кинувся у воду без збро© i коня,
вигукуючи слово "викуп". Коли його поставили перед князем Яромиром, князь
почав його лаяти:
-- Споконвiку в урочищi Священнi Путi вам кажуть зась до цього берега,
а ви цього разу не тiльки скотину перегнали, а ще й жiнок з дiтьми
перевезли! Тепер залишились голими, то чим же ти, голодрабцю, хочеш викупити
свого Товариша, коли ти навiть без коня?
-- Я вiддам найдорожче, те, чим ми можемо бачити священне ся во Ягни!
-- вигукнув Товариш i показав рукою на сво© очi.
Холодок пробiг по спинi Яромира, але вiн опанував себе i повелiв:
-- Гей, вiрнi, заберiть у нього те, що вiн да , i вiддайте те, що вiн
просить. -- Разом друзi перепливли рiку Дон, i, коли прийшли до сво©х,
Товариш теж себе ослiпив. Все плем'я, а потiм i народ тарiйський здригнувся,
але змiцнився духом. Волхв цього пограничного племенi Полiсун сказав:
-- Ми непереможнi, коли серед нас трапля ться така дружба.
В наступному бою вони вiдбили сво становище, але вiдiйшли на правий
берег Дону, бо так велiв закон Священних Путiв. Обряд дружби став називатись
побратимством, а Побратим з Товаришем дожили до глибоко© старостi i
благополучно померли, бо куди б вони не прийшли: чи до сар'ягнiв, чи до
кра©нцiв, чи до вол'ягнiв, чи до кiмар'ягнiв, -- скрiзь вони мали одежину,
©жу i прихисток на нiчлiг.
Коли кобзар скiнчив спiвати свою билицю, Атiл сказав:
-- Багато в мене друзiв, а от побратима жодного, хоча дехто ма ©х аж
по три.
Серце князя Палкого затремтiло вiд якогось великого передчуття, i вiн з
тремом у голосi сказав:
-- Не можна мати бiльше трьох побратимiв, бо почуття це таке
дорогоцiнне, що, навiть подiлене на трьох, воно губиться, наче крупинка
золота в пiску. Як на мене, то може бути лише один справжнiй побратим.
Атiл додав:
-- Тож i звичай дозволя мати лише трьох побратимiв.
Пал продовжив, хоча взагалi був неговiркий, а от сьогоднi слова
зривалось з язика, наче краплi води з переповненого срiбною росою зеленого
листка, коли вони, наче розплавлене срiбло, скочуються i не залишають за
собою мокрого слiду:
-- Багато хто набивався до тебе, Атiле, в побратими, але ти хоча i
найдоблеснiший серед iнших, проте занадто гордий сво ю силою i нi вiд кого
не хочеш залежати, а в дружбi, а тим паче в побратимствi, ти належиш
побратимовi, а вiн тобi. Для справжнього побратимства потрiбна безмежна
самопожертва. От так було трапилося з Клером i Кедором з нашого укра©нського
роду. Пiдняли вони старого руса на заднi лапи, i Клер вже мав загородити
йому списа пiд лiвий сосок, але перечепився за буреломину i впав навзнак, а
ведмiдь кинувся на нього i став роздирати груди i горло лапами i зубами.
Коли Кедор пiдбiг до них зi сво © стежки, вiн побачив, що побратимовi не
допоможе, але кинувся на руса ззаду i став голими руками роздирати йому
пащу. Ведмiдь розвернувся i став душити Кедора, i хоча той устиг загнати
вуйковi меч у живiт, проте i його ведмiдь доконав. Ми поховали ©х разом, а
ведмедя неподалiк ©хньо© могили. Я сказав би, що дружба -- це тепло, яке
зiгрiва хату, а побратимство -- це вогонь, який розплавлю залiзо i може
спопелити навiть душу. Хоча душа священна i не горить навiть у вогнi.
Атiл теж перейнявся глибинним трепетом i додав:
-- Бачу я, що побратимство -- це почуття високе i достойне мужа
доблесного. Це клич пота мний до дностi колись дино© людсько© душi,
розiрвано© численними народженнями. В побратимствi не може бути боязнi за
те, що побратим буде спекулювати на почуттях побратима, адже вчинки
побратими творять лише за велiнням власного серця, його поривом. Серце у
побратима повинне бути чесним, наче усмiшка немовляти.
Довго потiм мовчали вони, дивлячись на догораюче багаття, а тодi Атiл
запитав:
-- Пале, а чи не хотiв би ти стати менi побратимом?
В Пала перехопило дух i застрягли слова в горлi. Вiн не мiг нiчого
сказати i став боятися, що Атiл зрозумi це як вiдмову, тому протягнув
Авхатовi правицю i мiцно потиснув руку. Вiн, набагато нiжнiший душею за
Атiла, навiть зробив порив поцiлувати його, проте засоромився i прохрипiв:
-- Я згоден.
-- Завтра ми при свiдках вчинимо обряд, -- твердо сказав Атiл, i в
голосi його почулося самозречення.
Греки з цiкавiстю спостерiгали, як тар'ягни вчиняють обряд
побратимства, i говорили мiж собою:
-- Ахiлл i Патрокл стали побратимами.
Аж тут пiд Трою прибули амажонки, союзницi Тро©. На чолi з княгинею
Роксаною, вони навалилися з троянцями на ахейцiв i потiснили ©х вiд стiн
Тро© до морського узбережжя. В цей час на поле бою виступили тарiйцi, i
поперед них князь Атiл на сво©й чудовiй бойовiй колiсницi, яка була
видовбана з цiлого шматка дуба, що рiс колись у Гiле© на Славутичевих
берегах. Люто накинулась Роксана на Атiла. Кинула один спис, та вiн зламався
об залiзну Атiлову броню, кинула другий i вiн влучив у Атiлового вiзничого.
Тенькнуло серце у Роксани, бо вiдчула, що Бог залиша ©©. Розлючений Атiл
махнув сво©м величезним списом i наскрiзь пробив Роксаниного коня i ногу
Роксани. Не змiгши витягнути сулицю з коня, що завалився набiк, Атiл мечем
вiдтяв витязю голову. Коли ж вiн зняв з голови шолом, то побачив, що це
голова прекрасно© жiнки у розквiтi жiночо© краси i сили. Рука Атiла безсило
випустила голову Роксани, бо до серця йому пiдступила смертельна нудьга.
Йому пригадалося провiщення, що вiн помре пiсля того, як у смертельному
герцi уб' жiнку.
Амажонки зав'язали жорстокий бiй за тiло Роксани i вiдбили його у
кiмарiйцiв, бо Атiл у цьому бою вже не брав участi. У бою за тiло Роксани
загинуло ще сiм амажонок, пiсля чого вони перестали боронити Трою.
Коли Атiл повернувся з цього бою, дiзнався, що цар царiв грецького
вiйська Агамемнон прислав сво©х вiрних i вони забрали з Атiлового куреня
найкращу бранку -- княгиню Брiсе©ду. Розлючений Атiл розкидав свiй курiнь,
порубав бойовi колiсницi i розiгнав челядь:
-- На герць цього смердючого ахейця! -- кричав Атiл. -- I старiйшини, i
кiмарiйськi князi, i скоморохи, як могли заспокоювали Атiла, нарештi прийшов
Одiссей i сказав, що Агамемнон поверне йому бранку, аби вiн угомонився i не
викликав Агамемнона на герць. Бо вiйсько грекiв не може ризикувати життям
свого головного призвiдця. Атiл трохи заспоко©вся, а тодi сказав:
-- Хай тiшиться нею, але мо© тарiйцi не будуть воювати за Трою. Ми
подивимося, як ви самi подужа те троянцiв.
Троянцi вiдтiснили грекiв аж до самих кораблiв i вже запалили крайнi,
Атiл вперто готував сво© кораблi до вiдплиття додому. За десять рокiв
спiльно© вiйни кiмарiйцi здружилися з ахейцями, i нiжне Палове серце
розривалося, коли вiн бачив, як никнуть пiд троянськими мечами ахейськi
голови. Тому князь Палкий упросив Атiла, щоб той дозволив Паловi одягти
Атiлову броню i повести тарiйцiв у бiй. Трояни були вiдкинутi аж до стiн
Тро©, але в цьому бою троянський царенко Гектор убив Пала.
Розлючений i роз'ятрений втратою побратима, Атiл у наступному бою убив
Гектора, прив'язав його до колiсницi i волочив навколо Тро©, але i сам Атiл
був незабаром убитий Парiсом стрiлою у п'яту . Це дине мiсце у Атiловому
обладунку було iз чистого золота, в той час як панцир був залiзним. Ковалi,
якi робили панцир Атiловi, за законом тарiйцiв, якусь одну частину,
обладунку зробили з чистого золота, знак останньо© боротьби Трояна з Золотим
кабаном. На чолi кiмарiйцiв став князь Напiй, а на чолi кра©нцiв князь
Любим.
На кiнець десятого року облоги ахейцi з намови Богiв зробили великого
дерев'яного коня i вiдпливли вiд берегiв Тро©. Коли ж троянцi, святкуючи
перемогу, затягли коня в мiсто, вночi з коня вийшли наймогутнiшi грецькi i
тарiйськi геро© -- i почалася рiзанина, бо вночi кораблi знову пристали до
берега, й ахейцi разом з тарiйцями пiшли на штурм. Розграбувавши Трою i
подiливши здобич, ахейцi ©© спалили i зруйнували.
Кораблi пiд проводом князя Напоя прибули до Кримського побережжя. Там,
де вони пристали до берега, виникло мiсто Напа.
Багату здобич везли тарiйцi з собою, але не було серед них багатьох
©хнiх бойових товаришiв, i зокрема князiв Атiла i Палкого. Разом з бранцями
i бранками, золотом, срiблом, оксамитами, мечами, луками, коштовним посудом,
царським троном i багатьма iншими речами привiз князь Напiй iз собою i
слiпого кобзаря, який лишень почув у захопленiй Тро© мову тарiйцiв, як зразу
почав проситися, щоб забрали його з собою. Його взяли, бо вiн мав на пососi
верхiвку вiд бунчука, яку споконвiку носило плем'я кiмарiйцiв, -- мiдну
Бережу. Мiг вiн i говорити трохи чудною укра©нською мовою. Знав безлiч
пiсень i вед i таку веду, яку знали i волхви з роду галичан. Князь Напiй
його дуже шанував i хотiв, щоб цей кобзар, якого звали Волох, заспiвав ще
хоч раз свою старовинну веду на Радах бiля цiлющого струмка Священно© Путi.
I зараз, коли тарiйцi готували до зимiвлi табiрне становище на березi
Чорного моря, щоб, перезимувавши, рушити морем i рiками по сво©х землях, всi
роди змiшались. Натомленi, сидiли бiля вечiрнiх вогнищ i просили в кобзаря:
-- Ану, дiду, утнiть оту билицю про Данко. Хай пробере, хай вiзьме за
живе.
Хоча там, в степах i лiсах, вже заходила зима, тут збиралося на грозу.
Мiж темними низькими хмарами i сухою землею проскакували блакитнi iскри. Дощ
ще десь лише збирався на силi, але посвiжiлий вiтер куйовдив дiдового бiлого
оселедця i роздимав такi ж бiлi вуса. Дiд пiдняв лице до неба, ловлячи вiтер
i запах повiтря, i сказав:
-- Пронесе хмару. -- Тодi взяв до рук вiдполiровану роками кобзу i
почав: -- Бачите iскри? Це iскри вiд гарячого серця Данко, яке горнеться до
тарiйського народу.
Жили на рiчцi Аракс потомки Тар'ягна. Погода там була теплiша, нiж у
нас в Укра©нi. Зимою йшов дощ, а снiг випадав лише вище, в горах. Зелень
буяла цiлий рiк, i лiси були густi.
Народ -- як дерево, щоб рости, йому треба простiр; як дитина, щоб
росла, ©й треба мiняти малу одежу на бiльшу; як великий ведмiдь, якому треба
великий барлiг. I от коли старий князь Богодар помер, обрали його сина
Данко. Пiсля того як старiйшини вручили йому булаву та посипали голову
землею, аби не заносився, вiн стрiпнув бiлявим, як бавовна, чубом, i його
блiдо-блакитнi очi, через якi голова просвiчувалась, нiби пробита списом
навилiт у двох мiсцях, метнули блакитнi iскри. Данко -- молодий красень.
Гарнi -- завжди смiливi. Вiн говорив:
-- Збираймося! Цi гори душать нас. Не безкiнечнi вони! Перейдемо ©х i
вилл мося на простiр степу, як рiка в море. Iдемо! Ну! Гей!
Подивились на нього люди, що вiн кращий за всiх, бо в його очах
свiтиться багато сили i вогню живого.
-- Веди нас! -- сказали вони.
Тодi вiн повiв. Дружно всi пiшли за ним -- вiрили в нього. Важкий був
шлях. Гори забрали усi сили. Але за горами почався спершу сухий, а потiм
болотистий лiс. Лiс такий густий i високий, що темно було серед дня, на
кожному кроцi болото роззявляло жадiбну гнилу пащу, ковтаючи людей, i дерева
заступали дорогу могутньою стiною. Переплелися вiття дерев мiж собою,
покручене корiння чiплялось за ноги, i кожен крок був вартий поту i кровi.
Довго вони йшли !.. Ще густiший ставав лiс, ще менше ставало сили. I ось
почали вони ремствувати на Данко, кажучи, що даремно вiн, молодий i
недосвiдчений, повiв ©х кудись. А вiн iшов попереду, бадьорий i ясний.
Але гроза вдарила над лiсом, загули дерева, i стало в лiсi так темно,
наче в ньому зiбралися всi ночi зразу, скiльки ©х було на свiтi з того часу,
як лiс народився. Iшли маленькi люди з-помiж великих дерев, i в грiзних
проблисках блискавок вiдсвiчувались мокрi постатi людей. Хитаючись, скрипiли
велетнi-дерева, гули сердитi пiснi, а блискавки, лiтаючи над верхiв'ями
лiсу, освiчували його на мить синiм холодним вогнем i зникали швидко, щоб за
мить знову виникнути. Лякались люди. Дерева з мокрими гiлками здавались
живими холодними змiями; а суцiльний дощ лив, i люди йшли нiби по дну
морському, вода струмувала по лицях. А з гiлок дивилась на них Тьма, щось
страшне, темне i холодне. Це був важкий шлях, люди втомилися i занепали
духом. Зупинились вони, втомленi i злi, щоб судити Данко.
-- Ти, -- говорили, -- мiзерна i шкiдлива людина! Ти повiв нас i
виснажив, i за це загинеш!
-- Ви сказали: "Веди!" -- i я повiв вас! -- крикнув Данко, стаючи проти
них грудьми. -- У мене мужнiсть вести, тому я i повiв вас! А ви? Ви не
зумiли зберегти сил на довгий шлях! Хто не може зберегти сил на останнiй
ривок, той не доходить до мети! Ви йшли, як отара овечок, кiнцем для яко©
кошара, де на не© чекають рiзники. Надпорив -- це випробування народу на
виживання!
Але цi слова ще бiльше розпалили людей. Безсилля розпачу вони хотiли
перетворити на силу для вбивства власного вождя.
-- Ти вмреш! Ти вмреш! -- ревiли вони.
А лiс гув i гув, повторюючи крики, i блискавки розривали тьму на
шмаття. Данко дивився на тих, заради кого вiн трудився, i бачив, що вони як
звiрi. Багато людей стояло навколо нього, i не було на ©хнiх лицях
шляхетностi, i не можна було чекати вiд них пощади. Шляхетнiсть да ться
людинi Богом вiд народження i зника , наче звiр у хащах, iз душ простих
людей, коли ©х тисне голод. Тiльки у надлюдей шляхетнiсть сильнiша за голод,
i вони здатнi на безодню подвигу в iм'я Слави.
От i зараз у серцi Данко закипiла злiсть -- як данина людському, але
зразу ж ©© перемогла шляхетнiсть -- як данина Божому, i злiсть зникла в
сутiнках душi. Вiн любив свiй народ i був його найкращою квiткою, вiн жалiв
людей i думав, що, можливо, без нього вони загинуть. I серце його спалахнуло
вогнем бажання врятувати свiй рiд-плем'я, вивести ©х на широкий шлях, i тодi
в його очах блиснули променi того могутнього вогню -- вогню
Ягни-Лелi-Бережi. А люди подумали, що вiн роз'ярився, тому так яскраво
загорiлися його очi, i насторожились, як вовки, чекаючи, що вiн буде
оборонятись, i стали тiснiше оточувати його, щоб схопити i вбити. Вiн
зрозумiв ©хнiй намiр, тому ще яскравiше загорiлось його серце, бо цей ©хнiй
намiр народжував у душi Данко великий сум. Свiтовий сум Ягни.
А лiс все спiвав свою похмуру пiсню, гримiло i лив дощ.
-- Що я зроблю для Роду?! -- сильнiше за грiм крикнув Данко. I раптом
вiн розiрвав руками собi груди, вирвав iз них сво серце i високо пiдняв над
головою. Воно палало так яскраво, як сонце, i яснiше за сонце, i весь лiс
замовк, освiтлений цим факелам велико© любовi до людей, а Тьма розлетiлась
вiд свiтла i там далеко, в лiсi, тремтячи, упала в гнилу пащу болота. Люди
ж, зачудованi, остовпiвпiли.
-- Ходiмо! -- крикнув Данко i кинувся на мiсце вождя, тримаючи високо
палаюче серце i освiтлюючи ним шлях сво му народу. Вони кинулись за ним,
зачарованi. Тодi лiс зашумiв здивовано хилитаючи верхiвками, але його шум
був заглушений тупотiнням людей. Всi бiгли швидко i смiло, захопленi дивним
видивом. I зараз гинули, але без скарг i слiз. А Данко iшов попереду, i
серце його палало й палало.
I ось раптом лiс розступився i залишився позаду, щiльний i нiмий, а
Данко i всi люди зразу пiрнули в море сонячного свiтла i чистого повiтря,
промитого дощем. Гроза була там, позад них, тут сяяло сонце, зiтхав степ,
блищала трава в дiамантах дощу, i в далинi золотом мiнилася рiка Вардана...
Вечорiло, i вiд захiдних променiв рiка здавалась червоною, як кров, що била
гарячим струменем iз розiрваних грудей Данко.
Кинув погляд поперед себе на широкий степ гордий i смiливий Данко,
кинув радiсний погляд на вiльну землю засмiявся гордо. А тодi упав i
помер...
Люди поховали його з почестями i насипали над ним високу могилу. Хотiли
покласти йому у груди i його серце. Але як тiльки волох дiткнувся до нього
пальцями, воно розсипалось на iскри. Тому лiтають степом блакитнi iскри
перед грозою.
В той час, як усе тарiйське вiйсько готувалося до зимiвлi, один курiнь
з тисячi князя Славка вирiшив через кримськi степи до настання заметiлей
добратись до свого роду, який жив селами зразу ж за Кримським перешийком.
Вони i справдi благополучно подолали степи, але на перешийку були зупиненi
Перекопом. За Перекопом засiли невiдомi вороги, хоча i в одежi слов'янськiй,
але стрiляли в кожного, хто пiдходив до рову. А це в роду старiйшини
племенi, яке вiдпустило вiд себе бажаючих на новi землi. Вершечок оберега,
прикрашений пучком кiнського волосся, а саме оберiг, обвiшаний маленькими
дзвiночками.
На возi Сарма був бунчук з мiдною головою коня, на возi роду Слав'ягна
на тичцi стримiла мiдна голова корова, на возi роду Вол'ягна - тичка з
головою вепра iз коштовним камiнням замiсть очей i iклiв, на бунчуку роду
Кiмар'ягна було зображення Лелi у виглядi вагiтно© жiнки з шiстьома
отворами, з яких витiкало шiсть найбiльших рiк, на яких жив тарiйський
народ; на бунчуку роду Кра©на крiпилась мiдна голова пiвня з червоним
рубiновим гребенем, очима i рiзнобарвним хвостом з пiр'я. Цi обереги були в
пошанi в тих селах i городах, звiдки родом старiйшини. Оберегами ж родiв, що
залишились сидiти на сво©х берегах, були: у амажонок - тигр; у сар'ягнiв -
лев i лебiдь; у слав'ягнiв - ведмiдь i бусол; у волинян - вовк i горлиця; у
кiмар'ягнiв - мамонт i галка; у кра©нцiв - кабан i соловей.
Як безлiч було сiл, у яких жив тарiйський народ, так безлiч було
оберегiв, якi ©м послала Ягна. Але весь народ молився Лелi-Ягнi-Бережi i ©©
дев'яти перевтiленням - Перунам, а також синовi Ягни, першiй людинi,
Тар'ягновi.
На чолi походу стояв князь сар'ягнiв Арей, на чолi слав'ягнiв князь
Славко, на чолi вол'ягнiв князь Вогонь, на чолi кiмар'ягнiв князь Стриягн,
на чолi кра©нських во©в стояв князь Доброслав.
Дiйшли арiйцi до високих Кавказьких гiр. Чим вище i далi вони йшли, тим
бiльше летiло в ущелини i зависало на скелях ©хнiх зручних возiв. Залишалися
лише бойовi двоколiснi колiсницi, якi можна було мiсцями переносити на
руках. Так зникли арiйцi в горах, i нiхто про них бiльш не чув.
Троя готувалася до вiйни з ахейцями, бо через вивiдачiв дiзнався цар
Тро© Прiам, що греки всього Пiренейського пiвострова i навколишнiх островiв
збираються в ополчення проти Тро©, щоб зрiвняти ©© з землею. Бо Троя
перепиня кораблi з хлiбом, якi пливуть до Афiн з Тарiйсько© землi. Та ще й
син царя Прiама Парiс до того знахабнiв, що потоптав закони гостинностi:
коли був гостем у царя Менелая, звабив i вкрав його прекрасну жiнку лену.
До столицi держави амажонок Варти вiдпливло посольство вiд царя Тро© Прiама
просити у Вiча Варти вiйськово© допомоги.
А в цей час посольство вiд ахейцiв, очолюване Одiссе м, висадилось у
гирлi Днiпра-Славути, у мiстi Бористенi, i розiслало нарочитих у
Переяслав-на-Дуна©, у Галич, у Волин, у Бусел, у Бiлу Вежу з проханням узяти
участь у походi проти Тро©. За якийсь час у Гiлею прибуло п'ять тарiйських
золотих князiв iз загонами во©нiв. Iз Переяслава-на-Дуна© прибув князь
Палкий на чолi загону кiннотникiв у тисячу мечiв; iз Галича прибув тисяцький
Чепiга на чолi тисячного загону, бо князь галичан Авхат був уже давно
старим, мав одного сина Атiла, але його ще юнаком городяни прогнали з мiста
за те, що був дуже розбишакуватим i у сутичках калiчив, а то i вбивав
одноплемiнникiв. Несамовитий пiд час бiйки, вiн ще десятилiтнiм хлопчаком
розiзлив знарошне бiлого Священного бика, i коли той кинувся на нього,
схопив бика за роги, повалив на землю i задушив. У князя Авхата був на лобi
бiлий знак Сонця, який трохи переходив на волосся, i в чорнявому чубi його
бiлiло пасмо, але зi сво ю жiнкою Мирославою вони не нажили дiтей. Не було в
Авхата дiтей також iз iншими жiнками. Одного разу, пiсля довгих молитов
богинi Родi, Лелека принiс ©м немовля. У немовляти на лiвому плечi свiтився
срiблястий знак Сонця, i назвали вони його Атiлом. Дитина дуже швидко росла,
а тому що Атiл був набагато крупнiший за сво©х однорiдцiв, вiн всiх кривдив,
у бiйцi легко доходив до знетями. Iз Волина вiд волинян прибув князь Дулiб;
на чолi полку слав'ягнiв прибув князь Руслав; похiдним князем у сар'ягнiв
був князь Казар.
Поки вiйсько збиралось, а греки i слав'ягни готували кораблi для
походу, на рiвному полi поблизу мiста Бористена почалися великi змагання у
вiйськовiй доблестi. Коли всi учасники iгор зiбралися в одному мiсцi, були
обранi розпорядники, i вiйсько, змiшавшись, розмiстилось по обидва боки поля
для змагань, на поле зненацька вилетiла бойова колiсниця, запряжена чотирма
кiньми, а з бокiв колiсницi скакало дво молодих вершникiв у повному
бойовому обладунку. хнi золоченi шоломи горiли, як сонце. Але всi дивилися
на во©на, який правив бойовою колiсницею. Величезного зросту, статурою як
Бог, довге русяве волосся майорiло навколо голови, наче завихрення вогню.
Юнаки, якi скакали на конях обiч колiсницi, кричали:
-- Атiл, Тар'я-Кiмар-Атiл!
I всi во©ни, захопленi прекрасним во©ном, видихнули:
-- Атiл!..
Кiмарiйськi во©ни, якi в цей час стояли вперемiшку з усiма тарiйськими
во©нами, почали розказувати, як розлючений натовп, озбро ний камiнням i
палицями, гнався за десятирiчним Атiлом, щоб убити його, бо вiн силою
набагато перевершував iнших людей. Як вiн тiкав по косi, яка з того часу
стала зватися Бiг Атiла, як перебiг у землi амажонок, умкнув собi амажонку i
жив з нею на березi озера Меотiди. В Гiлею Атiл прибув iз сво©ми двома
старшими синами.
Почалися iгри. Билися на тупих мечах, прицiльно стрiляли з лука по
дерев'яних щитах, що ©х на всьому скаку проносили вершники, метали списи на
дальнiсть, змагалися в перегони верхи на конях i на бойових колiсницях.
Найкращим во©ном виявився Авхат iз роду Кiмар'ягна. Коли вiн першим досяг
рубежу на сво©й колiсницi, все вiйсько кричало:
-- Атiл, Атiл, Атiл!
Все вiйсько його полюбило i на Великому крузi обрало похiдним вожа м
усього тарiйського вiйська. На честь цих змагань тарiйцi назвали це поле
герцiв тирловищем Атiла, греки ж називали його ристалищем Ахiллеса.
Вже були готовi кораблi i вiйськовий припас, та Атiл все зволiкав,
чекаючи, поки з мiста Бусла йому привезуть бойовий обладунок iз та много
металу, якого не рубала нi гостра мiдь, нi бронза. От нарештi старiйшина
ковалiв з города Бусла Хитрець привiз обладунок: щит iз залiзних пластин,
залiзний шолом i залiзну сорочку з дрiбних вигнутих кiлець, поножi,
налокiтники i наплiчники, залiзний меч i наконечник для списа, залiзну сiть
на голову i шию коня. Обладунок i зброя були позолоченi, тому Атiл сяяв у
ньому, як сонце. Нарештi принесли жертви Ар'ягну, Велесу i Славi та сiли за
прощальну страву. I ось, коли голод i спрага були погамованi, а серця во©нiв
приглушено щемiли за домiвками i разом з тим почали нуртувати прагненням
невiдомого походу i звитяги, а сонце вже ховалось за овид i спалахували
вогнища, коли на притухлий жар кидали ще хмизу, бiля шатра князя Атiла
забринiла кобза i в тон ©й загучав молодий, свiжий i сильний голос кобзаря.
Закiнчив кобзар свою пiсню, князi i козаки, якi сидiли навколо вогнища,
ще якийсь час мовчали, i вiд iнших вогнищ стало чути пiснi, голоснi балачки
i музику. Нарештi заговорили i бiля куреня Атiла. Хтось мовив:
-- Ми йдемо в бойовий похiд, хто загине, а хто iз здобиччю повернеться
додому. Троя багата, я там бував.
-- Якщо ти там бував, то бачив, якi товстелезнi стiни, кажуть, що ©х
зводив сам грецький герой Геракл: може, вилiзеш, а може, i на штанях
з'©деш...
-- Що козаковi мур, коли козак мов тур! -- озвався третiй. -- Ось я вже
з козакування був додому налаштувався, бо минуло© зими на вечорницях гарну
дiвку зазнав, обiцяв цього року женитися, та як почув про похiд, та ще з
князем Авхом, -- то й додому перехотiлося.
Десять рокiв воювали пiд Тро ю ахейцi i з ними тарiйцi на чолi з князем
Атiлом -- кiмарiйцем, та князем Палом -- кра©нцем, та князем Руславом --
слав'ягном, та князем Дулiбом -- волинянином, та князем Казаром -- сарматом.
Князь Атiл (греки називали його Ахiллом) дуже здружився з князем Палким
(греки називали його Патроклом). Одного разу кобзар спiвав бiля вогнища
билицю про дружбу Товариша i Побратима:
-- Жили-були у славному роду-племенi слов'янському два молодих
звитяжних во©ни, Товариш i Побратим. Усi старшi во©ни у вiйську мали друзiв,
а вони обо тiльки-но покозачилися i ще нiчого не знали, а всi з них кпили,
як з молодих i безвусих. Товариш був високий i гнучкий, а Побратим
кремезний, середнього зросту. У Товариша було чорняве гарне лице, а у
Побратима руде лице, але мужн i наче висiчене з каменю. Одного разу
Побратим i каже Товаришу:
-- Давай i ми станемо друзями, вдвох буде легше серед гурту. Але дружбу
нашу освятимо кров'ю, щоб вона була мiцнiша i за родиннi зв'язки, i за
любов.
Друзi дiйшли згоди, купили грецького вина, забили бика i зварили його
м'ясо, накликали поважних свiдкiв i, посiдавши на шкурi бика, пригощали
свiдкiв вином i м'ясом, розказуючи ©м про свою дружбу. Потiм Товариш i
Побратим надрiзали ножами тильну сторону лiво© руки i в чашу з джерельною
водою зцiдили потрошку власно© кровi. Тодi вмочили у цю чашу кiнцi сво©х
мечiв i поклялися Стрибогом, який вдиха в тiло душу, i Мораною, яка виганя
душу з тiла, що нiщо в життi не змусить ©х залишити один одного в бiдi. Тодi
розлили воду у два позолоченi коров'ячi роги, якi носили пристебнутими до
поясiв, i, зчепившись лiктями правих рук, випили цей трунок, а решту з чашi
вилили на землю, рештки з ритонiв плеснули у вогонь. Тодi поклялися: "Земля,
i Вогонь, i ви, люди, -- свiдки нашо© дружби, а якщо хтось iз нас полама
©©, то хай на нього впаде страшне прокляття Перуна".
На четвертий день пiсля цього обряду почалася погранична вiйна мiж
слов'янськими i сарматськими родами, якi тут випасали худобу. Слов'янське
плем'я переправилося на лiвий, сарматський, берег рiки Дон, але рiд на чолi
з князем Яромиром налетiв на них, вiдбив становище, тiльки кiннi во©ни
встигли переправитися на свiй берег. Лише Побратим потрапив у аркан сарматам
i залишився на лiвому березi. У розпачi слов'янськi во©ни дивилися, як на
протилежному березi сармати дiлять мiж собою ©хнiх жiнок i дiтей. Товариш не
мiг роздумувати, заслiплений втратою друга, кинувся у воду без збро© i коня,
вигукуючи слово "викуп". Коли його поставили перед князем Яромиром, князь
почав його лаяти:
-- Споконвiку в урочищi Священнi Путi вам кажуть зась до цього берега,
а ви цього разу не тiльки скотину перегнали, а ще й жiнок з дiтьми
перевезли! Тепер залишились голими, то чим же ти, голодрабцю, хочеш викупити
свого Товариша, коли ти навiть без коня?
-- Я вiддам найдорожче, те, чим ми можемо бачити священне ся во Ягни!
-- вигукнув Товариш i показав рукою на сво© очi.
Холодок пробiг по спинi Яромира, але вiн опанував себе i повелiв:
-- Гей, вiрнi, заберiть у нього те, що вiн да , i вiддайте те, що вiн
просить. -- Разом друзi перепливли рiку Дон, i, коли прийшли до сво©х,
Товариш теж себе ослiпив. Все плем'я, а потiм i народ тарiйський здригнувся,
але змiцнився духом. Волхв цього пограничного племенi Полiсун сказав:
-- Ми непереможнi, коли серед нас трапля ться така дружба.
В наступному бою вони вiдбили сво становище, але вiдiйшли на правий
берег Дону, бо так велiв закон Священних Путiв. Обряд дружби став називатись
побратимством, а Побратим з Товаришем дожили до глибоко© старостi i
благополучно померли, бо куди б вони не прийшли: чи до сар'ягнiв, чи до
кра©нцiв, чи до вол'ягнiв, чи до кiмар'ягнiв, -- скрiзь вони мали одежину,
©жу i прихисток на нiчлiг.
Коли кобзар скiнчив спiвати свою билицю, Атiл сказав:
-- Багато в мене друзiв, а от побратима жодного, хоча дехто ма ©х аж
по три.
Серце князя Палкого затремтiло вiд якогось великого передчуття, i вiн з
тремом у голосi сказав:
-- Не можна мати бiльше трьох побратимiв, бо почуття це таке
дорогоцiнне, що, навiть подiлене на трьох, воно губиться, наче крупинка
золота в пiску. Як на мене, то може бути лише один справжнiй побратим.
Атiл додав:
-- Тож i звичай дозволя мати лише трьох побратимiв.
Пал продовжив, хоча взагалi був неговiркий, а от сьогоднi слова
зривалось з язика, наче краплi води з переповненого срiбною росою зеленого
листка, коли вони, наче розплавлене срiбло, скочуються i не залишають за
собою мокрого слiду:
-- Багато хто набивався до тебе, Атiле, в побратими, але ти хоча i
найдоблеснiший серед iнших, проте занадто гордий сво ю силою i нi вiд кого
не хочеш залежати, а в дружбi, а тим паче в побратимствi, ти належиш
побратимовi, а вiн тобi. Для справжнього побратимства потрiбна безмежна
самопожертва. От так було трапилося з Клером i Кедором з нашого укра©нського
роду. Пiдняли вони старого руса на заднi лапи, i Клер вже мав загородити
йому списа пiд лiвий сосок, але перечепився за буреломину i впав навзнак, а
ведмiдь кинувся на нього i став роздирати груди i горло лапами i зубами.
Коли Кедор пiдбiг до них зi сво © стежки, вiн побачив, що побратимовi не
допоможе, але кинувся на руса ззаду i став голими руками роздирати йому
пащу. Ведмiдь розвернувся i став душити Кедора, i хоча той устиг загнати
вуйковi меч у живiт, проте i його ведмiдь доконав. Ми поховали ©х разом, а
ведмедя неподалiк ©хньо© могили. Я сказав би, що дружба -- це тепло, яке
зiгрiва хату, а побратимство -- це вогонь, який розплавлю залiзо i може
спопелити навiть душу. Хоча душа священна i не горить навiть у вогнi.
Атiл теж перейнявся глибинним трепетом i додав:
-- Бачу я, що побратимство -- це почуття високе i достойне мужа
доблесного. Це клич пота мний до дностi колись дино© людсько© душi,
розiрвано© численними народженнями. В побратимствi не може бути боязнi за
те, що побратим буде спекулювати на почуттях побратима, адже вчинки
побратими творять лише за велiнням власного серця, його поривом. Серце у
побратима повинне бути чесним, наче усмiшка немовляти.
Довго потiм мовчали вони, дивлячись на догораюче багаття, а тодi Атiл
запитав:
-- Пале, а чи не хотiв би ти стати менi побратимом?
В Пала перехопило дух i застрягли слова в горлi. Вiн не мiг нiчого
сказати i став боятися, що Атiл зрозумi це як вiдмову, тому протягнув
Авхатовi правицю i мiцно потиснув руку. Вiн, набагато нiжнiший душею за
Атiла, навiть зробив порив поцiлувати його, проте засоромився i прохрипiв:
-- Я згоден.
-- Завтра ми при свiдках вчинимо обряд, -- твердо сказав Атiл, i в
голосi його почулося самозречення.
Греки з цiкавiстю спостерiгали, як тар'ягни вчиняють обряд
побратимства, i говорили мiж собою:
-- Ахiлл i Патрокл стали побратимами.
Аж тут пiд Трою прибули амажонки, союзницi Тро©. На чолi з княгинею
Роксаною, вони навалилися з троянцями на ахейцiв i потiснили ©х вiд стiн
Тро© до морського узбережжя. В цей час на поле бою виступили тарiйцi, i
поперед них князь Атiл на сво©й чудовiй бойовiй колiсницi, яка була
видовбана з цiлого шматка дуба, що рiс колись у Гiле© на Славутичевих
берегах. Люто накинулась Роксана на Атiла. Кинула один спис, та вiн зламався
об залiзну Атiлову броню, кинула другий i вiн влучив у Атiлового вiзничого.
Тенькнуло серце у Роксани, бо вiдчула, що Бог залиша ©©. Розлючений Атiл
махнув сво©м величезним списом i наскрiзь пробив Роксаниного коня i ногу
Роксани. Не змiгши витягнути сулицю з коня, що завалився набiк, Атiл мечем
вiдтяв витязю голову. Коли ж вiн зняв з голови шолом, то побачив, що це
голова прекрасно© жiнки у розквiтi жiночо© краси i сили. Рука Атiла безсило
випустила голову Роксани, бо до серця йому пiдступила смертельна нудьга.
Йому пригадалося провiщення, що вiн помре пiсля того, як у смертельному
герцi уб' жiнку.
Амажонки зав'язали жорстокий бiй за тiло Роксани i вiдбили його у
кiмарiйцiв, бо Атiл у цьому бою вже не брав участi. У бою за тiло Роксани
загинуло ще сiм амажонок, пiсля чого вони перестали боронити Трою.
Коли Атiл повернувся з цього бою, дiзнався, що цар царiв грецького
вiйська Агамемнон прислав сво©х вiрних i вони забрали з Атiлового куреня
найкращу бранку -- княгиню Брiсе©ду. Розлючений Атiл розкидав свiй курiнь,
порубав бойовi колiсницi i розiгнав челядь:
-- На герць цього смердючого ахейця! -- кричав Атiл. -- I старiйшини, i
кiмарiйськi князi, i скоморохи, як могли заспокоювали Атiла, нарештi прийшов
Одiссей i сказав, що Агамемнон поверне йому бранку, аби вiн угомонився i не
викликав Агамемнона на герць. Бо вiйсько грекiв не може ризикувати життям
свого головного призвiдця. Атiл трохи заспоко©вся, а тодi сказав:
-- Хай тiшиться нею, але мо© тарiйцi не будуть воювати за Трою. Ми
подивимося, як ви самi подужа те троянцiв.
Троянцi вiдтiснили грекiв аж до самих кораблiв i вже запалили крайнi,
Атiл вперто готував сво© кораблi до вiдплиття додому. За десять рокiв
спiльно© вiйни кiмарiйцi здружилися з ахейцями, i нiжне Палове серце
розривалося, коли вiн бачив, як никнуть пiд троянськими мечами ахейськi
голови. Тому князь Палкий упросив Атiла, щоб той дозволив Паловi одягти
Атiлову броню i повести тарiйцiв у бiй. Трояни були вiдкинутi аж до стiн
Тро©, але в цьому бою троянський царенко Гектор убив Пала.
Розлючений i роз'ятрений втратою побратима, Атiл у наступному бою убив
Гектора, прив'язав його до колiсницi i волочив навколо Тро©, але i сам Атiл
був незабаром убитий Парiсом стрiлою у п'яту . Це дине мiсце у Атiловому
обладунку було iз чистого золота, в той час як панцир був залiзним. Ковалi,
якi робили панцир Атiловi, за законом тарiйцiв, якусь одну частину,
обладунку зробили з чистого золота, знак останньо© боротьби Трояна з Золотим
кабаном. На чолi кiмарiйцiв став князь Напiй, а на чолi кра©нцiв князь
Любим.
На кiнець десятого року облоги ахейцi з намови Богiв зробили великого
дерев'яного коня i вiдпливли вiд берегiв Тро©. Коли ж троянцi, святкуючи
перемогу, затягли коня в мiсто, вночi з коня вийшли наймогутнiшi грецькi i
тарiйськi геро© -- i почалася рiзанина, бо вночi кораблi знову пристали до
берега, й ахейцi разом з тарiйцями пiшли на штурм. Розграбувавши Трою i
подiливши здобич, ахейцi ©© спалили i зруйнували.
Кораблi пiд проводом князя Напоя прибули до Кримського побережжя. Там,
де вони пристали до берега, виникло мiсто Напа.
Багату здобич везли тарiйцi з собою, але не було серед них багатьох
©хнiх бойових товаришiв, i зокрема князiв Атiла i Палкого. Разом з бранцями
i бранками, золотом, срiблом, оксамитами, мечами, луками, коштовним посудом,
царським троном i багатьма iншими речами привiз князь Напiй iз собою i
слiпого кобзаря, який лишень почув у захопленiй Тро© мову тарiйцiв, як зразу
почав проситися, щоб забрали його з собою. Його взяли, бо вiн мав на пососi
верхiвку вiд бунчука, яку споконвiку носило плем'я кiмарiйцiв, -- мiдну
Бережу. Мiг вiн i говорити трохи чудною укра©нською мовою. Знав безлiч
пiсень i вед i таку веду, яку знали i волхви з роду галичан. Князь Напiй
його дуже шанував i хотiв, щоб цей кобзар, якого звали Волох, заспiвав ще
хоч раз свою старовинну веду на Радах бiля цiлющого струмка Священно© Путi.
I зараз, коли тарiйцi готували до зимiвлi табiрне становище на березi
Чорного моря, щоб, перезимувавши, рушити морем i рiками по сво©х землях, всi
роди змiшались. Натомленi, сидiли бiля вечiрнiх вогнищ i просили в кобзаря:
-- Ану, дiду, утнiть оту билицю про Данко. Хай пробере, хай вiзьме за
живе.
Хоча там, в степах i лiсах, вже заходила зима, тут збиралося на грозу.
Мiж темними низькими хмарами i сухою землею проскакували блакитнi iскри. Дощ
ще десь лише збирався на силi, але посвiжiлий вiтер куйовдив дiдового бiлого
оселедця i роздимав такi ж бiлi вуса. Дiд пiдняв лице до неба, ловлячи вiтер
i запах повiтря, i сказав:
-- Пронесе хмару. -- Тодi взяв до рук вiдполiровану роками кобзу i
почав: -- Бачите iскри? Це iскри вiд гарячого серця Данко, яке горнеться до
тарiйського народу.
Жили на рiчцi Аракс потомки Тар'ягна. Погода там була теплiша, нiж у
нас в Укра©нi. Зимою йшов дощ, а снiг випадав лише вище, в горах. Зелень
буяла цiлий рiк, i лiси були густi.
Народ -- як дерево, щоб рости, йому треба простiр; як дитина, щоб
росла, ©й треба мiняти малу одежу на бiльшу; як великий ведмiдь, якому треба
великий барлiг. I от коли старий князь Богодар помер, обрали його сина
Данко. Пiсля того як старiйшини вручили йому булаву та посипали голову
землею, аби не заносився, вiн стрiпнув бiлявим, як бавовна, чубом, i його
блiдо-блакитнi очi, через якi голова просвiчувалась, нiби пробита списом
навилiт у двох мiсцях, метнули блакитнi iскри. Данко -- молодий красень.
Гарнi -- завжди смiливi. Вiн говорив:
-- Збираймося! Цi гори душать нас. Не безкiнечнi вони! Перейдемо ©х i
вилл мося на простiр степу, як рiка в море. Iдемо! Ну! Гей!
Подивились на нього люди, що вiн кращий за всiх, бо в його очах
свiтиться багато сили i вогню живого.
-- Веди нас! -- сказали вони.
Тодi вiн повiв. Дружно всi пiшли за ним -- вiрили в нього. Важкий був
шлях. Гори забрали усi сили. Але за горами почався спершу сухий, а потiм
болотистий лiс. Лiс такий густий i високий, що темно було серед дня, на
кожному кроцi болото роззявляло жадiбну гнилу пащу, ковтаючи людей, i дерева
заступали дорогу могутньою стiною. Переплелися вiття дерев мiж собою,
покручене корiння чiплялось за ноги, i кожен крок був вартий поту i кровi.
Довго вони йшли !.. Ще густiший ставав лiс, ще менше ставало сили. I ось
почали вони ремствувати на Данко, кажучи, що даремно вiн, молодий i
недосвiдчений, повiв ©х кудись. А вiн iшов попереду, бадьорий i ясний.
Але гроза вдарила над лiсом, загули дерева, i стало в лiсi так темно,
наче в ньому зiбралися всi ночi зразу, скiльки ©х було на свiтi з того часу,
як лiс народився. Iшли маленькi люди з-помiж великих дерев, i в грiзних
проблисках блискавок вiдсвiчувались мокрi постатi людей. Хитаючись, скрипiли
велетнi-дерева, гули сердитi пiснi, а блискавки, лiтаючи над верхiв'ями
лiсу, освiчували його на мить синiм холодним вогнем i зникали швидко, щоб за
мить знову виникнути. Лякались люди. Дерева з мокрими гiлками здавались
живими холодними змiями; а суцiльний дощ лив, i люди йшли нiби по дну
морському, вода струмувала по лицях. А з гiлок дивилась на них Тьма, щось
страшне, темне i холодне. Це був важкий шлях, люди втомилися i занепали
духом. Зупинились вони, втомленi i злi, щоб судити Данко.
-- Ти, -- говорили, -- мiзерна i шкiдлива людина! Ти повiв нас i
виснажив, i за це загинеш!
-- Ви сказали: "Веди!" -- i я повiв вас! -- крикнув Данко, стаючи проти
них грудьми. -- У мене мужнiсть вести, тому я i повiв вас! А ви? Ви не
зумiли зберегти сил на довгий шлях! Хто не може зберегти сил на останнiй
ривок, той не доходить до мети! Ви йшли, як отара овечок, кiнцем для яко©
кошара, де на не© чекають рiзники. Надпорив -- це випробування народу на
виживання!
Але цi слова ще бiльше розпалили людей. Безсилля розпачу вони хотiли
перетворити на силу для вбивства власного вождя.
-- Ти вмреш! Ти вмреш! -- ревiли вони.
А лiс гув i гув, повторюючи крики, i блискавки розривали тьму на
шмаття. Данко дивився на тих, заради кого вiн трудився, i бачив, що вони як
звiрi. Багато людей стояло навколо нього, i не було на ©хнiх лицях
шляхетностi, i не можна було чекати вiд них пощади. Шляхетнiсть да ться
людинi Богом вiд народження i зника , наче звiр у хащах, iз душ простих
людей, коли ©х тисне голод. Тiльки у надлюдей шляхетнiсть сильнiша за голод,
i вони здатнi на безодню подвигу в iм'я Слави.
От i зараз у серцi Данко закипiла злiсть -- як данина людському, але
зразу ж ©© перемогла шляхетнiсть -- як данина Божому, i злiсть зникла в
сутiнках душi. Вiн любив свiй народ i був його найкращою квiткою, вiн жалiв
людей i думав, що, можливо, без нього вони загинуть. I серце його спалахнуло
вогнем бажання врятувати свiй рiд-плем'я, вивести ©х на широкий шлях, i тодi
в його очах блиснули променi того могутнього вогню -- вогню
Ягни-Лелi-Бережi. А люди подумали, що вiн роз'ярився, тому так яскраво
загорiлися його очi, i насторожились, як вовки, чекаючи, що вiн буде
оборонятись, i стали тiснiше оточувати його, щоб схопити i вбити. Вiн
зрозумiв ©хнiй намiр, тому ще яскравiше загорiлось його серце, бо цей ©хнiй
намiр народжував у душi Данко великий сум. Свiтовий сум Ягни.
А лiс все спiвав свою похмуру пiсню, гримiло i лив дощ.
-- Що я зроблю для Роду?! -- сильнiше за грiм крикнув Данко. I раптом
вiн розiрвав руками собi груди, вирвав iз них сво серце i високо пiдняв над
головою. Воно палало так яскраво, як сонце, i яснiше за сонце, i весь лiс
замовк, освiтлений цим факелам велико© любовi до людей, а Тьма розлетiлась
вiд свiтла i там далеко, в лiсi, тремтячи, упала в гнилу пащу болота. Люди
ж, зачудованi, остовпiвпiли.
-- Ходiмо! -- крикнув Данко i кинувся на мiсце вождя, тримаючи високо
палаюче серце i освiтлюючи ним шлях сво му народу. Вони кинулись за ним,
зачарованi. Тодi лiс зашумiв здивовано хилитаючи верхiвками, але його шум
був заглушений тупотiнням людей. Всi бiгли швидко i смiло, захопленi дивним
видивом. I зараз гинули, але без скарг i слiз. А Данко iшов попереду, i
серце його палало й палало.
I ось раптом лiс розступився i залишився позаду, щiльний i нiмий, а
Данко i всi люди зразу пiрнули в море сонячного свiтла i чистого повiтря,
промитого дощем. Гроза була там, позад них, тут сяяло сонце, зiтхав степ,
блищала трава в дiамантах дощу, i в далинi золотом мiнилася рiка Вардана...
Вечорiло, i вiд захiдних променiв рiка здавалась червоною, як кров, що била
гарячим струменем iз розiрваних грудей Данко.
Кинув погляд поперед себе на широкий степ гордий i смiливий Данко,
кинув радiсний погляд на вiльну землю засмiявся гордо. А тодi упав i
помер...
Люди поховали його з почестями i насипали над ним високу могилу. Хотiли
покласти йому у груди i його серце. Але як тiльки волох дiткнувся до нього
пальцями, воно розсипалось на iскри. Тому лiтають степом блакитнi iскри
перед грозою.
В той час, як усе тарiйське вiйсько готувалося до зимiвлi, один курiнь
з тисячi князя Славка вирiшив через кримськi степи до настання заметiлей
добратись до свого роду, який жив селами зразу ж за Кримським перешийком.
Вони i справдi благополучно подолали степи, але на перешийку були зупиненi
Перекопом. За Перекопом засiли невiдомi вороги, хоча i в одежi слов'янськiй,
але стрiляли в кожного, хто пiдходив до рову. А це в роду старiйшини