Страница:
Шамбару. Вiсiм разiв переходив тi самi рiки, тi самi гори, тi самi моря:
ходив по колу, але невiдома сила звертала його з вiрного шляху. Нарештi,
переходячи ту саму рiчку дев'ятий раз, його намiр зруйнувати Шамбару став
таким несамовитим, твердим, що вiн хитнувся нiби п'яний i ступив крок до
центру зачарованого кола. Так вiн наткнувся на хвiст Шамбари. Зробився вiн
тодi триголовим Лебедем i пiднявся у вись. З високостi побачив, як на восьми
горах лежать кiльця величезного Звия, якi оточують палац, що ма форму
голови Зивя, на якiй блищить золота дворога корона. Кiльця Звия
випромiнювали таку темну силу, яка не давала Лебедю спуститись на Шамбару з
високостi. Ця темна сила закривала Шамбару вiд звичайного зору. Лише
надзвичайна сила волi Тар'ягна пробила цей Морок i дала змогу Тар'ягновi
побачити всього Звия вцiлому.
Спустився Тар'ягн на гору Арарат i подумки проказав речення Слави.
З'явилась у його руцi булава. Почав вiн трощити булавою Вал, який
розкручувався на полуденно-схiдному напрямi. З нутра Вала потекла сiль,
сiрка i ртуть. Два мiсяцi i двадцять дев'ять днiв кришив Тар'ягн Вал,
нарештi дiйшов до голови i розколов ©© ударом булави, бо у нiй була захована
влада над усiм народом ар'я, що мав постати на семи рiках i взяти собi назву
кра©на Араяна. З голови Звия вискочив За ць. Тар'ягн натягнув лук i вбив
Зайця вогняною стрiлою. Iз Зайця вилетiв Голуб, якого Тар'я наздогнав на
крилатому конi. З Голуба випала Риба i впала в море. Тар'ягн дiстав ©©
списом i витягнув скриньку.
Як розбив вiн Шамбарi голову - на землi розтанув снiг. Як забив Зайця -
виросла трава, як забив Голуба - виросло листя на деревах i вкрилися цвiтом
вони. Як узяв до рук скриньку - загримiв весняний грiм. Шамбара затрусився i
проказав молитву:
- Морано, до тебе звертаюся! Тар'ягн не може торкатися найпота мнiшого
- Закону будови Свiту, бо як не буде чорного, то не буде й бiлого.
Почула Доля його звернення i вчинила так. Як тiльки Тар'ягн розкрив
скриньку, вiн сам розлетiвся на безлiч щасливих людських днiв, якi впали на
Землю теплим, густим, краплистим, рясним весняним дощем. З нього народилась
рiчка Аракс, яку був заполонив Шамбара. З безсмертного серця Тар'ягна впало
на Землю три крапелини кровi. Одна впала на сухе дерево - i воно загорiлось,
ставши домашнiм Вогнищем для людей. Одна крапля впала на стебло горохове, i
хто з того стебла з'©сть горошину, той стане богатирем. Одна впала в серце
Вардани i запалила серця ©© дiтей Лада i Лади вiчним вогнем любовi. Образ
Тар'ягна став для укра©нцiв Богом боротьби Аре м, або Ярилом.
Шершнi розлетiлись по свiту i зробились дрiбними Чортами, яких укра©нцi
могли побороти, щиро молячись Ягнi. Але як тiльки тарiйцiв за©дала гординя i
вони забували молитися сво©м богам, Чорти вселялись у полчища загарбникiв,
якi падали на укра©нцiв Божою карою.
Арея укра©нцi зображують з бойовим Тризубом у руцi, а Лелю - в образi
Дерева вiчного життя, на середнiй гiлцi ся його полуденне лице, на лiвiй -
вечiрн , а на правiй - ранкове.
День, коли Тар'ягна оживила Дана-Бережа для боротьби з силою Шамбари,
-- це перший день Нового року. День, коли Тар'ягн розколов голову Зви вi, --
це перший день весни.
У Вардани народилися вiд шлюбу з Та'ягном близнята Ладо i Лада. Коли
Тар'ягн вирушив у дорогу вiд ложа Вардани, його слова були такi:
- заповiдь Ягни, що не можна вступати в шлюб близьким родичам аж до
четвертого колiна. А в четвертому колiнi вже можна. Ладо i Лада - рiднi брат
i сестра. Вони полюблять одне одного як чоловiк i жiнка, але Ягна не
допустить ©хнього пошлюблення доти, доки вони не пройдуть кiлькох насланих
нею перевтiлень i перестануть впiзнавати одне одного, а стануть чужими.
Проживуть вони щасливо тридцять три роки.
Повчання: Якщо брат i сестра, не знаючи, що вони родичi, пошлюбляться -
то в цьому нема грiха. Якщо ж хтось ©м це доведе - вони мусять розiйтися.
Коли Тар'ягн пiшов, Вардана-Бережа залишилась iз двома дiтьми. Одного
разу вони збирали в лiсi суницi. Було ©м по 16 рокiв. Лада замазала рота i
щоки ягодами. У лiсi було дуже жарко, i над галявиною стояв дух рiзного зела
i хво©, але над усiм панували суничнi пахощi. Ладо дуже пильно задивився на
свою прекрасну сестру. Вони посiдали бiля струмка i обнялися, а червонi
ягоди в кошиках поставили бiля себе. Тiльки хотiли подивитись у струмок, щоб
побачити сво вiдображення у маленькiй заводi, як Ладо раптом скрикнув i
зник. Лада лише побачила, як у струмку кинула хвостом велика щука. Довго
Лада гукала в лiсi свого брата, але так i не догукалася. Пiшла вона додому
сама та й розказала все матерi. Стали вони удвох журитися за Ладом, Лада
плакала-плакала i вiд слiз стала притокою Вардани.
- Попливу я, - каже, - мамо, у широку i глибоку воду. Доки не знайду
свого милого брата, додому не повернуся.
- То вертайтеся ж додому разом, - сказала ©й мати i залишилась сама.
Три роки Лада водою збiгала в рiки, пiдiймалася на небо до Араксу i
падала дощем на лiси, аж поки у великiй Дунай-рiчцi не знайшла свого брата.
Як знайшла вона його, то стали вони знову юнаком i дiвчиною. Взялися за руки
i пiшли до сво © матерi Вардани. Iшли вони широкими лугами, високими горами,
дрiмучими лiсами та й дiйшли до Днiстра-рiки. Була темна нiч, вони
перепливли рiчку, бо не могли бачити себе разом у водi, та й пiшли далi.
Iшли-iшли та й дiйшли до Бугу. Тiльки зайшли вони у воду скраю, щоб
перепливти на той берег, як раптом Ладо став Явором, а Лада пташкою на
гiлцi. Три роки щебетала Лада у вiтах Явора. Щодень, як сходило сонце, вона
просила Ягни змилуватись над Ладом та пустити його додому. Одного разу вночi
з'явилась ©й Ягна в образi Золото© Оленицi та й каже:
- Ти, Ладо, перелiтай на той берег рiки, а Ладо до тебе прийде.
Цю рiку Ладо i Лада назвали Богом, бо тут Ягна вперше з ними
заговорила. От перелетiла Лада на той берег. Як тiльки сiла на кущ, то зразу
стала дiвчиною, а Ладо хлопцем та й приплив до не©, пiшли вони далi та й
прийшли до Славути-Днiпра.
- Дiждемо ночi, - сказала Лада, - то, може щасливо цю рiку перейдемо.
От дiждались вони ночi, та тiльки хотiли зайти у воду, як визирнув з-за
хмари мiсяць. Враз став Ладо Лебедем, а Лада залишилась дiвчиною, бо вона ще
води не торкнулась. Ходить Лада по березi, плава Ладо по Славутi, тужить
Лада за Ладом, а Ладо а Ладою. Як почав Дар iз-за обрiю визирати, стала його
Лада ревно благати, сльози проливаючи, питати:
- Дар боже, великий, я тебе благаю, скажи менi, як порятувати мого
милого Лада?
Нiчого не сказав Дар. Нахилилась вона до води та й пита :
- Дано-водице, вiддай менi мого Лада.
Нiчого Дана ©й не вiдповiла. Тим часом наступила темна нiч без мiсяця i
зiрок. Очi Лади не бачили перед собою i на пiв ступiня. Це була нiч Дудя.
- Дудю-Боже, великий сине Тепло©, скажи, як порятувати мого Лада?
I сказав Дудь:
- Вирви у Лада з лiвого крила пiр'©ну i спали на тому вогнi, що його
Перун запалить.
Вирвала Лада пiр'©ну та й пiшла шукати Божого вогню. Через дев'ять днiв
сталася велика гроза Божа, ударив грiм, i Перун запалив старого дуба.
Спалила Лада на тому вогнi Ладову пiр'©ну, i вiн знову став хлопцем, але
таким гарним, що Лада ледь його впiзнала.
Пiшли вони далi. Як дiйшли до Дон-рiки, то не стали пiдходити близько
до води, а посiдали думу думати, як його перейти рiку, щоб знову бiди не
набратися. Вирiшили, що спершу Ладо перепливе рiчку, а за ним - Лада.
Переплив Ладо рiчку та й чека . А Лада, як перепливла рiчку, стала з води
виходити, на камiнцi мокрому пiдсковзнулася i впала. Кинувся Ладо ©й
допомагати, ще до води не добiг, як став Оленем, а Лада - Лебiдкою. Попливла
Лебiдка по водi, пiшов Олень по землi. Як запливла Лебiдка у Вардану-Бережу,
то знову стала дiвчиною, як дiйшов Олень до Вардани, то й знову став юнаком.
Тут вони, Лада i Ладо, i зустрiлися, але не впiзнали одне одного, був вiн ©й
зовсiм чужим. Стала Лада втiкати, став Ладо ©© здоганяти. Хотiла Лада
перестрибнути через потiчок, та не дострибнула до берега i впала у воду, а
за нею впав i Ладо. День, коли Лада i Ладо попадали у воду, укра©нцi
святкують як день Яна Купайла.
Стали вони мужем i жоною. 33 роки жили щасливим подружнiм життям, i за
цей час народились у них одна дочка i п'ятеро синiв. Дочку вони назвали
Ам'ягною, або - ласкаво Амою, меншого сина Сар'ягном, ще меншого сина -
Слав'ягном, або Славом, ще меншого - Вол'ягном, або Волном, ще меншого -
Кiмар'ягном, або Кiмаром, i найменшого Краягном, або Кра©ном.
На 33-му роцi щасливого подружнього життя Ладо пiшов на полювання i не
повернувся додому. Лада дуже тужила за ним i теж зiйшла з дому. Брати ходили
на полювання, а сестра Ама готувала ©м ©сти.
Одного разу брати загнали облавою величезного оленя. Олень зупинився
над урвищем i перетворився на палаючий вогонь. Iз вогню вони почули голос
батька:
- Я ваш батько у подобi Ягни. Я буду для вас земним вогнем i
зiгрiватиму вашi оселi, зiгрiватиму вас у далеких походах, а зображення
оленя буде на ваших щитах. Вдома залишиться лише ваша сестра Ам'ягна. й
заповiдано Богом, що вона i ©© дочки вагiтнiмуть вiд пояса Тар'ягна i
народжуватимуть лише дочок. Вiд не© пiде могутн плем'я амажонок. Жiнки тут
будуть во©нами i матерями. Одного разу сюдою подорожуватиме князь iз роду
Кра©нового зi сво©ми витязями. Вiд Кра©на-Пала-Кия i Ами-Роксолани-Марi©
народиться князь по iменi Роксолан-Гун. Вiн якийсь час правитиме плем'ям
амажонок-роксоланiв, згодом його правнук Ахiл (Атiл) - над усiма тарiйськими
родами. Атiла як знаменитого войовника на чолi укра©нського народу знатиме
весь свiт. Ви, п'ятеро братiв: ти, Сар'ягн, ти, Слав'ягн, ти, Вол'ягн, ти,
Кiмар'ягн i ти, Краян, доки дiйдете до рiки Дунаю, то всi поженитесь i
будете старiйшинами родiв великого тарiйського народу.
Лада стала вранiшньою зорею, а Ладо земним вогнем - Сварожичем. Лада
вiдмика золотим ключем небеснi ворота i випуска першого Попеля на небо.
Небо свiтлi . Попель-промiнь женеться за Ладою, але Лада, вiрна сво му Ладу,
оберта ться росою i пада на Землю. Бджоли п'ють медвяну росу i приносять
мед - молоко життя.
'ЯГН
Як заповiв ©м батько, Сарм, Слав, Волн, Кiмар i Кра©н вийшли вранцi на
берег рiки Вардани, взяли по черзi Тар'ягнiв лук, i кожен пустив з нього
стрiлу. Першу стрiлу ухопив Лебiдь i понiс, другу стрiлу ухопив Бусол i
понiс, третю стрiлу вхопила Горлиця, четверту - Галка, п'яту - Соловейка.
Кинула Ам'ягна на землю великий клубок срiбних ниток, i вiн покотився. Iз
Тар'ягнового бойового обладунку Ама дала Сарму меч i щит, Славу - чарiвну
кантарку, Волину - спис, Кiмару - лук i стрiли, а Кра©новi - булаву.
Пiшли брати у путь-дорогу. Iшли вони за срiбною ниткою та й iшли i
пiдiйшли до високого бiлого каменя-стовпа, що з одного боку його обмивала
Дон-Бережа, а з другого був високий берег, порослий дубовим лiсом. На тiй
бiлiй скелi сидiла Лебiдка i тримала у дзьобi золоту стрiлу. Послали вони до
вежi Кiмара, який розумiв мову птахiв, i звiрiв, i риб, запитати, як шукати
Сармову суджену. Сказала Лебiдка Кiмаровi:
- Ви сво му братовi не допоможете, а повинен вiн сам мене здобути - у
красну дiвку обернути: то я й стану йому за дружину.
Попрощались брати з Сармом бiля Бiло© Вежi i рушили далi за срiбною
ниткою, коли ж Сар'ягн обернувся до вежi, то нiкого на нiй не побачив. Пiшов
вiн у дубовий гай, щоб роздобути собi щось iз ©жi. А на той час була у цьому
гаю вiйна птиць iз звiрами. Колись була птиця Жайворон князем над птицями, а
князем над звiрами - Миша. Мали вони спiльне поле. Як уродило поле, почали
зерном дiлитись, одне зерно виявилось зайвим. Миша i каже: "Я перекушу його
надво ", - та взяла зернину в зуби i втекла в нору. Тут князь Жайворон
збира всiх птиць, щоб воювати, а князь Миша склика усiх звiрiв. Бились
цiлий день - на нiч стали на вiдпочинок. Тодi Миша згадала, нема на вiйнi
мурашок. Вiн загадав мурашкам, щоб вони полiзли на дерева, де спали птицi, i
повiдгризали ©м пiр'я бiля крил.
На другий день знову почалася вiйна. Тiльки який птах iз дерева хоче
злетiти, тут же пада на землю, а звiрi його i розiрвуть. Один Орел бачить,
що така справа, - сидить, не злiта . Аж тут iшов Сарм. Вилiз на дерево,
пiдняв меча, хотiв Орла втнути, а Орел i просить:
- Не бий мене, витязю, я тобi у великiй пригодi стану. - Сар'ягн
опустив меча, а тодi знову пiдняв. - Вiзьми мене краще та пiдгодуй, доки
крила не виростуть. - Сарм опустив меч, а тодi знову пiдняв, вагаючись. Орел
знову каже: - Я тобi у великiй пригодi стану.
От тодi вклав Сарм меч у пiхви, зняв Орла з дерева та й став його
годувати. Рiк готував сирим м'ясом. Через рiк Орел йому каже:
- Пусти, полiтаю, випробую, чи виросли вже в мене крила.
Пустив його Сарм. Орел лiтав-лiтав та й прилетiв опiвднi.
- Ще мала в мене сила, ще рiк годуй.
Ще рiк годував його Сарм сирим м'ясом, i знову попросився Орел
полiтати. Лiтав-лiтав цiлий день, а увечерi прилiта i каже:
- Ще мала в мене сила, ще рiк годуй мене.
Сар'ягн i каже Орловi:
- Скiльки ж iще менi тебе годувати, коли я мушу йти шукати свою
наречену, жiнка менi в хатi потрiбна.
Орел йому й каже:
- Добре, витязю, по землi пiшки ходити-дибати, долю шукати, а ще краще
понад землею орлом лiтати - долю виглядати.
Ще рiк годував Сар'ягн Орла сирим м'ясом, а тодi Орел i каже:
- Сiдай на мене.
Сiв Сарм на Орла. Орел пiднiс його аж у хмару, а потiм упустив. За
лiктiв двiстi вiд землi пiдхопив Сарма та й запиту :
- А що, як тобi почувалося?
А Сарм йому:
- Так, наче душа iз тiла вилетiла та вслiд за мною летить.
А Орел йому:
- Отак i менi було, як ти перший раз на мене замахнувся.
Летять вони далi. Знову Орел пiднявся вище хмар та й скинув Сарма, а
десь за сто лiктiв вiд землi пiдхопив.
- Ну, як тобi на цей раз було? - Пита .
- Так, наче вже й кiстки мо© розсипались, - Сарм вiдповiда .
Летять вони далi. Вилетiв орел вище найвищих хмар та й знову скинув
Сарма. Аж бiля само© землi пiдхопив та й пита :
- Як же тобi на цей раз було?
- Так, наче вже мене й зовсiм нема на свiтi.
А Орел йому:
- Отак i менi було, як ти на мене втрет намiрився.
Прилiтають вони до Орлового дядька, Орел i каже:
- Iди в хату. Як будуть питати тебе, чи не бачив нашого небожа, то ти
скажеш, що як дасте яйце-райце, то й на очi приведу.
От зайшов Сар'ягн у хату, шапку скинув, перехрестився на покуть,
привiтався до господаря i господинi, а його й питають:
- Чи по волi козак завiтав, чи по неволi?
- Добрий козак усе по сво©й волi ходить, - вiдповiда .
- Чи не чув ти там про нашого небожа? Бо вже давно, як пiшов на вiйну,
то нi чутки про нього, нi звiстки.
А Сарм каже:
- Як дасте яйце-райце, то я вам його на очi приведу.
А господарi:
- Краще нам його нiколи не бачити, як вiддати тобi яйце-райце.
- Летiмо далi, - каже Сар'ягну Орел.
Летять та й летять та й прилiтають до Орлового брата, i тут так само
вiдповiли. Прилiтають до Орлових батька-матерi. Заходить Сар'ягн у хату,
шапку скинув, хатнiм богам вклонився. Його за стiл посадили, пити-©сти
поставили, по тому i запиту його господар:
- Чи по волi, козаче, мандру ш, чи по неволi?
- Добрий козак усе по волi ходить, та все ж не без причини.
Тодi вони стали питатися, чи вiн не бачив, мовляв, нашого сина. Бо вже
ген коли пiшов на вiйну, то, може, й загинув. А Сарм ©м каже, що як дасте
яйце-райце, то й на очi приведу.
- Iди приводь, зараз тобi яйце-райце i вiддамо, - зрадiли батько i
мати. Сар'ягн завiв ©хнього сина у хату. Батьки плакали вiд радощiв, зразу ж
вiддали яйце-райце та й кажуть Сар'ягновi:
- Син нам каже, що ти шука ш наречену, а в цьому яйцi тво придане на
нове господарство. Як знайдеш наречену, прийдеш на мiсце свого проживання,
нагородиш великi кошари, аж тодi розiб' ш яйце.
Побраталися Сарм з Орлом. Вивiв Орел Сар'ягна за ворота, дав йому
пiр'©ну з свого крила i сказав:
- У всьому вважай на свiй розум i силу, але як настане в тво му життi
велика скрута, припалиш перо, i я прилечу на допомогу. Я запитував свого
батька Орла, де твоя наречена. Будеш iти цi ю дорогою. Як лiс закiнчиться,
побачиш край лiсу криничку. Отам твоя наречена.
Iшов Сар'ягн та й iшов, коли лiс закiнчився, побачив криничку, i так
захотiлось йому води напитися. Нахилився вiн до води, а iз кринички дивиться
на нього прекрасна дiвчина та й говорить:
- Я наречена твоя. Визволи мене.
- Як же тебе визволити?
- Поцiлуй воду i напийся.
Не встиг Сар'ягн поцiлувати воду i напитися, як яйце-райце випало йому
з пазухи та упало на камiнець i розбилося. Почала з того яйця виходити рiзна
домашня живнiсть: корови, воли, свинi, овечки, кози - i порозбiгалися в
рiзнi боки. Став Сар'ягн заганяти - нiчого не може вдiяти, опустив руки i
засумував. А Лиха сила перекинулась старенькою бабою, з'явилась Сармовi на
очi та й каже:
- Як викона ш три мо©х завдання, то я зажену твiй товар у яйце, а не
викона ш, то будеш у мене вiчним наймитом.
- Добре, - каже Сарм, - збирай.
От баба загнала скотину у яйце та й каже:
- Щоб за одну нiч оцей луг викорчував, виорав, пшеницi насiяв, викосив,
у скирти склав i щоб таки у ту нiч з нового врожаю спiк паляницю i на стiл
поклав.
Сiв Сар'ягн бiля кринички та й зажурився. А наречена з води його
запиту :
- Чого журишся, Сар'ягне?
Розказав вiн ©й свою скруту, а наречена йому i говорить:
- Навiщо ж ти, Сарме, з тою бабою угоду склав, навiщо ти рiшення
приймав, не звернувшись з молитвою до Ягни? Тепер ми потрапили у залежнiсть
вiд Лихо© сили, i важко нам буде вирватись. Але ти забувся, що треба тобi
поцiлувати воду.
Тут Сар'ягн про свою спрагу згадав, воду поцiлував i напився. Вийшла з
води бiла Лебiдка, стрепенула крилами i стала прекрасною дiвчиною.
- Тепер, Сар'ягне, лягай спати, до далеко© дороги вiдпочивати.
Як Сарм заснув, вона в долонi плеснула: той луг трiщить-лущить, на тiм
мiсцi ореться, пшениця сi ться, на тому вже дозрiва , на тому молотиться i
мелеться... I до свiтанку спекла Лебiдка паляницю та й дала Сармовi. Вiн
принiс паляницю до Лихо© сили в хату i на стiл поклав. Вона й каже:
- Ну, якщо ти справився, гляди ж, щоб i друге дiло зробив: щоб ти за
нiч оту гору розкопав i тудою рiчка Дон потекла. А коло Дону побудуй комори,
щоб байдаки до берега приставали i щоб ти ту пшеницю повантажив.
Пiшов Сар'ягн знову до кринички. Просвiтилась, засяяла вода у криничцi,
з'явилась на водi бiла птиця Лебiдь з бiлим лотосом iз золотою короною на
чолi. Стрепенула крилами i стала вродливою дiвчиною. Затремтiло Сармове
серце, i вiн кинувся, щоб ©© обняти-поцiлувати, а вона йому:
- Зачекай, Сарме, ще ти Лихiй служиш, ще ти в наймах тужиш, ще мене не
торкайся. Говори, яке тво друге випробування.
Сарм ©й розповiв. Лебiдка каже:
- Лягай вiдпочинь, бо скоро нам додому вирушати.
А сама в долонi плеснула. Та гора розкопу ться. Дон туди тече, коло
нього комори будуються, пшениця на байдаки вантажиться. Подивилась уранцi
Лиха, що все зроблено, як вона загадувала, тодi загаду втрет :
- Щоб ти у цю нiч зловив золотого Зайця.
Запитала у нього Лебiдка, що загадано. Вiн на не© подивився, а вона
така гарна-гарна. З того часу повелася в укра©нцiв приказка: така гарна, хоч
води напийся. Розказав ©й Сар'ягн загад.
- О, це вже не жарти. Це Лиха загадала, щоб ти спiймав самого Леля. А
це грiх. Хiба я прикинусь Зайцем, а ти мене принесеш i покладеш на стiльцi.
Тiльки не вiддавай ©й у руки, бо як вiддаси, то вона мене впiзна , i будемо
у не© вiчними наймитами - i ти, i я.
Так вони i зробили. Поклав вiн Зайця на стiлець та й пiшов. Тiльки Лиха
з хати, а За ць знову перекинувся дiвчиною та за Сармом. Почали вони удвох
тiкати. Бiжать та й бiжать, коли це Лиха побачила, що нема Зайця,
здогадалася про все i послала свого чоловiка наздоганяти. Тодi дiвчина й
каже:
- За нами погоня! Я перекинуся пшеницею, а тебе зроблю дiдом та будеш
стерегти мене. Як буде Лихий питати тебе, чи не бачив молодця з князiвною,
то ти скажеш, що тодi йшли як оця пшениця сiялась.
Коли це Лихий летить та й пита ться в дiда:
- Чи не бачив, не йшли сюдою витязь з князiвною?
- Iшли, - каже, - як оця пшениця сiялась.
Лихий каже:
- Цю пшеницю вже пора косити, а ©х учора не стало, - та й повернувся
назад.
Пшениця знову зробилась дiвчиною, а дiд - хлопцем та й давай знову
втiкати. Лихий повернувся додому та й розказав усе Лихiй.
Вона його ла :
- Чом ти того дiда i пшеницю не розiрвав? То ж вони були! Бiжи вдруге
за ними.
Бiжить-летить Лихий. Бiженцi чують, що за ними аж земля реве.
Дiвчина Лебiдка й каже Сармовi:
- Я зроблюся старим Божим храмом, а ти молiльником, та як буде Лихий
тебе про витязя з князiвною питатися, то скажи, що бачив тодi, як ця церква
будувалася.
Коли летить Лихий та й пита волхва:
- Чи не бачив, - каже, - не йшов тут князенко з князiвною?
- Бачив, - каже, - як оцю церкву ще лише будувати починали.
А Лихий йому:
- х позавчора не стало, а цiй церквi вже рокiв iз сто. - Та й полетiв
назад.
А Лиха йому:
- Чом не роздер волхва i церкви не розваляв?
Лихий вiдповiда :
- Бо на церквi священний напис був, а волхв саме противну Лихiй силi
молитву творив.
Тодi сама Лиха побiгла. Лебiдка каже Сармовi:
- Тепер ми можемо i пропасти, уже сама Лиха бiжить. Зроблюсь я Рiчкою,
а ти станеш Рибою-окунем.
Прилетiла Лиха до рiчки та й каже:
- А що, втекли?
Перекинулась щукою i давай за Рибою-окунем ганятись: що хоче вхопити,
то окунь повернеться до не© хвостом, розчепiрить плавцi, i не може щука його
ковтнути. Ганялась-ганялась, аж окунь на берег викинувся. Тодi Лиха почала
дмухати на Сарма вогнем. Припалилось у Сар'ягна за вухом орлине перо. Орел
миттю прилетiв, схопив Сар'ягна i винiс на Бiлу Вежу. Розлютилась Лиха i
вирiшила воду з Рiчки випити. Пила-пила i вже стала як гора, ось-ось доп' .
Сар'ягн тим часом узяв на Вежi золоту стрiлу, що була у сагайдацi Тар'ягна,
i випустив у Лиху. Лиха лопнула, а Рiчка перетворилася на Лебiдку, а Лебiдка
- на красуню-князiвну.
Тут бiля Бiло© Вежi, на рiчцi Дон, Сар'ягн з Лебiдкою побудували
курiнь, нагородили кошар i розбили яйце-райце. Зараз iз яйця найшло повнi
кошари товару: корiв, волiв, коней, овець. Бiля Бiло© гори виросло мiсто
Бiла Вежа, а люди, що пiшли вiд Сар'ягна i Лебiдки, стали зватись
сар'ягнами, хоча греки ©х називали сарматами. Мiсто Бiла Вежа також називали
Сар'ягн.
Зажили Сар'ягн iз Лебiдкою щасливо, народили багато дiтей, побудували
церкву i молилися Ягнi-Лелi-Бережi.
'ЯГН
Тим часом Слав'ягн, Вол'ягн, Кiмар'ягн i Краян iшли далi за срiбним
клубком ниток. Довго чи не довго iшли, довела ©х срiбна нитка до Великого
Лугу. Нарештi клубок привiв ©х до високого дуба, який рiс на кручi. На дубi
сидiла Лелека i тримала в дзьобi золоту стрiлу Тар'ягна. Хотiв Слав'ягн
забрати стрiлу, коли ж Лелека злетiла в небо. Затряс Слав чарiвною
кантаркою, i з'явився Тар'ягнiв крилатий кiнь. Сiв вiн на того коня i почав
ганятися за Лелекою. А та Лелека та впала в болото. Прийшов Слав'ягн до
болота, а там сидить велика зелена жаба iз золотою короною на головi i
золоту стрiлу в ротi трима . Пiдiйшов Слав до не©, хотiв стрiлу забрати, а
вона йому каже:
- Ось i в тебе жона - жаба зелена, князiвна.
Сiв Слав та й зажурився, а Вол'ягн до нього:
- Ти, Слав'ягне, не журися, знайшов ти свою суджену, а тепер помолися
Лелi, нашiй праматерi та ©© лицям, то, може, вона тобi пiдкаже, як цiй жабi
людську подобу повернути, а ми пiдемо свою Долю шукати.
Та й пiшли собi далi.
Узяв Слав'ягн ту жабу на руки й принiс у курiнь. Як тiльки Дарбог-сонце
стало за овид ховатися, сотворив вiн до Лелi палку молитву. Ось сонце за
обрiй сiло, Жаба стала прекрасною дiвчиною з русявим волоссям, синiми очима
i бiлим-бiлим тiлом, яке ледь-ледь свiтилось у темрявi. Почав Слав'ягн з нею
жити, а одного разу, коли жiнка спала, вiн устав уночi i вкинув у вогонь ©©
Жаб'ячий кожушок. Як устала Жаба, огледiлась, аж кожуха нема. Запитала вона
Слав'ягна:
- Чи ти, Славе, не бачив мо © одежi?
- Я, - каже, - шкiру спалив.
- Ох, що ж ти наробив, княже?! Якби ти ©© не займав, я б пiсля першо©
дитини була б людиною i вже довiку була б твоя. А тепер знай, що здiйснилось
провiщення мо © матерi Славути: ©© чоловiком був колись витязь Троян. Вона
говорила, що прийде до мене таргiта©д Слав'ягн i буде менi за чоловiка. Але
я зачаклована Триголовим ведмедеголовим мiдноголовим злим змi м ще в утробi
матерi бути Жабою до першо© дитини. Того змiя убив у двобо© мiй батько
Тар'я. Все це робиться з волi Ягни, яка веде нас через перевтiлення до
дностi. Бiльше я нiчого не знаю. Тепер, коханий Славе, треба нам
розлучатися, може, назавжди. Прощавай, шукай мене у тридев'ятiм князiвствi у
Баби Ягни.
Махнула рученьками, перекинулась Лелекою i полетiла.
Довго князь Слав побивався за жiнкою, а тодi пiшов ©© шукати. Iде та й
iде, коли назустрiч йому дiд, наче молоко, сивий. То був Дiдо-Всевiдо.
- Здоров, Славе, - каже, - куди Бог несе?
- Iду, - каже, - дiдусю, свiт за очi, шукати сво © жiнки. Вона десь у
тридев'ятiм князiвствi у Баби Ягни. Але я не знаю, де те князiвство, чи ви,
дiдуню, не зна те?
- Чому не знаю, знаю.
- Скажiть, будьте ласкавi, i менi.
- Я тобi скажу, а ти прийми мо слово до серця. Дiйдеш до отого
найвищого дуба, стань пiд ним i щиро помолися Лелi. Якщо твоя молитва щира,
то вдосвiта впаде до тво©х нiг клубочок iз ниток, що зсуканi з Лелiв -
променiв Дарбога. То буде знак Ягни, що вона да спосiб знайти жiнку i бути
з не© щасливим.
Три днi молився Слав пiд дубом i за цей час нiчого не ©в, лише пив воду
iз струмка, що тут пробiгав. На третю нiч, удосвiта, впав йому до нiг
клубочок ниток, зсуканих iз сонячних променiв, та й покотився перед ним.
Iде Слав таким густим лiсом, що навiть удень темно. Зустрiча ться йому
Ведмiдь. Слав'ягн розмахнувся сулицею, хотiв його заколоти, а Ведмiдь йому й
каже:
- Славе, княже, не бий мене, я тобi у великiй пригодi стану.
Слав'ягн пожалiв Ведмедя, не вбив. Iде далi, вийшов на край лiсу,
бачить: сидить на скелi Сокiл, зайця патра . Слав наклав стрiлу на лук, а
Сокiл i каже:
- Не бий мене, я тобi у великiй пригодi стану.
Опустив Слав'ягн лука та й пiшов далi. Iде та й iде, клубочок попереду
ходив по колу, але невiдома сила звертала його з вiрного шляху. Нарештi,
переходячи ту саму рiчку дев'ятий раз, його намiр зруйнувати Шамбару став
таким несамовитим, твердим, що вiн хитнувся нiби п'яний i ступив крок до
центру зачарованого кола. Так вiн наткнувся на хвiст Шамбари. Зробився вiн
тодi триголовим Лебедем i пiднявся у вись. З високостi побачив, як на восьми
горах лежать кiльця величезного Звия, якi оточують палац, що ма форму
голови Зивя, на якiй блищить золота дворога корона. Кiльця Звия
випромiнювали таку темну силу, яка не давала Лебедю спуститись на Шамбару з
високостi. Ця темна сила закривала Шамбару вiд звичайного зору. Лише
надзвичайна сила волi Тар'ягна пробила цей Морок i дала змогу Тар'ягновi
побачити всього Звия вцiлому.
Спустився Тар'ягн на гору Арарат i подумки проказав речення Слави.
З'явилась у його руцi булава. Почав вiн трощити булавою Вал, який
розкручувався на полуденно-схiдному напрямi. З нутра Вала потекла сiль,
сiрка i ртуть. Два мiсяцi i двадцять дев'ять днiв кришив Тар'ягн Вал,
нарештi дiйшов до голови i розколов ©© ударом булави, бо у нiй була захована
влада над усiм народом ар'я, що мав постати на семи рiках i взяти собi назву
кра©на Араяна. З голови Звия вискочив За ць. Тар'ягн натягнув лук i вбив
Зайця вогняною стрiлою. Iз Зайця вилетiв Голуб, якого Тар'я наздогнав на
крилатому конi. З Голуба випала Риба i впала в море. Тар'ягн дiстав ©©
списом i витягнув скриньку.
Як розбив вiн Шамбарi голову - на землi розтанув снiг. Як забив Зайця -
виросла трава, як забив Голуба - виросло листя на деревах i вкрилися цвiтом
вони. Як узяв до рук скриньку - загримiв весняний грiм. Шамбара затрусився i
проказав молитву:
- Морано, до тебе звертаюся! Тар'ягн не може торкатися найпота мнiшого
- Закону будови Свiту, бо як не буде чорного, то не буде й бiлого.
Почула Доля його звернення i вчинила так. Як тiльки Тар'ягн розкрив
скриньку, вiн сам розлетiвся на безлiч щасливих людських днiв, якi впали на
Землю теплим, густим, краплистим, рясним весняним дощем. З нього народилась
рiчка Аракс, яку був заполонив Шамбара. З безсмертного серця Тар'ягна впало
на Землю три крапелини кровi. Одна впала на сухе дерево - i воно загорiлось,
ставши домашнiм Вогнищем для людей. Одна крапля впала на стебло горохове, i
хто з того стебла з'©сть горошину, той стане богатирем. Одна впала в серце
Вардани i запалила серця ©© дiтей Лада i Лади вiчним вогнем любовi. Образ
Тар'ягна став для укра©нцiв Богом боротьби Аре м, або Ярилом.
Шершнi розлетiлись по свiту i зробились дрiбними Чортами, яких укра©нцi
могли побороти, щиро молячись Ягнi. Але як тiльки тарiйцiв за©дала гординя i
вони забували молитися сво©м богам, Чорти вселялись у полчища загарбникiв,
якi падали на укра©нцiв Божою карою.
Арея укра©нцi зображують з бойовим Тризубом у руцi, а Лелю - в образi
Дерева вiчного життя, на середнiй гiлцi ся його полуденне лице, на лiвiй -
вечiрн , а на правiй - ранкове.
День, коли Тар'ягна оживила Дана-Бережа для боротьби з силою Шамбари,
-- це перший день Нового року. День, коли Тар'ягн розколов голову Зви вi, --
це перший день весни.
У Вардани народилися вiд шлюбу з Та'ягном близнята Ладо i Лада. Коли
Тар'ягн вирушив у дорогу вiд ложа Вардани, його слова були такi:
- заповiдь Ягни, що не можна вступати в шлюб близьким родичам аж до
четвертого колiна. А в четвертому колiнi вже можна. Ладо i Лада - рiднi брат
i сестра. Вони полюблять одне одного як чоловiк i жiнка, але Ягна не
допустить ©хнього пошлюблення доти, доки вони не пройдуть кiлькох насланих
нею перевтiлень i перестануть впiзнавати одне одного, а стануть чужими.
Проживуть вони щасливо тридцять три роки.
Повчання: Якщо брат i сестра, не знаючи, що вони родичi, пошлюбляться -
то в цьому нема грiха. Якщо ж хтось ©м це доведе - вони мусять розiйтися.
Коли Тар'ягн пiшов, Вардана-Бережа залишилась iз двома дiтьми. Одного
разу вони збирали в лiсi суницi. Було ©м по 16 рокiв. Лада замазала рота i
щоки ягодами. У лiсi було дуже жарко, i над галявиною стояв дух рiзного зела
i хво©, але над усiм панували суничнi пахощi. Ладо дуже пильно задивився на
свою прекрасну сестру. Вони посiдали бiля струмка i обнялися, а червонi
ягоди в кошиках поставили бiля себе. Тiльки хотiли подивитись у струмок, щоб
побачити сво вiдображення у маленькiй заводi, як Ладо раптом скрикнув i
зник. Лада лише побачила, як у струмку кинула хвостом велика щука. Довго
Лада гукала в лiсi свого брата, але так i не догукалася. Пiшла вона додому
сама та й розказала все матерi. Стали вони удвох журитися за Ладом, Лада
плакала-плакала i вiд слiз стала притокою Вардани.
- Попливу я, - каже, - мамо, у широку i глибоку воду. Доки не знайду
свого милого брата, додому не повернуся.
- То вертайтеся ж додому разом, - сказала ©й мати i залишилась сама.
Три роки Лада водою збiгала в рiки, пiдiймалася на небо до Араксу i
падала дощем на лiси, аж поки у великiй Дунай-рiчцi не знайшла свого брата.
Як знайшла вона його, то стали вони знову юнаком i дiвчиною. Взялися за руки
i пiшли до сво © матерi Вардани. Iшли вони широкими лугами, високими горами,
дрiмучими лiсами та й дiйшли до Днiстра-рiки. Була темна нiч, вони
перепливли рiчку, бо не могли бачити себе разом у водi, та й пiшли далi.
Iшли-iшли та й дiйшли до Бугу. Тiльки зайшли вони у воду скраю, щоб
перепливти на той берег, як раптом Ладо став Явором, а Лада пташкою на
гiлцi. Три роки щебетала Лада у вiтах Явора. Щодень, як сходило сонце, вона
просила Ягни змилуватись над Ладом та пустити його додому. Одного разу вночi
з'явилась ©й Ягна в образi Золото© Оленицi та й каже:
- Ти, Ладо, перелiтай на той берег рiки, а Ладо до тебе прийде.
Цю рiку Ладо i Лада назвали Богом, бо тут Ягна вперше з ними
заговорила. От перелетiла Лада на той берег. Як тiльки сiла на кущ, то зразу
стала дiвчиною, а Ладо хлопцем та й приплив до не©, пiшли вони далi та й
прийшли до Славути-Днiпра.
- Дiждемо ночi, - сказала Лада, - то, може щасливо цю рiку перейдемо.
От дiждались вони ночi, та тiльки хотiли зайти у воду, як визирнув з-за
хмари мiсяць. Враз став Ладо Лебедем, а Лада залишилась дiвчиною, бо вона ще
води не торкнулась. Ходить Лада по березi, плава Ладо по Славутi, тужить
Лада за Ладом, а Ладо а Ладою. Як почав Дар iз-за обрiю визирати, стала його
Лада ревно благати, сльози проливаючи, питати:
- Дар боже, великий, я тебе благаю, скажи менi, як порятувати мого
милого Лада?
Нiчого не сказав Дар. Нахилилась вона до води та й пита :
- Дано-водице, вiддай менi мого Лада.
Нiчого Дана ©й не вiдповiла. Тим часом наступила темна нiч без мiсяця i
зiрок. Очi Лади не бачили перед собою i на пiв ступiня. Це була нiч Дудя.
- Дудю-Боже, великий сине Тепло©, скажи, як порятувати мого Лада?
I сказав Дудь:
- Вирви у Лада з лiвого крила пiр'©ну i спали на тому вогнi, що його
Перун запалить.
Вирвала Лада пiр'©ну та й пiшла шукати Божого вогню. Через дев'ять днiв
сталася велика гроза Божа, ударив грiм, i Перун запалив старого дуба.
Спалила Лада на тому вогнi Ладову пiр'©ну, i вiн знову став хлопцем, але
таким гарним, що Лада ледь його впiзнала.
Пiшли вони далi. Як дiйшли до Дон-рiки, то не стали пiдходити близько
до води, а посiдали думу думати, як його перейти рiку, щоб знову бiди не
набратися. Вирiшили, що спершу Ладо перепливе рiчку, а за ним - Лада.
Переплив Ладо рiчку та й чека . А Лада, як перепливла рiчку, стала з води
виходити, на камiнцi мокрому пiдсковзнулася i впала. Кинувся Ладо ©й
допомагати, ще до води не добiг, як став Оленем, а Лада - Лебiдкою. Попливла
Лебiдка по водi, пiшов Олень по землi. Як запливла Лебiдка у Вардану-Бережу,
то знову стала дiвчиною, як дiйшов Олень до Вардани, то й знову став юнаком.
Тут вони, Лада i Ладо, i зустрiлися, але не впiзнали одне одного, був вiн ©й
зовсiм чужим. Стала Лада втiкати, став Ладо ©© здоганяти. Хотiла Лада
перестрибнути через потiчок, та не дострибнула до берега i впала у воду, а
за нею впав i Ладо. День, коли Лада i Ладо попадали у воду, укра©нцi
святкують як день Яна Купайла.
Стали вони мужем i жоною. 33 роки жили щасливим подружнiм життям, i за
цей час народились у них одна дочка i п'ятеро синiв. Дочку вони назвали
Ам'ягною, або - ласкаво Амою, меншого сина Сар'ягном, ще меншого сина -
Слав'ягном, або Славом, ще меншого - Вол'ягном, або Волном, ще меншого -
Кiмар'ягном, або Кiмаром, i найменшого Краягном, або Кра©ном.
На 33-му роцi щасливого подружнього життя Ладо пiшов на полювання i не
повернувся додому. Лада дуже тужила за ним i теж зiйшла з дому. Брати ходили
на полювання, а сестра Ама готувала ©м ©сти.
Одного разу брати загнали облавою величезного оленя. Олень зупинився
над урвищем i перетворився на палаючий вогонь. Iз вогню вони почули голос
батька:
- Я ваш батько у подобi Ягни. Я буду для вас земним вогнем i
зiгрiватиму вашi оселi, зiгрiватиму вас у далеких походах, а зображення
оленя буде на ваших щитах. Вдома залишиться лише ваша сестра Ам'ягна. й
заповiдано Богом, що вона i ©© дочки вагiтнiмуть вiд пояса Тар'ягна i
народжуватимуть лише дочок. Вiд не© пiде могутн плем'я амажонок. Жiнки тут
будуть во©нами i матерями. Одного разу сюдою подорожуватиме князь iз роду
Кра©нового зi сво©ми витязями. Вiд Кра©на-Пала-Кия i Ами-Роксолани-Марi©
народиться князь по iменi Роксолан-Гун. Вiн якийсь час правитиме плем'ям
амажонок-роксоланiв, згодом його правнук Ахiл (Атiл) - над усiма тарiйськими
родами. Атiла як знаменитого войовника на чолi укра©нського народу знатиме
весь свiт. Ви, п'ятеро братiв: ти, Сар'ягн, ти, Слав'ягн, ти, Вол'ягн, ти,
Кiмар'ягн i ти, Краян, доки дiйдете до рiки Дунаю, то всi поженитесь i
будете старiйшинами родiв великого тарiйського народу.
Лада стала вранiшньою зорею, а Ладо земним вогнем - Сварожичем. Лада
вiдмика золотим ключем небеснi ворота i випуска першого Попеля на небо.
Небо свiтлi . Попель-промiнь женеться за Ладою, але Лада, вiрна сво му Ладу,
оберта ться росою i пада на Землю. Бджоли п'ють медвяну росу i приносять
мед - молоко життя.
'ЯГН
Як заповiв ©м батько, Сарм, Слав, Волн, Кiмар i Кра©н вийшли вранцi на
берег рiки Вардани, взяли по черзi Тар'ягнiв лук, i кожен пустив з нього
стрiлу. Першу стрiлу ухопив Лебiдь i понiс, другу стрiлу ухопив Бусол i
понiс, третю стрiлу вхопила Горлиця, четверту - Галка, п'яту - Соловейка.
Кинула Ам'ягна на землю великий клубок срiбних ниток, i вiн покотився. Iз
Тар'ягнового бойового обладунку Ама дала Сарму меч i щит, Славу - чарiвну
кантарку, Волину - спис, Кiмару - лук i стрiли, а Кра©новi - булаву.
Пiшли брати у путь-дорогу. Iшли вони за срiбною ниткою та й iшли i
пiдiйшли до високого бiлого каменя-стовпа, що з одного боку його обмивала
Дон-Бережа, а з другого був високий берег, порослий дубовим лiсом. На тiй
бiлiй скелi сидiла Лебiдка i тримала у дзьобi золоту стрiлу. Послали вони до
вежi Кiмара, який розумiв мову птахiв, i звiрiв, i риб, запитати, як шукати
Сармову суджену. Сказала Лебiдка Кiмаровi:
- Ви сво му братовi не допоможете, а повинен вiн сам мене здобути - у
красну дiвку обернути: то я й стану йому за дружину.
Попрощались брати з Сармом бiля Бiло© Вежi i рушили далi за срiбною
ниткою, коли ж Сар'ягн обернувся до вежi, то нiкого на нiй не побачив. Пiшов
вiн у дубовий гай, щоб роздобути собi щось iз ©жi. А на той час була у цьому
гаю вiйна птиць iз звiрами. Колись була птиця Жайворон князем над птицями, а
князем над звiрами - Миша. Мали вони спiльне поле. Як уродило поле, почали
зерном дiлитись, одне зерно виявилось зайвим. Миша i каже: "Я перекушу його
надво ", - та взяла зернину в зуби i втекла в нору. Тут князь Жайворон
збира всiх птиць, щоб воювати, а князь Миша склика усiх звiрiв. Бились
цiлий день - на нiч стали на вiдпочинок. Тодi Миша згадала, нема на вiйнi
мурашок. Вiн загадав мурашкам, щоб вони полiзли на дерева, де спали птицi, i
повiдгризали ©м пiр'я бiля крил.
На другий день знову почалася вiйна. Тiльки який птах iз дерева хоче
злетiти, тут же пада на землю, а звiрi його i розiрвуть. Один Орел бачить,
що така справа, - сидить, не злiта . Аж тут iшов Сарм. Вилiз на дерево,
пiдняв меча, хотiв Орла втнути, а Орел i просить:
- Не бий мене, витязю, я тобi у великiй пригодi стану. - Сар'ягн
опустив меча, а тодi знову пiдняв. - Вiзьми мене краще та пiдгодуй, доки
крила не виростуть. - Сарм опустив меч, а тодi знову пiдняв, вагаючись. Орел
знову каже: - Я тобi у великiй пригодi стану.
От тодi вклав Сарм меч у пiхви, зняв Орла з дерева та й став його
годувати. Рiк готував сирим м'ясом. Через рiк Орел йому каже:
- Пусти, полiтаю, випробую, чи виросли вже в мене крила.
Пустив його Сарм. Орел лiтав-лiтав та й прилетiв опiвднi.
- Ще мала в мене сила, ще рiк годуй.
Ще рiк годував його Сарм сирим м'ясом, i знову попросився Орел
полiтати. Лiтав-лiтав цiлий день, а увечерi прилiта i каже:
- Ще мала в мене сила, ще рiк годуй мене.
Сар'ягн i каже Орловi:
- Скiльки ж iще менi тебе годувати, коли я мушу йти шукати свою
наречену, жiнка менi в хатi потрiбна.
Орел йому й каже:
- Добре, витязю, по землi пiшки ходити-дибати, долю шукати, а ще краще
понад землею орлом лiтати - долю виглядати.
Ще рiк годував Сар'ягн Орла сирим м'ясом, а тодi Орел i каже:
- Сiдай на мене.
Сiв Сарм на Орла. Орел пiднiс його аж у хмару, а потiм упустив. За
лiктiв двiстi вiд землi пiдхопив Сарма та й запиту :
- А що, як тобi почувалося?
А Сарм йому:
- Так, наче душа iз тiла вилетiла та вслiд за мною летить.
А Орел йому:
- Отак i менi було, як ти перший раз на мене замахнувся.
Летять вони далi. Знову Орел пiднявся вище хмар та й скинув Сарма, а
десь за сто лiктiв вiд землi пiдхопив.
- Ну, як тобi на цей раз було? - Пита .
- Так, наче вже й кiстки мо© розсипались, - Сарм вiдповiда .
Летять вони далi. Вилетiв орел вище найвищих хмар та й знову скинув
Сарма. Аж бiля само© землi пiдхопив та й пита :
- Як же тобi на цей раз було?
- Так, наче вже мене й зовсiм нема на свiтi.
А Орел йому:
- Отак i менi було, як ти на мене втрет намiрився.
Прилiтають вони до Орлового дядька, Орел i каже:
- Iди в хату. Як будуть питати тебе, чи не бачив нашого небожа, то ти
скажеш, що як дасте яйце-райце, то й на очi приведу.
От зайшов Сар'ягн у хату, шапку скинув, перехрестився на покуть,
привiтався до господаря i господинi, а його й питають:
- Чи по волi козак завiтав, чи по неволi?
- Добрий козак усе по сво©й волi ходить, - вiдповiда .
- Чи не чув ти там про нашого небожа? Бо вже давно, як пiшов на вiйну,
то нi чутки про нього, нi звiстки.
А Сарм каже:
- Як дасте яйце-райце, то я вам його на очi приведу.
А господарi:
- Краще нам його нiколи не бачити, як вiддати тобi яйце-райце.
- Летiмо далi, - каже Сар'ягну Орел.
Летять та й летять та й прилiтають до Орлового брата, i тут так само
вiдповiли. Прилiтають до Орлових батька-матерi. Заходить Сар'ягн у хату,
шапку скинув, хатнiм богам вклонився. Його за стiл посадили, пити-©сти
поставили, по тому i запиту його господар:
- Чи по волi, козаче, мандру ш, чи по неволi?
- Добрий козак усе по волi ходить, та все ж не без причини.
Тодi вони стали питатися, чи вiн не бачив, мовляв, нашого сина. Бо вже
ген коли пiшов на вiйну, то, може, й загинув. А Сарм ©м каже, що як дасте
яйце-райце, то й на очi приведу.
- Iди приводь, зараз тобi яйце-райце i вiддамо, - зрадiли батько i
мати. Сар'ягн завiв ©хнього сина у хату. Батьки плакали вiд радощiв, зразу ж
вiддали яйце-райце та й кажуть Сар'ягновi:
- Син нам каже, що ти шука ш наречену, а в цьому яйцi тво придане на
нове господарство. Як знайдеш наречену, прийдеш на мiсце свого проживання,
нагородиш великi кошари, аж тодi розiб' ш яйце.
Побраталися Сарм з Орлом. Вивiв Орел Сар'ягна за ворота, дав йому
пiр'©ну з свого крила i сказав:
- У всьому вважай на свiй розум i силу, але як настане в тво му життi
велика скрута, припалиш перо, i я прилечу на допомогу. Я запитував свого
батька Орла, де твоя наречена. Будеш iти цi ю дорогою. Як лiс закiнчиться,
побачиш край лiсу криничку. Отам твоя наречена.
Iшов Сар'ягн та й iшов, коли лiс закiнчився, побачив криничку, i так
захотiлось йому води напитися. Нахилився вiн до води, а iз кринички дивиться
на нього прекрасна дiвчина та й говорить:
- Я наречена твоя. Визволи мене.
- Як же тебе визволити?
- Поцiлуй воду i напийся.
Не встиг Сар'ягн поцiлувати воду i напитися, як яйце-райце випало йому
з пазухи та упало на камiнець i розбилося. Почала з того яйця виходити рiзна
домашня живнiсть: корови, воли, свинi, овечки, кози - i порозбiгалися в
рiзнi боки. Став Сар'ягн заганяти - нiчого не може вдiяти, опустив руки i
засумував. А Лиха сила перекинулась старенькою бабою, з'явилась Сармовi на
очi та й каже:
- Як викона ш три мо©х завдання, то я зажену твiй товар у яйце, а не
викона ш, то будеш у мене вiчним наймитом.
- Добре, - каже Сарм, - збирай.
От баба загнала скотину у яйце та й каже:
- Щоб за одну нiч оцей луг викорчував, виорав, пшеницi насiяв, викосив,
у скирти склав i щоб таки у ту нiч з нового врожаю спiк паляницю i на стiл
поклав.
Сiв Сар'ягн бiля кринички та й зажурився. А наречена з води його
запиту :
- Чого журишся, Сар'ягне?
Розказав вiн ©й свою скруту, а наречена йому i говорить:
- Навiщо ж ти, Сарме, з тою бабою угоду склав, навiщо ти рiшення
приймав, не звернувшись з молитвою до Ягни? Тепер ми потрапили у залежнiсть
вiд Лихо© сили, i важко нам буде вирватись. Але ти забувся, що треба тобi
поцiлувати воду.
Тут Сар'ягн про свою спрагу згадав, воду поцiлував i напився. Вийшла з
води бiла Лебiдка, стрепенула крилами i стала прекрасною дiвчиною.
- Тепер, Сар'ягне, лягай спати, до далеко© дороги вiдпочивати.
Як Сарм заснув, вона в долонi плеснула: той луг трiщить-лущить, на тiм
мiсцi ореться, пшениця сi ться, на тому вже дозрiва , на тому молотиться i
мелеться... I до свiтанку спекла Лебiдка паляницю та й дала Сармовi. Вiн
принiс паляницю до Лихо© сили в хату i на стiл поклав. Вона й каже:
- Ну, якщо ти справився, гляди ж, щоб i друге дiло зробив: щоб ти за
нiч оту гору розкопав i тудою рiчка Дон потекла. А коло Дону побудуй комори,
щоб байдаки до берега приставали i щоб ти ту пшеницю повантажив.
Пiшов Сар'ягн знову до кринички. Просвiтилась, засяяла вода у криничцi,
з'явилась на водi бiла птиця Лебiдь з бiлим лотосом iз золотою короною на
чолi. Стрепенула крилами i стала вродливою дiвчиною. Затремтiло Сармове
серце, i вiн кинувся, щоб ©© обняти-поцiлувати, а вона йому:
- Зачекай, Сарме, ще ти Лихiй служиш, ще ти в наймах тужиш, ще мене не
торкайся. Говори, яке тво друге випробування.
Сарм ©й розповiв. Лебiдка каже:
- Лягай вiдпочинь, бо скоро нам додому вирушати.
А сама в долонi плеснула. Та гора розкопу ться. Дон туди тече, коло
нього комори будуються, пшениця на байдаки вантажиться. Подивилась уранцi
Лиха, що все зроблено, як вона загадувала, тодi загаду втрет :
- Щоб ти у цю нiч зловив золотого Зайця.
Запитала у нього Лебiдка, що загадано. Вiн на не© подивився, а вона
така гарна-гарна. З того часу повелася в укра©нцiв приказка: така гарна, хоч
води напийся. Розказав ©й Сар'ягн загад.
- О, це вже не жарти. Це Лиха загадала, щоб ти спiймав самого Леля. А
це грiх. Хiба я прикинусь Зайцем, а ти мене принесеш i покладеш на стiльцi.
Тiльки не вiддавай ©й у руки, бо як вiддаси, то вона мене впiзна , i будемо
у не© вiчними наймитами - i ти, i я.
Так вони i зробили. Поклав вiн Зайця на стiлець та й пiшов. Тiльки Лиха
з хати, а За ць знову перекинувся дiвчиною та за Сармом. Почали вони удвох
тiкати. Бiжать та й бiжать, коли це Лиха побачила, що нема Зайця,
здогадалася про все i послала свого чоловiка наздоганяти. Тодi дiвчина й
каже:
- За нами погоня! Я перекинуся пшеницею, а тебе зроблю дiдом та будеш
стерегти мене. Як буде Лихий питати тебе, чи не бачив молодця з князiвною,
то ти скажеш, що тодi йшли як оця пшениця сiялась.
Коли це Лихий летить та й пита ться в дiда:
- Чи не бачив, не йшли сюдою витязь з князiвною?
- Iшли, - каже, - як оця пшениця сiялась.
Лихий каже:
- Цю пшеницю вже пора косити, а ©х учора не стало, - та й повернувся
назад.
Пшениця знову зробилась дiвчиною, а дiд - хлопцем та й давай знову
втiкати. Лихий повернувся додому та й розказав усе Лихiй.
Вона його ла :
- Чом ти того дiда i пшеницю не розiрвав? То ж вони були! Бiжи вдруге
за ними.
Бiжить-летить Лихий. Бiженцi чують, що за ними аж земля реве.
Дiвчина Лебiдка й каже Сармовi:
- Я зроблюся старим Божим храмом, а ти молiльником, та як буде Лихий
тебе про витязя з князiвною питатися, то скажи, що бачив тодi, як ця церква
будувалася.
Коли летить Лихий та й пита волхва:
- Чи не бачив, - каже, - не йшов тут князенко з князiвною?
- Бачив, - каже, - як оцю церкву ще лише будувати починали.
А Лихий йому:
- х позавчора не стало, а цiй церквi вже рокiв iз сто. - Та й полетiв
назад.
А Лиха йому:
- Чом не роздер волхва i церкви не розваляв?
Лихий вiдповiда :
- Бо на церквi священний напис був, а волхв саме противну Лихiй силi
молитву творив.
Тодi сама Лиха побiгла. Лебiдка каже Сармовi:
- Тепер ми можемо i пропасти, уже сама Лиха бiжить. Зроблюсь я Рiчкою,
а ти станеш Рибою-окунем.
Прилетiла Лиха до рiчки та й каже:
- А що, втекли?
Перекинулась щукою i давай за Рибою-окунем ганятись: що хоче вхопити,
то окунь повернеться до не© хвостом, розчепiрить плавцi, i не може щука його
ковтнути. Ганялась-ганялась, аж окунь на берег викинувся. Тодi Лиха почала
дмухати на Сарма вогнем. Припалилось у Сар'ягна за вухом орлине перо. Орел
миттю прилетiв, схопив Сар'ягна i винiс на Бiлу Вежу. Розлютилась Лиха i
вирiшила воду з Рiчки випити. Пила-пила i вже стала як гора, ось-ось доп' .
Сар'ягн тим часом узяв на Вежi золоту стрiлу, що була у сагайдацi Тар'ягна,
i випустив у Лиху. Лиха лопнула, а Рiчка перетворилася на Лебiдку, а Лебiдка
- на красуню-князiвну.
Тут бiля Бiло© Вежi, на рiчцi Дон, Сар'ягн з Лебiдкою побудували
курiнь, нагородили кошар i розбили яйце-райце. Зараз iз яйця найшло повнi
кошари товару: корiв, волiв, коней, овець. Бiля Бiло© гори виросло мiсто
Бiла Вежа, а люди, що пiшли вiд Сар'ягна i Лебiдки, стали зватись
сар'ягнами, хоча греки ©х називали сарматами. Мiсто Бiла Вежа також називали
Сар'ягн.
Зажили Сар'ягн iз Лебiдкою щасливо, народили багато дiтей, побудували
церкву i молилися Ягнi-Лелi-Бережi.
'ЯГН
Тим часом Слав'ягн, Вол'ягн, Кiмар'ягн i Краян iшли далi за срiбним
клубком ниток. Довго чи не довго iшли, довела ©х срiбна нитка до Великого
Лугу. Нарештi клубок привiв ©х до високого дуба, який рiс на кручi. На дубi
сидiла Лелека i тримала в дзьобi золоту стрiлу Тар'ягна. Хотiв Слав'ягн
забрати стрiлу, коли ж Лелека злетiла в небо. Затряс Слав чарiвною
кантаркою, i з'явився Тар'ягнiв крилатий кiнь. Сiв вiн на того коня i почав
ганятися за Лелекою. А та Лелека та впала в болото. Прийшов Слав'ягн до
болота, а там сидить велика зелена жаба iз золотою короною на головi i
золоту стрiлу в ротi трима . Пiдiйшов Слав до не©, хотiв стрiлу забрати, а
вона йому каже:
- Ось i в тебе жона - жаба зелена, князiвна.
Сiв Слав та й зажурився, а Вол'ягн до нього:
- Ти, Слав'ягне, не журися, знайшов ти свою суджену, а тепер помолися
Лелi, нашiй праматерi та ©© лицям, то, може, вона тобi пiдкаже, як цiй жабi
людську подобу повернути, а ми пiдемо свою Долю шукати.
Та й пiшли собi далi.
Узяв Слав'ягн ту жабу на руки й принiс у курiнь. Як тiльки Дарбог-сонце
стало за овид ховатися, сотворив вiн до Лелi палку молитву. Ось сонце за
обрiй сiло, Жаба стала прекрасною дiвчиною з русявим волоссям, синiми очима
i бiлим-бiлим тiлом, яке ледь-ледь свiтилось у темрявi. Почав Слав'ягн з нею
жити, а одного разу, коли жiнка спала, вiн устав уночi i вкинув у вогонь ©©
Жаб'ячий кожушок. Як устала Жаба, огледiлась, аж кожуха нема. Запитала вона
Слав'ягна:
- Чи ти, Славе, не бачив мо © одежi?
- Я, - каже, - шкiру спалив.
- Ох, що ж ти наробив, княже?! Якби ти ©© не займав, я б пiсля першо©
дитини була б людиною i вже довiку була б твоя. А тепер знай, що здiйснилось
провiщення мо © матерi Славути: ©© чоловiком був колись витязь Троян. Вона
говорила, що прийде до мене таргiта©д Слав'ягн i буде менi за чоловiка. Але
я зачаклована Триголовим ведмедеголовим мiдноголовим злим змi м ще в утробi
матерi бути Жабою до першо© дитини. Того змiя убив у двобо© мiй батько
Тар'я. Все це робиться з волi Ягни, яка веде нас через перевтiлення до
дностi. Бiльше я нiчого не знаю. Тепер, коханий Славе, треба нам
розлучатися, може, назавжди. Прощавай, шукай мене у тридев'ятiм князiвствi у
Баби Ягни.
Махнула рученьками, перекинулась Лелекою i полетiла.
Довго князь Слав побивався за жiнкою, а тодi пiшов ©© шукати. Iде та й
iде, коли назустрiч йому дiд, наче молоко, сивий. То був Дiдо-Всевiдо.
- Здоров, Славе, - каже, - куди Бог несе?
- Iду, - каже, - дiдусю, свiт за очi, шукати сво © жiнки. Вона десь у
тридев'ятiм князiвствi у Баби Ягни. Але я не знаю, де те князiвство, чи ви,
дiдуню, не зна те?
- Чому не знаю, знаю.
- Скажiть, будьте ласкавi, i менi.
- Я тобi скажу, а ти прийми мо слово до серця. Дiйдеш до отого
найвищого дуба, стань пiд ним i щиро помолися Лелi. Якщо твоя молитва щира,
то вдосвiта впаде до тво©х нiг клубочок iз ниток, що зсуканi з Лелiв -
променiв Дарбога. То буде знак Ягни, що вона да спосiб знайти жiнку i бути
з не© щасливим.
Три днi молився Слав пiд дубом i за цей час нiчого не ©в, лише пив воду
iз струмка, що тут пробiгав. На третю нiч, удосвiта, впав йому до нiг
клубочок ниток, зсуканих iз сонячних променiв, та й покотився перед ним.
Iде Слав таким густим лiсом, що навiть удень темно. Зустрiча ться йому
Ведмiдь. Слав'ягн розмахнувся сулицею, хотiв його заколоти, а Ведмiдь йому й
каже:
- Славе, княже, не бий мене, я тобi у великiй пригодi стану.
Слав'ягн пожалiв Ведмедя, не вбив. Iде далi, вийшов на край лiсу,
бачить: сидить на скелi Сокiл, зайця патра . Слав наклав стрiлу на лук, а
Сокiл i каже:
- Не бий мене, я тобi у великiй пригодi стану.
Опустив Слав'ягн лука та й пiшов далi. Iде та й iде, клубочок попереду