Страница:
Вушатого, в той час як кращi во©ни десять рокiв воювали пiд Тро ю, повстали
раби на чолi з постiльничим Вушатого Кощi м. Кощiй забрав собi жiнок
Вушатого i став князем, а iншi раби побили мужчин, вiльних общинникiв, i
забрали собi ©хнiх жiнок. I оце зараз ополчення на чолi з князем Кощi м
стiйко боронило Перекоп, i во©ни з куреня Скидана скiльки не йшли на штурм
валу, все не могли його подолати. Тодi на Радi во©н на iм'я Хамхун сказав:
-- Що це ми справдi вою мо з ними, наче з рiвними? Берiмо трiйчатi
батоги -- i гайда! Раби ще не забули, що таке трiйчатка!
I пiшли слов'яни на приступ iз трiйчатими пугами. Як тiльки во©ни князя
Кощiя почули свист батогiв, то покидали мечi i сулицi та, обхопивши голови
руками, поставали на колiна. Раба Кощiя Скидан звелiв посадити в князiвське
сiдло i пiд нагаями везти до становища. Там Кощiя ослiпили i прикували до
казана з молоком, щоб вiн до кiнця сво©х днiв збивав масло. З того часу
повелася серед слов'ян приказка: "сiсти в сiдло Кощi ве", тобто загубити
все.
В той час, як тар'ягни воювали пiд Тро ю, забравши iз собою кращих
витязiв, збiднiла Тарiйська земля на звитяжцiв. Прилетiв iз пiвнiчного краю
Змiй Горинич iз сво©м змi©ним кодлом i полонив тарiйську люднiсть, наклавши
на весь край i на кожен город чи село чорну покуту, через те, що Авхат
забрав iз собою в похiд чарiвну бартку.
У мiстi Переяславi-на-Дуна© внадився Змiй красти дiтей з княжого роду i
кидати ©х у темницю. Пожурилися кра©нцi. Пiшов князь Палкий на вiйну з
Тро ю, а його чотирьох синiв i дочку Змiй украв. Там, де Змiй у свiй лiсовий
палац ходить, -- борозна вiд хвоста. Ходила одного разу Палова дружина,
княгиня Яснослава, зеленим долом та набрела на поле червоного горошку. На
тому полi деякi квiти ще квiтнугь, а знизу вже стручки. Проказувала княгиня
Яснослава подумки таку молитву:
-- Ягно-Вогненне Диво-Золота Оленице, спаси i помилуй мiй народ, мiй
рiд! Дай менi снаги, щоб народити сина такого дужого, аби вiн змiг побороти
Змiя Горинича i все його кодло.
Тут один стручок горошку трiснув, на простягнуту долоню княгинi
Яснослави упала червона горошина. Взяла Яснослава i проковтнула ту горошину.
А була та горошина не простою, бо як вiдчинив Тар'ягн колись скриньку з
шершнями, де жила душа Золотого кабана, то сам розлетiвся на безлiч щасливих
днiв для людей, а на землю упало три безсмертних краплi кровi iз
безсмертного серця Тар'ягна -- одна краплина стала зiгрiваючим вогнем для
людей, друга упала в душу Лада i Лади i запалала невгасимою вза мною любов'ю
мiж чоловiком i жiнкою, а третя впала на стебло гороху.
Народила княгиня Яснослава сина i назвала його Котигорошком. Як
виповнилось йому сiм лiт, прилетiв Змiй, щоб його забрати i кинути у
темницю. Проте малий Котигорошко вперся, i Змiй не змiг вiдiрвати його вiд
землi. Злякався Змiй i закляв Котигорошка, щоб вiн не мiг устати на ноги.
Сидiв пiсля того Котигорошко в хатi на печi, хоча не переставав рости дуже
швидко. Княгиня Яснослава плакала i благала:
-- Ягно-Дивна-Жива, всеплодющая Мати,
допоможи мо му синовi устати,
Змiя дiстати,
сво©х братiв i сестру iз полону визволяти.
Аж ось якогось часу, коли у князiвських покоях нiкого не було, заходить
до них у хату бiлий-бiлий дiд та й каже Котигорошковi:
-- Помилуй, Боже, бiдного старця. Котигорошко обзива ться з печi:
-- Хлiб на столi, дiдусю, вiдрiжте собi, а вода в кадубi -- пийте на
здоров'я, а я немощний: на ноги не можу встати, хоча руками обiддя гну.
--Як даси, сину, перед лицем Дарбога iменем Перуна три клятви, то ноги
тебе носитимуть.
-- Якщо, дiду, цi клятви княжого iменi достойнi, то я ©х скажу.
-- Чого ж бо вони були б не достойнi, коли посилаються тобi самою
Ягною! Ось цi обiтницi:
Нiколи нiкого iз свого роду-племенi не вбивати, нещасного
одноплемiнника iз бiди виручати.
Вогонь святий, землю i воду шанувати.
Не одружуватись доти, доки у триразовому герцi не збореш могутню
дiву-поляницю.
Проказав Котигорошко три обiтницi i почув у ногах легкiсть, устав i
набрав дiдовi кухоль води. Ковтнув дiд iз кухля води та й да Котигорошку
раз ковтнути. Ковтнув i Котигорошко води. Одтулив бiлий-бiлий дiд заслонку в
печi, а притухлий жар так бiлим полум'ям i бухнув.
Тепер, Котигорошку, одну мить на вогонь подивися, а за другу -- навколо
себе обернися, стань лицем до красного кутка i прокажи молитву на славу
Ягнi.
Як Котигорошко все це зробив, дiд йому й каже:
-- Тепер Змi ве закляття з тебе зняте, iди у свiт i роби добро, та
пам'ятай сво© обiтницi, -- i зник.
Котигорошко сюди-туди по хатi крутився, не мiг уторопати, куди дiд
подiвся, лише у вiдчинене вiкно падав на край печi сонячний зайчик --
Дарбожий синок Лель.
А в той час люди у мiстi Переяславi-на-Дуна© посеред вiчового майдану
колодязь копали, але мусили покинути, бо наткнулись на твердь, яко© нi
лопата, нi кайло не брали Зараз бiля криницi нiкого не було. Котигорошко у
ту криницю спустився, витягнув той камiнь нагору. Ледве вiн вилiз, як у
криницi почала прибувати вода. Придивився Котигорошко до каменя, аж то
шматок руди. Узяв Котигорошко той шмат залiзно© руди на плечi та й пiшов до
кузнi, а люди побачили, що в нього така страшна сила, та й злякалися. Дехто
пропонував його вбити, бо такого дужака, як виросте, не втрима нiяка
громадська сила. Громада i згоджувалась, i боялася. Тим часом Котигорошко
прийшов до кузнi, а там той дiд сидить, який його зцiлив.
-- Добридень, дiдусю, якщо ви коваль, -- почав Котигорошко.
-- Я не коваль, коваль у болото по руду пiшов, але у тво©й скрутi можу
допомогти.
-- Маю осьо шмат залiза. Треба з нього викувати булаву, щоб така важка
була, як усей шмат, але до рук похватна.
Дiд схопив величезний молот та як ударив по тому шматку руди, так вiн
навпiл i розколовся, як горiх, а всерединi лежала булава Тар'ягна, обсипана
дiамантами. Взяв Котигорошко ту булаву до рук -- якраз по його силi.
Подякував вiн Дiду-Всевiду та й рушив додому, а на майданi якраз вiче
зiбралося, щоб вирiшити, як Котигорошка позбутися. Вiн нiчого того не зна ,
пiдiйшов до гурту, а тут у його ногу якраз скабка увiгналася. Простяг вiн
булаву чоловiковi, що стояв поряд:
-- На, потримай, а я колючку з ноги вийму.
Той чоловiк кия взяв, та тiльки Котигорошко булаву з рук випустив, як
чоловiк ©© не втримав, вона впала i перебила чоловiковi ногу, та ще й
угрузла в землю на пiвсажня. У цiй булавi була закладена влада над усiм
тарiйським народом, тому все вiче зразу поклонилось Котигорошку i запросило
його бути над ними князем. Котигорошко ©м i каже:
-- Виберете князя, як я сво©х братiв iз Змi вого полону виручу. Я ще
молодий, ще козацьких звича©в не знаю то треба менi покозакувати.
Прийшов Котигорошко додому та й говорить матерi:
-- Печiть, мамо, буханцi та сушiть сухарi, пiду братiв-сестер шукати, з
полону виручати.
Почала мати його умовляти:
-- Ти ж iще малий i один у мене, не кидай мене, бо у господi потрiбен
хазя©н, а матерi син.
Але Котигорошко на сво му наполiг. Коли виходив за межi мiста
Переяслава, люди говорили:
-- Он Палкий-Котигорошко-Кий пiшов Змiя бити.
Через того важезного кия, який правив Котигорошковi за булаву, стали
його з тих пiр звати Ки м. Пiшов вiн тi ю дорогою, що ©© Змiй хвостом
начирив, та й зайшов у лiс. Коли приходить до великого двора, увiходить у
двiр, тодi в будинок, а Змiя нема, сама лишень Ки ва сестричка Оленка:
-- Здорова була, дiвчино, -- каже Котигорошко-Кий.
-- Здоров, козаче! Та чого ти сюди зайшов? Прилетить Змiй, вiн тебе
з'©сть.
-- Отже, ще, може, й подавиться оцi ю кiсткою, -- показав Кий на
булаву. -- А ти хто така?
-- Я була одна дочка у батька, князя Палкого, i в матерi, княгинi
Яснослави, та мене Змiй украв, як батько у похiд на Трою пiшов. А четверо
братiв, що мене визволити хотiли, Змiй у темницю кинув. Я ©м потай ©сти
ношу, але вони вже там ледь живi.
Коли це Змiй летить, земля двигтить. Тiльки в хату, зараз i каже:
-- Ге, людський дух пахне!
-- Де б то не пах, -- вiдказу Кий.
-- Агов, козаче, чого ти прийшов? Слави шукати чи в темницi зогнивати?
-- А це нам Доля скаже.
-- Ходiм на залiзний тiк.
А в той час був звичай на герцi бити один одного палицею по головi.
Прийшли, Змiй i каже:
-- Бий ти перший. А Котигорошко йому:
-- Нi, бий ти, бо як я вдарю, то другого разу може й не бути. От Змiй
як ударив Кия, по кiсточки загнав у залiзний тiк. Вирвав ноги Кий, як ударив
Змiя булавою Тар'ягна -- загнав у тiк по колiна, як ударив удруге -- по пояс
загнав, як ударив утрет -- зовсiм убив. Пiшов тодi у темницю, розбив дверi,
визволив братiв. Забрав усе золото i коштовностi, якi були у палацi, та й
вирушили вони разом додому.
От iдуть та й iдуть, а Кий ©м не призна ться, що доводиться братом.
Пройшли так скiльки дороги, сiли пiд дубом спочити. Кий, натомлений пiсля
важкого бою, обперся спиною об дуба та й заснув. А четверо братiв i
радяться:
-- Будуть iз нас люди смiятися, що ми Змiя не подужали, а Кий-зайда сам
убив. Та й добро Змi ве вiн собi забере, а нам не дасть, бо дужий сильно.
Радились - радились та й нарадились, що, мовляв, тепера вiн спить
мiцно, прив'язати його до дуба ликом, щоб не вiдiрвався, тут його,
знесиленого голодом, дикий звiр розiрве. Умовляла ©х Оленка не робити не по
правдi, але вони ©© не послухали.
Спав Кий день, спав другий, на третiй прокинувся -- аж прив'язаний.
Нема нi братiв, нi скарбу, лише булаву вони не змогли пiдняти. Вiн плечi
напружив, пута розiрвав i дуба з землi витяг. Пiдходить до рiдного дому, аж
чу -- брати прийшли вже та й розпитують у матерi:
-- А що, мамо, чи були у нас ще брати i сестри?
-- Та як же! Син, Котигорошко був, що його люди Ки м прозвали, та пiшов
вас визволяти.
Вони тодi:
-- Оце ж ми його прив'язали, треба iти одв'язати, -- кинулись до
дверей, а Кий у дверi заходить та й каже:
-- Добридень, рiдна матусю, i ви, браття.
Тут брати один поперед одним почали йому докоряти, що вiн ©м не
признався, а Кий i каже:
-- Ви не могли знати, що я ваш брат, але ви знали, що я Змiя вбив i вас
визволив iз довiчно© темницi. Грiх за добро платити злом. Не бiйтесь за
себе, бо я маю на собi обiтницю нiкого нiколи iз свого роду-плем нi не
вбивати, i усiм людям так скажiть, що проти мене зле помишляють. Дайте менi
обiдати, моя рiдна мамо, та ще сухарiв у торбу, бо я пiду козакувати, розуму
та слави серед народу тарiйського пошукати.
Переночував Кий удома, а вранцi торбу за плечi, кия на плечi та й пiшов
з дому. Хотiв, правда, взяти коня з батькового табуна, та якому коневi руку
на гриву не покладе, кiнь на переднi ноги присiда . Так пiшки i пiшов. Iде
собi та й iде, коли, не доходячи мiста Галича, бачить: i звiдси гора, i
звiдти гора, а мiж тими горами чоловiк руками i ногами розiп'явся i тi гори
розсову . Каже Кий:
-- Боже, поможи!
-- Дай, Боже, здоров'я!
-- А що то ти, чоловiче, робиш?
-- Гори розпихаю, щоб дорога була.
-- А куди ти йдеш? -- пита Кий.
-- Щастя шукати.
-- Ну, то i я туди. А як тебе звати?
-- Вернигора, а тебе?
-- Мати Котигорошком звала, а як пiдрiс, люди Ки м назвали. А
взагалi-то я Тар'я-Кра©н-Пал-Котигорошко-Кий.
-- А батька твого чи не Палким звали?
-- А таки Палким.
-- О, то з князем Палким i мiй батько у похiд на Трою пiшов.
Iдуть вони вдвох, коли бачать -- серед лiсу чоловiк як махне рукою, так
дерева з корiнням i виверта .
-- Боже, поможи!
-- Дай, Боже, здоров'я!
-- А що ти, чоловiче, робиш?
-- Дерева вивертаю, щоб було кудою iти.
-- А куди ж тобi йти?
-- Щастя шукати.
-- Ну, то й ми ж туди чимчику мо.
-- А як же тебе звати?
-- Вернидубом, а вас?
-- Кий i Вернигора. Ходiмо з нами.
Iдуть вони втрьох. Коли бачать чоловiк iз здоровезними вусами сидить
над рiчкою Днiстро. Як крутнув вусом, вода i розступилась, так що можна по
дну iти. Вони до нього:
-- Боже, поможи! А вiн ©м:
-- Тар'я!
-- А що ти, чоловiче, робиш i як тебе звати?
-- Звати мене Крутивусом, ось воду вiдвертаю, щоб можна було на той бiк
перейти.
-- Ходiмо з нами щастя шукати, а бiду проганяти.
-- А хто ж ви такi?
-- Ми вiльнi козаки: я -- Кий, я -- Вернидуб, я -- Вернигора.
Приходять вони всi разом до мiста Галича. А там люди сумнi та невеселi.
Питаються вони у людей, чому нi з одного димаря дим не йде.
-- Бо нема дров. Скоро зима, а всi бояться iти в лiс, бо там завiвся
Дiдько i кого спiйма , тому пас шкiри iз спини видира .
-- А ходiмо, товариство, у той лiс. Ось i трапля ться нагода показати
козацьку звитягу, -- каже Котигорошко.
От зайшли вони у темний та густий лiс. Коли бачать мисливську хатину
рублену. Увiйшли -- нiкого нема. Кий i каже:
-- Отут ми й посторожу мо. Якщо Дiдько нас шука , то тут знайде.
Переночували. На другий день Вернигора залишився ©сти варити, а iншi
тро пiшли на влови. Наварив Вернигора ©сти та й лiг спочити, коли це хтось
стука в дверi:
-- Вiдчини.
-- Невеликий пан, вiдчиниш i сам.
Дверi вiдчинились i знову хтось кричить:
-- Пересади через порiг.
-- Невеликий пан, перелiзеш i сам.
Коли це вскаку в хату маленький дiдок, а борода по землi волочиться.
Як ухопив Вернигору за чуба, видер iз спини пас шкiри та й почепив на сучок,
що з стiни стирчав. А сам усе, що було наварене, по©в-попив та й зник.
Вернигора крутився-крутився, якось зiрвався з сучка, кинувся знову варити.
Поки товаришi прийшли -- уже доварю .
-- А чого це ти запiзнився з обiдом?
-- Та заспав трохи.
На©лися та й полягали спати. На другий день залишився Вернидуб варити
©сти, i вiн з обiдом запiзнився. На третiй день Крутивус варив ©сти i теж
запiзнився, бо, мовляв, заспав. На четвертий день залишився вдома Кий. Як
товаришi вирушили на влови, вiн ©м i каже:
-- Оце ще я наварю, та й потягнемо далi. Тихо тут, нема нiякого Дiдька,
хiба що ви дуже сонними стали.
От наварив Кий ©сти та й лiг вiдпочити, аж грюка хтось у дверi.
-- Вiдчини!
Устав Кий, вiдчинив дверi, аж перед ним Дiдько сто©ть, сам малий та
корчистий, а борода по землi волочиться.
-- Пересади через порiг.
Пересадив його Кий через порiг та й каже:
-- Ось трохи зачекайте, товаришi з ловiв прийдуть, обiдати будемо. Ви в
нашiй хатi, то будете гостем.
-- А ти цю хату будував? -- Визвiрився Дiдько. Та як пiдскочить, та хап
Кия за оселедця, а Кий Дiдька за бороду -- лап. Почув Дiдько Ки ву силу,
розчепив лапу.
-- То це ти, Дiдьку, тарiйцям-кiмарiйцям-галичанам дров не да ш?
Узяв Кий сокиру, розколов стовбур здоровезного дуба, клином розклинив,
засилив туди дiдькову бороду i вибив клин.
-- Оце, Дiдьку, тут сиди, та пiдождемо мо©х товаришiв.
Приходить товариство.
-- А що обiд?
-- Давно впрiв.
Пообiдали, а тодi Кий i каже:
-- А ходiмо я вам таке покажу, що ну!
Приходять до того мiсця, коли нi Дiдька, нi дуба нема. Вирвав Дiдько
дуба з коренем та й десь потяг. Тодi Кий розказав товаришам про свою
пригоду, i тi призналися, як Дiдько ремiння з ©хнiх спин драв. Розiклали
вони тодi велике вогнище, набрали зi струмка води в братину, кожен зробив на
руцi надрiз i пустив у компанею краплину кровi.
Кий каже:
-- Ковтнемо, браття, по черзi iз цi © братини по одному разу, а лишок
вилл мо на землю бiля вогню.
Так i зробили.
-- Тепер ми побратими, i нiхто хай не кри ться iз сво ю бiдою, а гуртом
ми непоборнi. Цей дiдок, видать, самого Горинича брат, пiдемо його шукати.
А Дiдько того дуба тяг-тяг, що видно за ним волочений слiд. Так дiйшли
побратими аж до глибоко© ями, що дна ©й не видно. Тут Дiдько бороду свою
звiльнив i у ямi зник. Прив'язали вони до того дуба мотузку i спустились аж
на Той свiт, а там нема дороги, саме бескеття. Став Вернигора тi скелi
вергати, дорогу товариству прокладати. Нарештi гори скiнчилися, i вони
побачили безкiнечний зелений луг, який цвiв медунками, воловим оком,
смiлкою, кульбабою, дзвониками синiми i фiолетовими, жовтцем, лататтям,
зiрочками, кiнським щавлем, в'язiлем i iншими дивними квiтами. По лузi
ходили золотi пiвники i гарно спiвали, а людськi тiнi блукали за пiвниками i
пасли ©х, тримаючи в руках гiлки з нев'янучим вишневим цвiтом.
-- Це, браття, той луг, де душi людськi блаженствують, перед тим як
з' днатися з неосяжною Ягною, -- сказав Кий. -- Але поспiшаймо звiдси, бо
живих людей чека живе дiло.
За якийсь там час перейшли вони луг, що весь час цвiте, i пiдiйшли до
стiни чорного лiсу. Далi пройти було нiяк.
-- Це вже моя робота, -- сказав Вернидуб i почав дерева валити. Нарештi
пройшли вони лiс i вийшли на берег могутньо© рiки. Вода у рiцi була бурхлива
й чорна, i кишiло в нiй повно чи то риб, чи то жаб, чи то тритонiв, а може,
й слимакiв, та й черви вилися нескiнченними нитками. Пiд ближчим берегом вся
ця твар ворушилася, пiд протилежним плавала догори бiлими пузами. Деяких
вода викинула на той пологий берег, i вони закам'янiли.
-- Це межа мертвого i живого, -- сказав Кий. -- Це Чорна рiка смертi,
це передсмертна мука грiшним i митт ва кончина праведним.
На другому березi рiчки вони побачили безкiнечнi болота, якi булькали
смердючими газами. Тут Крутивус вуса покрутив, вода у рiчцi i болотах
розступилася, i товаришi попростували далi. Болота були повнi людських
тiней, обплутаних чорними i рябими п'явками, вкритих комарами, клiщами,
виразками. Посеред болiт чорнiв високий i широкий палац, банi якого
свiтилися червоним золотом, що розсiювало над болотами червонувате свiтло.
-- Це, товариство, луг, де люди, що не шанували Ягни i ©© законiв,
вимокають кожна душа по 300 рокiв, щоб потiм перелетiти через рiку Смертi на
луг, який вiчно цвiте, i стати квiтами, а тодi ще через 300 рокiв стати
золотими пiвниками, а тодi ще через 300 рокiв -- пастухами пiвникiв, а тодi
ще через 300 рокiв увiйти в лоно Ягни, щоб потiм знову стати душами наших
дiтей. За цей довгий час перевтiлень душа зовсiм забува сво попередн
плотське життя i вiдчува себе наново молодою, проте туга за Божистою суттю
завжди живе у людськiй душi, -- сказав Кий. -- Може, он у тому палацi i
Дiдько прожива ?
Зайшли вони у чорний палац, аж вибiга ©м назустрiч князiвна, та така
гарна, що, зда ться, у свiтi кращо© нема .
-- Ой, -- каже, -- люди добрi, чого ви сюди зайшли?
-- Та шука мо дiда маленького, що борода по землi волочиться, хочемо
його порiшити, щоб галичанам дрова у лiсi брати не заважав.
-- Це ж вiн мене у галицького князя кiмарiйського украв ще дiвчам, а
оце хоче за жiнку брати.
-- Ну, цього вже йому не буде!
-- А вбити цього дiда не можна, бо вiн вiчний князь чортового болота,
що оце кишить грiшниками, гаддям i п'явками на страх i для покути.
-- А що ж йому можна зробити?
-- Йому можна лише бороду утяти, тодi вiн не буде на наш свiт аж 300
лiт лiтати, i люди не будуть 300 лiт хворiти, а вмиратимуть лише вiд
старостi у 150 рокiв. Хто ж Дiдьковi бороду втне, той буде жити аж 300 рокiв
i князюватиме щасливо, i народ його буде щасливий, i не буде у всьому свiтi
тому народовi супротивно© сили. Але треба, щоб це був прямий нащадок
Тар'ягна, бо Дiдько дуже сильний.
-- Як не можна його убити, то хоч бороду утну, -- каже Кий.
Аж ось i Дiдько прилетiв. Кий його зразу за бороду, нiж з-за халяви
витяг. Проситься Дiдько:
-- Випусти мене, Кию, що загада ш, те i зроблю.
-- Ось ©х запитай, -- показу Кий на товаришiв, -- ти перед ними в
боргу.
-- Хай нас на наш свiт винесе, -- заявив Вернигора, i всi пристали на
його слово. А Дiдько собi дума : " х я винесу, вони менi не страшнi, а от
Кий хай би у болотi загруз, страшно на свiтi жити, як вiн живий".
От Дiдько й каже:
-- Вас трьох i князiвну я ще якось за раз донесу, хоча свiт i не
близький, а Кия можу донести лише одного, i то без булави.
Думали товаришi, думали, щоб якось разом полетiти, i нiчого не
придумали, тодi князiвна i каже:
-- Якщо ти, Кияне, вiзьмеш у руки он ту скриньку, то Дiдько по тебе
обов'язково прилетить, але не вiдчиняй ©©, бо зразу Той свiт змiша ться з
Цим свiтом, Свiтло змiша ться з Мороком, i стане навколо нi свiтло, нi
темно, нi мокро, нi сухо, не твердо й не м'яко, не холодно й не жарко, все
живе й мертве втратить свою форму i буде таке каламутне, як вода в рiцi, що
протiка на межi життя i смертi.
Так i вирiшили. Спочатку Дiдько вiднiс Вернидуба, Вернигору, Крутивуса
i князiвну, тодi понiс Ки ву булаву. Як понiс Дiдько булаву, Кий пiдiйшов до
невеликого столу, вирiзьбленого з суцiльного гранiту. Вiдполiрований чорний
гранiт тьмяно свiтився правильним шестикутником, а посеред того столу стояла
на пiдставцi скринька. Кольором i формою вона нагадувала велику стиглу диню,
лише золотиста поверхня ©© не була шкарубкою, як у динi, а вiдполiрованою,
як гранiтний стiл. Вiд полюса до полюса ця диня була розграфлена чiткими
тоненькими синiми лiнiями. Кий узяв скриньку в руки й нiде не побачив, як
вона вiдчиня ться, лише вiдчув, що вона вдво важча за його булаву, i чим
довше вiн ©© тримав у руках, тим вона важчала. Нарештi Кий вiдчув, що вже не
ма сили ©© тримати, твердь пiд його ногами стала просiдати, i Кий останнiм
зусиллям поклав скриньку знову на пiдставку. Важко дихаючи, вийшов Кий з
палацу на подвiр'я та й сiв пiд високим деревом. Коли це зiбралась гроза i
вдарив грiм. Запищали вгорi на деревi пташенята. Кий полiз на дерево i укрив
гнiздо сво ю кире ю, а тодi сховався вiд дощу в палацi. Пiшов страшний дощ з
градом i вiтром. Коли дощ ущух, прилетiв величезний Орел та й пита дiтей:
-- Хто це вас укрив?
-- Як не з'©си його, то ми скажемо.
-- Нi, -- каже Орел, -- не з'©м. Ось уже триста рокiв з року в рiк, як
тiльки мо©м пташенятам час вилiтати з гнiзда, пуска ться град i вибива ©х
до одного, це так Дiдько хоче звести зi свiту рiд могутнiх Орлiв, якi тiльки
й можуть перелiтати мiж свiтами. Перелiтання мiж свiтами -- то велика
та мниця, яку Боги не хочуть вiдкривати людям. На сторожi цi © та мницi Боги
поставили Дiдька. I яка б не була людина праведна i розумна, щоб досягти
досконалостi i порiвнятися з Богами та дiзнатись про та мницю перелiтання
мiж свiтами, Дiдько обов'язково ©© спокусить i ткне носом у грязюку.
Праведнiсть кожно© людини ма вразливе мiсце, наче броня Атiла.
Пташенята розказали Орловi про витязя Кия. Коли це й Дiдько прилетiв та
й каже Ки вi:
-- Берись за бороду та вже полетимо, бодай ти лiтав там, де i я не
лiтав.
От летять вони. Дiдько дума , як Кия з бороди струсити, а Кий дума , як
Дiдьковi бороду утяти. Як почав Дiдько Кия то вгору, то вниз тiпати, то Кий
його й запиту :
-- Чи ти дума ш, Дiдьку, мене додому нести?
-- Не думаю, -- вiдповiда Дiдько, -- сидiтимеш у болотi та п'явок
годуватимеш.
Тут Кий чу , що рука терпне, i, коли Дiдько вниз шугонув, вийняв Кий
нiж з-за халяви i вiдтяв Дiдьковi бороду по саме пiдборiддя. Упали вони
разом бiля палацу. Дiдько на ноги скочив i репету :
-- А що ти менi бороду вiдтяв, то в мене друга виросте, а я лише 300
лiт на ваш свiт лiтати не зможу, а бiльше ти менi нiчого не можеш зробити,
бо я Вiчний князь чортового болота! Ти ж не зможеш померти, аж поки тобi не
мине 300 лiт. А весь цей час буде тебе ©сти мошва i комарi, п'явки i гаддя i
не зможуть з'©сти, бо тiло нове наростатиме i нiяка хвороба тебе не бере.
Пiшов Дiдько у палац, а Кий сiв пiд деревом та й зажурився. Iти нiкуди,
навколо болото непролазне. Аж прилiта до нього величезний Орел. Такий
великий, як Дiдькiв палац, але схожий на земних орлiв, лише крилами не
маха , а вони в нього щiльно притуленi до тiла. Сiв на двi лапи, хвостом теж
пiдперся, тро круглих очей дивляться на три протилежнi сторони. Чу Кий
Орлiв голос, але бачить, що гострого дзьоба, повернутого просто в небо, Орел
не розтуля :
-- Ти мо©х пташенят порятував. Скажи, Кию, що я можу зробити для тебе?
-- Нiчого менi не треба, от якби ти, Орле, вiднiс мене на мiй свiт,
отодi б я тобi все життя дякував.
-- Важко це зробити, але можна. Заготуй собi ©сти, бо дорога далека, у
мене ж вiд народження закладене вiчне серце, i я його не годую, аж поки воно
саме раптом не зупиниться.
Принiс Орел Ки вi живих волiв i води. Побив вiн волiв, посолив м'ясо.
Поставив на Орла 12 кадубiв м'яса i 12 кадубiв води, i вони полетiли. Довго
летiли, аж поки Кий усiх сво©х припаси не по©в i води не випив i вже лежав
на Орлi нi живий нi мертвий, а лише теплий. Поклав Орел Кия на землю,
полетiв та принiс води цiлющо©, збризнув нею Кия, i той ожив. Подякував Кий
Орловi, попрощались вони щиро та й розiйшлись.
Прийшов Кий до мiста кiмарiйського Галича, а там весело, гамiрно, у
всiх хатах топиться, у печi стегно свиняче печеться, пахне смаженим
часником, пiдрум'яненим тiстом, кмином i настояним на травах медом. До
князiвни, яка повернулась iз Дiдькового полону, женихи плавом пливуть, але
вона усiм ©м загаду залiзний кий пiдняти, що в дворi лежить ще з того часу,
як його тут Дiдько поклав, що у нього борода по землi волочилася. Прийшов
Кий до княжого терему, бачить -- молодi козаки силкуються його булаву
пiдняти та лише найдужчi з-помiж них можуть пiдняти за тонший кiнець на
пiвлiктя вiд землi. Говорять козаки помiж собою:
-- Навiщо ковалi викували таку важку булаву, як нею не те що махати, а
й пiдняти ©© не можна!
-- Це колись були на землi такi могутнi люди, та не вмирили помiж себе,
побили один одного отакими булавами, а одна булава вам на пам'ять зосталася,
-- каже ©м старезний дiд, -- щоб ми знали про те, що, мовляв, не роби булаву
бiльшу за себе, бо вона займе все мiсце, а нам не буде де жити.
-- Як це булава може зайняти всю землю? -- запиту молоденький козак.
-- А так, що давнi люди не все нам просто розказали, а про дещо лише
натякнули, щоб ми i самi здогадалися, -- повча дiд.
Кий свою булаву взяв i став перед князiвною Галею. Обнялись вони, а Кий
i каже:
-- Бачу я, що ти мене любиш, i я тебе люблю, але якщо хочеш бути мо ю,
то треба ще почекати п'ять рокiв, бо на менi обiтниця козакувати доти, доки
не зборю у герцi могутню Дiву. Хочеш -- чекай, а не хочеш, ось женихiв повен
двiр.
А людям вiн сказав:
-- Я, Тар'я-Кра©н-Котигорошко, мушу пройти шлях свого прапрапрапрадiда,
бо козак без походу -- як дiвчина без роду.
Пiшов Кий далi. Iшов та й iшов, аж приходить у город Волин. Дивиться, а
там люди самi рало тягають, солоним кривавим потом свою ниву засiвають.
-- А де ж, люди добрi, вашi воли?
-- Нема . Дванадцятиголовий змiй Жеретiй пожер. Ще трохи худоби на
розвiд, то цi © ночi прилетить та до©сть, а тодi i нас ©сти почне.
-- А кудою вiн ходить?
раби на чолi з постiльничим Вушатого Кощi м. Кощiй забрав собi жiнок
Вушатого i став князем, а iншi раби побили мужчин, вiльних общинникiв, i
забрали собi ©хнiх жiнок. I оце зараз ополчення на чолi з князем Кощi м
стiйко боронило Перекоп, i во©ни з куреня Скидана скiльки не йшли на штурм
валу, все не могли його подолати. Тодi на Радi во©н на iм'я Хамхун сказав:
-- Що це ми справдi вою мо з ними, наче з рiвними? Берiмо трiйчатi
батоги -- i гайда! Раби ще не забули, що таке трiйчатка!
I пiшли слов'яни на приступ iз трiйчатими пугами. Як тiльки во©ни князя
Кощiя почули свист батогiв, то покидали мечi i сулицi та, обхопивши голови
руками, поставали на колiна. Раба Кощiя Скидан звелiв посадити в князiвське
сiдло i пiд нагаями везти до становища. Там Кощiя ослiпили i прикували до
казана з молоком, щоб вiн до кiнця сво©х днiв збивав масло. З того часу
повелася серед слов'ян приказка: "сiсти в сiдло Кощi ве", тобто загубити
все.
В той час, як тар'ягни воювали пiд Тро ю, забравши iз собою кращих
витязiв, збiднiла Тарiйська земля на звитяжцiв. Прилетiв iз пiвнiчного краю
Змiй Горинич iз сво©м змi©ним кодлом i полонив тарiйську люднiсть, наклавши
на весь край i на кожен город чи село чорну покуту, через те, що Авхат
забрав iз собою в похiд чарiвну бартку.
У мiстi Переяславi-на-Дуна© внадився Змiй красти дiтей з княжого роду i
кидати ©х у темницю. Пожурилися кра©нцi. Пiшов князь Палкий на вiйну з
Тро ю, а його чотирьох синiв i дочку Змiй украв. Там, де Змiй у свiй лiсовий
палац ходить, -- борозна вiд хвоста. Ходила одного разу Палова дружина,
княгиня Яснослава, зеленим долом та набрела на поле червоного горошку. На
тому полi деякi квiти ще квiтнугь, а знизу вже стручки. Проказувала княгиня
Яснослава подумки таку молитву:
-- Ягно-Вогненне Диво-Золота Оленице, спаси i помилуй мiй народ, мiй
рiд! Дай менi снаги, щоб народити сина такого дужого, аби вiн змiг побороти
Змiя Горинича i все його кодло.
Тут один стручок горошку трiснув, на простягнуту долоню княгинi
Яснослави упала червона горошина. Взяла Яснослава i проковтнула ту горошину.
А була та горошина не простою, бо як вiдчинив Тар'ягн колись скриньку з
шершнями, де жила душа Золотого кабана, то сам розлетiвся на безлiч щасливих
днiв для людей, а на землю упало три безсмертних краплi кровi iз
безсмертного серця Тар'ягна -- одна краплина стала зiгрiваючим вогнем для
людей, друга упала в душу Лада i Лади i запалала невгасимою вза мною любов'ю
мiж чоловiком i жiнкою, а третя впала на стебло гороху.
Народила княгиня Яснослава сина i назвала його Котигорошком. Як
виповнилось йому сiм лiт, прилетiв Змiй, щоб його забрати i кинути у
темницю. Проте малий Котигорошко вперся, i Змiй не змiг вiдiрвати його вiд
землi. Злякався Змiй i закляв Котигорошка, щоб вiн не мiг устати на ноги.
Сидiв пiсля того Котигорошко в хатi на печi, хоча не переставав рости дуже
швидко. Княгиня Яснослава плакала i благала:
-- Ягно-Дивна-Жива, всеплодющая Мати,
допоможи мо му синовi устати,
Змiя дiстати,
сво©х братiв i сестру iз полону визволяти.
Аж ось якогось часу, коли у князiвських покоях нiкого не було, заходить
до них у хату бiлий-бiлий дiд та й каже Котигорошковi:
-- Помилуй, Боже, бiдного старця. Котигорошко обзива ться з печi:
-- Хлiб на столi, дiдусю, вiдрiжте собi, а вода в кадубi -- пийте на
здоров'я, а я немощний: на ноги не можу встати, хоча руками обiддя гну.
--Як даси, сину, перед лицем Дарбога iменем Перуна три клятви, то ноги
тебе носитимуть.
-- Якщо, дiду, цi клятви княжого iменi достойнi, то я ©х скажу.
-- Чого ж бо вони були б не достойнi, коли посилаються тобi самою
Ягною! Ось цi обiтницi:
Нiколи нiкого iз свого роду-племенi не вбивати, нещасного
одноплемiнника iз бiди виручати.
Вогонь святий, землю i воду шанувати.
Не одружуватись доти, доки у триразовому герцi не збореш могутню
дiву-поляницю.
Проказав Котигорошко три обiтницi i почув у ногах легкiсть, устав i
набрав дiдовi кухоль води. Ковтнув дiд iз кухля води та й да Котигорошку
раз ковтнути. Ковтнув i Котигорошко води. Одтулив бiлий-бiлий дiд заслонку в
печi, а притухлий жар так бiлим полум'ям i бухнув.
Тепер, Котигорошку, одну мить на вогонь подивися, а за другу -- навколо
себе обернися, стань лицем до красного кутка i прокажи молитву на славу
Ягнi.
Як Котигорошко все це зробив, дiд йому й каже:
-- Тепер Змi ве закляття з тебе зняте, iди у свiт i роби добро, та
пам'ятай сво© обiтницi, -- i зник.
Котигорошко сюди-туди по хатi крутився, не мiг уторопати, куди дiд
подiвся, лише у вiдчинене вiкно падав на край печi сонячний зайчик --
Дарбожий синок Лель.
А в той час люди у мiстi Переяславi-на-Дуна© посеред вiчового майдану
колодязь копали, але мусили покинути, бо наткнулись на твердь, яко© нi
лопата, нi кайло не брали Зараз бiля криницi нiкого не було. Котигорошко у
ту криницю спустився, витягнув той камiнь нагору. Ледве вiн вилiз, як у
криницi почала прибувати вода. Придивився Котигорошко до каменя, аж то
шматок руди. Узяв Котигорошко той шмат залiзно© руди на плечi та й пiшов до
кузнi, а люди побачили, що в нього така страшна сила, та й злякалися. Дехто
пропонував його вбити, бо такого дужака, як виросте, не втрима нiяка
громадська сила. Громада i згоджувалась, i боялася. Тим часом Котигорошко
прийшов до кузнi, а там той дiд сидить, який його зцiлив.
-- Добридень, дiдусю, якщо ви коваль, -- почав Котигорошко.
-- Я не коваль, коваль у болото по руду пiшов, але у тво©й скрутi можу
допомогти.
-- Маю осьо шмат залiза. Треба з нього викувати булаву, щоб така важка
була, як усей шмат, але до рук похватна.
Дiд схопив величезний молот та як ударив по тому шматку руди, так вiн
навпiл i розколовся, як горiх, а всерединi лежала булава Тар'ягна, обсипана
дiамантами. Взяв Котигорошко ту булаву до рук -- якраз по його силi.
Подякував вiн Дiду-Всевiду та й рушив додому, а на майданi якраз вiче
зiбралося, щоб вирiшити, як Котигорошка позбутися. Вiн нiчого того не зна ,
пiдiйшов до гурту, а тут у його ногу якраз скабка увiгналася. Простяг вiн
булаву чоловiковi, що стояв поряд:
-- На, потримай, а я колючку з ноги вийму.
Той чоловiк кия взяв, та тiльки Котигорошко булаву з рук випустив, як
чоловiк ©© не втримав, вона впала i перебила чоловiковi ногу, та ще й
угрузла в землю на пiвсажня. У цiй булавi була закладена влада над усiм
тарiйським народом, тому все вiче зразу поклонилось Котигорошку i запросило
його бути над ними князем. Котигорошко ©м i каже:
-- Виберете князя, як я сво©х братiв iз Змi вого полону виручу. Я ще
молодий, ще козацьких звича©в не знаю то треба менi покозакувати.
Прийшов Котигорошко додому та й говорить матерi:
-- Печiть, мамо, буханцi та сушiть сухарi, пiду братiв-сестер шукати, з
полону виручати.
Почала мати його умовляти:
-- Ти ж iще малий i один у мене, не кидай мене, бо у господi потрiбен
хазя©н, а матерi син.
Але Котигорошко на сво му наполiг. Коли виходив за межi мiста
Переяслава, люди говорили:
-- Он Палкий-Котигорошко-Кий пiшов Змiя бити.
Через того важезного кия, який правив Котигорошковi за булаву, стали
його з тих пiр звати Ки м. Пiшов вiн тi ю дорогою, що ©© Змiй хвостом
начирив, та й зайшов у лiс. Коли приходить до великого двора, увiходить у
двiр, тодi в будинок, а Змiя нема, сама лишень Ки ва сестричка Оленка:
-- Здорова була, дiвчино, -- каже Котигорошко-Кий.
-- Здоров, козаче! Та чого ти сюди зайшов? Прилетить Змiй, вiн тебе
з'©сть.
-- Отже, ще, може, й подавиться оцi ю кiсткою, -- показав Кий на
булаву. -- А ти хто така?
-- Я була одна дочка у батька, князя Палкого, i в матерi, княгинi
Яснослави, та мене Змiй украв, як батько у похiд на Трою пiшов. А четверо
братiв, що мене визволити хотiли, Змiй у темницю кинув. Я ©м потай ©сти
ношу, але вони вже там ледь живi.
Коли це Змiй летить, земля двигтить. Тiльки в хату, зараз i каже:
-- Ге, людський дух пахне!
-- Де б то не пах, -- вiдказу Кий.
-- Агов, козаче, чого ти прийшов? Слави шукати чи в темницi зогнивати?
-- А це нам Доля скаже.
-- Ходiм на залiзний тiк.
А в той час був звичай на герцi бити один одного палицею по головi.
Прийшли, Змiй i каже:
-- Бий ти перший. А Котигорошко йому:
-- Нi, бий ти, бо як я вдарю, то другого разу може й не бути. От Змiй
як ударив Кия, по кiсточки загнав у залiзний тiк. Вирвав ноги Кий, як ударив
Змiя булавою Тар'ягна -- загнав у тiк по колiна, як ударив удруге -- по пояс
загнав, як ударив утрет -- зовсiм убив. Пiшов тодi у темницю, розбив дверi,
визволив братiв. Забрав усе золото i коштовностi, якi були у палацi, та й
вирушили вони разом додому.
От iдуть та й iдуть, а Кий ©м не призна ться, що доводиться братом.
Пройшли так скiльки дороги, сiли пiд дубом спочити. Кий, натомлений пiсля
важкого бою, обперся спиною об дуба та й заснув. А четверо братiв i
радяться:
-- Будуть iз нас люди смiятися, що ми Змiя не подужали, а Кий-зайда сам
убив. Та й добро Змi ве вiн собi забере, а нам не дасть, бо дужий сильно.
Радились - радились та й нарадились, що, мовляв, тепера вiн спить
мiцно, прив'язати його до дуба ликом, щоб не вiдiрвався, тут його,
знесиленого голодом, дикий звiр розiрве. Умовляла ©х Оленка не робити не по
правдi, але вони ©© не послухали.
Спав Кий день, спав другий, на третiй прокинувся -- аж прив'язаний.
Нема нi братiв, нi скарбу, лише булаву вони не змогли пiдняти. Вiн плечi
напружив, пута розiрвав i дуба з землi витяг. Пiдходить до рiдного дому, аж
чу -- брати прийшли вже та й розпитують у матерi:
-- А що, мамо, чи були у нас ще брати i сестри?
-- Та як же! Син, Котигорошко був, що його люди Ки м прозвали, та пiшов
вас визволяти.
Вони тодi:
-- Оце ж ми його прив'язали, треба iти одв'язати, -- кинулись до
дверей, а Кий у дверi заходить та й каже:
-- Добридень, рiдна матусю, i ви, браття.
Тут брати один поперед одним почали йому докоряти, що вiн ©м не
признався, а Кий i каже:
-- Ви не могли знати, що я ваш брат, але ви знали, що я Змiя вбив i вас
визволив iз довiчно© темницi. Грiх за добро платити злом. Не бiйтесь за
себе, бо я маю на собi обiтницю нiкого нiколи iз свого роду-плем нi не
вбивати, i усiм людям так скажiть, що проти мене зле помишляють. Дайте менi
обiдати, моя рiдна мамо, та ще сухарiв у торбу, бо я пiду козакувати, розуму
та слави серед народу тарiйського пошукати.
Переночував Кий удома, а вранцi торбу за плечi, кия на плечi та й пiшов
з дому. Хотiв, правда, взяти коня з батькового табуна, та якому коневi руку
на гриву не покладе, кiнь на переднi ноги присiда . Так пiшки i пiшов. Iде
собi та й iде, коли, не доходячи мiста Галича, бачить: i звiдси гора, i
звiдти гора, а мiж тими горами чоловiк руками i ногами розiп'явся i тi гори
розсову . Каже Кий:
-- Боже, поможи!
-- Дай, Боже, здоров'я!
-- А що то ти, чоловiче, робиш?
-- Гори розпихаю, щоб дорога була.
-- А куди ти йдеш? -- пита Кий.
-- Щастя шукати.
-- Ну, то i я туди. А як тебе звати?
-- Вернигора, а тебе?
-- Мати Котигорошком звала, а як пiдрiс, люди Ки м назвали. А
взагалi-то я Тар'я-Кра©н-Пал-Котигорошко-Кий.
-- А батька твого чи не Палким звали?
-- А таки Палким.
-- О, то з князем Палким i мiй батько у похiд на Трою пiшов.
Iдуть вони вдвох, коли бачать -- серед лiсу чоловiк як махне рукою, так
дерева з корiнням i виверта .
-- Боже, поможи!
-- Дай, Боже, здоров'я!
-- А що ти, чоловiче, робиш?
-- Дерева вивертаю, щоб було кудою iти.
-- А куди ж тобi йти?
-- Щастя шукати.
-- Ну, то й ми ж туди чимчику мо.
-- А як же тебе звати?
-- Вернидубом, а вас?
-- Кий i Вернигора. Ходiмо з нами.
Iдуть вони втрьох. Коли бачать чоловiк iз здоровезними вусами сидить
над рiчкою Днiстро. Як крутнув вусом, вода i розступилась, так що можна по
дну iти. Вони до нього:
-- Боже, поможи! А вiн ©м:
-- Тар'я!
-- А що ти, чоловiче, робиш i як тебе звати?
-- Звати мене Крутивусом, ось воду вiдвертаю, щоб можна було на той бiк
перейти.
-- Ходiмо з нами щастя шукати, а бiду проганяти.
-- А хто ж ви такi?
-- Ми вiльнi козаки: я -- Кий, я -- Вернидуб, я -- Вернигора.
Приходять вони всi разом до мiста Галича. А там люди сумнi та невеселi.
Питаються вони у людей, чому нi з одного димаря дим не йде.
-- Бо нема дров. Скоро зима, а всi бояться iти в лiс, бо там завiвся
Дiдько i кого спiйма , тому пас шкiри iз спини видира .
-- А ходiмо, товариство, у той лiс. Ось i трапля ться нагода показати
козацьку звитягу, -- каже Котигорошко.
От зайшли вони у темний та густий лiс. Коли бачать мисливську хатину
рублену. Увiйшли -- нiкого нема. Кий i каже:
-- Отут ми й посторожу мо. Якщо Дiдько нас шука , то тут знайде.
Переночували. На другий день Вернигора залишився ©сти варити, а iншi
тро пiшли на влови. Наварив Вернигора ©сти та й лiг спочити, коли це хтось
стука в дверi:
-- Вiдчини.
-- Невеликий пан, вiдчиниш i сам.
Дверi вiдчинились i знову хтось кричить:
-- Пересади через порiг.
-- Невеликий пан, перелiзеш i сам.
Коли це вскаку в хату маленький дiдок, а борода по землi волочиться.
Як ухопив Вернигору за чуба, видер iз спини пас шкiри та й почепив на сучок,
що з стiни стирчав. А сам усе, що було наварене, по©в-попив та й зник.
Вернигора крутився-крутився, якось зiрвався з сучка, кинувся знову варити.
Поки товаришi прийшли -- уже доварю .
-- А чого це ти запiзнився з обiдом?
-- Та заспав трохи.
На©лися та й полягали спати. На другий день залишився Вернидуб варити
©сти, i вiн з обiдом запiзнився. На третiй день Крутивус варив ©сти i теж
запiзнився, бо, мовляв, заспав. На четвертий день залишився вдома Кий. Як
товаришi вирушили на влови, вiн ©м i каже:
-- Оце ще я наварю, та й потягнемо далi. Тихо тут, нема нiякого Дiдька,
хiба що ви дуже сонними стали.
От наварив Кий ©сти та й лiг вiдпочити, аж грюка хтось у дверi.
-- Вiдчини!
Устав Кий, вiдчинив дверi, аж перед ним Дiдько сто©ть, сам малий та
корчистий, а борода по землi волочиться.
-- Пересади через порiг.
Пересадив його Кий через порiг та й каже:
-- Ось трохи зачекайте, товаришi з ловiв прийдуть, обiдати будемо. Ви в
нашiй хатi, то будете гостем.
-- А ти цю хату будував? -- Визвiрився Дiдько. Та як пiдскочить, та хап
Кия за оселедця, а Кий Дiдька за бороду -- лап. Почув Дiдько Ки ву силу,
розчепив лапу.
-- То це ти, Дiдьку, тарiйцям-кiмарiйцям-галичанам дров не да ш?
Узяв Кий сокиру, розколов стовбур здоровезного дуба, клином розклинив,
засилив туди дiдькову бороду i вибив клин.
-- Оце, Дiдьку, тут сиди, та пiдождемо мо©х товаришiв.
Приходить товариство.
-- А що обiд?
-- Давно впрiв.
Пообiдали, а тодi Кий i каже:
-- А ходiмо я вам таке покажу, що ну!
Приходять до того мiсця, коли нi Дiдька, нi дуба нема. Вирвав Дiдько
дуба з коренем та й десь потяг. Тодi Кий розказав товаришам про свою
пригоду, i тi призналися, як Дiдько ремiння з ©хнiх спин драв. Розiклали
вони тодi велике вогнище, набрали зi струмка води в братину, кожен зробив на
руцi надрiз i пустив у компанею краплину кровi.
Кий каже:
-- Ковтнемо, браття, по черзi iз цi © братини по одному разу, а лишок
вилл мо на землю бiля вогню.
Так i зробили.
-- Тепер ми побратими, i нiхто хай не кри ться iз сво ю бiдою, а гуртом
ми непоборнi. Цей дiдок, видать, самого Горинича брат, пiдемо його шукати.
А Дiдько того дуба тяг-тяг, що видно за ним волочений слiд. Так дiйшли
побратими аж до глибоко© ями, що дна ©й не видно. Тут Дiдько бороду свою
звiльнив i у ямi зник. Прив'язали вони до того дуба мотузку i спустились аж
на Той свiт, а там нема дороги, саме бескеття. Став Вернигора тi скелi
вергати, дорогу товариству прокладати. Нарештi гори скiнчилися, i вони
побачили безкiнечний зелений луг, який цвiв медунками, воловим оком,
смiлкою, кульбабою, дзвониками синiми i фiолетовими, жовтцем, лататтям,
зiрочками, кiнським щавлем, в'язiлем i iншими дивними квiтами. По лузi
ходили золотi пiвники i гарно спiвали, а людськi тiнi блукали за пiвниками i
пасли ©х, тримаючи в руках гiлки з нев'янучим вишневим цвiтом.
-- Це, браття, той луг, де душi людськi блаженствують, перед тим як
з' днатися з неосяжною Ягною, -- сказав Кий. -- Але поспiшаймо звiдси, бо
живих людей чека живе дiло.
За якийсь там час перейшли вони луг, що весь час цвiте, i пiдiйшли до
стiни чорного лiсу. Далi пройти було нiяк.
-- Це вже моя робота, -- сказав Вернидуб i почав дерева валити. Нарештi
пройшли вони лiс i вийшли на берег могутньо© рiки. Вода у рiцi була бурхлива
й чорна, i кишiло в нiй повно чи то риб, чи то жаб, чи то тритонiв, а може,
й слимакiв, та й черви вилися нескiнченними нитками. Пiд ближчим берегом вся
ця твар ворушилася, пiд протилежним плавала догори бiлими пузами. Деяких
вода викинула на той пологий берег, i вони закам'янiли.
-- Це межа мертвого i живого, -- сказав Кий. -- Це Чорна рiка смертi,
це передсмертна мука грiшним i митт ва кончина праведним.
На другому березi рiчки вони побачили безкiнечнi болота, якi булькали
смердючими газами. Тут Крутивус вуса покрутив, вода у рiчцi i болотах
розступилася, i товаришi попростували далi. Болота були повнi людських
тiней, обплутаних чорними i рябими п'явками, вкритих комарами, клiщами,
виразками. Посеред болiт чорнiв високий i широкий палац, банi якого
свiтилися червоним золотом, що розсiювало над болотами червонувате свiтло.
-- Це, товариство, луг, де люди, що не шанували Ягни i ©© законiв,
вимокають кожна душа по 300 рокiв, щоб потiм перелетiти через рiку Смертi на
луг, який вiчно цвiте, i стати квiтами, а тодi ще через 300 рокiв стати
золотими пiвниками, а тодi ще через 300 рокiв -- пастухами пiвникiв, а тодi
ще через 300 рокiв увiйти в лоно Ягни, щоб потiм знову стати душами наших
дiтей. За цей довгий час перевтiлень душа зовсiм забува сво попередн
плотське життя i вiдчува себе наново молодою, проте туга за Божистою суттю
завжди живе у людськiй душi, -- сказав Кий. -- Може, он у тому палацi i
Дiдько прожива ?
Зайшли вони у чорний палац, аж вибiга ©м назустрiч князiвна, та така
гарна, що, зда ться, у свiтi кращо© нема .
-- Ой, -- каже, -- люди добрi, чого ви сюди зайшли?
-- Та шука мо дiда маленького, що борода по землi волочиться, хочемо
його порiшити, щоб галичанам дрова у лiсi брати не заважав.
-- Це ж вiн мене у галицького князя кiмарiйського украв ще дiвчам, а
оце хоче за жiнку брати.
-- Ну, цього вже йому не буде!
-- А вбити цього дiда не можна, бо вiн вiчний князь чортового болота,
що оце кишить грiшниками, гаддям i п'явками на страх i для покути.
-- А що ж йому можна зробити?
-- Йому можна лише бороду утяти, тодi вiн не буде на наш свiт аж 300
лiт лiтати, i люди не будуть 300 лiт хворiти, а вмиратимуть лише вiд
старостi у 150 рокiв. Хто ж Дiдьковi бороду втне, той буде жити аж 300 рокiв
i князюватиме щасливо, i народ його буде щасливий, i не буде у всьому свiтi
тому народовi супротивно© сили. Але треба, щоб це був прямий нащадок
Тар'ягна, бо Дiдько дуже сильний.
-- Як не можна його убити, то хоч бороду утну, -- каже Кий.
Аж ось i Дiдько прилетiв. Кий його зразу за бороду, нiж з-за халяви
витяг. Проситься Дiдько:
-- Випусти мене, Кию, що загада ш, те i зроблю.
-- Ось ©х запитай, -- показу Кий на товаришiв, -- ти перед ними в
боргу.
-- Хай нас на наш свiт винесе, -- заявив Вернигора, i всi пристали на
його слово. А Дiдько собi дума : " х я винесу, вони менi не страшнi, а от
Кий хай би у болотi загруз, страшно на свiтi жити, як вiн живий".
От Дiдько й каже:
-- Вас трьох i князiвну я ще якось за раз донесу, хоча свiт i не
близький, а Кия можу донести лише одного, i то без булави.
Думали товаришi, думали, щоб якось разом полетiти, i нiчого не
придумали, тодi князiвна i каже:
-- Якщо ти, Кияне, вiзьмеш у руки он ту скриньку, то Дiдько по тебе
обов'язково прилетить, але не вiдчиняй ©©, бо зразу Той свiт змiша ться з
Цим свiтом, Свiтло змiша ться з Мороком, i стане навколо нi свiтло, нi
темно, нi мокро, нi сухо, не твердо й не м'яко, не холодно й не жарко, все
живе й мертве втратить свою форму i буде таке каламутне, як вода в рiцi, що
протiка на межi життя i смертi.
Так i вирiшили. Спочатку Дiдько вiднiс Вернидуба, Вернигору, Крутивуса
i князiвну, тодi понiс Ки ву булаву. Як понiс Дiдько булаву, Кий пiдiйшов до
невеликого столу, вирiзьбленого з суцiльного гранiту. Вiдполiрований чорний
гранiт тьмяно свiтився правильним шестикутником, а посеред того столу стояла
на пiдставцi скринька. Кольором i формою вона нагадувала велику стиглу диню,
лише золотиста поверхня ©© не була шкарубкою, як у динi, а вiдполiрованою,
як гранiтний стiл. Вiд полюса до полюса ця диня була розграфлена чiткими
тоненькими синiми лiнiями. Кий узяв скриньку в руки й нiде не побачив, як
вона вiдчиня ться, лише вiдчув, що вона вдво важча за його булаву, i чим
довше вiн ©© тримав у руках, тим вона важчала. Нарештi Кий вiдчув, що вже не
ма сили ©© тримати, твердь пiд його ногами стала просiдати, i Кий останнiм
зусиллям поклав скриньку знову на пiдставку. Важко дихаючи, вийшов Кий з
палацу на подвiр'я та й сiв пiд високим деревом. Коли це зiбралась гроза i
вдарив грiм. Запищали вгорi на деревi пташенята. Кий полiз на дерево i укрив
гнiздо сво ю кире ю, а тодi сховався вiд дощу в палацi. Пiшов страшний дощ з
градом i вiтром. Коли дощ ущух, прилетiв величезний Орел та й пита дiтей:
-- Хто це вас укрив?
-- Як не з'©си його, то ми скажемо.
-- Нi, -- каже Орел, -- не з'©м. Ось уже триста рокiв з року в рiк, як
тiльки мо©м пташенятам час вилiтати з гнiзда, пуска ться град i вибива ©х
до одного, це так Дiдько хоче звести зi свiту рiд могутнiх Орлiв, якi тiльки
й можуть перелiтати мiж свiтами. Перелiтання мiж свiтами -- то велика
та мниця, яку Боги не хочуть вiдкривати людям. На сторожi цi © та мницi Боги
поставили Дiдька. I яка б не була людина праведна i розумна, щоб досягти
досконалостi i порiвнятися з Богами та дiзнатись про та мницю перелiтання
мiж свiтами, Дiдько обов'язково ©© спокусить i ткне носом у грязюку.
Праведнiсть кожно© людини ма вразливе мiсце, наче броня Атiла.
Пташенята розказали Орловi про витязя Кия. Коли це й Дiдько прилетiв та
й каже Ки вi:
-- Берись за бороду та вже полетимо, бодай ти лiтав там, де i я не
лiтав.
От летять вони. Дiдько дума , як Кия з бороди струсити, а Кий дума , як
Дiдьковi бороду утяти. Як почав Дiдько Кия то вгору, то вниз тiпати, то Кий
його й запиту :
-- Чи ти дума ш, Дiдьку, мене додому нести?
-- Не думаю, -- вiдповiда Дiдько, -- сидiтимеш у болотi та п'явок
годуватимеш.
Тут Кий чу , що рука терпне, i, коли Дiдько вниз шугонув, вийняв Кий
нiж з-за халяви i вiдтяв Дiдьковi бороду по саме пiдборiддя. Упали вони
разом бiля палацу. Дiдько на ноги скочив i репету :
-- А що ти менi бороду вiдтяв, то в мене друга виросте, а я лише 300
лiт на ваш свiт лiтати не зможу, а бiльше ти менi нiчого не можеш зробити,
бо я Вiчний князь чортового болота! Ти ж не зможеш померти, аж поки тобi не
мине 300 лiт. А весь цей час буде тебе ©сти мошва i комарi, п'явки i гаддя i
не зможуть з'©сти, бо тiло нове наростатиме i нiяка хвороба тебе не бере.
Пiшов Дiдько у палац, а Кий сiв пiд деревом та й зажурився. Iти нiкуди,
навколо болото непролазне. Аж прилiта до нього величезний Орел. Такий
великий, як Дiдькiв палац, але схожий на земних орлiв, лише крилами не
маха , а вони в нього щiльно притуленi до тiла. Сiв на двi лапи, хвостом теж
пiдперся, тро круглих очей дивляться на три протилежнi сторони. Чу Кий
Орлiв голос, але бачить, що гострого дзьоба, повернутого просто в небо, Орел
не розтуля :
-- Ти мо©х пташенят порятував. Скажи, Кию, що я можу зробити для тебе?
-- Нiчого менi не треба, от якби ти, Орле, вiднiс мене на мiй свiт,
отодi б я тобi все життя дякував.
-- Важко це зробити, але можна. Заготуй собi ©сти, бо дорога далека, у
мене ж вiд народження закладене вiчне серце, i я його не годую, аж поки воно
саме раптом не зупиниться.
Принiс Орел Ки вi живих волiв i води. Побив вiн волiв, посолив м'ясо.
Поставив на Орла 12 кадубiв м'яса i 12 кадубiв води, i вони полетiли. Довго
летiли, аж поки Кий усiх сво©х припаси не по©в i води не випив i вже лежав
на Орлi нi живий нi мертвий, а лише теплий. Поклав Орел Кия на землю,
полетiв та принiс води цiлющо©, збризнув нею Кия, i той ожив. Подякував Кий
Орловi, попрощались вони щиро та й розiйшлись.
Прийшов Кий до мiста кiмарiйського Галича, а там весело, гамiрно, у
всiх хатах топиться, у печi стегно свиняче печеться, пахне смаженим
часником, пiдрум'яненим тiстом, кмином i настояним на травах медом. До
князiвни, яка повернулась iз Дiдькового полону, женихи плавом пливуть, але
вона усiм ©м загаду залiзний кий пiдняти, що в дворi лежить ще з того часу,
як його тут Дiдько поклав, що у нього борода по землi волочилася. Прийшов
Кий до княжого терему, бачить -- молодi козаки силкуються його булаву
пiдняти та лише найдужчi з-помiж них можуть пiдняти за тонший кiнець на
пiвлiктя вiд землi. Говорять козаки помiж собою:
-- Навiщо ковалi викували таку важку булаву, як нею не те що махати, а
й пiдняти ©© не можна!
-- Це колись були на землi такi могутнi люди, та не вмирили помiж себе,
побили один одного отакими булавами, а одна булава вам на пам'ять зосталася,
-- каже ©м старезний дiд, -- щоб ми знали про те, що, мовляв, не роби булаву
бiльшу за себе, бо вона займе все мiсце, а нам не буде де жити.
-- Як це булава може зайняти всю землю? -- запиту молоденький козак.
-- А так, що давнi люди не все нам просто розказали, а про дещо лише
натякнули, щоб ми i самi здогадалися, -- повча дiд.
Кий свою булаву взяв i став перед князiвною Галею. Обнялись вони, а Кий
i каже:
-- Бачу я, що ти мене любиш, i я тебе люблю, але якщо хочеш бути мо ю,
то треба ще почекати п'ять рокiв, бо на менi обiтниця козакувати доти, доки
не зборю у герцi могутню Дiву. Хочеш -- чекай, а не хочеш, ось женихiв повен
двiр.
А людям вiн сказав:
-- Я, Тар'я-Кра©н-Котигорошко, мушу пройти шлях свого прапрапрапрадiда,
бо козак без походу -- як дiвчина без роду.
Пiшов Кий далi. Iшов та й iшов, аж приходить у город Волин. Дивиться, а
там люди самi рало тягають, солоним кривавим потом свою ниву засiвають.
-- А де ж, люди добрi, вашi воли?
-- Нема . Дванадцятиголовий змiй Жеретiй пожер. Ще трохи худоби на
розвiд, то цi © ночi прилетить та до©сть, а тодi i нас ©сти почне.
-- А кудою вiн ходить?