Страница:
цього Свiтозара везуть сiм кобил буланих,
тих, хто за всiм свiтом спостерiгають.
Розсотуючи нитку Мороку, ти ©деш на буланих,
прибираючи темну одежу ночi,
променi Сонця лякають Морок,
наче шкiряна одежа iз Землi пада у воду.
Ти, Дарбоже, невтримний, неприв'язаний,
як ти пливеш у просторi? За яким законом?
Хто бачив той стовп, що Диво пiдпира ?
Та мниця закону залиша ться незбагненною.
Тар'я!
Ось променi везуть Бога,
щоб усi iстоти побачили Сонце,
Зiрки зникають вiд його свiтла, --
далеко променi сягнули.
Розтинаючи простiр на свiтле i темне,
всiма видимий свiтло творить,
дару нам свiтовiдчуття,
в кожного вiд того душа трiпоче.
Боже! Обернений до родiв Божих,
обернений до людей,
ти сходиш ласкавий до всiх,
ти -- око Дива.
Це Ярило дивиться на тих, хто працю ,
вiн переходить Диво -- широкий темний простiр,
мiряючи днi i ночi невпинно,
дивиться на поколiння людей.
Сiм рудих кобил його везуть
полум'яноволосого на колiсницi,
о Свiт-Бог, тебе здалеку видко:
запрiг Ярило семеро чистих дочок в колiсницю.
Радо вони везуть його,
аж ми виринули з Мороку на свiтло ярiюче,
на Сур-Ра, Бога серед Богiв,
ми пiзнали вишн свiтло.
Тар'я!
Тiлький той, хто вiдверто хвалить Ягну, переможе,
тiльки той, хто вiдданий Бережi, отрима верх,
тiльки той, хто душею вiдчува Бога, переможе
найсильнiшого,
тiльки той, хто шану Ягну, подiлить майно безвiрника.
Принось пожертви Ягнi, герой, прийми ©© Божисту суть в серце,
налаштуй свiй дух на перемогу ворогiв,
здiйснюй жертовне узливання для щастя,
ми вибира мо собi для пiдтримки Бережу.
Тiльки той, хто зi сво©м народом, плем'ям, сiм' ю,
з синами, мужами приносить здобич i багатство,
хто довiря Божистiй Ягнi,
тiльки той переможе i перемагатиме.
Тiльки той буде врятований вiд завуження,
той розшириться до панування над переможеним,
хто попереду ма Ягну-матiр,
хто весь час намага ться перемогти!
Тар'я!
Я заспiваю близнятам високу Славу,
дивнi-бо обо , ©хня мати Ам'ягна,
вони скарб продовження Роду вiднайшли,
дво Богiв, якi кохання плекають.
хнi бики мчаться галопом по хвилях,
©хня колiсниця як птах лине,
завдяки збудженим ними любовним водам,
перевiзник перевозить Дитя.
Ви ж бо Див i Дива, у вас суть рух народження,
коли проломлю батько Родинi ворота,
чар-трунок п'янить нас, шанобливих,
Ягна-бо переправля близнят через Морок.
Дайте нам вашу живлющу силу,
припливiть на лодi© наших прагнень,
щоб перепливти на той берег,
запрягають Ладо i Лада колiсницю.
Весло, щоб Родовi води гребти широке,
хвилi любовнi гойдають плавцiв,
сiк божистий живий тане,
наче Диво в краплi чар-трунку.
Ось та закономiрнiсть сонячна,
що з того на цей берег перевозить,
ось та веселка щасливо© хiтi,
котра шляхом на небо.
За допомогу i сприяння в коханнi
залюблений спiвець славить близнят,
сп'янiлий вiд кохання напою,
Лада i Ладу славить -- перших коханцiв.
Тар'я!
Ось вам найсмачнiший чар-трунок,
о ви дво -- примножувачi закону,
пийте його, смакуючи,
дайте скарби насолоди тим, хто вас шану .
На тримiстнiй трисутнiй заквiтчанiй колiсницi
в'©жджайте до нас, Лада i Ладо,
волхви творять вам требу на цьому святi,
послухайте уважно ©хнiй клич.
О близнята, найсолодше ваше вино,
бо ви благоволите розмноженню людей,
везучи Дитя на колiсницi,
подаруйте його тому, хто вас шану .
О всезнавцi, i звичаю, i обов'язку,
на жертовнiй соломi, розкладенiй в трьох мiсцях,
медом оросiть пiдношення,
словом утiште Богiв.
Тi, хто чар-трунок кохання приготував,
кличуть вас, Лада i Ладо,
те благословення, яке батьки дарували,
хай рiд наш змiцнить дiтьми здоровими.
Ви володарi краси i жаги невiдпорно©,
тут, зараз допоможiть нам мати дитину,
пийте чар-трунок, щоб продовжився Рiд,
привезiть Дитину з любоовi i Дива.
Силу дайте ©й i живучiсть,
сутнiсть Моря, Дива i Землi,
дайте пораювати на цьому свiтi,
при©здiть звiдтам на швидкому повозi.
Сiдайте на священну солому дво батькiв-арiйцiв,
а конi хай привезуть сюди Лада i Ладу,
на тачанцi пофарбованiй сонячним свiтлом,
у якiй Боги Дитя возять.
Пиймо солодкий чар-трунок кохання,
пiснями i танцями близнят привабимо,
тих, якi поять найсолодшим напо м --
вони-бо -- Лада i Ладо -- свiтом правлять.
Тар'я!
Ось приходить свiтло свiтла, краща за всiх,
яскрава вiсниця народжу ться, пломенi ,
це вона збудила Сварга,
i Нiчниця звiльнила мiсце Денницi.
Зi свiтлим телятком сяюча прийшла,
поступилась ©й нiч мiсцем сво©м,
вони обо з одного Роду -- безсмертнi,
одна за одною подорожують: Денниця i Нiчниця.
Спiльний шлях двох сестер нескiнченний,
ним подорожують одна за одною з Божо© волi,
не сваряться, не зупиняються, бо узгодженi добре,
Нiчниця; i Денниця -- одного Бога, та рiзнi з виду.
Сяюча володарка багатьох дарiв
з'явля ться яскрава, вiдчиня браму,
спонука до руху сей свiт живий,
Зоря пробуджу всiх iстот.
Сплячих щедра змушу прокинутись,
шукати щоденну ©жу i iншi скарби,
тих, хто вночi не бачить, робить зрячими,
Зоря ясна пробуджу все суще.
Це дочка Дива з'явля ться,
яскраво пала , як юнка в свiтлiй одежi,
пану над всiма земними добрами,
запалай i сьогоднi, Зоре щаслива.
Вона iде слiдом за зграями Зор,
якi зникають у глибинi Дива,
яскраво пала , пiднiма все суще,
але мертвого вона не збудить.
О Зоре, за те, що запалила Вогонь,
що засяяла оком Сонця,
що побудила людей, якi тебе шанують,
за це ми славимо тебе i любимо.
Пiшли тi в смерть, якi бачили,
як спалахувала колись ця Зоря,
i нам, i дiтям нашим вона сяятиме,
бо вона вiчна, а ми переходим.
Вона знищу ворожнечу, оберiга закон,
доброзичлива шле нам скарби сво©,
несе добрi знамення, Божистi розмисли,
тут зараз i спалахнеш, Зоре, ти найкраща.
I в давнину, i аж по сьогоднi з'являлася,
i зараз спалахнеш, щедра,
буде вона засвiчуватись i в наступнi днi,
нестарiюча, безсмертна -- подорожу закономiрно.
Вона засяяла прикрасами на порозi Дива,
Богиня скинула чорну одежу,
будячи всiх, на рожевих конях
©де колiсницею -- княгиня небесна.
Везучи дари бажанi, якi все квiтнути змушують,
вона пiднiма прапор яскравий,
остання з усiх Зiрок, якi чередою проходять,
перша за яскравiстю вiсниця дня.
Вставайте, живильний дух спада на нас,
геть Морок, наближа ться Свiтло,
вона шлях звiльнила, щоб Дарбог iшов,
ми там, де життя продовжу ться.
Тi днi, багатi на корiв i мiцних мужiв,
живi в нашiй пам'ятi, бо шану мо Бога,
хай той, хто арiйському Боговi молиться,
досягне досконалостi, багатства i Слави.
Мати Богiв, лице Ягни,
прапор жертви, висока Богине, засяй,
запалай, почувши нашу пiсню тобi,
закорiни наш рiд укра©нський бажанням жити.
Те ясне багатство, що приносить Зоря,
то благодать для тих, хто трудився з молитвою,
хай нас щедро обдарують мати, батько,
Боги: Водан, Земля i Диво.
Тар'я!
Поклонимось щиро двом великим сутностям,
©хн Божисте милосердя для нас важливе,
цi двi сили, що ©хнiй напiй тоук,
прославляються на кожному святi.
На ©хню владу нiхто не наважиться,
на ©х Божисту природу всi моляться,
з'явився ще ширший вихiд для закону,
шлях якого променi вказують.
Око бачить променi Бога:
на Дивi трон Всематерi,
на Дивi трон Всебатька,
вони джерело сили Любовi i Перунiв.
Вони володiють та©ною народження,
достойною поклонiння i Слави,
свiтлоносну Ягну, яка пiдтриму людей,
вони день i нiч супроводжують.
Сотворившися для народження дiтей,
вони досягають свiтлоносно© влади,
дво Богiв, володарiв дару народжувати,
один з них -- Мати, а другий -- Батько.
Хай буде цей напiй найблагодатнiший
для Матерi i Батька -- з нами предки поряд,
хай будуть присутнi на цьому обiдi
предки нашi i нашi Богове.
Та людина, яка шану Матiр i Батька,
перебува пiд охороною предкiв,
вони ©© вiд тiсноти оберiгають,
захищають вiд передчасно© задухи.
Поклонiмось високому Диву,
двом началам -- Всебатьковi i Всематерi,
вони для дiтей завжди милосердними будуть,
для таких, якi обiтниць i звича©в тримаються.
Ягну, Дарбога i Тар'ягна прославляймо,
дивну приязнь мiж людьми, яка зветься Любов'ю,
живучи довго, ми матимемо нащадкiв,
вода i зерно нам будуть смачними.
Дякуючи пiдтримцi Бога,
хай будемо ми улюбленцями Тар'ягна,
нехай вiн разом з Перунами
наснажу хiттю i силою Матерiв i Батькiв.
Тар'я!
Дякуючи Матерi Орантi i Батьковi Ору,
ми володi мо полем i йому молимось,
воно нас году i нашу худобу,
хай змилу ться над нами Оранта й Ор.
О господине поля Оранто,
пролийся для нас достатком, як корова молоком,
ти солодка тоуком i медами,
хай змилуються над нами Русалки тво©.
Хай будуть смачними нам тво© рослини,
хай буде запашним над полем повiтря,
Ор i Оранта, будьте в парi,
живе життя з вами хай не переводиться.
Хай нам на щастя плодиться худоба,
на щастя плуг оре поле,
на щастя зав'язуються вузли на упряжi,
на щастя мужi беруться за плуг.
О Земля, Вiтер i Дощ,
хай ваша волога заплiдню ться Перуном,
упаде на землю, оросить ростки,
щоб врунився урожай пiд Дивом.
Хай щедрою буде борозна,
на щастя, на здоров'я, на Новий рiк,
роди, Боже, жито-пшеницю,
всяку пашницю, Оранто.
Тар'ягн хай заживить борозну,
Бог хай ©© благословить,
наче вим'я да молоко,
так хай поле родить зело.
На щастя хай оре землю плуг,
на щастя хай орач поганя волiв,
на щастя хмара пролл ться дощем,
на Оранту, на Ора, на арiйця.
Тар'я!
До весело© згра© Перунiв звертаюся,
до них не пiдступишся -- на колiсницi ©дуть,
волхви натхненнi, оспiваймо ©х.
Цi Перуни народились разом зi списами блискучими,
сокирами, дiмантами бризок,
земля, вода i листя вiд блискавок сяють.
Нiби поряд ©х чути,
коли батогами тьохкають,
бiлими блискавками жахкають.
Завивають у танцi несамовитiм,
блискають у буревi© шаленiм,
славу матерi Ягнi спiвають.
Радий бугай серед корiв,
так i Перуни серед хмар шалiють,
вим'я хмар на землю молокодощ кроплять.
Хто з вас муж найдостойнiший,
що так Диво i Землю трясете,
наче все навколо Трясця напала.
Могутнi Перуни родяться,
сильними зразу з черева матерi вилонюються,
лише народились, а вже могутнi.
Це сини самого Рода заспiвують,
розсовуючи простiр доокiл,
щоб ревучи, мчатись, колiньми виблискуючи.
Навiть цю суцiльну зливу,
що з хмари рине на землю,
вони трясуть i освiтлюють.
О Перуни всесильнi,
сво©м громом ви душу людей тiшите,
ви горами i долами танцю те.
А коли ви©жджають Перуни,
чутно вуркотiння грому, яке наближа ться,
ледь-ледь чути, а потiм сильнiше.
Швидше линьте вперед на конях,
у волхвiв для вас подарунки,
пийте чар-трунок на нашiй учтi.
тут дещо випити,
i ми з вами вип' мо,
за наше i ваше здоров'я вiншу мо.
Тар'я!
ПЕРУН
Спершу менi належали всi володiння,
тодi не було смертних, а лише безсмертнi,
Боги коряться законам горiння,
я правлю народом, який ма бiле тiло.
Я князь Перун, для мене встановлено Долею
цi першоосновнi Божистi сили,
Боги коряться законам Ягни,
я правлю народом, який ма бiле тiло.
Я Перун -Тар'я, а це означа
двi сутностi роздiленi законом:
вогненно-дивну i вогненно-земну,
великий свiтовий майстер Папа це зробив.
Я зробив живими текучi води,
я пiдтримав Диво в гнiздi закону,
за законом Богiв, охороняючи закон,
трояко розпластав родючу Землю.
ТАР'ЯГН
Мене на допомогу закликають бiйцi на конях,
мене кличуть у гущу кривавого бою,
я встановлюю змагання на силi,
бо сам я сином сили!
Я здiйснюю подвиги, якi зробили закон спiраллю,
Божистi сили здобулися на рух,
коли чар-трунок гра i звучить Слава,
обо сутностей Простору злагодженi .
ПЕРУН
Все, що iсну , зна про Тар'ягна,
але цi тво© подвиги присвяченi Перуну,
ти прославився як руйнiвник перепон,
випустивши текти замкнутi води.
ВОЛХВ
Нашi батьки тут бiля Ватри,
семеро волхвiв, коли коня до стовпа в'язали,
вони, за жертву, одержали князя над собою
подiбного до Тар'ягна, поборника ворогiв - Боголюдину.
Адже Лада пошанувала нас дарами,
i тебе Тар'ягне i тебе Перуне,
тодi ©й подаровано князя Ладо,
убивцю ворогiв -- Надлюдину.
Тар'я !
Тим, якi народили Тар'ягна, ця треба,
вашi намiри до об' днання -- безперервнi струменi молока,
вам кориться всесвiтнiй закон життя живого,
о Мати i Батько, звича вий закон Роду.
Не кожен зразу це зрозумi ,
що волхв каже юнаку чи юнцi про та©ну народження,
як грiзний чотиригранник
пробива податливий трикутник.
Самовiльний дiтородний живець
iде попереду батька до жiночого лона,
зародок несе у лоно свiтотворення:
ось улюблена настанова материнства-батькiвства.
Так народився Тар'ягн, як конi i корови,
немовля голосом сповiща свiт,
молодята радiють, як лягають у шлюбну постiль,
гостi оспiвують Всебатька i Всематiр -- двох Богiв.
Дiйнi корови наситили сина Дива,
бiля того вименi i волхв зростав,
хай прагне долучитися до священнодiйства той,
хто, цiлуючи дiвчину, засунуть дума .
Я хотiв би, щоб материнство i батькiвство
опанували арiйцями, аби тро i бiльше дiтей в сiм'© мали,
щоб рiд-плем'я було могутнiм,
хай дощ урожайний небесний нам допомага .
Тар'я!
Тар'ягна геро©чнi звитяги оголосимо,
тi першi подвиги, якi звершив громовержець,
вiн убив Змiя, створив джерела рiк,
вiн розколов надра гiр булавою.
Вiн убив Змiя, того, що лежав у горах,
Папа йому викував булаву,
наче спраглi корови до води живлющо©,
так води рiк до моря линули.
Роз'ярiлий, наче тур, Тар'ягн,
напившись чар-трунку з трьох озер,
силою щедрою налитий, схопив булаву
i убив його -- первородного Змiя.
Коли ти, Тар'ягне, убив Змiя,
перехитрив хитрощами хитрунiв,
народив Сонце, Диво i вранiшню Зiрку,
з тих пiр тобi вже не було ворогiв.
Вiн зруйнував Вал, здолав ворога,
того, що його Богиня створила круглим, без плечей,
булава могутня Змiя звалила,
наче гiлля обрубане приниклий до Землi лежить.
Наче той, хто не був бiйцем та ще й на похмiлля,
Змiй викликав на бiй героя, що силою скоря ,
безликий, бо провалене булавою лице, лежить ворог,
безногий i безрукий, а боровся проти Ягна.
Але Тар ударив його булавою по спинi,
вилещав переможець переможеного,
Безлад став Ладом вiд волi залiзно©,
з одно© причини народилось безлiч наслiдкiв.
Через мертве, розкришене, наче посiчений очерет,
течуть води живi родючим лоном,
тi, що були мертво-застояними;
бiля нiг переможця Змiй мертвий лежить.
Зникла мертвота того провалля, чий син Морок,
бо Тар'я занурив у не© свою животворну булаву,
набухла Дана живими водами,
тепер лежить як корова з телям.
Серед невпинних неспокiйних потокiв
хова ться мертве тiло ворога, посiчене в бою,
води течуть через та мне провалля Смертi,
в безмежний Морок потонув той, кому Тар'я ворог.
Жiнки Водана -- Даниберегинi, що ©х Змiй оберiгав,
стояли скованi, наче корови захованi Дудем,
вiйстя вод, яке було заткнуте невiдомiстю,
Тар'я пробив булавою сво ю, ламаючи цiле.
В кiнський волос витягнувся ти, Тар'я, в ту мить,
як дав тобi по зубах Змiй, охоронець холоду,
диний Бог, ти завоював корiв, узнав та мницю чар-трунку,
випустив, щоб бiгло сiм потокiв рiк.
Хоча обо вергали блискавки й громи,
але не завадив туман i град, напущений Змi м,
коли Тар'ягн з ним бився, то
на всi майбутнi вiки здобув перемогу.
Якого месника побачив ти, Тар'я,
за вбитого Змiя, що в тво му серцi убивцi захолодив страх,
коли шершнi iз скриньки на волю вилетiли
i щасливi днi для людей посiялись.
Тар'я -- князь рухомого й нерухомого,
прирученого, дикого i дев'яносто дев'яти потокiв,
ти, князю, правиш достойно арiйцями,
охоплюючи ©х, наче обод шпицi в колесi.
Тар'я!
Пошану мо цього барана, якого ми приносимо в жертву Тар'©,
хай пiдiйма ться до Сонця дух смаженого м'яса,
тисячi правдивих сил приходять у рух,
наче конi наввипередки несуть колiсницю, здобуваючи Перемогу.
Тар'ягна я хотiв би покликати бути присутнiм,
шануючи його i Слави зичачи,
вiн як гора закорiнена в Землю,
завдяки тисячам джерел наповнився силою.
Тодi убив Змiя, котрий затворив рiки,
затворив води небеснi i джерела замулив,
по тому i сам Тар'ягн напився
i Землю напо©в цiлющими водами.
О Тар'я, заполонювач i можновладець,
ти володi ш чар-трунком животворним,
вим'я хмар житт дайне iз золотим дном
цiдить п'янкий для Землi чар-трунок.
Мудра то наука, що ©© Тар'я здiйснив сво©ми дiями i молитвами,
той, чи© дари найщедрiшi, адже вiн сам повний чар-трунку,
його наливають силою Ягна, Дарбог i Сварго,
бо вони, наче океан водою, свiтла житт дайного повнi.
За Тар'ягном була ©хня сила, як Змiй був убитий,
за Тар'ягном сили добра незламнi,
в той день, як вiн бився вiдчайдушна,
сили йому поповнювались сторицею.
Коли Тар'я-громовержець, шаленiючи вiд чар-трунку,
Проламав Вал, наче князь Троян,
його охопив жар, сила збурення,
а той, заграбаставши води, лежав на днi Всесвiту.
Тодi-то Змiя, якого важко спiймати у вирi води,
Тар'ягн по щелепi вдарив,
адже вiн благими намiрами повен, як озеро хвилями,
бо його сила у Вiрi в Ягну.
Це Сварго пiдсилив його силу,
це Вогонь небесний зробив йому булаву,
iз зосередженим духом Тар'я на бiй вийшов,
за допомогою коня вiрного Змiя порiшив.
Ти, Тар'я, зробив, щоб свiтло було,
щоб води ринули вагiтнi Дитям,
Боги в сум'яттi пiднялися на Диво,
коли ти Перунами кидав.
Високе Диво перед ревом Змiя вiдступило злякано,
коли твоя булава розрубала голову Змiя,
того, що увесь свiт пригнiчував;
сп'янiлий вiд чар-трунку Тар'ягн торжеству .
Змiст його подвигiв не вмiщу нi Диво, нi Земля,
рiки його безкiнечнi, а води бездоннi,
його подвиг утiлився у видиме i невидиме,
бо вiн встановив послiдовнiсть дi©.
Спiвали Перуни у цьому бою,
всi Боги радiли, дивлячись на Трояна,
коли вiн шишкастою булавою махнув,
свiтового Змiя порiшив, вдаривши переможно.
Тар'я!
Це Тар'ягну я славу спiваю,
холю коня, щоб на перегонах перемогти,
щоб пошанувати лицаря благодiйного,
приборкувача поселень -- його слава всесутня.
Це йому Папа виточив гарпуна,
що як блискавка ворога вража ,
цим гарпуном вiн Змiя витнув,
той, хто напада , напасник-переможець.
В матерi Ягни й Дарбога-батька снаги i сили набрався,
це вiн страву смачну зварив i вполював кабана на смаженю,
це йому жiнки Богинi i Богiв жiнки
пiсню Слави, наче килим, зiткали.
Це його велич виходить за межi Землi i Дива,
це вiн безмежний усе обняв,
несамовитий забiяка-переможець переможних,
одухотворений для борнi, вiн суть борня.
Тiльки Тар'ягн сво ю можнiстю зборов Змiя,
розрубав на частини, рiки звiльнив,
корiв молочних з неволi випустив,
якi побiгли водою назустрiч Славi.
Це вiн роздiлив гарпуном озера запертi
на тисячi потокiв, якi до моря ринули,
роздiлив, наче жертовного бика по суглобах,
подiлив води на криницi, рiки i озера.
З переляку перед народженням Тар'ягна
тремтiли гори, Диво i Земля,
вiн долонi простер, голосно славлячи Ягну,
готовий на подвиг в iм'я прийдешнiх.
Тар'ягну була дана влада i вiн володар,
бо, крiм нього, нiхто Змiя не мiг збороти,
це вiн Тьму розвiяв i засiяв Сва,
бо вiн у змаганнях на конях завжди переможець.
Для Тар'ягна, володаря колiсниць i коней буланих,
весь Славу склада у молитвах вдячностi,
дай i менi натхнення разом зi скарбами,
хай наступить день новий, сонцедарний.
Тар'я!
Тобi, Тар'ягне могутнiй, славу спiва мо,
Богонародженому вiншування наше,
мужу знаменитому нашi почестi,
сину сили, звитяги i боротьби.
Поклоня мось великому предку,
тому, кого i нашi прадiди славили,
бо вiн знайшов слiди корiв,
спiваючи пiсню Слави Ягнi сонцеликiй.
Коли Тар'я з Богами корiв шукали,
собака винюхав ©хнiй слiд,
булава владна скелю розколола,
корови ревли i мужi криком кричали.
Бiгло i ревiло сiм корiв,
тодi в пролом ще дев'ять корiв вибiгло,
потiм, разом з потоком вод,
десять корiв у ревучiм валу води шалено брикали.
Оспiваний Богами, о дивний, ти розкрив
Морок Зорею вранiшньою, Сонцем, коровами,
ти розпросторив, Тар'ягне, поверхню Землi,
ти змiцнив нижнiй простiр Пiднебесно©.
Але найславнiший подвиг його,
зручний для його дiтей i внукiв,
що вiн коров'яче вим'я створив
i наповнив солодким молоком чотири цицьки-рiки.
Хоча вiн несамовитий, але з молитвою побожною,
заможний господар, який двох жiнок ма ,
на верхньому Дивi трима два свiти,
ма з них користь, бо керу доцiльнiстю.
Здавна-бо навколо Дива i Землi
двi несхожi юнки кружляють -- День i Нiч,
Нiч -- темна, а День -- свiтла,
рухаються, наближаючись, то одна, то друга.
Гарно i зручно робить син сили,
дружить з ними, звершуючи подвиги,
вiн iз сирого зробив варене,
вiд чорних корiв бiле молоко до©ть.
Здавна та мнi житт дайнi потоки
оберiга вiн, обiтницi дотримуючись,
тисячi сестер, нiби замiжнi жiнки,
дарують цьому мужевi сво кохання.
До тебе молитви нашi, муже Тар'ягне,
поклонiння наше дiянням тво©м,
наче пристраснi жiнки ласкавлять чоловiка,
нашi молитви ласкавлять мужа могутнього.
Бо ж здавна достаток iз тво©х рук не зника ,
не виснажу ться твiй Рiг Достатку,
ти блискучий, мудрий, сильний духом, Тар'ягне,
допомагай нам посильно, ти ж сили повен.
Для того, хто вiчно буланих коней запряга ,
складав славославне речення волхв,
щоб вселився в нас його дух Божистий
i раннiм ранком нас провидiнням освiтив.
Тар'я !
Володарю стад корiв i коней,
з тобою в серцi требу творимо,
бо ти примножу ш нашi добра,
наче рiчковi води наповнюють море.
Наче родовi води, дух твiй
наблизився до глечика волхва,
увiйшов у нього, благословляючи
жертву, розпластану на соломi.
Боги ведуть просто до мети,
того, хто ©м вiдправу вiрно служить,
вони радiють тому спiвцю,
хто слух щирою молитвою тiшить.
Так тiшить молодий чоловiк молоду жiнку,
бо Бог ©м послав вза мну любов,
бiля тих, хто любиться i з ворогами б' ться,
i волхв, шанувальник звича©в, ситий.
Нашi Богогеро© досягли юначого розквiту,
запалили жертовнi багаття по трудах i дiях,
вони знайшли ©жу для весi,
мужi пригнали товар: корiв i коней.
Засобами молитов i пожертв
волхви Богiв прикликають,
з'явився Тар'ягн -- захисник обiтницi,
ми шану мо безсмертне походження Янь.
Коли простеля ться золота солома,
щоб корова привела здорове теля,
тодi Тар'ягни п'ють чар-трунок, славлячи Бога,
i втiшений Тар'ягн слуха славослов'я .
Тар'я!
Дво матерiв рiзно ходять, та клопiт у них один:
годувати новонароджене Дитя;
для одно© та Дитина золота,
а для друго© -- сяюча i ясна.
Дванадцятеро невтомних юних няньок
глядять цього очiкуваного сина Дива,
гострозорого, найблискучiшого в Славi,
сяючу зiрку Ладу в безладi.
Пошануймо його трояке народження:
одно -- з Води, одно -- з Дива, а одно -- з Вогню,
з'явля ться зi сходу дня жителiв Землi,
пори року розподiля по всесвiтньому закону.
Хто пiзнав та мницю цього порядку?
Теля народилося, вiд того матерi матерями стали,
з лона ©хнього Дiй виходить,
а також волхв, знавець звича©в.
З'явившись на свiт, вiн зроста ,
ще в лонi матерi, а вже сяяв,
обидвi половини Дива всесвiту знiтились
перед силою того, хто народився вiд Дарбога.
Хоча i побоюються золотого лева, але радi йому,
обо Рожаниць i вся челядь,
наче мукаючi корови, матерi поряд з ним,
щоб напо©ти молоком i вилизати.
Вiн стане господарем, бо дi засобом сили,
бо це йому пожертвами змащують рот,
вiн можновладно здiйма руки догори, як Творець,
обидва кра© страшно© одежi Дивовсесвiту дна .
Iз себе самого випромiню свiтле джерело,
нову одежу творить сво©м родичам,
вiн ста iскрометним i вищим зростом,
коли змiшу ться з молоком i з водою.
Творець слова i думки всеохопно©,
вiн дна нас з Божистим свiтом,
широкий свiтовий простiр руха ться навколо основи,
виблиску ся во сузiр'я Бика.
О Ягно всесутня, захисти нас,
сяйвом i теплом очисти,
бо ти i в сухiй землi,
iз неба линеш свiтлими хвилями.
Все старе поглина ш i переварю ш,
новi пагони, звiрят i дiток свiтлом плека ш,
так Вогонь, нагодований сухими дровами,
ся чистий для Слави i прилучення до Бога.
Тар'я!
Тар'ягн ма бичачу силу,
вiн можновладець Дива i Землi,
його пiд час смертельних герцiв на помiч кличуть витязi,
в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч.
Його шлях недоступний, як шлях Сонця,
його завзяття нурту в жилах бiйця кожного,
ворога смертельного вiн булавою поборю ,
в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч.
Його шлях -- це шлях сильного
самця, який заплiдню Бережу,
вiн силою посiда , бо вiн переможець,
в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч.
З Богами вiн кращий серед Богiв,
серед дужакiв -- вiн бик дужий,
серед спiвакiв -- спiвак якнайперший,
в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч.
Вiн з Родами як з синами майстер,
в боротьбi за владу -- вiн переможець,
його булава всевладна i могутня,
в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч.
Вiн той, хто притлумлю лють ворога,
вiн славить Дарбога разом з воями,
тих, хто за всiм свiтом спостерiгають.
Розсотуючи нитку Мороку, ти ©деш на буланих,
прибираючи темну одежу ночi,
променi Сонця лякають Морок,
наче шкiряна одежа iз Землi пада у воду.
Ти, Дарбоже, невтримний, неприв'язаний,
як ти пливеш у просторi? За яким законом?
Хто бачив той стовп, що Диво пiдпира ?
Та мниця закону залиша ться незбагненною.
Тар'я!
Ось променi везуть Бога,
щоб усi iстоти побачили Сонце,
Зiрки зникають вiд його свiтла, --
далеко променi сягнули.
Розтинаючи простiр на свiтле i темне,
всiма видимий свiтло творить,
дару нам свiтовiдчуття,
в кожного вiд того душа трiпоче.
Боже! Обернений до родiв Божих,
обернений до людей,
ти сходиш ласкавий до всiх,
ти -- око Дива.
Це Ярило дивиться на тих, хто працю ,
вiн переходить Диво -- широкий темний простiр,
мiряючи днi i ночi невпинно,
дивиться на поколiння людей.
Сiм рудих кобил його везуть
полум'яноволосого на колiсницi,
о Свiт-Бог, тебе здалеку видко:
запрiг Ярило семеро чистих дочок в колiсницю.
Радо вони везуть його,
аж ми виринули з Мороку на свiтло ярiюче,
на Сур-Ра, Бога серед Богiв,
ми пiзнали вишн свiтло.
Тар'я!
Тiлький той, хто вiдверто хвалить Ягну, переможе,
тiльки той, хто вiдданий Бережi, отрима верх,
тiльки той, хто душею вiдчува Бога, переможе
найсильнiшого,
тiльки той, хто шану Ягну, подiлить майно безвiрника.
Принось пожертви Ягнi, герой, прийми ©© Божисту суть в серце,
налаштуй свiй дух на перемогу ворогiв,
здiйснюй жертовне узливання для щастя,
ми вибира мо собi для пiдтримки Бережу.
Тiльки той, хто зi сво©м народом, плем'ям, сiм' ю,
з синами, мужами приносить здобич i багатство,
хто довiря Божистiй Ягнi,
тiльки той переможе i перемагатиме.
Тiльки той буде врятований вiд завуження,
той розшириться до панування над переможеним,
хто попереду ма Ягну-матiр,
хто весь час намага ться перемогти!
Тар'я!
Я заспiваю близнятам високу Славу,
дивнi-бо обо , ©хня мати Ам'ягна,
вони скарб продовження Роду вiднайшли,
дво Богiв, якi кохання плекають.
хнi бики мчаться галопом по хвилях,
©хня колiсниця як птах лине,
завдяки збудженим ними любовним водам,
перевiзник перевозить Дитя.
Ви ж бо Див i Дива, у вас суть рух народження,
коли проломлю батько Родинi ворота,
чар-трунок п'янить нас, шанобливих,
Ягна-бо переправля близнят через Морок.
Дайте нам вашу живлющу силу,
припливiть на лодi© наших прагнень,
щоб перепливти на той берег,
запрягають Ладо i Лада колiсницю.
Весло, щоб Родовi води гребти широке,
хвилi любовнi гойдають плавцiв,
сiк божистий живий тане,
наче Диво в краплi чар-трунку.
Ось та закономiрнiсть сонячна,
що з того на цей берег перевозить,
ось та веселка щасливо© хiтi,
котра шляхом на небо.
За допомогу i сприяння в коханнi
залюблений спiвець славить близнят,
сп'янiлий вiд кохання напою,
Лада i Ладу славить -- перших коханцiв.
Тар'я!
Ось вам найсмачнiший чар-трунок,
о ви дво -- примножувачi закону,
пийте його, смакуючи,
дайте скарби насолоди тим, хто вас шану .
На тримiстнiй трисутнiй заквiтчанiй колiсницi
в'©жджайте до нас, Лада i Ладо,
волхви творять вам требу на цьому святi,
послухайте уважно ©хнiй клич.
О близнята, найсолодше ваше вино,
бо ви благоволите розмноженню людей,
везучи Дитя на колiсницi,
подаруйте його тому, хто вас шану .
О всезнавцi, i звичаю, i обов'язку,
на жертовнiй соломi, розкладенiй в трьох мiсцях,
медом оросiть пiдношення,
словом утiште Богiв.
Тi, хто чар-трунок кохання приготував,
кличуть вас, Лада i Ладо,
те благословення, яке батьки дарували,
хай рiд наш змiцнить дiтьми здоровими.
Ви володарi краси i жаги невiдпорно©,
тут, зараз допоможiть нам мати дитину,
пийте чар-трунок, щоб продовжився Рiд,
привезiть Дитину з любоовi i Дива.
Силу дайте ©й i живучiсть,
сутнiсть Моря, Дива i Землi,
дайте пораювати на цьому свiтi,
при©здiть звiдтам на швидкому повозi.
Сiдайте на священну солому дво батькiв-арiйцiв,
а конi хай привезуть сюди Лада i Ладу,
на тачанцi пофарбованiй сонячним свiтлом,
у якiй Боги Дитя возять.
Пиймо солодкий чар-трунок кохання,
пiснями i танцями близнят привабимо,
тих, якi поять найсолодшим напо м --
вони-бо -- Лада i Ладо -- свiтом правлять.
Тар'я!
Ось приходить свiтло свiтла, краща за всiх,
яскрава вiсниця народжу ться, пломенi ,
це вона збудила Сварга,
i Нiчниця звiльнила мiсце Денницi.
Зi свiтлим телятком сяюча прийшла,
поступилась ©й нiч мiсцем сво©м,
вони обо з одного Роду -- безсмертнi,
одна за одною подорожують: Денниця i Нiчниця.
Спiльний шлях двох сестер нескiнченний,
ним подорожують одна за одною з Божо© волi,
не сваряться, не зупиняються, бо узгодженi добре,
Нiчниця; i Денниця -- одного Бога, та рiзнi з виду.
Сяюча володарка багатьох дарiв
з'явля ться яскрава, вiдчиня браму,
спонука до руху сей свiт живий,
Зоря пробуджу всiх iстот.
Сплячих щедра змушу прокинутись,
шукати щоденну ©жу i iншi скарби,
тих, хто вночi не бачить, робить зрячими,
Зоря ясна пробуджу все суще.
Це дочка Дива з'явля ться,
яскраво пала , як юнка в свiтлiй одежi,
пану над всiма земними добрами,
запалай i сьогоднi, Зоре щаслива.
Вона iде слiдом за зграями Зор,
якi зникають у глибинi Дива,
яскраво пала , пiднiма все суще,
але мертвого вона не збудить.
О Зоре, за те, що запалила Вогонь,
що засяяла оком Сонця,
що побудила людей, якi тебе шанують,
за це ми славимо тебе i любимо.
Пiшли тi в смерть, якi бачили,
як спалахувала колись ця Зоря,
i нам, i дiтям нашим вона сяятиме,
бо вона вiчна, а ми переходим.
Вона знищу ворожнечу, оберiга закон,
доброзичлива шле нам скарби сво©,
несе добрi знамення, Божистi розмисли,
тут зараз i спалахнеш, Зоре, ти найкраща.
I в давнину, i аж по сьогоднi з'являлася,
i зараз спалахнеш, щедра,
буде вона засвiчуватись i в наступнi днi,
нестарiюча, безсмертна -- подорожу закономiрно.
Вона засяяла прикрасами на порозi Дива,
Богиня скинула чорну одежу,
будячи всiх, на рожевих конях
©де колiсницею -- княгиня небесна.
Везучи дари бажанi, якi все квiтнути змушують,
вона пiднiма прапор яскравий,
остання з усiх Зiрок, якi чередою проходять,
перша за яскравiстю вiсниця дня.
Вставайте, живильний дух спада на нас,
геть Морок, наближа ться Свiтло,
вона шлях звiльнила, щоб Дарбог iшов,
ми там, де життя продовжу ться.
Тi днi, багатi на корiв i мiцних мужiв,
живi в нашiй пам'ятi, бо шану мо Бога,
хай той, хто арiйському Боговi молиться,
досягне досконалостi, багатства i Слави.
Мати Богiв, лице Ягни,
прапор жертви, висока Богине, засяй,
запалай, почувши нашу пiсню тобi,
закорiни наш рiд укра©нський бажанням жити.
Те ясне багатство, що приносить Зоря,
то благодать для тих, хто трудився з молитвою,
хай нас щедро обдарують мати, батько,
Боги: Водан, Земля i Диво.
Тар'я!
Поклонимось щиро двом великим сутностям,
©хн Божисте милосердя для нас важливе,
цi двi сили, що ©хнiй напiй тоук,
прославляються на кожному святi.
На ©хню владу нiхто не наважиться,
на ©х Божисту природу всi моляться,
з'явився ще ширший вихiд для закону,
шлях якого променi вказують.
Око бачить променi Бога:
на Дивi трон Всематерi,
на Дивi трон Всебатька,
вони джерело сили Любовi i Перунiв.
Вони володiють та©ною народження,
достойною поклонiння i Слави,
свiтлоносну Ягну, яка пiдтриму людей,
вони день i нiч супроводжують.
Сотворившися для народження дiтей,
вони досягають свiтлоносно© влади,
дво Богiв, володарiв дару народжувати,
один з них -- Мати, а другий -- Батько.
Хай буде цей напiй найблагодатнiший
для Матерi i Батька -- з нами предки поряд,
хай будуть присутнi на цьому обiдi
предки нашi i нашi Богове.
Та людина, яка шану Матiр i Батька,
перебува пiд охороною предкiв,
вони ©© вiд тiсноти оберiгають,
захищають вiд передчасно© задухи.
Поклонiмось високому Диву,
двом началам -- Всебатьковi i Всематерi,
вони для дiтей завжди милосердними будуть,
для таких, якi обiтниць i звича©в тримаються.
Ягну, Дарбога i Тар'ягна прославляймо,
дивну приязнь мiж людьми, яка зветься Любов'ю,
живучи довго, ми матимемо нащадкiв,
вода i зерно нам будуть смачними.
Дякуючи пiдтримцi Бога,
хай будемо ми улюбленцями Тар'ягна,
нехай вiн разом з Перунами
наснажу хiттю i силою Матерiв i Батькiв.
Тар'я!
Дякуючи Матерi Орантi i Батьковi Ору,
ми володi мо полем i йому молимось,
воно нас году i нашу худобу,
хай змилу ться над нами Оранта й Ор.
О господине поля Оранто,
пролийся для нас достатком, як корова молоком,
ти солодка тоуком i медами,
хай змилуються над нами Русалки тво©.
Хай будуть смачними нам тво© рослини,
хай буде запашним над полем повiтря,
Ор i Оранта, будьте в парi,
живе життя з вами хай не переводиться.
Хай нам на щастя плодиться худоба,
на щастя плуг оре поле,
на щастя зав'язуються вузли на упряжi,
на щастя мужi беруться за плуг.
О Земля, Вiтер i Дощ,
хай ваша волога заплiдню ться Перуном,
упаде на землю, оросить ростки,
щоб врунився урожай пiд Дивом.
Хай щедрою буде борозна,
на щастя, на здоров'я, на Новий рiк,
роди, Боже, жито-пшеницю,
всяку пашницю, Оранто.
Тар'ягн хай заживить борозну,
Бог хай ©© благословить,
наче вим'я да молоко,
так хай поле родить зело.
На щастя хай оре землю плуг,
на щастя хай орач поганя волiв,
на щастя хмара пролл ться дощем,
на Оранту, на Ора, на арiйця.
Тар'я!
До весело© згра© Перунiв звертаюся,
до них не пiдступишся -- на колiсницi ©дуть,
волхви натхненнi, оспiваймо ©х.
Цi Перуни народились разом зi списами блискучими,
сокирами, дiмантами бризок,
земля, вода i листя вiд блискавок сяють.
Нiби поряд ©х чути,
коли батогами тьохкають,
бiлими блискавками жахкають.
Завивають у танцi несамовитiм,
блискають у буревi© шаленiм,
славу матерi Ягнi спiвають.
Радий бугай серед корiв,
так i Перуни серед хмар шалiють,
вим'я хмар на землю молокодощ кроплять.
Хто з вас муж найдостойнiший,
що так Диво i Землю трясете,
наче все навколо Трясця напала.
Могутнi Перуни родяться,
сильними зразу з черева матерi вилонюються,
лише народились, а вже могутнi.
Це сини самого Рода заспiвують,
розсовуючи простiр доокiл,
щоб ревучи, мчатись, колiньми виблискуючи.
Навiть цю суцiльну зливу,
що з хмари рине на землю,
вони трясуть i освiтлюють.
О Перуни всесильнi,
сво©м громом ви душу людей тiшите,
ви горами i долами танцю те.
А коли ви©жджають Перуни,
чутно вуркотiння грому, яке наближа ться,
ледь-ледь чути, а потiм сильнiше.
Швидше линьте вперед на конях,
у волхвiв для вас подарунки,
пийте чар-трунок на нашiй учтi.
тут дещо випити,
i ми з вами вип' мо,
за наше i ваше здоров'я вiншу мо.
Тар'я!
ПЕРУН
Спершу менi належали всi володiння,
тодi не було смертних, а лише безсмертнi,
Боги коряться законам горiння,
я правлю народом, який ма бiле тiло.
Я князь Перун, для мене встановлено Долею
цi першоосновнi Божистi сили,
Боги коряться законам Ягни,
я правлю народом, який ма бiле тiло.
Я Перун -Тар'я, а це означа
двi сутностi роздiленi законом:
вогненно-дивну i вогненно-земну,
великий свiтовий майстер Папа це зробив.
Я зробив живими текучi води,
я пiдтримав Диво в гнiздi закону,
за законом Богiв, охороняючи закон,
трояко розпластав родючу Землю.
ТАР'ЯГН
Мене на допомогу закликають бiйцi на конях,
мене кличуть у гущу кривавого бою,
я встановлюю змагання на силi,
бо сам я сином сили!
Я здiйснюю подвиги, якi зробили закон спiраллю,
Божистi сили здобулися на рух,
коли чар-трунок гра i звучить Слава,
обо сутностей Простору злагодженi .
ПЕРУН
Все, що iсну , зна про Тар'ягна,
але цi тво© подвиги присвяченi Перуну,
ти прославився як руйнiвник перепон,
випустивши текти замкнутi води.
ВОЛХВ
Нашi батьки тут бiля Ватри,
семеро волхвiв, коли коня до стовпа в'язали,
вони, за жертву, одержали князя над собою
подiбного до Тар'ягна, поборника ворогiв - Боголюдину.
Адже Лада пошанувала нас дарами,
i тебе Тар'ягне i тебе Перуне,
тодi ©й подаровано князя Ладо,
убивцю ворогiв -- Надлюдину.
Тар'я !
Тим, якi народили Тар'ягна, ця треба,
вашi намiри до об' днання -- безперервнi струменi молока,
вам кориться всесвiтнiй закон життя живого,
о Мати i Батько, звича вий закон Роду.
Не кожен зразу це зрозумi ,
що волхв каже юнаку чи юнцi про та©ну народження,
як грiзний чотиригранник
пробива податливий трикутник.
Самовiльний дiтородний живець
iде попереду батька до жiночого лона,
зародок несе у лоно свiтотворення:
ось улюблена настанова материнства-батькiвства.
Так народився Тар'ягн, як конi i корови,
немовля голосом сповiща свiт,
молодята радiють, як лягають у шлюбну постiль,
гостi оспiвують Всебатька i Всематiр -- двох Богiв.
Дiйнi корови наситили сина Дива,
бiля того вименi i волхв зростав,
хай прагне долучитися до священнодiйства той,
хто, цiлуючи дiвчину, засунуть дума .
Я хотiв би, щоб материнство i батькiвство
опанували арiйцями, аби тро i бiльше дiтей в сiм'© мали,
щоб рiд-плем'я було могутнiм,
хай дощ урожайний небесний нам допомага .
Тар'я!
Тар'ягна геро©чнi звитяги оголосимо,
тi першi подвиги, якi звершив громовержець,
вiн убив Змiя, створив джерела рiк,
вiн розколов надра гiр булавою.
Вiн убив Змiя, того, що лежав у горах,
Папа йому викував булаву,
наче спраглi корови до води живлющо©,
так води рiк до моря линули.
Роз'ярiлий, наче тур, Тар'ягн,
напившись чар-трунку з трьох озер,
силою щедрою налитий, схопив булаву
i убив його -- первородного Змiя.
Коли ти, Тар'ягне, убив Змiя,
перехитрив хитрощами хитрунiв,
народив Сонце, Диво i вранiшню Зiрку,
з тих пiр тобi вже не було ворогiв.
Вiн зруйнував Вал, здолав ворога,
того, що його Богиня створила круглим, без плечей,
булава могутня Змiя звалила,
наче гiлля обрубане приниклий до Землi лежить.
Наче той, хто не був бiйцем та ще й на похмiлля,
Змiй викликав на бiй героя, що силою скоря ,
безликий, бо провалене булавою лице, лежить ворог,
безногий i безрукий, а боровся проти Ягна.
Але Тар ударив його булавою по спинi,
вилещав переможець переможеного,
Безлад став Ладом вiд волi залiзно©,
з одно© причини народилось безлiч наслiдкiв.
Через мертве, розкришене, наче посiчений очерет,
течуть води живi родючим лоном,
тi, що були мертво-застояними;
бiля нiг переможця Змiй мертвий лежить.
Зникла мертвота того провалля, чий син Морок,
бо Тар'я занурив у не© свою животворну булаву,
набухла Дана живими водами,
тепер лежить як корова з телям.
Серед невпинних неспокiйних потокiв
хова ться мертве тiло ворога, посiчене в бою,
води течуть через та мне провалля Смертi,
в безмежний Морок потонув той, кому Тар'я ворог.
Жiнки Водана -- Даниберегинi, що ©х Змiй оберiгав,
стояли скованi, наче корови захованi Дудем,
вiйстя вод, яке було заткнуте невiдомiстю,
Тар'я пробив булавою сво ю, ламаючи цiле.
В кiнський волос витягнувся ти, Тар'я, в ту мить,
як дав тобi по зубах Змiй, охоронець холоду,
диний Бог, ти завоював корiв, узнав та мницю чар-трунку,
випустив, щоб бiгло сiм потокiв рiк.
Хоча обо вергали блискавки й громи,
але не завадив туман i град, напущений Змi м,
коли Тар'ягн з ним бився, то
на всi майбутнi вiки здобув перемогу.
Якого месника побачив ти, Тар'я,
за вбитого Змiя, що в тво му серцi убивцi захолодив страх,
коли шершнi iз скриньки на волю вилетiли
i щасливi днi для людей посiялись.
Тар'я -- князь рухомого й нерухомого,
прирученого, дикого i дев'яносто дев'яти потокiв,
ти, князю, правиш достойно арiйцями,
охоплюючи ©х, наче обод шпицi в колесi.
Тар'я!
Пошану мо цього барана, якого ми приносимо в жертву Тар'©,
хай пiдiйма ться до Сонця дух смаженого м'яса,
тисячi правдивих сил приходять у рух,
наче конi наввипередки несуть колiсницю, здобуваючи Перемогу.
Тар'ягна я хотiв би покликати бути присутнiм,
шануючи його i Слави зичачи,
вiн як гора закорiнена в Землю,
завдяки тисячам джерел наповнився силою.
Тодi убив Змiя, котрий затворив рiки,
затворив води небеснi i джерела замулив,
по тому i сам Тар'ягн напився
i Землю напо©в цiлющими водами.
О Тар'я, заполонювач i можновладець,
ти володi ш чар-трунком животворним,
вим'я хмар житт дайне iз золотим дном
цiдить п'янкий для Землi чар-трунок.
Мудра то наука, що ©© Тар'я здiйснив сво©ми дiями i молитвами,
той, чи© дари найщедрiшi, адже вiн сам повний чар-трунку,
його наливають силою Ягна, Дарбог i Сварго,
бо вони, наче океан водою, свiтла житт дайного повнi.
За Тар'ягном була ©хня сила, як Змiй був убитий,
за Тар'ягном сили добра незламнi,
в той день, як вiн бився вiдчайдушна,
сили йому поповнювались сторицею.
Коли Тар'я-громовержець, шаленiючи вiд чар-трунку,
Проламав Вал, наче князь Троян,
його охопив жар, сила збурення,
а той, заграбаставши води, лежав на днi Всесвiту.
Тодi-то Змiя, якого важко спiймати у вирi води,
Тар'ягн по щелепi вдарив,
адже вiн благими намiрами повен, як озеро хвилями,
бо його сила у Вiрi в Ягну.
Це Сварго пiдсилив його силу,
це Вогонь небесний зробив йому булаву,
iз зосередженим духом Тар'я на бiй вийшов,
за допомогою коня вiрного Змiя порiшив.
Ти, Тар'я, зробив, щоб свiтло було,
щоб води ринули вагiтнi Дитям,
Боги в сум'яттi пiднялися на Диво,
коли ти Перунами кидав.
Високе Диво перед ревом Змiя вiдступило злякано,
коли твоя булава розрубала голову Змiя,
того, що увесь свiт пригнiчував;
сп'янiлий вiд чар-трунку Тар'ягн торжеству .
Змiст його подвигiв не вмiщу нi Диво, нi Земля,
рiки його безкiнечнi, а води бездоннi,
його подвиг утiлився у видиме i невидиме,
бо вiн встановив послiдовнiсть дi©.
Спiвали Перуни у цьому бою,
всi Боги радiли, дивлячись на Трояна,
коли вiн шишкастою булавою махнув,
свiтового Змiя порiшив, вдаривши переможно.
Тар'я!
Це Тар'ягну я славу спiваю,
холю коня, щоб на перегонах перемогти,
щоб пошанувати лицаря благодiйного,
приборкувача поселень -- його слава всесутня.
Це йому Папа виточив гарпуна,
що як блискавка ворога вража ,
цим гарпуном вiн Змiя витнув,
той, хто напада , напасник-переможець.
В матерi Ягни й Дарбога-батька снаги i сили набрався,
це вiн страву смачну зварив i вполював кабана на смаженю,
це йому жiнки Богинi i Богiв жiнки
пiсню Слави, наче килим, зiткали.
Це його велич виходить за межi Землi i Дива,
це вiн безмежний усе обняв,
несамовитий забiяка-переможець переможних,
одухотворений для борнi, вiн суть борня.
Тiльки Тар'ягн сво ю можнiстю зборов Змiя,
розрубав на частини, рiки звiльнив,
корiв молочних з неволi випустив,
якi побiгли водою назустрiч Славi.
Це вiн роздiлив гарпуном озера запертi
на тисячi потокiв, якi до моря ринули,
роздiлив, наче жертовного бика по суглобах,
подiлив води на криницi, рiки i озера.
З переляку перед народженням Тар'ягна
тремтiли гори, Диво i Земля,
вiн долонi простер, голосно славлячи Ягну,
готовий на подвиг в iм'я прийдешнiх.
Тар'ягну була дана влада i вiн володар,
бо, крiм нього, нiхто Змiя не мiг збороти,
це вiн Тьму розвiяв i засiяв Сва,
бо вiн у змаганнях на конях завжди переможець.
Для Тар'ягна, володаря колiсниць i коней буланих,
весь Славу склада у молитвах вдячностi,
дай i менi натхнення разом зi скарбами,
хай наступить день новий, сонцедарний.
Тар'я!
Тобi, Тар'ягне могутнiй, славу спiва мо,
Богонародженому вiншування наше,
мужу знаменитому нашi почестi,
сину сили, звитяги i боротьби.
Поклоня мось великому предку,
тому, кого i нашi прадiди славили,
бо вiн знайшов слiди корiв,
спiваючи пiсню Слави Ягнi сонцеликiй.
Коли Тар'я з Богами корiв шукали,
собака винюхав ©хнiй слiд,
булава владна скелю розколола,
корови ревли i мужi криком кричали.
Бiгло i ревiло сiм корiв,
тодi в пролом ще дев'ять корiв вибiгло,
потiм, разом з потоком вод,
десять корiв у ревучiм валу води шалено брикали.
Оспiваний Богами, о дивний, ти розкрив
Морок Зорею вранiшньою, Сонцем, коровами,
ти розпросторив, Тар'ягне, поверхню Землi,
ти змiцнив нижнiй простiр Пiднебесно©.
Але найславнiший подвиг його,
зручний для його дiтей i внукiв,
що вiн коров'яче вим'я створив
i наповнив солодким молоком чотири цицьки-рiки.
Хоча вiн несамовитий, але з молитвою побожною,
заможний господар, який двох жiнок ма ,
на верхньому Дивi трима два свiти,
ма з них користь, бо керу доцiльнiстю.
Здавна-бо навколо Дива i Землi
двi несхожi юнки кружляють -- День i Нiч,
Нiч -- темна, а День -- свiтла,
рухаються, наближаючись, то одна, то друга.
Гарно i зручно робить син сили,
дружить з ними, звершуючи подвиги,
вiн iз сирого зробив варене,
вiд чорних корiв бiле молоко до©ть.
Здавна та мнi житт дайнi потоки
оберiга вiн, обiтницi дотримуючись,
тисячi сестер, нiби замiжнi жiнки,
дарують цьому мужевi сво кохання.
До тебе молитви нашi, муже Тар'ягне,
поклонiння наше дiянням тво©м,
наче пристраснi жiнки ласкавлять чоловiка,
нашi молитви ласкавлять мужа могутнього.
Бо ж здавна достаток iз тво©х рук не зника ,
не виснажу ться твiй Рiг Достатку,
ти блискучий, мудрий, сильний духом, Тар'ягне,
допомагай нам посильно, ти ж сили повен.
Для того, хто вiчно буланих коней запряга ,
складав славославне речення волхв,
щоб вселився в нас його дух Божистий
i раннiм ранком нас провидiнням освiтив.
Тар'я !
Володарю стад корiв i коней,
з тобою в серцi требу творимо,
бо ти примножу ш нашi добра,
наче рiчковi води наповнюють море.
Наче родовi води, дух твiй
наблизився до глечика волхва,
увiйшов у нього, благословляючи
жертву, розпластану на соломi.
Боги ведуть просто до мети,
того, хто ©м вiдправу вiрно служить,
вони радiють тому спiвцю,
хто слух щирою молитвою тiшить.
Так тiшить молодий чоловiк молоду жiнку,
бо Бог ©м послав вза мну любов,
бiля тих, хто любиться i з ворогами б' ться,
i волхв, шанувальник звича©в, ситий.
Нашi Богогеро© досягли юначого розквiту,
запалили жертовнi багаття по трудах i дiях,
вони знайшли ©жу для весi,
мужi пригнали товар: корiв i коней.
Засобами молитов i пожертв
волхви Богiв прикликають,
з'явився Тар'ягн -- захисник обiтницi,
ми шану мо безсмертне походження Янь.
Коли простеля ться золота солома,
щоб корова привела здорове теля,
тодi Тар'ягни п'ють чар-трунок, славлячи Бога,
i втiшений Тар'ягн слуха славослов'я .
Тар'я!
Дво матерiв рiзно ходять, та клопiт у них один:
годувати новонароджене Дитя;
для одно© та Дитина золота,
а для друго© -- сяюча i ясна.
Дванадцятеро невтомних юних няньок
глядять цього очiкуваного сина Дива,
гострозорого, найблискучiшого в Славi,
сяючу зiрку Ладу в безладi.
Пошануймо його трояке народження:
одно -- з Води, одно -- з Дива, а одно -- з Вогню,
з'явля ться зi сходу дня жителiв Землi,
пори року розподiля по всесвiтньому закону.
Хто пiзнав та мницю цього порядку?
Теля народилося, вiд того матерi матерями стали,
з лона ©хнього Дiй виходить,
а також волхв, знавець звича©в.
З'явившись на свiт, вiн зроста ,
ще в лонi матерi, а вже сяяв,
обидвi половини Дива всесвiту знiтились
перед силою того, хто народився вiд Дарбога.
Хоча i побоюються золотого лева, але радi йому,
обо Рожаниць i вся челядь,
наче мукаючi корови, матерi поряд з ним,
щоб напо©ти молоком i вилизати.
Вiн стане господарем, бо дi засобом сили,
бо це йому пожертвами змащують рот,
вiн можновладно здiйма руки догори, як Творець,
обидва кра© страшно© одежi Дивовсесвiту дна .
Iз себе самого випромiню свiтле джерело,
нову одежу творить сво©м родичам,
вiн ста iскрометним i вищим зростом,
коли змiшу ться з молоком i з водою.
Творець слова i думки всеохопно©,
вiн дна нас з Божистим свiтом,
широкий свiтовий простiр руха ться навколо основи,
виблиску ся во сузiр'я Бика.
О Ягно всесутня, захисти нас,
сяйвом i теплом очисти,
бо ти i в сухiй землi,
iз неба линеш свiтлими хвилями.
Все старе поглина ш i переварю ш,
новi пагони, звiрят i дiток свiтлом плека ш,
так Вогонь, нагодований сухими дровами,
ся чистий для Слави i прилучення до Бога.
Тар'я!
Тар'ягн ма бичачу силу,
вiн можновладець Дива i Землi,
його пiд час смертельних герцiв на помiч кличуть витязi,
в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч.
Його шлях недоступний, як шлях Сонця,
його завзяття нурту в жилах бiйця кожного,
ворога смертельного вiн булавою поборю ,
в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч.
Його шлях -- це шлях сильного
самця, який заплiдню Бережу,
вiн силою посiда , бо вiн переможець,
в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч.
З Богами вiн кращий серед Богiв,
серед дужакiв -- вiн бик дужий,
серед спiвакiв -- спiвак якнайперший,
в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч.
Вiн з Родами як з синами майстер,
в боротьбi за владу -- вiн переможець,
його булава всевладна i могутня,
в супроводi Перунiв Тар'я приходить на помiч.
Вiн той, хто притлумлю лють ворога,
вiн славить Дарбога разом з воями,