Страница:
рота, з'©вши трохи, пiдкида решту догори i каже:
-- Пошли, Боже, достатку в господарствi i приплоду в оборi.
Тодi всi починають вечеряти. Дорослi п'ють горiлку чи вино, а дiти до
16-ти рокiв солодку воду.
За вечерею можна говорити-згадувати про покiйникiв, про врожай, про
погоду. Вечеря тягнеться довго -- 3-4 години. Пiсля того, як вечеря вже
наближа ться до кiнця, хтось iз дiтей чита .
Пане господар, пишний та ясний, дай Боже.
А господиня, як Сонце сiя, дай Боже.
А в них в свiтлоньцi сто©ть ялинка, дай Боже.
Гiллям розлога, листям зелена, дай Боже.
На тiй ялинцi Трiйця пала , дай Боже.
Три iскри впало, три моря стало, дай Боже.
В першому морi Тар'ягн купався, дай Боже.
В другому морi в одiж убрався, дай Боже.
В третьому морi князем зробився, дай Боже.
Боже наш ясний, дай три поради, дай Боже.
Шану мислим тя, вдячнiсть спiва м, дай Боже.
Перша порада -- висока хата, дай Боже.
Друга порада -- мiцна комора, дай Боже.
Третя порада -- широка обора, дай Боже.
Ой у хаточку -- щастя-здоров'я, дай Боже.
А у комору -- жито-пшеницю, дай Боже.
А у обору -- конi, корови, дай Боже.
Батьки обдаровують дiтей ласощами, грiшми чи якою новою одежею. Батько
дару матерi, мати дару батьковi. Пiсля вечерi нiхто нiкуди не ходить.
Батько i мати дрiмають одягненi аж до перших пiвнiв.
На перший день Рiздва 25 грудня з раннього досвiтку дiти до семирiчного
вiку включно, хлопчики i дiвчатка, йдуть вiншувати з святом Рiздва дiда i
бабу чи божатих батькiв. Мати кладе ©м у вузлик потроху рiздвяних страв.
Прийшовши до господи дiда, дiти вiтають:
-- Будьте здоровi з Святим Рiздвом. Будьте здоровi з Святками. Тато i
мама просять на святу вечерю, й ми просимо.
З Святим Рiздвом вiта м,
здоров'я всiм бажа м,
господарю -- воли,
господинi -- квочки,
хлопцям i дiвчатам гульню,
дiтям малим забаву,
Боговi вiншування.
Дiд а чи баба вiдповiдають:
-- Тобi (вам) i батькам тво©м цього ж бажа мо. Дяку мо за вiншування,
рости здоровий та веселий на потiху батькам.
Пiсля вза много привiтання господарi дарують дiтям книш, бублики,
яблука, горiхи, грошi.
Господарi зранку 25 грудня починають готувати скоромний обiд. В цей
день зранку можна колоти рiздвяне порося чи бити птицю. Хоча бiльшi роботи
можна зробити i ранiше, але биття птицi на перший день Рiздва це також i
здiйснення жертви. Набiр страв на рiздвяний обiд залежить пiд вигадливостi
господинi, але обов'язково щоб страв було i пiсних i скоромних бiльше
дванадцяти, але не тринадцять. Треба, щоб серед страв була м'ясна, рибна,
молочна та iз зерна з медом. Це може бути: 1. Кутя. 2. Ковбаса. 3.
Кров'янка. 4. Голубцi. 5. Печеня. 6. Риба. 7. Ряжанка. 8. Каша гречана. 9.
Капуста тушена. 10. Гриби. 11. Салат. 12. Картопля. В число страв входять
також напо©.
На перший день Рiздва по обiдi найближчi родичi збираються на обiд у
складчину в хатi найстаршого роду. Це може бути хата дiда i баби або хата
найстаршого брата чи сестри. Може бути також хата молодших членiв роду, якщо
вона простора i зручна для спiльного збору. Коли люди iдуть в гостi i
зустрiчають односельцiв, то вiтаються таким чином:
-- Будьте здоровi з святою Кутею!
Будьте здоровi й ви!
Або:
-- Дарбог народився!
Воiстину народився!
Або:
-- Тар'я!
-- Тар'я!
З собою беруть закуску i пляшку горiлки. Якщо чим ©хати, то в гостi
©дуть. Батьки беруть з собою найменших дiтей. Дiдусь iз бабусею (старшi
роду) виглядають гостей. Дiд вiдчиня ворота, баба вiта гостей ще на
сiнешному порозi. Коли всi, хто мав прийти, збираються, бабуся з дочками
накривають стiл, а дiд ставить пляшку з горiлкою, зав'язану в пучок колосся.
Дiти, вiтаючи дiда i бабу, цiлують ©х у руку, а дорослi чоломкаються, тобто
цiлують один одного в чоло. На покутi садовлять найстаршого, а вiд нього з
право© руки сiдають iншi по старшинству. Перед тим як випити першу чарку,
найстарший син чи дочка вiта дiда i бабу такими словами:
Здоровимо вас iз Рiздвом,
Дарбог народився,
дасть Бог дочекатись Року нового,
а вiд Року нового до Водохреща,
а вiд Водохреща до ста лiт,
покiль Бог призначив вiк!
Зичимо вам, вiншу мо вас,
Свiт народився!
Дiд або баба вiдповiдають:
Хай звеличить вас Святе Сонце,
ося ясна Зоря.
Будьте багатi, як Земля,
здоровi, як Вода, милi, як Мiсяць.
Бога славимо.
Хтось iз молодших онукiв, який вже вмi читати, чита речення No 62.
Пiсля читання дiд першим почина ©сти кутю, за ним кутю куштують всi iншi.
Пiсля першо© ложки кутi дiд налива всiм по чарцi i приговорю до першо©
чарки:
-- Пошли, Боже, царство небесне i вiчне панування на Дивi всiм тим, хто
вiдiйшов з нашого роду на Диво. А нам усiм пошли, Боже, здоров'я i многi©
лiта.
Рештки з чарки дiд хлюпа пiд стелю. За старшим випивають усi iншi.
Обiд проходить дуже повiльно. Повеселiлi пiсля кiлькох чарок, присутнi
починають спiвати пiснi поперемiнно з колядками:
Пане господарю, вставай з постелi,
вставай з постелi, застеляй столи,
бо буде в тебе тро гостонькiв.
Добрий вечiр. Святий вечiр,
добрим людям на цей вечiр.
Перший гостонько -- ясне Сонечко,
другий гостонько -- ясний Мiсяцю,
третiй гостонько -- дрiбен Дощику.
Добрий вечiр, Святий вечiр,
добрим людям на цей вечiр.
Перший гостонько, чим ся раду ш?
Якщо я зiйду рано-пораненько,
то утiшаться старi й маленькi.
Добрий вечiр, Святий вечiр,
добрим людям на цей вечiр.
Другий гостонько, чим ся раду ш?
Якщо я зiйду рано звечора,
то менi радий гiсть у дорозi.
Добрий вечiр, Святий вечiр,
добрим людям на цей вечiр.
Третiй гостонько, чим ся раду ш?
Як в маю впаду тричi на Землю,
рада пшениця й жито зелене.
Добрий вечiр. Святий вечiр,
добрим людям на цей вечiр.
На родовому обiдi колядують про зiшестя Бога на Землю, про Сонце,
Мiсяць, Зорю, урожай, худiбку, господаря i господиню. У цей день нiхто не
згаду про якусь попередню ворожнечу, лише про мир i злагоду. Обiд тягнеться
до пiзнього вечора. Тодi всi встають iз-за столу, беруться за руки i ведуть
коловий танець за ходом сонця. Ведучи коло, спiвають:
Ой шум i гам дiбровою йде,
пчолонька-матiнка сiм'ю веде.
Пчолоньки мо©, дiтоньки мо©,
ой де ж ми будем гнiздечко вити,
ро© ро©ти, меди носити?
У саду будем ро© ро©ти,
в пана господаря меди носити,
у його бортях, у його дворi --
медок солодкий на господарство,
ярого воску Богу на свiчку,
за цим же словом будьте здоровi.
Спасибi!
По тому бабуся чи господиня, у яко© проводиться гостина, да кожному по
пирогу i проводить всiх аж за ворота.
На перший день Рiздва, по обiдi, дiти, вiком вiд восьми до п'ятнадцяти
рокiв, дiвчата й хлопцi змiшаними ватагами ходять колядувати аж до
дванадцято© години. Юнаки з 16 рокiв i бiльше (неодруженi) колядують першого
дня Рiздва пiсля того, як стемнi . Гуртуються у ватаги по кутках, вибирають
з-помiж себе Бережая (який зна звичай), мiхоношу, скарбника, звiздаря,
наймають музик. Кожна ватага носить Зорю на сiм променiв, усерединi яко©
горить свiчка.
Дiвчата не колядують, а збираються у домовленiй хатi, куди хлопцi
приносять те, що наколядують, i там справляють вечiрку з рiздвяними iграми,
пiснями i танцями.
Оповiдають, що одного разу у Маяни (Матерi Ягни) було п'ятеро дiтей.
Дочка Лада, син Гад, син Яр, син Рай, син Мир. Лада править на землi, Гад --
пiд землею, Яр -- над землею, Рай править кра©ною Божистих душ, Мир править
усiм свiтом.
Лада ма двох дiтей: Весну i Зиму. Час вiд часу ©х викрада Гад, а дiд
Мир то одного внука визволить, то iншого. Тому на землi то тепло, то
холодно.
Звичай
Свято Маяни вiдбува ться в останнiй день старого року. Рано-вранцi, до
схiд Сонця, господиня набира в миску воду, примовляючи:
-- Не воду беру, а мед i вино.
Тодi спалю на припiчку чи на каменi, чи на сухiй сковородi 12 галузок
сухо© верби. Чита речення No60. Вкинувши у воду три вуглини, господиня
пора ться. Коли сiм'я вста , вмоча у ту Свячену воду хлiб, примовляючи;
-- Не купався хлiб у водi, але в здоров'ю та силi.
Торка цим хлiбом голову кожного iз сiм'©, примовляючи:
-- Аби були такi величнi, як хлiб величний.
Господиня прибира в хатi, вида чисту бiлизну всiй родинi i да всьому
лад. Пече книшi, калачi, паляницi. Ма бути Щедра вечеря. Знову готу ться
дванадцять i бiльше страв, щоб там була м'ясна, молочна, рибна та з зерна з
медом. Господар пора ться в дворi, да всьому лад i допомага господинi.
Особливо шанують на Маяну пiч. Тому прибравши чисто пiч чи плиту, на
якiй вариться ©жа, господиня чита речення No54. Коли почина смеркатися,
уся родина збира ться в хатi. В хатню кадильницю кидають запашнi трави,
обкурюють хату. Запалю ться свiчка з бджолиного воску. Господиня сiда па
покутi, а вiд не© по праву руку вся сiм'я по старшинству. Господар сидить
бiля дверей i пода на стiл. Перед тим як почати страву, мати чита речення
No2. Налива чарки i промовля :
-- Слава Богу, рiк прожили, дай Боже, в Новому роцi всiм щастя i
здоров'я, -- i повернувшись до покутя, -- а померлим Рай.
Сiм'я вечеря аж до 12-© години ночi. Коли проб' дванадцята година,
всi за столом встають, п'ють в честь Нового року чарку, чоломкаються.
Виходять надвiр, палять iскрометнi iграшки, пускають ракети, посеред городу
запалюють вогнище iз соломи, якою була встелена долiвка, та рiзного сухого
хмизу.
В цей же час, коли ще не зовсiм смеркло, дiти до 16-ти рокiв змiшаними
ватагами ходять щедрувати. Дорослi нежонатi хлопцi не щедрують. Дiвчата
вiком 16 i бiльше рокiв iдуть щедрувати, коли смеркне. Гарну дiвку вбирають
в Маяну, а гарного хлопця у ©© князя, споруджують з паперу великий серп
мiсяця з лiхтарем усерединi, причiплюють його на тичцi. Пiдiйшовши пiд
вiкно, запитують, присвiчуючи ясним мiсяцем у вiкно.
Чи защедрувати вам?
Господарi гукають:
-- Щедруйте.
Ой та вчора iзвечора пасла Маяна дво качок,
Ой пасла, пасла та й погубила, iшла додому та й заблудила.
Ой приблудила в чисте поле, а там Iванко коником оре.
Ой, ти, Iване, ти ж, Iваночку, виведи мене та й на стежечку.
Буду тебе я вiк шанувати, шонедiленьки чуба чесати.
Щонедiленьки та й прибирати, але щоднини вiрно кохати.
Щедрiвка господарям
У цьому дворку, та як у вiнку
Щедрий вечiр, добрий вечiр,
добрим людям на здоров'я.
Там господар, як виноград.
Щедрий вечiр, добрий вечiр,
добрим людям на здоров'я.
Там господиня, як калина.
Щедрий вечiр, добрий вечiр,
добрим людям на здоров'я.
Його сини, як соколи.
Щедрий вечiр, добрий вечiр,
добрим людям на здоров'я.
© дочки, як панночки.
Щедрий вечiр, добрий вечiр,
добрим людям на здоров'я.
Щедрiвка парубковi
Пас Iванко табун вороненький,
там на травi, на отавi.
Стадо вороненьке, заснув тверденько,
там на травi па отавi.
Прилетiли д нему та три зозуленьки,
там на травi, на отавi.
Одна сiла коло головоньки,
там на травi, на отавi.
Друга сiла коло нiжок,
там на травi, на отавi.
Третя сiла край серденька,
там на травi, на отавi.
Та в головах -- то батенько,
там на травi, на отавi.
Та, що в ногах, то матiнка,
там на травi, на отавi.
Край серденька -- то миленька,
там на травi, на отавi.
За тим словом будьте здоровi,
зроди, Боже, в городi зiлля, а в домi весiлля.
Щедрiвка дiвцi
Ой на горi, горi павонька ходить,
На дунай панна зрана по воду ходила.
Павонька ходить та пiр'я ронить.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Ходить за нею красна дiвонька.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Пiр'я збира в рукавець кладе.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Вiнок звива , на голову кладе.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Знявся тут нагло дощ та вiтер.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Як ухопили павиний вiнок.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Пiшла дiвонька лужком-бережком.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Iшли тудою тро рибалок.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Ой закидайте шовковi сiтi.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Та iзловiте павиний вiнок.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Одному буде павиний вiнок,
другому буде золотий перстень,
третьому буде панна Марiя.
Щедрий вечiр.
В першу чергу щедрують дiвчинi, яка у цiй хатi па виданнi, тодi
неодруженому хлопцевi.
Об одинадцятiй годинi хлопцi i дiвчата збираються бiля домовлено© хати
на сво му кутку. На найближчому роздорiжжi хлопцi складають на купу рiзнi
дрова, палiччя, кукурудзиння, солому, старi дерев'янi речi, але такi, якi
при горiннi при мно пахнуть. Роблять також чучало людини, одягають. Чучало
ставлять посеред дров. Запалюють багаття i один чита речення No59. Коли
спаде полум'я i згорить чучало, беруться попарно з дiвчатами i стрибають
через вогонь. По тому заливають вогонь чи закидають снiгом, iдуть у хату, де
iз нащедрованого дiвчатами припасу i принесених хлопцями напо©в влаштовують
гостину. Пiсля того як зустрiнуть Новий рiк, починають гадати.
Дiвчата виходили на вулицi i питали, як звати першого стрiчного
чоловiка, таке буде iм'я нареченого. Якщо зустрiне яку тварину, то такий
характер буде у судженого.
Насипають на купку зерно i поряд ставлять воду. Приносять пiвня. Як
почне спершу пити, то чоловiк буде п'яниця, а рiк посушливий, а як спершу
клюватиме зерно, то чоловiк буде господар, а рiк урожайний.
Рахують полiна, занесенi в хату для топiння. Якщо парна кiлькiсть, то
буде весiлля.
Заплющивши очi, дiвка бере полiно навмання. Якщо потрапить полiно в
корi i рiвне, то чоловiк буде спокiйний i багатий, а як без кори i
сучковате, то бiдний i вредний.
Бiля ворiт насипають три купки зерна, а вранцi дивляться. Якщо зерно
нечiпане, то родинне життя буде щасливим.
Лягаючи спати, дiвка кладе пiд подушку гребiнець i нашiпту :
"Суджений-ряджений, розчеши менi голову". Хто присниться -- то i буде
наречений.
Перед сном дiвка кладе в тарiлку з водою кiлька паличок з вiника,
приказуючи: "Суджений-ряджений, перевези через мiсток". Якщо вранцi паличка
пристане до краю миски, то дiвка побереться з тим, на кого задумала.
У новорiчну нiч перед першими пiвнями горять зачарованi захованi грошi.
Вiдьми лiтають на мiтлах -- виганяють на мiсяць Старий рiк. Усi духи з ярiв,
лiсiв, скель i вод святкують i танцюють разом з людьми до третiх пiвнiв.
Тому треба бути обережним, не ходити самому i не напиватись. Коли мiсячна
нiч, то Мiсяць розмовля з Сонцем i Зiрками, а Дарбог признача кожнiй Зiрцi
новонароджену душу.
Першого числа Новою року господар рано-вранцi розстеля на долiвцi
рядно, кладе на нього сiм колоскiв, що стояли на покутi, да дитинi до семи
рокiв у руки качалку (а якщо тако© нема, то молотить сам), i вона молотить
зерно. Вимолочену солому виносять у клуню, а зерно спершу змiшу ться з
бiльшою кiлькiстю зерна i дiлиться на три частини. Одна да ться дiтям для
посiвання, одна змiшу ться з посiвним зерном, а третю згодовують коровi i
домашнiй птицi. Пiд час молотiння господар чита речення No28.
По тому дiти, вiком до семи рокiв, iдуть посiвати. Зайшовши в хату,
посiвають зерном кiмнату i господарiв, примовляючи:
Сiю, вiю, посiваю,
з Новим роком поздоровляю,
на щастя, на здоров'я, на Новий рiк.
Роди, Боже, жито, пшеницю,
Всяку пашницю.
Господарi обдаровують дiтей солодощами i грiшми. Пiсля обiду можуть
ходити посiвати до родичiв чи знайомих всi бажаючi. Старшi юнаки i юнки
утворюють ватаги, щоб водити Козу. Одягають вивернутi кожухи i личини сiм
осiб: Кози, Бика, Коня, Свинi, Вiвцi, Кота i Пастуха. За ними ще може йти
гурт спiвакiв. Перед веде Пастух з Козою, всi iншi iдуть слiдом. Пiдходять
до вiкна господарiв, у яких дiти i простора хата. Пастух гука :
-- Дядьку, пустiть Козу до хати, бо змерзла.
-- Нiде тiй Козi розгулятися, тiсно в хатi, -- вiдказу господар.
-- Та пустiть, бо змерзла.
-- Та я вже й пустив би, та не знаю, що дядина скаже.
-- Будьте ласкавi, господине, от ми вам заспiва мо.
Я Коза рогатая, на молоко багатая,
а хто молока не п' , того Кiзонька б' .
Тупу-тупу ногами, сколю тебе рогами,
нiжками затопчу, хвостиком замету, ме-ме-е.
--Та йдiть уже, тiльки добре спiвайте. Ватага заходить у хату, притупу
ногами, Пастух говорить:
-- Ну-те, панове, ну-те, мурове, поставайте в ряду, я Козу веду.
Усi стають пiвколом, а перед ними Пастух з Козою. Всi спiвають:
На горi Коза з козенятами,
пiд горою Вовк з вовченятами.
Ухопив Вовчок Козу за бочок,
а вовченята за козенята.
Упала Коза та й закричала --
ме-е-е.
Коза пада мов нежива. Пастух нахиля ться над Козою i каже:
Ой устань, Козо, стрепенися, щоб наш господар звеселився.
Хор спiва :
Ой слухай, Козо, де труби гудуть,
там млинцi печуть, може, й нам дадуть.
Коза схоплю ться i почина танцювать, Пастух танцю з нею, а хор
спiва :
Як пройшов наш Козел та на ножечках,
як пройшов наш Козел та на рожечках.
Да шукаючи, да питаючи
короля в полi, господаря в домi.
Де Коза туп-туп, там жита сiм куп,
де Коза ногою, там жито копою.
Де Коза рогом, там жито стогом,
де Коза хвостом, там жито кущом.
Всi присутнi починають кричати тими голосами, якi в них на лицях
личини: мекати, бекати, нявкати, мукати. Пастух гука до Кози:
-- Козо наша хорошая, Козо наша молочная, уклонись господарю i
господинi i усiй ©хнiй Родинi.
Коза кланя ться, а хор спiва :
Козу величають, а чим привiтають,
чи мiркою жита, щоби була сита,
чи мiрку вiвсу, зверху ковбасу.
Щоб не було мало, то ще кусок сала,
щоб наша Коза весела була,
весела стала, добре скакала.
На щастя, на здоров'я, на Новий рiк,
щоб вам лiпше жилося, нiж торiк.
Льон по колiна, щоб голова не болiла,
щоб були здоровi та водились воли i корови.
Родила цибуля завбiльшки як дуля,
горох i капуста, щоб була Маруся тлуста.
Пiсля обiду першого дня Нового року посiвати ходять сiмейними парами i
поодинцi всi дорослi -- батьки до дiтей чи навпаки -- куми до кумiв, сусiди
до сусiдiв. Посiвають з рукавицi.
Оповiдають, що коли Яр став Родом, а Дана стала Родою, то жили Род з
Родою у городi Буселi бiля струмка. Цього дня ярий Дарбог одружився на
Богинi Данi, вiд того i пiшло свято Ярдана. Род з Родою мали перед хатою
квiтник, а позад хати грядку. А з причiлка -- погрiб, на погребищi росли
червонi, бурячковi, бiлi i жовтi мальви.
Отже, Род любив Роду i вiд то© любовi народився у них син Янь. Син Янь
був бiлявчик, волосся на головi як вибiлений льон, а очi свiтло-голубi. Як
батько Род iшов рибалити на Славуту, то Янь його проводив. Одного разу, як
iшов Янь вiд води, зустрiв вiн дiвчинку Марусю. Марусина мати Марина жила на
другому кутку. Нiхто не знав хто Марусин батько, бо мати Марина потроху жила
з рiзними чоловiками. Як зустрiв Янь Марусю, то зачудувався i довго на не©
дивився, i вона теж на нього дивилася, тодi вони взялися за руки i пiшли до
майдану разом, i побачила ©х мати Марина.
Як прийшла Маруся додому, мати ©й i каже:
-- Не ходи з тим Янем за руку, бо вiн захоче бути головою у сiм'©, як
його батько Род, а в нашому роду жiнка вважа ться головою в домi.
А була дiвчинка Марь чорнява-чорнява, так що у юнака Яня лише брови
такими чорними були. Були Янь i Марь однолiтками, а що дiвчатка ростуть
швидше за хлопчикiв, то й стала вона довша за Яня. Мати Мара i каже Марусi,
що той бiлявий Янь ще зовсiм юний, а тво©, мовляв, хлопцi он вже скоро з
лiсово© школи прийдуть, де мати Ягна ©х мужностi навча , козаками поробить.
Не зустрiчайся з Ян м.
От вони вже й не зустрiчаються.
А тим часом i Янь пiдрiс i вже його за законом Бережi стрий у лiс
повiв. А в лiсовому домi Ягна забрала в Яня дитячу душу, а козачу вдихнула.
Прийшов вiн з лiсу, то як зустрiла його Маруся на стежцi, яка вела до
Славути, то аж жахнулася Ян вих очей, такий там побачила лiд. Прийшла Маруся
додому, а мати ©© пита :
-- Чому суму ш? А-а, це вернувся з козакiв юнак Янь, та ти його
здибала, ось я його цi © ночi задушу.
Перекинулась вона чорною кiшкою, пробралась у хату Рода. Янь спав, а
вона кинулась йому на груди, щоб вирвати серце. Але Янь вже не був дитям, в
лiсовому домi стрий навчив його дiям проти чарiв. От Янь подумки поклав собi
на груди криж, кiшку за хвоста зловив, винiс з хати на вигон, вдарив об
вербу, в землю закопав i над нею криж дерев'яний поставив. Хотiв додому йти,
аж тут з кущiв та хащ почали на нього наступати вiдьми темнi та беззубi i в
кожно© в руцi запалена свiчка. Почав Янь тi свiчки рахувати, аж дванадцять
нарахував. Як стали вiдьми наближатись, Янь на криж залiз i ноги пiд себе
пiдiбгав, бо почали вiдьми йому п'яти свiчками палити. От бачать вiдьми, що
його не дiстануть, почали стовбур крижа вiд землi палити, ось-ось
перепалять. Помолився тодi Янь: "Ягно, вогонь животворний, укороти ночi та
додай дня, щоб третi пiвнi заспiвали, щоб вiдьми Мари мене не дiстали".
Почула Ягна його, нiч укоротила, а дня додала, третi пiвнi заспiвали, вiдьми
розбiглись. Злiз Янь iз крижа, зламав його в тому мiсцi, де вiдьми палили, i
кинув у воду. А той криж та став бiлим Лебедем i поплив по водi.
Одружився Янь з Марусею. З того часу нiч стала за день коротша,
Сонцеколо стало вище Дивом ходити. Вогонь на Водi одружився. Сказано --
Ярдана.
Звичай
Зранку 5-го сiчня господар прибира у дворi, а господиня в хатi.
Господиня готу Бiдну кутю: вечерю iз семи страв, а також скоромний обiд на
6-те сiчня. Знову ж таки, щоб серед них була одна страва рибна, а одна iз
обтовченого зерна, полита медом. Господар посипа в сара© кутки маком i
примовля : "Вiдюк-мак, ти все бачиш, з Вiтром i Сонцем компанiю водиш, тебе
лихi сили бояться. Не допускай ©х у цю стайню, у цю кошару, у цей сарай".
Тодi по черзi поверта ться на всi чотири сторони свiту i дмуха .
П'ятого сiчня пiсляобiд хлопцi iдуть па ставок чи на рiчку, в одному
мiсцi на плесi пробивають лiд, вставляють туди лом, на лом надягають колесо,
до колеса прив'язують одну тичку довжиною два метри, як важiль для крутiння
каруселi, i одну тичку довжиною 4-5 метрiв, до яко© прив'язують сани. На цих
санях вони катаються разом з дiвчатами. На березi кладуть вогнище. Чоловiки
в цей час неподалiк випилюють з льоду рiвнобiчний криж (хрест), виймають
його, встановлюють над ополонкою i поливають червоною вiд червоного буряка
водою. Свято Ярдани можна також проводити бiля громадсько© криницi на
майданi або в скверi мiкрорайону, але щоб була посудина для освячення води.
Тодi криж ставиться дерев'яний.
Коли вечорi , господиня в кожному домi виставля на стiл 7 пiсних
страв, а також напо©. Господар у цей час вирiзу на хлiбинi криж, iде з ним
до стайнi i бiля дверей пита :
-- Хто йде?
Сам собi вiдповiда :
-- Хлiб з крижем.
Пiсля цього заходить у стайню i згодову хлiбину тваринам.
Вся сiм'я сiда за ранню вечерю. Перед тим як почати, господар чита
речення No62. Пiсля вечерi люди сiм'ями, крiм малих дiтей, iдуть до того
мiсця, де ма святитись вода. Коли люди зберуться десь бiля одинадцято©
години вечора, волхв запалю бiля крижа священне вогнище з дванадцяти сухих
вербових полiн. Коли вогонь горить, волхв чита речення No63, по тому люди
запалюють вiд вогню свiчки, а волхв згорта жар у воду. Люди починають
набирати воду у карафки, хлопцi пускають у Диво голубiв, а мисливцi
стрiляють вгору холостими набоями або пускають декоративнi ракети. Так iз
свiчками i свяченою водою iдуть додому. Вдома свiчкою господар викопчу криж
на лутцi вхiдних дверей. Потiм разом з господинею окроплюють обiйстя i
кiмнату свяченою водою, мочаючи три колоски чи три пiр'©ни.
Пiд час кропiння господар примовля :
-- Омийся, окропися, Богу на славу, людям на здоров'я.
Тодi починають готувати скоромний снiданок, сiдають снiдать.
Колись, пiсля снiданку, господиня в челюстях печi розпалювала вогнище.
Бiля нього в чистiй мисцi господар виминав вiск, а господиня сукала Єноти.
Тодi господиня тримала Єнота сторч, а господар прикладав до Єнота варяницю i
розкачував ©© рiвно долонями. Свiчка сука ться перед полум'ям, щоб вiск був
м'яким. Три свiчки ставили у трiйчатий пiдсвiчник, який зветься "Трiйця".
Трiйцю засвiчують па покутi у великi свята.
Iва -- це Дерево життя. Вона росте в центрi Свiту. Iва також жiнкою
Iвана. Ранiше вона звалася Ягна, а Iван звався Ягном. Звiдси i пiшло, що
укра©нський народ ще звуть народом Iванiв. Iм'я Ян, або Iван, дуже поширене
на Укра©нi. Всi геро©чнi пригоди наших прадiдiв вiдбувалися з Iваном та
Мар'яною.
Iвина недiля святку ться весною у першу наступну недiлю пiсля того, як
день i нiч дорiвняються 12-ти годинам. Найчастiше це кожна четверта недiля
мiсяця березня. У недiлю вранцi люди йдуть до Храму з пучками верби. В Храмi
служать дванадцять волхвiв, один з них головний. Волхв чита проповiдь, у
яку вплетено сiм речень до Ягни з книги "Бережа". Пiсля того волхв з
кадильницею i кропилом обходить людей i освячу разом з вербою. Тодi всi
розходяться по домiвках. Сусiди i знайомi злегка хльоскають один одного
прутиками верби, примовляючи:
Не я б'ю, Iва благословля ,
через тиждень -- Великдень,
недалечко -- червоне я чко.
Один прутик освячено© верби садять при дорозi, коло криницi чи в дворi,
частину в'яжуть у пучечок i кладуть на покутi, а товщi гiлки на горищi, щоб
потiм протягом року використовувати для освячення води. Дим вiд спалених
сухих вербових гiлок дуже легкий i при мно пахне.
Починаючи з понедiлка i до четверга, вся сiм'я наводить у хатi i в
дворi лад. Жiнки бiлять стiни, якщо хата мазанка, миють лави, стiл, мисник,
вiкна, дверi. Перуть бiлизну, рядна, рушники, i все, що потребу прання.
Чоловiки прибирають у дворi, в сара©, готують дрова для печiння пирогiв i
баб, також, якщо це в селi, працюють у полi.
В Чистий четвер вся сiм'я ми ться до схiд сонця. Iсну повiр'я, що в
Чистий четвер ворон носить сво©х дiтей купати в рiчцi, отож треба скупатися
до сходу сонця, ранiше за ворона. Кажуть, що таке купання знiма з тiла
хвороби. Вода вилива ться у таке мiсце, де не ходять люди. Купаючись,
приговорюють: "Дай, Боже, здоров'я в ручки, в нiжки i в живiт, щоб милим та
веселим був менi свiт". Пiсля купання одягають свiжу бiлизну.
З четверга можна починати випiкати паляницi i баби, якi можуть бути:
-- Пошли, Боже, достатку в господарствi i приплоду в оборi.
Тодi всi починають вечеряти. Дорослi п'ють горiлку чи вино, а дiти до
16-ти рокiв солодку воду.
За вечерею можна говорити-згадувати про покiйникiв, про врожай, про
погоду. Вечеря тягнеться довго -- 3-4 години. Пiсля того, як вечеря вже
наближа ться до кiнця, хтось iз дiтей чита .
Пане господар, пишний та ясний, дай Боже.
А господиня, як Сонце сiя, дай Боже.
А в них в свiтлоньцi сто©ть ялинка, дай Боже.
Гiллям розлога, листям зелена, дай Боже.
На тiй ялинцi Трiйця пала , дай Боже.
Три iскри впало, три моря стало, дай Боже.
В першому морi Тар'ягн купався, дай Боже.
В другому морi в одiж убрався, дай Боже.
В третьому морi князем зробився, дай Боже.
Боже наш ясний, дай три поради, дай Боже.
Шану мислим тя, вдячнiсть спiва м, дай Боже.
Перша порада -- висока хата, дай Боже.
Друга порада -- мiцна комора, дай Боже.
Третя порада -- широка обора, дай Боже.
Ой у хаточку -- щастя-здоров'я, дай Боже.
А у комору -- жито-пшеницю, дай Боже.
А у обору -- конi, корови, дай Боже.
Батьки обдаровують дiтей ласощами, грiшми чи якою новою одежею. Батько
дару матерi, мати дару батьковi. Пiсля вечерi нiхто нiкуди не ходить.
Батько i мати дрiмають одягненi аж до перших пiвнiв.
На перший день Рiздва 25 грудня з раннього досвiтку дiти до семирiчного
вiку включно, хлопчики i дiвчатка, йдуть вiншувати з святом Рiздва дiда i
бабу чи божатих батькiв. Мати кладе ©м у вузлик потроху рiздвяних страв.
Прийшовши до господи дiда, дiти вiтають:
-- Будьте здоровi з Святим Рiздвом. Будьте здоровi з Святками. Тато i
мама просять на святу вечерю, й ми просимо.
З Святим Рiздвом вiта м,
здоров'я всiм бажа м,
господарю -- воли,
господинi -- квочки,
хлопцям i дiвчатам гульню,
дiтям малим забаву,
Боговi вiншування.
Дiд а чи баба вiдповiдають:
-- Тобi (вам) i батькам тво©м цього ж бажа мо. Дяку мо за вiншування,
рости здоровий та веселий на потiху батькам.
Пiсля вза много привiтання господарi дарують дiтям книш, бублики,
яблука, горiхи, грошi.
Господарi зранку 25 грудня починають готувати скоромний обiд. В цей
день зранку можна колоти рiздвяне порося чи бити птицю. Хоча бiльшi роботи
можна зробити i ранiше, але биття птицi на перший день Рiздва це також i
здiйснення жертви. Набiр страв на рiздвяний обiд залежить пiд вигадливостi
господинi, але обов'язково щоб страв було i пiсних i скоромних бiльше
дванадцяти, але не тринадцять. Треба, щоб серед страв була м'ясна, рибна,
молочна та iз зерна з медом. Це може бути: 1. Кутя. 2. Ковбаса. 3.
Кров'янка. 4. Голубцi. 5. Печеня. 6. Риба. 7. Ряжанка. 8. Каша гречана. 9.
Капуста тушена. 10. Гриби. 11. Салат. 12. Картопля. В число страв входять
також напо©.
На перший день Рiздва по обiдi найближчi родичi збираються на обiд у
складчину в хатi найстаршого роду. Це може бути хата дiда i баби або хата
найстаршого брата чи сестри. Може бути також хата молодших членiв роду, якщо
вона простора i зручна для спiльного збору. Коли люди iдуть в гостi i
зустрiчають односельцiв, то вiтаються таким чином:
-- Будьте здоровi з святою Кутею!
Будьте здоровi й ви!
Або:
-- Дарбог народився!
Воiстину народився!
Або:
-- Тар'я!
-- Тар'я!
З собою беруть закуску i пляшку горiлки. Якщо чим ©хати, то в гостi
©дуть. Батьки беруть з собою найменших дiтей. Дiдусь iз бабусею (старшi
роду) виглядають гостей. Дiд вiдчиня ворота, баба вiта гостей ще на
сiнешному порозi. Коли всi, хто мав прийти, збираються, бабуся з дочками
накривають стiл, а дiд ставить пляшку з горiлкою, зав'язану в пучок колосся.
Дiти, вiтаючи дiда i бабу, цiлують ©х у руку, а дорослi чоломкаються, тобто
цiлують один одного в чоло. На покутi садовлять найстаршого, а вiд нього з
право© руки сiдають iншi по старшинству. Перед тим як випити першу чарку,
найстарший син чи дочка вiта дiда i бабу такими словами:
Здоровимо вас iз Рiздвом,
Дарбог народився,
дасть Бог дочекатись Року нового,
а вiд Року нового до Водохреща,
а вiд Водохреща до ста лiт,
покiль Бог призначив вiк!
Зичимо вам, вiншу мо вас,
Свiт народився!
Дiд або баба вiдповiдають:
Хай звеличить вас Святе Сонце,
ося ясна Зоря.
Будьте багатi, як Земля,
здоровi, як Вода, милi, як Мiсяць.
Бога славимо.
Хтось iз молодших онукiв, який вже вмi читати, чита речення No 62.
Пiсля читання дiд першим почина ©сти кутю, за ним кутю куштують всi iншi.
Пiсля першо© ложки кутi дiд налива всiм по чарцi i приговорю до першо©
чарки:
-- Пошли, Боже, царство небесне i вiчне панування на Дивi всiм тим, хто
вiдiйшов з нашого роду на Диво. А нам усiм пошли, Боже, здоров'я i многi©
лiта.
Рештки з чарки дiд хлюпа пiд стелю. За старшим випивають усi iншi.
Обiд проходить дуже повiльно. Повеселiлi пiсля кiлькох чарок, присутнi
починають спiвати пiснi поперемiнно з колядками:
Пане господарю, вставай з постелi,
вставай з постелi, застеляй столи,
бо буде в тебе тро гостонькiв.
Добрий вечiр. Святий вечiр,
добрим людям на цей вечiр.
Перший гостонько -- ясне Сонечко,
другий гостонько -- ясний Мiсяцю,
третiй гостонько -- дрiбен Дощику.
Добрий вечiр, Святий вечiр,
добрим людям на цей вечiр.
Перший гостонько, чим ся раду ш?
Якщо я зiйду рано-пораненько,
то утiшаться старi й маленькi.
Добрий вечiр, Святий вечiр,
добрим людям на цей вечiр.
Другий гостонько, чим ся раду ш?
Якщо я зiйду рано звечора,
то менi радий гiсть у дорозi.
Добрий вечiр, Святий вечiр,
добрим людям на цей вечiр.
Третiй гостонько, чим ся раду ш?
Як в маю впаду тричi на Землю,
рада пшениця й жито зелене.
Добрий вечiр. Святий вечiр,
добрим людям на цей вечiр.
На родовому обiдi колядують про зiшестя Бога на Землю, про Сонце,
Мiсяць, Зорю, урожай, худiбку, господаря i господиню. У цей день нiхто не
згаду про якусь попередню ворожнечу, лише про мир i злагоду. Обiд тягнеться
до пiзнього вечора. Тодi всi встають iз-за столу, беруться за руки i ведуть
коловий танець за ходом сонця. Ведучи коло, спiвають:
Ой шум i гам дiбровою йде,
пчолонька-матiнка сiм'ю веде.
Пчолоньки мо©, дiтоньки мо©,
ой де ж ми будем гнiздечко вити,
ро© ро©ти, меди носити?
У саду будем ро© ро©ти,
в пана господаря меди носити,
у його бортях, у його дворi --
медок солодкий на господарство,
ярого воску Богу на свiчку,
за цим же словом будьте здоровi.
Спасибi!
По тому бабуся чи господиня, у яко© проводиться гостина, да кожному по
пирогу i проводить всiх аж за ворота.
На перший день Рiздва, по обiдi, дiти, вiком вiд восьми до п'ятнадцяти
рокiв, дiвчата й хлопцi змiшаними ватагами ходять колядувати аж до
дванадцято© години. Юнаки з 16 рокiв i бiльше (неодруженi) колядують першого
дня Рiздва пiсля того, як стемнi . Гуртуються у ватаги по кутках, вибирають
з-помiж себе Бережая (який зна звичай), мiхоношу, скарбника, звiздаря,
наймають музик. Кожна ватага носить Зорю на сiм променiв, усерединi яко©
горить свiчка.
Дiвчата не колядують, а збираються у домовленiй хатi, куди хлопцi
приносять те, що наколядують, i там справляють вечiрку з рiздвяними iграми,
пiснями i танцями.
Оповiдають, що одного разу у Маяни (Матерi Ягни) було п'ятеро дiтей.
Дочка Лада, син Гад, син Яр, син Рай, син Мир. Лада править на землi, Гад --
пiд землею, Яр -- над землею, Рай править кра©ною Божистих душ, Мир править
усiм свiтом.
Лада ма двох дiтей: Весну i Зиму. Час вiд часу ©х викрада Гад, а дiд
Мир то одного внука визволить, то iншого. Тому на землi то тепло, то
холодно.
Звичай
Свято Маяни вiдбува ться в останнiй день старого року. Рано-вранцi, до
схiд Сонця, господиня набира в миску воду, примовляючи:
-- Не воду беру, а мед i вино.
Тодi спалю на припiчку чи на каменi, чи на сухiй сковородi 12 галузок
сухо© верби. Чита речення No60. Вкинувши у воду три вуглини, господиня
пора ться. Коли сiм'я вста , вмоча у ту Свячену воду хлiб, примовляючи;
-- Не купався хлiб у водi, але в здоров'ю та силi.
Торка цим хлiбом голову кожного iз сiм'©, примовляючи:
-- Аби були такi величнi, як хлiб величний.
Господиня прибира в хатi, вида чисту бiлизну всiй родинi i да всьому
лад. Пече книшi, калачi, паляницi. Ма бути Щедра вечеря. Знову готу ться
дванадцять i бiльше страв, щоб там була м'ясна, молочна, рибна та з зерна з
медом. Господар пора ться в дворi, да всьому лад i допомага господинi.
Особливо шанують на Маяну пiч. Тому прибравши чисто пiч чи плиту, на
якiй вариться ©жа, господиня чита речення No54. Коли почина смеркатися,
уся родина збира ться в хатi. В хатню кадильницю кидають запашнi трави,
обкурюють хату. Запалю ться свiчка з бджолиного воску. Господиня сiда па
покутi, а вiд не© по праву руку вся сiм'я по старшинству. Господар сидить
бiля дверей i пода на стiл. Перед тим як почати страву, мати чита речення
No2. Налива чарки i промовля :
-- Слава Богу, рiк прожили, дай Боже, в Новому роцi всiм щастя i
здоров'я, -- i повернувшись до покутя, -- а померлим Рай.
Сiм'я вечеря аж до 12-© години ночi. Коли проб' дванадцята година,
всi за столом встають, п'ють в честь Нового року чарку, чоломкаються.
Виходять надвiр, палять iскрометнi iграшки, пускають ракети, посеред городу
запалюють вогнище iз соломи, якою була встелена долiвка, та рiзного сухого
хмизу.
В цей же час, коли ще не зовсiм смеркло, дiти до 16-ти рокiв змiшаними
ватагами ходять щедрувати. Дорослi нежонатi хлопцi не щедрують. Дiвчата
вiком 16 i бiльше рокiв iдуть щедрувати, коли смеркне. Гарну дiвку вбирають
в Маяну, а гарного хлопця у ©© князя, споруджують з паперу великий серп
мiсяця з лiхтарем усерединi, причiплюють його на тичцi. Пiдiйшовши пiд
вiкно, запитують, присвiчуючи ясним мiсяцем у вiкно.
Чи защедрувати вам?
Господарi гукають:
-- Щедруйте.
Ой та вчора iзвечора пасла Маяна дво качок,
Ой пасла, пасла та й погубила, iшла додому та й заблудила.
Ой приблудила в чисте поле, а там Iванко коником оре.
Ой, ти, Iване, ти ж, Iваночку, виведи мене та й на стежечку.
Буду тебе я вiк шанувати, шонедiленьки чуба чесати.
Щонедiленьки та й прибирати, але щоднини вiрно кохати.
Щедрiвка господарям
У цьому дворку, та як у вiнку
Щедрий вечiр, добрий вечiр,
добрим людям на здоров'я.
Там господар, як виноград.
Щедрий вечiр, добрий вечiр,
добрим людям на здоров'я.
Там господиня, як калина.
Щедрий вечiр, добрий вечiр,
добрим людям на здоров'я.
Його сини, як соколи.
Щедрий вечiр, добрий вечiр,
добрим людям на здоров'я.
© дочки, як панночки.
Щедрий вечiр, добрий вечiр,
добрим людям на здоров'я.
Щедрiвка парубковi
Пас Iванко табун вороненький,
там на травi, на отавi.
Стадо вороненьке, заснув тверденько,
там на травi па отавi.
Прилетiли д нему та три зозуленьки,
там на травi, на отавi.
Одна сiла коло головоньки,
там на травi, на отавi.
Друга сiла коло нiжок,
там на травi, на отавi.
Третя сiла край серденька,
там на травi, на отавi.
Та в головах -- то батенько,
там на травi, на отавi.
Та, що в ногах, то матiнка,
там на травi, на отавi.
Край серденька -- то миленька,
там на травi, на отавi.
За тим словом будьте здоровi,
зроди, Боже, в городi зiлля, а в домi весiлля.
Щедрiвка дiвцi
Ой на горi, горi павонька ходить,
На дунай панна зрана по воду ходила.
Павонька ходить та пiр'я ронить.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Ходить за нею красна дiвонька.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Пiр'я збира в рукавець кладе.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Вiнок звива , на голову кладе.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Знявся тут нагло дощ та вiтер.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Як ухопили павиний вiнок.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Пiшла дiвонька лужком-бережком.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Iшли тудою тро рибалок.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Ой закидайте шовковi сiтi.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Та iзловiте павиний вiнок.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Одному буде павиний вiнок,
другому буде золотий перстень,
третьому буде панна Марiя.
Щедрий вечiр.
В першу чергу щедрують дiвчинi, яка у цiй хатi па виданнi, тодi
неодруженому хлопцевi.
Об одинадцятiй годинi хлопцi i дiвчата збираються бiля домовлено© хати
на сво му кутку. На найближчому роздорiжжi хлопцi складають на купу рiзнi
дрова, палiччя, кукурудзиння, солому, старi дерев'янi речi, але такi, якi
при горiннi при мно пахнуть. Роблять також чучало людини, одягають. Чучало
ставлять посеред дров. Запалюють багаття i один чита речення No59. Коли
спаде полум'я i згорить чучало, беруться попарно з дiвчатами i стрибають
через вогонь. По тому заливають вогонь чи закидають снiгом, iдуть у хату, де
iз нащедрованого дiвчатами припасу i принесених хлопцями напо©в влаштовують
гостину. Пiсля того як зустрiнуть Новий рiк, починають гадати.
Дiвчата виходили на вулицi i питали, як звати першого стрiчного
чоловiка, таке буде iм'я нареченого. Якщо зустрiне яку тварину, то такий
характер буде у судженого.
Насипають на купку зерно i поряд ставлять воду. Приносять пiвня. Як
почне спершу пити, то чоловiк буде п'яниця, а рiк посушливий, а як спершу
клюватиме зерно, то чоловiк буде господар, а рiк урожайний.
Рахують полiна, занесенi в хату для топiння. Якщо парна кiлькiсть, то
буде весiлля.
Заплющивши очi, дiвка бере полiно навмання. Якщо потрапить полiно в
корi i рiвне, то чоловiк буде спокiйний i багатий, а як без кори i
сучковате, то бiдний i вредний.
Бiля ворiт насипають три купки зерна, а вранцi дивляться. Якщо зерно
нечiпане, то родинне життя буде щасливим.
Лягаючи спати, дiвка кладе пiд подушку гребiнець i нашiпту :
"Суджений-ряджений, розчеши менi голову". Хто присниться -- то i буде
наречений.
Перед сном дiвка кладе в тарiлку з водою кiлька паличок з вiника,
приказуючи: "Суджений-ряджений, перевези через мiсток". Якщо вранцi паличка
пристане до краю миски, то дiвка побереться з тим, на кого задумала.
У новорiчну нiч перед першими пiвнями горять зачарованi захованi грошi.
Вiдьми лiтають на мiтлах -- виганяють на мiсяць Старий рiк. Усi духи з ярiв,
лiсiв, скель i вод святкують i танцюють разом з людьми до третiх пiвнiв.
Тому треба бути обережним, не ходити самому i не напиватись. Коли мiсячна
нiч, то Мiсяць розмовля з Сонцем i Зiрками, а Дарбог признача кожнiй Зiрцi
новонароджену душу.
Першого числа Новою року господар рано-вранцi розстеля на долiвцi
рядно, кладе на нього сiм колоскiв, що стояли на покутi, да дитинi до семи
рокiв у руки качалку (а якщо тако© нема, то молотить сам), i вона молотить
зерно. Вимолочену солому виносять у клуню, а зерно спершу змiшу ться з
бiльшою кiлькiстю зерна i дiлиться на три частини. Одна да ться дiтям для
посiвання, одна змiшу ться з посiвним зерном, а третю згодовують коровi i
домашнiй птицi. Пiд час молотiння господар чита речення No28.
По тому дiти, вiком до семи рокiв, iдуть посiвати. Зайшовши в хату,
посiвають зерном кiмнату i господарiв, примовляючи:
Сiю, вiю, посiваю,
з Новим роком поздоровляю,
на щастя, на здоров'я, на Новий рiк.
Роди, Боже, жито, пшеницю,
Всяку пашницю.
Господарi обдаровують дiтей солодощами i грiшми. Пiсля обiду можуть
ходити посiвати до родичiв чи знайомих всi бажаючi. Старшi юнаки i юнки
утворюють ватаги, щоб водити Козу. Одягають вивернутi кожухи i личини сiм
осiб: Кози, Бика, Коня, Свинi, Вiвцi, Кота i Пастуха. За ними ще може йти
гурт спiвакiв. Перед веде Пастух з Козою, всi iншi iдуть слiдом. Пiдходять
до вiкна господарiв, у яких дiти i простора хата. Пастух гука :
-- Дядьку, пустiть Козу до хати, бо змерзла.
-- Нiде тiй Козi розгулятися, тiсно в хатi, -- вiдказу господар.
-- Та пустiть, бо змерзла.
-- Та я вже й пустив би, та не знаю, що дядина скаже.
-- Будьте ласкавi, господине, от ми вам заспiва мо.
Я Коза рогатая, на молоко багатая,
а хто молока не п' , того Кiзонька б' .
Тупу-тупу ногами, сколю тебе рогами,
нiжками затопчу, хвостиком замету, ме-ме-е.
--Та йдiть уже, тiльки добре спiвайте. Ватага заходить у хату, притупу
ногами, Пастух говорить:
-- Ну-те, панове, ну-те, мурове, поставайте в ряду, я Козу веду.
Усi стають пiвколом, а перед ними Пастух з Козою. Всi спiвають:
На горi Коза з козенятами,
пiд горою Вовк з вовченятами.
Ухопив Вовчок Козу за бочок,
а вовченята за козенята.
Упала Коза та й закричала --
ме-е-е.
Коза пада мов нежива. Пастух нахиля ться над Козою i каже:
Ой устань, Козо, стрепенися, щоб наш господар звеселився.
Хор спiва :
Ой слухай, Козо, де труби гудуть,
там млинцi печуть, може, й нам дадуть.
Коза схоплю ться i почина танцювать, Пастух танцю з нею, а хор
спiва :
Як пройшов наш Козел та на ножечках,
як пройшов наш Козел та на рожечках.
Да шукаючи, да питаючи
короля в полi, господаря в домi.
Де Коза туп-туп, там жита сiм куп,
де Коза ногою, там жито копою.
Де Коза рогом, там жито стогом,
де Коза хвостом, там жито кущом.
Всi присутнi починають кричати тими голосами, якi в них на лицях
личини: мекати, бекати, нявкати, мукати. Пастух гука до Кози:
-- Козо наша хорошая, Козо наша молочная, уклонись господарю i
господинi i усiй ©хнiй Родинi.
Коза кланя ться, а хор спiва :
Козу величають, а чим привiтають,
чи мiркою жита, щоби була сита,
чи мiрку вiвсу, зверху ковбасу.
Щоб не було мало, то ще кусок сала,
щоб наша Коза весела була,
весела стала, добре скакала.
На щастя, на здоров'я, на Новий рiк,
щоб вам лiпше жилося, нiж торiк.
Льон по колiна, щоб голова не болiла,
щоб були здоровi та водились воли i корови.
Родила цибуля завбiльшки як дуля,
горох i капуста, щоб була Маруся тлуста.
Пiсля обiду першого дня Нового року посiвати ходять сiмейними парами i
поодинцi всi дорослi -- батьки до дiтей чи навпаки -- куми до кумiв, сусiди
до сусiдiв. Посiвають з рукавицi.
Оповiдають, що коли Яр став Родом, а Дана стала Родою, то жили Род з
Родою у городi Буселi бiля струмка. Цього дня ярий Дарбог одружився на
Богинi Данi, вiд того i пiшло свято Ярдана. Род з Родою мали перед хатою
квiтник, а позад хати грядку. А з причiлка -- погрiб, на погребищi росли
червонi, бурячковi, бiлi i жовтi мальви.
Отже, Род любив Роду i вiд то© любовi народився у них син Янь. Син Янь
був бiлявчик, волосся на головi як вибiлений льон, а очi свiтло-голубi. Як
батько Род iшов рибалити на Славуту, то Янь його проводив. Одного разу, як
iшов Янь вiд води, зустрiв вiн дiвчинку Марусю. Марусина мати Марина жила на
другому кутку. Нiхто не знав хто Марусин батько, бо мати Марина потроху жила
з рiзними чоловiками. Як зустрiв Янь Марусю, то зачудувався i довго на не©
дивився, i вона теж на нього дивилася, тодi вони взялися за руки i пiшли до
майдану разом, i побачила ©х мати Марина.
Як прийшла Маруся додому, мати ©й i каже:
-- Не ходи з тим Янем за руку, бо вiн захоче бути головою у сiм'©, як
його батько Род, а в нашому роду жiнка вважа ться головою в домi.
А була дiвчинка Марь чорнява-чорнява, так що у юнака Яня лише брови
такими чорними були. Були Янь i Марь однолiтками, а що дiвчатка ростуть
швидше за хлопчикiв, то й стала вона довша за Яня. Мати Мара i каже Марусi,
що той бiлявий Янь ще зовсiм юний, а тво©, мовляв, хлопцi он вже скоро з
лiсово© школи прийдуть, де мати Ягна ©х мужностi навча , козаками поробить.
Не зустрiчайся з Ян м.
От вони вже й не зустрiчаються.
А тим часом i Янь пiдрiс i вже його за законом Бережi стрий у лiс
повiв. А в лiсовому домi Ягна забрала в Яня дитячу душу, а козачу вдихнула.
Прийшов вiн з лiсу, то як зустрiла його Маруся на стежцi, яка вела до
Славути, то аж жахнулася Ян вих очей, такий там побачила лiд. Прийшла Маруся
додому, а мати ©© пита :
-- Чому суму ш? А-а, це вернувся з козакiв юнак Янь, та ти його
здибала, ось я його цi © ночi задушу.
Перекинулась вона чорною кiшкою, пробралась у хату Рода. Янь спав, а
вона кинулась йому на груди, щоб вирвати серце. Але Янь вже не був дитям, в
лiсовому домi стрий навчив його дiям проти чарiв. От Янь подумки поклав собi
на груди криж, кiшку за хвоста зловив, винiс з хати на вигон, вдарив об
вербу, в землю закопав i над нею криж дерев'яний поставив. Хотiв додому йти,
аж тут з кущiв та хащ почали на нього наступати вiдьми темнi та беззубi i в
кожно© в руцi запалена свiчка. Почав Янь тi свiчки рахувати, аж дванадцять
нарахував. Як стали вiдьми наближатись, Янь на криж залiз i ноги пiд себе
пiдiбгав, бо почали вiдьми йому п'яти свiчками палити. От бачать вiдьми, що
його не дiстануть, почали стовбур крижа вiд землi палити, ось-ось
перепалять. Помолився тодi Янь: "Ягно, вогонь животворний, укороти ночi та
додай дня, щоб третi пiвнi заспiвали, щоб вiдьми Мари мене не дiстали".
Почула Ягна його, нiч укоротила, а дня додала, третi пiвнi заспiвали, вiдьми
розбiглись. Злiз Янь iз крижа, зламав його в тому мiсцi, де вiдьми палили, i
кинув у воду. А той криж та став бiлим Лебедем i поплив по водi.
Одружився Янь з Марусею. З того часу нiч стала за день коротша,
Сонцеколо стало вище Дивом ходити. Вогонь на Водi одружився. Сказано --
Ярдана.
Звичай
Зранку 5-го сiчня господар прибира у дворi, а господиня в хатi.
Господиня готу Бiдну кутю: вечерю iз семи страв, а також скоромний обiд на
6-те сiчня. Знову ж таки, щоб серед них була одна страва рибна, а одна iз
обтовченого зерна, полита медом. Господар посипа в сара© кутки маком i
примовля : "Вiдюк-мак, ти все бачиш, з Вiтром i Сонцем компанiю водиш, тебе
лихi сили бояться. Не допускай ©х у цю стайню, у цю кошару, у цей сарай".
Тодi по черзi поверта ться на всi чотири сторони свiту i дмуха .
П'ятого сiчня пiсляобiд хлопцi iдуть па ставок чи на рiчку, в одному
мiсцi на плесi пробивають лiд, вставляють туди лом, на лом надягають колесо,
до колеса прив'язують одну тичку довжиною два метри, як важiль для крутiння
каруселi, i одну тичку довжиною 4-5 метрiв, до яко© прив'язують сани. На цих
санях вони катаються разом з дiвчатами. На березi кладуть вогнище. Чоловiки
в цей час неподалiк випилюють з льоду рiвнобiчний криж (хрест), виймають
його, встановлюють над ополонкою i поливають червоною вiд червоного буряка
водою. Свято Ярдани можна також проводити бiля громадсько© криницi на
майданi або в скверi мiкрорайону, але щоб була посудина для освячення води.
Тодi криж ставиться дерев'яний.
Коли вечорi , господиня в кожному домi виставля на стiл 7 пiсних
страв, а також напо©. Господар у цей час вирiзу на хлiбинi криж, iде з ним
до стайнi i бiля дверей пита :
-- Хто йде?
Сам собi вiдповiда :
-- Хлiб з крижем.
Пiсля цього заходить у стайню i згодову хлiбину тваринам.
Вся сiм'я сiда за ранню вечерю. Перед тим як почати, господар чита
речення No62. Пiсля вечерi люди сiм'ями, крiм малих дiтей, iдуть до того
мiсця, де ма святитись вода. Коли люди зберуться десь бiля одинадцято©
години вечора, волхв запалю бiля крижа священне вогнище з дванадцяти сухих
вербових полiн. Коли вогонь горить, волхв чита речення No63, по тому люди
запалюють вiд вогню свiчки, а волхв згорта жар у воду. Люди починають
набирати воду у карафки, хлопцi пускають у Диво голубiв, а мисливцi
стрiляють вгору холостими набоями або пускають декоративнi ракети. Так iз
свiчками i свяченою водою iдуть додому. Вдома свiчкою господар викопчу криж
на лутцi вхiдних дверей. Потiм разом з господинею окроплюють обiйстя i
кiмнату свяченою водою, мочаючи три колоски чи три пiр'©ни.
Пiд час кропiння господар примовля :
-- Омийся, окропися, Богу на славу, людям на здоров'я.
Тодi починають готувати скоромний снiданок, сiдають снiдать.
Колись, пiсля снiданку, господиня в челюстях печi розпалювала вогнище.
Бiля нього в чистiй мисцi господар виминав вiск, а господиня сукала Єноти.
Тодi господиня тримала Єнота сторч, а господар прикладав до Єнота варяницю i
розкачував ©© рiвно долонями. Свiчка сука ться перед полум'ям, щоб вiск був
м'яким. Три свiчки ставили у трiйчатий пiдсвiчник, який зветься "Трiйця".
Трiйцю засвiчують па покутi у великi свята.
Iва -- це Дерево життя. Вона росте в центрi Свiту. Iва також жiнкою
Iвана. Ранiше вона звалася Ягна, а Iван звався Ягном. Звiдси i пiшло, що
укра©нський народ ще звуть народом Iванiв. Iм'я Ян, або Iван, дуже поширене
на Укра©нi. Всi геро©чнi пригоди наших прадiдiв вiдбувалися з Iваном та
Мар'яною.
Iвина недiля святку ться весною у першу наступну недiлю пiсля того, як
день i нiч дорiвняються 12-ти годинам. Найчастiше це кожна четверта недiля
мiсяця березня. У недiлю вранцi люди йдуть до Храму з пучками верби. В Храмi
служать дванадцять волхвiв, один з них головний. Волхв чита проповiдь, у
яку вплетено сiм речень до Ягни з книги "Бережа". Пiсля того волхв з
кадильницею i кропилом обходить людей i освячу разом з вербою. Тодi всi
розходяться по домiвках. Сусiди i знайомi злегка хльоскають один одного
прутиками верби, примовляючи:
Не я б'ю, Iва благословля ,
через тиждень -- Великдень,
недалечко -- червоне я чко.
Один прутик освячено© верби садять при дорозi, коло криницi чи в дворi,
частину в'яжуть у пучечок i кладуть на покутi, а товщi гiлки на горищi, щоб
потiм протягом року використовувати для освячення води. Дим вiд спалених
сухих вербових гiлок дуже легкий i при мно пахне.
Починаючи з понедiлка i до четверга, вся сiм'я наводить у хатi i в
дворi лад. Жiнки бiлять стiни, якщо хата мазанка, миють лави, стiл, мисник,
вiкна, дверi. Перуть бiлизну, рядна, рушники, i все, що потребу прання.
Чоловiки прибирають у дворi, в сара©, готують дрова для печiння пирогiв i
баб, також, якщо це в селi, працюють у полi.
В Чистий четвер вся сiм'я ми ться до схiд сонця. Iсну повiр'я, що в
Чистий четвер ворон носить сво©х дiтей купати в рiчцi, отож треба скупатися
до сходу сонця, ранiше за ворона. Кажуть, що таке купання знiма з тiла
хвороби. Вода вилива ться у таке мiсце, де не ходять люди. Купаючись,
приговорюють: "Дай, Боже, здоров'я в ручки, в нiжки i в живiт, щоб милим та
веселим був менi свiт". Пiсля купання одягають свiжу бiлизну.
З четверга можна починати випiкати паляницi i баби, якi можуть бути: