Страница:
Молодi тихо сидять, трошки схиливши голови. Тодi батько молодо© бере в
матерi хлiбину i так само благословля молодих. Пiсля цього всi встають.
Свiтилки ведуть за хустку молоду, за нею iде, тримаючись за руку, молодий,
далi всi iншi, хто з ким, беруться за руки у вервечку i за ходом сонця тричi
обходять стола, на якому лежить той хлiб, яким батьки благословляли. Вiдтак
виходять у двiр, а мати обсипа ©х зерном. У дворi, щоб iти до машин а чи
пiшки до дому урочистостей, шикуються у такому порядку. Попереду дво сватiв
молодо© з патерицями. За ними дво бояр ведуть попiдруки молоду, за ними
дво дружок ведуть попiдруки молодого, тодi бояри з дружками попарно
попiдруки i також свiтилки з молодшими братиками молодо©. Позаду дво сватiв
молодого з патерицями.
Пiсля запису шлюбу в Храмi, а чи в Палацi урочистостей молодi виходять
вже парою, молодий трима молоду пiд руку, дво сватiв попереду, дво
позаду, а дружки з боярами теж пiд руку. При входi у хату молодо© мати знову
обсипа ©х зерном, а батько кропить водою. Посадивши молоду на посад,
молодий зi сво©м почтом iде додому i бере участь у обрядi печiння Короваю, а
молода в себе.
КОРОВАЙ-ДИВЕНЬ
Бгати i пекти Коровай-Дивень треба в п'ятницю. Для цього мати молодого
i молодо© запрошують поважних жiнок з благополучних сiмей. Розведенi або
вдови не запрошуються бгати Коровай. Число коровайниць ма бути непарним:
три, п'ять, сiм. Залежно вiд звичаю в цьому селi, борошно i приправи для
короваю зносять коровайницi, а чи заготовляють батьки.
Коровай -- це обрядова страва для всiх спiвучасникiв весiлля. Перед тим
як почати мiсити Коровай, дво сватiв стають па протилежних кiнцях кiмнати,
i молодший сват говорить:
Пане старосто.
Старший сват вiдповiда :
-- А ми радi слухать.
-- Благословiть Коровай бгати.
-- Бог благословить.
-- Благословiть Коровай бгати.
-- Бог благословить.
-- Благословiть коровай бгати.
-- Бог благословить.
Тодi коровайницi спiвають:
Благослови, Боже,
пречиста Госпоже,
i отець, i мати,
сво му дитятi
цей Коровай зiбгати.
Пiсня Друга.
Та повiй, вiтре, в розi, (2)
та повiй по свiтлоньцi,
та на тисовi столи,
та на мужнi© жони,
на молодi коровайницi,
що хороше коровай бгають,
маслом поливають,
навколо тетерючка,
всерединi перепiлочка.
Так з пiснями коровайницi виставляють дiжу посеред хати i починають
мiсити:
У нашо© печi, та у нашо© печi
золотi© плечi,
а челюстi здвигаються,
Короваю сподiваються.
Наша пiч регоче,
Короваю хоче.
Замiшене тiсто ставлять сходити в тепле мiсце. Коли тiсто сходить, в
хатi не говорять голосно, не грюкають, не рипають дверима, не спiвають --
поводяться дуже урочисто. Коровайницi також допомагають батькам молодих
готувати iншi страви до весiлля. Коли тiсто готове, з нього лiплять Коровай,
шишки, книшi, калачi. Ранiше Коровай мостили на житню солому, яку укладали
навхрест i садили на виметену гарячу черiнь. Коли Коровай дiлили, нижню його
частину не розрiзували. Тобто пiдошву залишали цiлою i вiддавали ©©
"запорожцям", парубкам, якi стовбичили в сiнях. Зараз Коровай мостять на
залiзне деко розмiром 70x70 см, змазане тоуком. Буду ться Коровай таким
чином. Частину дозрiлого тiста розкачують, щоб вийшов корж товщиною 10
сантиметрiв на величину дека. Це пiдошва. В пiдошву мати втика три монети.
Кому, при розподiлi, потраплять цi монети, той буде щасливий. На пiдошвi в
чотирьох мiсцях (згiдно чотирьох сторiн свiту) кладуться навхрест по два
колоски пшеницi. Тодi на кожен криж iз колоскiв кладеться зварене i
облуплене куряче яйце. Потiм розкачу ться ще один такий корж i наклада ться
зверху. Робиться з тiста двi довгi качалки i з кутка в куток дека
виклада ться косий криж. Посерединi двох протилежних трикутникiв, якi
утворилися внаслiдок покладення качалок з тiста, втика ться двi вишневi
гiлки, якi б височiли над поверхнею Короваю на 21 сантиметр. Боковi гiлочки
на цих двох гiлках попередньо обрiзуються, залишаються лише по три сучки
довжиною три сантиметри. Тодi двi гiлки разом з сучками обмотуються тiстом.
Вся iнша поверхня Короваю вбира ться гребiнками i шишками, лише помiж двох
гiлок садиться два голуби з тiста дзьобами один до одного. Коли
Коровай-Дивень спечеться, цi двi вишневi гiлочки перев'язуються-з' днуються
червоною стрiчкою, а на сучки чiпляються яскравi червонi паперовi квiточки
iз зеленим листям. Пiд час дiлення Короваю в першу чергу вирiзуються цi двi
гiлки з голубами i кладуться на одну тарiлку перед молодим i молодою.
Перед садiнням Короваю в натоплену пiч черiнь промiта хтось iз братiв
молодо© (молодого), норовлячи обмазати лиця чи ноги коровайницям тим
вiником, яким вимiталася пiч. За це коровайницi вимазують йому лице
борошном. Щоб нести Коровай на припiчок i поставити деко на лопату, за деко
беруться чотири коровайницi, коли ж Коровай лопатою садять у пiч, за лопату
беруться всi коровайницi, примовляючи:
-- Свiти жар в печi ясно, печись, печись, Дивень, красно, гостям на
велике диво, молодим на щастя, на долю, на родину. Печись, Дивень, не
схилися, не пригори, молодим серце не зсуши.
Тодi коровайницi починають мити стола i дiжу. Воду пiсля миття мати у
вивернутому кожусi виносить з хати i вилива пiд плодове дерево. Помивши
руки вiд тiста, коровайницi пiдходять до молодо© (молодого) i теплими
чистими руками гладять лице молодо©, нiби умиваючи. Сват висмику з Дiдуха
(снопа пашницi) по два колоски, затика кожнiй коровайницi за намiтку,
цiлуючи ©© у щоку.
Коли все прибрано, а Коровай у печi, господарi частують коровайниць.
Коровайницi спiвають:
Все дiло поробили,
Коровай усадили,
думайте та гадайте,
нам горiлочки дайте.
Це гуляння чисто жiноче, присутнiй лише музикант i то коли коровайницi
вже почастувались i захотiли потанцювати. Коли Коровай готовий, його
виносять у комору. Виставляють на стiл тодi, коли вiдбува ться урочистий
обiд всiх гостей з дарами. Шишки подають на стiл як бiле солодке печиво i
обдаровують ними дiтей, якi ходять за дорослими.
Увечерi, якщо молодий з цього ж села, вiн iз сватами i боярином ©де або
йде до молодо© з книшем. Книш -- це довгий бiлий хлiб, обвинутий рушником i
перев'язаний стрiчкою. Несе його сват у кошику з пляшкою вина. Заходячи в
хату, сват говорить:
Молодички-коровайнички, будьте здоровi при доброму дiлi.
м вiдповiдають:
-- Будьте здоровi й ви.
Сват да кошика з книшем матерi молодо©, а вона йому да кошика з
калачем -- кругла бiла хлiбина з дiркою посерединi. Свати i боярин
вгощаються, молодий, якщо хоче, вечеря , але хмiльного не п' . Потiм молодий
iз сватами iдуть додому.
Перед тим як розходитись по домiвках, коровайницi спiвають:
Спечiть менi Коровай красний, (2)
як на небi мiсяць ясний.
Спечiть менi шишечки краснi,
як на небi зiроньки яснi.
Спечiть менi Коровай з шишками,
бо вже менi розлука з дружечками.
Ой стану я на билиноньцi
та гукну я по родиноньцi.
Ой збирайся, родинонько,
на деньочок, та й на суботу.
I близькi©, i далекi©,
i вбогi©, i багатi©.
СУБОТА
У суботу о дев'ятiй годинi ранку старша дружка вбира молоду. Тодi вони
удвох iдуть запрошувати родичiв i сусiдiв на весiлля в недiлю i подружок та
друзiв на "Деревце" у суботу на вечiр. Молодий так само запрошу на подiл
Короваю в недiлю i на "Деревце" в суботу вдвох з старшим боярином.
Молода з дружкою заходять у двiр, господарi запрошують ©х у хату. Вони
вiтаються ще й у хатi, тодi молода кланя ться i каже:
-- Просили батько й мати i я прошу до нас на весiлля в недiлю.
Господарi дякують i запрошують сiдати. Молода з дружкою або сiдають,
або кажуть, що ©м ще багато ходити, i йдуть далi.
У суботу о 18 годинi у молодо© збира ться почет молодо© i молодого:
бояри i дружки. На цей вечiр родина молодо© готу на©дки, а молодий
приносить з собою напо©. Молодий приносить також двi верхiвки сосни, ялини а
чи вишнi. Бояри з дружками сiдають за стiл, де розкладений кольоровий папiр,
пiр'я, ножицi i м'який дрiт. Дружки спiвають:
Дiвич-вечiр дивно зряжен, та рано, рано,
дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько.
Не так зряжен, як посажен, да рано-рано,
дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько.
У три стiни кам'янi©, да рано-рано,
дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько.
Четвертая золотая, да рано, рано,
дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько.
А в тiй стiнi оконечко, да рано, рано,
дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько.
На оконцi макiвочка, да рано, рано,
дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько.
На макiвцi ластiвочка, да рано, рано,
дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько.
Ластiвочка в' гнiздечко, да рано, рано,
дiвич-псчiр дивно зряжен, да ранесенько.
В' гнiздечко, несе я чко, да рано рано,
дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько.
Вивела дiток однолiток, да рано, рано,
дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько.
Перше дитя -- то ж Iванко, да рано-рано,
дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько.
Друге дитя -- то ж Маруся, да рано, рано,
дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько.
На вершок обох деревець дружки чiпляють по великiй червонiй квiтцi.
Вона робиться з калини, пiвнячого пiр'я, колоскiв. Молода сто©ть бiля свого
деревця, а молодий бiля свого i дякують кожному, хто почепив на деревце
квiтку. Потiм всi разом прибирають. Дружки спiвають:
Куди, доню, собира шся, (2)
що бiленько умива шся?
Не йди, доню, мiж чужi© люди, (2)
бо там тобi не з медом буде.
Там свекруха норовистая, (2)
вона тобi норови покаже.
сти схочеш, аж серденько в'яне, (2)
хлiба вiзьмеш -- вона скоса гляне.
На стiл ставлять закуски i напо©, щоб дружки i бояри повечеряли. Дружки
спiвають.
Що Марi чка в батька на вiдходi, (2)
посадила горiха в городi.
Рости, рости, горiх, не хилися, (2)
iди, iди, доню, не журися.
Рости, батьку, другую такую, (2)
так як зростив мене молодую.
Ростив батько доньку як паняночку, (2)
вiддав ©© людям як за наймичку.
Кохав дочку воли поганяти, (2)
вiддав ©© людям замишляти.
В цей час на подвiр'©, а чи на дорозi бiля двору молодо© гра музика i
сюди збира ться неодружена молодь вiком 16 i бiльше рокiв потанцювати. Тодi
до молодi виходять дружки з тацями, на яких стоять холоднi закуски i
весiльнi шишки, за ними йдуть бояри з тацями, на яких стоять чарки i пляшки
з мiцними i солодкими нехмiльними напоями. Наливають по чарцi всiм бажаючим.
Через якусь годину з хати виходить старший боярин з деревцем, за ним молодi.
Дружки з боярами знову всiх частують, молодi танцюють разом з усiма. Бiля
дванадцято© години почет молодого разом з деревцем ©де або йде додому.
Музика гра стiльки, скiльки замовля молодий, який ©© наймав. Молодий
залиша ться в домi молодо©. Дiвич-вечiр закiнчу ться.
НЕДIЛЯ
В недiлю на дванадцяту годину дня у домi молодо© i молодого збираються
©хнi родичi -- гостi. У молодого десь о першiй годинi сiдають за столи.
Свати ©м наливають, припрошують закушувати. Гуляють лише замiжнi пари i дiти
до 16 рокiв. Десь пiсля третього частування свати запрошують гостей
танцювати. У дворi гра музика, i танцюють всi бажаючi, в хатi свашки
спiвають весiльних пiсень, чекають молодих. О четвертiй годинi дня всi
виходять з-за столу. Куховарки прибирають столи, миють посуд i починають
знову накривати столи. Вносять Коровай, кладуть на столi перед посадом i
накривають навхрест двома рушниками.
У молодо© гостi теж о першiй годинi дня сiдають за стiл. Молодi поряд
сидять на посадi, молода вiд молодого з право© руки i далi бiля не© старший
боярин, з другого боку бiля молодого -- старша дружка. Свати наливають
гостям, боярин налива молодим сухого вина а чи шампанського. Головний волхв
а чи бережа з громади парубкiв чита речення No27. Батько й мати молодо© в
цей час стоять з повними чарками (горiлки чи води) перед столом молодих.
Пiсля закiнчення читання мати каже:
Бажа мо молодим щастя, здоров'я, мiцно© сiм'©, гарних дiтей, а гостям
хороше погуляти.
Батько продовжу :
-- Хай молодi живуть дружно, люблять одне одного, прощають одне одному,
хай буде у ©хнiй сiм'© лад. Вип' мо, люди добрi, за це по чарцi.
Всi п'ють, а дружки спiвають:
Тиха в Дуна© вода, (2)
добра наша згода.
Щоб ся ми погодили, (2)
на посад посадили,
старосту iз свашечкою,
дружку iз дружбочкою,
Iвана з Марi чкою.
Через певний час свати наливають по другiй. Свати з першого ж слова
слухають гостя, якщо вiн каже налити йому пiвчарки, налива ться половина,
якщо вiн налива собi замiсть горiлки воду, сват цього не помiча . Можуть
бути загальнi припрошування: "Пийте, люди добрi, закушуйте на здоров'я", але
не можна силувати гостя пити хмiльне. Дружки спiвають:
Ти, рiчечко бережистая,
ти, Марi чко, норовистая.
Не цiлувавши, не милувавши,
не пiдходь, Iванку, кохати,
бо зiпхне з полатi.
За третiм частуванням менший брат молодо© вiком до 12-ти рокiв
пiдходить до Короваю i знiма з нього рушники. Бiля нього стають обо
сватiв. Брат перев'язу сватам ще по одному рушнику навхрест. Дружки
спiвають:
Дружба Коровай кра ,
I золотий ножик ма ,
золотую тарiлочку,
обдарову родиночку.
Спершу вирiзу ться колом середина Короваю з двома гiлочками вишнi i
двома голубами i кладеться молодим на одну тарiлку. Тодi Коровай розрiзують
навхрест i рiжуть на шматки так, щоб вистачило всiм. Якщо шматок виходить
малий, до нього ще кладеться шишка. Дружки спiвають:
Благослови, Боже, (2)
I отець, i мати, сво му дитятi
цей рiд дарувати.
I в другий раз та в добрий час.
Благослови, Боже, (2)
i отець, i мати, сво му дитятi
цей рiд дарувати.
I в третiй раз та в добрий час.
Благослови, Боже, (2)
i отець, i мати, сво му дитятi
цей рiд дарувати.
Старший сват бере тарiлку з шматком Короваю в обидвi руки, пiднiма на
рiвень свого лоба i гука :
-- Десь тут у нашого молодого i молодо© дiд Славко i баба Оляна.
Названi гостi встають, щоб ©х бачили. Старший сват несе ©м на тарiлцi
Коровай, а молодший iде за ним. Дiд чи баба говорить:
-- Дару мо нашим любим дiтям ковдру. Щоб тепло спали та дiтей дбали.
Пiсля цих слiв кладуть подарунок на тацю сватовi. Викликати починають з
рiдно© баби i дiда, тодi Божатих батькiв i далi по списку, який склада
мати. Рiдних батькiв не викликають, бо вони дарують дiтям весiлля. Всi iншi
гостi в цей час слухають: кого викликають, що хто дару , п'ють i закушують,
пiдкидаючи жарти до побажань. Дружки спiвають:
Та чи ми ж тобi, Марусю, не казали?
Чи ми ж твого серденька не втiшали?
Було не йти та до броду по воду,
та було б тобi не слухати,
не слухати голубонькiв, де два загуде.
Бо тi ж тобi голубоньки та й нарадять,
од батенька до свекорка переманять.
О п'ятiй годинi вечора прибувають бояри вiд молодого, з ними кiлька
рiдних тiток i сестер (кiлькiсть гостей може бути обумовлена). х садовлять
за тiльки-но накритий стiл. Пiсля недовгого пригощання вони встають, i ©хнi
свати кажуть, щоб молодi з приданим збиралися до дому молодого. З боку
батькiв молодо© не може бути нiякого зволiкання, бо на молодих чекають гостi
у батькiв молодого. Дружки спiвають:
Да, ой, чого сидиш, Марi чко,
чом не дяку ш батеньку?
Ой, спасибi вам, та мiй пан-отченьку,
за вашую та розкошеньку.
Чого, сватове, сидите,
чого додомоньку не йдете?
Додому, свати, додому,
по©ли конi солому.
Молода почина прощатися з дружками. Часту ©х, примовля , цiлу . Вони
спiвають:
Жаль же нам, сестричко, за тебе,
ще вчора просила до себе.
А сьогоднi одсила ш вiд себе,
ця розлука наша з тобою,
як iз рiдненькою сестрою.
Старший боярин виводить молоду за руку з-за столу, за руку молодо©
трима ться молодий. Мати з батьком сидять. Молодi стають перед ними i
кланяються. Мати пiднiма в двох руках хлiбину, посипану сiллю, i каже:
Дай, Боже, щасливо до©хати.
Да молодiй хлiбину, молодий бере деревце, яке стояло перед ними на
весiльнiм столi, i вони рушають з хати. Мати посипа ©х i дорогу перед ними
зерном i дрiбними грiшми. У воротях розстеляють куль соломи i запалюють.
Вони виходять на дорогу через вогонь. Дружки пiднiмають молодiй весiльне
плаття. Бояри, ще до виходу молодо©, винесли придане i вклали на вiз.
Виносячи придане, бояри, жартуючи, норовлять взяти ще щось: корито, дiжку,
але дружки i свашки не дають. Пiдводи чи машини рушають, а дружки лишаються
i спiвають:
Загрiбай, мати, жар, жар,
буде тобi дочки жаль.
Укидай у пiч дрова,
оставайся здорова.
Ой увiйду у свiтлицю -- дочки нема,
ой увiйду у комору -- скринi нема.
Ой вийду я за ворота -- аж ©© слiд:
по дорозi василечки поросли,
туди мою донечку повезли.
З молодою ©де лише старша дружка i стiльки родичiв, скiльки при©здило
вiд молодого. Весiлля у молодо©, пiсля вiд'©зду, продовжу ться до 12-©
години ночi. Тодi музика гра марш, а це знак розходитись.
Як зачують родичi молодого, що вiн везе молоду, виходять зустрiчати за
ворота. У воротях розстелюють куль соломи i запалюють. Молодi i весь по©зд
пере©жджають або переходять через жар. Свашки спiвають:
Да вийди, матiнко, погляди,
кого тобi бояри привезли.
А чи ягницю, чи ярку,
чи невiсточку кохану.
Батько i мати зустрiчають ©х хлiбом-сiллю. Мати да молодiй свiй хлiб,
а молода матерi свiй. Тодi свiтилка да молодiй кiнець хустки i веде за
стiл, за руку молодо© трима ться молодий, а за ним всi гостi вiд молодо©, а
за ними всi гостi молодого, якi ©х тут чекали.
Молодi сiдають на посад. Свiтилки запалюють Трiйцю i пiднiмають у них
над головами. До молодих, навпроти через стiл, наближа ться мати молодого з
хлiбиною, посипаною сiллю. Торка ться хлiбиною спершу голови молодо©, а тодi
голови молодого зi словами:
-- Благословляю на життя щасливе.
Молодi тихо сидять, трошки схиливши голови. Тодi батько молодого бере в
матерi хлiбину i так само благословля молодих. Потiм Головний волхв, а чи
бережа з громади парубкiв чита речення No 27. Тодi свати наливають усiм
бажаючим по чарцi, мати i батько теж беруть у руки чарки. Мати каже:
-- Бажа мо молодим щастя, здоров'я, мiцно© сiм'© i гарних дiтей.
Батько продовжу :
-- Хай молодi живуть дружньо, люблять одне одного, прощають одне
одному, хай буде у ©хнiй сiм'© лад. Вип' мо, люди добрi, за це.
Пiсля першо© чарки до Короваю пiдходить брат молодого вiком до 12 рокiв
i два свати. Сват оголошу :
-- Пане господарю, дозвольте Коровай дiлити.
-- З Богом, дiлiть.
-- Пане господарю, дозвольте Коровай дiлити.
-- З Богом.
-- Пане господарю, дозвольте Коровай дiлити.
-- З Богом.
Дiлять Коровай у такому ж порядку, як i в молодо©. Пiсля подiлу Короваю
пiдпилi гостi кричать "гiрка", молодi встають i цiлуються. Пiсля поцiлунку
гостi кричать "солодка". Об одинадцятiй годинi вечора молодий i молода
беруть кожен сво деревце i виходять у двiр. Посеред двору запалю ться куль
соломи, вони кидають туди кожен сво деревце. Разом з гостями беруться в
коло i ведуть його за ходом сонця навколо вогню. По тому молодi iдуть спати,
а гостi гуляють до 12-© години. Коли музика загра марш, гостi розходяться.
Коли жiнка вiдчу , що завагiтнiла, вона призна ться лише чоловiковi, а
потiм свекрусi. Хоча свекрусi, каже лише якого мiсяця, а не якого дня. Це
для того, щоб легше родити. Жiнка уника пiднiмати важке, не бiга , рiзко не
перехиля ться. Намага ться не дивитись нi на страшне, нi на бридке, щоб
дитина була гарною. Не бере нiчого чужого, щоб дитина потiм не крала.
Як прийде час родити, ранiше кликали бабу-повитуху, а тепер везуть у
пологовий будинок. Баба прийма дитину i кладе на припiчок, злегка стукаючи
головою об притулу (заслiнку), щоб голова була мiцна, як залiзо. Купа
дитину у прокип'яченiй i охолодженiй до тепло© водi, яку на нiч з хати не
виносить, щоб спанн не винести.
Коли жiнка народила в лiкарнi i лiкарi дозволяють породiллi iти додому,
батько дитини бере гарний букет квiтiв, подарунок лiкарю, який приймав
пологи, приходить в лiкарню i забира матiр з дитиною додому. На перший день
в хатi повинен бути хтось iз дорослих жiнок, якi вже мають дiтей, -- рiдна
мати, баба чи кума, -- щоб допомогти породiллi.
Уклавши сповиту дитину на печi, баба готу постелю для породiллi.
Ранiше, коли хата складалася з кухнi з пiччю та полатями i свiтлицi, на
полатях (дощатий настил бiля печi висотою бiля одного метра) влаштовувалась
рiд-паравана, закуток для матерi i дитини. Баба застеля половину полатiв
сiном, сiно кропить свяченою на Ярдана водою, накрива простирадлом i
вклада туди матiр. Причiплю до жертки простирадло -- полог, яким завiшу
мiсце, де лежить мати з дитиною, вiд постороннiх очей. На простирадлi вiд
сторони хати вiша ться стяжка з намистом, якщо народилась дiвчинка, або
червона квiтка, якщо народився хлопчик. Так само можна зробити, якщо
породiллю розмiщують у окремiй кiмнатi.
Поклавши матiр па приготовлену постiль, баба зав'язу ©й у фалд сорочки
зубець часнику, а обiч кладе залiзнi ключi, щоб мати при собi залiзо, бо
воно ма мiць вiдганяти нечисту силу. Так i потiм, коли дитину виносять на
люди чи вдома чужi люди, до одежi дитини пришпилюють залiзну шпильку вiд
урокiв. Першу нiч по пологах в хатi горить свiтло, хтось iз рiдних не спить
i глядить не ношену до крижма дитину.
В день прибуття породiллi з лiкарнi додому, а чи на другий день по
народженню, якщо роди були вдома, в хатi готуються до прийому гостей.
Печуться паляницi iз бiлого солодкого тiста, а чи купляються такi в
магазинi, тушать картоплю з м'ясом, голубцi, холодець, купляють сир, ковбасу
-- на розсуд господинi, господар купля солодкого вина, щоб породiлля могла
вгостити родиниць -- так звуться жiнки, якi ©© провiдують. Цього дня знайомi
жiнки, своячки i сусiдки, не змовляючись, кожна поокремо, провiдують
породiллю. Вiдвiдувати можна i в пiзнiшi днi. Входячи в хату, кажуть:
-- Слава Богу, дай, Боже, на щастя, чи з сином, чи з дочкою, чи з
плугатарем, чи з прялею.
З собою жiнка приносить подарунок: або щось з одягу для дитини, або
трохи зерна чи борошна, або хлiбину. Приступа до полiжницi, якщо вона
лежить у родi-параванi, кладе подарунок, а породiлля налива ©й
чарку-двiйнятко (колись були такi парнi обрядовi посудини) або двi чарочки
поряд вина. Гостя п' обидвi чарки пiдряд, якщо не п' , або недопива , то
хлюпа пiд стелю. Випивши, говорить:
-- Дай, Боже, щоб скорiше здоров'я вернулось, щоб скорiше потiхи
дочекатись.
Тодi закусить печивом, спита як здоров'я i йде додому. Батьки тим
часом загадують бабi, щоб пiшла покликала в куми тих, кого вони задумали.
Кликати в куми може також чоловiк породiллi. Зазвичай, в куми беруть друзiв
чи подруг, з якими гулялося перед замiжжям, або швагра та невiстку, котрi
живуть окремо. Рiдних у куми не запрошують, але брат чи сестра ста кумом чи
кумою природно, коли в куми запрошу ться швагро чи невiстка. Проте головними
кумами (хрещеними, крижмовими чи Божатими, на яких дитина потiм каже "тату"
чи "мамо") тi, що тримають дитину при записi, а чи в Храмi при обливаннi.
Куми можуть бути тi самi до всiх дiтей у родинi або до кожно© дитини окрема
пара.
Куми -- це, так би мовити, запаснi батьки для дитини i на випадок
втрати батькiв, вони пiклуються дiтьми замiсть них. Також, якщо в родинi
захворi жiнка а чи чоловiк, то кум а чи кума допомагають по господарству
зробити чоловiчу роботу (якщо вiдсутнiй чоловiк) або жiночу (якщо вiдсутня
жiнка). В укра©нськiй народнiй творчостi багато пiсень про те, що кум
залиця ться до куми чи навпаки, в яких тимчасовi вза мнi послуги кумiв не
осуджуються.
Прийшовши до бажаних кумiв, баба говорить:
-- Просив Iван i Марiя бути в них за кумiв.
також неписаний звичай про те, що коли кого запрошують бути
крижмовим, то не годиться вiдмовляти. Якщо досягнуто згоди, то майбутня кума
бере шматок тонкого бiлого полотна на крижмо, а кум хлiбину i йдуть до дому
породiллi. Батько в цей час iде до Храму i домовля ться про те, що прийдуть
хрестити, а також замовля , щоб справили службу "Хвала Божа".
Перед тим, як нести дитину до Храму, ©© купають i одягають: на голову
пеленку, яка зветься наголовничок, на тiло пеленку, яка зветься пiдручничок.
Мати витира лице дитини подолком сво © сорочки. Тодi загортають у чисту
чоловiчу сорочку, в правий рукав яко© зав'язано окрайчик хлiба, того, який
принiс кум, i дрiбок солi. Потiм загортають у ковдру i перев'язують навхрест
червоною стрiчкою або поясом.
Перед виходом з хати пiд порогом кладуть сокиру, котрась з жiнок
кропить куму з дитиною свяченою водою i перша переступа через порiг, за нею
йдуть куми. При©хавши до Храму, кума бере на руки дитину, а пiд руку крижмо,
кум бере хлiбину i грошi. В Храмi кум кладе хлiбину i грошi за обряд на
стiл, кума огляда дитину i, якщо треба, обмива i переда Головному волхву.
Якщо це хлопчик, то кум вистрига йому на головi хрест. Волхв огляда голу
дитину, переда кумовi, i той трима ©© вертикально головою вгору, а волхв,
проказавши коротку молитву, вилива дитинi на голову склянку води кiмнатно©
температури так, щоб вода стекла по всьому тiлi. В цей час кума трима на
простягнутих руках крижмо, кум кладе на нього дитя i вона його загорта .
Куми помiчають, якщо дитина, облита водою, випрямилась, то вона стiйка
для того, щоб жити, якщо стиснулася, то кажуть: "Дасть Бог -- виживе", тобто
дитина слабка.
Очевидно, давнiше в цьому обрядi було те, що волхв весi оцiнював, чи
житт здатна дитина i дозволяв ©й жити, малюючи на ©© тiм'© криж. Волхв
Барбара заповiда , що пологовi будинки треба перетворити у храми Бога Рода,
де б народжувану дитину в час пологiв приймав лiкар у присутностi ще шiстьох
старих лiкарiв, котрi б безпомильно визначали право дитини на життя i не
випускали в свiт калiк вiд народження.
При©хавши вiд Храму до дому породiллi, куми вiддають батькам освячену
дитину, i ©х запрошують за святковий стiл. Перед тим, як випити першу чарку,
господар чита речення No24. Пообiдавши, всi встають, а кум i каже:
-- Дяку мо вам за хлiб, за честь i за все добре, дай, Боже, аби дитя
вигодували, потiхи дочекались, аби ще й на весiлля покликали.
Тодi всi сiдають, аби добро сiдало, i господар налива чарку старшому
куму, кладучи на тарiлку бiля чарки паляницю. Кум пiднiма чарку i
зверта ться до породiллi:
-- Кумо, кумо, дай, Боже, здоров'я, аби вискочила з того вiвса, як
сарна з лiса, аби сина (дочку) вигодувала, потiхи дочекалась.
Кладе на тарiлку грошi для куми. Так пiдносять чарку всiм кумам, вони
теж дарують на дитину. Якщо розпорядницею була баба-повитуха, вона теж
налива старшому кумовi чарку i пiдносить на тарiлцi, говорячи:
-- Скиньтесь бабцi на капцi.
Всi куми скидають потроху грошей бабi. Тодi закушують i розходяться.
Пiсля того як куми пiдуть, надвечiр породiлля посила когось iз сiм'©
запросити тих жiнок, якi ©© провiдували, або ж вони самi приходять на той
час, на який ©х запросила породiлля, коли вони ©© провiдували. Коли жiнки
зiйдуться, вип'ють по першiй чарцi i трошки переговорять про сво , приходять
©хнi чоловiки, але в свiтлицю не заходять, а чекають в сiнях, поки котрась
iз жiнок не вигукне: "А де ж це наш коваль?" Всi разом починають спiвати:
Спасибi тобi, ковалю,
що ти нам дитину скував.
I в рученьки не хукав,
i нiжкою не тупав,
i тепло, i добре кувати було.
Чоловiки заходять у хату, а жiнки спiвають:
Зелена, зелена в лузi трава,
милая й люба в мужа жона.
А вiн ©© зажартував,
кунiю шубоньку попорвав.
Кунiя шубонька зшита буде,
ми з тобою жити будем.
Будемо жити. Бога хвалити,
дочок вiддавати, синiв женити.
Чоловiки сiдають за стiл i гуляють разом з жiнками.
Через три чи чотири тижнi пiсля пологiв куми приходять приспособити
матiр до виходу на люди: до Храму, а чи просто пройти по селу з дитиною.
Мати чепурненько вбира ться, пришпилю до сповитку залiзну шпильку, а також
бере з собою цiлушку хлiба i зубець часнику. Разом з кумами вони вирушають з
дому. Пiд час виходу не прикривають дитинi очей, щоб уроки не брались. Тодi
повертаються додому i справляють урочистий обiд. На цей обiд куми приходять
iз сво©ми хмiльними напоями.
ПРИМIТКИ
1. В книзi подаються описи лише головних календарних i свiтських свят в
загальних рисах. Розпис iнших арiйських свят i бiльше ©хн наповнення
деталями зроблять послiдовники Барбари. Спецiальнi збiрники пiсень iгор i
танцiв, якi могли б використовувати волхви пiд час обрядiв, будуть
упорядкованi пiзнiше учнями i послiдовниками Барбари. Поки це станеться
волхви можуть використовувати вже ранiше видрукуванi збiрники обрядових
пiсень, iгор i танцiв, очищуючи ©х вiд юдо вангельських домiшок.
До кожного обряду, крiм вказаних номерiв речень, волхв може пiдбирати
речення на свiй розсуд з тих, якi публiкованi в главi "РЕЧЕННЯ". Пiзнiше
учнi, якi закiнчуватимуть сiм класiв загально© школи, повиннi будуть
складати екзамен на знання обов'язкового мiнiмуму пiсень, iгор i танцiв.
Всi числа подаються за сучасним календарем.
2. Нотний рядок до пiсень весiльного обряду можна знайти у книзi
"Весiлля", Наукова думка, К., 1970р., том I, стор. 88, 267,287, 216, 114,
115, 223, I49, 255, 228, 324, I40, 327, 326, 124, 125, 130, 131, 131, том
II, стор. 137, 138, 137, 377, 359, 360.
матерi хлiбину i так само благословля молодих. Пiсля цього всi встають.
Свiтилки ведуть за хустку молоду, за нею iде, тримаючись за руку, молодий,
далi всi iншi, хто з ким, беруться за руки у вервечку i за ходом сонця тричi
обходять стола, на якому лежить той хлiб, яким батьки благословляли. Вiдтак
виходять у двiр, а мати обсипа ©х зерном. У дворi, щоб iти до машин а чи
пiшки до дому урочистостей, шикуються у такому порядку. Попереду дво сватiв
молодо© з патерицями. За ними дво бояр ведуть попiдруки молоду, за ними
дво дружок ведуть попiдруки молодого, тодi бояри з дружками попарно
попiдруки i також свiтилки з молодшими братиками молодо©. Позаду дво сватiв
молодого з патерицями.
Пiсля запису шлюбу в Храмi, а чи в Палацi урочистостей молодi виходять
вже парою, молодий трима молоду пiд руку, дво сватiв попереду, дво
позаду, а дружки з боярами теж пiд руку. При входi у хату молодо© мати знову
обсипа ©х зерном, а батько кропить водою. Посадивши молоду на посад,
молодий зi сво©м почтом iде додому i бере участь у обрядi печiння Короваю, а
молода в себе.
КОРОВАЙ-ДИВЕНЬ
Бгати i пекти Коровай-Дивень треба в п'ятницю. Для цього мати молодого
i молодо© запрошують поважних жiнок з благополучних сiмей. Розведенi або
вдови не запрошуються бгати Коровай. Число коровайниць ма бути непарним:
три, п'ять, сiм. Залежно вiд звичаю в цьому селi, борошно i приправи для
короваю зносять коровайницi, а чи заготовляють батьки.
Коровай -- це обрядова страва для всiх спiвучасникiв весiлля. Перед тим
як почати мiсити Коровай, дво сватiв стають па протилежних кiнцях кiмнати,
i молодший сват говорить:
Пане старосто.
Старший сват вiдповiда :
-- А ми радi слухать.
-- Благословiть Коровай бгати.
-- Бог благословить.
-- Благословiть Коровай бгати.
-- Бог благословить.
-- Благословiть коровай бгати.
-- Бог благословить.
Тодi коровайницi спiвають:
Благослови, Боже,
пречиста Госпоже,
i отець, i мати,
сво му дитятi
цей Коровай зiбгати.
Пiсня Друга.
Та повiй, вiтре, в розi, (2)
та повiй по свiтлоньцi,
та на тисовi столи,
та на мужнi© жони,
на молодi коровайницi,
що хороше коровай бгають,
маслом поливають,
навколо тетерючка,
всерединi перепiлочка.
Так з пiснями коровайницi виставляють дiжу посеред хати i починають
мiсити:
У нашо© печi, та у нашо© печi
золотi© плечi,
а челюстi здвигаються,
Короваю сподiваються.
Наша пiч регоче,
Короваю хоче.
Замiшене тiсто ставлять сходити в тепле мiсце. Коли тiсто сходить, в
хатi не говорять голосно, не грюкають, не рипають дверима, не спiвають --
поводяться дуже урочисто. Коровайницi також допомагають батькам молодих
готувати iншi страви до весiлля. Коли тiсто готове, з нього лiплять Коровай,
шишки, книшi, калачi. Ранiше Коровай мостили на житню солому, яку укладали
навхрест i садили на виметену гарячу черiнь. Коли Коровай дiлили, нижню його
частину не розрiзували. Тобто пiдошву залишали цiлою i вiддавали ©©
"запорожцям", парубкам, якi стовбичили в сiнях. Зараз Коровай мостять на
залiзне деко розмiром 70x70 см, змазане тоуком. Буду ться Коровай таким
чином. Частину дозрiлого тiста розкачують, щоб вийшов корж товщиною 10
сантиметрiв на величину дека. Це пiдошва. В пiдошву мати втика три монети.
Кому, при розподiлi, потраплять цi монети, той буде щасливий. На пiдошвi в
чотирьох мiсцях (згiдно чотирьох сторiн свiту) кладуться навхрест по два
колоски пшеницi. Тодi на кожен криж iз колоскiв кладеться зварене i
облуплене куряче яйце. Потiм розкачу ться ще один такий корж i наклада ться
зверху. Робиться з тiста двi довгi качалки i з кутка в куток дека
виклада ться косий криж. Посерединi двох протилежних трикутникiв, якi
утворилися внаслiдок покладення качалок з тiста, втика ться двi вишневi
гiлки, якi б височiли над поверхнею Короваю на 21 сантиметр. Боковi гiлочки
на цих двох гiлках попередньо обрiзуються, залишаються лише по три сучки
довжиною три сантиметри. Тодi двi гiлки разом з сучками обмотуються тiстом.
Вся iнша поверхня Короваю вбира ться гребiнками i шишками, лише помiж двох
гiлок садиться два голуби з тiста дзьобами один до одного. Коли
Коровай-Дивень спечеться, цi двi вишневi гiлочки перев'язуються-з' днуються
червоною стрiчкою, а на сучки чiпляються яскравi червонi паперовi квiточки
iз зеленим листям. Пiд час дiлення Короваю в першу чергу вирiзуються цi двi
гiлки з голубами i кладуться на одну тарiлку перед молодим i молодою.
Перед садiнням Короваю в натоплену пiч черiнь промiта хтось iз братiв
молодо© (молодого), норовлячи обмазати лиця чи ноги коровайницям тим
вiником, яким вимiталася пiч. За це коровайницi вимазують йому лице
борошном. Щоб нести Коровай на припiчок i поставити деко на лопату, за деко
беруться чотири коровайницi, коли ж Коровай лопатою садять у пiч, за лопату
беруться всi коровайницi, примовляючи:
-- Свiти жар в печi ясно, печись, печись, Дивень, красно, гостям на
велике диво, молодим на щастя, на долю, на родину. Печись, Дивень, не
схилися, не пригори, молодим серце не зсуши.
Тодi коровайницi починають мити стола i дiжу. Воду пiсля миття мати у
вивернутому кожусi виносить з хати i вилива пiд плодове дерево. Помивши
руки вiд тiста, коровайницi пiдходять до молодо© (молодого) i теплими
чистими руками гладять лице молодо©, нiби умиваючи. Сват висмику з Дiдуха
(снопа пашницi) по два колоски, затика кожнiй коровайницi за намiтку,
цiлуючи ©© у щоку.
Коли все прибрано, а Коровай у печi, господарi частують коровайниць.
Коровайницi спiвають:
Все дiло поробили,
Коровай усадили,
думайте та гадайте,
нам горiлочки дайте.
Це гуляння чисто жiноче, присутнiй лише музикант i то коли коровайницi
вже почастувались i захотiли потанцювати. Коли Коровай готовий, його
виносять у комору. Виставляють на стiл тодi, коли вiдбува ться урочистий
обiд всiх гостей з дарами. Шишки подають на стiл як бiле солодке печиво i
обдаровують ними дiтей, якi ходять за дорослими.
Увечерi, якщо молодий з цього ж села, вiн iз сватами i боярином ©де або
йде до молодо© з книшем. Книш -- це довгий бiлий хлiб, обвинутий рушником i
перев'язаний стрiчкою. Несе його сват у кошику з пляшкою вина. Заходячи в
хату, сват говорить:
Молодички-коровайнички, будьте здоровi при доброму дiлi.
м вiдповiдають:
-- Будьте здоровi й ви.
Сват да кошика з книшем матерi молодо©, а вона йому да кошика з
калачем -- кругла бiла хлiбина з дiркою посерединi. Свати i боярин
вгощаються, молодий, якщо хоче, вечеря , але хмiльного не п' . Потiм молодий
iз сватами iдуть додому.
Перед тим як розходитись по домiвках, коровайницi спiвають:
Спечiть менi Коровай красний, (2)
як на небi мiсяць ясний.
Спечiть менi шишечки краснi,
як на небi зiроньки яснi.
Спечiть менi Коровай з шишками,
бо вже менi розлука з дружечками.
Ой стану я на билиноньцi
та гукну я по родиноньцi.
Ой збирайся, родинонько,
на деньочок, та й на суботу.
I близькi©, i далекi©,
i вбогi©, i багатi©.
СУБОТА
У суботу о дев'ятiй годинi ранку старша дружка вбира молоду. Тодi вони
удвох iдуть запрошувати родичiв i сусiдiв на весiлля в недiлю i подружок та
друзiв на "Деревце" у суботу на вечiр. Молодий так само запрошу на подiл
Короваю в недiлю i на "Деревце" в суботу вдвох з старшим боярином.
Молода з дружкою заходять у двiр, господарi запрошують ©х у хату. Вони
вiтаються ще й у хатi, тодi молода кланя ться i каже:
-- Просили батько й мати i я прошу до нас на весiлля в недiлю.
Господарi дякують i запрошують сiдати. Молода з дружкою або сiдають,
або кажуть, що ©м ще багато ходити, i йдуть далi.
У суботу о 18 годинi у молодо© збира ться почет молодо© i молодого:
бояри i дружки. На цей вечiр родина молодо© готу на©дки, а молодий
приносить з собою напо©. Молодий приносить також двi верхiвки сосни, ялини а
чи вишнi. Бояри з дружками сiдають за стiл, де розкладений кольоровий папiр,
пiр'я, ножицi i м'який дрiт. Дружки спiвають:
Дiвич-вечiр дивно зряжен, та рано, рано,
дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько.
Не так зряжен, як посажен, да рано-рано,
дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько.
У три стiни кам'янi©, да рано-рано,
дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько.
Четвертая золотая, да рано, рано,
дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько.
А в тiй стiнi оконечко, да рано, рано,
дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько.
На оконцi макiвочка, да рано, рано,
дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько.
На макiвцi ластiвочка, да рано, рано,
дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько.
Ластiвочка в' гнiздечко, да рано, рано,
дiвич-псчiр дивно зряжен, да ранесенько.
В' гнiздечко, несе я чко, да рано рано,
дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько.
Вивела дiток однолiток, да рано, рано,
дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько.
Перше дитя -- то ж Iванко, да рано-рано,
дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько.
Друге дитя -- то ж Маруся, да рано, рано,
дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько.
На вершок обох деревець дружки чiпляють по великiй червонiй квiтцi.
Вона робиться з калини, пiвнячого пiр'я, колоскiв. Молода сто©ть бiля свого
деревця, а молодий бiля свого i дякують кожному, хто почепив на деревце
квiтку. Потiм всi разом прибирають. Дружки спiвають:
Куди, доню, собира шся, (2)
що бiленько умива шся?
Не йди, доню, мiж чужi© люди, (2)
бо там тобi не з медом буде.
Там свекруха норовистая, (2)
вона тобi норови покаже.
сти схочеш, аж серденько в'яне, (2)
хлiба вiзьмеш -- вона скоса гляне.
На стiл ставлять закуски i напо©, щоб дружки i бояри повечеряли. Дружки
спiвають.
Що Марi чка в батька на вiдходi, (2)
посадила горiха в городi.
Рости, рости, горiх, не хилися, (2)
iди, iди, доню, не журися.
Рости, батьку, другую такую, (2)
так як зростив мене молодую.
Ростив батько доньку як паняночку, (2)
вiддав ©© людям як за наймичку.
Кохав дочку воли поганяти, (2)
вiддав ©© людям замишляти.
В цей час на подвiр'©, а чи на дорозi бiля двору молодо© гра музика i
сюди збира ться неодружена молодь вiком 16 i бiльше рокiв потанцювати. Тодi
до молодi виходять дружки з тацями, на яких стоять холоднi закуски i
весiльнi шишки, за ними йдуть бояри з тацями, на яких стоять чарки i пляшки
з мiцними i солодкими нехмiльними напоями. Наливають по чарцi всiм бажаючим.
Через якусь годину з хати виходить старший боярин з деревцем, за ним молодi.
Дружки з боярами знову всiх частують, молодi танцюють разом з усiма. Бiля
дванадцято© години почет молодого разом з деревцем ©де або йде додому.
Музика гра стiльки, скiльки замовля молодий, який ©© наймав. Молодий
залиша ться в домi молодо©. Дiвич-вечiр закiнчу ться.
НЕДIЛЯ
В недiлю на дванадцяту годину дня у домi молодо© i молодого збираються
©хнi родичi -- гостi. У молодого десь о першiй годинi сiдають за столи.
Свати ©м наливають, припрошують закушувати. Гуляють лише замiжнi пари i дiти
до 16 рокiв. Десь пiсля третього частування свати запрошують гостей
танцювати. У дворi гра музика, i танцюють всi бажаючi, в хатi свашки
спiвають весiльних пiсень, чекають молодих. О четвертiй годинi дня всi
виходять з-за столу. Куховарки прибирають столи, миють посуд i починають
знову накривати столи. Вносять Коровай, кладуть на столi перед посадом i
накривають навхрест двома рушниками.
У молодо© гостi теж о першiй годинi дня сiдають за стiл. Молодi поряд
сидять на посадi, молода вiд молодого з право© руки i далi бiля не© старший
боярин, з другого боку бiля молодого -- старша дружка. Свати наливають
гостям, боярин налива молодим сухого вина а чи шампанського. Головний волхв
а чи бережа з громади парубкiв чита речення No27. Батько й мати молодо© в
цей час стоять з повними чарками (горiлки чи води) перед столом молодих.
Пiсля закiнчення читання мати каже:
Бажа мо молодим щастя, здоров'я, мiцно© сiм'©, гарних дiтей, а гостям
хороше погуляти.
Батько продовжу :
-- Хай молодi живуть дружно, люблять одне одного, прощають одне одному,
хай буде у ©хнiй сiм'© лад. Вип' мо, люди добрi, за це по чарцi.
Всi п'ють, а дружки спiвають:
Тиха в Дуна© вода, (2)
добра наша згода.
Щоб ся ми погодили, (2)
на посад посадили,
старосту iз свашечкою,
дружку iз дружбочкою,
Iвана з Марi чкою.
Через певний час свати наливають по другiй. Свати з першого ж слова
слухають гостя, якщо вiн каже налити йому пiвчарки, налива ться половина,
якщо вiн налива собi замiсть горiлки воду, сват цього не помiча . Можуть
бути загальнi припрошування: "Пийте, люди добрi, закушуйте на здоров'я", але
не можна силувати гостя пити хмiльне. Дружки спiвають:
Ти, рiчечко бережистая,
ти, Марi чко, норовистая.
Не цiлувавши, не милувавши,
не пiдходь, Iванку, кохати,
бо зiпхне з полатi.
За третiм частуванням менший брат молодо© вiком до 12-ти рокiв
пiдходить до Короваю i знiма з нього рушники. Бiля нього стають обо
сватiв. Брат перев'язу сватам ще по одному рушнику навхрест. Дружки
спiвають:
Дружба Коровай кра ,
I золотий ножик ма ,
золотую тарiлочку,
обдарову родиночку.
Спершу вирiзу ться колом середина Короваю з двома гiлочками вишнi i
двома голубами i кладеться молодим на одну тарiлку. Тодi Коровай розрiзують
навхрест i рiжуть на шматки так, щоб вистачило всiм. Якщо шматок виходить
малий, до нього ще кладеться шишка. Дружки спiвають:
Благослови, Боже, (2)
I отець, i мати, сво му дитятi
цей рiд дарувати.
I в другий раз та в добрий час.
Благослови, Боже, (2)
i отець, i мати, сво му дитятi
цей рiд дарувати.
I в третiй раз та в добрий час.
Благослови, Боже, (2)
i отець, i мати, сво му дитятi
цей рiд дарувати.
Старший сват бере тарiлку з шматком Короваю в обидвi руки, пiднiма на
рiвень свого лоба i гука :
-- Десь тут у нашого молодого i молодо© дiд Славко i баба Оляна.
Названi гостi встають, щоб ©х бачили. Старший сват несе ©м на тарiлцi
Коровай, а молодший iде за ним. Дiд чи баба говорить:
-- Дару мо нашим любим дiтям ковдру. Щоб тепло спали та дiтей дбали.
Пiсля цих слiв кладуть подарунок на тацю сватовi. Викликати починають з
рiдно© баби i дiда, тодi Божатих батькiв i далi по списку, який склада
мати. Рiдних батькiв не викликають, бо вони дарують дiтям весiлля. Всi iншi
гостi в цей час слухають: кого викликають, що хто дару , п'ють i закушують,
пiдкидаючи жарти до побажань. Дружки спiвають:
Та чи ми ж тобi, Марусю, не казали?
Чи ми ж твого серденька не втiшали?
Було не йти та до броду по воду,
та було б тобi не слухати,
не слухати голубонькiв, де два загуде.
Бо тi ж тобi голубоньки та й нарадять,
од батенька до свекорка переманять.
О п'ятiй годинi вечора прибувають бояри вiд молодого, з ними кiлька
рiдних тiток i сестер (кiлькiсть гостей може бути обумовлена). х садовлять
за тiльки-но накритий стiл. Пiсля недовгого пригощання вони встають, i ©хнi
свати кажуть, щоб молодi з приданим збиралися до дому молодого. З боку
батькiв молодо© не може бути нiякого зволiкання, бо на молодих чекають гостi
у батькiв молодого. Дружки спiвають:
Да, ой, чого сидиш, Марi чко,
чом не дяку ш батеньку?
Ой, спасибi вам, та мiй пан-отченьку,
за вашую та розкошеньку.
Чого, сватове, сидите,
чого додомоньку не йдете?
Додому, свати, додому,
по©ли конi солому.
Молода почина прощатися з дружками. Часту ©х, примовля , цiлу . Вони
спiвають:
Жаль же нам, сестричко, за тебе,
ще вчора просила до себе.
А сьогоднi одсила ш вiд себе,
ця розлука наша з тобою,
як iз рiдненькою сестрою.
Старший боярин виводить молоду за руку з-за столу, за руку молодо©
трима ться молодий. Мати з батьком сидять. Молодi стають перед ними i
кланяються. Мати пiднiма в двох руках хлiбину, посипану сiллю, i каже:
Дай, Боже, щасливо до©хати.
Да молодiй хлiбину, молодий бере деревце, яке стояло перед ними на
весiльнiм столi, i вони рушають з хати. Мати посипа ©х i дорогу перед ними
зерном i дрiбними грiшми. У воротях розстеляють куль соломи i запалюють.
Вони виходять на дорогу через вогонь. Дружки пiднiмають молодiй весiльне
плаття. Бояри, ще до виходу молодо©, винесли придане i вклали на вiз.
Виносячи придане, бояри, жартуючи, норовлять взяти ще щось: корито, дiжку,
але дружки i свашки не дають. Пiдводи чи машини рушають, а дружки лишаються
i спiвають:
Загрiбай, мати, жар, жар,
буде тобi дочки жаль.
Укидай у пiч дрова,
оставайся здорова.
Ой увiйду у свiтлицю -- дочки нема,
ой увiйду у комору -- скринi нема.
Ой вийду я за ворота -- аж ©© слiд:
по дорозi василечки поросли,
туди мою донечку повезли.
З молодою ©де лише старша дружка i стiльки родичiв, скiльки при©здило
вiд молодого. Весiлля у молодо©, пiсля вiд'©зду, продовжу ться до 12-©
години ночi. Тодi музика гра марш, а це знак розходитись.
Як зачують родичi молодого, що вiн везе молоду, виходять зустрiчати за
ворота. У воротях розстелюють куль соломи i запалюють. Молодi i весь по©зд
пере©жджають або переходять через жар. Свашки спiвають:
Да вийди, матiнко, погляди,
кого тобi бояри привезли.
А чи ягницю, чи ярку,
чи невiсточку кохану.
Батько i мати зустрiчають ©х хлiбом-сiллю. Мати да молодiй свiй хлiб,
а молода матерi свiй. Тодi свiтилка да молодiй кiнець хустки i веде за
стiл, за руку молодо© трима ться молодий, а за ним всi гостi вiд молодо©, а
за ними всi гостi молодого, якi ©х тут чекали.
Молодi сiдають на посад. Свiтилки запалюють Трiйцю i пiднiмають у них
над головами. До молодих, навпроти через стiл, наближа ться мати молодого з
хлiбиною, посипаною сiллю. Торка ться хлiбиною спершу голови молодо©, а тодi
голови молодого зi словами:
-- Благословляю на життя щасливе.
Молодi тихо сидять, трошки схиливши голови. Тодi батько молодого бере в
матерi хлiбину i так само благословля молодих. Потiм Головний волхв, а чи
бережа з громади парубкiв чита речення No 27. Тодi свати наливають усiм
бажаючим по чарцi, мати i батько теж беруть у руки чарки. Мати каже:
-- Бажа мо молодим щастя, здоров'я, мiцно© сiм'© i гарних дiтей.
Батько продовжу :
-- Хай молодi живуть дружньо, люблять одне одного, прощають одне
одному, хай буде у ©хнiй сiм'© лад. Вип' мо, люди добрi, за це.
Пiсля першо© чарки до Короваю пiдходить брат молодого вiком до 12 рокiв
i два свати. Сват оголошу :
-- Пане господарю, дозвольте Коровай дiлити.
-- З Богом, дiлiть.
-- Пане господарю, дозвольте Коровай дiлити.
-- З Богом.
-- Пане господарю, дозвольте Коровай дiлити.
-- З Богом.
Дiлять Коровай у такому ж порядку, як i в молодо©. Пiсля подiлу Короваю
пiдпилi гостi кричать "гiрка", молодi встають i цiлуються. Пiсля поцiлунку
гостi кричать "солодка". Об одинадцятiй годинi вечора молодий i молода
беруть кожен сво деревце i виходять у двiр. Посеред двору запалю ться куль
соломи, вони кидають туди кожен сво деревце. Разом з гостями беруться в
коло i ведуть його за ходом сонця навколо вогню. По тому молодi iдуть спати,
а гостi гуляють до 12-© години. Коли музика загра марш, гостi розходяться.
Коли жiнка вiдчу , що завагiтнiла, вона призна ться лише чоловiковi, а
потiм свекрусi. Хоча свекрусi, каже лише якого мiсяця, а не якого дня. Це
для того, щоб легше родити. Жiнка уника пiднiмати важке, не бiга , рiзко не
перехиля ться. Намага ться не дивитись нi на страшне, нi на бридке, щоб
дитина була гарною. Не бере нiчого чужого, щоб дитина потiм не крала.
Як прийде час родити, ранiше кликали бабу-повитуху, а тепер везуть у
пологовий будинок. Баба прийма дитину i кладе на припiчок, злегка стукаючи
головою об притулу (заслiнку), щоб голова була мiцна, як залiзо. Купа
дитину у прокип'яченiй i охолодженiй до тепло© водi, яку на нiч з хати не
виносить, щоб спанн не винести.
Коли жiнка народила в лiкарнi i лiкарi дозволяють породiллi iти додому,
батько дитини бере гарний букет квiтiв, подарунок лiкарю, який приймав
пологи, приходить в лiкарню i забира матiр з дитиною додому. На перший день
в хатi повинен бути хтось iз дорослих жiнок, якi вже мають дiтей, -- рiдна
мати, баба чи кума, -- щоб допомогти породiллi.
Уклавши сповиту дитину на печi, баба готу постелю для породiллi.
Ранiше, коли хата складалася з кухнi з пiччю та полатями i свiтлицi, на
полатях (дощатий настил бiля печi висотою бiля одного метра) влаштовувалась
рiд-паравана, закуток для матерi i дитини. Баба застеля половину полатiв
сiном, сiно кропить свяченою на Ярдана водою, накрива простирадлом i
вклада туди матiр. Причiплю до жертки простирадло -- полог, яким завiшу
мiсце, де лежить мати з дитиною, вiд постороннiх очей. На простирадлi вiд
сторони хати вiша ться стяжка з намистом, якщо народилась дiвчинка, або
червона квiтка, якщо народився хлопчик. Так само можна зробити, якщо
породiллю розмiщують у окремiй кiмнатi.
Поклавши матiр па приготовлену постiль, баба зав'язу ©й у фалд сорочки
зубець часнику, а обiч кладе залiзнi ключi, щоб мати при собi залiзо, бо
воно ма мiць вiдганяти нечисту силу. Так i потiм, коли дитину виносять на
люди чи вдома чужi люди, до одежi дитини пришпилюють залiзну шпильку вiд
урокiв. Першу нiч по пологах в хатi горить свiтло, хтось iз рiдних не спить
i глядить не ношену до крижма дитину.
В день прибуття породiллi з лiкарнi додому, а чи на другий день по
народженню, якщо роди були вдома, в хатi готуються до прийому гостей.
Печуться паляницi iз бiлого солодкого тiста, а чи купляються такi в
магазинi, тушать картоплю з м'ясом, голубцi, холодець, купляють сир, ковбасу
-- на розсуд господинi, господар купля солодкого вина, щоб породiлля могла
вгостити родиниць -- так звуться жiнки, якi ©© провiдують. Цього дня знайомi
жiнки, своячки i сусiдки, не змовляючись, кожна поокремо, провiдують
породiллю. Вiдвiдувати можна i в пiзнiшi днi. Входячи в хату, кажуть:
-- Слава Богу, дай, Боже, на щастя, чи з сином, чи з дочкою, чи з
плугатарем, чи з прялею.
З собою жiнка приносить подарунок: або щось з одягу для дитини, або
трохи зерна чи борошна, або хлiбину. Приступа до полiжницi, якщо вона
лежить у родi-параванi, кладе подарунок, а породiлля налива ©й
чарку-двiйнятко (колись були такi парнi обрядовi посудини) або двi чарочки
поряд вина. Гостя п' обидвi чарки пiдряд, якщо не п' , або недопива , то
хлюпа пiд стелю. Випивши, говорить:
-- Дай, Боже, щоб скорiше здоров'я вернулось, щоб скорiше потiхи
дочекатись.
Тодi закусить печивом, спита як здоров'я i йде додому. Батьки тим
часом загадують бабi, щоб пiшла покликала в куми тих, кого вони задумали.
Кликати в куми може також чоловiк породiллi. Зазвичай, в куми беруть друзiв
чи подруг, з якими гулялося перед замiжжям, або швагра та невiстку, котрi
живуть окремо. Рiдних у куми не запрошують, але брат чи сестра ста кумом чи
кумою природно, коли в куми запрошу ться швагро чи невiстка. Проте головними
кумами (хрещеними, крижмовими чи Божатими, на яких дитина потiм каже "тату"
чи "мамо") тi, що тримають дитину при записi, а чи в Храмi при обливаннi.
Куми можуть бути тi самi до всiх дiтей у родинi або до кожно© дитини окрема
пара.
Куми -- це, так би мовити, запаснi батьки для дитини i на випадок
втрати батькiв, вони пiклуються дiтьми замiсть них. Також, якщо в родинi
захворi жiнка а чи чоловiк, то кум а чи кума допомагають по господарству
зробити чоловiчу роботу (якщо вiдсутнiй чоловiк) або жiночу (якщо вiдсутня
жiнка). В укра©нськiй народнiй творчостi багато пiсень про те, що кум
залиця ться до куми чи навпаки, в яких тимчасовi вза мнi послуги кумiв не
осуджуються.
Прийшовши до бажаних кумiв, баба говорить:
-- Просив Iван i Марiя бути в них за кумiв.
також неписаний звичай про те, що коли кого запрошують бути
крижмовим, то не годиться вiдмовляти. Якщо досягнуто згоди, то майбутня кума
бере шматок тонкого бiлого полотна на крижмо, а кум хлiбину i йдуть до дому
породiллi. Батько в цей час iде до Храму i домовля ться про те, що прийдуть
хрестити, а також замовля , щоб справили службу "Хвала Божа".
Перед тим, як нести дитину до Храму, ©© купають i одягають: на голову
пеленку, яка зветься наголовничок, на тiло пеленку, яка зветься пiдручничок.
Мати витира лице дитини подолком сво © сорочки. Тодi загортають у чисту
чоловiчу сорочку, в правий рукав яко© зав'язано окрайчик хлiба, того, який
принiс кум, i дрiбок солi. Потiм загортають у ковдру i перев'язують навхрест
червоною стрiчкою або поясом.
Перед виходом з хати пiд порогом кладуть сокиру, котрась з жiнок
кропить куму з дитиною свяченою водою i перша переступа через порiг, за нею
йдуть куми. При©хавши до Храму, кума бере на руки дитину, а пiд руку крижмо,
кум бере хлiбину i грошi. В Храмi кум кладе хлiбину i грошi за обряд на
стiл, кума огляда дитину i, якщо треба, обмива i переда Головному волхву.
Якщо це хлопчик, то кум вистрига йому на головi хрест. Волхв огляда голу
дитину, переда кумовi, i той трима ©© вертикально головою вгору, а волхв,
проказавши коротку молитву, вилива дитинi на голову склянку води кiмнатно©
температури так, щоб вода стекла по всьому тiлi. В цей час кума трима на
простягнутих руках крижмо, кум кладе на нього дитя i вона його загорта .
Куми помiчають, якщо дитина, облита водою, випрямилась, то вона стiйка
для того, щоб жити, якщо стиснулася, то кажуть: "Дасть Бог -- виживе", тобто
дитина слабка.
Очевидно, давнiше в цьому обрядi було те, що волхв весi оцiнював, чи
житт здатна дитина i дозволяв ©й жити, малюючи на ©© тiм'© криж. Волхв
Барбара заповiда , що пологовi будинки треба перетворити у храми Бога Рода,
де б народжувану дитину в час пологiв приймав лiкар у присутностi ще шiстьох
старих лiкарiв, котрi б безпомильно визначали право дитини на життя i не
випускали в свiт калiк вiд народження.
При©хавши вiд Храму до дому породiллi, куми вiддають батькам освячену
дитину, i ©х запрошують за святковий стiл. Перед тим, як випити першу чарку,
господар чита речення No24. Пообiдавши, всi встають, а кум i каже:
-- Дяку мо вам за хлiб, за честь i за все добре, дай, Боже, аби дитя
вигодували, потiхи дочекались, аби ще й на весiлля покликали.
Тодi всi сiдають, аби добро сiдало, i господар налива чарку старшому
куму, кладучи на тарiлку бiля чарки паляницю. Кум пiднiма чарку i
зверта ться до породiллi:
-- Кумо, кумо, дай, Боже, здоров'я, аби вискочила з того вiвса, як
сарна з лiса, аби сина (дочку) вигодувала, потiхи дочекалась.
Кладе на тарiлку грошi для куми. Так пiдносять чарку всiм кумам, вони
теж дарують на дитину. Якщо розпорядницею була баба-повитуха, вона теж
налива старшому кумовi чарку i пiдносить на тарiлцi, говорячи:
-- Скиньтесь бабцi на капцi.
Всi куми скидають потроху грошей бабi. Тодi закушують i розходяться.
Пiсля того як куми пiдуть, надвечiр породiлля посила когось iз сiм'©
запросити тих жiнок, якi ©© провiдували, або ж вони самi приходять на той
час, на який ©х запросила породiлля, коли вони ©© провiдували. Коли жiнки
зiйдуться, вип'ють по першiй чарцi i трошки переговорять про сво , приходять
©хнi чоловiки, але в свiтлицю не заходять, а чекають в сiнях, поки котрась
iз жiнок не вигукне: "А де ж це наш коваль?" Всi разом починають спiвати:
Спасибi тобi, ковалю,
що ти нам дитину скував.
I в рученьки не хукав,
i нiжкою не тупав,
i тепло, i добре кувати було.
Чоловiки заходять у хату, а жiнки спiвають:
Зелена, зелена в лузi трава,
милая й люба в мужа жона.
А вiн ©© зажартував,
кунiю шубоньку попорвав.
Кунiя шубонька зшита буде,
ми з тобою жити будем.
Будемо жити. Бога хвалити,
дочок вiддавати, синiв женити.
Чоловiки сiдають за стiл i гуляють разом з жiнками.
Через три чи чотири тижнi пiсля пологiв куми приходять приспособити
матiр до виходу на люди: до Храму, а чи просто пройти по селу з дитиною.
Мати чепурненько вбира ться, пришпилю до сповитку залiзну шпильку, а також
бере з собою цiлушку хлiба i зубець часнику. Разом з кумами вони вирушають з
дому. Пiд час виходу не прикривають дитинi очей, щоб уроки не брались. Тодi
повертаються додому i справляють урочистий обiд. На цей обiд куми приходять
iз сво©ми хмiльними напоями.
ПРИМIТКИ
1. В книзi подаються описи лише головних календарних i свiтських свят в
загальних рисах. Розпис iнших арiйських свят i бiльше ©хн наповнення
деталями зроблять послiдовники Барбари. Спецiальнi збiрники пiсень iгор i
танцiв, якi могли б використовувати волхви пiд час обрядiв, будуть
упорядкованi пiзнiше учнями i послiдовниками Барбари. Поки це станеться
волхви можуть використовувати вже ранiше видрукуванi збiрники обрядових
пiсень, iгор i танцiв, очищуючи ©х вiд юдо вангельських домiшок.
До кожного обряду, крiм вказаних номерiв речень, волхв може пiдбирати
речення на свiй розсуд з тих, якi публiкованi в главi "РЕЧЕННЯ". Пiзнiше
учнi, якi закiнчуватимуть сiм класiв загально© школи, повиннi будуть
складати екзамен на знання обов'язкового мiнiмуму пiсень, iгор i танцiв.
Всi числа подаються за сучасним календарем.
2. Нотний рядок до пiсень весiльного обряду можна знайти у книзi
"Весiлля", Наукова думка, К., 1970р., том I, стор. 88, 267,287, 216, 114,
115, 223, I49, 255, 228, 324, I40, 327, 326, 124, 125, 130, 131, 131, том
II, стор. 137, 138, 137, 377, 359, 360.