Страница:
золотi, бiлi i чорнi -- це солодке жовте тiсто, солоне бiле тiсто без
солодощiв i чорний житнiй хлiб.
Баби i дiди зранку у четвер iдуть до Храму.
Господар тим часом згрiба на купу в саду торiшн листя i бадилля,
запалю i приговорю : "Ти, Холод, iди в безвiсть, а ти, мороз, лисий не
приходь. Смерть з морозом танцювала i за море почвалала. Цур тобi й Пек".
Кажуть, що Бог тричi на рiк вiдпуска душi мерлецiв з Того свiту.
Перший раз у Чистий четвер, другий раз, коли квiтують жита, i третiй раз на
свято Рода i Роди. Тому пiсля полудня, коли старi приходять iз Храму, вся
сiм'я сiда за поминальну тризну. На столi сiм страв. Посеред столу велика
миска, у яку за два тижнi до Чистого четверга набрано землi i посiяно овес.
На цей час вiн вже вирiс i позеленiв. Помiж зела покладено дванадцять
крашених у червоний колiр я ць. Страви пiснi. У цей вечiр i нiч нiхто нiде
не ходить, бо в цей час померлi святкують свiй Великдень.
В п'ятницю готують скоромнi страви до Великодня: рiжуть свиню, рубають
курей чи гусей, готують ковбаси, печуть хлiб, паляницi, калачi i бабу. В
суботу такi самi роботи, але ще до того готують крашанки i писанки. В нiч з
суботи на недiлю хата всерединi i знадвору прибрана. На столi бабки,
паляницi, хлiб, крашанки в мисцi, сирна бабка, ковбаса, шинка, печене
порося, хрiн, сiль, пшоняна каша чи голубцi, нiж. Дорослi, повечерявши,
складають у кошики ©жу для освячення сходом Сонця. В цю нiч, з суботи на
недiлю, дорослi намагаються не спати, а лише дрiмають одягненi.
А тим часом неодружена молодь вiком 16 рокiв i бiльше зносить на вигiн
бiля води сухе дерево з лiсу, старi непотрiбнi дерев'янi речi з села i
склада на купу, щоб пiсля дванадцято© години розкласти вогнище i дотримати
його аж до ранку. Iнша група лагодить чи буду новi орелi. Орелi -- це
громадська гойдалка. Влаштовуються або мiж двох високих тополь, якщо такi
ростуть на березi, або вкопу ться два стовпи, на них кладеться залiзна
перекладина з двома залiзними кiльцями, до яких прикрiплю ться двi мiцнi
тички, внизу з' днанi сiдалом. Орелi треба зробити ще за дня, щоб на них
могли гойдатися дiти, увечерi, при вогнищi, кожен, хто прийшов па вигiн,
повинен хоча б тричi гойднутись, щоб очиститись великоднiм повiтрям.
Парубки, якi робили орелi, можуть брати за гойдання невелику плату, яка
потiм пiде в складчину на громадське застiлля. Грошi за орелi також можна
використати для майстрування Колеса, яке роблять iз гнучких вербових гiлок,
обмотують соломою i поливають тоуком (жиром), тоук повинен бути з тварин чи
з рослин. Облюбовують горбок, з якого будуть котити Колесо у воду перед
сходом Сонця. Десь iз дванадцято© години починають пiдходити господарi з
кошиками, в яких великодня ©жа, i розмiщуються пiвколом неподалiк вiд
молодi, яка лашту Колесо. Можна брати з собою, щоб на чомусь сидiти.
Незадовго до сходу Сонця з Храму пiдходить процесiя. На чолi процесi©
Головний волхв i ще вбраних у волхвiв одинадцять поважних жiнок i чоловiкiв.
Вони несуть криж, хоругви i прапори. Всi люди встають у Коло. В серединi
Кола залиша ться лише чотири волхви, кожен з яких трима в руках книгу
"Бережа". Всi разом читають речення No22, No42, No21. По тому господарi з
кошиками стають у ряд, лицями до сходу Сонця. Понад ними проходить Головний
волхв i кропить свяченою водою. Стоячи перед сво©ми кошиками, люди чекають
сходу Сонця. Коли його першi променi з'являються над обрi м, хлопцi
запалюють Колесо i котять його з гори до води, стараючись, щоб воно не впало
i закотилось у воду. Можна для пiдтримки Колеса поставити шерегу iз спритних
хлопцiв. Пiсля того як Колесо закотилося у воду, всi скидають шапки i
кланяються Сонцю три рази. При цьому промовляють:
-- Слава Ягнi, Слава Дарбогу, Слава Тар'ягну i нам навiки Слава.
Перед сходом Сонця починають дзвонити дзвони. Дзвони дзвонять цiлий
день. Пiд наглядом дзвонаря подзвонити можуть всi бажаючi. Пiсля поклону
Сонцю ближчi родичi i сусiди обмiнюються крашанками, випивають по чарцi
горiлки, вина, пива чи солодко© води (хто що може), закушують крашанками та
iншими стравами. Шкаралупи з крашанок кидають у воду, щоб рахмани знали, що
наступив Великдень.
В цей день, коли люди зустрiчаються на вулицi, то кажуть один одному
замiсть вiтання:
-- Великдень.
-- Великдень.
Коли всi родиною заходять у двiр, господар iз кошиком обходить усю
живнiсть i да коровам, козам, вiвцям, свиням по шматочку свячено© баби,
собацi шматок шинки, коту шматок риби, приказуючи:
-- Великдень.
За цей час вся сiм'я збира ться в хатi. Господиня бере в праву руку
запалену свiчку. Всi в хатi зустрiчають господаря зi свяченим стоячи. Коли
господар ставить кошик на стiл, всi тричi обнiмаються, чоломкаються i
кажуть: "Великдень", "Великдень".
Тодi вся родина вмива ться крашанкою.
Спочатку був лише Морок, тодi з'явилась причина життя, яка звалася Ягна
-- животворний вогонь. Тодi з'явилося Яйце-Райце. Зiгрiте Ягною, воно
народило Свiт. Свiт був схожий на голуба.
Темiнь перейшло сиве голуб'я,
що у нього з рота полум'я пашить,
iскри сиплються в нього iз очей.
Господиня налива в миску воду, кладе туди три червонi крашанки i
грошi.
Першою вмива ться дiвчина, яка на виданнi (воду можна мiняти пiсля
кожного, а можна i не мiняти, бо це вмивання чисто символiчне), або хлопець,
який ма женитися. За ними всi iншi по старшинству, а останньому,
найменшому, дiстаються грошi.
На Великдень вiдчиняються вiкна, щоб впустити в хату весну.
Пiсля дванадцято© години на Великдень сiм'я влаштову багатий обiд.
Ставляться всi можливi страви, якi зна господиня. Стiл ставиться посеред
хати. Господар з тарiлкою, на якiй лежить одна крашанка, обходить стiл, за
яким сидить сiм'я, тричi, тодi ста лицем до покутi, де горить свiчка з
бджолиного воску, ставить миску на стiл, знiма з яйця шкаралупу i розрiзу
яйце на декiлька частин, бiльше, нiж членiв сiм'©. Тодi ложкою да iз сво ©
руки по шматочку жовтка i бiлка кожному iз сво © родини, починаючи з дитини
до семи рокiв, тодi господинi i всiм iншим по старшинству. Хтось iз сiм'©
чита речення No9. Тодi почина ться Великоднiй обiд. Спочатку ©дять бабку,
яйця i шинку, тодi всi iншi страви. Пiсля обiду всi кришки i шкаралупи
змiтають i кидають у вогонь. Молодi господарi i неодружена молодь знову
йдуть на вигiн чи на головний сiльський майдан, де гра музика. Дiти i
дiвчата беруть з собою крашанки.
Дитячi iгри крашанками
Один трима в руцi крашанку носком догори, а другий б' носком сво ©
крашанки. Тодi перевертають -- i б'ються пухою. Чия крашанка поб' ться --
той ©© вiдда . Якщо в одного побита пуха, а в одного носок -- тодi нiчия.
З горбка котять крашанку. Пiд горбком порiг, об який вона спиня ться.
Другий гравець котить свою крашанку, щоб попасти ту, що бiля порога. Якщо
попада , то забира крашанку.
На схилi горбка робиться двi ви©мки i кладеться двi крашанки так, щоб
помiж ними могло прокотитись яйце. Якщо крашанка того гравця, який котить ©©
з горбка, торкнеться обох крашанок разом, то вiн забира собi обидвi, якщо
торка ться одного, то вiдда свою.
На лавку чи на траву кладуть кiлька шапок. Один гравець жмуриться
(заходить за рiг чи в iншу кiмнату). Пiд одну з шапок кладуть яйце. Якщо
гравець вгада , пiд якою шапкою яйце, то забира його собi.
Яйце кладуть на землю. Гравця ставлять за десять крокiв i зав'язують
очi, обкручують навколо себе. Вiн робить у напрямку яйця десять крокiв,
розв'язу очi i, не сходячи з мiсця, намага ться дiстати яйце. Якщо дiстав,
виграв, не дiстав -- програв.
Дiвчата грають ягiлок
Всi дiвчата i молодi молодицi беруться руками в коло. Посерединi кола
ставлять трьох хлопчикiв вiком до 16 рокiв. Ставлять ©х трикутником на
вiдстанi два метри один вiд одного. Тодi розривають коло i ведуча заплiта
коло помiж хлопцями, всi спiвають:
Кривого танця йдемо,
а кiнця не знайдемо,
то вгору, то в долину,
то в ружу, то в калину.
Веду кривого танця,
та не виведу кiнця,
буду його та виводити,
кiнця танцю та находити.
Як доспiвають пiсню, повертаються лицями до дiтей, роздiляються на три
частини i творять три кола. Тодi три кола iдуть за ходом сонця i спiвають:
Та вплинь, селезню, та вплинь за водою.
Та люлi-люлесеньки, та вплинь за водою.
Та скажи, селезню, як дiвочки скачуть,
Та люлi-люлесеньки, як дiвочки скачуть.
Да отак хорошенько, да отак пригоженько.
Та люлi-люлесеньки, да отак прогоженько.
Як закiнчать пiсню, кожне коло розпада ться, хапають хлопця, тричi
пiдкидають i ловлять з вигуком: "Ту-та-та".
Огiрочки
Дiвчата i молодицi роблять шерегу, тримаючись за кiнцi хустинок. На
одному кiнцi шереги двi дiвчини пiдiймають руки з хусткою вгору, а дiвчина з
протилежного кiнця веде попiд хусткою всю шерегу. Коли весь ланцюг
протягнеться i черга надiйде до однi © з тих, що тримали хустку вгорi, вона
робить лише пiв обороту i затриму ться, так що хустка обiв' ©й шию. Це
значить, що один огiрочок завився. Друга дiвчина пуска цю хустку i робить
ворота з третьою i так аж до передостанньо© дiвчини. Пiд час завивання
огiрочкiв спiвають:
Любi нашi огiрочки, завивайтеся,
а ви ладнi молодички, женихайтеся.
Як уродять огiрочки, продаватимем,
як передню засватають, вiддаватимем.
Не дивуйся, товаришко, як помилишся,
горiлочка була добра, ми напилися.
Та ми би вам, файнi хлопцi, писанки давали,
як би ви нам огiрочки не переривали.
Та ми би вам, гарнi хлопцi, горiлки купили,
якби цвiли огiрочки, а ви ©х любили.
Та ми цього Великодня цiлу зиму ждали,
щоб нас хлопцi шанували, а то й цiлували.
Огiрочки пуп'яночки гудинь завивають,
а молодi молодички медок попивають.
А у лузi зелененькiм лоша заiржало,
була гарна дiвчинонька -- вже себе вiддала.
Та кувала зузуленька i буде кувати,
ще iншi дiвчаточка, тi будуть спiвати.
Пiсля закiнчення завивати, можна таким же чином розвивати.
Дiвчата мають з собою по писанцi, розписанiй так, щоб дiвчина могла
потiм впiзнати свою писанку. Коли дiвчина хоче потанцювати з якимось, навiть
до цього незнайомим хлопцем, i показати йому, що вiн ©й до вподоби, вона до
нього пiдходить i дару писанку. Хлопець не ма права вiдмовлятись брати
писанку, але замовля музику i йде до танцю з цi ю дiвчиною. Якщо хлопець
хоче потанцювати з дiвчиною, яка йому подоба ться, вiн до не© пiдходить i
просить в не© писанку, якщо та не да , то норовить вiдiбрати. Писанку
дiвчина трима за пазухою. Якщо хлопець ©й подоба ться, вона да йому
писанку або да забрати, якщо нi -- то не да . У одного хлопця може бути
кiлька писанок, якi йому подарували дiвчата або якi вiн забрав. Вiн залиша
собi писанку то© дiвчини, яка йому подоба ться, а iншi розда тим хлопцям,
якi бажають познайомитись з тими дiвчатами, якi малювали цi писанки. Для
цього хлопцi радять раду, зiбравшись на деякий час у гурт чи сам на сам.
Хлопцi, якi знають, чи© в них писанки, пiдходять до дiвчат i домовляються
про зустрiч на третiй день Великодня.
Вiнку мiй ружовий
Дiвчата i хлопцi стають в коло. Всередину входить хлопець. Коло
руха ться за сонцем i спiва :
Вiнку мiй ружовий, де бував -- у Львовi.
Що за тя давали? Сто левiв червоних.
Ти мiй милий Тимку, бери собi дiвку.
Хлопець вихоплю з кола дiвку, а сам ста в коло. Коло знову руша i
спiва :
Вiнку мiй ружовий, де бував -- у Львовi.
Що за тя давали? Сто левiв червоних.
Хай дiвка Варвара знайде собi пару.
Дiвчина вихоплю з кола хлопця, а сама ста в коло. Iм'я дiвчини чи
хлопця в пiснi можна змiнювати.
Обливаний понедiлок
Другого дня Великодня, пiсля порання в господi i снiданку, молодшi
господарi несуть матерi i батьку чи дiду i бабi бабку i продовжують гуляти.
Прийшовши до хати i ставши перед порогом, читають:
Чи дома, дома пан господар,
По чому знайти його двора?
Що в домi шули мурованi,
в тину вориння та точене,
його ворота золоченi,
а пiдворiтня як риб'яча кiсть,
а клямочки -- та золоченi,
а замочечки -- серебрянi.
Ой уставай же, господарю,
умийся чисто, утрися сухо,
чисто вдягнися, пiдпережися,
одчини вiкно, у поле виглянь,
виглянь на тiк та на вгород,
Великдень прийшов, весну принiс.
Господар чи господиня, почувши величання, вiдкрива дверi i хлюпа на
гостей чистою водою з кухля. Гостi хлюпають на господиню принесеною в пляшцi
водою. Тодi заходять в хату.
Тi хлопцi, котрi мають подарованi дiвчатами писанки, ще в сутiнках
зранку пiдкрадаються до дому дiвчини з водою в карафцi, щоб, як тiльки
дiвчина вийде з дому, облити ©© водою. Зацiкавленi дiвчата теж зранку кудись
збираються, до подружки, чи що, а фактично до криницi, щоб бажанi хлопцi
могли облити ©х водою. Коли хлопець обiлл дiвчину водою, вiн показу ©й ©©
писанку, i вона запрошу його до хати, де пригоща , i тодi вони вдвох iдуть
на вигiн чи на майдан, де знову гра музика i охочi водять ягiлки.
В цей день можна нести гостинця добрим знайомим, вчителю, крижмовим
батькам.
Радний вiвторок
На третiй день Великодня у вiвторок одруженi пари iдуть, в поле, беруть
з собою обiд. Обдивляються поле, згрiбають бур'ян i запалюють. Радяться, що
будуть тут сiяти чи садити, оцiнюють, яка озимина. Потiм в полi обiдають.
Дiвчата i хлопцi збираються громадами окремо. Хлопцiв, якi досягли вiку
18-ти рокiв, приймають у парубки, а дiвчат, якi досягли 16-ти рокiв,
приймають у дiвки.
Той, хто вступа у парубочу громаду, повинен зробити такi вправи.
1. Розставивши ноги на ширину ступнi, не згинаючи ноги в колiнах,
нагнутись i торкнутись долонями землi.
2. Протанцювати гопак три хвилини так, щоб пiд час танцю виконати три
рiзновиди присядки.
3. Вiджатись вiд землi на руках сiм разiв.
4. Пiдтягнутись на руках сiм разiв так, щоб пiдборiддя було на рiвнi
поперечки.
5. Пiдняти над головою, випрямивши руку, гирю вагою 16 кiлограмiв сiм
разiв правою i лiвою рукою.
6. Повиснувши на руках, вилiзти на поперечку зверху.
7. Розказати напам'ять речення No23.
Пiд час iспиту забороняються будь-якi жарти.
Пiсля здачi iспиту бережа голить новобранцевi лице, i вже вiн може
заводити вуса. Тодi парубок умива ться, витира ться рушником i говорить:
-- Урочисто обiцяю дотримуватись звича©в парубочо© громади.
Бережа пода парубковi нову сорочку, яку хлопець купив собi до цi ©
подi©. Якщо така можливiсть, йому пiдводять коня пiд сiдлом, вiн об'©здить
на ньому коло за ходом сонця. З цього часу вiн членом громади парубкiв,
може вiдкрито гуляти з дiвчиною i женитися.
Пiсля того як молодих хлопцiв приймуть у парубки, проводяться вибори
бережi. Усiм членам парубочо© громади роздаються записки, у якi записано
iм'я колишнього бережi i ще дво нових iмен, найдужчих, найкмiтливiших i
найсправедливiших парубкiв. Тодi всi розходяться, сходяться через десять
хвилин i вкидають записки в горщик, попередньо викресливши два прiзвища.
Пiсля цього записки витрушуються. Кого найменше викреслено, той ста бережею
на весь рiк. Вiн органiзову парубкiв на проведення радуниць, водить
колядникiв, розсуджу суперечки помiж парубками, зна обряди i звича©. Новий
бережа назива сво©х першого i другого помiчникiв. Пiсля виборiв бережа
разом з новоприйнятими парубками ставить громадi могорич iз закускою.
Дiвоча громада теж прийма iспит у пiддiвок.
1. Дiвчина показу сорочку, яку вона вишила сво му нареченому.
2. Вiнок, який ©й сьогоднi одягне бережа.
3. Варить борщ, вареники i узвар.
4. Танцю гопачок три хвилини.
5. Спiва або розказу напам'ять одну весiльну пiсню, одну веснянку,
одну купальську.
6. Прасу плаття.
7. Розказу речення No5.
Тодi говорить:
-- Урочисто обiцяю дотримуватись звича©в дiвочо© громади.
Пiсля цього бережа одяга дiвчинi на голову вiнок. Тодi дiвоча громада,
таким чином як i парубоча, провадить вибори бережi, i нова бережа та новi
дiвки влаштовують для громади бенкет.
Увечерi парубоча i дiвоча громади зустрiчаються на майданi i новi
парубки цiлуються при громадi iз тими дiвчатами, з якими вони гуляють.
Пiсля третього дня Великодня люди, коли кому зручно, ходять на
кладовище i прибирають могилки. Прополюють сухий бур'ян, садять квiти,
посипають бiлим i червоним пiском, вiшають новi вiнки, фарбують загорожi.
Наступна пiсля великодньо© недiля назива ться Радуниця.
Печуть бабку, готують вареники, рибу, голубцi, тушать м'ясо а чи
запiкають курку чи гуску, красять яйця. Готують страви для тризни на
могилках i складають у кошик, беруть також горiлку, солодку воду, цукерки,
щоб обдаровувати дiтей i старцiв. Накривають кошик рушником. Вбираються у
святкову одежу i в недiлю в обiд приходять на кладовище.
Тут хор пiвчих на чолi з волхвом з хоругвами обходить кладовище,
спiваючи величальних пiсень Боговi.
Коли урочисте шестя закiнчу ться, люди родинами розсiдаються помiж
могилками, а чи на зроблених для цього лавах i починають тризну. Спершу
виливають по чарцi на могили, також кладуть на кожну могилу по крашанцi i
декiлька цукерок, якi збирають малi дiти до семирiчного вiку. Дарують
старцям крашанки i бабку.
Перед першою чаркою приговорюють:
-- Царство Небесне. Хай з нами пригостяться всi нашi родичi.
Поволi обiдають, згадують померлих, не вживаючи слова "покiйний", а так
нiби про живого. По закiнченню тризни хтось з старших говорить:
-- Спасибi, чим хата багата, тим i радi, спочивайте та й нас дожидайте.
Пiсля цього розходяться по домiвках, а якщо пiшов дощ, то тризну
влаштовують у найближчiй хатi когось iз родичiв.
Арей справля ться 25 квiтня. Це свято вiйськовозобов'язаних чоловiкiв i
тих, хто вже служив у армi©, i тих, хто ще буде служити. Люди збираються в
центрi села. Вiйськовозобов'язанi чоловiки шикуються у колону по чотири, яка
проходить понад лобним мiсцем. В кiнцi колони у вiйськовiй формi iдуть
хлопцi, якi прийшли з армi© минулого року, i хлопцi, якi мають iти в армiю
цього року. Колона зупиня ться i поверта ться фронтом до трибуни. Сто©ть
лицем чотирма шеренгами до трибуни. На трибунi голова, отаман i волхв.
Отаман оголошу iмена юнакiв, якi мають iти в армiю. Голова дару iменнi
подарунки вiд громади i напучу , щоб старанно служили, захищаючи Араяну.
Потiм волхв чита "Проповiдь сили" i речення No27, No33, No40.
За командою отамана колона чоловiкiв обходить майдан чи ближнi вулицi
навколо центру села з маршовими вiйськовими пiснями. Повернувшись на
головний майдан, влаштовуються силовi iгри на визначення, хто найдалi кине
списа, гранату, хто бiльше разiв пiднiме двопудову гирю. Бiгають
навипередки, борються руками, корпусами, перетягують канат. Якщо
боксерський реманент, влаштовують вiдкритi для всiх бажаючих кулачнi бо©.
Надвечiр влаштову ться урочистий обiд.
У четверту недiлю пiсля великодньо© недiлi благочестивi люди
вiдзначають Рахманський Великдень.
Рахмани -- це люди, якi жили праведно i сво©м праведним життям та
благополучною смертю були угоднi Боговi i вiдомi серед людей. Вони прожили
сво життя чесно, згiдно приписiв книги "Бережа", вiрували в диного Бога
Ягну i ©© перевтiлення, i ©хнi душi потрапили в Рай.
В цей день люди нiчого не роблять, окрiм необхiдних у господарствi
справ, згадують праведникiв, запалюють у ©хню честь свiчки на покутi.
Зеленi радуницi починаються з суботи перед 23 червня. З 23 на 24 червня
найсильнiше ярi Дарбог, тому навколо цього числа укра©нцi святкують цiлий
тиждень. Головним святом тижня вечiр 23 червня. Якщо на 23 червня
потрапля субота, то Зеленi радуницi починаються з суботи за тиждень до 23
червня.
Саме на Зеленi свята, коли Дарбог ярi якнайсильнiше, людська кров
найсильнiше нурту , запалена любовною жагою. Саме в цей день Ладо у лiсi
наздогнав Ладу, стрибаючи за нею через струмок, i вони попадали у воду. Тому
хлопцi i дiвчата, якi обливалися водою на Великдень, обмiнюючись крашанками,
на Купала випробовують сво кохання любов'ю. Дiти, якi можуть народитися вiд
гульнi мiж неодруженою молоддю на Зеленi свята, вважаються посланнями Бога
Лада, шануються i вирощуються в сiм'© молодо© матерi, навiть якщо iз якихось
причин восени шлюб не вiдбувся. Цi дiти, як правило, здоровi i здiбнi.
Материнство шлюбне чи позашлюбне шану ться в родах арiйцiв якнайвище.
Проте купальське радiння здебiльшого закiнчу ться щасливим шлюбом
восени, в такiй сiм'© росте багато здорових дiтей. Розпорядником на радiннях
Головний волхв села, а також бережа у парубочiй i дiвочiй громадах.
Купала
Пiсляобiд 23 червня хлопцi i дiвчата збираються на лузi пiд лiсом бiля
води окремими громадами. Дiвчата приносять з собою стрiчки, городнi квiти:
любисток, рожi, м'яту, барвiнок, братки, чорнобривцi, а також цукерки,
печенi з тiста голуби, бублички, варенi фарбованi яйця, ковбасу, сало.
Хлопцi приносять вино. Зносять також з села непотрiбне сухе дерево, а також
збирають у лiсi сухi гiлки. Коли дрова зiбранi, ватага хлопцiв iде по
деревце. Це може бути вершок берези, верби, тополi, клена, вишнi. Зрубане
деревце вкопу ться на рiвному просторому мiсцi i дiвчата починають його
вбирати стрiчками, кольоровим папером, голубами, цукерками та живими
квiтами. На гуляння Купала можна приходити i одруженим парам, дивитися не
заважаючи i закушувати на свiжому повiтрi. Пiд час уборiв деревця дiвчата
спiвають:
Як пiшла Лада в Дунай по воду,
та ступила Лада на хитку кладку,
Лада моя панна, ягода червона.
Кладка хитнулась, Лада упала,
як потопала, тричi кричала,
Лада моя панна, ягода червона.
© крик почув Ладо молодий,
за нею стрибнув, у воду пiрнув,
Лада моя панна, ягода червона.
Вiн Ладу впiймав, дiвоцтво забрав,
кладка хиткая, Лада молода,
Лада моя панна, ягода червона.
Не берiть, люди, в Дуна© води,
в Дуна© вода -- Ладина сльоза,
Лада моя панна, ягода червона.
Не ломiть, люди, в луках калини,
в луках калини -- Ладина краса,
Лада моя панна, ягода червона.
Не косiть, люди, по луках трави,
по луках трава -- Ладина коса,
Лада моя панна, ягода червона.
Оздобивши деревце, яке може бути також тичкою з прив'язаними до не©
гiлками рiзних дерев, дiвчата сiдають навколо нього малим колом -- сiм
наймолодших найкращих дiвчат. Тодi навколо малого кола сiда бiльше коло --
21 дiвчина, участь у якому розiгру ться: в шапку кида ться стiльки личок,
скiльки дiвчат, проте бiлих серед них лише 21. Дiвчата тягнуть лички, кому
потрапля бiла, той сiда в друге коло, кому червона, той сiда в трет .
Дiвчата починають плести вiнки кожна для себе, а хлопцi в цей час запалюють
вогонь, але не всi дрова, а так, щоб пiдтримувати вогонь протягом всi ©
гульнi. Коли вогонь розгора ться, дiвчата встають i починають вести коловод.
Якщо кола два, то менше коло крутиться так, як оберта ться Сонце, тобто
проти годинниково© стрiлки, а бiльше коло -- за годинниковою стрiлкою.
Дiвчата спiвають:
Перше коло:
Ой, вербице, вербице, час тобi,
вербице, розвиватися.
Друге коло:
Ой, ще не час, не пора!
Перше коло:
Час тобi, Iван-Ладо, женитися.
ВСI РАЗОМ:
Ой ще не час, не пора,
ой ще ж моя дiвчини молода.
Та нехай до лiта, до Купала,
щоб моя дiвчина погуляла.
Та нехай до лiта, до лiта,
щоб моя дiвчина пiдросла.
Тут хлопцi набiгають па дiвочий коловод, намагаються прорватись до
деревця. Дiвчата не пускають. Хлопцi борються з дiвчатами, але так, щоб не
зробити боляче. Врештi хлопцi прориваються, хапають деревне, розривають
його, тодi збирають шматки i кидають у сво вогнище. Дiвчата розбiгаються в
рiзнi боки. Хлопцi ловлять дiвчат i несуть до вогню. Коли хлопець ставить
дiвчину бiля вогню, вона вже нiкуди не бiжить, а чека , доки переловлять
усiх. Хлопцi нiкого не полишають iз дiвчат, якi вже належать до дiвочо©
громади, переловлюють усiх, тодi всi вперемiшку -- один хлопець, одна
дiвчина -- беруться за руки i ведуть коло за ходом сонця. Всi разом
спiвають:
Три мiсяцi ясних -- три молодцi красних.
Купало!
Грало сонечко на Iвана.
Перший мiсяць -- молодий Ладо,
Купало!
Грало сонечко на Iвана.
Другий мiсяць -- молодий Янко.
Купало!
Грало сонечко на Iвана.
Третiй мiсяць -- молодий Славко.
Купало!
Грало сонечко на Iвана.
Три зiроньки ясних -- три дiвоньки красних.
Купало!
Грало сонечко на Iвана.
Перша зiронька -- молода Лада.
Купало!
Грало сонечко на Iвана.
Друга зiрочка -- то Мар'яна.
Купало!
Грало сонечко на Iвана.
Третя зiронька -- то Милана.
Купало!
Грало сонечко на Iвана.
Ладо наш каже -- я Ладу люблю.
Купала!
Грало сонечко на Iвана.
Янко наш каже -- я Мар'яну люблю.
Купала!
Грало сонечко на Iвана.
Славко наш каже -- я Милану люблю.
Купала!
Грало сонечко на Iвана.
Спiвати можуть i бiльше пiсень, як скоманду бережа. Тодi за командою
бережi дiвчата знову розбiгаються. Тепер кожен хлопець ловить свою дiвчину,
беруться за руки i стрибають через вогонь. Потiм пускають на воду вiнки,
якщо текуща вода, i починають купатися. По тому одягаються, i кожна пара
iде куди схоче: хто в лiс по зiлля, хто в луг по трави. Хто не ма пари,
водять коло, спiвають, гойдаються на орелях. Колись був звичай, що одруженi
чоловiки i жiнки в нiч на Купала iшли в сад-город i голi качались по росi.
На другий день 24 червня дiвчата, котрi на виданнi, ще до сходу сонця
iдуть до криницi. Витягнувши води, дiвчина робить ковток з вiдра, тодi
набира воду в пригорщi i вмива ться. В сiнях дочку з водою зустрiча мати.
Дочка iде в горiдчик, рве любисток, м'яту, чорнобривцi. Мати грi воду,
кида цi квiти у воду i ми дочцi голову.
В нiч на Купала, пiсля 12 години ночi, знахарi збирають помiчне зiлля,
яке на цей час визрiло. Зiлля можна збирати до 10-© години 24 числа.
Великi оргi©
Кожен вiруючий у Ягну повинен хоч раз в життi, а то i щороку, побувати
на Великих Оргiях, якi вiдбуваються кожного року в мiстi Корсунi, де мiсце
Храму, присвяченого Богу Ар.
Оргi© починаються в нiч з 23 на 24 червня i тягнуться три днi.
солодощiв i чорний житнiй хлiб.
Баби i дiди зранку у четвер iдуть до Храму.
Господар тим часом згрiба на купу в саду торiшн листя i бадилля,
запалю i приговорю : "Ти, Холод, iди в безвiсть, а ти, мороз, лисий не
приходь. Смерть з морозом танцювала i за море почвалала. Цур тобi й Пек".
Кажуть, що Бог тричi на рiк вiдпуска душi мерлецiв з Того свiту.
Перший раз у Чистий четвер, другий раз, коли квiтують жита, i третiй раз на
свято Рода i Роди. Тому пiсля полудня, коли старi приходять iз Храму, вся
сiм'я сiда за поминальну тризну. На столi сiм страв. Посеред столу велика
миска, у яку за два тижнi до Чистого четверга набрано землi i посiяно овес.
На цей час вiн вже вирiс i позеленiв. Помiж зела покладено дванадцять
крашених у червоний колiр я ць. Страви пiснi. У цей вечiр i нiч нiхто нiде
не ходить, бо в цей час померлi святкують свiй Великдень.
В п'ятницю готують скоромнi страви до Великодня: рiжуть свиню, рубають
курей чи гусей, готують ковбаси, печуть хлiб, паляницi, калачi i бабу. В
суботу такi самi роботи, але ще до того готують крашанки i писанки. В нiч з
суботи на недiлю хата всерединi i знадвору прибрана. На столi бабки,
паляницi, хлiб, крашанки в мисцi, сирна бабка, ковбаса, шинка, печене
порося, хрiн, сiль, пшоняна каша чи голубцi, нiж. Дорослi, повечерявши,
складають у кошики ©жу для освячення сходом Сонця. В цю нiч, з суботи на
недiлю, дорослi намагаються не спати, а лише дрiмають одягненi.
А тим часом неодружена молодь вiком 16 рокiв i бiльше зносить на вигiн
бiля води сухе дерево з лiсу, старi непотрiбнi дерев'янi речi з села i
склада на купу, щоб пiсля дванадцято© години розкласти вогнище i дотримати
його аж до ранку. Iнша група лагодить чи буду новi орелi. Орелi -- це
громадська гойдалка. Влаштовуються або мiж двох високих тополь, якщо такi
ростуть на березi, або вкопу ться два стовпи, на них кладеться залiзна
перекладина з двома залiзними кiльцями, до яких прикрiплю ться двi мiцнi
тички, внизу з' днанi сiдалом. Орелi треба зробити ще за дня, щоб на них
могли гойдатися дiти, увечерi, при вогнищi, кожен, хто прийшов па вигiн,
повинен хоча б тричi гойднутись, щоб очиститись великоднiм повiтрям.
Парубки, якi робили орелi, можуть брати за гойдання невелику плату, яка
потiм пiде в складчину на громадське застiлля. Грошi за орелi також можна
використати для майстрування Колеса, яке роблять iз гнучких вербових гiлок,
обмотують соломою i поливають тоуком (жиром), тоук повинен бути з тварин чи
з рослин. Облюбовують горбок, з якого будуть котити Колесо у воду перед
сходом Сонця. Десь iз дванадцято© години починають пiдходити господарi з
кошиками, в яких великодня ©жа, i розмiщуються пiвколом неподалiк вiд
молодi, яка лашту Колесо. Можна брати з собою, щоб на чомусь сидiти.
Незадовго до сходу Сонця з Храму пiдходить процесiя. На чолi процесi©
Головний волхв i ще вбраних у волхвiв одинадцять поважних жiнок i чоловiкiв.
Вони несуть криж, хоругви i прапори. Всi люди встають у Коло. В серединi
Кола залиша ться лише чотири волхви, кожен з яких трима в руках книгу
"Бережа". Всi разом читають речення No22, No42, No21. По тому господарi з
кошиками стають у ряд, лицями до сходу Сонця. Понад ними проходить Головний
волхв i кропить свяченою водою. Стоячи перед сво©ми кошиками, люди чекають
сходу Сонця. Коли його першi променi з'являються над обрi м, хлопцi
запалюють Колесо i котять його з гори до води, стараючись, щоб воно не впало
i закотилось у воду. Можна для пiдтримки Колеса поставити шерегу iз спритних
хлопцiв. Пiсля того як Колесо закотилося у воду, всi скидають шапки i
кланяються Сонцю три рази. При цьому промовляють:
-- Слава Ягнi, Слава Дарбогу, Слава Тар'ягну i нам навiки Слава.
Перед сходом Сонця починають дзвонити дзвони. Дзвони дзвонять цiлий
день. Пiд наглядом дзвонаря подзвонити можуть всi бажаючi. Пiсля поклону
Сонцю ближчi родичi i сусiди обмiнюються крашанками, випивають по чарцi
горiлки, вина, пива чи солодко© води (хто що може), закушують крашанками та
iншими стравами. Шкаралупи з крашанок кидають у воду, щоб рахмани знали, що
наступив Великдень.
В цей день, коли люди зустрiчаються на вулицi, то кажуть один одному
замiсть вiтання:
-- Великдень.
-- Великдень.
Коли всi родиною заходять у двiр, господар iз кошиком обходить усю
живнiсть i да коровам, козам, вiвцям, свиням по шматочку свячено© баби,
собацi шматок шинки, коту шматок риби, приказуючи:
-- Великдень.
За цей час вся сiм'я збира ться в хатi. Господиня бере в праву руку
запалену свiчку. Всi в хатi зустрiчають господаря зi свяченим стоячи. Коли
господар ставить кошик на стiл, всi тричi обнiмаються, чоломкаються i
кажуть: "Великдень", "Великдень".
Тодi вся родина вмива ться крашанкою.
Спочатку був лише Морок, тодi з'явилась причина життя, яка звалася Ягна
-- животворний вогонь. Тодi з'явилося Яйце-Райце. Зiгрiте Ягною, воно
народило Свiт. Свiт був схожий на голуба.
Темiнь перейшло сиве голуб'я,
що у нього з рота полум'я пашить,
iскри сиплються в нього iз очей.
Господиня налива в миску воду, кладе туди три червонi крашанки i
грошi.
Першою вмива ться дiвчина, яка на виданнi (воду можна мiняти пiсля
кожного, а можна i не мiняти, бо це вмивання чисто символiчне), або хлопець,
який ма женитися. За ними всi iншi по старшинству, а останньому,
найменшому, дiстаються грошi.
На Великдень вiдчиняються вiкна, щоб впустити в хату весну.
Пiсля дванадцято© години на Великдень сiм'я влаштову багатий обiд.
Ставляться всi можливi страви, якi зна господиня. Стiл ставиться посеред
хати. Господар з тарiлкою, на якiй лежить одна крашанка, обходить стiл, за
яким сидить сiм'я, тричi, тодi ста лицем до покутi, де горить свiчка з
бджолиного воску, ставить миску на стiл, знiма з яйця шкаралупу i розрiзу
яйце на декiлька частин, бiльше, нiж членiв сiм'©. Тодi ложкою да iз сво ©
руки по шматочку жовтка i бiлка кожному iз сво © родини, починаючи з дитини
до семи рокiв, тодi господинi i всiм iншим по старшинству. Хтось iз сiм'©
чита речення No9. Тодi почина ться Великоднiй обiд. Спочатку ©дять бабку,
яйця i шинку, тодi всi iншi страви. Пiсля обiду всi кришки i шкаралупи
змiтають i кидають у вогонь. Молодi господарi i неодружена молодь знову
йдуть на вигiн чи на головний сiльський майдан, де гра музика. Дiти i
дiвчата беруть з собою крашанки.
Дитячi iгри крашанками
Один трима в руцi крашанку носком догори, а другий б' носком сво ©
крашанки. Тодi перевертають -- i б'ються пухою. Чия крашанка поб' ться --
той ©© вiдда . Якщо в одного побита пуха, а в одного носок -- тодi нiчия.
З горбка котять крашанку. Пiд горбком порiг, об який вона спиня ться.
Другий гравець котить свою крашанку, щоб попасти ту, що бiля порога. Якщо
попада , то забира крашанку.
На схилi горбка робиться двi ви©мки i кладеться двi крашанки так, щоб
помiж ними могло прокотитись яйце. Якщо крашанка того гравця, який котить ©©
з горбка, торкнеться обох крашанок разом, то вiн забира собi обидвi, якщо
торка ться одного, то вiдда свою.
На лавку чи на траву кладуть кiлька шапок. Один гравець жмуриться
(заходить за рiг чи в iншу кiмнату). Пiд одну з шапок кладуть яйце. Якщо
гравець вгада , пiд якою шапкою яйце, то забира його собi.
Яйце кладуть на землю. Гравця ставлять за десять крокiв i зав'язують
очi, обкручують навколо себе. Вiн робить у напрямку яйця десять крокiв,
розв'язу очi i, не сходячи з мiсця, намага ться дiстати яйце. Якщо дiстав,
виграв, не дiстав -- програв.
Дiвчата грають ягiлок
Всi дiвчата i молодi молодицi беруться руками в коло. Посерединi кола
ставлять трьох хлопчикiв вiком до 16 рокiв. Ставлять ©х трикутником на
вiдстанi два метри один вiд одного. Тодi розривають коло i ведуча заплiта
коло помiж хлопцями, всi спiвають:
Кривого танця йдемо,
а кiнця не знайдемо,
то вгору, то в долину,
то в ружу, то в калину.
Веду кривого танця,
та не виведу кiнця,
буду його та виводити,
кiнця танцю та находити.
Як доспiвають пiсню, повертаються лицями до дiтей, роздiляються на три
частини i творять три кола. Тодi три кола iдуть за ходом сонця i спiвають:
Та вплинь, селезню, та вплинь за водою.
Та люлi-люлесеньки, та вплинь за водою.
Та скажи, селезню, як дiвочки скачуть,
Та люлi-люлесеньки, як дiвочки скачуть.
Да отак хорошенько, да отак пригоженько.
Та люлi-люлесеньки, да отак прогоженько.
Як закiнчать пiсню, кожне коло розпада ться, хапають хлопця, тричi
пiдкидають i ловлять з вигуком: "Ту-та-та".
Огiрочки
Дiвчата i молодицi роблять шерегу, тримаючись за кiнцi хустинок. На
одному кiнцi шереги двi дiвчини пiдiймають руки з хусткою вгору, а дiвчина з
протилежного кiнця веде попiд хусткою всю шерегу. Коли весь ланцюг
протягнеться i черга надiйде до однi © з тих, що тримали хустку вгорi, вона
робить лише пiв обороту i затриму ться, так що хустка обiв' ©й шию. Це
значить, що один огiрочок завився. Друга дiвчина пуска цю хустку i робить
ворота з третьою i так аж до передостанньо© дiвчини. Пiд час завивання
огiрочкiв спiвають:
Любi нашi огiрочки, завивайтеся,
а ви ладнi молодички, женихайтеся.
Як уродять огiрочки, продаватимем,
як передню засватають, вiддаватимем.
Не дивуйся, товаришко, як помилишся,
горiлочка була добра, ми напилися.
Та ми би вам, файнi хлопцi, писанки давали,
як би ви нам огiрочки не переривали.
Та ми би вам, гарнi хлопцi, горiлки купили,
якби цвiли огiрочки, а ви ©х любили.
Та ми цього Великодня цiлу зиму ждали,
щоб нас хлопцi шанували, а то й цiлували.
Огiрочки пуп'яночки гудинь завивають,
а молодi молодички медок попивають.
А у лузi зелененькiм лоша заiржало,
була гарна дiвчинонька -- вже себе вiддала.
Та кувала зузуленька i буде кувати,
ще iншi дiвчаточка, тi будуть спiвати.
Пiсля закiнчення завивати, можна таким же чином розвивати.
Дiвчата мають з собою по писанцi, розписанiй так, щоб дiвчина могла
потiм впiзнати свою писанку. Коли дiвчина хоче потанцювати з якимось, навiть
до цього незнайомим хлопцем, i показати йому, що вiн ©й до вподоби, вона до
нього пiдходить i дару писанку. Хлопець не ма права вiдмовлятись брати
писанку, але замовля музику i йде до танцю з цi ю дiвчиною. Якщо хлопець
хоче потанцювати з дiвчиною, яка йому подоба ться, вiн до не© пiдходить i
просить в не© писанку, якщо та не да , то норовить вiдiбрати. Писанку
дiвчина трима за пазухою. Якщо хлопець ©й подоба ться, вона да йому
писанку або да забрати, якщо нi -- то не да . У одного хлопця може бути
кiлька писанок, якi йому подарували дiвчата або якi вiн забрав. Вiн залиша
собi писанку то© дiвчини, яка йому подоба ться, а iншi розда тим хлопцям,
якi бажають познайомитись з тими дiвчатами, якi малювали цi писанки. Для
цього хлопцi радять раду, зiбравшись на деякий час у гурт чи сам на сам.
Хлопцi, якi знають, чи© в них писанки, пiдходять до дiвчат i домовляються
про зустрiч на третiй день Великодня.
Вiнку мiй ружовий
Дiвчата i хлопцi стають в коло. Всередину входить хлопець. Коло
руха ться за сонцем i спiва :
Вiнку мiй ружовий, де бував -- у Львовi.
Що за тя давали? Сто левiв червоних.
Ти мiй милий Тимку, бери собi дiвку.
Хлопець вихоплю з кола дiвку, а сам ста в коло. Коло знову руша i
спiва :
Вiнку мiй ружовий, де бував -- у Львовi.
Що за тя давали? Сто левiв червоних.
Хай дiвка Варвара знайде собi пару.
Дiвчина вихоплю з кола хлопця, а сама ста в коло. Iм'я дiвчини чи
хлопця в пiснi можна змiнювати.
Обливаний понедiлок
Другого дня Великодня, пiсля порання в господi i снiданку, молодшi
господарi несуть матерi i батьку чи дiду i бабi бабку i продовжують гуляти.
Прийшовши до хати i ставши перед порогом, читають:
Чи дома, дома пан господар,
По чому знайти його двора?
Що в домi шули мурованi,
в тину вориння та точене,
його ворота золоченi,
а пiдворiтня як риб'яча кiсть,
а клямочки -- та золоченi,
а замочечки -- серебрянi.
Ой уставай же, господарю,
умийся чисто, утрися сухо,
чисто вдягнися, пiдпережися,
одчини вiкно, у поле виглянь,
виглянь на тiк та на вгород,
Великдень прийшов, весну принiс.
Господар чи господиня, почувши величання, вiдкрива дверi i хлюпа на
гостей чистою водою з кухля. Гостi хлюпають на господиню принесеною в пляшцi
водою. Тодi заходять в хату.
Тi хлопцi, котрi мають подарованi дiвчатами писанки, ще в сутiнках
зранку пiдкрадаються до дому дiвчини з водою в карафцi, щоб, як тiльки
дiвчина вийде з дому, облити ©© водою. Зацiкавленi дiвчата теж зранку кудись
збираються, до подружки, чи що, а фактично до криницi, щоб бажанi хлопцi
могли облити ©х водою. Коли хлопець обiлл дiвчину водою, вiн показу ©й ©©
писанку, i вона запрошу його до хати, де пригоща , i тодi вони вдвох iдуть
на вигiн чи на майдан, де знову гра музика i охочi водять ягiлки.
В цей день можна нести гостинця добрим знайомим, вчителю, крижмовим
батькам.
Радний вiвторок
На третiй день Великодня у вiвторок одруженi пари iдуть, в поле, беруть
з собою обiд. Обдивляються поле, згрiбають бур'ян i запалюють. Радяться, що
будуть тут сiяти чи садити, оцiнюють, яка озимина. Потiм в полi обiдають.
Дiвчата i хлопцi збираються громадами окремо. Хлопцiв, якi досягли вiку
18-ти рокiв, приймають у парубки, а дiвчат, якi досягли 16-ти рокiв,
приймають у дiвки.
Той, хто вступа у парубочу громаду, повинен зробити такi вправи.
1. Розставивши ноги на ширину ступнi, не згинаючи ноги в колiнах,
нагнутись i торкнутись долонями землi.
2. Протанцювати гопак три хвилини так, щоб пiд час танцю виконати три
рiзновиди присядки.
3. Вiджатись вiд землi на руках сiм разiв.
4. Пiдтягнутись на руках сiм разiв так, щоб пiдборiддя було на рiвнi
поперечки.
5. Пiдняти над головою, випрямивши руку, гирю вагою 16 кiлограмiв сiм
разiв правою i лiвою рукою.
6. Повиснувши на руках, вилiзти на поперечку зверху.
7. Розказати напам'ять речення No23.
Пiд час iспиту забороняються будь-якi жарти.
Пiсля здачi iспиту бережа голить новобранцевi лице, i вже вiн може
заводити вуса. Тодi парубок умива ться, витира ться рушником i говорить:
-- Урочисто обiцяю дотримуватись звича©в парубочо© громади.
Бережа пода парубковi нову сорочку, яку хлопець купив собi до цi ©
подi©. Якщо така можливiсть, йому пiдводять коня пiд сiдлом, вiн об'©здить
на ньому коло за ходом сонця. З цього часу вiн членом громади парубкiв,
може вiдкрито гуляти з дiвчиною i женитися.
Пiсля того як молодих хлопцiв приймуть у парубки, проводяться вибори
бережi. Усiм членам парубочо© громади роздаються записки, у якi записано
iм'я колишнього бережi i ще дво нових iмен, найдужчих, найкмiтливiших i
найсправедливiших парубкiв. Тодi всi розходяться, сходяться через десять
хвилин i вкидають записки в горщик, попередньо викресливши два прiзвища.
Пiсля цього записки витрушуються. Кого найменше викреслено, той ста бережею
на весь рiк. Вiн органiзову парубкiв на проведення радуниць, водить
колядникiв, розсуджу суперечки помiж парубками, зна обряди i звича©. Новий
бережа назива сво©х першого i другого помiчникiв. Пiсля виборiв бережа
разом з новоприйнятими парубками ставить громадi могорич iз закускою.
Дiвоча громада теж прийма iспит у пiддiвок.
1. Дiвчина показу сорочку, яку вона вишила сво му нареченому.
2. Вiнок, який ©й сьогоднi одягне бережа.
3. Варить борщ, вареники i узвар.
4. Танцю гопачок три хвилини.
5. Спiва або розказу напам'ять одну весiльну пiсню, одну веснянку,
одну купальську.
6. Прасу плаття.
7. Розказу речення No5.
Тодi говорить:
-- Урочисто обiцяю дотримуватись звича©в дiвочо© громади.
Пiсля цього бережа одяга дiвчинi на голову вiнок. Тодi дiвоча громада,
таким чином як i парубоча, провадить вибори бережi, i нова бережа та новi
дiвки влаштовують для громади бенкет.
Увечерi парубоча i дiвоча громади зустрiчаються на майданi i новi
парубки цiлуються при громадi iз тими дiвчатами, з якими вони гуляють.
Пiсля третього дня Великодня люди, коли кому зручно, ходять на
кладовище i прибирають могилки. Прополюють сухий бур'ян, садять квiти,
посипають бiлим i червоним пiском, вiшають новi вiнки, фарбують загорожi.
Наступна пiсля великодньо© недiля назива ться Радуниця.
Печуть бабку, готують вареники, рибу, голубцi, тушать м'ясо а чи
запiкають курку чи гуску, красять яйця. Готують страви для тризни на
могилках i складають у кошик, беруть також горiлку, солодку воду, цукерки,
щоб обдаровувати дiтей i старцiв. Накривають кошик рушником. Вбираються у
святкову одежу i в недiлю в обiд приходять на кладовище.
Тут хор пiвчих на чолi з волхвом з хоругвами обходить кладовище,
спiваючи величальних пiсень Боговi.
Коли урочисте шестя закiнчу ться, люди родинами розсiдаються помiж
могилками, а чи на зроблених для цього лавах i починають тризну. Спершу
виливають по чарцi на могили, також кладуть на кожну могилу по крашанцi i
декiлька цукерок, якi збирають малi дiти до семирiчного вiку. Дарують
старцям крашанки i бабку.
Перед першою чаркою приговорюють:
-- Царство Небесне. Хай з нами пригостяться всi нашi родичi.
Поволi обiдають, згадують померлих, не вживаючи слова "покiйний", а так
нiби про живого. По закiнченню тризни хтось з старших говорить:
-- Спасибi, чим хата багата, тим i радi, спочивайте та й нас дожидайте.
Пiсля цього розходяться по домiвках, а якщо пiшов дощ, то тризну
влаштовують у найближчiй хатi когось iз родичiв.
Арей справля ться 25 квiтня. Це свято вiйськовозобов'язаних чоловiкiв i
тих, хто вже служив у армi©, i тих, хто ще буде служити. Люди збираються в
центрi села. Вiйськовозобов'язанi чоловiки шикуються у колону по чотири, яка
проходить понад лобним мiсцем. В кiнцi колони у вiйськовiй формi iдуть
хлопцi, якi прийшли з армi© минулого року, i хлопцi, якi мають iти в армiю
цього року. Колона зупиня ться i поверта ться фронтом до трибуни. Сто©ть
лицем чотирма шеренгами до трибуни. На трибунi голова, отаман i волхв.
Отаман оголошу iмена юнакiв, якi мають iти в армiю. Голова дару iменнi
подарунки вiд громади i напучу , щоб старанно служили, захищаючи Араяну.
Потiм волхв чита "Проповiдь сили" i речення No27, No33, No40.
За командою отамана колона чоловiкiв обходить майдан чи ближнi вулицi
навколо центру села з маршовими вiйськовими пiснями. Повернувшись на
головний майдан, влаштовуються силовi iгри на визначення, хто найдалi кине
списа, гранату, хто бiльше разiв пiднiме двопудову гирю. Бiгають
навипередки, борються руками, корпусами, перетягують канат. Якщо
боксерський реманент, влаштовують вiдкритi для всiх бажаючих кулачнi бо©.
Надвечiр влаштову ться урочистий обiд.
У четверту недiлю пiсля великодньо© недiлi благочестивi люди
вiдзначають Рахманський Великдень.
Рахмани -- це люди, якi жили праведно i сво©м праведним життям та
благополучною смертю були угоднi Боговi i вiдомi серед людей. Вони прожили
сво життя чесно, згiдно приписiв книги "Бережа", вiрували в диного Бога
Ягну i ©© перевтiлення, i ©хнi душi потрапили в Рай.
В цей день люди нiчого не роблять, окрiм необхiдних у господарствi
справ, згадують праведникiв, запалюють у ©хню честь свiчки на покутi.
Зеленi радуницi починаються з суботи перед 23 червня. З 23 на 24 червня
найсильнiше ярi Дарбог, тому навколо цього числа укра©нцi святкують цiлий
тиждень. Головним святом тижня вечiр 23 червня. Якщо на 23 червня
потрапля субота, то Зеленi радуницi починаються з суботи за тиждень до 23
червня.
Саме на Зеленi свята, коли Дарбог ярi якнайсильнiше, людська кров
найсильнiше нурту , запалена любовною жагою. Саме в цей день Ладо у лiсi
наздогнав Ладу, стрибаючи за нею через струмок, i вони попадали у воду. Тому
хлопцi i дiвчата, якi обливалися водою на Великдень, обмiнюючись крашанками,
на Купала випробовують сво кохання любов'ю. Дiти, якi можуть народитися вiд
гульнi мiж неодруженою молоддю на Зеленi свята, вважаються посланнями Бога
Лада, шануються i вирощуються в сiм'© молодо© матерi, навiть якщо iз якихось
причин восени шлюб не вiдбувся. Цi дiти, як правило, здоровi i здiбнi.
Материнство шлюбне чи позашлюбне шану ться в родах арiйцiв якнайвище.
Проте купальське радiння здебiльшого закiнчу ться щасливим шлюбом
восени, в такiй сiм'© росте багато здорових дiтей. Розпорядником на радiннях
Головний волхв села, а також бережа у парубочiй i дiвочiй громадах.
Купала
Пiсляобiд 23 червня хлопцi i дiвчата збираються на лузi пiд лiсом бiля
води окремими громадами. Дiвчата приносять з собою стрiчки, городнi квiти:
любисток, рожi, м'яту, барвiнок, братки, чорнобривцi, а також цукерки,
печенi з тiста голуби, бублички, варенi фарбованi яйця, ковбасу, сало.
Хлопцi приносять вино. Зносять також з села непотрiбне сухе дерево, а також
збирають у лiсi сухi гiлки. Коли дрова зiбранi, ватага хлопцiв iде по
деревце. Це може бути вершок берези, верби, тополi, клена, вишнi. Зрубане
деревце вкопу ться на рiвному просторому мiсцi i дiвчата починають його
вбирати стрiчками, кольоровим папером, голубами, цукерками та живими
квiтами. На гуляння Купала можна приходити i одруженим парам, дивитися не
заважаючи i закушувати на свiжому повiтрi. Пiд час уборiв деревця дiвчата
спiвають:
Як пiшла Лада в Дунай по воду,
та ступила Лада на хитку кладку,
Лада моя панна, ягода червона.
Кладка хитнулась, Лада упала,
як потопала, тричi кричала,
Лада моя панна, ягода червона.
© крик почув Ладо молодий,
за нею стрибнув, у воду пiрнув,
Лада моя панна, ягода червона.
Вiн Ладу впiймав, дiвоцтво забрав,
кладка хиткая, Лада молода,
Лада моя панна, ягода червона.
Не берiть, люди, в Дуна© води,
в Дуна© вода -- Ладина сльоза,
Лада моя панна, ягода червона.
Не ломiть, люди, в луках калини,
в луках калини -- Ладина краса,
Лада моя панна, ягода червона.
Не косiть, люди, по луках трави,
по луках трава -- Ладина коса,
Лада моя панна, ягода червона.
Оздобивши деревце, яке може бути також тичкою з прив'язаними до не©
гiлками рiзних дерев, дiвчата сiдають навколо нього малим колом -- сiм
наймолодших найкращих дiвчат. Тодi навколо малого кола сiда бiльше коло --
21 дiвчина, участь у якому розiгру ться: в шапку кида ться стiльки личок,
скiльки дiвчат, проте бiлих серед них лише 21. Дiвчата тягнуть лички, кому
потрапля бiла, той сiда в друге коло, кому червона, той сiда в трет .
Дiвчата починають плести вiнки кожна для себе, а хлопцi в цей час запалюють
вогонь, але не всi дрова, а так, щоб пiдтримувати вогонь протягом всi ©
гульнi. Коли вогонь розгора ться, дiвчата встають i починають вести коловод.
Якщо кола два, то менше коло крутиться так, як оберта ться Сонце, тобто
проти годинниково© стрiлки, а бiльше коло -- за годинниковою стрiлкою.
Дiвчата спiвають:
Перше коло:
Ой, вербице, вербице, час тобi,
вербице, розвиватися.
Друге коло:
Ой, ще не час, не пора!
Перше коло:
Час тобi, Iван-Ладо, женитися.
ВСI РАЗОМ:
Ой ще не час, не пора,
ой ще ж моя дiвчини молода.
Та нехай до лiта, до Купала,
щоб моя дiвчина погуляла.
Та нехай до лiта, до лiта,
щоб моя дiвчина пiдросла.
Тут хлопцi набiгають па дiвочий коловод, намагаються прорватись до
деревця. Дiвчата не пускають. Хлопцi борються з дiвчатами, але так, щоб не
зробити боляче. Врештi хлопцi прориваються, хапають деревне, розривають
його, тодi збирають шматки i кидають у сво вогнище. Дiвчата розбiгаються в
рiзнi боки. Хлопцi ловлять дiвчат i несуть до вогню. Коли хлопець ставить
дiвчину бiля вогню, вона вже нiкуди не бiжить, а чека , доки переловлять
усiх. Хлопцi нiкого не полишають iз дiвчат, якi вже належать до дiвочо©
громади, переловлюють усiх, тодi всi вперемiшку -- один хлопець, одна
дiвчина -- беруться за руки i ведуть коло за ходом сонця. Всi разом
спiвають:
Три мiсяцi ясних -- три молодцi красних.
Купало!
Грало сонечко на Iвана.
Перший мiсяць -- молодий Ладо,
Купало!
Грало сонечко на Iвана.
Другий мiсяць -- молодий Янко.
Купало!
Грало сонечко на Iвана.
Третiй мiсяць -- молодий Славко.
Купало!
Грало сонечко на Iвана.
Три зiроньки ясних -- три дiвоньки красних.
Купало!
Грало сонечко на Iвана.
Перша зiронька -- молода Лада.
Купало!
Грало сонечко на Iвана.
Друга зiрочка -- то Мар'яна.
Купало!
Грало сонечко на Iвана.
Третя зiронька -- то Милана.
Купало!
Грало сонечко на Iвана.
Ладо наш каже -- я Ладу люблю.
Купала!
Грало сонечко на Iвана.
Янко наш каже -- я Мар'яну люблю.
Купала!
Грало сонечко на Iвана.
Славко наш каже -- я Милану люблю.
Купала!
Грало сонечко на Iвана.
Спiвати можуть i бiльше пiсень, як скоманду бережа. Тодi за командою
бережi дiвчата знову розбiгаються. Тепер кожен хлопець ловить свою дiвчину,
беруться за руки i стрибають через вогонь. Потiм пускають на воду вiнки,
якщо текуща вода, i починають купатися. По тому одягаються, i кожна пара
iде куди схоче: хто в лiс по зiлля, хто в луг по трави. Хто не ма пари,
водять коло, спiвають, гойдаються на орелях. Колись був звичай, що одруженi
чоловiки i жiнки в нiч на Купала iшли в сад-город i голi качались по росi.
На другий день 24 червня дiвчата, котрi на виданнi, ще до сходу сонця
iдуть до криницi. Витягнувши води, дiвчина робить ковток з вiдра, тодi
набира воду в пригорщi i вмива ться. В сiнях дочку з водою зустрiча мати.
Дочка iде в горiдчик, рве любисток, м'яту, чорнобривцi. Мати грi воду,
кида цi квiти у воду i ми дочцi голову.
В нiч на Купала, пiсля 12 години ночi, знахарi збирають помiчне зiлля,
яке на цей час визрiло. Зiлля можна збирати до 10-© години 24 числа.
Великi оргi©
Кожен вiруючий у Ягну повинен хоч раз в життi, а то i щороку, побувати
на Великих Оргiях, якi вiдбуваються кожного року в мiстi Корсунi, де мiсце
Храму, присвяченого Богу Ар.
Оргi© починаються в нiч з 23 на 24 червня i тягнуться три днi.