Страница:
пробуди в нас Божисте почуття,
в тих, хто надi ться на тебе.
Сядь з нами на священну солому,
засяй, полита тоуком,
спали до тла зловредних.
О Ягно, всi Божистi якостi в тобi,
вогонь нам да ш у присмак до страви --
кобзар, господар i князь: всi тобi вдячнi.
Бо ж тво полум'яне знамення
проганя хвороби,
в той час, як ми пошанову мо тебе.
О Ягно, покрий нас сво ю благодаттю,
бо ж ми, матiнко, через твiй пломiнь
всi тво© добрi можливостi кличемо.
Будь милостива до нас, Пречиста,
бо ж ти найчистiша серед чистих,
пломiнь-бо -- вуста тво© i подих.
Прославля мо тебе на всi голоси,
пошли нам достаток i змiцни наших дiтей,
о Ягно, свiтле полум'я!
Лише ти зна ш дорогу до всенебного Бога,
насолоджуйся ж славою,
що ми ©© тобi зичимо!
Тар'я!
Красна Ягно, запалена на цьому святi,
прихились до нас всiма сво©ми добрами,
бо часту тебе щирий волхв.
Зроби солодкою, о мати матерiв,
нашу славу для Божисто© сутi,
посприяй, щоб всесутня Бережа славою втiшилась.
Похвала всього народу нашого
лине до тво©х вух, Богине,
медовими язиками жертву лиже.
О Ягно, ти на швидкiй колiсницi
привезеш Божу благодать,
передаси ©© через нашого волхва.
Розстелiмо ж за звича м житню солому,
политу тоуком жертовних тварин,
тут i запала свiтло безсмертних.
Хай розчиняться дива,
хай зiйде звiдти Божа благодать
тепер i вовiки вiкiв.
Нiч i Зоря -- це так гарно,
я ©х запрошую до нашого священнодiйства,
на жертовну солому.
Запрошую також двох солодкоязиких волхвiв,
хай заспiвають для нас Божистих пiсень
i Богиню прославлять.
Ягну, Дану i Та мницю,
трьох Божинь я запрошую,
якi закони вершать у свiтi.
Дерево життя, яке пророста через три свiти,
хай буде серед перших пошанованих,
хай росте в нас.
О Божисте дерево,
хай через тебе нашi узливання досягнуть Бога,
хай вiн побачить тих, хто його шану .
З вигуком "Слава" ми шану творимо
для Перуна Божого,
того, хто прожива в домi Божества!
Тар'я!
Прийди, Ягно, пошанована нашими пiснями,
з'явися сво©ми численними перевтiленнями,
прислухайся до Слави.
Тебе кличуть волхви,
спiваючи тобою натхненнi речення,
прийди, Ягно, iменами рiзночинних Богiв.
Велеса, Рода, Морани i Папи,
Слави, Ями, Даждя, Дани i Дудя,
рiзних духiв умилостив.
Пiдносимо до рота п'янкий чар-трунок,
бризка мо на вогонь краплi меду,
долуча мось до Божистого.
Кличуть тебе, Ягно, тi, хто потребу пiдтримки,
для тебе волхви золоту солому розiслали,
зараз почнуться вiншування i треби.
Тоуковi спини коней, запряженi помислами,
привезуть Богiв,
щоб меду спiльно випити.
Пiдносимо нашi дари
так, як дивний закон велить,
о Ягно, супутнице солодкозвучних жiнок.
Хто гiдний пошанування,
всi хай п'янкого меду вип'ють,
о Ягно, кличемо тебе "Вiзьми"!
Iз небесно© сонячно© хати
всiх Богiв, якi вранцi прокидаються,
хай кличе сюди одухотворений волхв.
О Ягно, о Перуне, о Вiтре,
пийте за сонячними законами
медовий напiй.
Ти як волхв, настановлений людьми, о Ягно,
сидиш на наших добрах,
пошануй цей обряд.
Запрягай же в повiз рудих,
буланих i червоних коней, о Боже,
привези сюди всiх Богiв.
Тар'я!
На цей славний обряд, о Ягно,
тебе запрошу мо для заступництва,
з Перунами прийди, Ягно!
Нiхто з людей не рiвня тобi,
великiй i всепереможнiй,
з Перунами прийди, Ягно!
З тими вогнями, що лiтають в Дивi
i переслiдують клятвопорушникiв,
з Перунами прийди, Ягно!
З тими, що ©хня пiсня -- грiм небесний,
©м нема супротивно© сили,
з Перунами прийди, Ягно!
З Перунами, якi жахкотять блискавками,
як добрi господарi стоять на сторожi закону,
з Перунами прийди, Ягно!
З тими, якi горами трясуть,
моря збурюють з Дивом змiшуючи,
з Перунами прийди, Ягно!
З тими, якi слiплять промiнням
на морi i на сушi,
з Перунами прийди, Ягно!
Тебе випуска мо на мед чар-трунку,
щоб ти перша причастилася,
з Перунами прийди, Ягно!
Тар'я!
Я хочу згадати ту,
яка дала менi життя,
щоб я побачив батька-матiр.
Я називаю iм'я Ягни,
першо© i животворно© Божинi,
яка дала менi пiзнати ласку батька-матерi.
До тебе, свiтла Божине,
володарко всього сущого звертаюся,
щоб ти дала долю щасливу.
Бо ти воiстину володарка долi,
котра недосяжна для заздрiсних зловмисникiв,
бо доля в руках тво©х, Ягно.
Тiльки ти, Ягно, найщасливiша,
i тiльки до тебе я прилучитись хочу,
оперти на тебе сво© надi©.
Твого всевладдя i сили ярiння
не досягли нi пташки, що лiтають, анi води, якi ринуть,
не досяг тебе i вiтру легiт.
В безоднi простору вариться вариво,
з якого вироста Дерево життя,
хай змiцню ться його корiння.
В безмежному просторi шлях Дарбога,
круглий вiн i котиться, а не ногами ходить,
вiдверта темiнь i напасть.
В князя свiтла тисячi способiв зцiлення,
проганя вiн хвороби вiд нас,
бо, дивлячись на нього, ми ста мо доброчинними.
Бо ж зiрки i мiсяць видно лише вночi,
так i ми через темiнь незнання iдемо до свiтла Ягни,
приносимо подарунки i речення, щоб умилостивити.
Але якщо воля твоя, Ягно,
душу мою, заковану в клiтку тiла,
легко звiльни вiд пут.
О Ягно, всевiдаюча i всеможуча,
звiльняй нас вiд колод життя легко,
легко розв'язуй петлi на путах.
Ми умилостивлю мо твiй гнiв
молитвою, поздержливiстю, узливанням,
щоб ти нас на розум поставила.
Угору -- петлю верхню,
вниз -- нижню петлю, тодi середню знiми,
душа розв'язана полине в лоно Ягни.
Тар'я!
Ми шану мо тебе, Ягно,
шану мо i твого коня,
бо ви пану те на дiйствi.
Нехай Тар'ягн, син тво © сили,
буде доброзичливий i широкодушний,
хай буде з нами.
Захисти нас, Ягно,
вiд дальнього i ближнього зловмисника,
захищай нас усе життя.
Надiли нас великою нагородою,
надiли нас достатком достатнiм,
пiклуйся про наше майно.
Ти розподiля ш блага, о пломiнноязика,
так, як тво iм'я -- Рода рiдна,
дай нам Рiг достатку.
Того, кого ти благословля ш на бiй,
той заслужить Славу як нагороду,
бо ти живиш його силами.
Нiхто улюбленця твого не переможе,
хто б не намагався протистояти,
нагорода арiйцевi буде.
Тар'я -- улюбленець всього народу,
його конi найкращi,
його славлять кобзарi.
О, той, хто не спить, коли вста Дарбог-батько,
оспiва славного сина Тар'ягна,
мати якому Ягна животворна.
Бо величальна Ватра пала ,
закучерявлена димом пахучим,
закосичена лизнями вогню.
Вона, як господар на обiдi,
як прапор з полум'я, слуха нас,
тих, хто Ягну славить в перших променях Дарбога.
Кланя мось старому i малому,
кланя мось юним i зматернiлим,
шану мо Бога разом зi спiвцем.
Тар'я!
Ти, Ягно, перша серед Богiв,
ти ©м мати i батько Дарбог,
тобi служать мудрi волхви,
ти народила Перунiв iз блискучими списами.
Ти, Ягно, найперше сутн Божество,
кобзарi оспiвують Божистiсть твою,
ту, що пронизу всей свiт доцiльнiстю,
ти мати-батько живого Тар'ягна.
Ти, Ягно, дивний вогонь живий,
проявись розумною суттю видимою,
два свiти тряслися, як Ягну Божеством вибирали,
в нiй ми шану мо всi Божистi властивостi.
Ти, Ягно, для людини всесвiтньо© змусила Диво гримiти,
для тiла, що з нього сiм Див утворилось,
коли ти розгора шся, викликана волхвом,
ми запалю мо жертовнi вогнi на сходi й на заходi.
Ти, Ягно, житт дайна корова,
але ти i бик Велес житт дайний,
молячись тобi, вигуку мо: "Бачимо!",
бачимо тебе животворну володарку.
Ти, Ягно, напучу ш заблудлих,
навiю ш правдивi вчинки шляхетним,
ти обира ш переможцiв серед геро©в, якi змагаються,
i серед тих, хто змага ться в накопиченнi скарбiв.
Ти, Ягно, прийма ш у сво животворне лоно
душi померлих, даючи безсмертя,
бо ти суть Ягна-Дарбог,
сина Тар'ягна народили.
А ви, шановнi господарi,
обдаруйте волхва, який Ягну славить,
хай новi пiснi склада , звича©в навча ,
о Диво i Земля, допомагайте нам разом з Богами.
Ти для нас, Ягно, родюче лоно,
Бог серед Богiв -- бездоганна i невсипуща,
стань кобзарю матiр'ю-батьком, заступницею,
ти, яка щастя несе, сiючи добро.
Ти Ягно, наша мати-батько,
творець житт во© сили, а ми тво© дiти,
тво© це багатства -- тьма ©х тьменна,
доступнi сильному, захиснику обов'язку.
Тебе, Ягно, жива серед живих,
зробила Доля Богом над тар'ягнами,
через натхненну молитву приходиш до нас,
щоб Тар'ягн i Лада з Ладом народилися.
Ти, Ягно, зi сво©ми охоронцями -- Перунами
захищай нас вiд напастей,
бо ти -- рятiвник нащадкiв, молочна корова,
бережи нас, очей не склеплюючи.
Ти, Ягно, як найближчий заступник
для того, хто нема стрiл у колчанi,
на чотири боки свiту поклони б' м
тобi, чотириокiй заступницi.
Ти, Ягно, для волхва суть Слави,
да ш багатство людям на землi,
всяк сильний i слабкий тебе славить,
бо перед тобою всi голови хилять.
Ти, Ягно, людину, яка тебе ревно шану ,
охороня ш з чотирьох бокiв, наче щит,
той, хто ©сть смачнi страви i ма м'яку постiль у власному домi,
жертву тобi найтучнiше ягня.
Тож прости, Ягно, нам грiхи нашi,
бо шлях на землi важкий i довгий,
ти мати-батько наш ласкавий заступник,
ти i волхва сотворила, щоб нас молитов навчав.
Як у свiтово© людини Ягна грiла душу,
так i у земних людей Ягна в грудях теплi ,
чистi помисли для не©, як солома суха золота на сонцi горить,
диму не видко, лише вогонь ясний.
Хай змiцниться наша вiра цею молитвою,
що ми ©© проспiвали, Богом натхненнi,
Веди нас, Ягно, до кращого буття,
обдаруй багатством щедрим, ми ж тво© родичi.
Тар'я!
Золотим волоссям розмаяна в просторi
свiтлопломiнна мати Зорi,
воiстину, твоя суть -- це рух,
орли -- тво© сини, чорнi бики -- тво© стада.
Ти проходиш усмiхнена блискавками,
жагуча, наче похiтлива жiнка,
рине на землю дощова вода,
хмари гримлять!
Коли Ягна набухла вселенськими родовими водами
народжу живнiсть, сповнюючи свiтовi закони,
весiльна сваха для батька-матерi
пану всюди, зволожуючи житт йдане лоно.
О Ягно, ти нагороджу ш всiм:
коровами, кiньми, вiвцями, козами,
надiли нас, о всесутня i всепроникна,
славою сво ю, яка в доблестi ся !
Це Ягна пала в словах кобзаря,
яку вiн заклика пiснею славослiв'я,
хай дасть нам достаток, багатолика!
Та, хто нiч розсiю ,
Зорю вечiрню i ранкову засвiчу ,
Ягно, гострими язиками полум'я -- спали Чортiв.
Допоможи нам, Ягно, пiдтримай,
тобi ми славу спiва мо,
про тебе у молитвах згаду м.
Тим, хто нам загрожу , Ягно,
близьким i далеким ворогам -- погибель пошли,
зроби так, щоб лише арiйцi множились.
Тисячоока,
бризкаюча у всi боки iскрами,
Ягно, вiдлякуй Чортiв!
Бо волхв праведний пiснi спiва ,
тебе закликаючи,
криж-знамення на груди наклада .
На всi боки поклада ,
на низ i вгору поклада ,
так, як променi вiд Зiрки на всi боки посила .
Тар'я!
Ти, Ягно, народжу шся разом з днем,
пала ш червоним обрi м нам назустрiч,
ти у водi, в каменi, в деревi, в травi:
панна для людей -- народжу шся чистою.
У тебе, Ягно, обов'язок священнослужби,
очищення, повчання, узливання,
у тебе знання звичаю i казань,
ти Арпослав -- господар печi i вогню в домi князя.
Ти, Ягно, -- Тар'ягн, бик сутностi,
ти високо в Дивi i скрiзь на Землi,
ти волхв -- розпорядник скарбiв духовних,
знавець приказувань i щирих дарiв.
Ти, Ягно, -- князь Перун, сторож обiтниць,
ти корона свiтла i чудодiйна,
побратим для побратимiв, господар iстот,
дару ш Долю як диний шлях.
Ти Папа -- майстер на всi руки,
але i володарка Божистих мужiв -- величне свiтло,
поганяючи коней, якi мчать навипередки,
переможцям дари пiдносиш.
Ти, Ягно, -- Рода, живильна сила великого Дива,
наче натовп Перунiв, могутня,
линеш багряними вiтрами,
домашн вогнище благословля ш.
Ти, Ягно, дару ш тому, хто служить тобi,
ти свiтло, що скарби блискучi сипле,
ти Бож -- господар усього живого,
бо ти той вогонь, що усюди й в усьому.
Приймають тебе, Ягно, як княгиню Роду,
як можновладця -- хоча ти всiм доступна,
ти прекраснолика володарка володарiв,
яких сотнi й тисячi, а ти дина.
До тебе, Ягно, як до матерi-батька,
люди приходять i бажання сповiдають,
ти ста ш дитиною тому, хто тебе шану ,
ти захисниця вiд нечистого, наче товариш у бою.
Ти, Ягно, влуча ш куди схочеш,
володi ш тайною множення товару,
коли ти розгоря шся в образi Ватри,
серце до тебе лине, як метелик до свiчки.
Ти Божиня над усiма Богами,
тебе Перун принiс -- священне свiтло,
ти Хмiль -- вогонь iз п'яного напою,
господарка всiх свят -- Данапраягна.
Шляхетна Ягна -- це вища сила,
язики твого полум'я -- краса незбагненна,
ти високою нагородою для праведникiв,
широка i глибока суть твоя i ство.
Тебе, Ягно, Боги зробили сво©ми вустами,
чистi лизнi полум'я, наче перша любов,
ти нашi дари супроводжу ш i прийма ш,
в тобi, Ягно, безсмертя, як ство правди.
Боги тво©ми вустами п'ють меди,
з тво ю помiччю люди роблять чар-трунок,
радiють водi, житу i життю,
ти схожа на всiх Богiв, але в тобi вони динi.
Бо це все ти, Ягно, в багатьох iпостасях,
сила твоя поста у всiй величi,
через Диво i Землю -- обидва свiти
ти проника ш наче сiк живого.
Ця пiсня тобi i тим, хто надбав корiв,
коней i всяко© птицi, хто виростив сiм'ю i обряд облаштував,
дяку мо господарям i Богинi Ягнi.
Тар'я!
Всюдисуща сутнiсть Вогню,
якими словами визначити тво ство?
Бо ж Ягна безсмертна Божиня,
народжена давно, прославля ться як закон.
Дивна вiсниця помiж двох свiтiв
в образi Вогню земного перед очима волхва,
кожен день рубiни Вогню прикрашають житло,
хвалимо за це Бога i словами i думками.
Прапор пожертв i ©хнiй вiзничий
Вогонь наснажу Божистi думки,
на ньому зосереджена наша праця i здобутки,
у нього ми дивимось i бачимо Ягну.
Батько пожертв, Бог вiщунiв,
Вогонь -- мiра i межа для волхва,
вiн увiйшов у обидва протилежнi свiти,
гарячим Вогнем ми послугову мось.
Яскрава Ватра на колiсницi золотiй,
всюдисуща Ягна, яка на Дивi i у водах,
захована i вiдкрита, оточу нас звiдусiль,
несамовита, коли Вогонь виходить з берегiв.
Вогонь, який з Божою помiччю люди для пожертв запалюють,
для зiгрiвання житла, славимо в пiснi,
вiн зiгрiва нас помiж двох свiтiв,
вiдганя злого звiра, злого духа i злi наговори.
О Ватро, спалахни, щоб зiгрiти дiм,
наберися сили, прийми пожертву,
вiдживи нашi зв'язки з вищими силами,
ти своя серед Богiв, вони тебе слухають.
Батька Роду, юного гостя, володаря слова,
головного серед волхвiв, ознаку звича©в,
шану мо Вогонь, який всi пiснi нашi зна ,
пiдкинемо дров, щоб полум'я палало.
Бог, який ся вдаль, да сили в бою,
ти, Тар'ягн, який ©де до людей колiсницею,
заповiтами велико© Ягни користу мось ми,
служимо йому мелодiйними пiснями.
О всезнаючий, милий i добрий,
з тво ю помiччю дiждемо сходу Дарбога,
коли ти спалаху ш, втiка темiнь,
о Боже, Вогонь пронизу всi свiти.
Iз дивних сил всепроникного розуму
випущено текти високе полум'я,
пошановуючи обох батькiв -- Диво i Землю,
переповнений зародками, народився Вогонь!
Тар'я!
материнська основа, щоб терти,
чоловiчий живець, щоб втирать,
приведiть жiнку -- главу Роду,
ми будемо терти, щоб здобути Вогонь.
Знання про Вогонь, вкладене помiж двох шматкiв дерева,
суть його помiж ними, як зародок помiж тими, хто коха ться,
кожен день ми перебува мо коло Вогню,
рано вста м, Зорю зустрiчаючи.
Засiй лоно закохано© жiнки,
покрита тобою народить бика,
з червоною макiвкою свiтле його лице,
народжу ться син Дарбога в урочий час.
О всесутнiй, тебе ми запалю мо
на пупi Землi, на священному точку,
тут вiдчува ться присутнiсть чарiв,
щоб Богам коло нас при мно було.
О чоловiки, якi здобувають Вогонь тертям,
цього вiщуна прекрасного i безсмертного,
робота ця почесна i при мна,
до не© у бугая завжди охота .
Якщо потерти добре, то вiн запала ,
наче кiнь затрiпоче на вiтрi гривою,
жовтогарячий, невтримний, наче бричка Ягни,
нещадимий до дерева, трави i тоуку.
Лише народившись, ся i взори притягу ,
шанований пiснями i танцями,
його Боги поставили до обряду, як всезнаючого,
того, хто жертву ©м пiдносить запашну.
Сядь, святий чоловiче, на сво мiсце,
поклади пожертву на лоно точка,
приклич Бога, здiйснивши узливання,
о Ватро, додай нам житт вих сил.
Запахущий дим пiднiма ться в Диво,
вдатний Богам, як пошанування шануючих,
ось Вогонь -- переможець пiтьми i холоду,
з його допомогою i Тар'ягн перемiг.
Ось тво сьогоднiшн лоно, Ватра,
звiдки, народившись, ти засяяла,
думаючи про Ягну, сидимо тут,
священну пiсню Слави спiваючи.
Ти, Ягно, вiддзеркалення само© себе,
ти, Ягно, -- похвала для чоловiкiв,
ти, Ягно, -- мати матерiв,
Дарбог з тобою треться, щоб народила.
Завдяки любовному тертю Вогонь вийшов назовнi,
прекрасним сином Тар'ягном -- Боголюдиною,
о Ягно, -- пошанiвок тобi наш,
тобi цей солодкий дим вiд Ватри.
Смертнi приблизили безсмертного,
непомильного, вiдвертаючого напастi,
десять дiвиць-папьцiв навколо язичка полум'я,
новонародженого мужа -- iм'я йому Вогонь.
Оточений сiмома священнослужителями,
вiн засяяв з лона матерi, бiля ©© вим'я,
день за днем не стуля очей,
з тих пiр, як народився з черева Божинi.
Б' ться з ворогами в переднiх лавах Перунiв,
первороднi арiйцi знають всi священнi примовки,
арiйцi узгодили i привели в рух священнi слова,
вони запалили Вогонь, кожен у сво му домi.
Коли ми сьогоднi в час священнослужби
вибрали тебе, як досвiдченого волхва,
ти добре потрудився, вiдвозячи пожертви,
будь з нами i тодi, коли п' мо чар-трунок.
Тар'я!
Ось перед взором нашим бездонне Диво,
до якого в цю пору звертаються селяни,
Диво розда людям скарби,
да достаток тим, хто пiд Дивом ходить.
Бо спочатку Богам, якi достойнi поклонiння,
Диво дару безсмертя, як Долю найвищу,
а потiм розкрива дароносицю
для людей, визначаючи тяглiсть життя.
Якщо через незнання ми погрiшили
або через слабкiсть волi перемогла нас спокуса,
о Диво-Дива: ти над Богами i над людьми,
прости нам провини i напоум на совiснi вчинки.
Не применшуйте Божистiсть Дива,
бо воно самодостатня свiтобудова,
це прекрасне Божество оболонкою Землi,
©© просторовою повiтряною сферою.
Усiм Богам на чолi з Ягною
в Дивi мiсце для сутнього ства,
в тво©й волi Диво-Дива-Дитина
духи лiтають, множаться i мiняться.
Тi тво© порухи, о Диво-Дива-Дитина,
якi тричi на день посилають щастя,
нехай Тар'ягн, Водан i Земля,
Боги з Русалками нас захищають.
Тар'я!
Я кличу першою Ягну на благо,
я кличу сюди Дарбога на допомогу,
я кличу Дудя, який заспокою все живе,
я кличу Бога Сварга для пiдтримки.
Просвiчуючись через чорний простiр,
заспокоюючи безсмертного i смертного,
Сварго ©де на золотiй колiсницi,
озираючи всiх сущих.
Осяваючи Всесвiт, ©де вгору
на двох бiлоногих конях чорно© мастi,
Сварго сiя з дальнiх далей,
проганяючи геть всi небезпеки.
Хомути кiнськi прикрашенi багатобарвними перлами,
висока колiсниця золотом поцвяхована,
виходить Сварго, розсiюючи променями
чорнi простори володiнь Яминих.
Чорноногi конi бiло© мастi позирають на людей,
везучи колiсницю iз золотим дишлом,
весь час всi люди i всi свiти
перебувають у лонi Сварги сяючо©.
тро небес, дво з них лоно Сварги,
а трете -- сутнiсть Морани-Ями для погинулих,
всiм буде нагода вибирати мiж тими свiтами,
хто це збагнув, хай сам скаже.
Як орел огляда повiтрянi простори,
глибоко натхненний Яса-Ра-вождь,
де тепер Сонце? Хто це збагнув?
До якого Дива тягнуться його променi?
Вiн озира вiсiм вершин Землi,
рiвнину в три перегони, сiм рiк,
прийшов золотоокий Бог Сва,
той, хто да коштовностi вогнепоклонникам.
Золоторукий Сварго -- володар роду людського,
подорожуй мiж двома -- Дивом i Землею,
проганяй геть хвороби, рухай Дарбога,
поспiшай до нас через чорнi простори.
Золоторукий Ясу-Ра, добрий княже,
милосердний i помiчний для вiруюючих,
хай прийде, проганяючи Чортiв i ©хнiх прислужникiв,
кожного ранку i вечора Всевишнiй над нами.
Тво© шляхи, Сва, не припорошенi курявою,
бо в безмежному просторi сiяння тво ,
прийди тими чистими шляхами до нас сьогоднi,
захисти нас i втiш, Боже!
Тар'я!
Спiльне лице Богiв -- Свiтло,
око Ягни,
воно заполоню Диво, Землю i Простiр,
Свiтло -- суть життя рухомого i сталого.
Свiтло наступа позаду Зорi,
наче юнак на юнку наляга ,
в той час як люди, вiрнi Божим заповiдям,
встають до працi, вмиваючись водою.
Благодатнi рудi кобили свiтла,
яскравi, пiстрявi -- захоплюють дух,
достойнi поклонiння рудi конi видираються над обрi м,
за один день об'©здять Землю i Диво.
Така Божиста природа свiтла --
розпросторювати золотоср©бну тканину,
як тiльки воно запряга рудих коней,
нiч зника , блякнуть ©© шати.
Свiтло ста кольором батька-матерi,
щоб бути видимим у дивному лонi,
нескiнченна свiтла сторона Дива,
але десь за нею чорнi кобили скачуть.
Сьогоднi, о Боги, на сходi Сонця
перевезiть нас через вужчину, через грiховнiсть,
хай нам добро щедро дарують мати-батько,
Боги: Водан, Земля i Диво!
Тар'я!
О Велесе, пройди по дорогах,
прожени небезпеку, бо ти син Ягни,
будь з нами, Боже, в походi попереду
ревним проводирем нашим.
Щоб лютий вовк, о Велесе,
який злий i пiдступний, не наважився,
убий його, прожени з путi,
хай дорога рушником стелиться.
Прожени зi шляху розбiйника,
грабiжника, що в засiдцi прича©всь,
затопчи цього бездушного,
зловредного, ким би вiн не був.
Ми просимо, щоб ти заручився за нас,
о могутнiй дивний Велесе,
ти наших батькiв захищав, то й нас оборони,
зроби так, щоб з походу багатими вернулися.
Бо ж у тебе всi блага,
бо ти найкращий i носиш золоту бартку,
проведи нас через непевнi мiсця,
дай нам легкий рiвний шлях.
Дай нам також силу духа,
вiдведи нас на хорошi пасовища,
хай не зачепить нас в дорозi пропасниця,
о, Велесе, дай нам кмiтливiсть.
Принеси доброту нам, бо ми стара мось,
осяй нас i нагодуй,
вiд доброго Велеса ми добра й прагнемо,
спаси i помилуй нас, Боже наш!
Тар'я!
Як товкач твердий з товстим кiнцем
високо стирчить перед товчiнням,
ковтай, Родо, сiк,
що набiг у ступi.
Де два кругляки лиснiють,
наче жiночi стегна,
заковтуй, Родо, соки,
вичавленi в ступi.
Там, де жiнка благовi ,
захоплюючи i затискуючи товкач,
ковтай, Родо, соки,
сотворенi в ступi.
Там, де товкач загнуздано,
наче коня норовистого,
заковтуй, Родо, соки,
сотворенi в ступi.
А коли тебе, ступо,
в кожному домi товчуть,
народяться арiйцi звитяжнi --
тьма-тьменна геро©в.
У вiтах Дерева життя
вiтер шумить наглий,
так повнись, ступо, соком,
хай Рiд нап' ться.
Цi двох, якi шаленiють одне на одному,
мають в нагороду найвище щастя,
наче дво коней буланих,
що ними Тар'ягн ©здить.
Ви -- дво дерев,
дво статурних святих,
ви да те Роду напiй
солодший вiд меду.
Вийми товкач iз ступи,
нацiди свiжого соку,
ляж вiдпочити на коров'ячiй шкурi.
Тар'я!
Що нам просити в Рода,
в того, хто прозорливий, щедрий i сильний,
що нам найпри мнiше для серця?
Ягна посила жiнкам охоту до чоловiкiв, коровам охоту до бугая,
щоб потомство родилося з молока Родового,
щоб пiд Сонцем i Мiсяцем Рiд наш тривав.
Володар пiсень, володар пожертв,
Род заспоко©ть нас сво©м засобом.
Ми просим в нього цi © милостi,
втомленi вiд любовi вза мно©.
Род ся у нашiй кровi, наче золоте Сонце,
вiн кращий серед Богiв.
Хай вiн помножить наших коней,
наших овець, кiз, чоловiкiв i жiнок.
О чар-трунок-мед-хмiль, дай нам хiть чоловiчу нестримну,
велику Славу i мужнiсть дай.
Хай не спинять нас нi пороги, нi вороги,
о крапле пива-хмелю, дай нам частку здобичi.
Тво© дiти, Роде, -- безсмертнi,
вони на найвищому щаблi всесвiтнього закону.
Тi, хто обривають пуповину i йдуть у свiт,
це тво© дiти, Боже Роде!
Тар'я!
Дарбог приводить людей до порядку,
утриму Диво i Землю,
Дарбог очей не змика , огляда арiйцiв,
тож йому узливання тоуку щедре.
Хай наша шана Дарбогу буде неперевершена,
хай той, хто клопочеться для нього згiдно звичаю,
буде незнищенний, непереможний, бо Дарбог пiдтрима ,
не наздожене шанувальника бiда нi далека, нi близька.
Без хвороб, радiючи силi, яку да Дарбог,
рiшуче займаючи житт вий простiр,
живучи за заповiтами Дарбожими,
хай буде для нас вiн милостивим.
Дарбог, достойний пошанування,
народився князем з прийнятною владою,
хай буде до нас милостивий i доброзичливий,
а ми йому шанобливе слово скажемо.
До великого Бога треба звертатись з поклоном,
вiн приводить людей до порядку i благоволить волхву,
тому для цього дивного Дарбога
бризнiть у вогонь трохи чар-трунку.
Тар'я!
Вогонь бачить, як сходить Зоря,
вiн доброзичливий перед сяючими Зорями,
при©здiть Боги в дiм шляхетного господаря:
Дарбог сходить червоним свiтлом.
Дарбог направив прямо промiнь,
могутньо пiднiмаючи червоне знамено,
наче во©н, який корiв шука --
золота корона на обрi© Землi.
Його народила Сварга, щоб нищив Морок,
в нього постiйний шлях вiд мети до мети,
в тих, хто надi ться на тебе.
Сядь з нами на священну солому,
засяй, полита тоуком,
спали до тла зловредних.
О Ягно, всi Божистi якостi в тобi,
вогонь нам да ш у присмак до страви --
кобзар, господар i князь: всi тобi вдячнi.
Бо ж тво полум'яне знамення
проганя хвороби,
в той час, як ми пошанову мо тебе.
О Ягно, покрий нас сво ю благодаттю,
бо ж ми, матiнко, через твiй пломiнь
всi тво© добрi можливостi кличемо.
Будь милостива до нас, Пречиста,
бо ж ти найчистiша серед чистих,
пломiнь-бо -- вуста тво© i подих.
Прославля мо тебе на всi голоси,
пошли нам достаток i змiцни наших дiтей,
о Ягно, свiтле полум'я!
Лише ти зна ш дорогу до всенебного Бога,
насолоджуйся ж славою,
що ми ©© тобi зичимо!
Тар'я!
Красна Ягно, запалена на цьому святi,
прихились до нас всiма сво©ми добрами,
бо часту тебе щирий волхв.
Зроби солодкою, о мати матерiв,
нашу славу для Божисто© сутi,
посприяй, щоб всесутня Бережа славою втiшилась.
Похвала всього народу нашого
лине до тво©х вух, Богине,
медовими язиками жертву лиже.
О Ягно, ти на швидкiй колiсницi
привезеш Божу благодать,
передаси ©© через нашого волхва.
Розстелiмо ж за звича м житню солому,
политу тоуком жертовних тварин,
тут i запала свiтло безсмертних.
Хай розчиняться дива,
хай зiйде звiдти Божа благодать
тепер i вовiки вiкiв.
Нiч i Зоря -- це так гарно,
я ©х запрошую до нашого священнодiйства,
на жертовну солому.
Запрошую також двох солодкоязиких волхвiв,
хай заспiвають для нас Божистих пiсень
i Богиню прославлять.
Ягну, Дану i Та мницю,
трьох Божинь я запрошую,
якi закони вершать у свiтi.
Дерево життя, яке пророста через три свiти,
хай буде серед перших пошанованих,
хай росте в нас.
О Божисте дерево,
хай через тебе нашi узливання досягнуть Бога,
хай вiн побачить тих, хто його шану .
З вигуком "Слава" ми шану творимо
для Перуна Божого,
того, хто прожива в домi Божества!
Тар'я!
Прийди, Ягно, пошанована нашими пiснями,
з'явися сво©ми численними перевтiленнями,
прислухайся до Слави.
Тебе кличуть волхви,
спiваючи тобою натхненнi речення,
прийди, Ягно, iменами рiзночинних Богiв.
Велеса, Рода, Морани i Папи,
Слави, Ями, Даждя, Дани i Дудя,
рiзних духiв умилостив.
Пiдносимо до рота п'янкий чар-трунок,
бризка мо на вогонь краплi меду,
долуча мось до Божистого.
Кличуть тебе, Ягно, тi, хто потребу пiдтримки,
для тебе волхви золоту солому розiслали,
зараз почнуться вiншування i треби.
Тоуковi спини коней, запряженi помислами,
привезуть Богiв,
щоб меду спiльно випити.
Пiдносимо нашi дари
так, як дивний закон велить,
о Ягно, супутнице солодкозвучних жiнок.
Хто гiдний пошанування,
всi хай п'янкого меду вип'ють,
о Ягно, кличемо тебе "Вiзьми"!
Iз небесно© сонячно© хати
всiх Богiв, якi вранцi прокидаються,
хай кличе сюди одухотворений волхв.
О Ягно, о Перуне, о Вiтре,
пийте за сонячними законами
медовий напiй.
Ти як волхв, настановлений людьми, о Ягно,
сидиш на наших добрах,
пошануй цей обряд.
Запрягай же в повiз рудих,
буланих i червоних коней, о Боже,
привези сюди всiх Богiв.
Тар'я!
На цей славний обряд, о Ягно,
тебе запрошу мо для заступництва,
з Перунами прийди, Ягно!
Нiхто з людей не рiвня тобi,
великiй i всепереможнiй,
з Перунами прийди, Ягно!
З тими вогнями, що лiтають в Дивi
i переслiдують клятвопорушникiв,
з Перунами прийди, Ягно!
З тими, що ©хня пiсня -- грiм небесний,
©м нема супротивно© сили,
з Перунами прийди, Ягно!
З Перунами, якi жахкотять блискавками,
як добрi господарi стоять на сторожi закону,
з Перунами прийди, Ягно!
З тими, якi горами трясуть,
моря збурюють з Дивом змiшуючи,
з Перунами прийди, Ягно!
З тими, якi слiплять промiнням
на морi i на сушi,
з Перунами прийди, Ягно!
Тебе випуска мо на мед чар-трунку,
щоб ти перша причастилася,
з Перунами прийди, Ягно!
Тар'я!
Я хочу згадати ту,
яка дала менi життя,
щоб я побачив батька-матiр.
Я називаю iм'я Ягни,
першо© i животворно© Божинi,
яка дала менi пiзнати ласку батька-матерi.
До тебе, свiтла Божине,
володарко всього сущого звертаюся,
щоб ти дала долю щасливу.
Бо ти воiстину володарка долi,
котра недосяжна для заздрiсних зловмисникiв,
бо доля в руках тво©х, Ягно.
Тiльки ти, Ягно, найщасливiша,
i тiльки до тебе я прилучитись хочу,
оперти на тебе сво© надi©.
Твого всевладдя i сили ярiння
не досягли нi пташки, що лiтають, анi води, якi ринуть,
не досяг тебе i вiтру легiт.
В безоднi простору вариться вариво,
з якого вироста Дерево життя,
хай змiцню ться його корiння.
В безмежному просторi шлях Дарбога,
круглий вiн i котиться, а не ногами ходить,
вiдверта темiнь i напасть.
В князя свiтла тисячi способiв зцiлення,
проганя вiн хвороби вiд нас,
бо, дивлячись на нього, ми ста мо доброчинними.
Бо ж зiрки i мiсяць видно лише вночi,
так i ми через темiнь незнання iдемо до свiтла Ягни,
приносимо подарунки i речення, щоб умилостивити.
Але якщо воля твоя, Ягно,
душу мою, заковану в клiтку тiла,
легко звiльни вiд пут.
О Ягно, всевiдаюча i всеможуча,
звiльняй нас вiд колод життя легко,
легко розв'язуй петлi на путах.
Ми умилостивлю мо твiй гнiв
молитвою, поздержливiстю, узливанням,
щоб ти нас на розум поставила.
Угору -- петлю верхню,
вниз -- нижню петлю, тодi середню знiми,
душа розв'язана полине в лоно Ягни.
Тар'я!
Ми шану мо тебе, Ягно,
шану мо i твого коня,
бо ви пану те на дiйствi.
Нехай Тар'ягн, син тво © сили,
буде доброзичливий i широкодушний,
хай буде з нами.
Захисти нас, Ягно,
вiд дальнього i ближнього зловмисника,
захищай нас усе життя.
Надiли нас великою нагородою,
надiли нас достатком достатнiм,
пiклуйся про наше майно.
Ти розподiля ш блага, о пломiнноязика,
так, як тво iм'я -- Рода рiдна,
дай нам Рiг достатку.
Того, кого ти благословля ш на бiй,
той заслужить Славу як нагороду,
бо ти живиш його силами.
Нiхто улюбленця твого не переможе,
хто б не намагався протистояти,
нагорода арiйцевi буде.
Тар'я -- улюбленець всього народу,
його конi найкращi,
його славлять кобзарi.
О, той, хто не спить, коли вста Дарбог-батько,
оспiва славного сина Тар'ягна,
мати якому Ягна животворна.
Бо величальна Ватра пала ,
закучерявлена димом пахучим,
закосичена лизнями вогню.
Вона, як господар на обiдi,
як прапор з полум'я, слуха нас,
тих, хто Ягну славить в перших променях Дарбога.
Кланя мось старому i малому,
кланя мось юним i зматернiлим,
шану мо Бога разом зi спiвцем.
Тар'я!
Ти, Ягно, перша серед Богiв,
ти ©м мати i батько Дарбог,
тобi служать мудрi волхви,
ти народила Перунiв iз блискучими списами.
Ти, Ягно, найперше сутн Божество,
кобзарi оспiвують Божистiсть твою,
ту, що пронизу всей свiт доцiльнiстю,
ти мати-батько живого Тар'ягна.
Ти, Ягно, дивний вогонь живий,
проявись розумною суттю видимою,
два свiти тряслися, як Ягну Божеством вибирали,
в нiй ми шану мо всi Божистi властивостi.
Ти, Ягно, для людини всесвiтньо© змусила Диво гримiти,
для тiла, що з нього сiм Див утворилось,
коли ти розгора шся, викликана волхвом,
ми запалю мо жертовнi вогнi на сходi й на заходi.
Ти, Ягно, житт дайна корова,
але ти i бик Велес житт дайний,
молячись тобi, вигуку мо: "Бачимо!",
бачимо тебе животворну володарку.
Ти, Ягно, напучу ш заблудлих,
навiю ш правдивi вчинки шляхетним,
ти обира ш переможцiв серед геро©в, якi змагаються,
i серед тих, хто змага ться в накопиченнi скарбiв.
Ти, Ягно, прийма ш у сво животворне лоно
душi померлих, даючи безсмертя,
бо ти суть Ягна-Дарбог,
сина Тар'ягна народили.
А ви, шановнi господарi,
обдаруйте волхва, який Ягну славить,
хай новi пiснi склада , звича©в навча ,
о Диво i Земля, допомагайте нам разом з Богами.
Ти для нас, Ягно, родюче лоно,
Бог серед Богiв -- бездоганна i невсипуща,
стань кобзарю матiр'ю-батьком, заступницею,
ти, яка щастя несе, сiючи добро.
Ти Ягно, наша мати-батько,
творець житт во© сили, а ми тво© дiти,
тво© це багатства -- тьма ©х тьменна,
доступнi сильному, захиснику обов'язку.
Тебе, Ягно, жива серед живих,
зробила Доля Богом над тар'ягнами,
через натхненну молитву приходиш до нас,
щоб Тар'ягн i Лада з Ладом народилися.
Ти, Ягно, зi сво©ми охоронцями -- Перунами
захищай нас вiд напастей,
бо ти -- рятiвник нащадкiв, молочна корова,
бережи нас, очей не склеплюючи.
Ти, Ягно, як найближчий заступник
для того, хто нема стрiл у колчанi,
на чотири боки свiту поклони б' м
тобi, чотириокiй заступницi.
Ти, Ягно, для волхва суть Слави,
да ш багатство людям на землi,
всяк сильний i слабкий тебе славить,
бо перед тобою всi голови хилять.
Ти, Ягно, людину, яка тебе ревно шану ,
охороня ш з чотирьох бокiв, наче щит,
той, хто ©сть смачнi страви i ма м'яку постiль у власному домi,
жертву тобi найтучнiше ягня.
Тож прости, Ягно, нам грiхи нашi,
бо шлях на землi важкий i довгий,
ти мати-батько наш ласкавий заступник,
ти i волхва сотворила, щоб нас молитов навчав.
Як у свiтово© людини Ягна грiла душу,
так i у земних людей Ягна в грудях теплi ,
чистi помисли для не©, як солома суха золота на сонцi горить,
диму не видко, лише вогонь ясний.
Хай змiцниться наша вiра цею молитвою,
що ми ©© проспiвали, Богом натхненнi,
Веди нас, Ягно, до кращого буття,
обдаруй багатством щедрим, ми ж тво© родичi.
Тар'я!
Золотим волоссям розмаяна в просторi
свiтлопломiнна мати Зорi,
воiстину, твоя суть -- це рух,
орли -- тво© сини, чорнi бики -- тво© стада.
Ти проходиш усмiхнена блискавками,
жагуча, наче похiтлива жiнка,
рине на землю дощова вода,
хмари гримлять!
Коли Ягна набухла вселенськими родовими водами
народжу живнiсть, сповнюючи свiтовi закони,
весiльна сваха для батька-матерi
пану всюди, зволожуючи житт йдане лоно.
О Ягно, ти нагороджу ш всiм:
коровами, кiньми, вiвцями, козами,
надiли нас, о всесутня i всепроникна,
славою сво ю, яка в доблестi ся !
Це Ягна пала в словах кобзаря,
яку вiн заклика пiснею славослiв'я,
хай дасть нам достаток, багатолика!
Та, хто нiч розсiю ,
Зорю вечiрню i ранкову засвiчу ,
Ягно, гострими язиками полум'я -- спали Чортiв.
Допоможи нам, Ягно, пiдтримай,
тобi ми славу спiва мо,
про тебе у молитвах згаду м.
Тим, хто нам загрожу , Ягно,
близьким i далеким ворогам -- погибель пошли,
зроби так, щоб лише арiйцi множились.
Тисячоока,
бризкаюча у всi боки iскрами,
Ягно, вiдлякуй Чортiв!
Бо волхв праведний пiснi спiва ,
тебе закликаючи,
криж-знамення на груди наклада .
На всi боки поклада ,
на низ i вгору поклада ,
так, як променi вiд Зiрки на всi боки посила .
Тар'я!
Ти, Ягно, народжу шся разом з днем,
пала ш червоним обрi м нам назустрiч,
ти у водi, в каменi, в деревi, в травi:
панна для людей -- народжу шся чистою.
У тебе, Ягно, обов'язок священнослужби,
очищення, повчання, узливання,
у тебе знання звичаю i казань,
ти Арпослав -- господар печi i вогню в домi князя.
Ти, Ягно, -- Тар'ягн, бик сутностi,
ти високо в Дивi i скрiзь на Землi,
ти волхв -- розпорядник скарбiв духовних,
знавець приказувань i щирих дарiв.
Ти, Ягно, -- князь Перун, сторож обiтниць,
ти корона свiтла i чудодiйна,
побратим для побратимiв, господар iстот,
дару ш Долю як диний шлях.
Ти Папа -- майстер на всi руки,
але i володарка Божистих мужiв -- величне свiтло,
поганяючи коней, якi мчать навипередки,
переможцям дари пiдносиш.
Ти, Ягно, -- Рода, живильна сила великого Дива,
наче натовп Перунiв, могутня,
линеш багряними вiтрами,
домашн вогнище благословля ш.
Ти, Ягно, дару ш тому, хто служить тобi,
ти свiтло, що скарби блискучi сипле,
ти Бож -- господар усього живого,
бо ти той вогонь, що усюди й в усьому.
Приймають тебе, Ягно, як княгиню Роду,
як можновладця -- хоча ти всiм доступна,
ти прекраснолика володарка володарiв,
яких сотнi й тисячi, а ти дина.
До тебе, Ягно, як до матерi-батька,
люди приходять i бажання сповiдають,
ти ста ш дитиною тому, хто тебе шану ,
ти захисниця вiд нечистого, наче товариш у бою.
Ти, Ягно, влуча ш куди схочеш,
володi ш тайною множення товару,
коли ти розгоря шся в образi Ватри,
серце до тебе лине, як метелик до свiчки.
Ти Божиня над усiма Богами,
тебе Перун принiс -- священне свiтло,
ти Хмiль -- вогонь iз п'яного напою,
господарка всiх свят -- Данапраягна.
Шляхетна Ягна -- це вища сила,
язики твого полум'я -- краса незбагненна,
ти високою нагородою для праведникiв,
широка i глибока суть твоя i ство.
Тебе, Ягно, Боги зробили сво©ми вустами,
чистi лизнi полум'я, наче перша любов,
ти нашi дари супроводжу ш i прийма ш,
в тобi, Ягно, безсмертя, як ство правди.
Боги тво©ми вустами п'ють меди,
з тво ю помiччю люди роблять чар-трунок,
радiють водi, житу i життю,
ти схожа на всiх Богiв, але в тобi вони динi.
Бо це все ти, Ягно, в багатьох iпостасях,
сила твоя поста у всiй величi,
через Диво i Землю -- обидва свiти
ти проника ш наче сiк живого.
Ця пiсня тобi i тим, хто надбав корiв,
коней i всяко© птицi, хто виростив сiм'ю i обряд облаштував,
дяку мо господарям i Богинi Ягнi.
Тар'я!
Всюдисуща сутнiсть Вогню,
якими словами визначити тво ство?
Бо ж Ягна безсмертна Божиня,
народжена давно, прославля ться як закон.
Дивна вiсниця помiж двох свiтiв
в образi Вогню земного перед очима волхва,
кожен день рубiни Вогню прикрашають житло,
хвалимо за це Бога i словами i думками.
Прапор пожертв i ©хнiй вiзничий
Вогонь наснажу Божистi думки,
на ньому зосереджена наша праця i здобутки,
у нього ми дивимось i бачимо Ягну.
Батько пожертв, Бог вiщунiв,
Вогонь -- мiра i межа для волхва,
вiн увiйшов у обидва протилежнi свiти,
гарячим Вогнем ми послугову мось.
Яскрава Ватра на колiсницi золотiй,
всюдисуща Ягна, яка на Дивi i у водах,
захована i вiдкрита, оточу нас звiдусiль,
несамовита, коли Вогонь виходить з берегiв.
Вогонь, який з Божою помiччю люди для пожертв запалюють,
для зiгрiвання житла, славимо в пiснi,
вiн зiгрiва нас помiж двох свiтiв,
вiдганя злого звiра, злого духа i злi наговори.
О Ватро, спалахни, щоб зiгрiти дiм,
наберися сили, прийми пожертву,
вiдживи нашi зв'язки з вищими силами,
ти своя серед Богiв, вони тебе слухають.
Батька Роду, юного гостя, володаря слова,
головного серед волхвiв, ознаку звича©в,
шану мо Вогонь, який всi пiснi нашi зна ,
пiдкинемо дров, щоб полум'я палало.
Бог, який ся вдаль, да сили в бою,
ти, Тар'ягн, який ©де до людей колiсницею,
заповiтами велико© Ягни користу мось ми,
служимо йому мелодiйними пiснями.
О всезнаючий, милий i добрий,
з тво ю помiччю дiждемо сходу Дарбога,
коли ти спалаху ш, втiка темiнь,
о Боже, Вогонь пронизу всi свiти.
Iз дивних сил всепроникного розуму
випущено текти високе полум'я,
пошановуючи обох батькiв -- Диво i Землю,
переповнений зародками, народився Вогонь!
Тар'я!
материнська основа, щоб терти,
чоловiчий живець, щоб втирать,
приведiть жiнку -- главу Роду,
ми будемо терти, щоб здобути Вогонь.
Знання про Вогонь, вкладене помiж двох шматкiв дерева,
суть його помiж ними, як зародок помiж тими, хто коха ться,
кожен день ми перебува мо коло Вогню,
рано вста м, Зорю зустрiчаючи.
Засiй лоно закохано© жiнки,
покрита тобою народить бика,
з червоною макiвкою свiтле його лице,
народжу ться син Дарбога в урочий час.
О всесутнiй, тебе ми запалю мо
на пупi Землi, на священному точку,
тут вiдчува ться присутнiсть чарiв,
щоб Богам коло нас при мно було.
О чоловiки, якi здобувають Вогонь тертям,
цього вiщуна прекрасного i безсмертного,
робота ця почесна i при мна,
до не© у бугая завжди охота .
Якщо потерти добре, то вiн запала ,
наче кiнь затрiпоче на вiтрi гривою,
жовтогарячий, невтримний, наче бричка Ягни,
нещадимий до дерева, трави i тоуку.
Лише народившись, ся i взори притягу ,
шанований пiснями i танцями,
його Боги поставили до обряду, як всезнаючого,
того, хто жертву ©м пiдносить запашну.
Сядь, святий чоловiче, на сво мiсце,
поклади пожертву на лоно точка,
приклич Бога, здiйснивши узливання,
о Ватро, додай нам житт вих сил.
Запахущий дим пiднiма ться в Диво,
вдатний Богам, як пошанування шануючих,
ось Вогонь -- переможець пiтьми i холоду,
з його допомогою i Тар'ягн перемiг.
Ось тво сьогоднiшн лоно, Ватра,
звiдки, народившись, ти засяяла,
думаючи про Ягну, сидимо тут,
священну пiсню Слави спiваючи.
Ти, Ягно, вiддзеркалення само© себе,
ти, Ягно, -- похвала для чоловiкiв,
ти, Ягно, -- мати матерiв,
Дарбог з тобою треться, щоб народила.
Завдяки любовному тертю Вогонь вийшов назовнi,
прекрасним сином Тар'ягном -- Боголюдиною,
о Ягно, -- пошанiвок тобi наш,
тобi цей солодкий дим вiд Ватри.
Смертнi приблизили безсмертного,
непомильного, вiдвертаючого напастi,
десять дiвиць-папьцiв навколо язичка полум'я,
новонародженого мужа -- iм'я йому Вогонь.
Оточений сiмома священнослужителями,
вiн засяяв з лона матерi, бiля ©© вим'я,
день за днем не стуля очей,
з тих пiр, як народився з черева Божинi.
Б' ться з ворогами в переднiх лавах Перунiв,
первороднi арiйцi знають всi священнi примовки,
арiйцi узгодили i привели в рух священнi слова,
вони запалили Вогонь, кожен у сво му домi.
Коли ми сьогоднi в час священнослужби
вибрали тебе, як досвiдченого волхва,
ти добре потрудився, вiдвозячи пожертви,
будь з нами i тодi, коли п' мо чар-трунок.
Тар'я!
Ось перед взором нашим бездонне Диво,
до якого в цю пору звертаються селяни,
Диво розда людям скарби,
да достаток тим, хто пiд Дивом ходить.
Бо спочатку Богам, якi достойнi поклонiння,
Диво дару безсмертя, як Долю найвищу,
а потiм розкрива дароносицю
для людей, визначаючи тяглiсть життя.
Якщо через незнання ми погрiшили
або через слабкiсть волi перемогла нас спокуса,
о Диво-Дива: ти над Богами i над людьми,
прости нам провини i напоум на совiснi вчинки.
Не применшуйте Божистiсть Дива,
бо воно самодостатня свiтобудова,
це прекрасне Божество оболонкою Землi,
©© просторовою повiтряною сферою.
Усiм Богам на чолi з Ягною
в Дивi мiсце для сутнього ства,
в тво©й волi Диво-Дива-Дитина
духи лiтають, множаться i мiняться.
Тi тво© порухи, о Диво-Дива-Дитина,
якi тричi на день посилають щастя,
нехай Тар'ягн, Водан i Земля,
Боги з Русалками нас захищають.
Тар'я!
Я кличу першою Ягну на благо,
я кличу сюди Дарбога на допомогу,
я кличу Дудя, який заспокою все живе,
я кличу Бога Сварга для пiдтримки.
Просвiчуючись через чорний простiр,
заспокоюючи безсмертного i смертного,
Сварго ©де на золотiй колiсницi,
озираючи всiх сущих.
Осяваючи Всесвiт, ©де вгору
на двох бiлоногих конях чорно© мастi,
Сварго сiя з дальнiх далей,
проганяючи геть всi небезпеки.
Хомути кiнськi прикрашенi багатобарвними перлами,
висока колiсниця золотом поцвяхована,
виходить Сварго, розсiюючи променями
чорнi простори володiнь Яминих.
Чорноногi конi бiло© мастi позирають на людей,
везучи колiсницю iз золотим дишлом,
весь час всi люди i всi свiти
перебувають у лонi Сварги сяючо©.
тро небес, дво з них лоно Сварги,
а трете -- сутнiсть Морани-Ями для погинулих,
всiм буде нагода вибирати мiж тими свiтами,
хто це збагнув, хай сам скаже.
Як орел огляда повiтрянi простори,
глибоко натхненний Яса-Ра-вождь,
де тепер Сонце? Хто це збагнув?
До якого Дива тягнуться його променi?
Вiн озира вiсiм вершин Землi,
рiвнину в три перегони, сiм рiк,
прийшов золотоокий Бог Сва,
той, хто да коштовностi вогнепоклонникам.
Золоторукий Сварго -- володар роду людського,
подорожуй мiж двома -- Дивом i Землею,
проганяй геть хвороби, рухай Дарбога,
поспiшай до нас через чорнi простори.
Золоторукий Ясу-Ра, добрий княже,
милосердний i помiчний для вiруюючих,
хай прийде, проганяючи Чортiв i ©хнiх прислужникiв,
кожного ранку i вечора Всевишнiй над нами.
Тво© шляхи, Сва, не припорошенi курявою,
бо в безмежному просторi сiяння тво ,
прийди тими чистими шляхами до нас сьогоднi,
захисти нас i втiш, Боже!
Тар'я!
Спiльне лице Богiв -- Свiтло,
око Ягни,
воно заполоню Диво, Землю i Простiр,
Свiтло -- суть життя рухомого i сталого.
Свiтло наступа позаду Зорi,
наче юнак на юнку наляга ,
в той час як люди, вiрнi Божим заповiдям,
встають до працi, вмиваючись водою.
Благодатнi рудi кобили свiтла,
яскравi, пiстрявi -- захоплюють дух,
достойнi поклонiння рудi конi видираються над обрi м,
за один день об'©здять Землю i Диво.
Така Божиста природа свiтла --
розпросторювати золотоср©бну тканину,
як тiльки воно запряга рудих коней,
нiч зника , блякнуть ©© шати.
Свiтло ста кольором батька-матерi,
щоб бути видимим у дивному лонi,
нескiнченна свiтла сторона Дива,
але десь за нею чорнi кобили скачуть.
Сьогоднi, о Боги, на сходi Сонця
перевезiть нас через вужчину, через грiховнiсть,
хай нам добро щедро дарують мати-батько,
Боги: Водан, Земля i Диво!
Тар'я!
О Велесе, пройди по дорогах,
прожени небезпеку, бо ти син Ягни,
будь з нами, Боже, в походi попереду
ревним проводирем нашим.
Щоб лютий вовк, о Велесе,
який злий i пiдступний, не наважився,
убий його, прожени з путi,
хай дорога рушником стелиться.
Прожени зi шляху розбiйника,
грабiжника, що в засiдцi прича©всь,
затопчи цього бездушного,
зловредного, ким би вiн не був.
Ми просимо, щоб ти заручився за нас,
о могутнiй дивний Велесе,
ти наших батькiв захищав, то й нас оборони,
зроби так, щоб з походу багатими вернулися.
Бо ж у тебе всi блага,
бо ти найкращий i носиш золоту бартку,
проведи нас через непевнi мiсця,
дай нам легкий рiвний шлях.
Дай нам також силу духа,
вiдведи нас на хорошi пасовища,
хай не зачепить нас в дорозi пропасниця,
о, Велесе, дай нам кмiтливiсть.
Принеси доброту нам, бо ми стара мось,
осяй нас i нагодуй,
вiд доброго Велеса ми добра й прагнемо,
спаси i помилуй нас, Боже наш!
Тар'я!
Як товкач твердий з товстим кiнцем
високо стирчить перед товчiнням,
ковтай, Родо, сiк,
що набiг у ступi.
Де два кругляки лиснiють,
наче жiночi стегна,
заковтуй, Родо, соки,
вичавленi в ступi.
Там, де жiнка благовi ,
захоплюючи i затискуючи товкач,
ковтай, Родо, соки,
сотворенi в ступi.
Там, де товкач загнуздано,
наче коня норовистого,
заковтуй, Родо, соки,
сотворенi в ступi.
А коли тебе, ступо,
в кожному домi товчуть,
народяться арiйцi звитяжнi --
тьма-тьменна геро©в.
У вiтах Дерева життя
вiтер шумить наглий,
так повнись, ступо, соком,
хай Рiд нап' ться.
Цi двох, якi шаленiють одне на одному,
мають в нагороду найвище щастя,
наче дво коней буланих,
що ними Тар'ягн ©здить.
Ви -- дво дерев,
дво статурних святих,
ви да те Роду напiй
солодший вiд меду.
Вийми товкач iз ступи,
нацiди свiжого соку,
ляж вiдпочити на коров'ячiй шкурi.
Тар'я!
Що нам просити в Рода,
в того, хто прозорливий, щедрий i сильний,
що нам найпри мнiше для серця?
Ягна посила жiнкам охоту до чоловiкiв, коровам охоту до бугая,
щоб потомство родилося з молока Родового,
щоб пiд Сонцем i Мiсяцем Рiд наш тривав.
Володар пiсень, володар пожертв,
Род заспоко©ть нас сво©м засобом.
Ми просим в нього цi © милостi,
втомленi вiд любовi вза мно©.
Род ся у нашiй кровi, наче золоте Сонце,
вiн кращий серед Богiв.
Хай вiн помножить наших коней,
наших овець, кiз, чоловiкiв i жiнок.
О чар-трунок-мед-хмiль, дай нам хiть чоловiчу нестримну,
велику Славу i мужнiсть дай.
Хай не спинять нас нi пороги, нi вороги,
о крапле пива-хмелю, дай нам частку здобичi.
Тво© дiти, Роде, -- безсмертнi,
вони на найвищому щаблi всесвiтнього закону.
Тi, хто обривають пуповину i йдуть у свiт,
це тво© дiти, Боже Роде!
Тар'я!
Дарбог приводить людей до порядку,
утриму Диво i Землю,
Дарбог очей не змика , огляда арiйцiв,
тож йому узливання тоуку щедре.
Хай наша шана Дарбогу буде неперевершена,
хай той, хто клопочеться для нього згiдно звичаю,
буде незнищенний, непереможний, бо Дарбог пiдтрима ,
не наздожене шанувальника бiда нi далека, нi близька.
Без хвороб, радiючи силi, яку да Дарбог,
рiшуче займаючи житт вий простiр,
живучи за заповiтами Дарбожими,
хай буде для нас вiн милостивим.
Дарбог, достойний пошанування,
народився князем з прийнятною владою,
хай буде до нас милостивий i доброзичливий,
а ми йому шанобливе слово скажемо.
До великого Бога треба звертатись з поклоном,
вiн приводить людей до порядку i благоволить волхву,
тому для цього дивного Дарбога
бризнiть у вогонь трохи чар-трунку.
Тар'я!
Вогонь бачить, як сходить Зоря,
вiн доброзичливий перед сяючими Зорями,
при©здiть Боги в дiм шляхетного господаря:
Дарбог сходить червоним свiтлом.
Дарбог направив прямо промiнь,
могутньо пiднiмаючи червоне знамено,
наче во©н, який корiв шука --
золота корона на обрi© Землi.
Його народила Сварга, щоб нищив Морок,
в нього постiйний шлях вiд мети до мети,