Страница:
союзнi ©м вiйська тар'ягнiв вiдiйшли, розбив венедського князя Божа, а його
70 старiйшин розiп'яв,
До князя роксоланiв Тар'я-Гуна-Володимира прийшли посли вiд iнших
тарiйських земель -- кра©нсько©, галицько©, волинянсько©, слов'янсько© -- i
сказали:
-- Великий княже Володимире, ось уже бiльше року, як готи-германцi
чинять безчинства в Араянi, але ж вони тво© данники, то чи не взяв би ти нас
пiд свою звитяжну руку i не покарав зайд.
Цього ж року князь роксоланiв-гунiв Володимир у спiлцi з сарматським
князем Язигом учинив з готами три битви. З перших двох бо©в Вiнiтарiю
удалося вивести готiв з уцiлiлим ядром вiйська, щоб знову сполчитись. На
третю битву до роксоланiв i сарматiв при дналися слов'яни, волиняни,
галичани i кра©нцi. Князь Володимир, по давньому тарiйському звичаю, подiлив
вiйсько на три частини. Наздогнав вiн готiв у верхiв'ях рiки Пiвденний Буг.
По центру вiн поставив сарматську i слов'янську пiхоту на чолi з сарматським
князем Язигом, з право© руки кiнних слов'ян i волинян на чолi з князем
Мечиславом, а з лiво© руки став сам iз вершниками i козаками вiд галичан i
кра©нцiв. Коли князi Язиг i Мечислав притисли короля Вiнiтарiя до його
укрiпленого табору, вiн, залишивши заслону з важко© пiхоти, почав вiдступати
вниз за течi ю Бугу по, здавалось, вiльному шляху, i коли вже готи радiли,
що вийшли з битви, князь гунiв Володимир перетнув ©м шлях iз свiжою
кiннотою. Князь Володимир убив короля готiв Вiнiтарiя стрiлою у шию.
Упочив Великий князь ки©вський Тар'я-Гун-Володимир, i сiв на отчому
столi його старший син Данко.
Вокняжився в городi Ки вi Милодух, син князя Данко, i був вельми недуж,
i правила при ньому його жона Рада. Через рiк народила вона сина, названого
Ахiлом, а що це був у не© з князем Милодухом диний довгожданий син, то
звали його ще й Богом даним -- Богданом.
Ходив князь роденський Улич з полками вiд гунiв, сарматiв, слов'ян,
волинян, галичан i кра©нцiв у Грецьку землю по дань.
Пруги велi© найшли на землю Тарiйську вiд Карпат i до самого Днiпра i
також на землю Деревську, Северську i на луги; був голод великий, i прийшла
чума з кра©н полуденних, i забрала багато життiв.
Великим князем ки©вським став молодший брат князя Данка -- князь
Рогволод.
Великим князем ки©вським i всi © землi Укра©нсько© став син князя
Милодуха i княгинi Ради Ахiл-Богдан.
Вдруге прислали вiрмени послiв сво©х у Тарiйську землю просити помочi.
Iзрядив Великий князь ки©вський Богдан-Ахiл рать велику, i пiшла вона пiд
рукою слов'янського князя Поляна, i дiйшла до землi Гурартiйсько©, i
зiтнулася з персами, але персiв не перемогли.
Бiлогорватськi i лужськi, i сарматськi, i слов'янськi, i галицькi, i
кра©нськi князi ходили за Дунай i вернулися iз здобиччю i полоном великим.
Мiсяця березоля Великий князь ки©вський Тар'я-Богдан-Ахiл прийшов на
Дунай з великою раттю i незлiченними лодiями, перед тим потрощивши грецькi
тамги ущент коло Херсонеса Сарматського. За три тижнi вiн одбив у Схiдно©
Римсько© iмперi© область Сiрмiю, взяв приступом Нiшаву, могутню Сардику i
усi городи мiж Дуна м i Гемськими горами. Всю Тракiю i Мезiю разом. Похiд
спричинила несплата Вiзантi ю 230 лiврiв золота, яке Вiзантiя платила
щорiчно ще з 411 року, коли на них ходив походом Великий князь ки©вський
Данко.
У стольний город Ки©в уступило вiзантiйське посольство. Учасник цього
посольства грек Прiск писав, що не тiльки гуни, сарми, слави, венеди,
галичани i кра©нцi, але i iншi народи Скiфi© любили Ахiла- Богдана, цього
дивного мужа, за його великi доброчинностi i за правосуддя. Багато грекiв i
римлян служили йому. Нiхто з дотеперiшнiх князiв Скiфi© та iнших земель не
вчинив бiльше великих справ за Ахiла. Його володiння простяглись за острови
на океанi, i не тiльки народи Скiфi©, але i греки та римляни -- його
данники.
У зазначений час ми, посли Захiдно© Римсько© iмперi©, стали перед
Ахiлом при входi свiтлицi, в сiнях. Тут кравчi за звича м землi цi ©
пiднесли нам келихи, але перед трапезою ми помолилися за ©хнього царя.
Випивши, ми зайшли у свiтлицю i сiли на вказанi нам мiсця. Лави стояли попiд
стiнами свiтлицi i навколо довгих столiв. Посерединi, за окремим столом,
сидiв Ахiл в крiслi з золотими лев'ячими головами. Позад нього, вище на
кiлька схiдцiв, було його царське мiсце з пологом iз рiзних дорогих тканин.
Первоповажнi мiсця були суть за столом управоруч. Ми сидiли з лiвого боку.
Вище нас, але нижче князя Ахiла, усiвся Борич, найзнатнiший серед скiфiв
во вода. Конюший мостився праворуч царського мiсця. Навпроти Ахiла сидiли
обидва його сини -- старший Богдан i менший Роксолан.
Вишуканi страви подавались на срiбних тарелях, а перед Ахiлом була
поставлена дерев'яна миска. Вiн був у всьому стриманий. Гостям пiдношено
золотi i срiбнi келихи, а в нього була дерев'яна братина. Одiж на ньому
також була проста. Лише висячий при боцi меч i пiхви були оздобленi золотом
i дорогоцiнним камiнням, як у всiх знатний скiфiв, проте нi шнурки
черевикiв, нi комонна збруя не були оздобленi золотом, так як у всiх знатних
скiфiв.
З настанням сутiнок, коли були запаленi свiчки, тарiйцi заспiвали гiмн.
Спiвали дуже гарно, пiсня звучала могутньо i злагоджено, аж вiд ©© звучання
терпла спина i вiдчувалося корiння волосся на головi:
Араяно, Берегине, рiдна мамо,
Пiд знамена жовто-синi дружно станьмо,
Офiруймо на вiвтар звитяжцiв славу,
Як зiницю, бережiм свою державу.
Приспiв:
Житнiй колос, Тар'© голос, синi води:
Золотий Тризуб -- народу вiчне древо.
Хай живе козацька слава малинова,
Хай святиться наша вiдданiсть крицева.
Араяно! Стольний Ки©в -- тво серце!
Голубий Днiпро iз того серця лл ться.
Три диний боре Змiя булавою!
Укра©но, ми пиша мось тобою!
Приспiв:
Житнiй колос, Тар'© голос, синi води:
Золотий Тризуб -- народу вiчне древо.
Хай живе козацька слава малинова,
Хай святиться наша вiдданiсть крицева.
Укра©нцi! У днаннi наша сила.
Землю й волю боронiть, щоб не змалiла.
Вiд Вардани до Дунаю наша мова
Хай луна , як трембiта свiтанкова.
Приспiв:
Житнiй колос, Тар'© голос, синi води:
Золотий Тризуб -- народу вiчне древо.
Хай живе козацька слава малинова,
Хай святиться наша вiдданiсть крицева.
Спiвали всi злагоджено i мелодiйно, з насолодою й утiхою. Потiм прийшли
три спiвцi i почали спiвати про подвиги Ахiла i його богатирiв. Багато хто
стиха ©м пiдспiвував, декотрi жваво говорили про його вiйськовi походи, дiди
ж, виснаженi лiтами i розморенi медом, просльозились, згадуючи молодiсть
свою, i силу, i звитягу, яка перейшла у пiсню. За спiвцями виступили
скоморохи з рiзними викрутасами, кривляннями, танцями i жартами
Греки пiдiслали шпигуна, щоб отру©ти Богдана-Ахiла, але це ©м не
вдалося.
Великий князь ки©вський Богдан-Ахiл, якого римляни називали Атгiлою
Бичем Божим, зiбрав пiд сво жовто-блакитне знамено гунiв-роксоланiв,
сарматiв-аланiв, слов'ян-русiв, волинян-склавiв, кiмарiйцiв-галичан,
кра©нцiв-тиверцiв, лемкiв, карпiв, чорних горватiв, подолян, трокiв та
букачiв. Такою могутньою Укра©на була хiба що за князя Кияна. Князь
Богдан-Ахiл розбив об' днанi сили римлян, галiв i германцiв на Каталунських
полях у Францi© i почав громити Пiвнiчну Iталiю. Римська iмперiя змушена
була вдво збiльшити данину золотом Укра©нi. Замiсть трьохсот лiврiв золота
рiчно -- сiмсот лiврiв золота рiчно.
Готи-германцi спiвали у сво©х сагах: "Ахiле, мудрiстю рiвний Соломону!
Але Соломон, при всiй сво©й величностi не мав поряд себе стiлькох витязiв,
скiльки ©х бачив Бiтерольф при дворi можновладного Ахiла".
Готський лiтописець Йордан писав:
"Ахiл, володар усiх гунiв, можновладець небачений у свiтi племен цiло©
Скiфi©, достойний подиву в його невiродайнiй славi серед усiх. Любитель
вiйни, сам був людиною помiркованою, вiдзначався свiтлим розумом, був
приступний для тих, хто потребував допомоги, i прихильний до кожного, в кого
раз повiрив".
Грецький лiтописець Прiск писав: "Великий князь великого народу,
господар досi нечувано© могутностi, царств Скiфi© та Германi© самодержець,
вражаючий жахом Захiдну i Схiдну Римськi iмперi©, незлiченнi пiдкоренi ним
мiста не пiддавав пограбуванню, а милостиво обкладав щорiчною даниною".
Помер Тар'я-Ама-Роксолан-Гун-Милодух-Богдан-Ахiл. Готи вiдпали вiд його
держави.
Великим князем землi Тарiйсько© -- Укра©ни -- став Тар'я-Вол'ягн-Троян.
Вiн упорядкував землю тар'ягнiв, обмеживши ©© лише заповiтними землями вiд
Дунаю до Кавказу. Ходив походом на Вiрменiю i примусив грекiв вiзантiйських
платити дань. Його правлiння було благодатне для укра©нського народу i
залишилось у пам'ятi народнiй як золоте правлiння князя Трояна, який пiкся
за благо народу свого, був справедливий, мало ходив на вiйну. 523 року
Великий князь Троян помер.
Великим князем ки©вським i всi © Укра©нсько© землi став
Тар'я-Слов'ян-Ант. Вiн зiбрав дружину i ополчення в похiд за Дунай, у
Тракiю, але був розбитий Германом -- римським намiсником у Тракi©.
Рим призначив полководця Хiльбудiя (венеда за походженням) охороняти
кордони Римсько© iмперi© по рiцi Дунай. Хiльбудiй неодноразово переходив
Дунай i забирав укра©нцiв у полон, щоб потiм продати в рабство. 534 року
Великий князь Ант зiбрав князiв з дружиною i ополчення во©в, перебив римськi
полки, якi перейшли на цей бiк Дунаю, у тому числi i перевертня Хiльбудiя
убив. Дружина билася на конях i в повному бойовому обладунку при панцирах,
двох списах, луках i мечах; во© -- у тих обладунках i при збро©, яку хто
собi надбав, а чи одержав у спадок вiд дiда-прадiда; козаки ж -- при повнiй
збро©, але лише в шароварах -- голi по пояс i без шоломiв, бо ©хньому стану
не страшна була смерть, а люба лише бойова звитяга.
Великий князь тар'ягнiв Ант з усiм вiйськом перейшов на римський берег
Дунаю, напав на Тракiю i багато римлян пограбував i обернув у рабство,
женучи поперед себе додому.
Великим князем землi Укра©нсько© став Тар'я-Слов'ян-Склавин. У 546 роцi
римський iмператор Юстинiан послав посольство до князя Склавина, щоб,
вiддавши йому мiсто Турин-на-Дуна©, домовитись, аби укра©нцi оберiгали
пiвнiчний римський кордон, але князь Склавин не пристав на цю угоду. У 547
роцi укра©нцi на чолi з князем Склавином захопили Iлiрiю аж до Епiдамана,
вбиваючи i обертаючи в рабство всiх на сво му шляху. Начальник Iлiрi© з
15-тисячним вiйськом стежив за ними, але в бiй вступати побоявся. 551 року
князь Склавин з 30-тисячним вiйськом перейшов Дунай. Начальники римського
вiйська Iлiрi© i Тракi© вступили з ним у розгорнутий бiй, але були розбитi i
ганебно втекли. Князь Склавин змусив до ганебно© втечi також кiнний загiн
Асбада, взяв приступом приморське мiсто Топер, де разом з гарнiзоном
зiбралося 15 000 вiйськ. Року 552-го Великий укра©нський князь
Тар'я-Слов'ян-Склавин з вiйськом наблизився на один денний перехiд до
Константинополя, проти нього iмператор вислав вiйсько на чолi з синами
покiйного полководця Германа, але воно не наважилось вступити в бiй.
Укра©нцi взяли величезну здобич i повернулись додому. 581 року, коли Великий
ки©вський князь Склавин лаштувався в похiд за Дунай, за вiйськом знялося
багато слов'ян, i венедiв, i кра©нцiв з сiм'ями i домашнiм скарбом. Вони
пройшли через усю Елладу, i по кра©нi Фесалонiка, i по Фракiйських
провiнцiях. Взяли багато фортець i мiст, завоювали кра©ну, сiли як у сво©й
власнiй. Вони стали багатi, нажили багато золота й срiбла, табуни коней i
багато збро©. Вони навчилися воювати краще за римлян.
Не було богатирiв i пророкiв на Укра©нськiй землi. Бусурмани на чолi з
ханом Аваром прийшли з-за Волги, напали спочатку на гунiв-роксоланiв, тодi
на сарматiв-аланiв i розбили ©х. У 603 роцi роксолани-гуни i сармати-алани
об' дналися в одну кра©ну, яка називалась Вартанiя, iз стольним мiстом Варта
на рiцi Варданi. Кра©нцi i галичани об' днались у кра©ну Славiю iз стольним
мiстом Переяслав-на-Дуна©. Слов'яни i волиняни об' днались у кра©ну Куявiю
iз стольним мiстом Ки вом на Днiпрi. Аварам вони платити дань i терпiли вiд
них велику наругу.
Ки©вський князь Тар'я-Слов'ян-Дiр очолив боротьбу укра©нцiв проти
аварiв i об' днав Куявiю i Вартанiю.
Великий ки©вський князь Тар'я-Дiр-Рус об' днав усю державу Троянову,
тобто Вартанiю, Куявiю i Славiю, в одну державу, яка стала називатись Рус.
Руси розбили аварiв i прогнали ©х з укра©нських земель за Дунай.
Великий ки©вський князь Тар'я-Слов'ян-Оскольд з князями, дружиною i
воями ходив походом на Вiзантiю вимагати дань. Був обплутаний
константинопольськими церковниками i тайно прийняв вангелiзм. 880 року
ходив князь Оскольд iз князями чернiгiвським, переяславським, деревлянським
дружиною i воями у похiд до Хвалинського (Каспiйського) моря на Арабський
халiфат, але повернувся без здобичi. У 882 роцi була у Тарiйськiй землi
велика смута i печаль. Кияни, а за ними i весь укра©нський народ дiзналися,
що ©хнiй Великий князь Оскольд тайно сповiду ться грецькому попу. Вся
люднiсть, боячись гнiву Перуна, повстала, i князь Оскольд був побитий
камiнням. На ки©вський стiл кияни запросили новгородського князя Олега.
Великим ки©вським князем став Олег. У 907 роцi пiшов Великий ки©вський
князь Олег з дружиною i воями усi © укра©нсько© землi, всього вiйська 80
тисяч, походом на Вiзантiю. Вiзантiя заплатила одноразову плату по 12 гривен
на кожного во©на та ще данину городам земель тарiйських, якi споряджали во©в
у похiд. У 909-910 роках ходив Великий ки©вський князь Олег з князями,
дружиною i воями у землю роксоланiв. Там разом з роксоланами побудував
кораблi на Каспiйському морi i поплив разом з ними в похiд на пiвденне
узбережжя Хвалинського моря. Взяв здобич велику i через два роки повернувся
в Ки©в. 912 року Великий князь ки©вський i всi © Русi помер.
Великим ки©вським князем i всього укра©нського народу став Iгор. Князь
Iгор пiдкорив повсталих деревлян i наклав на них бiльшу данину, нiж за князя
Олега. У 923-925 роках воював князь Iгор проти волинського князя Улича, який
сидiв з родами в низах Днiпра. Великий ки©вський князь Iгор взяв приступом
столицю венедiв-уличiв Пересiчен. Частина венедiв з князем Уличем вiдступила
на корiннi волинськi землi по рiцi Буг, а тi, якi залишились, стали платити
дань князю Iгорю. У 944 роцi Великий ки©вський князь i усi © Укра©нсько©
землi Iгор з князями, дружиною i воями пiшов на Вiзантiю. Iмператор вислав
назустрiч послiв з дарами, але договiр про дань з Вiзантi ю пiдписали менш
вигiдний, нiж за князя Олега. 943 року здiйснив князь Iгор морський похiд на
царство Грузинське. Взяв городи Дербент i Бердаа i повернувся у Ки©в зi
здобиччю. 945 року Великий ки©вський князь з дружиною пiшов по Руськiй землi
по дань. Зiбрав дань i повернув на Полоцьк, а тодi подивився, i здалося
йому, що мало зiбрав з деревлян, i захотiв ще взяти. Деревлянськi визначнi
мужi сказали: "Внадиться вовк до овечок, то, поки всю отару не винесе, не
забуде". Повстали деревляни, полонили князя Iгоря, нагнули двi берези i
прив'язали князя за одну й другу ноги, а потiм берези вiдпустили.
Княгиня Ольга, жiнка Iгоря, разом з дружиною зробила похiд на
Коростень. Взяла його приступом i багатьох скарала на смерть. На деревлян же
наклала данину ще бiльшу, нiж за князя Iгоря. 956 року княгиня ки©вська
Ольга, яка тимчасово замiщала свого сина Святослава Iгоровича, на ки©вському
столi, вiдвiдала з посольством Константинополь. З нею було 20 бояринь, 42
купцi i 40 чоловiк прислуги. Взяла княгиня Ольга на себе, а разом i на всю
Укра©нську землю, великий грiх перед Ягною -- прийняла вангелiзм. Греки ж
скупо дiлили милостi руським купцям, а данини i не думали платити.
Великим князем ки©вським став Святослав Iгоревич. Вiн не прийняв вiри
вангелiстiв, вигнав ©х з укра©нських городiв i поруйнував ©хнi храми. Це
був останнiй найбiльший князь Тарiйсько© землi.
Великий князь Святослав об' днав у одну державу всi землi, якi
пiдлягали Ки ву за князя Трояна. Спершу пiшов у сарматськi землi i примучив
в'ятичiв, тодi примучив роксоланiв-гунiв, пiдкоривши всi ©хнi городи аж до
Кавказьких гiр; розбив державу Хазарський каганат, столиця яко© була в гирлi
рiки Волги. Пiдкорились йому також кiмарiйцi, якi населяли Кримський
пiвострiв.
За намовою вiзантiйського iмператора Никифора, який платив Русi дань по
договорах з Вiзантi ю ще за Олега i Iгоря, Великий князь ки©вський i всi ©
Укра©нсько© землi Святослав 967 року завоював усю Болгарiю, чи як ©©
називали греки -- Мiсiю. Пiдступивши до мiста Фiлiополь, чи як його пiзнiше
вiзантiйцi назвали Адрiанополь, вiйсько Святослава зустрiло впертий опiр
жителiв, якi були схильнi до вiзантiйцiв. Взявши його штурмом, Святослав
навiв жах на всi околицi, знищивши багато жителiв, всiх оборонцiв. Iмператор
Вiзантi© Iоан прислав до Святослава послiв, якi радили йому покинути
Болгарiю, але Святослав зажадав великого викупу, погрожуючи вигнати роме©в
на Азiйський материк i розбити сво© куренi пiд стiнами Вiзантiя, чи, як ще
його греки називали, Константинополя. Вiзантiя почала готуватися до вiйни.
Святослав не встиг зробити заслони в Гемських горах, в ущелинах-проходах, бо
в цей час печенiги обступили Ки©в i кияни прислали гiнцiв. Вiдiгнавши
печенiгiв вiд Ки ва, Святослав повернувся на Дунай лише на початку лiта, в
той час як iмператор роме©в Iоан вже проник з вiйськом через проходи в
Гемських горах пiд стiни болгарсько© столицi Преслави. До того ж прихiд
роме©в був такий несподiваний, що вони зненацька пiд стiнами Плиски застали
загiн у 8 тисяч чоловiк тарiйцiв, якi вправлялись у веденнi бою. Не чекаючи
пiдходу основних сил, вiйсько роме©в напало на цей загiн, але вiн зiмкнутим
стро м, при пiдтримцi во©нiв з города, якi, хапаючи зброю, вибiгали на
допомогу вiдступаючим, замкнувся в городi Плиска. В оборонi Плиски болгари
почали переходити на бiк роме©в, i коли роме© вдерлися в мiсто i взяли в
полон царя болгар Бориса, роси у кiлькостi 8000 чоловiк зiбралися в
царському укрiпленому палацi, залишивши вiдкритими ворота. Всi намагання
роме©в увiйти в цi ворота виявились марними. Бачачи, як даремно гинуть його
кращi во©ни, iмператор наказав закидати палац вогнем. Коли почалися пожежi,
тарiйцi зiмкнутим бойовим порядком, з щитоносцями попереду, якi закривали
во©нiв аж до колiн, вийшли з замку i, незважаючи на тяжкi втрати, пробилися
за город, через лави роме©в, вiдiйшли до вiйська Святослава, який наближався
до Преслави з головними силами. За дванадцять верств вiд Доростола вiйсько
Святослава, яке налiчувало близько 30 тисяч чоловiк, зустрiлося з вiйськом
iмператора Iоана, яке налiчувало 30 тисяч гоплiтiв (важко© пiхоти) i важко
озбро них вершникiв, крiм обозу i облогово© технiки з обслугою, яка рухалася
за вiйськом. Крiм того, морем до Доростола рухалася вiйськова флотилiя
iмператора. Дiзнавшись вiд во©нiв, якi вiдступили з Преслави, про зраду
болгар, Святослав наказав обезголовити 300 болгарських заложникiв. Почалась
битва, яка тяглася цiлий день, не визначивши переможця.
Святослав з вiйськом вiдступив до Доростола, проте роме© не приступали
до облоги, бо ще морем не пiдiйшов у Дунай, пiд стiни Доростола, грецький
флот. Отже, перед Доростолом грецьке вiйсько побудувало укрiплений табiр.
Кожного дня Святослав виходив з Доростола, шикував сво вiйсько у бойовi
ряди i починав бiй. На шостий день бо©в, здiйснивши з двохтисячним загоном
вдалий рейд по Дунаю на лодьях за продовольством, Святослав згодився на
переговори, але за умови, що завтра вони дадуть ромеям сьомий, рiшучий, бiй.
Святослав сказав:
-- Слов'яни! Чи ви дума те, що Слава, яка iшла за полками росiв до цих
пiр, вiдмовилась вiд нас, сво©х дiтей? Адже ми легко перемагали сусiднi
народи i навiть без кровопролиття пiдкоряли цiлi кра©ни! Якщо ми зараз
ганебно вiдступимо перед ромеями, Слава нас покине. Переймiмося мужнiстю,
яку нам заповiдали предки, згадаймо про те, що могуть тар'ягнiв до цих пiр
була непоборна, i в жорстокому бою будемо боротися за сво життя. Ми або
переможемо, або помремо зi Славою, здiйснивши подвиги, достойнi ратних
людей. Хай iмператор не дума , що ма справу з ополченцями, якi заробляють
на життя рiзними ремеслами а чи оратайством. Ми вигодуванi з вiстря мечiв!
Слава!
Могутн "Слава!" сколихнуло околицi Доростола. Укра©нцi вийшли з
города, вишикувались у бойовий порядок, маючи попереду колони щитоносцiв i
во©нiв, озбро них довгими списами, i приготувались до бою. Святослав наказав
замкнути ворота, щоб нiхто не думав, що вiн поряту ться втечею. Тар'ягни
почали свою навальну, вперту ходу на ряди роме©в. Пiвдня лiнiя бою стояла
майже на мiсцi, дванадцять разiв доля бою схилялась то на один, то на другий
бiк, нарештi роме©, якi у вузькому фронтi, затиснутому горою i стiнами
города, не могли ввести у бiй всю свою кiнноту, за наказом iмператора почали
поступово вiдступати на рiвнину. Тут iмператор зробив спробу вiдрiзати
слов'ян вiд города, але це йому не вдалося. День закiнчувався, роме© i
слов'яни, втомленi бо м, почали роз' днувати ряди. Обидва вiйська
отаборилися в полi.
Роси почали збирати сво©х убитих i палити ©х на великих вогнищах перед
крiпосною стiною, серед убитих тарiйських во©нiв були жiнки. Приносили в
жертву, на очах у роме©в, ©хнiх полонених -- вiдсiкаючи голову разом з
плечем.
На другий день почали мирнi переговори. За умови, що Святослав
вiдступить вiд Доростола за Дунай, iмператор видав на кожного во©на
Святослава по 20 кiлограмiв хлiба, зобов'язався сприятливо приймати руських
купцiв. Харчiв роме© видали на 22 тисячi чоловiк. Близько восьми тисяч росiв
погинуло в цiй вiйнi.
969 року на островi Хортиця на Днiпрi у бою з печенiгами загинув
останнiй Великий ки©вський князь, який молився Ягнi, Святослав Iгоревич.
Великим князем у Ки вi став Ярополк Святославович.
Великим ки©вським князем став Володимир, син Святослава. По сво му
вокняжiнню вiн зiбрав у Ки вi, на Святiй горi, всiх головнiйших богiв
Тарiйсько© землi. Це були шiсть перевтiлень Ягни. I волхви приносили ©м
жертви, творячи треби. Вся земля Тарiйська, упорядкована Великим князем
Святославом, корилась Ки ву. Вiзантiя платила данину, як i ранiш. 987 року
перемiг князя Володимира Змiй спокуси, Золотоголовий кабан. Мало йому стало
данини вiд усiх сусiднiх народiв, захотiлося ще й золотих вiзантiйських риз.
Чи не помишляв вiн стати ще й iмператором вiзантiйським?
Але якщо ти збира шся у бойовий похiд, то бери з собою у серце свого
Бога, i Слава тебе не омине. Ось уже майже два тисячолiття греки платили
укра©нцям дань з деякими перервами i хотiли заарканити могутню тарiйську
душу сво ю вiрою, та все намарне. Допоки князi-во©ни, волхви-пророки,
люди-народ молились Ягнi i ©© перевтiленням, доти укра©нський народ днався,
випростувався, можновладний перед будь-якою напастю.
Могутнiм було дерево укра©нсько© держави, коли ©© князi-во©ни,
зажершись достатком вiд податей з усього свiту, почали виганяти мечем свого
Бога з сво © хати. Горе народовi нашому. Три столiття безбожнi князi
плюндрували землю Троянову в усобних вiйнах, аж поки ©© не потоптали орди
Батия. I ось уже 1000 рокiв стогне пiд iноземними ярмами укра©нський народ,
i не вмира , i не ожива , а лишень кона та шука забуту стежку до свого
Требища, до свого Артаря. I скiльки вже за цих 1000 рокiв було могутнiх
укра©нських геро©в, якi хотiли визволити свiй народ з неволi i не змогли, бо
не знайшли вiри у свого Бога.
У 988 роцi повелiв князь Володимир поперекидати на Священнiй Горi
тарiйських Богiв. Одних порубати, iнших спалити. Перуна ж наказав прив'язати
коневi до хвоста i волочити з гори по Боричевiм узвозi. Волочити Бога
князiвсько© звитяги. Горе! Того Перуна, iменем якого клялися у вiрностi один
одному всi укра©нцi, i волхви ©хнi, i князi ©хнi! О горе! О грiх! О напасть
i нечестива спокуса злого Золотого кабана! I поставив князь Володимир,
боговiдступник, 12 грецьких попiв бити Перуна жезлами. Коли тягнули Перуна
до Днiпра, то оплакував його народ, оплакував народ свою долю без
найбiльшого i наймогутнiшого заступника Перуна -- перевтiлення всемогутньо©
Ягни-Лелi-Бережi.
Скинули Перуна в Днiпро, а князь Володимир ще й приставив до нього
сторожу iз варягiв, наказавши, щоб, коли пристане до берега, вiдштовхували
його списами, а як допливе до порогiв, то вже хай як хоче. Попливла з
Укра©ни разом з Перуном воля, злагода i сумлiння тарiйцiв. Перун був пристав
до Видубицького бору, бо кияни бiгли слiдом i просили: "Видибай, Боже", але
варяги вiдштовхнули його. З цього часу ця мiсцевiсть зветься Видибiр. За
порогами Днiпро винiс Перуна на мiлину, i його взяли до себе венеди-уличi. З
того часу звила собi там гнiздо Воля Укра©ни. Перуновi i
Богинi-Бережi-Тро ручицi молились уличi-запорожцi. Коли смута, розор i
забуття витали над Аряною, запорожцi вдихнули у, здавалось би вже мертве
тiло, живу душу клятводержця Перуна сина Ягни.
70 старiйшин розiп'яв,
До князя роксоланiв Тар'я-Гуна-Володимира прийшли посли вiд iнших
тарiйських земель -- кра©нсько©, галицько©, волинянсько©, слов'янсько© -- i
сказали:
-- Великий княже Володимире, ось уже бiльше року, як готи-германцi
чинять безчинства в Араянi, але ж вони тво© данники, то чи не взяв би ти нас
пiд свою звитяжну руку i не покарав зайд.
Цього ж року князь роксоланiв-гунiв Володимир у спiлцi з сарматським
князем Язигом учинив з готами три битви. З перших двох бо©в Вiнiтарiю
удалося вивести готiв з уцiлiлим ядром вiйська, щоб знову сполчитись. На
третю битву до роксоланiв i сарматiв при дналися слов'яни, волиняни,
галичани i кра©нцi. Князь Володимир, по давньому тарiйському звичаю, подiлив
вiйсько на три частини. Наздогнав вiн готiв у верхiв'ях рiки Пiвденний Буг.
По центру вiн поставив сарматську i слов'янську пiхоту на чолi з сарматським
князем Язигом, з право© руки кiнних слов'ян i волинян на чолi з князем
Мечиславом, а з лiво© руки став сам iз вершниками i козаками вiд галичан i
кра©нцiв. Коли князi Язиг i Мечислав притисли короля Вiнiтарiя до його
укрiпленого табору, вiн, залишивши заслону з важко© пiхоти, почав вiдступати
вниз за течi ю Бугу по, здавалось, вiльному шляху, i коли вже готи радiли,
що вийшли з битви, князь гунiв Володимир перетнув ©м шлях iз свiжою
кiннотою. Князь Володимир убив короля готiв Вiнiтарiя стрiлою у шию.
Упочив Великий князь ки©вський Тар'я-Гун-Володимир, i сiв на отчому
столi його старший син Данко.
Вокняжився в городi Ки вi Милодух, син князя Данко, i був вельми недуж,
i правила при ньому його жона Рада. Через рiк народила вона сина, названого
Ахiлом, а що це був у не© з князем Милодухом диний довгожданий син, то
звали його ще й Богом даним -- Богданом.
Ходив князь роденський Улич з полками вiд гунiв, сарматiв, слов'ян,
волинян, галичан i кра©нцiв у Грецьку землю по дань.
Пруги велi© найшли на землю Тарiйську вiд Карпат i до самого Днiпра i
також на землю Деревську, Северську i на луги; був голод великий, i прийшла
чума з кра©н полуденних, i забрала багато життiв.
Великим князем ки©вським став молодший брат князя Данка -- князь
Рогволод.
Великим князем ки©вським i всi © землi Укра©нсько© став син князя
Милодуха i княгинi Ради Ахiл-Богдан.
Вдруге прислали вiрмени послiв сво©х у Тарiйську землю просити помочi.
Iзрядив Великий князь ки©вський Богдан-Ахiл рать велику, i пiшла вона пiд
рукою слов'янського князя Поляна, i дiйшла до землi Гурартiйсько©, i
зiтнулася з персами, але персiв не перемогли.
Бiлогорватськi i лужськi, i сарматськi, i слов'янськi, i галицькi, i
кра©нськi князi ходили за Дунай i вернулися iз здобиччю i полоном великим.
Мiсяця березоля Великий князь ки©вський Тар'я-Богдан-Ахiл прийшов на
Дунай з великою раттю i незлiченними лодiями, перед тим потрощивши грецькi
тамги ущент коло Херсонеса Сарматського. За три тижнi вiн одбив у Схiдно©
Римсько© iмперi© область Сiрмiю, взяв приступом Нiшаву, могутню Сардику i
усi городи мiж Дуна м i Гемськими горами. Всю Тракiю i Мезiю разом. Похiд
спричинила несплата Вiзантi ю 230 лiврiв золота, яке Вiзантiя платила
щорiчно ще з 411 року, коли на них ходив походом Великий князь ки©вський
Данко.
У стольний город Ки©в уступило вiзантiйське посольство. Учасник цього
посольства грек Прiск писав, що не тiльки гуни, сарми, слави, венеди,
галичани i кра©нцi, але i iншi народи Скiфi© любили Ахiла- Богдана, цього
дивного мужа, за його великi доброчинностi i за правосуддя. Багато грекiв i
римлян служили йому. Нiхто з дотеперiшнiх князiв Скiфi© та iнших земель не
вчинив бiльше великих справ за Ахiла. Його володiння простяглись за острови
на океанi, i не тiльки народи Скiфi©, але i греки та римляни -- його
данники.
У зазначений час ми, посли Захiдно© Римсько© iмперi©, стали перед
Ахiлом при входi свiтлицi, в сiнях. Тут кравчi за звича м землi цi ©
пiднесли нам келихи, але перед трапезою ми помолилися за ©хнього царя.
Випивши, ми зайшли у свiтлицю i сiли на вказанi нам мiсця. Лави стояли попiд
стiнами свiтлицi i навколо довгих столiв. Посерединi, за окремим столом,
сидiв Ахiл в крiслi з золотими лев'ячими головами. Позад нього, вище на
кiлька схiдцiв, було його царське мiсце з пологом iз рiзних дорогих тканин.
Первоповажнi мiсця були суть за столом управоруч. Ми сидiли з лiвого боку.
Вище нас, але нижче князя Ахiла, усiвся Борич, найзнатнiший серед скiфiв
во вода. Конюший мостився праворуч царського мiсця. Навпроти Ахiла сидiли
обидва його сини -- старший Богдан i менший Роксолан.
Вишуканi страви подавались на срiбних тарелях, а перед Ахiлом була
поставлена дерев'яна миска. Вiн був у всьому стриманий. Гостям пiдношено
золотi i срiбнi келихи, а в нього була дерев'яна братина. Одiж на ньому
також була проста. Лише висячий при боцi меч i пiхви були оздобленi золотом
i дорогоцiнним камiнням, як у всiх знатний скiфiв, проте нi шнурки
черевикiв, нi комонна збруя не були оздобленi золотом, так як у всiх знатних
скiфiв.
З настанням сутiнок, коли були запаленi свiчки, тарiйцi заспiвали гiмн.
Спiвали дуже гарно, пiсня звучала могутньо i злагоджено, аж вiд ©© звучання
терпла спина i вiдчувалося корiння волосся на головi:
Араяно, Берегине, рiдна мамо,
Пiд знамена жовто-синi дружно станьмо,
Офiруймо на вiвтар звитяжцiв славу,
Як зiницю, бережiм свою державу.
Приспiв:
Житнiй колос, Тар'© голос, синi води:
Золотий Тризуб -- народу вiчне древо.
Хай живе козацька слава малинова,
Хай святиться наша вiдданiсть крицева.
Араяно! Стольний Ки©в -- тво серце!
Голубий Днiпро iз того серця лл ться.
Три диний боре Змiя булавою!
Укра©но, ми пиша мось тобою!
Приспiв:
Житнiй колос, Тар'© голос, синi води:
Золотий Тризуб -- народу вiчне древо.
Хай живе козацька слава малинова,
Хай святиться наша вiдданiсть крицева.
Укра©нцi! У днаннi наша сила.
Землю й волю боронiть, щоб не змалiла.
Вiд Вардани до Дунаю наша мова
Хай луна , як трембiта свiтанкова.
Приспiв:
Житнiй колос, Тар'© голос, синi води:
Золотий Тризуб -- народу вiчне древо.
Хай живе козацька слава малинова,
Хай святиться наша вiдданiсть крицева.
Спiвали всi злагоджено i мелодiйно, з насолодою й утiхою. Потiм прийшли
три спiвцi i почали спiвати про подвиги Ахiла i його богатирiв. Багато хто
стиха ©м пiдспiвував, декотрi жваво говорили про його вiйськовi походи, дiди
ж, виснаженi лiтами i розморенi медом, просльозились, згадуючи молодiсть
свою, i силу, i звитягу, яка перейшла у пiсню. За спiвцями виступили
скоморохи з рiзними викрутасами, кривляннями, танцями i жартами
Греки пiдiслали шпигуна, щоб отру©ти Богдана-Ахiла, але це ©м не
вдалося.
Великий князь ки©вський Богдан-Ахiл, якого римляни називали Атгiлою
Бичем Божим, зiбрав пiд сво жовто-блакитне знамено гунiв-роксоланiв,
сарматiв-аланiв, слов'ян-русiв, волинян-склавiв, кiмарiйцiв-галичан,
кра©нцiв-тиверцiв, лемкiв, карпiв, чорних горватiв, подолян, трокiв та
букачiв. Такою могутньою Укра©на була хiба що за князя Кияна. Князь
Богдан-Ахiл розбив об' днанi сили римлян, галiв i германцiв на Каталунських
полях у Францi© i почав громити Пiвнiчну Iталiю. Римська iмперiя змушена
була вдво збiльшити данину золотом Укра©нi. Замiсть трьохсот лiврiв золота
рiчно -- сiмсот лiврiв золота рiчно.
Готи-германцi спiвали у сво©х сагах: "Ахiле, мудрiстю рiвний Соломону!
Але Соломон, при всiй сво©й величностi не мав поряд себе стiлькох витязiв,
скiльки ©х бачив Бiтерольф при дворi можновладного Ахiла".
Готський лiтописець Йордан писав:
"Ахiл, володар усiх гунiв, можновладець небачений у свiтi племен цiло©
Скiфi©, достойний подиву в його невiродайнiй славi серед усiх. Любитель
вiйни, сам був людиною помiркованою, вiдзначався свiтлим розумом, був
приступний для тих, хто потребував допомоги, i прихильний до кожного, в кого
раз повiрив".
Грецький лiтописець Прiск писав: "Великий князь великого народу,
господар досi нечувано© могутностi, царств Скiфi© та Германi© самодержець,
вражаючий жахом Захiдну i Схiдну Римськi iмперi©, незлiченнi пiдкоренi ним
мiста не пiддавав пограбуванню, а милостиво обкладав щорiчною даниною".
Помер Тар'я-Ама-Роксолан-Гун-Милодух-Богдан-Ахiл. Готи вiдпали вiд його
держави.
Великим князем землi Тарiйсько© -- Укра©ни -- став Тар'я-Вол'ягн-Троян.
Вiн упорядкував землю тар'ягнiв, обмеживши ©© лише заповiтними землями вiд
Дунаю до Кавказу. Ходив походом на Вiрменiю i примусив грекiв вiзантiйських
платити дань. Його правлiння було благодатне для укра©нського народу i
залишилось у пам'ятi народнiй як золоте правлiння князя Трояна, який пiкся
за благо народу свого, був справедливий, мало ходив на вiйну. 523 року
Великий князь Троян помер.
Великим князем ки©вським i всi © Укра©нсько© землi став
Тар'я-Слов'ян-Ант. Вiн зiбрав дружину i ополчення в похiд за Дунай, у
Тракiю, але був розбитий Германом -- римським намiсником у Тракi©.
Рим призначив полководця Хiльбудiя (венеда за походженням) охороняти
кордони Римсько© iмперi© по рiцi Дунай. Хiльбудiй неодноразово переходив
Дунай i забирав укра©нцiв у полон, щоб потiм продати в рабство. 534 року
Великий князь Ант зiбрав князiв з дружиною i ополчення во©в, перебив римськi
полки, якi перейшли на цей бiк Дунаю, у тому числi i перевертня Хiльбудiя
убив. Дружина билася на конях i в повному бойовому обладунку при панцирах,
двох списах, луках i мечах; во© -- у тих обладунках i при збро©, яку хто
собi надбав, а чи одержав у спадок вiд дiда-прадiда; козаки ж -- при повнiй
збро©, але лише в шароварах -- голi по пояс i без шоломiв, бо ©хньому стану
не страшна була смерть, а люба лише бойова звитяга.
Великий князь тар'ягнiв Ант з усiм вiйськом перейшов на римський берег
Дунаю, напав на Тракiю i багато римлян пограбував i обернув у рабство,
женучи поперед себе додому.
Великим князем землi Укра©нсько© став Тар'я-Слов'ян-Склавин. У 546 роцi
римський iмператор Юстинiан послав посольство до князя Склавина, щоб,
вiддавши йому мiсто Турин-на-Дуна©, домовитись, аби укра©нцi оберiгали
пiвнiчний римський кордон, але князь Склавин не пристав на цю угоду. У 547
роцi укра©нцi на чолi з князем Склавином захопили Iлiрiю аж до Епiдамана,
вбиваючи i обертаючи в рабство всiх на сво му шляху. Начальник Iлiрi© з
15-тисячним вiйськом стежив за ними, але в бiй вступати побоявся. 551 року
князь Склавин з 30-тисячним вiйськом перейшов Дунай. Начальники римського
вiйська Iлiрi© i Тракi© вступили з ним у розгорнутий бiй, але були розбитi i
ганебно втекли. Князь Склавин змусив до ганебно© втечi також кiнний загiн
Асбада, взяв приступом приморське мiсто Топер, де разом з гарнiзоном
зiбралося 15 000 вiйськ. Року 552-го Великий укра©нський князь
Тар'я-Слов'ян-Склавин з вiйськом наблизився на один денний перехiд до
Константинополя, проти нього iмператор вислав вiйсько на чолi з синами
покiйного полководця Германа, але воно не наважилось вступити в бiй.
Укра©нцi взяли величезну здобич i повернулись додому. 581 року, коли Великий
ки©вський князь Склавин лаштувався в похiд за Дунай, за вiйськом знялося
багато слов'ян, i венедiв, i кра©нцiв з сiм'ями i домашнiм скарбом. Вони
пройшли через усю Елладу, i по кра©нi Фесалонiка, i по Фракiйських
провiнцiях. Взяли багато фортець i мiст, завоювали кра©ну, сiли як у сво©й
власнiй. Вони стали багатi, нажили багато золота й срiбла, табуни коней i
багато збро©. Вони навчилися воювати краще за римлян.
Не було богатирiв i пророкiв на Укра©нськiй землi. Бусурмани на чолi з
ханом Аваром прийшли з-за Волги, напали спочатку на гунiв-роксоланiв, тодi
на сарматiв-аланiв i розбили ©х. У 603 роцi роксолани-гуни i сармати-алани
об' дналися в одну кра©ну, яка називалась Вартанiя, iз стольним мiстом Варта
на рiцi Варданi. Кра©нцi i галичани об' днались у кра©ну Славiю iз стольним
мiстом Переяслав-на-Дуна©. Слов'яни i волиняни об' днались у кра©ну Куявiю
iз стольним мiстом Ки вом на Днiпрi. Аварам вони платити дань i терпiли вiд
них велику наругу.
Ки©вський князь Тар'я-Слов'ян-Дiр очолив боротьбу укра©нцiв проти
аварiв i об' днав Куявiю i Вартанiю.
Великий ки©вський князь Тар'я-Дiр-Рус об' днав усю державу Троянову,
тобто Вартанiю, Куявiю i Славiю, в одну державу, яка стала називатись Рус.
Руси розбили аварiв i прогнали ©х з укра©нських земель за Дунай.
Великий ки©вський князь Тар'я-Слов'ян-Оскольд з князями, дружиною i
воями ходив походом на Вiзантiю вимагати дань. Був обплутаний
константинопольськими церковниками i тайно прийняв вангелiзм. 880 року
ходив князь Оскольд iз князями чернiгiвським, переяславським, деревлянським
дружиною i воями у похiд до Хвалинського (Каспiйського) моря на Арабський
халiфат, але повернувся без здобичi. У 882 роцi була у Тарiйськiй землi
велика смута i печаль. Кияни, а за ними i весь укра©нський народ дiзналися,
що ©хнiй Великий князь Оскольд тайно сповiду ться грецькому попу. Вся
люднiсть, боячись гнiву Перуна, повстала, i князь Оскольд був побитий
камiнням. На ки©вський стiл кияни запросили новгородського князя Олега.
Великим ки©вським князем став Олег. У 907 роцi пiшов Великий ки©вський
князь Олег з дружиною i воями усi © укра©нсько© землi, всього вiйська 80
тисяч, походом на Вiзантiю. Вiзантiя заплатила одноразову плату по 12 гривен
на кожного во©на та ще данину городам земель тарiйських, якi споряджали во©в
у похiд. У 909-910 роках ходив Великий ки©вський князь Олег з князями,
дружиною i воями у землю роксоланiв. Там разом з роксоланами побудував
кораблi на Каспiйському морi i поплив разом з ними в похiд на пiвденне
узбережжя Хвалинського моря. Взяв здобич велику i через два роки повернувся
в Ки©в. 912 року Великий князь ки©вський i всi © Русi помер.
Великим ки©вським князем i всього укра©нського народу став Iгор. Князь
Iгор пiдкорив повсталих деревлян i наклав на них бiльшу данину, нiж за князя
Олега. У 923-925 роках воював князь Iгор проти волинського князя Улича, який
сидiв з родами в низах Днiпра. Великий ки©вський князь Iгор взяв приступом
столицю венедiв-уличiв Пересiчен. Частина венедiв з князем Уличем вiдступила
на корiннi волинськi землi по рiцi Буг, а тi, якi залишились, стали платити
дань князю Iгорю. У 944 роцi Великий ки©вський князь i усi © Укра©нсько©
землi Iгор з князями, дружиною i воями пiшов на Вiзантiю. Iмператор вислав
назустрiч послiв з дарами, але договiр про дань з Вiзантi ю пiдписали менш
вигiдний, нiж за князя Олега. 943 року здiйснив князь Iгор морський похiд на
царство Грузинське. Взяв городи Дербент i Бердаа i повернувся у Ки©в зi
здобиччю. 945 року Великий ки©вський князь з дружиною пiшов по Руськiй землi
по дань. Зiбрав дань i повернув на Полоцьк, а тодi подивився, i здалося
йому, що мало зiбрав з деревлян, i захотiв ще взяти. Деревлянськi визначнi
мужi сказали: "Внадиться вовк до овечок, то, поки всю отару не винесе, не
забуде". Повстали деревляни, полонили князя Iгоря, нагнули двi берези i
прив'язали князя за одну й другу ноги, а потiм берези вiдпустили.
Княгиня Ольга, жiнка Iгоря, разом з дружиною зробила похiд на
Коростень. Взяла його приступом i багатьох скарала на смерть. На деревлян же
наклала данину ще бiльшу, нiж за князя Iгоря. 956 року княгиня ки©вська
Ольга, яка тимчасово замiщала свого сина Святослава Iгоровича, на ки©вському
столi, вiдвiдала з посольством Константинополь. З нею було 20 бояринь, 42
купцi i 40 чоловiк прислуги. Взяла княгиня Ольга на себе, а разом i на всю
Укра©нську землю, великий грiх перед Ягною -- прийняла вангелiзм. Греки ж
скупо дiлили милостi руським купцям, а данини i не думали платити.
Великим князем ки©вським став Святослав Iгоревич. Вiн не прийняв вiри
вангелiстiв, вигнав ©х з укра©нських городiв i поруйнував ©хнi храми. Це
був останнiй найбiльший князь Тарiйсько© землi.
Великий князь Святослав об' днав у одну державу всi землi, якi
пiдлягали Ки ву за князя Трояна. Спершу пiшов у сарматськi землi i примучив
в'ятичiв, тодi примучив роксоланiв-гунiв, пiдкоривши всi ©хнi городи аж до
Кавказьких гiр; розбив державу Хазарський каганат, столиця яко© була в гирлi
рiки Волги. Пiдкорились йому також кiмарiйцi, якi населяли Кримський
пiвострiв.
За намовою вiзантiйського iмператора Никифора, який платив Русi дань по
договорах з Вiзантi ю ще за Олега i Iгоря, Великий князь ки©вський i всi ©
Укра©нсько© землi Святослав 967 року завоював усю Болгарiю, чи як ©©
називали греки -- Мiсiю. Пiдступивши до мiста Фiлiополь, чи як його пiзнiше
вiзантiйцi назвали Адрiанополь, вiйсько Святослава зустрiло впертий опiр
жителiв, якi були схильнi до вiзантiйцiв. Взявши його штурмом, Святослав
навiв жах на всi околицi, знищивши багато жителiв, всiх оборонцiв. Iмператор
Вiзантi© Iоан прислав до Святослава послiв, якi радили йому покинути
Болгарiю, але Святослав зажадав великого викупу, погрожуючи вигнати роме©в
на Азiйський материк i розбити сво© куренi пiд стiнами Вiзантiя, чи, як ще
його греки називали, Константинополя. Вiзантiя почала готуватися до вiйни.
Святослав не встиг зробити заслони в Гемських горах, в ущелинах-проходах, бо
в цей час печенiги обступили Ки©в i кияни прислали гiнцiв. Вiдiгнавши
печенiгiв вiд Ки ва, Святослав повернувся на Дунай лише на початку лiта, в
той час як iмператор роме©в Iоан вже проник з вiйськом через проходи в
Гемських горах пiд стiни болгарсько© столицi Преслави. До того ж прихiд
роме©в був такий несподiваний, що вони зненацька пiд стiнами Плиски застали
загiн у 8 тисяч чоловiк тарiйцiв, якi вправлялись у веденнi бою. Не чекаючи
пiдходу основних сил, вiйсько роме©в напало на цей загiн, але вiн зiмкнутим
стро м, при пiдтримцi во©нiв з города, якi, хапаючи зброю, вибiгали на
допомогу вiдступаючим, замкнувся в городi Плиска. В оборонi Плиски болгари
почали переходити на бiк роме©в, i коли роме© вдерлися в мiсто i взяли в
полон царя болгар Бориса, роси у кiлькостi 8000 чоловiк зiбралися в
царському укрiпленому палацi, залишивши вiдкритими ворота. Всi намагання
роме©в увiйти в цi ворота виявились марними. Бачачи, як даремно гинуть його
кращi во©ни, iмператор наказав закидати палац вогнем. Коли почалися пожежi,
тарiйцi зiмкнутим бойовим порядком, з щитоносцями попереду, якi закривали
во©нiв аж до колiн, вийшли з замку i, незважаючи на тяжкi втрати, пробилися
за город, через лави роме©в, вiдiйшли до вiйська Святослава, який наближався
до Преслави з головними силами. За дванадцять верств вiд Доростола вiйсько
Святослава, яке налiчувало близько 30 тисяч чоловiк, зустрiлося з вiйськом
iмператора Iоана, яке налiчувало 30 тисяч гоплiтiв (важко© пiхоти) i важко
озбро них вершникiв, крiм обозу i облогово© технiки з обслугою, яка рухалася
за вiйськом. Крiм того, морем до Доростола рухалася вiйськова флотилiя
iмператора. Дiзнавшись вiд во©нiв, якi вiдступили з Преслави, про зраду
болгар, Святослав наказав обезголовити 300 болгарських заложникiв. Почалась
битва, яка тяглася цiлий день, не визначивши переможця.
Святослав з вiйськом вiдступив до Доростола, проте роме© не приступали
до облоги, бо ще морем не пiдiйшов у Дунай, пiд стiни Доростола, грецький
флот. Отже, перед Доростолом грецьке вiйсько побудувало укрiплений табiр.
Кожного дня Святослав виходив з Доростола, шикував сво вiйсько у бойовi
ряди i починав бiй. На шостий день бо©в, здiйснивши з двохтисячним загоном
вдалий рейд по Дунаю на лодьях за продовольством, Святослав згодився на
переговори, але за умови, що завтра вони дадуть ромеям сьомий, рiшучий, бiй.
Святослав сказав:
-- Слов'яни! Чи ви дума те, що Слава, яка iшла за полками росiв до цих
пiр, вiдмовилась вiд нас, сво©х дiтей? Адже ми легко перемагали сусiднi
народи i навiть без кровопролиття пiдкоряли цiлi кра©ни! Якщо ми зараз
ганебно вiдступимо перед ромеями, Слава нас покине. Переймiмося мужнiстю,
яку нам заповiдали предки, згадаймо про те, що могуть тар'ягнiв до цих пiр
була непоборна, i в жорстокому бою будемо боротися за сво життя. Ми або
переможемо, або помремо зi Славою, здiйснивши подвиги, достойнi ратних
людей. Хай iмператор не дума , що ма справу з ополченцями, якi заробляють
на життя рiзними ремеслами а чи оратайством. Ми вигодуванi з вiстря мечiв!
Слава!
Могутн "Слава!" сколихнуло околицi Доростола. Укра©нцi вийшли з
города, вишикувались у бойовий порядок, маючи попереду колони щитоносцiв i
во©нiв, озбро них довгими списами, i приготувались до бою. Святослав наказав
замкнути ворота, щоб нiхто не думав, що вiн поряту ться втечею. Тар'ягни
почали свою навальну, вперту ходу на ряди роме©в. Пiвдня лiнiя бою стояла
майже на мiсцi, дванадцять разiв доля бою схилялась то на один, то на другий
бiк, нарештi роме©, якi у вузькому фронтi, затиснутому горою i стiнами
города, не могли ввести у бiй всю свою кiнноту, за наказом iмператора почали
поступово вiдступати на рiвнину. Тут iмператор зробив спробу вiдрiзати
слов'ян вiд города, але це йому не вдалося. День закiнчувався, роме© i
слов'яни, втомленi бо м, почали роз' днувати ряди. Обидва вiйська
отаборилися в полi.
Роси почали збирати сво©х убитих i палити ©х на великих вогнищах перед
крiпосною стiною, серед убитих тарiйських во©нiв були жiнки. Приносили в
жертву, на очах у роме©в, ©хнiх полонених -- вiдсiкаючи голову разом з
плечем.
На другий день почали мирнi переговори. За умови, що Святослав
вiдступить вiд Доростола за Дунай, iмператор видав на кожного во©на
Святослава по 20 кiлограмiв хлiба, зобов'язався сприятливо приймати руських
купцiв. Харчiв роме© видали на 22 тисячi чоловiк. Близько восьми тисяч росiв
погинуло в цiй вiйнi.
969 року на островi Хортиця на Днiпрi у бою з печенiгами загинув
останнiй Великий ки©вський князь, який молився Ягнi, Святослав Iгоревич.
Великим князем у Ки вi став Ярополк Святославович.
Великим ки©вським князем став Володимир, син Святослава. По сво му
вокняжiнню вiн зiбрав у Ки вi, на Святiй горi, всiх головнiйших богiв
Тарiйсько© землi. Це були шiсть перевтiлень Ягни. I волхви приносили ©м
жертви, творячи треби. Вся земля Тарiйська, упорядкована Великим князем
Святославом, корилась Ки ву. Вiзантiя платила данину, як i ранiш. 987 року
перемiг князя Володимира Змiй спокуси, Золотоголовий кабан. Мало йому стало
данини вiд усiх сусiднiх народiв, захотiлося ще й золотих вiзантiйських риз.
Чи не помишляв вiн стати ще й iмператором вiзантiйським?
Але якщо ти збира шся у бойовий похiд, то бери з собою у серце свого
Бога, i Слава тебе не омине. Ось уже майже два тисячолiття греки платили
укра©нцям дань з деякими перервами i хотiли заарканити могутню тарiйську
душу сво ю вiрою, та все намарне. Допоки князi-во©ни, волхви-пророки,
люди-народ молились Ягнi i ©© перевтiленням, доти укра©нський народ днався,
випростувався, можновладний перед будь-якою напастю.
Могутнiм було дерево укра©нсько© держави, коли ©© князi-во©ни,
зажершись достатком вiд податей з усього свiту, почали виганяти мечем свого
Бога з сво © хати. Горе народовi нашому. Три столiття безбожнi князi
плюндрували землю Троянову в усобних вiйнах, аж поки ©© не потоптали орди
Батия. I ось уже 1000 рокiв стогне пiд iноземними ярмами укра©нський народ,
i не вмира , i не ожива , а лишень кона та шука забуту стежку до свого
Требища, до свого Артаря. I скiльки вже за цих 1000 рокiв було могутнiх
укра©нських геро©в, якi хотiли визволити свiй народ з неволi i не змогли, бо
не знайшли вiри у свого Бога.
У 988 роцi повелiв князь Володимир поперекидати на Священнiй Горi
тарiйських Богiв. Одних порубати, iнших спалити. Перуна ж наказав прив'язати
коневi до хвоста i волочити з гори по Боричевiм узвозi. Волочити Бога
князiвсько© звитяги. Горе! Того Перуна, iменем якого клялися у вiрностi один
одному всi укра©нцi, i волхви ©хнi, i князi ©хнi! О горе! О грiх! О напасть
i нечестива спокуса злого Золотого кабана! I поставив князь Володимир,
боговiдступник, 12 грецьких попiв бити Перуна жезлами. Коли тягнули Перуна
до Днiпра, то оплакував його народ, оплакував народ свою долю без
найбiльшого i наймогутнiшого заступника Перуна -- перевтiлення всемогутньо©
Ягни-Лелi-Бережi.
Скинули Перуна в Днiпро, а князь Володимир ще й приставив до нього
сторожу iз варягiв, наказавши, щоб, коли пристане до берега, вiдштовхували
його списами, а як допливе до порогiв, то вже хай як хоче. Попливла з
Укра©ни разом з Перуном воля, злагода i сумлiння тарiйцiв. Перун був пристав
до Видубицького бору, бо кияни бiгли слiдом i просили: "Видибай, Боже", але
варяги вiдштовхнули його. З цього часу ця мiсцевiсть зветься Видибiр. За
порогами Днiпро винiс Перуна на мiлину, i його взяли до себе венеди-уличi. З
того часу звила собi там гнiздо Воля Укра©ни. Перуновi i
Богинi-Бережi-Тро ручицi молились уличi-запорожцi. Коли смута, розор i
забуття витали над Аряною, запорожцi вдихнули у, здавалось би вже мертве
тiло, живу душу клятводержця Перуна сина Ягни.