Страница:
наступ. Спочатку сперечаються за право лiзти на дерево.
- Ти слабенький, - сказав батько, - а там треба мiцно цвях забити, i
молоток важкий.
- Я зумiю! - настою син.
- Е, нi: ти стiй тут i придержуй драбину, щоб не посковзнулась, поки я
лiзтиму до гiлок.
Шпаки повтiкали, вгледiвши непрошеного гостя.
Вiн, як справився, злiз додолу i вiднiс драбину за липу. Шворку
потягнув крiзь проламину в мурi, за яким принишк, покликавши туди сина.
Довго ждали; страшенно довго.
А птахи виказували байдужiсть до ознак облоги, передусiм - до ново©
частини ©хнього домику, оздоблено© шворкою, що напиналася до землi.
Байдужiсть була удавана i кiнчалася на певнiй межi вчинкiв. Вiльно кружили
птахи i пурхали навкруг; навiть пострибували на покрiвлi. Але всередину не
думали вертатися, нiби зроду там не жили i мешкати не хотять, хоч якась
сила весь час тримала ©х поблизу входу в дощану хатку. Мирон Данилович
тримав шворку натягнутою: щоб, смикнувши ©©, в одну мить закрити дверцi.
Птахи перегулювалися на гiлках бiля помешкання, обернутого в погибель.
Тим часом хлопець розглядав дерева: всi нiби незримо дихають, звернутi
до тепла, i купаються в свiтлi. Зовсiм повеснiло, хоч якоюсь невiдступною
тiнню сто©ть похмурiсть,вiд зими.
Першi птахи, що недавно прилетiли, обережнi!
Однак найсмiливiший, спокусившися i перемiгши вагання, скочив до хатки
i зник всерединi.
Мирон Данилович враз смикнув шворку: " сть! сть!" - повторив, радiючи.
Взяв торбинку i полiз брати зловленого. Коли птах повинен був перескочити
з будиночка в торбу, тодi вдарив вiдчайно пiд ©© край i, вискочивши, щез -
тiльки повiтря фуркнуло.
- Отако©! - з досадою промовив Мирон Данилович, кинувши торбу на землю.
Невесело верталися батько i син: здобичi жодно©, тiльки день згаяли.
- Шпаки проворнiшi, нiж ми, - пояснив батько невдачу. - От, зробимо
пастку: один ховрах зловиться, на тиждень ©сти.
- Водою вилл м, - пропону син.
- Можна водою.
- Тодi нащо пастка?
- Пригодиться. Бо води багато треба. Спробу мо водою, i пасткою.
Господиня i донька зустрiчали сумнi, як i самi птахолови.
На черзi - пастка. Мирон Данилович пиляв дошку, а син тримав з краю;
слабi робiтники часто приставали. Надвечiр збудувалася подобизна приладдя
з фiзики, для вивчання в трудовiй школi.
На одному кiнцi дошки прорiзано невеличкий круг. Бiля другого кiнця
сполучено, з допомогою хитрого "заскоку", двi планки: одна зверху - щiльно
при дошцi, i одна знизу при нiй. Верхня планка сво©м ширшим кiнцем
прикрива , як затулка, прорiзаний круг; а ©© вужчий кiнець ходячи на вiсi,
пристрою ться до "заскоку". Коли ширший кiнець планки пiднiма ться над
прорiзом, куди повинен устромити голову ховрах, - тодi ©© вужчий кiнець,
дiючи через куткуватий крючок пристрою на "заскiк", звiльня з пружмниого
зводу нижню планку: пiд дошкою. Та планка, схожа на ре чку, нiби ударник
гвинтiвки, швидко б' в напрямi до прорiзу. Низ дошки гладенько
виструганий i там планка легко сунеться крiзь дужки, зробленi з дроту.
Кiнець ©©, який б' до прорiзу, ма в собi нагострений цвях: протинати
горло ховраховi. До дошки прибито пакольцi, призначенi мiцно тримати
знаряддя при землi.
Як докiнчили його, Мирон Данилович поставiв на стiл, для огляду i
перевiрки, чи справний механiзм? Дав синовi щiтку: нею, зробленою з
рогожки, мати колись хату бiлила; щiтка зсохлася, намочена в розведенiй
крейдi.
- Бери щiтку, - звелiв батько, - i знизу веди ©© край через прорiз:
так, якби це сунувся ховрах.
Син робить, що звелено. Поволi пiдводить щiтку знизу i зрушу а мiсця
ширший кiнець верхньо© планки; вона ж, пiднявшиея над. прорiзом, звiльнила
- через "заскiк" - ре чку пiд дошкою, з пружинного зводу. Тодi рiзко
дзенькнула пружина, а ре чка, озбро на гостряком, метнулася - врiзала його
в кругласту щiтку, нiби ховраховi в горло.
- Ой, страшна ця рiчi - сказала господиня. Майстер знiяковiв:
- Чим страшна? Здавна ж такi роблено...
- Тим страшна, що нагаду , як мучать людей: в таких пастках.
- Е-е! Влада ловить людей, а ми хижакiв, ще зерно крадуть.
- Хоч i так, однаково - страшна вигадка. Менi подужалося... - нi,
скажете, що я безумиця.
- Чому?
- Подумалося: не ми хижого, а вiн всiх пiймав i душить.
- Так i : ми спiйманi
- Бо гемони згуртовано пристали до татарця - душити нас. I сонця ие
видно.
- Нехай. Те саме на ник повториться i вкаже, хто зробив. Бог дужчий -
всiм на небесних терезах змiрить, що заслужили.
- Вже нас не буде.
- Другi побачать.
Дарiя Олександрiвна тiльки гiрко зiтхнула, скоса поглядаючи на
побудiвку, що нагадувала ©й владу "татарця", - та подiбно б' всякими
гостряками в горло людностi, заведена чортякою.
Через негоду, що почалася вночi, i через недугу, вiд яко© голова
заморочувалася, Катранники вийшли в степ аж на третiй день.
Ранок погожий. Батько нiс приладдя в мiшку i тягнув лопату; синовi
доручив вiдро i дротяний крючок. Таких мисливцiв, як вони вдвох, чимало
вибралося: скрiзь сiрi постатi. Довго сновигали батько i син, поки
натрапили на нору з певними прикметами ховрашиного побуту, недалеко вiд
видолинка з калюжею. Воду носили вдвох, держачися за дужку вiд вiдра -
так, що бiльша вага лягала на сторону старшого. Швидко зника вода в норi!
- стiнки i темнiють, i протряхають.
Вiдходячи, мисливцi встромлювали лопату навскоси: замикали звiра.
Збилися, числячи влитi вiдра.
- Мабуть, ховраха нема дома,- сумнiва ться хлопець.
- Де б вiн дiвся? Тiльки тут.
- По старi колоски побiг...
- Нi, побо©ться: сьогоднi скрiзь ганяють.
- Або - зловив хтось.
- Були б слiди, а то ж рiвно.
- Чому сидить?
- Нора велика: треба залити.
Носять i носять. Зда ться, не буде кiнця. Виморенi вкрай. I якраз тодi,
коли перестали пильнувати нору, звiдти вискочив ховрах i помчав мимо.
Мирон Данилович ударив його крючком, але не вбив. Бiжить за ховрахом, а
той кида ться то в один бiк, то в другий, i видно, що притоплено його i
прибито: нема добро© прудкостi.
Недалеко вiд ярка починалися кущi - мала дiлянка, але досить ©х, щоб
ховраховi сховатися; вiн там i присiв. Шукають мисливцi довго, нема його:
так хитро сховався. Раптом вискочив, нiби з-пiд землi; кружить по
западинi, потiм вiдбiга до сво © нори, також кидаючися на сторони.
Мирон Данилович, доганяючи, бив навпопад, з розмаху, i стежив, аби
тiльки звiрик вiд власно© нори не вiдбiг до сусiдсько© i не вернувся в
кущi. Випадково - так поцiлено, що писнув ховрах i забився у судомi;
вдарений пiдбором з усi © сили, сiпнувся декiлька разiв i скорчено припав
до землi; знов, востанн , пiдвiв голову i ще раз, невиразимо
ненависницьки, зирнув i околiв. Моторошно стало вiд погляду дико©, але
свiдомо© в сво©й смертi iстотки.
- Неси мiшок! - звелiв батько хлопцевi, зовсiм задихаючись.
Обидва, як прийшли додому, зразу лягли. Батько важко дихав; болi - в
цiлому тiлi, аж застогнати хотiлось. Дрiмав, поки жiнка зварить вечерю з
ховраха. Прокинувся, бо син клав йому лист на руки: щойно принесено i
кинуто в двiр, просто на землю, нiби то лист не до людей, а до худоби,
яко© вже не видно.
Писав косар, Калинчак - вiн i обiцявся сповiстити, як тiльки натрапить
на заробiток.
- Читай голосно! - просить жiнка. - Що там пишуть.
Вiн до сина:
- На, читай: я слухатиму.
Андрiй розбира карлючки, веденi криво i розхитанi рядами:
"...Пристав я на Пiвнiчному Кавказi. Можна витерпiти трохи;
пiдробiток i дещо з ©жi. При©дьте - зачепитеся в совхозi".
- Це добре: куди тiкати! - сказав Мирон Данилович.- По©дем на
Кавказ...
Дiти теж пожвавiшали:
- На Кавказ ©демо, на Кавказ! Коли, тату?
- Не спiшiть! Не скоро. - Сказав, а сам втiшений: "Ось, куди
вискочити з тенет, серце зболiло вiд такого помирання".
Жiнка зрiка ться:
- Вже я з дiтьми мандрувала. А тепер знов ночувати, як собакам, пiд
тинню. Так пропасти i дома можна. Нiкуди з малими не по©ду!
Вiн довго збирав останнi мiркування, та не вирiшилося нiчого.
Ховрашина в юшцi пахла смачно, коли ж покуштував, чудна якась... "Це я
всилюю собi!" - думав Мирон Данилович.
Голод навiв такий присмак, що скоро кiсточки лягли бiля миски в кожного
©дця: обгризенi i обсмоктанi.
- Гарне м'ясо - не думала! Правда, гарне? - пита мати.
Малi цокотять ложками об миски i, стверджуючи, хитають головами замiсто
вiдповiдi.
Батько по обiдi взяв мiшок i знов подався в поле. Людськi тiнi снували
всюди - поодаль одна вiд одно©. Вiн вiдбився зовсiм далеко i, поникавши
марно, стороною верта : тодi бачить розкопаний кагатик. Торiк там були
бiлi буряки; гарнiшi забрано, - зосталася гнилувата дрiбнеча, з яко© дещо
годиться на борщ. Мабуть, хтось брав i, занедужавши, вмер. Рештки
пропадають. Поки перечищав ©х, оберталося на думцi з невiдчiпною тривогою,
нiби вiд хуртовини: хтось брав тут i вмер, брав i вмер...
Мирон Данилович вiдходить до села. Земля, як жива, прокида ться i нiби
загляда в душу людини: чого ходиш без плуга? Вдягнена свiтлою вогкiстю,
диха м'яко i з ясним смутком, навiть з незвичайною зворушливiстю,
обiцяючи врожай, - пiсля злигоднiв викинеться добрий колосок.
Хмарки переходили легко i так низько, як в хатi; вiддавали перловою
рожевiстю i синню, забарвлюючи повiтря вiдсвiтами.
Селянин ступав помалу - берiг дихання; боявся, щоб серце не почало
перебивати: тодi впадеш немiчний. Перетерплював одну тривогу, вiдчуваючи
©© з великими смутками, без надi© подужати до кiнця. Не мiг вирватися з
болючого круга, повного тiней, що стовпилися i, мов птицi, вiщують
майбутн .
Вiн вертав завулками, де все чорнi , як пiсля пожежного побо©ща: все
обiдране i розорене до пня. В однiй хатi дах провалився i не було нi
дверей, нi вiкон. Мирон Данилович загляда всередину без луток: мертвi
лежать не прибранi - цiла сiм'я. Батько бiля лави, близько покуття; мати
при стiнi, а дiти, скорченi, недалеко вiд печi. Сама ж стiна, при якiй
сконала жiнка, була вся на вiддалi простягнуто© руки обколупана, а пальцi,
забрудненi в глину, яку ця душа видряпувала i ©ла перед смертю.
Мирон Данилович, глядiвши, зацiпенiв на мiсцi, нiби грозовицею
прошитий, а вмить вiдвернувся, бо почув як десь поблизу загуркотiло -
спроквола, з глухими перестуками колiс. Тодi вiдступив вiд хатнього
кладовища. Став за причiлком поруйнованого сарая; бачить: наближа ться вiз
i коло нього - два дядьки, обидва ледве сунуть, такi слабi; поволi
наближа ться вiз, запряжений ребристою конячиною. Ось приста до хати,
звiдки щойно вiдiйшов свiдок.
Дядьки беруть довгi жердки з крючками, нiби гакосписи, вживанi
пожежниками в роботi серед огню, i входять по мертвих. Через порiг тягнуть
труп чоловiка до воза; потiм, перемiнивши жердки на вила, простромлюють:
один вганя гостряки крiзь ноги, а другий - крiзь шию... З натугою
пiднiмають труп, хоч то сам кiстяк в шкiрi i лахмiттi, i кладуть на вiз.
Вiдпочинувши, знов зайшли в хату, виволочили вiдтiля, мов великий потлiлий
снiп, труп жiночий, з пальцями в глинi, i так само на вiз поклали, пiсля
чого побрели по мертвих малят.
Мироновi Даниловичу видалося, що жiноча рука шарпнула повiтря, - i вiн,
нiби крижаним вихром обкинутяй, мерщiй пiшов геть, не оглядаючись. Думав
дорогою:
"Нiж отак пропасти пiд бiсiвськими гаками, спробую на Кавказi", - що
зароблю, додому вишлю: прикупити харчiв; бо кiнець на возi© - кинуть через
полудрабок, коли людина тiпа ться". Докладно обмiркував: ноки йому до©хати
до служби, в хатi вистачить маторженикiв, ховрашатини, бурякiв i лузги.
Андрiйко зна , як ловити звiрка i птахiв. З мамою дiти ходитимуть по
зiлля, що скоро вирветься наверх.
Вiддавши жiнцi знахiдку, пiшов по ломаччя на паливо: в сусiдньому
дворi, порожньому i тихому, як. цвинтар, витягнув iз хлiвця; нотяг до
свого порога - там порубав i поколов на цурки. В хатi мовчання. Дiти
сидять коло печi, скорчившись, як тi, що ©х Мирон Данилович бачив щойно в
ру©нi.
- Трохи продержимося, - сказала жiнка, - а далi як буде?..
- Я надумав: таки по©ду! Не стане гроша на квиток, один i так проскочу.
Вночi багато "зайцем" тулиться мiж вагонами.
- I я можу так, - озвався син.
- Гаразд, але сиди дома! Ще тобi рано.
- Краще б не ©хав, - вiдраджу дружина, - тепер же дороги небезпечнi:
скрiзь ловлять i кидають, коли не в степ, то в глибокий яр.
- Вовкiв боятись...
- Вiд тих вiдчепишся, а вiд цих нi, вони - як чорти.
- Таки по©ду, сьогоднi ж по©ду. Чого ждатиму? Спробувати треба, нiж
отак пропадати. Тут нiякого заробiтку. А чоловiк листа прислав i кличе:
робота. Вiн ма хоч хлiбину чорну - i я добуду i привезу.
Сама згадка про хлiб, нехай буде иайчорнiший, збудила болюче бажання -
хоч скориночку взяти...
Глянула жiнка, як дiти слухають, сидячи коло печi, аж оченята ©м
заiскрилися, i промовила тодi:
- Спробуй, тiльки знай: як не вернешся, ми без тебе пропали!
- Не журись: харчiв добуду i зразу ж додому. Як мiг би жити без вас?
Вiн дуже стривожився серцем, коли в дорогу виходив. Родина проводжала
до ворiт - далi йти вiн заборонив. Дружина мовчки плакала, прощаючи, а
доня вчепилася рученятами, тонкими, як двi гiлочки, в його рукав i не
вiдставала, тiльки сумно оченята свiтять: нiби хоче сказати, що це понад
сили ©© дрiбно© душi - розлучитися з татом. Вiн, жахаючись, подумав: "Уже
поза свiтом дивляться очi мо © дитини!" . Хлопець, хоч тримався мужнiше,
нiж сестра, все ж не мiг вiд тата вiдступити - так i поривався до нього,
мов незримо прив'язаний.
Мирон Данилович сказав собi в думцi, терплячи вiдхiд вiд рiдних: "Дуже
сумне мо прощання! - чи не знак?"
Всилу розлучився з сiм' ю. Вiд перехрестя бачив, як вони коле ворiт,
любим i таким беззахисним гуртком стоячи, пiднiмають руки i все прощають
його.
А вiн, звернувши на другу вулицю, безлюдну, раптом вiдчув несвiтський
жаль на серцi, мов напад негоди вночi - чорно©, слiпо©, повно© дощу та
блискавок: враз, без просвiту! - i його тодi нiби судома пройняла. На
обличчi, вже . давно незнанi, покотилися сльози i закрили зiр. Отямившись,
пита себе: "Що це? Скiльки рокiв не плакав, а тепер - як мала дитина".
Вiдходив, схожий на приреченого: мимо розгороджених садиб, мимо хат
обдертих, мов кiстяки найдавнiших тварин, хат - пiд хмарами, що
проносилися низько, нiби торкаючи ©х. Вiяло вогкiстю.
Часом граки промайнуть i, косо обкинувши луковину в повiтрi, зникнуть
за блiдно-рудими горбами в степу i млистосизими перелiсками.
Нiмо серед ру©н. В одному дворi - величезне попелище, а бiля нього -
неглибока яма, де лежать мертвi: старий чоловiк i хлопчик, трiшки попелом
притрушенi. Як глянув перехожий, на душу тiнь зайшла; невловимим страхом
скувала на мить: важка i холодна.
Вiн далi похилив пустельною вулицею, рiдко, в зморi душевнiй поглядаючи
на хати. Порiвнявся з кладовищем i видно: при кутку чоловiк, зовсiм
знесилений, копа яму - вже кiнча роботу... Вже, встромивши лопату,
вiдходить кудись кволими кроками. А з'явилися два сусiди, однаково, як i
вiн, знеможенi: тягли мертвого просто за плечi i, побачивши свiжу яму,
поклали його туди. Постояли трохи i пiшли - прямцем помiж ру©ни.
Мирон Данилович дожида : що далi...
Той, хто викопав яму, притягнув, на двох ломаках з перекладиною, свого
покiйника. Поклав його бiля ями i сто©ть: дивиться на пiдкинутий труп,
розмислюючи, що робити? Здавалось, викине чужого мертвяка, а помiстить
свого, бо для нього яму викопав. Але все пiшло iнакше - чоловiк зоставив
чужого в споко© i зачав копати яму наново, для свого. Скоро ж зовсiм
приставi - не мiг рити землю. Подумав з хвилину, а потiм полiз в готову
яму: судячи з його рухiв, старався вiдсунути пiдкинутого покiйника набiк.
Пiсля того вiн поклав туди ж, поруч, i свого покiйника. Вилiз i був
задоволений: там помиряться, свiй i чужий! Взявся засипати обох.
Катранник, постоявши коло кладовища i вiдпочинувщи, подався на шлях,
бiля якого здалеку все щось темнiло, нiби дрiбнi горбки. Коли пiдiйшов
близько, побачив, що то - люди, зовсiм опухлi, лежали на висохлих бур'янах
i просто на землi.
Дивившися, селянин вiдчув: йому тьмариться в очах i немiч хилить до
трави. "Коли б i самому тут не впасти!" - замовля себе. Зусиллям
вiдводить очi вiд лежачих i просту далi: навпростець, мимо дрiбного
хуторця.
Здавалося, безконечно йшов i все згадував про хатки, що тут були -
свiтлi, мов скарбнички, серед вишневого цвiту; з яскравими грядками
чорнобривцiв i соняшниками коло вiкон.
Поглянув, розбито хуторець, як старий горщик! - сiробрунатна ру©на в
висохлих бур'янах, на темному схилi. Покiйникiв мало. Не видно слiдiв
людських, крiм кiлькох найсвiжiших, з колi ю разом. Селянин здогадався:
"Знов, тi самi возi©..."
Примiтивши пiдводу, що вiд'©жджала в степ, вiн попростував назирцi за
нею, поки спинилася недалеко вiд дороги, бiля старого колодязя. Дядьки
вхопили з пiдводи труп - як дровиняку, вкинули в колодязь i взялись до
наступних мертвякiв; спорожнили вiз.
Селянин обминув ©х подалi, бо раптом упади, вони вкинуть на дно, а тодi
- смерть болюча, в калiцтвi: тут колодязь глибокий - страшно глянути!
Пiсля цього випадку, трохи повагавшися, звернув до сусiднього села, де
жив колись. Недалеко туди, i хтозна, чи не трапиться що ©стiвне; дiтям би
вiднiс, перед довгою розлукою. Трудно йшов. Ось i село - не впiзнав його
Катранник!
Колись ряснi верби зеленiли на пiвнiчному березi ставка, розступившись
тiльки там, де хлопцi приганяли скот напувати: там воли, корови, телята,
конi вбродили в воду, по пiску. Росли верби i вподовж греблi, i на
городах, що тяглись до само© води: напроти недалекого другого берега, де,
також по схилу, тiльки лагiднiшому, шумiли лани пшеницi, нiби вклонялися
до вiдблиску сонця в ставковому дзеркалi. Сади, мов зеленi хмари, облягали
його вiнками, все розширяючися на горбах i невисоких кручах, З-мiж дерев
виглядали хатки, як бiлi горлицi, що зложили крильця, такi чистi хатки i
гарнi: радiли до блакитi вiкнами, нiби очима.
А тепер - нi деревця нiде, нi тину! - самi бур'яни. Хати розваленi:
темнiють рештками коминiв i стiн.
Демонський смерч пройшов i вмить змiнив оселю; з живо© зробив мертву.
Через те чорний прапор - матерчаний чотирикутник, як пекельний знак, -
сповiща високо на жердцi, що вся оселя стала домовиною. Гiрко дивитись на
пустелю, i Катранник вiдразу повернувся в степ. Виходячи, глянув на
вулицю, вкриту торiшнiми бур'янами: побачив чоловiка, не дуже старого, але
виглядом древнiшого вiд кожного дiда: шия тонка-тонка, мов сама висохла
окiстка зосталась, обтягнута посiрiлою шкiрою.
Чоловiк iшов повагом; голова широко похитувалася, нiби на стеблинi, -
велика i кутаста. Волосся наполовину випало. Комiр, надмiрно широкий для
ши©, осунувся набiк, звис петлею на трудних кiстках: як i вся сорочка,
давно непрана, притемнiв до кольору землi. На цiпочок опирався селянин i,
вiдхиляючи височезнi бур'яни, ступав забарно, нiби перевiряв, чи мiцнi
суглоби в ногах. Зник, мов привид, що верта до труни.
Катранник обережно рушив слiдом i роздивля ться, - де старий? Скрiзь
бур'яни i розваленi житла. З одних сiней через порiг виставилися самi
стопи: землисто-сiрою мертвизиою до хмарного дня, як викладенi з могили.
Так вразили, що подорожнiй покинув шукати дiда i звернув до знайомо© хати.
Прича©вся, коли зачув стукiт пiдводи. "Скрiзь вона!" - подумав з досадою.
Бригада гробокопiв складалася з п'ятьох - чотири йшли при кутках гарби, а
п'ятий вiв конi. "Де цих попади на вiз - не вирвешся!"
Вiдстуковiла пiдвода; тодi Катранник попрямував до знайомо© садиби -
дивився i не мiг збагнути: нема любого мешкання, до якого звик! Хата,
оббита дощами i потрiскана, стала падати. Оголений пiдсiшок виглядав так,
нiби зуби нечисто© сили вгризли рiг, зiрвали м'ясо, зоставивши дерев'яний
маслак. Дах запався. Сiрiла кроква, як частина перекинуто© шибеницi.
Подiбно до цi © хати, нежива тварина в полi лежить, обдзьобана хижими
птицями, що лишили на ребрах шмаття шерстi. Дверi виваленi з одвiрками.
Хмурно i сиро в ру©нi.
Тут жили дальнi родичi: вмерли вони, чи свiт за очi втекли?
Дивився на дiлянку, знану з дитинства, на хату, в якiй жив, обернену в
розвиток глини, як i всi iншi житла навкруг. Зосталися рештки: безслiвне
промовляти про смерть - кожному хто сюди приходить.
Засмучений безмiрно, вiдходив Катранник вiд пустки. Мандрував навмання,
аби в степ вибратись, а там вхопити напрямок до станцi©. Коли, зрештою,
прибув туди, його не впустила бригада комсомольцiв, що, настирно i рiзко
кричучи, всiх завертала геть. Марно було б просити. Похилив голову
Катранник i попростував пiшки в район.
На шлях, що слався безконечно, налягали хмари. Посiяв дощик, потiм
линув так, що враз калюжi стали, але скоро i вщух. На нього не дуже селяни
зважали - тiльки гнулися, мов колоски.
Хто, вкрай виснажений, падав при дорозi, там помирав; i кожен був
близький до того самого: вже здерев'янiв почуттями i тiльки прислухався,
чи скоро самому кiнець.
Катранник ступав, зiбравши вичерпки сил в одно прагнення, i всi думки -
в один вузлик, мов залiзний: неодмiнно дiйти.
20
В районi, куди добувся з iншими, жовтiли установи в кам'яницях. Брама
величезного подвiр'я тримала напiк: "Союзхлiб", i дивувала хлiбороба
страшенно. "Чому союзний? Виходить, то хлiб союзу з пiвнiччю, звiдки
накази йдуть, - який союз, коли забрано хлiб, а ти вмирай?"
Погляд зосередився на пiрамiдах збiжжя: крiзь дiрявий брезент багато
зерна видно, промоклого в дощi i пiдiпрiлого.
Сам колiр зерна непереможно надив. Ось вiн - спасенний хлiб. Перед
очима. Чиста пшениця. Всього мiшечок би набрати - сiм'я вряту ться!
Однаково ж зерно згни на мокрому мiсцi. З того, що просипа ться в грязь,
можна тисячi торб наповнити i спасти душi. Нi, i хлiб, i люди гинуть. Хто
наказав?
Сильна варта обступила пропадущi пiрамiди, вся з гвинтiвками; по-чужому
говорить.
Селяни ж, нiби привороженi, дивляться на зерно: худi, як тички, i
обшарпанi гiрш, нiж колись жебраки. Здебiльшого сидять або прилягли -
скоро ©м кiнець. Крiм люто© голодностi, терплять муку вiд споглядання
близького хлiба; зда ться, простягнув руку, ступивши наперед, i -
врятований! Досить сирого зерна по©сти, щоб скрiпитись: твого зерна, з
двору забраного.
Спокуса пожира кволi душi, як незримий огонь, довiвши до
пiвбожевiльного самозасдiплення. Прилютувала близькiстю пшеницi i зв'язала
руки, ноги, думки, очi, i позбавила твердо© волi - шукати iншого рятунку.
Мерехтливi очима, притягуються до хлiба, як снохода до мiсяця або нiчнi
метелики до полум'я: притягуються i поволi згоряють в недужому жеврiннi
свого серця.
Катранника борола, мов навiяння, ця бiда: вiн теж. пагточився очима до
пiрамiд. Без марева, в денному виглядi хлiб! Ось, близько! Постiй отак
пiвдня, i пропав; недуга душевна, скувавши, домучить. Як з ланцюга,
вирива ться вiн з того заморочення...
Недалеко вiд сiрчано-жовтих дверей райвиконкомiвського будинку, в
западинi мертва людина лежить; обличчя не видно, бо дощова вода,
набравшись високо, закрила. Проходить чоловiк, поплямлений i небритий,
маючи в руцi поламану пилку на залiзо. Сам собi говорить вiн, але так, що
сторонньому чути:
- Умерла жiнка, другий день лежить - i вони нiчого... Затупотiли,
вбранi в рудi ваксованi шкiрянки, службовцi на виходi з дверей, тодi враз
Катранник i стрiчний поспiшили нарiзно. Оглянувшись на групу при будинку,
селянин подумав: "Прибиратимуть мертву - того й вийшли гуртом; iродовi
душi, а таки ж люди". Однак, група постояла на схiдцях, подимiла
папiросками, i хоч би хто зиркнув на покiйницю, що лежала перед ними!
Зiйшли наниз i огидливе обминули труп, коло якого свiтлi брижi бiжать на
водi. Обминули так, нiби то - дровина, що перешкоджа державнiй справi.
Катранник, побачивши, як частина службовцiв повернула йому вслiд,
пришвидшив крок. Треба сходити в мiстечковi магазини. Скрiзь дiди, жiнки,
дiти ходять пiд вiкнами i спиняються перед дверима: ©сти просять. Багато
померлих, нiхто не прибира ©х. Ось двоповерхова установа, крита
ржависто-брунатною бляхою. На першому поверсi вiдчинилося вiкно:
повнощокий чорнiй, нагоро©живши френч на плечах, розгляда вулицю i щось
жу . Внизу, на тротуарi, пiдходить бабуся i простяга руку, висохлу, як
хмизина:
- Дайте, хоч крихту! Бо вже вмру...
Сизастовибритий слуха в вiкнi, слуха , жуючи, i нiби аж втiша ться вiд
жалiбного прохання, а враз iз брязкотом зачиня вiкно; чути, як клацнула
задвижка.
На дверях, крiзь скляний прямокутник на бронзових гвинтах, багрiла
вивiска, з яко© Катранник довiдався, що тут - редакцiя часопису
"Ленiнський шлях". В сосновiй рамi з дротяною сiткою, вкрiпленiй на
паркан, висiв примiрник видання. Поблизу валялася половина часопису, кимсь
покинута чи загублена. Селянин зачепився поглядом за статтю, звiдки
викричано: "Пiдкуркульники в мiстi об'©даються чужим хлiбом... не хотять
робити в полi... це - саботаж!.." - i далi в такому змiстi; багато i
густо.
Хотiв покласти папiр на землю, бо подосадував: "Бач, пикатий, що ковта
в вiкнi, розбрехався, коли платять; вiн до землi нi за якого чорта не
пiдiйде робити хлiб, як ми i нашi сiм'© з прадiдiв". А таки селянин
приберiг часописний друк: в дорозi згодиться.
Бiля сусiднього домика, ©дкого покрiвлею, як i редакцiя, але
одноповерхового, стала пiдвода, вся обкинута парусиною. Сутулуватий
службовець, що мав на кiльцюватому волоссi кепку з чорно© шкiри, метко
зскочив на цеглу i, щось крикнувши пiдводчиковi, потупотiв до дверей. Там
потягнув за дерев'яний держачок, вiд якого бiгла вгору дзвiнкова дротина.
Потягнув i зразу ж - назад до пiдводи, вiдкiля вiзник перевалював мiшок,
зверху сивий вiд випорошено© крупчатки, нiби коло млина. Вхопили вдвох i
домчали до дверей, що якраз тодi рвучко вiдчинилися, бо за ними стояв
хтось i ждав, коли впускати. В одну помлу очей мiшок щез всерединi, пiсля
чого обидва носi©, за спинами яких дзвенькнув дверний замок, вiдбiгли до
пiдводи, скочили на сво© мiсця i погнали щодуху. Важкий вистукiт розлiгся
по сiрастозеленкавих бруковиках, тьмаво-лискучих пiсля дощу, мов черепи,
тiсно покладенi в грунт.
Переходячи, голоднi ставали перед дверима; дiд, що хитався, як
смертельно поранений, потягнув держачок дзвiнкового пристрою - жодного
руху i вiдповiдi! Нiби не було нi душi всерединi. Прохачi, зболiвши
нервами вiд марного ждання, вiдходили геть.
- Ти слабенький, - сказав батько, - а там треба мiцно цвях забити, i
молоток важкий.
- Я зумiю! - настою син.
- Е, нi: ти стiй тут i придержуй драбину, щоб не посковзнулась, поки я
лiзтиму до гiлок.
Шпаки повтiкали, вгледiвши непрошеного гостя.
Вiн, як справився, злiз додолу i вiднiс драбину за липу. Шворку
потягнув крiзь проламину в мурi, за яким принишк, покликавши туди сина.
Довго ждали; страшенно довго.
А птахи виказували байдужiсть до ознак облоги, передусiм - до ново©
частини ©хнього домику, оздоблено© шворкою, що напиналася до землi.
Байдужiсть була удавана i кiнчалася на певнiй межi вчинкiв. Вiльно кружили
птахи i пурхали навкруг; навiть пострибували на покрiвлi. Але всередину не
думали вертатися, нiби зроду там не жили i мешкати не хотять, хоч якась
сила весь час тримала ©х поблизу входу в дощану хатку. Мирон Данилович
тримав шворку натягнутою: щоб, смикнувши ©©, в одну мить закрити дверцi.
Птахи перегулювалися на гiлках бiля помешкання, обернутого в погибель.
Тим часом хлопець розглядав дерева: всi нiби незримо дихають, звернутi
до тепла, i купаються в свiтлi. Зовсiм повеснiло, хоч якоюсь невiдступною
тiнню сто©ть похмурiсть,вiд зими.
Першi птахи, що недавно прилетiли, обережнi!
Однак найсмiливiший, спокусившися i перемiгши вагання, скочив до хатки
i зник всерединi.
Мирон Данилович враз смикнув шворку: " сть! сть!" - повторив, радiючи.
Взяв торбинку i полiз брати зловленого. Коли птах повинен був перескочити
з будиночка в торбу, тодi вдарив вiдчайно пiд ©© край i, вискочивши, щез -
тiльки повiтря фуркнуло.
- Отако©! - з досадою промовив Мирон Данилович, кинувши торбу на землю.
Невесело верталися батько i син: здобичi жодно©, тiльки день згаяли.
- Шпаки проворнiшi, нiж ми, - пояснив батько невдачу. - От, зробимо
пастку: один ховрах зловиться, на тиждень ©сти.
- Водою вилл м, - пропону син.
- Можна водою.
- Тодi нащо пастка?
- Пригодиться. Бо води багато треба. Спробу мо водою, i пасткою.
Господиня i донька зустрiчали сумнi, як i самi птахолови.
На черзi - пастка. Мирон Данилович пиляв дошку, а син тримав з краю;
слабi робiтники часто приставали. Надвечiр збудувалася подобизна приладдя
з фiзики, для вивчання в трудовiй школi.
На одному кiнцi дошки прорiзано невеличкий круг. Бiля другого кiнця
сполучено, з допомогою хитрого "заскоку", двi планки: одна зверху - щiльно
при дошцi, i одна знизу при нiй. Верхня планка сво©м ширшим кiнцем
прикрива , як затулка, прорiзаний круг; а ©© вужчий кiнець ходячи на вiсi,
пристрою ться до "заскоку". Коли ширший кiнець планки пiднiма ться над
прорiзом, куди повинен устромити голову ховрах, - тодi ©© вужчий кiнець,
дiючи через куткуватий крючок пристрою на "заскiк", звiльня з пружмниого
зводу нижню планку: пiд дошкою. Та планка, схожа на ре чку, нiби ударник
гвинтiвки, швидко б' в напрямi до прорiзу. Низ дошки гладенько
виструганий i там планка легко сунеться крiзь дужки, зробленi з дроту.
Кiнець ©©, який б' до прорiзу, ма в собi нагострений цвях: протинати
горло ховраховi. До дошки прибито пакольцi, призначенi мiцно тримати
знаряддя при землi.
Як докiнчили його, Мирон Данилович поставiв на стiл, для огляду i
перевiрки, чи справний механiзм? Дав синовi щiтку: нею, зробленою з
рогожки, мати колись хату бiлила; щiтка зсохлася, намочена в розведенiй
крейдi.
- Бери щiтку, - звелiв батько, - i знизу веди ©© край через прорiз:
так, якби це сунувся ховрах.
Син робить, що звелено. Поволi пiдводить щiтку знизу i зрушу а мiсця
ширший кiнець верхньо© планки; вона ж, пiднявшиея над. прорiзом, звiльнила
- через "заскiк" - ре чку пiд дошкою, з пружинного зводу. Тодi рiзко
дзенькнула пружина, а ре чка, озбро на гостряком, метнулася - врiзала його
в кругласту щiтку, нiби ховраховi в горло.
- Ой, страшна ця рiчi - сказала господиня. Майстер знiяковiв:
- Чим страшна? Здавна ж такi роблено...
- Тим страшна, що нагаду , як мучать людей: в таких пастках.
- Е-е! Влада ловить людей, а ми хижакiв, ще зерно крадуть.
- Хоч i так, однаково - страшна вигадка. Менi подужалося... - нi,
скажете, що я безумиця.
- Чому?
- Подумалося: не ми хижого, а вiн всiх пiймав i душить.
- Так i : ми спiйманi
- Бо гемони згуртовано пристали до татарця - душити нас. I сонця ие
видно.
- Нехай. Те саме на ник повториться i вкаже, хто зробив. Бог дужчий -
всiм на небесних терезах змiрить, що заслужили.
- Вже нас не буде.
- Другi побачать.
Дарiя Олександрiвна тiльки гiрко зiтхнула, скоса поглядаючи на
побудiвку, що нагадувала ©й владу "татарця", - та подiбно б' всякими
гостряками в горло людностi, заведена чортякою.
Через негоду, що почалася вночi, i через недугу, вiд яко© голова
заморочувалася, Катранники вийшли в степ аж на третiй день.
Ранок погожий. Батько нiс приладдя в мiшку i тягнув лопату; синовi
доручив вiдро i дротяний крючок. Таких мисливцiв, як вони вдвох, чимало
вибралося: скрiзь сiрi постатi. Довго сновигали батько i син, поки
натрапили на нору з певними прикметами ховрашиного побуту, недалеко вiд
видолинка з калюжею. Воду носили вдвох, держачися за дужку вiд вiдра -
так, що бiльша вага лягала на сторону старшого. Швидко зника вода в норi!
- стiнки i темнiють, i протряхають.
Вiдходячи, мисливцi встромлювали лопату навскоси: замикали звiра.
Збилися, числячи влитi вiдра.
- Мабуть, ховраха нема дома,- сумнiва ться хлопець.
- Де б вiн дiвся? Тiльки тут.
- По старi колоски побiг...
- Нi, побо©ться: сьогоднi скрiзь ганяють.
- Або - зловив хтось.
- Були б слiди, а то ж рiвно.
- Чому сидить?
- Нора велика: треба залити.
Носять i носять. Зда ться, не буде кiнця. Виморенi вкрай. I якраз тодi,
коли перестали пильнувати нору, звiдти вискочив ховрах i помчав мимо.
Мирон Данилович ударив його крючком, але не вбив. Бiжить за ховрахом, а
той кида ться то в один бiк, то в другий, i видно, що притоплено його i
прибито: нема добро© прудкостi.
Недалеко вiд ярка починалися кущi - мала дiлянка, але досить ©х, щоб
ховраховi сховатися; вiн там i присiв. Шукають мисливцi довго, нема його:
так хитро сховався. Раптом вискочив, нiби з-пiд землi; кружить по
западинi, потiм вiдбiга до сво © нори, також кидаючися на сторони.
Мирон Данилович, доганяючи, бив навпопад, з розмаху, i стежив, аби
тiльки звiрик вiд власно© нори не вiдбiг до сусiдсько© i не вернувся в
кущi. Випадково - так поцiлено, що писнув ховрах i забився у судомi;
вдарений пiдбором з усi © сили, сiпнувся декiлька разiв i скорчено припав
до землi; знов, востанн , пiдвiв голову i ще раз, невиразимо
ненависницьки, зирнув i околiв. Моторошно стало вiд погляду дико©, але
свiдомо© в сво©й смертi iстотки.
- Неси мiшок! - звелiв батько хлопцевi, зовсiм задихаючись.
Обидва, як прийшли додому, зразу лягли. Батько важко дихав; болi - в
цiлому тiлi, аж застогнати хотiлось. Дрiмав, поки жiнка зварить вечерю з
ховраха. Прокинувся, бо син клав йому лист на руки: щойно принесено i
кинуто в двiр, просто на землю, нiби то лист не до людей, а до худоби,
яко© вже не видно.
Писав косар, Калинчак - вiн i обiцявся сповiстити, як тiльки натрапить
на заробiток.
- Читай голосно! - просить жiнка. - Що там пишуть.
Вiн до сина:
- На, читай: я слухатиму.
Андрiй розбира карлючки, веденi криво i розхитанi рядами:
"...Пристав я на Пiвнiчному Кавказi. Можна витерпiти трохи;
пiдробiток i дещо з ©жi. При©дьте - зачепитеся в совхозi".
- Це добре: куди тiкати! - сказав Мирон Данилович.- По©дем на
Кавказ...
Дiти теж пожвавiшали:
- На Кавказ ©демо, на Кавказ! Коли, тату?
- Не спiшiть! Не скоро. - Сказав, а сам втiшений: "Ось, куди
вискочити з тенет, серце зболiло вiд такого помирання".
Жiнка зрiка ться:
- Вже я з дiтьми мандрувала. А тепер знов ночувати, як собакам, пiд
тинню. Так пропасти i дома можна. Нiкуди з малими не по©ду!
Вiн довго збирав останнi мiркування, та не вирiшилося нiчого.
Ховрашина в юшцi пахла смачно, коли ж покуштував, чудна якась... "Це я
всилюю собi!" - думав Мирон Данилович.
Голод навiв такий присмак, що скоро кiсточки лягли бiля миски в кожного
©дця: обгризенi i обсмоктанi.
- Гарне м'ясо - не думала! Правда, гарне? - пита мати.
Малi цокотять ложками об миски i, стверджуючи, хитають головами замiсто
вiдповiдi.
Батько по обiдi взяв мiшок i знов подався в поле. Людськi тiнi снували
всюди - поодаль одна вiд одно©. Вiн вiдбився зовсiм далеко i, поникавши
марно, стороною верта : тодi бачить розкопаний кагатик. Торiк там були
бiлi буряки; гарнiшi забрано, - зосталася гнилувата дрiбнеча, з яко© дещо
годиться на борщ. Мабуть, хтось брав i, занедужавши, вмер. Рештки
пропадають. Поки перечищав ©х, оберталося на думцi з невiдчiпною тривогою,
нiби вiд хуртовини: хтось брав тут i вмер, брав i вмер...
Мирон Данилович вiдходить до села. Земля, як жива, прокида ться i нiби
загляда в душу людини: чого ходиш без плуга? Вдягнена свiтлою вогкiстю,
диха м'яко i з ясним смутком, навiть з незвичайною зворушливiстю,
обiцяючи врожай, - пiсля злигоднiв викинеться добрий колосок.
Хмарки переходили легко i так низько, як в хатi; вiддавали перловою
рожевiстю i синню, забарвлюючи повiтря вiдсвiтами.
Селянин ступав помалу - берiг дихання; боявся, щоб серце не почало
перебивати: тодi впадеш немiчний. Перетерплював одну тривогу, вiдчуваючи
©© з великими смутками, без надi© подужати до кiнця. Не мiг вирватися з
болючого круга, повного тiней, що стовпилися i, мов птицi, вiщують
майбутн .
Вiн вертав завулками, де все чорнi , як пiсля пожежного побо©ща: все
обiдране i розорене до пня. В однiй хатi дах провалився i не було нi
дверей, нi вiкон. Мирон Данилович загляда всередину без луток: мертвi
лежать не прибранi - цiла сiм'я. Батько бiля лави, близько покуття; мати
при стiнi, а дiти, скорченi, недалеко вiд печi. Сама ж стiна, при якiй
сконала жiнка, була вся на вiддалi простягнуто© руки обколупана, а пальцi,
забрудненi в глину, яку ця душа видряпувала i ©ла перед смертю.
Мирон Данилович, глядiвши, зацiпенiв на мiсцi, нiби грозовицею
прошитий, а вмить вiдвернувся, бо почув як десь поблизу загуркотiло -
спроквола, з глухими перестуками колiс. Тодi вiдступив вiд хатнього
кладовища. Став за причiлком поруйнованого сарая; бачить: наближа ться вiз
i коло нього - два дядьки, обидва ледве сунуть, такi слабi; поволi
наближа ться вiз, запряжений ребристою конячиною. Ось приста до хати,
звiдки щойно вiдiйшов свiдок.
Дядьки беруть довгi жердки з крючками, нiби гакосписи, вживанi
пожежниками в роботi серед огню, i входять по мертвих. Через порiг тягнуть
труп чоловiка до воза; потiм, перемiнивши жердки на вила, простромлюють:
один вганя гостряки крiзь ноги, а другий - крiзь шию... З натугою
пiднiмають труп, хоч то сам кiстяк в шкiрi i лахмiттi, i кладуть на вiз.
Вiдпочинувши, знов зайшли в хату, виволочили вiдтiля, мов великий потлiлий
снiп, труп жiночий, з пальцями в глинi, i так само на вiз поклали, пiсля
чого побрели по мертвих малят.
Мироновi Даниловичу видалося, що жiноча рука шарпнула повiтря, - i вiн,
нiби крижаним вихром обкинутяй, мерщiй пiшов геть, не оглядаючись. Думав
дорогою:
"Нiж отак пропасти пiд бiсiвськими гаками, спробую на Кавказi", - що
зароблю, додому вишлю: прикупити харчiв; бо кiнець на возi© - кинуть через
полудрабок, коли людина тiпа ться". Докладно обмiркував: ноки йому до©хати
до служби, в хатi вистачить маторженикiв, ховрашатини, бурякiв i лузги.
Андрiйко зна , як ловити звiрка i птахiв. З мамою дiти ходитимуть по
зiлля, що скоро вирветься наверх.
Вiддавши жiнцi знахiдку, пiшов по ломаччя на паливо: в сусiдньому
дворi, порожньому i тихому, як. цвинтар, витягнув iз хлiвця; нотяг до
свого порога - там порубав i поколов на цурки. В хатi мовчання. Дiти
сидять коло печi, скорчившись, як тi, що ©х Мирон Данилович бачив щойно в
ру©нi.
- Трохи продержимося, - сказала жiнка, - а далi як буде?..
- Я надумав: таки по©ду! Не стане гроша на квиток, один i так проскочу.
Вночi багато "зайцем" тулиться мiж вагонами.
- I я можу так, - озвався син.
- Гаразд, але сиди дома! Ще тобi рано.
- Краще б не ©хав, - вiдраджу дружина, - тепер же дороги небезпечнi:
скрiзь ловлять i кидають, коли не в степ, то в глибокий яр.
- Вовкiв боятись...
- Вiд тих вiдчепишся, а вiд цих нi, вони - як чорти.
- Таки по©ду, сьогоднi ж по©ду. Чого ждатиму? Спробувати треба, нiж
отак пропадати. Тут нiякого заробiтку. А чоловiк листа прислав i кличе:
робота. Вiн ма хоч хлiбину чорну - i я добуду i привезу.
Сама згадка про хлiб, нехай буде иайчорнiший, збудила болюче бажання -
хоч скориночку взяти...
Глянула жiнка, як дiти слухають, сидячи коло печi, аж оченята ©м
заiскрилися, i промовила тодi:
- Спробуй, тiльки знай: як не вернешся, ми без тебе пропали!
- Не журись: харчiв добуду i зразу ж додому. Як мiг би жити без вас?
Вiн дуже стривожився серцем, коли в дорогу виходив. Родина проводжала
до ворiт - далi йти вiн заборонив. Дружина мовчки плакала, прощаючи, а
доня вчепилася рученятами, тонкими, як двi гiлочки, в його рукав i не
вiдставала, тiльки сумно оченята свiтять: нiби хоче сказати, що це понад
сили ©© дрiбно© душi - розлучитися з татом. Вiн, жахаючись, подумав: "Уже
поза свiтом дивляться очi мо © дитини!" . Хлопець, хоч тримався мужнiше,
нiж сестра, все ж не мiг вiд тата вiдступити - так i поривався до нього,
мов незримо прив'язаний.
Мирон Данилович сказав собi в думцi, терплячи вiдхiд вiд рiдних: "Дуже
сумне мо прощання! - чи не знак?"
Всилу розлучився з сiм' ю. Вiд перехрестя бачив, як вони коле ворiт,
любим i таким беззахисним гуртком стоячи, пiднiмають руки i все прощають
його.
А вiн, звернувши на другу вулицю, безлюдну, раптом вiдчув несвiтський
жаль на серцi, мов напад негоди вночi - чорно©, слiпо©, повно© дощу та
блискавок: враз, без просвiту! - i його тодi нiби судома пройняла. На
обличчi, вже . давно незнанi, покотилися сльози i закрили зiр. Отямившись,
пита себе: "Що це? Скiльки рокiв не плакав, а тепер - як мала дитина".
Вiдходив, схожий на приреченого: мимо розгороджених садиб, мимо хат
обдертих, мов кiстяки найдавнiших тварин, хат - пiд хмарами, що
проносилися низько, нiби торкаючи ©х. Вiяло вогкiстю.
Часом граки промайнуть i, косо обкинувши луковину в повiтрi, зникнуть
за блiдно-рудими горбами в степу i млистосизими перелiсками.
Нiмо серед ру©н. В одному дворi - величезне попелище, а бiля нього -
неглибока яма, де лежать мертвi: старий чоловiк i хлопчик, трiшки попелом
притрушенi. Як глянув перехожий, на душу тiнь зайшла; невловимим страхом
скувала на мить: важка i холодна.
Вiн далi похилив пустельною вулицею, рiдко, в зморi душевнiй поглядаючи
на хати. Порiвнявся з кладовищем i видно: при кутку чоловiк, зовсiм
знесилений, копа яму - вже кiнча роботу... Вже, встромивши лопату,
вiдходить кудись кволими кроками. А з'явилися два сусiди, однаково, як i
вiн, знеможенi: тягли мертвого просто за плечi i, побачивши свiжу яму,
поклали його туди. Постояли трохи i пiшли - прямцем помiж ру©ни.
Мирон Данилович дожида : що далi...
Той, хто викопав яму, притягнув, на двох ломаках з перекладиною, свого
покiйника. Поклав його бiля ями i сто©ть: дивиться на пiдкинутий труп,
розмислюючи, що робити? Здавалось, викине чужого мертвяка, а помiстить
свого, бо для нього яму викопав. Але все пiшло iнакше - чоловiк зоставив
чужого в споко© i зачав копати яму наново, для свого. Скоро ж зовсiм
приставi - не мiг рити землю. Подумав з хвилину, а потiм полiз в готову
яму: судячи з його рухiв, старався вiдсунути пiдкинутого покiйника набiк.
Пiсля того вiн поклав туди ж, поруч, i свого покiйника. Вилiз i був
задоволений: там помиряться, свiй i чужий! Взявся засипати обох.
Катранник, постоявши коло кладовища i вiдпочинувщи, подався на шлях,
бiля якого здалеку все щось темнiло, нiби дрiбнi горбки. Коли пiдiйшов
близько, побачив, що то - люди, зовсiм опухлi, лежали на висохлих бур'янах
i просто на землi.
Дивившися, селянин вiдчув: йому тьмариться в очах i немiч хилить до
трави. "Коли б i самому тут не впасти!" - замовля себе. Зусиллям
вiдводить очi вiд лежачих i просту далi: навпростець, мимо дрiбного
хуторця.
Здавалося, безконечно йшов i все згадував про хатки, що тут були -
свiтлi, мов скарбнички, серед вишневого цвiту; з яскравими грядками
чорнобривцiв i соняшниками коло вiкон.
Поглянув, розбито хуторець, як старий горщик! - сiробрунатна ру©на в
висохлих бур'янах, на темному схилi. Покiйникiв мало. Не видно слiдiв
людських, крiм кiлькох найсвiжiших, з колi ю разом. Селянин здогадався:
"Знов, тi самi возi©..."
Примiтивши пiдводу, що вiд'©жджала в степ, вiн попростував назирцi за
нею, поки спинилася недалеко вiд дороги, бiля старого колодязя. Дядьки
вхопили з пiдводи труп - як дровиняку, вкинули в колодязь i взялись до
наступних мертвякiв; спорожнили вiз.
Селянин обминув ©х подалi, бо раптом упади, вони вкинуть на дно, а тодi
- смерть болюча, в калiцтвi: тут колодязь глибокий - страшно глянути!
Пiсля цього випадку, трохи повагавшися, звернув до сусiднього села, де
жив колись. Недалеко туди, i хтозна, чи не трапиться що ©стiвне; дiтям би
вiднiс, перед довгою розлукою. Трудно йшов. Ось i село - не впiзнав його
Катранник!
Колись ряснi верби зеленiли на пiвнiчному березi ставка, розступившись
тiльки там, де хлопцi приганяли скот напувати: там воли, корови, телята,
конi вбродили в воду, по пiску. Росли верби i вподовж греблi, i на
городах, що тяглись до само© води: напроти недалекого другого берега, де,
також по схилу, тiльки лагiднiшому, шумiли лани пшеницi, нiби вклонялися
до вiдблиску сонця в ставковому дзеркалi. Сади, мов зеленi хмари, облягали
його вiнками, все розширяючися на горбах i невисоких кручах, З-мiж дерев
виглядали хатки, як бiлi горлицi, що зложили крильця, такi чистi хатки i
гарнi: радiли до блакитi вiкнами, нiби очима.
А тепер - нi деревця нiде, нi тину! - самi бур'яни. Хати розваленi:
темнiють рештками коминiв i стiн.
Демонський смерч пройшов i вмить змiнив оселю; з живо© зробив мертву.
Через те чорний прапор - матерчаний чотирикутник, як пекельний знак, -
сповiща високо на жердцi, що вся оселя стала домовиною. Гiрко дивитись на
пустелю, i Катранник вiдразу повернувся в степ. Виходячи, глянув на
вулицю, вкриту торiшнiми бур'янами: побачив чоловiка, не дуже старого, але
виглядом древнiшого вiд кожного дiда: шия тонка-тонка, мов сама висохла
окiстка зосталась, обтягнута посiрiлою шкiрою.
Чоловiк iшов повагом; голова широко похитувалася, нiби на стеблинi, -
велика i кутаста. Волосся наполовину випало. Комiр, надмiрно широкий для
ши©, осунувся набiк, звис петлею на трудних кiстках: як i вся сорочка,
давно непрана, притемнiв до кольору землi. На цiпочок опирався селянин i,
вiдхиляючи височезнi бур'яни, ступав забарно, нiби перевiряв, чи мiцнi
суглоби в ногах. Зник, мов привид, що верта до труни.
Катранник обережно рушив слiдом i роздивля ться, - де старий? Скрiзь
бур'яни i розваленi житла. З одних сiней через порiг виставилися самi
стопи: землисто-сiрою мертвизиою до хмарного дня, як викладенi з могили.
Так вразили, що подорожнiй покинув шукати дiда i звернув до знайомо© хати.
Прича©вся, коли зачув стукiт пiдводи. "Скрiзь вона!" - подумав з досадою.
Бригада гробокопiв складалася з п'ятьох - чотири йшли при кутках гарби, а
п'ятий вiв конi. "Де цих попади на вiз - не вирвешся!"
Вiдстуковiла пiдвода; тодi Катранник попрямував до знайомо© садиби -
дивився i не мiг збагнути: нема любого мешкання, до якого звик! Хата,
оббита дощами i потрiскана, стала падати. Оголений пiдсiшок виглядав так,
нiби зуби нечисто© сили вгризли рiг, зiрвали м'ясо, зоставивши дерев'яний
маслак. Дах запався. Сiрiла кроква, як частина перекинуто© шибеницi.
Подiбно до цi © хати, нежива тварина в полi лежить, обдзьобана хижими
птицями, що лишили на ребрах шмаття шерстi. Дверi виваленi з одвiрками.
Хмурно i сиро в ру©нi.
Тут жили дальнi родичi: вмерли вони, чи свiт за очi втекли?
Дивився на дiлянку, знану з дитинства, на хату, в якiй жив, обернену в
розвиток глини, як i всi iншi житла навкруг. Зосталися рештки: безслiвне
промовляти про смерть - кожному хто сюди приходить.
Засмучений безмiрно, вiдходив Катранник вiд пустки. Мандрував навмання,
аби в степ вибратись, а там вхопити напрямок до станцi©. Коли, зрештою,
прибув туди, його не впустила бригада комсомольцiв, що, настирно i рiзко
кричучи, всiх завертала геть. Марно було б просити. Похилив голову
Катранник i попростував пiшки в район.
На шлях, що слався безконечно, налягали хмари. Посiяв дощик, потiм
линув так, що враз калюжi стали, але скоро i вщух. На нього не дуже селяни
зважали - тiльки гнулися, мов колоски.
Хто, вкрай виснажений, падав при дорозi, там помирав; i кожен був
близький до того самого: вже здерев'янiв почуттями i тiльки прислухався,
чи скоро самому кiнець.
Катранник ступав, зiбравши вичерпки сил в одно прагнення, i всi думки -
в один вузлик, мов залiзний: неодмiнно дiйти.
20
В районi, куди добувся з iншими, жовтiли установи в кам'яницях. Брама
величезного подвiр'я тримала напiк: "Союзхлiб", i дивувала хлiбороба
страшенно. "Чому союзний? Виходить, то хлiб союзу з пiвнiччю, звiдки
накази йдуть, - який союз, коли забрано хлiб, а ти вмирай?"
Погляд зосередився на пiрамiдах збiжжя: крiзь дiрявий брезент багато
зерна видно, промоклого в дощi i пiдiпрiлого.
Сам колiр зерна непереможно надив. Ось вiн - спасенний хлiб. Перед
очима. Чиста пшениця. Всього мiшечок би набрати - сiм'я вряту ться!
Однаково ж зерно згни на мокрому мiсцi. З того, що просипа ться в грязь,
можна тисячi торб наповнити i спасти душi. Нi, i хлiб, i люди гинуть. Хто
наказав?
Сильна варта обступила пропадущi пiрамiди, вся з гвинтiвками; по-чужому
говорить.
Селяни ж, нiби привороженi, дивляться на зерно: худi, як тички, i
обшарпанi гiрш, нiж колись жебраки. Здебiльшого сидять або прилягли -
скоро ©м кiнець. Крiм люто© голодностi, терплять муку вiд споглядання
близького хлiба; зда ться, простягнув руку, ступивши наперед, i -
врятований! Досить сирого зерна по©сти, щоб скрiпитись: твого зерна, з
двору забраного.
Спокуса пожира кволi душi, як незримий огонь, довiвши до
пiвбожевiльного самозасдiплення. Прилютувала близькiстю пшеницi i зв'язала
руки, ноги, думки, очi, i позбавила твердо© волi - шукати iншого рятунку.
Мерехтливi очима, притягуються до хлiба, як снохода до мiсяця або нiчнi
метелики до полум'я: притягуються i поволi згоряють в недужому жеврiннi
свого серця.
Катранника борола, мов навiяння, ця бiда: вiн теж. пагточився очима до
пiрамiд. Без марева, в денному виглядi хлiб! Ось, близько! Постiй отак
пiвдня, i пропав; недуга душевна, скувавши, домучить. Як з ланцюга,
вирива ться вiн з того заморочення...
Недалеко вiд сiрчано-жовтих дверей райвиконкомiвського будинку, в
западинi мертва людина лежить; обличчя не видно, бо дощова вода,
набравшись високо, закрила. Проходить чоловiк, поплямлений i небритий,
маючи в руцi поламану пилку на залiзо. Сам собi говорить вiн, але так, що
сторонньому чути:
- Умерла жiнка, другий день лежить - i вони нiчого... Затупотiли,
вбранi в рудi ваксованi шкiрянки, службовцi на виходi з дверей, тодi враз
Катранник i стрiчний поспiшили нарiзно. Оглянувшись на групу при будинку,
селянин подумав: "Прибиратимуть мертву - того й вийшли гуртом; iродовi
душi, а таки ж люди". Однак, група постояла на схiдцях, подимiла
папiросками, i хоч би хто зиркнув на покiйницю, що лежала перед ними!
Зiйшли наниз i огидливе обминули труп, коло якого свiтлi брижi бiжать на
водi. Обминули так, нiби то - дровина, що перешкоджа державнiй справi.
Катранник, побачивши, як частина службовцiв повернула йому вслiд,
пришвидшив крок. Треба сходити в мiстечковi магазини. Скрiзь дiди, жiнки,
дiти ходять пiд вiкнами i спиняються перед дверима: ©сти просять. Багато
померлих, нiхто не прибира ©х. Ось двоповерхова установа, крита
ржависто-брунатною бляхою. На першому поверсi вiдчинилося вiкно:
повнощокий чорнiй, нагоро©живши френч на плечах, розгляда вулицю i щось
жу . Внизу, на тротуарi, пiдходить бабуся i простяга руку, висохлу, як
хмизина:
- Дайте, хоч крихту! Бо вже вмру...
Сизастовибритий слуха в вiкнi, слуха , жуючи, i нiби аж втiша ться вiд
жалiбного прохання, а враз iз брязкотом зачиня вiкно; чути, як клацнула
задвижка.
На дверях, крiзь скляний прямокутник на бронзових гвинтах, багрiла
вивiска, з яко© Катранник довiдався, що тут - редакцiя часопису
"Ленiнський шлях". В сосновiй рамi з дротяною сiткою, вкрiпленiй на
паркан, висiв примiрник видання. Поблизу валялася половина часопису, кимсь
покинута чи загублена. Селянин зачепився поглядом за статтю, звiдки
викричано: "Пiдкуркульники в мiстi об'©даються чужим хлiбом... не хотять
робити в полi... це - саботаж!.." - i далi в такому змiстi; багато i
густо.
Хотiв покласти папiр на землю, бо подосадував: "Бач, пикатий, що ковта
в вiкнi, розбрехався, коли платять; вiн до землi нi за якого чорта не
пiдiйде робити хлiб, як ми i нашi сiм'© з прадiдiв". А таки селянин
приберiг часописний друк: в дорозi згодиться.
Бiля сусiднього домика, ©дкого покрiвлею, як i редакцiя, але
одноповерхового, стала пiдвода, вся обкинута парусиною. Сутулуватий
службовець, що мав на кiльцюватому волоссi кепку з чорно© шкiри, метко
зскочив на цеглу i, щось крикнувши пiдводчиковi, потупотiв до дверей. Там
потягнув за дерев'яний держачок, вiд якого бiгла вгору дзвiнкова дротина.
Потягнув i зразу ж - назад до пiдводи, вiдкiля вiзник перевалював мiшок,
зверху сивий вiд випорошено© крупчатки, нiби коло млина. Вхопили вдвох i
домчали до дверей, що якраз тодi рвучко вiдчинилися, бо за ними стояв
хтось i ждав, коли впускати. В одну помлу очей мiшок щез всерединi, пiсля
чого обидва носi©, за спинами яких дзвенькнув дверний замок, вiдбiгли до
пiдводи, скочили на сво© мiсця i погнали щодуху. Важкий вистукiт розлiгся
по сiрастозеленкавих бруковиках, тьмаво-лискучих пiсля дощу, мов черепи,
тiсно покладенi в грунт.
Переходячи, голоднi ставали перед дверима; дiд, що хитався, як
смертельно поранений, потягнув держачок дзвiнкового пристрою - жодного
руху i вiдповiдi! Нiби не було нi душi всерединi. Прохачi, зболiвши
нервами вiд марного ждання, вiдходили геть.