Барка В.. Жовтий князь

- Як дуже довго, то краще по©дем.
Повагавшись трохи i боячися нападiв на черги, хотiла простувати на
вокзал, та вже нехай! "Може чогось ©стiвного дiстанеться синовi; як
почнуть ловити - зразу втечемо".
Стали в чергу за комерцiйним хлiбом. Гризли останнi маторженики,
твердi, як кремiнь. Люди юрмилися до вечора, але хлiба нiхто не дiстав.
Розходячись, казали, що треба чергу застояти вiдрання, iще перед свiтом.
Дехто зостався на цiлу нiч.
Дарiя Олександрiвна нагледiла, недалеко вiд магазину, приступцi при
дверях: там сiла з сином i скоро дрiмати почала, опустивши голову на руки.
Син, прихилившись до не©, враз заснув. Нiч випала холоднiша, нiж
звичайно,- з вологiстю i пронизливим вiтром, який зривав навiть зелений
листок з яблунi в дворi - i кидав через паркан на цеглу, ледве освiтлену
вiд номеркового лiхтаря. Мати то куняла, то прокидалась, промерзши.
Подумала собi, що то всiх вiдрива лихо вiд життя, як листок, i кида в
погибель.
Час тягнувся страшенно поволi: мов слимак волочить свою домiвлю через
мокрий пiсок.
Почали сходитися люди в чергу, якраз тодi, коли мати мiцно заснула.
Розбудив гамiр: набилося народу, страх! - вся черга б' ться i кипить; нiби
дiтвора, бавлячись, вужiвкою бунту воду на обидвi сторони. Всi кричать i
лементують, штовхаються без перерви i напружують рештки сил, щоб не впасти
пiд жорстокими навалами. Когось потоптано, але голосу його нiхто не чу ;
люди, зда ться, гуртом вiдданi душевнiй лихоманцi, досi незнанiй; вiд не©
найтихiшi, дичавiючи, коять зло. Штовханина вщухла i роздражненi люди
сяк-так розмiстилися в "хвiст", який пролiг ген далеко! Нема надi© дiйти
до порога.
- Треба озвiрiти, з залiзними лiктями, - сказала мати до сина, - а ми з
тобою, як були останнi, так будем i тепер.
Здалеку ледве манячить магазин. Ждали i ждали, поки сонце високо
пiдбилося над iржавими покрiвлями. Знов - невдача, бо весь хлiб "вийшов"
попереду, нiж четверта частина черги встигла добути його. Тодi "хвiст"
почав розсипатися, хто куди.
Дарiя Олександрiвна всилу на ногах сто©ть; от-от голова ©й закрутиться
i свiт, стемнiвши, пропаде з очей: "Мабуть, смерть моя близько, - хоч би
не на вулицi!" Пiшла вона з сином вiд тi © черги, не знаючи що далi
робити.
- Може, по©дем додому? - пита Андрiя. - В черзi не буде щастя для нас.
Андрiй зрадiв: скорiш додому!.. Там десь можна ховрахiв ловити, а тут i
само© землi не видно - тiльки асфальт i камiнь.
На вокзалi люди юрмляться, нiби в мурашнику. Обстали будинок довкруги i
полягали на бруковиках - по всiй площi i в скверику з кволими деревами i
розламаною загородкою. Скрiзь повно обшарпаних i виснажених селян: нiби
цвинтар, який ворушиться при сонцi.
Знов ждати, ждати безконечно, поки прикотить потяг, а вiн спiзню ться
надовго. Сидить мати з сином пiд стiною i, зовсiм знесилена, знов куня .
Коли прибув потяг, миттю такий заколот зчинився, що тяжко доступитися.
Вiдпихали один одного, протискаючися з несамовитою натугою до дверей, бо
для кожного вони були входом до порятунку, нехай i тимчасового, вiд смертi
на мокрому камiннi - серед тисяч, якi конали.
Натовп навкруг засоту , вiдтягаючи вiд дверей i треба вiдриватися вiд
нього рукавами i торбою; так само роблять сусiди в загальному вирi. Лiзуть
через плечi i кричать. Потяг рiдко приходить! Кожен, хто смертно змучився,
днями лежавши на холодних бруковиках, знав, що коли пропустить дверi, то
зостанеться на площi труп для мертвецько© тягарiвки, i божеволiв,
продираючися крiзь юрму. Вiд того в дверi вривався вир з гамором,
стогоном, лайкою, штовханням, шарпаниною: вiн затягнув Дарiю Олександрiвну
i сина, покружив i здавив так, що ребра трiщали, а з одежi, яка поролась,
вiдскакували гудзики. Раптом чу мати, що вона з сином роздiлена, i ©х
вiдносить на протилежнi сторони, - шарпнулася вона, закричала з вiдчаю до
Андрiйка, але ©© голос потонув серед несвiтського лементу. Ще дужче ©х
вiддалено в рiзних течiях товпища. Пручалася вона, як спiймана рибина, але
©© штовхали торби i чемодани, лiктi i плечi, збиваючи з нiг, здавлюючи до
втрати вiддиху i вiдкидаючи далi вiд дверей. Ось потяг рушив, i вона
зосталася! Почала тiкати геть з гущини, бо, коли син десь тут, вiн ©©
шука - треба до нього поспiшити. Вже пробиратися легше крiзь натовп, який
пiсля вiдходу потяга знесилiв, мов розмагнiчений; рiдiв i розточувався.
Побiгла вона мiж людьми, кличучи: "Андрiйку! Де ти? Я тут, Андрiйку!"
Обдивля ться скрiзь, але нема сина нiде; певно, його внесло з старшими в
дверi i вiн по©хав. Застигла на мiсцi з страху, при однiй думцi, що вiн же
дороги не зна i тепер вони з ним надовго розлученi, можливо, назавжди!
Була в невиразимому розпачi. Тодi майнула думка: "Вiн спита ться в людей,
як ©хати, i йому скажуть". Втiша себе мати i вже тiльки одне поривання в
©© душi - скорiше додому!.. Спекти корж i нагодувати сина, бо в хатi ж
нема нiчого ©сти.
Нiколи не ждала потягiв так нетерпеливо, як тепер! Здавалося ©й: кожна
секунда нарочито затриму ться i збира в собi велику вагу, поки стане
завбiльшки з брилу, щоб з нечутним гуркотом упасти, а тим часом наступна
ледве почина рости. Мабуть, i сама вiчнiсть, наче скресла рiчка в
крижинах-скелях, з мертвою повiльнiстю повзла мимо вокзального будинку.
Прибув потяг; Дарiя Олександрiвна з раптовою i та мничою видючiстю горя
i безвинною хитрiстю материнсько© турботи супроти всiх промкнулася на
перон, коли тiльки починали впускати. Поспiшила до вагонних дверей i таки
вбiгла всередину; сiла при вiкнi: щоб бачити людей на стрiчних станцiях,
чи там нема Андрiя.
Тiльки тепер вiдчула, як смертельно змучена - до гiркоти незносимо© i
тихого плачу. В очах ©й темнi . Скоро заснула, але скоро i прокинулась вiд
постiйного i горючого неспокою.
25
Близько додому: переходять степовi примiти перед очима. Сили зосталося
- тiльки прибути до порога, спекти корж для найменшо© дитини, так прикро
загублено©, i впасти в останнiй недужостi.
Коли потяг пробiгав крiзь тунель, пiд мостом горiшньо© дороги, селянка
побачила свiй вiдбиток в чорнотi шибки: подобизна черепа i годi! - черепа,
запнутого в хустку, на ши© тонкiй, як висохла гiлка берези...
" Вже чую, - дума собi, - не виживу!.. Аби скорiше до хати".
Дрiма знов; i слуха крiзь пiвсоння, то збуджуючись, то туманiючи, про
що розмовляють сусiди: стиха, але виразно. Вже ©м нема чого боятися, все
кажуть на вiдчай душi, бо однаково перед ними тiльки болючий край життя.
Нижчий голос - в тiтки, засмагло©, мов сушена слива: хрипкий i з
задишкою. Друга сусiдка, молодша, з рiдким волоссям, що нависло на очi, i
дивно блiднюща, як снiг, ма голос чистий, хоч слабий, i вривчасто
говорить.
- Це через нечисте наведення викорiнюють людей, - сказала старша.
- Отак i ! Пропали ми...
- I дивiться ж, нарочито напаковують пiвнiч бiдолашними: це з листiв,
що назад приходять, показано© Аби мучити! Пишуть люди, як послiднiми
жилами вклали залiзницю; трудивсь тяжко сердешний народ - третина
перемерла, а остача трохи обжива ться, провiвши лiнiю. Зачепилась трохи за
землю: диха . Хоч би дали очуняти, на небо глянути. Нi, знов гонять -
далi. Так i з заводом: построять, помираючи, i декотрi ждуть просвiтку. А
©м спокою нiякого. Всiх зганяють з мiсця, щоб до людсько© тями не прийшли.
Вiд залiзницi турять на завод, а з завода на залiзницю, а тодi знов назад,
коли того не треба. Женуть i мучать, мучать i женуть. Взяли звичку:
заганяти в крижане болото, там люди мруть швидше. Все так пiдстро но -
тiльки мучити i зганяти з свiту. Головарi для цього ж поставленi
чортiвською рукою; вишуканi на пiдбiр!
Жiнки мовчали, коли потяг пробiгав проз черговий роз'©зд.
Старша зiтхнула i згаду :
- От i нашi сусiди, - сiм'ю ©хню роздiлено; сина взяли в армiю i
служив, поки прийшло повiдомлення, що батько арештований. Бо, випивши,
сказав дещо не таке при гуртi; до слова необережного придрались i згадали
- в нього був наймит колись. А то тiльки родич його: жив одно лiто i
помагав. Так проголосили куркулем i вислали на лiсорозробки.
Сина ж, як непевного, переведено в робочу команду, до тих, що люди
звуть дурноробами. I послано десь залiзницею © вшивати на диких мiсцях.
Дома зосталася мати: сама. Одержувала листи вiд усiх. А через рiк вiд
чоловiка вже - нi слова. Тодi взялась клопотатися, щоб дали до нього
пропуск. Чоловiк ©© так занепав, що ледве рухався. Робота страшна -
надсильна; люди падають мертвi, а нових все гонять i кричать: роби швидше!
Роби бiльше! Вони вже зачали мiшатися розумом,- ходили мовчки i губили
пам'ять про себе. Одного i разу той чоловiк пiшов до рiчки, де сплавляли
зрубане дерево, i там повiсився; його зняли, та вже було пiзно. Якраз тодi
при©хала до нього жiнка, здобувши пропуск, - при©хала, а назустрiч несуть
©й мертвого.
"От добре! - кажуть ©й тi, що несли. - кому поплакать над бiдним
чоловiком. А над нами нiхто не пожуриться, як пропадем".
- Горе всiм. I висланi мучаться, i дома не краще,- Промовила молодша.
- Бо це перед пожежею свiту.
- Авжеж гак! - згодилась молодша.- Мучать, як чорти. От i в нас:
комiсiя з Москви насiла. Всiх тягнуть на допит. Одну вхопили i душу
вимотують: скажи, де хлiб! Зв'язали ©© руки за спину, посеред сарая
пiдвiсили за коси: вузлом коси скрутили i скрiпили з вiрьовкою, тодi
пiдтягнули через перекладину. Довго висiла жiнка, з болю аж отерпла. На
босi ноги ©й зачали хлюпати морозну воду. Шкiра схолоднiла, i вода
задержувалася; скоро вже льодова кора стала. Вони ж обливали знов, раз у
раз, вiд того крига все наростала, поки ноги опинилися в морозних чоботях.
Вода, стiкаючи, так i позоставляла внизу шпичаки крижанi, схожi на
бурульки пiд стрiхами.
"Де хлiб сховано?" - все кричав ©й в обличчя мучитель.
Вона мовчить; довго мовчить. Пам'ята , що пiд нивкою в ямi сховано
мiшечок зерна - дiтей нагодувати; помруть, коли вiддати його. I через те
мовчить. А вже ось ©й стало так недобре! Вона чу : смерть приходить до
не©; що тодi з дiтьми станеться?.. Пропадуть без не©. Тепер ©й - аби жити,
вряту дiтей i без того схованого зерна.
"Пустiть! - вже не казала, а харчала жiнка. - Я скажу".
"Ну, так би й раньше, а то замкнула рот! - посмiхаючись, проговорив
допитувач. - Одв'яжiть! Кажи тепер, а то знов пiдвiшу!" - накида ться вiн
з погрозою.
"На нашiй нивцi, що над яругою коло горбка, третього вiд межi: пiд
озиминою", - шепотiла жiнка ледве жива. "Роззуй ©©!" - команду допитувач
сво му помiчниковi; i той ломакою розбива крижанi чоботи, тяжко, до
кровi, ранячи ноги сво©й жертвi. А вона болiсно зiтхнула i затихла навiки.
- Не жалiють же нiкого, - зауважила старша.
- Нiкого! Розсобачилися...
- Нi малих, нi великих не жалiють, - продовжу старша. - До нас
насунули якiсь двадцятитисячнi, чи що, з тi © ж Москви, розгнiздилися в
несво©х хатах i давай викидати хлiборобiв на вулицю. Викидають з дворiв
кожного, i дорослого, дитину, прямо в грязь i на холод, бо вже настала
осiнь. Iдуть в один двiр. Там самi дiти в хатi сидять: ©хнiх батькiв
вислано, а матерi померли. Кричить партi ць на них: "Забирайтесь геть iз
хати!"
Дiти не рушаться - тiльки глядять запалими очима на чужих людей.
Лаються тисячники i, покликавши сусiда, наказують йому: "Викидай
дiтей!"
"Не можу. Що хочете робiть зо мною, я згоден загинути, а дiтей викидати
не можу".
Вилаяли його брудною лайкою, по-московському, i прогнали з двору. Самi
взялись до дiтей: похапали ©х i викинули на морозну грязюку. Так викинутi
дiти i валялись на холодi: хто де притулився, - цiлий тиждень мучились. А
тi ж, вражi тисячники, i тодi не дали дiтям спокою. Послали вiз, забрано
на той вiз дiтей i також матерiв, якi розшукалися, i вiдправлено за
тридцять верст до байраку: викинуто всiх вниз. А там же глибоко! Багато
дiтей, коли падало, покалiчилось; там i конали, поки смерть ©м прийшла.
Декотрi сiм'© ранiше сховалися в сiльських кутках; люди ©м сказали, ви
рийте ями в землi, на пригорбах чи схилах - робiть собi житло, ми дамо
вам, що треба, лопатки i дерево.
Рили житло бездомнi i там якось тулилися до само© зими. А взнали тi
тисячники, обступили i повикидали бiдних на снiг: тодi багато на смерть
померзло.
Жiнка з двома дiтьми тулилася в хлiвцi, в дворi знайомих, нiби в хатцi.
З'явились тисячники i на снiг викинули,- дiти чiплялись, просили, плакали,
а нiкого з тисячникiв не розжалобили: загиньте i тiльки! Пiд вечiр один
старий сусiд каже вдовi: "Так пропадеш! - iди в город, в Харкiв, до мого
сина - вiн iз сiм' ю дещо ма , там i робитимеш, i прогоду шся". Жiнка
послухалася; одну дитину в того сусiда зоставила, а з другою по©хала в
мiсто, ©© прийняли в добрiй родинi; на початку годовано потроху, бо вже
була опухла. Отак робиться!
- Бо все iнакше стало, - поясню молодша. - Колись убивали тiльки
вночi, а тепер i вдень; i людей до того призводять, таких, що вже не
тямлять себе.
Потяг стугонiв, перебiгаючи через простори, вкритi бур'янами. А двi
душi нiяк не вiдстануть думкою - вiд того, що дi ться.
- З дiтьми i в нашiм селi так: бiльшiстю попропадали, - згаду молодша.
- Один чоловiк на околицi, недалеко вiд нас, раз вийшов з хати поратися в
садибi, слабий i ледве рукою водив. Бачить хлопця, що тiльки-тiльки ноги
переставля ; от i журиться чоловiк, знаючи його: "Дивися, сирiтка тут! Це
б йому шматок хлiба дати, бо мале та бiдне, а де ж я вiзьму? - сам скоро
поляжу i дiти зо мною". Зробився той хлопець, як тiнь. Був сирота круглий:
батька на вiйнi вбито, а мати ще не встигла сина виховати, як померла; так
i бродив вiн по людях. Побачив клуню в сусiдньому дворi, туди i зайшов. А
дядько дума : "Хай там у куточок заб' ться сирота i вiдпочине, завтра я
йому чогось iзз'©сти понесу". Увечерi вернувся дядько в хату - не бачив,
щоб хлопець iз клунi виступив. Другого дня взяв дядько маторженик: це i в
вас мабуть, однаково печуть мiшанку, бравши кiльця з шпорй©пiв, серiжки з
береста, лободу, кропиву i всячину разом: взяв i понiс до клунi. Прочинив
дверi, зразу протягом вiйнуло знизу; поламаний реманент по кутках i
соломка, - дивиться дядько, нiде нема хлопця! Походив сюди i туди, нема !
- таки нема . Хiба вночi вийшов, а куди? Постояв дядько i вже хотiв
вертатися, аж тут його морозом обкинуло - побачив кров! В одному мiсцi
розлита по соломi. Багато потекло. I видно, хтось затирав ©©, вiником, чи
що, а вона все ж зосталась. "Он що! - прошепотiв чоловiк; чув, що холод
обняв йому всю душу. - Божевiльнi вбили хлопця! I - на м'ясо... Тепер
готують з нього ©жу... Страх який! - Дядько вийшов швидко i вернувся в
свiй двiр. Не знаходить собi мiсця. - Хоч мiлiцiя - собачня, а хтось же
мусить на свiтi за таким дiлом глядiти! Хай хоч тут порядок наведуть".
З'явився до сiльради i там, зустрiвши мiлiцiонерiв, розказав ©м, що бачив.
Пiшли вони в той двiр робити обшук; i дядько з ними, i ще одного взяли в
дорозi.
В хатi була сама господиня - ©© чоловiк давненько помандрував кудись.
Господиня мовчазна i нерухлива: стояла, нiби стовп, тiльки очi свiтилися
©й лихоманкою. Враз затремтiла вся i знов - як стовп, мовчить; дивиться
широкими очима i нiчого не тямить. Дядько побачив: "Так i ! Вже розуму
рiшилась".
Заглянули в пiч - сто©ть чавун; витягли його, а там хлоп'яче стегно
порубане: холодець варився. Решта була в погребi.
Повели господиню до сiльради, там замкнули в "холодну", а коли знов
прийшли брати i вести в мiсто, вона мертва лежала.
Слухавши розмову в вагонi, Дарiя Олександрiвна мучилася вiд неспокою;
як почула ж нагадку про напасть на дiтей, то тривога, мов залiзна
розпечена гадюка, заворушилась на серцi. Скорiш би додому!
Бiль душевний i нетерпеливiсть накипали вiд кожного почутого слова: з
переказiв про випадки, що i сама Дарiя Олександрiвна знала. Якраз тепер,
при спогадi про загибель дiтей, ©й на душi зметнувся найгiрший розпач.
Страшно навiть уявляти нещастя, хоч так настирливо, з безжалiснiстю
нав'язу ться бачення само: як син ©© терпить подiбно до тих, котрi
пропали. В байрак вкинуто, чи що. Вона обмирала безперестанку при кожному
проблисковi того уявлення i боялася чути розмову сусiдок, але, супроти
свого страху, чула ©©, пропустивши малу частину, серед вагонного гомону i
гамору, перебиваного брязкiтливим стугоном потяга. Знов - голос старшо©:
- В сусiдн село ©ду, а там бiля крайнiх хат повкопувано дошки i чорним
написано, що нема нiкого.
- Багато тих дощок iще буде, - говорить спiвбесiдниця.
- Звiсно, буде!
- Хто зоставсь, того за дрiбничку судять i - в Сибiр, в снiгу домучити.
- Бо це домовлено: вигубити найбiльше; дано такий розказ. Викидають
людей з хат, в лiси, щоб там мерли. Багато з нашого села там опинилося.
Викопували ямки пiд кущами i тулилися. Або зведуть верхи лiщини докупи i
позв'язують, як курiнь, i так живуть. На полi вигрiбають мерзлу картоплю -
торiшню, i ще не вмирають. Тодi партiйцi, а з ними червонi картузи,
ловлять людей i приводять у сiльраду, допитуються: "Чому ти не вмер?" Бо
©м того треба, щоб люди пропадали: такий план ©м дано через Москву, i
далi, з сiрчаного гнiзда, що не при сонцi назива ться.
- I мiй покiйний чоловiк часто казав: то пiдстро но! А в святiй книзi
Божий ученик звiстив наперед про лихо - щоб ми береглись.
- Чула я, а читать не довелось, i книги тi © нема, i очi слабi, хоч i
дiстану, не вчитаю, - виправду ться старша.
Спiвбесiдниця ж переказу поволi:
- Написано, що вилiза з моря звiр повсесвiтнiй, значить, сполучка така,
з багатьох разом; звiр розрива людей, як скажений. От справдилося: i
звiр, i розрива !.. I слуги його однаковi всi - тисячнi, що ви згадували.
Дивляться на покiйникiв i все, радiючи, примовляють по-ненашому: "Ага, ©ли
хлiб на свiтi, а тепер умерли!"
- Все показу на одну причину, - сказала старша.
В уявi Дарi© Олександрiвни склада ться вигляд великих тенет, обтиканих
мертвяками, пiд рукою тисячникiв. Вона зосередитись на тому не могла; все
рвалася думками до сво © хати: хоч би скорiше! На щастя, чергова пересадка
вiдбулася скоро i без клято© штовханини. Знов можна сiсти при вiкнi. Он
бiжать за шибкою вибалки i горбки, серед яких ставок поблискотiв: ознаки
рiдного мiсця; вже - i станцiя. Не пам'ята Дарiя Олександрiвна, як вийшла
з потяга i опинилась на дорозi. Скiльки разiв ходила сюди вiд села i
звiдси додому, тодi вiддаль була коротша, а тепер видовжена в несходимий
шлях; кожний крок трудний i хворiсний. Нетерпеливилося, мов огонь в серцi
палив. Небозвiд над дорогою обложило хмарами, хоч серед них - синi затони.
Поспiшала вона, перечiпаючись об приламанi бур'янцi. Ось проминула
горбовини бiля околицi, близько двiр, i хотiла проглянути наперед, чи
дитячi руки вiдчиняли дверi, чи нi?
Дверi замкнутi, як були. Ключ не рушений з мiсця пiд стрiхою. Зайшла в
хату, нiби в домовину. Переступаючи через порiг, вiдчувала: вже не буде
спокою для душi. Треба вертатись на станцiю i знов - до мiста, можливо, в
дорозi коло якогось вокзалу побачить сина.
Серед хати стояла довго, часом озираючись навкруги: чи не торкнуте
щось? - видно було б, що синок заходив, i вийшов, i скоро вернеться. Нi;
жодно© ознаки.
Мати прилягла вiдпочинути i зразу ж заснула: сном гiрким, як болiсть.
Прокинулась пiзно; вийшла до могилок, що взяли ©© рiдню. Земля помiтно
запала i могилки зробилися нерiвнi, - треба поправити ©х i посадити
квiток.
Вона повиривала там бур'яни. Поплакала болючо, але тихо, тiльки
вимовляла в думцi: роздiлили нас, не дали дожити вiку з вами - в нашiй
родинi любiй, роздiлили, i не знаходжу стежки, смерть менi приходить; не
судилось бути з вами, мамо, i з тобою, друже любий, - хотiла дiтей
доглянути, а вони вже не мо©: всiх згубила я; прийду до вас, де не буде
нашого горя, а тепер вернуся шукати останн дитя мо ; одпустiть мене з
миром сьогоднi, стану перед вами скоро - я чую...
Погорювавши, пiшла до хати - замiсити тiсто на корж; i спекла:
невеликий корж, а бiлий, як мiсяць. На столi скатеркою накрила i вигляда
з вiкна: на вулицю i в пустельний сад, - все ввижа ться, що от мiг би
прийти ©© синок - нагоду його.
Вiдломила трохи вiд коржа i з'©ла. Другого дня ждала, западаючи в
незносимий смуток. Мучилась, як i ранiше, вiд голодностi, але душу
опанував ще бiльший бiль: нiби лихоманка з тривогою, що руйну думки. Все
навкруги мов зрушилося для уяви, прагнучи напливти на душу, звихрену i
повну рiзкого терпiння, для якого нема назви. Змушена душа стати серед
жорстоко© примари, що досi схована була в глибинi видимостi, а тепер,
розкрита, забира , мов присуд - на ватру, в якiй горiти, клопочучися
безнемiрно.
Вiд тi © гризоти пiшла Дарiя Олександрiвна на пустош назбирати
щавельного листя. Вернувшися, зварила юшку i знов вiдломила кусник коржа:
пообiдала. Загорнула надламаний корж в скатерку i сховала пiд синовою
подушкою i зверху поклала дрiбний лист: щоб Андрiй ждав маму, вона скоро
вернеться; а тепер iде його шукати.
Не могла вийти за порiг, така скорб охопила ©й серце. Чу вона, мов
треба тут несвiтську межу перетупити. Прощалася до куткiв, обходячи ©х.
Знайшла зшиток покiйно© Оленки, притулила до обличчя, як на похоронi, i
облила сльозами гiркущими, примовляючи: "Нещасна моя!" - сховала зшиток на
грудях i вийшла з хати. Замкнувши дверi, поклала ключ на старому мiсцi,
пiд стрiхою. Поволi простувала на станцiю, надiючися, що, гляди, з'явиться
синок ще до того, як ©й треба буде сiдати в потяг.
Проходить околицею села i згаду : тут завжди бiлiли хатки в садах, над
ними тополi зеленiли, в шнурок або парами, наче стережучи ворота i
хвiртку, а листя вершинок - аж коло сонця. Скрiзь так чисто було i любо
для зору людського. З кожного двору вiд вiконня висвiчували барвиста
квiтнички; мак жарiв, соняшники палахкотiли яскравiшi, нiж ткання на
ризах, дивина здiймалася, зорiючи м'якими квiтами. Дiти в свiтлих одежках,
мов янголята, ходили - бавилися. Пташки скрiзь подавали голос. Все було,
як Бог звелiв; жили в красному свiтi, дякуючи за милостi.
А ось, дивиться Дарiя Олександрiвна - лихо!.. Мов чужа мiсцевiсть. Нiмi
демони пiдмiнили ©© i сiрчаний сказ жовтого кагана побив життя, зоставивши
темну пустелю. Сади скрiзь вирубано, самi пеньки де-не-де стирчать по
дворищах, серед бур'янiв. Все, що цвiло до сонця, пропало, нiби знесене
бурею, пожаром, потопом, пошестю. Змiнилося в дикi заростi, схожi на вовчi
нетрi. Нема нi повiток, нi клунь, нi комор, - самi порозвалюванi хати.
Жоден землетрус не мiг так знищити побут, як пiвнiчна сарана, спряжена з
золотомлицькою каганiвщиною. Серед бур'янiв чорнiють, свiдками страшного
нещастя, самотнi комини - там, де були огнища родин з ©х радощами при
безневинному дитячому щебетi.
Все зруйноване! Згра© гайвороння кружать скрiзь, над всенародною
пусткою, i через шляхи вiдлiтають геть: на степи, оберненi в океан
бур'янiв.
Селянка, прийшовши до станцi©, розглянулася навкруги - з дiтей там
нiкого нема. Сiла i дожида . Через деякий час ©© почало ввижатися, що
загублений син десь мучиться, гинучи, тодi всю iстоту ©© охопила нестерпна
туга: як ще нiколи.
26
Хлопець розгубився, коли течiя внесла в вагон - самого; вiн кликав
маму, а голос тонув серед лементу в бурхливому тисковi. Неможливо назад
пробитися: кида вiд дверей, мов з прорвано© греблi. Потяг рушав, тодi
рвонувся хлопець до вiкна: погукати в натовп, можливо, мати почу . Поки
пролiз крiзь тiсноту, вiкно вiддаленiло вiд юрми.
Обдивився вагоннi переходи - таки нема матерi. В кутку розпачливо
поплакав; коли заспоко©вся, став стежити стрiчнi станцi©. Декотрi мали
вигляд, нiби якраз такi, де треба пересiдати, але чимсь одночасно чужi,
тому вiн проминав ©х. Заснув бiля вiкна: там люди дали клаптик мiсця.
Прокинувся пiзно i вискочив з вагона; знаючи, що в снi пропущено багато
станцiй, пристро©вся на зчепах товарового потяга: ©хати назад. Вночi,
знайшовши станцiю, схожу на Кленоточiвську, ждав бiля стiни, поки
розвидниться. От прояснiло в небi i полi; повно блиску i тепла вiд
сильного сонця, що зiйшло. Незнайома дорога, але вiн пiшов, бо до села
недалеко; вагони всi такi голоднi, а тут можна поживний корiнь вигребти. В
селi нi душi; бур'яни вигнались над головою, як лiщинник. Протуляючи ©х,
пошелестiв хлопець переулками ру©ни i пряму до цiлiшого житла.
Всерединi все - так, нiби недавно жили: на столi полив'яний глечик i
кухоль, посуда на миснику, лава пiд стiною i стiльцi коло вiкон. Але нiде
нi постелi, нi одежi жодно©! Нi ковдри i рядна, чи матраца, нi рушника:
нiчого матерчатого. Також - нiякого харчу нi риски...
"Чума", - подумав хлопець, виходячи за дверi; пригадав, як мати
означувала мертвий стан довкруги. Сусiднi хати порожнi, як гробiвцi.
Зрештою, натрапив хлопець на домiвлю, де в печi курiв димок вiд
вугiлля. Долi - рештки рубаного табурета, але сокири нема. На столi
горнятко сто©ть з варениною старих бурякiв i свiжих трав. Хлопець випив ©©
всю: кислу, як борщ, i шависту, зовсiм несолону.
Вийшов i почув, що недалеко, в деревистих бур'янах, шумить. Повагався:
йти туди чи нi? - страшно, бо, гляди, там людо©ди! Однак цiкавiсть
переборола. Обережно, нiби мисливець, пiдкрада ться вiн; помiча зламанi
стеблини i слiди нiг.
Враз зупинився! На прогалинi бiлiють рiзнi-рiзнi кiстяки: пса, кота,
грака i якихсь iнших дрiбних iстот. Поряд - кiлька цеглин, складених
докупи, як пiч; i зола внизу. Знов далi прокрада ться хлопець i знов
замира , бо шелест близько. Переждавши з хвилину, ступа наперед; тихо
вiдхиля рядки бур'янiв.
Ще кiлька крокiв, i вiн застиг! Перед очима - поляна: там, коло
здичавiло© вишнi, дiд перебира зiлля; вiдклавши його набiк, пiдводиться -
в однiй руцi згострена ломака, в другiй камiнь. А сам худезний i сивий, як
хуртовина, схожий на прияву: борода через груди, вся сiда i вся
покуйовджена; а з голови пасма, мов димiючи, сипляться вниз. Очi вваленi
пiд пониклою сiткою бров'яною. Ганчiр'я на босому i непiдперезаному,
стемнiвши, пацьорками висить; мотуззям пов'язано окремi рамтини, щоб
трималися бiля кiстяка.
Загледiв дiд непрошеного гостя:
- Хто ти такий?
- Я заблудився.
- Не ходи тут. Пiймають i зварять.
- А вас?
- I мене: як знайдуть. Навару не буде. Кiстка суха, а жили твердли - не
годяться. Сам завтра вмру; корiнцi зварю i завтра вмру. Тiкай, бо тут
лихо!
- Дiду, чума забрала всiх?
- Нi, синку, то - государство!
- Ви сховались?
- Як набiгли, то недужий був. Iшов по воду i впав. Трава висока, -
обминули мене. Бiжи на станцiю. Тут бродять . помiшанi: зарiжуть.