Барка В.. Жовтий князь

- Прощайте, дiду! - Хлопець побрiв до пустельно© вулицi: побрiв
недумно; i притьма, в тривозi вiд дiдових слiв i безлюдностi, помчав
звiдти i гак мучилося серце, мов огонь пекельний, в'ючися змiями, гнав з
порожнього села. Захеканий вкрай, хлопець почув, нiби гука хтось: агу! -
пролунало, як вiд кладовищенського з'явця. I знов нiмо скрiзь; жаска
тишина в бур'янах, з останками хаток.

Дожидав хлопець бiля станцi©, на похилi, проти якого потяг повинен
стишуватися, беручи височину. Коли простопаднi риси в обрисi вагонiв
перестали миготiти розпливчасте, хлопець розiгнався, нiби наввипередки, i
схопив поруччя. Сiпнуло йому плечовi суглоби, але вiн з пiдбiгу вмить
докинув стопи на пiднiжок i пристав до швидкостi.
При вузлi залiзницi його зiгнали з потяга. Тодi побачив, що роблять
хлопцi: пiдлазять пiд пасажирськi вагони i там чiпляються серед залiзяччя.
Вiн i собi - туди; влiгся, як iншi. Мандрував так до пiвночi. Коли
схотшося ©сти, аж шкiра щемiла, вiн вилiз; вилiз на вокзалi невеликого
мiста i нишпорив скрiзь, штовхаючись мiж людьми, поки набрiв на лушпайки з
яблука. Пiдiбрав ©х, обтер i з'©в. Знайшов розбиту коробку - там були, в
розiрванiй обгортцi, рештки печива; вибрав ©х i довго нюхав запашний
папiр. Напився теплисто-бруднувато© води з бака, вживаючи бляшаний кухоль,
що гримiв на ланцюжку.
Свiтився мiсяць посеред зiрок, мов карбованець, покладений на са т, мiж
розсипанi самоцвiти, i при ньому видно було долi: всюди - налiпи грязюки,
всюди смiття, клаптi газет, притоптанi i запльованi; покидьки
найрiзноманiтнiшого роду i вигляду, вiд розбитих пляшок до махорчаних
"бичкiв". Освiтленою смугою пiшов хлопець до поламано© водокачки, напроти
яко© акацi© чорнiли вряд.
Багато вагонiв згромаджено на лiнiях i снують "маневрушки" - парою
шиплять, пронизливо посвистуючи. Коло акацiй, зовсiм окремо вiд залiзних
нетрiв, сто©ть невеликий товаровий потяг. Можна почепитися i пiд'©хати.
"Хай тiльки машинiсти одвернуться, я вскочу!" - вирiшив хлопець. Вiн
сховався за стовбур, при якому проходила кущова огорожа, порозривана
вiльними стежками.
Чути було, як варта тупотiла в обходi: певно, перевiряла вагони. Вийшов
наперед начальник, i тодi вiдчинено дверi - якраз напроти мiсяця - i
зачинено враз, пiсля перевiрки. Вiд того, що вiдкрилося, хлопець
притерпнув: повно мертвих, складених, мов шпали. Начальник, тамуючи
низький голос, сказав одному з присутнiх:
- Скинути в шурх: один завал вантажу, зверх того - дрова i нафта, потiм
знов це, i знов паливо; щоб усе згорiло. Ти вiдповiда ш!
- сть!.. Усе!.. - вiдповiв пiдручний.
Начальник i варта вiдмаршували, а потяг скоро постугонiв вiд станцi©.
Тодi, на самотi, хлопець подумав: "Якби я вчепився, згорiв би". Вiн довго
стояв за деревами, боячись виходити.
Розлягався брязкiт на станцi©, мигтiли i перебiгали огнi; свистки i
сюрчки прорiзали чорний простiр; зрештою, хлопець насмiлився покинути
схованку i покрадьки вiдiйти на перон.
В той час викинуто з вагонного вiкна паперовий жмут. Розгорнувши його,
хлопець знайшов скоринки, огiрковi вiдрiзки з хвостиками, курячi кiсточки
з шматочками шкiри i великi крихти. Забувся жах в одну мить,- iстоту знов
забира голодний порив, вiд якого вона тремтить в судомi, з холодними
болями. Хлопець вiдiйшов за рiг будiвлi, сховався в тiнь i зразу пооб'©дав
шкiрки, хрящики i рештки м'яса на кiсточках, а ©х погриз, пообсотував.
За©дав скоринками i огiреччям. Витрусив крихти в рот: вони приставали до
язика, мов залiзна тирса до магнета, i зникали вмить.
Ви©в чисто, як муравлик.
Бiля стiни присiвши, в затишку проспав частину ночi. Знов пристро©вся
пiд пасажирський вагон - мандрував, поки зупинили серед гамору i крикiв.
Сторожа загляда вниз i виганя "зайцiв" на перон, до гурту, звiдки всiх
женуть до зборища коло вокзальних дверей.
- Це границя Росi©, - розмiрковують старшi подорожнi. - То не чути
було, коли наше добро через не© тягли, а тепер об'явилась.
- Для наших хлiбiв свобiдно, а нам - границя...
- I замкнули: вмрiть, а не пустим!
- Чого ж вони такi? Харчi забрали, а нас морять... Вартовi загнали збiр
в товаровi вагони i весь потяг, складений з них, пiшов назад вiд
замкнутого кордону. Назустрiч, до кордону, вiльно бiгли з Укра©ни без
числа - ешелони, навантаженi збiжжям, городиною, м'ясом i всiм, всiм, що
да на землi невсипуща праця людей. Але ©х самих, примерлих вiд голоднечi,
пiсля того, як виробили багатство для сусiда, гнано з пекельною лайкою
геть: пропадати в розграбованих ру©нах.
Бiля хлопця - дивовижно довговидий, жорстковусий чоловiк i сивастий, iз
сiрими очима, смутними очима i тихими, як джерело. Мав мiшок, повний
причандалля, з-посеред якого означувалася сокира. Непоспiшно i ретельно
трудився чоловiк над самокруткою: примiрено i видрано вiдповiдний
прямокутничок паперу з часопису, витягнуто кисет i взято, скiльки треба,
саморобно© махорки i насипано на прямокутничок, вижолоблений мiж трьома
пальцями лiво© пучки; сховано кисет i приступлено до побудови. Скручено,
по кiлькох спробних i поступових рухах обвiдного характеру, - туго
скручено папiрець i рiвномiрно обкусано i звогчено слиною його край, потiм
закле но при повторних жестах для загладження скрiпи. Надiрвано зайвину
папiрця з однi © протулини i взято цигарку в зуби. Тодi здобуто огневий
пристрiй; до кремiнця притулено дрiбну матерочку, висушену i вим'яту в
попелi. Вдарено кресалом об гострий край i роздмухано iскру! Зрештою,
прикурено. Все - з геологiчною повiльнiстю i флегмою, супроти яких
виявилась пекуча дума i насмiшка над собою, в мовi до хлопця:
- Смачно погостювали в братiшок? Тепер кота зварити на закуску.
- Котiв нема: вже по©ли! - вiдповiв хлопець.
- Шкода. Тобi - куди?
- Додому ©ду, там мати ждуть.
- З харчами ж як?
- Борошно в хустинi, мати вимiняли - спекти корж.
- Небагато. Так ви обо не виживете, ©дь зо мною на пiдробiтки, в
Бiлорусь: там люди, як сво©, не схожi на отих, як ©х...
- Не можу! Мати ждуть.
- Як же два роти кормити? Однiй легше; корiнцями прохарчу ться. Тужить
i вигляда тебе? Так обо ж пропадете дома. От бiда! Ти б заробив трохи
хлiба для не©, - хлопцям платять, гiлки треба тягати.
- Нi, я до мати по©ду.
- Як хочеш. Дво в хатi: нi одно, нi друге не виживе, коли харчiв нема.
Скрiзь так. Дорогу згубив?
- Згубив; три днi блукаю.
- Так бiда i так! Нiж довго блукати, то краще б заробив хоч на хлiбину.
Казатимеш, що ти мiй племiнник. Я сам - штукатур, i на цегельнi працював;
коли ж нема мого найму, в дроворуби годжуся.
Хлопець дуже скучив за мамою, але мрiя врадувати ©© заробленим хлiбом,
перемогла, - вiн обернувся в родича дроворубовi. Никифор Петрович, або
просто дядько Никифор, дав хлопцевi шатковано© капусти з олi ю i шматок
перепiчки. Розповiв про свою попередню подорож до столицi на пiвночi.
- От де повно нашого добра, хлiба i всяко© живностi. Все туди забране:
масло, сало, цукор, сир, булки, ну - все! Я був проскочив, так не
прописали, завертай голоблi назад. Тепер i границю щiльно притерли. Ми в
Бiлорусь по©дем: там добрi люди; зберегли правду i по-сусiдському
помагають. Адрес , - я прямо б по©хав туди, та бач, тут понадiявся! А
вiдкiля ж ти сам?
- Яз села Кленоточi...
- Пiдожди: це - як знак який! Чи коло вашо© Кленоточi сто©ть паровий
млин?
- Сто©ть млин; за селом.
- I цукроварня недалеко?
- Недалеко; тато брали маляс.
- А вiддаля курорт, у лiсi?
- Його видно.
- Я чого питаю: з тако© Кленоточi двох бачив на цегельгному заводi. Чи
не ваш - пiчник Бережан iз жiнкою? Мав великi очi, голос низький i
трубний; а жiнка чорнява, дрiбненька, як пшеничина.
- Це нашi! Я знаю.
- От сама доля приводить, щоб я тобi переказав про Бережанiв. Зустрiнеш
кого з односельчан, хто ©х знав, - скажи: нема вже ©х. На цегельню
найнялись обо , де i я морочився; робота бiсова, а в зуби мiдну копiйку
тицьнуть. Обiлля шся в кошенячий пiт, коли ж протяг - мов з льодовця,
прошива костi. Там пiчничиха простудилась i, хворiвши недовго, вмерла;
лiкарi сказали: скорбтечний туберкульоз. Чоловiк затужив за нею тяжко! -
схуднув i став тонкий, як дротина. Самi очi свiчками глядять. Раз, коли
цеглу виносив, зiрвався з дощано© стежки, впав, i смерть настала в одну
мить. Не мучився. Золотi душi були обо . Вона все горювала, що люди
гинуть. А вiн напитував землякiв: щось ©м хотiв сказати; так i вмер.
Добре, що я тобi передаю, а ти - ще комусь.
Почув про загибель пiчникiв i посмуткував хлопець. Аж знiтився! Коло
того чоловiка з великими очима, що свiтили блакитнiстю, мов небесною, i
коло добро© дружини його так радував спокiй: нiби з весни, в новому сяйвi,
якого ще нiде тут нема . Збережеться воно на полянi з старими тополями, що
стоять за сутiнковою далечиною. Хлопець мовчав цiлий день.

Ось прибули до дрiбно© станцi©, оточено© лiсками. Сотнi заробiтчан
висипали на погорблену дорогу, що прорiзалася крiзь ясно-рудавi глинища,
приодягненi в свiжий мох. Лiсовi нетрi глибшали - здавалось, нема ©м
кiнця; аж до хмар пiдкинуто ©х згромадженi верхiв'я. I враз вiдкрився
простiр.
- Скiльки звалено! - скрикнув хлопець.
- А немало: мабуть, верстов з вiсiм, чи що, завдовжки. Всiх, хто
прийшов, узято на працю: чоловiкiв, жiнок, пiдлiткiв; призначено мiсця в
бараках, i зразу ж - до дiла! Дужчих поставлено спилювати дерева, а
слабiших - обрубувати i тягти гiлля. Дано в помiч хлопчакiв: поратися з
силою дрiбного галуззя. Робити цiлий день, вiд досвiту до смерку.
Високi дерева! Хто глянув на вершини, мусив картуз придержувати.
Ворушаться люди скрiзь, як мурашки; ©х так багато, що вiд спiльного
зусилля вiковiчнi дерева лягають однi за одними, вишумлюючи, нiби буря
валить. Гiлки трiщать, подiбно до стрiлянини з полкових рушниць. Чиргають
пилки. Вiдлуню ться стукiт сокир в супроводi шелесту вiдтягуваних решток.
Швидко пропада лiс пiд руками натовпiв. Андрiй з хлопцями тяга галуззя;
всi, виснаженi i голоднi, рухаються спроквола, мов дрiмаючи. Увечерi
безлiч верта в бараки до сво©х нар, тапчанiв i койок. Дядько скаржиться,
що тут теж верховодить москвин, тому платня - марний карбованець, а робота
ж клята! Коли б не суп на обiд, то пропадай, i годi.
- Доки не здиха мось попечителя, - нещаснi ми скрiзь!

В недалекому барацi опухла i вмерла дiвчина: рано винесли, неприбрану,
як була. Поклали на дно в вогкiй ямi, нагорнули низьку могилку - i все!
Там були iншi гробки з глини, що нерiвне позападала.
Праця шумить безперестанку: розчищаючи простiр пiд аеродром, людська
многiсть перегриза столiтнi нетрi, як комашня стеблинки, серед яких сама
губить свiй збiр.
Декiлька юнакiв побралися з бiлоруськими дiвчатами i перейшли жити в
©хнi села. Слiдом ви©хала бабуся i ©© дочка, що заручилася з
шофером-бiлорусом; вiн, покинувши табiр, працював на заводi. Коли дядько
Никифор i Андрiй вертали з села, де прикупили поживи до лiсного супу, -
той шофер гнав мимо, а враз зупинився i пiдвiз ©х: рiдко хто так робив
тодi.
В селi ©х гарно нагодували i вiдмовилися брати грошi; зовсiм дешево
поцiнили городину, якою щедро надiлили.
Дядько, в табiр iдучи, повторював хлопцевi:
- Я ж тобi казав, люди тут сердечнi i спокiйнi., З ними можна жити!
Слухай мене, не вiр, як казатимуть: он або он народ великий, бо
наплодилося багато i багато крику роблять, - е, то ще не все! Ти подивись,
яке там серце! Раз серце собаче, то i народ малий, i зведеться здорове
число ©хн нiнащо. А побачиш серце, повне добром, то знай - народ великий,
перед небом високо став. Хоч не числиться багато, колись побiльша , так
Бог дасть! - так з бiлорусами буде. Глянь кругом: хто руку подав з
помiччю? Тут бiлi хатки, як i в нас; а на пiвночi хатки - чорнi. I там
добрi душi , i немало ©х, з братнiм серцем, так бачиш, на дно його десь
зло собi поклали: як змi©ний камiнь. Поки все гаразд, вони такi добрi,
наче родичi, а прийдеться до чого,тодi вилазить з-пiд каменя жало! Бува
все разом: поможе чоловiк, як дуже-дуже щирий, а потiм вжалить в печiнку.
Забрали наш хлiб i дивляться, як ми вмира м, i нiхто, нiхто не пожалiв i
не помiг. Нiхто! Нi в городi, нi в селi. Тiльки лаються. Недарма ж ©хнi
хатки чорнi. А тут бiлi.
Дядько замовк. Зеленими стiнами лiс пiднiмався в небо: вгорi, коло
сивих хмарок, перекочував шарахкучий рокiт сво©х чатин по свiтлому
простору.
В таборi першими днями хлопцевi було цiкаво, та скоро вiн занудьгував,
бо все - мати перед очима. Робота нетерпеливила i пiдгони мучили;
наглядачi ж кричать одно: тягни швидше! Люди прибувають, як потопельники з
голодного моря, i кожен повинен поспiшати, хоч ледве руха ться.
Щодня в лiс, на довгу поляну, заповнену могилками, виносять покiйникiв.
Хлопцевi вся душа болить вiд згадки про самiтню маму, що шука його.
Вночi вiн прокида ться. Якась темна тривога надходить: нiби передчуття
пожежi. Пiсля того вдень, як пiвсонний, вiн дивиться навколо нетямущим
поглядом. Одного вечора сказав дядьковi Никифоровi:
- Я до мами по©ду. Може, вмира .
- Не хотiв би тебе пускати, бо часто так бува - всi в хатi пропадають.
Я думав: хоч би одно вижило. Ну, раз вирiшив, ©дь! Коли схочеш, тодi й
вертайся сюди. Вiзьми листок, тут твоя дорога накреслена, думаю вiрно, бо
я розпитував.
Дав грошi i торбинку з харчами. Провiв до станцi©, прощаючи; подивився
вслiд, прошепотiв собi:
- Таке бiдне хлопча!
I повагом, схиливши чоло, вернувся в табiр.
27
Заробленi i подарованi грошi берiг хлопець для мами: на комерцiйний
хлiб. хав "зайцем", ховаючись вiд залiзничних доглядачiв, що ловили з
суворою ретельнiстю. Тому забарився; торбинка спорожнiла: тiльки ложка,
нiж, кухоль, сiль та пiвхлiбини обважнюють ©©. Крiм старого часопису як
паперу на розпал, також сiрники - про всякий випадок.
На старому вокзалi, де потяг став надовго, Андрiй вилiз iз-пiд
вагонного черева: роздивитися навкруги. Вiд темного кооперативного кiоска,
що за кiлькома сусiднiми домиками, на порожнинi, люди щось несуть,
тримаючи в папiрцях. Черга всього на два десятки.
Стрiчний дiдок з кругласто пiдстриженою борiдкою, нiби крейдяною,
ставши коло вокзально© стiни, розгорнув папiрець i почав ©сти якийсь
кусник; ©в, ©в, а тодi враз спинився - не може далi!.. Раптом зблiд i
вхопився за пiдгруддя, аж захитаний: обперся об цеглу. Винесло назад з
його уст, що з'©в. Поглянув вiн на Андрiя i, крiзь сльози вiд спазм,
промовив:
- Не купуй, хлопче! Це - людятина, дешева i солодкава; по державнiй
цiнi, а м'ясо, як смерть. Згрiшив я навiки. Вернись, не пiдходь туди!
Андрiй почав обминати близькою стороною, весь час поглядаючи на чергу
коло кiоску: чорно там, нiби в пеклi. Скоро черга розпалася i хтось
голосно промовив - для всiх:
- Розiбрано!
Нишпорив скрiзь на станцi© Андрiй; нiчого споживного, крiм перестояно©
води. А недалеко - розложистi схили i рiвнини з ярками, з горбиками коло
зелених нивок, схожi на околицi села, де з батьком полювали ховрахiв. Хiба
спробувати самому? Близько струмок: можна нору залити.
Поряд смiтярки валялася бляшаниця, як збан, стара i дiрява. Хлопець
позабивав просвiтлини чопиками з гiлочок i ганчiр'я; залiпив смолою,
набираючи вiд шпал, складених на вiдгонi. Дроту багато навкруги, iржавого
i поскручуваного, - з нього приробив дужку до цебра. Озбро©вся подобизною
щупа, кiлочками, ломакою.
Ховрашиних нiрок на полi багато: обсипаних i зарослих. Коли натрапив на
свiжий вхiд, то, готуючись до наступу, позавалював сусiднi печерки, щоб
нiкуди було вижитому ховраховi вбiгти. Заливав нору - звiрика ж нема ...
"Вiн - як качка, чи що?" - досаду хлопець; пробу мацати дротиною:
даремно, бо нора надто крива. Коли вiдпочивав, щось метнулося i вскочило в
одну з незабитих нiрок, геть далi. Зразу ж мисливець загородив ©© двома
кiлочками, а всi входи навкруги позасипав.
Знов вилива вiдра води, одно по одному, вiд ховраха ж - нi знаку!
Хлопець дума : "Може, втопився?" Скоро наторкнув дротиною i ©© закрючкою,
пiдтяга звiрика нагору. Той пiдда ться: вилазить; от-от - вискочить i
побiжить. Тодi вхопивши ломаку, хлопець пригина ться до землi, стрибнути
готовий.
Влучено звiрика, коли вибiгав з нори, влучено з недостатньою силою,
тому, приглушений на мить, знов пiдплигнув i побiг шукати вiльного
сховища. Мисливець - за ним. Б' i нiяк не поцiлить! Раптом так невдало
крутнувся, що пропустив один удар, а наступним, прискореним i зробленим
наослiп, попав звiрика по спинi - хряснуло в нiй... i тодi ховрак поволi
полiз, припадаючи до грунту. Самому мисливцевi судома настала в нервах вiд
прикрого почуття. Зопалу, як також з остраху зостатися голодним, вiн добив
тваринку, що декiлька разiв сiпнулася, конаючи, i околiла.
Захеканий стояв хлопець i вражений болiсно, i збурений, з огидою до
самого себе, що аж пекла серце. Здалося: тваринка перед загибеллю дихнула
на нього такою ненавистю, що якби ©© почуття обернулося в дiючу силу, вiн
був би на мiсцi вбитий, мов блискавкою. Вiн притих i пора ться коло
здобичi: дикий голод, розбуджений вiд клопiтливого дня, приспiшу рухи i
нiби закрива очi млистою смугою, крiзь яку вже не видно нiчого страшного
i огидного. Розрiзано ховраховi живiт i викинуто тельбухи; голову теж -
геть! Зiдрано шкiру i, разом з вiдпадами, впущено в нору i засипано.
На вибалках рудiли сухi бур'янцi - ними хлопець розвiв огонь: смалить
обполосканого ховраха, перевертаючи його на дротинi, в димку принадливому,
з теплою пригiрклiстю.
Поклавши смаженину на часописний папiр, здобутий з торбинки, вiдрiза
кусень i жу швидко, навiть хрумка , нiби то - огiрок. От, вже дума :
"Досить!" - спиня свою хижiсть, i знов жу .
Але вiдчува дивну нiяковiсть; пiдводить голову i враз бентежиться:
поблизу лiтня жiнка сто©ть i спостерiга , як вiн ©сть. Непорушна. Нiби
стовпик. Аж чорна: висохла вiд голоду. Сто©ть i всiма очима дивиться на
ховраха, мов заворожена. Нi слова не каже. Тiнь - i годi. Хлопцевi стало
так недобре, що вiн похапцем склався i пiшов. Виправдувався в думцi,
мовляв, тепер "кожен - собi". Однак через хвилину стало ще гiрше, аж
похолоднiло ©дкiстю на серцi! Вiн оглянувся... Де стояла жiнка, там i
застигла - не зрушилася з мiсця. I не гука ; не просить. Лише дивиться, як
снохода.
Вернувся хлопець до пригасло© ватри; вiддiливши частину ховраха i
поклавши на папiр, простягнув жiнцi:
- Тiтко, вiзьмiтьi
Вона трохи ворухнулась i знов застигла.
"...Бо©ться мене, бо маю нiж, - вирiшив хлопець, - така перелякана".
Поклав ховрашатину коло багаття i попростував до станцi©; коли ж оглянувся
знов - жiнка сидiла, схилившись коло голубуватого слабiючого диму, i ©ла.
З допомогою креслення, що склав пiсля всiх розпитiв дядько Никифор,
легко було знайти свою станцiю. Околицi ж видалися чужими. Бур'яни вподовж
дороги - як нетрi; i ©© саму вкривають, височiючи над колiями. Обстали
село i двори затопили. Стежок нема до хат, що, стемнiвши, хиляться в
заростi. Скрiзь пустка!
Андрiй узяв ключ пiд стрiхою i вiдiмкнув дверi - холодною вогкiстю
потягнуло в обличчя. Оглянувся по хатi; прочитав лист вiд мами: "Андрiйку,
як прийдеш i мене не буде, не тiкай нiкуди, а жди..." Так жаль маму! -
нiякими словами не мiг би висловити.
Знайшов корж, надломаний i торкнутий плямками цвiлi по нерiвнiй
поверхнi. Шматок з'©в, а решту, разом з половиною хлiбини, в торбинцi
поклав пiд мамину подушку. Вiн тiльки i мрiяв принести зароблений хлiб.
Карбованцi сховав до пiдпiччя, серед ганчiрок: в селi вони були простими
папiрцями голодного. Пiшов по садибi. Могалки почали заростати пiсля
недавнього полоття.
В сарайчику все припало пилом, де не затекло вiд дощу. Вулиця - як
рiчечка бур'яну: пливла, стрiчаючися з подiбними ©й, поки дохлюпнула до
площi, недалеко вiд яко©, пiд рештками тину, сидiла жiнка з дитиною на
руках. Зривала зелену кропиву i ©ла: пожувавши, давала дитинi.
Рiдко сновигали люди, схожi на нецьогосвiтнi тiнi. Пiдходили до
сiльради подивитися, а там прикле но газету, звiдки лiтерами чорнi :
"...стало веселiше", i з фотографi© надима ться товстовусий вид
посерединi; зиркають по боках дрiбнiшi панки з орденами.
Також - оголошення, що пiд страхом найвищо© кари треба хоронити
померлих.
Хлопець, прочитавши, сiв бiля стiни, трохи осторонь, можливо,
хто-небудь знайомий з'явиться. З дверей виступив обтеклий височинець i
ладна ться курити. А два старшi вимандрували крiзь бур'яни - читати наказ:
обмiрковують його.
- Звiсно, покiйникiв треба ховати! Бо як же так? Чума вчепиться, тодi
пропали послiднi.
- Що треба, то треба, а хто ж ховати буде? Нiхто руки з лопатою не
зведе. Гiрко сказати, скiльки лягло.
- Скiльки набереться?
- Ну, та скiльки: кажуть, iз наших тисячi семисот по цiлому селу, вже
вiсiмсот тридцять, про яких знають, що готовi на мiсцi - по списку.
Половина живих розбрелась. На сторонi попадали. Хто ж зостався, той
дохлий, самого пiд руки води, i мруть щодня. З половини, що тут була, вже
теж половина переставилась. Хлопче ти чий?
- Катранникiв...
- Чого ждеш?
- Дома нiкого нема - я один. Там страшно.
- Бiда тобi, хлопче! Держись, може, виживешi Ми всi, як кажуть,
поганя м до ями.
Озвавсй тодi одутлий, тяжко хмурячись i прихриплюючи:
- Таке й скажете! В нас тимчасовi труднощi будiвництва, а вам все - як
нiч, все - до ями.
Один старший мружився, слухаючи, i вiдповiв з посиленою байдужнiстю:
- Гляди, Грицьку, може, знов доведеться живе курча ©сти!
Задишкуватий, що напоготовi тримав цигарку, обурено скинувся всiм
виглядом, але не сказав нiчого. Помовчав; потiм махнув рукою, з виразом
крайньо© досади, i пiшов.
- Чого ви йому про курча? - цiкавиться спiвбесiдник.
- Хiба не зна те: це ж той Грицько, що його замкнули в тюрму, бо вiн,
сiючи, насiння в картузi сховав. Одсидiв сво , i випускають, - бачте, таки
ж комунiст, ©м свiй. От вiн iз району верта ться додому i втомився дуже.
Зiйшов з дороги, присiв пiд хатою, отак, як цей хлопець: сидить i
вiдпочива ; очi заплющив. А недалеко куриця греблася в смiттi, знаходила
зерно курчатам. Грицько був виморений i голодний, уже i розпух. Почув, що
куриця землю дряпа , i очi розкрив: бачить курча близько... вiн аж очима
загорiвсь, простяг руку, вхопив курча i - в рот його! Хоч воно ще живе i
пруча ться, вiн його жу разом з пiр'ям. Квочка зчинила крик, кида ться на
Грицька, дряпа , крилом б' , хоче врятувати курча. А вiн уже до©да .
Почула хазяйка курячий крик i вибiгла, бачить: Грицько до©да курча, а
квочка кида ться i дряпа йому руки. Почала хазяйка лаяти його на всi
заставки. Люди на дорозi спинились. Грицько тодi пiднявся i мовчки пiшов,
а вона ©м каже: Грицько живе курча з'©в. Похитали люди головами i пiшли
далi.
- Так це той Грицько?
- Вiн; як вернувся, його жiнка мала трохи бурякiв i вiдгодувала. Тепер
потовстiшав.
- Дивно: живе курча з'©в, а ще нам вичиту . Я в селi довгенько не був;
чув, що судили якогось Грицька з картузом насiння. А де ж Лук'ян, що все -
"за"?
- Нема Лук'яна.
- Де дiвся?
- Та де ж, - хто не спита про Лук'яна, то кажуть: вiн пiд селом i досi
голосу "за". Замерз, бiдолаха, снiжком притрусило, тiльки рука зверху
пiднята була. Люди йшли i, побачивши, сказали: "Лук'ян голосу "за"".
- Дивнi знаки! - зiтхнув спiвбесiдник.- Хлопче, а ти шастай по
колгоспнiй яровинi, тебе нiхто не спiйма ; там на©дки будуть. А то пропав.
Андрiй пiдвiвся i, коли вiдходив додому, заглянув крiзь вiкно: в
сiльрадi, бiля стола стовбичив гурт, покурюючи i нудячись.
Всюди на селi - пустош i розвалля серед злих бур'янiв, звiдки навiть
кiшка нiде не нявкне i не вигляне грядкова цвiтинка, вирощена дбайливою
рукою. Чорно, чорно, як пiсля переходу пекла. Тишина смертi.
Тiльки вiд дитячого будинку чути стишенi голоси. Iдучи мимо, Андрiй
побачив з десяток дiтей, як вони пiсля мисочки обiдньо© юшки, ступають до
лiжок, нiби зовсiм стародревнi, хоч i дрiбнi скелетики. I така дiдiвська
поважнiсть в обличчях, запалих цiлком i вкритих зморшками, крiзь якi жодна
усмiшечка не засвiтиться. Лобики важко нависають над погаслими очима i
стемнiлими лицями. Мов на могильних черепах, виступають зуби, обтягнутi
довкола самою шкiрою.
Животики болять i тому збiр дитячий припада на лiжках - рачками,
пiдiбгуючи колiна пiд груди, до лiктiв, з опущеними вниз животиками, як
мiшечками: тодi легша мука. Андрiй зна , бо iнодi сам так робить.
Обминувши будинок, вiн околицею добрiв навпростець додому. I думав: тiй
жiнцi, що з дитиною кропиву ©сть, винести треба скибку хлiба, одну скибку,
нешироко вiдрiзану. Того, що зостанеться, досить на двох, поки куплять
комерцiйний хлiб. Як вернувся додому, розв'язав торбинку i, вiдкраявши
шматок вiд хлiбини, загорнув його в аркуш; сховав пiд пахву, а то стрiчнi
побачать i вiднiмуть. Понiс жiнцi, що сидiла в кропивi i годувала дитя.
Але ©© там не було: не знати, чи вiдiйшла кудись, чи вмерла i ©© забрали
погребники, яких тепер пiдганя смертний наказ.

Дарiя Олександрiвна вернулася на станцiю, де загубила сина, i вже не
могла звiдти вiдiйти; все ждала. А раз вирiшила твердо; ©хати додому! -
однак, тiльки склала це в думках, як вiдчула непевнiсть. Знов нещаслива
станцiя, мов тягнущий магнет, непереможно в'язала. З'явився сумнiв, чи син
дома, i настрахав можливий поворот подiй: от вона при©жджа в село, якраз
- коли син, шукаючи ©©, добiжить до цi © станцi©, бо тут загубив маму.
Вiд часу втрати з нею настала перемiна, нiби щось невмолимо зрушилося в
©© життi i в самому душевному складi. Раптовi напади невиразимого страху
чергувалися з короткию безпам'ятнiстю: в мiсцях, якi недавно бачила i
згадувала. Тепер сто©ть i не зна , де вона; вiд того жаский, не вiдчутний
в тiлi, але пекучий, мов ватра, бiль наплива на ©© свiдомiсть i серце.
Часом зляканiсть виростала в найдикiший жах, що обгортав зiр, i вона
знiчувалась решткою думок. Вiдверталася ними вiд нещастя, нiби вiд
чийогось близького нападу i помсти, з обвалами в самому iснуваннi. Не
дивилась нi на що навкруги i думала: аби тiльки не пропасти! Аби
втриматися при самому життi - тоненькою ниточкою змислу, що збережена ©й
наостанок.
Надвечiр, виснажена вкiнець вiд голодного терпiння, вiд'©хала в
напрямку до свого села, вчепившися за березовi дрова, з сiрою скрученою
корою - на товаровому потязi. Але в дорозi зневiрилася: бо син же
вернеться до станцi© або до мiста, куди його завезе кожен потяг, якщо