Барка В.. Жовтий князь

зiрки.
Старший партi ць, надумавши, подав шоферовi знак - стати. Вискочив на
обочину i пiдступив до селянина. З першого ж погляду, кинутого зблизька,
переконався: вiн! Той самий, хто зна , де чаша; хто зневажливо посвiчу
очима, мов сова, - вiн!.. До чого дiйшов?.. Погас! Погас остаточно, вiн -
доходяга, йому кiнець. Стримуючи нерви, одночасно вiдчував Отроходiн, що
незвична прикрiсть нiби виросла в сумну помилку, а чию? Пiсля втiхи,
стишений, аж до болiсного пережиття, зберiг, однак, суворий вигляд.
Пiдiйшов зовсiм близько - тодi пси, косо глянувши, вiдступили набiк;
водять носами по травi, а часом пiднiмають ©х в напрямку автомашини i
втягують повiви вiдтiля, чуючи привабливий . запах.
- Чого ти лежиш? - пита Отроходiн.
Селянин мовнить, припавши на правшi бiк i глядячи безвиразно через,
дорогу: в простiр поля.
- Знов мовчиш? Бач, намовчався до чого!
Селянин, мабуть, хотiв щось вiдказати, бо рухнувсяi, але -_ чи вiдчув
велику слабiсть i застиг, чи роздумав...
Отроходiн теж примовк: дивиться вже навiть iз жалем, досвiдчивши собi,
що ще - останнi години життя для лежачого; дивиться, а чомусь його почина
вражати i прикрити рослинка бiля селянина. Недалеко вiд голови, вона
рiвномiрно i лагiдно колива ться в вiтрi i колива ться, нiби припада де
вмираючого. Все схиля свою дрiбну, до мiзерностi дрiбну квiтинку, дрiбну
i такого кольору, як борошно, тiльки не бiле, а сiрувате... Вона нерву
Отроходiна, бо з ритмiчною постiйнiстю гойда ться i з такою живiстю, мов
трiпочучи, мов спочуваючи: все хилить квiтинку, мов побива ться з жалю. А
селянин мовчить i знати на лицi давнiй вираз - впертий i замкнутий, вираз
незгоди, тiльки вже без гостро© риси, болем зломлено©.
Отроходiн думав: що ж тепер питати? I тiльки одно виринуло з глибини
його чуття - в свiдомiсть, як переконання, пройняте вiдразою: що селянин
повинен, просити його; так, просити,_ i в цьому була непохитна певнiсть!..
Просити прощення повинен в нього, Отроходiна, навiть стати на колiна. Тодi
можна щось зробити в помiч. Iнакше - нi! Коли ж пробачення попросить, на
колiнах, можна буде змiнити все.
Отроходiн зна , що мiг би довезти селянина до станцi© або, ©дучи
ввечерi назад, довезти до села, навiть вiдрiзати трохи хлiба. Взагалi буде
зовсiм iнше становище, яке? - очевидно, набагато краще. Бо все так
сприкрилося. Треба щось сказати.
- Це востанн тебе питаю, - вiдкарбову Отроходiн, ще ближче
пiдступивши, - питаю востанн : де чаша? Дiстанеш зерно i борошно, яке тобi
показано i обiцяно. Ну, не будь божевiльнийi Ти ж на краю прiрви. Я жду...
Селянин вiдвiв очi вiд поля i хворiсним поглядом зупинив ©х на
Отроходiнi: довго розглядав, нiби впiзнаючи i зосереджуючися думкою.
Здавши собi звiт, хто перед ним, скорбно поворушив губами i пiсля зусилля,
зрештою, вимовив - без злостi, без презирства, тiльки з бажанням не
бачити, - вимовив, злегка махнувши долонею вiд себе:
- Iди!..
Це i образило Отроходiна - в його прихильному намiрi, i обурило; вiн
зiм'яв папiросу в пальцях i зв'язав губи в настирливий вираз. Круто
повернувся i твердими кроками попростував до свого мiсця в тягарiвцi. Не
оглянувшись, не сказав нi слова.

Коли тягарiвка покотила далi, таки випередивши псiв, цi останнi
пiдiйшли до селянина. Постояли непорушно потiм, знiченi, померехтiвши
очима i знов торкнувши писками одежу i траву, знов потрусили дорогою. Там
нюхнули гумовий слiд тягарiвки, потiм вiдхилилися вiд нього до сухих
бур'янцiв, стоптаних людськими ногами.
Катранник лежав, аж поки нагодилися хлопцi з села, що ©хали возами:
вони лагодили шляхи i дiставали харчi за роботу з того жили. Побачивши
лежачого, спинили одну пiдводу i питають:
- Де ти взявся?
- Вертаюся, хлопцi, з заробiткiв, - хрипко вiдказу ©м Мирон Данилович,
- iти не можу
Помогли йому сiсти на пiдводу i, повернувши до села, повезли. Бiля
околицi вiн злiз, а хлопцi, скрутивши на бокову, коротшу дорогу, подалися
доганяти сво©х.
Мирон Данилович iшов недовго; не може нiяк! Знов ляга - коло самих
хлiбiв, що листками в вiтрi мирно i лагiдно шелестять, мов хлюпають в
зеленiй нивi, нахиляючись до селянина. Вiн назривав листя i почав ©сти:
пожувавши трохи, зовсiм знеохотився. Прилiг i заснув. Прокинувся жахливо
слабий.
Якраз тодi хлопцi, що пiдвозили, верталися пiшки додому, - знов
побачили лежачого i обступили його.
- Чого ти й досi тут?
- Не можу йти...
Було йому зовсiм недалеко: спершу вниз через видолинок, а потiм на
пiвзгiр'я, звiдки навпростець - до хати.
Пiдождали хлопцi: коли надiйшла ©хня пiдвода, знов Мирона Даниловича
пiдвезли: вже до його двору.Висадили недалеко вiд ворiт i по©хали далi.
Вiн, як став на землю, хоче рушити, але тяжко йому - спиня ться, пройшовши
кiлька крокiв. Два односельчани, батько i дорослий син, проходили i
поздоровалися. Старий говорить:
- Довго тебе не видно було; думали - пропав.
- Може, те й станеться, що думали! Аби дома.
Вони завели його в двiр, а самi пiшли сво©м напрямком, через бур'янища
на вулицi. Тодi постояв вiн i, не маючи сили триматися рiвно, лiг на
шпоришi. Був смертно недужий. Хоч бачив перед собою порiг, а дiстати не
мiг - не мiг навiть рукою ворухнути. Вiдвiв очi вiд порога, подивився на
небо i подумав: "Якби на дiтей глянути..." Раптом в серцi проблиснув
короткий, але невмолимо сильний бiль, i все навкруги зникло вiдразу.
Якраз тодi з хати вийшла родина, бо крiзь вiкна повидiлося, що хтось
прибув i в дворi лiг. Дiти дивляться: то ©хнiй тато лежить i вже видно -
неживий.
- Татусю! - закричала Оленка, як не при собi, гинучи вiд болю
душевного, а потiм обернулась i знов криком: - Мамочко! - i стала бити
себе рученятами в груди, раз за разом.
Мати, побачивши, що дитя ©© пропада вiд нещастя, вхопила Оленку i
пригорнула до себе:
- Перестань, рiдна моя! Перестань, пiдожди!..
А синок, збагнувши, що сталось, не мiг нiчого вимовити: йому кругом
почало плавати, - вiн заплющився i нахилив голову, мов пiд чийсь помах,
застигнувши коло матерi.
Вона ж, взявши ©хн горе, вже сама чу , що от-от пiдкоситься на мiсцi,
як стеблина, ©й все з свiту стало в очах грiзне i страшне, i нiби валиться
крiзь морок. Ось вона - сама з дiтьми, перед найлютiшим лихом, вiд якого
повороту нема. Схилилась до Мирона Даниловича: дивиться на обличчя його,
аж землисте, на очi, що позападали. I, потеряна, не добере, що робити...
Але, як подумала: "Може, вiн опритомнi ", - враз наказала дiтям:
- Поможiть менi!
Взяла мужа пiд плечi, щоб до порога тягти; а дiти плачуть, не
рухнуться.
- Не бiйтесь, може, тато ще житиме, - помагайте!..
Вони беруться, але пiдмоги мало. Втягли Мирона Даниловича в хату i
поклали на широкiй лавi, коло вiкна; i внесли торбу.
Дарiя Олександрiвна пробу пульс на руцi в чоловiка - не б' ться! Взяла
тодi дзеркальце: перевiрити, чи ще дихання; пiдносить до уст лежачого i
так трима . Через хвилину оглянула поверхню стекла - там нема слiду вiд
пари, тiльки вiдсвiтилася сiрiсть стiни, мов стiни могильно©: в глибинi
дзеркальця.
Дарiя Олександрiвна спершу не довiдомила собi цiлком, що це означа ,
коли це через мить ясно визначилося в ©© думцi всiм значенням сво©м; вона
мало не зомлiла. Вронила дзеркальце, яке розбилося на два бiльшi кусники i
багато дрiбних скалок, вузьких i нерiвно видовжених, з косими i гострими
обрисами: так, мов свiт серця ©© впав i розбився навiки.
Тяжко ©й стояти; опустилась на дiл коло покiйного i шепотiла: "Мироне,
мiй, бiдний Мироне!" - сховала обличчя на його рукавi i затихла.
Дiти плакали, але вона не чула. Зда ться, пройшов вiк. Вона пiдвелась;
постоявши трохи, набрала води в миску i взяла рушник. Зляканi дiти глядять
то на не©, то на мертвого тата, - в очах сльози, мов застигли.
- Подерж рушник! - сказала мати до Оленки. Обмила покiйниковi обличчя i
руки. Посила сина:
- Принеси щiтку!
Вибрала посвiдки з кишенi i поклала в скриню: як коштовнiсть. Обчистила
одежу на чоловiковi.
Коли посутенiло, вона знайшла надпалену свiчку - ту, що для мами горiла
в похоронi, - i поставила до рук покiйника. Огник брався тонкий, мов
голубиний дзьобик, напроти ночi довкруг, звiдки пiтьма напливала i тяжко
обложила, нiби кам'яна, хоч i не спромоглася того свiчення вбити. Стояв
огник: такий сумирний! Ледве, ледве порива ться на боки, синястий при
зiгнутому гнотику, i, мов кривавий, вгорi, в вiстрi прозоро© пелюстки.
Посерединi вiн ясно бiлiв дрiбною зiркою. Розходилось вiд нього трохи
свiтла кругом - до кiстлявих, аж воскуватих пальцiв небiжчика i до сiрого
обличчя, затопленого глибокими тiнями.
Вже дiти поснули, не питаючися ©сти, але мати все сидiла коло
покiйника; вiдходили хвилини, а з ними - всi ©© сподiвання на життя.
Зосталась навколо велика i чорна пустеля, i якби не дiти, вже на свiтi для
не© не було б нiчого. Тiльки ©хнi серця ще тут, при нiй: в хатi, як на
острiвцi, серед моря смертi i темряви.
Погасила свiчку, що догоряла. Вийшов мiсяць; прокинув крiзь просвiт мiж
хмарами i крiзь хрест вiконно© рами - струмок блiдого холодного свiтла на
обличчя чоловiка. Воно ж тодi знов вирiзнилося з ночi: в рiвностi кожно©
риси, означено© проти тьми, i в та мничiй врочистостi, нiби пiд час
дивного сновиддя. Але скоро мiсяць сховався i той вигляд погас.
Дарiя Олександрiвна, вiдходячи на сон, все повторювала собi: "Вiн був
такий добрий до нас! - Лягла, але не могла заснути, i знов повторювала в
думцi: - Тихий i добрий до всiх..." А все тяжчi почуття напливали, наче
кiнчалися всi часи i мiри iснування, i надходило саме нещастя. Так, бува ,
повiдь з нiчною кригою перелива ться через порiг i вже хлюпа до шибок.
Однак - тиша в хатi, глибочезна тиша, мов на днi могили, накрито©
стелею.

Вранцi дiти прокинулися ранiше, нiж Дарiя Олександрiвна, але ще не
зiходили з мiсця - довго сидiли мовчки, в великому страховi перед покiйним
татом. Потiм вони, нешумнi, мов примари, але вже дверима збудивши матiр,
вийшли за порiг i притулилися до почорнiло© стiни: мружили очi вiд сонця,
що зiйшло свiтле, аж слiпуче. Почали заступати його хмари i скоро зовсiм
заслонили - день смутний настав при них, схожих на попiл, полосканий
негодою i обвiтрений.
Мати, прибравшися, стала знов коло мертвого. В нього обличчя так
страшно занепало! По пiдборiддю, давно не голеному, взялась просивиною
порость, хоч вуса були без не©. Закритi очi, посеред великих i темних
ямок, опуклилися сiрувате. Найстрашнiший вираз мертвостi лiг на чолi: в
вiдтiнку невиразимо iншому, нiж завжди був, i прикро вражаючому несхожiстю
на звичайний вигляд. Особливо - при потоцi огнистого свiтла з шибок, що
проливалося на обличчя. Але зберiгся давнiй вiдзнак думки, такий знаний за
багато рокiв. Хоч тепер тлiн, нiби з пiдзем'я пiднявшись, пройшов пiд
сiрий покров тiла i проступив загрозливiстю: для того навiть, хто гляне!
Але вона не бо©ться; бачить, що крiм грiзно© прикмети, яку тлiн поклав, -
вже мрi ться iнший стан. Спостерiга на вустах, що розгладилися i мiцно
застигли в незрушимий обрис, - там, крiзь сухiсть мертвоти, позначився
спокiй; глибокий спокiй i добрий, далекий вiд давнiх ду. мок, i тяжко
збагнути його: спокiй, як бува в тихих дiтей. Обличчя диву змiненiстю i
поруйнованiстю образу: чуже в iншостi i втеряне для свiту, де вже i сонце
знов закрилося, а хмарна тiнь заслонила шибки. Настала така скорбота!
Найдорожчий в життi, хто лежав пiд тiнню, був ©й незрозумiло вiдчужений,
мов стали тут i роздiлили погибельнiстю назавжди - невидимi мури. Подолати
©х нiякою силою людською не можна i не можна нiкому, нiкому вiдпроситись.
Вiдчувши, що нiби сама вже скована в незбагненнiй i невмолимiй неволi
всього лиха, вона заплакала: з такою великою розпукою, що забира душу, як
буря - кущик. Без крику i стогону, без шепоту навiть, а з сльозами i
судомою всiх грудей, мов воплем, якого людське серце вже не витрима . Знов
присiвши навколiшки, вона раз по раз стукалася чолом об край лави, бiля
лiктя покiйникового; як потеряна, шепотiла: "Ми з тобою ж не сварилися
нiколи i гарно жили, нехай дiти колись скажуть; а не судилось нам тут
зостатися... I я чую - пiду слiдом за тобою, бо нема сили менi... Побуду
з малими, поки зможу! - простиу якщо кривду вчинила, а ти ж нi в чому
проти мене не винен... Зустрiнемося там, де Бог покличе".
Вона, пiдвiвшись, поцiлувала чоло покiйдаковi i руку. Як вийшла за
дверi - покликала:
- Дiти, будемо нашого бiдного тата хоронити!
Боязко глянули вони i пiдходять: хлопець спокiйнiший, нiж Оленка, що
почина тремтiти: дрiбно, як недужа; збува ться з кроку, наче не бачить-
нiчого перед собою. Але очi широко розкритi. Мати вводить малих -
прощатися з покiйником.
- Просiть тата, шов вибачив, коли гнiвали його, i цiлуйте руку!
Вони пошепотiли i торкнулися устами до татово© руки, як мати велить.
Були такi непораднi, що вона мусила щокроку провадити ©х. Коли сказала ©м:
- Молiться, щоб Бог помилував тата! - посхиляли вони голови, знаючи, як
треба в думцi проказувати прохання.
Мати вивела ©х в сiни i тихо загадала:
- Ходiмте могилу копати!
Взявши двi лопатки, пiшла в сад, а дiти слiдом за некь Вибрано мiсце
поряд бабусi i старшого сина. Мати поволi копала, часто спочиваючи;
помагав Андрiй - при другiй лопатцi, а Оленка вигрiбала землю, коли iншi
спинялися. Пiвдня рили, хоч яма неглибока.
Прийшов час хоронити покiйника. Стали коло нього в хатi - як виносити?
Мати думала: чи класти на рядно i волочити, бо пiдняти неспроможнi; чи
сунути з лавою, мов з нарами? Вона вербова i суха, нема ваги, - так i
вирiшено. Взялася мати тягти за важчий край, а дiти помагали ©й, штовхаючи
лаву, коло татових стiп. Довго так пересувалися, зовсiм повiльно, з
вiдпочинками, пеки дiйшли до могили.
Труни нема. Принiсши дошки, на розпал береженi, встелили ними дно ями,
а в голови поклали подушку. Опустили покiйника i накрили його
простирадлом, замiсто савана; накрили i почали кидати першi грудки. Але
зразу ж i спинились. Коли земля впала на мертвого, почався плач; дiтi,
припавши до Дарi© Олександрiвни, аж зайшлися i нiяк не могли втихнути...
Жалiли тата дуже: був свiтлий словом i серцем до них, як при небi, -
нiколи не чули окрику недоброго.
Стишилися малi, i мати наказала пiвголосно: загортати могилу. А ще
довго не могли зважитись вони. Як скiнчили похорон, поставили збитий з
двох планочок хрест над свiжою землею могилки.
Стояли втрьох, тiсний гурток, - несила ©м вiдiйти; i вже не знали,
зоставшися самi слабi, без кормителя свого i оборонника, чи можна ©м
вижити на свiтi.
Коли верталися в хату, сунули лаву назад, бо хтось мiг взяти вночi i
порубати на дрова. Мати лягла, почуваючи, що вже вона теж - як мрець.
Лежала безтямна з годину; раптом глянула на дiтей: дивно!.. вони все
сидять i дивляться на не©, але так жалiбно, що в не© серце стрепенулось.
- сти хочете! - промовила вона.
Дiти, голоднi люто, мовчать собi, не скиглять i не просять нiчого: нiмо
терплять, мов сама стареча. Пiшла мати до торби покiйного. Знайшла хлiб
кукурудзяний i вiдкраяла скибки - дiти на них очима вп'ялись! Потiм трiшки
знiяковiли: ждуть.
- Берiть: це тато нам принiс. Добивався з останнiх сил, щоб нам дати.
Спом'янiть, дякуючи, так годиться!
Дала дiтям ©сти хлiб i вiдвернулась, ховаючи свiй плач. Почала грiти
юшку. Хлопець обачливо ©в - так, що стерiг кожну крихтину, з долонi брав
©© устами; в той час, коли Оленка з'©ла половину сво © скибки i поклала
недалеко вiд себе.
- Чого, дитинко?
- Вже не хочу.
- Як же так?
Оленка мовчить; але згодом пита ться:
- А ви, мамо?
- Я потiм, я вже - потiм.
Незвичайною стала доня. Байдужна i вже з iншою вiдчутнiстю, нiж завжди:
ще сердечнiшою, але вже дальшою i чужiшою; нiби вiддiлена вiд всього, як
свiтелко, що, трiпочучи, пригаса вранцi.
24
Нiч випала темна - нерозглядима; i досвiт видався безсвiтний, з
хмарками на всьому небi, наче димучими, що бiгли i бiгли без кiнця. Зрiдка
накрапав дощ i скоро переставав.
Збудилась мати рано i почала варити незмiнну юшку: з решткою
кукурудзяного хлiба можна поснiдати. Андрiй поворушився з одяганням i
пiшов до води - випив пiвкухля; поникавши по хатi, говорить до сестри.
Потiм пита здивовано:
- Мамо, чому Оленка не вiдкрива очi? - не прокида ться...
Раптом рiзко заболiло в грудях матерi, нiби хто вдарив. Моторошний
здогад пронизав ©© свiдомiсть; вона задрижала, обернулася вiд стола i йде
до Оленки, а ноги ©й пiдтинаються i не можуть ступати. Подужавши немiч,
мати кинулась враз до маленько© - та вже почала застигати...
- Оленко, що ти з нами зробила!
Пригорнулась мати до пiвтеплого трупика i тiльки повторю :
- Донечко моя нещасна, моя нещасна!
Замовкла, коли вiдчула, що в не© серце от-от зупиниться. Так чорно
стало вдень. Подумала: "Тепер нам без тебе, моя зiрочко, життя нема ".
Брала ©© тоненькi, вже неважучi руки - собi до обличчя i обмивала
сльозами. Все побивалася i не могла втiшитись; тихо примовляла: "Мо дитя
- таке любе, нiколи не пам'ятало менi кривди нiяко©, i все менi прощало, i
таке блаженненьке мо i чисте, як зiрочка менi: чого ж ти впала з неба, i
вже не зiйдеш менi..."
На серцi тяжче було, нiж могла терпiти. Не було вже в не© плачiв.
Пiдвелась i стояла, як з каменя сiчена, без мови i рухiв; хоч вся душа ©©
западала в незмiренний морок, як, бува , птиця - з крилами, покалiченими
грозою, опуска ться в гiрську ущелину, де вiзьме потiк i вiднесе в чорну
безвiсть.
Надворi сутенiло; знов накрапав дощ i стихав. Пускався i торохтiв по
шибках, збiгав: крапля за краплею, що приставали на мить, а потiм ще
швидше спадали, зоставляючи притiненi слiди. Пiд кiнець дня вщух дощ i в
синьому повiтрi розлилося огненне свiтло; смугами прорiзалося крiзь вiкна.
Мати нiяк не збереться хоронити Оленку, навiть бо©ться думати, що треба
винести дитя в садок i загорнути в грунт.
Але пересилила сама себе.
День похорону був безвiтряний. Вирили яму i на днi помiстили верх вiд
маленького столика, що досi в другiй, холоднiй, хатi стояв. В голови
поклала мати маленький ранчик; його з книжками любила носити доня. "Нехай,
що любила, - буде з нею!" Один зошит зоставила собi, той зошит, через який
було стiльки болю.
Опустили Оленку в землю. Перед тим, як загорнути, огляда ться мати
навкруг - скрiзь бур'ян, тiльки одна- дина ромашка зацвiла поблизу:
невеличка, але з чистою бiлiстю; зiрвала ©© мати i поклала Оленцi в руки.
Як загортала з сином той похорон i могилку насипала, отямитися не могла:
мов сновида. Недалеко був камiнь - сiрий, дрiбний зернинами. Сiла на
камiнь i просидiла до вечора, здавалося, теж застигла, як камiнь.
Син приходив: щось сказати чи кудись покликати. Але гляне на маму i
змовкне, постоявши поруч, до порога вернеться.
Вона ж, опритомнiвши, - враз, як при блискавцi, побачила, який свiт
став страшний!.. Дикий, мов пустеля, де володарюють змi©, живучи з горя
людського. А сво© вiдiйшли: зоставили тут двох - сиротами нерозрадними.
Незлiченнi душi в погибелi падають навкруг. I кожний з живих ма горя
повно. Безталаннi! - всiх оточено стiнами - з наказу нiчних каганiв, щоб
замучити несвiтською напастю i щоб нiде голосу про це нiхто не почув.

Мина день i другий; ©сти вже нема чого. Вранцi мати сказала синовi:
- Збирайся! По©дем, i гляди, таки знайдеться щось, бо тут смерть
приходить.
Взяла грошi, що чоловiк привiз: небагато, але досить на квитки, до©хати
до мiста i вернутись. Поклала ключ пiд стрiхою:
- Коли розгубимося, то, Андрiйку, добивайся до хати, я теж додому
йтиму, - не забудь же, де ключ!
Переходили полем; воно порожн i такi бур'яни вигнались, аж гудуть.
Серед них люди бродять, а часом хтось визира на дорогу, де лежать
знесиленi: в канавi. Мимо них до станцi© тягнуться окремi постатi. Iдуть
мати i син - бояться на сторони глянути.
Бiля станцi© подорожнiх мало; ждуть потяга, сiвши на землi. Дарiя
Олександрiвна подумала, глянувши на них: "Як рiдко людей зосталось! - i
хто цю бiду пекельну навiв?.. Не було такого, вiдколи сонце свiтить". Вона
мiцно трима сина за руку, хворобливо боячись хоч на хвилинку вiдпустити
вiд себе, щоб не роздiлитися в натовпi: "Без мо © останньо© дитини, якби
згубила, - я вмру".
Потяг сунувся спроквола, нiби i сам зголоднiв з людьми; i димiв
страшенно, бо, мабуть, сирими дровами топлено його. Ось при©хали в мiсто.
Скрiзь - черги. З одного магазину, над яким написано, що то для iнженерних
i технiчних робiтникiв, виходили люди i тримали в руках по одному
червоному буряку: то все, що ©м видано на день. Голодуючi тягнуться в
одному напрямку, - мiж ними Дарiя Олександрiвна з сином добрела до
двоповерхового i широчезного магазину пiд кольоровою вивiскою.
- Мамо, що таке "Торгсiн"? - прочитавши, пита хлопець.
- Означа : торгiвля з iностранцями або чужоземцями, так кажуть.
- З чужоземцями? - перепиту син.- А з якими?..
- Ну, всякi чужоземцi ж бувають.
- Чи французи, чи американцi?
- Таких нiби тут не чути; нема.
- Тодi англiйцi або нiмцi.
- Теж не вони...
- Шведи, мамо?
- Звiдки? - ©х давно не видно.
- Греки чи нi?
- Нiби i не греки теж!
- Я знаю: японцi i китайцi.
- I ©х нема тут.
Так i не визначила мати з сином, хто - тi чужоземцi.
Але бiднi сво земцi сидiли на бруднiй тротуарнiй цеглi: хлiбороби, в
яких вiднято ©хнiй хлiб; хворi i збайдужiлi вiд безконечного ждання,
вбранi в лахмiття, що держалося мотузками, обкрученими i зав'язаними в
частi вузли. Обличчя - жовтi i сiрi, i такi запалi, що сама шкiра обпинала
лицевi костi; або, як не запалi, то опухлi вiд водянки. Дехто вмер, бо
з'©в вижебранi скоринки, коли вже шлунок вiд довгочасного голодування
збiгся. Одна бабуся, що сидiла пiд стiною, мала перекошену шию, а обличчя
- в болючiй судомi: так i застигло при смертi; недо©дений кусник витикався
з рота.
- Мамо, чого тут мертвi сидять? - шепотить хлопець.
- Бач, аж до хвороби виголоджено, потiм знято з них золотi святиньки:
хрестики та iконочки, а дано шматки ©жi i ними добивають.
Скрiзь снували по Торгсiну розпорядники i схилялися за прилавками, сито
викормленi, в м'яких одягах, косi поглядами, повними пiвприховано©
зневаги. Навiть, розмовляючи з людьми, не дивилися ©м в очi, а якимись
хапкими, нiби почасти прита ними рухами зготовляли кому що належить;
вiддавали i зразу ж вiдверталися - все щось пересували або просто до
чогось доторкувалися.
Повно всього: зерно i борошно в мiшках, сухарi впакованi, i всяка риба
в консервних банках, шинка i ковбаси, цукор i масло коров'яче - все, все
чого треба людинi; i так багато, що голодних мiста, котрi вмирають, можна
було б порятувати всiх.
Але не дiстають вони нiчого! I коли хто просмикнеться вiльно, себто не
маючи коштовностi з золота i срiбла, або хоч скалки дiаманту, - вiдразу в
плечi виштовхнуть: грубо, як тварину.
До вiконця будки пiдходять тi, що приносять дорогi речi: серги, перснi,
браслети, червiнцi царськi, рiзнi столовi приналежностi з срiбла або
алмази i золотi вироби.
Одна тiтка, виголоджена - худа, як могильна приява, пересовувалася з
дрiбною iконкою в срiбнiй ризi, тримаючи на мотузочку через шию. Несла
так, що всiм було видно: беруть з не© при самiй смертi. Стала тiтка перед
опасистим службовцем, що з якоюсь загрозливою понурiстю, а при тому з
гострим, мов учепливим, поблиском низьких зiниць, глянув на не©! - миттю,
нiби величезною голкою, нелюдською прошив серце бiднiй iстотi, крiзь оту
iконку, - i враз, на коротеньку частинку секунди, так i ожив вiд вигляду
срiбла.
Коли тiтка поклала iконку до вiкна, вiн зачепив ©© гострими i
необмитими нiгтями. Швидко покрутив ©©. Вiддерши ризку, кинув на вагу, а
саму iконку швиргнув бабусi - так недбало, як цiлковито зайву для нього
рiч. Сховав ризку в один з ящикiв коло себе, нижче, де не видно нiкому з
вiдвiдувачiв. Вiдсунув бабусi квитанцiю; i спонурилася в сво©й справi -
коло коштовностей, обвiяних горем, муками i погибеллю.
Дарiя.Олександрiвна, страхаючись, погляда на стареньку: "Воно хоч i
грiх iкону спродувати, але треба! Хоч бабуня не виживе, з очей знати...
Отак через смерть багатство роблять!" Була срiбна застiбка в Дарi©
Олександрiвни; рiч старовинно© роботи, материн подарунок... "Продам,
Андрiйка нагодую, а менi хоч i вмирати: чи з подарунком, чи без нього".
Виписано папiрець. Вона, тримаючи його однi ю рукою, а сина другою,
мандру через будинок, проз склянi прилавки.
- Що ми купимо? - пита ться сина.
Вiн дивиться великими очима на всякi харчi, але мовчить.
- Чого б ти хотiв?
- Хлiба.
- То купим борошно i спечем корж.
Вiн мовчить: згоджу ться.
- Вже ми забули i смак справжнього хлiба,- сказала мати.- Дивись:
борошно, як снiжок.
й дали трохи того борошна, i вона, знявши торбу з плеча i добувши
чисту торбинку, всипала його туди: Сховала торбинку i повела сина мерщiй
геть, щоб не дражнити неприступними на©дками, вiд яких - спокушення i мука
також для голодних очей, що зазирають з вулицi.
Iдучи тротуаром до вокзалу, мати i син бачать невисокого чорнявця
середнiх рокiв: фабричного, з вигляду, i пiдлiтка, рокiв шiстнадцяти, що
теж мав темний волос. Вони розглядають вiтрини, переходячи вiд однi © до
друго© в тому ж напрямi, куди спiшать Катранники; пiдлiток зверта ться до
старшого:
- Харчi дурно в Торгсiнi i на складах лежать, а люди вмирають з голоду.
Я б так не робив,- я б нагодував.
- Це ти б так робир: по правдi. А вони не хочуть. Хазя© найшлись!
- Не нашi, i не хочуть,- сказав пiдлiток. - Вони чужi i вбивцi.
- Звiдки це в тебе?! - злякано озираючись на стороннiх, пита старший.
- Якби не вороги, - сумовито продовжував пiдлiток, - не вбивали б народ
голодом.
Дарiя Олександрiвна вiдзнача собi: "От ледве хлопець на ноги зiп'явся,
а вже причини шука , вже бачить, вiдкiля лихо".
А пiдлiток - сво , мов вiд наведення, вимовля :
- Знаю, для кого вони...
- Тихiше! Що ти зна ш? - знов тривожно озира ться фабричний; побачивши
тiльки похиленi голови замучених i обшарпаних iстот, вiн заспокою ться, в
той час, коли пiдлiток доходить до свого:
- Це - чорне дiло, оброблене з тими, що звуть себе iностранцями; вiйна
проти трудящих.
- Де це навчився? Мовчи, хоч - поки додому дiйдем!
- Я бiльше нiде не кажу, - захища ться пiдлiток.
- Ти в мене раннiй! Он до чого достуку шся: правди хочеш? Довго ©©
шукати.
Вони звернули в бiчну вулицю, звiдки доносився базарний гамiр. А тут,
коло магазинiв, величезнi "хвости": товпиться селянська бiда.
- Там хлiб дають, мамо!
- Хочеш ждати? Це - довго.