Барка В.. Жовтий князь

Зоставалася загадка для селянина, чому вдень тягнено харч? "Мабуть, вiд
страху, що в присмерку люди вiднiмуть, осмiлiвши".
Як потiк серед цегляних скель, простяглася черга до магазину, де дають
кислу капусту. Раптом перехожi почали пiдбiгати поблизу; селянин i собi -
туди! - в свiжий i значно коротший "хвiст", що випростову ться течi ю
дожидачiв, вiд чого багато крику одних на одних. Зрештою, всi посунули
назад, вирiвнюючи звичайний порядок.
Мирон Данилович дiстав кiло капусти: колись мочено©, тепер сухо© i
несвiжо©. Видалася смачнiшою вiд десертiв! - сховав запас ©© в торбу,
обмотаний поверх кулька також половиною зло© газети. Трохи повеселiшав,
набравши певностi, що добереться до Кавказу: на три днi харчу вистачить. А
там грошей позичити можна в знакiмця - до вiддачi з першого заробiтку.
В дорозi до станцi© здогадувався: "Пощедрiли на капусту - бачать, що
пропада на складi". Присiв пiд червонавою стiною, мiж такими, як сам.
Здавалося, потяга взагалi не буде, i руху - теж, взагалi, нiчого бiльше не
буде - так довго ждали.
Аж перед свiтом, крiзь штовханину, Катранник прорвався в вагоннi дверi
i зразу ж лiг на верхнiй полицi.
Сон приходить мертвотний i тяжкий. Прокинувшися, вiдчув Мирон
Данилович, що потi в морознiй лихоманцi.
Певно простудився, на дощi йшовши, а потiм - як сидiв на землi.

Ось, надвечiр, вузлова станцiя: тут пересiдати; i знов жди!
Площа схожа на мурашник, серед якого сила начальства наiндичу ться з
портфелями або товстими течками; козиря в автах; протiсню ться в установи
i висипа звiдти, надмiрно вносячи лиця, як велипанство, i збрезкло
поглядаючи на "сiрих" з населення. Рiзниться одежею i партквитками,
магветна могутнiсть яких, нехай схованих навiть дома в шухлядах иiд
замком, незримо обкида ©х злою властивiстю. Бо то - ©х талiсмани, вiд
яких навiю ться вiдраза: передусiм до кожного, хто з села i кона , згадно
з рiшенням партконоводства в столицi.
Глянув селянин:_ "Ого! Стiльки ©х, що кров з'©дять, провалi ми до
канцура". Вiн пiшов виглядати викидно© городини, миллостиво продавано© в
"хвостi" за скажену цiну.
Черга збираються вiд схiд совця i нуртують, i нидiють до пiвночi:
застоюванi, втрачуванi, розриванi пiд час несподiваних тисканин, знов
спаюванi голоднечею. Люди держаться однi за одних, щоб зберегти мiсця в
чотирирядному натов пi,- так бджоли творять пасма, крiпко зчiпленi.
Катраиник мав надiю на комерцiйний хлiб. Пристро©вся i дожида ,
мучачись вiд простудно© лихоманки, втоми, поривiв такого жагучого i
невтримного болю в глибинi iстоти, який нiби шепотить нечутно весь час:
" сти! ©сти!" Увага i зiр, прив'язанi, до дверей вдалечинi, пригасають, як
спорожнiлий каганчик.
А чутка пройшла, що даватимуть кiльку; що ж? - можна рибний дрiб'язок
споживати зразу, за©даючи капустою замiсто хлiба.
Зморена люди, стоявши вiддавна, .втратили рухливiсть i гостроту
почуття, якраз тодi, коли набiгли машини з вартою. Катранник затерп! -
якби був здоровiший, мiг би рвонутися крiзь ряди i втекти. Але, скований
слабiстю, непорушно стояв серед багатьох, нiби перед очима давуна.
Служаки брутально хапають селян, як вовки овець, i миттю спроваджують
на платформи: наповнивши ©х, хутко оббiгають кругом, коли мотор гуркотить.
Один револьверник сiда до шофера в кабiну, а решта береться до ново©
пайки жертв.
Везли незвичайно швидко - найглухiшими вулицями.
На станц©i всiх перевантажено в товарячi вагони i зразу ж замкнуто.
Потяг стукотливо погнав, як навiжений; iнодi спинявся, тодi - дивна тишина
за дерев'яними стiнами! Зрештою, коли прибув до призначення, негайно
загуркотiли дверi вагонiв, крик донiсся i звiдкись - крiзь нiчну сутiнь -
повалив ©дкий дим. Блиснули до дверей лiхтарi: з ними охоронники вскочили
всередину. Посунув потяг i скоро знов пристиг, прикро над кра м глибокого
провалля, вiдкiдь полум'я вибивалося, нiби велетенськими шматками
розiрвано© тканини, крiзь дим, клубочений по млистiй широчинi. Зойки
пронизували нiч.
Катранник став страчувати думку, коли охоронники брали селян i викидали
з вагонних дверей вглибочину. Хто сунув по крутому, чiпляючися за
нерiвностi, а хто котився чи летiв униз: всi зникали в огнищi.
Через хвилину також Катранника кинуто з дверей - вiн опинався руками
проти прислону i судомливо грiб. Пiд пальцi попали обвугленi корiнцi
кущiв, тодi мимовiльно промайнув здогад: "Мабуть, лiщина була!" - вхопився
селянин розпачливим зусиллям, але корiнцi в останню мить, трiснувши,
вiдiрвались. Вiн посунув вниз. Падаючи трохи стишено, ще раз чiплявся
обома руками за вигорбину. Вiдчув, що прiрва стала вiдлогiша. Знов нiгтями
i черевиками подрав схил, щоб спинитися, i не мiг! - сунув з розгону в
задушливу димряву. Раптом тяжко штовхнувся плечем, об що? - того не бачив!
Тiльки рiзко обпекло i придушило до земляно© стiни. Тодi вiн став з
бiльшим натиском хапатися. Якби була нерiвнiсть або корiнь, вiн би
вдержавсь, але - порожньо. Далi падав мiж великi деревини, обхопленi
полум'ям. "Пропав!" - проблиснуло в свiдомостi. Вiн падав нерiвне, аж поки
вдарився спиною об дерево, а головою об схил. Миттю зiм'яло в клубок i,
перекинувши, потягло наниз, нiби в коловоротi горючо© рiки. Волосся над
правою скронею обсмалилося, але вiн, швидко падаючи, нiби стратив вiдчуття
болю. Розумiв, що задиха ться, i що плече йому валить. Тодi ж запався в
нестямнiсть, з яко© його вирвав рiзкий бiль - вiд падiння в тiсну мiлину.
Мирон Данилович, трусячись, обторку грунт. "Я в мокрому глинищi! Це -
ярi, можна лiзти через воду!" - втiша сам себе. Як звiр, - чотирьох
вiдповза в болотянiй щiлинi, протискаючись помiж одними дровиняками,
залитими тванню, i попiд другами, що стирчали в безладдi над головою.
Весь час нагорi i по сторонах - розпачливi крики, вiк яких мiг би
стратити пам'ять, але i сам був прибитий i приголомшений, пiвмрець, що
корчився в поривi: повзти серед загибелi.
Високо розлягався бурхiт огнища i стукiт обвалюваного дерева; також
вишум i шипiння в спецi, приглушуючи, проймали диким страхом, бо пожежа
от-от привалить.
Все - нiби в огнi велико© споруди, коли вже зруйнувалася: з
поперехрещуваними балками i зваленими стовпами, якi, згораючи гуркотливо,
осiдали в глибину земно© щiлини.
На днi, в боковiй струмовинi, так багато обвуглених обаполiв, кинутих
попереду! - крiзь них мало хто просунувся до глинища. Застрявали люди,
здавленi i скалiченi: там ©х i нищив огонь. Один чоловiк, зовсiм
обгорiлий, звис до води,- його стопи стиснутi мiж двома близькими
деревинами, а руки i голова гойдаються в поривному полум'©, нiби червонiй
повенi, крiзь яку мчить глибинний протяг.
Багато селян згорало в велетенськiй печi-прiрвi, над якою стовпи диму
вставали, мов над фабриками. Потяг пiдвозив туди новi натовпи; скиданi
вартою, падали вони i калiчилися ранiш, нiж стати здобиччю огню вiд шпал i
обаполiв, облитих смолою. Привезенi на платформах дерева вергано в прiрву,
навперемiн з людьми.
Катранник продирався попiд заваллями i раз був стратив свiдомiсть.
Опритомнiв скоро: вiд палення згори i вогкостi знизу - з болотяного
рiвчака. Спекота пронизувала одiж i пiдганяла повзти, як пораненого вужа.
Хоч низовий протяг через глибоку щiлину приносив трохи повiтря, таки
димова задуха була смертельна - рвала груди, тру©ла кров, слiплячи зiр i
тьмарячи думки.
Зрештою, долiз Мирон Данилович до калюжки в глибокому водори©;
обхлюпався там, щоб, рятуючись вiд палення, зберегти одiж на плечах. Аж
тодi вiдчув: збоку щось штовхнуло i муля - торбинка! Його власна
торбинка, набiк прив'язана, через плече.
На днi калюжки повно камiнцiв i пiску з глиною. Вихлюпуючи воду звiдти,
Катранник прошепотiв, нiби сам собi чужий: "Це я ще живу!" Тодi враз,
зда ться, пiдбадьорений дiйснiстю сказаного, почав лiзти далi i через
декiлька хвилин був так далеко вiд болотяно© щiлини, що коли там стався
черговий обвал з гуркотнечею в огнi, то вже не мiг зачепити. Прискоривши
рух, Мирон Данилович раптом обсунувся в глибшу промо©ну, нiж була, i
мимоволi знов облився - вiд дрiбного водоспадика, пiд звалищами. Як пролiз
у нешвидкiй водi, то вже встати змiг, при узбочинi яру: там скрiзь
вигиналися пригорки i лежали валуни бiля обпалених кущiв. Горючi деревини,
накиданi згори, були рiдшi, i вiн то переступав ©х, то пробирався знизу, в
протулини з рештками заростi.
Намацав якусь рiч, обгорнуту матеркою, що вбризкана в болото. Спершу
проминув рiч, а тодi надумався: простягнув руку i взяв.
Вiдступив за горби, де тiльки окремi дровиняки i шпали, облитi смолою,
скотившись, палахкотiли з низьким димом; пiд виступ збочини присiв -
вiддихнути i отямитися з лиха.
Обторку знахiдку, розгорта i, на диво собi i незмiренну радiсть,
бачить хлiб! - сухий, причерствiлий трiшки, але ж хлiб. Знати вже з самого
дотику, це - житнiй. Скрiзь розшукуваний хлiб i не знайдений, дiстався, де
i не подумати про нього: в самiй погибелi.
Вся iстота припала до знахiдки! Вся - з болючою хижiстю голоду. А знов
почало палити вiд завалля. Мирон Данилович з'©в тiльки один вiдломлений
шматок, тримаючи його на стулених долонях, щоб нi одну крихту не згубити.
Тодi зав'язав хлiб, як було, i сховав собi в торбинку; i перевiрив, чи
хлiб там, провiвши рукою по тканинi.
Хоч хилила страшна слабiсть, вiн перемiг ©©; прислiплений вiд палючих
виблискiв згори i димово© ©дi, що рiзала очi, випростався вiн i рушив
чимдуж звiдти. Враз перечепився i впав; коли пiдводився, то лiкоть
приторкнув до торбинки, знов перевiряючи: там хлiб чи н©? Там!
Катранник як побачив, кого вiн потоптав, - жахнувся: то мертвий
чоловiк. Одежа на трупi обгорiла в попiльний мотлох. Лiва сторона голови
розбита i попечена так, що крiзь розриви червонi застигла кров. Вигляд
мертвого болiсно вразив Мирона Даниловича, який аж знiтився в судомi i,
впритомнiвши, пiшов далi; боявся i згадувати, хоч чужа смерть притягувала
думки.
Обережно ступав по нерiвному глинищу. I вiдчув, що лихоманки нема; вiд
жорстокого струшення, на межi божевiлля, збiгла з кровi i нервiв. Але був
вiн замучений страхом i болем, при вичерпаннi останнiх сил.
Присiв на горбик; щоб вийти з розпуки - не вiд самого тiльки голоду -
похопився ©сти. А вже став собi скупий. Подумавши одну мить, спожива
спершу старий маторженик з торбинки, потiм пайку вiд хлiба: як закуску.
Притьма вирiзнилася думка, що непоко©ла, поставши десь на глибинi
свiдомостi, пiсля того, як перечепився об покiйника: це - його хлiб!..
Бiдний чоловiк загубив перед смертю, коли весь поранений i обпалений був.
Що йому хлiб? Зоставити там, пропаде в грязюцi i золi, коли ж тут живий
потребу , гинучи. Так повинно бути: хлiб цей законно переходить в руки
другого, хто теж перейшов глибиною лиха. Нелегко перейшов, а роздiлив
повне горе з небiжчиком. Тiльки так можна дiлити чужий хлiб - загорьований
хлiб прожиття! I помiркував тодi Катранник: "Ще гляне душа нещасного, вже
з неба, скаже - бери цей хлiб, тобi треба, а для мене навiщо? Порадi
душа, бо i по смертi помогла комусь на свiтi".
Заспокоював себе знов, що нема злочину - взяти такий хлiб, а все ж була
гiркота в почуттях: як це недобре, чужий хлiб взяти, в мертвого... "Ну, он
що, i я прислугу тобi зроблю, проти наруги!" - вирiшив наостанок. Вернувся
i, вiдломивши стовбурець недогорiло© лiщини, вирив неглибоку яму при
згарищi, в заглибинi м'яко© глини. Перемагаючи страх, взявся за покiйника,
пересунув його туди i загорнув. "Помилуй чоловiка, Боже!" - сказав над
ним.
Як помив руки в струмку, пiшов наниз, державшi©ся за кущики на узбiччi.
Обережний був - насторожений до кожного шурхоту. Пригадав собi дiда
Гонтаря: "Як вiн, iду з могили, тiльки йому була морозна, а менi - пiч".
Вiдходив i оглядався; мав страх, що тi, нагорi бiля вагонiв, примiтять i
доженуть, ©хн страхiття нависло огненним привидом i котило дим по довгiй
прiрвi, почервонивши глинистi прислони i лiси на схилах.
Темрява навколо втiкача, густiючи, вгортала дерева i грунт, на якому
струмок перебiгав, нiби чорний, з вiдблиском вiд прiрви.
Мирон Данилович вибрав для спочинку сухий виступ пiд кущами: аби
затуляли вiд поглядiв згори, коли зостався просвiт на пожежу. Широкий i
волохатий пiджак, що служив замiсто пальта, був пiсля купання у вимивинi з
струмковою водою досить чистий: хоч i посмалений скрiзь. Треба витирати
останнi плями.
Сидiв тiкач, обперши плечi об стовбурцi, i незчувся як задрiмав, проти
сво © волi i всього страху. Нiби посунувся в глибочину iншу, нiж ця: вже
без палено© сосни i людей серед огню. Не снилося нiчого; тiльки пiд кiнець
спання настигла невиразнма тривога. Пронизаний нею, прокинувся i побачив,
що огонь жахливо вирiс, осягаючи пiвнеба над прiрвою. "Мабуть, привезли
багато дров i смоли, тепер би там згорiв!" - поясню собi Катранник. Вiн
трудно, з розбитiстю в тiлi, пiдводиться. Нога затерпли, а в плечах i
ребрах рiзкий бiль. Негодящий чоловiк: як труп.
Коли полум'я дiйшло сво © сили, стався обвал, i вибухами воно рвонулося
в височину, пiдкидаючи слiпучi i хитливi течi©, мов червонi гейзери з
хуртовинами iскор i хмарами диму, - пiсля того вщухло, хоч ненабагато.
Катранник вiдходив i оглядався на огненну могилу; хотiв закричати з
безсилого розпачу: хто там живий, щоб вибирався коло низового струмка.
Хiба поможеться?..
Одежа на грудях парувала, а черевики були мокрi - чи сушити? Нi, треба
йти, а то наглядачi згори стрiлятимуть. Згадав про них i зразу ж поспiшив
геть звiдти. Знов напав страх на нього - гнав безупинно далi, нерiвною
землею.
21
Мирон Данилович до самого ранку йшов, угадуючи дорогу, де не мiг
зустрiти "©х". Розвиднювалося, коли прибув до дрiбного полустанка. Вагався
- пiдступати до залiзничних колiй чи нi, але не було iншого переходу. Вiн
прямував мимо самотнього будиночка i спинився, побачивши робiтникiв, що на
платформах починали рiвняти дошки.
З одного боку вломилися сторчовi стовпчики, нiби величезнi ручицi, тому
вантаж соснини, струнко розпиляно© i чисто©, осунувся на жужелицю мiж
колiями. Укладало дво : залiзничник, що обслуговував невеличкий потяг, i
пiдлiток, тонкий, як нитка, - з нього небагато працi. В той час машинiст
мав якийсь гiркий клопiт коло шипучого демона - було не до розсипаних
шальовок.
Ось крикнув з платформи залiзничник до Катранника:
- Що, в вас тут людей нема, чи як?
Катранник мовчить, думаючи: "А що ж, i нема! Хiба не зна ш, де вони?
Хочеш, покажу де..."
- Чого сто©ш, чоловiче? Помагай, а я пiдвезу! - знов звернувся
залiзничник.
Але ще i тепер не вiрить селянин, хоч вся iстота аж стрепенулася вiд
новини: "Добре було б пiд'©хати, бо вже, мабуть, не дошкандибаю на сво©х".
Темновусий, з пiдбiлиною, залiзничник свiтнув запалими очима, i вритi
зморшки на обличчi поглибшали вiд усмiху:
- Не вiриш?
- Хтозна, - глухо озвався Катранник.
- Кажу: пiдвезу, значить - пiдвезу. Годi туманiть, берися, чоловiче, i
подавай менi дошки: складати будем!
Катранник, не кажучи вже нiчого, поклав торбинку на землю, але близько
бiля себе, i взявся подавати сосну; так стара ться, аж пiдбiга.
- Не спiши, бо втомишся! - спиня залiзничник. - Бережи силу, бо роботи
багато. А то будеш, як отой хлопець, що пiдмiта полустанок.
Вiн показав на пiдлiтка, який, вiдiйшовши насторону, подивився трохи i
зник.
Працювали декiлька годин, поки владнали вантаж. Катранник змокрiв дуже,
хоч його одежа i черевики просохли; вiн дрiбно тремтiв вiд напруження,
ослаблений вiд довгого недо©дання i люто© пригоди.
- Щось ти, чоловiче, хилишся, - зауважив залiзничник, гостро глянувши
на нього: - Ану, ходiм, пiд'©мо! Як звати?
- Катранник Мирон.
- А мене - Петро, так i кажи!
Сiли на дошках, бiля скриньки залiзничника, колись фарбовано© зелено, а
тепер темнасто© плямами вiд мазуту. Господар витяг з не© скатерку i
повагом розгорнув на соснинi; тодi поклав пшоняний хлiб, порiзаний тонкими
скибками, а до нього - сiль у бiлому матерчаному вузлику i двi величезнi
солодкi цибулини. З пляшечки наточив конопляно© олi© на блюдце. Зрештою,
вибрав варену картоплю з паперового капшука.
- Маю капусту квашену: пiдсохлою давали, i шматок хлiба, - пропону
селянин.
- То прибережiть! Призволяйтесь до мого ресторану. Чи не ©сте цибулi?
- Чому нi? - заохотився Катранник. - Це добре, з хлiбом!
Обережно вiддiлив тонкий кожушок, блiдаво-брунастий, iз тьмавим
полиском i прочервонiлiстю; розрiзавши цибулину вподовж, брав свiтлi
лустки i вмочав в олiю i солив - ©в з хлiбом, як поживу найкращу. Додав до
цього картоплю: теж умочаючи в олiю i солячи. Iстота зосередилася на
©дженнi, вiдсторонена вiд свiту, бо, зда ться, жили горiли вiд голодно©
нетерплячки i мiг проковтнути миттю весь харч, навiть коли б повно було в
скриньцi. Сiк цибулi, колись надто гострий, вiдчуто тепер як захлинно
смачний i живлющий: по краплi, втiшаючись, прийма душа.
Коли поснiдав Катранник, враз i настрiй змiнився; пожива крiплющими
течiями пройшла в рiзнi напрями через ство - змiцнила, вiдсвiживши, нiби
добрий сон, хоч якраз тепер на сон клонить: при вдиханнi лiсного повiтря,
при много прохолодою.
Знов завозилися з дошками i склали доостанку, як слiд.
- Слухай сюди: ©дьмо разом на склад! Я скажу начальниковi, що ти
виручив. Зосталось вигрузити дошки, а тодi на Кавказ повернем.
- Менi ж цього якраз i треба! - скрикнув Мирон Данилович. - Як ваша
ласка, вiзьмiть, я помагатиму при всякiй роботi.
- Бачу, ти чоловiк тихий i не з тих, що в замки без спросу заглядають.
Бо всякi люди стрiчаються.
- Повiрте, оце ©ду жiнцi i дiтям десь хлiба заробити. Друго© думки
нема .
- От i вже! Менi веселiше i тобi по дорозi. А то вночi сам, як сич,
очима блимаю.
На димучiй станцi© зiйшли з потяга. Ночували при товарному складi: там
людей небагато; гоготить чугунка, розiгрiта дочервона. Петро принiс
гарячого супу - повечерявши, заснули на тапчанах. Мiцно спалося, як нiколи
вiд народження на свiт.
Пiсля пiвночi вирушили на Кавказ. Сну мрiю свою Мирон Данилович: про
заробiтки в совхозi, при конюшнi або теслярнi. Трохи б пiдхарчуватись, а
там вiн - знов майстер до всяко© роботи, що потребу твердих жил i швидко©
думки; змалку звик.
- Як ви з непартiйних, - сказав Петро, - круто живеться; будь червона
граматка, то тягли б харчi кошиками з розподiльника.
- Куди нам! Аби кукурудзянки заробити.
- Так; вийшло, як казано в революцiю: кому трясця, кому двi. Кому сало,
а кому чорта лисого! Рiвнiсть.
- Нас рiвно в ями кладуть; або палять.
- Це вже тодi показувалося. Скiльки крику було про рiвнiсть. Ось я -
вiд сословiя козачого. Вернувся з нiмецько© вiйни; в кавалерi© служив i
медальки деякi дано. А дома бiда! Село казанком кипить. Козаки, котрi з
фронту, i я серед них, сказали: ну, живi ми i дома. Порiвняймося з
сусiдами! Так i зробили - дали ©м воли, могучi, як паровики, i плуги дали,
борони, культиватори, корморiзки, точила i всячину, все дали. Пройшов
рiк-другий, а в сусiдiв те добро пропало. Не знати, де дiлось. Знов
кричать: давай! Кричать, щоб ми стали рiвнi. Не буде того, бо люди дуже не
однаковi i рiзно роблять. Уже тепер по-старому заведено: робочих скрутили,
самi ж князьками розкошують.
- Хлiб пiд дощем: гни , а нам не дають, - сказав Катранник. - Хто вмира
i пробу взяти свiй хлiб, тому стрiляють межи очi.
- Так скрiзь! Бо це - самi чужонайнятi замаскованцi з iнтернацiоналки;
хитро влiзли, щоб народ мучити: то ©м загадано i то червона цiль ©хня.
- Уже всiм видно i глядiти не хочеться.
- Вони лютують, бо народ розглядiв ©х, що то мучителi з чужо© служби.
Тепер хотять затопити кров'ю людською очi.
-_ Пробують на нас; а тодi свiт душитимуть.
- В них це готове: i партмiшок, i партзав'язка. Мандрувавши, надивився
я. Нищать хлiб нарочито i розоряють до смертi. В начальство ставлять
непридатних, щоб бiльше бiди було. На одному зсипному пунктi привозять
селяни хлiб: поспiх з ним великий, бо треба "план" виконати. Завiдувач
наказу дядькам усяке зерно докупи зсипати крiзь дiрки в поверхах, все
разом - жито, пшеницю, ячмiнь, просо, гречку. Йому дорiкають: хiба можна
так робити? А вiн сердиться i вiдказу : "Почему н льзя? Ето всьо - хл б!"
Отакi хазя©. Ви кажете про зерно; не тiльки з-за нього стрiляють людей, а
з-за гнилих бурякiв теж. Бачив я бiля станцi© гору ©х, темну, як вивезена
порода з рудникiв на Донбасi. Колись окремою колi ю доставляли буряки до
цукроварнi. Тепер ©х покинуто догнивати. А сторожа кругом сто©ть: не
пiдпуска нiкого. Декiлька разiв люди пiдходили, ослабiвши, як осiннi мухи:
©х розпука голодна вела. Ледве до буряково© гори наблизяться - так з
гвинтiвок блиска ©м в очi, i люди падають. Буряки пiсля морозiв
почорнiли, а ще та и можна було перечищати ©х i варити. Нiкому ж не дано
нiчого. Так всi буряки продали - до рештки. Гора ©х згнила i розлiзлася по
землi. Багато вбитих людей лежало, бо пошкодовано ©м гнилого буряка. З
того ж i видно: ворожi виродки нагорi царюють.
Що далi ©хали, все дужче бралося чистим i теплим повiвом: обвiтрювало
обличчя, радуючи пiсля димово© гiркоти, газу, сиростi i вугiльно© пиляки
залiзничних вузлiв.

На степовiй станцi© вiд пiдводчикiв довiдався Катранник, що недалеко в
совхозi наймуть конюха. Вирiшив зостатися: нагода, тут певна, а по©дь
далi, до односельчанина, хтозна, чи й досi потреба в людях? Подякував
сердечне дорожньому прияжле - i попрямував до радгоспу.
Його допустили в кiмнату директора, який зразу спитав:
- Чи ти добрий конюх?
- Все життя бiля коней; як ©х лiпше знати можна.
- Ставай!
Робота непогана, а платня - так собi. Трiшки грошей i трiшки
кукурудзяного борошна. Юшку давали.
Коли спiк перший хлiб, то нарiзав тоненькими кусниками, як торт, i
повiльно ©в i ©в, розжовуючи вкрай. Хотiв спинитися, щоб не спожити все за
один раз, але таки все з'©в, i дивиться на стiл. Нiчого вже нема. Взявся
до води: багато пив.
Був бездумний; ©сти хотiлося по-тваринному. Та скоро турбота охопила
його - про сiм'ю; вирiшив: заробленi грошi зберiгати для не© i, скiльки
можна, ощаджувати борошно.
Так прожив деякий час; а не мiг прийти до звичайного стану, душевного i
фiзичного. Як i кожен у тому совхозi, пiдупадав i хирнiв.
Вечорами, коли бiля обрiю, крiзь чорно-зеленi сутiнки, догорала смужка
огню, нiби там блискавка спинилась i застигла, гаснучи, - всi люди в
совхозi, якi недавно стали на роботу, починали бродити тiнями позауманню.
Мавши заробiток дрiбний, неспроможнi були втишити голодностi. Мов примари
надхiдно© ночi, никали попiд стiнами - наближалися до кухнi, порпалися в
викидках пiсля вечерi. Сахалися геть пiд причiлки i в кути, якщо хтось
проходив: боялися знайомих стрiнути i прийняти пекучий сором.
Мирон Данилович вiдчував, що, пiсля надмiрного зусилля i страху в
горючому проваллi, вiн - якийсь душевно зрушений весь, мов збитий з
життьового кореня i круга. Пiсля того, як збереженi сили прислужилися
вiрно в лютому iспитi, вони зоставили якусь незнану пустку. Нiби
приглушений чутт вим слухом, терпiв вiн, дивовижно збайдужiвши до лютостi
з навколишнiх подiй, що колись гостро вражали. Вiн i переживав ©х, але вже
не було снаги серця - належно вiдповiдати на образу. Дiйшов до стану,
спiльного з багатьма приреченими напастi: коли дивилися в очi ©й з
незвичною для себе застиглiстю, мов спаралiзованi духовно, без
запопадливого шукання засобiв.
Вiдбувався в почуваннях дивний хiд, сам собою, як серед присуджених до
страти, що все ж прикрiплюють вiдпалий гудзик на грудях. Але тут не було
певного знання про свою загибель, хоч глибокий напрямок вiв до прийняття
повнотою всi © муки. З не©, зовсiм здалеку, з невидностi поза роздiленнями
життя, ставала, вже невiдома i неосяжна для думки, незмiннiсть, беручи в
сво© впливи. Проте в свiдомостi це не означувалося виразно. Лише серце
iнодi зводило розсуди з долею: коли думна особистiсть вiддалялася вiд
кривди, просто пливучи за течi ю подiй, а мiж ними i само© кривди.
Часом чiплялася до нагоди, що полегшить терпiння вiд ближчих хвилин.
В один iз безрадних вечорiв приходить партi ць, але "низовик",
Домборський: глянути, як живеться. Вiн куткавий i залискуватий, склепаний
суглобами крiпко - пiд потертою, але повторно обсмальцьованою шкiрянкою,
аж вороною. Його тяжкi очi кололи дрiбнесенькими трикутничками поблиску з
каростi, на потемнiлому, як опалий лист, обличчi: вiд польових вiтрiв i
рiзкого свiтла. Але зуби, хоч рiдкi i з надто широкими промiжками спереду,
були чистi i рiвнi.
Подивившись на Катранника i його куток, вiн присудив:
- Е-е! Так не проживеш. Я сам пробував, ледве не впав. Хочеш, навчу, що
робити?
- А чого ж - робити треба...
- То ж i воно! Держися нас, бо охлянеш.
Мав при собi горiлку, огiрки, кусники оселедця: дав при розмовi випити
i закусити Мироновi Даниловичу.
Другого дня знов зiйшлися вдвох. Домборський навчав, як робиться, що
люди виживають, а не гинуть. Повiв на край радгоспно© садиби - до рiдких
кущiв i присохлих топольок. Там продовгувата купа камiння, давно
привезеного i забутого, сiрiла нерiвною масою, простягшися через галявину.
- Бачиш камiння?
- Авжеж, зiр маю.
- Май також i здогадi У нас багато лошат. Я сам ©х записую. Хто хоче,
той i краде, де i скiльки завгодно. Тiльки треба вмiти, щоб слiдiв не
було, як ось тут: земля тверда. Наженем лоша на камiння - зрозумiв?
- Лошати жаль...
- Не жаль себе? Лоша бiгатиме, поки його з-пiд твого носа вкрадуть i
з'©дять другi службовцi. А ти пропадеш. Тебе дома ждуть. Нi, це не
годиться! Отже, надвечiр ми провернем дiло.
Поночi вони вивели лоша i стали наганяти на камiння. Мирону Даниловичу
не вдавалося з свого боку налякати, як слiд, i лоша, пiдбрикуючи вузькими
ногами, пробiгало мимо. От перейняв його i натурив прямо на компаньйона,
який тiльки того ждав: так ударив лозиною i затупотiв, замахав чорними
рукавами, що воно, з великого переляку, помчало просто на камiння i
зломило лiву передню ногу.
Домборський i покликав iнших партiйцiв: нехай глянуть на нещасливий
випадок i засвiдчать, що тут сталося. Не було в них iншого рiшення, як
тiльки: "Дорiзати". Пiсля того запрошенi свiдки розiйшлися.
Тодi наганячi вдвох дорiзали лоша i вивезли закопувати зовсiм пiзно, в
нiчних сутiнях. Вирили яму, але, замiсто того, щоб зразу вкинути туди
лоша, розпатрали його i подiлили мiж собою м'ясо, i тiльки вiдпадки