обгортаючи всю многiсть мертвих. Вони мiж снопами ждали сво © черги на
повiльнiй пiдводi, що тяглася через стерню. Дим завiював i живих, хоч
змучених, коли поралися з хлiбами. Заходячи ©м в очi, виводив сльози.
Тiтка заплющилась вiд нього на хвилину, витерла очi i, глянувши навкруги,
сказала:
- Таких жнив не було вiд створення свiту i вже не буде.
Спершу робота тяглася, як болiсна вагота для душi: з палючою су
противнiстю ©й. Повiтря навкруг вигрiто до тi © мiри, що вже нiби пронизу
наскрiзь, без перерви гонячи пiт з кожного, хто руха ться. Воно пашить
спекою печi, обважню почуття i залива тiло зморою: iстота от-от
знеможеться серед спеки i найважчого диму. Але якраз тодi, всупереч собi
самому, треба з зусиллями рухатися по стернi, мов безлiчi цвяхiв. Це в
звичку входить - i труднiстю, i заведеним ладом, при якому кожен повинен
встигати з сво ю працею. Призвича©вся також i Андрiй, навiть мiг би
нудьгувати, якби тепер заборонили йому на жнивах тягти снопи i збирати
колосся, розводити вогонь i пiдтримувати його, носити вiдро з водою i
кухоль для женцiв; i - що звелять. Волю i думку заполонила робота: вiд
того навiть звiряча туга, якою вiн довго жив, притихла, нiби скована.
Образ матерi свiтився в уявi, але i вiн, зда ться, був примирений з
турботами жнив.
Для серця ж вiдкрилася тут сторiнка вiдання, яко© не можна знайти i
прочитати в шкiльних книгах. Люди тут дивовижно вiдмiннi вiд городських! -
такi вiдмiннi, що ©хня прикмета враз вiдкрива ться для погляду.
В мiстi люди мов би i не дуже прочувають, що на свiтi аж доконче
потрiбнi ©х заняття, i назверх прибирають надмiрну значнiсть.
А тут, при байдужостi до життя серед злиднiв, люди покладають у словi i
вчинку добре значення. Завжди з достойнiстю, до себе самих i кожного, мов
старочаснi бiлi жерцi; от i тепер - зрiзаючи житини i в'яжучи в снопи.
Коло хлiба роблять, як перед очима Божими! З вiдчуттям важливостi, що ма
©х праця, - однак без жодного самозвищення.
Андрiй не збагне причин всього i зв'язкiв. Але з природною хлоп'ячою
спостережливiстю, вiдразу бачить вiдмiну горожан вiд всiх тутешнiх.
Пiдсумову собi коротко: "Цi - справжнiшi".
Тiтка була до нього дуже добра; все щось приберiгала з'©сти - з свiжо©
городини. Нiколи не кривдила i не кричала, не лаялась, навiть не мала
нiколи гнiву на нього. I вiн почав з довiрою дивитись на не©: мов на
мамину сестру рiдну. Раз, бiгши босий по стернi, вiн сухою надрiзаною
бур'яниною пробив собi ногу бiля пальцiв, - густо пiшла кров. Тiтка
знайшла в кошику, бiля торбинок, чисту тканину i перев'язала виразку:
спитала, чи болить.
Через два днi стався подiбний випадок: з iншим хлопцем, що працював при
сво©х батьках на тiй самiй дiлянцi. Його мати, сполошена, бiжить мерщiй
перев'язуватиi Прихиля ться до сина, голубить - гладить поранену стопу i
втiша хлопця, заглядаючи йому в очi, нiби хоче взяти його бiль собi в
серце i перетерпiти самiй. Нiяк не може вiдiйти. Припада до нього, як
свiтлий янгол, що вбрався в полатану одежину i прикрив голову вбогою бiлою
хусткою.
Побачивши це, Андрiй став на мiсцi i так зажуривсяi Згадав свою нещасну
маму: вона була для нього - як ця мати для свого хлопця; жалiла i втiшала;
схилялася до нього, нiби з неба.
I тодi сирота вiдчув, що нема вже коло нього найдобрiшо© душi в свiтi:
його мами. Швидко вiдiйшов з ниви - в заростi, що, глухi, стояли стiною
недалеко, i, закривши долонями обличчя, з вiдчаю залився гiркими, як ще
нiколи в життi, тяжкими краплями, що нiби аж парували пекучою солонiстю.
Вже пiсля того вiн спокою не мав. Кожна хвилина тяглася довго, з глухою
забарнiстю, як зайва, бо вiддаляла вiд сподiвано© зустрiчi.
Пiсля роботи, коли вечеряли в дворi, прославши ряднину на шпоришi,-
Андрiй сказав:
- Буду мами шукати.
- Де будеш? - пита тiтка.
- По дорозi, де ми ©хали.
- Як же ти знайдеш: там стiльки люду!
- Маму я зразу впiзнаю.
Заходили зеленi сутiнки i бралися чорнотою вiд високо© ночi з чистими
зiрками. Хлопець був певен, що навiть i поночi, серед найлюдянiших
натовпiв мiста i в його завулках, вiн при першому ж поглядi зауважить
маму.
- Чого тобi спiшити, - говорить господар, - як досi мати не вернулась,
видно, кудись вiд'©хала далi; на роботу стала, щоб копiйку здобути. Потiм
i вернеться.
- По©ду! - повторю хлопець. - Чи дасте картоплi на дорогу?
- Бери, скiльки вмiститься в торбинi, i хлiба спечемо: ти ж заробив. А
тiльки не раджу ©хати в бiду. Як же пускати тебе самого, коли такi
пропадають скрiзь? Ось пiдожди трохи, по жнивах з тобою по©ду. Нi, тобi
одному не можна.
- Авжеж, не можна, - ствердила тiтка, - i думку викинь! Бiльше ждав, ще
трохи потерпи: до кiнця жнив недалеко. Не пущу.
Довечеряли мовчки. Потiм скоро ж почали збиратися спати. Господарi були
уважнi до хлопця. Але смуток наповнював йому серце i, коли погасили
свiтло, прорвався тихим плачем серед темряви. Хлопець пiдождав, поки
господарi, втомленi пiсля цiлоденно© працi, мiцно заснуть. Тодi
по-мишачому беззвучно взяв торбинку, з якою ходив на жнива: в нiй були
сiрники, ложка, нiж i трохи хлiба. Додав картоплi з мiшечка, що в кутку,
бiля печi поставлений. Прочинив дверi так обережно! - без скрипу. Нечутною
тiнню виступив надвiр i навшпиньках подався до ворiт, пригинаючись пiд
вiкнами.
На вулицi завагався: а що, як мати ввечерi прийшла? - могло ж так бути.
Дожидатиметься якраз тодi, коли вiн пiшов шукати. В двiр заходить - нi,
дверi замкнутi! Тихо в пустощi, що була рiдною оселею. Зорi, крiзь
безмiсячну нiч, мерехтять спокiйно, з значеннями та мницi, над близькими
могилками.
Вiн присiв бiля порога, обпершись об дверi: тiльки на хвилинку. Але так
непомiтно наплива дрiмота, привiяна свiжiстю ночi, а потiм - сон: на
збореного жнивами.
Все розгора ться одне тужливе почування, як окрема сила i як спонука
собi самому, неоднакова з денною волею, хоч близька; все ввижа ться, дi ,
мов тчеться в просторi, i не може погаснути. Заходячи з рiзних сторiн,
приверта уяву до всього, в чому iсну якась схожiсть i знанiсть, тiльки ж
нiби замкнута i незбагненна. Душа i сама повинна там бути присутньою.
Мучиться, прагнучи, довго терпить i, зрештою, сприйма звiдти, мов
поблиск, болючiсть, що ранить, що проноситься близько i несподiвано. Коли
терпiння вiд кривди вже незносиме - таке, мов би когось, хто не
сподiвався, враз потоптано: дужо i рiзко, серед невидностi, як в
обведеному блiдому-блiдому крузi,- по безколiрнiй одежi на плечах. Жах i
жаль зростають до безмiрностi, до зойку з приглушених, мов зв'язаних
грудей, до лементу в несвiтському зусиллi одного дихання, бо видно, як
привидною з'явою хтось рiдний заточу ться серед могильних хрестикiв i не
може вийти, - хлопець в останньому розпачi пробу гукнути, що сюди, до
нього треба йти! I не може здобути крику з свого рота, хоч вся душа
зметнулася в порив. Хлопець прокинувся.
Глянув навкруги в темрявi i спершу не мiг зрозумiти, де вiн. Пригадавши
все, стурбувався: проспав багато часу, i невiдомо чи встигне до станцi©
пройти непомiтно i по©хати "зайцем", - якщо скоро досвiт. Бо зорi
перемiстилися в небi далеко. Ще треба грошi взяти на квиток. Вiдiмкнув
хату i знайшов схованi серед ганчiр'я в пiдпiччi карбованцi: вiд лiсного
заробiтку.
Iз села виходив, обминаючи сусiдiв, iншими вулицями, бо могли з вiкон
побачити, - виходив, крадучися, як звiрець нiчний. Замирав вiд шелесту в
пустках. Задихався i пiтнiв; чув, як серце стукало в ребра i вiддавало в
скронях. Нерви напруженi, аж тремтять.
Нiч, в останнi години сво©, як стояла чорними стiнами, то ними мало i
зрушилась; i скоро вiн, задиханий, стишив крок. Порiвнявся з садибою
пiчника i став: заглянути чи нi? - взнати треба, чи круг над закопаною
коштовнiстю цiлий, чи хтось, дiзнавши, розрив грунт i забрав ©©.
Сторожко ступа хлопець навколо хати i наближа ться до самого
заповiдного мiсця; бачить при мерехтливому зоряному свiтлi i торка
пальцями: не зрушене воно! Вкрилося рiвними i густими стеблинками трави,
недалеко вiд яко© скрiзь стали хижi заростi, що затопили низький обвiд
колишнiх грядок.
Втiкач перебирав рослини, шукаючи улюбленого зiлля; отмов бавлячися,
зiрвав кiлька схожих листочкiв - ростер пальцями кра ць одного з них: тодi
враз озвався пахощ м'яти, тонкий i добрий, милий, як хустка матерi.
А вже починало трiшки свiтлiти, такою гарною синiстю, як цей запах
м'ятний. Пронiсся легенький вiтрець на вiдходi ночi, нiби подаючи знак, що
- пора в дорогу.
Уява ж сироти затриму ться, при сутiнках передсвiтанкових розкрива
собi сховок, як видиво: тут, пiд зеленню i грунтом - святиня, про огненну
силу яко© страшно помислити. I стояти тут треба з пошаною! - як в церквi.
Тихенько вiдступив вiд та мничого мiсця i пiшов з оселi. Коли
вiддалявся вiд околицi, зовсiм посвiтлiшало в крайнебi; стало виднiти
навкруг: з тi ю ще не повною яснотою, яка вiщу про вихiд сонця.
Поспiшив хлопець нерiвною дорогою, вкритою довгими смугами рослин, на
яких, з листкових кра©в, звисали роси - бiлi i прозорi. Засвiчувалися з
них iскри. Коли оглянувся на садибу пiчника, - там, над скарбним мiсцем,
пiдводилося полум'я з такою великою i променистою сполукою ясминно©
просвiтлостi, пурпуру, кровi, слiпучого горiння, нiби там могутностi
ненашого життя стали i пiдносять коштовнiсть, вiдкриту з глибини землi.
Палахкотливий стовп, що розкидав свiчення, мов грозовицi, на всi напрямки
в небозвiд, прибрав обрис, подiбний до чашi, що сховали ©© селяни в
чорнозем i нiкому не вiдкрили ©© та мницi, страшно помираючи однi за
одними в приреченому колi.
Зда ться, над ними, з нетлiнною i непоборимою силою, сходить вона:
навiки принести порятунок.
1958-1961
повiльнiй пiдводi, що тяглася через стерню. Дим завiював i живих, хоч
змучених, коли поралися з хлiбами. Заходячи ©м в очi, виводив сльози.
Тiтка заплющилась вiд нього на хвилину, витерла очi i, глянувши навкруги,
сказала:
- Таких жнив не було вiд створення свiту i вже не буде.
Спершу робота тяглася, як болiсна вагота для душi: з палючою су
противнiстю ©й. Повiтря навкруг вигрiто до тi © мiри, що вже нiби пронизу
наскрiзь, без перерви гонячи пiт з кожного, хто руха ться. Воно пашить
спекою печi, обважню почуття i залива тiло зморою: iстота от-от
знеможеться серед спеки i найважчого диму. Але якраз тодi, всупереч собi
самому, треба з зусиллями рухатися по стернi, мов безлiчi цвяхiв. Це в
звичку входить - i труднiстю, i заведеним ладом, при якому кожен повинен
встигати з сво ю працею. Призвича©вся також i Андрiй, навiть мiг би
нудьгувати, якби тепер заборонили йому на жнивах тягти снопи i збирати
колосся, розводити вогонь i пiдтримувати його, носити вiдро з водою i
кухоль для женцiв; i - що звелять. Волю i думку заполонила робота: вiд
того навiть звiряча туга, якою вiн довго жив, притихла, нiби скована.
Образ матерi свiтився в уявi, але i вiн, зда ться, був примирений з
турботами жнив.
Для серця ж вiдкрилася тут сторiнка вiдання, яко© не можна знайти i
прочитати в шкiльних книгах. Люди тут дивовижно вiдмiннi вiд городських! -
такi вiдмiннi, що ©хня прикмета враз вiдкрива ться для погляду.
В мiстi люди мов би i не дуже прочувають, що на свiтi аж доконче
потрiбнi ©х заняття, i назверх прибирають надмiрну значнiсть.
А тут, при байдужостi до життя серед злиднiв, люди покладають у словi i
вчинку добре значення. Завжди з достойнiстю, до себе самих i кожного, мов
старочаснi бiлi жерцi; от i тепер - зрiзаючи житини i в'яжучи в снопи.
Коло хлiба роблять, як перед очима Божими! З вiдчуттям важливостi, що ма
©х праця, - однак без жодного самозвищення.
Андрiй не збагне причин всього i зв'язкiв. Але з природною хлоп'ячою
спостережливiстю, вiдразу бачить вiдмiну горожан вiд всiх тутешнiх.
Пiдсумову собi коротко: "Цi - справжнiшi".
Тiтка була до нього дуже добра; все щось приберiгала з'©сти - з свiжо©
городини. Нiколи не кривдила i не кричала, не лаялась, навiть не мала
нiколи гнiву на нього. I вiн почав з довiрою дивитись на не©: мов на
мамину сестру рiдну. Раз, бiгши босий по стернi, вiн сухою надрiзаною
бур'яниною пробив собi ногу бiля пальцiв, - густо пiшла кров. Тiтка
знайшла в кошику, бiля торбинок, чисту тканину i перев'язала виразку:
спитала, чи болить.
Через два днi стався подiбний випадок: з iншим хлопцем, що працював при
сво©х батьках на тiй самiй дiлянцi. Його мати, сполошена, бiжить мерщiй
перев'язуватиi Прихиля ться до сина, голубить - гладить поранену стопу i
втiша хлопця, заглядаючи йому в очi, нiби хоче взяти його бiль собi в
серце i перетерпiти самiй. Нiяк не може вiдiйти. Припада до нього, як
свiтлий янгол, що вбрався в полатану одежину i прикрив голову вбогою бiлою
хусткою.
Побачивши це, Андрiй став на мiсцi i так зажуривсяi Згадав свою нещасну
маму: вона була для нього - як ця мати для свого хлопця; жалiла i втiшала;
схилялася до нього, нiби з неба.
I тодi сирота вiдчув, що нема вже коло нього найдобрiшо© душi в свiтi:
його мами. Швидко вiдiйшов з ниви - в заростi, що, глухi, стояли стiною
недалеко, i, закривши долонями обличчя, з вiдчаю залився гiркими, як ще
нiколи в життi, тяжкими краплями, що нiби аж парували пекучою солонiстю.
Вже пiсля того вiн спокою не мав. Кожна хвилина тяглася довго, з глухою
забарнiстю, як зайва, бо вiддаляла вiд сподiвано© зустрiчi.
Пiсля роботи, коли вечеряли в дворi, прославши ряднину на шпоришi,-
Андрiй сказав:
- Буду мами шукати.
- Де будеш? - пита тiтка.
- По дорозi, де ми ©хали.
- Як же ти знайдеш: там стiльки люду!
- Маму я зразу впiзнаю.
Заходили зеленi сутiнки i бралися чорнотою вiд високо© ночi з чистими
зiрками. Хлопець був певен, що навiть i поночi, серед найлюдянiших
натовпiв мiста i в його завулках, вiн при першому ж поглядi зауважить
маму.
- Чого тобi спiшити, - говорить господар, - як досi мати не вернулась,
видно, кудись вiд'©хала далi; на роботу стала, щоб копiйку здобути. Потiм
i вернеться.
- По©ду! - повторю хлопець. - Чи дасте картоплi на дорогу?
- Бери, скiльки вмiститься в торбинi, i хлiба спечемо: ти ж заробив. А
тiльки не раджу ©хати в бiду. Як же пускати тебе самого, коли такi
пропадають скрiзь? Ось пiдожди трохи, по жнивах з тобою по©ду. Нi, тобi
одному не можна.
- Авжеж, не можна, - ствердила тiтка, - i думку викинь! Бiльше ждав, ще
трохи потерпи: до кiнця жнив недалеко. Не пущу.
Довечеряли мовчки. Потiм скоро ж почали збиратися спати. Господарi були
уважнi до хлопця. Але смуток наповнював йому серце i, коли погасили
свiтло, прорвався тихим плачем серед темряви. Хлопець пiдождав, поки
господарi, втомленi пiсля цiлоденно© працi, мiцно заснуть. Тодi
по-мишачому беззвучно взяв торбинку, з якою ходив на жнива: в нiй були
сiрники, ложка, нiж i трохи хлiба. Додав картоплi з мiшечка, що в кутку,
бiля печi поставлений. Прочинив дверi так обережно! - без скрипу. Нечутною
тiнню виступив надвiр i навшпиньках подався до ворiт, пригинаючись пiд
вiкнами.
На вулицi завагався: а що, як мати ввечерi прийшла? - могло ж так бути.
Дожидатиметься якраз тодi, коли вiн пiшов шукати. В двiр заходить - нi,
дверi замкнутi! Тихо в пустощi, що була рiдною оселею. Зорi, крiзь
безмiсячну нiч, мерехтять спокiйно, з значеннями та мницi, над близькими
могилками.
Вiн присiв бiля порога, обпершись об дверi: тiльки на хвилинку. Але так
непомiтно наплива дрiмота, привiяна свiжiстю ночi, а потiм - сон: на
збореного жнивами.
Все розгора ться одне тужливе почування, як окрема сила i як спонука
собi самому, неоднакова з денною волею, хоч близька; все ввижа ться, дi ,
мов тчеться в просторi, i не може погаснути. Заходячи з рiзних сторiн,
приверта уяву до всього, в чому iсну якась схожiсть i знанiсть, тiльки ж
нiби замкнута i незбагненна. Душа i сама повинна там бути присутньою.
Мучиться, прагнучи, довго терпить i, зрештою, сприйма звiдти, мов
поблиск, болючiсть, що ранить, що проноситься близько i несподiвано. Коли
терпiння вiд кривди вже незносиме - таке, мов би когось, хто не
сподiвався, враз потоптано: дужо i рiзко, серед невидностi, як в
обведеному блiдому-блiдому крузi,- по безколiрнiй одежi на плечах. Жах i
жаль зростають до безмiрностi, до зойку з приглушених, мов зв'язаних
грудей, до лементу в несвiтському зусиллi одного дихання, бо видно, як
привидною з'явою хтось рiдний заточу ться серед могильних хрестикiв i не
може вийти, - хлопець в останньому розпачi пробу гукнути, що сюди, до
нього треба йти! I не може здобути крику з свого рота, хоч вся душа
зметнулася в порив. Хлопець прокинувся.
Глянув навкруги в темрявi i спершу не мiг зрозумiти, де вiн. Пригадавши
все, стурбувався: проспав багато часу, i невiдомо чи встигне до станцi©
пройти непомiтно i по©хати "зайцем", - якщо скоро досвiт. Бо зорi
перемiстилися в небi далеко. Ще треба грошi взяти на квиток. Вiдiмкнув
хату i знайшов схованi серед ганчiр'я в пiдпiччi карбованцi: вiд лiсного
заробiтку.
Iз села виходив, обминаючи сусiдiв, iншими вулицями, бо могли з вiкон
побачити, - виходив, крадучися, як звiрець нiчний. Замирав вiд шелесту в
пустках. Задихався i пiтнiв; чув, як серце стукало в ребра i вiддавало в
скронях. Нерви напруженi, аж тремтять.
Нiч, в останнi години сво©, як стояла чорними стiнами, то ними мало i
зрушилась; i скоро вiн, задиханий, стишив крок. Порiвнявся з садибою
пiчника i став: заглянути чи нi? - взнати треба, чи круг над закопаною
коштовнiстю цiлий, чи хтось, дiзнавши, розрив грунт i забрав ©©.
Сторожко ступа хлопець навколо хати i наближа ться до самого
заповiдного мiсця; бачить при мерехтливому зоряному свiтлi i торка
пальцями: не зрушене воно! Вкрилося рiвними i густими стеблинками трави,
недалеко вiд яко© скрiзь стали хижi заростi, що затопили низький обвiд
колишнiх грядок.
Втiкач перебирав рослини, шукаючи улюбленого зiлля; отмов бавлячися,
зiрвав кiлька схожих листочкiв - ростер пальцями кра ць одного з них: тодi
враз озвався пахощ м'яти, тонкий i добрий, милий, як хустка матерi.
А вже починало трiшки свiтлiти, такою гарною синiстю, як цей запах
м'ятний. Пронiсся легенький вiтрець на вiдходi ночi, нiби подаючи знак, що
- пора в дорогу.
Уява ж сироти затриму ться, при сутiнках передсвiтанкових розкрива
собi сховок, як видиво: тут, пiд зеленню i грунтом - святиня, про огненну
силу яко© страшно помислити. I стояти тут треба з пошаною! - як в церквi.
Тихенько вiдступив вiд та мничого мiсця i пiшов з оселi. Коли
вiддалявся вiд околицi, зовсiм посвiтлiшало в крайнебi; стало виднiти
навкруг: з тi ю ще не повною яснотою, яка вiщу про вихiд сонця.
Поспiшив хлопець нерiвною дорогою, вкритою довгими смугами рослин, на
яких, з листкових кра©в, звисали роси - бiлi i прозорi. Засвiчувалися з
них iскри. Коли оглянувся на садибу пiчника, - там, над скарбним мiсцем,
пiдводилося полум'я з такою великою i променистою сполукою ясминно©
просвiтлостi, пурпуру, кровi, слiпучого горiння, нiби там могутностi
ненашого життя стали i пiдносять коштовнiсть, вiдкриту з глибини землi.
Палахкотливий стовп, що розкидав свiчення, мов грозовицi, на всi напрямки
в небозвiд, прибрав обрис, подiбний до чашi, що сховали ©© селяни в
чорнозем i нiкому не вiдкрили ©© та мницi, страшно помираючи однi за
одними в приреченому колi.
Зда ться, над ними, з нетлiнною i непоборимою силою, сходить вона:
навiки принести порятунок.
1958-1961