Страница:
загребли. Позамотували м'ясо в лантушиння i з тим вернулися.
Потихеньку смажили в кутках лошатину, вiд яко© спершу прибавилося сили,
так що Мирон Данилович вiдчував: твердiшають його кроки. Але вiд
одноманiтного харчу став на шлунок слабувати; все - конина i кукурудза.
Земляковi лист написав i одержав пораду: "Держiться теперiшнього мiсця, бо
тут починають перевiряти оправки, хто звiдкiля, i пiсля цього звiльняють
сезонних, - глядiть, чи не приведеться нам пере©жджати в другу сторону,
Бiлорусь, чи що". Мирон Данилович зрiкся намiру - переходити до земляка, i
притих, боячися ново© недолi.
Послав додому трохи грошей поштовим переказом; не знав, чи дiйдуть. I
трохи тютюну в вузлику приберiг - на обмiн.
Час мина ; нивки зеленiють. Можна було б жити, пiдробляючи, i сiм'ю
сюди перевезти, хоч i тут побут помiтно погiршу ться. Враз настигла бiда:
облiк всiх, що при©хали з сiльськогосподарських районiв. З'явилися
довжелезнi анкети, i треба, заповнюючи ©х, представляти посвiдки. А тому,
що Катранник не мав потрiбних паперiв, його звiльнено з працi.
- Куди ж ти по©деш? - пита Домборський.
- Не знаю; земляк радить у Бiлорусь.
- Добре радить: ©дь! Я тут продержусь, бо маю документи - я не з села.
А в Бiлорусi, кажуть, обходяться без голоду.
Катранник знов - на потяг, повний безсонного гамору. При©хавши до
станцi© при горбуватому надрiчному мiстi, знов похилив, за звичкою, на
роздобуток. Люди товпляться, спiшать в одну сторону,- вiн теж туди; чу
розмову: продають по два кiло комерцiйного хлiба в однi руки. Черга
створилася величезна i там вiн прождав кiлька годин: не вистояв! - за
чотири чоловiка перед ним хлiб скiнчився.
Вiд безсоння i стоянини кволий, побрiв Мирон Данилович на базар;
натрапив на тюльку. Але вже слабiсть розбивала його - вiд шлункового болю,
що, зда ться, спустошував iстоту, як, бува , велика комашня пiдточу
корiння дерева. Знеможений, тягся вiн з тi ю тюлькою в газетi. Базарна
босячня ув'язалась, бо звикла бачити, що чоловiк з такою хиткою ходою i
худiстю скоро падав пiд паркан. Тодi миттю, мов тiчка шакалiв, накидалась
обчищувати кишенi i торбу. Так i крутиться демонською згра ю вся босота
вслiд, i все дужче нахабнi i дужче, от-от зачепить i пограбу , ще
йдучого.
Подивився на них Катранник i зауважив одного, якого iншi слухались.
Пiдiйшов до нього i сказав:
- Зна ш, що: коли ти не зовсiм звiр, а в тобi крапля людська на
серцi, ось, давай закурим i я хочу щось попросити.
- Давай! - згодився босяк.
Дав йому закурити Катранник: листя доброго сорту, з "м'якого" тютюну, i
дрiбно нарiзане. Босяк закурив - був задоволений, пускаючи дим через одну
нiздрю.
- Скажи сво©м, - просить селянин, - нехай вiдстануть вiд мене! Я хочу
додому: ще раз глянути на дiтей; може, десь за©ду пiдробити копiйку, це
все менi в життi зосталось. Тодi вмирати.
Босяк одвернувсь i крикнув на сво©х, щоб вiдстали.
- Хай топа !..
Коли покинули його, селянин попрямував до вокзалу; тiльки один з
вуркаганiв ушнiпився слiдом i не вiдста .
"...Оцей i дiжде, поки впаду: загарба останнi грошi i хлiбець; якби
впасти без нього, можна ще одiйти, i мо при менi... I як цього бузувiра
здихатись?!"
Був нiж, косий лезом i довгуватий, iз саморобною колодочкою, - рiзати
хлiб.
Зняв з плеча торбу Мирон Данилович i, схилившися, розв'язу . А
грабiжник так i горить очима; простяга руку наперед: гарбати...
Як вхопив тодi селянин нiж, як замiрився на босяка, як закричав, - той,
переляканий з несподiванки, втiк.
На вокзалi нема мiсця вiльного, в примiщеннi, де люди ждуть; там
притулився Катранник до стiни, як завжди. Але жiнка, що сидiла поблизу на
лавi, пiд великим вiкном, i мала дитину поруч, взяла ©© на руки i,
посунувшися, сказала селяниновi:
- Сiдайте тут!
Вiн подякував i сiв. Продовжилося безконечне дожидання.
В залi - гамiр, пил, хаос несотворенний. Накурено так, що дим сльози
видавлю i ©сть очi навiть звичному курцевi. Чемна сусiдка завела розмову;
згодом, коли Мирон Данилович розговорився, то сказала, що верта ться
додому - на Кубань. А була в Сибiру.
- Разом з батьками забрали i виселили в Архангельськ, - оповiда жiнка.
- Було багато таких, як ми, i здебiльшого вони повмирали: i дiти, i
батьки. А я втекла! - втекла i самасамiсiнька добралася на нашу Кубань;
там колись гарно було. Родичi прийняли мене, i я в них жила довгенько; вже
i пiдросла. Та прийшов наказ - ловити всiх дiтей, хто з висланих родин, i
мене впiймали i погнали в Сибiр. Пiшки погнали по снiгу, в морози страшнi.
Вже пройшли ми трактом вiсiмсот кiлометрiв, пiшки весь час. Лагпункти
стояли на дорозi. Начальник вибирав собi декотрих гарнiших дiвчат i
гвалтував" пiсля того передавав сво©м помiчникам, а тi вже канцеляристам
на лагпунктах; пiсля канцеляристiв - вуркагани. Поки пройшли вiсiмсот
кiлометрiв, то жiнки ставали проститутками.
А я не пiддавалася.
Начальник лагпункта загнав мене в холодiияi льох, коли було сорок
градусiв морозу, i облив крижаною водою. Я вся обмерзла, як льодовий
стовп, а таки не здалася. Дуже хворiла. На одному далекому лагпунктi,
бiльшому, нiж сусiднi, мене разом з трьома iншими дiвчатами взяли на
роботу. Побачила я, що виходу нiякого нема , таки погублять мене москвичi
i зроблять проституткою, зараженою i пропащою, i стала я дружити з
завхозом. Вiн був врей.
Врятував мене вiд гiршого, добрий до мене був; радував i одягав,
обороняв завжди. Прижила я дитину з иим. Так перебула, поки звiльнилася. В
життi вибрала меншу бiду. Переждала з дитиною бiля рiчки - до початку
навiгацi©, коли можна вертатися додому.
Пiд час того оповiдання нестерпний смуток i жаль пройняв селянина:
"Скрiзь горе! Скрiзь наруга, пекельна наруга над душею".
Вдарив дзвiнок.
- Оце мiй потяг! - сказала жiнка. Вiн взяв ©© мiшок i понiс до вагона.
Зоставшися один, думав свою думу без кiнця: "Виходить: таки справдi
панують найчортячiшi вороги неба i вiрних; розруйновують життя i серця -
аби обернути люд в заражений скот, i тягти з нього кров безперешкодно...
Це - правда! Це - правда про татарщину москвинiв".
Катранник, коли прибув його потяг, протиснувся в дверi i, як звик до
верхньо© лави, то там i лiг; жг i знову думу свою поткав гiркими нитками.
А подорожнi входять i входять; один, особливо сердитий, ла ться на
всiх. Катранниковi ж дивно стало: "I чого вiн кип'ятиться? Все одно йому
вже лiпше не буде, бо вкрай випасений i ситий, одiж добра; а кругом
злиднi; ходив би тихо - нi!.."
Випасений лаявся, крикливо i вчiпливо:
- Напхалися в вагон, нiде пройти! Ледарi клятi, робити не хочуть i
катаються потягом, - через ©х жити не можна; не хочуть робити, нехай
умирають!"
Дядько стояв бiля мiшка, поставленого долi, i довго слухав лайку, а не
стерпiв:
- Що ти таке кажеш? Хто не хоче робити? Може, ти не хочеш, а ми з землi
не вилазили, хлiб роблячи. Я жили сво© напинав, як сiрий вiл, i залiзнi
мозолi нажив, - тепер забрано хлiб.
- Ледар, не хочеш робити! - репету товстун, схожий на старочасного
крамаря.
Другий дядько, весь обношений, i жердкувато довгий, i прехудющий, що
лежав на середнiй лавi, схопившись, крикнув:
- А-а, личино! Я тобi покажу, як клепати!
Пишний товстунець пiдхопив сво© великi валiзи, обшитi блiдно-жовтою
шкiрою, з блискучими мiдяними обковами, i понiсся в сусiднiй вагон.
Катранник диву ться: "Чого йому треба? Розтовстiв .на людськiй нуждi, а
самих нещасних поганить, - от чорна душа! Злий".
22
Весь берег рiчки подiлений мiж хлопцями з села - вони здобувають корм,
знаний з первiсних тисячолiть. Андрiй працю поруч однолiтка Олекси, що
ма прiзвище Крiлик; горнуть граблями черепашки.
Олекса спитав:
- Скажи, чому рибина зветься "лин"?
- Скажи сам!
- Тому, що линя .
В цей час гримнув на них рудий, як з пожежi, i здоровенний Гриць:
- Бiжiть вiдцiля! Бо огрiю по плечах, зразу будете линами - полиня те
так, що матерi не впiзнають.
Гриць сильний, але надто немирний; де зауважить, що в iнших пожива
знайшлася, забира ©© собi - поступа ться тiльки перед дужчими. I тепер:
ма свою дiлянку, а проганя . Взяли хлопцi грабельки, торбинки пiдкинули
на плечi i - _далi! Куди ж ткнуться, вже зайнято.
- От нена©да! От обжера! - нарiка Андрiй.
- Нiчого, - потiша Олекса, - то вiн з голоду; а вiн непоганий; часом
оборонить. Завтра мiй батько збира ться по рибу, з ним пiдемо. Ви вiд
якого мiсяця голоднi?
- З осенi дуже голоднi, а зовсiм - вiд грудня.
- Вiд грудня? Тепер нема такого мiсяця.
- Нi, грудень.
- Нема, вже нема! Тепер мiсяцi новi - вчора нам сусiд сказав.
- Як по-новому грудень?
- Зветься: трупень.
- Сiчень - як?
- Зветься: могилень.
- А тi, що попереду?
- Вересень тепер розбо нь, бо грабували всiх, жовтень - худень, а
листопад - пухлень.
- А пiсля сiчня?
- Лютий - людо©день, березень - пустирень, квiтень - чумень, а далi я
забув. Так приходь завтра!
- Чого ж нi? - прийду.
Вони розiйшлися коло пустельних дворiв, коло хаток з винесеними дверима
i вирваними вiкнами. Андрiй вiддав свiй добуток мамi, що сказала:
- Не дуже вам з Оленкою щастить. Оленко, глянь на черепашки! - свiжий
харч...
- Ми б назбирали бiльше, так Гриць напав.
- Вiдходьте i не бийтеся!
- Ми завтра з батьком Олекси будем рибу ловити.
- Гаразд; але це - непевна рiч: пiйма те або нi.
Обполоскала вона черепашки, повкидала в чавунок i, вливши трохи води,
накрила його i посунула в пiч.
Оленка дивилася, сидячи на постелi,- худенька, аж прозора, як
мармурова, i носик зовсiм витончився. Коли мати показувала ©й скойки, вона
пiдiйшла, торкнула ©х i знов сiла.
Тим часом хлопець лагодив вудки.
Мушлi повiдкривалися стулками, коли зайшла пара. Тодi мати повибирала
©х на миску i присолила. Поживну воду з чавунця налила в чашки - для
кожного.
- Iдiть ©сти!
Посiдали за стiл. Жують мушлi i жують. А мати нагаду :
- Солiть iще, коли не смачно!
Посипали вони сiллю i знов жують мiцнi мушлi. Оленка скоро склала руки.
- Не смачно? - пита мати.
- Нi, дуже смачно, я на©лась. Знов сiла на постелi; дивиться непорушне.
Але перед хлопцем зникли всi мушлi i чашка швидко спорожнiла.
- Глянь, як Андрiйко ©сть - може б, ти ще взяла?
- Нi, мамусю, я вже годi!
Хлопець пригаду : звiдки йому смак мушель знайомий? - ну, певно, мов
бiлок. Завтра знов можна назбирати, якщо рудий Гриць десь дiнеться - нехай
би ховраха з нори виливав.
Мати пита , журячись:
- Де це наш тато? I листiв довго нема. Вiн, може, i таких мушель не
бачить.
В не© покотилися сльози: одна по однiй, аж нiби димучi з гiркоти, вiд
душевного терпiння ©©.
Одвела ©х долонею i почала прибирати з столу.
Хлопець сидiв, похиливши голову: i сам дуже жалiв батька, i не смiв очi
пiдняти перед материним горем; так смутно було, що вiн принiмiв.
На свiтанку другого дня вiн виглядав сво©х супутникiв - Олексу i
старого Крiлика - бiля рiчки. Дивився на людей, що, невеликою кiлькiстю
виживши, ходили в полi i при берегах. Виснаженi, вони в чомусь невiдомому
всi змiнилися, i навiть сам свiт став якийсь iнший, нiж був. Здавалося,
обшир його стратив свою прозорiсть i взявся огненнiстю в самому собi, як
дивна пожежа серед сiро© прохолоди. Не торка i не палить нiкого, але
сто©ть невидимою грозою. Люди, рiдко зоставшися живi, мабуть, перейшли
тут, навколо, в незнаний свiт i перестали бути, ким були досi. I
поводяться по-iншому, мов стратили думку, що досi мали, i почали жити з
другою, зовсiм невiдомою нiкому.
Ждав хлопець, здивований, що Крiлики, батько i син, набагато
спiзнюються; аж ось - вониi Батько виснажився, пожовк з лиця, i в нього
дихання важко наповня груди. Але нi Олекса, нi Андрiй на це дуже не
зважали, нетерпеливi ловити рибу. Взяли ключ у старого i вiдiмкнули замок
на ланцюгу, яким човен був прив'язаний до корiнястого пенька. З нешироко©
заводi випливли на простiр: там брижi, мов срiбнi стружки, зрiзанi вiд
дзеркала, перебiгали через глибочину.
Закинуто гачки. Ждано без кiнця. Iнодi клюне рибина i вмить вiдiйде.
Мiняли мiсце, ближче до греблi i далi - до дикого берега; однаково: нiчого
нема!
Стомилися, вiдпихаючи човен жердкою i веслом об дно рiчки. Пристали до
берега недалеко вiд околицi села; ледве торкнули землю, як старий упав -
пiвмертвий лежить у човнi, слабо диха . Хлопцi так злякалися, що зразу
побiгли кликати матiр Олекси.
Бiля околицi про©жджала пiдвода, супроводжена дядьками-погребниками, що
обдивлялися скрiзь i забирали неживих.
Андрiй i Олекса бiгли вже помалу, бо задиханi болiсно; худi обидва, як
терновi гiлки.
- Чого ви бiжите, хлопцi? - спитався один з дядькiв.
- Батько вмирають! - скрикнув Олекса. - Онде, в човнi!..
Подалися хлопцi. А пiдводчики пiдступили до човна i дивляться на
старого Крiлика: бачать, таки вмира чоловiк; зовсiм доходить.
Переставиться скоро, потiм ради нього знов через село ©хати. Поклали його
на пiдводу i вирушили звiдти до свiжо© ями, недалеко вiд села, що без
трупiв стояла. Там перенесли Крiлика на дно, хоч вiн iще дихав. дучи вiд
ями, казали всiм:
- Оце мертвого Крiлика одвезли! Бiда.
Багато односельчан шанувало його: добрий був чоловiк; знавши рибальство
гаразд, порадами служив i надiляв рибою.
Хлопцi прибiгли в хату i покликали господиню. От спiшить вона до
берега, ведучи сина за руку. Андрiй же не мiг рухатися, - вiдстав на
околицi.
Приходить господиня з сином до човна, а вже ©© чоловiка нема .
- Де ж тато?
- Коли вони вмирали, тут проходила пiдвода...
Бiля села стрiчають знайому жiнку, що говорить Крiлисi:
- Вашого чоловiка, вже мертвото, одвезли до ями! Може, загорнули, а де
- не знаю.
Сто©ть удова i дума : "Чи поможеться мертвому, що я пiду до нього i
постою та поплачу. А синок охляв, на ногах не держиться, як перед смертю.
Коли ж тепер пiдкрiпити, вiн виживе. Пiду в правлiння i на одчай скажу:
дайте кiлограм борошна - на похорони! Не вiдстану, поки не дадуть". Так i
зробила. Пiшла i почала плакати, просячи допомоги - на похорони, i
сталося, що ©й видали той кiлограм: можливо, хотiли показати один раз
турботу про людей пiд час лиха, ними заподiяного. Взяла вдова кiлограм
борошна i пiшла годувати сина.
А тодi мимо ями проходив голодаючий i побачив, як старий Крiлик
ворушить руками на днi. Хоч перехожий сам дiйшов до стану тихого
пiвбожевiдля, однак вiн рибалку впiзнав. I пiшов дорогою, бурмочучи, мов
дивак; стрiнув кiлькох виголоджених дядькiв i промовив так, що всi почули:
- За вишеньками в ямi Крiлик сидить, iще живий...
Дядьки здивувалися; один порадив:
- Чого марно ходимо? Взяти б кiлки i добити крiлика: дрiбна тварина, а
©стiвна.
Повагавшися, пiшли шукати ломак; озбро нi ними, попростували до ями.
Проходять i бачать, що там на днi - не тварина крiлик, а рибалка, на
прiзвище Крiлик, якого всi знали. Вже мертвий.
Дядьки дивляться; один i каже:
- Крiлик, та не той!
Посмiхнулись хмурно i пiшли понад околицею села. А там, на дорозi до
станцi©, сiльрадiвська варта в супроводi кiлькох селян вела дiвчину. Руки
©© скрученi; вона вирватися хоче, але нiчого не зробить.
- Навiщо взяли i куди ведете? - питаються дядьки. Один з гурту селян,
що при вартi, вiдказу :
- В район ведем - збожеволiла i зарубала матiр.
Дiвчина, бiлявиця в порванiй жакетцi, зовсiм слаба, вже знеможена, та i
сторожi ©© небагато сильнiшi; знов пробу вирватися - вони б'ють ©©.
Потiм ще трохи пройшла i впала серед дороги; недовго мучилась перед
смертю.
Коли затихла, тодi тi, що вели ©©, забули свiй гнiв; мовчки стояли коло
покiйницi. Вартовий пiшов кликати пiдводу.
Андрiй вертався додому навпростець; пiдходячи до дверей, побачив пса -
марного i з вигляду малосильного.
- Мамо, собака в двiр забiг! Коло ворiт. Виглянула мати i сказала:
- Наш пропав, так приблудився чужий. Зловiм, буде що ©сти! Треба
заманити в сiни.
Мiшок в одну руку взяла, в другу - малясник, i пода його псовi,
приманюючи до порога. Пошепки ж наказу дiтям:
- Андрiю, швидко вiзьми качалку i стань за дверима, - як убiжить
собака, вдар по головi з усi © сили, а ти, доню, бери в хатi держак вiд
сапаницi i ставай бити!
Пес дивиться на малясник зосереджено, з поблисками жадоби в гаслих
очах, i слуха пiдмани, нашорошивши вуха. Пiдходить трiшки до дверей i
зупиня ться. В той час на вулицi, бiля перехрестка, стояли два перехожi:
виголодженi, заздро дивилися на заманювання i теж блищали очима; скоро
пiшли сво ю дорогою.
Пес то наближався, то застигав на мiсцi i довго, мов зачаклований,
глядiв на кусник ©стiвного в руцi господинi. Зрештою, той кусник спокусив
переступити через порiг, в нешироко вiдкритi дверi, що зачинилися враз.
Андрiй ударив качалкою, i приголомшений пес, заскавучавши, припав до
землi. Дарiя Олександрiвна накинула йому на голову мiшок. Почала бити
костуром, що колись брав ©© чоловiк, коли ходив вулицями, де злi собаки.
Але, раптом опритомнiвши, пес пiдскочив, вирвався з мiшка i почав метатися
по сiнях.
Оленка з самого початку затрусилася вiд жаху, впустила держак сапаницi
i вбiгла в хату - зачинилась там i тремтить, стоячи бiля одвiрка. Оченята,
нiби в божевiльно©, з переляку; ©© чути поруч гуркання, гавкiт, крик,
тупiт.
В сiнях мати з розпукою чимдуж била пса, бачачи, що це одно зосталось,
бо iнакше вiн покуса , а не дасться в руки; ще в хату вскочить i виб' ться
через вiкно, зоставивши всiх голоднiшими, нiж сам.
Пес осiда i тiльки лiзе - вже не скочить. Востанн вiн смикнувся i
впав, тонко поскiмливши. Дарiя Олександрiвна ножем, що принiс син,
дорiзала пса: так трудно! - тративши дихання i сполотнiвши. Пiдвелась
напiвпритомна.
Патрала i перемивала до вечора, i варила псятину, що бридко несмачною
виявилась! Та голод став дужчий, нiж вiдраза до поганi: всi в хатi ©ли ©©.
Кiстлявi спостерiгачi, що стояли недалеко вiд перехрестка,
перезирнулися, коли вiдходили, взявши напрямок до свого родича - давнього
калiки.
Вiн колись так вiдморозив собi обидвi кистi рук, що ©х довелось
вiдрiзати. Жив милостинею: просив, сидячи на вулицi, i грошi брав колiнами
i обрубками рук, якими вiв ©х до кишенi; обрубками ж вiв вижебраний хлiб
до рота - ©в, придержуючи ними. Мешкав одиноко.
Обидва перехожi, голоднi до лихоманковостi, мов помiшанi, що тепер
з'явилися до жебрака, були йому двоюрiднi брати, - сказали, бiгаючи
поглядами:
- Зайди до нас сьогоднi! Переночу ш. Дещо ©сти буде.
Чемно подякував вiн, нiчого не пiдозрiваючи. Коли ж прийшов гостювати,
то в сiнях стояло четверо: два родичi i два ©хнi спiльники, - першi
боялися, що самi можуть не впоратися з калiкою. Було надвечiр; в сiнях
темно. Калiка став бiля дверей i не наважувався заходити, бо вже - недобре
передчуття на серцi. Один з родичiв виступив за порiг i запрошу , не
дивлячись в очi:
- Заходь! Заходь, не бiйся, в нас дещо ©сти - хлiба трохи...
Потiм розповiдали люди, що той родич навiть показав кусник хлiба
калiцi, коли заманював.
- Заходь! - настоював вiн.
Калiка був зболiлий душею, голодувавши з само© осенi, повагався недовго
i зайшов. Як переступив порiг - враз дожидачi вчепилися в горло. Вiн, хоч
худий, але жилавий, вiдчайно оборонявся; вчотирьох насилу подужали, бо
були кволi. Вже, коли один схопив за ноги, а три валили в плечi, вiн упав;
тодi накинулись i задушили його.
Через два днi Дарiя Олександрiвна, бiля хати, почула розмову чоловiка i
жiнки, що проходили мимо:
- Наш сусiда, калiчка, пропав, - мiрку чоловiк, - не iнакше, як до
родичiв пiшов: там i пропав...
- Куди б же ще? - сказала жiнка.
- I я так думаю: порiзали на м'ясо! Заманили i порiзали.
Дарiя Олександрiвна застигла, налякана; уявля , як того калiку рiзано -
нiби тут, в сiнях, було! - крик i противлення.
Аж темна немiч напала вiд згадки! I дивно, як люди певно правду
знаходять i здогадуються. Нiхто ж не бачив, куди покликано калiку i де
пропав, а знають люди; докладно знають, що сталось, нiби ясновидцi. А
можливо, опинився хто-небудь поблизу як свiдок; або один з тих божевiльцiв
чутку винiс...
До©дали собачатину, присмажуючи повторно i присолюючи; остогидла - вiд
не© всiх нудить.
Одного дня хлопець брав торбу, намiрившись пiти в лiс.
- Гляди ж, - велить мати, - нi до кого не заходь, хоч нехай як
припрошують i заманливу ©жу показують!
- Нi! Крiм лiсу, нiде не буду.
- I там обережно ходи, бо ловлять... Ходи, де живих нема, i не
приставай нi до кого!
Андрiй, гостро попереджений вiд матерi, взяв торбу i пiшов у лiс, що
починався ген за греблею. Де гурти людей вештаються, там не страшно: при
нападi треба кричати, i сусiди оборонять.
Минувши байрак, хлопець погляда на високi сосни, що на ©хнiх верхiв'ях
лелеки помостили гнiзда. Не добратися туди, бо високо, зда ться, аж пiд
хмарою; а стовбури без гiлок i сучкiв.
Полянами люди проходили в рiзних напрямках, шукаючи ©стiвного. З'явився
чолов'яга, запалий скронями i оброслий, як сiрий ведмiдь. До ноги
прив'язав собi один кiнець вiрьовки, яку потiм обмотав навкруг стовбура;
взявши в руки другий кiнець ©© i хитро дiючи, погнав угору: скоро добрався
до гнiзда. Другий мав саморобнi клiщi з залiза - великi, як для ремонту
телеграфно© лiнi©. Вибрав ще бiльшу сосну i, чiпляючись клiщами,
прив'язаними до чобiт, вилiз на верхiв'я; там почав хазяйнувати.
Андрiйко позаздрив ©м i вiдiйшов на бiчнi дорiжки, де хлопцi вже
нишпорили в купках старого листя - переворушували, виглядаючи живих
створiнь. Вiн теж почав перегортати; захоплений, вiдiйшов далеко в хащi.
Помiтив бiля корiння кущiв здоровенного ©жака i на мить зацiпенiв з
несподiванки, коли ж отямився, то плигнув i накрив його мiшком. Зразу ж
понiс додому здобич.
Мати радiла:
- Буде страва! Це - чисте м'ясо.
- Який колючий, - промовила Оленка, повiвши долонею по рудих i трiшки
сивастих голках.
Мати обпатрала ©жака, нiби порося; на полум'© колючки його обгорiли i
шкiрка взялася скоринкою. Спеченого, подано на стiл i порiзано шматочками,
©ли, солячи. Хоч хлiбного не було, але посолене м'ясо i так всiм
подобалося. Оленка, досi мовчазна, хвалила:
- Смачний ©жак!
I мати тiшилась, бачачи, що доня охоче ©сть, i сама теж хвалила
печенину. Жадiбно ©ли всi, бравши тремтячими руками, вже тiльки блiдi i
приречеш привиди, замiсто людських iстот.
23
Потяг став на глухiй станцi©, коло перелiскiв, i враз пройшла чутка:
довiдки перевiряють. Недалеко вiд дверей будинку, на перонi, збився натовп
пiд вартою - самi селяни з торбами. Вiд потяга весь час приганяють народ.
Почалася втеча, хто куди! Спершу вартовi переслiдували, а потiм
вiдстали, бо надто багато збiгцiв мiж кущами i деревами. Можливо, хотiли
вартовi схопити хоч невелику частину i показати, як справно стережуть,
ганятися ж довго були неохочi. А люди в перелiсках пересидiли до вечора;
потiм однi пiшки подалися до спокiйнiшого мiсця, другi вернули до станцi©,
гадаючи, що стихло.
Мирон Данилович минав кущовиння, переярки, пагорби, сподiваючися
набачити якусь поживу, аж поки вийшов на берег рiчки, бiля яко© сiрiла
ру©на - рештка оселi, видно, заможно©. Скрiзь бур'яни, як бор. Тишина
мертва: не обiзветься нi тварина, нi птах, i нема голосу людського.
Пустка, що жаха . Тiльки кiстякуватий чоловiк якийсь, мов Адам - голий,
пiдiйшов справа налiво до пiврозваленого будинку i, вiдхиливши бур'яни,
полiз у вiконну вiдтулину, нiби нору.
"...Тепер - печернi! От куди завернено", - огiрчувався Катранник,
вiдходячи геть.
Обережно пiдступав до станцi©, де вже потяга не було, як i озбро но©
варти також. Рiдко сходилися подорожнi застоювати чергу: на цiлу нiч,
безконечну нiч, що змучувала на смерть. Потрiбен був сон, щоб вiдсвiжити
сили, але сон тiкав вiд очей притуленого долi до стiни, бо i величезна
тривога облягала незримою хмарою.
Прибув потяг, а нiкого до вагонiв не пiдпускали. Знов - дожидання,
якому, здавалося, нема кiнця. Аж надвечiр пощастило влiзти в вагон,
вiдчайно штовхаючи сильнiших, через що навiть забув чоловiк спитати про
дорогу i по©хав у несвiй напрямок.
Катранник почував, вiн - зовсiм хворий, хоч мiг трохи рухатися. Мусив
пересiдати; в вокзальному мурашнику, затопленому димом вiд
газетно-махорчаних самокруток i ©дкою пилюкою, ломило груди i тьмарило
зiр. А уява, недужа i збайдужiла, вiдзначила, що в iстотi життя вичерпано
- так корiнцi рослини знищуються в грунтi, надовго зоставленi без
поливання i дощу. Коли скроплюванi, то надто скупо: слабнуть i, зрештою,
тратять снагу, i всихають.
Якби тiльки додому прибути, до стiн, з якими звикся. ©хав далi в
вагонi, мов сон бачив. Добiжи потяг просто до рiдних околиць, Мирон
Данилович мав би силу мiрно до хати дiйти. А от - нова пересадка, з
цiлонiчним жданням: докатувала остаточно© Вiн, пропащий, висiв на сво©й
станцi©.
Близько село, а йти вiн не може! Зiбравшися з останнiми силами, робить
кроки, однак, не пройшовши третини вiдстанi, ляга на збочинi дороги, коло
всохлих билинок.
В той час начальство, що так любить роз'©жджати, котило мимо станцi©
вантажною машиною, з ящиками, пакунками, натоптаними лантухами: нiби до
МТС чи до сусiднього радгоспу. Нешвидко бiгла тягарiвка, бо вибо©ни на
дорозi з вигурком пiдкидали щохвилини. Попереду, в тому ж самому напрямку,
потрусили два драбинчастi пси. Машина хоч наздоганя ©х, але не пережене:
вони, наддаючи ходу, тюпають першими. Один - короткошерстий сiрко з бiлою
латкою коло вуха, другий - волохач i рудавець весь, при пiскуватому
вiдтiнку. Бiгши, вони обнюхували бур'янцi i колi©; часом на мить
придержували лапу, а потiм знов пришвидшували, мовби пам'ятаючи про якийсь
обов'язок свiй. За ними сунула автомашина: погуркуючи i виторохкуючи на
заглибинах дороги i твердих горбовинках.
Мирон Данилович чув гуркотнечу, але не зважав. Коли пси добiгли до
нього, вмить зупинилися, нерiшучi; не знали, що - далi. Пiдняли голови i
оглянулись на грузовик, потiм обидва, спершу сiрий, за ним рудавий, зiйшли
з дороги набiк: до лежачого. Носами повели по одежi, пiсля чого торкнули
ними сухi билини поблизу. Обнюхавши, стоять - не зрушаться з мiсця.
Порiвнялася тягарiвка. Окулярник, що сидiв коло шофера i димiв
папiросою, недбало зиркнув крiзь прямокутник вiконця на лежачого. А два
дрiбнiшi, гойданi при вантажi, повели непогiдними поглядами, ворухнувши
губи в такому виразi, нiби лежачий страшенно образив тут i скривдив ©х
сво ю присутнiстю: обох, якi про©жджають з важливими речами. Пiдкидаючися
з ними, швидко про минули, - тiльки помигтiли на картузах ©х приржавленi
Потихеньку смажили в кутках лошатину, вiд яко© спершу прибавилося сили,
так що Мирон Данилович вiдчував: твердiшають його кроки. Але вiд
одноманiтного харчу став на шлунок слабувати; все - конина i кукурудза.
Земляковi лист написав i одержав пораду: "Держiться теперiшнього мiсця, бо
тут починають перевiряти оправки, хто звiдкiля, i пiсля цього звiльняють
сезонних, - глядiть, чи не приведеться нам пере©жджати в другу сторону,
Бiлорусь, чи що". Мирон Данилович зрiкся намiру - переходити до земляка, i
притих, боячися ново© недолi.
Послав додому трохи грошей поштовим переказом; не знав, чи дiйдуть. I
трохи тютюну в вузлику приберiг - на обмiн.
Час мина ; нивки зеленiють. Можна було б жити, пiдробляючи, i сiм'ю
сюди перевезти, хоч i тут побут помiтно погiршу ться. Враз настигла бiда:
облiк всiх, що при©хали з сiльськогосподарських районiв. З'явилися
довжелезнi анкети, i треба, заповнюючи ©х, представляти посвiдки. А тому,
що Катранник не мав потрiбних паперiв, його звiльнено з працi.
- Куди ж ти по©деш? - пита Домборський.
- Не знаю; земляк радить у Бiлорусь.
- Добре радить: ©дь! Я тут продержусь, бо маю документи - я не з села.
А в Бiлорусi, кажуть, обходяться без голоду.
Катранник знов - на потяг, повний безсонного гамору. При©хавши до
станцi© при горбуватому надрiчному мiстi, знов похилив, за звичкою, на
роздобуток. Люди товпляться, спiшать в одну сторону,- вiн теж туди; чу
розмову: продають по два кiло комерцiйного хлiба в однi руки. Черга
створилася величезна i там вiн прождав кiлька годин: не вистояв! - за
чотири чоловiка перед ним хлiб скiнчився.
Вiд безсоння i стоянини кволий, побрiв Мирон Данилович на базар;
натрапив на тюльку. Але вже слабiсть розбивала його - вiд шлункового болю,
що, зда ться, спустошував iстоту, як, бува , велика комашня пiдточу
корiння дерева. Знеможений, тягся вiн з тi ю тюлькою в газетi. Базарна
босячня ув'язалась, бо звикла бачити, що чоловiк з такою хиткою ходою i
худiстю скоро падав пiд паркан. Тодi миттю, мов тiчка шакалiв, накидалась
обчищувати кишенi i торбу. Так i крутиться демонською згра ю вся босота
вслiд, i все дужче нахабнi i дужче, от-от зачепить i пограбу , ще
йдучого.
Подивився на них Катранник i зауважив одного, якого iншi слухались.
Пiдiйшов до нього i сказав:
- Зна ш, що: коли ти не зовсiм звiр, а в тобi крапля людська на
серцi, ось, давай закурим i я хочу щось попросити.
- Давай! - згодився босяк.
Дав йому закурити Катранник: листя доброго сорту, з "м'якого" тютюну, i
дрiбно нарiзане. Босяк закурив - був задоволений, пускаючи дим через одну
нiздрю.
- Скажи сво©м, - просить селянин, - нехай вiдстануть вiд мене! Я хочу
додому: ще раз глянути на дiтей; може, десь за©ду пiдробити копiйку, це
все менi в життi зосталось. Тодi вмирати.
Босяк одвернувсь i крикнув на сво©х, щоб вiдстали.
- Хай топа !..
Коли покинули його, селянин попрямував до вокзалу; тiльки один з
вуркаганiв ушнiпився слiдом i не вiдста .
"...Оцей i дiжде, поки впаду: загарба останнi грошi i хлiбець; якби
впасти без нього, можна ще одiйти, i мо при менi... I як цього бузувiра
здихатись?!"
Був нiж, косий лезом i довгуватий, iз саморобною колодочкою, - рiзати
хлiб.
Зняв з плеча торбу Мирон Данилович i, схилившися, розв'язу . А
грабiжник так i горить очима; простяга руку наперед: гарбати...
Як вхопив тодi селянин нiж, як замiрився на босяка, як закричав, - той,
переляканий з несподiванки, втiк.
На вокзалi нема мiсця вiльного, в примiщеннi, де люди ждуть; там
притулився Катранник до стiни, як завжди. Але жiнка, що сидiла поблизу на
лавi, пiд великим вiкном, i мала дитину поруч, взяла ©© на руки i,
посунувшися, сказала селяниновi:
- Сiдайте тут!
Вiн подякував i сiв. Продовжилося безконечне дожидання.
В залi - гамiр, пил, хаос несотворенний. Накурено так, що дим сльози
видавлю i ©сть очi навiть звичному курцевi. Чемна сусiдка завела розмову;
згодом, коли Мирон Данилович розговорився, то сказала, що верта ться
додому - на Кубань. А була в Сибiру.
- Разом з батьками забрали i виселили в Архангельськ, - оповiда жiнка.
- Було багато таких, як ми, i здебiльшого вони повмирали: i дiти, i
батьки. А я втекла! - втекла i самасамiсiнька добралася на нашу Кубань;
там колись гарно було. Родичi прийняли мене, i я в них жила довгенько; вже
i пiдросла. Та прийшов наказ - ловити всiх дiтей, хто з висланих родин, i
мене впiймали i погнали в Сибiр. Пiшки погнали по снiгу, в морози страшнi.
Вже пройшли ми трактом вiсiмсот кiлометрiв, пiшки весь час. Лагпункти
стояли на дорозi. Начальник вибирав собi декотрих гарнiших дiвчат i
гвалтував" пiсля того передавав сво©м помiчникам, а тi вже канцеляристам
на лагпунктах; пiсля канцеляристiв - вуркагани. Поки пройшли вiсiмсот
кiлометрiв, то жiнки ставали проститутками.
А я не пiддавалася.
Начальник лагпункта загнав мене в холодiияi льох, коли було сорок
градусiв морозу, i облив крижаною водою. Я вся обмерзла, як льодовий
стовп, а таки не здалася. Дуже хворiла. На одному далекому лагпунктi,
бiльшому, нiж сусiднi, мене разом з трьома iншими дiвчатами взяли на
роботу. Побачила я, що виходу нiякого нема , таки погублять мене москвичi
i зроблять проституткою, зараженою i пропащою, i стала я дружити з
завхозом. Вiн був врей.
Врятував мене вiд гiршого, добрий до мене був; радував i одягав,
обороняв завжди. Прижила я дитину з иим. Так перебула, поки звiльнилася. В
життi вибрала меншу бiду. Переждала з дитиною бiля рiчки - до початку
навiгацi©, коли можна вертатися додому.
Пiд час того оповiдання нестерпний смуток i жаль пройняв селянина:
"Скрiзь горе! Скрiзь наруга, пекельна наруга над душею".
Вдарив дзвiнок.
- Оце мiй потяг! - сказала жiнка. Вiн взяв ©© мiшок i понiс до вагона.
Зоставшися один, думав свою думу без кiнця: "Виходить: таки справдi
панують найчортячiшi вороги неба i вiрних; розруйновують життя i серця -
аби обернути люд в заражений скот, i тягти з нього кров безперешкодно...
Це - правда! Це - правда про татарщину москвинiв".
Катранник, коли прибув його потяг, протиснувся в дверi i, як звик до
верхньо© лави, то там i лiг; жг i знову думу свою поткав гiркими нитками.
А подорожнi входять i входять; один, особливо сердитий, ла ться на
всiх. Катранниковi ж дивно стало: "I чого вiн кип'ятиться? Все одно йому
вже лiпше не буде, бо вкрай випасений i ситий, одiж добра; а кругом
злиднi; ходив би тихо - нi!.."
Випасений лаявся, крикливо i вчiпливо:
- Напхалися в вагон, нiде пройти! Ледарi клятi, робити не хочуть i
катаються потягом, - через ©х жити не можна; не хочуть робити, нехай
умирають!"
Дядько стояв бiля мiшка, поставленого долi, i довго слухав лайку, а не
стерпiв:
- Що ти таке кажеш? Хто не хоче робити? Може, ти не хочеш, а ми з землi
не вилазили, хлiб роблячи. Я жили сво© напинав, як сiрий вiл, i залiзнi
мозолi нажив, - тепер забрано хлiб.
- Ледар, не хочеш робити! - репету товстун, схожий на старочасного
крамаря.
Другий дядько, весь обношений, i жердкувато довгий, i прехудющий, що
лежав на середнiй лавi, схопившись, крикнув:
- А-а, личино! Я тобi покажу, як клепати!
Пишний товстунець пiдхопив сво© великi валiзи, обшитi блiдно-жовтою
шкiрою, з блискучими мiдяними обковами, i понiсся в сусiднiй вагон.
Катранник диву ться: "Чого йому треба? Розтовстiв .на людськiй нуждi, а
самих нещасних поганить, - от чорна душа! Злий".
22
Весь берег рiчки подiлений мiж хлопцями з села - вони здобувають корм,
знаний з первiсних тисячолiть. Андрiй працю поруч однолiтка Олекси, що
ма прiзвище Крiлик; горнуть граблями черепашки.
Олекса спитав:
- Скажи, чому рибина зветься "лин"?
- Скажи сам!
- Тому, що линя .
В цей час гримнув на них рудий, як з пожежi, i здоровенний Гриць:
- Бiжiть вiдцiля! Бо огрiю по плечах, зразу будете линами - полиня те
так, що матерi не впiзнають.
Гриць сильний, але надто немирний; де зауважить, що в iнших пожива
знайшлася, забира ©© собi - поступа ться тiльки перед дужчими. I тепер:
ма свою дiлянку, а проганя . Взяли хлопцi грабельки, торбинки пiдкинули
на плечi i - _далi! Куди ж ткнуться, вже зайнято.
- От нена©да! От обжера! - нарiка Андрiй.
- Нiчого, - потiша Олекса, - то вiн з голоду; а вiн непоганий; часом
оборонить. Завтра мiй батько збира ться по рибу, з ним пiдемо. Ви вiд
якого мiсяця голоднi?
- З осенi дуже голоднi, а зовсiм - вiд грудня.
- Вiд грудня? Тепер нема такого мiсяця.
- Нi, грудень.
- Нема, вже нема! Тепер мiсяцi новi - вчора нам сусiд сказав.
- Як по-новому грудень?
- Зветься: трупень.
- Сiчень - як?
- Зветься: могилень.
- А тi, що попереду?
- Вересень тепер розбо нь, бо грабували всiх, жовтень - худень, а
листопад - пухлень.
- А пiсля сiчня?
- Лютий - людо©день, березень - пустирень, квiтень - чумень, а далi я
забув. Так приходь завтра!
- Чого ж нi? - прийду.
Вони розiйшлися коло пустельних дворiв, коло хаток з винесеними дверима
i вирваними вiкнами. Андрiй вiддав свiй добуток мамi, що сказала:
- Не дуже вам з Оленкою щастить. Оленко, глянь на черепашки! - свiжий
харч...
- Ми б назбирали бiльше, так Гриць напав.
- Вiдходьте i не бийтеся!
- Ми завтра з батьком Олекси будем рибу ловити.
- Гаразд; але це - непевна рiч: пiйма те або нi.
Обполоскала вона черепашки, повкидала в чавунок i, вливши трохи води,
накрила його i посунула в пiч.
Оленка дивилася, сидячи на постелi,- худенька, аж прозора, як
мармурова, i носик зовсiм витончився. Коли мати показувала ©й скойки, вона
пiдiйшла, торкнула ©х i знов сiла.
Тим часом хлопець лагодив вудки.
Мушлi повiдкривалися стулками, коли зайшла пара. Тодi мати повибирала
©х на миску i присолила. Поживну воду з чавунця налила в чашки - для
кожного.
- Iдiть ©сти!
Посiдали за стiл. Жують мушлi i жують. А мати нагаду :
- Солiть iще, коли не смачно!
Посипали вони сiллю i знов жують мiцнi мушлi. Оленка скоро склала руки.
- Не смачно? - пита мати.
- Нi, дуже смачно, я на©лась. Знов сiла на постелi; дивиться непорушне.
Але перед хлопцем зникли всi мушлi i чашка швидко спорожнiла.
- Глянь, як Андрiйко ©сть - може б, ти ще взяла?
- Нi, мамусю, я вже годi!
Хлопець пригаду : звiдки йому смак мушель знайомий? - ну, певно, мов
бiлок. Завтра знов можна назбирати, якщо рудий Гриць десь дiнеться - нехай
би ховраха з нори виливав.
Мати пита , журячись:
- Де це наш тато? I листiв довго нема. Вiн, може, i таких мушель не
бачить.
В не© покотилися сльози: одна по однiй, аж нiби димучi з гiркоти, вiд
душевного терпiння ©©.
Одвела ©х долонею i почала прибирати з столу.
Хлопець сидiв, похиливши голову: i сам дуже жалiв батька, i не смiв очi
пiдняти перед материним горем; так смутно було, що вiн принiмiв.
На свiтанку другого дня вiн виглядав сво©х супутникiв - Олексу i
старого Крiлика - бiля рiчки. Дивився на людей, що, невеликою кiлькiстю
виживши, ходили в полi i при берегах. Виснаженi, вони в чомусь невiдомому
всi змiнилися, i навiть сам свiт став якийсь iнший, нiж був. Здавалося,
обшир його стратив свою прозорiсть i взявся огненнiстю в самому собi, як
дивна пожежа серед сiро© прохолоди. Не торка i не палить нiкого, але
сто©ть невидимою грозою. Люди, рiдко зоставшися живi, мабуть, перейшли
тут, навколо, в незнаний свiт i перестали бути, ким були досi. I
поводяться по-iншому, мов стратили думку, що досi мали, i почали жити з
другою, зовсiм невiдомою нiкому.
Ждав хлопець, здивований, що Крiлики, батько i син, набагато
спiзнюються; аж ось - вониi Батько виснажився, пожовк з лиця, i в нього
дихання важко наповня груди. Але нi Олекса, нi Андрiй на це дуже не
зважали, нетерпеливi ловити рибу. Взяли ключ у старого i вiдiмкнули замок
на ланцюгу, яким човен був прив'язаний до корiнястого пенька. З нешироко©
заводi випливли на простiр: там брижi, мов срiбнi стружки, зрiзанi вiд
дзеркала, перебiгали через глибочину.
Закинуто гачки. Ждано без кiнця. Iнодi клюне рибина i вмить вiдiйде.
Мiняли мiсце, ближче до греблi i далi - до дикого берега; однаково: нiчого
нема!
Стомилися, вiдпихаючи човен жердкою i веслом об дно рiчки. Пристали до
берега недалеко вiд околицi села; ледве торкнули землю, як старий упав -
пiвмертвий лежить у човнi, слабо диха . Хлопцi так злякалися, що зразу
побiгли кликати матiр Олекси.
Бiля околицi про©жджала пiдвода, супроводжена дядьками-погребниками, що
обдивлялися скрiзь i забирали неживих.
Андрiй i Олекса бiгли вже помалу, бо задиханi болiсно; худi обидва, як
терновi гiлки.
- Чого ви бiжите, хлопцi? - спитався один з дядькiв.
- Батько вмирають! - скрикнув Олекса. - Онде, в човнi!..
Подалися хлопцi. А пiдводчики пiдступили до човна i дивляться на
старого Крiлика: бачать, таки вмира чоловiк; зовсiм доходить.
Переставиться скоро, потiм ради нього знов через село ©хати. Поклали його
на пiдводу i вирушили звiдти до свiжо© ями, недалеко вiд села, що без
трупiв стояла. Там перенесли Крiлика на дно, хоч вiн iще дихав. дучи вiд
ями, казали всiм:
- Оце мертвого Крiлика одвезли! Бiда.
Багато односельчан шанувало його: добрий був чоловiк; знавши рибальство
гаразд, порадами служив i надiляв рибою.
Хлопцi прибiгли в хату i покликали господиню. От спiшить вона до
берега, ведучи сина за руку. Андрiй же не мiг рухатися, - вiдстав на
околицi.
Приходить господиня з сином до човна, а вже ©© чоловiка нема .
- Де ж тато?
- Коли вони вмирали, тут проходила пiдвода...
Бiля села стрiчають знайому жiнку, що говорить Крiлисi:
- Вашого чоловiка, вже мертвото, одвезли до ями! Може, загорнули, а де
- не знаю.
Сто©ть удова i дума : "Чи поможеться мертвому, що я пiду до нього i
постою та поплачу. А синок охляв, на ногах не держиться, як перед смертю.
Коли ж тепер пiдкрiпити, вiн виживе. Пiду в правлiння i на одчай скажу:
дайте кiлограм борошна - на похорони! Не вiдстану, поки не дадуть". Так i
зробила. Пiшла i почала плакати, просячи допомоги - на похорони, i
сталося, що ©й видали той кiлограм: можливо, хотiли показати один раз
турботу про людей пiд час лиха, ними заподiяного. Взяла вдова кiлограм
борошна i пiшла годувати сина.
А тодi мимо ями проходив голодаючий i побачив, як старий Крiлик
ворушить руками на днi. Хоч перехожий сам дiйшов до стану тихого
пiвбожевiдля, однак вiн рибалку впiзнав. I пiшов дорогою, бурмочучи, мов
дивак; стрiнув кiлькох виголоджених дядькiв i промовив так, що всi почули:
- За вишеньками в ямi Крiлик сидить, iще живий...
Дядьки здивувалися; один порадив:
- Чого марно ходимо? Взяти б кiлки i добити крiлика: дрiбна тварина, а
©стiвна.
Повагавшися, пiшли шукати ломак; озбро нi ними, попростували до ями.
Проходять i бачать, що там на днi - не тварина крiлик, а рибалка, на
прiзвище Крiлик, якого всi знали. Вже мертвий.
Дядьки дивляться; один i каже:
- Крiлик, та не той!
Посмiхнулись хмурно i пiшли понад околицею села. А там, на дорозi до
станцi©, сiльрадiвська варта в супроводi кiлькох селян вела дiвчину. Руки
©© скрученi; вона вирватися хоче, але нiчого не зробить.
- Навiщо взяли i куди ведете? - питаються дядьки. Один з гурту селян,
що при вартi, вiдказу :
- В район ведем - збожеволiла i зарубала матiр.
Дiвчина, бiлявиця в порванiй жакетцi, зовсiм слаба, вже знеможена, та i
сторожi ©© небагато сильнiшi; знов пробу вирватися - вони б'ють ©©.
Потiм ще трохи пройшла i впала серед дороги; недовго мучилась перед
смертю.
Коли затихла, тодi тi, що вели ©©, забули свiй гнiв; мовчки стояли коло
покiйницi. Вартовий пiшов кликати пiдводу.
Андрiй вертався додому навпростець; пiдходячи до дверей, побачив пса -
марного i з вигляду малосильного.
- Мамо, собака в двiр забiг! Коло ворiт. Виглянула мати i сказала:
- Наш пропав, так приблудився чужий. Зловiм, буде що ©сти! Треба
заманити в сiни.
Мiшок в одну руку взяла, в другу - малясник, i пода його псовi,
приманюючи до порога. Пошепки ж наказу дiтям:
- Андрiю, швидко вiзьми качалку i стань за дверима, - як убiжить
собака, вдар по головi з усi © сили, а ти, доню, бери в хатi держак вiд
сапаницi i ставай бити!
Пес дивиться на малясник зосереджено, з поблисками жадоби в гаслих
очах, i слуха пiдмани, нашорошивши вуха. Пiдходить трiшки до дверей i
зупиня ться. В той час на вулицi, бiля перехрестка, стояли два перехожi:
виголодженi, заздро дивилися на заманювання i теж блищали очима; скоро
пiшли сво ю дорогою.
Пес то наближався, то застигав на мiсцi i довго, мов зачаклований,
глядiв на кусник ©стiвного в руцi господинi. Зрештою, той кусник спокусив
переступити через порiг, в нешироко вiдкритi дверi, що зачинилися враз.
Андрiй ударив качалкою, i приголомшений пес, заскавучавши, припав до
землi. Дарiя Олександрiвна накинула йому на голову мiшок. Почала бити
костуром, що колись брав ©© чоловiк, коли ходив вулицями, де злi собаки.
Але, раптом опритомнiвши, пес пiдскочив, вирвався з мiшка i почав метатися
по сiнях.
Оленка з самого початку затрусилася вiд жаху, впустила держак сапаницi
i вбiгла в хату - зачинилась там i тремтить, стоячи бiля одвiрка. Оченята,
нiби в божевiльно©, з переляку; ©© чути поруч гуркання, гавкiт, крик,
тупiт.
В сiнях мати з розпукою чимдуж била пса, бачачи, що це одно зосталось,
бо iнакше вiн покуса , а не дасться в руки; ще в хату вскочить i виб' ться
через вiкно, зоставивши всiх голоднiшими, нiж сам.
Пес осiда i тiльки лiзе - вже не скочить. Востанн вiн смикнувся i
впав, тонко поскiмливши. Дарiя Олександрiвна ножем, що принiс син,
дорiзала пса: так трудно! - тративши дихання i сполотнiвши. Пiдвелась
напiвпритомна.
Патрала i перемивала до вечора, i варила псятину, що бридко несмачною
виявилась! Та голод став дужчий, нiж вiдраза до поганi: всi в хатi ©ли ©©.
Кiстлявi спостерiгачi, що стояли недалеко вiд перехрестка,
перезирнулися, коли вiдходили, взявши напрямок до свого родича - давнього
калiки.
Вiн колись так вiдморозив собi обидвi кистi рук, що ©х довелось
вiдрiзати. Жив милостинею: просив, сидячи на вулицi, i грошi брав колiнами
i обрубками рук, якими вiв ©х до кишенi; обрубками ж вiв вижебраний хлiб
до рота - ©в, придержуючи ними. Мешкав одиноко.
Обидва перехожi, голоднi до лихоманковостi, мов помiшанi, що тепер
з'явилися до жебрака, були йому двоюрiднi брати, - сказали, бiгаючи
поглядами:
- Зайди до нас сьогоднi! Переночу ш. Дещо ©сти буде.
Чемно подякував вiн, нiчого не пiдозрiваючи. Коли ж прийшов гостювати,
то в сiнях стояло четверо: два родичi i два ©хнi спiльники, - першi
боялися, що самi можуть не впоратися з калiкою. Було надвечiр; в сiнях
темно. Калiка став бiля дверей i не наважувався заходити, бо вже - недобре
передчуття на серцi. Один з родичiв виступив за порiг i запрошу , не
дивлячись в очi:
- Заходь! Заходь, не бiйся, в нас дещо ©сти - хлiба трохи...
Потiм розповiдали люди, що той родич навiть показав кусник хлiба
калiцi, коли заманював.
- Заходь! - настоював вiн.
Калiка був зболiлий душею, голодувавши з само© осенi, повагався недовго
i зайшов. Як переступив порiг - враз дожидачi вчепилися в горло. Вiн, хоч
худий, але жилавий, вiдчайно оборонявся; вчотирьох насилу подужали, бо
були кволi. Вже, коли один схопив за ноги, а три валили в плечi, вiн упав;
тодi накинулись i задушили його.
Через два днi Дарiя Олександрiвна, бiля хати, почула розмову чоловiка i
жiнки, що проходили мимо:
- Наш сусiда, калiчка, пропав, - мiрку чоловiк, - не iнакше, як до
родичiв пiшов: там i пропав...
- Куди б же ще? - сказала жiнка.
- I я так думаю: порiзали на м'ясо! Заманили i порiзали.
Дарiя Олександрiвна застигла, налякана; уявля , як того калiку рiзано -
нiби тут, в сiнях, було! - крик i противлення.
Аж темна немiч напала вiд згадки! I дивно, як люди певно правду
знаходять i здогадуються. Нiхто ж не бачив, куди покликано калiку i де
пропав, а знають люди; докладно знають, що сталось, нiби ясновидцi. А
можливо, опинився хто-небудь поблизу як свiдок; або один з тих божевiльцiв
чутку винiс...
До©дали собачатину, присмажуючи повторно i присолюючи; остогидла - вiд
не© всiх нудить.
Одного дня хлопець брав торбу, намiрившись пiти в лiс.
- Гляди ж, - велить мати, - нi до кого не заходь, хоч нехай як
припрошують i заманливу ©жу показують!
- Нi! Крiм лiсу, нiде не буду.
- I там обережно ходи, бо ловлять... Ходи, де живих нема, i не
приставай нi до кого!
Андрiй, гостро попереджений вiд матерi, взяв торбу i пiшов у лiс, що
починався ген за греблею. Де гурти людей вештаються, там не страшно: при
нападi треба кричати, i сусiди оборонять.
Минувши байрак, хлопець погляда на високi сосни, що на ©хнiх верхiв'ях
лелеки помостили гнiзда. Не добратися туди, бо високо, зда ться, аж пiд
хмарою; а стовбури без гiлок i сучкiв.
Полянами люди проходили в рiзних напрямках, шукаючи ©стiвного. З'явився
чолов'яга, запалий скронями i оброслий, як сiрий ведмiдь. До ноги
прив'язав собi один кiнець вiрьовки, яку потiм обмотав навкруг стовбура;
взявши в руки другий кiнець ©© i хитро дiючи, погнав угору: скоро добрався
до гнiзда. Другий мав саморобнi клiщi з залiза - великi, як для ремонту
телеграфно© лiнi©. Вибрав ще бiльшу сосну i, чiпляючись клiщами,
прив'язаними до чобiт, вилiз на верхiв'я; там почав хазяйнувати.
Андрiйко позаздрив ©м i вiдiйшов на бiчнi дорiжки, де хлопцi вже
нишпорили в купках старого листя - переворушували, виглядаючи живих
створiнь. Вiн теж почав перегортати; захоплений, вiдiйшов далеко в хащi.
Помiтив бiля корiння кущiв здоровенного ©жака i на мить зацiпенiв з
несподiванки, коли ж отямився, то плигнув i накрив його мiшком. Зразу ж
понiс додому здобич.
Мати радiла:
- Буде страва! Це - чисте м'ясо.
- Який колючий, - промовила Оленка, повiвши долонею по рудих i трiшки
сивастих голках.
Мати обпатрала ©жака, нiби порося; на полум'© колючки його обгорiли i
шкiрка взялася скоринкою. Спеченого, подано на стiл i порiзано шматочками,
©ли, солячи. Хоч хлiбного не було, але посолене м'ясо i так всiм
подобалося. Оленка, досi мовчазна, хвалила:
- Смачний ©жак!
I мати тiшилась, бачачи, що доня охоче ©сть, i сама теж хвалила
печенину. Жадiбно ©ли всi, бравши тремтячими руками, вже тiльки блiдi i
приречеш привиди, замiсто людських iстот.
23
Потяг став на глухiй станцi©, коло перелiскiв, i враз пройшла чутка:
довiдки перевiряють. Недалеко вiд дверей будинку, на перонi, збився натовп
пiд вартою - самi селяни з торбами. Вiд потяга весь час приганяють народ.
Почалася втеча, хто куди! Спершу вартовi переслiдували, а потiм
вiдстали, бо надто багато збiгцiв мiж кущами i деревами. Можливо, хотiли
вартовi схопити хоч невелику частину i показати, як справно стережуть,
ганятися ж довго були неохочi. А люди в перелiсках пересидiли до вечора;
потiм однi пiшки подалися до спокiйнiшого мiсця, другi вернули до станцi©,
гадаючи, що стихло.
Мирон Данилович минав кущовиння, переярки, пагорби, сподiваючися
набачити якусь поживу, аж поки вийшов на берег рiчки, бiля яко© сiрiла
ру©на - рештка оселi, видно, заможно©. Скрiзь бур'яни, як бор. Тишина
мертва: не обiзветься нi тварина, нi птах, i нема голосу людського.
Пустка, що жаха . Тiльки кiстякуватий чоловiк якийсь, мов Адам - голий,
пiдiйшов справа налiво до пiврозваленого будинку i, вiдхиливши бур'яни,
полiз у вiконну вiдтулину, нiби нору.
"...Тепер - печернi! От куди завернено", - огiрчувався Катранник,
вiдходячи геть.
Обережно пiдступав до станцi©, де вже потяга не було, як i озбро но©
варти також. Рiдко сходилися подорожнi застоювати чергу: на цiлу нiч,
безконечну нiч, що змучувала на смерть. Потрiбен був сон, щоб вiдсвiжити
сили, але сон тiкав вiд очей притуленого долi до стiни, бо i величезна
тривога облягала незримою хмарою.
Прибув потяг, а нiкого до вагонiв не пiдпускали. Знов - дожидання,
якому, здавалося, нема кiнця. Аж надвечiр пощастило влiзти в вагон,
вiдчайно штовхаючи сильнiших, через що навiть забув чоловiк спитати про
дорогу i по©хав у несвiй напрямок.
Катранник почував, вiн - зовсiм хворий, хоч мiг трохи рухатися. Мусив
пересiдати; в вокзальному мурашнику, затопленому димом вiд
газетно-махорчаних самокруток i ©дкою пилюкою, ломило груди i тьмарило
зiр. А уява, недужа i збайдужiла, вiдзначила, що в iстотi життя вичерпано
- так корiнцi рослини знищуються в грунтi, надовго зоставленi без
поливання i дощу. Коли скроплюванi, то надто скупо: слабнуть i, зрештою,
тратять снагу, i всихають.
Якби тiльки додому прибути, до стiн, з якими звикся. ©хав далi в
вагонi, мов сон бачив. Добiжи потяг просто до рiдних околиць, Мирон
Данилович мав би силу мiрно до хати дiйти. А от - нова пересадка, з
цiлонiчним жданням: докатувала остаточно© Вiн, пропащий, висiв на сво©й
станцi©.
Близько село, а йти вiн не може! Зiбравшися з останнiми силами, робить
кроки, однак, не пройшовши третини вiдстанi, ляга на збочинi дороги, коло
всохлих билинок.
В той час начальство, що так любить роз'©жджати, котило мимо станцi©
вантажною машиною, з ящиками, пакунками, натоптаними лантухами: нiби до
МТС чи до сусiднього радгоспу. Нешвидко бiгла тягарiвка, бо вибо©ни на
дорозi з вигурком пiдкидали щохвилини. Попереду, в тому ж самому напрямку,
потрусили два драбинчастi пси. Машина хоч наздоганя ©х, але не пережене:
вони, наддаючи ходу, тюпають першими. Один - короткошерстий сiрко з бiлою
латкою коло вуха, другий - волохач i рудавець весь, при пiскуватому
вiдтiнку. Бiгши, вони обнюхували бур'янцi i колi©; часом на мить
придержували лапу, а потiм знов пришвидшували, мовби пам'ятаючи про якийсь
обов'язок свiй. За ними сунула автомашина: погуркуючи i виторохкуючи на
заглибинах дороги i твердих горбовинках.
Мирон Данилович чув гуркотнечу, але не зважав. Коли пси добiгли до
нього, вмить зупинилися, нерiшучi; не знали, що - далi. Пiдняли голови i
оглянулись на грузовик, потiм обидва, спершу сiрий, за ним рудавий, зiйшли
з дороги набiк: до лежачого. Носами повели по одежi, пiсля чого торкнули
ними сухi билини поблизу. Обнюхавши, стоять - не зрушаться з мiсця.
Порiвнялася тягарiвка. Окулярник, що сидiв коло шофера i димiв
папiросою, недбало зиркнув крiзь прямокутник вiконця на лежачого. А два
дрiбнiшi, гойданi при вантажi, повели непогiдними поглядами, ворухнувши
губи в такому виразi, нiби лежачий страшенно образив тут i скривдив ©х
сво ю присутнiстю: обох, якi про©жджають з важливими речами. Пiдкидаючися
з ними, швидко про минули, - тiльки помигтiли на картузах ©х приржавленi