Страница:
траву викручену сорочку i прихопив за плечi молодицю.
- Ну й довго ти отако мене триматимеш? - Посмiха ться Марiя.
- Та я не знаю, що робити - трава геть у водi.
- То давай навстоячки. Отако. - Зiгнулась Марiя навпiл i прихилилась до
стовбура...
Потiм Марiя попросила Омелька допомогти ©й назбирати повен козуб ягiд,
бо треба швидше додому. Щоб свекруха чого не запiдозрила...
Кинулись вони удвох збирати ягоду, i тут Омелько не втримався i ще раз
познав Марiю. Потiм вона ще схотiла, i вони ще раз полюбилися.
- Ой пропала я, бо сказала, що iду до джерел по ягоди. Це вiд нас не
так i далеко...
- Та не бiйся. Я тебе зараз на сво©й конячцi пiдвезу.
Пiдсадив Омелько Марiю на свою кобилку.
- Та тримай добре козуб, щоб ягода не висипалась. Тебе я триматиму, щоб
ти ще не впала... Но, карая!
I за якiсь лiченi хвилини Омелько пiдвiз Марiю до узлiсся.
Звiдсiля було видно он там з-за попелястих кущiв верболозу i хату, i
великого чорного човна, витягнутого на смугу бiлого пiску.
Зсадив Омелько Марiю на землю.
Вона й пита , лукаво посмiха ться:
- Ну скажи, Омельку, тiльки щиро: коли тобi було краще - зi мною, чи iз
удовою?
- А я ще не розкуштував...
- Тодi треба нам ще зустрiтись, щоб ти розкуштував.
- Твоя воля...
- Воля не моя, бо в мене i чоловiк, i свекор i свекруха... Коли нагода
випаде... Слухай, Омельку, давай ще... бо коли ще та нагода трапиться...
I вони ще раз зляглись, тепер на самiм узлiссi, пiд крайнiм деревом, на
сухiй шовковистiй травi. Бо сюди злива сво©ми рясними струменями чомусь не
сягнула...
I мала Марiя сестру Уляну. I хоча вона була ще зовсiм молода дiвчина,
та тако© вправно© куховарки i старанно© робiтницi i серед найкращих молодиць
не могли знайти. Тому-то панi i взяла ©© до себе прислужницею.
Панi не могла нахвалитись дiвчиною i все було б чудово, та почались
зазiхання пана.
До всього, на велику бiду, по©хала панi на прощу до Ки©вських печер.
Вона помандрувала до святих отцiв молити про дитинку, бо була неплiдна. Як
тiльки панi по©хала, то зразу пан вирядився на лови.
А Улянi наказав добрий обiд зготувати та хороше постiль переслати. А
самiй Улянi любистком коси змити, бо вiн страх, як любисток любить...
Сто©ть Уляна бiля кухонного столу, патра товстенних линiв, а самiй очi
сльози заливають.
Та хоч i в розпачi була Уляна, та однак посолила ретельно випатраних
линiв, заправила зiллям i поставила в пiч, щоб запеклися...
I тiльки тодi побiгла до сво © сестри Марi©. © сестра Марiя пiшла за
доброго господаря, та набагато старшого за не©. Свекор та свекруха буди
зовсiм старезнi люди. Проте i вони все щось робили... А свекор Марi©н був
найкращий майстер снастi риболовнi майструвати i тими снастями найкращу рибу
брати.
Прибiгла Уляна до Марi©ного подвiр'я. Марi© нема. Серед двору сидить на
лавi бiлий, як лунь, довгобородий дiд i лагодить ятiр.
- Га! - Приклав дiд долоню до свого жовтого вуха, з якого стирчало
жорстке сиве волосся: - Марiя де? Та панське сiно згрiба отамо в лiсi...
Поспiшила Уляна до сiножатей. Там молодицi i дiвчата копицi високi
виводять iз запашного лiсового сiна. Нема з ними Марi©, бо пiшла вона в
хащi по якесь зiлля. Марiя не сказала, по яке, бо може ще те зiлля вiд
необачного слова сховатись. Як же об'явиться, то вже не допоможе.
Не стала далi Уляна розпитувати, а побiгла туди, де, знала, на
галявинах ростуть найкращi трави i квiти. Не добiгла дiвчина до заповiтних
галявин, а наскочила у липовiм гаю на свою сестру Марiю.
Але кликати ©© не стала, сховалась у густiй лiщинi i дивилась,
затамувавши подих, як заголена Марiя йорза пiд панським конярем
молоденьким. Досхочу намилувались Марiя та Омелько, та Уляна дочекалась,
поки ©© сестра пiде геть. I тут вона й подумала, що саме Омелько ©© i
розвеселить, i пожалi , i поряту .
Вийшла вона до Омелька та й розповiла про сво горе. Омелько ©й i каже:
- Чому ти ма ш вiддавати пановi першому зразу все, чого вiн забажа ?
I познав Уляну.
Заплакала ревно Уляна, бо була ще незаймана. Та було пiзно. I калину
ламали, i сорока, сидячи на вершку сосонки, на весь лiс крекотала...
Поплакала, поплакала Уляна та й схаменулась - час вже давно линiв iз
печi витягати. I знов заплакала. Тiльки тепер вже зi страху, що бiда ©й буде
за зiпсовану страву. Омелько зрозумiв, що тепер вона по- iншому плаче, нiж
над сво©м втраченим дiвоцтвом.
- Що тобi? Скажи. Може, я твою бiду вiдведу.
- Та риба у печi вже домлiла. Поки я добiжу, добре, якщо вона тiльки
пересохне. А як обвуглиться... Ой бiдна я та нещасна...
- Не мертвись! Моя кобилка звична до жiноцтва. Не скине. Тiльки голову
пригни, щоб в очi не хльоснуло. I за гриву мiцно тримайся.
- Ой, не можу я залiзти на кобилу - сорочка вузька - ноги не закину.
- Пiднiми повище сорочку, а я пiдсаджу.
- Таке скажеш. Оце щоб я при тобi сорочку закасувала?.. I ще як хтось
побачить?..
- Ну й дурна!.. Я ж тво все-все бачив, а ти стида шся.
- Так то ж ми те ... А отако заголенiй на коня вилазити?
- Не коверзуй! Берися за чубок кобили обома руками. Заплющуй очi.
Давай! Гоп!
I Омелько, задерши Улянi сорочку до самих сiдниць, пiдхопив ©© i
висадив на кобилку.
- Тепер можеш обсмикнути сорочку i запаску пiдрiвняти.
- Ой! Все одно стегна до сiдниць голi... та ще й отако розкаряченi...
Ой матiнко моя, що менi робити?!
- Рибу з печi витягати!
- А правда... от я дурна! Жени свою кобилку швидше!
Омелько тiльки одною рукою сперся об спину кобилки, пiдстрибнув, наче
злетiв. I вже був на кобилцi.
- Пiшла, кашлатая! - Омелько торкнув злегка вандою i кобилка пiшла
чвалом. - Тримайся добре!
- Ой, я боюся! - Скрикувала Уляна, вивертаючи перелякане обличчя до
Омелька. - Як нас хто побачить... Я пропала...
- Та не бiйся, дурна! - Притулявся ©й до вуха Омелько. - Цi кiнськi
проходи тiльки я знаю. Навiть панський псар не зна . Поки нас хто
роздивиться, ми вже щезнемо.
Коли перед узлiссям на квiтучiй галявинi Омелько спинив кобилку, Уляна
попросила:
- Знiми мене, Омелечку... Бо в мене аж у головi паморочиться...
Омелько зняв геть розiмлiлу дiвчину i поставив на землю.
Обсмикнула сво вбрання, перев'язала пояс, обмацала коси.
- Ой який ти, Омельку, вправний хлопець. й же, нiхто краще тебе не
©здить верхи... Я так боялася, що ми об дерево розiб' мося. А ти так
кобилкою правив - нiде i гiлочка не дряпонула.
Чмокнула в щоку Омелька i кинулась бiгти з лiсу, та враз спинилась.
Обернулась i, притискуючи руки до грудей, просто плачучи, заблагала:
- Тiльки ж ти нiкому не кажи, Омелечку... Бо втоплюся, як кому
скажеш...
- Я не скажу, гляди, щоб ти кому не бовкнула...
- Присягаюсь, не скажу! - Перехрестилась Уляна i прожогом кинулась до
узлiсся i далi в село.
Чи було тодi щось iз паном, чи не було, а якщо й було, Уляна нiчого не
говорила, а Омелько й не питав.
Тiльки якось, може за тиждень, зiбралась Уляна в лiс до Омелька. Бо
коли Омелько пригнав коней до конюшнi, вона його, як поруч iз челядi нiкого
не було, спитала, а чи буде вiн у лiсi пасти i де саме.
Омелько i назвав ©й урочище, де мав випасати свiй косячок
- Ну то я, як пощастить, прибiжу до тебе зразу пiсля обiду. Що тобi
смачненького принести?
- А можеш млинцi iз сиром принести? Вiдколи Варвара пiшла на прощу,
нiхто мене млинцями не пригощав.
- Та я тобi цiлий горщик запечу!..
I справдi, приготувала Уляна цiлий горщик млинцiв iз сиром, у сметанi
запечених. Ще взяла хлiба, молоденьких огiркiв, шмат свинячого окосту. I
зразу, по обiдi, навiть не помивши посуду, метнулась iз панського двору.
I, як на бiду, угледiв панський управитель, що Уляна взяла важкий
вузлик (певно, що з на©дком) та й поспiша кудись iз двору. I не до села, а
до лiсу чимчику .
Поспiшив управитель обережно, потайки, за Уляною до лiсу.
Тим часом, i вдова взяла в одну руку вузлик iз обiдом, а в другу вилка
(про людське око) та й подалася провiдати свого молоденького крутiля.
Хто хоче - нехай вiрить, а хто не хоче, нехай не вiрить, але й Марiя
подалася до лiсу. Власне, через лiс, бо взяла чоловiкового коня i по©хала
верхи. Нiби до сусiднього села, через лiс i мочарини. Тупа та тупа кiнь
кошлатий пiд Марi ю, гойда ©©, пiдкида . й аж млосно ста вiд тих струсiв,
бо нагаду те коливання ©й ©© любощi з чоловiком, якого вже давно нема з
Ки ва. А ще бiльше нагаду цього беручкого панського конярика...
Першою вийшла, першою i прибула до Омелька служниця Уляна. Вибрали вони
рiвненьке затишне мiсце бiля куща лiщини. Розв'язала Уляна вузлик,
розстелила рушник i виставила сво© гостинцi.
- Оце полуденок. Окiст я потiм, а зараз - млинцi. Сьогоднi в мене
справдi свято. й Богу!
Млинцi i справдi були святковi. Як нiколи старалася Уляна, змiшуючи
борошно пшеничне та гречане. Залила сумiш найсвiжiшою маслянкою, щедро вбила
яйця i гарливо заколотила кописткою рiдке тiсто. На розпечену сковороду,
политу запашною конопляною олi ю, заливала рiдке тiсто найтоншим шаром.
Головне ж було перекинути прихоплений жаром, млинець на другий бiк i не
подерти його. Та ще й зi сковороди зняти i кинути на тацю. Ну, а вже
загорнувши iз сиром, покласти в горщик, залити сметаною та запекти в печi,
то було легке дiло. Головне, щоб млинець був тонкий, просмажений i не
подертий. I як млинцi пекла, i як сир загортала, i як сметаною в горщику
заливала, i як у пiч ставила, то все дивилась, озиралась, щоб iз челядi
непомiтно хто не пiдкотився та не почав пхати свого носа в ©© куховарство.
Тiльки тодi з полегшенням зiтхнула, як зав'язала все у вузлик i винесла з
панського двору. Зрадiла без мiри i не помiтила, що управитель за нею
тягнеться.
Смаку , розкошу Омелько млинцями, а Уляна притулилась до нього. Мовчки
куйовдить густу й цупку Омелькову чуприну.
Омелько не мiг потiм нiяк збагнути, як цей управитель, бугай
здоровенний, змiг пiдкрастися нечутно i заскочити його зненацька. Чи тому,
що вiн до безтями захопився млинцями, чи тому, що Уляна куйовдила волосся,
шарудiла пальцями коло вуха.
Тiльки налетiв управитель на Омелька зненацька. I вдарив ззаду в плече.
Певно хотiв по ши© дати, та схибив. Бо iнакше зламав би хлопцевi шию.
Покотився Омелько по травi. Та зразу ж пiдвiвся, не розумiючи ще, що
сталося. Управитель пiдскочив, прихопив за горло хлопця i почав гамселити.
Не мiг панський похлiбник стерпiти образи за свого пана - його челядницю
обiйма якийсь байстрюк безрiдний. Та ще й млинцi з панського столу намина ,
як сво .
Задиха ться хлопець, почина втрачати свiдомiсть. А ще як управитель
поцiлив у пiдборiддя, зомлiв Омелько i впав на землю...
Замордував би управитель хлопця!
Та якраз на галявину з одного боку вийшла вдова, а з другого ви©хала
верхи Марiя.
Вдова була молодиця рiшуча, то й не здiймаючи галасу, пiдбiгла до
управителя i вузликом по головi вжучила. Якби не товста шапка, то провалила
би черепок панському слузi - у вузлику був добрий горщик.
Управитель вiдпустив зомлiлого хлопця, i слухаючи джмелiв, пiдвiвся i
грiзно попер на молодиць.
Але вдова наставила вилка, а Марiя вхопила серпа i пiшла на управителя.
Управитель вiдступив i з погрозами та скаженою лайкою забрався геть iз
лiсу.
Приплентався, роз'ятрений вiд люто© образи i обурення, управитель до
панського двору. I до самого вечора скрiзь нишпорив, скрiзь заглядав, усiх
сварив i всiм погрожував. А хлопцiв-свинопасiв ще й уперiщив батогом, бо не
там, бач, свиней пасли. Перед багатою вечерею видудлив пiвкарафки оковито©.
- Ну куди, скажи менi, - запитував вiн у сво © молодо©, найцицькатiшо©
у селi, жiнки. Вона йому саме пiдставляла вареники у сметанi. - Куди свiт
котиться?.. Сьогоднi пiшов перевiряти, добра б йому не було, як випасав
кобил оцей байстрюк... I ти дума ш, ну, от ти менi скажи, що ти дума ш, я
там побачив?!!
- Та звiдки я знаю?
- I я теж, уяви собi, не знав, що там побачу... А таки побачив. Зна ш
що?! Вгадай!
- Ну звiдки я можу знати? I не ворожка я, щоб вгадувати.
- Ну так я тобi скажу: сидить це стерво недоросле i жере млинцi iз
сиром... Ти тiльки подумай: жере млинцi iз сиром!..
- Може, кому риби наловив? Вiн, кажуть, добре рибу ловить. То його й
пригостили.
- Еге!.. Млинцi з панського столу!.. А до нього ота сучка, Уляна,
притулилась, кучерi йому розчiсу ... Ну ти скажи - де це бачено -
байстрюковi з пансько© кухнi пундики тягати?!! Це одне. Друге - вiн i не
парубок ще. У громаду його ще не прийняли. Та хто його й прийме, як у нього
й могоричу нема за що поставити?.. Ну, я цю сучку не чiпав. А то ще панi на
мене щось наговорить... Воно менi треба... А цьому байстрюковi я по мордi
добре дав... I, взагалi, задушив би. Так з'явились захисницi... От скажи
менi, як ти дума ш, хто цього байстрюка прибiг захищати?!!
- Ну, Василю, звiдки я знаю... - З придиханням проказала жiнка
управителя. © чоловiк i не здогадувався i не знав, що вона вiд усяких
iсторiй про бiйки, перелюб, всяке злодiйство i шахрайство аж умлiва .
- Так знай - прискакала верхи Марiя, ота сестра Уляни... Верхи на
конi...
- Невже?! Верхи?.. Може, вона кудись ото через лiс до родичiв? Га?!!
- Ага!.. До родичiв! Та вона теж цьому байстрюковi гостинець притягла -
горщик вiвсяного киселю i пампушки...
- А ти звiдки зна ш?
- Як вона кинулась захищати цього байстрюка, все висипалось iз
хустки... От як...
- Ну, ну... скажи менi, котику, а хто там ще був? - Зазирала в очi
п'яному бугаю пишнотiла молодиця.
- Прибiгла туди... i вдова... Та не з порожнiми руками. Притягла горщик
вареникiв i меду махiтку. От як!.. От!.. Якби не цi курви, я б його
навчив... Та вони стали перед ним стiною... Що менi ©х, товкти?!! Слухай,
голубонька моя золотая, нацiди менi ще! Просто серце пече - ну куди воно
свiт котиться?! Служницi байстрюкiв панським харчем годують!.. Баби геть
скурвились - шмаркачiв недорослих у крутiлi беруть!..
Вже й зозуля мандрикою вдавилась. А лiтн сонце з кожним днем все
пекучiше ставало, слiпило з високо© небесно© банi.
Лани на очах половiшали i починали, починали променитись золотом
дозрiваючого колосся. Обсипались фiалковi i рожевi пелюстки макового цвiту.
I з-пiд них починали визирати тугi сiро-зеленi головки, якi на очах зростали
до величини яблука.
Тут якраз iз Ки ва повернулись чоловiки. У Ки вi вони, як вправнi
теслi-полiщуки, працювали в замку. Адже замок зрубали з дерева, i його час
вiд часу доводилось ремонтувати.
Повернулись якраз пiд жнива i чоловiк Марi©, i пiдстаркуватий
полюбовник удовицi.
Ось i жнива напливли в осяйнiй спекотi щедрого лiта. Тако© добро©
погоди, як у тi жнива, люди давно не пам'ятали. I може тому, щоб не
спокушати долю, працювали на ланах так завзято та гарливо, як нiколи.
Шалена праця сiльська в жнива. Та однак Марiя встигала i до кущiв на
узлiссi ускочити, з Омельком перелюб вчинити. Зовсiм голову втратила
молодиця. Коли тiльки могла чкурнути до лiсу, щоб злягтись iз прудким
коняриком, то i хвильки не гаяла.
А панський управитель пiсля тi © веремi© в лiсi, наче й не помiчав нi
Омелька, нi трьох його полюбовниць. I не дивився в ©хнiй бiк. Та однак
тихцем стежив за хлопчиною i його захисницями. Пiдгледiв вiн, i як за ланом
в кущах Марiя з хлопцем шаленствувала.
Вислiдив та мно, як удовиця в спекотний полудень у маленькiм озерцi, що
в густих вiльхах сховалось, голяка удвох iз хлопцем купалась.
Вислiдив, як Уляна пота мно лишала в жолобi в конярнi для Омелька ласi
шматки вiд панського обiду.
Все розвiдав управитель. Та галасу не здiймав. Тiльки казав все жiнцi,
що хоч i жнива, а цi двi здурiли - по черзi, наче змовились, чинять зi
шмаркачем зовсiм сатанинський перелюб...
Думав, думав управитель, що йому далi робити... Аж тут йому трапилась
добра нагода - почув вiн, як Омелько сказав Улянi вранцi, що з обiду пастиме
кобил за старим бортним лiсом.
Коли хлопець сiдав на кобилку, якраз проходили повз панський двiр жницi
iз села. Хтось iз них спитав, куди Омелько вирядився, вiн вiдповiв, що
попасе на Оболонi, а далi пережене за старий бортний лiс.
Пiшов вiрний слуга до Марi©ного чоловiка i пiд великою та мницею
сповiстив, що його жiнка геть з глузду з'©хала - бiга в пущу до цього
сопливого байстрюка Омелька.
Потiм побiг до удовиного полюбовника, вправного теслi. I сказав йому
довiрливо:
- Поки ти отут ступи та товкачi витесу ш, там оцей шмаркач, цей
байстрюк так твою вдовичку розчовгав, що вона тебе скоро покине...
- Який такий байстрюк?!! - Тесля аж сокиру в окоренок загнав.
- Та який! Нашого пана молоденький коняр, шмаркач геть, Омелько!
- Та що вона, з глузду з'©хала? - Аж зубами скригнув тесля. - Та вiн ще
пiдлiток! Вiн ще й не парубок!
- От тобi перехрещусь! - Управитель перехрестився. - Вона з ним голяка
бiля Рудого Каменя купалась i... злягалась на Каменi...
- Коли?!!
- Позавчора. У полудень...
А тим часом жiнка управителя не втерпiла i вирiшила пiти й подивитись
на того зеленого джи уна, що стiльки клопотiв завдав ©© чоловiковi.
Куховарка вона була вправна. То й набрала всяко© печенi, та ще пундикiв
та наливку в зеленiй венецiйськiй пляшцi. Зрештою, вона ж не якась удова,
щоб грибами хлопця частувати. Чи служниця Уляна, щоб краденими недо©дками
пригощати коханця.
Того дня Омелько випасав кобилок на найбiльшiй галявинi в навколишнiх
лiсах. I ця галявина була найближче до управителевого двору.
То ж управителевiй жiнцi не довелось довго йти лiсом. А зразу вона
потрапила на галявину, де сидiв Омелько... Сидiв Омелько i ©в пiсний кулiш
щербатою ложкою iз щербатого закопченого горщика.
Привiталась молодиця з Омельком i сказала, що прийшла його пригостити.
Бо шкода ©й славного хлопця - весь час вiн при конях вдень i вночi, а йому
тiльки холодний кулiш та рiдка юшка дiстаються.
Стала вона хлопця частувати, а Омелько з першого слова второпав чого
вона, ця невiрна жона, хоче. Та знiяковiв. Бо це не вдова нiчийна чи
служниця Уляна. А сама управителева жiнка. I наливка малинова не додала йому
хоробростi - тiльки розморила в цей спекотний день...
Почавши сво дiло, управитель вже не спинявся i по©хав до пана. I
виказав, що поко©вка його панi тяга з пансько© кухнi всякi ласощi до лiсу
Омельковi. Та ще й перелюб iз ним чинить, люди кажуть... ... Що була обiдня
пора, значить мав Омелько зустрiтись iз сво©ми полюбовницями за старим
бортним лiсом.
Отож вiд села побiгли, один про другого не знаючи, Марi©н чоловiк i
тесля, полюбовник удовички. Бiгли до тi © галявини, куди на обiд мав Омелько
перегнати сво©х кобилок.
Так само поспiшали до лiсового пасовища пан, його псар та управитель.
Омелько ©в та кивав головою на всi теревенi, що ©х вела цицьката
молодиця. I нiяк не мiг зважитись, щоб торкнутись управителево© жони.
Побачивши, що хлопцевi нiяково, i вiн, певно, так i не зважиться перший,
молодиця весело i вiдчайдушно розкрила пазуху i вивiльнила цицi. Взяла ©х в
руки i наставила здоровими надроченими сосцями на хлопця.
- Скажи, Омелечку, по правдi тiльки, в кого кращi цицi - у мене, чи в
Уляни, чи в Марi©, чи в Iваново© вдовицi?
Омелько вiд споглядання таких щедрот i ложку випустив, i рота розкрив.
- Та-тако© краси нi в кого... - Омелько не доказав, бо молодиця вже
затулила йому рота соковитим поцiлунком...
Мчать лiсом пан, псар i управитель. Того дня пан вирiшив замiсть кушi
взяти свого самопала i випробувати його на кабанах. Аж тут управитель iз
сво©м доносом пiдкотився. То пан не вiднiс самопал до хати, а так iз
самопалом i помчав до старого бортного лiсу. Навпростець дороги нема . То й
крутять тро вершникiв по всiх галявинах, бака©нах та улоговинах межи
старезними дубами. За паном скаче псар. Кiнь у нього гарячий, легкий. Псарiв
коник так i вирива ться вперед, щоб перегнати панського коня, але зна псар
панську вдачу - не можна випереджати пана в цих перегонах. То коли на зубра
полюють чи на лося, там де небезпека, там треба попереду пана на гострi роги
лiзти...
А управитель зовсiм позаду скаче. Вiн сво слово кинув, як принаду,
тепер нехай сам пан слiд гонить, а його наче й нема .
Вiд села бiгли в лiс спiймати сво©х невiрниць тесля i Марi©н чоловiк. I
той, i другий повiрили управителю. Бо хоч ненавидiли цього панського
похлiбника, боялись, але знали, якщо цей бугай щось говорить, то тiльки те,
що сам зна чи бачив. Тому так ©м обом i запекло, коли вiн ©м виказав все
про перелюб.
Теслi був найдовший шлях до вказаного мiсця. Як ото пан не схотiв
самопала в хату вiднести, так само тесля побiг iз сокирою.
Марi©н же чоловiк вхопив вила-трiйчатка i швидким кроком почимчикував
до знаменито© сво©ми травами i ягодами галявини за старим бортним лiсом.
Iшов швидко, а серце йому калатало, як би летiв. Все вiд образи, вiд того,
що ось тепер справдились материнi слова. Казала ж вона йому: "Митрику! Та не
засилай сватiв до Марiйки. I роботяща вона, i гарненька, та бач, iз такого
вона роду, що у них всi молодицi собi полюбовникiв заводили... Та й при
панськiм дворi вона служила... А ти вже старший... Вiзьми собi краще вдову
iз Рудницi... Зна ш синку, як кажуть: вiвця не для себе вовну носить, бджола
мед не для себе, а старий жениться не для себе. " Не послухав матiнки
старенько©, от i ма ш тепер ганьбу на свого посивiлого чуба... "
Поки з трьох бокiв до галявини наближалась бiда, Омелько все вовтузився
iз жiнкою управителя.
Взяти вiн ©© взяв, та нiяк не мiг скiнчити любовного дiйства. Бо в
якусь мить подумав про Уляну, що вона, певно, вже вийшла з двору i скоро
буде тут. I ця митт ва згадка нiби зацiпила йому. I вже як вiн не товк лоно,
як не торсав звiльненi вiд сорочки пишнi цицьки молодицi, закiнчення для
нього не наставало.
Тодi вiн пiднявся над нею, спершись на п'ястуки, i почав вдаряти ©©
швидко, швидко, з усiх сил. © неймовiрно великi груди стрибали вiд кожного
удару. Молодиця щось шепотiла, зойкала, стогнала, а тодi притягла до себе.
Вiн просто впав лицем межи ©© грудей. I вона тодi закинула сво© товстi бiлi
стегна вгору i обхопила хлопця, схрестивши ноги i радiсно заплакала.
I саме в цю солодку мить наскочили до галявини всi: пан, i псар, i
управитель, i чоловiк Марi© з вилами в руках, i коханець удовицi з
теслярською сокирою.
А що вони побачили саме жiнку управителя пiд панським пастушком, то
почали реготатись, як несамовитi.
Пан, пiднявши люфу самопалу, з лiвицi навiть вуздечку випустив, задер
товсту пику над воластою ши ю i аж захлинався, аж булькотiв вiд смiху.
Псар спочатку беззвучно розсмiявся, розтягши вуста до вух, а тодi,
зиркнувши запопадливо на пана, зареготав на все горло.
Тесля, взявши руки в боки, нестримно гоготiв, аж вигинаючись,
вiдкидаючись усiм тулубом.
А Марi©н чоловiк тихо скиглив вiд смiху, все хапаючись за живiт.
А управитель висмикнув iз пiхов ножаку та й попер на Омелька.
Та заголена його жiночка заступила Омелька, широко розкинувши руки.
- Котику! Котику! Тiльки без душогубства!.. - Зарепетувала невiрниця.
Вiд того "котику" всi зайшлися таким реготом, що аж конi кинулись
врозбiг.
Чоловiк же Марi© впустив вилка, зiгнувся навпiл, схопився за живiт i,
ридаючи, повторював: "Котику! Котику!... "
Управитель на мить зупинився, наче розмiрковуючи, що робити далi.
Омелько пiдтяг штани i схопив ванду. Тут управитель наче отямився,
вiдштовхнув з дороги свою невiрну жiнку так, що вона покотилась шкереберть
по травi. I далi попер на Омелька.
Омелько, щосили розкрутивши ванду, вперiщив по пицi панського
прислужника. Та так, що з роз'©дено© пики аж кров чвиркнула.
Заволав управитель наче недорiзаний пiдсвинок. Впустив на землю ножа.
Схопився обома руками за очi. Всi аж занiмiли вiд його лементу. А Омелько,
пiдтримуючи лiвицею штани, другою схопив iз трави ножа i замахнувся, щоб
порiшити управителя. Швидше всiх отямилась невiрна жiнка.
Побачивши, що ©© "котику" зараз кiнець, прикрила його сво©м тiлом так
само, як мить перед цим свого коханця.
Омелько, не повертаючи голови, зиркнув туди, сюди. I побачив: ще мить -
i всi прийдуть до тями i тодi схоплять його.
Тодi йому не жити!
Притримуючи штани однi ю рукою, не випускаючи з правицi ножа, вiн
пiдбiг до управителевого коня i скочив на нього. Як це вiн зробив, з ножем у
кулацi i при спадаючих штанях, вiн нiяк потiм не мiг збагнути, як це в нього
вийшло.
Тут i пановi скiнчились смiшки, бо у нього на очах викрадали його
доброго коня.
Вiн заправив нота i вистрелив. Та не влучив. Бо, поки вiн висiкав
вогонь та припалював нота, Омелько вже влiтав у затiнок лiсу.
Псар тодi нап'яв лука i пустив стрiлу.
Але стрiла вп'ялась в стовбур липи в мить, коли за нею зник Омелько.
Омелько мчав i мчав через лiс, через Чортове болото, куди навiть
рибалки за в'юнами не зазирали, через засiки, через мочарини i бака©ни
вiльшаника, через густi хащi i вiдкритi оболонi.
Вiд кiнського чвалу, вiд плюскоту води, вiд ударiв гiлок вiд шуму листя
вiн не чув, чи женуться за ним, а чи не женуться. Але знав - гнатиме коня,
поки той сам не стане!
I було на хлопцевi одягу тiльки що сорочка та штани на очкурi без пояса
i дертi постоли. Зате ножа мав гострого i доброго коня пiд цяцькованим
сiдлом.
- Батьку, батьку, ви спите?.. А що було далi? - Малий торкнувся
Омелькового плеча.
Омелько розклiпив очi i подивився на малого поглядом, яким дивляться на
людину, коли намагаються пригадати, хто вона i як ©© звати. Але вуста його
вiдкрились i вiн чiтко проговорив.
- Я не сплю. Я прислухаюсь. Ти бачив, як ото синички щось дзьобають,
дзьобають, а самi - туди зирк, сюди - зирк? То вони визирають, чи нема яко©
небезпеки! Отож i козак повинен весь час прислухатись i придивлятись, чи
нема де ворога... Отож, далi ось що було... Я витяг добрих вiсiм минiв i
збирався до лiсу, щоб спокiйненько там ©х засмажити. I тут мене побачила
одна вдова. Вона саме йшла ворушити панське сiно. I несла вона цiлий горщик
смажених грибiв. Угледiла вона мо©х добрих минiв i каже: "Пригости мене
минями. А я тебе пригощу грибами. Згода? " "Авжеж! - Кажу ©й. - Мо© мини,
тво© гриби... " Перегнав я до гаю панських кобилок. Там ми спокiйно
засмажили минiв, а я вiд пуза на©вся грибiв... Потiм вдова до мене приходила
аж у лiс. Приносила менi всякi гостинцi: то галушок гречаних, то вареникiв,
- Ну й довго ти отако мене триматимеш? - Посмiха ться Марiя.
- Та я не знаю, що робити - трава геть у водi.
- То давай навстоячки. Отако. - Зiгнулась Марiя навпiл i прихилилась до
стовбура...
Потiм Марiя попросила Омелька допомогти ©й назбирати повен козуб ягiд,
бо треба швидше додому. Щоб свекруха чого не запiдозрила...
Кинулись вони удвох збирати ягоду, i тут Омелько не втримався i ще раз
познав Марiю. Потiм вона ще схотiла, i вони ще раз полюбилися.
- Ой пропала я, бо сказала, що iду до джерел по ягоди. Це вiд нас не
так i далеко...
- Та не бiйся. Я тебе зараз на сво©й конячцi пiдвезу.
Пiдсадив Омелько Марiю на свою кобилку.
- Та тримай добре козуб, щоб ягода не висипалась. Тебе я триматиму, щоб
ти ще не впала... Но, карая!
I за якiсь лiченi хвилини Омелько пiдвiз Марiю до узлiсся.
Звiдсiля було видно он там з-за попелястих кущiв верболозу i хату, i
великого чорного човна, витягнутого на смугу бiлого пiску.
Зсадив Омелько Марiю на землю.
Вона й пита , лукаво посмiха ться:
- Ну скажи, Омельку, тiльки щиро: коли тобi було краще - зi мною, чи iз
удовою?
- А я ще не розкуштував...
- Тодi треба нам ще зустрiтись, щоб ти розкуштував.
- Твоя воля...
- Воля не моя, бо в мене i чоловiк, i свекор i свекруха... Коли нагода
випаде... Слухай, Омельку, давай ще... бо коли ще та нагода трапиться...
I вони ще раз зляглись, тепер на самiм узлiссi, пiд крайнiм деревом, на
сухiй шовковистiй травi. Бо сюди злива сво©ми рясними струменями чомусь не
сягнула...
I мала Марiя сестру Уляну. I хоча вона була ще зовсiм молода дiвчина,
та тако© вправно© куховарки i старанно© робiтницi i серед найкращих молодиць
не могли знайти. Тому-то панi i взяла ©© до себе прислужницею.
Панi не могла нахвалитись дiвчиною i все було б чудово, та почались
зазiхання пана.
До всього, на велику бiду, по©хала панi на прощу до Ки©вських печер.
Вона помандрувала до святих отцiв молити про дитинку, бо була неплiдна. Як
тiльки панi по©хала, то зразу пан вирядився на лови.
А Улянi наказав добрий обiд зготувати та хороше постiль переслати. А
самiй Улянi любистком коси змити, бо вiн страх, як любисток любить...
Сто©ть Уляна бiля кухонного столу, патра товстенних линiв, а самiй очi
сльози заливають.
Та хоч i в розпачi була Уляна, та однак посолила ретельно випатраних
линiв, заправила зiллям i поставила в пiч, щоб запеклися...
I тiльки тодi побiгла до сво © сестри Марi©. © сестра Марiя пiшла за
доброго господаря, та набагато старшого за не©. Свекор та свекруха буди
зовсiм старезнi люди. Проте i вони все щось робили... А свекор Марi©н був
найкращий майстер снастi риболовнi майструвати i тими снастями найкращу рибу
брати.
Прибiгла Уляна до Марi©ного подвiр'я. Марi© нема. Серед двору сидить на
лавi бiлий, як лунь, довгобородий дiд i лагодить ятiр.
- Га! - Приклав дiд долоню до свого жовтого вуха, з якого стирчало
жорстке сиве волосся: - Марiя де? Та панське сiно згрiба отамо в лiсi...
Поспiшила Уляна до сiножатей. Там молодицi i дiвчата копицi високi
виводять iз запашного лiсового сiна. Нема з ними Марi©, бо пiшла вона в
хащi по якесь зiлля. Марiя не сказала, по яке, бо може ще те зiлля вiд
необачного слова сховатись. Як же об'явиться, то вже не допоможе.
Не стала далi Уляна розпитувати, а побiгла туди, де, знала, на
галявинах ростуть найкращi трави i квiти. Не добiгла дiвчина до заповiтних
галявин, а наскочила у липовiм гаю на свою сестру Марiю.
Але кликати ©© не стала, сховалась у густiй лiщинi i дивилась,
затамувавши подих, як заголена Марiя йорза пiд панським конярем
молоденьким. Досхочу намилувались Марiя та Омелько, та Уляна дочекалась,
поки ©© сестра пiде геть. I тут вона й подумала, що саме Омелько ©© i
розвеселить, i пожалi , i поряту .
Вийшла вона до Омелька та й розповiла про сво горе. Омелько ©й i каже:
- Чому ти ма ш вiддавати пановi першому зразу все, чого вiн забажа ?
I познав Уляну.
Заплакала ревно Уляна, бо була ще незаймана. Та було пiзно. I калину
ламали, i сорока, сидячи на вершку сосонки, на весь лiс крекотала...
Поплакала, поплакала Уляна та й схаменулась - час вже давно линiв iз
печi витягати. I знов заплакала. Тiльки тепер вже зi страху, що бiда ©й буде
за зiпсовану страву. Омелько зрозумiв, що тепер вона по- iншому плаче, нiж
над сво©м втраченим дiвоцтвом.
- Що тобi? Скажи. Може, я твою бiду вiдведу.
- Та риба у печi вже домлiла. Поки я добiжу, добре, якщо вона тiльки
пересохне. А як обвуглиться... Ой бiдна я та нещасна...
- Не мертвись! Моя кобилка звична до жiноцтва. Не скине. Тiльки голову
пригни, щоб в очi не хльоснуло. I за гриву мiцно тримайся.
- Ой, не можу я залiзти на кобилу - сорочка вузька - ноги не закину.
- Пiднiми повище сорочку, а я пiдсаджу.
- Таке скажеш. Оце щоб я при тобi сорочку закасувала?.. I ще як хтось
побачить?..
- Ну й дурна!.. Я ж тво все-все бачив, а ти стида шся.
- Так то ж ми те ... А отако заголенiй на коня вилазити?
- Не коверзуй! Берися за чубок кобили обома руками. Заплющуй очi.
Давай! Гоп!
I Омелько, задерши Улянi сорочку до самих сiдниць, пiдхопив ©© i
висадив на кобилку.
- Тепер можеш обсмикнути сорочку i запаску пiдрiвняти.
- Ой! Все одно стегна до сiдниць голi... та ще й отако розкаряченi...
Ой матiнко моя, що менi робити?!
- Рибу з печi витягати!
- А правда... от я дурна! Жени свою кобилку швидше!
Омелько тiльки одною рукою сперся об спину кобилки, пiдстрибнув, наче
злетiв. I вже був на кобилцi.
- Пiшла, кашлатая! - Омелько торкнув злегка вандою i кобилка пiшла
чвалом. - Тримайся добре!
- Ой, я боюся! - Скрикувала Уляна, вивертаючи перелякане обличчя до
Омелька. - Як нас хто побачить... Я пропала...
- Та не бiйся, дурна! - Притулявся ©й до вуха Омелько. - Цi кiнськi
проходи тiльки я знаю. Навiть панський псар не зна . Поки нас хто
роздивиться, ми вже щезнемо.
Коли перед узлiссям на квiтучiй галявинi Омелько спинив кобилку, Уляна
попросила:
- Знiми мене, Омелечку... Бо в мене аж у головi паморочиться...
Омелько зняв геть розiмлiлу дiвчину i поставив на землю.
Обсмикнула сво вбрання, перев'язала пояс, обмацала коси.
- Ой який ти, Омельку, вправний хлопець. й же, нiхто краще тебе не
©здить верхи... Я так боялася, що ми об дерево розiб' мося. А ти так
кобилкою правив - нiде i гiлочка не дряпонула.
Чмокнула в щоку Омелька i кинулась бiгти з лiсу, та враз спинилась.
Обернулась i, притискуючи руки до грудей, просто плачучи, заблагала:
- Тiльки ж ти нiкому не кажи, Омелечку... Бо втоплюся, як кому
скажеш...
- Я не скажу, гляди, щоб ти кому не бовкнула...
- Присягаюсь, не скажу! - Перехрестилась Уляна i прожогом кинулась до
узлiсся i далi в село.
Чи було тодi щось iз паном, чи не було, а якщо й було, Уляна нiчого не
говорила, а Омелько й не питав.
Тiльки якось, може за тиждень, зiбралась Уляна в лiс до Омелька. Бо
коли Омелько пригнав коней до конюшнi, вона його, як поруч iз челядi нiкого
не було, спитала, а чи буде вiн у лiсi пасти i де саме.
Омелько i назвав ©й урочище, де мав випасати свiй косячок
- Ну то я, як пощастить, прибiжу до тебе зразу пiсля обiду. Що тобi
смачненького принести?
- А можеш млинцi iз сиром принести? Вiдколи Варвара пiшла на прощу,
нiхто мене млинцями не пригощав.
- Та я тобi цiлий горщик запечу!..
I справдi, приготувала Уляна цiлий горщик млинцiв iз сиром, у сметанi
запечених. Ще взяла хлiба, молоденьких огiркiв, шмат свинячого окосту. I
зразу, по обiдi, навiть не помивши посуду, метнулась iз панського двору.
I, як на бiду, угледiв панський управитель, що Уляна взяла важкий
вузлик (певно, що з на©дком) та й поспiша кудись iз двору. I не до села, а
до лiсу чимчику .
Поспiшив управитель обережно, потайки, за Уляною до лiсу.
Тим часом, i вдова взяла в одну руку вузлик iз обiдом, а в другу вилка
(про людське око) та й подалася провiдати свого молоденького крутiля.
Хто хоче - нехай вiрить, а хто не хоче, нехай не вiрить, але й Марiя
подалася до лiсу. Власне, через лiс, бо взяла чоловiкового коня i по©хала
верхи. Нiби до сусiднього села, через лiс i мочарини. Тупа та тупа кiнь
кошлатий пiд Марi ю, гойда ©©, пiдкида . й аж млосно ста вiд тих струсiв,
бо нагаду те коливання ©й ©© любощi з чоловiком, якого вже давно нема з
Ки ва. А ще бiльше нагаду цього беручкого панського конярика...
Першою вийшла, першою i прибула до Омелька служниця Уляна. Вибрали вони
рiвненьке затишне мiсце бiля куща лiщини. Розв'язала Уляна вузлик,
розстелила рушник i виставила сво© гостинцi.
- Оце полуденок. Окiст я потiм, а зараз - млинцi. Сьогоднi в мене
справдi свято. й Богу!
Млинцi i справдi були святковi. Як нiколи старалася Уляна, змiшуючи
борошно пшеничне та гречане. Залила сумiш найсвiжiшою маслянкою, щедро вбила
яйця i гарливо заколотила кописткою рiдке тiсто. На розпечену сковороду,
политу запашною конопляною олi ю, заливала рiдке тiсто найтоншим шаром.
Головне ж було перекинути прихоплений жаром, млинець на другий бiк i не
подерти його. Та ще й зi сковороди зняти i кинути на тацю. Ну, а вже
загорнувши iз сиром, покласти в горщик, залити сметаною та запекти в печi,
то було легке дiло. Головне, щоб млинець був тонкий, просмажений i не
подертий. I як млинцi пекла, i як сир загортала, i як сметаною в горщику
заливала, i як у пiч ставила, то все дивилась, озиралась, щоб iз челядi
непомiтно хто не пiдкотився та не почав пхати свого носа в ©© куховарство.
Тiльки тодi з полегшенням зiтхнула, як зав'язала все у вузлик i винесла з
панського двору. Зрадiла без мiри i не помiтила, що управитель за нею
тягнеться.
Смаку , розкошу Омелько млинцями, а Уляна притулилась до нього. Мовчки
куйовдить густу й цупку Омелькову чуприну.
Омелько не мiг потiм нiяк збагнути, як цей управитель, бугай
здоровенний, змiг пiдкрастися нечутно i заскочити його зненацька. Чи тому,
що вiн до безтями захопився млинцями, чи тому, що Уляна куйовдила волосся,
шарудiла пальцями коло вуха.
Тiльки налетiв управитель на Омелька зненацька. I вдарив ззаду в плече.
Певно хотiв по ши© дати, та схибив. Бо iнакше зламав би хлопцевi шию.
Покотився Омелько по травi. Та зразу ж пiдвiвся, не розумiючи ще, що
сталося. Управитель пiдскочив, прихопив за горло хлопця i почав гамселити.
Не мiг панський похлiбник стерпiти образи за свого пана - його челядницю
обiйма якийсь байстрюк безрiдний. Та ще й млинцi з панського столу намина ,
як сво .
Задиха ться хлопець, почина втрачати свiдомiсть. А ще як управитель
поцiлив у пiдборiддя, зомлiв Омелько i впав на землю...
Замордував би управитель хлопця!
Та якраз на галявину з одного боку вийшла вдова, а з другого ви©хала
верхи Марiя.
Вдова була молодиця рiшуча, то й не здiймаючи галасу, пiдбiгла до
управителя i вузликом по головi вжучила. Якби не товста шапка, то провалила
би черепок панському слузi - у вузлику був добрий горщик.
Управитель вiдпустив зомлiлого хлопця, i слухаючи джмелiв, пiдвiвся i
грiзно попер на молодиць.
Але вдова наставила вилка, а Марiя вхопила серпа i пiшла на управителя.
Управитель вiдступив i з погрозами та скаженою лайкою забрався геть iз
лiсу.
Приплентався, роз'ятрений вiд люто© образи i обурення, управитель до
панського двору. I до самого вечора скрiзь нишпорив, скрiзь заглядав, усiх
сварив i всiм погрожував. А хлопцiв-свинопасiв ще й уперiщив батогом, бо не
там, бач, свиней пасли. Перед багатою вечерею видудлив пiвкарафки оковито©.
- Ну куди, скажи менi, - запитував вiн у сво © молодо©, найцицькатiшо©
у селi, жiнки. Вона йому саме пiдставляла вареники у сметанi. - Куди свiт
котиться?.. Сьогоднi пiшов перевiряти, добра б йому не було, як випасав
кобил оцей байстрюк... I ти дума ш, ну, от ти менi скажи, що ти дума ш, я
там побачив?!!
- Та звiдки я знаю?
- I я теж, уяви собi, не знав, що там побачу... А таки побачив. Зна ш
що?! Вгадай!
- Ну звiдки я можу знати? I не ворожка я, щоб вгадувати.
- Ну так я тобi скажу: сидить це стерво недоросле i жере млинцi iз
сиром... Ти тiльки подумай: жере млинцi iз сиром!..
- Може, кому риби наловив? Вiн, кажуть, добре рибу ловить. То його й
пригостили.
- Еге!.. Млинцi з панського столу!.. А до нього ота сучка, Уляна,
притулилась, кучерi йому розчiсу ... Ну ти скажи - де це бачено -
байстрюковi з пансько© кухнi пундики тягати?!! Це одне. Друге - вiн i не
парубок ще. У громаду його ще не прийняли. Та хто його й прийме, як у нього
й могоричу нема за що поставити?.. Ну, я цю сучку не чiпав. А то ще панi на
мене щось наговорить... Воно менi треба... А цьому байстрюковi я по мордi
добре дав... I, взагалi, задушив би. Так з'явились захисницi... От скажи
менi, як ти дума ш, хто цього байстрюка прибiг захищати?!!
- Ну, Василю, звiдки я знаю... - З придиханням проказала жiнка
управителя. © чоловiк i не здогадувався i не знав, що вона вiд усяких
iсторiй про бiйки, перелюб, всяке злодiйство i шахрайство аж умлiва .
- Так знай - прискакала верхи Марiя, ота сестра Уляни... Верхи на
конi...
- Невже?! Верхи?.. Може, вона кудись ото через лiс до родичiв? Га?!!
- Ага!.. До родичiв! Та вона теж цьому байстрюковi гостинець притягла -
горщик вiвсяного киселю i пампушки...
- А ти звiдки зна ш?
- Як вона кинулась захищати цього байстрюка, все висипалось iз
хустки... От як...
- Ну, ну... скажи менi, котику, а хто там ще був? - Зазирала в очi
п'яному бугаю пишнотiла молодиця.
- Прибiгла туди... i вдова... Та не з порожнiми руками. Притягла горщик
вареникiв i меду махiтку. От як!.. От!.. Якби не цi курви, я б його
навчив... Та вони стали перед ним стiною... Що менi ©х, товкти?!! Слухай,
голубонька моя золотая, нацiди менi ще! Просто серце пече - ну куди воно
свiт котиться?! Служницi байстрюкiв панським харчем годують!.. Баби геть
скурвились - шмаркачiв недорослих у крутiлi беруть!..
Вже й зозуля мандрикою вдавилась. А лiтн сонце з кожним днем все
пекучiше ставало, слiпило з високо© небесно© банi.
Лани на очах половiшали i починали, починали променитись золотом
дозрiваючого колосся. Обсипались фiалковi i рожевi пелюстки макового цвiту.
I з-пiд них починали визирати тугi сiро-зеленi головки, якi на очах зростали
до величини яблука.
Тут якраз iз Ки ва повернулись чоловiки. У Ки вi вони, як вправнi
теслi-полiщуки, працювали в замку. Адже замок зрубали з дерева, i його час
вiд часу доводилось ремонтувати.
Повернулись якраз пiд жнива i чоловiк Марi©, i пiдстаркуватий
полюбовник удовицi.
Ось i жнива напливли в осяйнiй спекотi щедрого лiта. Тако© добро©
погоди, як у тi жнива, люди давно не пам'ятали. I може тому, щоб не
спокушати долю, працювали на ланах так завзято та гарливо, як нiколи.
Шалена праця сiльська в жнива. Та однак Марiя встигала i до кущiв на
узлiссi ускочити, з Омельком перелюб вчинити. Зовсiм голову втратила
молодиця. Коли тiльки могла чкурнути до лiсу, щоб злягтись iз прудким
коняриком, то i хвильки не гаяла.
А панський управитель пiсля тi © веремi© в лiсi, наче й не помiчав нi
Омелька, нi трьох його полюбовниць. I не дивився в ©хнiй бiк. Та однак
тихцем стежив за хлопчиною i його захисницями. Пiдгледiв вiн, i як за ланом
в кущах Марiя з хлопцем шаленствувала.
Вислiдив та мно, як удовиця в спекотний полудень у маленькiм озерцi, що
в густих вiльхах сховалось, голяка удвох iз хлопцем купалась.
Вислiдив, як Уляна пота мно лишала в жолобi в конярнi для Омелька ласi
шматки вiд панського обiду.
Все розвiдав управитель. Та галасу не здiймав. Тiльки казав все жiнцi,
що хоч i жнива, а цi двi здурiли - по черзi, наче змовились, чинять зi
шмаркачем зовсiм сатанинський перелюб...
Думав, думав управитель, що йому далi робити... Аж тут йому трапилась
добра нагода - почув вiн, як Омелько сказав Улянi вранцi, що з обiду пастиме
кобил за старим бортним лiсом.
Коли хлопець сiдав на кобилку, якраз проходили повз панський двiр жницi
iз села. Хтось iз них спитав, куди Омелько вирядився, вiн вiдповiв, що
попасе на Оболонi, а далi пережене за старий бортний лiс.
Пiшов вiрний слуга до Марi©ного чоловiка i пiд великою та мницею
сповiстив, що його жiнка геть з глузду з'©хала - бiга в пущу до цього
сопливого байстрюка Омелька.
Потiм побiг до удовиного полюбовника, вправного теслi. I сказав йому
довiрливо:
- Поки ти отут ступи та товкачi витесу ш, там оцей шмаркач, цей
байстрюк так твою вдовичку розчовгав, що вона тебе скоро покине...
- Який такий байстрюк?!! - Тесля аж сокиру в окоренок загнав.
- Та який! Нашого пана молоденький коняр, шмаркач геть, Омелько!
- Та що вона, з глузду з'©хала? - Аж зубами скригнув тесля. - Та вiн ще
пiдлiток! Вiн ще й не парубок!
- От тобi перехрещусь! - Управитель перехрестився. - Вона з ним голяка
бiля Рудого Каменя купалась i... злягалась на Каменi...
- Коли?!!
- Позавчора. У полудень...
А тим часом жiнка управителя не втерпiла i вирiшила пiти й подивитись
на того зеленого джи уна, що стiльки клопотiв завдав ©© чоловiковi.
Куховарка вона була вправна. То й набрала всяко© печенi, та ще пундикiв
та наливку в зеленiй венецiйськiй пляшцi. Зрештою, вона ж не якась удова,
щоб грибами хлопця частувати. Чи служниця Уляна, щоб краденими недо©дками
пригощати коханця.
Того дня Омелько випасав кобилок на найбiльшiй галявинi в навколишнiх
лiсах. I ця галявина була найближче до управителевого двору.
То ж управителевiй жiнцi не довелось довго йти лiсом. А зразу вона
потрапила на галявину, де сидiв Омелько... Сидiв Омелько i ©в пiсний кулiш
щербатою ложкою iз щербатого закопченого горщика.
Привiталась молодиця з Омельком i сказала, що прийшла його пригостити.
Бо шкода ©й славного хлопця - весь час вiн при конях вдень i вночi, а йому
тiльки холодний кулiш та рiдка юшка дiстаються.
Стала вона хлопця частувати, а Омелько з першого слова второпав чого
вона, ця невiрна жона, хоче. Та знiяковiв. Бо це не вдова нiчийна чи
служниця Уляна. А сама управителева жiнка. I наливка малинова не додала йому
хоробростi - тiльки розморила в цей спекотний день...
Почавши сво дiло, управитель вже не спинявся i по©хав до пана. I
виказав, що поко©вка його панi тяга з пансько© кухнi всякi ласощi до лiсу
Омельковi. Та ще й перелюб iз ним чинить, люди кажуть... ... Що була обiдня
пора, значить мав Омелько зустрiтись iз сво©ми полюбовницями за старим
бортним лiсом.
Отож вiд села побiгли, один про другого не знаючи, Марi©н чоловiк i
тесля, полюбовник удовички. Бiгли до тi © галявини, куди на обiд мав Омелько
перегнати сво©х кобилок.
Так само поспiшали до лiсового пасовища пан, його псар та управитель.
Омелько ©в та кивав головою на всi теревенi, що ©х вела цицьката
молодиця. I нiяк не мiг зважитись, щоб торкнутись управителево© жони.
Побачивши, що хлопцевi нiяково, i вiн, певно, так i не зважиться перший,
молодиця весело i вiдчайдушно розкрила пазуху i вивiльнила цицi. Взяла ©х в
руки i наставила здоровими надроченими сосцями на хлопця.
- Скажи, Омелечку, по правдi тiльки, в кого кращi цицi - у мене, чи в
Уляни, чи в Марi©, чи в Iваново© вдовицi?
Омелько вiд споглядання таких щедрот i ложку випустив, i рота розкрив.
- Та-тако© краси нi в кого... - Омелько не доказав, бо молодиця вже
затулила йому рота соковитим поцiлунком...
Мчать лiсом пан, псар i управитель. Того дня пан вирiшив замiсть кушi
взяти свого самопала i випробувати його на кабанах. Аж тут управитель iз
сво©м доносом пiдкотився. То пан не вiднiс самопал до хати, а так iз
самопалом i помчав до старого бортного лiсу. Навпростець дороги нема . То й
крутять тро вершникiв по всiх галявинах, бака©нах та улоговинах межи
старезними дубами. За паном скаче псар. Кiнь у нього гарячий, легкий. Псарiв
коник так i вирива ться вперед, щоб перегнати панського коня, але зна псар
панську вдачу - не можна випереджати пана в цих перегонах. То коли на зубра
полюють чи на лося, там де небезпека, там треба попереду пана на гострi роги
лiзти...
А управитель зовсiм позаду скаче. Вiн сво слово кинув, як принаду,
тепер нехай сам пан слiд гонить, а його наче й нема .
Вiд села бiгли в лiс спiймати сво©х невiрниць тесля i Марi©н чоловiк. I
той, i другий повiрили управителю. Бо хоч ненавидiли цього панського
похлiбника, боялись, але знали, якщо цей бугай щось говорить, то тiльки те,
що сам зна чи бачив. Тому так ©м обом i запекло, коли вiн ©м виказав все
про перелюб.
Теслi був найдовший шлях до вказаного мiсця. Як ото пан не схотiв
самопала в хату вiднести, так само тесля побiг iз сокирою.
Марi©н же чоловiк вхопив вила-трiйчатка i швидким кроком почимчикував
до знаменито© сво©ми травами i ягодами галявини за старим бортним лiсом.
Iшов швидко, а серце йому калатало, як би летiв. Все вiд образи, вiд того,
що ось тепер справдились материнi слова. Казала ж вона йому: "Митрику! Та не
засилай сватiв до Марiйки. I роботяща вона, i гарненька, та бач, iз такого
вона роду, що у них всi молодицi собi полюбовникiв заводили... Та й при
панськiм дворi вона служила... А ти вже старший... Вiзьми собi краще вдову
iз Рудницi... Зна ш синку, як кажуть: вiвця не для себе вовну носить, бджола
мед не для себе, а старий жениться не для себе. " Не послухав матiнки
старенько©, от i ма ш тепер ганьбу на свого посивiлого чуба... "
Поки з трьох бокiв до галявини наближалась бiда, Омелько все вовтузився
iз жiнкою управителя.
Взяти вiн ©© взяв, та нiяк не мiг скiнчити любовного дiйства. Бо в
якусь мить подумав про Уляну, що вона, певно, вже вийшла з двору i скоро
буде тут. I ця митт ва згадка нiби зацiпила йому. I вже як вiн не товк лоно,
як не торсав звiльненi вiд сорочки пишнi цицьки молодицi, закiнчення для
нього не наставало.
Тодi вiн пiднявся над нею, спершись на п'ястуки, i почав вдаряти ©©
швидко, швидко, з усiх сил. © неймовiрно великi груди стрибали вiд кожного
удару. Молодиця щось шепотiла, зойкала, стогнала, а тодi притягла до себе.
Вiн просто впав лицем межи ©© грудей. I вона тодi закинула сво© товстi бiлi
стегна вгору i обхопила хлопця, схрестивши ноги i радiсно заплакала.
I саме в цю солодку мить наскочили до галявини всi: пан, i псар, i
управитель, i чоловiк Марi© з вилами в руках, i коханець удовицi з
теслярською сокирою.
А що вони побачили саме жiнку управителя пiд панським пастушком, то
почали реготатись, як несамовитi.
Пан, пiднявши люфу самопалу, з лiвицi навiть вуздечку випустив, задер
товсту пику над воластою ши ю i аж захлинався, аж булькотiв вiд смiху.
Псар спочатку беззвучно розсмiявся, розтягши вуста до вух, а тодi,
зиркнувши запопадливо на пана, зареготав на все горло.
Тесля, взявши руки в боки, нестримно гоготiв, аж вигинаючись,
вiдкидаючись усiм тулубом.
А Марi©н чоловiк тихо скиглив вiд смiху, все хапаючись за живiт.
А управитель висмикнув iз пiхов ножаку та й попер на Омелька.
Та заголена його жiночка заступила Омелька, широко розкинувши руки.
- Котику! Котику! Тiльки без душогубства!.. - Зарепетувала невiрниця.
Вiд того "котику" всi зайшлися таким реготом, що аж конi кинулись
врозбiг.
Чоловiк же Марi© впустив вилка, зiгнувся навпiл, схопився за живiт i,
ридаючи, повторював: "Котику! Котику!... "
Управитель на мить зупинився, наче розмiрковуючи, що робити далi.
Омелько пiдтяг штани i схопив ванду. Тут управитель наче отямився,
вiдштовхнув з дороги свою невiрну жiнку так, що вона покотилась шкереберть
по травi. I далi попер на Омелька.
Омелько, щосили розкрутивши ванду, вперiщив по пицi панського
прислужника. Та так, що з роз'©дено© пики аж кров чвиркнула.
Заволав управитель наче недорiзаний пiдсвинок. Впустив на землю ножа.
Схопився обома руками за очi. Всi аж занiмiли вiд його лементу. А Омелько,
пiдтримуючи лiвицею штани, другою схопив iз трави ножа i замахнувся, щоб
порiшити управителя. Швидше всiх отямилась невiрна жiнка.
Побачивши, що ©© "котику" зараз кiнець, прикрила його сво©м тiлом так
само, як мить перед цим свого коханця.
Омелько, не повертаючи голови, зиркнув туди, сюди. I побачив: ще мить -
i всi прийдуть до тями i тодi схоплять його.
Тодi йому не жити!
Притримуючи штани однi ю рукою, не випускаючи з правицi ножа, вiн
пiдбiг до управителевого коня i скочив на нього. Як це вiн зробив, з ножем у
кулацi i при спадаючих штанях, вiн нiяк потiм не мiг збагнути, як це в нього
вийшло.
Тут i пановi скiнчились смiшки, бо у нього на очах викрадали його
доброго коня.
Вiн заправив нота i вистрелив. Та не влучив. Бо, поки вiн висiкав
вогонь та припалював нота, Омелько вже влiтав у затiнок лiсу.
Псар тодi нап'яв лука i пустив стрiлу.
Але стрiла вп'ялась в стовбур липи в мить, коли за нею зник Омелько.
Омелько мчав i мчав через лiс, через Чортове болото, куди навiть
рибалки за в'юнами не зазирали, через засiки, через мочарини i бака©ни
вiльшаника, через густi хащi i вiдкритi оболонi.
Вiд кiнського чвалу, вiд плюскоту води, вiд ударiв гiлок вiд шуму листя
вiн не чув, чи женуться за ним, а чи не женуться. Але знав - гнатиме коня,
поки той сам не стане!
I було на хлопцевi одягу тiльки що сорочка та штани на очкурi без пояса
i дертi постоли. Зате ножа мав гострого i доброго коня пiд цяцькованим
сiдлом.
- Батьку, батьку, ви спите?.. А що було далi? - Малий торкнувся
Омелькового плеча.
Омелько розклiпив очi i подивився на малого поглядом, яким дивляться на
людину, коли намагаються пригадати, хто вона i як ©© звати. Але вуста його
вiдкрились i вiн чiтко проговорив.
- Я не сплю. Я прислухаюсь. Ти бачив, як ото синички щось дзьобають,
дзьобають, а самi - туди зирк, сюди - зирк? То вони визирають, чи нема яко©
небезпеки! Отож i козак повинен весь час прислухатись i придивлятись, чи
нема де ворога... Отож, далi ось що було... Я витяг добрих вiсiм минiв i
збирався до лiсу, щоб спокiйненько там ©х засмажити. I тут мене побачила
одна вдова. Вона саме йшла ворушити панське сiно. I несла вона цiлий горщик
смажених грибiв. Угледiла вона мо©х добрих минiв i каже: "Пригости мене
минями. А я тебе пригощу грибами. Згода? " "Авжеж! - Кажу ©й. - Мо© мини,
тво© гриби... " Перегнав я до гаю панських кобилок. Там ми спокiйно
засмажили минiв, а я вiд пуза на©вся грибiв... Потiм вдова до мене приходила
аж у лiс. Приносила менi всякi гостинцi: то галушок гречаних, то вареникiв,