Логвин Ю.. Золотi копита

то пирогiв. А я ©© частую рибкою, раками, рiзними лiсовими ягодами, медком.
Чи новий козубок iз берести змайструю, чи нове мотовило вирiжу або копистку
вистружу. Всяку дрiбничку робив для господарства. Бо вона вдова - важко ©й
без чоловiка. Вона удвох iз свекрухою (та лихою та язикатою) жила...
Похвалилась вдова сво©й сусiдцi Марi©, що я добрий хлопець. А та Марiя була
молодиця заздрiсна. I ©й теж захотiлось, щоб я ©й допомагав. Я був зовсiм
молодий, зелений, не мiг вiдмовити... Бо вона була улеслива i хитра. Могла
пiдлеститись до чоловiка, що воно йому й не треба, а вiн зробить. Ти зна ш,
це ж таки вона вперше в мо му життi, подякувала менi. Ще й у щiчку
поцiлувала, коли допомiг ©й цiлий кошик суниць назбирати, хоч я знав, що
вона нещира, а все одно дуже при мно, коли тебе хвалять i тобi дякують. Вона
потiм до мене частенько бiгала, коли я в лiсi кобилок i лошат випасав. Наш
пан добре знався на конях. I загадував менi весь час мiняти мiсце. I не
тiльки з-за пашi. Щоб лошата добре зростали, ©м треба бiгати пагорбами i
долинами. А в нас там тiльки в лiсi й були невеликi сугорби i неглибокi
опадки... А Марi©н чоловiк на той час пробував у Ки вi. Ще з весни, його та
iнших селюкiв пан направив лагодити замок у Ки вi. У Ки вi зна ш, який замок
на горi сто©ть? У ньому аж п'ятнадцять височенних рублених веж! А шпихлiр
там який! Три поверхи вгору i один пiд землю. От де пороху та збро©! Але
рублений замок з часом десь та пiдгни . Тодi його треба там ремонтувати. От
ки©вський во вода й загадував по всiй ки©вськiй землi присилати йому добрих
теслярiв... Отож то Марiя, то вдовиця, до мене в лiсовi хащi навiдувались,
бо вдома ©м було сумно... Ну а я, як мiг, потiшав ©х. I обидвi мене дуже
любили. Так вони менi самi казали.
- Батьку! А вони мiж собою не билися?
- Га?! - Аж здригнувся Омелько вiд несподiванки. - Чого б це ©м
битись?!

- А от у нас на хуторi сусiдка Уляна i сусiдка Тетяна страшенно
побились. Вони обидвi сiльського мiрошника любили i за нього побились.
Тетяна Улянi пику до юшки подерла. А Уляна Тетянi намiтку зiрвала i пiвкоси
видерла.
- Нi. Такого сраму не було! Навпаки, вони мене захистили вiд панського
управителя. Вiн задушив би мене, якби не молодицi... Розумi ш, у Марi© була
сестра Уляна...
- Як наша сусiдка?
- Ваша сусiдка - молодиця, а Уляна була ще дiвчина незаручена. Вона в
панi була служницею. I дуже добре вмiла куховарити. Одного разу вона шукала
свою старшу сестру Марiю i прийшла до лiсу. Бо Марiя пiшла до мене в лiс по
зiлля (я ©й обiцяв назбирати). Побачила Уляна, що Марiя зо мною веселою
розмовою розважа ться, що я Марi© на сопiлцi граю... I Уляна теж почала
приходити до мене в гостi... Та коли людина йде в гостi то, звичайно, i
гостинцi несе. I таке всяке смачне менi приносила, що й не сказати... Одним
словом, до куховарства у не© був дар Божий. I от одного разу зготувала Уляна
цiлий горщик млинцiв. I з сиром млинцi вона запекла у сметанi... А ще перед
тi ю пригодою управитель угледiв, що Уляна до лiсу з вузликом ходить. Була в
нього вдача, як у гончака - рознюхати все про всiх. Все хотiв знати, щоб
потiм людей ©хнiми та мницями тримати в сво©х руках... Уляна була ще молода
дiвчина, необачна, не зважала на пiдступнiсть панського посiпаки... Отож
понесла вона менi найсмачнiшi в свiтi млинцi. А вiн, гаспид, потайки слiдом
за нею.... Синку, от повiр менi, де в гостях не бував, хто мене не пригощав,
а таких смачних млинцiв не ©в!.. Та не дав менi панський катюга до©сти весь
горщик!.. Може я половину й з'©в, як тут вiн вискочив з-за кущiв i як
кинеться на мене! Збив мене кулаком на землю! Вiн важчий був за мене разiв у
два... Я якось пiдвiвся. Перед очима у мене все пливе... А вiн мене знов як
вжучить!.. Я знов упав. Вiн тодi сiв на мене... За горло схопив! Кричить,
репету : "Байстрюк чортiв!!! Панських млинцiв закортiло?!! А ти ©х у пана
заробив? Заробив?! Ах ти жебрак самосiйний!... " Одною рукою мене душить,
другою мене товче. Уляна кричить, блага його, щоб вiн мене не вбивав... А я
вже й зомлiв! Додушив би був, так якраз трапились у лiсi i вдовиця, i Марiя.
Вони, кожна окремо, йшли до мене в гостi i несли гостинцi. I якраз вони туди
трапили на галявину, коли все сталось. Вдовиця була молодичка рiшуча.
Пiдбiгла i вузликом вжучила управителя по головi. А в тому вузлику вона менi
несла горщик з варениками i махотку сметани. Якби не товста шапка, вона б
йому тим горщиком геть би череп пробила... Тодi це панське гiвно мене
облишило i поперло на мо©х рятiвниць. Тут вже й Марiя посмiливiшала -
вихопила серпа i наставила на панського пса! Вдова схопила вилка i теж на
нього! I воно вiдступило i геть з лiсу. Тiльки нахвалялось, що мо©м
захисницям так вiдплатить, що вони до смертi його пам'ятатимуть... Але
сказано - не копай яму другому, бо сам туди впадеш! I от цей старий кабан,
як та базарна перекупка, почав проти мене людей пiд'юджувати. Бо на той час,
якраз пiд жнива, iз Ки ва повернулись всi робiтники. I чоловiк Марi©
повернувся. I Петро. Той Петро хотiв вдову засватати, бо й сам уже був
пiдстаркуватий парубок. Управитель наклепав ©м, що поки вони в Ки вi при
замку гибiли, ©хнi улюбленицi бiгали до мене в лiс розважатись. Та не просто
бiгали, а носили менi цiлими кошиками i сало, i пампушки, i сир, i яйця, i
пироги, i горщики вареникiв, i глечики сметани... Ну i ще, пес дурний, i
сво©й жiнцi про мене всякого напатякав. А в нього жiнка була не старша за
Марiю i дуже гарна. Та була в не© вада - цiкава до чужих справ надзвичайно.
Наслухалась вона про мене вiд свого чоловiка. I закортiло ©й на власнi очi
побачити, що то в пана за пастушок, що його аж тро - вдовиця, молодиця i
дiвиця - люблять. Пiшла вона до лiсу, щоб зi мною запiзнатись... Управитель
тим часом, знаючи, що i Марiя, i вдова збираються до мене в лiс, побiг i
наговорив i Петровi, i Марi©ному чоловiку, що я ©хнiх жiнок забавляю в лiсi.
Тi обо повiрили доносу i побiгли в лiс, щоб i мене, i сво©х молодиць
провчити. Управитель i пановi розповiв, що в лiс побiгли чоловiки, щоб
провчити його пастушка. Пановi закортiло подивитись на весь цей рейвах. I
вiн поскакав до лiсу. За паном його псар, а за псарем управитель. I приспiли
вони всi до старого бортного лiсу. I Петро, i Марi©н чоловiк, i пан, i псар
i управитель. А я саме пригощався варениками, а його жiнка стала передi мною
i виставля ться, що в не© краща за всiх молодиць сiльських постава... Таке
побачивши, пан регочеться. Псар йому пiдхихику . Марi©н чоловiк вiд смiху
плаче. А Петро як буряк зробився червоний, захлина ться вiд смiху - слова не
може вимовити. Та менi не до смiху - управитель вихопив з-за халяви колiя i
на мене пре!.. Управителева жона стала межи нами, щоб не було, значить,
смертовбивства. Та цей кабан вiдштовхнув ©© так, що вона по травi
покотилась. Я все ж встиг схопити панський "дарунок" - довгу вузловану
ванду. I як уперiщу управителя по мордi. Вiн як зареве, як зарепету , ножа
на землю впустив. Я зразу ж ножаку пiдхопив. Та бачу: панський мисливець
знiма кушу з плеча - хоче, певно, мене порiшити! Тодi я скочив на
управителевого коня i пустив його чвалом через лiс, через болото, через
нетрi, через га© i дiброви!.. Отак я втiк вiд пана i його вiрного пса... Як
то кажуть: "Пан наш добрий, та собаки в нього лихi... " А тепер, синку,
лягаймо спати. Час пiзнiй - скоро пiвнiч. Лiтнi ночi короткi - не встигнемо
виспатись!
Малому ще хотiлось спати (справдi лiтня нiч коротенька), як його
розбудив Омелько.
Скоро мало зiйти сонце, бо там, за лiсом, на сходi починали рожевитись
легенькi, мов туман, хмарки.
В ямцi пiд казанком стрибав веселий вогонь над смолистими сучками.
У казанку починав вирувати окрiп.
До низько© товсто© гiлки козак прив'язав за заднi ноги дикого козла,
його гiлчастi роги майже торкались оголених коренiв сосни.
Бубка намагався злизати руду, що крапала з дичини. Але пiщаний грунт
всмоктував червонi краплини.
- Синку! Веди коней напувати. Бач, Лиско вже почина оклигувати.
- Ой! Батьку! Де ви його пострелили? Бiля джерел?
- Та нi. Там, на галявинi, - Омелько кивнув головою в той бiк, де вони
здибали Лиска. - У деяких козлiв зараз гiн. От я його й пiдманив, нiби я
iнший козел - його суперник. Добре, досить нам балакати! Веди коней. Роботи
сьогоднi...
Справдi, день був скажений. Копали i заварювали бульби любки. Збирали
вершки плавуна в долинцi пiд схилом. Щоб i рани тим плауновим пилком
засипати, i в порох домiшувати. Адже всiм вiдомо - без плавуна порох для
затравки не той.
Ще випiкали в землянiй пiчурцi з березово© берести мастило, щоб рани i
копита Лисковi змащувати.
Але ©ли вiд пуза свiжатини: варено© i запечено© в землi, i смажено© на
патичках. I ще Омелько напластав шмати дичини, завтовшки з палець, пересипав
сiллю i загорнув у широкий рушник. Той рушник Омелько витяг iз перекидно©
торби загиблого товариша.
Як вся робота була пороблена, коли дiйшло до надвечiр'я, витяг на
свiтле мiсце перекиднi торби Омелько i сказав:
- Ну, а тепер, синку, подивимося, яка нам спадщина вiд братчика нашого
Степана, царство йому Небесне, лишилась, i що ми з нею ма мо робити.
I Омелько розiклав на травi все, що знаходилось у перекидних сумах.
- Ось бачиш: шкiрянi торбинки - це порох. В кожнiй торбинцi по два
фунти. Можна й не перевiряти - не ляхи продавали - нiмцi. Ось тут що? А,
брусок свинцю. З нього можна вилити може й пiвтори копи куль. То в нiмцiв у
ротi у всiх однаковi мушкети - вилив кулi - до всiх пiдходять. А в нас,
синку, гуляй душа, як хочеш - у кого мушкет польський, у кого турецька
яничарка, у кого московська пищаль, а в кого й карабiн мiланський. Одному на
заряд треба два золотники пороху, а кому аж цiлого лота треба засипати...
Ось рiг лосиний з дiрками. Зна ш, що це?
- Мед цiдити. Щоб дохлi бджоли в мед не попали. Я такий цiдилок у
панського пасiчника бачив. Ми з дiдусем до нього ходили.
- Нi, синку, то ти бачив глиняний цiдилок з однаковими дiрками. А це
рiг лосиний. I в ньому дiрки для лиття куль до мушкетiв та до карабiнiв. Бач
який Степан був чоловiк - праведник! Його нiхто не просив, а вiн зробив
мiрки зi збро© всiх товаришiв iз нашого гурту. Щоб не переплутати - лiтерами
позначив. Ось дивися: ось воно де свiдчення, як вiн нас всiх любив. Бач,
бiля дiрки лiтера "О"? Це мо iм'я - Омелько. А оце "I" - це для мушкета
пана отамана нашого Iвана....
- Батьку, а оце що за велика дiрка, оця найбiльша, i бiля не© написано,
як нiби одвiрки?
- Ха-ха-ха! От вигадав! Та то ж Степан зробив дiрку для куль до
гакiвницi пасiчника Пацюка. Ми оце якраз до нього i поспiша мо.
- Батьку! А хiба ми поспiша мо? Ми вчора цiлу нiч стояли i сьогоднi
цiлий день сто©мо.
- А ти хотiв би швидше? Хiба тобi погано вiдпочивати? I вiд'©лись
сьогоднi, як пани. I Буланко вiдпочив, а Лиско на очах ожива . I в собаки
рана добре го©ться. Та й тобi сiдницi пiдго©лись. Адже добре з незвички
намуляв?
- Ага! Добре намуляв... Тiльки... - Малий рота не закрив, але й
говорити далi не став.
- Ну що тобi?
- Та... та... я боюсь... може за нами тi, з шаленими псами женуться...
- У малого очi налились сльозами.
- А чого ти так дума ш?
- Бо вони всi такi лихi та затятi! Пан, як покатоличився, тих
головосiкiв позбирав з усiх околиць. Вона хрещенi, та гiршi татар. Вони
багатьох людей замордували... I в багатьох людей ©хнi добра повiдбирали.
- Звiдки ти, дитино, таке зна ш?
- Дядько Семен говорив дiдовi. Дядько Семен - вiн i Письмо читав, i
знав, як ворожити по Письму... Вiн багато всього знав...
- Добре, що сказав. Я покумекаю про них. А тепер подивимося, що тут ще.
Дивися, нi, ти подивися - окуляри!.. I цiлiсiнькi лишились у цiм гармидерi!
Це вiн купив Сивому - дяку Микола©всько© церкви. Великих здiбностей людина -
вiн i образи малю , i книги перепису , i, до всього, вiзерунки на дошках пiд
образи рiже. Але очима став слабувати
- зблизька погано бачить... Дивися - три разки коралiв. Та ще й
йохимський таляр привiшено. I кому це вiн такий дарунок приготував?.. Не
второпаю... А це чиста книга. Бач, який цупкий папiр. Десь у Польщi на
папiрнi зроблено. До венецiйського паперу ляхам ще, як куцому до зайця. Ця
книга або Сивому, або Пацюку. Поспитаю, чи говорив щось про папiр Пацюк iз
Кринкою... А це що ще в шкiрянiм капшуку? Карти! Та й гарнi. I сумнiву нема
- волоськi карти! Це Кринка, царство йому Небесне, для всього товариства
купив. Бо мо©, нiмецькi, так засмальцювали, що нi чорта там не добереш. А цi
- ну картини, як у панськiм палацi. Зразу видно, що волоськi. Нiхто в свiтi
не малю краще за волохiв. Я в Рагузi, коли ото в полонi був, у палацi
одного патрицiя бачив волоську картину. На нiй була вимальована Магдалина.
Ну жива, та й годi!.. Мене до того патрицiя на допит водили. Тiльки було б
цiкаво знати - це карти венецiйськi чи генуезькi? Хотiлося, щоб були
венецiйськi...
- А чого, батьку?
- Бо мiй найкращий вчитель був венецi ць. Як вiн мене муштрував, ти б
тiльки знав! От, присягаюсь тобi, все, чому вiн мене навчив, все менi потiм
або життя врятувало, або принесло перемогу. От був характерник! Вiн мене
тодi навчав, коли я в Угорщинi служив... Менi було тодi десь рокiв
сiмнадцять. Це через рокiв два пiсля того, як я вiд пана втiк... Вiн навчав
мене усiм вправам, що тiло розвивають i загартовують. Зна ш, з чого вiн
почав мене вчити? Вiн почав з того, що вчив мене правильно падати.
- Батьку! Якщо чоловiк упаде на землю - його легше вбити!
- Того легше вбити, хто не вмi падати! Слухай уважно: якщо людина
просто пада , вона забива ться, вередить собi руки чи ноги. Тепер вона
слабша за ворога... Але давай, синку, краще все по порядку. Ми сьогоднi з
тобою добре попрацювали i тепер можемо посидiти, побесiдувати... Ех, якби
оце менi кобзу, струни золотi©... Думав собi з осенi загостювати в одного
мельника на хуторi i там собi спокiйненько кобзу змайструвати. Та, бачу, не
доведеться... Та добре... що там всякi мрi©... Що буде, всього не вгада ш...
Отож слухай. Як скочив я на чужого коня, то помчав через панськi лiси, а там
через знайомi болота. Потiм пiшли незнанi пущi. Я гнав коня все на пiвдень,
на пiвдень. Як я перескочив панськi володiння, то вирiшив - треба тiкати за
Пороги. Там воля... Коня я не загнав, але скакав на ньому, поки не вiдчув,
що вiн справдi почина приставати i весь пiною пiшов. Переночував я в
незнайомому мiсцi, покрiпився ягодами i, попасши коня, попрямував далi на
пiвдень. I десь може в полудень здибався я на лiсовiм шляху з козаками.
Спитали вони мене, хто я такий та звiдки я i чого, отако, простоволосий, без
поклажi i збро© мандрую. Я ©м розповiв. Козаки посмiялись над мо©ми
пригодами i назвали мене Баламутом. Я пристав до них i попрямували ми далi
до Бердичева на ярмарок. Бо тi козаки везли рибу на ярмарок у Бердичiв,
точнiсiнько, як ми з братчиками цього року, тiльки в Галичину... Знов була
риба. У мене так в життi: як тiльки нова риба, обов'язково якась пригода...
I потихеньку, бо воли, тяглися козацькi вози лiсовою дорогою. Скажу тобi, що
та дорога була стара-старезна. А чому я так кажу? Бо так довго по нiй
©здили, вибивали землю, що на©жджена колiя занурилась глибоко- глибоко в
землю.
деш дорогою, верхи, а на рiвнi твого лиця i праворуч i лiворуч земляна
стiна - з не© коренi дерев стирчать, на верху, по краях дороги дерева
ростуть, кущi кучерявляться, трава буя . А лiс старий, дерева велетенськi.
Отож вели козаки сво© мажi в тiй глибоченнiй, так би сказати, колi©... А тим
часом у тих мiсцях вже нишпорила татарська зграя. Того лiта деякi татарськi
чамбули занесло аж пiд Бiлу i Сквиру. От куди пси смердючi в нашу Укра©ну
залiзли! Ну, ясиру тодi вони великого не взяли, але наших людей у сутичках
iз ними загинуло багато. I багато сiл i хуторiв попалили... Отаманом був
козак крутий i впертий, а проте досвiдчений. Вiн, як би йому який знак був,
раптом спiшився. Приклав вухо до землi i тiльки сказав: "Орда! " Зразу,
мовчки, козаки спiшились. Заднi вози спинили. Переднi ще трошки- трошки
вiдвели вперед. Повернули ©х поперек дороги по два вози. I заднi поставили
поперек. I з бокiв, уздовж, по возу поставили. Це - щоб не можна було мiж
стiною i возами проскочити в середину табору. Менi наказали волiв по парах
налигачами пов'язати. Щоб потiм не шукати кожному пари. Коней поставили межи
возами i менi сказали за ними наглядати. Не встиг я всiх волiв пов'язати, а
козаки вже ноти запалили i в самопали заправили. Поклали самопали на вози,
по два самопали кожний. Примiрялись, прицiлились до звороту дороги. I ще -
кожен при самiм возi встромив у землю ратище, щоб пiд рукою було... Ось,
нарештi, ми всi почули чвал татарських коней. Аж земля двигтiла пiд
ногами...
- Батьку! Ви сильно злякались?!
- Нi! Не встиг. Дуже хотiлось побачити, якi вони, тi сучi татари. То я
й забув про страх... I от вони вилiтають в хмарi куряви з-за рогу! Конi у
них низькi й довгi i всi кошлатi. Мастi вони гнiдо©, солово© та рябi, як ото
корови бувають. У наших коней я тако© мастi не бачив. Тiльки татари вилетiли
з-за рогу, як вдарять самопали. Так i покотились з коней, мов
яблучка-гнилички. Тим би татарам назад за рiг шляху сховатись. Та куди там!
х цiла турма пре, так розiгналися в скаку, що не спинити. Пруть на нашi
вози, наче й нiчого не трапилось. Тут панове-запорожцi знов як ушкварять iз
самопалiв. Ще кiлька татарiв гепнулись на землю. Ну, тут вже пiшла веремiя.
Конi гоготять, iржуть. Ще й воли собi заревiли. Татарва кричить: "Ура! " i
пре на нас. I тут мене таке хвилювання пройняло, що не сказати! Так всього i
тiпа - бiжи i бий, бий, бий татарву прокляту! Схопив козацького списа,
видерся на бокового воза. З воза по корiнню вилiз на верх. I криючись,
пригнувшись геть до землi, побiг навпростець через кущi до звороту дороги. А
там лише один татарин пристав, лука витяга iз сагайдака, стрiлу наклада .
Якраз пiдi мною. А я за деревом. Я з усiх сил як потну його списом. Так
спис, повiр менi, протнув його наскрiзь i на цiлий лiкоть вийшов через
груди. Так, що назад я не змiг висмикнути спис! Що робити?! Стрибаю iз
самого верху на шлях. У курявi, як у туманi, сховався. А в курявi на шляху
конi вбитих татар товчуться, назад без вершникiв не вертають i не тiкають. Я
татарських бахматiв по одному прихопив, пов'язав ©х мiж собою вуздечками. I
погнав на вози. У спину татарам. Бо татари таки доскочили до возiв, уже
шаблями i ощепами б'ються з козаками. Аж тут у спину татарам та ©хнi
татарськi конi i вдарили! Притисли вершникiв до возiв. Запорожцям татар нiби
на тацi подали - рiж ©х, сiчи, коли! Я нi митi не згаяв - схопив з дороги
загублений лук i стрiли. Як куна видерся знов на верх i сховався за
дерево... Татари не витримали близького бою, розвернули (хто встиг! ) коней
i... тiкати. Отут я поцiлив свого найзнаменитiшого ворога. I взяв свiй
найдорожчий луп. Бо то тiкав ©хнiй сильник. Кольчуга на нiм, на грудях
зерцало сталеве, золочене, як сонце ся . Шолом iз шишаком у нього, теж
золочений по краю i зеленою намiткою обгорнутий. Он як! Це я ©хнього "хаджi"
пострелив. Це менi запорожцi пояснили. "Хаджi" - то в бусурменiв той, хто
прощу в ©хн святе мiсто Мекку вiдбув. Тих "хаджiв" у них дуже шанують... I
враз татари чкурнули назад, тiльки курява за ними закрутилась... Отаман наш
дуже переймався, що нiкого живцем не взяли. А, значить, i не вивiдали, якими
шляхами вони наскочили, i скiльки ©х усього i куди ще вони йдуть? Але чого
не змогли, того не змогли! Треба було до ладу все приводити пiсля цього
гармидеру. Уяви собi таке - ми забили одинадцятеро татар. А я аж двох! Коней
ми взяли пiвтори дюжини. При добрiй збру© i пiд хорошими сiдлами. Ще й зброя
татарська нам дiсталась: шаблi, луки, ощепи, келепи. Я взяв найдорожчий луп:
шолом, кольчугу, лук i стрiли... Наших тiльки одного шаблею по головi
сiконули, та ще двох стрiлами подряпали... Коням i волам дiсталось бiльше -
чотирьох коней i трьох волiв поранили стрiлами. Правда, не сильно. От тiльки
мого панського коня стрiлою просто в серце вбили. То я собi взяв кобилку
того татарина, що я його списом пробив наскрiзь. Багата здобич нам
дiсталась, а втрат - нiяких. Тiльки от через мене ледь не розсварились.
Отаман i його побратим такi лютi зробились на мене! Чому, мовляв, не виконав
наказу, а пiд час бою вилiз за вози?!! Чому не глядiв коней i волiв, як було
наказано?!! Хотiв вже отаман у мене i здобич забрати, i геть вiд валки
прогнати... А тi, iншi козаки за мене горою. Мовляв, зовсiм хлопчик, а двох
татарських джигiтiв упорав! Та яку хитрiсть у бою вчинив - кiньми у спину
татарам вдарив. Вони сперечаються, кричать, а менi спати хочеться, ну просто
падаю! Побачили те козаки, то пожалiли мене i сказали, щоб на воза сiв... I
я пiсля всi © веремi© проспав на мажi з рибою до самого Бердичева. Отож наша
маленька валка з великою здобиччю прибула до Бердичева рано-вранцi.
Поставили козаки мажi табором край торжища. Загнали туди татарських коней,
припнули сво©х коней i волiв зовнi. Причепурились i пiшли ми всi на вранiшню
службу. У мене нiчого не було, то одяг я кольчугу iз зерцалом. Iдемо всi
гуртом до церкви. Попереду отаман, я останнiй. Козаки всi в добрих чоботах,
у жупанах, у шапках iз шликами, на шовкових поясах шаблi висять. А в мене нi
шапки, нi свитки, тiльки полотняна сорочка, штани та саморобнi постоли. То я
поверх сорочки вдяг бусурменську кольчугу iз золоченим зерцалом. Якраз на
мене. Я йду останнiм, але всi дивляться на мене. I молодицi, i дiвчата,
тiльки - шу-шу-шу. "Хто такий? " "Звiдкiля цей? " "Хто вiн? " "Гарненький
козачок... " "Який то козачок? То ©хнiй джура!... " Тiльки вступили до
церкви, як хор заспiвав. I мене дивна радiсть пройняла. Хор спiва , а менi
наче не люди складно ведуть сво© голоси, а наче то херувими нам хвалу
виголошують... Та церква в Бердичевi дуже висока, з дубових болонкiв
рублена. Всi стiни страстями нашого Спасителя помальованi. Чистого дерева
нема - все кольорове! Панотець править службу, хор спiва , а моя душа така
радiсна, така легка - наче туди до верху банi повз заломи пiдноситься i
зараз крiзь останн вiконце вилетить у блакитне небо. Все, все земне
вiдлетiло, мов полова вiд наливного зерна! Забув i про татар, i про здобич,
i про коней, i про отамановi ревнощi. Тiльки радiсть у мене в грудях i
ангельськi пiснi у вухах... Помолились ми та й подались на торжище... Я
вперше потрапив у справжнiй людський мурашник. I зна ш, синку, хто жив у
далекiм лiсовiм селi i вперше потрапив у мiсто, та ще й на ярмарок, може
розгубитись, занепасти духом. А менi - навпаки. Цiкаво, весело, що стiльки
людей навкруги. I все чужi, незнайомi. Крiм наших, православних, прибули на
ярмарок ляхи, волохи, греки й нiмцi, юде© з Польщi i вiрмени аж iз Криму...
Сiли нашi козаки пiд возами, розiклали татарську зброю, не всю, звичайно.
Вози з рибою не розкрили. Сказав отаман, що треба спочатку коней та зброю
продати. I справдi, небавом пiдiйшов до нас лях - пан Ян. Пита в отамана
пан Ян: "Пане козаче! Оцих лошат прода те чи мiня те? " Отаман так примружив
око та й спроквола менi каже: "Ану, козаче Баламуте. Покажи пану ляху оте
гнiде лоша, " - I пальцем великим собi за спину тицька , якраз на гнiдого
коня. Вивiв я гнiдого i почав "показувати". Я при панських конях чомусь
навчився. Як пiде гнiдко рдитись, та вихилясом та вибриком, то дибки аж
танцю . А я його то боркаю, то дрочу потайки. А пан Ян i не бачить мо©х
хитрощiв. Я крадькома позираю на отамана. Бачу, той на мене вже зла не ма .
А смi ться про себе, тiльки виду не показу ... Скiнчив я сво лицедiйство iз
гнiдком, взяв кобилку карую... Вважай, синку, найголовнiше i найважче ось
що: конi не знають нашо© мови! От де бiда...
- А хiба конi можуть знати мову?! Вони тiльки iржуть.
- Синку, який ти нетямучий! Я про ту мову кажу, якою ми конем чи волом
правимо. Якщо ми кажемо воловi ...соб" i "цабе", то iспанцi, наприклад, це
кажуть по-iншому...
- А як?..
- От все пам'ятаю, а це забув... Отож навилигувався я досхочу iз
татарськими кiньми. Переконався пан, що конi добрi, жвавi. Той пан Ян був не
просто собi зальотний лях. Вiн служив самому кракiвському каштеляну. I
вдягався пан Ян справдi по-панському - кунтуш червоний, як вогонь горить...
Важка шабля висить на поясi. Пояс срiбний, у три пальцi завширшки. За поясом
чингал, весь у самоцвiтах. На зелених сап'янових чоботах срiбнi остроги,
золоченi. Набакир у нього лядська шапка-рогатка з павичевим пером. I не сам
вiн при©хав до Бердичева у критiм вiзку. Ще була в нього охорона: гайдуки в
кiрасах при палашах, та при списах i алебардах, та з мушкетами. Зразу було
видно - поважний покупець. Отож i купив вiн увесь табунець... I вирiшили
козаки пiти до корчми та й обмити добрий почин. Поки козаки збирались до
корчми, я пiдскочив до шапошникiв i купив собi чорну шапку-бирку...
До тi © корчми вiд наших возiв може й ста сажнiв не було! Але козаки
гонор не гiрше ляхiв вмiють гнути, туману навести. Порозчiсували гриви i
хвости коням, збрую протерли, самi приджеджулились. I "по©хали" до корчми
гуляти... А що волiв i вози лишили, то не боялись. Бо ярмарковий староста
добре дбав, щоб порчi комусь та крадiжки не було. Та й люди не були таким
гiвном, як зараз стали. Жили весь час на одному мiсцi, а не тинялись, як тi
цигани. Як людина на одному мiсцi сидить, i ©© всi знають, ©й важче
скурвитись. Та й влада тодi була литовська. I нам, православним пiд Литвою
було набагато легше жити, не те, що зараз, коли з Польщi все шляхетне смiття
сюди посунуло... Отож, "©демо" ми до корчми та таким дрiбним кроком, що я
тодi й не думав, що можна так поволi ©хати... Але скажу тобi, синку, отой
венецi ць, мiй наставник, так вiн мене навчив i коня муштрувати. Вiн мене
навчив такого, що вище цього не бував на свiтi! Дивися: пуска ш коня вскач!
А вiн спочатку скаче на мiсцi, а тодi почина потроху здавати назад, назад,
назад. Ногами загрiба вперед, а сунеться назад!.. Ми до корчми ©демо, а на
нас увесь ярмарок збiгся подивитись. I ти зна ш, не брешу: на мене бiльше за
все показували i про мене найбiльше питали... Тодi тiльки один орендар
тримав таку велику корчму iз здоровим за©здом. Всi iншi корчемки були
невеликi i тримали ©х нашi люди. А цей прийшов звiдкiлясь, казали, аж iз
нiмцiв... Як побачив корчмар, що ми до його за©зду пряму мо, крикнув щось
сво©м пахолкам та й вибiг за ворота. Отаманового коня пiд узду бере, у за©зд