Страница:
треба йти шукати мо©х рiдненьких коникiв...
- Батьку! Ота Магда - вона чародiйка i чародiйським вином вас напо©ла.
- Е-е-е-е, синку. Тут не в чарах справа - я себе виснажив важкими
вiйськовими вправами. У мене тодi отакеннi м'язи наросли. Вiд вправ я став
сильним, як нiколи, а до пиття геть, ну геть, ослаб... Ну, пiдвiвся я, щоб
бiгти та шукати коней. I тут, я-ак лупоне мене ззаду в потилицю. Раз! - все
перекинулось догори ногами, розлетiлось на всi боки. Прийшов я до пам'ятi, а
рухатись так важко, так важко... Тiльки ступлю крок - бiль б' в тiм'я i в
потилицю, все в очах тьмариться. й Богу, якби мiг плакати, то плакав би -
легше б стало... Якось вже додибав туди, де лишив кобилу з лошам... Нi
кобилки, нi лошати. На травi i по кущах розкиданi рештки мо©х лахiв...
Добре, що шапку в розвилку мiж гiлками не помiтили та шаблю не здогадались
бiля ковбаньки шукати. Але пiхви поцупили. I сiдло татарське лишили - дуже
примiтне. Позбирав все, що лишилось. Пiдперезався сагайдачний ременем поверх
сорочки, бо й штани забрали, повiсив лук i сагайдак. Пов'язав сiдло з
порожнiми торбами i на одне плече поклав. Голу шаблю на друге плече i виповз
на шлях... Чвалаю битим шляхом - а нi де нi душi. В головi раз по раз наче
хто з мушкета стрiля . Як крiзь туман бачу: ось i село на обрi© об'явилось.
Але зовсiм менi млосно зробилось. Зiйшов я зi шляху та сiв пiд деревом. I не
доберу: чи то я умлiваю вiд болю, чи дрiмаю вiд слабостi... Коли щось рипить
i наче гуркотить. Визирнув я обережно з-за дерева. Бачу: товстий дядечко,
наче на корчмаря схожий, штовха поперед себе возика. I просто в тi заростi,
де я притулився. I все вiн озира ться, все оберта ться. I видно, дуже, дуже
поспiша ... Я вiд болю геть здихаю, але я якось напружився i вийшов з-за
дерева. Як побачив мене цей товстун iз шаблею в руцi - як дремене геть.
Пострибав, як кiзонька, хоча отакенне черево мав. Возик вiн кинув. А у
возику лежала ота сама мишаста сука. Помордована вона була страшенно. Шкiра
з голови з половиною вуха висить на око. Обидвi переднi лапи перебитi. З
розпорото© пахвини звиса петля кишок. Але ще дихала.
Сам я конаю вiд болю, а, вiрнiше, вiд слабостi. Але шкода менi стало:
живе сотворiння. Пов'язав ©й лапи ликом - щоб не сiпалась. Перетяг з возика
на чисту траву. Першим дiлом запхав кишки в рану. Взяв свою голку улюблену -
чогось вона в мене була на рiвна, а крива, i двiчi прошив рану. А шити не
боявся, бо бачив, як наш псар зашивав панського хорта пiсля полювання на
вепра. Цi падлюки поцупили мiй турецький мушкет, але порохiвницю, бач,
лишили. А в нiй було повно найкращого пилку вiд плавуна. Цей пилок i в
затравочний порох найкращий, i для ракет незамiнний. А як рани го©ть - ти
сам на Лисковi бачив. Присипав я зашиту рану та й заходився над мордою
бiдолашно© суки... Перебитi лапи поприв'язував до паличок. Накосив шаблею
здоровенну купу татарського зiлля. I вмостив на ньому на возику пiдрихтовану
суку. Та ще й вмостив на возик сiдло i спорожнiлi мо© сакви. I попер возика
по шляху... Дивна штука: почав конаючу суку доглядати - i самому стало
легше. Довго я йшов, довго й важко. Але, зрештою, дiйшов до Чорно©
фортецi... Збiглася вся залога i поселяни, що фортецю ремонтували. Всi, як
один, вирячились на мене. А я кажу ©м, щоб коменданта покликали. Вийшов
комендант i почав кричати на мене, чого я в такому виглядi i де я пропився?
Я не став йому нiчого пояснювати, тiльки витяг листа iз шапки i подав йому.
Комендант прочитав листа i тiльки сказав: "Гут". Став я служити в Чорнiй
фортецi... Все, що належить по службi вояцькiй робити, робив. Ну i,
звичайно, iз сукою порався.
Спочатку кiлька днiв вона була геть погана: здавалось, що наче ось ще
один подих - i скона . Але я все одно ©© доглядав як рiдну дитину, рибу
навiть ловив i мiняв у поселян-робiтникiв на яйця й молоко. Вiвсяну кашу
цiдив крiзь ганчiрку i тим слизом через дудку, що вставляв у горлянку, живив
суку! I почала вона оклигувати... Так воно одне до одного пiдiйшло, що я
може бiльше за всiх стирчав на мурах фортецi. З височенних мурiв Чорно©
фортецi я побачив, як на широку долину у вигинi нашо© рiчки щодня приганяють
табун коней. Бо тут у невисоких горах хоч якiсь дощi випадали, а в туркiв iз
весни посуха. От вони найкращих коней i приганяли сюди, на цю велетенську
оболонь. Я й питаю в словака Янiчка, мого напарника: "Невже нiхто й жодно©
кобилки не звiв? Тут бiля води стiльки кущiв та очерету! Такi схованки. "
Янiчек i каже: "Турок не дурень. Вони перед табуном висилають попереду
цiлу зграю псiв. Один такий пес-карабаш вовка загризе. Тi карабашi оббiгають
всi кущi i купини. Хiба ти не бачив псiв? "
"Та бачив, - кажу. - Тiльки не зауважив, як вони по кущах нишпорять...
" От тодi я й замислив одну хитрiсть. Тiльки без суки нiчого б не вийшло.
Тому я з усiх сил старався, щоб сука прийшла в повну силу. У борги залiз - а
купував курчат, варив юшку, бовтанкою з молока та я ць годував. Посуха тим
часом скаженiла. Рiчка мiлiла, руча© з наших гiр все слабiшали. Турки все
ближче й ближче почали пiдганяти свiй табун до Чорно© фортецi. Бо тут ще
добра трава лишилась. Моя сука, я ©© Магдою назвав на зло отiй, що мене
вином напо©ла, стала весела, дуже грайлива. Я зрозумiв тодi: час настав. У
мене вже був заготовлений ланцюг i ошийник з колючками... I я посадовив ©©
на ланцюг i запер у сво©й келi©. Зброю приготував, як на останнiй смертний
бiй. У поселян купив два шкiряних мiхи. У цигана-коваля купив закрутку. Коли
все приготував, попрохав у коменданта день вiдпустки, бо хочу рибу в ямах за
горбами половити. Комендант похитав головою i каже: "Дурно головою важиш.
Туди турки можуть наскочити. I гайдуки там бувають. " Я тодi кажу: "Зо мною
Магда. Як я не дочую - вона почу . " "Ну, дивися... " Взяв я велику вершу,
що сам ©© заздалегiдь виплiв, i вийшов iз фортецi. А у вершу я поклав все,
що треба для мого походу проти туркiв. Був саме шалено спекотний полудень. Я
пiшов через горби, нiби до рiчки на захiд. Але тiльки я заховався вiд очей
сторожi, що вартувала на вежi, то зразу побiг до потiчку. Там, де потiчок
допливав тонкою цiвкою до рiчки, я спинився. Я швидко надув шкiрянi мiхи i
пов'язав ©х мiж собою. Припасував до них зброю, линви та вуздечки. А згори
все прикрив хмизом, немовби то - купа смiття, що потоком несе. А вершу
поставив у яму, де потiчок вливався у рiчку... Та й поплив, прикриваючись
хмизом. I Магда поруч мене - я ©© за обручку тримаю. Коли доплив до низького
берега Оболонi, я пiдштовхнув Магду, щоб вона вилазила на берег. Вона
вилiзла i сто©ть, хвостом метеля - мене на берег запрошу . Тодi я махнув
рукою i кажу: "Iди". Тут з оболонi повiяв вiтерець i потягло густим кiнським
духом. Менi аж серце закалатало! Магда теж захвилювалась, як вiтерець
повiяв. Пiдняла морду, покрутила туди-сюди носом - i як помчить на пасовище
через купини i ковбанi. Я тихо, але швидко, поплив до першого звороту
берега. Там було найнебезпечнiше мiсце - майже не росли там нi очерет, нi
осока. Нiщо мене вiд берега там не прикривало. Коли я обережно i швидко
обминув перший зворот берега, потихеньку пiдплив до кущiв рогози.
Визирнув: а що там робиться на оболонi. I бачу ось що: межи кущами
верболозу гаса моя Магда. А за нею цiла череда отакенних карабашiв... Менi
аж дух перехопило, коли подумав, що оцi песики могли мене заскочити... I я,
скiльки було сил, поплив до броду, де турки переганяють табун на оболонь...
Звичайно, якби була велика залога в Чорнiй фортецi, турки б i носа не
потикали на оболонь. Або платили вiдступне, щоб ми по
них iз гакiвниць не стрiляли. Як вилiз я бiля броду, зразу натерся
свiжим кiнським кiзяком, намулом i зiллям. Зробився сущим чортякою - брудний
i смердючий. Але головне, що цими пахощами людський дух перебив. I плазом,
плазом, та якомога швидше, поспiшив на черевi до купи коней. Вони якраз
позаходили у хирявий затiнок вербичок. Отут, справдi, чим похвалитись. Як
вужака я прослизнув до найкращо© кобилки i спокiйно загнуздав ©©. Менi
навiть не вiрилось, що я зможу так легко впоратись iз гнiдою кобилкою.
Прив'язав ©© до куща. I ще двох кобилок прихопив. На однiй була вуздечка, а
другiй просто петлю на шию накинув. I вона не пручалась. Пов'язав ©х трьох
однi ю линвою i потихеньку, прихиляючись до них, прикриваючись ними, повiв
до води. Певно таки тодi зо мною була Матiр Божа. I закрила мене полуденною
югою вiд невiрних бусурман. От дивлюсь: вилiз турок iз благенького
курiнчика, подивився просто на "мо©х" кобилок, за якими я стояв. Подивився,
подивився i спокiйненько залiз назад у затiнок. Але я боявся, що мене
почують карабашi. Дуже була страшна слава про них. Та ©м було не до мого
запаху. Вони справдi показилися. Карабашi гризлися шалено, без гавкоту.
Тiльки харчали i тихенько гарчали. Кожен хотiв вибороти собi суку... Ну, а
я, тим часом, перегнав кобилок через оболонь i переплив з ними через рiчку.
Мiсце там було зручне - яр пiдходив до самiсiнько© води. Вилiз iз рiчки - i
зразу в лiсi. Перегнав я кобилок до ручаю крутими проходами. I дуже щасливо
- жодна не зiрвалась,, жодна не повередилась. Такi добронравнi кобилки
дiстались. Я добре ©х заховав у зеленiй ущелинi - там i струмочок з-пiд
скелi ще витiкав i ще й трава не вигорiла. Ну, першим дiлом одмився вiд
бруду. Потiм витяг вершу. Видно в той день зо мною i святий Миколай був! У
вершi сидiв оттакенний сом... Вiднiс я сома комендантовi. I вiдпросився я в
нього на кермесу, тобто на ярмарок iз гулянкою.
А та кермеса мала бути в тому селi, бiля якого мене пограбували... Про
те, як я продавав турецьких кобилок - що говорити. Поторгувались,
поторгувались та й ударили по руках... Ну й пiшов я до корчми, як продав
кобилок. Нi, боронь Боже, не пити. Корчмар до мене зразу з такою самою
пляшкою, як i ота в муро© Магди. Я показую: "Геть вино! Неси гуляш. " У!
Добре я тодi нажерся. На цiлий тиждень наперед на©вся.
А чого? А того, що мене схопили гайдуки одного князя, володаря тих
земель...
- Батьку! Хiба ви не могли ©х подужати?
- Подужати... Я виходжу з корчми - з обох бокiв менi пiд ребра
пiдставленi. А ззаду пiд лопатку так легенько поколюють... Я й не пручався,
як руки в'язали - до горлянки ятаган турецький приставили...
- А що вони з вами далi зробили?
- Погнали мене пiшки на арканi, як полоненого, до замку. 1 всiх трьох
турецьких кобилок погнали до замку. Люди, що в мене коней купили,
репетували,? валт зняли, вимагали, щоб ©м грошi вiддали... Але хто ©х там
слухав? Де селянина слухають? Та нiде в свiтi!.. Привели мене до того
вельможного князя. I вiн почав щось менi говорити. Я кажу, що я не розумiю
по-угорському. Вiн зразу як завола . Пiдскочили гайдуки i почали нагаями
мене шмагати. Куди менi до них iз мо ю татарською нагайкою. Так мене
вiдрихтували, що весь одяг у кровi був. Одшмагали i кинули до льоху. Цiлу
добу лежав i нiхто й води не дав. Без серця народ. Потiм знайшли десь
тлумача, нашого, православного десь iз Дуклявського перевалу... Привели мене
до князя знов. I пита вiн мене ось що: з ким я викрав княжих маток i кому i
де я продав iнших кобилок? Я тодi розлютився вiд несправедливостi i кажу
князевi що це мене на його землi пограбували: забрали в мене кобилку з
бiлозорим лошам. А цi кобилки - то моя турецька здобич. Не вiрять менi, знов
б'ють. Я ©м кричу, що за тиждень у мо © суки тiчка кiнчиться i вона сюди
прибiжить. I це доказ, що я коней у туркiв викрав. За тi слова мене знов
вiдшмагали. Я тодi прошу князя, щоб вiн надiслав гiнця до Чорно© фортецi i
комендант ствердить, що я козак, а служу в нього стрiльцем на мурах. Отут
сам князь мене як вжучить в лице. I аж зайшовся в лайцi. Тлумач переклав
менi, що його свiтлiсть, князь, з нiмецьким гiвном не зна ться, що i сам
комендант i його кнехти - гiвно, злодi©, брехуни i боягузи. Тодi я замовчав
i не став бiльше нi справдовуватись, нi просити. Мене ще пошмагали i знов
кинули до льоху пiд вежею... Слава Богу, хоч цебро води поставили i миску
сухарiв. Пiдупав я духом: якщо Магда не прибiжить сюди - менi кiнець.
Повiсять. Та доля знов зглянулась надi мною. На якийсь день приходять тлумач
i стражник, обидва смiються: "Магда прибiгла. " Ну, я зрадiв: всi побачать,
що я не брехав. Гiшпанська сука - мiй головний доказ... Пiднiма мося в
кордегардiю. При дверях, мiж вартовими сто©ть ота мура Магда. А кошика в не©
вигляда та чортова зелена пляшка з тим чортовим вином. Я тодi кажу
тлумачевi: "Скажи ©й, що через оту пляшку в мене кобилу i дивне лоша вкрали.
Через те я й сюди потрапив. Бо на кий бiс менi тi турецькi кобили, якби в
мине лишились мо© конi?! " А вона смi ться: "Тут у тебе нiчого не вкрадуть,
можеш пити! Я тобi принесла коржiв i сиру i винограду. Чого тобi ще треба? "
Я кажу: "Пiди в Чорну фортецю. Нехай дасть листа, що я його кнехтi. "
"Добре, - смi ться Магда, - пiду. Тiльки дай, я тебе поцiлую. " I так при
всiх мене в губи як засмокче... Листа вiд коменданта Цумбуша вона дiстала. А
тiльки до княжо© фортецi не донесла. Бо мене вже випустили i я з сукою
повертався до Чорно© фортецi.
- Що, справдi, сука прибiгла туди? Як вона дорогу знайшла?
- Того менi не об'явлено, як вона знайшла... А той князь був великий
любитель собак. Вiн страшенно розчулився, коли йому сказали, що Магда бiля
замково© брами скавулить. Сам до мене в льох спустився i наказав вiдкрити
грати.... Хотiв вiн погладити Магду - вона як загарчить на нього. Тут вiн ще
бiльше розчулився i каже менi: "Я вiд тебе чекаю подарунка: ощениться -
принеси менi сучку i песика. " Я кажу: "Якщо свiтлiший князь вiддасть менi
мою турецьку кобилу. Бо пiшки та ще босому важко кам'янистим шляхом iти. А в
мене тво©, найсвiтлiший князю, гайдуки чоботи забрали. "
Князь менi й каже: "Турецьку кобилу ти собi сам добудеш, хитрий русiн.
А турецьких цуцикiв я обов'язково чекаю. " Так i не вiддав менi цей
найсвiтлiший гiвнюк мо © частки з турецького лупу... А коли я повертався
додому iз княжо© в'язницi, здибав мурую Магду на битiм шляху. Вона несла
князю листа вiд мого Цумбуша...
- Батьку, батьку! А що було далi?
- О! Багато чого було. Потiм про мене весь той кордон тiльки й говорив.
Одне геройство було, поки з Магдою був...
- З тi ю гiшпанською сукою? Ви з нею ще коней викрали?,
- Та нi... Я про руду Магду... А конi турецькi теж були. I дукати були.
Справжнi, червонi, як сонце... I княжим гайдукам вiдплатив. Як живi, то й
зараз пам'ятають... А найсвiтлiшому угорському князю я пiднiс турецьких
цуцикiв, добра б йому не було!.. Ну от - вже й час таганувати... I Омелько
спинив коней i собаку на затишнiй зеленiй галявинi пiд височенними тополями.
Ще день i двi ночi вони йшли до броду. I коли вони рано вранцi
пiдступили до липового гаю над дорогою, малий вже i не пам'ятав про гостру
набiжну лихоманку.
Все було точнiсiнько так, як розповiдав Омелько. Особливо були гарнi
височеннi липи, що нiби просадом накривали глибоку осадку дороги. А вiд
могутнiх сiрих скель на тому боцi рiчки аж дух захоплювало.
Вони про©хали цим нiби ровом, проходом пiд липовим отишшям. Прохiд
кiнчався перед самiсiнькою водою.
Спiшились i розвантажили коней.
- Треба перевiрити, чи весняна повiнь не вимила ями.
Коней вели через прозорi струменi i пiщане дно було наче перед очима.
Тепла, як парне молоко, вода в найглибших мiсцях сягала малому до
пiдборiддя.
Коли вони вже виходили на схил скелястого берега, мiж ©хнiми ногами
пронеслася зграя наполоханих риб.
- Батьку! Риби! Живi риби!
- Хочеш вловити?
- Ага. У нас на хуторi нема рiчки. Коли я був маленьким, нам принесли
здалеку карасiв, живих. Баба цiлу пательню насмажила.
- Гаразд, зроблю тобi вудку. Але спочатку подивимось, що там нагорi.
Повели коней крученим проходом мiж велетенськими брилами каменю.
Вийшли на рiвне. Лiворуч, нiби позначаючи звиви рiчки, великими купами
пiдiймались срiблястi верби та темно-зеленi розлогi тополi. Просто перед
ними стелилась рiвнина, заросла
буйними травами та поодинокими кущами, а далi на узвишшi чорнiла стiна
соснового лiсу.
- Он бачиш: така нiби плямка перед лiсом? То старезна сосна, розбита
блискавкою. Вiд не© почина ться дорога на хутiр... А тепер ходiмо на лiвий
берег. Я липи пiдсiкатиму, а ти лови рибу. Щоб нам добра юшка була...
Омелько витяг iз перекидно© торби малесенького козубочка. А звiдтiля
клубок волосiнi, сплетено© iз бiлого кiнського волосу та маленький кований
гачок. Приладнав до волосiнi грузило iз шматочка кулi та поплавець прив'язав
iз сосново© кори. А тодi озирнувся, чи нема поблизу де добро© лiщини, щоб
вирiзати вудлище. Просто над ними, на схилi круглого пагорба пiднялись майже
до липових гiлок три здоровенних кущi лiщини.
Вони видерлися по крутому схилу округлого горба до тих кущiв. Вирiзаючи
найдовший пагiн, Омелько нахилився до самого корiння.
- Синку, щось там зблиснуло. У тебе руки маленькi - межи пагонiв
пролiзуть.
Малий засунув руку межи пагонiв i витяг блискучу жовту трубку з
округлим навершям.
- Ого, синку! Та це золота рукоять меча. Бачиш: ось наче iржавий
вухналь стирчить. Оце все, що вiд клинка лишилось. З'©ла iржа крицю... Бог
iз ним, iз золотом... Принеси менi коникiв, я один раз тобi наживлю на
гачок. Потiм сам управляйся. Тiльки не закидай туди, де кущi й корчi.
Малий побiг з вудкою до води, а Омелько, пiдкинувши кiлька разiв на
долонi ваговиту золоту трубку, недбало жбурнув ©© до торби.
Омелько вiдрубував двi крайнi липи там, де, на його гадку, найкраще
перекривався прохiд. I за кожним ударом його замашно© сокири прокочувалась
луна над водою, вiдбиваючись вiд сiрих скель.
Тiльки малий закинув снасть з великим рожевокрилим коником, як якась
велика риба об'явилась iз коричнево© глибини i рвонула наживку.
Довелось бiгти у заростi високо© трави i ловити принаду. I знов прудка
риба зiрвала коника, лишивши хлопчиковi голого гачка. Риба була. Риба
вистрибувала просто на коника, що падав у воду. Але хлопчик нiяк не мiг
пiдсiкти рибу - занадто-швидко смикав i все витягав голий гачок.
Вiд невдач вiн розхвилювався i вколов собi пальця, коли насаджував на
гачок останнього коника. Закинувши снасть, вудлисько затис пiд пахвою i
почав висмоктувати кров iз пальця. Тому й пропустив ту мить, коли риба хапа
наживку, i не смикнув поспiшно. А тiльки тодi отямився, коли вудлисько
щосили шарпонуло, i воно ледь не вилетiло з-пiд пахви. Схопив прут обома
руками. Вудилисько зiгнулось до води горбатою дугою, а волосiнь бiгала то
туди, то сюди, з бризками розсiкаючи воду.
- Я вловив! Я вловив! Поможiть!
На крик хлопчика першим прискакав Бубка, а тодi вже пiдiйшов Омелько з
сокирою в руцi.
- Диви, добрим рибалкою станеш. - Похвалив Омелько, перебираючи з рук
хлопчика вудлище. Вiн поводив, поводив, щоб риба заморилась i тiльки тодi
витяг прудкого чорноспинного головеня, може в лiкоть завдовжки.
- Тепер дiло пiде. Але треба спочатку копанку зробити.
- А для чого?
- Щоб риба живою лишалась, поки ти на юшку наловиш.
Малий притяг лопату, Омелько копнув кiлька разiв, i вода вмить залила
ямку. Голованя й пустили туди.
- Лови. Може з тебе рибацький отаман буде.
Хоч у малого ще не раз зривало наживку, а проте на добру юшку вiн
наловив.
Юшку варили без цибулi та петрушки, окропу i моркви. I хлiба в них не
було.
Та однак все, до останнього плавця обсмоктали. Аж посоловiли вiд цiлого
казана густо© юшки.
- Тепер, синку, добре вимий казанок. Та звари вiвсянку Бубцi з мало©
торбинки. А менi ще треба ясеневих кiлочкiв нарубати.
Поки малий чистив казанок та варив вiвсянку Бубцi i годував його з
широкого лопухового листа, Омелько з шаленою швидкiстю нарубав кiлочки з
молодих ясенiв.
- А тепер пiдкинь у вогонь трiсок - треба добре кiлки обпалити.
- Для чого?
- Обпаленi вiстря набагато твердiшi. Таким вiстрям як наконечником
можна людину протнути... Поки я гартуватиму кiлки, повизбируй всi свiжi
трiски в одну купу отамо в опадку. До найменшо© трiсочки. Щоб не було
нiякого слiду.
Та не тiльки наказав хлопчиковi позбирати слiди цi © хитро© роботи. Вiн
порубаний бiлий стовбур затер сумiшшю землi, вугiлля i розтерто© зеленi.
Козак викопав ямки при виходi дороги з опадки. На дно встромив гострi
обпаленi кiлки.
Удвох iз малим вони обклали кiлки рогозою, а згори притрусили землею.
Ще й гiлками розрiвняли, щоб нiчого не було помiтно.
- Заморився? - Спитав Омелько, нагрiбаючи у шкiряне вiдро, видобуте iз
Степаново© торби зайву землю... - Iди по ласуй смородиною. Ягода зовсiм
дозрiла.
- Я... хочу ще рибу половити.
- Спробуй. Хоча ще не час кльову... Iди...
Було пiсля полудника, але спекота не спадала. Легенька юга розпливалась
над рiчкою, над деревами. I сонце на безхмарнiм небi наче огорталось
золотистою пеленою. Все завмирало, наче потроху затамовувало подих.
У високих прибережних травах малий з великим зусиллям зловив кiлька
коникiв.
До обiду вони злiтали з-пiд нiг цiлими роями. А тепер, мов крiзь землю
провалились.
З першого закиду снастi риба взяла, i малий, о диво, пiдсiк ©© i витяг
довгасту срiбнобоку рибу.
Не встиг другий коник пiти пiд воду, як знов взяло. Майже без перерви
вiн взяв п'ять свiтлосрiблястих прудких рибок.
Пустив рибок у копанку. Та знов побiг на лужок ловити коникiв.
Бiгав, бiгав, аж захекався, толочив траву i, нарештi, з великим
зусиллям вловив трьох коникiв.
Одного насадив на гачка, двох заховав у диний закасаний рукав.
Помчав назад до броду - адже риба сама на гачок чiплялась. Коли
пiдскочив до броду, то побачив, що вода скаламутилась
Вода залива рiнь. Вода покривала копанку з його срiблястим половом. На
його очах iз копанки, виставивши спиннi плавцi над поверхню, випливали на
глибоку воду одна за одною всi п'ять рибинок.
- Батьку! Вода! - Заволав малий. Але нiхто не вiдгукнувся.
Малий озирнувся - Омелька не було бiля пасток на дорозi. I коней не
було видно з-за узвишшя.
Малий озирнувся на рiчку - каламутний плин води вже заливав початок
проходу мiж скелями на тому боцi.
Тодi побiг вiд рiчки до ©хнього стiйбища. Конi стояли, поклавши один на
одного голови. Бiля загасаючого багаття сидiв "батько" Омелько. Голову
поклав на колiна, а колiна обхопив руками. Поруч лежали лук i стрiли, i
валялась шапка.
- Батьку, батьку! Вода iде!
Але Омелько не поворухнувся. Малий пiдскочив впритул до козака.
Побачив: через густу щетину на тiменi проходить тонкий бiлий шрам.
Чогось цей рiвний, нiби пiд нитку, шрам злякав хлопчика бiльше, нiж висока
вода i жовте гало навколо сонця.
Вiн почав торсати "батька" Омелька за плече. Омелько лишався
непорушним.
Але ожила його рука i наче сама собою вхопила шапку i кинула ©© на
давно неголений череп. За правицею ожила лiвиця i запхала лук у налуччя.
Права тим часом заклала стрiлу в сагайдак. I зразу ж за цими дiями Омелько
встав на весь зрiст. Його очi, завжди темнi, зараз зробились свiтлими, а
зiницi звузились до чорних крапок.
- Плавати вмi ш? - Глухим, наче не сво©м голосом спитав козак,
уп'явшись у малого сво©ми страшними зiницями.
- Нi.
- Тодi швидко на той берег. Знiмай лахи. Добре! Скручуй отако... Добре!
Омелько щосили свиснув у пальцi, i наче з-пiд землi вискочив Бубка з
висолопленим язиком.
Омелько, не сiдлаючи, загнуздав обох коней i повiв до броду. Вода
вливалась пiнистими струменями у вовчi пастки з кiлками. Козак подивився на
цi каламутнi потоки i махнув рукою.
- Бач, як бува : копали, ладнали... Та на все Божа воля!.. Добре
вчепися у гриву i тримайся. Рота не вiдкривай. I не бiйся - я поруч.
Омелько повiв коней вище по течi© до верболозу i там ступив у воду.
Бубка за ними полiз.
х зразу понесло - тiльки конi вiдiрвались вiд грунту - i швидко
прибило до правого берега. Малий вiд тако© швидкостi не встиг i злякатись.
- Ти сиди тут i чекай мене. Лиска гляди. I Бубка буде з тобою. Все буде
гаразд. Не бiйся!
I швидко потяг Буланка у воду. Коня i людину крутонуло, пiдхопило,
понесло на середину води i затягло за зворот берега.
З правого, вищого, берега хлопчик побачив, як, зрештою, кiнь i "батько"
Омелько з'явились на бистринi i попливли до лiвого. По стрiмкiй каламутнiй
водi, де ще годину назад був пiщаний схил, Омелько прямував до покинутого
стiйбища.... ... Тiльки козак переправив на Буланковi цiлу копицю ©хнiх торб
i всякого начиння, раптом настали рудi сутiнки.
Вiн завiв обох коней у затишок межи скелями. У велику заглибину пiд
середнiм, найбiльшим виступом кам'яно© стiни поскладав i перекиднi торби, i
сiдла, i мушкет, i лопати, i сокиру i хлопчикову вудку. I туго скручений
жупан, i чоботи запхав туди.
Вдяг козак сорочку i шаровари, а ноги не взував. I сказав:
- Пiсля перших десь пiвнiв почнеться горобина нiч. А я до перших пiвнiв
вiдпочину. Щось менi дрiма ться. А ви з Бубкою, глядiть, добре стережiть
мене.
Омелько скоцюрбився, притиснувся спиною до гарячого каменя i в одну
мить заснув...
Вiн вже добре поспав, коли хлопчик розбудив його.
- Що там сталося? - З-пiд руки спитав Омелько.
- Бiда, батьку! Бубка пропав.
- Як пропав?
- Стрибнув у воду i поплив на той берег. Там ще гавкав. А потiм
перестав...
- А чи вiяв вiтер з того берега?
- Тiльки що потягло з того берега. Аж сюди чути, як смородина пахне.
- Отож бо! Вони зараз у дiбровi. Звiдсiля милi пiвтори, може двi. Як
Бог дасть, завтра тут будуть.
- Батьку, батьку! Ви все зна те. А куди то Бубка подався?
- Та я тобi й кажу - Бубка до них подався. Бо з ними сука, у яко© тiчка
почалась. При вiтрi добрi пси i за двi милi суку почують. От Бубка й почув.
То й поперся пiд бурю та ще й через воду до суки. Така вже його собача доля
- важити сво ю собачою головою з-за суки... А ти, ти - чатуй. Я ще полежу -
чогось менi дрiма ться...
За якийсь час запанувала повна темрява. Простiр темряви, гарячий,
липучий, наповнився плюскотом води, шерхотом листя, якимось рипiнням у
верховiттях верб, якимись криками i нiби плачем десь у лiсi.
Малому чулося, що хтось, i не один, пiдкрада ться до ©хньо© затишно©
схованки пiд скелями. А батько його не захистить. Бо щось дивне з ним
сьогоднi дi ться: спить, як п'яний, коли треба стерегтись. I очi в нього
- Батьку! Ота Магда - вона чародiйка i чародiйським вином вас напо©ла.
- Е-е-е-е, синку. Тут не в чарах справа - я себе виснажив важкими
вiйськовими вправами. У мене тодi отакеннi м'язи наросли. Вiд вправ я став
сильним, як нiколи, а до пиття геть, ну геть, ослаб... Ну, пiдвiвся я, щоб
бiгти та шукати коней. I тут, я-ак лупоне мене ззаду в потилицю. Раз! - все
перекинулось догори ногами, розлетiлось на всi боки. Прийшов я до пам'ятi, а
рухатись так важко, так важко... Тiльки ступлю крок - бiль б' в тiм'я i в
потилицю, все в очах тьмариться. й Богу, якби мiг плакати, то плакав би -
легше б стало... Якось вже додибав туди, де лишив кобилу з лошам... Нi
кобилки, нi лошати. На травi i по кущах розкиданi рештки мо©х лахiв...
Добре, що шапку в розвилку мiж гiлками не помiтили та шаблю не здогадались
бiля ковбаньки шукати. Але пiхви поцупили. I сiдло татарське лишили - дуже
примiтне. Позбирав все, що лишилось. Пiдперезався сагайдачний ременем поверх
сорочки, бо й штани забрали, повiсив лук i сагайдак. Пов'язав сiдло з
порожнiми торбами i на одне плече поклав. Голу шаблю на друге плече i виповз
на шлях... Чвалаю битим шляхом - а нi де нi душi. В головi раз по раз наче
хто з мушкета стрiля . Як крiзь туман бачу: ось i село на обрi© об'явилось.
Але зовсiм менi млосно зробилось. Зiйшов я зi шляху та сiв пiд деревом. I не
доберу: чи то я умлiваю вiд болю, чи дрiмаю вiд слабостi... Коли щось рипить
i наче гуркотить. Визирнув я обережно з-за дерева. Бачу: товстий дядечко,
наче на корчмаря схожий, штовха поперед себе возика. I просто в тi заростi,
де я притулився. I все вiн озира ться, все оберта ться. I видно, дуже, дуже
поспiша ... Я вiд болю геть здихаю, але я якось напружився i вийшов з-за
дерева. Як побачив мене цей товстун iз шаблею в руцi - як дремене геть.
Пострибав, як кiзонька, хоча отакенне черево мав. Возик вiн кинув. А у
возику лежала ота сама мишаста сука. Помордована вона була страшенно. Шкiра
з голови з половиною вуха висить на око. Обидвi переднi лапи перебитi. З
розпорото© пахвини звиса петля кишок. Але ще дихала.
Сам я конаю вiд болю, а, вiрнiше, вiд слабостi. Але шкода менi стало:
живе сотворiння. Пов'язав ©й лапи ликом - щоб не сiпалась. Перетяг з возика
на чисту траву. Першим дiлом запхав кишки в рану. Взяв свою голку улюблену -
чогось вона в мене була на рiвна, а крива, i двiчi прошив рану. А шити не
боявся, бо бачив, як наш псар зашивав панського хорта пiсля полювання на
вепра. Цi падлюки поцупили мiй турецький мушкет, але порохiвницю, бач,
лишили. А в нiй було повно найкращого пилку вiд плавуна. Цей пилок i в
затравочний порох найкращий, i для ракет незамiнний. А як рани го©ть - ти
сам на Лисковi бачив. Присипав я зашиту рану та й заходився над мордою
бiдолашно© суки... Перебитi лапи поприв'язував до паличок. Накосив шаблею
здоровенну купу татарського зiлля. I вмостив на ньому на возику пiдрихтовану
суку. Та ще й вмостив на возик сiдло i спорожнiлi мо© сакви. I попер возика
по шляху... Дивна штука: почав конаючу суку доглядати - i самому стало
легше. Довго я йшов, довго й важко. Але, зрештою, дiйшов до Чорно©
фортецi... Збiглася вся залога i поселяни, що фортецю ремонтували. Всi, як
один, вирячились на мене. А я кажу ©м, щоб коменданта покликали. Вийшов
комендант i почав кричати на мене, чого я в такому виглядi i де я пропився?
Я не став йому нiчого пояснювати, тiльки витяг листа iз шапки i подав йому.
Комендант прочитав листа i тiльки сказав: "Гут". Став я служити в Чорнiй
фортецi... Все, що належить по службi вояцькiй робити, робив. Ну i,
звичайно, iз сукою порався.
Спочатку кiлька днiв вона була геть погана: здавалось, що наче ось ще
один подих - i скона . Але я все одно ©© доглядав як рiдну дитину, рибу
навiть ловив i мiняв у поселян-робiтникiв на яйця й молоко. Вiвсяну кашу
цiдив крiзь ганчiрку i тим слизом через дудку, що вставляв у горлянку, живив
суку! I почала вона оклигувати... Так воно одне до одного пiдiйшло, що я
може бiльше за всiх стирчав на мурах фортецi. З височенних мурiв Чорно©
фортецi я побачив, як на широку долину у вигинi нашо© рiчки щодня приганяють
табун коней. Бо тут у невисоких горах хоч якiсь дощi випадали, а в туркiв iз
весни посуха. От вони найкращих коней i приганяли сюди, на цю велетенську
оболонь. Я й питаю в словака Янiчка, мого напарника: "Невже нiхто й жодно©
кобилки не звiв? Тут бiля води стiльки кущiв та очерету! Такi схованки. "
Янiчек i каже: "Турок не дурень. Вони перед табуном висилають попереду
цiлу зграю псiв. Один такий пес-карабаш вовка загризе. Тi карабашi оббiгають
всi кущi i купини. Хiба ти не бачив псiв? "
"Та бачив, - кажу. - Тiльки не зауважив, як вони по кущах нишпорять...
" От тодi я й замислив одну хитрiсть. Тiльки без суки нiчого б не вийшло.
Тому я з усiх сил старався, щоб сука прийшла в повну силу. У борги залiз - а
купував курчат, варив юшку, бовтанкою з молока та я ць годував. Посуха тим
часом скаженiла. Рiчка мiлiла, руча© з наших гiр все слабiшали. Турки все
ближче й ближче почали пiдганяти свiй табун до Чорно© фортецi. Бо тут ще
добра трава лишилась. Моя сука, я ©© Магдою назвав на зло отiй, що мене
вином напо©ла, стала весела, дуже грайлива. Я зрозумiв тодi: час настав. У
мене вже був заготовлений ланцюг i ошийник з колючками... I я посадовив ©©
на ланцюг i запер у сво©й келi©. Зброю приготував, як на останнiй смертний
бiй. У поселян купив два шкiряних мiхи. У цигана-коваля купив закрутку. Коли
все приготував, попрохав у коменданта день вiдпустки, бо хочу рибу в ямах за
горбами половити. Комендант похитав головою i каже: "Дурно головою важиш.
Туди турки можуть наскочити. I гайдуки там бувають. " Я тодi кажу: "Зо мною
Магда. Як я не дочую - вона почу . " "Ну, дивися... " Взяв я велику вершу,
що сам ©© заздалегiдь виплiв, i вийшов iз фортецi. А у вершу я поклав все,
що треба для мого походу проти туркiв. Був саме шалено спекотний полудень. Я
пiшов через горби, нiби до рiчки на захiд. Але тiльки я заховався вiд очей
сторожi, що вартувала на вежi, то зразу побiг до потiчку. Там, де потiчок
допливав тонкою цiвкою до рiчки, я спинився. Я швидко надув шкiрянi мiхи i
пов'язав ©х мiж собою. Припасував до них зброю, линви та вуздечки. А згори
все прикрив хмизом, немовби то - купа смiття, що потоком несе. А вершу
поставив у яму, де потiчок вливався у рiчку... Та й поплив, прикриваючись
хмизом. I Магда поруч мене - я ©© за обручку тримаю. Коли доплив до низького
берега Оболонi, я пiдштовхнув Магду, щоб вона вилазила на берег. Вона
вилiзла i сто©ть, хвостом метеля - мене на берег запрошу . Тодi я махнув
рукою i кажу: "Iди". Тут з оболонi повiяв вiтерець i потягло густим кiнським
духом. Менi аж серце закалатало! Магда теж захвилювалась, як вiтерець
повiяв. Пiдняла морду, покрутила туди-сюди носом - i як помчить на пасовище
через купини i ковбанi. Я тихо, але швидко, поплив до першого звороту
берега. Там було найнебезпечнiше мiсце - майже не росли там нi очерет, нi
осока. Нiщо мене вiд берега там не прикривало. Коли я обережно i швидко
обминув перший зворот берега, потихеньку пiдплив до кущiв рогози.
Визирнув: а що там робиться на оболонi. I бачу ось що: межи кущами
верболозу гаса моя Магда. А за нею цiла череда отакенних карабашiв... Менi
аж дух перехопило, коли подумав, що оцi песики могли мене заскочити... I я,
скiльки було сил, поплив до броду, де турки переганяють табун на оболонь...
Звичайно, якби була велика залога в Чорнiй фортецi, турки б i носа не
потикали на оболонь. Або платили вiдступне, щоб ми по
них iз гакiвниць не стрiляли. Як вилiз я бiля броду, зразу натерся
свiжим кiнським кiзяком, намулом i зiллям. Зробився сущим чортякою - брудний
i смердючий. Але головне, що цими пахощами людський дух перебив. I плазом,
плазом, та якомога швидше, поспiшив на черевi до купи коней. Вони якраз
позаходили у хирявий затiнок вербичок. Отут, справдi, чим похвалитись. Як
вужака я прослизнув до найкращо© кобилки i спокiйно загнуздав ©©. Менi
навiть не вiрилось, що я зможу так легко впоратись iз гнiдою кобилкою.
Прив'язав ©© до куща. I ще двох кобилок прихопив. На однiй була вуздечка, а
другiй просто петлю на шию накинув. I вона не пручалась. Пов'язав ©х трьох
однi ю линвою i потихеньку, прихиляючись до них, прикриваючись ними, повiв
до води. Певно таки тодi зо мною була Матiр Божа. I закрила мене полуденною
югою вiд невiрних бусурман. От дивлюсь: вилiз турок iз благенького
курiнчика, подивився просто на "мо©х" кобилок, за якими я стояв. Подивився,
подивився i спокiйненько залiз назад у затiнок. Але я боявся, що мене
почують карабашi. Дуже була страшна слава про них. Та ©м було не до мого
запаху. Вони справдi показилися. Карабашi гризлися шалено, без гавкоту.
Тiльки харчали i тихенько гарчали. Кожен хотiв вибороти собi суку... Ну, а
я, тим часом, перегнав кобилок через оболонь i переплив з ними через рiчку.
Мiсце там було зручне - яр пiдходив до самiсiнько© води. Вилiз iз рiчки - i
зразу в лiсi. Перегнав я кобилок до ручаю крутими проходами. I дуже щасливо
- жодна не зiрвалась,, жодна не повередилась. Такi добронравнi кобилки
дiстались. Я добре ©х заховав у зеленiй ущелинi - там i струмочок з-пiд
скелi ще витiкав i ще й трава не вигорiла. Ну, першим дiлом одмився вiд
бруду. Потiм витяг вершу. Видно в той день зо мною i святий Миколай був! У
вершi сидiв оттакенний сом... Вiднiс я сома комендантовi. I вiдпросився я в
нього на кермесу, тобто на ярмарок iз гулянкою.
А та кермеса мала бути в тому селi, бiля якого мене пограбували... Про
те, як я продавав турецьких кобилок - що говорити. Поторгувались,
поторгувались та й ударили по руках... Ну й пiшов я до корчми, як продав
кобилок. Нi, боронь Боже, не пити. Корчмар до мене зразу з такою самою
пляшкою, як i ота в муро© Магди. Я показую: "Геть вино! Неси гуляш. " У!
Добре я тодi нажерся. На цiлий тиждень наперед на©вся.
А чого? А того, що мене схопили гайдуки одного князя, володаря тих
земель...
- Батьку! Хiба ви не могли ©х подужати?
- Подужати... Я виходжу з корчми - з обох бокiв менi пiд ребра
пiдставленi. А ззаду пiд лопатку так легенько поколюють... Я й не пручався,
як руки в'язали - до горлянки ятаган турецький приставили...
- А що вони з вами далi зробили?
- Погнали мене пiшки на арканi, як полоненого, до замку. 1 всiх трьох
турецьких кобилок погнали до замку. Люди, що в мене коней купили,
репетували,? валт зняли, вимагали, щоб ©м грошi вiддали... Але хто ©х там
слухав? Де селянина слухають? Та нiде в свiтi!.. Привели мене до того
вельможного князя. I вiн почав щось менi говорити. Я кажу, що я не розумiю
по-угорському. Вiн зразу як завола . Пiдскочили гайдуки i почали нагаями
мене шмагати. Куди менi до них iз мо ю татарською нагайкою. Так мене
вiдрихтували, що весь одяг у кровi був. Одшмагали i кинули до льоху. Цiлу
добу лежав i нiхто й води не дав. Без серця народ. Потiм знайшли десь
тлумача, нашого, православного десь iз Дуклявського перевалу... Привели мене
до князя знов. I пита вiн мене ось що: з ким я викрав княжих маток i кому i
де я продав iнших кобилок? Я тодi розлютився вiд несправедливостi i кажу
князевi що це мене на його землi пограбували: забрали в мене кобилку з
бiлозорим лошам. А цi кобилки - то моя турецька здобич. Не вiрять менi, знов
б'ють. Я ©м кричу, що за тиждень у мо © суки тiчка кiнчиться i вона сюди
прибiжить. I це доказ, що я коней у туркiв викрав. За тi слова мене знов
вiдшмагали. Я тодi прошу князя, щоб вiн надiслав гiнця до Чорно© фортецi i
комендант ствердить, що я козак, а служу в нього стрiльцем на мурах. Отут
сам князь мене як вжучить в лице. I аж зайшовся в лайцi. Тлумач переклав
менi, що його свiтлiсть, князь, з нiмецьким гiвном не зна ться, що i сам
комендант i його кнехти - гiвно, злодi©, брехуни i боягузи. Тодi я замовчав
i не став бiльше нi справдовуватись, нi просити. Мене ще пошмагали i знов
кинули до льоху пiд вежею... Слава Богу, хоч цебро води поставили i миску
сухарiв. Пiдупав я духом: якщо Магда не прибiжить сюди - менi кiнець.
Повiсять. Та доля знов зглянулась надi мною. На якийсь день приходять тлумач
i стражник, обидва смiються: "Магда прибiгла. " Ну, я зрадiв: всi побачать,
що я не брехав. Гiшпанська сука - мiй головний доказ... Пiднiма мося в
кордегардiю. При дверях, мiж вартовими сто©ть ота мура Магда. А кошика в не©
вигляда та чортова зелена пляшка з тим чортовим вином. Я тодi кажу
тлумачевi: "Скажи ©й, що через оту пляшку в мене кобилу i дивне лоша вкрали.
Через те я й сюди потрапив. Бо на кий бiс менi тi турецькi кобили, якби в
мине лишились мо© конi?! " А вона смi ться: "Тут у тебе нiчого не вкрадуть,
можеш пити! Я тобi принесла коржiв i сиру i винограду. Чого тобi ще треба? "
Я кажу: "Пiди в Чорну фортецю. Нехай дасть листа, що я його кнехтi. "
"Добре, - смi ться Магда, - пiду. Тiльки дай, я тебе поцiлую. " I так при
всiх мене в губи як засмокче... Листа вiд коменданта Цумбуша вона дiстала. А
тiльки до княжо© фортецi не донесла. Бо мене вже випустили i я з сукою
повертався до Чорно© фортецi.
- Що, справдi, сука прибiгла туди? Як вона дорогу знайшла?
- Того менi не об'явлено, як вона знайшла... А той князь був великий
любитель собак. Вiн страшенно розчулився, коли йому сказали, що Магда бiля
замково© брами скавулить. Сам до мене в льох спустився i наказав вiдкрити
грати.... Хотiв вiн погладити Магду - вона як загарчить на нього. Тут вiн ще
бiльше розчулився i каже менi: "Я вiд тебе чекаю подарунка: ощениться -
принеси менi сучку i песика. " Я кажу: "Якщо свiтлiший князь вiддасть менi
мою турецьку кобилу. Бо пiшки та ще босому важко кам'янистим шляхом iти. А в
мене тво©, найсвiтлiший князю, гайдуки чоботи забрали. "
Князь менi й каже: "Турецьку кобилу ти собi сам добудеш, хитрий русiн.
А турецьких цуцикiв я обов'язково чекаю. " Так i не вiддав менi цей
найсвiтлiший гiвнюк мо © частки з турецького лупу... А коли я повертався
додому iз княжо© в'язницi, здибав мурую Магду на битiм шляху. Вона несла
князю листа вiд мого Цумбуша...
- Батьку, батьку! А що було далi?
- О! Багато чого було. Потiм про мене весь той кордон тiльки й говорив.
Одне геройство було, поки з Магдою був...
- З тi ю гiшпанською сукою? Ви з нею ще коней викрали?,
- Та нi... Я про руду Магду... А конi турецькi теж були. I дукати були.
Справжнi, червонi, як сонце... I княжим гайдукам вiдплатив. Як живi, то й
зараз пам'ятають... А найсвiтлiшому угорському князю я пiднiс турецьких
цуцикiв, добра б йому не було!.. Ну от - вже й час таганувати... I Омелько
спинив коней i собаку на затишнiй зеленiй галявинi пiд височенними тополями.
Ще день i двi ночi вони йшли до броду. I коли вони рано вранцi
пiдступили до липового гаю над дорогою, малий вже i не пам'ятав про гостру
набiжну лихоманку.
Все було точнiсiнько так, як розповiдав Омелько. Особливо були гарнi
височеннi липи, що нiби просадом накривали глибоку осадку дороги. А вiд
могутнiх сiрих скель на тому боцi рiчки аж дух захоплювало.
Вони про©хали цим нiби ровом, проходом пiд липовим отишшям. Прохiд
кiнчався перед самiсiнькою водою.
Спiшились i розвантажили коней.
- Треба перевiрити, чи весняна повiнь не вимила ями.
Коней вели через прозорi струменi i пiщане дно було наче перед очима.
Тепла, як парне молоко, вода в найглибших мiсцях сягала малому до
пiдборiддя.
Коли вони вже виходили на схил скелястого берега, мiж ©хнiми ногами
пронеслася зграя наполоханих риб.
- Батьку! Риби! Живi риби!
- Хочеш вловити?
- Ага. У нас на хуторi нема рiчки. Коли я був маленьким, нам принесли
здалеку карасiв, живих. Баба цiлу пательню насмажила.
- Гаразд, зроблю тобi вудку. Але спочатку подивимось, що там нагорi.
Повели коней крученим проходом мiж велетенськими брилами каменю.
Вийшли на рiвне. Лiворуч, нiби позначаючи звиви рiчки, великими купами
пiдiймались срiблястi верби та темно-зеленi розлогi тополi. Просто перед
ними стелилась рiвнина, заросла
буйними травами та поодинокими кущами, а далi на узвишшi чорнiла стiна
соснового лiсу.
- Он бачиш: така нiби плямка перед лiсом? То старезна сосна, розбита
блискавкою. Вiд не© почина ться дорога на хутiр... А тепер ходiмо на лiвий
берег. Я липи пiдсiкатиму, а ти лови рибу. Щоб нам добра юшка була...
Омелько витяг iз перекидно© торби малесенького козубочка. А звiдтiля
клубок волосiнi, сплетено© iз бiлого кiнського волосу та маленький кований
гачок. Приладнав до волосiнi грузило iз шматочка кулi та поплавець прив'язав
iз сосново© кори. А тодi озирнувся, чи нема поблизу де добро© лiщини, щоб
вирiзати вудлище. Просто над ними, на схилi круглого пагорба пiднялись майже
до липових гiлок три здоровенних кущi лiщини.
Вони видерлися по крутому схилу округлого горба до тих кущiв. Вирiзаючи
найдовший пагiн, Омелько нахилився до самого корiння.
- Синку, щось там зблиснуло. У тебе руки маленькi - межи пагонiв
пролiзуть.
Малий засунув руку межи пагонiв i витяг блискучу жовту трубку з
округлим навершям.
- Ого, синку! Та це золота рукоять меча. Бачиш: ось наче iржавий
вухналь стирчить. Оце все, що вiд клинка лишилось. З'©ла iржа крицю... Бог
iз ним, iз золотом... Принеси менi коникiв, я один раз тобi наживлю на
гачок. Потiм сам управляйся. Тiльки не закидай туди, де кущi й корчi.
Малий побiг з вудкою до води, а Омелько, пiдкинувши кiлька разiв на
долонi ваговиту золоту трубку, недбало жбурнув ©© до торби.
Омелько вiдрубував двi крайнi липи там, де, на його гадку, найкраще
перекривався прохiд. I за кожним ударом його замашно© сокири прокочувалась
луна над водою, вiдбиваючись вiд сiрих скель.
Тiльки малий закинув снасть з великим рожевокрилим коником, як якась
велика риба об'явилась iз коричнево© глибини i рвонула наживку.
Довелось бiгти у заростi високо© трави i ловити принаду. I знов прудка
риба зiрвала коника, лишивши хлопчиковi голого гачка. Риба була. Риба
вистрибувала просто на коника, що падав у воду. Але хлопчик нiяк не мiг
пiдсiкти рибу - занадто-швидко смикав i все витягав голий гачок.
Вiд невдач вiн розхвилювався i вколов собi пальця, коли насаджував на
гачок останнього коника. Закинувши снасть, вудлисько затис пiд пахвою i
почав висмоктувати кров iз пальця. Тому й пропустив ту мить, коли риба хапа
наживку, i не смикнув поспiшно. А тiльки тодi отямився, коли вудлисько
щосили шарпонуло, i воно ледь не вилетiло з-пiд пахви. Схопив прут обома
руками. Вудилисько зiгнулось до води горбатою дугою, а волосiнь бiгала то
туди, то сюди, з бризками розсiкаючи воду.
- Я вловив! Я вловив! Поможiть!
На крик хлопчика першим прискакав Бубка, а тодi вже пiдiйшов Омелько з
сокирою в руцi.
- Диви, добрим рибалкою станеш. - Похвалив Омелько, перебираючи з рук
хлопчика вудлище. Вiн поводив, поводив, щоб риба заморилась i тiльки тодi
витяг прудкого чорноспинного головеня, може в лiкоть завдовжки.
- Тепер дiло пiде. Але треба спочатку копанку зробити.
- А для чого?
- Щоб риба живою лишалась, поки ти на юшку наловиш.
Малий притяг лопату, Омелько копнув кiлька разiв, i вода вмить залила
ямку. Голованя й пустили туди.
- Лови. Може з тебе рибацький отаман буде.
Хоч у малого ще не раз зривало наживку, а проте на добру юшку вiн
наловив.
Юшку варили без цибулi та петрушки, окропу i моркви. I хлiба в них не
було.
Та однак все, до останнього плавця обсмоктали. Аж посоловiли вiд цiлого
казана густо© юшки.
- Тепер, синку, добре вимий казанок. Та звари вiвсянку Бубцi з мало©
торбинки. А менi ще треба ясеневих кiлочкiв нарубати.
Поки малий чистив казанок та варив вiвсянку Бубцi i годував його з
широкого лопухового листа, Омелько з шаленою швидкiстю нарубав кiлочки з
молодих ясенiв.
- А тепер пiдкинь у вогонь трiсок - треба добре кiлки обпалити.
- Для чого?
- Обпаленi вiстря набагато твердiшi. Таким вiстрям як наконечником
можна людину протнути... Поки я гартуватиму кiлки, повизбируй всi свiжi
трiски в одну купу отамо в опадку. До найменшо© трiсочки. Щоб не було
нiякого слiду.
Та не тiльки наказав хлопчиковi позбирати слiди цi © хитро© роботи. Вiн
порубаний бiлий стовбур затер сумiшшю землi, вугiлля i розтерто© зеленi.
Козак викопав ямки при виходi дороги з опадки. На дно встромив гострi
обпаленi кiлки.
Удвох iз малим вони обклали кiлки рогозою, а згори притрусили землею.
Ще й гiлками розрiвняли, щоб нiчого не було помiтно.
- Заморився? - Спитав Омелько, нагрiбаючи у шкiряне вiдро, видобуте iз
Степаново© торби зайву землю... - Iди по ласуй смородиною. Ягода зовсiм
дозрiла.
- Я... хочу ще рибу половити.
- Спробуй. Хоча ще не час кльову... Iди...
Було пiсля полудника, але спекота не спадала. Легенька юга розпливалась
над рiчкою, над деревами. I сонце на безхмарнiм небi наче огорталось
золотистою пеленою. Все завмирало, наче потроху затамовувало подих.
У високих прибережних травах малий з великим зусиллям зловив кiлька
коникiв.
До обiду вони злiтали з-пiд нiг цiлими роями. А тепер, мов крiзь землю
провалились.
З першого закиду снастi риба взяла, i малий, о диво, пiдсiк ©© i витяг
довгасту срiбнобоку рибу.
Не встиг другий коник пiти пiд воду, як знов взяло. Майже без перерви
вiн взяв п'ять свiтлосрiблястих прудких рибок.
Пустив рибок у копанку. Та знов побiг на лужок ловити коникiв.
Бiгав, бiгав, аж захекався, толочив траву i, нарештi, з великим
зусиллям вловив трьох коникiв.
Одного насадив на гачка, двох заховав у диний закасаний рукав.
Помчав назад до броду - адже риба сама на гачок чiплялась. Коли
пiдскочив до броду, то побачив, що вода скаламутилась
Вода залива рiнь. Вода покривала копанку з його срiблястим половом. На
його очах iз копанки, виставивши спиннi плавцi над поверхню, випливали на
глибоку воду одна за одною всi п'ять рибинок.
- Батьку! Вода! - Заволав малий. Але нiхто не вiдгукнувся.
Малий озирнувся - Омелька не було бiля пасток на дорозi. I коней не
було видно з-за узвишшя.
Малий озирнувся на рiчку - каламутний плин води вже заливав початок
проходу мiж скелями на тому боцi.
Тодi побiг вiд рiчки до ©хнього стiйбища. Конi стояли, поклавши один на
одного голови. Бiля загасаючого багаття сидiв "батько" Омелько. Голову
поклав на колiна, а колiна обхопив руками. Поруч лежали лук i стрiли, i
валялась шапка.
- Батьку, батьку! Вода iде!
Але Омелько не поворухнувся. Малий пiдскочив впритул до козака.
Побачив: через густу щетину на тiменi проходить тонкий бiлий шрам.
Чогось цей рiвний, нiби пiд нитку, шрам злякав хлопчика бiльше, нiж висока
вода i жовте гало навколо сонця.
Вiн почав торсати "батька" Омелька за плече. Омелько лишався
непорушним.
Але ожила його рука i наче сама собою вхопила шапку i кинула ©© на
давно неголений череп. За правицею ожила лiвиця i запхала лук у налуччя.
Права тим часом заклала стрiлу в сагайдак. I зразу ж за цими дiями Омелько
встав на весь зрiст. Його очi, завжди темнi, зараз зробились свiтлими, а
зiницi звузились до чорних крапок.
- Плавати вмi ш? - Глухим, наче не сво©м голосом спитав козак,
уп'явшись у малого сво©ми страшними зiницями.
- Нi.
- Тодi швидко на той берег. Знiмай лахи. Добре! Скручуй отако... Добре!
Омелько щосили свиснув у пальцi, i наче з-пiд землi вискочив Бубка з
висолопленим язиком.
Омелько, не сiдлаючи, загнуздав обох коней i повiв до броду. Вода
вливалась пiнистими струменями у вовчi пастки з кiлками. Козак подивився на
цi каламутнi потоки i махнув рукою.
- Бач, як бува : копали, ладнали... Та на все Божа воля!.. Добре
вчепися у гриву i тримайся. Рота не вiдкривай. I не бiйся - я поруч.
Омелько повiв коней вище по течi© до верболозу i там ступив у воду.
Бубка за ними полiз.
х зразу понесло - тiльки конi вiдiрвались вiд грунту - i швидко
прибило до правого берега. Малий вiд тако© швидкостi не встиг i злякатись.
- Ти сиди тут i чекай мене. Лиска гляди. I Бубка буде з тобою. Все буде
гаразд. Не бiйся!
I швидко потяг Буланка у воду. Коня i людину крутонуло, пiдхопило,
понесло на середину води i затягло за зворот берега.
З правого, вищого, берега хлопчик побачив, як, зрештою, кiнь i "батько"
Омелько з'явились на бистринi i попливли до лiвого. По стрiмкiй каламутнiй
водi, де ще годину назад був пiщаний схил, Омелько прямував до покинутого
стiйбища.... ... Тiльки козак переправив на Буланковi цiлу копицю ©хнiх торб
i всякого начиння, раптом настали рудi сутiнки.
Вiн завiв обох коней у затишок межи скелями. У велику заглибину пiд
середнiм, найбiльшим виступом кам'яно© стiни поскладав i перекиднi торби, i
сiдла, i мушкет, i лопати, i сокиру i хлопчикову вудку. I туго скручений
жупан, i чоботи запхав туди.
Вдяг козак сорочку i шаровари, а ноги не взував. I сказав:
- Пiсля перших десь пiвнiв почнеться горобина нiч. А я до перших пiвнiв
вiдпочину. Щось менi дрiма ться. А ви з Бубкою, глядiть, добре стережiть
мене.
Омелько скоцюрбився, притиснувся спиною до гарячого каменя i в одну
мить заснув...
Вiн вже добре поспав, коли хлопчик розбудив його.
- Що там сталося? - З-пiд руки спитав Омелько.
- Бiда, батьку! Бубка пропав.
- Як пропав?
- Стрибнув у воду i поплив на той берег. Там ще гавкав. А потiм
перестав...
- А чи вiяв вiтер з того берега?
- Тiльки що потягло з того берега. Аж сюди чути, як смородина пахне.
- Отож бо! Вони зараз у дiбровi. Звiдсiля милi пiвтори, може двi. Як
Бог дасть, завтра тут будуть.
- Батьку, батьку! Ви все зна те. А куди то Бубка подався?
- Та я тобi й кажу - Бубка до них подався. Бо з ними сука, у яко© тiчка
почалась. При вiтрi добрi пси i за двi милi суку почують. От Бубка й почув.
То й поперся пiд бурю та ще й через воду до суки. Така вже його собача доля
- важити сво ю собачою головою з-за суки... А ти, ти - чатуй. Я ще полежу -
чогось менi дрiма ться...
За якийсь час запанувала повна темрява. Простiр темряви, гарячий,
липучий, наповнився плюскотом води, шерхотом листя, якимось рипiнням у
верховiттях верб, якимись криками i нiби плачем десь у лiсi.
Малому чулося, що хтось, i не один, пiдкрада ться до ©хньо© затишно©
схованки пiд скелями. А батько його не захистить. Бо щось дивне з ним
сьогоднi дi ться: спить, як п'яний, коли треба стерегтись. I очi в нього