Логвин Ю.. Золотi копита

страшнi зробились. Малому стало дуже-дуже шкода самого себе. I вiн вiдчув,
що ось-ось вiн заплаче.
- Синку! - Проказав iз темряви веселим i бадьорим голосом Омелько. - Ти
не бiйся темряви, бо скоро таке свiтло буде, що чорти в пеклi засумують. А
ми з тобою помолимось, щоб бiда нас обминула...
Вони вклякли навколiшки - i малий повторював за Омельком всi слова
молитви.
I враз, тiльки вони скiнчили молитву, на заходi, за вербами спалахнуло
небо високою рожевою загравою.
Та грому не було ще чути.
По молитвi Омелько пiдвiвся, огладив обох коней. Бо щось вони
тупцювали, скидували головами. I коли небо спалахувало да легкими зiрницями,
було видно, як хвилюються тварини, як вони козирять наляканими очима.
Небо на заходi все частiше спалахувало рожево-блакитним сяйвом.
I десь, далеко-далеко, наче з-пiд землi починав чутись глухий гуркiт.
- Не бiйся! Матiр Божа не видасть, блискавка не вдарить... сти хочеш?
- Не хочу... А горобина нiч обов'язково буде?
- А вона вже почалась. Хiба не чу ш, як гуркiт наближа ться? Хiба не
бачиш, як блиска ?.. Зранку вже було видно, що пiде дощ - сьогоднi з ночi
роса не випала. А от що буде горобина нiч, то тiльки тодi вiдчув, коли у
тiменi запекло.
- Батьку! То вас шаблею чи стрiлою по тiменi вдарили?
- А ти вже i шрам той роздивився? Зiркий ти, одначе! То i не шабля, i
не стрiла. То позначка вiд Антихриста...
- Батьку! То ви i з Антихристом зустрiчались?
- Та зустрiвся, добра б йому не було!
- А в якiй бусурменськiй землi ви його бачили?
- Та в якiй там бусурменськiй!? У християнськiй Москвi!
- А де це? Далеко?
- Ота Москва знаходиться у Московi©. I воно далеченько. Хай воно
сказиться!
- А чого сказиться? Ви хiба там у полонi були?
- Боронь Боже, синку! I не говори такого. Хто з нашого товариства
воював у Лiвонi© з московитами i потрапив у полон - нiхто не повернувся. х
усiх доконали у ту страшну зиму, коли Антихрист захопив Твер. Там у Тверi
однi полоненi нiмцi, половчани i нашi козаки сидiли у в'язницi. А хто з
полоненикiв i по хатах у тамтешнiх людей проживав. I нiхто з чорних людей
бранцiв не обкрадав, кривди ©м не чинив. Поки не прийшла ©хня смертная
година. Бо той Антихрист, цар ©хнiй Московський, Iван Васильович ©хав iз
усiм сво©м вiйськом воювати i грабувати сво мiсто Новгород...
- Батьку? Хiба таке бува , щоб свiй город цар воював?
- Синку! Чого тiльки у тiй Московi© не бува ... Там ото через рiк пiсля
тi © зими була чума. Так щоб пошесть не пiшла далi, стрiльцi забивали
дошками хати i хлiви i усiх отако: i живих, i хворих, мертвих i скотину -
все геть палили...
- Як татари у нас свиней на хуторi?
- Точнiсiнько... А потiм ще через рiк вiд царського розору в Московi©
почався голод i скрiзь по селах люди ©ли людей... Ну, та цур йому, пек йому,
такому гидкому. Слухай краще, що далi було у ©хнiй Тверi. Його вiйсько -
опричниками називаються i носять чорнi ряси з каптуром - грабувало кiлька
днiв те мiсто Тверь. А що його опричники не могли потягти з собою на возах,
те Антихрист наказав спалити. Один простий чоловiк у Москвi розповiдав менi:
льон, коноплi, сало, вiск, мед, кожi, полотно, вовну, збiжжя - отакою горою
склали на торжищi. I кiлька разiв пiдпалювали, поки воно все почало
горiти... I перш, нiж по©хати далi у Новгород, наказав Антихрист всiх
полонених до рiки ©хньо© Волги вивести. Як вивели, то ©х порiзали, посiкли,
покололи i пiд кригу в ополонки повкидали. Пiсля того Антихрист по©хав далi
грабувати i вбивати сво©х пiдданих... Другий добрий чоловiк у Москвi
оповiдав, що з того походу цар привiз пiвтисячi возiв добра: золото, срiбло,
самоцвiти, парча i всякi iншi коштовностi... Отож, всiх лютих вигадок
турецьких, татарських, мавританських, гiшпанських, нiмецьких i лядських не
вистачить, щоб зрiвнятись iз московськими кровопивствами...
- А чого ви, батьку., по©хали в таке страшне мiсто? Ви не знали, що там
такi лихi.
- Та переказували бiглi московськi люди... Але вповнi не йняв вiри,
поки сам не побачив... Та й не сам я туди попхався... Прикликали мене старшi
козаки i сказали: "Тiльки ти можеш туди пiти по однiй нагальнiй справi i
назад вернутись. " Добре мене вирядили. О дву-кiнь iшов. Ще й дали менi
провiдника Iвашку. Вiн родом був iз Московi©. Був вiн козак справний,
моторний. Кирпу не гнув, братство поважав, грошей не жалiв... Не
страхополох. На турка й татарина у першiй лавi йшов. I з самопалу бив
влучно. Одним словом, добрий козак.
А як вже пiшли ми московськими землями, страшними пущами, ще бiльше
прихилилось мо серце до нього. Бо дорогу знав, як сво© п'ять пальцiв.
Такими нетрями веде, вже, зда ться: пропали! Раз - i вивiв на просiлкову
стежку. Я його питаю: "Звiдки ти так добре зна ш дорогу? " Вiн смi ться: "Я
цими стежками вiд лихих людей бiгав... " Та коли вже лишилось до Москви два
днi шляху, почав вiн жалiтись: "Треба в баньку сходити, попаритись.
Занедужав. I нужа почина за©дати. Треба попаритись, бо пропаду! " Я
подивився на нього: справдi, аж сiрий зробився чоловiк, на гриву хилиться. Я
питаю: "А де а тут баня? " Iвашка менi вiдказу : "Он за тими перелiсками на
ямськiй дорозi... " Ви©хали ми до тi © ямсько© дороги, i там були i корчма,
i за©зд i велика баня над рiчкою... А добра б ©й не було! Яка та баня була,
добру казку можна розказати... Скажу тiльки, щоб ти знав: там каменi
розжарюють до бiлого, а тодi на них воду ллють iз зiллям. Вiд того пара
вибуха цiлою хмарою. I вiд то© пари, як хворий, то видужа ш. А в здорового
i серце може луснути. З пари вибiгають на двiр геть голi. Червонi вiд жару,
як печенi раки, люди стрибають у холодну рiчку.
- I ви, батьку, стрибали?
- Стрибав! Бо не можна, щоб хтось у тобi чужого запримiтив... Парились
ми, парились, та й не зчувся я, як у мого Iвашки приятелi найлiпшi
об'явились. Пиво принесли, потiм оковита з'явилась. Хто з цього товариства
вдягнений, хто голий. П'ють, кричать... Танцювати й спiвати почали всяких
дурних пiсень... Десь дiвки й молодицi взялись. I теж - хто голяка, хто
вдягнений. Содом, справжнiй содом! Я почав потихеньку Iвашцi казати, щоб вiн
збирався, бо нас братство послало. А вiн просто озвiрiв вiд оковито©. Всiма
керму , на всiх гирка ... Кричить на мене: "Ти мене братством не лякай! Я
сам собi отаман. Дивiться на нього! - На мене пальцями тицька . - Цей
посланець у Москву самоцвiти везе... А як же - Москва поднос любiт. " Хто з
тих пиякiв нiчого вже не тямить. А кiлька дебелих мужiв починають мене
обступати. Мовчки. Хтось уже до дверей поспiша , щоб коней мо©х захопити. Я
двох ближчих як схоплю, як зiтну ©х лобами. Та на двiр, до коней. Тi вибiгли
за мною. Репетують: "Литовський шпигун. Тримайте його! " I хоч - п'янi, а на
сво©х коней видерлись i погнались, собаки, за мною. Та мо© конi були кращi.
А що дорога та пряма на Москву, то наступного дня був у стольнiм градi
Москвi. На заставi не затримали, бо дав стрiльцям по таляру. Сказав ©м, що
по-п'янi грамоту загубив, то й нема в мене подорожнього листа... Бач,
правду сказав навiжений той Iвашка: "Москва поднос любiт. " Торговi люди
мене прихистили, коней до сво © стайнi поставили. Та бачу, щось погане
дi ться в них у домi, якась гризота ©х мучить. Я думав, що то, може, з-за
мене? Питаю. Та нi, говорять... Тодi я змикитив i питаю у найтихiшо©,
найубогiшо© дворово© дiвки: "Скажи менi, голубонько, чого це у вас люди такi
марнi ходять? " Вона менi й каже: "А ти, казаче, аль не в да ш - царь
Грозний, Iван Васiль вiч, завтра на Поганой Луже буд т казнямi казнiть
люд й. " "А яких людей? " "А всякiх i вс х, сказивают. Кабацкий слуга Ванька
Холуй сказивал - брьов н целу тищу возов свезлi на Поганую Лужу. Да прiв злi
цепi ж л зния, да крюкi мяснiцкiя. Да поставiлi котли о сто вьод р. Да ти
сам, соколiк, аль не слишiш, как топори стучат? " Прислухався - наче якийсь
гуркiт чути. Ну, а я вже вiд господаря наслухався про мученицьку смерть
наших хлопцiв у Тверi та про царськi кровопивства у Новгородi тi © зими. I
подумав тодi: "Ось, Омельку, вже справдi твоя смерть пiдступа ... " Дав
таляра дiй дiвцi: "Купи собi плат найгарнiший. " А вона мою руку з таляром,
ти чу ш: з таляром вiдхиля : "Завтра вс м смерть. Зачем мне на адiн д нь
дорогой плат?.. " Я ©й кажу: "Хочу один помолитись. Скажи, де менi пiти, щоб
менi нiхто не завадив? " Вона вiдповiда : "Iдi ко мне в кл тушку над хл вом.
Туда кто пол зет? " Пiднявся я туди i почав молитись. Всi молитви, що знав,
проказав. I вiдчув: "Нi, не згину завтра. " I дiвцi дворовiй кажу: "Вiзьми
таляра! Як вiзьмеш, то нi ти не загинеш, нi я не загину... " А господарi мо©
вiд страху пили всю нiч. Я, щоб не пиячити i ©м перед очима не маячити,
просидiв там собi над хлiвом... А там, у Москвi, лiтнi ночi дуже короткi i
свiтлi, як у нас темнi сутiнки... I от, коли розвиднiлось зовсiм, от тодi я
добре почув, як за тихими вулицями стукотiли дзвiнкi сокири. Далi почали
фуркотiти вози по вуличних колодах. Задзвонили у дзвони всi сорок-сороков
московських церков на вранiшню службу. А на вулицях мертво. Потихеньку вилiз
на самiсiнький верх. Дивлюсь: на вулицях жодно© людини посполито©! Тiльки
скачуть туди i сюди отi людожери-опричники зi сталевими ослопами в руках.
Ото найстрашнiшi царськi пси!.. Потiм i ©х на вулицях не стало... Тiльки
безпритульнi пси швендяли... Сонце пiднялось - скоро полудень.
I тут - як вдарять бубни та завиють сурми у ©хнiй головнiй фортецi -
Кремлi. Менi добре видно: вiд Кремля ©де на дивному бiлому конi у золотiм
каптанi. Оце, значить, i ©хнiй цар, ©хнiй Антихрист. А за ним гарцю
опрична братiя у чорних рясах з каптурами. Як поглянеш - серце заходиться! А
далi стрiльцi у червоних каптанах. Може й тисяча ©х було, а може й бiльше. I
ота вся армада вела юрму пошарпаних, побитих нещасних в'язнiв у залiзних
путах... Це побачивши, я заспоко©вся: якщо ведуть вже приречених на страту -
на кий бiс хапати нових людей та ще й на вулицях... I отой весь полк i
нещаснi попрямували на торжище. Потроху i бубни, i сурми вiддалились i
затихли... Я вже вниз лiзу, коли тут по всiх вулицях i провулках почався
страшенний рейвах. Конi iржуть, копитами по колодах гримлять, у садиби
ослопами - опришники, а стрiльцi бердишами б'ють: виганяють усiх чоловiкiв
на вулицю. I все тi нелюди горлають: "Гойда! Гойда! Дивлюсь: на вулицях вже
повно чоловiкiв. Нiхто ©х не жене - самi далi на Поганую Лужу iдуть. Я
притьмом спустився: знав, якщо ховатимусь - мене зi страху викажуть. А тодi
менi гаплик! Тiльки загуркотiли - я з усiма чоловiками вийшов на вулицю.
Iдуть тлуми людей мовчки, тiльки тисячами нiг тупотять по соснових колодах.
Аж за серце почина брати. Зрештою прийшов я на торжище, що на Поганой
Луже... А там, а там, чого тiльки нема : загорода, як на худобу, зроблена
вправними теслями. Новенькi шибеницi стрiмлять у небо. Два ряди стовпiв з
гаками добре вкопанi. Отакi хрести поставленi, як святого Андрiя повiсили.
Ну, а людей - кого вже за ребро гаком зачепили, кого над казаном киплячим
пiдвiсили за ноги... А одного дебелого чоловiка, прив'язали до отакого
навхресного хреста i ллють йому окрiп на голову. Вiн захлина ться, харчить,
корчиться, аж собi суглоби виверта . А той московський Антихрист зi свого
бiлого аргамака схилився i загляда . Загляда на муки людськi, як сорока до
кiстки! Ось почали тi опричники у чернецьких рясах колi©вськими ножами
сiкти, як капусту. А цей цар- Антихрист ще ближче схилився i нiяк не може
надивитись, як той у судомах корчиться... Однi рожевi кiстки на хрестi
висять, та пiд хрестом кривавим - купа кривавого м'яса та лайна: iз нього
кишки випустили i розтоптали по землi. Антихрист поморщив носа покляпого та
й вiд'©хав геть... Коли бачу: зiйшов на лобне мiсце.
Всi замовкли. Нi пари з вуст. Тiльки чути, як недорiзанi ще харчать.
Пiдняв Антихрист залiзний свiй ослоп i почав щось казати. Я всього не
дiбрав. Бо й не близько стояв, та й мова московська, хоч i зрозумiла, та все
ж не наша. Тiльки добре запам'ятав, як вiн на кiнець сказав: "Слухай, мiй
народ, мо© вiрнi© холопи. Мали ми на думцi вимордувати вас усiх до одного.
Але ми вже зняли з вас свiй гнiв, холопи... " Спочатку було зовсiм тихо, а
тодi як загорлають всi. Шапки кидають угору, шапками вимахують i ревуть, аж
заходяться: "Живi пр благой царь! Ти хорошо казнiш iзменнiков... Смерть
злод ям. " Ну що за люди, синку, скажи менi: кат кривавий хотiв ©х усiх
вирiзати в пень... а вони кричать йому: "Многая л та жiвi, пр благой царь!
"?!!
Омелько спересердя сплюнув i замовчав.
Iз заходу накочувався гуркiт. Все частiше небо спалахувало якимось
фiалковим свiтлом.
- Батьку! А що вони йому зробили, що вiн ©х усiх рiзав?!
- А хто його зна ? Добрi люди казали, що цар шука все якусь зраду. Ну,
а зрада, це i дiтям вiдомо, завжди бува серед сво©х. Казали менi добрi
люди, що вiн уже половину сво©х старих друзiв вирiзав. Та не в тому злочин
Антихриста: вiн вирiзав до ноги всю челядь тих бояр, яких запiдозрив у
зрадi... Чим винен конюх i його дiточки малi, яких опричники у конюшнi
спалили?! Царськi опричники навiть воду iз ставкiв випускали, щоб риба без
води здохла... А що говорити? Антихрист вiн i Антихрист. Як ото вiн зняв
опалу з московитiв, то далi почалось таке, що нiякими словами цього
розповiсти не можна. До самого полудника в'язнiв кололи, рубали, вiшали,
поливали окропом, варили в парi над казанами!.. Я пiсля того кiлька днiв не
мiг ©сти. Пив тiльки воду та оковиту... Це диний раз у життi було, щоб я
пиячив аж три днi... Мо© хазя© теж пили. Але вони закусювали. А я не мiг
нiчого в рота взяти. I зараз оце тобi розповiдаю, а мене знов нудить. Нiби
менi смердить юшкою з людського м'яса та гарячим кривавим лайном... А мух
поназлiталось на Поганую Лужу! Мабуть, з усi © Московi©. Потiм Антихрист
удвох iз синком, той теж колов людей, об'©хали всю площу: перевiряли, а чи
всi, що лежать у кровi, справдi поздихали. Як вiн повернувся до сво©х
ченцiв-душогубiв, вони як загорлають знову: "Гойда! Гойда! " Вiн щось ©м
сказав. Тут вони як гикнуть, як вдарять нагаями, як потнуть острогами сво©х
коней. I всi вершники на людей поперли. Охопив страшний жах усю Поганую
Лужу. Кинулися люди врозтiч. Хiба пiший кiнного пережене? Крайнi вiдскочили,
а середнi збились купою, тупцюють на мiсцi. Одне одного давлять. I мене
затисли: не можу нi руки пiдняти, нi вдихнути на повнi груди. I бачу я через
людськi голови - Антихрист скаче просто на мене. I тiльки чути несамовитi
зойки, хрускiт кiсток. Ось вiн вже за двi саженi вiд мене. З-за кiнсько©
морди бачу тiльки, як горять його очi, ну, чисто звiринi! Як увi снi все:
наче поволi пiднiма Антихрист свiй гострий ослоп i опуска на мою голову. А
я нiяк не можу вiдхилитись i уникнути удару. Коли Антихрист дiстав мене
ослопом, я почув, як трiснула моя шкiра на тiменi, i як скригнуло вiстря по
кiстцi мого черепа. I так менi страшенно запекло, наче справдi вогнем. I в
очах, i у вухах, i в зубах. Хоча в мене зуби нiколи не болiли. Нiколи... I
от пiсля того, як заго©лась рана, почала траплятись зо мною напасть: перед
дуже, дуже сильною грозою та перед сильною заметiллю почина менi вогнем
пекти голову. Нiби хто вдяга менi на череп розпечену залiзну сiтку. А тодi
враз засинаю мертвим сном. Слава Богу, що сплю мало. Це сьогоднi тiльки так
довго спав. Це певний знак, що буде шалена гроза...
Коли Омелько доказав останнi слова, спалахи блискавок вже раз-по-раз
запалювали всю небесну баню.
Гуркотiло все ближче i ближче. Але дощ не капав.
Тiльки захiдний вiтер тягнув все пружнiше над каменями над водою,
гостро шелестiв тонким вербовим листям, гудiв у могутнiх кронах липового гаю
на лiвiм березi. У закапелок пiд скелею, де сховались мандрiвцi, несло
зiрванi листки, сухi бадилини, трiски, пiсок i грудочки землi. I крутило в
проходi все це смiття тугим стовпом. Ось i блиснуло шалено слiпучим свiтлом.
I зразу ж, без перерви лупонув страшний грiм, аж земля струсилась. Гроза
примчала до них. Вiтер вдарив пронизливим свистом. Знов бiлий слiпучий
спалах.
Одночасно зi спалахом лупонув грiм. Вiд нього i земля заколивалась.
Вiд нього заклало вуха.
Конi шарпались за кожним вибухом грому. Та козак мiцно тримав поводи. I
вiн пiднявся на повен зрiст, щоб краще стримувати тварин.
При спалахах малий бачив, як Омелько намага ться огладити, заспоко©ти
обох гриванiв, наче щось ©м говорить. Але бачив тiльки, як ворушаться вуста
козака.
Малий нiчого не чув - кожний удар грому робив його на якийсь час
глухим.
I, нарештi, злива вдарила з неба справжнiм потопом. Гарячi пружнi
струменi били навскiсно у землю, у скелi з такою силою, що розбивались на
водяний пил.
Конi перестали вихати, здригатись усi ю шкiрою.
Вони обо притиснулись до Омелька мордами. I вiн, не випускаючи поводiв
з лiвицi, правицею гладив по черзi то Буланка, то Лиска.
Через короткi й рiвнi промiжки часу спалахували блискавки одночасно з
оглушливим громом i двигтiнням землi.
Блискавки били звiдусiль. Вибухало, розколювалось гуркотом все небо.
Злива несла сво© шаленi струменi i вдаряла ними i у кам'яний захисток
втiкачiв. При вибухах свiтла було видно, як струменi, вдарившись у скелi,
перетворюються на водяний молочно-бiлий дим.
Нараз спалахнуло i вдарило iз неймовiрною, шаленою силою за самою
скелею.
Вiд струсу вивалився уламок каменю i впав поруч iз Омельком. Уламок не
менший кiнсько© голови.
Омелько промок до нитки, як тiльки звiвся на ноги. Малий, хоч сидiв у
затишку, та цупке полотно просякло вологою вiд того водяного пилу, що
наповнив собою весь простiр. Коли малий вiдчув, що вiн геть вимок, вiн не
став ховатись у закуток пiд скелею, а теж пiдвiвся i став до "батька"
Омелька, прихопив сво©ми пальчиками мокрi поводи.
Коли спалахнуло блакитне сяйво блискавки, малий побачив, що "батько"
повернув до нього мокре вусате лице i кивнув схвально: "Молодець! Дбай про
коней! " Козак i малий стояли удвох у проходi мiж скелями, а гаряча вода
потiчками стiкала зi скелi i обмивала ©м ноги.
На якусь мить блискавки наче припинились. Омелько тодi нахилився i
промовив хлопчиковi:
- Тако© гарячо© зливи я i в Африцi не пам'ятаю...
Вiн певно щось ще говорив, та за рiчкою проти них постала стiна
слiпучого свiтла, i все навколо струсонулось у гуркотi грому.
По слiпучому вибуховi блискавки запала чорна щiльна темрява. Тiльки
невпинний шум оскаженiло© рiчки i зливи. Омелько прихопив малого за плече,
нахилився до нього i сказав йому:
- Злякався?
- Батьку! Я нiчого не чую. Менi вуха позакладало. Омелько поляскав
малого по плечу: "Не бiйся, i все буде гаразд. "
I знов ударили блискавки одна за одною на тому боцi. Якраз у круглий
пагорб iз старезними липами.
Коли громова луна вiдлетiла, i козак i хлопчик почули трiск за рiчкою.
Але iз-за скелi вони не бачили, що там сталося.
Вiтер поволi видихався.
I злива вже не хльоскала тугими струменями, а просто ливма лила.
I блискавки наче зачепились за лiс i били там, i били.
- Батьку! Я пiду подивлюсь, що там трiщало.
- Не рипайся! Рiчка пiднялась просто до нас. Ще яких пiв-саженi - ноги
нам поми . Хiба не чу ш?
Аж тут знов на лiвому березi вдарила блискавка i освiтила все навкруги,
як удень.
Малий у повнiй темрявi вiдчайдушно зарепетував.
- Батьку! Батьку! Змi©! До нас повзуть змi©!.. Високо в хмарах над ними
пролетiла блискавка i грiм упав ©м на голови. Та блискавка висвiтлила
холодною блакиттю прохiд мiж скелями.
У каламутних дощових струмках чорнi лискучi гади прудко долали прохiд
мiж скелями. Вони поспiшали на луки, звиваючись iз неймовiрною швидкiстю.
Омелько прокричав малому на вухо:
- То не змi©! То вугрi! Дуже смачна риба.
- А-а-а... Я зараз, як блисне, вловлю.
У цю мить вище по течi©, над старими вербами, вибухнула блискавка.
Козак i малий в просвiтi мiж каменями побачили, як розкололась крона
найвищо© верби, i ©© частини опадають у темряву.
- Стiй на мiсцi! Не час!
Блискавки знов почали наздоганяти одна одну. Земля, вода i повiтря
струшувались вiд громових ударiв.
А вугрi все плазували проходом. Потiм якось непомiтно, а злива почала
вщухати. Блискавки кудись вiдлетiли на схiд, i тiльки ще довго-довго
звiдтiля чувся гуркiт.
Ось i дощ бiльше не крапав. Темрява послабилась. Потроху стало видно.
Але сiре хмарне небо, здавалось, все придавлю до землi. В сутiнках
стало видно, як iде тепла пара вiд затихаючих струменiв води.
Чорнi води рiки не дiйшли до мандрiвцiв може на пiвсаженi. I з них все
ще час вiд часу виринали вугрi i змi©лись проходом, не звертаючи нiяко©
уваги на коней i людей.
Тут вже при свiтлi сiрого ранку малий не втерпiв i кинувся ©х ловити.
Схопити йому вдавалось, але втримати ©х вiн не мiг.
- Облиш! Куди там вугря i в'юна руками ловити? Кудись вони на берег
лiзуть, значить, така ©х доля...
Малий невдоволено вiдiйшов вiд череди вугрiв i визирнув з проходу на
рiчку.
- Батьку, нашi липи поваляло.
Омелько, все ще не випускаючи поводiв iз рук, визирнув iз схованки.
На тому боцi буря повалила не тiльки пiдрубанi липи. Половина круглого
горба була оголена.
Потрощенi липи велетенськими купами покрили схiдний схил круглого
пагорба. Тепер по горбу була вiльна дорога до само© води. Далi на схiд лiвий
берег занурився у воду до самих верхiвок шелюгу та лiщини.
Тепер, щоб переправитись конем уплав, треба було з крутого горба зразу
спуститись у воду i плисти до скель. Вiд заходу не було нiяко© можливостi -
з рудо© води скрiзь стирчали вершки кущiв та напiвзатонулi поламанi верби та
тополi.
Ще блискавка вiдколола вiд найбiльшо© та найвищо© липи половину крони.
Ця гора гiлок i листя упала точно на прохiд. Вiд уцiлiло© частини над
проходом навскiсно стирчала товстенна гiлка.
По козацькому проходу з-пiд уламкiв липи випливали каламутнi потоки.
Рiчка розлилась на повну силу i стрiмко несла каламутнi води. Пружнi
струменi закручували всяке смiття, невеличкi деревця, поламанi гiлки,
загиблих птахiв. Бiля стовбурiв i бiля пагонiв кущiв шумувала брудна пiна i
збиралось смiття.
Малий таки не втримався i кинувся на вугрiв, що продовжували свою
незрозумiлу путь на луки.
Вiн плазом упав у проходi, намагаючись схопити цих прудких довженних
риб.
Та вугрi вислизали з-пiд його рук.
Вiн борсався в грязюцi, намагаючись схопити здобич, яка ось пiд руками,
а не вiзьмеш.
Омелько, сторожко тримаючи поводи притихлих коней, з веселою усмiшкою
споглядав, як хлопчик намага ться спiймати вугря.
Однi риби блискавичними кидками змi©ного тiла уникали хлопчикових
пальцiв. Iншi вислизали вже тодi, коли вiн таки прихоплював ©х i пiднiмався
з грязюки, щоб вiднести до перекидних торб.
I ось найбiльший, може, у три лiктi, вислизнув з хлопчикових пальцiв i
рвонувся за зворот скелi, до густо© трави. Малий скочив на ноги i кинувся за
рибою. Ось зараз зеленоспинний, срiбнобокий вугор зануриться у густi заростi
мокро© трави. Малий у вiдчайдушному стрибку просто впав на слизьку рибу. I
впився в рибу пальцями. Риба викручувалась, вигиналась кiльцями, звивалась,
як справжня змiя.
А малому пальцi звело судомою, так вiн стиснув рибу. I ось перекаляний
грязюкою, потовченою травою, риб'ячим слизом, хлопчик звiвся на ноги.
Пiдiйшов до Омелька з пiднятими руками.
- й же Богу, з тебе щось буде! - Засмiявся Омелько. - Пiднеси ближче!
I Омелько рiзким рухом сво©х залiзних пальцiв притиснув голову вугревi.
Риба кiлька разiв сильно шарпонулась i обвисла срiблястим пасом.
- Ми зваримо з не© юшку?
- I не зваримо, i не вжаримо. Вода - он яка руда жижа. I сухого дерева
нiде а нi трiски.
- А що ж тодi з нею робити?
- Тримай коней. Я ©© посолю та скручу i загорну в ганчiрку.
Коли в лiсi затагануемо, тодi спечемо... А тепер - роздягайся. Дай,
викручу тво© дахи...
Малий голяка стрибав по мокрiй травi за скелею, цокотiв зубами i
приказував:
- А менi не холодно! А менi не холодно!
- Синку, iди сюди! - Покликав Омелько вiд закапелка пiд скелею. -
Вдягай оцю сорочку. Буде тобi як ряса. Це Кринчина сорочка, царство йому
Небесне. Вдягай, вдягай, не бiйся, вона не з мерця знята. Ти ж сам бачив:
татарськi пси все з нього здерли... У них теж нема сухого палива. I вони теж
порають коней. Як тiльки вони чогось пiдснiдають, зразу поженуть за нами...
- А може ©х грiм побив?
- Якби... Але я вiдчуваю, що скоро вони тут будуть. Отож, збираймося.
Вони сухим шматтям, що було в торбах, обтерли насухо коней. Кожного
оглянули вiд храпа до крупа, вiд чубка до копит. I напо©ли чистою водою, бо
Омелько здогадався пiдсадити хлопчика на скелю i той iз заглибини на верху
скелi начерпав кiлька казанкiв чисто© води. Ще й у баклагу нацiдили на
Дорогу.
Поки Омелько сiдлав коней та приладнував торби й iнше сво начиння,
малий побiг вздовж берега. Щоб краще роздивитись, що там ще сталося на тому
боцi. Та й за якусь хвилю повернувся:
- Батьку! Там вода опада . I там ще таке страшне...
- Знов хтось на деревi об'явився?
- Нi-i-iiii! Там людськi кiстяки i черепи голiв об'явились. Там зi
сходу схил обвалився i воно все об'явилось!
- Добре! Подивимось, що воно за кiстяки вилiзли... А от штани тво©
покладемо на круп Лисковi. У нього кров гаряча - нехай сушить.
- А вашi, батьку?
- Я i вогкi вдягну. У мене шкiра витривала. А в тебе вiд мокрих штанiв
можуть на срацi вавки пiти... Тепер засиплемо нашим гриваням останнiй наш
овес. Якщо живi лишимося, треба вже на базар ©хати.
Коли Омелько надягав на Лиска шальку, вiд дотику його руки кiнська
грива пiднялась вгору i так стояла. Омелько перехрестився i здивовано
протяг:
- А таки щось сьогоднi таки та буде.
- Буря? Знов буря?
- Нi. У мене голова ясна, як нiколи. Я на три днi наперед виспався.
- А я не спав i спати не хочу!
- А ©сти хочеш?
- Хочу. От якби мого вугря покуштувати...
- Ну, до вугря ще довго. Та й козлятина ще не готова. Вiзьмемо ми з
тобою по таранi. А одну на запас лишимо. По©мо та й пiдемо подивимось на
кiстяки.
Козак i малий вилiзли на пiдсохлий верх брили. Малому випала пузата
тарань з iкрою. Вiн зразу видер iкру всю i поклав поруч на камiнь, щоб
смачним закусити. Вони швидко з'©ли рибу, i малий вже потягся до iкри, як
Буланко нашорошив вуха i пiдвiв високо голову. Лиско теж задер голову i
нашорошив вуха на лiвий берег.
- Ну, синку, час штани натягати. Та сорочку добре заправ. Та очкура