Страница:
хороше засиль.
Омелько схопив малого за руки i швидко спустив униз на вогку землю, сам
легко зiстрибнув i вмить був у шароварах i при збро©.
I, низько пригнувшись, прича©вся у кам'яному проходi.
- Що тепер буде? - Спитав малий, пiдскакуючи до коней i хапаючи Лиска
за повiд.
- Як добре подивимось, то побачимо. Як побачимо - то й зрозумi мо.
I розбитi липи, i кущi i розмита земля круглого пагорба - все оповивала
вогка блакитна юга. Немов у повiтрi склився блакитний димок.
В паркому теплому повiтрi кожен, кожен шерхiт, кожен плюскiт наче
помножувався багатократно i розлiтався на всi боки.
Спочатку втiкачi почули хрускiт гiлок, плюскiт води, слабкий, хрипкий
собачий брехiт. Далi - i напруженi людськi голоси.
Вершники неквапно, притримуючи раз по раз коней, ви©хали на вершину
круглого пагорба.
За останнiми двома вершниками, а всього ©х було десятеро, на сворах
плуганилось п'ять гончакiв. Собаки все спинялись. Хворобливо вигинали
хребти, немов хотiли спорожнитись, здригались у судорогах i знов тяглися за
псарями.
- Впiзнав? - Прошепотiв Омелько до малого.
- Ага! Отой у бiлiй свитi був. Отой худий у синiм жупанi був... Iще отi
два псарi були... А оцього, чепурного, не було...
- Т-с-с-с!.. Це ©хнiй сотник. Бач, як цей покатоличений перевертень
убрався? Ото на головi в нього блищить сталева мiсюрка. I кольчуга справна.
Карабiн за плечима. Дивися: i лук, i стрiли, i шабля i спис. Ще й два
пiстолi при сiдлi в кобурах. Та ще й сталевий щит взяло i кончар... Це вiн
на одного мене так вирядився. А де ж це стерво було, як людей на зарiз
гнали?!
Омелько поклав руку на плече хлопчику.
- Тихо веди коней за скелi. I тримай, щоб не вiдскочили. I не потикайся
з-за каменiв. Ну от.
Малий, пригинаючись, так само як ото тiльки-но Омелько, пробiг нагору
проходом i взяв коней за поводи.
- Вже, батьку! - Прошелестiв хлопчик.
- Молодець. Сиди тихо. - Проказав у прохiд Омелько. I зразу настромив
на стрiлу свою шапку i висунув ©© над каменем. Склав пальцi кiльцем i щосили
свиснув.
Верхiвцi миттю схопились за зброю.
Омелько повiв шапкою вздовж каменя. На це з лiвого берега лупонули
пострiли аркебузiв, та ще над шапкою просвистiли двi стрiли.
Присiвши навкарачки, козак обернувся спиною до лiвого берега, склав
трубою руки i проказав до каменiв у прохiд.
- Гей, стрiльцi сранi! Який шинкар вас вчив? Луна вiдбилась вiд
кам'яно© брили - на тiм боцi здалось, що кричать аж з-за кiнця скель.
- А, це ти, вовкулака? - Закричав чорнявий у синiм жупанi. - За каменем
сховався? Бо©шся.
- Що ти кажеш? Не чую. - Так само до кам'яно© брили прокричав Омелько.
- Ти, ти, вовкулака чортiв, архимник i ворожбит, виходь, виходь,
поговоримо.
Поки худорлявий горлав, Омелько нап'яв лука, митт во скинув його над
каменем i пустив стрiлу на звук. I зразу над лiвим берегом почувся зойк i
хрипкий стогiн.
Омелько кинувся кам'яним проходом нагору i припав до щiлини мiж
каменями.
Вiн побачив, що худорлявий намага ться видерти стрiлу iз кистi правицi.
Iншi поспiшно набивали аркебузи. А дво вершникiв вже тримали луки
напоготовi. Сотник просто направив свого колiщаткового карабiна на каменi.
Значить вiн ще не стрiляв. "Це вже поважний ворог. Стрiлою його зараз не
дiстанеш. От мушкетик би мiй зараз... " - Мiркував Омелько, примiряючись, як
звiдтiля вдарити краще по ворогах. Шелюг не тiльки закривав його вiд
ворогiв, а й не давав добре прицiлитись. Позаду почулось гаряче дихання.
Обернувся - малий, пригнувшись, теж пригляда ться до того берега.
- Конi?
- Прив'язав до куща...
- Якщо щось - до сосни. А далi сiдай на Лиска. Пам'ята ш?
- Ага! Кого тепер поцiлите?
- Не базiкай пiд руку.
I ось втiкачi побачили: тро верхiвцiв ©дуть кудись назад, спускаються
за круглий пагорб.
- Дивись, вирiшили обiйти мене з заходу. Значить, не знають цього
проходу. Дивись i навчайся: цi триматимуть нас пiд прицiлом, а тi
перепливатимуть рiчку...
Справдi, так все i було - пiд липами всi зi збро ю напоготовi.
А згори, iз заходу, з-пiд розбито© блискавкою верби, випливали тро ,
тримаючись за сво©х коней.
- Батьку! Вода ©х несе до нас! Дострельте ©х. Бо вони вилiзуть i
повбивають нас.
- Е, нi! Не вилiзуть. Дивись. Якраз швидка течiя пiдхопила коней та
воякiв i потягла просто до правого берега.
Малий вп'явся в руку Омелька.
- Тс-с! Нехай вилазять....
I ось перший кiнь, рудий, зачепився переднiми копитами за дно. I
спробував стати. Та пiд водою був не грунт, не пiсок, а крутий схил кам'яно©
брили. Кiнь вiдчайдушно зашкрябав копитами по каменю. Течiя розвернула його
круп i вiн упав навзнак. Ще й свого хазя©на вдарив, i той занурився з
головою у каламутнi струменi.
Кiнь якось вирiвнявся i поплив униз по течi©, його хазя©н ледь-ледь
випiрнув i вже без збро© в руках пробував якось зачепитись за берег. Але
марно вiн обривав собi нiгтi об мокрий слизький камiнь. Пiсля кiлькох
невдалих спроб вiн повернув назад i його винесло на лiвий берег далеко вниз
вiд броду.
Тим часом другий кiнь видно намацав якусь невеличку площину, що вже
пiдвiвся на переднi. I його господар за ним.
От тодi Омелько затис носа на перенiссi лiвицею, правицею зробив нiби
кухлик. Набрав повнi легенi повiтря i, присiдаючи до землi, видихнув його iз
шаленим вовчим завиванням.
Не тiльки цей кiнь, а й конi всi © погонi на лiвому березi шарпонулись.
Один лучник - так ледь iз сiдла не вилетiв. А кволi собаки забрехали
хрипкими хворими голосами.
Цей же кiнь, що вже випадково зачепився на каменi, став дибки i боком
впав у каламутнi хвилi. I падаючи, притопив свого хазя©на. Щось цьому коневi
сталося, бо вiн виплив нижче звороту на рiвний берег. Але впав на мiлкому i
не пiдводився. А хазя©на цього коня, так бiльше нiхто i не бачив. Третiй
плавець кинув коня i повернув назад до лiвого берега.
I кiнь спробував вилiзти, але не мiг, i тiльки стояв наполовину у водi
i шкрябав копитом по кам'яному схилу.
- Гей, курвашi! Ви менi коня дару те? Чи позича те?
- Вовкулака! Гад пекельний!
- Сатана. Упир.
Омелько метнувся до сво©х коней. Витяг iз торби добрий аркан.
Притулився за останню невисоку брилу i, розкрутивши аркан, накинув його на
голову коневi. I потяг, упершись ногами в камiнь та вiдкинувшись всiм тiлом
назад. I кiнь наче зрозумiв, чого вiд нього хочуть, пiддав заднiми ногами,
переднiми копитами зачепився за якийсь виступ i вискочив на тверде. Але
потiм, тiльки Омелько зняв аркан, вирвався i побiг межи густi мокрi трави.
Стало тихо. Тiльки шумiла швидка вода. Омелько, iдучи пiд прикриттям
каменiв, скручував аркан. I на нього просто вилетiв з-за брили малий.
Очi вирячив, вуста бiлi, i вiн щосили ними хапав повiтря.
- Що?!
- Там! Над деревами...
- Щось знов побачив?
- Ага!
- Покажи, може, цього разу побачу i я. Стоячи за каменями зi сходу,
малий показав пальцем на розбиту вербу. Вiд не© у повiтрi, одна за одною,
пливли три сяючi кулi. Кожна завбiльшки з горщик. То вони спинялись, наче
танцюючи на одному мiсцi, то знов, з повiванням повiтря, починали рухатись
на схiд. Ще крокiв з пiвсотнi - i вони допливуть до обламано© гостро© гiлки
отi © найстарiшо© липи.
Омельковi гонителi не бачили цих срiблястих сяючих куль, бо пливли за
©хнiми спинами.
- Господи! Помилуй нас грiшних i спаси! - Омелько з таким острахом,
ревно та проникливо проказав це та перехрестився, що й малий зразу за ним
повторив. I раптом Омелько закричав тим:
- Не стрiляйте! Я зараз вийду! Ми поговоримо. Не стрiляйте тiльки. Бо
всiм буде велика бiда. От i гаразд! Поговоримо.
- Батечку! - Малий вхопив козака за руку. - Не ходiть! Це вiн упир,
вовкулака i перевертень католицький.
- Цить! Сховайся i не потикайся! - Вiдтрутив малого i виступив з-за
брили.
Всi прицiлились в нього.
- Чого вам вiд мене треба?
- Вiддай шахвiри. Це з шатiв свято© iкони.
- Чого це ти дба ш про нашi iкони?
- Цi шахвiри не з церкви. Вони з костьолу.
- А ще що?
- Ти повинен вiддати хлопчика.
- Це всi вимоги?
- Ще ти повинен по©хати до Львова i витлумачити, що там говорить турок,
бо не все зрозумiло, що вiн говорить.
- Зрозумiв! Тепер слухайте, тiльки не стрiляйте, бо буде бiда. Нiяких
шафiрiв у мене нема.
- Турок признався, що ти ©х у нього забрав.
- Нiяких туркiв не знаю!
- А той бусурмен, якого ти вiддав мо©м хлопцям?
- То ординець!
- Вiн признався, що вiн турок i що вiн тобi вiддав шахвiри та iншi
коштовностi.
- Ще раз кажу - шафiрiв нiяких не знаю. Хлопчик менi буде сином. До
Львова не по©ду - нiяко© мови, крiм нашо© православно©, я не знаю.
- Подумай! Рахуватиму до трьох. Ти сам вилiз - тепер вiд нас живим не
пiдеш.
- Пiдождiть, не стрiляйте. Ви ж бачите, я без збро©. Хiба беззбройну
людину вбивати можна?
- Ти не людина - ти архимник.
Омелько пiдвiв руки вгору i проговорив не дуже голосно, рiвним голосом:
- Обернiться i подивiться!
I раптом той, що кинув коня i зброю i вже вилiз на пагорб, щосили
заволав:
- Та стрiляйте! Вiн сатана! Вiн вас дурить.
Сотник теж закричав:
- Тихо! Хто тут керму ?
Але, побачивши сяючi кулi, один аркебузер з переляку шарпонувся, натис
на гачок. Курок з тлiючим? нотом клюнув поличку iз затравкою. I лупонув
гучний пострiл, сповивши стрiльця густим димом. I зразу ж срiблястi кулi
кинуло струсом повiтря на товстенний сук старо© липи. Спалах сяйва i грiм
вибуху був тако© сили, що малого на якийсь час ослiпило i оглушило.
А Омелька хвилею повiтря ще й на землю кинуло. Вибух рознiс на дрiбнi
трiски залишок найбiльшо© липи. А те кручене товстенне корiння горiло
яскравим вогнем, наче зовсiм сухе дерево.
На сусiднiх стовбурах вибухом постинало всi гiлки. По корi тих
стовбурiв, наче хто бризнув палаючою смолою, змi©лись язички вогню i
пiдiймався блакитний димок.
I по землi мов хто розбризкав вогонь - горiло в багатьох мiсцях.
Всю погоню покидало на землю.
Хто очманiло сидiв. Хто нерухомо лежав. Хто безтямно повзав.
Дво коней лежало нерухомо.
Собак взагалi не було видно.
Сотник повзав рачки, щось нiби шукав у травi. А каптан i штани у нього
в кiлькох мiсцях тлiли, i вiд них iшов блакитний дим.
- Ну от - все скiнчилось! Ось вашi шахвiри, ось вам ваший турок! -
сказав Омелько i обiйняв малого за плечi.
- Що це було, батьку?
- Наш порятунок. Сам пророк Iлля побив ©х колесами сво © колiсницi.
- А хiба бувають у колiсницi три колеса?
- Синку! Божеське людським не мiряють. Швидко на коня! Бо нам ще ©хати
та ©хати!
- А той кiнь, гнiдий, тепер наш?
- А то чий?!
I коли вони були вже на половинi шляху до лiсу, Омелько наздогнав
гнiдого коня. Без аркану, не злазячи з Буланка, прихопив чужого коня за
вуздечку. I повели вони гнiдого iз собою в козацькi проходи.
Отак, вже о три-кiнь, вони пiд'©хали до сосни, колись давно розбито©
блискавкою. А в цю горобину нiч ще залишки старi було розколото навпiл.
Вiд понiвечено© старезно© сосни на козацьку стежку ©х вивiв вiрний
козацький кiнь Лиско.
Невидима стежка, кручена i звивиста, позначена тiльки в кiнськiй головi
Лиска, вела ©х зручним проходом мiж деревами, через трав'янистi галявини,
зарослi опадки i пiщанi руча©.
Чим далi вони посувались на пiвденний схiд, тим менше було слiдiв
страшно© нiчно© бурi. Менше вiдчувалось напруги в повiтрi. От тiльки коли у
вузьких проходах Буланко i новий кiнь торкались шиями, ©хнi гриви злiтали
вгору i якийсь час стояли сторчма. Тодi Омелько хрестився i проказував
коротку молитву. Малий все повторював за ним.
Спочатку була сила-силенна поваляних вiкових сосон. Де-iнде й
вивернутих iз корiнням.
Але поволi повiтря ставало сухiшим, легшим, напо ним пахощами свiжо©
живицi та розквiтло© на пiщаних горбах рожево© смолки.
Перед полуднем почав на них напливати гострий запах смолистого диму.
У легкiм туманi блакитного диму вони ви©хали на здоровенну галявину.
Одна велетенська сосна на краю галявини дотлiвала.
Вiд галявини до узлiсся буря проламала широкий просад. Товстеннi
стовбури лежали, потрощенi, як цурпалки. За цими поваленими деревами
вiдкривався вниз вiльний прохiд далi на широку рiвнину.
- Тагану мо! Вогнище готове.
Вони зразу спiшились i припнули коней до високого пня. Омелько миттю
прилаштував вугря, загорнутого в траву, на тлiючий стовбур сосни.
Скоро до смолистого диму почав додаватись запах смажено© риби.
- Батькуй Так смачно пахне, що аж у животi хапа .
- Потерпи. Боронь Боже, недопечену рибу ©сти. Такi рiзi будуть, що й
сконати можна.
Вони сидiли збоку вiд жару, щоб дим очi не ви©дав. А конi стояли трохи
навкiс вiд них. То зразу нi малий, нi Омелько i не звернули уваги, як всi
три коня скинули голови, нашорошили вуха, роздули нiздрi. Тiльки тодi
Омелько схаменувся, як прив'язанi конi почали вихати. Вiн схопився вiд вогню
вже з луком i стрiлою на тятивi. А конi просто обiсiли - рвалися з прив'язi.
Козак вискочив на повалений стовбур, щоб краще роздивитись, що там такого? I
перелякано заволав малому:
- На сосну! Швидко! - Вiн тiльки головою кивнув, на яку повалену сосну
лiзти.
Конi вiдчайдушне заiржали, рвонулись i вiдiрвались. Помчали через
галявину до лiсу.
Малий навкарачки дряпався вгору похилим стовбуром. Вiн
вже пiднявся до перших гiлок. I раптом послизнувся, i ноги
його сприснули вниз. Але руками вiн вхопився за гiлку i так
i завис мiж стовбуром i землею.
I саме в цю мить вiд долини вилетiв неймовiрно© величини вовк. Мчав
просто до коней, що вже зникали межи сосон. Вовк рухався з такою шаленою
швидкiстю, що Омелько ледь встиг прицiлитись у нього i спустити стрiлу.
Стрiла влучила звiру ззаду в спину i вийшла вiстрям з грудей пiд
горлом.
Звiр кiлька разiв перекинувся з розгону через голову. I на якусь мить
застиг. А тодi враз ожив i почав пiдскакувати, мов якась страшна сила
пiдкидала його над землею.
Вiн клацав слинявою кривавою пащекою, грiб кiгтями i розкидав навколо
себе траву, пiсок, глицю i шишки.
Омелько вловив мить i одна за одною пустив двi стрiли. Перша стрiла
прошила вовка вiд ши© до черева, а друга пробила око i застрягла у черепi.
Звiр витягся. Але все грiб i грiб переднiми лапами пiсок. Малий вiдпустив
руки i впав на землю. Та зразу ж пiдвiвся i, шкутильгаючи злегка, побiг
подивитись на звiра.
- Куди ти?!
- На вовка подивитись. Вiн такий страшний.
- Не пiдходь! Це скажений вовк. У нашого пана, як я ще був зовсiм
маленьким, другий псар забив iз кушi скаженого вовка. I взяв його за хвiст,
щоб вiдкинути з дороги. I скоро по тому захворiв. Як чув, що хтось воду в
кухоль налива , чи з дiйницi перелива в глечик молоко, то криком кричав вiд
болю, головою бився об стiну. Весь пiл, де вiн лежав, був у кровi! Так
нещасний мучився, поки помер, так кричав!.. Тепер нам клопiт - це страхiття
треба спалити. Бо як хтось його скушту , то теж сказиться!..
- I наш Бубка може?..
- Бубка, якщо тi курвашi його не порiшили, нiколи не вхопить вовчого
падла. Отам пiд хвостом коло гузна у вовка залоза. Отой сморiд од тих
залоз - так i карабашiв лякав. А вони, може, й бiльшi за вовка були... Ну
добре, на балачки час витрача мо. Поки не спалю вовка, конi не заспокояться.
Омелько шаблею нарубав здоровенну купу гiлок, накидав на звiра i
пiдпалив. Зайнялось високе полум'я.
- Батьку, а наша риба? - Скрикнув малий i прожогом кинувся до
велетенського догораючого стовбура.
Обпiкаючи пальцi, витяг згорток iз вугрем. Вiн поклав його на повалену
сосну i розколупав гiлочкою, бо жаринки пекли руки. Майже вся рибина
обвуглилась. Лишився шматочок може бiльший за два вершки. Малий поклав його
на чисту кору, щоб вичах i побiг до козака.
- Батьку! Дайте того ножичка, що ви менi подарували!
Омелько витяг тонкий стилет iз шапки i подав хлопчику. Малий шматочок
вугря розрiзав. Один шматочок з'©в, обсмоктуючи хребет i облизуючи пальцi.
Другий шматочок вiднiс "батьковi". Бо той не вiдходив вiд багаття, а
все пiдкидав гiлки у вогонь.
- Спасибi, що батька не забув. Ти сам ©ж. Я ©х не раз i не два ©в, коли
у ляхах був. А ти - коли то ще Бог дасть тобi вугря скуштувати - ©ж сам. А
ножа менi вiддай: без пiхов - рiч небезпечна. От зроблю пiхви - будеш сам
носити. А зараз ходiмо коней збирати...
На диво, першим вони знайшли чужого гнiдого, потiм Лиска, а далi й
Буланка.
Тодi Омелько взяв сокиру i нарубав доброго, товстого гiлля i постягав
на багаття. I тiльки тодi, коли вогонь добре зайнявся, поспiшили з цi ©
небезпечно© галявини.
Коней напо©ли в оладцi з мiлкого прозорого ручаю. I самi напились.
Малий знов пожалiвся.
- Вугор такий смачний, але ©сти ще бiльше хочеться!
- Потерпи, синку. До хутора вже рукою подати.
Спочатку вони стернею посувались бадьорою риссю. Потiм стежкою межи
височенними коноплями, вiд яких iшов густий, якийсь водночас терпкий i
подразливий дух. Далi була здоровенна латка буйного маку, який уже поскидав
майже зi всiх кущiв
великi рожевi, з чорними плямами, пелюстки. Далi йшов добрий часник,
високе соковите пiр'я цибулi, попелястi кущi рясного гороху, цiле поле
чорно© редьки iз широким, рваним i дiрчастим листом. Далi просадом ряснiли
наче коралами засипанi, вишнi.
Вже перед самим подвiр'ям зростали високi грушi i кiлька низеньких, але
рясних, аж гiлки обламувались, яблунь. Все подвiр'я оточував добрий високий
плетений тин iз тесаними стулками ворiт на дубовим стовпах. Та ще збоку
непримiтно, пiд яблунями, був у тинi високий перелаз.
Коли Омелько пiд'©хав до самих ворiт, вiн запугав. Але на його пугання
нiхто не вiдгукнувся, крiм двох кудлатих полових собак.
Тодi козак просто загукав, злегка вдаряючи нага м у дзвiнкi стулки
ворiт.
- Симоне! Вiдчиняй! Це я - Омелько.
Зразу в хатi почулись сполоханi голоси. Загуркотiли засуви, вiдчинились
дверi, i на подвiр'© враз з'явилась юрба. Попереду дебела вагiтна молодиця,
двiйко дiвчаток-пiдлiткiв, два хлопчаки, ще дво дiвчаток маленьких, стара
смаглява баба та маленький сивий дiдок:
- Добрий день, люди добрi. Приймайте гостей. - Привiтався Омелько,
знiмаючи перед хуторянами шапку.
- Добрий день, козаче! - Проказала вагiтна молодиця басовито. - То оце
ти той славний Омелько?
- Я справдi Омелько. А чи справдi я славний, то про те нехай люди
скажуть.
- Не прибiдняйся. Всi ви, добра б вам не було, славнi. Твiй Симон теж
славний. Славний, славний, а в льоху он сидить!..
- Цить! Мовчи. - Шарпонула ©© за рукав смаглява бабуся.
Стулки ворiт вiдчинили дiвчатка-пiдлiтки. Тодi наперед вийшла смаглява
баба, невисока, але статечна, взяла коня пiд вузду.
- Козаче-соколе! Ти ©© не слухай. Язик без кiсток, то вона й меле...
Омелько скочив з коня, зняв з сiдла малого. Поцiлував ручку старiй
господинi. Малий теж приклався.
Козак i малий довго вiдмивались, натираючи руки бiлою глиною. Одна
дiвчинка ©м поливала, друга подавала рушник. Потiм Омелько i малий сидiли за
довгим столом, ©х пригощали пiсним борщем з грибами, крутою пшоняною кашею
та квасом з вишеньок.
Молодиця поставила пляшку зеленого скла з оковитою. Але Омелько
вiдтрутив.
- Чи ти часом не та мний потурнак, славний козаче? - хидно спитала
молодиця.
- Часом ще нi. А зараз я в дiлi. Отож i не час... Ми з хлопцями возили
рибу на ярмарок. Спродались i вертали на Сiч. Та й здибались iз
людоловами...
I Омелько розповiв про бiди i пригоди цi © подорожi. Та не про все. Нi
словом не обмовився про шахвiри, нi про дядька з косою, нi про вибух
срiблястих куль. Сказав тiльки, що блискавка вдарила у дерево, пiд яким
вороги стояли, то ©х геть порозкидало на всi боки.
- Бач, як воно бува ! Тут сильний вiтер пiд нiч схопився. Думали: все
тут поруйну , садок обтрусить... Та нi, Бог милував нас грiшних, вiтер скоро
вщух, пiшов рясний дощ та зразу й перестав. А от над лiсом i туди далi на
пiвнiч, всю нiч гримiло i так блимало, що нiби там небо горiло...
Омелько обернувся на малого i побачив, що вiн мiцно спить. Сидить
рiвно, голову схилив пiдборiддям на груди, а ложку мiцно затис у руцi.
- Вибачайте, матiнко. Зараз малого вмощу, а тодi поговоримо.
Омелько показав старiй очима i порухом брiв, щоб при розмовi молодших
не було. Вiн винiс малого з хати i вмостив у хлiвi на сiнi, де вiн поставив
сво©х коней.
I собаки навiть не загарчали, коли Омелько у хлiвi порядкував.
Коли Омелько з перекидними торбами зайшов до свiтлицi, там з молодечi
вже нiкого не було.
- Я так, люди добрi, зрозумiв, що добрий наш приятель Симон потрапив до
узилища. Так?
Молодиця аж сiпалась, щось хотiла бовкнути гостре i образливе, але баба
так на не© зиркнула, що вона на якийсь час вгамувалась.
- Зять ходив цi © весни на рибу. Це ти, козаче, певно, зна ш. I добре
потiм уторгував. Та й купив у Бiлiй пару справних сiрих волiв. Як мальованi
- круторогi та бедрастi. А тут наша озимина цього року вродила як нiколи, та
ще й ранiше, нiж у сусiдiв. Вiн швиденько намолотив i повiз у Сквиру. Перша
пшениця цього врожаю. Аж тут - де взявся такий панок iз слугами. I каже, що
то його воли. Що ©х у нього навеснi вкрали. Симон йому сказав, що вiн волiв
у Бiлiй купив. А той каже, що по©хали в Бiлу, нехай там засвiдчать, що ти ©х
купив. Симон сказав, що в нього часу нема по ярмарках ©здити - вчорашнiх
свiдкiв шукати. Панок тодi й говорить, що це саме вiн, Симон, i вкрав волiв,
бо нiяких свiдкiв у нього нема. А Симон, ти ж зна ш, гарячий чоловiк, не
стерпiв такого
глуму i кинувся на нього. А тi сучi слуги тодi на Симона. Почалась
бiйка... Поранили Симона i вiн двох слуг повередив. Тепер сидить в узилищi у
Сквирi... Коли суд буде, не кажуть... Мабуть, пiсля Спаса... Забрали i
волiв, i воза, i пшеницю... Що ми тепер?
Омелько мовчки, з незворушним лицем вислухав оповiдь старо©. Не
опускаючи голови, нахилився до торби, поколупався там i виклав на дзвiнкi
дошки ваговитий гаманець.
- Слухайте, що скажу. Оце вам грошi на добрих волiв. - Омелько одна по
однiй виклав шiсть срiбних монет. - Цi грошi мо©. Як дуже збагатi те -
вiддасте через десять рокiв. А оце - на викуп Симона. Це грошi гуртовi, коли
Симон зможе вiддати, нехай вiддасть. Вiн знав хлопцiв, зна добре хлопцiв з
нашого куреня i тих, хто казну трима ... Хто пiде у Сквиру з ваших родичiв,
то не мо дiло. Менi ж не з руки, бо, ви ж зна те, кожному владцю, як кiстка
в горлi, запорожець. Як я там об'явлюся, тiльки зашкодить Симоновi. Головне
- визволяйте його до Спаса. Потiм буде пiзно, як почнуть судити... А поки
викупите Симона, я вам трошки пiдсоблю. Я вже й мiсце придивився. Отамо,
бiля конопель. Тiльки щоб туди, крiм мого малого, туди не потикався нiхто...
- Синку... Та як же так?.. Отако. Та тобi треба голову змити, та чисте
вдягти та вiдпочити! - Захвилювалась стара. Не знала, що казати, що робити.
Тiльки пересовувала срiбляники по дошках.
- Матiнко, моя голубонько! Козак завжди при дiлi. Хоч би й вошi б' , а
все не гуля ! Якщо така вже ваша ласка, то виперiть менi каптан. Щоб вiн
добре висох, поки я молотитиму...
Старий дiдок сидiв на ослiнчику i тiльки сльози рукавом утирав.
Омелько зайшов до клунi i, вибравши найзамашнiшого цiпа та граблi й
дерев'яну лопату, подався з двору. А свiй багатостраждальний каптан кинув на
плетений тин. Пси, коли вiн iшов подвiр'ям, потрюхали за ним i помахували
волохатими хвостами.
Омелько вже пройшов вишневий просад, як почув галас у хатi. Лаялись
щиро i запекло. Але про що йшлося, на такiй вiдстанi не було дiбрати.
Козак уважно обдивився мiсце для тiчка. Зрадiв, що не помилився, коли
примiтив зi стежки це мiсце: рiк чи два тому тут був добрий гарман, ще й
глиною змащений. Довелося тiльки у кiлькох мiсцях зрiзати заступом
бур'янини. Перетяг снопи iз найближчого полукiпка, розстелив у два ряди
колоссям докупи.
Ревно проказав молитву i, вхопивши обiруч кислицеве цiпилно, лупонув
дубовим бичем по колосках. I бiльше нi про що не думав козак, а пильнував,
щоб один удар був за другим, як у того молота, приладнаний до водяного
колеса.
Лупання цiпа хоч i глушила солома, а одначе воно покривало всi звуки
хутора. Та й цiп же був справний - i по його зросту, i по його руцi. Так i
прилипло до пальцiв рожеве кисличне цiпилно, вичовгане роботящими руками до
скляного полиску. Бив розмашисто, рiвно i приспiвував пiд удари бича:
- По-на-див-ся жу-ра-вель! До ба-би-них ко-но-пель!
Тiльки на мить переривав розмiрене лупання бичем, щоб вiдсунути
обмолочену солому i вiдгребти лопатою зерно.
Як хто зачаклував: тiльки добив полукiпок - i сонце зайшло.
Сонце зайшло чисте - на добру годину.
Омелько озирнувся на садибу: там щось вони камешились, бiгали
подвiр'ям.
Здер iз себе геть мокру важку сорочку i швидко вступив у розiгрiтi
спекотним днем дурманно духмянi коноплi. Дух ©х був гострий, солодкуватий,
вiд нього зразу сушило i терпло в горлi. Одною рукою затулив носа i подерся,
затамувавши дихання, через височеннi заростi конопель. Коли в нього вже не
вистачило духу, якраз ширина латки скiнчилась. Вiн вiддихнувся, знов закрив
носа. I швидко подерся крiзь коноплi. Цупке листя дерло шкiру, з плосконi
обсипав його рясний теплий, мов борошно, пилок.
Так Омелько продерся в коноплях кiлька разiв туди й сюди. Та почув, що
пiт почина пiдсихати. Зразу спинився i, витягши з пiхов турецького ножа,
почав обушком леза зiшкрябувати конопляний пилок, що поналипав на спiтнiле
тiло. Добре цвiла плоскiнь, бо цi © липучо© та пахучо© замазки набралось iз
вороняче яйце. Омелько обережно злiпив докупи це тiсто, обкатав у половi i,
загорнувши у листок подорожника, заховав у пояс. Тiльки переступив високий
перелаз, до нього кинулись собаки i почали лащитись.
- О! - Об'явилась з-за хлiву молодиця - Уже нового господина собi
знайшли. Що в тебе за малий? Хотiла його скупати - так вiн такий рейвах
зняв: видира ться, куса ться. Та я ж йому зiлля запарила! Та я ж йому ночви
помила! Та на ньому лепу цiлий пуд. Може, i нужа !
- Молодице! Облиш малого. Нехай спить. Вiн всю нiч i на мить очей не
склiпив.
- То я його маю в сво©й хатi класти на один пiл з дiтьми сво©ми?
- До тебе нiхто в хату на проситься.
- Та як так? Та що про мене люди скажуть?..
Омелько мовчки махнув рукою i пiшов у хлiв: як там конi, i що малий.
Всi три коня з шальками хрупали овес. Малий, накритий подертою
Омелько схопив малого за руки i швидко спустив униз на вогку землю, сам
легко зiстрибнув i вмить був у шароварах i при збро©.
I, низько пригнувшись, прича©вся у кам'яному проходi.
- Що тепер буде? - Спитав малий, пiдскакуючи до коней i хапаючи Лиска
за повiд.
- Як добре подивимось, то побачимо. Як побачимо - то й зрозумi мо.
I розбитi липи, i кущi i розмита земля круглого пагорба - все оповивала
вогка блакитна юга. Немов у повiтрi склився блакитний димок.
В паркому теплому повiтрi кожен, кожен шерхiт, кожен плюскiт наче
помножувався багатократно i розлiтався на всi боки.
Спочатку втiкачi почули хрускiт гiлок, плюскiт води, слабкий, хрипкий
собачий брехiт. Далi - i напруженi людськi голоси.
Вершники неквапно, притримуючи раз по раз коней, ви©хали на вершину
круглого пагорба.
За останнiми двома вершниками, а всього ©х було десятеро, на сворах
плуганилось п'ять гончакiв. Собаки все спинялись. Хворобливо вигинали
хребти, немов хотiли спорожнитись, здригались у судорогах i знов тяглися за
псарями.
- Впiзнав? - Прошепотiв Омелько до малого.
- Ага! Отой у бiлiй свитi був. Отой худий у синiм жупанi був... Iще отi
два псарi були... А оцього, чепурного, не було...
- Т-с-с-с!.. Це ©хнiй сотник. Бач, як цей покатоличений перевертень
убрався? Ото на головi в нього блищить сталева мiсюрка. I кольчуга справна.
Карабiн за плечима. Дивися: i лук, i стрiли, i шабля i спис. Ще й два
пiстолi при сiдлi в кобурах. Та ще й сталевий щит взяло i кончар... Це вiн
на одного мене так вирядився. А де ж це стерво було, як людей на зарiз
гнали?!
Омелько поклав руку на плече хлопчику.
- Тихо веди коней за скелi. I тримай, щоб не вiдскочили. I не потикайся
з-за каменiв. Ну от.
Малий, пригинаючись, так само як ото тiльки-но Омелько, пробiг нагору
проходом i взяв коней за поводи.
- Вже, батьку! - Прошелестiв хлопчик.
- Молодець. Сиди тихо. - Проказав у прохiд Омелько. I зразу настромив
на стрiлу свою шапку i висунув ©© над каменем. Склав пальцi кiльцем i щосили
свиснув.
Верхiвцi миттю схопились за зброю.
Омелько повiв шапкою вздовж каменя. На це з лiвого берега лупонули
пострiли аркебузiв, та ще над шапкою просвистiли двi стрiли.
Присiвши навкарачки, козак обернувся спиною до лiвого берега, склав
трубою руки i проказав до каменiв у прохiд.
- Гей, стрiльцi сранi! Який шинкар вас вчив? Луна вiдбилась вiд
кам'яно© брили - на тiм боцi здалось, що кричать аж з-за кiнця скель.
- А, це ти, вовкулака? - Закричав чорнявий у синiм жупанi. - За каменем
сховався? Бо©шся.
- Що ти кажеш? Не чую. - Так само до кам'яно© брили прокричав Омелько.
- Ти, ти, вовкулака чортiв, архимник i ворожбит, виходь, виходь,
поговоримо.
Поки худорлявий горлав, Омелько нап'яв лука, митт во скинув його над
каменем i пустив стрiлу на звук. I зразу над лiвим берегом почувся зойк i
хрипкий стогiн.
Омелько кинувся кам'яним проходом нагору i припав до щiлини мiж
каменями.
Вiн побачив, що худорлявий намага ться видерти стрiлу iз кистi правицi.
Iншi поспiшно набивали аркебузи. А дво вершникiв вже тримали луки
напоготовi. Сотник просто направив свого колiщаткового карабiна на каменi.
Значить вiн ще не стрiляв. "Це вже поважний ворог. Стрiлою його зараз не
дiстанеш. От мушкетик би мiй зараз... " - Мiркував Омелько, примiряючись, як
звiдтiля вдарити краще по ворогах. Шелюг не тiльки закривав його вiд
ворогiв, а й не давав добре прицiлитись. Позаду почулось гаряче дихання.
Обернувся - малий, пригнувшись, теж пригляда ться до того берега.
- Конi?
- Прив'язав до куща...
- Якщо щось - до сосни. А далi сiдай на Лиска. Пам'ята ш?
- Ага! Кого тепер поцiлите?
- Не базiкай пiд руку.
I ось втiкачi побачили: тро верхiвцiв ©дуть кудись назад, спускаються
за круглий пагорб.
- Дивись, вирiшили обiйти мене з заходу. Значить, не знають цього
проходу. Дивись i навчайся: цi триматимуть нас пiд прицiлом, а тi
перепливатимуть рiчку...
Справдi, так все i було - пiд липами всi зi збро ю напоготовi.
А згори, iз заходу, з-пiд розбито© блискавкою верби, випливали тро ,
тримаючись за сво©х коней.
- Батьку! Вода ©х несе до нас! Дострельте ©х. Бо вони вилiзуть i
повбивають нас.
- Е, нi! Не вилiзуть. Дивись. Якраз швидка течiя пiдхопила коней та
воякiв i потягла просто до правого берега.
Малий вп'явся в руку Омелька.
- Тс-с! Нехай вилазять....
I ось перший кiнь, рудий, зачепився переднiми копитами за дно. I
спробував стати. Та пiд водою був не грунт, не пiсок, а крутий схил кам'яно©
брили. Кiнь вiдчайдушно зашкрябав копитами по каменю. Течiя розвернула його
круп i вiн упав навзнак. Ще й свого хазя©на вдарив, i той занурився з
головою у каламутнi струменi.
Кiнь якось вирiвнявся i поплив униз по течi©, його хазя©н ледь-ледь
випiрнув i вже без збро© в руках пробував якось зачепитись за берег. Але
марно вiн обривав собi нiгтi об мокрий слизький камiнь. Пiсля кiлькох
невдалих спроб вiн повернув назад i його винесло на лiвий берег далеко вниз
вiд броду.
Тим часом другий кiнь видно намацав якусь невеличку площину, що вже
пiдвiвся на переднi. I його господар за ним.
От тодi Омелько затис носа на перенiссi лiвицею, правицею зробив нiби
кухлик. Набрав повнi легенi повiтря i, присiдаючи до землi, видихнув його iз
шаленим вовчим завиванням.
Не тiльки цей кiнь, а й конi всi © погонi на лiвому березi шарпонулись.
Один лучник - так ледь iз сiдла не вилетiв. А кволi собаки забрехали
хрипкими хворими голосами.
Цей же кiнь, що вже випадково зачепився на каменi, став дибки i боком
впав у каламутнi хвилi. I падаючи, притопив свого хазя©на. Щось цьому коневi
сталося, бо вiн виплив нижче звороту на рiвний берег. Але впав на мiлкому i
не пiдводився. А хазя©на цього коня, так бiльше нiхто i не бачив. Третiй
плавець кинув коня i повернув назад до лiвого берега.
I кiнь спробував вилiзти, але не мiг, i тiльки стояв наполовину у водi
i шкрябав копитом по кам'яному схилу.
- Гей, курвашi! Ви менi коня дару те? Чи позича те?
- Вовкулака! Гад пекельний!
- Сатана. Упир.
Омелько метнувся до сво©х коней. Витяг iз торби добрий аркан.
Притулився за останню невисоку брилу i, розкрутивши аркан, накинув його на
голову коневi. I потяг, упершись ногами в камiнь та вiдкинувшись всiм тiлом
назад. I кiнь наче зрозумiв, чого вiд нього хочуть, пiддав заднiми ногами,
переднiми копитами зачепився за якийсь виступ i вискочив на тверде. Але
потiм, тiльки Омелько зняв аркан, вирвався i побiг межи густi мокрi трави.
Стало тихо. Тiльки шумiла швидка вода. Омелько, iдучи пiд прикриттям
каменiв, скручував аркан. I на нього просто вилетiв з-за брили малий.
Очi вирячив, вуста бiлi, i вiн щосили ними хапав повiтря.
- Що?!
- Там! Над деревами...
- Щось знов побачив?
- Ага!
- Покажи, може, цього разу побачу i я. Стоячи за каменями зi сходу,
малий показав пальцем на розбиту вербу. Вiд не© у повiтрi, одна за одною,
пливли три сяючi кулi. Кожна завбiльшки з горщик. То вони спинялись, наче
танцюючи на одному мiсцi, то знов, з повiванням повiтря, починали рухатись
на схiд. Ще крокiв з пiвсотнi - i вони допливуть до обламано© гостро© гiлки
отi © найстарiшо© липи.
Омельковi гонителi не бачили цих срiблястих сяючих куль, бо пливли за
©хнiми спинами.
- Господи! Помилуй нас грiшних i спаси! - Омелько з таким острахом,
ревно та проникливо проказав це та перехрестився, що й малий зразу за ним
повторив. I раптом Омелько закричав тим:
- Не стрiляйте! Я зараз вийду! Ми поговоримо. Не стрiляйте тiльки. Бо
всiм буде велика бiда. От i гаразд! Поговоримо.
- Батечку! - Малий вхопив козака за руку. - Не ходiть! Це вiн упир,
вовкулака i перевертень католицький.
- Цить! Сховайся i не потикайся! - Вiдтрутив малого i виступив з-за
брили.
Всi прицiлились в нього.
- Чого вам вiд мене треба?
- Вiддай шахвiри. Це з шатiв свято© iкони.
- Чого це ти дба ш про нашi iкони?
- Цi шахвiри не з церкви. Вони з костьолу.
- А ще що?
- Ти повинен вiддати хлопчика.
- Це всi вимоги?
- Ще ти повинен по©хати до Львова i витлумачити, що там говорить турок,
бо не все зрозумiло, що вiн говорить.
- Зрозумiв! Тепер слухайте, тiльки не стрiляйте, бо буде бiда. Нiяких
шафiрiв у мене нема.
- Турок признався, що ти ©х у нього забрав.
- Нiяких туркiв не знаю!
- А той бусурмен, якого ти вiддав мо©м хлопцям?
- То ординець!
- Вiн признався, що вiн турок i що вiн тобi вiддав шахвiри та iншi
коштовностi.
- Ще раз кажу - шафiрiв нiяких не знаю. Хлопчик менi буде сином. До
Львова не по©ду - нiяко© мови, крiм нашо© православно©, я не знаю.
- Подумай! Рахуватиму до трьох. Ти сам вилiз - тепер вiд нас живим не
пiдеш.
- Пiдождiть, не стрiляйте. Ви ж бачите, я без збро©. Хiба беззбройну
людину вбивати можна?
- Ти не людина - ти архимник.
Омелько пiдвiв руки вгору i проговорив не дуже голосно, рiвним голосом:
- Обернiться i подивiться!
I раптом той, що кинув коня i зброю i вже вилiз на пагорб, щосили
заволав:
- Та стрiляйте! Вiн сатана! Вiн вас дурить.
Сотник теж закричав:
- Тихо! Хто тут керму ?
Але, побачивши сяючi кулi, один аркебузер з переляку шарпонувся, натис
на гачок. Курок з тлiючим? нотом клюнув поличку iз затравкою. I лупонув
гучний пострiл, сповивши стрiльця густим димом. I зразу ж срiблястi кулi
кинуло струсом повiтря на товстенний сук старо© липи. Спалах сяйва i грiм
вибуху був тако© сили, що малого на якийсь час ослiпило i оглушило.
А Омелька хвилею повiтря ще й на землю кинуло. Вибух рознiс на дрiбнi
трiски залишок найбiльшо© липи. А те кручене товстенне корiння горiло
яскравим вогнем, наче зовсiм сухе дерево.
На сусiднiх стовбурах вибухом постинало всi гiлки. По корi тих
стовбурiв, наче хто бризнув палаючою смолою, змi©лись язички вогню i
пiдiймався блакитний димок.
I по землi мов хто розбризкав вогонь - горiло в багатьох мiсцях.
Всю погоню покидало на землю.
Хто очманiло сидiв. Хто нерухомо лежав. Хто безтямно повзав.
Дво коней лежало нерухомо.
Собак взагалi не було видно.
Сотник повзав рачки, щось нiби шукав у травi. А каптан i штани у нього
в кiлькох мiсцях тлiли, i вiд них iшов блакитний дим.
- Ну от - все скiнчилось! Ось вашi шахвiри, ось вам ваший турок! -
сказав Омелько i обiйняв малого за плечi.
- Що це було, батьку?
- Наш порятунок. Сам пророк Iлля побив ©х колесами сво © колiсницi.
- А хiба бувають у колiсницi три колеса?
- Синку! Божеське людським не мiряють. Швидко на коня! Бо нам ще ©хати
та ©хати!
- А той кiнь, гнiдий, тепер наш?
- А то чий?!
I коли вони були вже на половинi шляху до лiсу, Омелько наздогнав
гнiдого коня. Без аркану, не злазячи з Буланка, прихопив чужого коня за
вуздечку. I повели вони гнiдого iз собою в козацькi проходи.
Отак, вже о три-кiнь, вони пiд'©хали до сосни, колись давно розбито©
блискавкою. А в цю горобину нiч ще залишки старi було розколото навпiл.
Вiд понiвечено© старезно© сосни на козацьку стежку ©х вивiв вiрний
козацький кiнь Лиско.
Невидима стежка, кручена i звивиста, позначена тiльки в кiнськiй головi
Лиска, вела ©х зручним проходом мiж деревами, через трав'янистi галявини,
зарослi опадки i пiщанi руча©.
Чим далi вони посувались на пiвденний схiд, тим менше було слiдiв
страшно© нiчно© бурi. Менше вiдчувалось напруги в повiтрi. От тiльки коли у
вузьких проходах Буланко i новий кiнь торкались шиями, ©хнi гриви злiтали
вгору i якийсь час стояли сторчма. Тодi Омелько хрестився i проказував
коротку молитву. Малий все повторював за ним.
Спочатку була сила-силенна поваляних вiкових сосон. Де-iнде й
вивернутих iз корiнням.
Але поволi повiтря ставало сухiшим, легшим, напо ним пахощами свiжо©
живицi та розквiтло© на пiщаних горбах рожево© смолки.
Перед полуднем почав на них напливати гострий запах смолистого диму.
У легкiм туманi блакитного диму вони ви©хали на здоровенну галявину.
Одна велетенська сосна на краю галявини дотлiвала.
Вiд галявини до узлiсся буря проламала широкий просад. Товстеннi
стовбури лежали, потрощенi, як цурпалки. За цими поваленими деревами
вiдкривався вниз вiльний прохiд далi на широку рiвнину.
- Тагану мо! Вогнище готове.
Вони зразу спiшились i припнули коней до високого пня. Омелько миттю
прилаштував вугря, загорнутого в траву, на тлiючий стовбур сосни.
Скоро до смолистого диму почав додаватись запах смажено© риби.
- Батькуй Так смачно пахне, що аж у животi хапа .
- Потерпи. Боронь Боже, недопечену рибу ©сти. Такi рiзi будуть, що й
сконати можна.
Вони сидiли збоку вiд жару, щоб дим очi не ви©дав. А конi стояли трохи
навкiс вiд них. То зразу нi малий, нi Омелько i не звернули уваги, як всi
три коня скинули голови, нашорошили вуха, роздули нiздрi. Тiльки тодi
Омелько схаменувся, як прив'язанi конi почали вихати. Вiн схопився вiд вогню
вже з луком i стрiлою на тятивi. А конi просто обiсiли - рвалися з прив'язi.
Козак вискочив на повалений стовбур, щоб краще роздивитись, що там такого? I
перелякано заволав малому:
- На сосну! Швидко! - Вiн тiльки головою кивнув, на яку повалену сосну
лiзти.
Конi вiдчайдушне заiржали, рвонулись i вiдiрвались. Помчали через
галявину до лiсу.
Малий навкарачки дряпався вгору похилим стовбуром. Вiн
вже пiднявся до перших гiлок. I раптом послизнувся, i ноги
його сприснули вниз. Але руками вiн вхопився за гiлку i так
i завис мiж стовбуром i землею.
I саме в цю мить вiд долини вилетiв неймовiрно© величини вовк. Мчав
просто до коней, що вже зникали межи сосон. Вовк рухався з такою шаленою
швидкiстю, що Омелько ледь встиг прицiлитись у нього i спустити стрiлу.
Стрiла влучила звiру ззаду в спину i вийшла вiстрям з грудей пiд
горлом.
Звiр кiлька разiв перекинувся з розгону через голову. I на якусь мить
застиг. А тодi враз ожив i почав пiдскакувати, мов якась страшна сила
пiдкидала його над землею.
Вiн клацав слинявою кривавою пащекою, грiб кiгтями i розкидав навколо
себе траву, пiсок, глицю i шишки.
Омелько вловив мить i одна за одною пустив двi стрiли. Перша стрiла
прошила вовка вiд ши© до черева, а друга пробила око i застрягла у черепi.
Звiр витягся. Але все грiб i грiб переднiми лапами пiсок. Малий вiдпустив
руки i впав на землю. Та зразу ж пiдвiвся i, шкутильгаючи злегка, побiг
подивитись на звiра.
- Куди ти?!
- На вовка подивитись. Вiн такий страшний.
- Не пiдходь! Це скажений вовк. У нашого пана, як я ще був зовсiм
маленьким, другий псар забив iз кушi скаженого вовка. I взяв його за хвiст,
щоб вiдкинути з дороги. I скоро по тому захворiв. Як чув, що хтось воду в
кухоль налива , чи з дiйницi перелива в глечик молоко, то криком кричав вiд
болю, головою бився об стiну. Весь пiл, де вiн лежав, був у кровi! Так
нещасний мучився, поки помер, так кричав!.. Тепер нам клопiт - це страхiття
треба спалити. Бо як хтось його скушту , то теж сказиться!..
- I наш Бубка може?..
- Бубка, якщо тi курвашi його не порiшили, нiколи не вхопить вовчого
падла. Отам пiд хвостом коло гузна у вовка залоза. Отой сморiд од тих
залоз - так i карабашiв лякав. А вони, може, й бiльшi за вовка були... Ну
добре, на балачки час витрача мо. Поки не спалю вовка, конi не заспокояться.
Омелько шаблею нарубав здоровенну купу гiлок, накидав на звiра i
пiдпалив. Зайнялось високе полум'я.
- Батьку, а наша риба? - Скрикнув малий i прожогом кинувся до
велетенського догораючого стовбура.
Обпiкаючи пальцi, витяг згорток iз вугрем. Вiн поклав його на повалену
сосну i розколупав гiлочкою, бо жаринки пекли руки. Майже вся рибина
обвуглилась. Лишився шматочок може бiльший за два вершки. Малий поклав його
на чисту кору, щоб вичах i побiг до козака.
- Батьку! Дайте того ножичка, що ви менi подарували!
Омелько витяг тонкий стилет iз шапки i подав хлопчику. Малий шматочок
вугря розрiзав. Один шматочок з'©в, обсмоктуючи хребет i облизуючи пальцi.
Другий шматочок вiднiс "батьковi". Бо той не вiдходив вiд багаття, а
все пiдкидав гiлки у вогонь.
- Спасибi, що батька не забув. Ти сам ©ж. Я ©х не раз i не два ©в, коли
у ляхах був. А ти - коли то ще Бог дасть тобi вугря скуштувати - ©ж сам. А
ножа менi вiддай: без пiхов - рiч небезпечна. От зроблю пiхви - будеш сам
носити. А зараз ходiмо коней збирати...
На диво, першим вони знайшли чужого гнiдого, потiм Лиска, а далi й
Буланка.
Тодi Омелько взяв сокиру i нарубав доброго, товстого гiлля i постягав
на багаття. I тiльки тодi, коли вогонь добре зайнявся, поспiшили з цi ©
небезпечно© галявини.
Коней напо©ли в оладцi з мiлкого прозорого ручаю. I самi напились.
Малий знов пожалiвся.
- Вугор такий смачний, але ©сти ще бiльше хочеться!
- Потерпи, синку. До хутора вже рукою подати.
Спочатку вони стернею посувались бадьорою риссю. Потiм стежкою межи
височенними коноплями, вiд яких iшов густий, якийсь водночас терпкий i
подразливий дух. Далi була здоровенна латка буйного маку, який уже поскидав
майже зi всiх кущiв
великi рожевi, з чорними плямами, пелюстки. Далi йшов добрий часник,
високе соковите пiр'я цибулi, попелястi кущi рясного гороху, цiле поле
чорно© редьки iз широким, рваним i дiрчастим листом. Далi просадом ряснiли
наче коралами засипанi, вишнi.
Вже перед самим подвiр'ям зростали високi грушi i кiлька низеньких, але
рясних, аж гiлки обламувались, яблунь. Все подвiр'я оточував добрий високий
плетений тин iз тесаними стулками ворiт на дубовим стовпах. Та ще збоку
непримiтно, пiд яблунями, був у тинi високий перелаз.
Коли Омелько пiд'©хав до самих ворiт, вiн запугав. Але на його пугання
нiхто не вiдгукнувся, крiм двох кудлатих полових собак.
Тодi козак просто загукав, злегка вдаряючи нага м у дзвiнкi стулки
ворiт.
- Симоне! Вiдчиняй! Це я - Омелько.
Зразу в хатi почулись сполоханi голоси. Загуркотiли засуви, вiдчинились
дверi, i на подвiр'© враз з'явилась юрба. Попереду дебела вагiтна молодиця,
двiйко дiвчаток-пiдлiткiв, два хлопчаки, ще дво дiвчаток маленьких, стара
смаглява баба та маленький сивий дiдок:
- Добрий день, люди добрi. Приймайте гостей. - Привiтався Омелько,
знiмаючи перед хуторянами шапку.
- Добрий день, козаче! - Проказала вагiтна молодиця басовито. - То оце
ти той славний Омелько?
- Я справдi Омелько. А чи справдi я славний, то про те нехай люди
скажуть.
- Не прибiдняйся. Всi ви, добра б вам не було, славнi. Твiй Симон теж
славний. Славний, славний, а в льоху он сидить!..
- Цить! Мовчи. - Шарпонула ©© за рукав смаглява бабуся.
Стулки ворiт вiдчинили дiвчатка-пiдлiтки. Тодi наперед вийшла смаглява
баба, невисока, але статечна, взяла коня пiд вузду.
- Козаче-соколе! Ти ©© не слухай. Язик без кiсток, то вона й меле...
Омелько скочив з коня, зняв з сiдла малого. Поцiлував ручку старiй
господинi. Малий теж приклався.
Козак i малий довго вiдмивались, натираючи руки бiлою глиною. Одна
дiвчинка ©м поливала, друга подавала рушник. Потiм Омелько i малий сидiли за
довгим столом, ©х пригощали пiсним борщем з грибами, крутою пшоняною кашею
та квасом з вишеньок.
Молодиця поставила пляшку зеленого скла з оковитою. Але Омелько
вiдтрутив.
- Чи ти часом не та мний потурнак, славний козаче? - хидно спитала
молодиця.
- Часом ще нi. А зараз я в дiлi. Отож i не час... Ми з хлопцями возили
рибу на ярмарок. Спродались i вертали на Сiч. Та й здибались iз
людоловами...
I Омелько розповiв про бiди i пригоди цi © подорожi. Та не про все. Нi
словом не обмовився про шахвiри, нi про дядька з косою, нi про вибух
срiблястих куль. Сказав тiльки, що блискавка вдарила у дерево, пiд яким
вороги стояли, то ©х геть порозкидало на всi боки.
- Бач, як воно бува ! Тут сильний вiтер пiд нiч схопився. Думали: все
тут поруйну , садок обтрусить... Та нi, Бог милував нас грiшних, вiтер скоро
вщух, пiшов рясний дощ та зразу й перестав. А от над лiсом i туди далi на
пiвнiч, всю нiч гримiло i так блимало, що нiби там небо горiло...
Омелько обернувся на малого i побачив, що вiн мiцно спить. Сидить
рiвно, голову схилив пiдборiддям на груди, а ложку мiцно затис у руцi.
- Вибачайте, матiнко. Зараз малого вмощу, а тодi поговоримо.
Омелько показав старiй очима i порухом брiв, щоб при розмовi молодших
не було. Вiн винiс малого з хати i вмостив у хлiвi на сiнi, де вiн поставив
сво©х коней.
I собаки навiть не загарчали, коли Омелько у хлiвi порядкував.
Коли Омелько з перекидними торбами зайшов до свiтлицi, там з молодечi
вже нiкого не було.
- Я так, люди добрi, зрозумiв, що добрий наш приятель Симон потрапив до
узилища. Так?
Молодиця аж сiпалась, щось хотiла бовкнути гостре i образливе, але баба
так на не© зиркнула, що вона на якийсь час вгамувалась.
- Зять ходив цi © весни на рибу. Це ти, козаче, певно, зна ш. I добре
потiм уторгував. Та й купив у Бiлiй пару справних сiрих волiв. Як мальованi
- круторогi та бедрастi. А тут наша озимина цього року вродила як нiколи, та
ще й ранiше, нiж у сусiдiв. Вiн швиденько намолотив i повiз у Сквиру. Перша
пшениця цього врожаю. Аж тут - де взявся такий панок iз слугами. I каже, що
то його воли. Що ©х у нього навеснi вкрали. Симон йому сказав, що вiн волiв
у Бiлiй купив. А той каже, що по©хали в Бiлу, нехай там засвiдчать, що ти ©х
купив. Симон сказав, що в нього часу нема по ярмарках ©здити - вчорашнiх
свiдкiв шукати. Панок тодi й говорить, що це саме вiн, Симон, i вкрав волiв,
бо нiяких свiдкiв у нього нема. А Симон, ти ж зна ш, гарячий чоловiк, не
стерпiв такого
глуму i кинувся на нього. А тi сучi слуги тодi на Симона. Почалась
бiйка... Поранили Симона i вiн двох слуг повередив. Тепер сидить в узилищi у
Сквирi... Коли суд буде, не кажуть... Мабуть, пiсля Спаса... Забрали i
волiв, i воза, i пшеницю... Що ми тепер?
Омелько мовчки, з незворушним лицем вислухав оповiдь старо©. Не
опускаючи голови, нахилився до торби, поколупався там i виклав на дзвiнкi
дошки ваговитий гаманець.
- Слухайте, що скажу. Оце вам грошi на добрих волiв. - Омелько одна по
однiй виклав шiсть срiбних монет. - Цi грошi мо©. Як дуже збагатi те -
вiддасте через десять рокiв. А оце - на викуп Симона. Це грошi гуртовi, коли
Симон зможе вiддати, нехай вiддасть. Вiн знав хлопцiв, зна добре хлопцiв з
нашого куреня i тих, хто казну трима ... Хто пiде у Сквиру з ваших родичiв,
то не мо дiло. Менi ж не з руки, бо, ви ж зна те, кожному владцю, як кiстка
в горлi, запорожець. Як я там об'явлюся, тiльки зашкодить Симоновi. Головне
- визволяйте його до Спаса. Потiм буде пiзно, як почнуть судити... А поки
викупите Симона, я вам трошки пiдсоблю. Я вже й мiсце придивився. Отамо,
бiля конопель. Тiльки щоб туди, крiм мого малого, туди не потикався нiхто...
- Синку... Та як же так?.. Отако. Та тобi треба голову змити, та чисте
вдягти та вiдпочити! - Захвилювалась стара. Не знала, що казати, що робити.
Тiльки пересовувала срiбляники по дошках.
- Матiнко, моя голубонько! Козак завжди при дiлi. Хоч би й вошi б' , а
все не гуля ! Якщо така вже ваша ласка, то виперiть менi каптан. Щоб вiн
добре висох, поки я молотитиму...
Старий дiдок сидiв на ослiнчику i тiльки сльози рукавом утирав.
Омелько зайшов до клунi i, вибравши найзамашнiшого цiпа та граблi й
дерев'яну лопату, подався з двору. А свiй багатостраждальний каптан кинув на
плетений тин. Пси, коли вiн iшов подвiр'ям, потрюхали за ним i помахували
волохатими хвостами.
Омелько вже пройшов вишневий просад, як почув галас у хатi. Лаялись
щиро i запекло. Але про що йшлося, на такiй вiдстанi не було дiбрати.
Козак уважно обдивився мiсце для тiчка. Зрадiв, що не помилився, коли
примiтив зi стежки це мiсце: рiк чи два тому тут був добрий гарман, ще й
глиною змащений. Довелося тiльки у кiлькох мiсцях зрiзати заступом
бур'янини. Перетяг снопи iз найближчого полукiпка, розстелив у два ряди
колоссям докупи.
Ревно проказав молитву i, вхопивши обiруч кислицеве цiпилно, лупонув
дубовим бичем по колосках. I бiльше нi про що не думав козак, а пильнував,
щоб один удар був за другим, як у того молота, приладнаний до водяного
колеса.
Лупання цiпа хоч i глушила солома, а одначе воно покривало всi звуки
хутора. Та й цiп же був справний - i по його зросту, i по його руцi. Так i
прилипло до пальцiв рожеве кисличне цiпилно, вичовгане роботящими руками до
скляного полиску. Бив розмашисто, рiвно i приспiвував пiд удари бича:
- По-на-див-ся жу-ра-вель! До ба-би-них ко-но-пель!
Тiльки на мить переривав розмiрене лупання бичем, щоб вiдсунути
обмолочену солому i вiдгребти лопатою зерно.
Як хто зачаклував: тiльки добив полукiпок - i сонце зайшло.
Сонце зайшло чисте - на добру годину.
Омелько озирнувся на садибу: там щось вони камешились, бiгали
подвiр'ям.
Здер iз себе геть мокру важку сорочку i швидко вступив у розiгрiтi
спекотним днем дурманно духмянi коноплi. Дух ©х був гострий, солодкуватий,
вiд нього зразу сушило i терпло в горлi. Одною рукою затулив носа i подерся,
затамувавши дихання, через височеннi заростi конопель. Коли в нього вже не
вистачило духу, якраз ширина латки скiнчилась. Вiн вiддихнувся, знов закрив
носа. I швидко подерся крiзь коноплi. Цупке листя дерло шкiру, з плосконi
обсипав його рясний теплий, мов борошно, пилок.
Так Омелько продерся в коноплях кiлька разiв туди й сюди. Та почув, що
пiт почина пiдсихати. Зразу спинився i, витягши з пiхов турецького ножа,
почав обушком леза зiшкрябувати конопляний пилок, що поналипав на спiтнiле
тiло. Добре цвiла плоскiнь, бо цi © липучо© та пахучо© замазки набралось iз
вороняче яйце. Омелько обережно злiпив докупи це тiсто, обкатав у половi i,
загорнувши у листок подорожника, заховав у пояс. Тiльки переступив високий
перелаз, до нього кинулись собаки i почали лащитись.
- О! - Об'явилась з-за хлiву молодиця - Уже нового господина собi
знайшли. Що в тебе за малий? Хотiла його скупати - так вiн такий рейвах
зняв: видира ться, куса ться. Та я ж йому зiлля запарила! Та я ж йому ночви
помила! Та на ньому лепу цiлий пуд. Може, i нужа !
- Молодице! Облиш малого. Нехай спить. Вiн всю нiч i на мить очей не
склiпив.
- То я його маю в сво©й хатi класти на один пiл з дiтьми сво©ми?
- До тебе нiхто в хату на проситься.
- Та як так? Та що про мене люди скажуть?..
Омелько мовчки махнув рукою i пiшов у хлiв: як там конi, i що малий.
Всi три коня з шальками хрупали овес. Малий, накритий подертою