Страница:
бiганину за свинями не було часу, щоб ягодою досхочу поласувати, чи грибiв
спекти, чи карасiв у болотi в корзину натоптати. Так нас тi свинi i
пiдсвинки замордують, так ми за ними набiга мося, що, бувало, попада мо на
землю i плачемо. Та раз я таке побачив: одне порося залiзло в ямку, не
глибоку, але само вилiзти не може. Поборсалось, поборсалось i як заверещить.
Тут я бачу: свинi пiдняли голови вiд землi, прислухаються. А тодi з усiх
бокiв - i вiд лужка, i вiд болота, i з чагарiв побiгли до ямки. А порося все
репету . Позбiгалося все свинство - i мале, i велике. Я витяг порося. Вмить
все свинство заспоко©лось i розiйшлося зразу по всiх усюдах. I тут я
скумекав: треба те голосисте порося спiймати i шмагати лозиною, щоб воно
верещало. I тодi всi свинi позбiгаються... Так я i зробив за якийсь час,
коли свинi розбiглися на всi боки. Виламав я лiщиновий пагiн. Пiдкрався до
того "спiвучого" поросяти i схопив його. Потiм я iнших поросят пробував
лупцювати лозиною, але в жодного не було такого голосного верещання. Почав я
шмагати наше голосисте порося, а воно як зарепету ! Я шмагаю, а воно
репету . Зразу почали збiгатись дорослi свинi. Обступили мене, розлючено
рохкають. Мо©м товаришам до мене i не пiдiйти. Вони щось кричать менi, але я
не чую - от який рейвах знявся!... Коли тут, на мо щастя, iде дiдусь-воляр.
Побачив вiн таку веремiю, i кричить менi щось. Я не чую. Тодi вiн менi на
мигах показу : "Покинь порося! Тiкай! " Я так i зробив. Пiдбiгаю до нього.
Вiн i каже: "Молодець, сам докумекав! Та довго не мордуй порося, бо свинi,
хоч вони й свинi, а за сво дитя вас загризуть... " Отодi я вперше зрозумiв,
що я до чогось власною головою можу докумекати. I ще я зрозумiв, що треба
старших не тiльки слухатись, але i вчитись у них... Ну, потiм, поки пас
свиней iз хлопцями, я завжди тримав при собi те голосисте порося. Я його
злегка перiщу лозиною, але порося "спiва " так, нiби я його життя позбавляю.
Чим воно голоснiше репету , тим бiльше пiсля цього я його пригощаю - чи
окрушиною хлiба, чи ягодою, чи морквиною, чи грушками падалками. Я його так
навчив, що тiльки дам понюхати грушку i торкнусь лозиною до спини, воно
вищить, як недорiзане. Он яке було розумне порося - знало, що менi вiд нього
потрiбно. А ще кажуть - дурний, як свиня! А бач, i серед свиней розумнi.
Серед всяко© тварi розумнi i дурнi. Потiм мене той дiдусь-воляр взяв
помiчником. Ми випасали волiв на левадах, по берегах рiчки, у кiлькох сухих
улоговинах. Бо в мо му кра© нема нi високих пагорбiв, нi глибоких ярiв i
долин. Там навiть бiльше половини сiльських хат стояли над землею на
товстенних дубових палях. Як спекотне лiто, то пiд хату в затiнок ховались i
собаки, i кури, i свинi. А як навеснi повiнь бувала добра, то вiд хати до
хати на човнi в гостi ©здили... Коли з дiдусем випасав волiв, то все по
берегах, по оболонях. Тут не було ягiд i горiхiв, зате риба, раки i болотнi
птахи до мо©х рук так i пливли. Дiдусь-воляр навчив мене сiтки плести i на
рибу, i на птахiв. Я потихеньку ставив ©х у болотi i в ручаях, а в
чагарниках сильця на птахiв. Для забави лук собi зробив. Невеличкий такий
лучок ясеневий. Стрiлки очеретянi, а наконечники кiстянi. Забавка забавкою,
на друге лiто так навчився стрiляти, що дня не було, щоб ми з дiдусем дичини
не ©ли. А як дiзна мось, що панський управитель у сусiдн село подався чи на
торжище кудись, то дiдусь вiдпускав мене до лiсу. З лiсу я й рябчикiв
приносив. Ото смак! Я собi пищика зробив iз заячо© кiстки. Залiзу в лiщину,
причаюсь i починаю пiдсвистувати пищиком. Дивна птаха: як сполоха ш його -
злiта з дерева з таким шумом, мов цiла зграя. Як сiда на гiлку - ну нiяк
не почу ш. Отож я сиджу i пiдсвистую. I на всi боки роздивляюсь. Щоб не
про авити, коли вiн сяде. Дивишся, дивишся - нема. Знов поверта ш голову в
той бiк - сидить на гiлочцi бiля самого стовбура i головою крутить, мов
курка на сiдалi - зазира : де ж той чужий рябчик, що його виклика ? Ось тут
його треба негайно бити... А смачний птах! Iз усiх лiсових птахiв менi
найсмачнiший... Ми з дiдусем три лiта випасали старих волiв. Як вiл
пiдходить до повно© старостi, тодi ним востанн навеснi орють i вiдпускають
на пашу. I бiльше вiл не працю , а все лiто тiльки випаса ться. I якщо воляр
добрий i паша хороша, то до осенi вiл ста гладкий, важенний, шерсть на
ньому аж блищить, як атласна. Тодi волiв збирають у гурти i женуть на
продаж. Чи до Литви, чи в Польщу. Я сам, коли служив пану каштеляну, сво©ми
очима бачив на Кракiвському торжищi тисячi наших волiв. Правду кажу: тисячi!
Наша воловина соковита, нiжним жиром проросла. Тi кракiвськi рiзники, хто в
наших купцiв-гуртовикiв виторгову дешево наших "абшитованих" волiв, потiм
великi грошi заробля . Наша воловина у Краковi тодi коштувала на третину
дорожче вiд ©хньо© телятини... Дiдусь-воляр був мовчазний. Всi дивувались,
як ми з ним добре живемо. Бо я був, як куниця - ось я , а ось мене вже
нема... Неговiркий був, але вчив мене добре: за три роки нiхто мене з луком
не вгледiв. Лук i стрiли високо в дуплi старо© сосни ховав - який туди
управитель полiзе? У дуплi i берестяний козуб iз сiльцями i сiтками ховав.
Старенький показав менi, i як березову кору знiмати, i як випарювати, i як
тоненьким сосновим корiнням шити бересту. Я так старався, так гарливо все
припасував, коли потiм поставив козуб на воду, то нi краплi води не
пройшло... Хто його зна , як би воно далi було, та тiльки в кiнцi третього
лiта при©хали гуртовики-перекупщики. I дiдусь-воляр помандрував iз ними у
лядськi кра©. Всi несказанно здивувались: ну куди йому, старому такому, свiт
за очi мандрувати? Старенький нiкому нiчого не вiдповiдав, не пояснював. А
тiльки менi, як вже валка рушала, вiн пiдiйшов до мене i сказав: "Омельку!
Дай тобi, Боже, удачу! Славна ти дитина. Та послухай мене: роби завжди все
тихо, стережися всякого галасу. А особливо стережися бабства. Ти ©м тiльки
слово скажи, а вони по всiх кутках таке розкудкудакають... Ну а я далеко
помандрую. Тiльки менi не до Кракова. Я з Кракова на прощу пiду до Матерi
Божо© до Ченстохова. " Я вiд несподiванки ледь не впав i кажу дiдусевi:
"Дiду!.. Хiба ви католик пота мний?.. То ж католицька Матiр Божа! Не наша! "
Дiдусь- воляр i вiдказу менi: "Нi, дитино, - не католик. А iкона наша. То
католики нашу iкону собi захопили. I вона ©м помага все бiльше й бiльше
сили набирати. Тому я пiду помолюся перед нею, щоб вона наш православний
народ згадала i захистила... " Ось яка та мниця менi була вiдкрита... Так
пiшов наш дiдусь-воляр з купцями-гуртовиками i назад не повернувся. I тi
гуртовики бiльше не з'являлись, поки я на панськiм дворi жив. Тому я бiльше
нiчого не знаю про мого вчителя. Був, жив старенький воляр - i нема... За
три роки, що допомагав старому воляревi, я добре пiдрiс, змiцнiв. Всi
дивувались, що я харчуюсь iз усiма у пана в людськiй, а сили менi прибувають
i прибувають. Не буду ж я ©м казати, що я скiльки хочу, стiльки й наминаю
дичини, меду, ягiд i риби. I нi разу не попався нi з пiр'ячком рябчика, а нi
з кiсткою чи шкуркою заячою не попався - все добре ховав у землю, чи в
дуплах у пущi ховав - хто скаже, чи то куна розкошувала, чи я?.. I взимку я
виходив по здобич, хоч у мене нi чобiт, нi кожуха не було. Розмочив собi
шмати добро© волячо© шкiри, що в дiдовiм закутку знайшов, та й такi-сякi
постоли змайстрував. Обмощу ноги сухим мохом, обгорну онучами, що зробив iз
полотняних ганчiрок. Ще треба якось i мороз, i людей обдурить. То я
позв'язував кiлька заячих шкурок, надяг пiд сорочку хутром на голе тiло, а
тодi вже згори дiдову стареньку свитку. Вiн менi лишив. Менi вiд заячих
шкурок тепло, як нiби у кожусi. А люди все дивуються, який я витривалий. А
морози, скажу тобi, синку, за мо © молодостi бували просто страшнi... Я тi ©
зими сам один з болiт, озерець та рiчок приносив риби бiльше, нiж панськi
рибалки. А дичину в лiсi з лука не бив i сiльця i пастки не ставив. Слiди на
снiгу зразу покажуть, де хто ходив, хто що робив. Я всю зиму, а зi мною i
челядь, кожен день ©в свiжу рибу... Ага, забув ще тобi сказати - влiтку я
пота мно, потихеньку в панськiм лiсi бортничав. Бач, у пана була i пасiка
влiтку в липовiм гаю виставлена - не менше сотнi. I в лiсi було не менше
чотирьох десяткiв бортей. У селi було аж три родини бортникiв. Нiяко© iншо©
повинностi вони не знали вiд пана, тiльки бортi пильнувати, мед i вiск
добувати. Я все потайки та тихцем брав - не тому, що я злодiй природжений.
Нi! Бо якби я попросив у панських похлiбникiв меду, чи зайчатини, чи юшки з
минiв, то надi мною б до кiнця мого вiку реготались би. Зна ш, синку, я таки
був чемним хлопцем
- i за кисiль з водою, i за гливтяк-загребу, i за обгорiлу печену рiпу
- я за все дякував старшим. Хоч менi останньому наливали миску,
останньому окрушину черствого хлiба кидали. Бо я нiчий. У мене навiть
прiзвиська не було. Омелько - та й усе. Бо я тiльки один був Омелько. I на
панськiм дворi, i в селi. Нi старого, нi малого бiльше нiякого Омелька не
було... I от я перезимував свою рибну зиму, i почалась весна. Березовий сiк
пiшов - квартами пив. У рiчки пiшла плiтка, повна iкри. Очерет новий
витнувся - шпичаками солодкими ласую. Та така дивна весна, важка. То сонце
пече, як на Петрiвку, то одзимки зi снiговою вiхолою прихоплюють ще перед
Юром. А тодi зразу пiсля Юра стала благодать - i сонечко свiтить, i дощик
теплий з веселкою висiва ться. Зелень всяка пiшла ©стiвна. Грибочки першi. А
на обмiлини з рiчок, озерець, болiт почали вилазити незлiченнi раки.
Особливо пiд захiд сонця, як берег угрi ться. От не повiриш, а поки сонце
зайде, у мене оттакенний лантух повний ракiв. Я не пожадливий - принесу на
кухню - нехай варять. I менi, ти зна ш, нiхто нi разу "спасибi" не сказав.
Брехати не буду - хвалили, дивувались мо©й спритностi, називали щедрим. Але
подякувати - ну, нi в кого язик жодного разу не повернувся... Пiсля Юра, я й
кажу, наче Бог змилувався. Я такого теплого, лагiдного лiта не пам'ятаю. Все
вчасно, все коли треба - i туман, i сухмень, i дощ, i сонце. Тi © весни
побачив пан, як я коней пораю i без конюхiв один вправляюсь. Вiн наказав
управителю дати менi крiпку кобилку карую, довжелезну вузловану ванду i шмат
добро© сировицi на постоли. I приставив мене при сво©х кобилках. Це була, як
рiвняти з волами, служба важка. Та я не розгубився. Я ж все навкруги знаю,
всi гайки, болота, луки, озерця, руча© i рiчечки облазив. Надi мною в
людськiй кепкують, питають, а чи не важко менi отако вдосвiта вставати? Чи
не важко води повен жолоб кожного ранку натягувати з криницi? А менi воно
нiщо! У мене тепер кобилка, хоч муца, так бахматна. Я тепер куди хочу
- вмить примчу. I сiтку закисну в озерце, i сiльце на рябчика поставлю.
Та потроху мо© насмiшники замовкли, бо конi в мене вчасно напо нi,
нагодованi, вичищенi i блищать, як новий грiш. I так менi добре: все, що
захочу, - все виходить! Захотiв тетерюка вполювати - вполював. Захотiлось
меду - нову борть знайшов - нiхто, крiм мене, не зна ... I захотiлось менi
поласувати печiнкою миня. Ой яка то риба - минь! А засмажену з печiнкою так
просто iз язиком проковтнув би. Тодi я вигнав кобилок на оболонь туди, де
якраз двi рiчечки зливаються. Неширокi вони були, але глибокi. I вода там в
одному мiсцi завжди була просто крижана. Бо там iз кам'яного дна били
холоднi ключi. Влiтку вода там крижана, а от узимку там завжди опарини були.
I нiколи, я так пам'ятаю, крига ©х не покривала. А на левадi завжди з
другого боку, де вода тепла, панськi челядницi прали одяг i полотно
вiдбiлювали. Отож пригнав я туди сво©х кобилок i пустив на пашу. А сам
розiбрався i полiз у воду. Вода там крижана i темна, бо глибока, та ще й над
нею кущi нависли. Я пiрнаю в крижану воду пiд самим кам'янистим берегом. Бо
пiд каменями глибокi нори. А в тих норах лежать мини, наче поснулi. Вони,
чим теплiше лiто, тим кволiшi, ну, просто соннi. А восени, особливо пiд зиму
ближче, на гачок iдуть тiльки так. От я ©х i беру голими руками, витягаю ©х
iз нiр i витягаю нагору...
Хороше було те мiсце межи двома лiсовими рiчечками. Тут лiс кiнчався, i
оболонь, широка й рiвна, розстилалась може на цiлу милю. Понад берегами
рiчечок росли густi кущi верболозу.
Бiля злиття рiчечок завжди камешилось жiноцтво - замочувало та
вибiлювало полотно. На зручних пласких каменях прало бiлизну. Галас, смiх,
плюскiт води, соковитi удари намочених сорочок об гладесенькi каменi. Там
сходились i панськi челядницi, i сiльське бабство. Не треба було i ярмарку
чекати, щоб узнати новини. У кого лисиця курку вхопила, чия корова
отелилась, кого чоловiк побив, чия дiвка на чийого парубка козирить, у кого
хлiб глевкий, а в кого пироги найсмачнiшi. Тут бабство не дуже дивилось - чи
заголенi стегна, чи з пазухи цицьки по самi пипки не визирають.
Дядьки, тим пак парубоцтво, сюди не дуже потикались. А що зразу за
куртиною кущiв молодесенький коняр Омелько випасав панських кобилок, то на
те нiхто не звертав уваги.
Того погожого ранку одна молоденька вдовиця по дорозi на панськi лiсовi
сiножатi, де мала ворушити й гребти сiно, завернула до каменiв. Там якраз
панськi челядницi стелили вимоченi суво© полотна. © понесло такий гак
зробити через дурнi сни. Такого ©й наснилося, що вона нiколи не вiдчувала
анi пiд час залицянь на вечорницях, нi в тi пiвроку короткого i нудного
замiжжя, анi з пiдстаркуватим полюбовником, що оце навеснi собi завела. А
тут таке наснилось: нiби пiшла вона купатись у лiсове озерце. Точнiсiнько
таке малесеньке iз пiщаними бiлими бережками, в якому вона вчора ввечерi з
дiвчата ми змивала пiт пiсля цiлоденно© спекоти... Ото тiльки скинула
запаску, сорочку, розв'язала намiтку i зайшла у воду, коли щось за нею
позаду - "бульк! " Вона оберта ться - а позаду сто©ть чорнявий вусатий
парубок. Голiсiнький. А його задубiлий пiвень йому аж пiд груди стримить.
Ноги в не© обважнiли, нiби в них гарячий пiсок насипали. I голова солодко
наморочиться, все пливе, а погляду не може вiдвести... Бо... те ство у
парубка зовсiм не людське i не скотське. Воно, мов велетенський опеньок... I
нiби той парубок чорновусий бере ©© безсилi руки i наклада на сво
страшенно гаряче ство: "Не бiйся. Це все для тебе. Саме таке, як тобi
треба. " Парубок вiдпуска сво© долонi з ©© пальцiв. А вона почина згинати
цей величезний гарячий опеньок i притиска його собi до грудей. Притиска до
черева. Опеньок покiрно вигина ться в ©© руках, мов гусяча шия. I ось вона,
з силою притискаючи, веде його набухлу гарячу верхiвку по сво му череву, по
шовковистому волосiнню. I коли ©© ство розкрива ться, i цей гарячий опеньок
почина занурюватись в ©© палаючу плоть, ©© струшують солодкi нестерпнi
судоми...
Вдова прокинулась. Серце калатало шалено. Здавалось - ось-ось вискочить
через горло. У скронях гуло, в ротi пересохло.
Крiзь прозорий пухир у вiконницi пробивався сiрий переддень.
Вдова подивилась на сво© руки. Вони були опущенi межи ноги i мiцно
стискали волохатий пружний трикутник. Вдова злякано, ще не знявши руки iз
свого пишного лона, озирнулась на пiч: чи не прокинулась свекруха i чи не
бачить вона такого соромiцького дiла невiстки. Нi. Свекруха мiцно спала,
повернувшись до невiстки сивою потилицею.
Молоденька вдовиця вiдвела руки вiд лона i вiдчула, що вони вологi.
"Боже, що це зi мною дi ться?! А це все тому, що вчора з тими грибами ледь
не замордувалась, поки вiд пiску не вичистила! " Вдова обсмикнула подiл
сорочки, обтерла об нього руки, заплющила очi - зразу вставати не хотiлось.
Тiльки закрила очi, зразу ж почало ©й знов ввижатись у виглядi
здоровенного рожевого опенька. Нiби вiн сам собою залазив ©й пiд сорочку,
тицькався ©й то в напруженi пипки, то в пупок, то в лоно. Вона, затамувавши
дихання, чекала, коли вiн почне проникати в не©. I опеньок дiйсно розсунув
©й стегна i почав поволi й гаряче занурюватись в ©© ство. © ство вiд тi ©
пружно© сили, що заходила в не©, розпалилось до нестерпного жару. I ось вона
струснулась вiд солодкого болю. © почали тiпати судоми, i вона закричала
вiд гостро© солодощi...
I вiд власного крику прокинулась. Вiконце вже свiтилось ранковим
сяйвом.
Свекруха злiсно засичала з печi:
- Переспала - от i репету ш. Вставай. Люди вже корови доять.
- Самi подо©те. Менi на сiно загадали...
- I за що менi на старостi доля послала таке ледащо?
- То за вашi грiхи - за вашого язика чорного i носа довгого. -
Вiдрiзала вдовичка i почала збиратись на панську роботу...
I от вона, зрештою, пiд прокльони свекрухи та хрюкання голодного
поросяти в сажi вийшла з двору...
Та навпростець не пiшла на панськi покоси, а зробила здоровенний гак i
опинилась на каменях.
Довго вона, правда, не затрималась i не розпитувала, чи скоро сiльськi
повернуться з Ки ва, а з ними i ©© пiдстаркуватий полюбовник. Взнала тiльки,
що переказували з одним перегонщиком волiв - до жнив обiцяв пан во вода всiх
робiтникiв розпустити по домiвках.
Це, власне, те, що вона хотiла взнати. Але зразу не пiшла. А ще трохи
побазiкала з молодицями, та й потихеньку стежечкою понад холодною рiчечкою
до лiсу. Бо вода завжди в нiй була найспекотнiше лiто холоднiша, нiж у
сусiднiй рiчечцi.
I вже вона пiдходила до лiсу, коли побачила на зворотi за кущами
панського коняра Омелька. Розiбравшись наголо, вiн печерував пiд урвистим
берегом.
Вдова аж здригнулась вiд побаченого - добре знала, що це мiсце
найхолоднiше - скрiзь б'ють крижанi ключi. А цей парубчак, як циганча, - хоч
би йому що.
Ось хлопчина занурився з головою просто пiд корiння вербового куща.
Випiрнув i метнув у траву плямистого тугого миня.
Навiть не вiддихуючись, знов занурився i ще викинув двох минiв, не
менших за першого.
"Ну й беручкий хлопець. " - Подумала вдова. Омелько схопився за лозу,
зграбно пiдтягся i вискочив на берег.
Тепер вдова побачила його на весь зрiст. Що в нього добрi м'язи, нiчого
дивного - весь час хлопчина при роботi. А от що в холоднiй водi його ство
не зменшилось, як у всiх, до якогось мiзинчика, а стирчало, мов добрий чiп,
так це вдову вельми зворушило.
Побачивши вдову, Омелько метнувся за кущi. Але стежка якраз звивалась
пiд кущами. I ще Омелько не встиг вдягти сорочку, як вдова була поруч i
приязно посмiхаючись, проспiвала:
- Омельку! Мо© гриби, а тво© мини. Згода?
Омелько був заскочений зненацька, то й обернувся до вдови, тримаючи в
руках двi силки: на однiй три, на другiй п'ять минiв, навiть забув
прикритись. Омельковi спочатку мову вiдiбрало, але коли вдовиця перепитала:
- То згода? Чи ти нiмий? - Стояла i посмiхалась - i бiльше нiчого не
говорила.
- А-а-а-а... вже згода... - видобув iз себе, зрештою. - Я зараз. - I
прожогом кинувся за кущ вдягатись.
Забрав Омелько свiй полов i погнали кобилок аж до лiсу, звiдкiля
витiкала рiчечка.
Отам на узлiссi пiд старим дубом на старому попелищi розвели вогонь.
Омелько вправно i швидко видер з риби нутрощi, але так, щоб не
повередити печiнку, посолив щедро. Бо в старезнiй калитi в нього завжди була
сiль у ганчiрцi.
Минiв настромив на патики, а патики встромив у землю навскiсно до
вогню.
Збiгав до берега - руки вiдмити вiд риб'ячого слизу. I назад до
багаття. А вдова там сидiла так, що сорочка ©й закасалася, i геть вiдкрилися
тугi бiлi стегна.
Омелько зиркнув на жiночi розкошi та й перевiв погляд на вдовин вузлик.
Вдова перехопила його погляд.
- Хочеш грибiв скуштувати?
- Ага,.. як ваша ласка...
- Та чого ти по-панському. Ми люди простi. Кажи менi: "ти".
- Ага... Добре...
Посмiхаючись, вдова розв'язала хустку i подала Омельковi горщик з
грибами та ще й ложку.
Покуштував один грибок Омелько i аж очi закотив пiд лоба.
- Оце грибочки. Таких i пан наш не ©сть.
I неквапно почав ©сти кожен грибочок смакуючи. Вдова пiдсунулась до
нього зовсiм упритул.
- Тобi не холодно? Ти вже зiгрiвся? Там такi крижанi ключi б'ють...
- А.. ага... там... б'ють... - ледь виговорював Омелько з повним ротом.
А вдова зовсiм до нього притулилась, притислась правою цицькою до лiво©
руки хлопця.
- Та не штовхайся... - Проказав Омелько, з насолодою облизуючи ложку.
Тодi вдова вiдсунулась i повернулась так до Омелька, щоб вiн всю ©©
пазуху бачив.
Омелько зачаровано споглядав розкошi вдовицi i ще повiльнiше
пережовував грибочки.
А вдова ще руками собi цицi пiдперла, що ось, зда ться, вони у розрiз
сорочки викотяться. Не дивиться вдова на рибу, хоч риба пiдгора .
Хлопчина теж про рибу забув - дивиться в пазуху вдови i хрума
грибочки.
Не могла довго витримати вдова. Закасала зовсiм сорочку, прихопила
обома руками Омелька за шию та й потягла на траву
Так з горщиком i перекинувся Омелько. Якусь мить вiн ще тримав горщика
i ложку. Але коли вдовичка почала на його штанях очкура розкручувати, то вiн
отямився i покотив горщик подалi по травi i ложку вiдкинув...
Поки вдова та Омелько любились, мини майже згорiли... А Омелькова
кобилка повизбирувала рештки грибiв, що висипались iз горщика...
В обiд сiли пiд копицею вдова та ©© сусiдка Марiя.
- Ой Марi , так менi сьогоднi хороше, так менi добре, аж млосно. Ну,
геть як п'яна. - Проспiвала вдова i завела руки за голову. I вiдкинулась на
запашне лiсове сiно. - Боже, яке воно гарне, оце лiто. Квiти як пахнуть. А
як тепло. Дивися, коли скосили, а вже сiно готове. I не пересохло, а саме
таке, як треба.
Закинула лице вгору, заплющила очi i завмерла. Марiя дивилась, дивилась
на усмiхнене лице вдови i подумала:
"Не може вона так радiти вiд погожого дня, не може. Чого б ото ©й
радiти, що панське сiно добре посохло? А чи не завела вона собi крутiля? От
присягаюсь - знайшла. Ну чого б оце вдовi радiти, як би не те ... Свекруха в
не© - вiдьма, змiюка пiдколодна - всi знають. Гараздiв у них нiяких - яке
воно там хазяйство вдовине... "
I почала Марiя говорити вдовицi улесливо i проникливо:
- Ой подруженько моя, бачу я, що тобi, мо©й бiднiй сиротиночцi, сонечко
посмiхнулось... Ну хто ж вiн? З якого села? Парубок чи вдiвець?
Вдова розклiпила повiки, сiла i вибаньчилась на Марiю.
- А як ти взнала?!
- Ой подружко моя дорогенька! Ти ж увесь час марна ходила. Я знаю, як
тобi несолодко живеться. I свекруха в тебе справжня вiдьма. Всi знають. У
вас i садиба стара - все валиться, i поле ваше пiсне... А тут ти раптом
ся ш, як пишна рожа... Значить, тобi щастя усмiхнулось... А яке може бути
щастя в наших молодих роках... Звичайно, щоб нас сильно кохали...
Мовчала, мовчала вдова, а Марiя все ©й в обличчя зазира , по руцi
гладить, рiзнi жалiсливi слова пiдбурливi проказу .
Зрештою, не витримала вдова i все Марi© виклала. I про сни соромiцькi,
i про перелюб з Омельком. Ще й про смаженi гриби, як ©х Омелькова кобила
до©ла, та як найсмачнiшi мини на вугiлля перегорiли.
Марiя все те слухала (слину ковтаючи), аж по сiнi йорзала, головою
хитала, очi вирячала та все приказувала: "Ой не може бути! Ой не може бути!
"
Вiд вдовиних соромiцьких оповiдок роз'ятрилась Марiя в заздростi: "Бач,
вдова, нiщо вбоге, а як розкошу в перелюбi. А я?.. То десь пiде нап' ться,
то пан його кудись на лови забере. А оце, вiдколи ярину посiяли, десь там
во водi, бачте, сiни рубав. Ой же доленько моя, нещасливая. Та хiба може
замiжня жiнка собi завести полюбовника? Зразу, ну зразу ж взнають... "
Пiсля перепочинку знов взялися жiнки перегортати свiже сiно.
А вдова, все щасливо посмiхалась. А Марiя насупилась, бо почала думати,
а чи не прибрехала ©й вдовиця? Бо була Марiя не так хтива, як заздрiсна i
цiкава до чужих та мниць i грiшкiв.
I не стiльки вiрила, коли когось слухала, як починала зразу ж
пiдозрювати тих, хто ©й щось оповiдав, а чи не дурять ©©.
Отож пiсля розмови пiд копицею Марiю запекла заздрiсть i роз'ятрила
пiдозра, що вона вирiшила сама все перевiрити, сама пiти до лiсу i
зустрiтись iз пастушком...
Пiшла вона до лiсу по ягоди, саме туди, де Омелько випасав кобилок.
Гарне те мiсце - i дуби вiковiчнi, i великi галявини горбистi - якраз такi,
щоб лошата грали i виростали мiцними. А ще й молоднячок сосновий острiвцями
з усiляким буйним пiдростком. I скрiзь - ягiд, ягiд. Наче в когось
розiрвались кораловi пацьорки, i все навколо засипало червоними намистинами.
Пiдкасала Марiя подiл сорочки та й схилилась над ягiдним розсипом.
Вибира соковиту ягоду - одну в козуб, другу в рота.
I все потихеньку з-пiд намiтки зирка на горбисту галявину, де Омелько
випаса панський косяк.
Сонце пражить з усiх сил. Вiд лiсового зiлля, вiд квiтiв, вiд молодо©
хво© та розплавлених патьокiв живицi густий дух iде, аж голова паморочиться.
Повiтря густе, парке. Наче перед дощем.
I справдi - не знати звiдкiля насунулись хмари. Стало чорно навколо, i
враз ливнув дощ. Бив густими тугими струменями, наче не з неба, а з лопатей
водяного млина.
Ну, а якщо жiнка задумала поблудити, то ©й i злива допоможе.
Як уперiщив дощ, то Марiя кинулась пiд того дуба, куди Омелько зi
сво©ми кiньми приткнувся.
Омельковi добре - його тiльки першi краплi оббризкали - вiн вже й пiд
дуба сховався, кобилку пiд узду трима .
Поки Марiя перебiгла через цю горбисту галявину - вимокла наскрiзь.
Отож прискочила Марiя до того дуба, пiд якого вже Омелько сховався. Тiльки
стала вона пiд того дуба - почав набiжний дощ утихати. Далi i сонечко крiзь
струменi проглянуло. Тепло, аж гаряче, - мокра трава так i пару .
Марiя не стала поруч iз Омельком, сховалась iз другого боку. Але так,
щоб ©© було трошки видно Омельковi.
От сто©ть вона та вiддиху ться. Та навмисне так важко, так знесилено.
А тодi розв'язала торочки, зняла постоли, онучки та й почала далi
розбиратись. Розiбралась донага, тiльки намiтку не зняла, та сто©ть,
повернувшись спиною, так, щоб ©© Омелько з-за стовбура бачив. Сто©ть гола,
викручу сорочку та все приказу :
- Ой же вимокла, ой же вимокла.
Крутить та крутить сорочку.
А Омелько все бiльше й бiльше висову ться з-за стовбура. Марiя те кра м
ока спостерiга i, зрештою, каже:
- Омельку. Поможи. Бо так зморилась, так зморилась, ну нiяк не можу
добре викрутити...
- Та як же я?.. Як ти?..
- Та хто там нас побачить... Ну поможи, бо я нiяк не можу... Я
триматиму кiнець, а ти крути... От i добре. Диви, якi в тебе руки сильнi.
Враз викрутив. От спасибi. Дай я тебе поцiлую!
А як Марiя зi смаком поцiлувала його просто в губи, то вiн упустив на
спекти, чи карасiв у болотi в корзину натоптати. Так нас тi свинi i
пiдсвинки замордують, так ми за ними набiга мося, що, бувало, попада мо на
землю i плачемо. Та раз я таке побачив: одне порося залiзло в ямку, не
глибоку, але само вилiзти не може. Поборсалось, поборсалось i як заверещить.
Тут я бачу: свинi пiдняли голови вiд землi, прислухаються. А тодi з усiх
бокiв - i вiд лужка, i вiд болота, i з чагарiв побiгли до ямки. А порося все
репету . Позбiгалося все свинство - i мале, i велике. Я витяг порося. Вмить
все свинство заспоко©лось i розiйшлося зразу по всiх усюдах. I тут я
скумекав: треба те голосисте порося спiймати i шмагати лозиною, щоб воно
верещало. I тодi всi свинi позбiгаються... Так я i зробив за якийсь час,
коли свинi розбiглися на всi боки. Виламав я лiщиновий пагiн. Пiдкрався до
того "спiвучого" поросяти i схопив його. Потiм я iнших поросят пробував
лупцювати лозиною, але в жодного не було такого голосного верещання. Почав я
шмагати наше голосисте порося, а воно як зарепету ! Я шмагаю, а воно
репету . Зразу почали збiгатись дорослi свинi. Обступили мене, розлючено
рохкають. Мо©м товаришам до мене i не пiдiйти. Вони щось кричать менi, але я
не чую - от який рейвах знявся!... Коли тут, на мо щастя, iде дiдусь-воляр.
Побачив вiн таку веремiю, i кричить менi щось. Я не чую. Тодi вiн менi на
мигах показу : "Покинь порося! Тiкай! " Я так i зробив. Пiдбiгаю до нього.
Вiн i каже: "Молодець, сам докумекав! Та довго не мордуй порося, бо свинi,
хоч вони й свинi, а за сво дитя вас загризуть... " Отодi я вперше зрозумiв,
що я до чогось власною головою можу докумекати. I ще я зрозумiв, що треба
старших не тiльки слухатись, але i вчитись у них... Ну, потiм, поки пас
свиней iз хлопцями, я завжди тримав при собi те голосисте порося. Я його
злегка перiщу лозиною, але порося "спiва " так, нiби я його життя позбавляю.
Чим воно голоснiше репету , тим бiльше пiсля цього я його пригощаю - чи
окрушиною хлiба, чи ягодою, чи морквиною, чи грушками падалками. Я його так
навчив, що тiльки дам понюхати грушку i торкнусь лозиною до спини, воно
вищить, як недорiзане. Он яке було розумне порося - знало, що менi вiд нього
потрiбно. А ще кажуть - дурний, як свиня! А бач, i серед свиней розумнi.
Серед всяко© тварi розумнi i дурнi. Потiм мене той дiдусь-воляр взяв
помiчником. Ми випасали волiв на левадах, по берегах рiчки, у кiлькох сухих
улоговинах. Бо в мо му кра© нема нi високих пагорбiв, нi глибоких ярiв i
долин. Там навiть бiльше половини сiльських хат стояли над землею на
товстенних дубових палях. Як спекотне лiто, то пiд хату в затiнок ховались i
собаки, i кури, i свинi. А як навеснi повiнь бувала добра, то вiд хати до
хати на човнi в гостi ©здили... Коли з дiдусем випасав волiв, то все по
берегах, по оболонях. Тут не було ягiд i горiхiв, зате риба, раки i болотнi
птахи до мо©х рук так i пливли. Дiдусь-воляр навчив мене сiтки плести i на
рибу, i на птахiв. Я потихеньку ставив ©х у болотi i в ручаях, а в
чагарниках сильця на птахiв. Для забави лук собi зробив. Невеличкий такий
лучок ясеневий. Стрiлки очеретянi, а наконечники кiстянi. Забавка забавкою,
на друге лiто так навчився стрiляти, що дня не було, щоб ми з дiдусем дичини
не ©ли. А як дiзна мось, що панський управитель у сусiдн село подався чи на
торжище кудись, то дiдусь вiдпускав мене до лiсу. З лiсу я й рябчикiв
приносив. Ото смак! Я собi пищика зробив iз заячо© кiстки. Залiзу в лiщину,
причаюсь i починаю пiдсвистувати пищиком. Дивна птаха: як сполоха ш його -
злiта з дерева з таким шумом, мов цiла зграя. Як сiда на гiлку - ну нiяк
не почу ш. Отож я сиджу i пiдсвистую. I на всi боки роздивляюсь. Щоб не
про авити, коли вiн сяде. Дивишся, дивишся - нема. Знов поверта ш голову в
той бiк - сидить на гiлочцi бiля самого стовбура i головою крутить, мов
курка на сiдалi - зазира : де ж той чужий рябчик, що його виклика ? Ось тут
його треба негайно бити... А смачний птах! Iз усiх лiсових птахiв менi
найсмачнiший... Ми з дiдусем три лiта випасали старих волiв. Як вiл
пiдходить до повно© старостi, тодi ним востанн навеснi орють i вiдпускають
на пашу. I бiльше вiл не працю , а все лiто тiльки випаса ться. I якщо воляр
добрий i паша хороша, то до осенi вiл ста гладкий, важенний, шерсть на
ньому аж блищить, як атласна. Тодi волiв збирають у гурти i женуть на
продаж. Чи до Литви, чи в Польщу. Я сам, коли служив пану каштеляну, сво©ми
очима бачив на Кракiвському торжищi тисячi наших волiв. Правду кажу: тисячi!
Наша воловина соковита, нiжним жиром проросла. Тi кракiвськi рiзники, хто в
наших купцiв-гуртовикiв виторгову дешево наших "абшитованих" волiв, потiм
великi грошi заробля . Наша воловина у Краковi тодi коштувала на третину
дорожче вiд ©хньо© телятини... Дiдусь-воляр був мовчазний. Всi дивувались,
як ми з ним добре живемо. Бо я був, як куниця - ось я , а ось мене вже
нема... Неговiркий був, але вчив мене добре: за три роки нiхто мене з луком
не вгледiв. Лук i стрiли високо в дуплi старо© сосни ховав - який туди
управитель полiзе? У дуплi i берестяний козуб iз сiльцями i сiтками ховав.
Старенький показав менi, i як березову кору знiмати, i як випарювати, i як
тоненьким сосновим корiнням шити бересту. Я так старався, так гарливо все
припасував, коли потiм поставив козуб на воду, то нi краплi води не
пройшло... Хто його зна , як би воно далi було, та тiльки в кiнцi третього
лiта при©хали гуртовики-перекупщики. I дiдусь-воляр помандрував iз ними у
лядськi кра©. Всi несказанно здивувались: ну куди йому, старому такому, свiт
за очi мандрувати? Старенький нiкому нiчого не вiдповiдав, не пояснював. А
тiльки менi, як вже валка рушала, вiн пiдiйшов до мене i сказав: "Омельку!
Дай тобi, Боже, удачу! Славна ти дитина. Та послухай мене: роби завжди все
тихо, стережися всякого галасу. А особливо стережися бабства. Ти ©м тiльки
слово скажи, а вони по всiх кутках таке розкудкудакають... Ну а я далеко
помандрую. Тiльки менi не до Кракова. Я з Кракова на прощу пiду до Матерi
Божо© до Ченстохова. " Я вiд несподiванки ледь не впав i кажу дiдусевi:
"Дiду!.. Хiба ви католик пота мний?.. То ж католицька Матiр Божа! Не наша! "
Дiдусь- воляр i вiдказу менi: "Нi, дитино, - не католик. А iкона наша. То
католики нашу iкону собi захопили. I вона ©м помага все бiльше й бiльше
сили набирати. Тому я пiду помолюся перед нею, щоб вона наш православний
народ згадала i захистила... " Ось яка та мниця менi була вiдкрита... Так
пiшов наш дiдусь-воляр з купцями-гуртовиками i назад не повернувся. I тi
гуртовики бiльше не з'являлись, поки я на панськiм дворi жив. Тому я бiльше
нiчого не знаю про мого вчителя. Був, жив старенький воляр - i нема... За
три роки, що допомагав старому воляревi, я добре пiдрiс, змiцнiв. Всi
дивувались, що я харчуюсь iз усiма у пана в людськiй, а сили менi прибувають
i прибувають. Не буду ж я ©м казати, що я скiльки хочу, стiльки й наминаю
дичини, меду, ягiд i риби. I нi разу не попався нi з пiр'ячком рябчика, а нi
з кiсткою чи шкуркою заячою не попався - все добре ховав у землю, чи в
дуплах у пущi ховав - хто скаже, чи то куна розкошувала, чи я?.. I взимку я
виходив по здобич, хоч у мене нi чобiт, нi кожуха не було. Розмочив собi
шмати добро© волячо© шкiри, що в дiдовiм закутку знайшов, та й такi-сякi
постоли змайстрував. Обмощу ноги сухим мохом, обгорну онучами, що зробив iз
полотняних ганчiрок. Ще треба якось i мороз, i людей обдурить. То я
позв'язував кiлька заячих шкурок, надяг пiд сорочку хутром на голе тiло, а
тодi вже згори дiдову стареньку свитку. Вiн менi лишив. Менi вiд заячих
шкурок тепло, як нiби у кожусi. А люди все дивуються, який я витривалий. А
морози, скажу тобi, синку, за мо © молодостi бували просто страшнi... Я тi ©
зими сам один з болiт, озерець та рiчок приносив риби бiльше, нiж панськi
рибалки. А дичину в лiсi з лука не бив i сiльця i пастки не ставив. Слiди на
снiгу зразу покажуть, де хто ходив, хто що робив. Я всю зиму, а зi мною i
челядь, кожен день ©в свiжу рибу... Ага, забув ще тобi сказати - влiтку я
пота мно, потихеньку в панськiм лiсi бортничав. Бач, у пана була i пасiка
влiтку в липовiм гаю виставлена - не менше сотнi. I в лiсi було не менше
чотирьох десяткiв бортей. У селi було аж три родини бортникiв. Нiяко© iншо©
повинностi вони не знали вiд пана, тiльки бортi пильнувати, мед i вiск
добувати. Я все потайки та тихцем брав - не тому, що я злодiй природжений.
Нi! Бо якби я попросив у панських похлiбникiв меду, чи зайчатини, чи юшки з
минiв, то надi мною б до кiнця мого вiку реготались би. Зна ш, синку, я таки
був чемним хлопцем
- i за кисiль з водою, i за гливтяк-загребу, i за обгорiлу печену рiпу
- я за все дякував старшим. Хоч менi останньому наливали миску,
останньому окрушину черствого хлiба кидали. Бо я нiчий. У мене навiть
прiзвиська не було. Омелько - та й усе. Бо я тiльки один був Омелько. I на
панськiм дворi, i в селi. Нi старого, нi малого бiльше нiякого Омелька не
було... I от я перезимував свою рибну зиму, i почалась весна. Березовий сiк
пiшов - квартами пив. У рiчки пiшла плiтка, повна iкри. Очерет новий
витнувся - шпичаками солодкими ласую. Та така дивна весна, важка. То сонце
пече, як на Петрiвку, то одзимки зi снiговою вiхолою прихоплюють ще перед
Юром. А тодi зразу пiсля Юра стала благодать - i сонечко свiтить, i дощик
теплий з веселкою висiва ться. Зелень всяка пiшла ©стiвна. Грибочки першi. А
на обмiлини з рiчок, озерець, болiт почали вилазити незлiченнi раки.
Особливо пiд захiд сонця, як берег угрi ться. От не повiриш, а поки сонце
зайде, у мене оттакенний лантух повний ракiв. Я не пожадливий - принесу на
кухню - нехай варять. I менi, ти зна ш, нiхто нi разу "спасибi" не сказав.
Брехати не буду - хвалили, дивувались мо©й спритностi, називали щедрим. Але
подякувати - ну, нi в кого язик жодного разу не повернувся... Пiсля Юра, я й
кажу, наче Бог змилувався. Я такого теплого, лагiдного лiта не пам'ятаю. Все
вчасно, все коли треба - i туман, i сухмень, i дощ, i сонце. Тi © весни
побачив пан, як я коней пораю i без конюхiв один вправляюсь. Вiн наказав
управителю дати менi крiпку кобилку карую, довжелезну вузловану ванду i шмат
добро© сировицi на постоли. I приставив мене при сво©х кобилках. Це була, як
рiвняти з волами, служба важка. Та я не розгубився. Я ж все навкруги знаю,
всi гайки, болота, луки, озерця, руча© i рiчечки облазив. Надi мною в
людськiй кепкують, питають, а чи не важко менi отако вдосвiта вставати? Чи
не важко води повен жолоб кожного ранку натягувати з криницi? А менi воно
нiщо! У мене тепер кобилка, хоч муца, так бахматна. Я тепер куди хочу
- вмить примчу. I сiтку закисну в озерце, i сiльце на рябчика поставлю.
Та потроху мо© насмiшники замовкли, бо конi в мене вчасно напо нi,
нагодованi, вичищенi i блищать, як новий грiш. I так менi добре: все, що
захочу, - все виходить! Захотiв тетерюка вполювати - вполював. Захотiлось
меду - нову борть знайшов - нiхто, крiм мене, не зна ... I захотiлось менi
поласувати печiнкою миня. Ой яка то риба - минь! А засмажену з печiнкою так
просто iз язиком проковтнув би. Тодi я вигнав кобилок на оболонь туди, де
якраз двi рiчечки зливаються. Неширокi вони були, але глибокi. I вода там в
одному мiсцi завжди була просто крижана. Бо там iз кам'яного дна били
холоднi ключi. Влiтку вода там крижана, а от узимку там завжди опарини були.
I нiколи, я так пам'ятаю, крига ©х не покривала. А на левадi завжди з
другого боку, де вода тепла, панськi челядницi прали одяг i полотно
вiдбiлювали. Отож пригнав я туди сво©х кобилок i пустив на пашу. А сам
розiбрався i полiз у воду. Вода там крижана i темна, бо глибока, та ще й над
нею кущi нависли. Я пiрнаю в крижану воду пiд самим кам'янистим берегом. Бо
пiд каменями глибокi нори. А в тих норах лежать мини, наче поснулi. Вони,
чим теплiше лiто, тим кволiшi, ну, просто соннi. А восени, особливо пiд зиму
ближче, на гачок iдуть тiльки так. От я ©х i беру голими руками, витягаю ©х
iз нiр i витягаю нагору...
Хороше було те мiсце межи двома лiсовими рiчечками. Тут лiс кiнчався, i
оболонь, широка й рiвна, розстилалась може на цiлу милю. Понад берегами
рiчечок росли густi кущi верболозу.
Бiля злиття рiчечок завжди камешилось жiноцтво - замочувало та
вибiлювало полотно. На зручних пласких каменях прало бiлизну. Галас, смiх,
плюскiт води, соковитi удари намочених сорочок об гладесенькi каменi. Там
сходились i панськi челядницi, i сiльське бабство. Не треба було i ярмарку
чекати, щоб узнати новини. У кого лисиця курку вхопила, чия корова
отелилась, кого чоловiк побив, чия дiвка на чийого парубка козирить, у кого
хлiб глевкий, а в кого пироги найсмачнiшi. Тут бабство не дуже дивилось - чи
заголенi стегна, чи з пазухи цицьки по самi пипки не визирають.
Дядьки, тим пак парубоцтво, сюди не дуже потикались. А що зразу за
куртиною кущiв молодесенький коняр Омелько випасав панських кобилок, то на
те нiхто не звертав уваги.
Того погожого ранку одна молоденька вдовиця по дорозi на панськi лiсовi
сiножатi, де мала ворушити й гребти сiно, завернула до каменiв. Там якраз
панськi челядницi стелили вимоченi суво© полотна. © понесло такий гак
зробити через дурнi сни. Такого ©й наснилося, що вона нiколи не вiдчувала
анi пiд час залицянь на вечорницях, нi в тi пiвроку короткого i нудного
замiжжя, анi з пiдстаркуватим полюбовником, що оце навеснi собi завела. А
тут таке наснилось: нiби пiшла вона купатись у лiсове озерце. Точнiсiнько
таке малесеньке iз пiщаними бiлими бережками, в якому вона вчора ввечерi з
дiвчата ми змивала пiт пiсля цiлоденно© спекоти... Ото тiльки скинула
запаску, сорочку, розв'язала намiтку i зайшла у воду, коли щось за нею
позаду - "бульк! " Вона оберта ться - а позаду сто©ть чорнявий вусатий
парубок. Голiсiнький. А його задубiлий пiвень йому аж пiд груди стримить.
Ноги в не© обважнiли, нiби в них гарячий пiсок насипали. I голова солодко
наморочиться, все пливе, а погляду не може вiдвести... Бо... те ство у
парубка зовсiм не людське i не скотське. Воно, мов велетенський опеньок... I
нiби той парубок чорновусий бере ©© безсилi руки i наклада на сво
страшенно гаряче ство: "Не бiйся. Це все для тебе. Саме таке, як тобi
треба. " Парубок вiдпуска сво© долонi з ©© пальцiв. А вона почина згинати
цей величезний гарячий опеньок i притиска його собi до грудей. Притиска до
черева. Опеньок покiрно вигина ться в ©© руках, мов гусяча шия. I ось вона,
з силою притискаючи, веде його набухлу гарячу верхiвку по сво му череву, по
шовковистому волосiнню. I коли ©© ство розкрива ться, i цей гарячий опеньок
почина занурюватись в ©© палаючу плоть, ©© струшують солодкi нестерпнi
судоми...
Вдова прокинулась. Серце калатало шалено. Здавалось - ось-ось вискочить
через горло. У скронях гуло, в ротi пересохло.
Крiзь прозорий пухир у вiконницi пробивався сiрий переддень.
Вдова подивилась на сво© руки. Вони були опущенi межи ноги i мiцно
стискали волохатий пружний трикутник. Вдова злякано, ще не знявши руки iз
свого пишного лона, озирнулась на пiч: чи не прокинулась свекруха i чи не
бачить вона такого соромiцького дiла невiстки. Нi. Свекруха мiцно спала,
повернувшись до невiстки сивою потилицею.
Молоденька вдовиця вiдвела руки вiд лона i вiдчула, що вони вологi.
"Боже, що це зi мною дi ться?! А це все тому, що вчора з тими грибами ледь
не замордувалась, поки вiд пiску не вичистила! " Вдова обсмикнула подiл
сорочки, обтерла об нього руки, заплющила очi - зразу вставати не хотiлось.
Тiльки закрила очi, зразу ж почало ©й знов ввижатись у виглядi
здоровенного рожевого опенька. Нiби вiн сам собою залазив ©й пiд сорочку,
тицькався ©й то в напруженi пипки, то в пупок, то в лоно. Вона, затамувавши
дихання, чекала, коли вiн почне проникати в не©. I опеньок дiйсно розсунув
©й стегна i почав поволi й гаряче занурюватись в ©© ство. © ство вiд тi ©
пружно© сили, що заходила в не©, розпалилось до нестерпного жару. I ось вона
струснулась вiд солодкого болю. © почали тiпати судоми, i вона закричала
вiд гостро© солодощi...
I вiд власного крику прокинулась. Вiконце вже свiтилось ранковим
сяйвом.
Свекруха злiсно засичала з печi:
- Переспала - от i репету ш. Вставай. Люди вже корови доять.
- Самi подо©те. Менi на сiно загадали...
- I за що менi на старостi доля послала таке ледащо?
- То за вашi грiхи - за вашого язика чорного i носа довгого. -
Вiдрiзала вдовичка i почала збиратись на панську роботу...
I от вона, зрештою, пiд прокльони свекрухи та хрюкання голодного
поросяти в сажi вийшла з двору...
Та навпростець не пiшла на панськi покоси, а зробила здоровенний гак i
опинилась на каменях.
Довго вона, правда, не затрималась i не розпитувала, чи скоро сiльськi
повернуться з Ки ва, а з ними i ©© пiдстаркуватий полюбовник. Взнала тiльки,
що переказували з одним перегонщиком волiв - до жнив обiцяв пан во вода всiх
робiтникiв розпустити по домiвках.
Це, власне, те, що вона хотiла взнати. Але зразу не пiшла. А ще трохи
побазiкала з молодицями, та й потихеньку стежечкою понад холодною рiчечкою
до лiсу. Бо вода завжди в нiй була найспекотнiше лiто холоднiша, нiж у
сусiднiй рiчечцi.
I вже вона пiдходила до лiсу, коли побачила на зворотi за кущами
панського коняра Омелька. Розiбравшись наголо, вiн печерував пiд урвистим
берегом.
Вдова аж здригнулась вiд побаченого - добре знала, що це мiсце
найхолоднiше - скрiзь б'ють крижанi ключi. А цей парубчак, як циганча, - хоч
би йому що.
Ось хлопчина занурився з головою просто пiд корiння вербового куща.
Випiрнув i метнув у траву плямистого тугого миня.
Навiть не вiддихуючись, знов занурився i ще викинув двох минiв, не
менших за першого.
"Ну й беручкий хлопець. " - Подумала вдова. Омелько схопився за лозу,
зграбно пiдтягся i вискочив на берег.
Тепер вдова побачила його на весь зрiст. Що в нього добрi м'язи, нiчого
дивного - весь час хлопчина при роботi. А от що в холоднiй водi його ство
не зменшилось, як у всiх, до якогось мiзинчика, а стирчало, мов добрий чiп,
так це вдову вельми зворушило.
Побачивши вдову, Омелько метнувся за кущi. Але стежка якраз звивалась
пiд кущами. I ще Омелько не встиг вдягти сорочку, як вдова була поруч i
приязно посмiхаючись, проспiвала:
- Омельку! Мо© гриби, а тво© мини. Згода?
Омелько був заскочений зненацька, то й обернувся до вдови, тримаючи в
руках двi силки: на однiй три, на другiй п'ять минiв, навiть забув
прикритись. Омельковi спочатку мову вiдiбрало, але коли вдовиця перепитала:
- То згода? Чи ти нiмий? - Стояла i посмiхалась - i бiльше нiчого не
говорила.
- А-а-а-а... вже згода... - видобув iз себе, зрештою. - Я зараз. - I
прожогом кинувся за кущ вдягатись.
Забрав Омелько свiй полов i погнали кобилок аж до лiсу, звiдкiля
витiкала рiчечка.
Отам на узлiссi пiд старим дубом на старому попелищi розвели вогонь.
Омелько вправно i швидко видер з риби нутрощi, але так, щоб не
повередити печiнку, посолив щедро. Бо в старезнiй калитi в нього завжди була
сiль у ганчiрцi.
Минiв настромив на патики, а патики встромив у землю навскiсно до
вогню.
Збiгав до берега - руки вiдмити вiд риб'ячого слизу. I назад до
багаття. А вдова там сидiла так, що сорочка ©й закасалася, i геть вiдкрилися
тугi бiлi стегна.
Омелько зиркнув на жiночi розкошi та й перевiв погляд на вдовин вузлик.
Вдова перехопила його погляд.
- Хочеш грибiв скуштувати?
- Ага,.. як ваша ласка...
- Та чого ти по-панському. Ми люди простi. Кажи менi: "ти".
- Ага... Добре...
Посмiхаючись, вдова розв'язала хустку i подала Омельковi горщик з
грибами та ще й ложку.
Покуштував один грибок Омелько i аж очi закотив пiд лоба.
- Оце грибочки. Таких i пан наш не ©сть.
I неквапно почав ©сти кожен грибочок смакуючи. Вдова пiдсунулась до
нього зовсiм упритул.
- Тобi не холодно? Ти вже зiгрiвся? Там такi крижанi ключi б'ють...
- А.. ага... там... б'ють... - ледь виговорював Омелько з повним ротом.
А вдова зовсiм до нього притулилась, притислась правою цицькою до лiво©
руки хлопця.
- Та не штовхайся... - Проказав Омелько, з насолодою облизуючи ложку.
Тодi вдова вiдсунулась i повернулась так до Омелька, щоб вiн всю ©©
пазуху бачив.
Омелько зачаровано споглядав розкошi вдовицi i ще повiльнiше
пережовував грибочки.
А вдова ще руками собi цицi пiдперла, що ось, зда ться, вони у розрiз
сорочки викотяться. Не дивиться вдова на рибу, хоч риба пiдгора .
Хлопчина теж про рибу забув - дивиться в пазуху вдови i хрума
грибочки.
Не могла довго витримати вдова. Закасала зовсiм сорочку, прихопила
обома руками Омелька за шию та й потягла на траву
Так з горщиком i перекинувся Омелько. Якусь мить вiн ще тримав горщика
i ложку. Але коли вдовичка почала на його штанях очкура розкручувати, то вiн
отямився i покотив горщик подалi по травi i ложку вiдкинув...
Поки вдова та Омелько любились, мини майже згорiли... А Омелькова
кобилка повизбирувала рештки грибiв, що висипались iз горщика...
В обiд сiли пiд копицею вдова та ©© сусiдка Марiя.
- Ой Марi , так менi сьогоднi хороше, так менi добре, аж млосно. Ну,
геть як п'яна. - Проспiвала вдова i завела руки за голову. I вiдкинулась на
запашне лiсове сiно. - Боже, яке воно гарне, оце лiто. Квiти як пахнуть. А
як тепло. Дивися, коли скосили, а вже сiно готове. I не пересохло, а саме
таке, як треба.
Закинула лице вгору, заплющила очi i завмерла. Марiя дивилась, дивилась
на усмiхнене лице вдови i подумала:
"Не може вона так радiти вiд погожого дня, не може. Чого б ото ©й
радiти, що панське сiно добре посохло? А чи не завела вона собi крутiля? От
присягаюсь - знайшла. Ну чого б оце вдовi радiти, як би не те ... Свекруха в
не© - вiдьма, змiюка пiдколодна - всi знають. Гараздiв у них нiяких - яке
воно там хазяйство вдовине... "
I почала Марiя говорити вдовицi улесливо i проникливо:
- Ой подруженько моя, бачу я, що тобi, мо©й бiднiй сиротиночцi, сонечко
посмiхнулось... Ну хто ж вiн? З якого села? Парубок чи вдiвець?
Вдова розклiпила повiки, сiла i вибаньчилась на Марiю.
- А як ти взнала?!
- Ой подружко моя дорогенька! Ти ж увесь час марна ходила. Я знаю, як
тобi несолодко живеться. I свекруха в тебе справжня вiдьма. Всi знають. У
вас i садиба стара - все валиться, i поле ваше пiсне... А тут ти раптом
ся ш, як пишна рожа... Значить, тобi щастя усмiхнулось... А яке може бути
щастя в наших молодих роках... Звичайно, щоб нас сильно кохали...
Мовчала, мовчала вдова, а Марiя все ©й в обличчя зазира , по руцi
гладить, рiзнi жалiсливi слова пiдбурливi проказу .
Зрештою, не витримала вдова i все Марi© виклала. I про сни соромiцькi,
i про перелюб з Омельком. Ще й про смаженi гриби, як ©х Омелькова кобила
до©ла, та як найсмачнiшi мини на вугiлля перегорiли.
Марiя все те слухала (слину ковтаючи), аж по сiнi йорзала, головою
хитала, очi вирячала та все приказувала: "Ой не може бути! Ой не може бути!
"
Вiд вдовиних соромiцьких оповiдок роз'ятрилась Марiя в заздростi: "Бач,
вдова, нiщо вбоге, а як розкошу в перелюбi. А я?.. То десь пiде нап' ться,
то пан його кудись на лови забере. А оце, вiдколи ярину посiяли, десь там
во водi, бачте, сiни рубав. Ой же доленько моя, нещасливая. Та хiба може
замiжня жiнка собi завести полюбовника? Зразу, ну зразу ж взнають... "
Пiсля перепочинку знов взялися жiнки перегортати свiже сiно.
А вдова, все щасливо посмiхалась. А Марiя насупилась, бо почала думати,
а чи не прибрехала ©й вдовиця? Бо була Марiя не так хтива, як заздрiсна i
цiкава до чужих та мниць i грiшкiв.
I не стiльки вiрила, коли когось слухала, як починала зразу ж
пiдозрювати тих, хто ©й щось оповiдав, а чи не дурять ©©.
Отож пiсля розмови пiд копицею Марiю запекла заздрiсть i роз'ятрила
пiдозра, що вона вирiшила сама все перевiрити, сама пiти до лiсу i
зустрiтись iз пастушком...
Пiшла вона до лiсу по ягоди, саме туди, де Омелько випасав кобилок.
Гарне те мiсце - i дуби вiковiчнi, i великi галявини горбистi - якраз такi,
щоб лошата грали i виростали мiцними. А ще й молоднячок сосновий острiвцями
з усiляким буйним пiдростком. I скрiзь - ягiд, ягiд. Наче в когось
розiрвались кораловi пацьорки, i все навколо засипало червоними намистинами.
Пiдкасала Марiя подiл сорочки та й схилилась над ягiдним розсипом.
Вибира соковиту ягоду - одну в козуб, другу в рота.
I все потихеньку з-пiд намiтки зирка на горбисту галявину, де Омелько
випаса панський косяк.
Сонце пражить з усiх сил. Вiд лiсового зiлля, вiд квiтiв, вiд молодо©
хво© та розплавлених патьокiв живицi густий дух iде, аж голова паморочиться.
Повiтря густе, парке. Наче перед дощем.
I справдi - не знати звiдкiля насунулись хмари. Стало чорно навколо, i
враз ливнув дощ. Бив густими тугими струменями, наче не з неба, а з лопатей
водяного млина.
Ну, а якщо жiнка задумала поблудити, то ©й i злива допоможе.
Як уперiщив дощ, то Марiя кинулась пiд того дуба, куди Омелько зi
сво©ми кiньми приткнувся.
Омельковi добре - його тiльки першi краплi оббризкали - вiн вже й пiд
дуба сховався, кобилку пiд узду трима .
Поки Марiя перебiгла через цю горбисту галявину - вимокла наскрiзь.
Отож прискочила Марiя до того дуба, пiд якого вже Омелько сховався. Тiльки
стала вона пiд того дуба - почав набiжний дощ утихати. Далi i сонечко крiзь
струменi проглянуло. Тепло, аж гаряче, - мокра трава так i пару .
Марiя не стала поруч iз Омельком, сховалась iз другого боку. Але так,
щоб ©© було трошки видно Омельковi.
От сто©ть вона та вiддиху ться. Та навмисне так важко, так знесилено.
А тодi розв'язала торочки, зняла постоли, онучки та й почала далi
розбиратись. Розiбралась донага, тiльки намiтку не зняла, та сто©ть,
повернувшись спиною, так, щоб ©© Омелько з-за стовбура бачив. Сто©ть гола,
викручу сорочку та все приказу :
- Ой же вимокла, ой же вимокла.
Крутить та крутить сорочку.
А Омелько все бiльше й бiльше висову ться з-за стовбура. Марiя те кра м
ока спостерiга i, зрештою, каже:
- Омельку. Поможи. Бо так зморилась, так зморилась, ну нiяк не можу
добре викрутити...
- Та як же я?.. Як ти?..
- Та хто там нас побачить... Ну поможи, бо я нiяк не можу... Я
триматиму кiнець, а ти крути... От i добре. Диви, якi в тебе руки сильнi.
Враз викрутив. От спасибi. Дай я тебе поцiлую!
А як Марiя зi смаком поцiлувала його просто в губи, то вiн упустив на