Страница:
випнута нижня губа й пiдборiддя, були сiченi глибокими, дрiбними зморшками.
Повела його, взявши за руку наче не людською рукою, а висохлою пташиною
лапою, сутiнним прохолодним проходом. За кожним кроком на нiй все дзвенiло,
бренькало, бо навiть на кiсточках у не© були надягненi обручки iз
дзвiночками. Пiсля п'яти поворотiв вони опинились у зовсiм порожнiй чисто
вибiленiй кiмнатi. Через круглий отвiр у стелi навскiсно падав пекучий
сонячний промiнь. I вiд того яскравого гала на вибiленiй стiнi примарним
свiтлом наповнювалась вся кiмната.
Стара показала на рибину i простягла в плату на коричневiй,
зморшкуватiй долонi слiпучо-бiлу ракушку каурi. Омелько засмiявся: "Дурницi!
" i зняв iз шворки одну марену.
Тодi вона приклала палець до безкровних, пожмаканих вуст i на мигах
пояснила, щоб Омелько прийшов, коли нiч настане.
З тi © вибiлено© кiмнати вона повела його ще другим ходом i випустила
на зовсiм iншу вуличку.
Турок, що удавав себе за купця iз Шаму, страшенно зрадiв свiжiй рибi.
Потяг Омелька з рибою до кухарки господаря за©зду. Наказав приготувати цю
рибу. I все ©й пояснював, втовкмачував, що ©й треба робити, хоч стара
негритянка робила все якнайкраще.
Омельковi набридло те турецьке камешiння, i вiн пiшов вiдсипатись до
комори.
Прокинувся тiльки тодi, коли вся кiмната сповнилась духом смажено© риби
та кунжутно© олi©. Поруч на циновцi стояла велика миска, накрита згори
меншою мискою. По розкiшнiй трапезi рибою та гарячим пшеничним коржем,
Омелько знов заснув i спав до самого вечора.
Омелько зазирнув до велико© вiтальнi, де сидiло купецьке товариство i
вело сво© безконечнi розмови про оборудки, монети, золото i сiль, товари,
верблюдiв, носi©в та охорону. Його нiхто наче не помiтив, не покликав, i вiн
вийшов на невеликий майдан. У майдан вливалось не менше десяти
вуличок-щiлин. I вiн неквапно пiшов у сутiнках по колу майдана i непомiтно
шаснув у щiлину. Просувався навпомацки - тримаючись лiвицею шерхувато©
глиняно© стiни. Зробив три звороти лiворуч i далi вже прямо. I коли зробив
крокiв сорок, бiля його плеча зарипiли низькi дверi i старечий голос
прохрипiв:
- Куввас! (Стрiлець! )
Цього разу на старiй нiчого не бряжчало, i вона тримала над сво ю
головою старовинну бронзову лампу.
Придивився до лампи i побачив - а вона вилита у виглядi двох я чок i
напруженого, аж вигнутого вгору, мужського ства. I з кiнця цього бронзового
дiтородного члена стримiв палаючий нотик.
"Ото початок! - Вмить пiдтягнувся Омелько. - А що ж далi буде?! "
Стара наче вела, як i перше, але зайшли зовсiм в iншу кiмнату.
Малесеньку, та проте iз дуже високою стелею. Дивно було якось, нiби в
колодязi.
Коли Омелько сiв пiд стiною на килимок, то колiна його майже торкались
низенького столика. Там на полив'яних тарелях купками зводились кавунове та
динне насiння, родзинки, сушенi фiги та сушенi фiнiки. I стояв чорний
спiтнiлий глек.
Навкоси трохи, у самiм кутi сидiв невеличкий опецькуватий юнак у
широченнiй сорочцi, широких шароварах iз китайки, i в сандалiях, що
тримались на тонких ремiнчиках, обвитих навколо пухлих литок.
Господиня поставила соромiцьку лампу на виступ стiни до ще однi ©
лампи, просто©, без викрутасiв. I сiла теж навкiс вiд Омелька, тiльки з
лiво© руки. Стару Омелько вранцi добре роздивився. А юнака було погано
видно, бо подвiйнi тiнi вiд ламп на виступ стiни падали навскiсно i
закривали лице i руки юнака. Та й тюрбан щiльно обвивався навколо голови та
ши©.
Вiд юнака йшов мiцний запах благовонiй. Омельковi подумалося, що тiльки
жiнка може вмащуватись так без мiри. Та зразу ж вiдкинув цю думку, бо
згадав, як арабськi молодики просто обливають себе пахощами.
Стара обома висохлими руками взяла запiтнiлий чорний глек, нацiдила в
чашi золотаву рiдину. Омельковi залоскотав нiздрi гострий солодкий запах
вина. "Та це ж наймiцнiше вино iз родзинок... " - вмить визначив Омелько.
Омелько лузав насiння, але до вина не торкався. Тодi стара показала:
"Чого не п' ш? "
Вiн взяв глек, i пiднявши високо вгору, мов iз бурдюка, пустив собi
цiвку в горло.
Стара аж застигла з виряченими очима, але вiдпила ковточок iз маленько©
чашi i звiдкiлясь iз-за спини, з темряви витягла опуклобокий блискучий
аль-ут. Почала слабенько передзвонювати струнами.
Омелько забрав у не© iнструмент, перебрав струни, прислухаючись, як
вони настро нi, i переладнав по-сво му i забрязкотiв щось схоже на те, що
колись грав дiвкам у замку в Уграх.
Стара ще бiльше вирячила очi, а юнак захихикав тоненько i притулив
обома руками запинало до вуст.
Кра м ока Омелько побачив, що долонi його замащенi чимось темним. Що
воно? Наче волоських горiхiв тут нема .
Солодке вино дiяло навдивовижу швидко, i вiн у веселiм захватi, хоч i
збиваючись, бо скiльки часу не торкався струн, а все ж намацував сво , i
почала видзвонюватись iз чужих, незвичних струн своя рiдна мелодiя: "За
рiкою, за Дуна м... "
Стара iз якимось здивуванням i недовiрою слухала Омелька.
Юнак бiльше не хихотiв, а, прикриваючись рукою, малесенькими ковтками
смакував вино.
Омелько перервав гру i показав старiй, щоб вона випила свою чашу.
Стара злякано вiдтрутила чашу обома руками. I тодi вiн примусив ©©
випити. Бо напевно знав, тут йому якусь хитрiсть пiдлаштували, а як так, то
нехай i вони повпиваються!
Юнака прихопив за руку i притискав йому чашу до вуст, поки той не
випив.
Але коли вже вiн вiдпускав його руку, зрозумiв, що занадто нiжна i
пухка рука в юнака.
"Та це ж баба! Ну пiдождiть, сучi сестри! Я вас упораю! " Вiн налив ще
вина в чашу старiй. I так само, як i молодiй, притис до вуст i змусив випити
всю чашу без передиху. Вiн смiявся ©й в очi. Але вона не сердилась на нього,
а в не© так очi заблищали, що аж страшно стало Омельковi. Як у цi ©
зморшкувато© черепахи можуть бути такi хтивi молодi очi?
Стара ж, коли вiн тримав бiля ©© вуст лiву руку з чашею, правою
сперлась йому на стегно, щоб нiби не впасти. Вона кiнчиками тонких довгих
пальцiв ковзнула по його ству. Омелько зробив вигляд, що не помiтив, що
сп'янiв. I почав знов по©ти хлопця. Той нiби огинався, мляво вiдштовхував
Омелькову руку. Омелько робив вигляд, що не помiча руку старо© на сво©м
стегнi. Вiн все нiби намагався напо©ти юнака. А стара тихцем, тихцем, а
почала погладжувати сучка Омелькового, i вiн почав набрякати.
"Хлопець" вiдштовхувався мляво, але так, що його шаровари закасувалися
вище бiлих круглих колiн, аж на пухкi стегна.
Стара геть розiйшлася i почала по всьому ству огладжувати. Аж
трусилась вiд хвилювання. © рука вже не могла робити свого дiйства справно,
шарпалась. I тодi стара схопила вiльну руку "хлопця" i поклала на Омелькiв
товкач, i вони удвох - стара i "хлопець" - огладжували розбурхане Омелькове
ство. Зрештою "хлопець" не витримав i ковзнув рукою в шпарку бiля очкура.
Омелько вiдкинув недопиту чашу, перетяг на себе "хлопця", спустив з
"нього" шаровари i з першого руху настромив на сво роз'ятрене ство.
Стара здерла з "хлопця" головне запинало. По просторiй бiлiй сорочцi
зазмi©лось безлiч дрiбненьких, довгих косиць-торочок.
Омелько пiднiмав ряджену пiд пахви i рiзко опускав униз. Вона щораз
скрикувала i намагалась вчепитись у нього руками, щоб не так сильно било ©й
у ство. I десяти раз вiн не кинув ©© подiбним робом, як вона зойкнула i
вигнулась у солодких судомах.
А стара встромила пiд сорочку свою пташину лапу до мiсця з' днання
чоловiчого i жiночого начал. I почала хапати повiтря сухими вустами i
цiлувати, вiддихуючись, руки Омельковi...
Нараз Бубка беззвучно пiдняв голову. Повiв перев'язаною мордою як би по
колу i вухо туди нашорошував.
Омелько застиг, прислухаючись, тiльки руки його, самi наче, почали
напинати лука.
"Чи звiра чу ? Чи людину? Тут тiльки встигай... А воно таке згада ться
- чорти батька зна що!.. "
Та пес заспоко©вся i поклав морду на лапи. Хлопчик потихеньку сопiв,
спав так мiцно, що аж заслинив диний цiлий рукав сорочки.
Татарин увi снi щось тихо-тихо шепотiв, часом злегка зойкав. I тодi пес
поводив гострим трикутним вухом.
Омелько насторожено прислухався. Роздивлявся на всi боки. Позирав на
яскравi зорi i мiсяць, що починав щербитись. I все не наважувався почати
сво та мне дiйство. То брехiт лисицi, то сичик кричав у найближчiм гайку. А
Омельковi була потрiбна тиша. Але й час, по зорях, не можна було прогаяти. I
коли вiн побачив, що вже часу на половинi межи другими пiвнями i о пiвнях,
вiн сказав подумки: "Час починати! Господи, поможи подолати супостата! Дай
менi нечестивого в руку мою! " Омелько перехрестився.
Тодi закрив очi i зосередився, точнiсiнько так, як вчила Чорна,
дивитись у самого себе. Проговорив слово в слово, хоч нiчого не розумiв,
закляття Чорно©. Пiсля того, цьому теж його вчила Чорна, уявити, що це сам
вiн лежить спутаний, а вiн водночас i його товариш, намага ться вивiдати в
нього, що з ним трапилось.
Кiлька разiв козак збирався почати так, як вчила чаклунка, але щось
нiяк не вiдчував рiвноваги: щоб вiдчувати i себе поборканим - i себе ж
товаришем пов'язаного. I от, коли досяг, пiсля кiлькох спроб, певно©
легкостi, спокiйно i обережно взяв за плече татарина.
- Мустафа! Чому ти лишився бiля рiчки? - Тихим рiвним голосом спитав
Омелько чомусь раптом турецькою.
- Я Селiм... - ледь чутно, не розплющуючи очей, вiдказав полонений.
- Я й кажу, Селiме, - чому ти затримався бiля рiчки?
- Хiба ти не зна ш - козаки наскочили! Коня кулею поранили, i мене
вдарило. Кiнь понiс у болото. Упав кiнь i мене придавив. Я зомлiв. Отямився
- нiкого наших нiде нема...
- Селiме, друже, будемо тiкати вiд невiрних?
- Нi. Сил нема .
- Будеш у неволi гнити.
- Нi. Не буду. Дядько везе товар до Москви. У Москвi полонених дешево
купить. I мене обмiня .
- Та якi там у Москвi полоненi?
- Хiба не зна ш - цього року у Москвi повно полонених козакiв. З
литовського вiйська козаки. Московський цар прода задешево.
- Дядько Муравським шляхом пiде?
- Сьогоднi для нас iншого нема ....
- Пiсля урази пiдуть?
- Зразу. Треба встигнути на осiннi торги до Iстамбулу...
Омелько потихеньку вiдпустив руку приспаного полоненого i задумався.
Дивнi думки в нього в головi крутились. Вiд тих думок i серце почало
калатати. Аж важко стало дихати. Навiть у головi почало бухати. Омелько
навiть вiдчув, як ледь зволожились долонi. Напруга охопила його всього.
Омелька почало тiпати, мов у лихоманцi. Вiд хвилювання Омелько звiвся на
ноги i нечутно i швидко обiйшов навколо стоянки. Буланко потягся до нього
шовковистими губами.
Бубка пiдвiв морду i принюхався. Малий нiчого не почув i не
поворушився. Хоч мiсяць i щербився, однак було добре все видно.
Тiльки вдень видно i в затiнку, а зараз тiнi були наче з найчорнiшого
атраменту, непрозорi, ворожi i та мничi.
Козак обдивився i перевiрив всю поклажу i збрую на конi. Обмацав кожен
ремiнець, кожну пряжку, кожен вузлик. Потiм взявся за себе. Перш за все
роззувся - промацав халяви, пiдбори, носаки i п'яти. Тiльки цмокнув у
захватi - кращих не треба. Постаралися львiвськi шевцi - знаменита робота.
Далi все по черзi зняв, весь одяг перетрусив, оглянув, перевiрив. А тодi
знов усе перемотав, перевзув, пiдв'язав. Щоб нiде, не дай Боже, не муляло,
не терло, не метелялось.
Хоч свою зброю знав краще, нiж сво©х п'ять пальцiв, а все одно
перевiрив i самопал, i чингал турецький. Перевiрив, як легко вiдкриваються
порошниця i натруска. Чи не зволожився гнiт у виробленому бичачому мiхурi?
Все звично рухалось, нiде не за©да , нiде нема зайвого люфту. Взявся за
сагайдак. Витягував стрiлу за стрiлою - всi рiвненькi, гладенькi, мов на
верстатi точенi. Але що це: на всiх стрiлах бiля оперення випалено тавро -
знизу серп чи човник, а над ним угорi три крапки. На всiх стрiлах. Де вiн
оце бачив?.. Десь бачив... Де?! Омелько наклав стрiлу i спробував напнути
лука. Роги лука плавно вигнулись, коли натягував тятиву, бiля рукометi знов
побачив серп i три крапки над ним. Шаблю iз пiхов висмикнув - наче хробачки
зазмi©лись на лезi пiд мiсячним яскравим промiнням - то позолотою
бусурменськi написи вправний зброяр навiв. Тут теж, десь посерединi напису,
наче розiрвався ланцюжок позолоти i яскраво зблиснув серп i три крапки над
ним... I ось тодi вже згадав козак i йому горло перехопило. Три крапки i
серп пiд ними, то родове iм'я купця Сабiта. Того, якого вiн порятував бiля
берегiв Алжира. Тодi iспанцi обстрiляли турецьку каторгу, i хоч галера
втекла, та, не доходячи берега, затонула. Вони удвох iз купцем Сабiт-агою
допливли до берега. Власне, Омелько дотягнув його до берега, бо той почав
уже захлинатись. I берегом вiн йому пiдсобляв iти, бо купець геть
виснажився.
Коли ©х помiтили i пiдiбрали горлорiзи адмiрала пiратського Драгута,
вони спитали купця: "Це твiй слуга чи бранець? Чи вiн твiй бранець? " Вiн ©м
вiдповiв: "Це не мо добро. Я його не купував. "... Потiм, в Алжирськiй
неволi Омельковi не раз доводилось чути про це кодло - Сабiтiв. Вони
промишляли всяким крамом, а найбiльше невiльниками. Омелько добре запам'ятав
тодi це баб'яче безволосе лице, як у кастрата. А його тавро вiн лише раз
бачив на паках зi шкурами, що вiдправляли до Марселю. Хто ж цей Селiм йому -
небiж? син? онук? I скiльки ©х, отих гендлярiв живим товаром, тих Сабiтiв?
Зразу всього не взнати! Нi, одне можна було вже зараз сказати - не син.
Морда хоч масна, баб'яча, а проте, вуса i борода, як на цих козолупiв, таки
непогана, та й на руках волосся в нього росте.
Омелько взяв коня пiд узду.
I зразу ж встав покалiчений пес. Пошкрябав лапою малого. Малий
прокинувся i сiв. Протирав очi кулачками.
- Годi спати! Сiдай на Буланка та напiй його з ручаю. Не бiйся - менi
звiдсiля все видно. А самопал, сам бачиш, заправлений, гнiт тлi . Хода!
Омелько пiдсадив малого i дав йому поводи. Малий свиснув, пiдробляючись
пiд Омелька, як той пускав коня риссю. Та кiнь з мiсця пiшов чвалом. Бiля
ручаю малий не втримався i шкереберть покотився у високу траву.
Коня малий напо©в, але вилiзти в сiдло з двох разiв йому не вдалося.
Тодi вiн посвиснув, як Омелько. Кiнь опустився на переднi, а малий залiз у
сiдло.
- Ну, синку, з тебе будуть люди!
Омелько вiдвiв малого подалi вiд сплячого, чи, може, чатуючого,
татарина i почав говорити тихо-тихо, але з великим притиском.
- От зараз, синку, я почну найважче i найтонше дiло. Я допитаю цього
турка...
- А... а вiн татарин!..
- Не лiзь поперед батька в пекло. Турок. Зда ться, з вельможного роду.
Якщо так, зможемо його вимiняти на наших бранцiв. Але все в руцi Божiй. Отож
уважно дивись на лице турка, як я з ним говоритиму... I нiчого не бiйся, щоб
я не робив. Тiльки весь час тримайся вiд нього так, щоб вiн тебе рукою не
досяг...
- Та вiн спутаний...
- Тихо! Не бовкай. Якщо вiн тебе схопить, не дай Бог, коли його в живiт
от так, от так! Оцим ножем! - Омелько витяг iз шапки вузенький i тонкий,
зовсiм iграшковий наче, стилет. Весь стилет був iз однi © смужки крицi - i
лезо, i рукоять. Рукоять з насiчкою, щоб рука не ковзала.
- Тримай цього ножа у рукавi непримiтно. От так! У тебе хоч один рукав,
та в ньому ножичок венецiйський. Тiльки обережно - не врiжся.
Тут козак засмiявся i враз замовк.
Нахилився, зiгнувшись навпiл, обертався на всi боки, вдивлявся,
прислухався. Малий теж, як i козак, схилився, i прислухався, приставляючи
долоню до вуха. А пес, навпаки, пiдняв перев'язану морду вгору i наче ловив
тiльки йому одному знаний запах.
Омелько нахилився, став навколiшки i приклав вухо до землi.
- Щось тупотить! Мерщiй до гаю! I давай ножа. - I застромив тонке лезо
за халяву.
Знов поклав Буланка на землю, витяг на нього бранця. Той болiсно
стогнав, кашляв i очманiло водив ошелешеними очима на всi боки.
Бiгцем попрямували через луг, через неглибоку пiщану оладку, пiднялись
у гай.
Тiльки зайшли у високу лiщину на узлiссi, як вже стало добре чути
тупотiння та наче стогiн гурту людей.
Мiсяць висвiтися найвище на темно-блакитному небi, бо було вже о пiвнях
- i на сходi за лiсом швидко розчинялась i сiрiшала до того темна блакить.
Хоч i щербатий, яскравий мiсяць добре освiтлював шлях, по якому перли
корови. Може з два десятки. Вони сопiли i хрипко чи то мукали, чи то
стогнали. Iшли щiльним гуртом i часом було чутно, як цокаються ©хнi роги.
Стояло таке безвiтря, що коли вони збивали порох ратицями, вiн
клубочився десь у них пiд животами i лишався за ними стiною сiрого диму.
Козак не встиг прихопити за морду собаку, як той чи з тривоги, чи як
сторогу, щосили загавкотiв.
- А бодай тобi, дурню! - Омелько прихопив пса за морду. Той ображено
заскавучав.
Але було запiзно - корови почули гавкiт i повернули зi шляху в напрямку
гаю.
- Бiжимо! - Омелько прихопив одною рукою повiд, другою за руку малого i
вони побiгли га м.
Винуватий пес, опустивши морду, поспiшив за ними. Добре, що тiльки на
узлiссi був молодняк i густий чагарник, а далi стояли, досить рiдко,
велетенськi дерева.
I втiкачi мiж ними швидко просувались на захiд, у темряву.
Спочатку вони чули за собою ревiння, мукання, важкий тупiт. Але десь
через милю бiгу позаду все стихло. Омелько ще провiв коня вузьким ярком на
пагорб над тонким руча м.
- Спинились. Далi не можна - людолов скона . Чу ш, он як гика ?
Вони спинились i, як i передн , спустили на землю ординця.
- Ну що, синку, затагану м? Води скiльки хочеш найчистiшо©. У ранкових
сутiнках i багаття не свiтить далеко i дим вiд туману низового важко
вiдрiзнити. Збирай шишки мерщiй...
Омелько вмить викопав окутим заступом ямку повздовжню. По боках поклав
два шмати вивернутого дерену, i на них, як на цеглини, поставив мiдний
казанок. Шишки горiли майже без диму, тiльки дух смолистий ладаном
розпливався по всiй галявинi. Козак витяг iз капшука свою ложку i дав
малому, щоб той розмiшував пшоно. А сам взявся за бранця. Iз перемiтно© суми
витяг сиром'ятну линву. Окремо поприв'язував ноги до стовбура, а старi пута
зняв. З руками так само зробив. Турок лежав. Важко дихав запаленими вустами,
в кутах яких сiрiли великi за©ди. Навiть не спробував нi руками, нi ногами
ворушити.
- Селiме. Пити хочеш? - Проникливо запитав козак турецькою.
Полонений просто скочив, але сиром'ятнi пута вiдкинули знов на землю.
- Селiме. Ар'яну нема. Але вода - справжнiй шербет.
- Собака! Ти знуща шся з мене!
- Селiме. Мiй юний друже, ти з поважно© родини. Не гоже так неввiчливо
розмовляти зi старшими. Не я винен, що ти попався. Це доля. Кисмет. Ти вояк
iз воякiв, свiдчу перед Всевишнiм.
- Як ти смi ш сво©ми собачими вустами згадувати Аллаха?
- Селiме! Я справжнiй друг вашого кодла. Повiр менi, i ми поскачемо з
тобою до Криму. Я тебе проведу i через землi лядськi, i через землi
литовськi. Хочеш - шляхом Волоським? Далеко? Тодi найближчий тобi шлях
- Кицманський. Небезпечно? Тодi знайдемо дорогу до Чорного шляху. Теж
не хочеш? Мовчиш? Ну, тодi я тебе проведу до Муравського шляху. Там
зустрiнемо твого славного дядька. Вiн людина вдячна - заплатить менi за твiй
порятунок. Не дуже багато. На дорогу в Магрiб. От там твiй один родич винен
менi великi грошi. А як iз лихвою, то, взагалi, вже скарб Алi- Баби. Та я не
мстивий вiрменин, i нi грек, i нi моабiт.
- Хто ти? - Вирячивши очi вiд Омельково© промови, спитав полонений. -
Ти справдi шайтан.
- Нi! Сьогоднi я твоя доля, твiй хабiр. Не зна ш цього слова? Ну
спита ш у Сабiт-аги. Чи, може, вiн не потопав у Магрiбi?
- Хто ти? Звiдки ти все зна ш? Ти шайтан! Хто ти? - Ледь не скиглив
бранець.
- Хто, хто? Тобi сказано - во©н! - Гостро кинув Омелько. Прокашлявся i
шепнув малому. - Напо© iз баклаги! Пильнуй, щоб головою не вдарив.
Але турок нi на якi вибрики не був здатний - розмова його приголомшила.
Вiн пив i цокотiв зубами об полив'яне горло баклаги.
- Забери! Нехай буде недопо ний. Покiрнiший буде. А тепер добре вимiшай
кашу. Та вкришимо туди тараню... Диви, що воно виходить - чи то кулiш, чи то
iз риби шарпанина... Нiчого, смачно.
Козак i малий, по черзi, загрiбали на©док однi ю ложкою, i, дмухаючи
щосили, та все одно обпiкаючись, намагались вгамувати голод. Омелько набрав
ложку з горою, струсив ©© на траву.
Бубка зразу ж туди писок, але Омелько насварив.
- Обпечеться, нюх втратить... А добра шарпанина упарилась. I олi ю не
треба мастити...
- А мама завжди олi ю мастила... - сказав малий, облизуючи ложку i враз
заплакав гiркими сльозами.
- Цить! Перед ким скиглиш? - Грiзно прошепотiв Омелько. Малий отямився
i почав однi ю рукою око терти, другою нiби дим розганяти.
Коли кулiш вичах, Омелько пiдiзвав Бубку, i пес миттю злизав, i метеляв
хвостом, i зазирав в обличчя козаковi. А козак спитав, не обертаючись до
поборканого.
- стимеш чи питимеш?
- Пити, пити, пити... - чи то просив, чи то заклинав спадаючим голосом
зайда.
- Дай йому три ковтки. Не бiльше! - Наказав хлопчиковi, тодi не
повертаючи голови, почав вести турецькою. - А який зараз у касбi мо© друзi
п'ють шербет! На срiбних тацях лежать золотi холоднi помаранчi. Джерельна
вода у кришталевих гипетських карафках. Карафки запiтнiли вiд крижано©
води. Дзюркотить-спiва срiбний водограй. На стiнах у фiгурних клiтках
туркотять блакитнi горлицi... О Магрiб! О райськi пахощi квiтнучих
помаранчi! О Магрiб! Там мо© друзяки-мореплавцi слухають срiбнi струни
аль-ута, а я, славний стрiлець, я тут слухаю бекання барана: "Хто ти? Хто
ти? "
Омелько пiдiйшов до турка, задер йому штанину i обдивився розпухлу,
наче колода, ногу.
- Нагодуй i його, i собацi лиши. Творiння безсловесне, але розумне.
Хлопчик поставив казанок турчиновi межи ноги i годував.
Омелько сидiв, по-шевськи схрестивши ноги, i з незворушним обличчям
чекав, коли малий нагоду i полоненого, i собаку.
- Кiптяву травою з пiском обiтри, щоб суму не бруднило. Добре ложку
вiдiтри i вимий. I треба поспiшати. Нога в цього злодюги погана - я такi
бачив. Треба його до костоправа, бо буде пiзно.
Омелько пiдвiв Буланка до полоненого. Поклав на землю.
- Зможеш сiсти на коня? - Спитав.
- Я розiп'ятий, як я можу? - Визвiрився ординець.
Тодi Омелько поклав свою зброю, щоб ворог не вихопив чи шаблю, чи ножа.
I розв'язав спочатку ноги, потiм руки. Полонений встав, але захитався i впав
на колiна, вiд болю завив i завалився набiк.
Омелько обережно взяв його пiд пахви i перетяг у сiдло. Турок щосили
вчепився в кульбаку.
- Руки за спину! Я зав'яжу тобi руки, бо люди запiдозрять якусь
хитрiсть. Тодi все пропало. Тепер слухай мене уважно. Я тебе вiдвезу в
мiстечко, там тобi вправлять суглоб. Я куплю коняку. Для тебе. I нiби повезу
тебе на обмiн за тутешнiх бранцiв
- Давай зараз тiкати до Криму!
- Таки повiрив, купецький небiж? Але зразу до Криму не вийде. У мене
кiнь знаменитий. Але трьох вершникiв, та ще з лахами, i йому забагато.
- Нас дво - ти i я! - Заперечив турок.
- А хлопець мiй? Зараз посаджу його тобi за спину i гайда до
мiстечка...
Викочувалось червоне сонце з-за невеличкого соснового бору, коли кiнь i
Омелько вибiгли з лiсу на широку стежку, що йшла лiворуч вiд незжатих ланiв
пшеницi.
I пес бiг то позаду, то трохи вибивався вперед, i все нюхтив, нюхтив.
Ноги в Омелька рухались легко, дихання було рiвне. Тiльки самопал
доводилось перекидати з одного плеча на друге, бо таки важкенький i муляв,
якщо довго лежав на однiм плечi.
Омелько зауважив, що Буланко нашорошу вуха, намага ться повернути
голову праворуч.
I пес щось заметушився, то стрiмко вискочив два рази вперед, то
вiдстав. То знов пiдбiг i просто трюхав пiд ногами в коня.
Коли стежка пiшла на похилий пагорб, де вона з пагорба завертала
лiворуч, до густого гаю, i вони по нiй пiднялися, i ©м стало бiльше видно
довкола, всi тро скрикнули.
- А щоб тебе холера вхопила!
- О Аллах!
- Батьку! Собаки!
- Слухай мене уважно, Селiме. Не признавайся, хто ти i хто тво© родичi.
Бо заправлять за тебе грошi, як за султана.
- Може, втечемо?! - Просто плакав Селiм.
- Ти що - дурний? У них собаки! I не два... Поки вони не надбiгли,
давай домовимось. Якщо вони тебе вiд мене заберуть, я сам поспiшаю до Криму
i сповiщаю твого дядька, що ти в полонi. Нехай вiн тебе викупа . У нього
головнi склади, як i ранiше, у Кафi? Далеченько доведеться менi
мандрувати... Тiльки щоб ти iнакше назвався... Ну, наприклад, Ахметом. Тодi
третi люди, якiсь бiдаки, викуплять тебе, як свого родича Ахмета. Прiзвисько
тво нехай буде бiдацьке. Давай - Балтача. Згода?
- Згода... А якщо, iншалла, мене ранiше викуплять чи я втечу, що про
тебе i кому передати?
- Передай через купцiв-магрiбiнцiв до Касби в Алжирi славному командиру
каторги "Аунi Аллах! ", що корабель загорiвся бiля iспанських берегiв. Омар
Куввас закопав все золото на узбережжi. Утiк вiдтiля пiд виглядом жебрака. А
тепер мовчи. Вони не повиннi знати, що я Омар Куввас. I не прохопись, що я
розмовляв турецькою.
- А хiба хто з цих гяурiв зна мову?
- Якщо тебе заберуть, то, без сумнiву, вiдправлять до Львова. А там
повно тлумачiв iз усяких язикiв. Отож про мене ти повинен мовчати.
Омелько бачив i зразу ж по собачому завиванню почув - з трьох бокiв на
них пустили зi свор гончакiв.
Добре знав Омелько - тодi гончаки порвуть на шмаття тебе, якщо
тiкатимеш. Тому Омелько й зупинився сам, зупинив коня i пiдiзвав пса.
- Ну, синку, потрапили ми в халепу добру. Тому не шарпайся. Не рухайся!
Замри! Але не бiйся! Не дав Бог свинi роги, то й цi лядськi посiпаки нас не
подужають. Амiнь!
I вони мовчки стали чекати, коли до них наблизяться пси-гончаки i
вершники iз списами.
Купка вершникiв, що заходила на них з лiво© руки, була найдалi. Але
собаки в них виявились найпрудкiшi i швидко наближались.
Тi вершники, що просто на них мчали, були ближче, але ©хнi собаки бiгли
повiльнiше за лiву зграю. Гончаки вiд право© руки наближались ще повiльнiше.
Спочатку до втiкачiв гавкiт долинав окремо вiд трьох зграй. Але далi в
мисливському запалi гончаки так роз'ятрились, що завили, загавкотiли,
забрехали, нiби востанн , i за хвилю i вони, i весь бiлий свiт щезне.
Собачий брехiт злився в одне суцiльне виття. Наче сатанинська сурма
Повела його, взявши за руку наче не людською рукою, а висохлою пташиною
лапою, сутiнним прохолодним проходом. За кожним кроком на нiй все дзвенiло,
бренькало, бо навiть на кiсточках у не© були надягненi обручки iз
дзвiночками. Пiсля п'яти поворотiв вони опинились у зовсiм порожнiй чисто
вибiленiй кiмнатi. Через круглий отвiр у стелi навскiсно падав пекучий
сонячний промiнь. I вiд того яскравого гала на вибiленiй стiнi примарним
свiтлом наповнювалась вся кiмната.
Стара показала на рибину i простягла в плату на коричневiй,
зморшкуватiй долонi слiпучо-бiлу ракушку каурi. Омелько засмiявся: "Дурницi!
" i зняв iз шворки одну марену.
Тодi вона приклала палець до безкровних, пожмаканих вуст i на мигах
пояснила, щоб Омелько прийшов, коли нiч настане.
З тi © вибiлено© кiмнати вона повела його ще другим ходом i випустила
на зовсiм iншу вуличку.
Турок, що удавав себе за купця iз Шаму, страшенно зрадiв свiжiй рибi.
Потяг Омелька з рибою до кухарки господаря за©зду. Наказав приготувати цю
рибу. I все ©й пояснював, втовкмачував, що ©й треба робити, хоч стара
негритянка робила все якнайкраще.
Омельковi набридло те турецьке камешiння, i вiн пiшов вiдсипатись до
комори.
Прокинувся тiльки тодi, коли вся кiмната сповнилась духом смажено© риби
та кунжутно© олi©. Поруч на циновцi стояла велика миска, накрита згори
меншою мискою. По розкiшнiй трапезi рибою та гарячим пшеничним коржем,
Омелько знов заснув i спав до самого вечора.
Омелько зазирнув до велико© вiтальнi, де сидiло купецьке товариство i
вело сво© безконечнi розмови про оборудки, монети, золото i сiль, товари,
верблюдiв, носi©в та охорону. Його нiхто наче не помiтив, не покликав, i вiн
вийшов на невеликий майдан. У майдан вливалось не менше десяти
вуличок-щiлин. I вiн неквапно пiшов у сутiнках по колу майдана i непомiтно
шаснув у щiлину. Просувався навпомацки - тримаючись лiвицею шерхувато©
глиняно© стiни. Зробив три звороти лiворуч i далi вже прямо. I коли зробив
крокiв сорок, бiля його плеча зарипiли низькi дверi i старечий голос
прохрипiв:
- Куввас! (Стрiлець! )
Цього разу на старiй нiчого не бряжчало, i вона тримала над сво ю
головою старовинну бронзову лампу.
Придивився до лампи i побачив - а вона вилита у виглядi двох я чок i
напруженого, аж вигнутого вгору, мужського ства. I з кiнця цього бронзового
дiтородного члена стримiв палаючий нотик.
"Ото початок! - Вмить пiдтягнувся Омелько. - А що ж далi буде?! "
Стара наче вела, як i перше, але зайшли зовсiм в iншу кiмнату.
Малесеньку, та проте iз дуже високою стелею. Дивно було якось, нiби в
колодязi.
Коли Омелько сiв пiд стiною на килимок, то колiна його майже торкались
низенького столика. Там на полив'яних тарелях купками зводились кавунове та
динне насiння, родзинки, сушенi фiги та сушенi фiнiки. I стояв чорний
спiтнiлий глек.
Навкоси трохи, у самiм кутi сидiв невеличкий опецькуватий юнак у
широченнiй сорочцi, широких шароварах iз китайки, i в сандалiях, що
тримались на тонких ремiнчиках, обвитих навколо пухлих литок.
Господиня поставила соромiцьку лампу на виступ стiни до ще однi ©
лампи, просто©, без викрутасiв. I сiла теж навкiс вiд Омелька, тiльки з
лiво© руки. Стару Омелько вранцi добре роздивився. А юнака було погано
видно, бо подвiйнi тiнi вiд ламп на виступ стiни падали навскiсно i
закривали лице i руки юнака. Та й тюрбан щiльно обвивався навколо голови та
ши©.
Вiд юнака йшов мiцний запах благовонiй. Омельковi подумалося, що тiльки
жiнка може вмащуватись так без мiри. Та зразу ж вiдкинув цю думку, бо
згадав, як арабськi молодики просто обливають себе пахощами.
Стара обома висохлими руками взяла запiтнiлий чорний глек, нацiдила в
чашi золотаву рiдину. Омельковi залоскотав нiздрi гострий солодкий запах
вина. "Та це ж наймiцнiше вино iз родзинок... " - вмить визначив Омелько.
Омелько лузав насiння, але до вина не торкався. Тодi стара показала:
"Чого не п' ш? "
Вiн взяв глек, i пiднявши високо вгору, мов iз бурдюка, пустив собi
цiвку в горло.
Стара аж застигла з виряченими очима, але вiдпила ковточок iз маленько©
чашi i звiдкiлясь iз-за спини, з темряви витягла опуклобокий блискучий
аль-ут. Почала слабенько передзвонювати струнами.
Омелько забрав у не© iнструмент, перебрав струни, прислухаючись, як
вони настро нi, i переладнав по-сво му i забрязкотiв щось схоже на те, що
колись грав дiвкам у замку в Уграх.
Стара ще бiльше вирячила очi, а юнак захихикав тоненько i притулив
обома руками запинало до вуст.
Кра м ока Омелько побачив, що долонi його замащенi чимось темним. Що
воно? Наче волоських горiхiв тут нема .
Солодке вино дiяло навдивовижу швидко, i вiн у веселiм захватi, хоч i
збиваючись, бо скiльки часу не торкався струн, а все ж намацував сво , i
почала видзвонюватись iз чужих, незвичних струн своя рiдна мелодiя: "За
рiкою, за Дуна м... "
Стара iз якимось здивуванням i недовiрою слухала Омелька.
Юнак бiльше не хихотiв, а, прикриваючись рукою, малесенькими ковтками
смакував вино.
Омелько перервав гру i показав старiй, щоб вона випила свою чашу.
Стара злякано вiдтрутила чашу обома руками. I тодi вiн примусив ©©
випити. Бо напевно знав, тут йому якусь хитрiсть пiдлаштували, а як так, то
нехай i вони повпиваються!
Юнака прихопив за руку i притискав йому чашу до вуст, поки той не
випив.
Але коли вже вiн вiдпускав його руку, зрозумiв, що занадто нiжна i
пухка рука в юнака.
"Та це ж баба! Ну пiдождiть, сучi сестри! Я вас упораю! " Вiн налив ще
вина в чашу старiй. I так само, як i молодiй, притис до вуст i змусив випити
всю чашу без передиху. Вiн смiявся ©й в очi. Але вона не сердилась на нього,
а в не© так очi заблищали, що аж страшно стало Омельковi. Як у цi ©
зморшкувато© черепахи можуть бути такi хтивi молодi очi?
Стара ж, коли вiн тримав бiля ©© вуст лiву руку з чашею, правою
сперлась йому на стегно, щоб нiби не впасти. Вона кiнчиками тонких довгих
пальцiв ковзнула по його ству. Омелько зробив вигляд, що не помiтив, що
сп'янiв. I почав знов по©ти хлопця. Той нiби огинався, мляво вiдштовхував
Омелькову руку. Омелько робив вигляд, що не помiча руку старо© на сво©м
стегнi. Вiн все нiби намагався напо©ти юнака. А стара тихцем, тихцем, а
почала погладжувати сучка Омелькового, i вiн почав набрякати.
"Хлопець" вiдштовхувався мляво, але так, що його шаровари закасувалися
вище бiлих круглих колiн, аж на пухкi стегна.
Стара геть розiйшлася i почала по всьому ству огладжувати. Аж
трусилась вiд хвилювання. © рука вже не могла робити свого дiйства справно,
шарпалась. I тодi стара схопила вiльну руку "хлопця" i поклала на Омелькiв
товкач, i вони удвох - стара i "хлопець" - огладжували розбурхане Омелькове
ство. Зрештою "хлопець" не витримав i ковзнув рукою в шпарку бiля очкура.
Омелько вiдкинув недопиту чашу, перетяг на себе "хлопця", спустив з
"нього" шаровари i з першого руху настромив на сво роз'ятрене ство.
Стара здерла з "хлопця" головне запинало. По просторiй бiлiй сорочцi
зазмi©лось безлiч дрiбненьких, довгих косиць-торочок.
Омелько пiднiмав ряджену пiд пахви i рiзко опускав униз. Вона щораз
скрикувала i намагалась вчепитись у нього руками, щоб не так сильно било ©й
у ство. I десяти раз вiн не кинув ©© подiбним робом, як вона зойкнула i
вигнулась у солодких судомах.
А стара встромила пiд сорочку свою пташину лапу до мiсця з' днання
чоловiчого i жiночого начал. I почала хапати повiтря сухими вустами i
цiлувати, вiддихуючись, руки Омельковi...
Нараз Бубка беззвучно пiдняв голову. Повiв перев'язаною мордою як би по
колу i вухо туди нашорошував.
Омелько застиг, прислухаючись, тiльки руки його, самi наче, почали
напинати лука.
"Чи звiра чу ? Чи людину? Тут тiльки встигай... А воно таке згада ться
- чорти батька зна що!.. "
Та пес заспоко©вся i поклав морду на лапи. Хлопчик потихеньку сопiв,
спав так мiцно, що аж заслинив диний цiлий рукав сорочки.
Татарин увi снi щось тихо-тихо шепотiв, часом злегка зойкав. I тодi пес
поводив гострим трикутним вухом.
Омелько насторожено прислухався. Роздивлявся на всi боки. Позирав на
яскравi зорi i мiсяць, що починав щербитись. I все не наважувався почати
сво та мне дiйство. То брехiт лисицi, то сичик кричав у найближчiм гайку. А
Омельковi була потрiбна тиша. Але й час, по зорях, не можна було прогаяти. I
коли вiн побачив, що вже часу на половинi межи другими пiвнями i о пiвнях,
вiн сказав подумки: "Час починати! Господи, поможи подолати супостата! Дай
менi нечестивого в руку мою! " Омелько перехрестився.
Тодi закрив очi i зосередився, точнiсiнько так, як вчила Чорна,
дивитись у самого себе. Проговорив слово в слово, хоч нiчого не розумiв,
закляття Чорно©. Пiсля того, цьому теж його вчила Чорна, уявити, що це сам
вiн лежить спутаний, а вiн водночас i його товариш, намага ться вивiдати в
нього, що з ним трапилось.
Кiлька разiв козак збирався почати так, як вчила чаклунка, але щось
нiяк не вiдчував рiвноваги: щоб вiдчувати i себе поборканим - i себе ж
товаришем пов'язаного. I от, коли досяг, пiсля кiлькох спроб, певно©
легкостi, спокiйно i обережно взяв за плече татарина.
- Мустафа! Чому ти лишився бiля рiчки? - Тихим рiвним голосом спитав
Омелько чомусь раптом турецькою.
- Я Селiм... - ледь чутно, не розплющуючи очей, вiдказав полонений.
- Я й кажу, Селiме, - чому ти затримався бiля рiчки?
- Хiба ти не зна ш - козаки наскочили! Коня кулею поранили, i мене
вдарило. Кiнь понiс у болото. Упав кiнь i мене придавив. Я зомлiв. Отямився
- нiкого наших нiде нема...
- Селiме, друже, будемо тiкати вiд невiрних?
- Нi. Сил нема .
- Будеш у неволi гнити.
- Нi. Не буду. Дядько везе товар до Москви. У Москвi полонених дешево
купить. I мене обмiня .
- Та якi там у Москвi полоненi?
- Хiба не зна ш - цього року у Москвi повно полонених козакiв. З
литовського вiйська козаки. Московський цар прода задешево.
- Дядько Муравським шляхом пiде?
- Сьогоднi для нас iншого нема ....
- Пiсля урази пiдуть?
- Зразу. Треба встигнути на осiннi торги до Iстамбулу...
Омелько потихеньку вiдпустив руку приспаного полоненого i задумався.
Дивнi думки в нього в головi крутились. Вiд тих думок i серце почало
калатати. Аж важко стало дихати. Навiть у головi почало бухати. Омелько
навiть вiдчув, як ледь зволожились долонi. Напруга охопила його всього.
Омелька почало тiпати, мов у лихоманцi. Вiд хвилювання Омелько звiвся на
ноги i нечутно i швидко обiйшов навколо стоянки. Буланко потягся до нього
шовковистими губами.
Бубка пiдвiв морду i принюхався. Малий нiчого не почув i не
поворушився. Хоч мiсяць i щербився, однак було добре все видно.
Тiльки вдень видно i в затiнку, а зараз тiнi були наче з найчорнiшого
атраменту, непрозорi, ворожi i та мничi.
Козак обдивився i перевiрив всю поклажу i збрую на конi. Обмацав кожен
ремiнець, кожну пряжку, кожен вузлик. Потiм взявся за себе. Перш за все
роззувся - промацав халяви, пiдбори, носаки i п'яти. Тiльки цмокнув у
захватi - кращих не треба. Постаралися львiвськi шевцi - знаменита робота.
Далi все по черзi зняв, весь одяг перетрусив, оглянув, перевiрив. А тодi
знов усе перемотав, перевзув, пiдв'язав. Щоб нiде, не дай Боже, не муляло,
не терло, не метелялось.
Хоч свою зброю знав краще, нiж сво©х п'ять пальцiв, а все одно
перевiрив i самопал, i чингал турецький. Перевiрив, як легко вiдкриваються
порошниця i натруска. Чи не зволожився гнiт у виробленому бичачому мiхурi?
Все звично рухалось, нiде не за©да , нiде нема зайвого люфту. Взявся за
сагайдак. Витягував стрiлу за стрiлою - всi рiвненькi, гладенькi, мов на
верстатi точенi. Але що це: на всiх стрiлах бiля оперення випалено тавро -
знизу серп чи човник, а над ним угорi три крапки. На всiх стрiлах. Де вiн
оце бачив?.. Десь бачив... Де?! Омелько наклав стрiлу i спробував напнути
лука. Роги лука плавно вигнулись, коли натягував тятиву, бiля рукометi знов
побачив серп i три крапки над ним. Шаблю iз пiхов висмикнув - наче хробачки
зазмi©лись на лезi пiд мiсячним яскравим промiнням - то позолотою
бусурменськi написи вправний зброяр навiв. Тут теж, десь посерединi напису,
наче розiрвався ланцюжок позолоти i яскраво зблиснув серп i три крапки над
ним... I ось тодi вже згадав козак i йому горло перехопило. Три крапки i
серп пiд ними, то родове iм'я купця Сабiта. Того, якого вiн порятував бiля
берегiв Алжира. Тодi iспанцi обстрiляли турецьку каторгу, i хоч галера
втекла, та, не доходячи берега, затонула. Вони удвох iз купцем Сабiт-агою
допливли до берега. Власне, Омелько дотягнув його до берега, бо той почав
уже захлинатись. I берегом вiн йому пiдсобляв iти, бо купець геть
виснажився.
Коли ©х помiтили i пiдiбрали горлорiзи адмiрала пiратського Драгута,
вони спитали купця: "Це твiй слуга чи бранець? Чи вiн твiй бранець? " Вiн ©м
вiдповiв: "Це не мо добро. Я його не купував. "... Потiм, в Алжирськiй
неволi Омельковi не раз доводилось чути про це кодло - Сабiтiв. Вони
промишляли всяким крамом, а найбiльше невiльниками. Омелько добре запам'ятав
тодi це баб'яче безволосе лице, як у кастрата. А його тавро вiн лише раз
бачив на паках зi шкурами, що вiдправляли до Марселю. Хто ж цей Селiм йому -
небiж? син? онук? I скiльки ©х, отих гендлярiв живим товаром, тих Сабiтiв?
Зразу всього не взнати! Нi, одне можна було вже зараз сказати - не син.
Морда хоч масна, баб'яча, а проте, вуса i борода, як на цих козолупiв, таки
непогана, та й на руках волосся в нього росте.
Омелько взяв коня пiд узду.
I зразу ж встав покалiчений пес. Пошкрябав лапою малого. Малий
прокинувся i сiв. Протирав очi кулачками.
- Годi спати! Сiдай на Буланка та напiй його з ручаю. Не бiйся - менi
звiдсiля все видно. А самопал, сам бачиш, заправлений, гнiт тлi . Хода!
Омелько пiдсадив малого i дав йому поводи. Малий свиснув, пiдробляючись
пiд Омелька, як той пускав коня риссю. Та кiнь з мiсця пiшов чвалом. Бiля
ручаю малий не втримався i шкереберть покотився у високу траву.
Коня малий напо©в, але вилiзти в сiдло з двох разiв йому не вдалося.
Тодi вiн посвиснув, як Омелько. Кiнь опустився на переднi, а малий залiз у
сiдло.
- Ну, синку, з тебе будуть люди!
Омелько вiдвiв малого подалi вiд сплячого, чи, може, чатуючого,
татарина i почав говорити тихо-тихо, але з великим притиском.
- От зараз, синку, я почну найважче i найтонше дiло. Я допитаю цього
турка...
- А... а вiн татарин!..
- Не лiзь поперед батька в пекло. Турок. Зда ться, з вельможного роду.
Якщо так, зможемо його вимiняти на наших бранцiв. Але все в руцi Божiй. Отож
уважно дивись на лице турка, як я з ним говоритиму... I нiчого не бiйся, щоб
я не робив. Тiльки весь час тримайся вiд нього так, щоб вiн тебе рукою не
досяг...
- Та вiн спутаний...
- Тихо! Не бовкай. Якщо вiн тебе схопить, не дай Бог, коли його в живiт
от так, от так! Оцим ножем! - Омелько витяг iз шапки вузенький i тонкий,
зовсiм iграшковий наче, стилет. Весь стилет був iз однi © смужки крицi - i
лезо, i рукоять. Рукоять з насiчкою, щоб рука не ковзала.
- Тримай цього ножа у рукавi непримiтно. От так! У тебе хоч один рукав,
та в ньому ножичок венецiйський. Тiльки обережно - не врiжся.
Тут козак засмiявся i враз замовк.
Нахилився, зiгнувшись навпiл, обертався на всi боки, вдивлявся,
прислухався. Малий теж, як i козак, схилився, i прислухався, приставляючи
долоню до вуха. А пес, навпаки, пiдняв перев'язану морду вгору i наче ловив
тiльки йому одному знаний запах.
Омелько нахилився, став навколiшки i приклав вухо до землi.
- Щось тупотить! Мерщiй до гаю! I давай ножа. - I застромив тонке лезо
за халяву.
Знов поклав Буланка на землю, витяг на нього бранця. Той болiсно
стогнав, кашляв i очманiло водив ошелешеними очима на всi боки.
Бiгцем попрямували через луг, через неглибоку пiщану оладку, пiднялись
у гай.
Тiльки зайшли у високу лiщину на узлiссi, як вже стало добре чути
тупотiння та наче стогiн гурту людей.
Мiсяць висвiтися найвище на темно-блакитному небi, бо було вже о пiвнях
- i на сходi за лiсом швидко розчинялась i сiрiшала до того темна блакить.
Хоч i щербатий, яскравий мiсяць добре освiтлював шлях, по якому перли
корови. Може з два десятки. Вони сопiли i хрипко чи то мукали, чи то
стогнали. Iшли щiльним гуртом i часом було чутно, як цокаються ©хнi роги.
Стояло таке безвiтря, що коли вони збивали порох ратицями, вiн
клубочився десь у них пiд животами i лишався за ними стiною сiрого диму.
Козак не встиг прихопити за морду собаку, як той чи з тривоги, чи як
сторогу, щосили загавкотiв.
- А бодай тобi, дурню! - Омелько прихопив пса за морду. Той ображено
заскавучав.
Але було запiзно - корови почули гавкiт i повернули зi шляху в напрямку
гаю.
- Бiжимо! - Омелько прихопив одною рукою повiд, другою за руку малого i
вони побiгли га м.
Винуватий пес, опустивши морду, поспiшив за ними. Добре, що тiльки на
узлiссi був молодняк i густий чагарник, а далi стояли, досить рiдко,
велетенськi дерева.
I втiкачi мiж ними швидко просувались на захiд, у темряву.
Спочатку вони чули за собою ревiння, мукання, важкий тупiт. Але десь
через милю бiгу позаду все стихло. Омелько ще провiв коня вузьким ярком на
пагорб над тонким руча м.
- Спинились. Далi не можна - людолов скона . Чу ш, он як гика ?
Вони спинились i, як i передн , спустили на землю ординця.
- Ну що, синку, затагану м? Води скiльки хочеш найчистiшо©. У ранкових
сутiнках i багаття не свiтить далеко i дим вiд туману низового важко
вiдрiзнити. Збирай шишки мерщiй...
Омелько вмить викопав окутим заступом ямку повздовжню. По боках поклав
два шмати вивернутого дерену, i на них, як на цеглини, поставив мiдний
казанок. Шишки горiли майже без диму, тiльки дух смолистий ладаном
розпливався по всiй галявинi. Козак витяг iз капшука свою ложку i дав
малому, щоб той розмiшував пшоно. А сам взявся за бранця. Iз перемiтно© суми
витяг сиром'ятну линву. Окремо поприв'язував ноги до стовбура, а старi пута
зняв. З руками так само зробив. Турок лежав. Важко дихав запаленими вустами,
в кутах яких сiрiли великi за©ди. Навiть не спробував нi руками, нi ногами
ворушити.
- Селiме. Пити хочеш? - Проникливо запитав козак турецькою.
Полонений просто скочив, але сиром'ятнi пута вiдкинули знов на землю.
- Селiме. Ар'яну нема. Але вода - справжнiй шербет.
- Собака! Ти знуща шся з мене!
- Селiме. Мiй юний друже, ти з поважно© родини. Не гоже так неввiчливо
розмовляти зi старшими. Не я винен, що ти попався. Це доля. Кисмет. Ти вояк
iз воякiв, свiдчу перед Всевишнiм.
- Як ти смi ш сво©ми собачими вустами згадувати Аллаха?
- Селiме! Я справжнiй друг вашого кодла. Повiр менi, i ми поскачемо з
тобою до Криму. Я тебе проведу i через землi лядськi, i через землi
литовськi. Хочеш - шляхом Волоським? Далеко? Тодi найближчий тобi шлях
- Кицманський. Небезпечно? Тодi знайдемо дорогу до Чорного шляху. Теж
не хочеш? Мовчиш? Ну, тодi я тебе проведу до Муравського шляху. Там
зустрiнемо твого славного дядька. Вiн людина вдячна - заплатить менi за твiй
порятунок. Не дуже багато. На дорогу в Магрiб. От там твiй один родич винен
менi великi грошi. А як iз лихвою, то, взагалi, вже скарб Алi- Баби. Та я не
мстивий вiрменин, i нi грек, i нi моабiт.
- Хто ти? - Вирячивши очi вiд Омельково© промови, спитав полонений. -
Ти справдi шайтан.
- Нi! Сьогоднi я твоя доля, твiй хабiр. Не зна ш цього слова? Ну
спита ш у Сабiт-аги. Чи, може, вiн не потопав у Магрiбi?
- Хто ти? Звiдки ти все зна ш? Ти шайтан! Хто ти? - Ледь не скиглив
бранець.
- Хто, хто? Тобi сказано - во©н! - Гостро кинув Омелько. Прокашлявся i
шепнув малому. - Напо© iз баклаги! Пильнуй, щоб головою не вдарив.
Але турок нi на якi вибрики не був здатний - розмова його приголомшила.
Вiн пив i цокотiв зубами об полив'яне горло баклаги.
- Забери! Нехай буде недопо ний. Покiрнiший буде. А тепер добре вимiшай
кашу. Та вкришимо туди тараню... Диви, що воно виходить - чи то кулiш, чи то
iз риби шарпанина... Нiчого, смачно.
Козак i малий, по черзi, загрiбали на©док однi ю ложкою, i, дмухаючи
щосили, та все одно обпiкаючись, намагались вгамувати голод. Омелько набрав
ложку з горою, струсив ©© на траву.
Бубка зразу ж туди писок, але Омелько насварив.
- Обпечеться, нюх втратить... А добра шарпанина упарилась. I олi ю не
треба мастити...
- А мама завжди олi ю мастила... - сказав малий, облизуючи ложку i враз
заплакав гiркими сльозами.
- Цить! Перед ким скиглиш? - Грiзно прошепотiв Омелько. Малий отямився
i почав однi ю рукою око терти, другою нiби дим розганяти.
Коли кулiш вичах, Омелько пiдiзвав Бубку, i пес миттю злизав, i метеляв
хвостом, i зазирав в обличчя козаковi. А козак спитав, не обертаючись до
поборканого.
- стимеш чи питимеш?
- Пити, пити, пити... - чи то просив, чи то заклинав спадаючим голосом
зайда.
- Дай йому три ковтки. Не бiльше! - Наказав хлопчиковi, тодi не
повертаючи голови, почав вести турецькою. - А який зараз у касбi мо© друзi
п'ють шербет! На срiбних тацях лежать золотi холоднi помаранчi. Джерельна
вода у кришталевих гипетських карафках. Карафки запiтнiли вiд крижано©
води. Дзюркотить-спiва срiбний водограй. На стiнах у фiгурних клiтках
туркотять блакитнi горлицi... О Магрiб! О райськi пахощi квiтнучих
помаранчi! О Магрiб! Там мо© друзяки-мореплавцi слухають срiбнi струни
аль-ута, а я, славний стрiлець, я тут слухаю бекання барана: "Хто ти? Хто
ти? "
Омелько пiдiйшов до турка, задер йому штанину i обдивився розпухлу,
наче колода, ногу.
- Нагодуй i його, i собацi лиши. Творiння безсловесне, але розумне.
Хлопчик поставив казанок турчиновi межи ноги i годував.
Омелько сидiв, по-шевськи схрестивши ноги, i з незворушним обличчям
чекав, коли малий нагоду i полоненого, i собаку.
- Кiптяву травою з пiском обiтри, щоб суму не бруднило. Добре ложку
вiдiтри i вимий. I треба поспiшати. Нога в цього злодюги погана - я такi
бачив. Треба його до костоправа, бо буде пiзно.
Омелько пiдвiв Буланка до полоненого. Поклав на землю.
- Зможеш сiсти на коня? - Спитав.
- Я розiп'ятий, як я можу? - Визвiрився ординець.
Тодi Омелько поклав свою зброю, щоб ворог не вихопив чи шаблю, чи ножа.
I розв'язав спочатку ноги, потiм руки. Полонений встав, але захитався i впав
на колiна, вiд болю завив i завалився набiк.
Омелько обережно взяв його пiд пахви i перетяг у сiдло. Турок щосили
вчепився в кульбаку.
- Руки за спину! Я зав'яжу тобi руки, бо люди запiдозрять якусь
хитрiсть. Тодi все пропало. Тепер слухай мене уважно. Я тебе вiдвезу в
мiстечко, там тобi вправлять суглоб. Я куплю коняку. Для тебе. I нiби повезу
тебе на обмiн за тутешнiх бранцiв
- Давай зараз тiкати до Криму!
- Таки повiрив, купецький небiж? Але зразу до Криму не вийде. У мене
кiнь знаменитий. Але трьох вершникiв, та ще з лахами, i йому забагато.
- Нас дво - ти i я! - Заперечив турок.
- А хлопець мiй? Зараз посаджу його тобi за спину i гайда до
мiстечка...
Викочувалось червоне сонце з-за невеличкого соснового бору, коли кiнь i
Омелько вибiгли з лiсу на широку стежку, що йшла лiворуч вiд незжатих ланiв
пшеницi.
I пес бiг то позаду, то трохи вибивався вперед, i все нюхтив, нюхтив.
Ноги в Омелька рухались легко, дихання було рiвне. Тiльки самопал
доводилось перекидати з одного плеча на друге, бо таки важкенький i муляв,
якщо довго лежав на однiм плечi.
Омелько зауважив, що Буланко нашорошу вуха, намага ться повернути
голову праворуч.
I пес щось заметушився, то стрiмко вискочив два рази вперед, то
вiдстав. То знов пiдбiг i просто трюхав пiд ногами в коня.
Коли стежка пiшла на похилий пагорб, де вона з пагорба завертала
лiворуч, до густого гаю, i вони по нiй пiднялися, i ©м стало бiльше видно
довкола, всi тро скрикнули.
- А щоб тебе холера вхопила!
- О Аллах!
- Батьку! Собаки!
- Слухай мене уважно, Селiме. Не признавайся, хто ти i хто тво© родичi.
Бо заправлять за тебе грошi, як за султана.
- Може, втечемо?! - Просто плакав Селiм.
- Ти що - дурний? У них собаки! I не два... Поки вони не надбiгли,
давай домовимось. Якщо вони тебе вiд мене заберуть, я сам поспiшаю до Криму
i сповiщаю твого дядька, що ти в полонi. Нехай вiн тебе викупа . У нього
головнi склади, як i ранiше, у Кафi? Далеченько доведеться менi
мандрувати... Тiльки щоб ти iнакше назвався... Ну, наприклад, Ахметом. Тодi
третi люди, якiсь бiдаки, викуплять тебе, як свого родича Ахмета. Прiзвисько
тво нехай буде бiдацьке. Давай - Балтача. Згода?
- Згода... А якщо, iншалла, мене ранiше викуплять чи я втечу, що про
тебе i кому передати?
- Передай через купцiв-магрiбiнцiв до Касби в Алжирi славному командиру
каторги "Аунi Аллах! ", що корабель загорiвся бiля iспанських берегiв. Омар
Куввас закопав все золото на узбережжi. Утiк вiдтiля пiд виглядом жебрака. А
тепер мовчи. Вони не повиннi знати, що я Омар Куввас. I не прохопись, що я
розмовляв турецькою.
- А хiба хто з цих гяурiв зна мову?
- Якщо тебе заберуть, то, без сумнiву, вiдправлять до Львова. А там
повно тлумачiв iз усяких язикiв. Отож про мене ти повинен мовчати.
Омелько бачив i зразу ж по собачому завиванню почув - з трьох бокiв на
них пустили зi свор гончакiв.
Добре знав Омелько - тодi гончаки порвуть на шмаття тебе, якщо
тiкатимеш. Тому Омелько й зупинився сам, зупинив коня i пiдiзвав пса.
- Ну, синку, потрапили ми в халепу добру. Тому не шарпайся. Не рухайся!
Замри! Але не бiйся! Не дав Бог свинi роги, то й цi лядськi посiпаки нас не
подужають. Амiнь!
I вони мовчки стали чекати, коли до них наблизяться пси-гончаки i
вершники iз списами.
Купка вершникiв, що заходила на них з лiво© руки, була найдалi. Але
собаки в них виявились найпрудкiшi i швидко наближались.
Тi вершники, що просто на них мчали, були ближче, але ©хнi собаки бiгли
повiльнiше за лiву зграю. Гончаки вiд право© руки наближались ще повiльнiше.
Спочатку до втiкачiв гавкiт долинав окремо вiд трьох зграй. Але далi в
мисливському запалi гончаки так роз'ятрились, що завили, загавкотiли,
забрехали, нiби востанн , i за хвилю i вони, i весь бiлий свiт щезне.
Собачий брехiт злився в одне суцiльне виття. Наче сатанинська сурма