Страница:
сказав йому: "Нехай всi зневiряться у тобi, я не зраджу тебе! " А Iсус
сказав йому: "Iстинно кажу тобi: цi © ночi ще, перше, нiж заспiва пiвень,
ти тричi вiд мене вiдречешся! " А Петро i каже йому: "Навiть якби я мав iз
тобою вмерти, не вiдречуся тебе! " I тодi Спаситель взяв iз собою Петра i ще
двох сво©х учнiв i молився в Гетсиманськiм саду. А тодi прийшов зрадник Юда,
з вояками, щоб схопити Спасителя. Вояки не знали, хто Христос. Тодi Юда
пiдiйшов до Христа i поцiлував його. Отак Юда поцiлунком видав нашого
Спасителя на страстi! I стражники тодi схопили Христа. Учнi Христовi
злякались озбро них стражникiв i повтiкали геть. А Петро iшов оддалiк за
полоненим Спасителем. I зайшов з усiма в палац юдея Каяхви. I сидiв там
серед слуг юдейських, щоб побачити, чим все скiнчиться. Бо Спасителя нашого
юде© били в лице, плювали i знущались над ним. В той час одна служниця
пiдiйшла до Петра i каже: "Ти був з Iсусом. " Але Петро перед усiма слугами
вiдрiкся: "Не знаю, про що ти таке говориш. " Злякався Петро, що його
впiзнали, i пiшов до ворiт. Побачила його iнша служниця i сказала людям:
"Цей був з Iсусом з Назарету. " Петро знов вiдрiкся: "Не знаю я цього
чоловiка. " Потiм до Петра ще пiдiйшли приявнi при тому у дворi i сказали:
"Ти таки справдi один iз них, бо й твоя вимова тебе виявля . " Тодi Петро
став клястися та божитися: "Я не знаю цього чоловiка! " I враз заспiвав
пiвень. I Петро згадав те, що Iсус сказав йому: "Ранiше, нiж пiвень
заспiва , ти тричi зречешся мене. " I пiшов Петро звiдтiля i гiрко плакав,
що зрiкся зi страху Учителя... Бачиш, синку, святий Петро клявся Вчителю
бути вiрним, а не змiг. Бо тодi так повернулось, що, якби Петро тiльки слово
сказав, його б замордували. А йому жити хотiлось. Бо хто ж гинути хоче?!
Тому, синку, нiколи не клянись, не божись: "Я зроблю! ". А подумки моли:
"Дай менi, Боже, зробити те й те!... " I Бог тобi поможе, i виведе з бiди,
iз неволi i поряту вiд нагло© смертi!..
Хоч все те Омелько проказував на бiгу, а проте дихання в нього було
рiвне, вiн навiть не спiтнiв, хоча був при повному уборi - сагайдак зi
стрiлами, лук, мушкет i все iнше бойове начиння.
У той час, коли Омелько доказав малому притчу про третiй крик пiвня, за
©хньою спиною, далеко десь, наче дитина ляснула в долонi один раз. Потiм ще
три слабих ляпки було.
- Х-хха! Комусь у пику стрiла влучила... Та не будемо бiльше спокушати
долю - час тiкати!
Омелько пересадив хлопця наперед, легко злетiв у сiдло.
- Гей, гей!.. - I нахилившись, легенько ляснув Буланка всi ю долонею по
ши©.
Буланко з мiсця пiшов чвалом по самому гребеню довгого трав'янистого
груду.
- Тримайся синку! Почались нашi перегони!
Вiрний Омелькiв кiнь Буланко, невтомний, широкогрудий, гнав по високiй
травi.
З-пiд його копит бризкали на всi боки коники, розправивши рожевi та
зеленi прозорi крильця. I ©х зносило вiтерцем, i вони розсiювались далеко
довкола.
Кiлька разiв з-пiд самих копит, мов iз пращi хто викидав здоровенних
зайцiв.
Не раз i не два iз густо© трави сторчма злiтали розпасенi курiпки.
Омелько нахилив голову до малого.
- Ще миль десять проскачемо, а тодi отаборимося. Десь тут, i без зiрок,
знайдемо нашi козацькi стежки.
Та може й п'яти миль не проскакали, як вузьке ребро сугорба ще бiльше
знеслося вгору, i перед ними вiдкрилось зразу кiлька неглибоких долин,
порослих деревами.
- Ото як вискочили з вербово© долини, зразу вiдчув, що ось-ось вийдемо
на козацькi стежки! Бачиш, оно чотири здоровеннi липи? За ними ще може миля
на пiвнiч i почина ться луг! А там всякого дерева густо- прегусто. Отам
нехай панськi посiпаки начуваються!
Буланко наче вiдчув радiсть свого хазя©на i помчав, помчав з одного
лисого пагорба на iнший.
Ось i липи лишились десь праворуч чотирма величезними копицями зеленi
за густими свiтлими чагарями.
Поступово сугорби знижувались, вирiвнювались, все бiльше i бiльше на
них кучерявилось зеленi. Пiшов пологий схил праворуч. Нiби на ньому була
широка стежина мiж деревцями терну, низьких вишеньок, обсипаних рясно
кривавими ягодами, кущами дозрiваючо©, морквяного кольору, шипшини, високо©
широколисто© лiщини, i далi вже й густi купи молодого чорноклену, липи та
в'язiв.
I хоч Буланко мчав по травi, а було видно, що це широка справжня
стежка.
А Бубка добре вiдстав i важко скакав, висолопивши довженного рожевого
язика. Нараз вiн хрипко гавконув два рази.
Омелько зразу ж стишив бiг коня, а тодi зовсiм його спинив. I Буланко
затупцював на мiсцi, а тодi застиг, нашорошив вуха.
Тут i зморений Бубка пiдтягся, важко дихаючи, аж йому здухвини
западали.
Омелько, вже iз стрiлою на тятивi, схилився, напiвобернувся до Бубки.
- Ну, що ти там чу ш, собацюро?
Чорний пес задер до козака свою скалiчену морду i застережливо, але
якось не злiсно гавконув.
- Тримайся мiцно! Пригнись, щоб не завадив менi!
Омелько пустив вiрного Буланка тихою ходою. Може крокiв зо двiстi
протопав кiнь трав'янистим звивистим просадом. Тут Буланко заiржав. I йому
десь попереду, за зворотом, за кущами лiщини, вiдповiли слабим,
переривчастим iржанням, яке в кiнцi наче захлинулось.
Омелько легко i плавно пiдняв рукометь лука i почав напинати тятиву.
Коня вiн ледь-ледь пiд боки торкнув носаками, просто одночасно з обох
бокiв зачепив, торкнув по шкiрi.
Слухняний кiнь пiшов дрiбними, дрiбними тихими кроками. Не iржав.
Малий не дихав i пильно вдивлявся в зелений морок попереду.
Ось крутий зворот стежки. Кiнча ться тiнь. I на яскравому сонцi межи
свiтлих кущiв лiщини тьопа кiнь половий. Голову опустив i порваний повiд
волочився по землi, чiпляючись за пагони зiлля. Кульбака на конi
скособочилась на правий бiк, i з не© стирчало двi стрiли, а в перекидних
сумах стримiло аж три стрiли.
- Степанiв Лиско! Не дався людоловам! Бачиш, синку, що то значить -
боже сотворiння - кiнь?! Разiв три, не бiльше, тут Степан бував! А Лиско
зразу знайшов стежку. Але не в цiм диво. Диво в тiм, що Лиско знайшов сюди
шлях iз того мiсця, в якiм ми нiколи до цього разу iз Степаном не бували!..
Вiрний Степанiв кiнь Лиско ледь плуганився, ледь переставляючи копита.
Навiть не змахував хвостом. Хоча мушва висiла над ним чорною хмарою.
Омелько опустив зброю i, не дивлячись, стрiлу закинув до сагайдака, а
лук у налуччя.
Пiдiгнав Буланка в кiлька стрибкiв до охлялого коня. Омелько зiстрибнув
у траву i кинув малому повiд. Приказуючи: "Лиско, Лиско... " та погладжуючи
замордованого коня, вийняв вудила з його запалених, загно них i
закривавлених губ.
Розстiбнув пiдпругу, зняв сiдло i перемiтнi суми зi стримлячими в них
стрiлами.
- Синку! Ось дивися - три стрiли вдарили в суму. А Кринка, земля йому
пухом, спакував у не© торбинки з порохом. Якби хоч одна стрiла об щось
залiзне черконула i висiкла iскру - то весь порох вибухнув би! Од славного
Лиска хiба що копита лишились би... От що могло би бути! Та на все Божа
воля. Тепер треба швидко десь тут джерельце знайти. Я тут одне пам'ятаю на
цiй стежцi... Ти подивися тiльки, що в нього з язиком, яснами i губами. Це
вiн iз сталевими вудилами намагався напастися. Все собi розтер, розбив,
повередив... Он якi виразки! Бiдна скотина. Скiльки кiнь через людину мук
зазна , що й не сказати... Ану, синку, подай Буланка ближче, зараз ми на
нього повантажимо Степановi торби i пiдемо шукати воду...
Вони повели коней - Омелько знесиленого Лиска, а хлопчик навантаженого
аж чотирма перекидними сумами Буланка вглиб молодого лiсу, праворуч вiд
пота мно© стежки вниз пологим схилом.
Чим далi по схилу, тим дерева ставали вищими. Не пройшли вони й
трьохсот крокiв, як почулося дзюркотiння води. Обминули в блакитному затiнку
кiлька старезних чорностовбурних яворiв. I ступили на осяйне сонце. Навпроти
них трав'янистий смарагдовий схил обривався кам'яною стiною. З не© в кiлькох
мiсцях тугими цiвками била вода. Нижче брил вода збиралась нiби у великiй
баюрi i звiдтiля витiкала вузьким руча м у оточеннi рiдкого очерету та
високо© осоки. По довжинi може на пострiл iз лука. I зразу зникав без
усякого слiду.
- Синку, стiй! Он бачиш слiди на муловi? Сюди приходять i дикi кози, i
дикi голуби прилiтають. Якщо ми пiдемо туди з кiньми i собакою - i слiди
сво© лишимо, i сво©м запахом все навколо забруднимо. I звiрi не прийдуть. I
ми лишимося без дичини. Тому пiдемо отуди вниз, де ручай протiка , там i
самi нап' мося, i коней напо©мо, i з собою води вiзьмемо. Затагану мо отамо,
на узвишшi - пiд тими соснами. Там мiсце зручне: що там за кущами - не видно
знизу. А звiдти, з верха - добре видно.
Коли вони спускались зеленою долиною, у них iз-пiд нiг вилiтали цiлi
згра© зелених рожевокрилих коникiв.
Напо©ли коней. А тодi Омелько лишив в улоговинi малого з Бубкою при
замордованому Лисковi, а сам вiдвiз нагору всю поклажу i вiднiс Степанове
сiдло.
Тодi спустився з Буланком назад до джерела i заходився коло бiдного
Лиска. Кiнь покiрно зносив дi© козака, лише здригався усi ю свiтлою шкiрою.
Коли ж почав двома гострими паличками, бо пальцями не мiг залiзти в рани,
витягати черву, то кiнь тiльки дрiбно тремтiв - i аж наче хрипiв. Ран було
чимало: i на спинi, i на круповi, i на грудях, i на заднiх ногах. Все вiд
стрiл. Та, слава Богу, нiде жодне вiстря не застряло. Але мухи встигли
обсипати яйцями рани, i тепер у гною i сукровицi камешилась жовта черва.
- Синку, поки я отут черву колупатиму, ти збiгай на гору i, скiльки
можеш, шишок назбирай. Справа дуже пильна i нагальна. Поспiшай!
- Ага! - Кивнув малий i чимдуж побiг пiд сосни. Пес Бубка пострибав за
ним...
Коли хлопчик принiс ще один казанок, повний шишок, i висипав його на
велику купу, на верх iз кiньми пiднявся козак.
- Молодець! Здогадався в казанок збирати шишки. Тiльки iншим разом
питай дозволу, якщо хочеш суми розв'язати.
Омелько поставив коней у затiнку товстенно© розлого© сосни.
Схопив замашну сокиру i з кiлькох ударiв вiдтяв засохлий товстий сук.
Розколов на скiпки i заходився викопувати ямку для вогнища.
Лиско знесилено куняв, опустивши голову. А Буланко приступив до нього
впритул i хльоскав хвостом, вiдганяючи мушву i вiд себе i вiд хворого
товариша.
- Принеси води.
Поки малий скотився униз до води i принiс повен казанок кришталево©
води, Омелько вже розпалив шишки в землянiй пiчурцi. Поставив казанок i
наказав малому пiдкидати шишки, щоб вогонь не слабiшав нi на мить, а сам
взяв заступа i зник за чагарями, що малий i спитати не встиг.
Бубка погрiбся, погрiбся та й умостився в ямку, розкинувши лабети i
заплющивши очi. Пес спав, але час вiд часу увi снi подригував лапами. Щось
йому снилось.
Малий все пiдкладав i пiдкладав шишки, i майже невидиме полум'я лизало
блискучi золотi боки казана. Тiльки жар обпiкав лице i руки.
На самiм днi казана почали народжуватись маленькi бульбашки повiтря,
потiм вони почали вiдриватись вiд мiдi i злiтати вгору, лопатись, i тодi над
поверхнею закрутилась тонкою цiвкою пара. Пара здiймалась угору все
сильнiше. Ось вода завирувала, почала бити ключем. Окрiп виплескувався через
вiнця блискучого мiдного казанка.
Тiльки малий подумав: "А для чого було варити воду, якщо нема чого
варити? ", як з кущiв вийшов козак. Iшов вiн без шапки, шапку притисши до
грудей.
- Тримай шапку! - Омелько прихилив заступ до сосни i витяг iз суми
дерев'яну тарiль. Обережно висипав iз шапки на не© якiсь вогкi бульбуватi
коренi, завбiльшки з голубинi яйця.
- Що воно таке? Я такого зроду не бачив!
- Бо тобi нiхто не показував - ти й не бачив. Це найкращi лiки вiд
знесилення. Це справдi золота рослина - "любка". Люди якi тiльки грошi не
платять за лiки заморськi, а вона, "любка", пiд ногами. Тiльки треба знати,
як ©© приготувати. Я цьому од бусурменiв навчився. Там, де я в лiсах вирiс,
там "любку" дiвчата у ворожбi вживали. Ну, щоб причарувати якось парубка.
Так ©© й зовуть у нас: "Люби мене, не покинь". Але то дiло таке - кому
ворожба помага , а кому й хресний хiд не допоможе. А от зовсiм кволому
чоловiковi цi бульбочки сили додадуть... Бачиш - вони вже чистi, помитi.
Тепер ми ©х беремо - насилю мо, як намисто, голкою на нитку. I трима мо в
окропi, поки не прочита мо "Отче наш" три рази. В окрiп ©х треба занурити,
щоб вони не гiрчили, i не плiснявiли, i добре сохли. А сушенi бульбочки вже
розмелюють i роблять або з молоком, або з водою бовтанку. От i бусурмени, що
сидять за морем по Кубанi, чи в нас отут межи Бугом i Днiстром, вони перед
важким походом завжди запасаються "любкою", тiльки по-©хньому буде "салеп".
Отаких п'яти бульбочок на цiлий день здоровому вояку вистачить, щоб сили не
втратив.
- А воно смачне?
- Та нiяке... Як от рiпа варена. Куштував?
- Нi.
- Ну, ну... тодi, як глей на вишнi...
- О! Так глей же смачний.
- Ну воно таке, як розмочений глей пiсля дощу... Ось дивися: вже готовi
стали нiби отой глей - прозорi i золотавi. Тепер витягнемо i повiсимо в
затiнку - нехай вичахають. Тодi наскребу на тацю i дам Лисковi... А ти
вiзьми Буланка i вiдведи отуди, до друго© сосни, засип у шальку вiвса i
нехай ©сть. Вiн добре напився, i тепер можна й погодувати. Це тому, щоб
Лиско не хвилювався, що йому не дають. А я зараз пiду в долину i перетру
отам на каменях трохи вiвса. I зваримо кашу Лисковi. I Бубцi буде каша.
Собака теж добре змучився. Щоб ти знав, вiвсяна каша собакам дуже корисна. Я
коли ото у пана конi випасав, то сам бачив, як його псар хворих чи змучених
гончакiв вiвсянкою вигодовував.
- Батьку, то ви були панським пахолком?
- Я нiчи©м пахолком не був. Я жив у його садибi...
- Як так жили?..
- Коли варитимемо кашу, я тобi все розповiм. А зараз нагодуй коня. А
ти, Бубка, наш мудрий собако, ти менi стережи Лиска.
Омелько вилив з казана воду, взяв торбинку з вiвсом i спустився вниз у
долину до купи каменiв.
Насипав на один, рiвненький, мов стiл, здоровенний камiнь вiвса i зачав
розтирати невеликим пласким уламком. Добре розтерши зерна, зразу ж на цьому
каменi i провiяв вiд остюкiв.
Коли ж пiшов ще далi вниз iз казанком до води, то побачив, що з-за
пагорба, одна за одною, приземлились невеликою зграйкою курiпки. I
розбрелися в густiй травi ловити коникiв. Омелько почекав, чи ще не
прилетить хоч одна птаха, а тодi швидко, вздовж ручаю, низько-низько
зiгнувшись i, ступаючи нечутно, але швидко, поспiшив до колдобини пiд
червоною кам'яною стiною.
Двi стрiли тримав у зубах, третю наклав на тятиву. Коли до птахiв
Омельковi лишилось пiвсотнi крокiв, птахи помiтили його.
Знялись iз сухим трiскотом, швидко-швидко б'ючи крилами. Злетiли круто
вгору, мов ©х хто метнув iз пращi. Над усi ю долиною пронизливо залунав
©хнiй крик тривоги: "рiп-рiп-рiп! "
Омелько одна за одною, блискавично, метнув сво© три стрiли.
I стрiли наздогнали птахiв. Всi три птахи впали на крутому зеленому
схилi вгорi над кам'яною червоною стiною.
Омелько не полiз за здобиччю, а зсипав назад до торби потертий овес,
забрав казанок iз водою i пiднявся вгору, до сосон.
- Синку! Пiди та забери курiпок на схилi, над джерелами. Думав, що на
водопо© вiзьму пару голубiв, та бач, вполював курiпок. Буде вечеря... Та,
гляди, обережно. Не послизнися: внизу гостре камiння - i колдобина глибока.
Малий таки не втримався на крутiм схилi на соковитiй травi. Послизнувся
i покотився вниз. На щастя, не на гостре камiння i не в колдобину.
Але диний цiлий рукав сорочки подер об кам'яну стiну.
- Злякався? - Запитав Омелько, не пiднiмаючи голови, бо зосереджено
вирубував сокирою копистку iз товсто© сосново© сухо© гiлляки.
- Ага! Злякався, що курiпки впадуть у колдобину. А як ©х звiдтiля
витягти? - Радiсно признався малий, простягаючи Омельковi три стрiли з
прилиплим до них сiрими пiр'©нами. В другiй руцi вiн мiцно тримав важких
жирних курiпок, що його аж хилило набiк.
- Нiчого! Все гаразд, синку. Бери ось копистку i перемiшуй кашу. Бо
вiвсяна каша швидко пригора . Та дивися - не забувай шишки пiдкладати i ось
цi смолистi трiски. А я випатраю курiпок... Та й жирнючi! От де на покинутих
ланах порозпасалися.
Омелько невловимим рухом гострого ножа розтяв курiпок мiж лапами,
надрiзав горло пiд дзьобом. Тодi встромив два пальцi в черево, одним сильним
ривком видер усi нутрощi. Уважно ©х оглянув, чи нема глистюкiв, а тодi
обережно вiддiлив жовчнi мiхурцi. I вже пiсля того кинув Бубцi.
Поки варився тертий овес, Омелько сипонув у середину випатраних курiпок
солi i поклав бiля хлопчика, накривши згори свiжою гiлкою лiщини.
- Дивися, щоб мухи не обсипали червою. Ось гiлочка, вiдганяй...
- А ви, батьку, хiба куди йдете?
- Та пiду подивлюсь у долинi. Наче менi привидiлось гнiздо печериць.
Омелько зняв порожню шальку з Буланка, запхав у не© двi глинянi
баклаги, натяг ©© собi на лiве плече i поспiшив униз до вогко© улоговини.
Вiн повернувся, коли вже сонце спустилось над дубовим га м, що чорнiв
за другою долиною вiд цього узвишшя. В обох руках нiс запiтнiлi баклаги з
джерельною водою, а за плечем метелялась роздута шалька, i з не© стирчало
мокре лопухове листя.
- Сьогоднi зготу мо хитру страву. Коли я ото вздовж сарацинського
берега плавав на купецькiй шебецi, то було у нас дво черкесiв- морякiв.
Вони брали забитого птаха i занурювали в окрiп. Все пiр'я i пух змокали
наскрiзь. А тодi в земляну пiчурку. Згори накидали жару i засипали гарячим
пiском. Птах там запiка ться. Витягають його iз вогнища - все пiр'я
спеклося, як добра кора стало. Можна як по спеченiй хлiбнiй шкоринцi
постукати пальцем. Розламу ш - а там така смакота, такий дух... Але ми з
тобою ще хитрiше зробимо. Як ото французи - напхають курку чорними земляними
грибами. х, щоб знайти, треба часом i на три заступи розколупати землю. От!
Я, по правдi кажучи, не ©в тако© курки. Бо тi чорнi гриби такi дорогi, що ©х
тiльки ©хнi володарi можуть ©сти. От! А ми з тобою вiзьмемо наших печериць i
напха мо наших курiпок i спечемо...
I отако говорячи, Омелько витягав iз шальки дрiбнесенькi, мов тернини,
печерички i закладав ©х у випатраних птахiв.
- Ой, як вони гарно пахнуть! Як нiмецька цукерка. Менi один раз дiд з
ярмарку одну цукерку привiз.
- Авжеж! Ця печериця так повинна пахнути. Якщо гриб точнiсiнько такий,
як оцi, а такого запаху нема - не бери!
Та бiльше грибiв лишилось. I тодi Омелько посипав ©х сiллю, загорнув у
лопухове здоровенне листя i зав'язав хрест-навхрест смугою кори, зiдраною iз
горiхового пагона.
Омелько виклав густу кашу на тарелю, кiлька великих кавалкiв на
лопуховi листи.
- На тацi Лисковi, на листку - Бубцi. Пильнуй, щоб добре вичахло!
Омелько вилив у казан обидвi баклаги i заходився швидко пiдкидати
паливо.
- Вчися, синку. Поки не посутенiло, вогонь здалеку не свiтить, а дим iз
доброго палива, сухого, майже прозорий - теж здалеку не видно.
Як вода завирувала, козак занурив по черзi курiпок i зачекав, коли ©хн
пiр'я просякне окропом i туго облiпить темною одежиною пташинi тушки.
Розгрiб заступом жар. Вирiвняв розпечений пiсок у ямцi i вмостив туди
загорнутих у лопухи курiпок i лопухову перев'язану паку iз молоденькими
печеричками. Швидко i гарливо загорнув все жаром, а тодi рiвненько все
засипав розпеченим пiском.
Крiзь пiсок тонесенько, ниточками, пробивався сивий гiркий димок
- Тепер воно вже само печеться. А поки ще видно, пiдемо до ручаю та ще
раз напо©мо коней. Бо час вже нагодувати Лиска. Бубка, ану ходи з нами!
I вони всi спустились до води.
Вже в наступаючих сутiнках Омелько нагодував Лиска розвареним, як
тiсто, вiвсом i наскобленими бульбами "любки". Бубка наминав з лопухового
листа кашу, аж давився.
- Ну чого ти давишся? Та нiякий лях i нiякий татарин тут не забере! -
Проказував з докором до собаки Омелько.
Бубка на його слова переставав глитати кашу, пiднiмав замурзану у
вiвсянку пащеку, вдячно метеляв хвостом i знов починав наминати вiвсянку.
Омелько прихилився спиною до нагрiто© за день правiчно© сосни i з
насолодою вдихав запах розплавлено© живицi.
Малий, побачивши, що козак принюху ться, i собi почав тягти носом
повiтря. I враз обернувся до "батька".
- I ще щось так гарно пахне iз кущiв! Звiдтiля, зi схилу...
- Молодець! 3 тебе будуть люди... Це приходить нiч, i "любка" розкривав
сво© чародiйськi квiти... Ой, якби оце менi кобзу мальованую та жiночку
молодую, то заспiвав би, заграв би, щоб не було нiкому нiякого лиха...
Козак замовк, заплющив очi. I було незрозумiло, чи заснув вiн набiжним
сном, чи прислуха ться до нiчних звукiв, що починали линути з долини i
пагорбiв, чи просто замрiявся iз заплющеними очима.
Не знати, скiльки б часу вiн сидiв непорушно, схрестивши по-шевському
ноги, i слухав би отi нiчнi та мничi звуки, якби тут не пiдiйшов Бубка до
земляно© печi та не почав обережно гребти гарячий пiсок.
- Ну, якщо Бубка гребеться, час вечеряти.
Омелько розгрiб розпечений пiсок i попiл i витяг трьох курiпок у
твердiй корi iз обгорiлого лопухового листя i спеченого до вуглисто© кори
пiр'я.
- Поки не вичахне - собацi не давай! Щоб нюху не втратив. У тому м'ясi,
що даси Бубцi, щоб не було жодно© кiсточки. Собака зголоднiв, поспiшатиме i
може вдавитись кiсткою. Тонких кiсточок взагалi не можна давати собацi.
- А в нас, коли лишались кiстки вiд курки, нашi баба давали собацi.
- Синку! То простi сiльськi собаки. А в тебе справжнiй пастирський пес.
I не давай йому печериць. Я не знаю, чи не зашкодять вони собацi. й Богу,
не пам'ятаю, чи давали сарацини сво©м собакам пустельнi запеченi печерицi.
Коли Омелько, обпiкаючи пальцi, розламав вугiльну шкаралупу курiпки i
виклав м'ясо iз печеними печерицями на дерев'яну тарiль, весь простiр пiд
вiковими соснами межи щiльним колом кущiв заповнився таким густим запахом
печено© дичини i лугових печериць, що не стало чути нi аромату "любки", нi
живицi, нi запаху солодкого кiнського поту, нi гострого собачого духу.
З-пiд найтовщих нижнiх гiлок сосни на них яскравим лiхтарем визирав
слiпучий щербатий мiсяць. I зорi висипали на ще не вповнi синiм, а, швидше,
блакитно-сiрiм небосхилi.
Бубка, вивертаючи морду то так, то так, стиха повискував i, по черзi,
то правою передньою, то лiвою лапою торкався хлопчика.
Омелько не сварив собаку. Вiн з насолодою, аж примруживши очi вiд
задоволення, жував стегенце.
Хлопчик вiдiрвав два шматочки бiлого м'яса. Один, хоч i гарячий, зразу
кинув собi в рота, а другий тримав, поки не вичахне.
Бубка миттю заковтав свiй шматочок i розлiгся перед хлопчиком, поклавши
йому морду на колiна.
Омелько i хлопчик мовчки, зосереджено обсмоктали всi кiсточки першо©
курiпки, за©ли дрiбненькими печеними печерицями. Розламуючи другу курiпку,
Омелько сказав:
- Отож тепер слухай i запам'ятовуй. Тiльки ти один, бiльше нiхто,
знатимеш про мене правду. Я тобi розповiм про сво життя. I хто я, i звiдки
я. I як я геро©в, i як дурницi робив... Отож, щоб ти знав: нi батька, нi
матерi в мене не було. Мене в малиновiм кущi заскочили гончаки одного пана.
Я був слабенький, упав i лежав, тому пси мене не порвали. I я лишився живий.
У той час повз лiс великим шляхом iшла одна жiнка. Iшла вона на прощу до
Ки ва. Мене й вiддали ©й, бо вона була перша iз жiнок, кого зустрiли
мисливцi. Я не знаю, скiльки менi тодi було рочкiв. Може три, може чотири.
Набагато був менший за тебе...
- Батьку, а чого ви у лiсi були?
- Як чого? Та вiд татар утiкав... Ти он до колодязю залiз, у землю
сховався... А я в малиновiм кущi спасався... Взяла мене та жiнка. Звали ©©
Варварою. Вважай, що була вона менi так би, як матiр. От вона i привела мене
iз собою до ма тку мого пана. Лишилась вона у пана якийсь час, може на рiк,
а може й бiльше... Вона помагала куховарити i вишивала сорочки та рушники.
Поки я не втiк iз панського ма тку, то не бачив, щоб хто краще не© вишивав
сорочки. Сяде на сонечку i почина так спроквола колупати голкою. Але не
встигнеш i озирнутись - а вже на бiлiм полотнi червоний вiзерунок вогнем
пала . © вмiнню, певно, заздрили, бо мене називали Варчиним байстрюком. Бо
коли вона все ж пiшла на прощу до Ки ва i сказала, що скоро повернеться,
нiхто мене бiльше жодного разу не назвав байстрюком. Як "матiнка Варвара"
пiшла i не повернулась, приставили мене до дiла, щоб я дарма панського хлiба
не ©в. Спочатку ми пасли гусей на левадi коло ручаю. Я i ще дво хлопчакiв,
ну може, трохи старших за мене. Нi кращим, нi гiршим я не був вiд них.
Тiльки на вiдмiну вiд них, я весь час хотiв ©сти. Це помiтив старенький
пастух-воляр i сказав менi: "Дитино моя! Ти не надiйся i не чекай, що тебе
нагодують. У людей сво© клопоти, яке ©м дiло до тебе? Бо ти нiчийний. Ти,
дитино моя, сам себе забезпечуй, щоб голодним не бути. Ти дивися, що ©сть
скотина i чистий птах, шукай його i вживай... " Так я i робив потiм. Я всякi
трави i корiння перепробував, ледь не сконав вiд дурману. Та вже не був
нiколи голодний вiд снiгу до снiгу. Взимку було гiрше, але теж навчився себе
нагодувати... Мiй пан був православний i тримався старосвiтських звичок.
Вiн, як ото пани-ляхи у сво©х лiсах, дерева нi на поташ, нi на вугiлля не
переводив, на продаж не рубав. Як що й продавав, то це коней, мед i вiск, що
його бортники в лiсi збирали. Та й не сам пан продавав, а його управитель.
Ото вже було падло! Але про нього я тобi потiм розповiм. Як я пiдрiс,
поставили мене з челядинськими хлопцями пасти свиней. Свиней у нашого пана
достобiса було. Ми ©х ганяли через пiщанi пагорби до гаю дубового. Там з
одного боку коло гаю ще й пiдлiсок вирiс, кажуть, пiсля пожежi. Усяко© ягоди
сила силенна там була. Ще й заростi лiщини, та тако© рясно© i врожайно©,
просто диво. А з другого боку болiтце серед пiщаних пагорбiв. Як приженемо
туди свиней, свинi зразу розбiгаються, хто куди. Однi жолудi пiд дубами
шукати, iншi в лiсок ягоду оббирати, а ще й попруться у болото вилежуватись,
у багнюцi. Хоч нас i тро , але ж свиней у пана було достобiса. I кнурi, i
свинi, i пiдсвинки, поросят, як гороху. Бiга мо ми, бiга мо, все ©х до купи
пiдганя мо, щоб далi в пущу не поперлись та там i не пропали... Тут таких
лiсiв нема. А в пущi було повно велетенських дубiв. м було по тисячi рокiв,
старi люди казали. I звiра там усякого - i красного: оленi, лосi, зубри,
кози. I хижого звiра було скiльки хочеш: ведмедi, вовки, рисi. Через ту
сказав йому: "Iстинно кажу тобi: цi © ночi ще, перше, нiж заспiва пiвень,
ти тричi вiд мене вiдречешся! " А Петро i каже йому: "Навiть якби я мав iз
тобою вмерти, не вiдречуся тебе! " I тодi Спаситель взяв iз собою Петра i ще
двох сво©х учнiв i молився в Гетсиманськiм саду. А тодi прийшов зрадник Юда,
з вояками, щоб схопити Спасителя. Вояки не знали, хто Христос. Тодi Юда
пiдiйшов до Христа i поцiлував його. Отак Юда поцiлунком видав нашого
Спасителя на страстi! I стражники тодi схопили Христа. Учнi Христовi
злякались озбро них стражникiв i повтiкали геть. А Петро iшов оддалiк за
полоненим Спасителем. I зайшов з усiма в палац юдея Каяхви. I сидiв там
серед слуг юдейських, щоб побачити, чим все скiнчиться. Бо Спасителя нашого
юде© били в лице, плювали i знущались над ним. В той час одна служниця
пiдiйшла до Петра i каже: "Ти був з Iсусом. " Але Петро перед усiма слугами
вiдрiкся: "Не знаю, про що ти таке говориш. " Злякався Петро, що його
впiзнали, i пiшов до ворiт. Побачила його iнша служниця i сказала людям:
"Цей був з Iсусом з Назарету. " Петро знов вiдрiкся: "Не знаю я цього
чоловiка. " Потiм до Петра ще пiдiйшли приявнi при тому у дворi i сказали:
"Ти таки справдi один iз них, бо й твоя вимова тебе виявля . " Тодi Петро
став клястися та божитися: "Я не знаю цього чоловiка! " I враз заспiвав
пiвень. I Петро згадав те, що Iсус сказав йому: "Ранiше, нiж пiвень
заспiва , ти тричi зречешся мене. " I пiшов Петро звiдтiля i гiрко плакав,
що зрiкся зi страху Учителя... Бачиш, синку, святий Петро клявся Вчителю
бути вiрним, а не змiг. Бо тодi так повернулось, що, якби Петро тiльки слово
сказав, його б замордували. А йому жити хотiлось. Бо хто ж гинути хоче?!
Тому, синку, нiколи не клянись, не божись: "Я зроблю! ". А подумки моли:
"Дай менi, Боже, зробити те й те!... " I Бог тобi поможе, i виведе з бiди,
iз неволi i поряту вiд нагло© смертi!..
Хоч все те Омелько проказував на бiгу, а проте дихання в нього було
рiвне, вiн навiть не спiтнiв, хоча був при повному уборi - сагайдак зi
стрiлами, лук, мушкет i все iнше бойове начиння.
У той час, коли Омелько доказав малому притчу про третiй крик пiвня, за
©хньою спиною, далеко десь, наче дитина ляснула в долонi один раз. Потiм ще
три слабих ляпки було.
- Х-хха! Комусь у пику стрiла влучила... Та не будемо бiльше спокушати
долю - час тiкати!
Омелько пересадив хлопця наперед, легко злетiв у сiдло.
- Гей, гей!.. - I нахилившись, легенько ляснув Буланка всi ю долонею по
ши©.
Буланко з мiсця пiшов чвалом по самому гребеню довгого трав'янистого
груду.
- Тримайся синку! Почались нашi перегони!
Вiрний Омелькiв кiнь Буланко, невтомний, широкогрудий, гнав по високiй
травi.
З-пiд його копит бризкали на всi боки коники, розправивши рожевi та
зеленi прозорi крильця. I ©х зносило вiтерцем, i вони розсiювались далеко
довкола.
Кiлька разiв з-пiд самих копит, мов iз пращi хто викидав здоровенних
зайцiв.
Не раз i не два iз густо© трави сторчма злiтали розпасенi курiпки.
Омелько нахилив голову до малого.
- Ще миль десять проскачемо, а тодi отаборимося. Десь тут, i без зiрок,
знайдемо нашi козацькi стежки.
Та може й п'яти миль не проскакали, як вузьке ребро сугорба ще бiльше
знеслося вгору, i перед ними вiдкрилось зразу кiлька неглибоких долин,
порослих деревами.
- Ото як вискочили з вербово© долини, зразу вiдчув, що ось-ось вийдемо
на козацькi стежки! Бачиш, оно чотири здоровеннi липи? За ними ще може миля
на пiвнiч i почина ться луг! А там всякого дерева густо- прегусто. Отам
нехай панськi посiпаки начуваються!
Буланко наче вiдчув радiсть свого хазя©на i помчав, помчав з одного
лисого пагорба на iнший.
Ось i липи лишились десь праворуч чотирма величезними копицями зеленi
за густими свiтлими чагарями.
Поступово сугорби знижувались, вирiвнювались, все бiльше i бiльше на
них кучерявилось зеленi. Пiшов пологий схил праворуч. Нiби на ньому була
широка стежина мiж деревцями терну, низьких вишеньок, обсипаних рясно
кривавими ягодами, кущами дозрiваючо©, морквяного кольору, шипшини, високо©
широколисто© лiщини, i далi вже й густi купи молодого чорноклену, липи та
в'язiв.
I хоч Буланко мчав по травi, а було видно, що це широка справжня
стежка.
А Бубка добре вiдстав i важко скакав, висолопивши довженного рожевого
язика. Нараз вiн хрипко гавконув два рази.
Омелько зразу ж стишив бiг коня, а тодi зовсiм його спинив. I Буланко
затупцював на мiсцi, а тодi застиг, нашорошив вуха.
Тут i зморений Бубка пiдтягся, важко дихаючи, аж йому здухвини
западали.
Омелько, вже iз стрiлою на тятивi, схилився, напiвобернувся до Бубки.
- Ну, що ти там чу ш, собацюро?
Чорний пес задер до козака свою скалiчену морду i застережливо, але
якось не злiсно гавконув.
- Тримайся мiцно! Пригнись, щоб не завадив менi!
Омелько пустив вiрного Буланка тихою ходою. Може крокiв зо двiстi
протопав кiнь трав'янистим звивистим просадом. Тут Буланко заiржав. I йому
десь попереду, за зворотом, за кущами лiщини, вiдповiли слабим,
переривчастим iржанням, яке в кiнцi наче захлинулось.
Омелько легко i плавно пiдняв рукометь лука i почав напинати тятиву.
Коня вiн ледь-ледь пiд боки торкнув носаками, просто одночасно з обох
бокiв зачепив, торкнув по шкiрi.
Слухняний кiнь пiшов дрiбними, дрiбними тихими кроками. Не iржав.
Малий не дихав i пильно вдивлявся в зелений морок попереду.
Ось крутий зворот стежки. Кiнча ться тiнь. I на яскравому сонцi межи
свiтлих кущiв лiщини тьопа кiнь половий. Голову опустив i порваний повiд
волочився по землi, чiпляючись за пагони зiлля. Кульбака на конi
скособочилась на правий бiк, i з не© стирчало двi стрiли, а в перекидних
сумах стримiло аж три стрiли.
- Степанiв Лиско! Не дався людоловам! Бачиш, синку, що то значить -
боже сотворiння - кiнь?! Разiв три, не бiльше, тут Степан бував! А Лиско
зразу знайшов стежку. Але не в цiм диво. Диво в тiм, що Лиско знайшов сюди
шлях iз того мiсця, в якiм ми нiколи до цього разу iз Степаном не бували!..
Вiрний Степанiв кiнь Лиско ледь плуганився, ледь переставляючи копита.
Навiть не змахував хвостом. Хоча мушва висiла над ним чорною хмарою.
Омелько опустив зброю i, не дивлячись, стрiлу закинув до сагайдака, а
лук у налуччя.
Пiдiгнав Буланка в кiлька стрибкiв до охлялого коня. Омелько зiстрибнув
у траву i кинув малому повiд. Приказуючи: "Лиско, Лиско... " та погладжуючи
замордованого коня, вийняв вудила з його запалених, загно них i
закривавлених губ.
Розстiбнув пiдпругу, зняв сiдло i перемiтнi суми зi стримлячими в них
стрiлами.
- Синку! Ось дивися - три стрiли вдарили в суму. А Кринка, земля йому
пухом, спакував у не© торбинки з порохом. Якби хоч одна стрiла об щось
залiзне черконула i висiкла iскру - то весь порох вибухнув би! Од славного
Лиска хiба що копита лишились би... От що могло би бути! Та на все Божа
воля. Тепер треба швидко десь тут джерельце знайти. Я тут одне пам'ятаю на
цiй стежцi... Ти подивися тiльки, що в нього з язиком, яснами i губами. Це
вiн iз сталевими вудилами намагався напастися. Все собi розтер, розбив,
повередив... Он якi виразки! Бiдна скотина. Скiльки кiнь через людину мук
зазна , що й не сказати... Ану, синку, подай Буланка ближче, зараз ми на
нього повантажимо Степановi торби i пiдемо шукати воду...
Вони повели коней - Омелько знесиленого Лиска, а хлопчик навантаженого
аж чотирма перекидними сумами Буланка вглиб молодого лiсу, праворуч вiд
пота мно© стежки вниз пологим схилом.
Чим далi по схилу, тим дерева ставали вищими. Не пройшли вони й
трьохсот крокiв, як почулося дзюркотiння води. Обминули в блакитному затiнку
кiлька старезних чорностовбурних яворiв. I ступили на осяйне сонце. Навпроти
них трав'янистий смарагдовий схил обривався кам'яною стiною. З не© в кiлькох
мiсцях тугими цiвками била вода. Нижче брил вода збиралась нiби у великiй
баюрi i звiдтiля витiкала вузьким руча м у оточеннi рiдкого очерету та
високо© осоки. По довжинi може на пострiл iз лука. I зразу зникав без
усякого слiду.
- Синку, стiй! Он бачиш слiди на муловi? Сюди приходять i дикi кози, i
дикi голуби прилiтають. Якщо ми пiдемо туди з кiньми i собакою - i слiди
сво© лишимо, i сво©м запахом все навколо забруднимо. I звiрi не прийдуть. I
ми лишимося без дичини. Тому пiдемо отуди вниз, де ручай протiка , там i
самi нап' мося, i коней напо©мо, i з собою води вiзьмемо. Затагану мо отамо,
на узвишшi - пiд тими соснами. Там мiсце зручне: що там за кущами - не видно
знизу. А звiдти, з верха - добре видно.
Коли вони спускались зеленою долиною, у них iз-пiд нiг вилiтали цiлi
згра© зелених рожевокрилих коникiв.
Напо©ли коней. А тодi Омелько лишив в улоговинi малого з Бубкою при
замордованому Лисковi, а сам вiдвiз нагору всю поклажу i вiднiс Степанове
сiдло.
Тодi спустився з Буланком назад до джерела i заходився коло бiдного
Лиска. Кiнь покiрно зносив дi© козака, лише здригався усi ю свiтлою шкiрою.
Коли ж почав двома гострими паличками, бо пальцями не мiг залiзти в рани,
витягати черву, то кiнь тiльки дрiбно тремтiв - i аж наче хрипiв. Ран було
чимало: i на спинi, i на круповi, i на грудях, i на заднiх ногах. Все вiд
стрiл. Та, слава Богу, нiде жодне вiстря не застряло. Але мухи встигли
обсипати яйцями рани, i тепер у гною i сукровицi камешилась жовта черва.
- Синку, поки я отут черву колупатиму, ти збiгай на гору i, скiльки
можеш, шишок назбирай. Справа дуже пильна i нагальна. Поспiшай!
- Ага! - Кивнув малий i чимдуж побiг пiд сосни. Пес Бубка пострибав за
ним...
Коли хлопчик принiс ще один казанок, повний шишок, i висипав його на
велику купу, на верх iз кiньми пiднявся козак.
- Молодець! Здогадався в казанок збирати шишки. Тiльки iншим разом
питай дозволу, якщо хочеш суми розв'язати.
Омелько поставив коней у затiнку товстенно© розлого© сосни.
Схопив замашну сокиру i з кiлькох ударiв вiдтяв засохлий товстий сук.
Розколов на скiпки i заходився викопувати ямку для вогнища.
Лиско знесилено куняв, опустивши голову. А Буланко приступив до нього
впритул i хльоскав хвостом, вiдганяючи мушву i вiд себе i вiд хворого
товариша.
- Принеси води.
Поки малий скотився униз до води i принiс повен казанок кришталево©
води, Омелько вже розпалив шишки в землянiй пiчурцi. Поставив казанок i
наказав малому пiдкидати шишки, щоб вогонь не слабiшав нi на мить, а сам
взяв заступа i зник за чагарями, що малий i спитати не встиг.
Бубка погрiбся, погрiбся та й умостився в ямку, розкинувши лабети i
заплющивши очi. Пес спав, але час вiд часу увi снi подригував лапами. Щось
йому снилось.
Малий все пiдкладав i пiдкладав шишки, i майже невидиме полум'я лизало
блискучi золотi боки казана. Тiльки жар обпiкав лице i руки.
На самiм днi казана почали народжуватись маленькi бульбашки повiтря,
потiм вони почали вiдриватись вiд мiдi i злiтати вгору, лопатись, i тодi над
поверхнею закрутилась тонкою цiвкою пара. Пара здiймалась угору все
сильнiше. Ось вода завирувала, почала бити ключем. Окрiп виплескувався через
вiнця блискучого мiдного казанка.
Тiльки малий подумав: "А для чого було варити воду, якщо нема чого
варити? ", як з кущiв вийшов козак. Iшов вiн без шапки, шапку притисши до
грудей.
- Тримай шапку! - Омелько прихилив заступ до сосни i витяг iз суми
дерев'яну тарiль. Обережно висипав iз шапки на не© якiсь вогкi бульбуватi
коренi, завбiльшки з голубинi яйця.
- Що воно таке? Я такого зроду не бачив!
- Бо тобi нiхто не показував - ти й не бачив. Це найкращi лiки вiд
знесилення. Це справдi золота рослина - "любка". Люди якi тiльки грошi не
платять за лiки заморськi, а вона, "любка", пiд ногами. Тiльки треба знати,
як ©© приготувати. Я цьому од бусурменiв навчився. Там, де я в лiсах вирiс,
там "любку" дiвчата у ворожбi вживали. Ну, щоб причарувати якось парубка.
Так ©© й зовуть у нас: "Люби мене, не покинь". Але то дiло таке - кому
ворожба помага , а кому й хресний хiд не допоможе. А от зовсiм кволому
чоловiковi цi бульбочки сили додадуть... Бачиш - вони вже чистi, помитi.
Тепер ми ©х беремо - насилю мо, як намисто, голкою на нитку. I трима мо в
окропi, поки не прочита мо "Отче наш" три рази. В окрiп ©х треба занурити,
щоб вони не гiрчили, i не плiснявiли, i добре сохли. А сушенi бульбочки вже
розмелюють i роблять або з молоком, або з водою бовтанку. От i бусурмени, що
сидять за морем по Кубанi, чи в нас отут межи Бугом i Днiстром, вони перед
важким походом завжди запасаються "любкою", тiльки по-©хньому буде "салеп".
Отаких п'яти бульбочок на цiлий день здоровому вояку вистачить, щоб сили не
втратив.
- А воно смачне?
- Та нiяке... Як от рiпа варена. Куштував?
- Нi.
- Ну, ну... тодi, як глей на вишнi...
- О! Так глей же смачний.
- Ну воно таке, як розмочений глей пiсля дощу... Ось дивися: вже готовi
стали нiби отой глей - прозорi i золотавi. Тепер витягнемо i повiсимо в
затiнку - нехай вичахають. Тодi наскребу на тацю i дам Лисковi... А ти
вiзьми Буланка i вiдведи отуди, до друго© сосни, засип у шальку вiвса i
нехай ©сть. Вiн добре напився, i тепер можна й погодувати. Це тому, щоб
Лиско не хвилювався, що йому не дають. А я зараз пiду в долину i перетру
отам на каменях трохи вiвса. I зваримо кашу Лисковi. I Бубцi буде каша.
Собака теж добре змучився. Щоб ти знав, вiвсяна каша собакам дуже корисна. Я
коли ото у пана конi випасав, то сам бачив, як його псар хворих чи змучених
гончакiв вiвсянкою вигодовував.
- Батьку, то ви були панським пахолком?
- Я нiчи©м пахолком не був. Я жив у його садибi...
- Як так жили?..
- Коли варитимемо кашу, я тобi все розповiм. А зараз нагодуй коня. А
ти, Бубка, наш мудрий собако, ти менi стережи Лиска.
Омелько вилив з казана воду, взяв торбинку з вiвсом i спустився вниз у
долину до купи каменiв.
Насипав на один, рiвненький, мов стiл, здоровенний камiнь вiвса i зачав
розтирати невеликим пласким уламком. Добре розтерши зерна, зразу ж на цьому
каменi i провiяв вiд остюкiв.
Коли ж пiшов ще далi вниз iз казанком до води, то побачив, що з-за
пагорба, одна за одною, приземлились невеликою зграйкою курiпки. I
розбрелися в густiй травi ловити коникiв. Омелько почекав, чи ще не
прилетить хоч одна птаха, а тодi швидко, вздовж ручаю, низько-низько
зiгнувшись i, ступаючи нечутно, але швидко, поспiшив до колдобини пiд
червоною кам'яною стiною.
Двi стрiли тримав у зубах, третю наклав на тятиву. Коли до птахiв
Омельковi лишилось пiвсотнi крокiв, птахи помiтили його.
Знялись iз сухим трiскотом, швидко-швидко б'ючи крилами. Злетiли круто
вгору, мов ©х хто метнув iз пращi. Над усi ю долиною пронизливо залунав
©хнiй крик тривоги: "рiп-рiп-рiп! "
Омелько одна за одною, блискавично, метнув сво© три стрiли.
I стрiли наздогнали птахiв. Всi три птахи впали на крутому зеленому
схилi вгорi над кам'яною червоною стiною.
Омелько не полiз за здобиччю, а зсипав назад до торби потертий овес,
забрав казанок iз водою i пiднявся вгору, до сосон.
- Синку! Пiди та забери курiпок на схилi, над джерелами. Думав, що на
водопо© вiзьму пару голубiв, та бач, вполював курiпок. Буде вечеря... Та,
гляди, обережно. Не послизнися: внизу гостре камiння - i колдобина глибока.
Малий таки не втримався на крутiм схилi на соковитiй травi. Послизнувся
i покотився вниз. На щастя, не на гостре камiння i не в колдобину.
Але диний цiлий рукав сорочки подер об кам'яну стiну.
- Злякався? - Запитав Омелько, не пiднiмаючи голови, бо зосереджено
вирубував сокирою копистку iз товсто© сосново© сухо© гiлляки.
- Ага! Злякався, що курiпки впадуть у колдобину. А як ©х звiдтiля
витягти? - Радiсно признався малий, простягаючи Омельковi три стрiли з
прилиплим до них сiрими пiр'©нами. В другiй руцi вiн мiцно тримав важких
жирних курiпок, що його аж хилило набiк.
- Нiчого! Все гаразд, синку. Бери ось копистку i перемiшуй кашу. Бо
вiвсяна каша швидко пригора . Та дивися - не забувай шишки пiдкладати i ось
цi смолистi трiски. А я випатраю курiпок... Та й жирнючi! От де на покинутих
ланах порозпасалися.
Омелько невловимим рухом гострого ножа розтяв курiпок мiж лапами,
надрiзав горло пiд дзьобом. Тодi встромив два пальцi в черево, одним сильним
ривком видер усi нутрощi. Уважно ©х оглянув, чи нема глистюкiв, а тодi
обережно вiддiлив жовчнi мiхурцi. I вже пiсля того кинув Бубцi.
Поки варився тертий овес, Омелько сипонув у середину випатраних курiпок
солi i поклав бiля хлопчика, накривши згори свiжою гiлкою лiщини.
- Дивися, щоб мухи не обсипали червою. Ось гiлочка, вiдганяй...
- А ви, батьку, хiба куди йдете?
- Та пiду подивлюсь у долинi. Наче менi привидiлось гнiздо печериць.
Омелько зняв порожню шальку з Буланка, запхав у не© двi глинянi
баклаги, натяг ©© собi на лiве плече i поспiшив униз до вогко© улоговини.
Вiн повернувся, коли вже сонце спустилось над дубовим га м, що чорнiв
за другою долиною вiд цього узвишшя. В обох руках нiс запiтнiлi баклаги з
джерельною водою, а за плечем метелялась роздута шалька, i з не© стирчало
мокре лопухове листя.
- Сьогоднi зготу мо хитру страву. Коли я ото вздовж сарацинського
берега плавав на купецькiй шебецi, то було у нас дво черкесiв- морякiв.
Вони брали забитого птаха i занурювали в окрiп. Все пiр'я i пух змокали
наскрiзь. А тодi в земляну пiчурку. Згори накидали жару i засипали гарячим
пiском. Птах там запiка ться. Витягають його iз вогнища - все пiр'я
спеклося, як добра кора стало. Можна як по спеченiй хлiбнiй шкоринцi
постукати пальцем. Розламу ш - а там така смакота, такий дух... Але ми з
тобою ще хитрiше зробимо. Як ото французи - напхають курку чорними земляними
грибами. х, щоб знайти, треба часом i на три заступи розколупати землю. От!
Я, по правдi кажучи, не ©в тако© курки. Бо тi чорнi гриби такi дорогi, що ©х
тiльки ©хнi володарi можуть ©сти. От! А ми з тобою вiзьмемо наших печериць i
напха мо наших курiпок i спечемо...
I отако говорячи, Омелько витягав iз шальки дрiбнесенькi, мов тернини,
печерички i закладав ©х у випатраних птахiв.
- Ой, як вони гарно пахнуть! Як нiмецька цукерка. Менi один раз дiд з
ярмарку одну цукерку привiз.
- Авжеж! Ця печериця так повинна пахнути. Якщо гриб точнiсiнько такий,
як оцi, а такого запаху нема - не бери!
Та бiльше грибiв лишилось. I тодi Омелько посипав ©х сiллю, загорнув у
лопухове здоровенне листя i зав'язав хрест-навхрест смугою кори, зiдраною iз
горiхового пагона.
Омелько виклав густу кашу на тарелю, кiлька великих кавалкiв на
лопуховi листи.
- На тацi Лисковi, на листку - Бубцi. Пильнуй, щоб добре вичахло!
Омелько вилив у казан обидвi баклаги i заходився швидко пiдкидати
паливо.
- Вчися, синку. Поки не посутенiло, вогонь здалеку не свiтить, а дим iз
доброго палива, сухого, майже прозорий - теж здалеку не видно.
Як вода завирувала, козак занурив по черзi курiпок i зачекав, коли ©хн
пiр'я просякне окропом i туго облiпить темною одежиною пташинi тушки.
Розгрiб заступом жар. Вирiвняв розпечений пiсок у ямцi i вмостив туди
загорнутих у лопухи курiпок i лопухову перев'язану паку iз молоденькими
печеричками. Швидко i гарливо загорнув все жаром, а тодi рiвненько все
засипав розпеченим пiском.
Крiзь пiсок тонесенько, ниточками, пробивався сивий гiркий димок
- Тепер воно вже само печеться. А поки ще видно, пiдемо до ручаю та ще
раз напо©мо коней. Бо час вже нагодувати Лиска. Бубка, ану ходи з нами!
I вони всi спустились до води.
Вже в наступаючих сутiнках Омелько нагодував Лиска розвареним, як
тiсто, вiвсом i наскобленими бульбами "любки". Бубка наминав з лопухового
листа кашу, аж давився.
- Ну чого ти давишся? Та нiякий лях i нiякий татарин тут не забере! -
Проказував з докором до собаки Омелько.
Бубка на його слова переставав глитати кашу, пiднiмав замурзану у
вiвсянку пащеку, вдячно метеляв хвостом i знов починав наминати вiвсянку.
Омелько прихилився спиною до нагрiто© за день правiчно© сосни i з
насолодою вдихав запах розплавлено© живицi.
Малий, побачивши, що козак принюху ться, i собi почав тягти носом
повiтря. I враз обернувся до "батька".
- I ще щось так гарно пахне iз кущiв! Звiдтiля, зi схилу...
- Молодець! 3 тебе будуть люди... Це приходить нiч, i "любка" розкривав
сво© чародiйськi квiти... Ой, якби оце менi кобзу мальованую та жiночку
молодую, то заспiвав би, заграв би, щоб не було нiкому нiякого лиха...
Козак замовк, заплющив очi. I було незрозумiло, чи заснув вiн набiжним
сном, чи прислуха ться до нiчних звукiв, що починали линути з долини i
пагорбiв, чи просто замрiявся iз заплющеними очима.
Не знати, скiльки б часу вiн сидiв непорушно, схрестивши по-шевському
ноги, i слухав би отi нiчнi та мничi звуки, якби тут не пiдiйшов Бубка до
земляно© печi та не почав обережно гребти гарячий пiсок.
- Ну, якщо Бубка гребеться, час вечеряти.
Омелько розгрiб розпечений пiсок i попiл i витяг трьох курiпок у
твердiй корi iз обгорiлого лопухового листя i спеченого до вуглисто© кори
пiр'я.
- Поки не вичахне - собацi не давай! Щоб нюху не втратив. У тому м'ясi,
що даси Бубцi, щоб не було жодно© кiсточки. Собака зголоднiв, поспiшатиме i
може вдавитись кiсткою. Тонких кiсточок взагалi не можна давати собацi.
- А в нас, коли лишались кiстки вiд курки, нашi баба давали собацi.
- Синку! То простi сiльськi собаки. А в тебе справжнiй пастирський пес.
I не давай йому печериць. Я не знаю, чи не зашкодять вони собацi. й Богу,
не пам'ятаю, чи давали сарацини сво©м собакам пустельнi запеченi печерицi.
Коли Омелько, обпiкаючи пальцi, розламав вугiльну шкаралупу курiпки i
виклав м'ясо iз печеними печерицями на дерев'яну тарiль, весь простiр пiд
вiковими соснами межи щiльним колом кущiв заповнився таким густим запахом
печено© дичини i лугових печериць, що не стало чути нi аромату "любки", нi
живицi, нi запаху солодкого кiнського поту, нi гострого собачого духу.
З-пiд найтовщих нижнiх гiлок сосни на них яскравим лiхтарем визирав
слiпучий щербатий мiсяць. I зорi висипали на ще не вповнi синiм, а, швидше,
блакитно-сiрiм небосхилi.
Бубка, вивертаючи морду то так, то так, стиха повискував i, по черзi,
то правою передньою, то лiвою лапою торкався хлопчика.
Омелько не сварив собаку. Вiн з насолодою, аж примруживши очi вiд
задоволення, жував стегенце.
Хлопчик вiдiрвав два шматочки бiлого м'яса. Один, хоч i гарячий, зразу
кинув собi в рота, а другий тримав, поки не вичахне.
Бубка миттю заковтав свiй шматочок i розлiгся перед хлопчиком, поклавши
йому морду на колiна.
Омелько i хлопчик мовчки, зосереджено обсмоктали всi кiсточки першо©
курiпки, за©ли дрiбненькими печеними печерицями. Розламуючи другу курiпку,
Омелько сказав:
- Отож тепер слухай i запам'ятовуй. Тiльки ти один, бiльше нiхто,
знатимеш про мене правду. Я тобi розповiм про сво життя. I хто я, i звiдки
я. I як я геро©в, i як дурницi робив... Отож, щоб ти знав: нi батька, нi
матерi в мене не було. Мене в малиновiм кущi заскочили гончаки одного пана.
Я був слабенький, упав i лежав, тому пси мене не порвали. I я лишився живий.
У той час повз лiс великим шляхом iшла одна жiнка. Iшла вона на прощу до
Ки ва. Мене й вiддали ©й, бо вона була перша iз жiнок, кого зустрiли
мисливцi. Я не знаю, скiльки менi тодi було рочкiв. Може три, може чотири.
Набагато був менший за тебе...
- Батьку, а чого ви у лiсi були?
- Як чого? Та вiд татар утiкав... Ти он до колодязю залiз, у землю
сховався... А я в малиновiм кущi спасався... Взяла мене та жiнка. Звали ©©
Варварою. Вважай, що була вона менi так би, як матiр. От вона i привела мене
iз собою до ма тку мого пана. Лишилась вона у пана якийсь час, може на рiк,
а може й бiльше... Вона помагала куховарити i вишивала сорочки та рушники.
Поки я не втiк iз панського ма тку, то не бачив, щоб хто краще не© вишивав
сорочки. Сяде на сонечку i почина так спроквола колупати голкою. Але не
встигнеш i озирнутись - а вже на бiлiм полотнi червоний вiзерунок вогнем
пала . © вмiнню, певно, заздрили, бо мене називали Варчиним байстрюком. Бо
коли вона все ж пiшла на прощу до Ки ва i сказала, що скоро повернеться,
нiхто мене бiльше жодного разу не назвав байстрюком. Як "матiнка Варвара"
пiшла i не повернулась, приставили мене до дiла, щоб я дарма панського хлiба
не ©в. Спочатку ми пасли гусей на левадi коло ручаю. Я i ще дво хлопчакiв,
ну може, трохи старших за мене. Нi кращим, нi гiршим я не був вiд них.
Тiльки на вiдмiну вiд них, я весь час хотiв ©сти. Це помiтив старенький
пастух-воляр i сказав менi: "Дитино моя! Ти не надiйся i не чекай, що тебе
нагодують. У людей сво© клопоти, яке ©м дiло до тебе? Бо ти нiчийний. Ти,
дитино моя, сам себе забезпечуй, щоб голодним не бути. Ти дивися, що ©сть
скотина i чистий птах, шукай його i вживай... " Так я i робив потiм. Я всякi
трави i корiння перепробував, ледь не сконав вiд дурману. Та вже не був
нiколи голодний вiд снiгу до снiгу. Взимку було гiрше, але теж навчився себе
нагодувати... Мiй пан був православний i тримався старосвiтських звичок.
Вiн, як ото пани-ляхи у сво©х лiсах, дерева нi на поташ, нi на вугiлля не
переводив, на продаж не рубав. Як що й продавав, то це коней, мед i вiск, що
його бортники в лiсi збирали. Та й не сам пан продавав, а його управитель.
Ото вже було падло! Але про нього я тобi потiм розповiм. Як я пiдрiс,
поставили мене з челядинськими хлопцями пасти свиней. Свиней у нашого пана
достобiса було. Ми ©х ганяли через пiщанi пагорби до гаю дубового. Там з
одного боку коло гаю ще й пiдлiсок вирiс, кажуть, пiсля пожежi. Усяко© ягоди
сила силенна там була. Ще й заростi лiщини, та тако© рясно© i врожайно©,
просто диво. А з другого боку болiтце серед пiщаних пагорбiв. Як приженемо
туди свиней, свинi зразу розбiгаються, хто куди. Однi жолудi пiд дубами
шукати, iншi в лiсок ягоду оббирати, а ще й попруться у болото вилежуватись,
у багнюцi. Хоч нас i тро , але ж свиней у пана було достобiса. I кнурi, i
свинi, i пiдсвинки, поросят, як гороху. Бiга мо ми, бiга мо, все ©х до купи
пiдганя мо, щоб далi в пущу не поперлись та там i не пропали... Тут таких
лiсiв нема. А в пущi було повно велетенських дубiв. м було по тисячi рокiв,
старi люди казали. I звiра там усякого - i красного: оленi, лосi, зубри,
кози. I хижого звiра було скiльки хочеш: ведмедi, вовки, рисi. Через ту